Культурно-пізнавальний туризм, як популярний вид туризму у Франції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Культурно-пізнавальний туризм, як популярний вид туризму у Франції

ВСТУП

Франція є найбільш відвідуваною країною світу. Це цілком виправдано, тому що країна багата різноманітними пам'ятками та визначними місцями, має вдале географічне розташування (гори, вихід до морів) та багату історію. Лише за даними списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, Франція є однією з найбагатших країн за кількістю пам'яток історії та культури. У Франції практично кожне місто, містечко, села мають музеї історії і культури. Крім незліченних пам'ятників культури і стародавніх цивілізацій, країна володіє прекрасними природними умовами - білосніжними схилами альпійських гір, прекрасними пляжами атлантичного і середземноморського побережжя, середньовічними замками, обширними виноградниками і чарівними старими винокурнями, а також безліччю місць, пов'язаних з життям і діяльністю різних історичних діячів. Ця країна має величезні можливості для розвитку майже всіх видів туризму.

На сьогоднішній день Франція приймає 10% міжнародних туристських потоків і за цим показником з великим відривом лідирує на глобальному туристичному ринку. Велике економічне значення туризму у Франції. Його частка досягла 6% ВВП країни і постійно зростає. У туристської індустрії зайнято близько 1 млн. працівників. Ця цифра зростає приблизно вдвічі, якщо взяти до уваги робочі місця, створені в суміжних з туристським сектором галузях. Сальдо платіжного балансу за статтею «Туризм» становить досить значну суму: в 2004 року - 9,8 млрд. Євро, а 2017 року - 43 млрд. доларів США.

Проте наявність в країні ресурсного потенціалу, навіть самого багатого, не є беззаперечною перевагою Франції. Причинами її туристичного прориву також слід вважати високий рівень соціально-економічного розвитку країни, високий рівень загальноекономічного розвитку, зростаючі доходи населення, висока урбанізація, наявність необхідної транспортної і соціальної інфраструктури, а також відносна близькість до інших основних туристичних регіонів світу, високий рівень індустрії туризму, великий досвід його організації, а також політичні чинники. Організації туризму у Франції приділяється величезна увага з боку держави. Ця країна має величезні можливості для розвитку практично всіх видів туризму.

Метою роботи є визначення динаміки та географічних особливостей розвитку культурно-пізнавального туризму в Франції.

Виходячи з мети роботи, були визначені наступні завдання:

- надати характеристику Франції;

- вивчити історично-географічні особливості розвитку туристичного регіону;

- з'ясувати особливості державної політики в сфері туризму;

- проаналізувати динаміку розвитку культурно-пізнавального туризму;

- виявити особливості розвитку туристичного ринку Франції;

- вивчити перспективи розвитку пізнавального туризму у Франції.

Об'єктом вивчення є туристичний ринок Франції.

Предмет вивчення - специфіка та географічні особливості культурно-пізнавального туризму Франції.

Методологічна база роботи базується на синтезі загальнонаукових методів: аналізу; синтезу; індукції; дедукції та спеціально-предметних методів: порівняльно-географічний; статистичний; описовий та ін.

Курсова робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків. У першій частині роботи дається характеристика туристичних ресурсів Франції. Звертається увага на передумови розвитку туризму в Франції, географії її туристичних ресурсів, особливості державної політики. У другій частині роботи досліджено розвиток культурно-пізнавального туризму у Франції. Охарактеризовано найбільші культурно-історичні надбання країни, звернено увагу на особливості сучасної організації культурно-пізнавального туризму, розглянуто музейний туризму, як основу культурно-пізнавального туризму Франції. В третій частині подано висновки, щодо подальших перспектив розвитку культурно-пізнавального туризму у Франції.

Практична значимість курсової роботи полягає в тому, що проведене дослідження може бути використано туристичними агентствами і фахівцями в сфері туризму з метою самостійного підвищення знань в предметній області.

При написанні курсової роботи були використані праці таких авторів таких як, Генш К., Кусий І.А., Стамбулян Є.Р., Квартальнов В.А., Романов А.А., довідники, а також інтернет- джерела.

РОЗДІЛ 1. ТУРИСТИЧНІ РЕСУРСИ ФРАНЦІЇ

1.1 Передумови розвитку туризму у Франції

Франція знаходиться на заході Європи - найбільшого туристичного регіону світу. Вона має вигідне туристично-географічне положення. Омивана водами Атлантичного океану і протоки Ла-Манш на Заході і Півночі, Середземного моря - на Півдні, Франція в той же час має велику протяжність кордонів з іншими економічно розвиненими країнами. На Півночі від Великобританії її відділяє невеличка 41-км протока Па-де-Кале, головна воднотранспортна магістраль Європи - Рейн служить природним кордоном з Німеччиною. За Бенкет-Нейскими горами проходить кордон з Іспанією і Андоррою, а за західними Альпами і лісистими схилами Юри - з Італією і Швейцарією. На північному сході Франція межує з Бельгією і Люксембургом, а на південному сході - з князівством Монако. Її територіальні володіння знаходяться в Атлантичному, Тихому та Індійському океанах. Вона зберегла сильний вплив в більшості своїх колишніх колоній в Азії, Африці і Латинській Америці.

Французи часто називають свою країну «шестикутник». Дійсно своєю конфігурацією вона нагадує цю геометричну фігуру. Разом з тим таку назву найкраще передає надзвичайна розмаїтість природніх умов і багатство культури. Обривисті берега і бухти, дикі ліси і лавандові поля, гори і льодовики, села на пагорбах і великі історико-культурні центри, романські церкви і готичні палаци - все це Франція. У світі знайдеться небагато країн, які зможуть запропонувати настільки строкату палітру ландшафтів, як Франція. Західні і північні райони країни займають величні рівнини (Паризький басейн) і низини. У центрі і на сході вони змінюються середньовисотних горами і височинами з конусами вимерлих вулканів (Вогези, Юра). На південному заході розташовані молоді гори Піренеї, на південь - снігові хребти Альп.

Великою різноманітністю відрізняються морські берега Франції, простягнувшись на 3 тис. км. Довгі пасма дюн облямовують узбережжі Біскайської затоки, де на мілководді перебувають устричні плантації. Бархатистими пляжами і блакитними бухтами рясніє Середземне море. Найвідоміша курортна зона Середземномор'я - французька Рів'єра.

