До природознавчих музеїв можна віднести:

- Музей скульптури на відкритому повітрі, мабуть, найдоступніша колекція Парижа. Поперше, роботи скульпторів другої половини ХХ ст. стоять прямо в парку, куди може прийти кожен бажаючий у будьякий час доби абсолютно безкоштовно. Подруге, шедеври знаходяться у відкритому доступі для широкої публіки. Названий на честь чергового великого корсиканця (перший, зрозуміло, Наполеон) - співака і кіноактора Тіно Россі, створений тут у 1980 році. Особливу родзинку парку надає музей під відкритим небом, що включає більше 50 скульптур, розставлених у мальовничому творчому безладі. Тут можна побачити роботи таких майстрів минулого століття, як Осип Цадкін, Олександр Архипенко, Костянтин Бранкузі, Альбер Феро, Парвін Люрі, Руджеро Пацці. Важлива особливість музею - абсолютна доступність скульптур: до них можна підходити буквально впритул. За два кроки від скульптур до Сени спускається невеликий кам'яний амфітеатр, у якому влаштовуються дуже популярні музичні вистави. Кожне літо, з травня по вересень, тут проводяться танцювальні конкурси - пари танцюють танго, сальсу, фолк. Музика звучить з сьомої вечора до півночі. Можна собі уявити, як чарівно виглядає сад, коли плескіт Сени зливається з ритмами сальси, а тепле світло вечірніх ліхтарів падає на сюрреалістичні твори знаменитих майстрів.

- Національний музей природознавства - найбільший французький музей, присвячений досягненням у галузі природничих наук. Формально Музей був заснований під час французької Революції 10 червня 1793 року. Однак історія його появи починається від створеного в 1635 році королем Людовіком XIII Королівського саду медичних рослин, що знаходився під контролем королівських лікарів. Згодом він став просто Садом Короля, призначеним для вивчення природознавства. Музей перейшов у нову фазу розвитку і в період між війнами відкрив кілька нових установ по всій Франції. В останні десятиліття він направив свої дослідницькі та освітні зусилля на вивчення впливу людської діяльності на навколишнє середовище. У французькій державній адміністрації Музей класифікується як велика установа вищої освіти. Місія Музею - дослідницька діяльність (фундаментальна і прикладна) і поширення знань серед громадськості. Він має сім дослідних і три просвітницьких відділи, якими є галереї Саду рослин, ботанічні парки і зоопарк, а також Музей людини. В той же час у комплекс Національного музею природознавства входять Галерея еволюції, Мінералогічна галерея та Палеонтологічний музей.

До археологічних відносять:

- Поруч із базилікою СенСерна в Тулузі розташований художньоархеологічний музей СенРаймон. Ця будівля була зведена в першій половині XVI століття, а через приблизно триста років вона перейшла в муніципальну власність. У музеї СенРеймон представлені твори мистецтва, створені в римську епоху й середні віки, що ілюструють історію Тулузи. Експозиція музею складається з трьох розділів, у яких зосереджені знахідки, зроблені в самій Тулузі, а також у Ширагані та в некрополі. У них нараховується більше тисячі експонатів. У музеї також є велика бібліотека та медіатека. Зокрема, тут можна побачити античні статуї і бюсти римських імператорів і членів їх сімей. Багато з цих артефактів були знайдені під час розкопок на так званій віллі Шираган галлоримського періоду, яка в кінці минулого століття була оголошена історичною пам'яткою. Шираган знаходиться в кількох кілометрах від Тулузи. Також у СенРаймон зберігаються старовинні монети, барельєфи, мозаїка, вироби з бронзи і золоті прикраси. Музей СенРаймон був оснований буквально на місці розкопок - прямо під будинком знаходився стародавній некрополь, знахідки з якого - саркофаги, скриньки і надгробки - були переміщені в підвальний зал музею.

