Духовні святині Львова

Актуальність теми: На фоні бурхливого розвитку світового туризму закономірно постає питання про роль України на світовому ринку туристичних послуг. Слід зазначити, що вона має всі передумови для інтенсивного розвитку туризму, адже володіє значним туристсько-рекреаційним потенціалом: сприятливими кліматичними умовами, переважно рівнинним ландшафтом, багатством флори і фауни, розвиненою мережею транспортних сполучень, культурно-історичними пам'ятками тощо.

Львів - дуже древнє і прекрасне місто. Приїжджаючи сюди, можна відчути себе у справжньому європейському місті, який іноді називають маленьким Парижем за свою схожість зі столицею Франції. Вузькі вулички, старовинні будівлі - все це пахне історією. Львів красивий настільки, що схожий на музей архітектури під відкритим небом.

Відразу після прибуття до Львова, кидається в очі величезна кількість його пам'яток. Пам'ятники архітектури міста виглядають захоплююче як сніжною зимою, так і восени,і квітучою весною, а влітку Львів перетворюється на квітуче місто: багато клумб, балкони в кольорах, літні бари і кафе потопають у квітах. Хто не бував у Європі, вважайте, що маєте можливість потрапили в одне з європейських міст. Всі пам'ятки Львова налічують майже 2 тис. історико-архітектурних будівель, близько 40 музеїв, 30 парків і десятки пам'ятників.

Історичний центр Львова включений до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. У місті знаходиться найбільша кількість пам'яток архітектури в Україні. У 2009 році саме Львову було надано звання Культурної столиці України. Місто періодично посідає чільні місця в рейтингах туристичної та інвестиційної привабливості.

Мета курсової роботи: дослідити підготовку і проведення екскурсійної діяльності за темою “Духовні святині Львова”

Об'єкт дослідження: історично-культурні пам'ятки Львова.

Предмет дослідження: духовні об'єкти Львова

1.1 Поняття та сутність екскурсійних послуг

Слово «екскурсія» походить від латинського «екскурсіо». В українську мову це слово проникло в XIX ст. і спочатку означало «вибігання, військовий набіг», потім -- «вилазка, поїздка».

Екскурсія -- методично продуманий показ визначних місць, пам'ятників історії і культури, в основі якого лежить аналіз об'єктів, які знаходяться перед очима екскурсантів, а також уміла розповідь про події, пов'язані з ними. Проте тільки до цього суть поняття «екскурсія» зводити було б неправильно. Розглянемо декілька формулювань терміну «екскурсія», які були опубліковані в різних виданнях за останні 70 років. Перша з них виглядає так: «Екскурсія -- є прогулянка, що ставить своїм завданням вивчення певної теми на конкретному матеріалі, доступному спогляданню» (М. П. Анциферов, 1923 р.).

Перші методисти екскурсійної справи, наприклад, І. М. Гревс (початок XX століття) зводили сутність екскурсії до «моторності», тобто пересуванню.

Більш повне визначення екскурсії дає О. Я. Гердт (початок XX століття), який розглядав екскурсію, як форму суспільно-просвітницької роботи і на перший план висунув її виховне значення: інтелектуальне, емоційне і морально-етичне.

Суттєвими ознаками екскурсії він вважав:

- здійснення просвітницької функції (завдання)

- обов'язкову наявність групи екскурсантів і керівника;

- пересування до об'єкта,

- вивчення об'єкта в природній обстановці.

Б. Є. Райков трактував екскурсію і сутність екскурсійного методу так: «екскурсією ми маємо на увазі вивчення об'єктів по місцю їхнього природного перебування (локальний принцип) і в зв'язку з пересуванням свого тіла в просторі (моторний принцип). Ось ці два принципи, що тісно між собою пов'язані, і становлять сутність екскурсійного методу».

