Організація та розробка групового 7-денного туру пізнавального туру "Кам’яне поділля" для школярів з Обухова

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

КАФЕДРА ТУРИСТИЧНОГО ТА ГОТЕЛЬНОГО БІЗНЕСУ

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни „Планування і організація турбізнесу”

на тему: Організація та розробка групового 7-денного туру пізнавального туру «Кам'яне поділля» для школярів з Обухова

Студента 3 курсу групи ТУ 3-11

напряму підготовки

спеціальності «туризм» Клименко В.В.

м. Київ - 2016 рік

Зміст

Вступ

Розділ 1. Науково-теоретичні основи організації та розробки пізнавальних турів

1.1 Сутність та класифікація пізнавального туризму

1.2 Аналіз сучасних ринкових тенденцій та оцінка попиту на даний вид туру

Розділ 2. Інформаційно-організаційне та технічне забезпечення туру

2.1 Технологія та особливості розробки пребування туристів під час 7-дневного пізнавального туру «Кам'яне поділля» для школярів з Обухова

2.1.1 Оцінка туристичних можливостей території

2.1.2 Заклади розміщення та харчування

2.1.3 Особливості екскурсійного обслуговування

2.2 Технологічна документація туру

2.2.1 Технологічна карту туру

2.2.2 Інформаційне забезпечення програми туру

2.3 Організація транспортного обслуговування туристів

2.3.1 Туристичні формальності

2.3.2 Транспортний маршрут

Розділ 3. Економічне обґрунтування проекту туру

3.1 Система маркетингових комунікацій для позиціонування та просування нового туру

3.2 Розрахунок вартості туру

3.3 Розрахунок доходності туру

Висновки та пропозиції

Список використаних джерел

Вступ

Україна - країна, що в усі часи перебувала між різними політично-етнокультурними сторонами: Заходом і Сходом, Північчю і Півднем. Такий «буферний» статус вимагав від володарів українських земель невпинно дбати про охорону рідного краю від численних загарбників. Так століття за століттям поставали на українській землі величні замки, могутні фортеці та оборонні чернечі обителі.

Найбільше фортифікаційних споруд, з огляду на особливості історико-регіонального розвитку, збереглося на заході України. Одним з найвідоміших регіонів серед туристів по кількості архітектурних ансамблів є Тернопільська, Хмельницька та Чернівецька область. Варто зазначити, що історико-архітектурний спадок областей включає у себе поєднання унікальних українських мотивів та ено-культурних особливостей сусідніх країн, як так чи інакше впливали на формування культури Західного Поділля.

З огляду на туристичний потенціал, на наявні історико-архітектурні, біосоціальні та подійні ресурси, Тернопільська, Хмельницька, Чернівецька області мають усі можливості для розвитку пізнавального туризму. Така форма туризму передбачає будь-яку екскурсійно-пізнавальну діяльність, яка полягає у відвідування наявних архітектурних, культурних, історичних пам'яток області.

Метою курсової роботи є розробка туру по найбільш привабливим для туристів містам Тернопільської області, який би виконував такі завдання, як характеристика пізнавального туризму у світі та у Тернопільській області, розробка схеми маршруту з описом його пунктів, програмне забезпечення туру з визначенням вартості туру, рекламна стратегію просування даного туру та рекламу турпідприємства й тур продукту.

Предметом курсової роботи є процес розробки та організації групового 7-денного пізнавального туру «Кам'яне Поділля» для туристів шкільного віку (Чортків-Монастирок-Більче Золоте-Кривче-Борщів -Кам'янець- Подільський - Хотин -Велика Слобідка-Грушка(Бакота)).

Об'єктом дослідження у даній роботі є саме пізнавальний відпочинок, як форма туризму. Особливістю даної форми є не лише наявність матеріально-технічної бази, яка включає історико-архітектурні пам'ятки, заклади розміщення та харчування, а й спеціально-підготовлених гідів-екскурсоводів, які повинні володіти широким набором краєзнавчої інформації про історію, становлення та розвиток Західного Поділля.

У курсовій роботі «Організація та розробка групового 7-денного туру пізнавального туру «Кам'яне поділля» для школярів з Обухова» використовувалися такі методи дослідження, які б допомогли найкраще охарактеризувати туристичний продукт. Картографічний метод дозволяє визначитися зі схемою маршруту, обрати пункти та розрахувати відстань між ними. Щодо табличного методу, то він допомагає у більш доступній та зручній формі показати статті витрат, сформувати загальний вигляд структури туру та обчислити загальну вартість туру та вартість однієї путівки.

Як найкраще дослідити особливості розвитку пізнавального туризму в Україні та у Тернопільській, Хмельницькій, Чернівецькій області можна, користуючись краєзнавчою літературою за редакцією Петранівського В.Л., Панкової Є.В., отримати характеристику пунктів маршруту, достовірну інформацію про стан цін на переїзди, харчування, проживання, екскурсійне обслуговування дають видання «20 кращих екскурсій по Україні», ««Україні туристична», журнал «Карпати» та всесвітня мережа Internet.

Розділ 1. Науково-теоретичні основи організації та розробки пізнавальних турів

1.1 Сутність та класифікація пізнавального туризму

Культурно-пізнавальний туризм знайомить туриста з культурними цінностями, розширює його культурний кругозір. При цьому турист отримує знання, погодившись з власними культурними запитами власним вибором.

Культурно-пізнавальну діяльність туриста можна згрупувати наступним чином:

- знайомство з різними історичними, архітектурними або культурними епохами шляхом відвідування архітектурних пам'яток, музеїв, історичних маршрутів;

- відвідування театралізованих вистав, кіно, театрів, фестивалів, релігійних свят, концертів і оперних сезонів, виставок картин, скульптур, фотографій тощо;

- відвідування лекцій, семінарів, симпозіумів, курсів іноземної мови, комунікативних тренінгів;

- участь у демонстраціях фольклору, національної кухні та прикладного мистецтва на фестивалях фольклорних ансамблів і виставках національної народної творчості;

На сьогодні такий вид туризму, як культурний або пізнавальний набуває самостійності. Основою цього виду туризму є історико-культурний потенціал країни, що включає усе соціокультурне середовище з традиціями і звичаями, особливостями побутової і господарської діяльності.

Мінімальний набір ресурсів для пізнавального туризму може дати будь-яка місцевість, але для його масового розвитку вимагається певна концентрація об'єктів культурної спадщини, серед яких можна виокремити:

* пам'ятники археології;

* культову і цивільну архітектуру;

* пам'ятники ландшафтної архітектури;

* малі і великі історичні міста;

* сільські поселення;

* музеї, театри, виставкові зали;

* соціокультурну інфраструктуру;

* об'єкти етнографії, народні промисли і ремесла, центри прикладного мистецтва;

* технічні комплекси і споруди.

При відвідуванні іншої країни туристи сприймають в цілому культурні комплекси, складовою частиною яких є природа. Аттрактивність культурних комплексів визначається їх художньою та історичною цінністю, модою і доступністю відносно місць попиту.

