Туристично-рекреаційні ресурси Кіцманського району як основа розробки туристичних маршрутів

Витік річки Прут розташований у Східних Карпатах, на хребті Чорногора, та розташований біля підніжжя найвищої вершини Українських Карпат гори Говерла. До меж Кіцманського району він протікає у вузькій долині. Правий берег крутий, лівий - пологий. Ширина русла змінюється від 50 до 150 м, а на розгалужених ділянках досягає 500-800 метрів. Глибина річки незначна (0, 5-1, 5 м, а при максимальних рівнях коли відбувається весняна повінь або ж в наслідок випадання значної кількості опадів у літній період 5-6 метрів а іноді і більше). Швидкість течії не перевищує 1-1, 2 м /сек., а в період повені - 3-4 м /сек. На Пруті часто бувають великі повені, ширина затоплення яких сягає до трьох кілометрів. Катастрофічні повені були в 1897, 1911, 1927, 1941, 1948, 1955, 1964, 1969, 1970, 1974, 2008 та 2010 рр. Такі гідрологічні особливості режиму знайшли відображення навіть у назвах деяких поселень Кіцманського району. Наприклад, Берегомет - берег мете, розмиває; Неполоківці - від не полокати, тобто, не заливати водою. Так пояснюють мовознавці походження назв цих населених пунктів. [19]

Норовливий та часто непередбачуваний характер гідрологічного режиму річки призвів до того, що люди здавна вели боротьбу з рікою. Так у 1846 р. біля Чернівців були проведені роботи по відведенню ріки від міста. Зараз на цьому місці залізнична станція. До речі, фундамент вокзального приміщення спирається на дубові дамби(колоди), що вбиті у нестійкий ґрунт заплави. [37]

Лівими притоками р. Прут на території Кіцманського району є річки Совиця Ставчанська і Совиця Кіцманська. Вони протікають у південному напрямку в неглибоких долинах.

Витік Совиці Кіцманської розташований на південному заході в селі Веренчанка Заставнівського району. Тут вона утворюється від злиття двох стурумків. Загальна протяжність річки 37 км. Протікає через Кліводин, Кіцмань, Лашківку, Мамаївці. В Мамаївцях її називають Млинівкою. Площа басейну складає 266 кв. км. Совиця Кіцманська - це маловодний повільнотекучий потік. На цій річці збудовано ряд ставків, які використовуються для риборозведення.

Совиця Ставчанська бере початок за 2 км на південний схід від села Серафинці Городенківського району Івано-Франківської області на висоті 290 м над рівнем моря. Загальна протяжність 39 км. У межах нашого району вона протікає через села Борівці, Кисилів, Юженець, Ставчани, Іванківці, Ошихліби, Шипинці, Лужани, Мамаївці. Площа басейну - 230 кв. км.

Зліва в річку Совицю Ставчанську в селі Шипинці впадає річка Вільховець. Площа басейну - 21кв. км. Правою притокою Совиці Кіцманської є р. Чурок, довжина якої 14 км.

Праві притоки р. Прут - р. Брусниця (довжина 23 км, площа басейну 110 кв. км) і р. Глиниця (довжина 21 км. Площа басейну 141 кв. км). Витоками цих річок є невеликі струмки, які беруть свій початок у районі Прут-Сіретського межиріччя. Зазначені річки не мають істотного рекреаційно-туристичного значення, адже їх гідрологічні вимоги незадовільняють мінімально-необхідних критеріїв для розвитку більшості видів рекреаційно-туристичної діяльності основою яких є використання водних ресурсів. Однак на більшості зазначених річок споруджено значну кількість ставків які можуть використовуватись окрім розведення риби і для проведення рекреаційно-туристичної діяльності та надання рекреаційно-туристичних послуг.

Найбільша права притока річки Прут-Черемош, загальна довжина якої 80 км. На території району вона протікає лише протягом 4 км. Площа басейну 2, 5 тис. кв.км. Утворюється від злиття Чорного та Білого Черемошів. Впадає в річку Прут біля села Брусниця. Ширина річки сягає від 30 до 50 м, глибина - 0, 1-1 м, швидкість течії 1, 2-1, 5 м/с. Необхідно зазначити, що в межах Кіцманського району розташовано тільки зону впадання зазначеної річки в річку Прут. Гирло розташоване в межах села Чортория, Брусницької сільської ради. Річка Черемош відома в Україні як одна із небагатьох яка може використовуватись для розвитку водних видів спорту: рафтингу та сплавів. Тому село Чортория може стати одним із ключових пунктів на території Чернівецької області де будуть розвиватись зазначені види рекреаційно-туристичної діяльності.

У кожному населеному пункті району є один або кілька невеликих струмків, довжина яких не перевищує 3-6 км. Так, у с. Стрілецький Кут протікають р. Веренівка, р. Монастирський Потік, р. Бабин Потік, в с. Оршівці - р. Грушка, р. Турецький Потік, у с. Лашківка - р. Потік Бачинського, в с. Верхні Станівці - р. Брусенка.

Водність річок району істотно залежить від особливостей клімату. Річки мають паводковий режим, характер їх живлення сніговий, дощовий, ґрунтовий. Найістотнішу роль відіграють дощові опади. Річний рівень води характеризується невисоким весняним поводком, нестійкою літньо-осінньою меженню, що неодноразово порушується високими інтенсивними дощовими паводками та частими підйомами води взимку. Такий режим річок району а також недостатні в більшості випадків параметричні характеристики не дозволяють їх інтенсивно використовувати в рекреації та туризмі. Це звичайно ж нестосується р. Прут.

Кіцманський район славиться своїми ставками та озерами які є основою рибного туризму. Окрасою та одним із найважливіших рекреаційно-туристичних ресурсів у Кіцманського району є ставки. Всього в районі нараховується 146 ставків, загальна площа водного дзеркала яких становить 1106,4 га. Ставки найкраще використовувати для риболовлі та відпочинку біля води.

Найбільше ставків наразі зареєстровано в таких селах: Суховерхів - 15 ставків загальною площею 146,8 га; Валява - 13 ставків (38,7 га); Ошихліби - 10 ставків (59,2 га) та Малятинці - 10 ставків (38,9га.). В ставках району можна впіймати коропа, карася, амура та щуку Для більшості ставків притаманне промислове розведення риби і практично немає інфраструктури для розвитку туристичного рибальства.