- Національний археологічний музей. Музей був оснований у замку в 1862 році, і з тих пір кілька разів міняв свою назву. З 2009 р. - це Національний археологічний музей. У залах музею представлені 30 000 археологічних об'єктів і ще близько 3 мільйонів зберігаються в резервах. Ці об'єкти, знайдені на території країни, охоплюють різні часові періоди, від палеоліту до Середніх століть. Досить обширна експозиція епохи Кам'яного віку включає копії декількох наскельних малюнків і різьби, а також чудову колекцію інструментів і прикрас. У цьому залі демонструються всі історичні етапи становлення стародавньої Франції, а також початок нового часу; окремі розділи присвячені виключно франкам, римлянам і кельтам. Особлива частина експозиції музею присвячена битві при Алезії - місті, обороняємому військом під проводом вождя галлів Верцингеторига, який був обложений римлянами. Останній зал національного музею присвячено порівняльній археології: тут представлені експонати старовини, що належать різним культурам, розосередженим по всьому світу.

До науковотехнічних відносять:

- Найпершим науковотехнічним музеєм можна вважати Французький національний музей техніки в Парижі (Консерваторія мистецтв і ремесел), створений декретом Конвенту від 10 жовтня 1794 р. за пропозицією абата Генрі Ґреґуара. Ґреґуар втілив у життя задум Р. Декарта про збереження «машин» і демонстрації їх у дії для пізнавальних цілей. Конвент постановив утворити в Парижі «публічний» депозитарій творів і ремесел, «вільний для всіх типів винаходів». У цьому депозитарії, згідно з рішенням Конвенту, повинні були зберігатися машини, моделі, інструменти, креслення, книги, а також матеріали, що відображають винаходи і удосконалення з усіх галузей техніки і ремесел. Декрет також вимагав, щоб відвідувачам депозитарію давалися пояснення конструкцій і принципів дії виставлених зразків. Депозитарій був розташований у будівлі монастиря Святого Мартіна, де музей знаходиться і зараз.

Система управління музеями Франції чітко структурована. Переважна більшість музеїв повністю або частково перебуває у віданні Міністерства культури і масових комунікацій Франції. Службою Міністерства, відповідальною за здійснення музейної політики, є Управління музеїв Франції. У відання Управління входить: закупівля предметів мистецтва; зберігання, охорона, реставрація, вивчення і поповнення колекцій; представлення колекцій для громадського ознайомлення; політика у сфері підготовки музейних кадрів; спостереження за ринком предметів мистецтва, переміщенням цінностей; міжнародне співробітництво у сфері музейної діяльності; підготовка законодавчих актів, що стосуються музеїв.

Одним із показників успішної музейної політики є відвідуваність. Загальна кількість відвідувачів музеїв Франції складає 56, 2 млн. осіб.

За допомогою нових технологій сьогодні можна сформувати розвинену інформаційнокомунікаційну структуру, що містить у собі не лише комп'ютеризацію й інформатизацію музею, але й систему постійно діючих комунікативних зв'язків та інформаційного обміну в межах держави й глобальних мережних альянсів і партнерств. Одним з кращих у світі прикладів такої управлінськокомунікативної інформаційної системи є національна музейна мережа (банк даних) «MERIMEE» у Франції. Створена у першій половині 1990х років, французька державна база даних Міністерства культури і масових комунікацій Франції і департаменту спадщини містить інформацію, отриману внаслідок інвентаризації культурної спадщини.

У Франції проводяться різні заходи для залучення відвідувачів до музеїв. Музеї країни пропонують цікаві програми для відвідувачів, проводяться лекції, організовують тематичні вечори, виставки, освітні акції. Щорічно збільшується кількість музеїв, що пропонують безкоштовний вхід своїм відвідувачам. Із загальної кількості відвідувань 42% - безкоштовний вхід (або 23,9 млн. відвідувань). Вільний вхід до національних музеїв упроваджено: для осіб віком до 18 років, людей із низьким рівнем доходів, інвалідам та їх супроводжуючим, студентам; у першу неділю кожного місяця (з 2000 р.); для вчителів початкової та середньої школи (з 2010 р.)

