Туристично-рекреаційні ресурси Кіцманського району як основа розробки туристичних маршрутів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Рекреаційно-туристичні ресурси як чинник розвитку рекреаційно-туристичного комплексу

1.1 Поняття рекреаційно-туристичних ресурсів та їх класифікація

1.2 Туристичні маршрути: соціально-економічна сутність, види та вплив на використання рекреаційно-туристичних ресурсів території

1.3 Методичні аспекти економічної оцінки використання рекреаційно-туристичних ресурсів

1.3.1 Загальні теоретичні підходи щодо економічної оцінки ефективності розвитку туризму

1.3.2 Методологічні аспекти економічної оцінки використання рекреаційно-туристичних ресурсів для розробки туристичних маршрутів

Розділ 2. Туристичні ресурси Кіцманського району

2.1 Природні об'єкти Кіцманського району, та їх вплив на розвиток туризму

2.1.1 Загальна характеристика природи Кіцманського району

2.1.2 Гідрологічні об'єкти Кіцманського району та їх роль в розвитку рекреаційно туристичного комплексу

2.1.3 Біологічні ресурси та дендрологічні парки

2.2 Історико-культурна спадщина Кіцманщини та її роль в розвитку туризму

2.2.1 Церкви Кіцманщини, культурна, духовна спадщина та об'єкт туризму

2.2.2 Музеї Кіцманщини

2.2.3 Пам'ятки архітектури

2.2.4 Біосоціальні ресурси Кіцманщини, як чинник розвитку туризму

2.3 Туристична інфраструктура Кіцманського району, як чинник розвитку туризму

2.4 Територіальні відмінності в забезпеченості рекреаційно-туристичними ресурсами населених пунктів Кіцманського району

Розділ 3. Економічне обґрунтуванням розвитку туристичних маршрутів Кіцманського району та використання рекреаційно-туристичних ресурсів

3.1 Туристичні маршрути Кіцманського району

3.1.1 Туристичні маршрути, які пропонуються туристам на сьогодні

3.1.2 Перспективні туристичні маршрути та відпочинок в Кіцманському районі

3.2 Економічне обґрунтування розвитку туристичних маршрутів та окремих видів туризму в Кіцманському районі

3.3 Економічне обґрунтування перспективних напрямків використання рекреаційно-туристичних ресурсів Кіцманського району

3.4 Роль туристичного комплексу в розвитку економіки Кіцманського району

3.4.1 Загальна економіко-географічна характеристика Кіцманського району та роль туризму в розвитку господарського комплексу

3.4.2 Проблеми і перспективи розвитку рекреації і туризму в Кіцманському районі

3.4.3 Оцінка перспектив підвищення соціально-економічної ролі рекреаційно-туристичного комплексу в розвитку господарства Кіцманського району

Висновки і пропозиції

Список використаної літератури

Додатки



Вступ

В основі розвитку туризму на будь-якій території є рекреаційно-туристичні ресурси, які формують основу туристичної привабливості регіону. Власне від кількісних та якісних характеристик рекреаційно-туристичних ресурсів, їх унікальності а також смаків і вподобань власне туристів залежить розвиток туристичного комплексу регіону а також його територіальні особливості та соціально-економічна ефективність.

Туризм як галузь господарського комплексу розпочав формуватися на початку ХІХ століття. Основними причинами розвитку туризму в цей час стали зростання добробуту та рівня освіти населення, що в свою чергу забезпечило зростання зацікавленості серед людей питаннями основними культурно-освітніми та природніми об'єктами світу. В той же час можна чітко стверджувати, що подорожі як різновид людської діяльності є невід'ємною складовою розвитку людства, адже самий розвиток і освоєння довколишнього світу сприяли до переміщення людей із одного місця до іншого. Водночас подорожі є формою пізнання середовища і розширення людських можливостей з адаптації до довкілля, а також одним з найдавніших засобів комунікації, культурного обміну, економічних контактів. Важливо зазначити, що подорожі є важливою формою наукового осягнення світу і одним з важливих етапів розвитку цивілізації за сучасних умов.

Розвиток туризму передбачає також подолання різноманітних бар'єрів, як об'єктивних обмежень на шляху поширення явища. Виділяють наступні бар'єри: природні (гірські системи, водні простори, пустелі та інші несприятливі фізико-географічні явища), культурні (мовні, релігійні, побутові відміни тощо); технічні, пов'язані з доланням відстаней (шляхи сполучення, транспортні засоби). [3]Звідси можна зробити висновок, що мобільність людства є певною рушійною силою суспільного розвитку, спрямованою на інтенсифікацію господарювання, пом'якшення соціального і політичного напруження, поліпшення умов життя шляхом пізнання природного та соціокультурного середовища життєдіяльності. Такими є об'єктивні передумови виникнення та поширення туризму як явища, яке охопило значну частину людства. [6]

Отже об'єктом дослідження даної магістерської роботи є туристично-рекреаційні ресурси Кіцманського району як основа розвитку розробки туристичних маршрутів.

Предмет дослідження формують економіко-географічні аспекти дослідження використання рекреаційно-туристичних ресурсів Кіцманського району як важливого чинника розробки туристичних маршрутів.

Метою магістерської роботи є визначення рівня забезпеченості Кіцманського району рекреаційно-туристичними ресурсами та дослідження актуальних питань економічного обґрунтування їх використання для розробки туристичних маршрутів.

До основних завдань роботи можна віднести:

- уточнення суспільно-економічної сутності поняття рекреаційно-туристичних ресурсів та вивчення теоретико-методологічних аспектів економічного обґрунтування їх ефективного використання;

- дослідження рекреаційно-туристичних ресурсів Кіцманського району як чинника розвитку туризму та рекреації в районі;

- дослідження особливостей використання рекреаційно-туристичних ресурсів для розробки туристичних маршрутів та економічне обґрунтування їх розробки і використання в наявних соціально-економічних умовах Кіцманського району.