До інших цікавих для розвитку туризму і рекреації гідрологічних об'єктів на території Кіцманщини належать:

Лебедине озеро в с. Чортория. Розташоване на території Брусницької сільської ради, в рідному селі відомого українського актора та кінорежисера Івана Миколайчука. У рік смерті Івана Миколайчука сюди взимку вперше прилетіли лебеді. Місцеві жителі казали, що то душа Івана повернулась додому. З кожним роком граційних птахів прилітає все більше і більше. Нещодавно утворили природний заказник, а озеро стали йменувати Івановим. Вода в ньому не замерзає. Пов'язано це з тим, що на дні озера б'ють теплі джерела, таким чином озера майже не замерзають. "Лебедине" озеро є орнітологічним заказником і одним з найбільших місць зимівлі лебедів на Україні. В середньому, взимку тут можна нарахувати понад 150 птахів. Точної цифри сказати не можна, через те, що озер є декілька і лебеді періодично перелітають у пошуку їжі.

В 2011 році, коли температура опустилася менше позначки у 20 градусів морозу і озеро почало замерзати. Рятувати лебедів взялися місцеві жителі та працівники міністерства надзвичайних ситуацій України. Після того випадку, постійно ведуть спостереження за станом водойми.

Важливим для зимівлі лебедів і є їхнє підгодовування. Тому туристам тут завжди раді. Заразсеред багатьох наших земляків сформувалась традиція - щороку, у холодну пору року, коли морози досить великі їхати до Чорториї, годувати лебедів. Лютий 2016 року не був винятком, окрім відсутності традиційних морозів. Можливо саме тепла погода і стала причиною того, що цього року лебедів було набагато менше звичного.

В сукупності наявність такого озера та зимування на них лебедів стали вагомим чинником розвитку туризму з метою побачити це диво Буковинської природи. Та формування в межах села Брусниця значного рекреаційно-туристичного центру.

Щоб потрапити до озера потрібно їхати у напрямку Вашківців. Перед Вашківцями є вказівник, що ви проїжджаєте Чорториєю. Якщо ви їдете маршруткою, уточніть у водія і він зупиниться де потрібно. Якщо власним транспортом, ваш орієнтир - автозаправка та автобусна зупинка із вказівником. Біля зупинки є поворот праворуч із спуском у село. Ви прямуєте туди. Дорогою нікуди не звертаєте і доходите до невеличкої церкви. ЇЇ видно здалеку, тому не загубитесь. Біля церкви повертаєте праворуч і йдете далі. Через хвилин 5 ви вийдете до поля. Попри нього ви прямуєте ліворуч, вздовж сільських хат. Озеро розміщене дещо віддалено, за селом, але йти не далеко. І машиною чи велосипедом можна спокійно проїхати.

На околиці села Борівці є розташована інша гідрологічна пам'ятка природна пам'ятка "Озеро Болото". Необхідно зазначити що даний рекреаційно-туристичний об'єкт має важку транспортну доступність. Якщо ви вирішите його відвідати при несприятливих природних умовах тоді Вам купання в болті практично гарантовано.

Озеро являє собою водойму природного походження з плаваючими торфовими островами та рідкісними водно-болотними рослинами. Озеро знаходиться на південний захід від села у верхів'ях одного з витоків річки Совиці-Ставчанської, займає площу 20,4 гектара, витягнуто майже на 1 кілометр із заходу на схід і має ширину від 100 до 300 метрів. Глибина озера в верхній частині складає 1-2 метри, в нижній - 3-4 метри, а у карстових впадинах глибина сягає 5-6 метрів. Основну цінність і екзотичність становлять плаваючі торф'яні острови площею 0,1-1,5 гектара з підводною подушкою півтора - два метри завтовшки та деревами - вільхою та вербами, висотою до 6 метрів. Озеро оточує буферна зона, утворена водно-болотною, лучною та дерево-кущовою рослинністю.

2.1.3 Біологічні ресурси та дендрологічні парки

Лісові ресурси Кіцманського району та їх значення для розвитку туризму і рекреації. Лісові ресурси в Кіцманському районі зосереджені переважно в південній (передгірській) його частині в межах сіл Біла, Стрілецький Кут, Глинниця, Старі і Нові Драченці, Верхні і Нижні Станівці. 8,2 тис. га території району (13,5 %) покрита лісом, з яких 7,3 тис. га - ліси І групи. [8]

Район належить до лісостепової зони Передкарпаття. Тут виділяються два рослинні ареали: північний - степовий і південний - лісовий. Для північно-степового ареалу характерна переважно трав'яниста рослинність із чергуванням антропогенних лісових насаджень невеликими ділянками бука, дубу, бука, берези, граба. Ця частина переважно розорена, а тому переважають культурні види рослин. Долини річок поросли дикоростучою рослинністю кущів ожини, ліщини, верболозу, глоду і інших. Для південного лісового ареалу характерна дерев'яниста рослинність. Тут представлені бук, дуб, граб, вільха, береза. Проте за 2005-2006 рр. лісові ресурси значно зменшились. Надмірна вирубка скоротила їх площі. Таке "господарювання" привело до сильної ерозії схилів, на яких росли букові ліси. Ділова деревина бука йде на виготовлення паркету, фанери, а відходи - на паливо. Як домішок в буковому лісі зустрічається граб звичайний, клен гостролистий, явір, в'язь, осика, береза бородавчаста. У підліску росте чорна бузина, жимолость, ліщина, ожина, малина. Трав'янистий покрив лісу маловидовий. Ростуть папороть, квасець (заяча капуста), на заболочених місцях - очерет та осика, хвощ. Зустрічаються невеликі ділянки землі, які вкриті мохом зузулин льон. Земля в буковому лісі вкрита багаторічним опалим листям та сухими гілками дерев і плодів бука, дуба, вільхи. Найбільші площі букових лісів розміщені в урочищах Скала, Крушник, Турецька Криниця. Окремі невеликі ділянки зайняті хвойними лісами, переважно із ялини (смереки). Рослинний світ села вимагав інтенсивного відновлення шляхом засадження вирубаних ділянок лісів і посадка дерев на непридатних для використання в сільськогосподарському виробництві земель.