Ознаки екскурсії Б. Є. Райков бачив в наступному:

- всяке туристичне вивчення є пізнавальною роботою, яка пов'язана з пересуванням того,хто вивчає у просторі;

- всяка екскурсія включає в себе моторні елементи;

- обов'язковий огляд справжніх екскурсійних об'єктів, які можуть бути

вивчені тільки на місці знаходження;

- важливе значення має емоційна сторона екскурсії, бо міцно засвоюються ті знання, які цікавлять слухачів, а інтерес завжди пов'язаний з певними переживаннями.

Найбільш повно розкриває поняття «екскурсія» Б. В. Ємельянов (ідеолог екскурсійної справи останньої чверті XX століття): «це сума знань, які в специфічній формі повідомляються групі людей, і певна система дій щодо їх передачі; наочний процес пізнання людиною навколишнього світу, побудований на заздалегідь підібраних об'єктах, що знаходяться в природних умовах або розташовані у приміщеннях підприємств, лабораторій та ін.; відвідування визначних місць, музеїв і інших об'єктів в навчальних або культурно-просвітницьких цілях під керівництвом екскурсовода».[1, c.77]

З викладеного випливає, що специфіка екскурсії полягає в органічному поєднанні в ній показу і розповіді, на що слід звернути особливу увагу.

Екскурсовод показує екскурсантам об'єкти і супроводжує показ аналізом, поясненнями, історичними довідками. Якщо немає об'єктів, що розкривають якусь тему, не може бути і екскурсії. Показуючи об'єкт, екскурсовод дає пояснення, вчить екскурсантів правильно сприймати побачене, давати об'єктивну оцінку подіям, явищам, фактам, пов'язаним з цим об'єктом.[3, c.120]

Наведемо також одне з останніх за часом опублікування визначень: «Екскурсія -- особлива форма навчальної та позанавчальної роботи, в якій здійснюється спільна діяльність вчителя-екскурсовода і керованих ним школярів-екскурсантів в процесі вивчення явищ дійсності, спостережуваних в природних умовах (завод, колгосп, пам'ятники історії і культури, пам'ятні місця, природа та ін..) або в спеціально створених сховищах колекцій (музей, виставка)». Такі думки вчених-екскурсіоністів.[15, c. 124]

Сучасне поняття "екскурсія" означає індивідуальне або в складі групи відвідування визначних місць з навчальними або пізнавальними цілями.

Кожна екскурсія незалежно від теми і мети має свої ознаки й особливості і при відсутності хоча б однієї з них не може бути названа екскурсією.

Загальними ознаками для всіх екскурсій є:

1. Протяжність за часом проведення від однієї академічної години (45 хв) до однієї доби.

2. Наявність екскурсантів (групи або індивідуалів).

3. Наявність екскурсовода, який проводить екскурсію.

4. Наочність, зорове сприйняття, показ екскурсійних об'єктів на місці їх розташування.

5. Пересування учасників екскурсії по заздалегідь розробленому маршруту.

6. Цілеспрямованість показу об'єктів, наявність певної теми.

7. Активна діяльність учасників екскурсії (спостереження, вивчення, дослідження об'єктів).[7, c. 35]

Крім цих загальних ознак у кожного виду екскурсій є свої специфічні ознаки:

- у автобусних екскурсій - обов'язковий вихід з автобуса для огляду екскурсійних об'єктів;

- у музейних екскурсій - знайомство з матеріалами, розташованими в експозиційному просторі;

- у виробничих - демонстрація діючих об'єктів (верстатів, технологічних ліній, механізмів).

Таким чином, значення ознак екскурсії полягає в тому, що їх правильне розуміння не дозволяє помилково тлумачити сутність екскурсії.

Деякі екскурсіоністи, розглядаючи сутність екскурсії, відносять до неї такі поняття, як композиція, сюжет і фабула.

Композиція -- побудова, з'єднання, складання окремих частин у ціле. Цей термін пов'язаний з поняттями «структура» і «конструкція».

