Оздоровчо-рекреаційна рухова активність як головна складова здорового способу життя студентської молоді

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ І СПОРТУ УКРАЇНИ

ФАКУЛЬТЕТ ЗДОРОВ`Я ЛЮДИНИ, ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ТА ТУРИЗМУ

КАФЕДРА ЗДОРОВ`Я, ФІТНЕСУ ТА РЕКРЕАЦІЇ

Пояснювальна записка

до курсової роботи для здобуття освітнього ступеня «бакалавр»

на тему: «Оздоровчо - рекреаційна рухова активність як головна складова здорового способу життя студентської молоді»

Виконав:

Ємець В.В.

Керівник:

Омельченко Т.Г.

Київ-2015



Зміст

Вступ

Розділ 1. Значення оздоровчо - рекреаційної рухової активності для формування здорового способу життя студентської молоді

1.1 Спосіб життя як головний чинник, що впливає на стан здоров'я студентської молоді

1.2 Проблеми організації сфери дозвілля студентської молоді

1.3 Класифікація оздоровчо - рекреаційних занять студентської молоді

Розділ 2. Організація та методи дослідження

2.1 Методи дослідження

2.2 Організація дослідження

Розділ 3. Шляхи залучення студентської молоді до рухової активності

3.1 Аналіз мотивації студентської молоді до занять оздоровчо - рекреаційної рухової активності

3.2 Алгоритм залучення студентської молоді до систематичних занять руховою активністю

Висновки

Список використаних джерел

Додаток



Вступ

Актуальність. У сучасному суспільстві, що стрімко розвивається, дедалі більше уваги приділяється проблемам стану здоров'я молодого покоління. Одними з найактуальніших є питання, що стосуються студентської молоді, оскільки вони є основою та майбутнім нашої держави. Навчання у вищому навчальному закладі потребує затрати великих зусиль і напруженої розумової діяльності. Досить часто навчання та побут студентів проходять в умовах обмеженої рухової активності, великого навчального навантаження, стресових ситуацій, неповноцінного харчування, тощо. Передовий світовий досвід та велика кількість наукових досліджень свідчать, що рухова активність - це біологічна потреба кожного живого організму, невід'ємна частина здорового способу життя, один із найважливіших соціально-біологічних факторів. Але слід зазначити,що дефіцит рухової активності студентської молоді України становить 60-75% необхідного для підтримання нормального рівня здоров'я. Лише 13% українців мають необхідний, фізіологічно обумовлений рівень рухової активності, тим часом як у країнах Європейського Союзу - 40-60 %, а в Японії - 70-80 % [1].

В інших країнах світу також гостро стоїть проблема оптимізації рухового режиму молоді. Наприклад, у Фінляндії, Японії, Канаді, Австралії завдяки державній політиці, спрямованій на створення необхідних умов для широкого впровадження в повсякденне життя різних форм рухової активності в органічному їх поєднанні зі збалансованим харчуванням, боротьбою проти шкідливих звичок та поліпшенням екології навколишнього середовища, смертність людей молодого та середнього віку скоротилася у кілька разів, середня тривалість життя збільшилася на 10-20 років, різко підвищилася життєздатність населення, що своєю чергою, забезпечило значне економічне зростання в зазначених країнах [4].

Тому, необхідно підкреслити, що процес навчання сам по собі є гіподинамічним, отже енергетичні витрати організму менші за фізіологічну норму. За останні роки відбулося скорочення обсягу навчальних годин з дисципліни «Фізичне виховання» у вищих навчальних закладах. Це призвело до зниження ролі фізичної культури у формуванні особистості майбутніх фахівців, зменшення рухової активності студентів, погіршення стану їх здоров'я . Як наслідок, у ВНЗ України в 2,5 рази збільшилася кількість спеціальних медичних груп. За даними різних авторів, до 90% учнів і студентів мають відхилення в стані здоров'я, 30-50% - незадовільну фізичну підготовленість. Таким чином, перед науковцями і викладачами вищої школи виникає необхідність пошуку та розвитку таких методик проведення занять зі студентами, які б сприяли підвищенню рівня рухової активності та поліпшенню функціональних можливостей організму [2].

Результати соціологічного дослідження «Здоров'я та поведінкової орієнтації студентської молоді», проводив Український інститут соціальних досліджень ім. О. Яременка в межах міжнародного проекту «Health-Behaviorin School-Aged Children» (HBSAC), свідчать, що лише 6-10% студентів можуть вважатися здоровими, тоді як більше ніж половина (а саме 52,6%) з них мають морфо-функціональні відхилення різного характеру, а у 36-40% відзначаються хронічні неінфекційні захворювання. Аналіз останніх досліджень і публікацій. В останні роки на тлі інтенсифікації навчального процесу у вищих навчальних закладах спостерігається тенденція до зниження обсягу рухової активності студентів, що негативно позначається на показниках їхнього фізичного стану [3].

Рухова активність - це частка способу життя й поведінки людини. Поняття «рухова активність» містить у собі сумарний обсяг рухів, які виконує людина впродовж своєї життєдіяльності. Достатній рівень рухової активності студентів є основою належного розвитку організму. Низький рівень рухової активності негативно впливає на більшість функцій організму, є чинником зниження працездатності, погіршення стану здоров'я і виникнення нових хвороб [5].

Мета дослідження - визначити роль і місце рухової активності в способі життя студентської молоді, та розробити відповідний алгоритм щодо залучення студентської молоді до оздоровчо - рекреаційної рухової активності.

Задавдання дослідження:

1. Проаналізувати значення оздоровчо - рекреаційної рухової активності для формування здорового способу життя студентської молоді.

Виявити особливості способу життя студентської молоді.

2. Дослідити рівень мотивації студентської молоді до оздоровчо - рекреаційної рухової активності.