Особливості культури різних регіонів світу все частіше спонукають людей проводити відпустку в подорожі. Об'єкти, що відвідуються туристами, сприяють їх духовному збагаченню, розширенню кругозору. Культура є одним з основних елементів туристського інтересу.

Пізнавальний туризм охоплює усі аспекти подорожі, за допомогою якої людина дізнається про життя, культуру, звичаї іншого народу. Туризм, таким чином, є важливим засобом створення культурних зв'язків і міжнародної співпраці.

Розвиток культурних чинників усередині регіону є засобом розширення ресурсів для залучення туристських потоків. У багатьох країнах туризм може бути включений до так званої політики культурних стосунків.

Рівень культурного розвитку може бути використаний також для створення сприятливого іміджу певного регіону на туристському ринку. Елементи і чинники культури можуть бути каналами розподілу інформації про туристські можливості місцевості. Успіх розвитку туризму залежить не лише від матеріально-технічної бази, відповідної загальноприйнятим стандартам і вимогам, а й від унікальності національної культурної спадщини.

Об'єкти національної культурної спадщини мають бути представлені розумно і творчо. Науково-технічний прогрес зробив свою справу: продукція однієї країни практично не відрізняється від аналогічної продукції іншої країни. Одноманітність у культурі є неприпустимою. Регіон, який бажає стати популярним туристським напрямом, повинен мати унікальні культурні комплекси і пропонувати їх на туристський ринок.

1.2 Аналіз сучасних ринкових тенденцій та оцінка попиту на даний вид туру

Сучасний стан культурного туризму в Україні потребує активізації проблем туризму на різних рівнях українського суспільства.

Як відомо, наша країна має значний потенціал для розвитку в'їзного і внутрішнього культурного туризму. На державному обліку в Україні перебуває понад 130 тис. пам'яток, із них: 57 206 - пам'ятки археології (418 з яких національного значення), 51 364 - пам'ятки історії (147), 5926 - пам'ятки монументального мистецтва (45), 16 293 - пам'ятки архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва та ландшафтні (3 541). Функціонує 61 історико-культурний заповідник, 13 з яких мають статус національних. У Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО: Софійський собор з архітектурним ансамблем, Києво-Печерська лавра в м. Київ, історичний центр м. Львів.

Але слід відзначити, що до 70% об'єктів культурної спадщини перебувають у незадовільному стані (кожен десятий об'єкт - у аварійному) та потребують проведення робіт з реставрації або реконструкції, облаштування для туристичних відвідувань [7, с.45].

На сьогоднішній день не розроблено методологічних аспектів аналізу функціонування пам'яток історії та культури екскурсійного туристичного об'єкта. Внаслідок цього складові історико-культурної спадщини залучаються до туристичної галузі безсистемно, а їх пізнавальна функція зводиться до мінімуму. Серед 418-ти пам'яток археології національного значення лише 54 використовуються як туристичні об'єкти; з 147 пам'яток історії національного значення туристичними об'єктами є 98; з 45 пам'яток монументального мистецтва національного значення в туристичній інфраструктурі представлено 28.

Усе це не сприяє розвиткові культурного туризму в Україні, і нині, в цій царині фіксується спад. Для подолання кризи необхідне об'єднання зусиль працівників сфери науки туризмології, культури та менеджерів туризму.

В Україні є пам'ятки культури світового значення. Але слабкість організації, в деяких випадках неосвіченість гідів, відсутність належної інфраструктури призводять до зменшення чисельності іноземних і вітчизняних туристів, що бажають відвідати культурні ландшафти України. Звернення до наукових засад культурного туризму створює базу для змін на краще.

Також слід відзначити, що нині в законодавстві не враховуються завдання, пов'язані з ефективним використанням історичного й культурного потенціалу країни для поліпшення якості національного туристичного продукту.

Для вирішення цих проблем, на нашу думку також слід звернути увагу на поняття історико-культурного регіону під час розробки іміджевих брендів та маршрутів за напрямом. Саме утворені культурно-історичними об'єктами простори певною мірою визначають локалізацію рекреаційних потоків і напрями екскурсійних маршрутів.

Процес регіоналізації, що став невід'ємною складовою суспільно-політичних і економічних перетворень на пострадянському просторі, поставив на порядок денний не тільки питання про необхідність ефективної регіональної політики, а й проблему наукового осмислення передумов і процесу формування окремих регіонів країни в історичному та культурологічному вимірах, джерел регіональної самосвідомості.

Відзначаючи сталу тенденцію щодо посилення інтересу до проблем історії регіонів, Т. Попова наголошує, що вона цілком збігається із загальною тенденцією, яка чітко позначилася в поступовому русі світового історіографічного процесу останньої третини ХХ ст. і пов'язана з акцентом на вивчення регіональних культур та їх взаємовпливу, аналізом впливу на локальні об'єкти природно-географічних, соціоетнічних, геополітичних, історико-культурних чинників. Утім, як зазначає одна з провідних українських учених-регіоналістів Я. Верменич, у контексті "глоболокалізму” (local-global nexus) традиційні аспекти аналізу регіональної специфіки крізь призму категорій економічної географії і теорії управління визнаються недостатніми.

"На перший план виходить її розгляд в історико-культурологічному аспекті, під кутом зору того, як впливає регіональна строкатість на життєдіяльність соціумів”.

На думку тієї ж Я.В. Вірменич, "необхідність уважного дослідження історичних регіонів як певної цілісності зумовлена потребами деталізації історичного процесу, виявлення регіональних особливостей і чинників, що їх зумовлюють, оптимізації аналізу співвідношення загального та часткового в історії. Осмислення таких особливостей зумовлене також практичними цілями, оскільки без розуміння історичного підґрунтя неможливо з'ясувати інтереси і потреби цього регіону. Неабияке значення мають також пізнавальні та популяризаторські цілі - саме на дослідженні "малої батьківщини" здебільшого грунтуються патріотичні почуття" [9, с.64-47].

Особливе геополітичне положення України, що перебуває на стику Великої Європи і Євразійського регіону, значні розміри території (1 місце в Європі) і чисельність населення (5 місце, після Німеччини, Франції, Великобританії й Італії), розмаїтість природних умов, складна історія формування сучасної незалежної Української держави, різні способи економічного освоєння території й інших факторів стимулювали формування всередині країни регіонів, що мають яскраво виражену специфіку, а часто і внутрішню цілісність.

Складна історія освоєння суспільством території України сприяла виникненню в її рамках декількох самобутніх історико-культурних областей, що сформувалися в результаті взаємовпливу трьох основних історичних векторів геополітичного розвитку - західного, східного й південного. Ці регіони, що мають специфічну природну, етнічну, релігійну основу, описані в дослідженнях (Туровський Р.Ф. "Культурна й політична географія України”, Малигін А.Н. "Україна: соборність і регіоналізм”), зважаючи на які перелічимо й стисло охарактеризуємо їх.