Сюжет -- подія чи декілька подій, пов'язаних один з одним.

Фабула -- ланцюг подій, про які оповідає твір. У викладі фабули розрізняють композицію, зав'язку, розвиток дії, кульмінацію, розв'язку.

Розглядаючи туристичне обслуговування як результат діяльності туристських підприємств, слід мати на увазі, що комплекс завдань екскурсійного обслуговування включає організацію відпочинку, поїздок і подорожей з відвідуванням історичних, культурних, природних і інших об'єктів.

Екскурсійні послуги включають в себе:

- послуги з організації і проведення екскурсій;

- послуги екскурсовода;

- послуги гіда-перекладача;

- послуги супроводжуючого.

Екскурсія являє собою особливий вид діяльності. Дії в процесі екскурсії поділяються на дві складові:

· діяльність екскурсантів, яка знаходить вираз в спостереженні і вивченні екскурсійних об'єктів;

· діяльність екскурсовода складається з підготовки і проведення екскурсії.

Екскурсія являє собою форму спілкування між екскурсоводом і екскурсантами. У практичній діяльності людина використовує два види спілкування: пряме (бесіда, лекція, дискусія) і опосередковане (читання книг, журналів, перегляд фільмів). Таким чином, екскурсія є формою прямого спілкування.

Основним продуктом в практичній екскурсійній діяльності є екскурсія, але на сучасному етапі все більшого значення набуває комплексне обслуговування - це набір послуг, що продаються споживачам в одному «пакеті». Крім того, необхідно створювати і розвивати надання окремих додаткових послуг, що не входять в «пакет послуг» і надаються екскурсанту за його бажанням за додаткову плату.

Якщо основні послуги включаються в комплекс обслуговування і є стандартизованими, то діяльність по специфічному обслуговуванню містить можливість надання оригінальних послуг і створює індивідуальний, неповторний імідж екскурсійної фірми.

Наприклад:

1. В екскурсійному обслуговуванні - це додаткові екскурсії у складі групи; індивідуальне обслуговування; прогулянки у супроводі екскурсовода; екскурсії до приватних осіб; додаткові екскурсії з елементами анімаційних програм і з організацією харчування; цикли екскурсій, об'єднаних загальною тематикою; спеціалізовані дитячі екскурсії; відвідування спортивно-видовищних чи театралізованих вистав, а також прогулянки і екскурсії по аматорським інтересам.

2. У послугах розваг - придбання і доставка квитків на спортивні, театральні та музейні шоу-вистави; організація обслуговування дорослого та дитячого дозвілля, зустрічей з цікавими людьми, виставок, ярмарків, аукціонів тощо, а також використання екзотичних засобів пересування.

В даний час екскурсія виступає як щось закінчене, цілісне, таке, що має свої специфічні функції і ознаки, своєрідну індивідуальну методику. В значній мірі вона збагатилася за змістом, формами проведення і методикою викладення матеріалу і характеризується як невід'ємна частина ідейно-виховної і культурно-масової роботи.

1.2 Методика проведення екскурсії

Методика проведення екскурсії -- сума певних дій екскурсовода по розкриттю теми екскурсії, логічного і послідовного викладу її матеріалу, ефективного використання зорових і словесних доказів на шляху досягнення поставленої мети.

Предмет методики проведення екскурсії -- вивчення, систематизація, формулювання, роз'яснення методичних прийомів, що використовуються в процесі пізнання навколишньої дійсності.

Призначення методики -- допомогти екскурсантам скласти найбільш повне уявлення про об'єкт (предмет, подію, явище і ін) або суб'єкт екскурсії (знаменитого поета, художника, політичного діяча і ін), сприяти міцному засвоєнню її змісту на основі різних видів уявлень -- зорових, слухових, нюхових, дотикових і рухових. Важливу роль при цьому відіграє диференційований підхід до екскурсантів.