3. Розробити алгоритм щодо оптимізації рухової активності студентської молоді.

Об'єкт дослідження - рухова активність студентської молоді.

Предмет дослідження - вплив рухової активності на спосіб життя і життєві цінності студентської молоді.

Методи дослідження:

· Теоретичний аналіз літературних джерел.

· Соціологічні методи (опитування, бесіда, анкетування).

· Методи математичної статистики.

· Педагогічні методи дослідження.

Наукова новизна - доповнені дані про особливості мотивації студентської молоді до оздоровчо - рекреаційних занять.

Практична значущість - отримані дані можуть бути використані в практичній діяльності педагогів при праці з студентською молоддю.

Структура роботи: Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури. Кількість сторінок 39.



Розділ 1. Значення оздоровчо - рекреаційної рухової активності для формування здорового способу життя студентської молоді

1.1 Спосіб життя як головний чинник, що впливає на стан здоров'я студентської молоді

Здоров'я - якісна передумова майбутньої самореалізації молодих людей, здатність до створення сім'ї і народження дітей, до складного навчального та професійного праці, суспільно-політичній і творчій діяльності. У сучасних умовах здоров'я перестає бути тільки особистою справою молодої людини, так як воно стає фактором виживання соціуму в цілому.

Вивчення проблеми здорового способу життя студентської молоді в широкому соціокультурному аспекті обумовлено специфікою цієї соціально-професійної, соціально-демографічної групи, особливості її формування, положення і ролі в суспільстві.

Становлення сучасного українського студентства цілком припадає на пост - перебудовний період, коли в силу відомих соціально-економічних і екологічних причин помітно погіршився стан здоров'я населення в цілому і дітей особливо. А адже саме ці вчорашні діти приходять сьогодні до ВНЗ, поповнюючи студентські лави.

Якщо мова йде про умови, в яких протікає життя студентів, то перш за все слід звернути увагу на спосіб життя молодого покоління[2]. Це своєрідна картина того, як живуть молоді люди в умовах їх соціально - історичного буття. Поряд з такими характеристиками життя, як рівень, якість, стиль, спосіб життя студентської молоді дає умовне уявлення про життя молодих людей як конкретному соціокультурному, історичному феномену.

За прогнозами ряду дослідників, кількість студентів, віднесених за станом здоров'я до спеціальної медичної групи, тобто до категорії студентів з відхиленнями в стані здоров'я, може достигнуть 50 % від загальної кількості. На жаль, дана тенденція збережеться і в найближчі 10-15 років, коли загальні втрати робочої сили за 2006-2015 роки складуть понад 10 млн осіб (в середньому по 1 млн. осіб щорічно) [3].

Залучення студентської молоді до занять з рухової активності залежить перш за все від навколишнього середовища: знання про користь занять фізичними вправами, порад друзів, телепередач про здоров'я, рухову активність, новинки у спорті, поради батьків та викладачів. На формування індивідуального підходу до занять вирішальний вплив мають соціально-економічні умови і, насамперед, рівень життя населення, житлові умови, наявність у країні та окремій місцевості спортивної бази, кадрів і спортивної індустрії, а також розподіл вільного часу студента. Не Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції 41 меш значну роль відіграють і спортивні традиції вишу та система освіти, яка існує в країні [16].

Здоровий спосіб життя студентства є найважливішим соціальним чинником, який проходить всі рівні сучасного соціуму, впливаючи на основні сфери життєдіяльності суспільства. Хотілося б відзначити, що сьогодні - це головний соціальний фактор, який захищає від негативних наслідків при переході від етапу молодості до дорослого життя.

Через недостатність досліджень взаємозв'язку здорового способу життя та соціальних позицій студентської молоді ці питання продовжують залишатися актуальними і в даний час. Відповіді студентів, віднесених за станом здоров'я до спеціальної медичної групи, на запитання «Чи займаєтеся ви руховою активністю у вільний від навчальних занять час?» розподілилися наступним чином: 18,7 % студентів відповіли, що не займаються; 55 % дали відповідь, що займаються епізодично, і лише 26,2 % респондентів займаються систематично, два-три рази на тиждень і більше. Аналіз отриманих результатів дозволяє припустити, що велика частина даної категорії молоді не надає серйозного значення рухової активності в процесі життєдіяльності, у той час як студенти, які активно займаються руховою активністю, всі без винятку позанавчальної діяльності займаються два-три рази на тиждень і більше[28].

Підвищення рівня здоров'я молодих людей, залежить від багатьох факторів, однак вирішальним серед них є позиція самої людини, його ставлення до власного здоров'я. Рухову активність необхідно розглядати як найважливішу з видів діяльності, що мають соціально-культурний характер, бо її предметом, метою і головним результатом є розвиток самої людини. Здоровий спосіб життя передає повноту включеності людини в різноманітні форми і способи соціальної діяльності відповідно до оптимального і гармонічного розвитку всіх його структур: тілесної, психічної, соціальної і включає всі компоненти різних видів діяльності, спрямовані на охорону і поліпшення здоров'я молоді. Здоровий спосіб життя не зводиться до окремих форм медико - соціальної активності: викорінюванню шкідливих звичок, проходженню гігієнічним нормам і правилам, санітарній освіті, звертанню за лікуванням або порадою в медичні установи, дотриманню режиму праці, відпочинку, харчування і багато іншим, хоча усі вони відбивають ті чи інші його сторони. Поряд із впровадженням нових технологій профілактики і лікування необхідно з особливою увагою ставитися до створення належних умов для здорового способу життя. Показником особистого успіху має стати швидше здоров'я людини, а не кількість зароблених ним грошей.