Дендрологічні парки Кіцманського району. Дендрологічний парк в с. Киселів - розташований в заповідному урочищі Гайдейка. Зазначений об'єкт створений у 1864 році поміщиком, тодішнім власником села, Іваном фон Зотта, Наразі він нараховує понад 100 видів цінних екзотичних рослин: тис, кипарисовики, лимонник китайський, тюльпанове дерево, магнолія, суланта, дуби, ялівці, гікорі, каштани та інші. Плавно-горбистий рельєф парку являє собою замкнуту карстову глибоку впадину зі схилами різних експозицій. Є декілька постійно діючих водних джерел. Одне з них утворює невеличкий ставок. Парк має санітарно-гігієнічне, оздоровче, науково-пізнавальне та естетичне значення. На його території збереглися турецька криниця, побудована у 1864 році. Даний дендрологічний парк наразі перебуває в занедбаному стані і не може використовуватись для розвитку рекреації і туризму. Більше того його розташування за межами села та віддаленість від транспортної мережі також створюють істотні перешкоди в його рекреаційно-туристичному використанні. Важливою перешкодою в розвитку парку є також практично повна відсутність інформаційного забезпечення про нього а також придорожніх вказівників, які б вказували туристам напрямок руху до об'єкту туризму. В перспективі з метою його всебічного використання в рекреаційно-туристичній діяльності необхідно провести його реконструкцію та забезпечити інформаційну підтримку даного туристичного об'єкту. кіцманський туристичний ресурс маршрут

Дендрологічний парк в смт. Лужани. На захід від міста Чернівці неподалік траси Чернівці-Колмия-Івано-Франківськ-Львів в с. Лужани за залізничним переїздом розташована пам'ятка садово-паркового мистецтва - Лужанський дендропарк, який був посаджений у ХІХ столітті і займає площу 4,3 га. Зазначений дендрологічний парк є одним із найбільше збережених та облаштованих для рекреації та туризму природно-заповідних об'єктів Чернівецької області. Окрім того для розвитку рекреації і туризму на зазначеному об'єкті сприяють наявність поряд з ним (на відстані 50-100 метрів) міжнародної автомобільної траси, залізничного вокзалу та значної кількості історико-культурних об'єктів, які також розташовані поряд із зазначеним парком. Необхідно зазначити що розвитку рекреаційно-туристичної діяльності у зазначеному парку сприяє і добре розвинена в на прилеглій до нього території об'єктів туристичної інфраструктури. В 5-10 хвилинах пішої прогулянки від парки розташовані: 2 ресторани, 1 кафе, 4 магазини.

Серед великого різноманіття місцевих деревних порід зростають такі цінні дерева-екзоти, як сосна Веймутова, спірея середня, сумах сутовий, ялина голуба, каштан голий, платан кленолистий, софора японська, каркас західний або залізне дерево, а також алея з катальп різних видів і різновидностей. Вони є представниками флори Північної Америки, Японії, Китаю, Корейського півострова. Тут, де колись були облаштовані водоспад і фонтани, протікає річка Совиця. [13]

Денрологічний парк в с. Брусниця. Село Брусниця розташоване поряд з автомобільною трасою Чернівці - Вашківці - Вижиця, яка є однією із наважливіших автомобільних магістралей Чернівецької області в контексті розвитку туризму і рекреації.

В цьому селі поруч з лікарнею у ХІХ столітті був заснований парк, який наразі отримав статус пам'ятки садово-паркового мистецтва "Парк Брусницький".

В парку знаходяться дерева різного віку і складу, які зростають окремими екземплярами, невеличкими групами та у вигляді алей. Рельєф парку рівнинний, на території парку є невеличкий ставок.

Серед екзотичних дерев - сосна Веймутова, ялина звичайна, туя західна, липа дрібнолиста, каштан кінський та інші. Парк має санітарно-гігієнічне, оздоровче, естетичне значення, як бальнеологічний фактор Брусницької водолікарні.

Парк розташований зручно для відвідування туристів, має добре транспортне сполучення. Однак варто констатувати незадовільне інфраструктурне забезпечення. В той же час для сприяння розвитку туризму на території зазначеного об'єкту необхідно більше уваги приділяти інформаційному забезпеченню даного виду діяльності а також дбати про збереження біологічного різноманіття парку та провести його облаштування для використання туристами та рекреантами.

Дендрологічний парк в с. Чортория. Розташований обабіч дороги Чернівці-Вашківці, і виник навколо палацу в кінці ХІХ століття. В парку переважають дерева старого віку різних порід, які зростають окремими екземплярами, алеями та невеличкими групами. У складі дерев та чагарників налічується 11 видів цінних дерев. Найвідоміший "експонат" парку - найстаріше на Буковині тюльпанове дерево віком понад 200 років.

На територій парку також проростають берест віком 150-170 років, модрина європейська, акація клейка, айлант, гледичія, осокір, липа різнолиста. До 50-річчя від дня народження Тараса Шевченка була посаджена алея кінського каштану. Наразі територія парку як і палац використовуються для забезпечення діяльності психо-неврологічного диспансеру, що створює певні перешкоди в його використанні як чиннику розвитку туризму і рекреації. Необхідно зазначити що зазначений об'єкт може стати одним із найвагоміших чинників розвитку туризму і рекреації в Кіцманському районі так як в зазначеному селі розташовані значні рекреаційно-туристичні ресурси: палац, музей, лебедине озеро тощо.

Дендропарк в с. Оршівці. Парк садово-паркового мистецтва "Оршовецький" - один з найстаріших на Буковині. Створений він у 1850 році на площі в 10 гектарів. Парк має оригінальну паркову архітектуру та багатий дендрологічний склад. В його насадженнях більше 70 видів дерев та чагарників, у тому числі 36 видів різновидностей та форм екзотів. Серед них сосна Веймутова та чорна тсуга канадська, сосна Банкса, біота східна, платан кленолистий, дуб червоний, липа кавказька, айлант, медяний горіх та інші цінні види.

Парк розташований неподалік від автомобільної траси Чернівці - Коломия - Івано-Франківськ - Львів, що створює сприятливі умови для його розвитку як цінного рекреаційно-туристичного об'єкту. В той же час у зв'язку із старінням абсолютної більшості рослин парку актуальними завданнями сьогодення для даного парку є збереження видового різноманіття та рекреаційно-туристичне облаштування парку, адже наразі можна відзначити досить високий рівень розвитку туристичної інфраструктури на прилеглій до парку території.

2.2 Історико-культурна спадщина Кіцманщини та її роль в розвитку туризму

2.2.1 Церкви Кіцманщини, культурна, духовна спадщина та об'єкт туризму

Одним із найважливіших історико-культурних ресурсів на території Чернівецької області та України загалом є церкви та інші культові споруди. Основною причиною цього є як їх естетична цінність так і духовна. Необхідно зазначити що духовні потреби є одними із основних потреб людини. Кіцманський район є одним із найбільше забезпечених сакральними об'єктами адміністративних районів не тільки Чернівецької області але і України загалом.