Таблиця 2.3.2 Кількість відвідувачів музеїв

Отже, найбільша кількість відвідувачів припадає на 2000 р. Популярність музеїв зростала щороку, окрім 2005 року, коли кількість відвідувачів була значно меншою, ніж у 2000 році. Найбільшою популярністю користується Лувр, який у 2014 році відвідали 8 млн. чоловік. У головному музеї Парижа - Луврі - в минулому році побувало 7,3 млн. чоловік. На 15% менше, ніж роками раніше. За словами директора музею ЖанЛюка Мартінеза, Лувр втратив майже 10 млн. євро виручки через зниження числа іноземних туристів, які складають 70% відвідувачів Лувру. Як зазначає FrancePresse, за останні два роки число відвідувачів скоротилася на 2 млн. осіб, і тепер Лувр ризикує втратити своє звання «провідного музею світу». На 13% скоротилося число відвідувачів у Музеї Орсе, де в 2016 році побувало 3 млн. чоловік. Трохи врятувала становище виставка художника Анрі Руссо: полотна легендарного митника прийшло подивитися майже півмільйона людей. Музей сучасного мистецтва в Центрі Помпіду, навпаки, зафіксував зростання числа відвідувачів на 9%. Більшість відвідувачів цього музею, на відміну від Лувру або Орсе, - французи. Успіх Центру Помпіду в минулому році принесли виставки робіт Пауля Клеє і Рене Магрітта. Виставку німецького художника відвідало майже 400 000 чоловік. Роботи Магрітта щодня (з 21 вересня і до 23 січня) залучають 6 000 відвідувачів. В останні два місяці минулого року паризькі музеї відзначили зростання числа відвідувачів і сподіваються на відновлення потоку туристів у 2017 році. Лувр планує масштабну виставку робіт Вермеєра і голландців. Навесні виставка Моне і Ван Гога відкриється в музеї Орсе, де 29 грудня 2016 був встановлений історичний рекорд щоденного числа відвідувачів - 18 581 осіб.

РОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ КУЛЬТУРНО-ПІЗНАВАЛЬНОГО ТУРИЗМУ У ФРАНЦІЇ

Франція є однією з найбільш високорозвинених країн світу. Потужна індустрія і високотехнологічне виробництво дозволяють Франції створювати туристські проекти будь-якої складності і капіталоємності. У Франції налічується близько 40 тис. культурних пам'яток. Але не тільки вони притягують величезну кількість туристів. Національні традиції і обряди, ремесла, гастрономічне мистецтво, а також різні культурні події - ось що, як правило, залучає велику кількість відвідувачів. Це різні карнавали і фестивалі, свята та інші події.

Система державного регулювання туристської діяльності у Франції має складну організаційну структуру. Її очолює міністр туризму, наділений аудиторськими та контрольними повноваженнями. Йому підпорядковується Генеральна інспекція з туризму. Вона виконує представницькі функції, контролює роботу іноземних туристських офісів у Франції та французьких - за кордоном, здійснює нагляд за діяльністю інших туристських організацій, а також відстежує ситуацію на французькому і зарубіжних туристських ринках.

При міністрі туризму утворений Національна рада з туризму у складі 200 чоловік. Цей консультативний орган об'єднує представників галузі, відіграючи важливу консолідуючу роль. Він виконує наглядову, дорадчу та погоджувальну функції. Національна рада бере участь в розробці державної політики, обговорення проектів, законодавчих актів та інших питань в галузі туризму. Неодноразові управлінські реформи у Франції увінчалися поділом функцій контролю і виконання в області туризму. Для втілення в життя основних напрямів розвитку туризму у Франції, що визначаються міністром туризму, створена національна туристична адміністрація - Управління туризму і його підрозділи на місцях. Управління розробляє та проводить державну політику в галузі туризму. Воно, зокрема, регламентує туристську діяльність на основі спеціальних нормативних документів (положення про класифікацію туристських об'єктів і ін.), Здійснює збір, систематизацію та поширення статистичної інформації про туризм, реалізує соціальні програми по забезпеченню відпочинку населення, зайнятості в сфері туризму і підготовці кадрів для туристичної індустрії, координує діяльність різних туристських організацій.