Головне в методиці проведення екскурсії -- вміння показати об'єкти, розповісти про них і пов'язаних з ними історичних подіях, дотримуючись принципу ведення "від показу до розповіді", причому провідне місце відводиться показу. Він ведеться по визначеному плану у відповідності з технологічною картою екскурсії. Огляд супроводжується розповіддю, яка включає в себе аналіз об'єктів, необхідні пояснення, висновки.

Засоби наочності, які займають провідне місце в екскурсії підрозділяються на 3 групи:

· дійсні екскурсійні об'єкти по маршруту екскурсій;

· додатковий ілюстративний матеріал;

· словесно-образна наочність, яка досягається яскравим описом подій і повністю обумовлена талантом екскурсовода.

Вимоги, що пред'являються екскурсійною методикою до проведення екскурсії:

¦ первинність показу над розповіддю;

¦ поєднання розповіді з показом;

¦ вибір найбільш ефективних методичних прийомів;

¦ забезпечення безперервності екскурсії як процесу засвоєння знань;

¦ забезпечення уваги до теми протягом всієї екскурсії.

Методика проведення екскурсії проводиться за допомогою методичних прийомів, які діляться на дві групи - прийоми показу і прийоми розповіді, але практика вимагає застосування ще більш складної класифікації методичних прийомів: за їх призначенням, часом і місцем використання і т. д.

Завдання методичних прийомів - забезпечити найкращу дієвість екскурсійного методу повідомлення знань аудиторії. Методичні прийоми можуть бути розглянуті в кількох аспектах: як оптимальний спосіб виконання певних дій, як засіб перетворення пасивного огляду на активне спостереження об'єкта екскурсантами; як основа процесу трансформації усної інформації у зорову; як основа аналізу і синтезу на екскурсії і т. д.

Всі методичні прийоми, правильне використання яких становить одну з основ професійної майстерності екскурсовода, можуть бути за своїм призначенням поділені наступним чином:

- прийоми безпосереднього ведення екскурсії (показ і розповідь);

- прийоми, спрямовані на створення умов для ефективного проведення екскурсії.

Прийоми показу, куди входять: прийоми, що організовують спостереження (вивчення, дослідження) об'єктів і що дозволяють виділити об'єкт із навколишнього середовища, із цілого; прийоми, завдання яких, спираючись на уяву екскурсантів, зробити зримими зміни в зовнішньому вигляді об'єкту; прийоми, які дають можливість побачити об'єкти в потрібному виді, побудовані на русі - наближенні екскурсійної групи до об'єкта, віддаленні від нього, русі уздовж нього.

Прийоми розповіді - це прийоми, побудовані на поясненні об'єкту, описі його внутрішнього виду й викликають у екскурсантів зорові асоціації, а також прийоми репортажу, які дають можливість зрозуміти зміни, що відбуваються в спостережуваному об'єкті, і т. д.

Крім цього методичні прийоми діляться на:

· загальні, застосовувані на всіх екскурсіях незалежно від того, що показується й про що йде розповідь;

· окремі, властиві одному виду екскурсій (виробничих, музейних, природознавчих);

· одиничні прийоми, використовувані при спостереженні якого-небудь одного унікального об'єкта (наприклад, Дзвіниця Успенського собору м. Харків в дні з незначною хмарністю й достатньо сильним вітром можна продемонструвати ефект падіння дзвіниці). Такі прийоми, як правило, є “знахідкою” одного екскурсовода й не застосовуються всіма, хто проводить подібні екскурсії;

· прийоми, використовувані в певну пору року, дня.

Практично всі методичні прийоми можна розділити на дві категорії: більш прості, які створюють умови для проведення екскурсії і більш складні - прийоми безпосереднього проведення екскурсій.[7, c.200]

Методичних прийомів показу існує досить багато, автор розглянув деякі з них.