Фактори які впливають на мотивацію занять студентів руховою активністю

Для з'ясування мотивації студентів щодо рухової активності і визначення шляхів її формування необхідно установити ті спонукання, якими керується студентська молодь у своїх вчинках, бажаннях у процесі навчальної і поза навчальної діяльності[24]

Мотиваційна сфера завжди складається з ряду спонукань: ідеалів і ціннісних орієнтацій, потреб, мотивів, цілей, інтересів та ін. Ці спонукання виконують різну роль у загальній картині мотивації, на різних етапах вікового розвитку здобувають то більше, то менше значення, тому знання їх доможуть викладачу диференційовано впливати на мотивацію студентів до фізичного самовдосконалення[15].

Низька мотивація діяльності студентів пов'язана з певними факторами, що в різному співвідношенні можуть виступати відповідно до умов проживання молоді, навколишнього середовища, сімейного виховання.

Існують певні розходження у структурі зовнішніх і внутрішніх факторів, які впливають на мотивацію до систематичного виконання фізичних вправ як засобу самовдосконалення у студентів.

До об'єктивних зовнішніх причин, які ускладнюють реалізацію мети, можна віднести відсутність груп за інтересами і спроможність оплачувати заняття, до внутрішніх причин, які відбивають нестійкість мотивів та інтересів і низьку мотивацію, належить брак часу.

Сімейне виховання відіграє значну роль у формуванні фізкультурно-спортивних інтересів молоді. Доведено, що студенти, які займаються руховою активністю, менш схильні до таких шкідливих звичок, як алкоголізм, паління, наркоманія, токсикоманія і т.п. Під впливом рухової активності у них виробляється стійкий імунітет до різних видів захворювань. Хтось з «великих» сказав: «Коли людина не діє, вона псується», вкладаючи у значення слова «псується» те, що людина легко підпадає під вплив «дурної» компанії, переймає шкідливі звички й у підсумку гине як особистість. Дуже часто студенти неблагополучних родин попадають під такий вплив, так і не усвідомивши того, що є інший бік життя. Тому дуже важливо, щоб кожний з батьків приділяв значно більше уваги вихованню своєї дитини, враховуючи її вподобання та інтереси.

Вплив телебачення на формування мотивів й інтересів зумовлений щоденним переглядом телепередач, причому вікові коливання незначні. У будний день студентська молодь дивиться телепередачі протягом 2-3 годин, а у вихідні більше 4-х годин.

Досить чітко прослідковується структура інтересів молоді до телепередач. Біля 50% студентів приваблюють закордонні кінофільми. У хлопців великий інтерес викликають бойовики, у дівчат - комедії і мелодрами. Із розважальних передач великою популярністю користується КВК[20].

І якщо у студентів з'явиться звичка до занять руховою активністю, то будуть вирішені і такі гострі проблеми, як наркоманія, алкоголізм, бездоглядність [5].

Аналізуючи проблеми формування здорового способу життя молодого покоління, можна також стверджувати, що багато залежить від регіону проживання, рівня соціалізації молоді та її ідентифікації з територією проживання. Вчені вважають, що регіональні особливості визначають своєрідність умов життя і накладають свій відбиток на всі процеси відбуваються тут. До таких належать:

- клімат, ландшафт, природні ресурси, які істотно впливають на умови життя населення;

- етно - політичні, культурно - історичні, релігійні, демографічні та інші характеристики, що мають на даний момент значення об'єктивних факторів життєдіяльності населення, середовища проживання людей і основи формування стійких традицій і правил поведінки.

Інституційні основи соціальної організації фізкультурно-оздоровчої роботи серед студентської молоді вимагають впровадження інноваційних соціальних технологій на базі програмно-цільового методу, який забезпечує соціальне стратегічне програмування в управлінні фізкультурно-оздоровчою діяльністю з цільовою установкою на оздоровлення способу життя. Хотілося б, щоб Міністерство молоді та спорту значно вплинуло на переорієнтацію певних вимог в системі освіти України, включаючи додаткові заняття в університетах з фізичної культури, які допоможуть знайти вихід із ситуації. При цьому не можна випускати з уваги її теоретичну частину: молодь повинна бути обізнана у питаннях фізичного виховання, культури, етики.

Для того, щоб мати здорове покоління, необхідно ширше та глибше розвивати роботу серед молоді, пов'язану з забезпеченням потреби у здоровому способі життя. Провідна роль у цій роботі належить вищій школі а особливо викладачам з фізичного виховання, які б повинні мотивувати, організовувати, корегувати, пропагувати та формувати у студентів навички здорового способу життя через фізкультурно-спортивну діяльність.

Згідно з Національною доктриною розвитку фізичної культури і спорту, формування у населення сталих традицій та мотивацій щодо фізичного виховання і масового спорту як важливого чинника забезпечення здорового способу життя є одним з головних завдань державної політики у цій сфері [19].

У зв'язку з цим перед суспільством і службою охорони здоров'я постає завдання перетворити спосіб життя населення країни на здоровий, який би не руйнував, а зміцнював здоров'я населення. На думку експертів, потребує корінної зміни система освіти і виховання, яка сьогодні не забезпечує мотивацію до здорового способу життя [7].

Не секрет, що постановка фізичного виховання у освітніх закладах (і, особливо, у вищих навчальних закладах (ВНЗ)) України вимагає суттєвого перегляду. Скрізь, на місцях (у ВНЗ фізкультурного профілю) йде лавинне скорочення кількості академічних годин, які відводяться для учбових занять з фізичного виховання. Недостатній обсяг обов'язкових навчальних занять (4 години на тиждень, а у деяких вузах України 2 години на тиждень) не може забезпечити зміцнення здоров'я і підвищення рівня рухової активності студентів. Умови й організація навчального процесу з фізичного виховання у вузі не сприяють поліпшенню здоров'я студентів і не підвищують розумову працездатність і звичайно ж рухову активність [16].