Серед організацій, що роблять великий внесок в розвиток пізнавального туризму, важливе місце займає «Дім Франції». Він був створений в 1987 р під керівництвом міністра туризму. Особлива форма його організації - об'єднання з економічною метою - обрана не випадково. Держава, приватні підприємства та асоціації туристської індустрії та інших галузей - всі вони керуються загальним економічним інтересом у розширенні внутрішніх і в'їзних туристичних потоків і, як наслідок, збільшення доходів від туризму. Для цього вони сконцентрували сили і засоби в «Будинку Франції» на принципах державно-приватного партнерства. «Дім Франції» має головний офіс в Парижі і 33 регіональних бюро в 28 країнах світу. Вони формують привабливий образ Франції і просувають країну як туристський напрям в світі.

Інша організація - одіт Франс - в формі «об'єднання з користю для суспільства» утворена при міністрі туризму для проведення досліджень в галузі туризму, моніторингу туристського ринку, надання консалтингових послуг та проведення експертизи туристських проектів. План підвищення якості туристичного обслуговування, ініційований міністром туризму, став дієвим інструментом консолідації всіх зацікавлених сил - працівників туристського бізнесу, їх професійних об'єднань, органів управління на місцях, які брали участь в його реалізації, починаючи з визначення умов присвоєння марки і закінчуючи її рекламою. Був розроблений логотип марки, який відбив головну ідею - Франція в центрі боротьби за якість обслуговування.

У 2003 р французький уряд прийняв національну стратегію сталого розвитку, складовою частиною якої є сталий розвиток пізнавального туризму. У цьому контексті проблема якості в туризмі набуває більш широкий зміст: отримання соціальних і економічних ефектів від туристської діяльності при раціональному використанні природних ресурсів і зниження шкоди навколишньому середовищу. Робота в цьому напрямку почалася ще в 2000 році, коли Франція головувала в Євросоюзі. Тоді на загальноєвропейському рівні було прийнято рішення про більш тісної кооперації 15 країн - членів ЄС з метою сталого розвитку туризму і реалізації відповідних пілотних проектів у містах, гірських і приморських курортах, сільських місцевостях. Починаючи з 2002 р щорічно проводиться європейський форум потурізму, на якому обговорюються ініціативи і налагоджується діалог між державним і приватним секторами в галузі сталого розвитку туризму.

Відносини між Центром і регіонами будуються на договірній основі. Раз на п'ять років регіони укладають договори з Центром, в тому числі в області пізнавального туризму. У них визначаються основні напрямки роботи на майбутній період і виділяються суми фінансування.

На локальному рівні держава всіляко заохочує місцеві ініціативи та проекти туристського облаштування територій, які розраховані на залучення внутрішніх і іноземних відвідувачів і базуються на принципі якості.

Важливим напрямком державної політики в області пізнавального туризму є створення позитивного образу країни як туристичного напрямку і його просування на світовому ринку подорожей. У Франції ці завдання вирішуються за допомогою підвищення якості туристичних продуктів, з яким повинен асоціюватися образ цієї країни. Така ідея закладена в маркетинговій стратегії на 2010 - 2015 рр., Розробленої «Будинком Франції».

Крім маркетингової стратегії, «Дім Франції» оновив проводяться ним акції та кампанії. Одна з них - кампанія «Ласкаво просимо до Франції», спрямована на залучення іноземних туристів. Інша акція націлена на просування приморських районів Франції як всередині країни, так і за її межами. Франція розвиває міжнародне співробітництво в кількох напрямах: в області організації і регулювання туристської діяльності, у сфері професійного туристського освіти, у сфері економіки туризму, в області просування Франції на туристичному ринку.