Галичина (Львівська, Івано-Франківська та частина Тернопільської області) - західна частина України історично перебувала в складі Польщі й Австро-Угорщини, і тільки з 1939 року ввійшла до складу СРСР.

Волинь (Волинська й Рівненська області) - північно-західна частина України перебувала в складі Польщі, а після її поділу - у складі Російської імперії. Поверталася до складу Польщі між двома світовими війнами.

Північна Буковина (Чернівецька область) - південно-західна частина України перебувала в складі Молдавського князівства, Османської й Австро-Угорської імперій, а між світовими війнами - Румунії.

Закарпаття (Закарпатська область) - крайній захід України, входило в Угорське королівство, Австро-Угорську імперію й Чехословаччину. Регіон має особливу "русинську ідею”, основану на слов'янських коріннях і православній вірі.

Західне Поділля (Хмельницька, Вінницька та частина Тернопільської області) - перебувала в складі Литви, а потім Польщі, відійшла до Росії наприкінці XVIII ст. Регіон із православною культурою, що зазнавала польського і єврейського впливу.

Середнє Придніпров'я (Кіровоградська й Черкаська області) - перейшло від Польщі до Росії в XVII - XVIII ст. Один з основних, поряд з Києвом і Дніпровським Поліссям, центрів історичної української культури.

Дніпровське Полісся (Київська, Чернігівська й Житомирська області) - регіон, що перебував у складі Литви й Польщі, за який Росія боролася з початку XIV ст., але остаточно до її складу ввійшов лише наприкінці XVII ст.

Північно-Східна Україна (Полтавська, Сумська й Харківська області) - у складі Росії із середини XVII ст. Цей регіон поєднує Слобожанщину й Гетьманщину (які деякі дослідники виділяють як два самостійні регіони) і вигадливо з'єднує українську і південноросійську культури.

Нижнє Придніпров'я (Дніпропетровська та Запорізька області) - саме тут перебувала Запорізька Січ, входження якої до складу Московської держави й визначило подальшу історичну долю Української держави аж до 90-х рр. XX століття. Як і в ті історичні часи, культура регіону відрізняється самобутністю й своє рідністю.

Донбас (Донецька й Луганська області) - регіон індустріально колонізований Росією в XVIII-XIX ст. Історично дуже близький до Росії.

Українське Причорномор'я (Одеська, Херсонська, Миколаївська області, а також частина Закарпатської) - перейшло до Росії від Османської імперії в результаті російсько-турецьких воєн XVIII століття. Найбагатонаціональніший регіон України. Українське й російське населення на більшості територій з'явилося у XVIII-XIX ст. Спільна колонізація визначила в цілому русофільську орієнтацію політичної культури регіону, іменованого також Новоросією.

Крим - наймолодший поліетнічний і багатоконфесійний регіон, що став частиною Новоросії в 1783 р. і переданий УРСР в 1954 р. [13, с.48-55].

Головною складовою історично-культурних регіонів є колишня земля, що з часом набувала значення історичної області. Вона окреслює зональний тип регіональної культури, котрий вирізняється своєрідністю, зберігаючись у пам'яті людей як символ етнічної історії. Часто історична зона фіксує етапи розселення давнього населення або стадії освоєння нових земель, нарешті, вона є пам'яттю про ті землі, що були виокремлені з материнського україн ського етнічного масиву.

Серед найдавніших земель відомі Надбужжя, Холмщина, Перемишльщина, Галицька земля, Наддністрянщина, Попруття, Подесняння, Надросся, Надтясминщина, Переяславщина, Надпоріжжя, Буджак, Надслуччя, Подоння; серед земель, освоєних українським людом, найвідоміші "задніпровські місця”: Українська лінія, Нова Слобода, Нова Сербія, Слов'яно-Сербія, Новоросія, а серед земель, що колись становили єдиний етнічний масив України, - Кубан-щина, Мармарощина, Берестейщина, Сновська земля. На українському етнічному ґрунті нині збереглося також п'ять етнографічних груп: гуцули, бойки, лемки, поліщуки та литвини.

Отже, внаслідок поетапного розвитку етнічності склалася надзвичайно різноманітна її структура, у первісних засадах якої спостерігалася строкатість археологічних культур та етноплемінних компонентів, а наступні нашарування додали етнорегіональної розмаїтості й іншоетнічних вкраплень.

За певних умов регіональна культура може стати уособленням загальноетнічних цінностей, віддзеркаленням справді національного духу. Таких якостей набули культура і ментальність запорізького козацтва. Починаючи з XVI ст. на традиційну українську етніку нашаровується новий могутній пласт - козацька культура і козацький тип національного характеру [2, с.104].

Як уже відзначалося, Україна - одна з найбільших держав у Європі, багата на різноманітні природно-рекреаційні ресурси, численні пам'ятки, які відображають її багатовікову історію й культуру. Серед них найбільше значення мають історико-культурні пам'ятки часів держави "Київська Русь” (ІХ-ХІІ ст.) і періоду національно-визвольної боротьби українського народу в XVII в., архітектурні пам'ятки (оборонні, культові, цивільні) різних епох і стилів; музеї, де зібрані коштовні колекції творів мистецтв; місця, пов'язані з життям і творчістю видатних діячів історії, науки й культури; меморіальні комплекси та ін.

З метою збереження й ефективного використання природно-рекреаційних та історико-культурних ресурсів регіону України, своєрідною віхою якого є найбільша водна артерія країни - оспіваний у століттях Дніпро-Славутич, і була розроблена система туристичних маршрутів.

Ідея туристичного освоєння регіону Дніпра виникла ще в 70-і рр. минулого століття. Проект спочатку мав назву "Давньоруське намисто" і був задуманий як своєрідний аналог російського "Золотого кільця”. Система "Намиста" передбачала (мала) кілька маршрутів по князівських містах, палацово-паркові комплекси Чернігівської, Сумської, Полтавської областей і м. Київ. Українська туристична система мала деякі переваги перед своїм прообразом - усі його маршрути були замкнуті, і це означало не тільки їх більшу туристичну привабливість, емоційну насиченість, але й більшу економічну ефективність. Пізніше, з ідеологічних міркувань, назву змінили на "Намисто Славутича”.

Нині система туристичних маршрутів "Намисто Славутича" охоплює дванадцять областей України: Дніпропетровську, Житомирську, Запорізьку, Київську, Кіровоградську, Миколаївську, Одеську, Полтавську, Сумську, Херсонську, Черкаську, Чернігівську й місто Київ. У перспективі планується розширення системи туристично-екскурсійних маршрутів "Намисто Славутича" і створення транснаціональної системи з тією ж назвою із долученням території сусідніх держав Білорусі й Росії [5, с.131-134].

Отже, сучасний стан культурного туризму в Україні потребує активізації проблем туризму на різних рівнях українського суспільства.