Клімат Франції в цілому сприятливий в туристському відношенні. Він визначається впливом прохолодного Атлантичного океану і теплого Середземного моря, що сприяє збереженню кліматичним контрастів і просторової різноманітності атмосферних характеристик. У північній частині країни переважає м'який і вологий морський клімат, а південь країни відноситься до середземноморської кліматичної зоні з більш високими середньорічними температурами, меншою кількістю опадів і великим числом годин сонячного сяйва на рік.

Природа Франції різноманітна. Наймальовничіші і особливо цінні її куточки знаходяться на острові Корсика і відносяться до надбань усього людства. Два мису Жіролата і Порто, природний резерват Скандола, бухти і міста П'яна занесені до Списку всесвітньої природної спадщини. Різноманітність - ключове слово, яке найбільше підходить при описанні Франції, і найкращим тому підтвердженням служить багатство її культурної спадщини. Французький народ зробив величезний внесок в розвиток європейської цивілізації. Ще в середні віки тут склався освітній центр - знаменитий університет Сорбонна. З Францією пов'язані імена найбільших філософів і діячів Просвітництва і Нового часу - Монтеск'є, Вольтера, Руссо, Дідро та ін. Гордістю Франції є письменники Флобер, Гюго, Бальзак та ін.

У Франції налічується близько 40 тис. культурних пам'яток. Символ Парижу і всієї країни - Ейфелева вежа - вершина і торжество технічної думки ХІХ століття. Кращі твори мистецтва представляють понад 6 тис музеїв країни. Найвідомішим серед них є Лувр. У Франції відкриті для публіки більше 700 діючих підприємств. Щорічно вони проводять екскурсії для понад 10 млн. чоловік. У Франції добре збережені об'єкти «сільської спадщина», держава піклується про збереження національної культури та етнічного колориту, надає підтримку в збереженні культурного ландшафту. На території усіє країни можна бачити значну кількість млинів, типових селянських будинків, ферм та ін. Збереження матеріальної частини своєї культурної спадщини використовується Францією для підтримки нематеріальних цінностей - національних традицій та обрядів, ремесел, гастрономічного мистецтва, а також проведення вигідних з точки зору туризму та економіки різних культурних подій (карнавалів, фестивалів), що приваблює велику кількість відвідувачів.

Наявність ресурсного потенціалу, навіть самого багатого, недостатньо для розвитку туризму. Поряд з природним і історико-культурним факторами важливою передумовою туристської діяльності є високий рівень соціально-економічного розвитку країни. Франція - одна з передових західних держав. У ній досягнутий високий рівень матеріального добробуту населення. І цей досягнутий рівень життя населення знаходить відображення в прогресивній структурі споживання, в якій туризм займає важливе місце. Більше 65% французів щорічно проводять відпустку поза домом. У країні створена сучасна інфраструктура туризму. У туристський сектор вкладаються значні інвестиції. До 2004 році у Франції налічувалося 196 підприємств туристського профілю, в тому числі 39 тис. готелів, 106 тис. ресторанів, 47 тис. кафе, 4 тис. турагенств. У Франції існують потужні туристські транснаціональні компанії.

1.2 Географія туризму у Франції

Географічна картина туристських міграцій у Франції склалася давно і характеризується стійкістю в головних рисах. Вона є результатом дії великого числа різних факторів - як внутрішніх, так і зовнішніх, регіонального та глобального порядку. Значного розвитку у Франції отримали внутрішній і в'їзний туризм.

Переважна кількість поїздок французів припадає на внутрішній ринок: вони вважають за краще подорожувати по рідній країні. Розвиток внутрішнього туризму у Франції стикається з двома основними проблемами - скороченням тривалості перебування в місцях призначення і сезонністю туристського попиту. Туристські поїздки стають менш тривалими, але більш частими. Цьому сприяло збільшення тривалості оплачуваної відпустки. Відпустку, що становить у Франції 5 тижнів, французи беруть по частинах. Проводять вони її по-різному. Багато відправляються в дорогу, щоб відвідати родичів. Інші відпочиваютьт разом з сім'єю в сільській місцевості, на морі чи здійснюють тури по містах. Чимало й тих, хто бере участь в культурно-пізнавальних турах релігійної тематики.

З кінця 50-х до середини 80-х років у Франції широко практикувався літній відпочинок на загальнодоступних туристських базах, які фінансувалися за рахунок держбюджету. Згодом форми проведення відпустки змінились. Сьогодні все більше французів подорожують в будинках на колесах. Караванінг став не просто різновидом туризму, а особливим стилем життя і навіть культури французів. Виникли товариства любителів будинків на колесах. По всій Франції зустрічаються їх красиві фургони, що не поступаються в оснащені і комфортабельності номерам в готелях. Мобільність, автономність і комфорт - три принципи, на яких базується караванінг. Туристи зупиняються на спеціально обладнаних стоянках - кемпінгах, які нерідко являють собою повноцінні туристичні центри. У відпустці французи приділяють велику увагу підтримці фізичної форми і вважають за краще активні форми відпочинку. Вони люблять здійснювати піші, кінні та велосипедні прогулянки по спеціальних доріжках, плавати і займатися зимовими видами спорту на гірськолижних курортах. У 80% поїздок передбачається заняття фізичною культурою.

Одночасно Франція є лідером по в'їзному туризму. Франція - найбільш відвідувана країна Європи та світу. Вона сильно втягнута до внутрішньо-регіонального туристичного обміну. На країни цього регіону, в основному сусідні держави - члени ЄС, припадає 90% міжнародних туристичних прибуттів. Одним з основних ринків, що генерують туристичні потоки, є Великобританія. Її частка в структурі прибуттів у Францію становить 20%. Значна частина англійців вирушає до Франції для відпочинку за моделлю «море - сонце - пляж». Інші воліють знайомству з містами, де вони можуть розширити горизонти пізнання світу і долучитися до Французької культурі. Британський ринок виїзного туризму є досить значущим для Франції. На ньому сфокусовано багато маркетингових програм просування французького туристичного напряму за кордоном. У континентальній Європі найбільший туристичний обмін існує між Францією з одного боку, Німеччиною і країнами Бенілюксу - з іншого. Ці міждержавні туристичні потоки багато в чому визначають географічну картину внутрішнього регіонального туризму в Європі. На частку Німеччини і країн Бенілюксу припадає близько 47% всіх туристичних прибуттів Франції. За ними ідуть Італія, Швейцарія та Іспанія. Для збільшення ринкової частки в кожній з цих країн Франція проводить спеціальні рекламні кампанії. Поряд з Західною Європою пріоритетними ринками для Франції є США (3,5% туристичних прибуттів) і Японія (1% прибуттів). У ХХІ столітті з'являється тенденція до проникнення туристичних потоків вглиб країни. Іноземні туристи їдуть не тільки на Лазурний берег і гірськолижні курорти в Альпах, але відвідують внутрішні райони і відкривають для себе традиційну Францію.