Муровані церкви. Визначною пам'яткою не тільки Кіцманського району еле і Чернівецької області є мурована церква в с. Лужани. Зазначена пам'ятка Лужан один із перших мурованих об'єктів, які збереглись до наших днів - це найстаріша на Буковині архаїчна Вознесенська церква. Вона розташована на правому берез річки Совиця та праворуч від траси Чернівці-Івано-Франківськ-Львів. Для того щоб відвідати зазначений об'єкт туристам недоїжджаючи до Лужанського спирт заводу необхідно переїхати через залізничний переїзд, за яким на відстані близько 200 метрів можна побачити старий і новий Божі храми.

За даними письмових джерел Вознесенська церква датується 1453-1455 роками, тобто часом, коли Лужани перейшли у власність Федора Вітольда. Однак археологічні дані засвідчують що зазначена церква була споруджена значно раніше. У 2006 році дослідники львівського науково-дослідного інституту "Укрзахідпроектреставрація" під час реставрації виявили у церкві фреску, фрагменти якої датуються ХІІІ століттям. Ця знахідка дає підстави вважати, що церква походить з ХІІІ століття.

Зазначена Церква Вознесіння є найпростішим на теренах Буковини видом мурованого тридольного безкупольного храму хатнього типу, які були типовими культовими спорудами для Буковини та Молдавії у часи середньовіччя. Збережена до наших днів церква Складається з побудованого пізніше бабинця, прямокутної нави, яка має однакову ширину з бабинцем, та гранчастої апсиди. Завдяки своїм мініатюрним розмірам та простоті очевидним є її схожість з дерев'яними храмами-хатами, що були раніше розповсюджені у Буковині. У часи Враничів та Вітольдів церква була дводольною, без жодних дерев'яних прибудов і навіть даху з декоративними куполами. Фактично вона виглядала мурованим кубом і виконувала роль невеликої фортеці. Навіть зараз про її релігійну сутність нагадують лише маленькі маківки з хрестами. [13]

Іншим важливим об'єктом сакральної архітектури в цьому ж таки населеному пункті Кіцманського району є костел в смт. Лужани. Майже на виїзді з Лужан ліворуч від автомобільної траси Чернівці-Івано-Франківськ-Львів стоїть невеличкий мурований костел Святого Яна з Дуклі. Зазначений об'єкт споруджений у неготичному стилі. Необхідно зазначити, що вперше на зазначеному місці було споруджено дерев'яний костел який постав тут у 1847 році. Поруч із зазначеною культовою спорудою в цьому ж таки році було встановлено скульптуру Яна з Дуклі, яку можна побачити й сьогодні.

Необхідно зазначити що Ян з Дуклі це перший львівський святий що народився в Дуклі на Лемківщині близько 1414 року. У віці двадцяти років він вступив до монастиря францисканців, а згодом - до ордену бернардинів. У 1463 році оселився у Львові, де здобував славу як проповідник та сповідник. Навіть після того, як Ян втратив зір та йому відняло ноги, він продовжував священицьку діяльність. Помер Ян з Дуклі 29 вересня 1484 року у Львові, і вірні відразу ж почали шанувати його пам'ять. Культ святого поширився серед католиків не лише у Галичині, але й в сусідніх країнах. Вважається, що саме Ян з Дуклі охороняв Львів під час численних воєн. [29]Таким чином даний храм встановлено в честь сподвижницької діяльності першого русина-українця, визнаного святим католицькою церквою.

В районному центрі м. Кіцмань на вулиці Шевченка також розташований мурований костел Матері Божої Королеви. Зазначений Храм було побудовано у 1826 році, а у 1906 році перебудовано, в ході чого він втратив свій первісний вигляд, що негативно позначається най ого рекреаційно-туристичній цінності. В зазначений час, була знесена башта-дзвіниця частково перебудовано внутрішню структуру костелу. Після Другої світової війни у 50-ті роки минулого століття храм радянською владою було закрито і він використовувався як і більшість храмів Чернівецької області для задоволення потреб радянського господарства. Із зміною влади та здобуттям Україною незалежності протягом 1999-2006 років костел римо-католицькою громадою міста було відбудовано і зараз він використовується зазначеною громадою для задоволення власних духовних потреб.

Визначна мурована культова споруда є також і в с. Шипинці. Тут розташована мурована церква Різдва Богородиці. Її було споруджено у 1812 році виділив тодішній власник села поміщик Мирон де Костіна. Церква споруджена в типовому буковинському стилі, тридольна, з бароковою дзвіницею над бабинцем. Покрита високим дахом, вкритим черепицею. На подвір'ї, за тодішньою традицією ховали найзаможніших та впливових представників тодішньої еліти як світською так і духовної. Серед цих поховань є також і надгробки представників родини де Костін, які були з не тільки власниками Шипинція, а і одним із впливових родів австрійської Буковини.

В Глинниці як і в кожному буковинському селі є також своя церква. Не дерев'яна, як в більшості сіл Кіцманщини, а мурована. У центрі села дорога звертає праворуч на Вашківці, але для того щоб побачити зазначений сакральний об'єкт треба проїхати далі а згодом повернути праворуч. Переїхавши струмок, праворуч можна побачити невисоку башту дзвіниці, яка виділяється над оточуючою місцевістю. Зазначена Успенська церква побудована місцевою громадою у 1798 році. Церква як і більшість церков того часу належить до розповсюдженого на території Буковині і Молдавії типу безкупольних церков, тридольна, має форму трилисника. Вишуканість фасадам церкви надають лопатки, пілястри та ніши. Над бабинцем було споруджено триярусну дзвіницю, але власне третій ярус якої - дерев'яний. Зараз дану особливість церкви не видно, адже під час останньої реставрації дерев'яна частина дзвіниці була покрита бляхою.

Неподалік від Будинку Шимовичів у селі Дубівці ліворуч, автомобільної дороги розташований костел-каплиця, збудована тодішніми власниками села графами Шимоновичами (хоча за деякими даними храм споруджено у XVIII столітті). Наразі даний сакральний об'єкт стоїть пусткою із забитими вікнами і замурованими дверями. На фронтоні костелу вимуруваний родовий герб з двома левами, що тримають корону. В даний час практично відсутня інформація про зазначений храм. В той же час внаслідок національних і демографічних змін в населенні с. Дубівці у другій половині ХХ століття ту зникла римо-католицька громада і наразі немає бажаючих реставрувати та відновити зазначений костел, а місцевої громади коштів на таку роботу не вистачає. В той же час в перспективі його розташування а також істотний розвиток туристичної інфраструктури на прилеглій території можуть істотно сприяти розвитку туризму і рекреації.