Розділ 1. Рекреаційно-туристичні ресурси як чинник розвитку рекреаційно-туристичного комплексу

1.1 Поняття рекреаційно-туристичних ресурсів та їх класифікація

Розвиток будь-якої галузі економіки залежить від рівня забезпечення відповідними економічними ресурсами. Саме ресурси виступають першоджерелом створення більшості матеріальних і не матеріальних благ. Забезпеченість ресурсами, а саме їх якісні та кількісні характеристики є визначальними при визначенні спеціалізації території та мають вирішальний вплив на економічну і соціальну ефективність функціонування господарського комплексу.

Використання тих чи інших рекреаційно-туристичних ресурсів обумовлюється специфікою їх функціонального призначення. Саме вона і визначає пріоритетний профіль туристично-рекреаційного освоєння окремих територій, районів та місцевостей. Але якщо на рівні функціонального призначення тих чи інших ресурсів можна провести більш-менш чітку межу між субгалузями рекреаційної сфери (туризм, відпочинок, спорт, санаторно-курортне лікування тощо), то при вивченні просторової організації природно-ресурсного потенціалу необхідний саме комплексний підхід. Тому і рекреаційно-туристична придатність різнорангових регіональних утворень фактично не буває монофункціональною: всі вони певною мірою можуть задовольняти потреби у туристичних послугах чи санаторно-курортному оздоровленні. [11]

Реалізація розвитку туристичної індустрії в умовах ринку можлива при наявності чотирьох основних складових:

¦ капіталу;

¦ технології;

¦ кадрів;

¦ туристичних ресурсів.

Це означає, що недостатньо, маючи капітал, придбати технологію, найняти працівників і почати займатися туризмом. Для нього необхідно визначити місце, де є туристично-рекреаційні ресурси - четверта складова. З одного боку туристичні ресурси - є найбільш дешевою складовою, то в цілому це визначає високу рентабельність туристичної діяльності. Якщо ж туризм пов'язаний із створенням туристичного ресурсу (а не із споживанням готового), то собівартість туристичного продукту різко зростає. [12]

Під рекреаційно-туристичними ресурсами в широкому розумінні цього терміну маються на увазі такі: економічні; природні; кліматичні; культурно-історичні; трудові; фінансові; соціальні; виробничі властивості навколишнього середовища які використовуються або ж можуть бути використані для розвитку рекреаційно-туристичного комплексу території.

Часто під туристичними ресурсами розуміють сукупність природних та штучно створених людиною об'єктів, придатних для створення туристичного продукту. Як правило, туристичні ресурси визначають формування туристичної діяльності в тому чи іншому регіоні. Наприклад, основними критеріями, які визначають придатність території для санаторно-курортного лікування, є наявність родовищ лікувальних мінеральних вод, озокериту, сприятливі кліматичні умови, екологічно чисте природне середовище. При цьому чим більші запаси лікувальних ресурсів, вища їх лікувальна ефективність, тим вищу цінність мають рекреаційні території. Як правило, такі території невеликі за площею, обмежуються границями населеного пункту, в якому розташовані бальнеологічні ресурси. [17]

Рекреаційно-туристичні ресурси використовуються в оздоровчих, туристичних, спортивних та пізнавальних цілях. Наприклад, у Карпатському регіоні є ресурси для спортивного виду рекреаційної діяльності. Це стосується гірськолижного, туристичного, мисливського, спелеологічного підвидів.

Динамічний розвиток туристичної індустрії вимагає наявності двох складових розвитку туризму і рекреації: 1) наявності рекреаційно-туристичних ресурсів, як основи формування туристичного продукту; 2) наявності відповідної рекреаційно-туристичної інфраструктури. Навіть при високих привабливих властивостях природних ресурсів без наявності комунікацій, засобів зв'язку, комунальної інфраструктури, просвітницьких закладів, пам'яток культури, мистецтва тощо туристична діяльність для широкого кола споживачів неможлива.

Факторами формування територіальних туристично-рекреаційних об'єднань виступають:

* спільність території - власне завдяки зазначеній характеристиці ми можемо отримати взаємозалежний рекреаційно-туристичний комплекс який буде об'єднувати різні структурні елементи;

* ступінь зосередження (локалізація) рекреаційних закладів, на будь-якій території є істотні відмінності в розвитку тих чи інших рекреаційно-туристичних систем, які загалом найбільше концентруються в регіонах із найвищими показниками забезпечення рекреаційно-туристичними ресурсами;

* інтенсивність зв'язків між ними та закладами, що їх обслуговують. Виникнення та розвиток таких зав'язків обумовлюють як соціально-економічні так і природно-географічні чинники, які у взаємодії між собою створюють сприятливі (несприятливі умови для розвитку туризму в певному регіоні);

* наявність туристичних маршрутів істотно впливає на розвиток туристичної інфраструктури та використання туристично-рекреаційного потенціалу території;

* обсяг рекреаційних послуг напряму залежить від наявності рекреаційно-туристичних ресурсів та ефективності їх використання для потреб розвитку туризму і рекреації тощо. [19]

У структурі туристичних ресурсів виділяють кілька складових: природну, соціально-культурну або суспільну, технологічну і подієву, які, у свою чергу, розділяються на ряд компонентів, що мають свою будову. Природні та суспільні ресурси формують групу "матеріальні туристичні ресурси", подієві і більшість технологічних (інформаційні, рекламні та інноваційні) об'єднуються у групу "нематеріальні туристичні ресурси".

Природні, суспільні і подієві туристичні ресурси - основа виникнення окремих видів туризму. Наприклад, природні ресурси стали основою для розвитку лікувально-оздоровчого, екологічного, спортивного, екстремального і багатьох інших видів туризму та відпочинку: подієві - для фестивального, ділового, фан-туризму та ін., суспільні - для релігійного, археологічного, пізнавального туризму тощо. Технологічні ресурси мають дещо інше призначення. Вони сприяють інтенсифікації туристичних процесів, формують механізми реалізації туристичного продукту, створюють передумови для трансформації природних і суспільно-історичних комплексів у ранг ресурсів. У більшості випадків спостерігається комплексний вплив ресурсів різного генезису на туристичний процес.

