Використання морського та гірського клімату у відновному лікуванні

Лікувальна дія гірського клімату залежить від висоти над рівнем моря. З лікувальною метою застосовується переважно клімат низьких гір (висотою 400-1000 м - субальпійська зона) і середніх гір (1000-2000 м - альпійська зона), рідше - високих гір (вище від 2000 м - надальпійська зона). Гірський клімат характеризується високою інтенсивністю прямої сонячної радіації при одночасному зниженні розсіяної радіації сонця. При піднятті з 200 до 3000 м інтенсивність прямої сонячної радіації збільшується взимку на 50%, улітку - на 35%. Завдяки меншому вмісту в гірському повітрі водяної пари (абсолютна вологість повітря) значно підвищується його прозорість для інфрачервоного проміння сонця. Проте, незважаючи на більшу інтенсивність прямої сонячної радіації, тіло людини у зв'язку з низькою температурою навколишнього середовища і зменшеним умістом води в повітрі втрачає в горах значно більше тепла за рахунок випромінювання. Треба пам'ятати, що температура повітря знижується в середньому на 0,5-0,6°С на кожні 100 м піднімання. У горах амплітуда як середньодобової, так і середньорічної температури повітря менша, ніж у долинах. Ця властивість температури гірського повітря має аналогію з морським кліматом, що також відзначається малою добовою амплітудою температури. [15]

З висотою знижується барометричний тиск і пов'язаний з ним парціальний тиск кисню, що створює умови кисневого голодування. Споживання кисню в умовах гірського клімату залишається таким самим, що і на рівні моря, але зменшується забезпечення організму киснем. Перебування людини в умовах гірського клімату зі зниженим барометричним тиском супроводжується розвитком ряду фізіологічних пристосувальних реакцій, зумовлених кисневою недостатністю.

Загалом гірське чисте повітря з підвищеною іонізацією і вмістом ароматичних речовин рослинного походження, достатня кількість ультрафіолетової радіації створюють позитивну (лікувально-оздоровчу) дію.

Показання до направлення хворих на гірські курорти:

Хвороби органів і систем, вказані у показаннях до лікування на приморських курортах, окрім хвороб нирок, гіпертонічної хвороби II стадії, постінфарктного кардіосклерозу, сполучені вади серця.

3.2 Оздоровлююча дія помірної гіпоксії

Багато хвороб і фактор передчасного старіння у більшості людей настають, як це не парадоксально звучить, у зв'язку з надлишком кисню в крові, який сприяє окисленню нашого організму. Тому для продовження здорового та повноцінного життя необхідно скоротити надлишковий приплив кисню в організм, але при цьому і не допускати його недоліку. Повітря середньогір'я є тією золотою серединою, яка допомагає відновити цей баланс.

Саме знижений тиск і є унікальною лікувальною характеристикою гірського клімату. Вміст кисню в повітрі на висоті 1500 метрів над рівнем моря становить близько 10%. В умовах помірної гіпоксії на фоні зростання ЧСС пульсовий тиск також зростає, що поліпшує постачання тканин киснем, зростає хвилинний об'єм крові, зумовлений підвищеним систолічним розвантаженням, зниженням периферичного опору судин. Енергія шлункових скорочувань росте, коротшає період систолічного вигнання, ефективний венозний тиск знижується.

Споживання кисню в таких малих кількостях сприяє перебудові багатьох систем організму: нервової, серцево-судинної і дихальної, у зв'язку з чим активізується робота легень, дихання частішає, посилюється кровообіг і кисень швидше надходить до м'язових тканин. Така активна доставка кисню по всьому організму сприяє викиду в кров еритроцитів, що призводить до підвищення гемоглобіну.

Результати, отримані вітчизняними геронтологами, свідчать про те, що застосування дозованої гіпоксії у практично здорових людей підвищує їх вік і якість життя, робить ефект омолодження, зменшує прояви вікових змін.

Як вважає більшість дослідників, гірськокліматична терапія на висотах до 2000 м над рівнем моря може застосовуватися для лікування хворих з оборотними стадіями гіпертонічної хвороби (І і ІІ) без ознак коронарної недостатності. Лікування гірським кліматом сприятливо впливає на функціональний стан центральної нервової системи, системи кровообігу, дихання, функції кісткового мозку. Гірське повітря знижує розвиток алергічних проявів, купує приступи бронхіальної астми, скорочує період видужання при вегето-судинній дистонії, ішемічній хворобі серця та інших захворюваннях, викликаних порушення мікроциркуляції у життєво важливих органах. При цьому підкреслюється, що лікувальний ефект гірського клімату посилюється під впливом інших лікувальних чинників - вуглекислих ванн, грязелікування.