Наша країна має значний потенціал для розвитку в'їзного і внутрішнього культурного туризму. На державному обліку в Україні перебуває понад 130 тис. пам'яток, функціонує 61 історико-культурний заповідник, 13 з яких мають статус національних.

% об'єктів культурної спадщини перебувають у незадовільному стані (кожен десятий об'єкт - у аварійному) та потребують проведення робіт з реставрації або реконструкції, облаштування для туристичних відвідувань.

Виділяють такі регіони культурно-пізнавального туризму в Україні: Галичина, Волинь, Північна Буковина, Закарпаття, Західне Поділля, Середнє Придніпров'я, Дніпровське Полісся, Північно-Східна Україна, Нижнє Придніпров'я, Донбас, Українське Причорномор'я, Крим.

За певних умов регіональна культура може стати уособленням загальноетнічних цінностей, віддзеркаленням справді національного духу. Таких якостей набули культура і ментальність запорізького козацтва. Починаючи з XVI ст. на традиційну українську етніку нашаровується новий могутній пласт - козацька культура і козацький тип національного характеру.

На туристичне споживання, його обсяги та структуру впливають об'єктивні економічні, соціальні умови, правові аспекти зовнішньоекономічної діяльності, геодемографічні характеристики споживачів та суб'єктивна психологічна мотивація. [8; C. 219-240]

Табл. 1.1 Туристичні потоки

Рік	Кількість туристів, обслугованих суб'єктами туристичної діяльності	Із загальної кількості туристів	Кількість екскурсантів
		Іноземні туристи	Туристи-громадяни України, які виїжджали за кордон	Внутрішні туристи
2010	117078	38036	3154	75887	185461
2011	84734	28267	2387	20746	169785
2012	94789	35845	3330	55613	147427

Розділ 2. Інформаційно-організаційне та технічне забезпечення туру.

2.1 Технологія та особливості розробки перебування туристів під час 7-дневного пізнавального туру «Кам'яне поділля» для школярів з Обухова

2.1.1 Оцінка туристичних можливостей території Хмельницька область

Хмельницька область розташована у західній частині України і межує з Житомирською, Вінницькою,Чернівецькою, Тернопільською та Рівненською областями. Площа - 20,6 тис.км (3,4% площі території України). Населення - 1 401 млн. осіб

Клімат помірно континентальний з м'якою зимою (середня температура січня 5°C) і теплим, вологим (середня температура липня +19 °C) літом.

Рельєф. Більшу центральну частину області займає Подільська височина (переважні висоти 270--370 м), по якій проходять вододіли Дніпра, Південного Бугу і Дністра.

Річки та озера. Територією області течуть 120 річок завдовжки понад 10 км кожна. Найбільшими є Дністер (довжина в межах області 160 км) із притоками Збруч, Смотрич, Ушиця; Південний Буг (довжина в межах області 120 км) із притоками Бужок, Вовк, Іква; річки Дніпровського басейну -- Горинь, Случ, Хомора.

Озер мало. Зустрічаються переважно в басейні Горині, а також Голубі озера, що утворилися на мiсцi вiдпрацьованих торфових кар'єрiв. Найбільше водосховище -- Дністровське. Споруджено 1858 ставків і водосховищ, головним чином у басейнах Горині та Південного Бугу, зокрема Щедрівське (1258 га), Новоставське (1168 га), Кузьминське (765 га).

Національний історико-архітектурний заповідник «Кам'янець».

Розташований в Кам'янці-Подільському Хмельницькій області. Основні віхи . Ще 23 березня 1928 у Харкові Рада Народних Комісарів УРСР видала Постанову «Про оголошення замку-фортеці в м. Кам'янці-Подільському державним історико-культурним заповідником». Відповідно до цієї Постанови замок у межах старовинних його стін і земляних валів з усіма старовинними фортечними спорудами, Руською та Польською брамами, вежею Стефана Баторія було оголошено державним історико-культурним заповідником і передано з усім майном, що мало історико-культурне значення, у відання наркомату освіти УРСР.

Проголошення фортеці заповідником стало важливим, але тільки першим кроком до визнання заповідною всієї території Старого міста. Але поки це сталося, місто зазнало непоправних утрат: більшовицька влада ще до війни стерла з лиця землі низку прекрасних храмів: Вірменський Миколаївський, Іоанно-Предтеченський, Казанський, Троїцький у Старому місті, Олександра Невського -- на Новому плані.

Чимало пам'яток було пристосовано під потреби виробництва. Так, 1959 створюваний електромеханічний завод розмістили в приміщеннях колишнього Кармелітського монастиря. З перших повоєнних років ткацька фабрика експлуатувала будинок Подільської духовної семінарії, тютюнова - фортечні казарми, а швейна фабрика і досі на повну потужність використовує будинок окружного суду.

Постановою від 18 травня 1977 Рада Міністрів УРСР оголосила, що Старе місто Кам'янця-Подільського -- це Кам'янець-Подільський державний історико-архітектурний заповідник (ДІАЗ).

Указом Президента України від 30 квітня 1998 Кам'янець-Подільський ДІАЗ перетворено на НІАЗ «Кам'янець».

Площа заповідника становить 121 гектар. Це передусім Старе місто, затиснене в петлі річки Смотрич, а також прилеглий каньйон Смотрича, Замковий міст, комплекс Старого й Нового замків. Пам'ятки Нового плану, Руських і Польських фільварків не є об'єктами заповідника.

Бакота вперше згадується у літопису 1024 року. У XIII столітті -- велике місто, найважливіший політично-адміністративний центр Дністровського Пониззя (з XIV століття -- Поділля), яке входило до Галицько-Волинського князівства. У XII столітті Бакота займала площу близько 10 гектарів з кількістю населення біля 2,5 тисяч чоловік.

У 1996 році обвал верхньої скелі Білої горизнищи в основну масу печер та усипальницю з настінними розписами і фресками XI-XIII століть. Лише в одному місці збереглися залишки келій і поховань монахів, нечисленні руїни Михайлівської церкви і покинуті фруктові сади.

Сьогодні Бакотою умовно називаються місця вздовж берега Дністра, розташовані поблизу залишків монастиря. За даними метеорологів, у цьому районі існує своєрідний унікальний мікроклімат-- середньорічна кількість тепла на 1кв.м тут рівнозначна ялтинській, аскелійліси захищають узбережжя Дністра від північних повітряних потоків. Мальовнича природа і романтичний імідж цих місць приваблюють сюди численні потоки паломників і мандрівників. Останні роки Бакота стала Меккою шанувальників «рольових ігор» і послідовників численних екзотичних релігій.

Велика Слобідка

Перша згадка --1460року (у списку поселень, з яких польський король дозволив брати десятину на користь кам'янецького біскупа).

Парк тут був невеликий (на кручах не розгонешся), без старих дерев - але наповнений акацієвим цвітом. Зараз тут скромний спортивний майданчик школи - бо в родинному гнізді Лесьневичі вчилися діти. Станом на 1895 р. Мукшою володіли Сигізмунд та Пелагея Лісневичі.