При залученні природних, суспільних і подієвих ресурсів до використання у туристично-рекреаційній діяльності спрацьовує закон "найвищого ґатунку" або "абсолютних переваг", при якому перехід природних і суспільно-історичних комплексів, явищ та подій у розряд рекреаційно-туристичних ресурсів відбувається за такою схемою:

- природні, суспільно-історичні комплекси та події існують як природні й антропогенні утворення, прояви суспільного життя, які, через відсутність попиту, не мають характеру туристичних ресурсів (наприклад: природний пляж як геоморфологічний елемент морського берега, монастир як елемент сакральної системи, спортивні змагання як складова фізичної культури);

- виникнення рекреаційно-туристичного попиту вимагає вивчення можливостей використання й оцінки природних, суспільно-історичних комплексів та подій (у нашому прикладі природний пляж оцінюється з точки зору якості пляжно-купального відпочинку, монастир - як загальнокультурна і духовна цінність, спортивне змагання - з позиції якості видовища та його привабливості);

- у силу дії суспільних потреб і вкладання капіталу, до використання в рекреаційно-туристичній діяльності залучаються найвищі за ґатунком (абсолютно переважаючі) природні, суспільно-історичні комплекси та події, які стають ресурсами (пляж перетворюється на природний об'єкт, який задовольняє потребу в активному відпочинку, прийомі сонячних ванн на морському узбережжі, монастир стає місцем паломництва й екскурсійного відвідування, спортивне змагання - місцем реалізації окремих соціальних потреб; при цьому, насамперед, залучаються об'єкти та явища із найкращим співвідношення якості, видовищності, близькості до споживача і транспортної доступності);

- збільшення обсягів рекреаційно-туристичного попиту призводить до переходу гірших за якістю та властивостями подій, природних і соціально-культурних комплексів у клас ресурсів; покращується якість природних і створюються штучні пляжі, підводяться дороги і реставруються занедбані монастирі, організовуються екскурсійні тури до важкодоступних святинь, організовується більша кількість спортивних змагань меншого масштабу.

Туризм і рекреація охоплює міжгалузевий сектор виробництва послуг і товарів туристичного споживання, а також біля двадцяти супутніх і обслуговуючих галузей економіки. Для означення цього міжгалузевого сектора економіки використовується поняття "рекреаційно-туристичний комплекс".

В економічній літературі однозначного визначення сутності рекреаційно-туристичного комплексу нема. Так, І.В. Зорін, В.А. Квартальнов, розглядаючи це поняття, вважають, що до індустрії туризму, крім підприємств, які надають послуги з розміщення та харчування, треба віднести туроперейтингову, транспортну, навчальну, інформаційну, наукову, торгову, виробничу інфраструктуру туризму [6].

Відповідно до Закону України "Про туризм" (2003 р.), туристична індустрія представлена сукупністю різних суб'єктів туристичної діяльності (готелі, туристичні комплекси, кемпінги, мотелі, пансіонати, підприємства харчування, транспорту, заклади культури, спорту тощо), які забезпечують прийом, обслуговування та перевезення туристів [38]. В.Ф. Кифяк дотримується законодавчого визначення цього поняття, а також розглядає туристичну індустрію як "вид економічної діяльності", яка реалізується на туристичному ринку [22, с. 69]. Окремі автори досліджують індустрію туризму за її складовими, тобто індустрію транспортного забезпечення, розміщення, харчування.

Отже, рекреаційно-туристичний комплекс (РТК) - це міжгалузевий комплекс, який структурно складається з самостійних тісно пов'язаних галузей економіки, що продукують товари і послуги для потреб туризму. Одні галузі повністю обслуговують рекреаційно-туристичний комплекс і їх можна віднести до галузей виключно туристичного комплексу, а інші лише частково залежать від туристичної діяльності створюючи додаткові послуги туристам, а також за звичай орієнтовані на задоволення потреб місцевого населення.

До складу РТК входять такі галузі: галузь туроперейтингу, санаторно-курортна галузь, галузь закладів тимчасового проживання (готелі, мотелі, хостели, турбази, пансіонати відпочинку, вілли тощо), галузь громадського харчування, галузь розваг (казино, нічні клуби, диско-клуби, центри гральних автоматів, аквапарки тощо). Інтегрованими на субгалузевому рівні в національну індустрію туризму є галузі пасажироперевезень, АПК, галузь банківсько-страхових послуг, група виробництв товарів туристичного споживання (сувенірна продукція, спортивно-туристичний інвентар), група виробництв засобів виробництва туристичних послуг (обладнання для видобутку і розливу мін вод, засоби гігієни в готелях), освітній комплекс (фахова освіта працівників туріндустрії), інформаційний комплекс, спеціалізовані органи управління. [20, с. 4]

РТК помітно впливає на економіку держави. Серед його економічних функцій виділяють:

1) виробничу - створення туристичного продукту та його реалізацію споживачеві, що забезпечує соціально-економічний розвиток як регіону так і економіки загалом;

2) забезпечення зайнятості населення - дозволяє значно покращити соціальні стандарти та знизити соціальну напругу;

3) створення доходу дозволяє отримувати підприємцям прибуток, як винагороду за підприємницький ризик, згодом отримані кошти вони можуть вкладати як в розвиток туристично-рекреаційного комплексу регіону так і в інші галузі економіки, що загалом позитивно впливає на розвиток економіки;

4) згладжування регіональних диспропорцій. Розвиток туризму в регіонах забезпечених відповідними видами рекреаційно-туристичних ресурсів дозволяє істотно покращити їх рівень соціально-економічного розвитку;

5) нівелювання відхилень платіжного балансу.

Досліджуючи роль і місце РТК у структурі економіки держави, слід зазначити, що основою для розвитку туризму є його економічні вигоди. Найважливішими характеристиками туризму є туристичні доходи і витрати. Вони є вартісними оцінками туризму, необхідними для вивчення його впливу на національну економіку, зокрема платіжний баланс країни. Об'єм надходжень від туризму широко використовують для оцінки прибутковості туристичного напряму. Нарощування туристичних потоків є вагомим чинником зростання споживчого попиту, ефективності експлуатації об'єктів галузевої інфраструктури та стабілізації внутрішнього ринку товарів і послуг як туристичної, так і суміжних галузей економіки.