Таким чином, дані свідчать, що безмедикаментозний метод гіпоксичного стимулювання викликає активацію власних схованих резервів організму, підвищує фізичну працездатність, знижена стомлюваність підвищує стійкість організму до несприятливих кліматичних факторів і стресів, захищає від впливу радіації, застосовується для лікування захворювань серцево-судинної системи, хронічних захворювань легень, шлунково-кишкового тракту, крові, порушення обміну речовин і деяких гінекологічних захворюваннях, захворювань нервової системи, онкологічних захворювань із променевою терапію, а також широко використовується для тренування спортсменів та рятувальників В.З. Колчинська та інші 2003 р.

Гірський клімат характеризується особливою чистотою повітря та його високою іонізацією, підвищеним рівнем сонячної радіації та зниженим парціальним тиском кисню.

Всі ці характеристики відкривають широкі можливості для використання гірського клімату у відновному лікуванні.

Чисте іонізоване повітря, насичене фітонцидами хвойних лісів, ідеально підходить для аеротерапії, особливо в її поєднанні з кінезіотерапією.

Підвищений рівень сонячної радіації робить можливим і доцільним широке використання геліотерапії.

Остання ж характеристика - знижений парціальний тиск - робить гірський клімат особливо цінним для відновного лікування, оскільки гіпоксичне стимулювання активізує власні резерви організму.

Гірський клімат використовується для лікування практично всіх систем організму - серцево-судинної, нервової, ендокринної, травної, органів дихання.

Висновки

Проведений аналіз даних науково-методичної літератури свідчить про актуальність вивчення тематики курортного лікування, яке є надважливим етапом лікування хворого, відновлення його працездатності та всіх життєвих функцій.

Курортне лікування - це лікування природними факторами, перш за все власне кліматом. Воно має цілу низку суттєвих переваг. Природні засоби, на відміну від лікарських, найбільш фізіологічні для організму, бо працюють у спосіб активізації його резервних можливостей. Вони мають набагато менше негативних побічних дій та протипоказань, спричиняють комплексну дію на всі органи та системи, нормалізують їх функції. Зрештою, кліматичні лікувальні чинники самі по собі нічого не коштують, на відміну від медикаментів чи дороговартісної апаратури.

Показання для кліматичного лікування дуже широкі, а обмеження - конкретні і чітко окреслені.

Для лікування морським та гірським кліматом показані захворювання серцево-судинної, нервової систем, органів травлення, дихання, опори та руху, крові, шкіри, хронічні інтоксикації, травми, порушення обміну речовин та захворювання ендокринної системи.

Морський та гірський клімат лікують цілим комплексом природних чинників, кожен з яких може бути окремою терапією. Але найкраще діють вони саме в сукупності один з одним. Що стосується морського клімату, то це терапія морськими купаннями в поєднанні з геліотерапією, аеротерапією та кінезіотерапією. Також ефективною є псаммотерапія - лікування гарячим піском. В гірському кліматі дуже важливою особливістю є знижений парціальний тиск кисню.

З огляду на багаті кліматичні умови України, протяжне морське узбережжя з теплим м'яким кліматом та Карпатські гори, видається перспективним розвиток українських морських і гірських курортів, який значно сповільнився після розпаду Радянського Союзу у зв'язку зі зниженням купівельної спроможності населення та відсутністю реформ, зокрема й у санаторно-курортній галузі.

Проведене дослідження дозволяє з певністю стверджувати, що кліматотерапія в цілому і лікування морським та гірським кліматом зокрема, в жодній мірі не є застарілою методикою. Навпаки, кліматотерапія залишається надійним і важливим лікувальним засобом, гідна того, щоб усебічно її розвивати і потребує для цього нових сучасних знань і навичок, які дозволять підняти цей спосіб відновного лікування на новий рівень.

Список використаних джерел

1. Александров В.В. Основы восстановительной медицины и физиотерапии: Учебное пособие / В.В. Александров, А.И. Алгазин. - Москва: ГЭОТАР-Медиа, 2013. - 136 с.

2. Быковская Т.Ю. Виды реабилитации: физиотерапия, лечебная физкультура, массаж / Т.Ю. Быковская, А.Б. Кабарухин, Л.А. Семененко, Л.В. Козлова, С.А. Козлов, Т.В. Бесараб; под общ. ред. Б.В. Кабарухина. - Ростов н/Д: Феникс, 2010. - 557 с.