1963року в селі відкрито дільничну лікарню.

За даними на1998рік: дворів-- 339, мешканців-- 899.

Мукшанське городище - знаходиться неподалік від с. Велика Слобідка. Стаціонарні археологічні дослідження городища не проводились. Мукшанське городище розташовано на мису високого берегового плато при впадінні р.Мукша в Дністер. В плані воно округле; розмір площадки 45х55 м. Площадка рівна. Вал простежується лише з напільного боку. Висота вала до 1,6 м., глибина рову до 1 м. З боку мису на схилі, дещо нижче площадки проходить короткий відрізок неглибокого рову. Культурний шар на городищі і на полях за ровом відноситься до ХІІ-ХІІІ ст. За типологією, Мукшанське городище відноситься до сторожових городищ.

Таблиця 2.1. Туристичні потоки(осіб)

	Кількість туристів, обслугованих суб'єктами туристичної діяльності України - усього	Із загальної кількості туристів:	Кількість екскурсантів
		іноземні туристи	туристи-громадяни України, які виїжджали за кордон	внутрішні туристи
2000	27750	1132	8224	18394	32555
2001	28983	1032	9394	18557	36843
2002	39819	999	8592	30228	19522
2003	44280	1257	8663	34360	29431
2004	44140	1264	9201	33675	30385
2005	40301	1091	10325	28885	27973
2006	40416	839	11853	27724	31333
2007	56793	752	15386	40655	29901
2008	69508	2461	13385	53662	48902
2009	61032	1270	11390	48372	37025
2010	59806	196	12816	46794	49744
2011	31212	-	13048	18164	13865
2012	32437	2	15410	17025	19426
2013	24402	24	14966	9412	17722
2014	19027	-	12373	6654	13115
2015	25416	-	15227	10189	11079

Таблиця 2.2 Готелі та інші місця для тимчасового проживання

	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2008	2009	2010
Кількість готелів та інших місць для тимчасового проживання	30	29	27	27	25	22	22	27	29	29	31
Кількість номерів	763	723	727	806	819	728	726	972	974	957	1094
Житлова площа всіх номерів, тис.м2	15,0	13,9	12,4	13,6	14,5	12,6	14,2	18,9	18,8	18,6	21,7
Одноразова місткість, місць	1578	1441	1574	1679	1636	1352	1388	1750	1806	1778	2003
Обслуговано приїжджих, тис. осіб	46,8	53,8	58,4	68,3	91,4	80,9	80,8	104,5	111,2	80,7	126,0

Таблиця 2.3. Дитячі заклади оздоровлення та відпочинку, які працювали влітку

	Кількість закладів, одиниць	У них місць, одиниць	Кількість дітей, які перебували у закладах, осіб
	усього	у тому числі заклади оздоровлення	усього	у тому числі у закладах оздоровлення	усього	у тому числі у закладах оздоровлення
2000	1052	16	3738	2464	78736	4632
2001	1188	14	2827	2001	88694	3648
2002	1204	14	3061	1875	89155	3556
2003	1236	14	2138	1932	95711	5760
2004	1357	16	2916	2416	117689	7024
2005	872	14	2874	1905	111524	5304
2006	872	14	3050	1930	102456	5428
2007	867	14	2741	1901	99187	5141
2008	884	11	2142	1560	95792	4497
2009	865	11	2591	1540	87808	4094
2010	871	10	1804	1260	84474	3346
2011	869	11	2555	1430	83788	3290
2012	834	10	1627	1260	77682	2993
2013	833	11	1794	1520	80674	3558
2014	687	12	1853	1750	57664	3896
2015	267	10	1668	1584	22420	3482

Тернопільська область

Розташована у західній частині країни, на Поділлі. Площа 13,8 тис. км².

Територія лежить у межах Подільської височини, яка знижується на південь і південний схід і має хвилясту поверхню, розчленовану каньйоно-подібними долинами лівих приток Дністра, балками і ярами. Найвищими частинами височин є на півдні Кременецькі гори, на південному сході вапнякове пасмо Товтр і на південному заході горбисте пасмо Опілля. Поширені карстові форми рельєфу (відомо понад 60 печер).

Клімат помірно континентальний з м'якою зимою і теплим вологим літом. Середня температура повітря в січні -4,5...-5,5 °С, в липні +18... + 19 °С. Опадів 520--800 мм на рік, переважно в теплий період року.

Головні річки області: Дністер і його притоки -- Гнила Липа, Коропець, Стрипа, Серет, Збруч. Є ставки і водосховища.

Чортків

В Чорткові є замок Гольських(1610), а отже, є й туристи -- це факти взаємопов'язані. Хоча більшість візитерів залишаються дещо розчарованими знайомством з місцевою твердинею. З замками як буває -- якщо місто розташоване посеред приємно-хвилястого рельєфу, замок мусить підніматися на вершині локального евересту. Це просте правило спрацьовує скрізь, крім Чорткова. Тут замок (вул. Замкова, 1) зведено під горою. Ворогу лишалося посапуючи від натуги запроторити гармати на цілком гірське передмістя Вигнанку, яке розташовано якраз над фортецею, а потім розстрілювати зручну мішень аж поки не набридне. Ворог, до речі, так і робив -- при наявності артилерії. Скажімо, в 1655 р. фортецю зайняли козацько-московські загони, що йшли на Львів, а в 1672-му -- турки. Останні квартирували тут аж до 1683 р. З татарами було простіше, їхні атаки форпост мужньо відбивав.

В 2010 р. Чортківський замок увійшов до заповідника "Замки Тернопілля". Заправку з території виселили, подвір'я і руїни розчистили від сміття, планується знести кілька сусідніх з фортецею будинків - ну, такі ходять чутки. Подивимось.

Монастирок

Монастирок - маленьке село в Борщівському районі (0,6 тис. мешканців) на березі Серетув 6 кілометрах від Більче-Золотого. За радянських часів воно носило назву Міжгір'я. Сюди немає нормальної дороги. Немає, напевне, і автобусного сполучення. Але попасти сюди хоча б раз в житті обов'язково треба. Це - одне з наймальовничіших місць Тернопілля наряду з Червоногрудом і збручанським каньйоном. Монастирок приваблює не лише печерним храмом, а й неймовірно красивими видами на долину Серету. Охоронна табличка розповідає про печерний храм в Монастирку, як давньоруський, заснований ще в IX століття нашої ери. Печера, в якій розташований храм, носить назву Язичеська.

Бімльче-Золотем

Бімльче-Золотем -- село Борщівського району Тернопільської області. Центр сільської ради. Розташоване на заході району, на річці Серет.

У Більче-Золотому є пам'ятка садового мистецтва державного значення. Більче-Золотецький ландшафтний парк. На околицях села-- унікальна геологічна та археологічна пам'ятка--печера Вертеба.