Щоб не зменшувати свої позиції на світовому туристичному ринку, Франція намагається залучити нові категорії клієнтів. Вона вже зробила ряд кроків. Визначила перспективні туристські ринки: Південна Америка, Західна Європа, Росія, Близький Схід, Китай, ПАР - і приступила до їх освоєння. Також Франція значно розширила спектр пропонованих туристичних продуктів:

1. Діловий туризм

2. Зелений туризм

3. Культурно-пізнавальний туризм

4. Спеціальні види туризму.

Особливе значення в плані зміцнення позицій Франції, як туристичного напряму має державна підтримка галузі та просування національного туристичного продукту за кордоном.

При цьому самі французи мало подорожують за кордоном, але відсоток їх туристичних поїздок за кордон потроху зростає. Виїзний туризм носить внутрішньо-регіональний характер. Понад 67% поїздок припадає на країни Європи. Традиційними напрямками виїзду французів є: Іспанія і Італія. За ними з великим відривом слідують Великобританія, Португалія, Німеччина, Бельгія. До числа яскраво виражених географічних тенденцій в розподілі туристичних потоків відноситься розширення обміну туристами між колишніми метрополіями та їх колоніями. Традиційні зв'язку перш за все в економічній і культурній сферах, а також відсутність мовного бар'єру служать важливими передумовами для розвитку туристичної співпраці Франції з країнами Африки - Марокко і Тунісом, колишніми її колоніями. В цілому на частку цих країн припадає близько 10% закордонних поїздок французів, а на частку всієї Африки - 16%. З цього показнику африканський регіон займає друге місце в структурі виїзного туризму Франції. На третьому місці Американський регіон, який відвідують понад 8% виїзного туристичного потоку з Франції. Особливою популярністю користуються поїздки в США. У свідомості більшості французьких туристів туристичні центри Америки - це, перш за все, Нью-Йорк, курорти Флоріди, Каліфорнія з Голлівудом і Діснейлендом, а також штати Монтана, Ко-Лорадо і Техас з обстановкою Дикого Заходу.

Територія Франція поділяється на сім основних туристичних районів. Порайонні відмінності в рівні розвитку туризму, як і в туристмчної спеціалізації, у Франції досить значні. Великі контрасти між столичним і іншими районами з високим ступенем залученості в туристичний обмін, з одного боку, і районами з відсталою структурою туристичного сектора - з іншого.

Найбільший за площею і найважливіший в туристському відношенні Паризький район. Все його життя тісно пов'язано з Парижем - столицею і головним туристичним центром країни. Сучасні будівлі в ньому прекрасно поєднуються з архітектурними ансамблями і пам'ятниками минулого. Архітектурний вигляд міста складався протягом багатьох століть, поєднуючи в собі риси різних стилів. На острові Сіте височіє Собор Паризької Богоматері, вигляд лівого берега Сени визначають Марсове поле, Ейфелева вежа, Пантеон. На правому березі Сени розташовані такі видатні твори, як Палаци Лувр і Тюїльрі, площа Згоди, Тріумфальна арка, театр Гранд-Опера. Шедевром Нового часу є Єлисейські поля. Існують і сучасні пам'ятки. Наприклад: Центр Жоржа Помпіду, квартали хмарочосів Дефанс, вежа ділового центру Мен-Монпарнас. Огляд цих пам'яток, так само як відвідування музеїв і театрів з світовим ім'ям і інших установ культури, включено в більшість туристичних маршрутів по Парижу.

Париж має комплексну туристичну спеціалізацію. Як політична і економічна столиця Франції він приймає велику кількість ділових туристів. Париж - найважливіший транспортний вузол Франції, де починається і закінчується більшість туристичних маршрутів по країні. Тут розміщуються вузи, де навчаються студенти з різних країн світу. Париж - світовий центр високої моди. Багато туристів приїжджають сюди тільки для того, щоб відвідати бутики і придбати речі всесвітньо відомих модельєрів. Все це зумовило особливу роль Парижа в розвитку туризму у Франції - не тільки культурно-пізнавального, але також ділового, освітнього, розважального та ін.

Регіони, що входять до Паризького район, пропонують цікаві туристичні маршрути. Шампань-Арденни пропонує маршрути з активними формами пересування, по фортифікаційним укріпленням, і, звичайно, по місцях виробництва шампанського, чим регіон дуже славиться. Регіон Бур-Гунда пропонує культурно-пізнавальні тури по історичним містам, пам'яткам, маршрути для пошановувачив вина, водних прогулянок. Центр і Землі на Луарі вважаються перлиною палацової і замкової архітектури Франції.

Дуже відмінним від Паризького є Північний регіон. Він маловідомий на туристичному ринку і виконує в основному транзитну функцію. Тут починається Євротунель, що зв'язав материк з Великобританією. Регіон Пікардія займає стратегічне положення в європейській торгівлі. Тут проходять найважливіші торгово-транспортні шляхи. Північний район має необхідні умови для розвитку туристичної пропозиції - багаті природні і культурно-історичні об'єкти. На туристичному ринку регіон Нор-Па-де Кале просуває себе, як найвеселіше місце відпочинку, де відтворюється традиційна святкова атмосфера далекого і найближчого минулого (ярмарки, карнавали та ін.). Пікардія робить акцент на багате культурно-історичне минуле цієї провінції, яка є колискою французької держави і нового стилю в архітектурі - готиці.