Туризм наразі не відіграє значної ролі в розвитку економіки України. Його частка у ВВП країни є меншою за 2 %. У розвинених країнах цей показник коливається від 5 до 8 %, а у деяких державах сягає 50 %. Частка доходів від туристичної галузі, наприклад, у Швеції, вже перевищує частку у ВВП автомобільної промисловості.

До позитивного соціально-культурного впливу туризму належить підвищення життєвого рівня населення за рахунок удосконалення роботи окремих служб і об'єктів; збереження культурної спадщини, завдяки якій розвиваються пізнавальний туризм, мистецтво і ремесла, звичаї, традиції тощо; сприяння створенню і підтримка різних об'єктів культури (музеїв, театрів тощо); посилення і відродження почуття гордості населення за свою культуру; забезпечення можливостей для міжкультурних обмінів між корінним населенням і туристами.

Негативний вплив туризму в цьому аспекті проявляється у виникненні незручностей і незадоволенні місцевого населення надмірним напливом туристів; негативному ставленні до туризму через комерціалізацію і втрату самобутнього характеру; непорозумінні та конфліктах через різні мовні бар'єри та стилі поведінки; загостренні соціальних проблем, пов'язаних з наркоманією, алкоголізмом, бандитизмом тощо [4, с. 20].

1.2 Туристичні маршрути: соціально-економічна сутність, види та вплив на використання рекреаційно-туристичних ресурсів території

Туристичний маршрут - це завчасно спланована траса послідовного пересування туристів між географічними пунктами, які будуть відвідані протягом певного періоду з мстою отримання послуг, як передбачених програмою обслуговування, так і додаткових: розміщення, харчування, екскурсійне обслуговування, спортивних, видовищних, соціальних заходів тощо. Вихідною і кінцевою точками маршруту є пункти початку і закінчення подорожі. Початок маршруту - це місце надання туристу першої туристичної послуги, обумовленої договором. Кінець маршруту - місце надання останньої туристичної послуги. [28]

При розробці туристичного маршруту необхідно чітко дотримуватись наступних етапів:

1. Вибір пунктів маршруту. Необхідно зазначити що вибір пунктів туристичного маршруту залежить від таких основних чинників: атрактивність об'єктів, смаки і вподобання споживачів, їх фізіологічні особливості (вік, стать), транспортна доступність об'єкту а також в сучасних умовах фінансові можливості споживачів.

Кількість днів, необхідних для аналізу атрактивності; і - час, витрачений на огляд об'єкта (хв); Т - час, протягом якого об'єкт доступний для огляду (хв). [12]

2. Ієрархізація попередньо обраних пунктів. Враховуючи вище зазначені аспекти усі пункти туристичного маршруту прийнято поділяти на певні ієрархічні групи. В основу виділення цих груп ставляться результати оцінювання рівня атрактивності туристичних об'єктів, а також рівня гостинності та транспортної доступності визначають: пункти дислокації туристів із тривалим програмним забезпеченням та екскурсійні пункти. Таким чином визначаються основні пункти та другорядні пункти. До основних пунктів варто віднести ті об'єкти які найбільше відповідають тематиці туристичного маршруту, смакам і вподобанням туристів, рівень збереженості та можливостями інфраструктурного забезпечення використання того чи іншого туристичного ресурсу.

3. Вибір початкового та кінцевого пунктів маршруту. Здійснюють за показником, насамперед, транспортної доступності, тобто пов'язаності з місцем постійного проживання туристів у зоні дії туроператора, а також враховуючи можливості зручної зустрічі туристів а також їх відправки додому.

4. Розробка схеми маршруту. Яка залежить від обраної форми маршруту. Вибір пунктів маршруту узгоджують із програмою туру відповідно до виду туризму, термінів подорожі, класу обслуговування. Вибір схеми маршруту значно залежить від транспортної системи з урахуванням таких її характеристик, як: конфігурація транспортної мережі; її густота; технічний стан транспортних шляхів; рівень розвитку окремих видів транспорту; надійності та безпеки транспортних операцій.

Найпоширеніший варіант у процесі складання схеми маршруту, коли за обмежений термін за потреби мінімізації витрат часу на переміщення між основними пунктами маршруту необхідно забезпечити максимально можливу інформативність подорожі, тобто охопити якнайбільше об'єктів огляду з метою досягнення пізнавальної теми туру. Для практичного застосування цього методу та становлення послідовності відвідування пунктів - об'єктів огляду на туристичному маршруті рекомендують скласти матрицю, в якій по головній діагоналі розміщені початковий пункт маршруту та пункти - об'єкти показу, а у відповідних клітинах зазначені відстані між ними. У нижньому рядку матриці подано суму відстаней, наведених у відповідних стовпчиках (табл. 1.1).

Таблиця 1.1. Матриця відстаней між початковим пунктом туристичного маршруту (ІІП) і пунктами - об'єктами показу (І-VI), км [22]

5. Оптимізація маршруту. Що полягає у врахуванні об'єктивних і суб'єктивних обмежень туру. Перші визначаються умовами сегментації ринку, другі - можливостями туроператора. Зокрема, до них належать: часові обмеження (терміни подорожі) та економічні (конкурентність ринку та вартість туру).

6. Програмне забезпечення туру. Яке має відповідати меті подорожі. Також у програмі туру потрібно враховувати сезон подорожі (зимові/літні тури) та характер туру (маршрутно-стаціонарний чи маршрутно-транспортний). У процесі розробки програми зважають на нормативні витрати часу: а) поселення (включаючи транспортування); б) харчування; в) екскурсійне обслуговування; г) заходи дозвілля; д) транспортування між головними пунктами маршруту, коли туристам слід забезпечити відпочинок. Програма має бути варіативною, тобто передбачати екскурсії вільного вибору туристів та інші форми вільної реалізації дозвілля.

7. Організаційно-технічні заходи із забезпечення туру. До яких належать укладання угод із виробниками відповідних послуг, що є результатом ринкової діяльності турфірми. [32]

Загальні підходи до класифікації туристичних маршрутів. Класифікамція (фр., англ. classification походить від лат. classis - клас і facio - роблю) - система розподілення об'єктів (процесів, явищ) за класами (групами тощо) відповідно до визначених ознак. Інколи вживають термін категоризація у значенні "розподілення об'єктів на категорії". [35]

Класифікація - це також дія (процес) за значенням дієслова класифікувати.