Пам'ятники

Пам'ятник Т.Г.Шевченку

У Більче-Золотому є два пам'ятники Тарасу Шевченку, у 1965 році споруджено пам'ятник полеглим у німецько-радянській війні воїнам, також загиблому під час визволення села від нацистських окупантів полковникові В.Шиленкові. Є пам'ятник О.Ольжичу, пам'ятний хрест на честь скасування панщини, а також пам'ятник воїнам УПА.

Кримвче

Кримвче -- село Борщівського району Тернопільської області. Розташоване на заході району. Центр сільради. До Кривчого (Раніше-- Верхнє Кривче і Нижнє Кривче) приєднано хутори Ходусів і Хоми.

Пам'ятки

Є церкви Вознесіння Христового (1760, дерев'яна, реставрована1927) і Покрови Пресвятої Богородиці (1856; кам'яна), капличка (1991).

Споруджено пам'ятник Тарасу Шевченку (1964), встановлено пам'ятник воїнові-афганцю Є. Богачу, хрест на честь скасування панщини (1880), пам'ятний знак полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям (1985), насипано символічну могилу полеглим воякам УПА (1992).

Геологічна пам'ятка природи місцевого значення Кривченська травертинова скеля.

Печери

Є печери: Глинка-1 та Глинка-2, Кришталева, На Хомах, Печера Двох озер, Середня, Славка, Тимкова скала та інші, менші печери. Серед них -Замкова(35 м.), що знаходиться нижче руїн замку Контських.

Борщімв

Борщімв -- місто, районний центр Тернопільської області. Розташоване на південному сході області, на лівому березі річки Нічлава-- притоки Дністра. Населення-- 11,4 тисяч осіб (2003). Залізнична станція. Автобусне сполучення від1958. Відомий з1456р.

Пам'ятки

Є церква святого Івана Хрестителя (1994), церква святого Петра і Павла (2002), Собор Ікони Борщівської Божої Матері (2009), «фігура»Ісуса Христа. Найдавніший борщівський храм на сьогодні-- церква Успіння пресвятої Діви Марії, котра знаходиться у центрі міста, у ній-- копія чудотворної ікони, а також Борщівської Божої матері у «чорній» вишиванці.

Збереглися залишки городища часів Київської Русі.

У приміській зоні-- парк культури та відпочинку.

Замок

На початку 17 століття у Борщеві споруджено замок.

Переїжджаючи через місто 10 січня 1672р. Ульріх Вердум записа в у своєму щоденнику: «Оточують його непогані вали з землі і палісади». Потім його перебудували на палац. У1763р. на території замку зведено костел. А від замку залишилися ще величезні пивниці і підземні ходи.

Таблиця 2.4. Санаторно-курортні оздоровчі заклади області

Санаторно-курортні оздоровчі заклади	2004/ 2005	2005/ 2006	2006/ 2007	2007/ 2008	2008/ 2009	2009/ 2010	2010/ 2011
Кількість закладів, од.	18	18	18	17	18	18	18
Санаторії	10	10	10	9	10	10	10
у т.ч. дитячі	5	5	5	5	5	5	5
Санаторії-профілакторії	5	5	5	5	5	5	5
Бази та інші заклади відпочинку	3	3	3	3	3	3	3
У них ліжок (місць)2, од.	2595	2526	2330	2075	2175	2230	2408
У санаторіях	1865	1796	1745	1490	1590	1670	1695
у т.ч. дитячих	690	621	570	490	490	570	595
У санаторіях-профілакторіях	370	370	225	225	225	200	353
У базах та інших закладах відпочинку	360	360	360	360	360	360	360
Кількість оздоровлених, осіб	19794	20842	20160	16721	18826	16640	15906
У санаторіях	14689	15904	14410	11363	13183	11193	11132
у т.ч. в дитячих	3601	3754	3757	2627	2286	2723	4526
У санаторіях-профілакторіях	3705	3438	3780	3858	3453	3197	2979
У базах та інших закладах відпочинку	1400	1500	1970	1500	2190	2250	1795

Усього в області впродовж жовтня 2010 р. - вересня 2011 р. у санаторно-курортних та оздоровчих закладах області відновлювали здоров'я та відпочивали 15,9 тис. осіб, загальна кількість проведених ними ліжко-днів становила 319,5 тис.

Отже, тривалість перебування однієї особи в згаданих закладах становила в середньому по області 20 днів (по Україні - 13 днів).

У розрахунку на 10 тис. постійного населення області кількість оздоровлених становила 147 осіб (по Україні - 645 осіб). Серед оздоровлених у 2010/11 р. 78 осіб (0,5 %) - іноземні громадяни, порівняно з попереднім роком їх кількість збільшилась у 1,4 раза. Гостями області були громадяни держав, що утворилися з колишнього СРСР, 14 громадян Німеччини, 5 - Польщі, 4 - Італії, 2 - Саудівської Аравії, 1 - Фінляндії. Турбота про підтримання здоров'я підростаючого покоління є серед основних пріоритетів держави, що піклується про своє майбутнє. В області впродовж останніх трьох років системою організованого оздоровлення та відпочинку було охоплено щорічно в середньому 39,1 тис. дітей. У 2010/11 р. у санаторно-курортних закладах відпочивали та оздоровлялись 8,7 тис. дітей віком 0-17 років, що на 23,3 % більше порівняно з 2009/10 р. Із загальної кількості 7,7 тис. дітей були оздоровлені протягом тривалого часу. Серед них 38,2 % - діти Тернопільської області та 61,8 % - діти з інших областей України, які відпочивали та оздоровлювались у санаторно-курортних закладах Тернопільської області. У санаторно-курортних закладах інших областей України впродовж 2010/11 р. оздоровились і відпочили 14,1 тис. дітей Тернопільської області віком 0-17 років

Динаміка дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, які працювали влітку по області (одиниць)

Кількість дітей, які відпочивали влітку в дитячих закладах оздоровлення та відпочинку по області (тис.осіб)

Рис. 2.1. Динаміка дитячих закладів та кількість дітей, які відпочивали влітку по Тернопільській області

Дані статистики про кількість дітей, які відпочивали в дитячих закладах оздоровлення та відпочинку по областях Західного регіону, свідчать про те, що область за цим показником є на останньому місці серед областей регіону.

У 2010/11 р. до роботи в санаторно-курортних оздоровчих закладах і дитячих закладах оздоровлення та відпочинку були залучені 5,3 тис. працівників, що на 1,0 тис. осіб (на 23,8 %) більше ніж у 2009/10 р. Серед них 2,5 тис. педагогічного персоналу, по 0,6 тис. медичного персоналу та працівників кухні, 1,6 тис. - адміністративно-господарського персоналу.