Прийом попереднього огляду - використовується в той момент, коли екскурсанти перебувають на місці розташування пам'ятки. Він являє собою перший щабель спостереження об'єкта. Існують два варіанти використання прийому:

· Перший починається зі слів екскурсовода: “А це така-то пам'ятка, ознайомтеся з нею”. Тим самим він запрошує екскурсантів самим провести первісне спостереження об'єкта, познайомитися з його зовнішнім виглядом, побачити якісь деталі.

· Другий варіант використання прийому попереднього огляду полягає в тому, що початком служить коротке вступне слово екскурсовода, в якому він зорієнтує групу на те, що саме слід побачити в ході спостереження об'єкта, які його якості й конкретні особливості рекомендується виявити в ході спостереження.

Прийом панорамного показу дає можливість екскурсантам спостерігати вид місцевості. Для панорамного показу можуть бути використані вежі, дзвіниці, кріпосні стіни, мости та інші високі точки, звідки відкривається панорама міста, поля бою, долини, ріки. Для активізації сприйняття екскурсантами широкої картини, що відкривається перед ними, необхідно в спостережуваній панорамі виявити композиційний центр і звернути на нього увагу групи.

Прийом зорової реконструкції (відтворення). Термін “реконструкція” означає відновлення первісного виду (вигляду) чого-небудь. Сутність цього прийому полягає в тому, що словесним шляхом відновлюється первісний вигляд об'єкта. Робить це екскурсовод, спираючись на зорові враження екскурсантів. Цей прийом широко використовують при показі пам'ятних місць, де проходили бої, народні повстання, страйки, мітинги та інші події.

Прийом локалізації подій, тобто зв'язок подій з конкретним місцем. Цей прийом дасть можливість обмежити увагу учасників екскурсії певними рамками, прикувати їхні погляди до даної конкретної території, саме до того місця, де відбулася подія. При викладі матеріалу цей прийом передбачає перехід від загального до часткового.

Методичні прийоми розповіді, на думку вчених-екскурсознавців, є доповненням до показу зорового матеріалу. Розповідь не повинна бути великою; не можна допускати перетворення екскурсії в лекцію.

Розповідь - це індивідуальний текст екскурсовода, виконаний їм з дотриманням вимог усної публічної мови.

Розповідь на екскурсії в повному обсязі готується заздалегідь. Не правильно розглядати розповідь екскурсовода як імпровізацію. У той же час це не означає, що в розповіді екскурсовода не може бути експромту.

В екскурсії використовують дві форми розповіді:

а) оповідальна розповідь, що дає екскурсантам ясне уявлення про те, де і яким чином відбувалися події;

б) реконструктивна розповідь, завданнями якої є відновлення перед думкою екскурсантів того або іншого об'єкта (будівлі, пам'ятного місця).

В практичній діяльності екскурсовода найбільш поширеними методичними прийомами розповіді є такі:

Прийом екскурсійної довідки використовується в сполученні із прийомами зорової реконструкції, локалізації, абстрагування. Екскурсовод повідомляє короткі дані про спостережуваний об'єкт: дату будівлі(реставрації), авторів, розміри, призначення та ін.

Прийом репортажу - це коротке повідомлення екскурсовода про подію, явище, процес, очевидцями яких є екскурсанти. Складність використання такого прийому полягає в тому, що розповідь у значній своїй частині не готується заздалегідь, вона не входить цілком в індивідуальний текст екскурсовода, а має характер імпровізації.

Прийом питань-відповідей. Суть цього прийому полягає в тому, що в ході розповіді екскурсовод задає різні запитання екскурсантам з метою їхньої активізації.

Прийом завдань знаходить вираження в звертанні до екскурсантів: “Подумайте, чому цей об'єкт має таку назву?Згадайте, на що схожа ця вежа?”. Коли екскурсовод дає подібні завдання, він не припускає, що учасники їх відразу виконають. Завдання цього прийому - зацікавити екскурсантів, змусити їх задуматися, активізувати свою розумову діяльність, збудити уяву.