Дерев'яні церкви. Дерев'яні церкви є найпоширенішими культовими спорудами в населених пунктах Кіцмансього району, цьому сприяли як наявність будівельного матеріалу так і традиції спорудження споруд.

Одним із найкращих дерев'яних культових об'єктів Кіцманського району є Миколаївська церква що розташована в селі Берегомет. Вона є найціннішим зразком серед усіх церков "хатнього" типу на Кіцманщині. Для того щоб побачити дану церкву, необхідно в центрі села, біля автобусної зупинки звернути ліворуч, та проїхати один квартал.

Час спорудження Миколаївської церкви датується 1786 (за іншими даними - 1781) роком, хоча за даними деяких дослідники що це є тільки - рік її перебудови, а сама церква була споруджена значно раніше. За дослідженнями археологів та реставраторів, бабинець церкви більш старий, датується другою половиною XVII століття. На архітектури церкви на відміну від більшості інших дерев'яних церков істотно вплинув гуцульський стиль. Церква побудована подібно до гуцульських хат з подовжньо розпилених брусів, випуклостями назовні.

Успенська церква в Дубівцях є типовим зразком церков хатнього типу. Вона розташована на рівнинному місці в центрі села і є його домінантою. За місцевою легендою церква була перевезена у Дубівці з сусіднього правобережного села Глиниця. Вчені ідентифікують церкву 1775 роком, а вже у 1782 році вона була перебудована, про що свідчить надпис на наличнику двері в бабинці. Нава ширша за вівтар і бабинець, освітлена з обох боків двома подвійними прямокутними вікнами. Верх над навою має два заломи: нижній - чотиригранний, верхній - восьмигранний шатровий з декоративною главкою. Стіни церкви оточені широким опасанням, яке спирається на високі фігурні консолі, що утворюють випуски колод з першого нижнього вінця.

Необхідно зазначити, що нещодавно одягнута на храм бляха не дає у повній мірі насолодитися вишуканістю архітектурних прийомів, якими користувались буковинські майстри при споруджені цього архітектурного дива. В той же час цей недолік істотно компенсується інтер'єром церкви. Найціннішим з точки зору культури та естетики ту є невеликий п'ятиярусний іконостас, деталі різьблення якого виконані із надзвичайною майстерністю. Особливу увагу у храмі привертає увагу храмова ікона "Богоматір з немовлям". Тип обличчя у Богородиці абсолютно український: маленькі вуста з досить пухкими губами, великі карі очі і сильно зігнуті чорні брови. Вона з ніжністю нахилила голову до Христа, який написаний в незвичайній для нього позі "Оранта" з обома молитовно піднятими руками. Схоже на те, що і храм, і іконостас, і живопис були задумані і виконані в тісній співдружності талановитими теслярами-архітекторами, різьбярем і живописцем. Судячи з усього, вони були виховані на традиціях високого мистецтва XVII-XVIII століть. Зазначений культові об'єкт має добру транспортну доступність та може інтенсивно використовуватись для розвитку туризму і рекреації.

Дерев'яна Успенська церква споруджена у 1778 рік у центрі села Валяви. Вона являється симбіозом двох вже знайомих нам типів - "хатнього" та гуцульського. У своєму первісному вигляді церква як і більшість інших культових споруд до наших часів не зберіглася. Те, що ми можемо побачити сьогодні це кам'яний фундамент та обшиті тесом стіни, які є результатом її перебудови у ХІХ столітті.

В основі будівлі покладено архаїчний тип тридольної церкви з квадратними зрубами, накритим високим скатним дахом з великим виносом, що прикриває невисокі зрізані пірамідальні верхи вівтаря і бабинця. На відміну від класичних зразків церков "хатнього" типу, більш розвинутий верх нави прорізає масив даху, виступаючи з нього широким четвериком, який переходить у восьмерик з невисоким шатровим завершенням, увінчаним главкою. Церква має пірамідальний силует.

Близькість с. Оршівці до Гуцульщини визначила й тип місцевої сакральної архітектури. На території села розташована архітектурна пам'ятка національного значення - дерев'яна гуцульська церква Успіння Пресвятої Богородиці. Датою її спорудження прийнято вважати - 1850 рік, який також може бути тільки ймовірною датою її перебудови. Іноді можна зустріти твердження, що церква була побудована у 1758 році, що робить її майже на 100 років старшою за офіційно-прийняті дані.

Зазначена церква в селі Оршівці нагадує за стилем побудови Успенську церкву в Дубівцях: тризрубна на кам'яному фундаменті, одноверха, захищена широким опасанням на випусках верхніх венців зрубів. Як і в Дубівцях, храм майже повністю одягнений в жерстяну бляху - справжня біда для більшості буковинських дерев'яних церков галицького типу.

В селі Іванківці також зберіглася дерев'яна церква буковинського "хатнього" типу, яка також є пам'яткою архітектури національного значення. Для того щоб побачити її, треба на перехресті в центрі села повернути ліворуч і вже через кілька сот метрів ми зможемо побачити храм-хату.

Храм Різдва Богородиці за писемними джерелами був побудований у 1794 році і відноситься до пізніх культових споруд архаїчного безкупольного типу. Церква тридольна, безверха, на кам'яному фундаменті.

В центрі села Ошихліби поруч з нещодавно зведеним мурованим храмом розташована дерев'яна церква Святих Костянтина та Олени 1779 року побудови. Як і подібні до неї церкви в Дубівцях і Оршівцях, Костянтинівська церква в Ошихлібах відноситься до типових культових споруд гуцульської школи. Вона тризрубна, одноверха з квадратними в плані навою і бабинцем та п'ятигранним вівтарем. Верх, що розташований над навою, як і в попередніх подібних церквах, являє собою восьмерик та четверику, увінчаний невисоким шатровим завершенням з маківкою. Такі ж самі маківки розташовуються і на бокових зрубах. Дахи покрити бляхою, а дерев'яні стіни фарбовані у зелений колір. Нижня частина стін захищена опасанням з широким виносом.

В с. Верхні Станівці розташовано дві дерев'яні церкви які мають вагому туристичну цінність. Вони розташовані в різних частинах села і були споруджені в різний час, але мають унікальну будову та можуть інтенсивно використовуватись для розвитку туризму і рекреації як а місцевому населеному пункті так і загалом.