Таблиця 2.5 Туристичні потоки(осіб)

Роки	2005	2006	2007	2008	2009	2010
Кількість туристів, обслуговуваних суб'єктами туристичної діяльності	36798	35814	33092	32929	23095	19949
у тому числі іноземні туристи	805	396	9	220	453	521
туристи - громадяни України, які виїжджали за кордон	3618	4734	6855	7681	5804	6039
внутрішні туристи	32375	30684	26228	25028	16838	13389
Кількість екскурсантів	21367	21561	19922	24724	16037	13719

У січні - вересні 2011 р. туристичними організаціями області обслужено 556 іноземних туристів, а кількість громадян області, які виїжджали за кордон, становила 4,3 тис. осіб, що на 25,7 % менше, ніж за відповідний період 2010 р. За 9 місяців 2011 р. обсяг наданих туристичних послуг становив 12,5 млн. грн (на 36,9 % менше, ніж за відповідний період 2010 року), а обсяг наданих туристичних послуг іноземним туристам - 53,8 тис. грн (на 53,0 % більше). Платежі до бюджету з обсягу наданих туристичних послуг, порівняно з відповідним періодом минулого року, зменшились на 36,6 % і становили 442,8 тис. грн.

Чернівецька область

Розташована на заході країни в межах Передкарпаття та східної частини Карпат. Площа 8,1 тис. км².

Південно-західну частину займають Українські Карпати, що складаються з низки паралельних хребтів до 1400 м заввишки. На північний схід від Карпат простягаються передгір'я, що являють собою погорбовану місцевість. Північну частину області займає Прут-Дністровське межиріччя, в середній частині якого лежить Хотинська височина З найвищою вершиною рівнинної України -- г. Бердою (515 м). Тут поверхня розчленована каньйоно-подібними долинами річок, ярами і балками. На заході трапляється карст.

З корисних копалин відомі фосфорити, гіпс, кварцові й глауконітові піски, глини, вапняки, мармур, графіт, буре вугілля. Є мінеральні джерела та лікувальні грязі.

Клімат області помірно континентальний. Літо прохолодне і вологе, зима помірно холодна. Середня температура січня на рівнині -4,8...-5,0 °С, в передгір'ї -4,8...-5,5 °С, в горах -6...-10 °С, липня відповідно +18,8...+19,5 °С, + 16,2... + 19,0 °С, +13... +16 °С. Опади: 500--600 мм -- на рівнині, 800-- 1200 мм -- у горах, переважно влітку.

Головні річки: Дністер та притоки Дунаю -- Прут з Черемошем і Серет.

Серед ґрунтів на рівнині переважають чорноземи опідзолені, темно-сірі опідзолені, в передгір'ях -- дерново-підзолисті, в горах -- бурі гірсько-лісові й дерново-буроземні.

Ліси займають близько 32 % площі області. На рівнині -- це букові й буково-дубові ліси, в горах простежуються висотні пояси від букових лісів до субальпійських лук. З об'єктів природно-заповідного фонду найбільшим є Вижницький природний національний парк.

Хотин

Хотимн -- місто в Україні, центр Хотинського району Чернівецької області. Розташоване на правому березі Дністра. Відоме фортецею 13 -- 18 століття, що збереглася до наших днів.

У місті діє Державний історико-архітектурний заповідник «Хотинська фортеця». На його території знято понад 50 кінофільмів. Серед них: «Захар Беркут», «Д'Артаньян та три мушкетери», «Тарас Бульба», «Чорна стріла», «Могила Лева», «На війні як на війні», «Русалонька», «Сказання про доблесного лицаря Айвенго» тощо.

У Хотині є понад 20 пам'яток історії, які перебувають на державному обліку.

На території міста розташоване військове кладовище, де захоронено 4910 російських солдатів, які згинули у Першу світову війну, і 47 учасників Хотинського повстання 1919 року.

Таблиця 2.6. Структура туристичних потоків та динаміка змін основних показників

Назва показників	2004 р.	2005 р.	2006 р.	2007 р.	2008 р.	2009 р.	2010 р. (за 9 місяців)
Кількість туристів, які обслуговувалися (осіб), у тому числі:	61770	67303	78280	75758	80987	63112	50031
- іноземних туристів	4184	514 0	7801	8017	672 9	5828	3533
- туристів, які виїжджали за кордон	18376	23367	29968	26615	323 12	20063	194 86
- туристів, охоплених внутрішнім туризмом	39210	38796	40511	41126	419 46	37221	27012
- екскурсантів	154 91	18196	19545	16856	167 29	15900	4930
Обсяг наданих туристичних послуг, тис.грн.	17060,3	23037,0	25744,8	29012,9	29580,3	33867,4	22354,0
Платежі до бюджету	921,3	759,4	983,7	1506,2	1220,6	2391,7	1838,7
Середньоо блікова кількість працівників	494	619	604	541	493	451	538

З даних, представлених в таблиці, видно, що з 2004 року по 2008 рік зберігалася тенденція стабільного зростання загальної кількості туристів та обсягів туристичних послуг. За 2008-2009 роки - значне зменшення по всіх показниках туристичної діяльності, окрім обсягу наданих послуг та платежів до бюджету. Це пов'язано, на нашу думку, із наслідками світової фінансової кризи. Кількість іноземних туристів скоротилась проти 2007 року на третину (27%).

Зміни кількості внутрішніх вітчизняних та / іноземних туристів протягом 2004-2009 років, згідно статистичної форми звітності 1-Тур наступні:

2005/2004 рр. - зниження 1% / приріст 23%;

2006/2005 рр. - приріст 5% / 52%;

2007/2006 рр. - приріст 2% / 3%;

2008/2007 рр. - приріст 2% / зниження 16%;

2009/2008 рр. - зниження 11% / 13% .

2.1.2 Заклади розміщення та харчування

Таблиця 2.7. Готелі та інші місця рекреації Тернопільської області

Показник / рік	2007	2008	2009	2010	2011	2012	2013	2014	2015
Кількість готелів, інших закладів тимчасового проживання, од.	79	77	81	86	76	74	83	98	102
Кількість номерів, од.	3318	3340	3220	3472	3205	3021	3454	4122	4122
Житлова площа всіх номерів, тис. м2	61,1	61,8	68,2	72,5	69,8	60,3	74,8	91,6	99,9
Одноразова місткість, місць	6576	6549	6519	7385	6783	6572	8170	11875	11957
Обслуговано приїжджих, тис. осіб	162,7	155	165,9	182,8	169,6	196,2	196,2	204,2	211,4

Розвиток санаторно-курортного господарства Західного регіону України є зумовленим наявністю унікальних рекреаційних ресурсів та їх лікувально-оздоровчими властивостями, красою природи, наявністю історичних та національних пам'ятників культури.

В Тернопільській області діють 599 оздоровчих закладів, серед них - 9 санаторіїв та пансіонатів з лікуванням, 5 санаторіїв-профілакторіїв, 3 бази відпочинку та 582 дитячих оздоровчих таборів. Найбільш відомі з них такі як:оздоровчі заклади "Гайдарівець" (Шумський р-н) та "Лісова пісня" (Борщівський р-н),санаторій "Збруч", офтальмологічний санаторій "Барвінок" (смт. Гусятин), знаніоздоровчі заклади Теребовлянського району - "Промінь",санаторій "Медобори" (Конопківка),оздоровчий заклад "Зорепад" (с. Струсів) та інші.