Таким чином, методика проведення екскурсії включає використання цих прийомів, які допомагають провести будь-яку екскурсію на кращому рівні.

1.3 Тематичні екскурсії - історичні, мистецтвознавчі, природознавчі

Автор визначає, що тематичні екскурсії є типом оглядових екскурсій.

Тематична екскурсія присвячена розкриттю однієї теми, якщо це історична екскурсія, то в її основу може бути покладено одна або кілька подій, об'єднаних однією темою, а іноді більш тривалий період часу. Якщо це екскурсія на архітектурну тему, то предметом вивчення можуть стати найцікавіші твори архітектури, розташовані на вулицях і площах міста, а у великому місті -- архітектурні ансамблі минулих століть.

Тематичні екскурсії поділяються на історичні, виробничі, природознавчі (екологічні), мистецтвознавчі, літературні, архітектурно-містобудівні.

Згідно з класифікацією історичні екскурсії входять в групу тематичних екскурсій, що мають великий пізнавальний та виховний потенціал. Вони організуються як епізодичні заходи або цикли екскурсій і за змістом можуть носити оглядовий характер або підрозділятися на наступні тематичні види: історико-краєзнавчі, археологічні, етнографічні.

Історико-краєзнавчі екскурсії зосереджуються на вивченні одного або кількох значних подій або ознайомленні з певним періодом у розвитку краю.

Археологічні екскурсії передбачають знайомство з пам'ятниками, доступними для екскурсійного показу, вивчення результатів археологічних розкопок і знахідок (споруди і сліди давніх поселень, поховань, городищ; знаряддя праці, начиння, зброя, прикраси тощо).

Етнографічні екскурсії дозволяють вивчати побут, народні промисли, традиції, обряди, культуру в їх історичному розвитку.

На думку Б. В. Ємельянова , історичні екскурсії поділяються на такі підгрупи:

-- історико-краєзнавчі (наприклад, «Історія виникнення м. Перм», «З історії Садового кільця» та ін);

-- археологічні (наприклад, у м. Херсонес з показом речових історичних джерел-розкопок);

-- етнографічні, що розповідають про характер і звичаї різних націй і народностей;

-- військово-історичні, які проводяться по місцях бойової слави (наприклад, «Бородіно» і ін.);

-- історико-біографічні (по місцях життя і діяльності відомих людей);

-- екскурсії в історичні музеї.

Предмет історичної екскурсії - пам'ятки матеріальної і духовної культури, історичні місця, пов'язані з важливими історичними подіями, з малою батьківщиною знаменитих людей і т. д.

Екскурсії історичної тематики виконують важливу ідейно-виховну функцію, їх мета - формування почуття гордості, любові та поваги до історії держави. Завдання цих екскурсій - популяризація історико-культурної спадщини, формування уміння давати оцінку минулого у взаємозв'язку з сьогоденням і майбутнім розглянутих історичних подій і явищ, визначення ролі особистості в історії та ін.

Найбільш оптимальним вважається побудова маршруту екскурсії на історичні теми за хронологічним принципом, а також за тематичним та тематико-хронологічним принципом.

Особливістю змісту екскурсій на різні історичні теми є відображення історичної епохи через характеристику суспільно-політичного, соціально-економічного та культурного життя людей розглянутого періоду, ролі народу і особи в історії.

Велике значення в екскурсіях на історичні теми має справжність об'єктів, що грають роль речового історичного джерела, вона визначає важливість окреслених екскурсоводом питань і впливає на враження екскурсантів. Речовими історичними джерелами виступають пам'ятні місця, будівлі та споруди, пов'язані з різними видами діяльності людей, їх твори матеріальної і духовної творчості, які мають історичну, художню або наукову цінність.