Характерною особливістю останнього періоду розвитку пізнавального туризму у Франції стала так звана горизонтальна інтеграція капіталів на ринку. Концентрація і централізація капіталу на національному і міжнародному рівні і протікає одночасно процес інтернаціоналізації виробництва і капіталу в індустрії туризму Франції призвели до утворення потужних туристських транснаціональних компаній і зміцненню їх позицій на глобальному туристичному ринку. Основою інтеграції у Франції з'явилися засоби розміщення. Французька модель організації відпочинку отримала воістину ідеальне втілення в «Середземноморському клубі» - ланцюга туристських сіл, що створюють особливу атмосферу взаєморозуміння і єднання відпочиваючих, які забезпечують високий рівень обслуговування, що надають широкий вибір спортивних розваг і працюють за принципом «все включено». Крім 130 клубних готелів, в розпорядженні компанії є мережа обслуговуючих однойменних турагентств і субагенти.

Розвиток пізнавального туризму у Франції стикається з двома основними проблемами - скороченням тривалості перебування в місцях призначення і сезонністю туристського попиту. Туристські поїздки стають менш тривалими, але більш частими.

Подальший розвиток індустрії пізнавального туризму у Франції залежить від вирішення низки проблем. Будучи світовим лідером за кількістю міжнародних туристських прибуттів, вона займає лише третю позицію за обсягом надходжень від міжнародного туризму, і позитивне сальдо її платіжного балансу за статтею «Туризм» постійно зменшується. Поїздки в країну стають все коротшими, а конкуренція з боку нових туристських напрямків посилюється.

Таким чином, в перспективі позиції Франції на світовому туристичному ринку будуть залежати від того, чи зможе вона залучити нові категорії клієнтів, зокрема численних транзитних туристів, які прямують в Іспанію, Португалію та Італію через її територію. В цьому напрямку Франція вже зробила ряд кроків. Вона визначила перспективні туристичні ринки (Південна Америка, Центрально-Східна Європа і Росія, Азія (Китай, Індія, країни Південно-Східної Азії), Близький Схід, ПАР) і приступила до їх освоєння, значно розширила спектр пропонованих туристичних продуктів (діловий туризм, зелений туризм, культурно-пізнавальний туризм, спеціальні види туризму). Особливе значення в плані зміцнення позицій Франції як туристичного напряму має державна підтримка галузі та просування національного туристичного продукту за кордоном.

ВИСНОВКИ

Отже, рівень розвитку культурно-пізнавального туризму у Франції заслуговує на позитивну оцінку. Франціє є країною з найбільшою кількістю музеїв, культурних цінностей відомих в усьому світі. Це стає причиною відвідання країни туристами з різних куточків світу. Намагаючись бути у тренді світових лідерів, тенденцій Франція активно розвиває систему музеїв, музейних колекцій, відновлює архітектурні надбання, проводить активну роботу з відкриття туристичних представництв за кордоном, рекламі, розробці та втіленню державних програм з розвитку туризму.

Серед головних складових позитивного досвіду просування культурно-пізнавального туризму у Франції можна виокремити:

· успішний розвиток культурного туризму багато в чому обумовлено роллю держави, вміло застосовує форму приватно-державне партнерство в сфері утримання і охорони пам'яток культурної спадщини;

· проведення активної маркетингової діяльності, спрямованої на популяризацію об'єктів культурної спадщини за кордоном;

· допомога з боку держави в підвищенні доступності широких верств населення до послуг туризму на внутрішньому ринку - в результаті, французи витрачають на відпочинок в своїй країні в 4 рази більше, ніж іноземці;

· організація роботи по формуванню та просуванню культурно-пізнавальних програм в малих населених пунктах;

· все вищезазначене актуально для Росії, країни з багатющим культурним потенціалом і, практично, не реалізованими можливостями зважаючи комплексу чинників. Тому вивчення зарубіжного досвіду має велике практичне значення.

Отже, культурний туризм - це відмінний спосіб з користю провести свій відпочинок, і повернутися не тільки відпочив, але і повним нових вражень і знань.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

І.Основна

1. Karla Cripps, World's 10 most popular tourist destinations (and their future rivals), CNN * published 7th september 2018: https://edition.cnn.com/travel/article/world-most-popular-destinations-2017/index.html

2. Воскресенский В.Ю. Международный туризм. - М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2006. - 255 с.