Західний туристичний район витягнутий уздовж узбережжя Ла-Маншу. М'який морський клімат, наявність великої акваторії, смуга пляжів - все це сприяло розвитку пляжного туризму з широким вибором активних видів відпочинку. Туристи отримують змогу проводити заняття плаванням, віндсерфінгом, риболовлею, яхтінгом, гольфом. Тут знаходяться відомі приморські курорти - Трувіль-сюр-Мер, Довіль, Ля-Боль. Культурна своєрідність і насичена історія регіонів Нормандії і Бретані визначили розвиток в Західному районі культурно-пізнавального туризму. Природа Нормандії стала джерелом натхнення для багатьох французьких художників-імпресіоністів. Туристи активно відвідують місто Байе - центр традиційних ремесел (плетіння мережив і виготовлення порцеляни) і місто Руан, пов'язаний з ім'ям Жанна д'Арк. Бретань представляє інтерес для туристів своїми святами. Місцеві мешканці зберігають старі звичаї і в зв'язку з цим усі свята даного регіону особливі, неповторні та унікальні.

Доволі різна туристична спеціалізація в Східному регіоні. Привабливий для туристів регіон Лотарингія, багаторазово піддавалися військовим вторгненням. Сьогодні тут знаходиться Міжнародний центр світу. Незважаючи на численні руйнування вдалося зберегти багату культурну спадщину Лотарингії: собор в Меці, площу Станіслава в Нансі. Значне поширення отримали художні ремесла. Поряд з культурно-пізнавальним туризмом розвиваються активні види відпочинку в трьох національних парках, гірському масиві Вогезов і на озерах. Регіон Ельзас - один з найважливіших центрів ділового життя Європи і бізнес-туризму. У головному місті Ельзасу Страсбурзі засідають Європейський парламент, Рада Європи, Європейський суд з прав людини. Цей розвинений в промисловому відношенні і динамічний регіон Франції зумів зберегти культурну самобутність. Ельзас славиться своєю кухнею і відомий всьому світу винами. Регіон Франш-Конте займає гористу область (Юра) з різноманітними природними ландшафтами. На туристичному ринку він спеціалізується на активних видах відпочинку (зимових, водних, повітряних).

З 60-70-х років ХХ ст. починає формуватися новий туристичний регіон - Альпійський. Сприяло цьому прийняття національної програми створення центрів зимових видів спорту. Світове визнання він отримав, як район, де тричі проводились зимові Олімпійські ігри. В даний час Франція має найбільший в світі і самий високогірний в Європі гірськолижний курорт «Три долини»: 190 підйомників, об'єднані в універсальний туристський центр 11 гірськолижних станцій, кілька альпійських сіл і термальний курорт. Понад 600 км. розмічених, добре оброблених трас. В районі Оверні знаходиться відомий природний парк «Вуканія», де охороняється гряда Пюї. Вона складається з 80 вулканів, що вишикувалися один за одним протягом 35 км. Це край екологічного туризму і активного відпочинку. Гордість Оверні - бальнеологічний курорт Віші - один з найкращих у Франції.

Туристична спеціалізація Південно-Західного туристичного району - пляжний і екологічний туризм. Тут знаходяться кращі піщані пляжі Франції. Обладнані зони відпочинку на озерах і місця для занять водними видами спорту. Високі хвилі Атлантичного океану приваблюють в регіон Аквитанію професійних серфінгістів. Гірські річки використовуються для занять водними видами спорту - рафтингу, сплавів на каное. За Гаронскою низовиною і гірським перевалом в Піренеях прокладені маршрути пішохідних, кінних і велосипедних турів різних рівнів складності. Розвивається парапланеризм. Південний захід Франції - один з головних виноробних районів країни. Частиною його культурних традицій є виробництво коньяку.

Головним приморським туристичним районом Франції є Середземноморський. Тут переважають лінійні форми туристичного освоєння території (вздовж морського берегу), велика роль острівної території, яскраво виражена сезонністю туристичних потоків з багаторазовою перевагою літнього сезону. Французьке Середземномор'я в природному відношенні ділиться на дві сильно відмінні зони - східну і західну. Східна зона розташована уздовж Ліонської затоки. Її низинний рельєф характеризується великою рухливістю форм (коси, лимани). Вона рясніє мілинами. Все це зробило неможливим будівництво тут портів і, як наслідок переростання даних територій в турцентри. Західна зона - Блакитний берег, сформована приморськими Альпами. Тут знаходяться численні бухти, мальовничі ландшафти. Найбільш престижним курортом Середземномор'я вважаються Канни і Сен-Тропе. Тут дуже різноманітне курортне життя. Туристи приїжджають не тільки купатися і засмагати, вони займаються водними видами спорту: віндсерфінгом, вітрильним спортом, підводним плаванням, катаються на водних лижах та ін. Незмінно висока якість поля для гри в гольф приваблює на Лазур-ний берег численних любителів цього виду спорту. Тут створені всі необхідні умови для занять верховою їздою, ігри в теніс, піших і велосипедних прогулянок.

1.3 Державна політика в сфері туризму

Система державного регулювання туристської діяльності у Франції має складну організаційну структуру. Її очолює міністр туризму, наділений аудиторськими та контрольними повноваженнями. Йому підпорядковується Генеральна інспекція з туризму. Вона виконує представницькі функції, контролює роботу іноземних туристичних офісів у Франції та французьких - за кордоном, здійснює нагляд за діяльністю інших туристичних організацій, а також відстежує ситуацію на французькому і зарубіжних туристських ринках.

При міністрі туризму діє Національна рада з туризму у складі 200 чоловік. Цей консультативний орган об'єднує представників галузі, відіграючи важливу консолідуючу роль. Він виконує наглядову, дорадчу та погоджувальну функції. Національна рада бере участь в розробці державної політики, обговорення проектів, законодавчих актів та інших питань в галузі туризму.

Неодноразові управлінські реформи у Франції призвели до поділу функцій контролю і виконання в області туризму. Для втілення в життя основних напрямів розвитку туризму у Франції, що визначаються міністром туризму, створена національна туристична адміністрація - Управління туризму і його підрозділи на місцях. Управління розробляє та проводить державну політику в галузі туризму. Воно, зокрема, регламентує туристську діяльність на основі спеціальних нормативних документів (положення про класифікацію туристичних об'єктів та ін.), здійснює збір, систематизацію та поширення статистичної інформації про туризм, реалізує соціальні програми по забезпеченню відпочинку населення, зайнятості в сфері туризму і підготовці кадрів для туристичної індустрії, координує діяльність різних туристичних організацій.