В Хмельницькій області на стан 2010 року є 31 готель. Серед кращих готелів - "Брянськ", "Градецький", "Придеснянський", "Десна". Статистичні дані забезпеченості регіону готелями та інших місць для тимчасового проживання наведено в табл. 2.8.

Чортків

Готель «Авіаносець»

Таблиця 2.8. Готелі та інші місця для тимчасового проживання

	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2008	2009	2010
Кількість готелів та інших місць для тимчасового проживання	30	29	27	27	25	22	22	27	29	29	31
Кількість номерів	763	723	727	806	819	728	726	972	974	957	1094
Житлова площа всіх номерів, тис.м2	15,0	13,9	12,4	13,6	14,5	12,6	14,2	18,9	18,8	18,6	21,7
Одноразова місткість, місць	1578	1441	1574	1679	1636	1352	1388	1750	1806	1778	2003
Обслуговано приїжджих, тис. осіб	46,8	53,8	58,4	68,3	91,4	80,9	80,8	104,5	111,2	80,7	126,0

Приватний готель «Авіаносець» знаходиться майже в самому центрі міста Чортків. У ній часто проводяться весілля та інші урочисті заходи, через що може бути кілька шумно. У номерному фонді двомісні, тримісні, чотиримісні і п'ятимісні номера «економ», а також двомісні номери «стандарт», в яких є можливість додаткового розміщення. У ресторані «Авіаносець» подаються страви європейської кухні. Є банкетний зал.

опис номерів

Номер / Ціна Послуги в номері

двомісний економ

(100 UAH) 2 односпальні ліжка

двомісний стандарт

Готель «Авіаносець» Чортків

Сервіс / Послуги готелю

Ресторан, сауна, басейн, паркінг, обслуговування номерів.

порядок проживання

Check-in - з 12:00 годин. Реєстрація від'їзду - до 12:00 годин.

Проживання дітей / Додаткове місце - погоджувати з адміністрацією.

Розміщення з домашніми тваринами - погоджувати з адміністрацією.

Харчування:Сніданок 35 грн . Обід 45. Вечеря 40 грн.

Рис. 2.1. Зал ресторану готелю «Авіаносець»

Рис. 2.2. Кімната готелю «Авіаносець»

Борщів

Готельно-торговий комплекс “Гостинний Двір"щиро запрошує гостей відпочити у мальовничому куточку Тернопільської області -- на Борщівщині, поєднати справи бізнесу з приємним та захоплюючим відпочинком у Борщівському районі. Якщо Ви, подорожуючи, стомилися з дороги, а якість та комфорт є стиль Вашого життя, то досвідчений та гостинний персонал допоможе зробити Ваше дозвілля приємним, комфортним та незабутнім.

Рис. 2.3. Фасад готелю «Гостинний двір»

Приміщення готельного комплексу - триповерховий будинок, помітний в любий час: в день - завдяки приємному світлому відтінку фасаду, вночі - завдяки світловій рекламі та ілюмінації. На першому поверсі в готелі знаходиться рецепція, де Ви можете дізнатися необхідну для Вас інформацію та здійснити замовлення послуг.

Рис. 2.4. Вхід до готелю «Гостинний двір»

До Ваших послуг одно-, дво- та тримісні номери, номери класу люкс та півлюкс, які обладнані ванною чи душовою, супутниковим телебаченням, холодильником. Інтер'єр готелю - у сучасному європейському стилі, завдяки чому створюється почуття спокою та розміреності, Ви маєте можливість почувати себе як вдома.

Рис. 2.5. Рецепція готелю «Гостинний двір»

Рис. 2.6. Номер ресторану «Гостинний двір»

Пропонуємо перйскурант на послуги проживання в готельно-торговому комплексі “Гостинний Двір"

Таблиця 2.9.

Номер кімнати	Кількість місць	Вартість номера	Характеристика
302-308	2	120,00	Стандарт (двомісний), телевізор, загальне двоспальне ліжко
401-409	2	100,00 за особу	Дев'ять номерів "Стандарт" на мансардному поверсі на загальну кількість 22 особи, дво- та тримісні, в номері - односпальні або двоспальні ліжка, телевізор, душова кімната з туалетом та умивальником. Поселення здійснюється при умові заселення групи.
Резервування - 50% від вартості номера

Харчування: Сніданок 50 грн. Обід 65 грн. Вечеря 60 грн.

Кам'янець-Подільський - вул. Укмергеська, 11

Затишні, чисті кімнати під ключ, кімнати на другому поверсі. Гаряча вода цілодобово. Душ, санвузол на поверсі. Недалеко парк, всього лише 10 хвилин ходьби. Поруч магазин. Можлива організації екскурсій по місту та за його боковим вівтарем.

Кількість спальних місць 27 (6+4+4+3+3+3+2+2)

Доплата за кожного наступного гостя:75грн./доба після65осіб.

Рис. 2.7. Ліжко місце костелу.

Харчування. Сніданок в Ресторан A la minute 40 грн. Обід в Челентано 50 грн. Вечеря в Челентано 50 грн.

Хотин

Готель Олімп, Хотин

Загальна інформація:Готель при спортивній школі "Олімп" розташований в центрі Хотина, навпаки торгового центру.Номери:Номери дво-, п'ятимісні зі зручностями на поверсі. Гарячої води немає.

5 місний - 120 грн.

Ресторан: Кафе на першому поверсі будівлі. Комплексний сніданок 30 грн. обід 40 грн. Вечеря 35 грн.

Рис. 2.8. Фасад готелю «Олімп».

2.1.3 Особливості екскурсійного обслуговування

Менеджмент обслуговування спрямований на виконання основної виробничої завдання туроператора-якісне надання туроператорських послуг. Це вимагає виконання всіх специфічних вимог, що диктуються потребами ринку і безпекою туристів. Необхідно враховувати особливості обслуговування, що входять до поняття гостинності [1].

Кожне підприємство розробляє свою стратегію обслуговування - це план дій, який визначає, як воно конкуруватиме на відповідному ринковому просторі.

Стратегія обслуговування - це генеральний план дій, що визначає пріоритети стратегічних цілей в обслуговуванні, досягнення яких служить формуванню позитивного іміджу туроператора, постійної клієнтури і стійкої фінансової позиції на ринку.

В даному випадку слід звернути увагу на основні складові менеджменту обслуговування туристів, що забезпечують пріоритети в роботі туроператора .

На кожному конкретному маршруті-своя специфіка. Однак існують і загальні рекомендації з технології обслуговування туристів на турне:

- Чітке відповідність наданих послуг оплаченому набору;

- Відповідність рекламованого рівня обслуговування декларованому при продажі туру ;

- Цільова адресна спрямованість турів за змістом;