В результаті класифікації утворюється хоча б один клас (група), принаймні з одним елементом, - можна визначати класифікацію як групування, утворення класів об'єктів, що, до речі, ближче до етимології слова класифікація.

Хоча класифікація є в тій чи іншій мірі умовною і суб'єктивною відповідно до суб'єкта, який її здійснює, та його здатності розрізняти ознаки об'єктів класифікації, все ж вона допомагає спростити спілкування людей, дозволяючи оперувати більш вузькими і конкретними поняттями.

В основі класифікації туристичних маршрутів лежать класифікація турів. (див. рис. 1.1). Відмінність полягає у меншій кількості ознак - їх шість. О.О. Любіцева визначає такі ознаки класифікації маршрутів, як мета подорожі, вид пересування, сезонність, тривалість, контингент і форма. Відповідно залежно від мети подорожі маршрути поділяють на: а) пізнавальні; б) рекреаційні; в) курортно-пізнавальні; г) спортивні; д) наукові; е) релігійні тощо.

За видами пересування розрізняють такі туристичні маршрути: а) пішохідні; б) кінні; в) велосипедні; г) мотоциклетні; д) автомобільні; е) залізничні; е) авіаційні; ж) круїзні (морські та річкові); з) космічні (ракетні). Залежно від сезонності вирізняють: а) цілорічні маршрути; б) сезонні; в) декілька сезонні. За ознакою тривалості туристичні маршрути поділяються на: а) уїкендові (1-2 доби); б) короткотермінові (тиждень); в) середньотермінові (2-3 тижні); г) тривалі (місяць - декілька місяців); д) кругосвітні. За контингентом маршрути бувають: а) шкільні; б) молодіжні; в) сімейні; г) для дорослих; д) осіб зрілого віку; е) професійно-орієнтовані; є) конфесійно-орієнтовані.

Класифікація туристичних маршрутів за геометричною формою. Найпростішими з точки зору проектування й реалізації є одноденні туристичні походи, які за своєю суттю є рекреаційними акціями, під час яких доцільно виконувати певні завдання (заняття з орієнтування на місцевості, вдосконалення туристської техніки, відпрацювання навичок похідного побуту).

З метою проектування одноденних походів на основі проведених досліджень розроблено вікові норми щодо пішохідного походу на низовині (до 600 м над рівнем моря) і по гірській місцевості (від 600 до 1000 м над рівнем моря). Диференціація довжини маршруту, швидкості руху та рівня реакції серцево-судинної системи в залежності від віку й стану фізичної підготовки дозволяє отримати належний організаційний і тренувально-виховний ефекти. При всій доступності одноденних походів в обов'язковому порядку необхідно забезпечити підготовку учнів щодо правил поведінки й техніки безпеки на маршруті та природоохоронно-екологічних вимог під час походу. [4]



Рис. 1.1. Класифікація туристичних маршрутів [32]

Практика туристичної діяльності походів і її системний аналіз дозволили розробити загальні вимоги стосовно тактики туристичних походів, тобто сукупності засобів і дій, потрібних для успішного проходження маршруту (забезпечення комфортності похідного побуту, дотримання нормативних вимог та врахування енергетичних витрат організму й відновлення їх на маршруті). Виявлено, що найбільш важливими для досягнення комфортності є підбір, виготовлення, прилаштування й випробовування спорядження, якість організації привалів та ночівель, створення санітарно-гігієнічних умов, підтримання належного психологічного клімату.

Останній поділ для логістики туризму особливо цікавий, оскільки за ним установлюють трасу туристичного маршруту, тобто визначають шлях руху туристів на певній території, який позначений переліком усіх географічних пунктів та місць, що послідовно відвідують туристи під час подорожі, та вказівкою видів транспорту, що використовує туристична група для пересування, а також пунктами зупинок (перебувань) на маршруті. Початковою та кінцевою точками маршруту є пункти початку та закінчення подорожі. Початок маршруту - це місце надання тургрупі першої логістичної послуги, про що зазначено в договорі; завершення - місце надання останньої туристичної послуги.

Лінійний маршрут - шлях руху туристів, коли його початок і закінчення відбуваються в різних географічних пунктах перебування, наприклад, Чернівці - Кіцмань.

Лінійний маршрут доцільно застосовувати за таких передумов: під час походу є можливість закупівлі продуктів харчування; перед походом передбачено здійснити закиди частини продуктів в один чи кілька проміжних пунктів маршруту; кінцевий пункт походу повинен мати зручне й вигідне місце розташування та відповідні транспортно-комунікаційні можливості.

Лінійно-радіальний маршрут дозволяє поступово змінювати складність динамічних і технічних параметрів походу, що є важливим засобом акліматизації групи в умовах гірських походів.

Кільцевий маршрут - шлях руху тургрупи, коли його початок та закінчення відбуваються в одному географічному пункті перебування. [43].

В умовах кільцево-лінійного маршруту можна уникнути закидок продуктів харчування. Проте з метою унеможливлення гетерогенності втоми в учасників походу та негативних змін психоемоційного стану кільцева частина повинна знаходитися в початковій ділянці маршруту.

Кільцевий маршрут дає такі переваги: найбільш сприятливі транспортні можливості для прибуття й виїзду групи в район і з району подорожі; зручність при організації закидок продуктів харчування; сходження з маршруту у випадку несприятливих метеорологічних умов. Позитивним боком подвійно-кільцевого маршруту є повна можливість маневру в часі. [46]

Радіально-кільцевий маршрут ґрунтується на тому, що базовий табір групи знаходиться в єдиному пункті, найбільш зручному для здійснення радіальних виходів. Цей оригінальний варіант відкриває такі можливості: достатню варіабельність у кількості, складності та послідовності проведення радіальних виходів; розширює спортивні й пізнавальні можливості; дозволяє диференційоване комплектування груп відповідно до рівня підготовки й складності маршруту; створює сприятливі умови для реабілітації учасників у паузах між окремими виходами; достатні можливості маневру в часі та з наявним спорядженням.