Заняття оздоровчо - рекреаційною руховою активністю у вузах не викликають зацікавленість у студентів, а найчастіше негативні емоції - пригніченість, поганий настрій, дискомфорт [10].

М.А.Зайнетдинов виділяє такі причини незадовільного відношення студентів до занять фізичним вихованням: незручний розклад (27%), нецікаве проведення занять (20%), погані умови для розвитку індивідуальних здатностей (10%), недостатнє навантаження на заняттях (7%), погана організація занять (6%), неуважне відношення викладача (4%). Переважну більшість цих недоліків можна усунути використовуючи клубну форму організації занять, необхідність поширення якої відображена у Національній доктрині розвитку фізичної культури і спорту [9].

Основною рисою клубної форми організації занять з фізичного виховання є особистий вибір способу проведення вільного часу [21]. Але нажаль на сьогодні ще не розроблена така модель клубної форми організації занять, яка б забезпечувала формування у студентів стійкої мотивації щодо рухової активності. Це обумовлено тим, що більшість дослідників [5, 15] розглядають спортивний клуб ВНЗ як сукупність секцій і команд з видів спорту, приділяючи недостатньо уваги тим видам рухової активності, що не пов'язані з виступом на змаганнях (атлетична гімнастика, фітнес-аеробіка, шейпінг, йога, пілатес та інші.

1.2 Проблеми організації сфери дозвілля студентської молоді

Важливе місце в житті сучасної студентської молоді займає сфера вільного часу. Він є одним із важливих засобів формування особистості молодої людини, оскільки в його умовах найбільш сприятливо проходять рекреаційно-відтворювальні процеси, які знімають інтенсивні фізичні, інтелектуальні, психічні навантаження. Із 1991 р.

Уміння ефективно використовувати вільний час для свого особистісного й творчого розвитку засвідчує про дозвіллєву культуру людини. Можна стверджувати, що більшості студентів ІІІ курсів притаманний низький рівень дозвіллєвої культури. Отже, бачимо, що проблема беззмістовного дозвілля студентів ІІІ курсів викликана такими чинниками: - відсутність спортивних клубів за місцем проживання, де вони могли б проводити змістовну дозвіллєву діяльність, а також висока плата за заняття; - недостатня педагогічна компетентність батьків; - низький рівень дозвіллєвої культури. Відповіді студентів ІІІІV курсів свідчать про те, що їхня дозвіллєва культура значно вища, вони вміють раціонально використовувати свій вільний від занять час й активно займаються руховою активністю[33].

Студенти вирізняються найбільш високим освітнім рівнем, соціальною активністю, гармонійним поєднанням інтелектуальної й соціальної зрілості. Час навчання у ВНЗ збігається з періодом зрілості та характеризується становленням особистісних якостей. Помітно закріплюються такі якості, як цілеспрямованість, рішучість, наполегливість, самостійність, ініціатива, уміння володіти собою. Спостерігається посилення соціально-моральних мотивів поведінки, посилюється інтерес до моральних проблем - способу і змісту життя, обов'язку, відповідальності, любові та вірності. Важливою умовою оптимального розв? язання завдань, що стоять перед студентом у роки навчання, є розуміння важливості раціональної організації часу й наявності досвіду його використання [4]. Особливо проблематичним для багатьох студентів є використання вільного часу. Вільний час приваблює студентів не регламентованістю, самостійним вибором різних занять, можливістю поєднувати в ньому різні види діяльності: розважальні, творчі. Однак потужний педагогічний потенціал вільного часу для значної кількості студентів залишається неусвідомленим, нереалізованим. Вільний час сприймається як час розваг. Упровадження ринкових умов викликало до життя таке явище, як робота студентів у поза навчальний час із метою заробітку [6, 16]. Діяльність у вільний час цінна своїм процесом і тому сприймається як вільна діяльність. До дій такого виду залежно від особливостей та потреб особистості, відносять читання, творчу працю, зустрічі з друзями, сон, приготування їжі, а також безглузде вештання по вулиці, уживання алкоголю, наркотиків. Студентська молодь сприймає, а отже й вибирає, різну діяльність для відпочинку, залежно від виду потреб рекреаційних установок, які визначають форму проведення вільного часу. Усі ці заняття вказують на досягнутий рівень культури індивідуального дозвілля [1, 15]. Культура дозвілля - це, передусім, внутрішня культура людини, яка передбачає наявність у неї певних особистісних якостей, які дають змогу змістовно та з користю проводити вільний час. Розумові здібності, характер, організованість, потреба, інтерес, уміння, смаки, життєва мета, бажання - усе це складає особистісний, індивідуально-суб'єктивний аспект культури дозвілля. Існує пряма залежність між духовним багатством людини та змістом його дозвілля.

Але є також зворотний зв'язок. Культурним може бути тільки змістовно наповнене, ефективне за своїм впливом на особистість дозвілля. Культуру дозвілля характеризують також ті заняття, яким віддається перевага у вільний час. Ідеться про ті види дозвіллєвої діяльності, які сприяють формуванню й розвитку особистості. Особливо цінні ті заняття, у яких молода людина особисто бере участь. Культура дозвілля визначається також і рівнем розвитку та функціонуванням відповідних закладів. При цьому особливе значення має творча діяльність працівників цих закладів. Багато залежить від того, які форми відпочинку, розваг, послуг будуть запропоновані працівниками дозвіллєвої сфери. Разом із тим культура проведення вільного часу є результатом старання самої особистості, її бажанням перетворити дозвілля в засіб, придбати не тільки нові враження, але й знання, уміння, здібності [1, 10].