Одним з методів популяризації мистецтва є мистецтвознавчі екскурсії різноманітної тематики - про музику, кіно, театр та ін. Їх поділяють на дві групи:

- театрально-музичні екскурсії ;

- екскурсії, що знайомлять з творами образотворчого мистецтва (живопис, скульптура, декоративно-прикладне мистецтво та ін).

Б. В. Ємельянов виділяє такі підгрупи мистецтвознавчих екскурсій:

-- історико-театральні (наприклад, «З історії російського театру», «Циганський театр у Москві» та ін);

-- історико-музичні (наприклад, «Москва музична» та ін);

-- за народним художнім промислам (наприклад, Гжель, Палех та ін);

-- по місцях життя і діяльності діячів культури (наприклад, «П. І. Чайковського в Клину», «Ф. Шаляпін в Москві», «Абрамцево» та ін);

-- в картинні галереї і виставкові зали, музеї, майстерні художників і скульпторів.[10, c.21]

Кожна з них включає оглядові і тематичні екскурсії, присвячені життю і творчості діячів мистецтва або особливостям видів мистецтва в певні періоди часу. Об'єктами показу в цих екскурсіях є театри, консерваторії, житлові і громадські будівлі, вулиці, парки, музеї-квартири, пов'язані з життям і творчістю видатних діячів мистецтва. Велике значення в мистецтвознавчої екскурсії має так звана культура показу пам'ятника. Загальний показ пам'ятника повинен бути доповнений його детальним оглядом у безпосередній близькості і в різних ракурсах.

Художні екскурсії - це показ високохудожніх творів образотворчого мистецтва, що супроводжується зворушливою розповіддю про них і життєвих перипетіях авторів, що дозволяє екскурсоводу звертатися не тільки до розуму, а й до почуттів екскурсантів. Об'єктами художніх екскурсій є картини, ікони, вітражі, а також різні предмети декоративно-ужиткового призначення, вироби народних майстрів.

Мистецтвознавча екскурсія може бути присвячена життю і творчості видатного художника. Головний компонент екскурсій з показом творів образотворчого мистецтва - аналіз творчості митця. Театральні екскурсії мають свою специфіку, оскільки театр - живе мистецтво. За змістом мистецтвознавчі екскурсії можуть бути оглядовими та тематичними, за місцем проведення - міськими, заміськими, музейними. У розвитку театральної культури значне місце займають театральні музеї, фонди яких розкривають багату історію театрів, театральних музеї проводяться різні тематичні або оглядові (по всій експозиції) екскурсії. Тематичні екскурсії знайомлять з творчістю режисерів, драматургів та ін. В число екскурсійних об'єктів театральній екскурсії входять і будівля музею або театру, і музейні експонати.

Мистецтвознавчі екскурсії сприяють вихованню почуття прекрасного, формують художній смак, що актуально для всіх вікових категорій екскурсантів.

Природознавчі екскурсії виконують суспільно важливі функції - розширюють географічний кругозір, сприяють поширенню природничих знань, виховують любов до рідного краю та його природи, формують відповідальне ставлення до проблеми охорони природи, розвивають естетичний смак, відкриваючи екскурсантам прекрасні риси ландшафтів. Крім того, природознавчі екскурсії, будучи захоплюючою формою відпочинку, дозволяють поєднати пізнавальні, виховні та рекреаційні функції подорожі. [19, c.88]

Мета природознавчих екскурсій - розширення природничо-наукових знань, формування естетичного смаку, виховання почуття любові до рідного краю та бережливе ставлення до його екології, природи, а також організація відпочинку. Завданнями даного виду екскурсій є: ознайомлення з рослинним світом регіону, використанням його рослин у різних галузях господарства (ботанічні екскурсії); знайомство з багатствами землі, її будовою, наявністю, видобутком і використанням корисних копалин (геологічні екскурсії).