Найстарішою сакральною спорудою в селі є церква святого Миколая, яка прикрашає центр Верхніх Станівців. Церква святого Миколая була збудована і освячена ще в 1835 році на літнього Миколая (22 травня). Відтоді жителі села цей день святкують як храмове свято. Старожили розповідають, що будували її всією громадою, так само, як і відновлювали в 1999 році. Парафіяни здавали гроші на необхідні матеріали, допомагали фізичною роботою, готували гарачі обіди тим, хто працював біля церкви. Перебудовано верх дзвіниці. Ця церква не була закритою в роки радянської влади тому, що занесена до історичних архітектурних пам'яток області.

Церква святої Богородиці збудована в 1934-40 р. і освячена на другу Богородицю (21 вересня). Тому жителі хутора Гострий Кілок відзначають день храму 21 вересня. Ця релігійна споруда, на відміну від першої, Свято-миколаївської церкви, відчула на собі тверду руку атеїстичної радянщини. Була закрита на довгі роки. Особливістю даної церкви є те що вона споруджена без використання цвяхів.

В селі Зеленів на пагорбі розташована дерев'яна триверха Михайлівська церква гуцульського типу, яка безбожно на початку ХХІ століття була повністю вкрита бляхою. Церква побудована у 1901 році майстром Петром Копелчуком за проектом архітектора Фадея Косаковського.

Церква в с. Брусниця. У східній частині села знаходиться місцева архітектурна пам'ятка - дерев'яна церква Успіння Пресвятої Богородиці 1887 року. Проте навряд чи вона приверне увагу туристів: стіни храму повністю вкриті сайдингом.

В Нижніх Станівцях також можна оглянути цінну пам'ятку державного значення - дерев'яну Миколаївську церкву. Церква побудована у 1794 році та перебудована протягом 1808-1810 років.

Церква у Нижніх Станівцях є перехідною від храмів "хатнього" типу до храмів гуцульської школи. Але, на відміну від Успенської церкви в Валяві, Миколаївський храм все ж більше наближений до споруд "хатнього" типу і володіє традиційними для цього типу рисами: високим скатним дахом з великим виносом, що скриває низькі верхи бокових зрубів, та входом до церкви з південної сторони. Церква розташована обабіч автомобільних доріг і її транспортну доступність можна охарактеризувати як незначну.

2.2.2 Музеї Кіцманщини

Музей садиба Івана Миколайчука. В селі Чорториї поряд з іншими рекреаційно туристичними об'єктами діє садиба-музей Івана Миколайчука. До неї можна потрапити, доїхавши до автобусної зупинки та звернути з траси автомобільної траси Чернівці-Вашківці-Вижниця праворуч. На автодорозі розміщено дороговказ з надписом "Музей". Тому далі необхідно їхати за вказаним напрямом. Тим чином необхідно доїхати до нової церкви де також повертаємо праворуч на вулицю, що названа на честь видатного актора. Незабаром праворуч на пагорбі можна побачити традиційну українську дерев'яну хатинку першої половини ХХ століття з типовим парканом. Це власне і є музей-садиба. Необхідно зазначити, що наразі сучасний музей садиба це всього лише наукова реконструкція хати, де жила родина Миколайчуків, виконана у 1991 році.

У 2006 році на подвір'ї музею садиби було відтворено криницю та встановлено бюст акторові. Поруч з хатою на подвір'ї ростуть дві березки, які у 70-ті посадив сам Іван Миколайчук разом із братом. Зібрані у музеї речі, оригінальні: валізка Івана, з якою кіноактор їздив до Чернівців, його та братів-сестер колиска, ткацький верстат, родинні світлини, народні строї, мамині вишивки. [15]

Музей рідної природи Карпат в с. Зеленеві розташований за мостом при дорозі праворуч. Музей, створений та наразі функціонує як філія Вижницького національного парку. В музеї природи відображено справжнє розмаїття буковинського тваринного світу. Тут можна оглянути понад тисячу експонатів, серед яких - тварини, птахи, плазуни, подивитися на орла, кабана, борсуків, лисиць, які представлені у повний розмір. Під час екскурсії відвідувачі можуть дізнатися про особливості географічного положення Буковини, корисні копалини та цікаві історії та факти про життя птахів і тварин на території не тільки Кіцманського району але і Чернівецької області та Прикарпаття загалом.

В музеї є кістки справжнього мамонта, які знайшли у Зеленеві, величезні опудала орлів, котрі тримають у кігтях зайця, двох кабанів, косуль та декількох борсуків. [14]

2.2.3 Пам'ятки архітектури

Палаци Кіцманщини. Пам'ятка архітектури початку XX століття зберіглася у селі Хлівище. Палац Отто і Лізи Гольднер розташований на початку села, в оточенні дерев і кущів. Довкола палацу і нині відсутні будинки жителів села.

Про те, що це палац Отто і Лізи Гольднер свідчать ініціали, які й збереглися на решітках, що закривають вхідні двері до садиби колишніх власників.

В архівах про зазначений маєток у селі Хлівище, збереглися наступні відомості: "Палац Отто і Лізи Гольднер початку XX ст. Хлівищах, розташовано при в'їзді в село зі східного боку. Автор будови не відомий. Будинок мурований, оцинкований, двоповерховий. Збудовано з цегли та кам'яних блоків з білого піщанику фактурною поверхнею в стилі еклектики і модерну відзначається складною об'ємно-просторовою композицією, скупим, майже відсутнім декором, романтичним настроєм і органічним зв'язком з природою. [54]

Архітектурну композицію ускладнюють і надають будові кращої мальовничості виступаючі на бічних фасадах тераси. Трацеподібний виступ з балконом зверху, а також влаштована на тильному фасаді двох поверхова лоджія з кованими перилами. Почленований на три частини фасад завершений тонкими виносними плитами, в центрі фасаду прорізано дві великі арки головного входу, з широкими кам'яними сходами. Арки загратовані кованими решітками з монограмами власників палацу. Над входом розміщена рельєфна композиція, на другому поверсі прорізані прямокутні і сітчасті вікна. [51]

Кругом маєтку раніше був сад, який забезпечував господарів різноманітними фруктами. Після закінчення Другої світової війни та приходом на досліджувану території Радянської влади у палаці розміщувались дитячий садок, ясла, дирекція радгоспу. З 1957 року палац використовувався для розміщення школи а дещо пізніше клубу, з 1991 він використовується для розміщення та діяльності сільської ради. За час свого існування він зазнав істотних змін та перебудов тому наразі значно втратив свою історико-культурну спадщину а отже і рекреаційно-туристичне значення. Тому в подальшому в даному палаці доцільно відновити хоча б частково його первинний вигляд, а також виділити приміщення під музей.

Пам'ятка є характерним зразком сільського палацу і паркового будівництва початку XX століття". [56]

Нині в перебудованому маєтку (парадного фасаду реконструкція не торкнулася, там прибудова з тильного боку) розмістилися сільська школа і сільрада.