Дозвілля дає можливість сучасній молодій людині розвивати різні сторони своєї особистості, навіть власний талант. Для цього потрібно, щоб до дозвілля вона підходила з позиції свого життєвого завдання, свого покликання - усебічно розвивати власні здібності, свідомо формувати себе. При цьому слід ураховувати той факт, що на першому місці разом із комплексом професійних знань комплекс професійних здібностей особистості, а також рівень розвитку загальної культури майбутнього спеціаліста. Найчастіше студентська молодь надає перевагу таким видам дозвілля: - ходжу на дискотеки (у бари, клуби) - на 12,2 %; - «тусуюсь» у дворі (на вулиці) зі соєю компанією - на 8,3 %. Якщо порівнювати юнаків і дівчат, то можна казати, що юнаків більше приваблює двір, дівчаток - дискотека. Однак, якщо порівняти популярність дискотек у жителів різних типів поселень, то виявляється, що основними відвідувачами дискотек є сільська та селищна молодь. Для юних жителів міст цей різновид дозвілля зовсім не популярний: 3,8 % опитаних у місті проти 27,9 % на селі. Можливо, такий розподіл пояснюється тим, що клубні дискотеки на селі є єдиними місцями дозвілля, на відміну від міста.

Регулярні заняття оздоровчою руховою активністю протягом навчання представляють собою засіб фізичної рекреації студента, які здатні забезпечити створення стійких фізичних умов на здоровий спосіб життя, підвищення фізичної і розумової працездатності, й адаптаційних можливостей до навчальної діяльності[11].

Здоров'я студента можна визначити як здатність організму зберігати й активізувати захисні й регуляторні механізми, що здатні забезпечити ефективну фізичну і розумову працездатність й всебічний розвиток особистості студента в умовах навчальної діяльності. Фізичне, психоемоційне і розумове навантаження здійснюють негативний вплив на здоров'я студентів. дозвілля оздоровчий руховий активність

В зв'язку з цим, негативна ситуація, що пов'язана із станом здоров'я та низьким рівнем рухової активності студентів вузів, посилює стан сучасної вищої освіти, яка характеризується:

- переважання в режимі дня студента навчальної діяльності над руховою активністю;

- відсутність обліку об'ємів фізичного і розумового навантаження протягом навчального дня;

- скорочення тривалості занять руховою активністю внаслідок збільшення кількості навчальних занять.

Тому, для подолання ситуації, що склалася впродовж навчання в вузі студенту необхідно вживати певні заходи для відновлення організму. І саме рухова діяльність є одним із дієвих способів рекреації студентів.

Існуюча система вищої освіти вимагає від студента застосування впродовж навчальної діяльності різних заходів, що спрямовані на відновлення функціонального стану організму студента. Регулярна рухова діяльність, заплановані заняття з фізичного виховання й заняття фізичною культурою і спортом у вільний час, дозволять відновити ("розвантажити") фізичну й психоемоційну сферу студента, будуть позитивно впливати на студента, який відчуває розумове стомлення після напруженої навчальної діяльності. В зв'язку з цим актуальним є підхід, що спрямований на вирішення завдання залучення студентів до систематичних занять руховою діяльністю на основі врахування їх індивідуального розвитку, можливостей та інтересів до занять фізичною культурою і спортом із оздоровчою спрямованістю. Заняття фізичною культурою і спортом з помірним фізичним навантаженням здатні позитивно впливати на серцево-судинну й дихальну системи, підвищувати фізичну підготовленість й рівень розвитку психічних якостей, формувати пізнавальні інтереси й творчі якості[5,12].

1.3 Класифікація оздоровчо - рекреаційних занять студентської молоді

Рекреація як одна з головних форм продуктивного використання вільного часу людини -- суспільний, економічний і науковий феномен, для якого не мають значення міжгалузеві та міждисциплінарні межі. Рекреація (фр. rеcrеation, пол. rekreacja -- відпочинок, від лат. recreatio -- відновлення сил) -- відновлення чи відтворення фізичних і духовних сил, витрачених людиною в процесі життєдіяльності. Рекреація включає різноманітні види діяльності у вільний час, спрямовані на відновлення сил і задоволення широкого кола особистих і соціальних потреб і запитів

Вітчизняний і зарубіжний досвід свідчить, що засоби рухової активності як основний чинник фізичної культури мають багато можливостей для поліпшення стану здоров'я [2,4].

Як здорові, так і шкідливі звички часто закладаються ще в дитячому віці, і змінити звичайний спосіб життя людини з віком стає все складніше. Ситуація загострюється через зростаючу популярність у дитячому і молодіжному середовищі привабливих видів нефізичної діяльності (ігрові автомати, комп'ютерні ігри тощо). Таким чином, заохочуючи регулярні заняття фізичними вправами дітей і підлітків, а з часом і студентську молодь, ми формуємо основу для їхнього активного життя в майбутньому після закінчення навчання у вузі [2].

Інтереси студентів до занять руховою активністю тісно пов'язані з їх соціальною активністю, на яку істотний вплив здійснюють такі стійкі елементи психічної структури, якими є ціннісні орієнтації[3]. Вони виступають важливими критеріями вільного вибору виду фізичної культури. Знання викладачами ціннісних орієнтації студентів дозволяє доцільно і з високою ефективністю застосовувати засоби фізкультурної активності, оцінювати результати діяльності і чітко координувати їх в динаміці.

Виділяються основні групи цілей студентів у фізкультурній діяльності:

оздоровчі, функціональні, морфологічні (покращення здоров'я, зняття втоми, всебічний гармонійний розвиток, виховання культури тіла, рухів, підвищення розумової і фізичної працездатності);

нормативні (виконання програмних вимог, досягнення в спорті, підвищення функціональних (резервних) можливостей організму);

комунікативно-виховні (спілкування, виховання культури поведінки, працьовитості, емоційна самоорганізація);

організаторсько-педагогічні (оволодіння знаннями, умінням, практичними навичками суспільної фізкультурної роботи, пропаганда здорового способу життя, активного відпочинку).