3. География туризма: Учебник / И.Г. Филиппова, В.Л. Погодина, Е.А. Лукьянов. - Спб.: Изд. дом «Бизнес-пресса», 2007. - 264 с.

4. Кусков А.С. Туристское ресурсоведение. - М.: Академия, 2008. - 208 с.

5. ершова Н. Франція. Туризм і відпочинок у Франції. Пам'ятки Франції: Долина Луари, Ейфелева вежа, Лувр / Н. Ершова: http://inmoment.com.ua/beauty/tourism/france.html

6. Мальська М.П., Антонюк Н.В., Ганич Н.М. Міжнародний туризм і сфера послуг: учебник. - К. : Знання, 2008. - 661 с.

7. Смаль І.В. Туристичні ресурси світу / І.В. Смаль. - Ніжин: Видавництво Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя, 2010. - 336 с.

8. Региональная политика стран ЕС : монография / отв. ред. А В. Кузнецов. - М. : ИМЭМО-РАН, 2009. - 230 с.

9. Grand-Clement O. La civilisation en dialogues / O. Grand-Clement. - CLE International, 2008. - 127 p.

10. La France, pays le plus visitй en 2013 // Le Monde. - 2014. - 11 juin. - P.3.

11. Quelles rйgions de France bйnйficient le plus du tourisme ? // Le Monde. - 2014. - 4 juin. - Р. 2.

12. Roumleanschi M. La civilisation franзaise / Michail Roumleanschi. - Balti, 2006. - 315 p.

ІІ. Додаткова література

1. География международного туризма: Зарубежные страны: Учеб. пособие / Авт.-сост. Л.М. Гайдукевич, С.А. Хомич, В.А. Клицунова и др. - Мн. : Аверсэв, 2004. - 252 с.

2. Самойленко А.А. География туризма. - Ростов н/Д: Феникс, 2006. - 368 с.

3. Косолапов А. Б. Туристское страноведение : Европа и Азия / А.Б. Косолапов. - М.: КНОРУС, 2005. - 400 с.

4. География международного туризма : В 2-х ч. Ч. 1: пособие / Л. Гайдукевич, С. Хомич, В. Клицунова. - Минск : БГУ, 2002. - 268 с.

5. Бабкин А.В. Специальные види туризма. - Ростов-на-Дону: Феникс, 2008. - 252 с.

Інтернет-ресурси статистичних систем

Сайт ЮНЕСКО: http://whc.unesco.org/

Сайт villes-et-villages-fleuris: http://www.villes-et-villages-fleuris.com/

Сайт ancv.com: http://www.ancv.com/

Conseil national du tourisme: https://fr.wikipedia.org/wiki/Conseil_national_du_tourisme

Статистична база даних Всесвітньої торгівельної організації (WTO): http://www.wto.org/index.htm

Статистична база даних Всесвітньої туристичної організації (UNWTO) http://statistics.unwto.org/en

Статистичний відділ ООН http://unstats.un.org/unsd/snaama/introduction.asp

Міждержавний статистичний комітет СНД http://www.cisstat.com/

Фонд народонаселення та розвитку ООН http://www.unfpa.org/public/

Світовий банк http://www.worldbank.org/

ДОДАТОК

Таблиця 1. Загальні видатки Франції на потреби туризму (млрд. дол. США)

Таблиця 2. Прибуття іноземних туристів (млрд. дол. США)

Таблиця 3. Виїзний туризм (млрд. дол. США)

Таблиця 4. Туристичні видатки в середині країни (Франція) (млрд. дол. США)

Таблиця 5. Видатки іноземних туристів у Франції (млрд. дол. США)

Таблиця 6. Міжнародний туризм у Франції: видатки та прибутки (млрд. дол. США)

туризм культурний пізнавальний франція

Таблиця 7. Міжнародний туризм у Франції: вклад у ВВП; капіталовкладення; загальний вклад у зайнятість (млрд. дол. США)

Размещено на Allbest.ru