Серед організацій, що вносять великий внесок в розвиток національного туризму, важливе місце займає «Дім Франції». Він був створений в 1987 році під керівництвом міністра туризму. Особлива форма його організації - об'єднання з економічною метою - обрана не випадково. Держава, приватні підприємства та асоціації туристської індустрії та інших галузей - всі вони керуються загальним економічним інтересом у розширенні внутрішніх і в'їзних туристичних потоків і, як наслідок, збільшення доходів від туризму. Для цього вони сконцентрували сили і засоби в «Будинку Франції» на принципах державно-приватного партнерства. «Дім Франції» має головний офіс в Парижі і 33 регіональних бюро в 28 країнах світу, в тому числі в Росії. Вони формують привабливий образ Франції і просувають країну як туристичний напрям в світі.

Інша організація - одіт Франс - в формі «об'єднання з користю для суспільства» утворена при міністрі туризму для проведення досліджень в галузі туризму, моніторингу туристського ринку, надання консалтингових послуг та проведення експертизи туристських проектів.

План підвищення якості туристичного обслуговування, ініційований міністром туризму, став дієвим інструментом консолідації всіх зацікавлених сил - працівників туристичного бізнесу, їх професійних об'єднань, органів управління на місцях, які брали участь в його реалізації, починаючи з визначення умов присвоєння марки і закінчуючи її рекламою. Був розроблений логотип марки, який відбив головну ідею - Франція в центрі боротьби за якість обслуговування. Він виконаний у вигляді «Q» - початкової літери слова «якість» (qualite), в центр якої поміщений контур країни. Марка якості присвоюється підприємствам туристичної індустрії, які дотримуються санітарних норм і правил безпеки, відповідають встановленим класифікаційним вимогам, вдаються до незалежних зовнішніх перевірок якості обслуговування, виконують національні добровільно взяті зобов'язання (всього їх 96) щодо підвищення якості, відповідним чином реагують на рекламації клієнтів. Марка якості присвоюється міністром туризму за поданням відбіркової комісії. Діяльність туристичних підприємств, що діють під маркою якості, суворо контролюється. Крім незалежних аудиторських перевірок, які організовують самі підприємства як неодмінна умова для отримання розпізнавального знака, держава зі свого боку здійснює контроль, і в разі невідповідності встановленим вимогам може позбавити підприємство марки.

Марку якості мають готелі трьох міжнародних брендів «Ібіс», «Меркур» і «Новотель», Національна федерація засобів розміщення «Ложі де Франс», Асоціація рестораторів Франції та ін.

У 2003 р французький уряд прийняв національну стратегію сталого розвитку, складовою частиною якої є стійкий розвиток туризму. У цьому контексті проблема якості в туризмі набуває більш широкий зміст: отримання соціальних і економічних ефектів від туристської діяльності при раціональному використанні природних ресурсів і зниження шкоди навколишньому середовищу. Робота в цьому напрямку почалася ще в 2000 році, коли Франція головувала в Євросоюзі. Тоді на загальноєвропейському рівні було прийнято рішення про більш тісну кооперацію 15 країн - членів ЄС з метою сталого розвитку туризму і реалізації відповідних пілотних проектів у містах, гірських і приморських курортах, сільських місцевостях. Починаючи з 2002 р щорічно проводиться європейський форум з туризму, на якому обговорюються ініціативи і налагоджується діалог між державним і приватним секторами в галузі сталого розвитку туризму.

Велика увага у Франції приділяється організації туризму осіб з обмеженими фізичними можливостями. Регіональна політика в галузі туризму проводиться не тільки в традиційних туристичних районах Франції, де він виступає важливим чинником економічного зростання, але і в менш відомих районах, де туристична індустрія створює додаткові робочі місця. Відносини між Центром і регіонами будуються на договірній основі. Раз на п'ять років регіони укладають договори з Центром, в тому числі в галузі туризму. У них визначаються основні напрямки роботи на майбутній період і виділяються суми фінансування. На локальному рівні держава всіляко заохочує місцеві ініціативи та проекти туристичного облаштування територій, які розраховані на залучення внутрішніх і іноземних відвідувачів і базуються на принципі якості.

Важливим напрямком державної політики в галузі туризму є створення позитивного образу країни як туристичного напрямку і його просування на світовому ринку подорожей. У Франції ці завдання вирішуються за допомогою підвищення якості туристичних продуктів, з яким повинен асоціюватися образ цієї країни. Така ідея вперше була закладена в маркетинговій стратегії на 2005-2010 рр., розробленої «Будинком Франції». Крім маркетингової стратегії, «Дім Франції» оновив організовувані ним акції та кампанії. Одна з них - кампанія «Ласкаво просимо до Франції», спрямована на залучення іноземних туристів. Інша акція націлена на просування приморських районів Франції як всередині країни, так і за її межами.

Значний вплив на розвиток туризму країни мало входження Франції в Єврозону. Перехід на єдину європейську валюту - євро дало можливість охопити ринок з більш ніж 300 млн. потенційних споживачів туристичних продуктів. Введення євро в обіг сприяло активізації туристичної діяльності у Франції, незважаючи на вкрай несприятливий фон - економічний спад, війну в Іраку, епідемію атипової пневмонії, які перешкоджали розвитку туризму в світі. Воно супроводжувалося зменшенням державного втручання в сферу туризму і перебудовою туристичної індустрії країни - готельного, транспортного та туроператорського секторів. З переходом на євро знизилися ризики, пов'язані з валютними операціями, впали витрати по фінансових операціях, зросла стійкість європейських фінансових ринків. Зросла прозорість цін і загострення конкурентної боротьби призвели до зниження цін на туристичні поїздки і розширенню туристичного споживання, як внутрішнього - в межах Єврозони, так і зовнішнього.

Франція розвиває міжнародне співробітництво в кількох напрямах: в області організації і регулювання туристичної діяльності, у сфері професійного туристичної освіти, у сфері економіки туризму, в області просування Франції на туристичному ринку. Франція відіграє значну роль в міжнародних організаціях, особливо ЮНВТО та Міжнародному бюро по соціальному туризму (БІТС).