Але межі цих груп умовні, оскільки досягнення мети, віднесеної до однієї групи, може бути реалізовано в задоволенні потреб в іншій.

На даний час студентська молодь потребує достатньої кількості оздоровчо - рекреаційної рухової активності. Зараз відомо багато видів рекреації, вони є широкодоступними.

Оздоровча та спортивна рекреація найбільш різноманітна. Великою популярністю у всьому світі користується пляжно-купальний відпочинок. Крім того, сам відпочинок біля води і на воді включає різноманітні рекреаційні заняття. Так, прогулянковий і промислово-прогулянковий відпочинок включає прогулянки на повітрі, огляд краєвидів, збирання грибів та ягід, морських дарів і т.д. Маршрутний туризм може бути як спортивним, так і оздоровчим. За характером подоланих перешкод він поділяється на рівнинний і гірський Він тісно пов'язаний з пізнавальним і краєзнавчим туризмом. За характером використовуваних способів пересування він може бути пішохідним, моторизованим і т.д. Різний і радіус його дій, місцевий, регіональний, державний[17].

Великий розвиток отримав водний туризм, як прогулянковий, так і спортивний. Ці види туризму сполучаються з пляжно-купальним туризмом. Все більш популярним стає підводний спортивний туризм з метою фотополювання і підводного полювання на морських тварин. Він включає в себе 18 елементів пізнавального туризму (наприклад, археологічний, підводний туризм). Досить велика чисельність любителів рибальського та мисливського туризму. Особливо широке поширення набувають фото і кінополювання, націлені не на матеріальне збагачення, а на відпочинок на природі і реалізують пізнавальні форми туризму Мисливський туризм - один з найдорожчих видів іноземного туризму (наприклад, сафарі). Широкий розвиток сьогодні отримали гірськолижний туризм і альпінізм. Пізнавальна рекреація. Пізнавальні аспекти властиві значній частині рекреаційних занять.

Однак виділяються суто пізнавальні рекреаційні заняття, пов'язані з інформаційним споживанням культурних цінностей: огляд культурно-історичних пам'яток, визначних пам'яток, ознайомлення з новими районами, містами, країнами, з їх етнографією, економікою, культурою, природою і т.д. Своєрідне місце в міжнародному та внутрішньому туризмі займають конгресовий туризм, виставки, ярмарки, спортивні змагання, фестивалі та паломництво до святих місць. Ці заходи викликають досить значні туристські потоки. Розподіл вільного часу в залежності від характеру його використання на щоденне, щотижневе і щорічне є важливим у методичному відношенні, оскільки слугує основою при вивченні структури рекреації та використання вільного часу в рекреаційних цілях. Диференційований таким чином вільний час дозволяє розглядати рекреаційну діяльність з точки зору періодичності та територіальних ознак. Використання щоденного вільного часу безпосередньо пов'язане з житлом і міським середовищем.

Щотижнева рекреація залежить від розміщення приміських рекреаційних об'єктів і дач. Використання щорічного вільного часу пов'язане з розміщенням рекреаційних об'єктів курортного типу Відповідно, виділяють рекреацію усередині населеного пункту, місцеву щотижневу (приміську - уїк-енд), щорічну регіональну, державну або міжнародну. За характером організації рекреація ділиться на регламентовану (сплановану по путівці) і самодіяльну (дикий відпочинок). За кількістю учасників розрізняють індивідуальний (включаючи сімейний) і груповий туризм[9].

Велике значення має такий показник, як щільність соціальних контактів, що виражається числом студентів - рекреантів на одиницю площі прагнення до максимального самоти може бути названо відцентровим, а до максимальних контактам - доцентрова. За ознакою рухливості туризм ділиться на стаціонарний і кочовий. При виділенні стаціонарного туризму підкреслюється, що в даному випадку подорож здійснюється заради перебування на якому-небудь курорті. До стаціонарних форм туризму відносяться лікувальний туризм і окремі види оздоровчо-спортивного туризму. Кочовий туризм передбачає постійне пересування, зміна місця перебування. У зв'язку з цим матеріально-технічна база туризму все більше тяжіє до доріг. Рекреаційне господарство розширюється. При цьому в рекреаційній галузі посилюється територіальний поділ праці. Багато видів рекреації мають сезонний характер.

Сезонність породжує багато соціально - економічних проблем (піки і провали) Клімат і погода виступають найсуттєвішими і об'єктивними чинниками сезонності. Сезонність також залежить від сформованих у людей стереотипів. Відпустки надаються в основному влітку, так само як і канікули в освітніх установах, тому люди прагнуть поїхати відпочивати в період з червня по вересень. Лише санаторно-курортні заклади мають цілорічний характер обслуговування але і тут сезонність (хоча і в меншій мірі) теж має місце. За характером використаних транспортних послуг туризм поділяється на автомобільний, автобусний, авіаційний, залізничний, теплохідних (морський, річковий та озерний).

За правовим статусом туризм поділяється на національний (внутрішній) та міжнародний (іноземний). Міжнародний туризм підрозділяється на активний і пасивний, в залежності від його впливу на платіжний баланс країни. Для кожної країни подорож її громадян в інші держави називається пасивним туризмом, а приїзд іноземців - активним туризмом. За тривалістю перебування міжнародний туризм ділиться на короткостроковий і тривалий. Якщо тривалість туристичної подорожі становить не більше трьох діб, його відносять до короткострокового туризму, а якщо більше трьох діб - до тривалого. Рекреаційні потреби реалізуються в певних видах рекреаційної діяльності, під якою розуміють діяльність у вільний час, спрямовану на відновлення і розвиток психічних, фізичних і духовних сил людини. Можна виділити дві основні функції вільного часу 1) відновлення сил людини, що поглинаються середовищем праці й іншими незаперечними заняттями 2) духовний та фізичний розвиток. Відновні функції (психофізіологічні) включають харчування, сон, рух. Вони виконують функції простого відновлення психофізіологічних параметрів. Функції розвитку (духовно-інтелектуальні) включають оздоровлення, пізнання, спілкування. Види рекреаційної діяльності мають певну кількість способів реалізації, званими рекреаційними заняттями.