3. Волков В.В. Медицина бессмертия и 280 лет земной жизни / В.В. Волков. - СПб: Валери СПД, 2002. - 288 с.

4. Ибатов А.Д., Пушкина С.В. Основы реабилитологии: Учебное пособие / А.Д. Ибатов, С.В. Пушкина - М.: Гэотар, - 2007. - 160 с.

5. Калугін В.О. Фізіотерапія та курортологія: Навч.посібник / В.О. Калугін, В.П.Пішак, Л.В. Калугіна. - Чернівці: Медакадемія, - 2005. - 330 с.

6. Ковалів Ю.М. Актуальні питання кліматотерапії та акліматизації: Стаття / Ю.М. Ковалів, П.П. Бебкевич // Здоровий спосіб життя: зб. наук. ст. - Львів, 2010. - Вип. 46. - С. 16 - 24.

7. Кравець О.М. Конспект лекцій з дисципліни «Курортологія» / О.М. Кравець, А.А. Рябєв; Харків. нац. ун-т міськ. госп-ва ім. О.М. Бекетова. - Харків: ХНУМГ ім. О.М. Бекетова, 2016. - 102 с.

8. Малахова С.М. Курортологія та курорти України: Навч. посібник / С.М. Малахова, О.О. Черепок, Н.Г. Волох. - Запоріжжя: ЗДМУ, 2019. - 105 с.

9. Оржешковский В.В., Оржешковский Вас.В. Псаммотерапия: Статья / В.В. Оржешковский, Вас.В Оржешковский // Мед.реабилитация, курортология, физиотерапия, 2005. - №1. - С. 46-48.

10. Плахтій П.Д. Фізіологія фізичних вправ: Підручник / П.Д. Плахтій, А.І. Босенко, А.В. Макаренко. - Кам'янець-Подільський: ТОВ «Друкарня Рута», 2015. - 268 с.

11. Пономаренко Г.Н. Общая физиотерапия: Учебник / Г.Н. Пономаренко. - М.: «ГЭОТАР-Медиа», 2013. - 368 с.

12. Сиволап В.Д. Фізіотерапія: Підручник / В.Д. Сиволап, В.Х. Каленський. - Запоріжжя: ЗДМУ, 2014. - 196 с.

13. Сокрут В.Н. Медицинская реабилитация: Учебник / В.Н. Сокрут, Н.И. Яблучанский, Ю.В. Думанский и др. - Славянск: «Ваш имидж», - 2015. - 576 с.

14. Улащик В.С. Физиотерапия. Новейшие методы и технологии: Справочное пособие / В.С. Улащик. - М.: «Книжный дом», 2013. - 448 с.

15. Федорів Я.М. Загальна фізіотерапія та курортологія: Підручник / Я.М. Федорів і співавт. - К.: Здоровґя, 2005. - 327 с.

16. Фісенко Л.І. Природні лікувальні ресурси України та їх використання в санаторно-курортній практиці: Стаття / Л.І. Фісенко, В.В. Ковальська // Медична гідрологія та реабілітація, 2005. - Т. 3, №3. - С. 55-60.

17. Физиотерапевтический справочник /Под ред. проф. И.Н. Сосина. - К.; Здоров'я, 2003. - 604 с.

18. Физиотерапия и курортология / Под ред. В.М. Боголюбова. - М.: Изд-во БИНОМ, 2009. - 312 с.

19. Хан М.А. Физические факторы в реабилитации детей с бронхиальной астмой: Статья / М.А. Хан, Д.А. Иванова, И.М. Чукина // Вопросы курортологии, физиотерапии и лечебной физической культуры. - 2012. - №6

20. Шевирьова І.Г. Таласотерапія - лікування морем: Тези / І. Г. Шевирьова // Формування культури здоров'я дітей різного віку з особливими потребами: Матеріали Всеукраїнського науково-практичного семінару - Лисичанськ: ВП «Лисичанський педагогічний коледж Луганського національного університету ім. Тараса Шевченка». - Лисичанськ: ООО «КИТ - Л». - С. 100-101.

21. Яковенко Н.П., Самойленко В.Б. Фізіотерапія: Підручник / Н.П. Яковенко, В.Б. Самойленко. - К.: ВСВ «Медицина», 2011. - 256 с.

Размещено на Allbest.ru