У країні створена сучасна інфраструктура туризму. Налічується близько 197 тис. підприємств туристичного профілю, в тому числі 39 тис. готелів та інших засобів колективного розміщення, 106 тис. ресторанів, 47 тис. кафе, 4 тис. турагентств. У туристичний сектор вкладалися значні інвестиції, основна частина яких була спрямована в готельно-ресторанний комплекс.

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ КУЛЬТУРНО-ПІЗНАВАЛЬНОГО ТУРИЗМУ ФРАНЦІЇ

2.1 Культурно-історичні рекреаційні надбання Франції

Франція - це справжній заповідник пам'яток історії і культури різних епох і цивілізацій. Тут збереглися печерні житла стародавніх людей епохи палеоліту; дороги, аквідуки, тріумфальні арки і арени галло-римського періоду; численні пам'ятники романської архітектури; найвідоміші готичні споруди (Собор Паризької богоматері, собори в Шартре і Орлеані), творіння епохи Відродження (замки Луари, палаци Фонтенбло і Версаль); шедеври неокласицизму, модерну та сучасності (Тріумфальна Арка, Ейфелева вежа, центр імені Помпіду, Луврська піраміда). Культурне життя країни представлена численними театрами і музеями, серед яких такі всесвітньо відомі, як Лувр і музей д'Орсе.

Історія Франції та історичні пам'ятки Галли з'явилися на території Франції 3 тисячі років тому. З 3 століття до н. е. Римська Республіка поступово підпорядковує собі Галію. Антична цивілізація, активно проникаючи в галльську середу, дала початок новій культурі, названої згодом галло-римською. Пам'ятники цього періоду особливо широко представлені на Півдні Франції. Це античний театр в місті Оранж і акведук в місті Нім.

В кінці третього століття до Галлії проникають німецькі племена, більш відомі під ім'ям франків. До VII ст. франкам вдалося створити міцну Франкську державу. Найбільшої могутності франкська держава досягла при Карлі Великому, коли були завойовані Італія, Північно-східна Іспанія і сучасна територія Німеччини. При розпаді імперії згодом утворилися три західноєвропейські народності - французька, німецька та італійська. Це час зародження романського стилю в мистецтві. Зразками романської архітектури стали храми і монастирі в Шампані, Нормандії і на Півдні Франції.

У XII в. в містах Північної Франції зародилася готика. Головною громадською спорудою міста став собор. Твори готичної архітектури - Собор Паризької богоматері, собори в Шартре. В XIV ст. країна була втягнута в най тривалішу в історії війну, що отримала назву столітньої (1337-1453 рр.). Після того як Англія окупувала всю Північну Францію весь народ піднявся на боротьбу. Найяскравішим прикладом народного патріотизму був виступ Жанни д'Арк на чолі великого війська, що переламав хід війни. Сама Жанни д'Арк, потрапивши в полон була засуджена інквізицією до спалення. У Парижі знаходиться пам'ятник Жанні д'Арк, споруджений вдячними нащадками.

У другій половині XVI ст. боротьба за владу при королівському дворі переросла, в так звані, релігійні війни, найбільш кривавою сторінкою якої була Варфоломіївська ніч - масова різанина гугенотів католиками в ніч на 24 серпня 1572 р. Період стабілізації настав при правлінні кардинала Рішельє - першого міністра Людовика XII, а потім кардинала Мазаріні. В архітектурі сформувався життєрадісний і витончений стиль французького Відродження. Перлиною зрілого відродження стала будівля Лувра в Парижі і мальовничі замки-резиденції в долині Луари.

Найбільшого розквіту мистецтво і культура досягли в роки правління «короля-сонце» Людовика XIV (1638-1715 рр.). Париж прикрасився геометрично правильними, єдиними за стилем площами (Вандомской, Вогезов, Дофіна, Перемог). Унікальними палацами, парковими ансамблями того періоду можна помилуватися і зараз. Версальським палацу наслідували всі монархи Європи. Все французьке увійшло в моду. Пам'ятник Людовику XIV - одна з основних визначних пам'яток Ліона.

Нестримна розкіш, високі податки, війни і палацові інтриги привели до Великої французької революції, яка змінила хід історії Європи. 14 липня 1789 року повсталі парижани оволоділи фортецею-в'язницею Бастилією. День падіння Бастилії є і зараз національним святом Франції. У цей день влаштовуються народні гуляння і танці на площах і вулицях міст. У Парижі центром народного свята служить площа Бастилії. В цей день проходять офіційні церемонії, військовий парад на Єлисейських полях. Велика французька революція, що проголосила «Свободу, Рівність і Братерство», проіснувала недовго. У 1794 р Наполеон Бонапарт взяв владу в свої руки і проголосив себе імператором. Франція розпочала завоювання ряду європейських держав і території Північної Африки.

У другій половині XVIII ст. склався класичний напрям в мистецтві, що характеризується простотою і природністю образу. У наполеонівський період споруди носили парадний тріумфальний характер - Тріумфальна арка на площі де Голля, Вандомська колона (Париж). Французька революція 1870 р. остаточно затвердила в країні буржуазно-демократичну форму правління. У другій половині XIX ст. будівництво велося в дусі еклектизму (в Парижі - театр Гранд-Опера, базиліка Сакре-Кер). У 1889 р. до міжнародної виставки в Парижі була встановлена Ейфелева вежа - символ Франції.

У Нормандії є пам'ятник французьким льотчикам, які билися в авіаполку «Нормандія-Німан», на о. Сіте - історичному центрі Парижі - знаходиться меморіал загиблим у фашистських концтаборах. На сьогоднішній день Франція по праву вважається однією з найбільш передових і шанованих на планеті. Кожен історичний етап цієї дивовижної країни залишив свій слід в культурі.

Франція неодноразово була родоначальницею нових напрямків в мистецтві. У Париж приїжджають багато іноземних художники, творчість яких стає невід'ємною від історії французького мистецтва (Леонардо да Вінчі). У 1905 р в Парижі виник напрям фовізм (Матісс), в 1907 р - кубізм (Пікассо), в 20-х рр. - сюрреалізм, після 1945 р - різні напрямки абстрактного мистецтва. У колишньої королівської резиденції - Луврі - з 1791 р розташовується найбільший в світі художній музей, багаті зібрання давньоєгипетського, античного і західноєвропейського мистецтва.