Середа сукупності занять, здійснюваних у процесі рекреаційної діяльності, можна виділити власне рекреаційні заняття (купання, піші прогулянки, збирання грибів та ягід і т.д.), відмінні від задоволення повсякденних фізіологічно необхідних потреб (сон, харчування) [17].

Широку популярністю серед студентів мають такі види рекреаційної діяльності як боулінг, катання на велосипеді, більярд, водні види рекреації, рекреаційні ігри і т.д. Всі ці види рекреаційної діяльності, або можна сказати відпочинку, є ефективними і досить доступними. Як альтернатива сидіння за комп'ютером, катання на велосипеді є чудовим варіантом. Дослідження показують, що за останні кілька років відсоток студентів які обирають «велосипедну рекреацію», ріко виріс і надалі продовжує зростати.

На основі вивчення мотивації студентів до занять руховою активністю нами були запропоновані цікаві, ефективні та широкодоступні заняття для підвищення рухової активності. Згідно результатів дослідження для студентів найбільш притаманні заняття рекреативними іграми, водними видами відпочинку, фітнесом. Цільова спрямованість в студентських роках проявляється не стільки в досягненні оздоровчого ефекту, скільки в задоволенні через рухову активність широкого спектру потреб, спрямованих на самовираження, досягнення краси, проведення вільного часу, добре самопочуття, зміну діяльності, позитивні емоції, участь в ігровій і освітній діяльності. Рекомендовано, по можливості, велику кількість різноманітних доступних видів рухової активності, що сприяють росту самооцінки і приносять задоволення від занять. Для занять оздоровчої спрямованості необхідний рівень енерговитрат може досягатися шляхом використання найрізноманітніших видів тривалої рухової активності (біг, фітнес-тренування, аква - аеробіка), командних видів спорту (рекреаційні ігри, футбол), індивідуальних видів спорту (бадмінтон), а також рекреаційних видів рухової активності (оздоровчі заняття на воді, зимові види відпочинку, туристичні походи).



Розділ 2. Організація та методи дослідження

2.1 Методи дослідження

При проведенні досліджень нами були використані наступні методи:

- теоретичний аналіз літературних джерел;

- соціологічні методи дослідження (анкетування);

- методи математичної статистики;

- педагогічні методи дослідження;

Теоретичний аналіз літературних джерел

Нами були вивчені літературні джерела присвячені тематиці здоров'я та способу життя студентської молоді. За державною статистикою було визначено сучасне становище студентської молоді, були вивчені програмні документи, заходи щодо впровадження пропаганди здорового способу життя, залучення студентської молоді до рухової активності. У вивченні передового досвіду вчених були висвітлені проблеми здоров'я та формування способу життя молоді, представлені програми та рекомендації щодо вирішення даних питань.

Соціологічні методи дослідження

Анкета (від. фр. enquкte -- список питань, розслідування) -- методичний засіб для отримання первинної соціально-психологічної інформації. Анкета -- це сукупність питань, кожне з яких логічно пов'язане з центральним завданням дослідження. Анкетування -- процедура проведення опитування у письмовій формі за допомогою попередньо підготовлених бланків. Анкету самостійно заповнює респондент, а потім здійснюється її аналіз.

З метою дослідження способу життя студентів та їх ставлення до рухової активності нами була розроблена анкета та проведене аудиторне, вибіркове, очне анкетування. Виборки відповідали вимогам репрезентативності й однорідності.

Педагогічні методи дослідження

Для того щоб досягти кращих результатів при проведеному дослідженні, було застосовано безпосередньо педагогічні методи дослідження. Важливим завданням педагогічного дослідження є виявлення порядку в процесі, що вивчається, тобто встановлення закономірності. Закономірність - це факт наявності постійного й необхідного взаємозв'язку між реальними феноменами процесу. Таким чином застосовуючи педагогічні методи спостереження, аналізу, педагогічного експерименту було досягнено мету дослідження даної роботи.

Методи математичної статистики

Результати отриманих досліджень визначали у відсотковому розподілі.

2.2 Організація дослідження

Вирішення поставлених задач здійснювалось у Національному університеті фізичного виховання і спорту України (НУФВСУ). Дослідження проводились серед 40 студентів (20 дівчат та 20 юнаків) другого та третього курсів НУФВСУ, що склали дві групи досліджуваних.

Всього у дослідженні брало участь 40 студентів. Дослідження здійснювались у 3 етапи.

Перший етап включав процес визначення мети й завдань дослідження, підбору адекватних методів, вивчення стану питання. Вирішувались задачі, пов'язані з теоретичним аналізом питань, що стосуються тематики роботи, також розроблялася анкета для вирішення послідуючих задач.

На другому етапі вирішувались задачі пов'язані з дослідженням формування культури здоров'я та способу життя студентів спеціальності фітнес та рекреація.

З цією метою проводилося анкетування обох досліджуваних груп студентів. У 40 студентів НУФВСУ, що безпосередньо брали участь в анкетуванні та які згідно даних медичних обстежень були практично здорові, оцінювався рівень рухової активності.

На третьому етапі проводився аналіз та узагальнення результатів проведених досліджень.