Комбінований маршрут шлях руху тургрупи, до якого належать складові лінійного, кільцевого та радіального маршрутів у тій або іншій комбінаціях. Під час руху за маршрутом можна використовувати різноманітні транспортні засоби, що називаються внутрішньо маршрутними.

1.3 Методичні аспекти економічної оцінки використання рекреаційно-туристичних ресурсів

1.3.1 Загальні теоретичні підходи щодо економічної оцінки ефективності розвитку туризму

Економіка туризму вивчає поведінку людей, які виробляють, розподіляють, обмінюють і споживають туристський продукт на всіх рівнях даної сфери господарства з метою задоволення потреб значної частини населення в туристських послугах.

В. Азар тлумачить поняття економіки туризму як велику економічну систему з різноманітними зв'язками між окремими елементами в межах як народного господарства окремої країни, так і зв'язків національної економіки зі світовим господарством.

Макроекономіка досліджує економіку як єдине ціле. Вона дає відповіді на такі питання: як досягти повної зайнятості і як забезпечити економічне зростання, що спричиняє зміни загального рівня цін? До макроекономічних належать проблеми досягнення стійкого економічного зростання, повної зайнятості і мінімального рівня інфляції.

Економіка туристичного бізнесу є, з одного боку, сукупністю суспільних відносин, що виникають при провадженні туристичної діяльності, тобто при виробництві, розподілі, обміні та споживанні туристичних послуг (турпродукту), її вивчає економічна теорія, а з іншого боку - це складова народногосподарського комплексу країни як каталізатора економічного зростання.

Економіка туристичної діяльності охоплює:

- створення та надання туристичних послуг в обсягах і в терміни, обумовлені договором на організацію подорожей. Даний вид діяльності на ринку туристичних послуг передбачає інтенсивну взаємодію між виробником та споживачем туристичних послуг з метою максимального задоволення потреб споживача. На даному етапі виробник відповідно до потреб споживача та кон'юнктури ринку розробляє певний об'єм туристичних послуг (туристичний пакет). Такі послуги повинні передбачати наявність послуг які спрямовані власне на задоволення потреб споживача і власне довкола цих послуг планується надання інших послуг, які повинні створити комфортні умови для задоволення основних туристичних послуг. До таких послуг перш за все необхідно відносити послуги розміщення та послуги харчування. Зазначені послуги мають вагоме значення для всіх видів рекреаційно-туристичної діяльності та істотно впливають на якість та комфортність туристичних послуг а також формують імідж суб'єктів ринку туристичних послуг. При проведенні екскурсійної діяльності вагоме значення мають також транспортні послуги, які також визначають якість туристичного продукту та істотно впливають формування транспортної доступності туристичних ресурсів;

- ефективне використання наявної і створення нової матеріально-технічної та ресурсної бази туризму. Туристичні підприємства під час створення туристичного продукту обов'язково повинні орієнтуватись на використання наявної в регіоні створення та реалізації туристичного продукту об'єктів туристичної інфраструктури. Це пов'язане перш за все із тим що туристичне підприємство не може самостійно забезпечити створення всіх видів туристичних послуг яких потребує споживач. При освоєнні нових туристичних регіонів важливим аспектом є створення нової туристичної інфраструктури, яка слугує для надання як основних туристичних послуг так і додаткових, що в свою чергу стає основою для підвищення ефективності надання туристичних послуг та розвитку туристичного комплексу регіону загалом;

- забезпечення валютних надходжень до бюджету держави (регіону) та отримання прибутку суб'єктами туризму. Сучасний туризм став одним із локомотивів розвитку сучасної економіки. Це означає що завдяки розвитку туристичної діяльності можна досягнути істотного розвитку і інших галузей економіки (будівельного комплексу, транспорту, торгівлі, зв'язку, сільського господарства тощо). У випадку створення сучасного та високоефективного рекреаційно-туристичного комплексу на території регіону можна залучати до нього значну кількість іноземних туристів, які в свою чергу забезпечать значне зростання надходження в регіон іноземної валюти. Але необхідно зазначити що створення такого рекреаційно-туристичного комплексу обов'язково повинно поєднуватись із агресивною маркетинговою політикою на зарубіжних ринках. Основна мета такої політики залучити іноземців до здійснення туристичної подорожі саме в зазначений регіон;

- кооперування засобів туристичної діяльності. Як вже зазначалось навіть найсучасніше туристичне підприємство невзмозі створити та надати споживачеві високоякісний туристичний продукт, який би відповідав найновішим вимогам як щодо якості так і щодо рівня задоволення потреб. Тому для максимального і високоякісного задоволення потреб споживачів у туристичних послуг на локальному і регіональному рівнях формування туристично-рекреаційного комплексу виникає потреба у формуванні та розвитку кооперативних економічних зв'язків між окремими туристичними підприємствами які працюють в туристичному комплексі регіону. Таким чином для успішно розвитку рекреаційно-туристичного комплексу регіону повинна бути налагоджена співпраця із наступними підприємствами рекреаційно-туристичного комплексу регіону:

· Туроператорами та турагентами - які власне розробляють регіональний туристичний продукт та просовають його на ринок здійснюючи відповідну маркетингову політику та залучаючи таким чином туристів для споживання туристичного продукту в регіоні.

· Підприємства готельно-ресторанного господарства - забезпечують надання туристам основних життєвонеобхідних туристичних послуг - розміщення та харчування. Від рівня надання зазначених послуг істотно залежить якість туристичного продукту та його ціна. Окрім того від їх відповідності критерію "ціна-якість" в значнім ступені залежить рівень задоволення споживача від загального пакету туристичних послуг.

· Підприємства транспортного комплексу - забезпечують прибуття (вибуття) туристів та їх транспортне обслуговування під час споживання туристичного продукту. Від якості надаваних даними підприємствами туристичних послуг також в значнім ступені залежать враження споживачів туристичних послуг від наданих їм послуг а відповідно і якість туристичного продукту та туристичний імідж регіону.

· Екскурсійні бюро - одні із найважливіших підприємств розвитку туристичного комплексу регіону. Вони покликані задовольняти найрізноманітніші пізнавальні потреби туристів та значно підвищувати ефективність та ступінь залучення туристичних об'єктів для максимально ефективного розвитку рекреаційно-туристичного комплексу регіону.