Палац Шимовичів у Дубівцях. За даними історичних джерел, будинок збудовано 1914 року бароном Шимоновичем, який кілька років слугував йому родовим маєтком. За переказами мешканців села барон мав ще один будинок у Чернівцях. Поруч із палацом зберіглася каплиця, де поховано батьків та сина барона Шимоновича. У часи панування Шимоновичів у Дубівцях працював театр. Австрійці побудували школу, ФАБ.

Барон Шимонович змушений був виїхати з села у 1941 року у зв'язку із приходом на Буковину Червоної Армії та встановлення тут радянської влади. Більше його тут ніхто не бачив і не чув про нього.

Про барона тут залишилась добра пам'ять. За розповідями старожилів пан Шимонович був дуже хорошою людиною. Гарно ставився до людей, які внього працювали та щодня людям виплачував найманим робітникам заробітну плату. Син барона помер малолітнім від ангіни, а донька навчалася у сільській школі, що тільки свідчить про наближення родини Шимовичів до простого люду.

Навколо маєтку раніш існував квітучий сад, алея з різноманітними квітами. Зараз поряд з маєтком стараються відновити садово-парковий комплекс, який був знищений з часів панування на території Кіцманського району радянської влади.

В наш час з колишнього саду зберіглося лише одне дерево. Влітку воно цвіте рожевими квітами та ніхто не знає його назви. Біля маєтку є ставок.

Палац Манеску в с. Чортория. Ще одним із найцікавіших туристичних об'єктів Чорториї який знаходиться у західній частині села є палац одного із колишніх власників зазначеного села румунського дворянина - Манеску. Мова йдеться про один з найкрасивіших та найстаріших на Буковині палаців. Проте більшість мешканців села про існування в них і такого скарбу просто незнають. Тому щоб побачити даний палац необхідно запитати у жителів Чорториї про місце розташування психоневрологічного диспансеру. Місцеві жителі з радістю покажуть де розташована одноповерхова будівля з триярусною башточкою, що знаходиться на території парку.

На сьогодні точна дата побудови палацу невідома. У перелік місцевих пам'ятків архітектури Чернівецької області палац датовано ХІХ століттям. Проте в інших джерелах визначена інша дата його побудови: кінець XVII - початок XVIII століття. Також є невизначеність і з його назвою. У вищезазначеному переліку пам'ятка значиться, як "Палац Манеску".

Цілком ймовірно, що румунський багатій Манеску не був першим власником цього дива. Перекази кажуть, що раніше палацом володів польський феодал, якій програв його у карти. Як би там не було, але до сьогоднішнього дня до нас дійшла унікальна мурована пам'ятка минулих століть - палац у еклектичному стилі з неоготичними отворами вікон головного порталу, класицистичною статуєю над портиком і красунею-вежею з багатьма декоративними башточками на бані в румунському стилі. [56]

У середмісті Кіцманя зберіглося значна кількість будинків кінця ХІХ - початку ХХ століття, переважно адміністративних. Симпатичною будівлею австрійських часів є традиційна для західноукраїнських міст, але незвичайна мініатюрна одноповерхова ратуша з балкончиком на невеличкій вежі і гербом міста. Сьогодні вона використовується за призначенням: тут розташована міська рада.

Іншими будинками, що мають архітектурну цінність, є: колишнє приміщення магістрату (зараз - будинок народної творчості і дозвілля); будинок гитрайранту - колишня повітова адміністрація (в наші дні - відділ внутрішніх справ та районний суд); приміщення пошти (зараз - філіал обласного краєзнавчого музею); будинок повітового суду (сучасна школа-інтернат); гімназія та дворічна рільнича школа (сьогодні - технікум):

На території дендропарку в смт. Лужанах знаходиться скромний палац - колишній панський маєток початку ХІХ століття, в якому сьогодні розташувалася музична школа. Архітектурною пам'яткою місцевого значення є й розташований неподалік адміністративний будинок цукрового заводу, побудований у 1895 році. Пам'яткою в Лужанах архітектури є також будівля залізничного вокзалу.

2.2.4 Біосоціальні ресурси Кіцманщини, як чинник розвитку туризму

Іван Миколайчук. Іван Миколайчук народився 15 червня 1941 року у Чорториї, помер 3 серпня 1987 року у Києві. За своє життя зіграв ролі у багатьох фільмах, найвідоміші серед яких роль Тараса Шевченка ("Сон", 1964 рік), Івана ("Тіні забутих предків", 1964 рік), Давида Мотузки ("Бур'ян", 1966 рік), Василя ("Пропала грамота", 1982 рік), Петра ("Білий птах з чорною ознакою", 1971 рік). В останньому він був також співавтором сценарію. Крім того, у 1979 році Миколайчук поставив фільм "Вавилон-ХХ" за романом Лебедина, в якому він був також автор музичного оформлення та зіграв роль Фабіана, а у 1982-му - кінострічку "Така пізня, така тепла осінь" у співавторстві з В. Коротичем. В його особі українська нація має світового невмирущого позитивного героя, який пробуджував національний дух українців, проте звання народного артиста Івану Миколайчуку так і не присвоїли. Тодішні комуністичні вважали його націоналістом. А державну Шевченківську премію Іван Миколайчук отримав вже посмертно у 1984 році. [14]

Кіцманщина тісно пов'язаний із життям великого українського композитора Володимира Івасюка (1949-1979), автора знаменитих шлягерів української естради другої половини ХХ століття: "Червоної Рути", "Водограю" та багатьох інших. Його пісні неабияк піднімали національний дух українців, за що радянська влада помстилася Івасюкові. Вважають, що композитор був закатований кегебістами у Брюховецькому лісі під Львовом. Володимир народився у родині вчителя французької мови, письменника Михайла Івасюка. Одноповерховий білий будиночок з бордовими віконцями, в якому з'явився на світ майбутній композитор, можна оглянути і сьогодні. Тут, по вулиці Горького, 5 знаходиться музей Володимира Івасюка. До речі, через 30 років в цьому ж самому будинку народилася майбутня зірка вже сучасної української поп-музики Кароліна Куєк, відома як Ані Лорак. На честь Івасюка названа музична школа, де навчався основоположник української естрадної пісні. А на центральному майдані міста встановлено пам'ятник композиторові.