До найбільш популярних пам'яток Парижа ставляться Ейфелева вежа (близько 6 млн. відвідувачів на рік), Центр Помпіду (5 млн.), Лувр (5 млн.), Музей д'Орсе (2 млн.), Тріумфальна арка (1 млн.). Париж входить в число найбільш відвідуваних міст світу (25 млн. туристів в минулому році) і є найбільш затребуваним туристичним напрямком на.

2.2 Організація культурно-пізнавального туризму у Франції

Під культурою, як правило, розуміються, не тільки пам'ятки, створені художниками і архітекторами або самою природою, а й музичні твори, народні промисли, релігійні ритуали, фестивалі, кухня і т.д. Таким чином, культурний туризм охоплює всі аспекти подорожей, завдяки якому людина дізнається про життя, звичаї, і культуру іншого народу. Згідно з даними UNWTO, в світі реєструється близько 30-35% туристських поїздок з культурно-пізнавальними цілями.

Останнім часом відзначається відродження інтересу і прилучення суспільства до культурних цінностей, в зв'язку з цим культура стає невід'ємною частиною нашого життя. На сьогоднішній день культурний туризм в повній мірі задовольняє потреби людини в духовному розвитку і самовдосконаленні.

За 2013 рік її відвідало близько 83 мільйонів іноземних громадян, з них 83% туристського потоку припадає на жителів європейських країн. Доходи від економіки туризму становлять 10,5-11% ВНП Франції, а середні витрати одного туриста складають близько 650 доларів.

Аналіз культурно-пізнавального туризму Франції дозволив виявити його основні дестинації. В країні зосереджено 38 об'єктів, що входять до списку всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО, цим вона лише трохи поступається Італії та Іспанії (47 і 44 об'єкти відповідно).

Головним культурним центром країни, є столиця, яку відвідують близько - 15-16 млн. туристів в рік, що аналогічно показниками Лондона і Бангкока. Ресурси культурно-пізнавального туризму Парижа - 134 музею, 48 театрів і концертних залів, римсько-католицькі та інші собори. Самі брендові об'єкти культури, а також статистика туристських відвідувань відображені в таблиці 1. Найбільша кількість відвідувачів привертає Евродіснейленд - найбільший в Європі парк розваг, що складається з п'яти «країн» - країна пригод «Едвенчерленд», країна фантазій «Фентезіленд», країна майбутнього «Діскаверіленд», країна «Дикого Заходу» - «Фронтірленд»і головну вулицю - «Мейн Стріт». Тут щодня працюють сотні атракціонів, парадів і шоу.

Таблиця 2.2.1 Найбільш відвідувані об'єкти культурно-пізнавального туризму Франції

Найважливіший культурний ресурс країни - це замки в долині р. Луари, колишні резиденції монарших осіб: Шенонсо (відвідує 950 тис. туристів на рік), Блуа, Шамбор, Амбуаз, Азе-ле-Рідо, Вілландрі, Шомон, Шинон, Ланже, Юссе. Деякі з них переобладнані в готелі. Практично всі вони в списку Всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО.

Доходи, які приносить економіка туризму Франції прогнозована. Будь-яка держава для того, щоб отримувати від туріндустрії доходи в бюджет, має бути готова вкладати кошти в дослідження своїх територій з точки зору виявлення туристського потенціалу та раціонального туристичного облаштування, і на підставі цього вибудовувати туристичну політику. Система державного управління галуззю туризму відображена в таблиці 2.

Таблица 2.2.2 державні туристичні органи Франції

Важливим напрямком державної політики є створення позитивного образу країни, як туристського напряму і його просування на світовому ринку подорожей. У Франції ці завдання вирішуються за допомогою підвищення якості туристичних продуктів, з яким повинен асоціюватися образ цієї країни. Така ідея була закладена в маркетинговій стратегії на 2005-2010 рр., яка мала великий успіх, що відбилося на кількісних показниках туристичних відвідувань.

Як з'ясувалося, Франція - це перша країна в Європі, де на державному рівні вирішувалися питання вивчення та охорони культурної спадщини. Так, в 1830 році була створена Генеральна інспекція з охорони пам'яток, а в 1837 р. Комітет мистецтв і пам'ятників.

Інший знаковою датою вважається 1913 року, коли був прийнятий і понині діє закон «Про історичних пам'ятках», а в 1964 році була сформована Національна комісія з підготовки загального опису пам'яток і творів мистецтва.

Найбільшим істотним моментом в охороні об'єктів культурної спадщини країни, на погляд, є здійснення приватно-державного партнерства. Держава субсидує власнику об'єкта не менше 50% витрат на реставраційні та інші роботи, пов'язані з його змістом. З іншого боку, об'єкт культури навіть частково не може бути без узгодження державних інстанцій, що в свою чергу, має на увазі проведення експертизи компетентних фахівців: архітекторів, істориків, проектувальників і ін.

Форма знайомства з культурою Франції реалізується через екскурсійну діяльність. Програми екскурсій по Франції різні за тематикою і тривалості проведення. Проведений аналіз дозволив виявити найбільш популярні продукти культурного туризму: «Париж класичний», «Париж-місто музеїв», «Париж і замки Луари», «Дорогами французьких вин», «Легенди Провансу» і т.д.

2.3 Особливості розвитку музейного туризму, як основи культурно-пізнавального туризму країни

Музеї Франції становлять найбільший інтерес для сучасного суспільства як об'єкти туризму. Франція дуже цікава та загадкова країна. Лише в одному Парижі знаходиться не одна сотня музеїв, які відомі усьому світу. Відвідавши музеї Франції, ви отримаєте масу позитивних емоцій і обов'язково захочете повернутися сюди ще неодноразово. Саме у Франції знаходиться велика частина знаменитих музеїв світу. Чого вартий один лише Лувр.

У Франції існує велика кількість музеїв, більшість із яких знаходяться в Парижі. Відповідно до офіційних даних Національного інституту статистики і економічних досліджень Франції, у країні нараховується 1212 музеїв. Станом на 2015 рік найбільшу кількість становили історичні музеї - 234, а найменшу природознавчі музеї - 176. За період 19902015 років їх кількість помітно зростала. А основний пік розвитку припав на період 20002005рр., особливо таких видів, як природознавчі та сучасного мистецтва. У Франції існують різні види музеїв: історичні, сучасного мистецтва, природознавчі, науковотехнічні та археологічні.