- сприяння зайнятості населення та задоволення його різноманітних потреб. Розвиток туристичного комплексу потребує залучення нових трудових ресурсів, що створює сприятливі умови для підвищення зайнятості населення. В свою чергу підвищення зайнятості сприяє зростанню конкуренції на ринку праці та підвищенню рівня доходів населення. Це створює додаткові сприятливі умови для вирішення проблем соціально-економічного розвитку регіону.

До основних завдань економічної діяльності суб'єктів туристичного бізнесу належать такі:

а) створення (комплектування) туристичного продукту. Це завдання є основним при плануванні та здійсненні основних видів економічної діяльності. Основними аспектами які необхідно врахувати при плануванні створення туристичного продукту є аналіз ринку туристичних послуг з метою виявлення основних напрямків діяльності туристичного продукту. Врахування смаків і вподобань потенційних споживачів туристичного продукту. Аналіз забезпеченості регіону рекреаційно-туристичними ресурсами: їх видового складу, кількісних та якісних параметрів які впливають на якість, види та кількісні показники надання туристичних послуг. Власне від вирішення основних проблем створення туристичного продукту в значнім ступені залежить діяльність як окремого туристичного підприємства так і туристично-рекреаційного комплексу регіону загалом.

б) формування ринку туристичних послуг. Туристичні послуги реалізуються в умовах ринкового ціноутворення. Це означає що вибір та обґрунтування ціни повинно ґрунтуватись на врахуванні умов ринкової економіки. Серед найважливіших серед зазначених умов є врахування особливостей динаміки попиту і пропозиції як найважливіших чинників формування ціни в умовах туристичного ринку. Ринок туристичних послуг зазвичай це ринок вільної конкуренції. Для даного типу ринку притаманні наступні риси: відсутність перешкод виходу на ринок та виходу із ринку, відсутність достовірної інформації про особливості ціноутворення, високий рівень конкуренції, тощо. Це призводить до необхідності постійного моніторингу за станом ринку, підвищення якості туристичного продукту при одночаснім зниженні витрат на розробку та реалізацію туристичного продукту. Тому для ефективного розвитку туристичного бізнесу як в межах окремого туристичного підприємства так і в межах туристичного комплексу регіону важливою умовою є формування та розвиток ринку туристичних послуг, який би забезпечував збереження та розвиток економічних інтересів усіх суб'єктів рекреаційно-туристичного комплексу. Основною метою формування такого ринку повинно бути підвищення ефективності розвитку туризму і рекреації в регіоні загалом.

в) удосконалення інфраструктури туризму. Важливим чинником розвитку туризму в регіоні є розвиток відповідної туристичної інфраструктури. Від рівня розвитку даного елементу туристичного комплексу в значнім ступені залежить якість туристичних послуг та кількісні показник розвитку туристичного комплексу. В умовах України перш за все необхідно звертати увагу на розвиток транспортної інфраструктури. Адже сучасний стан більшості об'єктів транспортної інфраструктури є незадовільними і не відповідає сучасним вимогам. Незадовільний стан туристичної інфраструктури може істотно знизити транспортну доступність туристичних об'єктів, що істотно знижує їх використання для розвитку туризму і рекреації в регіоні. Важливими чинниками розвитку туристичної інфраструктури має також забезпеченість території закладами розміщення та закладами харчування. Наявність достатньої кількості об'єктів даної складової туристичної інфраструктури дозволяє збільшити тривалість перебування туриста в районах дестинації, забезпечити належний рівень якості туристичних послуг та сформувати відповідні позитивні враження про туристичний регіон. Отже розвиток туристичної інфраструктури є одним із найпріоритетніших завдань у розвитку туристично-рекреаційного комплексу регіону та підвищенню економічної і соціальної ефективності його функціонування.

г) пріоритетний розвиток внутрішнього та в'їзного туризму. Для успішного розвитку туристичного комплексу адміністративного району важливою умовою є орієнтація на іноземний (в'їзний) туризм. В сучасних умовах розвиток іноземного туризму для України може стати одним із вагомих чинників покриття негативного сальдо зовнішньоекономічної діяльності. Для цього необхідно перш за все проводити активну маркетингову політику із закордонними туристичними підприємствами з метою реалізації в межах цих країн туристичних послуг створених в регіоні.

У розвинених країнах ЄС і інших промислово розвинених країнах доходи від туризму становлять приблизно 5,5 % ВВП. [2]

Економічне значення туризму залежить не тільки від ефективності туристської діяльності, а й від типу і характеру економіки.

Економічне значення туристичної діяльності (наприклад, для країни, що розвивається,) може бути оцінене з погляду її здатності генерувати приплив іноземних туристів чи надавати кошти для забезпечення більш гнучких цін у її експортній промисловості. У індустріально розвиненій країні туристична індустрія здатна сприяти урізноманітненню національної економіки і протистояти нестійкості регіональної економіки.

Значення туризму для економіки країни можна оцінити на підставі обліку її відносної частки в загальносвітовому показнику. У такий спосіб можна оцінити відносне значення окремих країн для світового туризму. Водночас значення туризму можна оцінити враховуючи важливість туристичної діяльності для економіки кожної окремої дестинації. Найкращий результат дасть аналіз обох цих аспектів разом. Це допоможе з'ясувати, чому одні країни є лідерами з відправлення туристів, а інші потрапили в залежність від своєї туристичної діяльності.



1.3.2 Методологічні аспекти економічної оцінки використання рекреаційно-туристичних ресурсів для розробки туристичних маршрутів

Основою економічної оцінки використання рекреаційно-туристичних ресурсів є визначення ціни туристичного продукту в основу якого закладено використання тих и інших видів рекреаційно-туристичних ресурсів. В процесі дослідження економічних аспектів використання рекреаційно-туристичних ресурсів можна виокремити наступні етапи:

Етап І. Для початку нашого дослідження необхідно ознайомитися із теоретико-методологічними аспектами вивчення рекреаційно-туристичних ресурсів. На цьому етапі необхідно чітко визначити сутність рекреаційно-туристичних ресурсів, особливості їх класифікації та вивчення, ознайомитися із основними теоретичними та методичними підходами щодо вивчення рекреаційно-туристичних ресурсів та відповідно і аналізу економічної оцінки даного виду ресурсокористування.