Крім Володимира Івасюка і Ані Лорак з Кіцманню пов'язано життя багатьох творчих особистостей: письменника, композитора, фольклориста та громадського діяча Сидора Воробкевича (1836-1903), письменника Михайла Івасюка (1917-1995), археолога, поета і українського патріота Олега Ольжича-Кандиби (1878-1944), співака Дмитра Гнатюка. Про них, а також про історію Кіцманщині починаючи з трипільських часів, продовжуючи Шипинською землею та закінчуючи нашими днями розповість Кіцманський районний історичний музей (філіал Чернівецького обласного краєзнавчого музею), що знаходиться за адресою: вул. Незалежності, 50. [13]

Музиканти с. Глинниця. Згідно із легендою в селі жила вродлива й неприступна дівчина. Глинницькі парубки навіть і мріяти не могли про таку красуню. Але одного дня вона народила від цигана сина, якого назвала Алеко. Молода мати намагалася робити все для того, щоб дитина була щасливою: в день і вночі чатувала біля колиски, зверталася до потойбічних сил, і навіть поїхала в Карпати до мудрого чаклуна Таратута. Прохаючи ворожбита, щоб той зробив так, щоб хлопець мав честь серед людей, красуня намагалася обдарувати його цінними коштовними подарунками. Але чаклун нічого не взяв, кажучи, що і так зробить для дитини все, що просить мати. Лише скинув з голови красуні писану хустку і довго чаклував над нею. Пройшли роки, і хлопець став відомим музикантом-скрипалем на ім'я Алеко Цурцуман. Щоб послухати його гру, талановитого музиканта запрошували найзаможніші люди Чернівців, найдорожчі чернівецькі ресторани. А відомий австрійський композитор Ференц Ліст, почувши гру Цурцумана, закохався в його талант. Коли Алеко помер, на його похоронах грали оркестри, що йшли у десять рядів, а за його труною йшла така кількість людей, що похоронна процесія розтягнулася на декілька кілометрів.

Алеко Цурцуман був першим з плеяди видатних глиницьких циганських музикантів. Грою його наступника Додка Керстенюка зачаровувався румунський король Карл. Іншій циганський музикант з Глиниці, Алика Паращук, разом з цілою капелою лаутарів грав на урочистостях на честь святкування ювілею творчої діяльності Миколи Лисенка, влаштованих в українському народному домі в Чернівцях. Назавжди ж Глиницькі циганські музиканти увійшли в історію української культури, коли знялися у зйомках фільму "Білий птах з чорною ознакою" - класики українського кінематографа, знятого за романам відомого українського культурного та політичного діяча Юрія Іллєнка, головну роль в якому зіграв талановитий кіноактор Іван Миколайчук.

2.3 Туристична інфраструктура Кіцманського району, як чинник розвитку туризму

Останнім часом багатьма вченими відзначається невпинно зростаюча роль у сучасному світі рекреаційно-споживчої та дозвіллєво-культурної діяльності людей, найбільш привабливим різновидом якої є туризм. Зважаючи на це, навіть у тих країнах, де він ще не посів домінуючого місця в структурі дозвілля - а це стосується і сьогоденної України, - туризм привертає до себе увагу як ланка економічної діяльності, здатна забезпечити значний і суттєвий господарський чи фінансовий ефект. Саме з цієї причини досить актуальне в науковому плані дослідження інфраструктури туризму, його соціальних чинників із метою з'ясування шляхів та способів подальшого розвитку й удосконалення індустрії туризму та її соціокультурного змісту.

Інфраструктура туризму Кіцманського району характеризується наявністю 3 санаторно-курортних та оздоровчих закладів різної відомчої підпорядкованості та форм власності, в тому числі: санаторії та пансіонати з лікуванням - 2, санаторії-профілакторії -1, бази та інші заклади відпочинку - 1. Протягом 2003-2004 pp. (з 1 жовтня 2003 р. по 30 вересня 2014 р.) у санаторіях, закладах відпочинку і базах району лікувалось і відпочивало 554 громадян, з яких 433 осіб користувались тривалим лікуванням і відпочинком, 121 осіб - одно- і дводенним відпочинком 10.

Одним із найважливіших компонентів туристичної інфраструктури є готельне господарство. Майже всі об'єкти туристичної інфраструктури області будувались за проектами, що сьогодні не відповідають міжнародним стандартам. Мережа їх активно формувалась у період масового туризму, з інтенсивною експлуатацією та несвоєчасним капітальним і поточним ремонтом, що призвело до значного зносу цих будівель та оснащення.

Всього у Кіцманськомцу районі у 2014 р. нараховувалося 12 підприємств готельного сервісу, в тому числі 11 готелів та одне підприємство для короткотермінового проживання. При цьому за останні роки відбулися суттєві зміни у формі власності готелів.

У 2014 р. у Кіцманському районі нараховувалося 101 підприємство ресторанного господарства. Із них - 12 ресторанів, 59 кафе, 27 барів, 3 їдальні. Але сьогодні в організації торгового обслуговування і громадського харчування ще мало враховується специфіка обслуговування туристів і відпочиваючих, відсутні українські національні ресторани з відповідним інтер'єром, стравами та музичними програмами. [44]Не повною мірою використовується специфіка магазинів. Відсутність систематизації товарів у торгових підприємствах різних систем і необхідної інформації дезорієнтують покупця, збільшують затрати часу на пошук необхідного. Для того, щоб чітко уявити всі функції ресторанного господарства в умовах розвитку сфери туризму, треба розглядати цю галузь як складну динамічну систему. її розвиток у просторі і часі визначають особливості розвитку туризму в цілому. Для розробки конкретних рекомендацій із розвитку ресторанного господарства необхідна оцінка рівня розвитку його в конкретних природно-рекреаційних умовах кожного туристичного центру і вузла.

Наразі найважливішими рекреаційно-туристичними комплексами Кіцманського району є:

Брусницький санаторій. Даний лікувально-оздоровчий заклад розташований в с. Кальнівці, Брусницької сільської ради. Він розвивається на основі однойменного родовища мінеральних вод, які мають вагоме медичне та рекреаційне значення. Санаторій розташований обабіч автомобільної дороги Чернівці-Брусенки, за 2 кілометри від автомобільної траси Чернівці - Вижниця. Наразі на території санаторію споруджено два спальних корпуси та 14 двохмісних фінських будиночки. Загалом разова місткість санаторію розрахована на 200 осіб. В межах даного закладу лікують різноманітні хвороби: статево-сечової системи, опорно-рухового апарату, нервової системи та інших хворобю Загалом лікувальний ефект в санаторії спостерігається у майже 95 % лікувальних випадків, що є одним із найвищих показників не тільки в Чернівецькій області але і в Україні загалом. [30]