За змістом природознавчі екскурсії бувають оглядовими та тематичними. Тематичні екскурсії передбачають детальне знайомство з одним з компонентів природного комплексу та з урахуванням предмета вивчення поділяються на:

- геологічні;

- геоморфологічні;

- гідрологічні;

- ботанічні;

- зоологічні.

Частіше екскурсанти надають перевагу оглядовим природознавчим екскурсіям, які передбачають загальне знайомство з природним комплексом регіону, їх основне завдання - скласти цілісне уявлення про ландшафт місцевості.

До числа оглядових природознавчих екскурсій відносяться екскурсії у особливо охоронювані природні території (ООПТ) - заповідники, національні парки, заказники. [12, c.57]

Виходячи з природоохоронних вимог, в межах ООПТ екскурсійна група пересувається за ретельно спланованим строго визначеним маршрутом, погодженим з органом управління даної ООПТ. Маршрути в межах ООПТ, як правило, підготовлені до показу, на них передбачені оглядові майданчики, оглядові вишки, інформаційні стенди, місця для відпочинку.

Слід враховувати, що на відміну від більшості інших об'єктів тематичних екскурсій, об'єкти живої і неживої природи знаходяться у постійній динаміці, неодноразово змінюють свій зовнішній вигляд (квітучий весняний луг, сезонні міграції птахів, зміна кольору листя, сезонний сніговий покрив тощо). Це визначає досить явно виражену сезонність тематичних природознавчих екскурсій (ботанічні, орнітологічні).

Екскурсоводу, який працює на природознавчих маршрутах, крім знання загальних питань методики і техніки проведення екскурсії, потрібні практичні навички швидкої ідентифікації експозиційних видів флори і фауни в природних умовах, знання особливостей їх біології, життєвого циклу.

Отже, екскурсія - це цілеспрямований, наочний, запрограмований процес пізнання особистістю навколишнього світу. Побудований на поєднанні зорових, слухових та ін. вражень. Екскурсія проходить під керівництвом кваліфікованого фахівця-екскурсовода. Особливість цього процесу полягає в тому, що він пов'язаний зі заздалегідь підібраними об'єктами, які являють собою основу для розкриття теми і вивчаються на місці їх знаходження.

Сутність поняття екскурсія визначали багато вчених, серед яких М. П. Анциферов, І. М. Гревс, О. Я. Гердт, Б. Є. Райков, Б. В. Ємельянов. Існує багато трактувань цих вчених.

Екскурсант (турист) вибирає ті екскурсійні послуги, які задовольняють одночасно декілька потреб, тобто мають функціональну повноту. Так, у заміській екскурсії її учасники не лише задовольняють потребу в пізнанні, але і в поєднанні з емоційними та інтелектуальними навантаженнями ліквідовують дефіцит руху, підвищують ефективність обміну інформацією в процесі спілкування один з одним. Таким чином, екскурсійне обслуговування можна розглядати не тільки як частину комплексної туристичної послуги, але і як самостійний вид послуг, метою яких є задоволення запитів і потреб екскурсантів (туристів) в пізнанні навколишньої дійсності.

Тематичні екскурсії поділяються на історичні, виробничі, мистецтвознавчі, літературні, природознавчі (екологічні), архітектурно-містобудівні.

2.Сакрально-туристична спадщина Львова

Екскурсійна методика являє собою сукупність вимог і правил, що пред'являються до екскурсії, а також суму методичних прийомів підготовки і проведення екскурсій різних видів, на різні теми і для різних груп людей.

Екскурсійна методика розглядається в декількох аспектах: як основа професійної майстерності екскурсоводів; як механізм, який удосконалює «подачу матеріалу; як процес упорядкування діяльності екскурсовода.

Предметом екскурсійної методики є цілеспрямоване вивчення, систематизація, формулювання, роз'яснення і застосування на практиці засобів і методів виховання і навчання, а також методичних прийомів, за допомогою яких працівники екскурсійних установ здійснюють свою діяльність.