Етап ІІ. На другому етапі ми будемо досліджувати рекреаційно-туристичні ресурси Кіцманського району та визначати основні напрямки їх використання для розвитку рекреаційно-туристичного комплексу району. При дослідженні природних ресурсів необхідно чітко визначити кількісні та якісні параметри природних об'єктів для розвитку тих чи інших напрямків туристичної діяльності. Важливим аспектом такого дослідження є оцінка пейзажної привабливості природних ландшафтів регіону дослідження а також їх туристсько- та рекреантомісткість.

При вивченні історико-культурних об'єктів Кіцманського району основна увага приділяється дослідженню їх унікальності, наявності видатних особистостей та подій пов'язаних з тим чи іншим історико-культурним об'єктом. Важливим чинником є також вивчення рівня їх збереженості та придатності для використання в туристично-рекреаційних цілях. Важливим аспектом при досліджені пам'яток культури та історії є визначення їх транспортної доступності зокрема і для автомобільного та залізничного транспорту та для піших і велоподорожей.

Важливе значення для вивчення передумов розвитку туризму в регіоні має аналіз туристичної інфраструктури регіону. До найважливіших елементів туристичної інфраструктури регіону відносять: заклади розміщення, заклади харчування та транспортну інфраструктуру. При аналізі зазначених показників важливо звернути увагу на особливості їх розташування відносно найважливіших туристичних ресурсів регіону, якість надаваних послуг та кількісні параметри обслуговування.

Етап ІІІ. Наступним етапом нашого дослідження є обґрунтування туристичних маршрутів, як вагомого чинника підвищення ефективності використання туристичних ресурсів Кіцманського району. Даний етап дослідження передбачає як аналіз уже наявних туристичних маршрутів так і обґрунтування створення нових туристичних маршрутів які б дозволили підвищити залученість рекреаційно-туристичних ресурсів району для розвитку рекреації і туризму. На цьому етапі необхідно чітко з'ясувати особливості пересування туристів до туристично-рекреаційних об'єктів, обґрунтувати туристичний маршрут таким чином щоб були максимально залучені туристичні ресурси району, визначити тривалість туристичної подорожі, а також заклади та місця надання послуг розміщення і харчування.

ІV Етап. На останньому етапі ми проводимо економічну оцінку використання ти чи інших рекреаційно-туристичних ресурсів Кіцманського району. На даному етапі ми визначаємо витрати на створення туристичного продукту та визначаємо ціну пропонованого туристичного продукту закладаючи певний рівень прибутковості. Важливим аспектом даного етапу дослідження є аналіз різних варіанті рівня використання тих чи інших видів рекреаційно-туристичних ресурсів.

Розвиток рекреаційно-туристичного комплексу в істотнім ступені залежить від забезпеченості території рекреаційно-туристичними ресурсами. Зазначені ресурси маю вирішальне значення для формування спеціалізації туристичної галузі а також і на формування попиту на туристичний продукт. Використання наявного рекреаційно-туристичного потенціалу залежить від багатьох чинників одним із найвагоміших серед яких є наявність відповідних туристичних маршрутів, їх різноманітності та обґрунтованості. Необхідно зазначити що загалом економічна ефективність використання рекреаційно-туристичних маршрутів залежить від багатьох чинників а тому потребує всебічного вивчення з метою виявлення потенційних можливосте розвитку туризму і рекреації в регіоні.



Розділ 2. Туристичні ресурси Кіцманського району

2.1 Природні об'єкти Кіцманського району, та їх вплив на розвиток туризму

2.1.1 Загальна характеристика природи Кіцманського району

Кіцманський район один із найкраще забезпечених рекреаційно-туристичними ресурсами районів Чернівецької області. Цьому сприяють як різноманітність природних умов так і багата на події історія району та його вигідне транспортно-географічне положення.

Кіцманський район розташований у північно-західній частині області в межах двох кліматичних зон: північна частина - у Прут-Дністровському межиріччі; південна частина - у Передкарпатті між Карпатами та рікою Прут. Загальна площа території району: 610 кв.км, що становить 7,5 % території області.

Пересічна висота над рівнем моря - 229 м. Необхідно зазначити що в орографічному відношенні район розташований переважно в межах долини р. Прут. Північна частина району в межах населених пунктів Борівці та Киселів розташована в зоні вододілу між річками Дністер та Прут. На південь від зазначених населених пунктів простягається терасова долина із загальним нахилом на південь (до р. Прут). Ця територія порізана балками та ярами. Південна частина району розташовується на правому березі р. Прут, в межах Чернівецької височини. Тому максимальні висоти тут зростають до понад 500 м. над рівнем моря.

Клімат помірно-континентальний, м'який, вологий. Це означає, що тут можна простежити як відносно теплі та вологі періоди так і помірно сухі та холодні. Опадів за рік пересічно в межах району випадає 675 мм, максимальна кількість у червні-липні. Дещо більше опадів випадає в межах Чернівецької височини.

Загалом протяжність району: із заходу на схід - 30 км, із півдня на північ - 42 км. Таким чином район має практично однакову як широтну так і меридіональну протяжність.

Поверхня території району - підвищена хвилясто-пасмова лісова рівнина, значною мірою розчленована, поширені карстові форми рельєфу.

Район перетинають річки - Прут, Черемош, Совиця, Глиця, Брусниця.

Вся територія району відноситься до шестибальної зони сейсмічності.

На території району налічується ставків та інших штучних водоймищ - 58, загальна площа дзеркала води яких досягає 550 га.

2.1.2 Гідрологічні об'єкти Кіцманського району та їх роль в розвитку рекреаційно туристичного комплексу

Кіцманський район має густу мережу річок та струмків. У районі є близько 70 таких водних об'єктів. Загальна їх протяжність перевищує 600 км. Найбільша річка району Прут, що являється лівою притокою Дунаю. Її загальна довжина 910 км, у в тому числі в межах досліджуваного району - 29 км. Загальна площа басейну-27, 5 тис. кв.км.