Таблиця 2.3.1 Динаміка зростання кількості музеїв

Отже до історичних музеїв відносять:

- Найзнаменитіший музей планети, символ Парижа, гордість Франції - Лувр. Уявіть собі 22 футбольних поля разом; заповніть цей простір десятками тисяч скульптур, картин, ювелірних прикрас, зразків кераміки та декору, ? словом усім, що створило людство за останні 5 тис. років; уявіть, що кожен день по цій території проходять маршем дві піхотні дивізії (2530 тис. осіб). Так ось ? це все Лувр. Уперше двері музею були відкриті для публіки 10 серпня 1793 року, під час Французької Революції. За часів Першої імперії він іменувався музеєм Наполеона. В основі колекції Лувра - колишні королівські зібрання, націоналізовані колекції монастирів та приватних осіб. Зібрання поповнювалося за рахунок трофеїв наполеонівських походів, закупівель у різних країнах, численних пожертвувань. Особливо багата картинна галерея. Серед шедеврів Лувру: давньоаккадська «Стела царя Нарамсіна», давньоєгипетська статуя переписувача Каї, давньогрецькі статуї «Ніка Самофракійська» і «Венера Мілоська», твори Мікеланджело, «Мона Ліза» («Джоконда») Леонардо да Вінчі, «Сільський концерт» Джорджоне, «Мадонна канцлера Ролена» Яна ван Ейка, твори П.П. Рубенса, Рембрандта, Н. Пуссена, А. Ватто, Ж.К. Давіда, Е. Делакруа, Р. Курбе та ін. Сучасна експозиція Лувру будується за хронологічним принципом і національними школами.

- МармоттанМоне (Marmottan Monet) - музейхамелеон. У часи Першої Імперії й епохи Наполеона, він отримав у дар дві безцінних колекції та несподівано перетворився на одне з найбільших зібрань імпресіоністів у світі. Побувати тут прагнуть усі шанувальники цього яскравого і життєрадісного напряму в мистецтві. Спочатку це був мисливський будиночок герцога Вальми на краю Булонського лісу, який у 1882 році придбав Жюль Мармоттан, пізніше залишивши його своєму синові. Поль Мармоттан, цікавився епохою Наполеона, розширив колекцію батька, додавши в неї картини та меблі. Мармоттан заповідав твори мистецтва і будинок Академії мистецтв, яка в 1934 році відкрила в ньому музей. Поступово фонд музею розширювався за рахунок приватних зібрань, серед яких були роботи відомих французьких імпресіоністів. Більша частина їх належала пензлю Моне (дар музею сина Мішеля), тому офіційно він став називатися Музей МармоттанМоне. Тільки тут можна побачити чудове полотно Моне «Враження від сходу сонця», яке поклало початок імпресіонізму в живописі, та безліч інших шедеврів. 2й поверх будівлі повністю зайнятий чудовими пейзажами, портретами, видами Парижа, зображених Моне і його учнями. 1й поверх музею відданий експонатам Мармоттан: меблі в дусі ампір, величні скульптури і портрети Наполеона, перські килими та інші предмети розкоші. Тут знаходиться унікальне зібрання книгмініатюр європейського Середньовіччя.

До музеїв сучасного мистецтва можна віднести такі:

- Музей Пікассо - один із кращих музеїв живопису в усій Європі. Це й не дивно, адже в стінах старовинного особняка Сале зібрані роботи видатного художника Пабло Пікассо, одне повне ім'я якого складається з 22 слів. Музей Пікассо відкрився в 1985 році в Парижі і присвячений творчості Пабло Пікассо. Цікавим є той факт, що думка про відкриття Музею Пікассо в Парижі - місті, в якому відбулося становлення художника, де він посправжньому виріс, - заговорили вже в 1975 році, тобто всього через 2 роки після смерті автора. Але відкрити експозицію не вдавалося через малу кількість робіт. Талановитий скульптор, великий художникноватор, гравер, майстер по кераміці, графік, - це все один Пікассо, засновник нового напряму в мистецтві - кубізму і продовжувач традицій сюрреалізму. У цьому музеї розміщена найбільша колекція різних творів унікального митця, в хронологічній послідовності відображає всі періоди життя і творчості великого іспанця. Серед експонатів багато шедеврів із приватної власності сім'ї Пікассо, але є й ті, що належать державі. Крім робіт майстра, тут безліч газетних і журнальних вирізок хвалебного і критичного змісту, рукописів автора, фотографії та особисті речі генія.

- Ще один музей сучасного мистецтва, розташований у районі Тюїльрі, який утворює «золотий квартал» імпресіонізму (включаючи, зрозуміло, Оранжері та Орсе) - це галерея ЖедеПом. Кумедна назва відсилає нас до історії цього місця. Виявляється, ЖедеПом перекладається з французької як «гра долонею», адже раніше ця будівля служила майданчиком для ігор - попередників тенісу. Побудована в період правління Наполеона III в 1861 р, у музейний центр вона перетворилося в 1909 році, коли тут стали організовувати перші тематичні виставки. Спочатку в ній розміщувалися тенісні корти. Її назва походить від «гра долонею», яка була попередником тенісу. З 1940 по 1944 роки будівля використовувалася для зберігання єврейських культурних цінностей, награбованих нацистським режимом у Франції. Частина творів мистецтва призначалася для Музею фюрера в Лінці, у той час, як так зване «дегенеративне мистецтво» нацисти намагалися продати на світовому ринку творів мистецтва. Непродані твори (включаючи роботи Пабло Пікассо і Сальвадора Далі) були знищені на вогнищах на території ЖедеПом у ніч на 27 липня 1942 року. До 1986 року в будівлі розміщувався Музей ЖедеПом, де зберігалося багато значущих творів імпресіоністів, які нині знаходяться в Орсе У 1991 році музей знову запрацював як виставковий простір для сучасного мистецтва. На першій виставці були представлені роботи Жана Дюбюффе, за нею послідували численні експозиції, так що сьогодні галерея відіграє помітну роль у культурному житті французької столиці.