Розділ 3. Шляхи залучення студентської молоді до рухової активності

3.1 Аналіз мотивації студентської молоді до занять оздоровчо - рекреаційної рухової активності

Мотив є одним зі складових мотиваційної сфери студентів, це спрямованість активності на предмет, внутрішній психічний стан прямо зв'язаний з об'єктивними характеристиками предмета, на який спрямована активність. Якщо потреба характеризує готовність до діяльності, то наявність мотиву додає активності новий, більш дійсний характер. Коли мова йде про спеціально організовану рухову активність, необхідно з'ясувати зміст, особисту значимість цієї діяльності. Ціль - це спрямованість активності на проміжний результат, що представляє етап досягнення потреби. Щоб студенти усвідомлювали мету своїх дій і співвідносили їх з мотивами фізичного самовдосконалення, ціль рухової активності може залишатися однією і тією ж, а зміст повинен змінюватися - стати чемпіоном, бути матеріально забезпеченим, подобатися представникам протилежної статі тощо.

Більшість дослідників зауважують, що учбове навантаження за останні 20 років зросло більш ніж на 40 %, а обсяг рухової активності знизився. Все це призвело до зростання захворюваності, зниження рівня здоров'я, фізичної працездатності та підготовленості молоді [4].

При проведенні анкетування було визначено, що у майже 70% опитуваних рівень мотивації до оздоровчо - рекреаційної рухової активності низький. У зв'язку з цим необхідно знайти шляхи залучення студентської молоді до рухової активності.

Як правило у студентському віці дівчата хочуть мати струнку, привабливу фігуру, хлопці гарне, натреноване, мускулисте тіло, але не всі знають, чи не мають бажання дізнатися якими шляхами цього можна досягти. Тому потрібно показати ці шляхи, і правильно змотивувати студентську молодь до рухової активності.

Слід цікавитись не тільки тим, що спонукає студентів активно займатися спортом, але й тим, що їм заважає. Серед шести можливих причин (здоров'я, фінанси, майстерність, пропозиція, інтерес і час) як дійсно серйозну перешкоду можна брати до уваги тільки дефіцит часу і недостатній інтерес. Мотивація до занять сприяє більш якісному їх проведенню, що у свою чергу впливає на формування необхідної мотивації і підвищення рухової активності студентів [3].

Під час анкетування студентам було поставлено питання: «Чи займаєтесь ви руховою активністю (біг, пробіжки, тощо)?», студенти відповіли: брак часу -- 78 %, відсутність фізкультурно-оздоровчих груп, що мене цікавлять, -- 10 %, не маю друзів, з якими б відвідував тренування, -- 6 %, взагалі не маю бажання займатися спортом -- 6 %. Отже, можемо дійти висновку про те, що студенти нераціонально використовують свій час.

Результати дослідження щодо залучення студентської молоді до рухової активності показали, що перше місце як у хлопців, так і у дівчат, займає мотив удосконалення форми тіла, однак розвиток цього мотиву має свої особливості. У хлопців цей мотив йде паралельно зі спортивним мотивом, простежується позитивний взаємозв'язок, тобто заняття спортом асоціюються з гарною фігурою і здоров'ям. А відбувається чіткий поділ мотивів - мотив удосконалення форми тіла домінує, а спортивний мотив знижується. Дівчата починають звертати увагу на свою фігуру раніше, ніж хлопці. У них у 3 рази вищий мотив боротьби із зайвою вагою, ніж у хлопців. Досить стабільний в усі вікові періоди мотив зміцнення здоров'я. Мотивами рекреаційного характеру є: "спілкування з друзями" та "активний,, відпочинок", які притаманні і хлопцям, і дівчатам[20].

Пріоритетними мотивами до занять руховою активністю студентів є зміцнення здоров'я, удосконалення форми тіла, досягнення високого спортивного результату, спілкування з друзями й активний відпочинок[13].

Отже, структура інтересів молоді за тими телепередачами, якими вони цікавляться, досить прозора. Інтереси хлопців спрямовані здебільшого до бойовиків, сюжети яких пов'язані з протиборством, що виявляється в різних видах фізичного насильства, стрілянини з різних видів зброї, спортивних і неспортивних видах боротьби, боксу. Ідеалом хлопців є тип супермена, уособлений зірками Голівуду. Однак, крім негативних моментів, є і позитивні, тому що «ідеал» має красиву фігуру, сталеві м'язи, володіє видами бойових мистецтв, фізично сильний, спритний і витривалий, тобто ці якості цілком досяжні при спеціальних заняттях. Тому хлопці ставлять за мету, займаючись фізичними вправами та руховою активністю, стати сильним, витривалим і мати красиву фігуру. Звідси в них й інтерес до передач про бодібілдінг, вони хочуть довідатися як досягти цього, займаючись самостійно.

У дівчат виникає інший ідеал, вони складають з мелодрам образ красивої, стрункої, романтичної героїні. Звідси в них і виникає бажання схуднути і мати красиву фігуру. Необхідно констатувати, що ідеали молоді змінилися. Якщо раніше вони хотіли бути схожими на відомих спортсменів, то тепер вони навіть не знають їхніх прізвищ. Такі ідеали можуть формувати тільки мету, але не підвищувати активність для її досягнення. Для підвищення мотивації необхідні діючі спонукання і стимули[4].

Знаючи телеканали і передачі, які дивляться студенти, необхідно включати рекламні ролики про здоровий спосіб життя, рухову активність, що можуть служити сюжетом для реклами безалкогольних напоїв, тренажерних пристроїв, фітнес-центрів і т.п. Ці сюжети і сценарії повинні розроблятися разом із психологами й охоплювати широку вікову аудиторію[20].

3.2 Алгоритм залучення студентської молоді до систематичних занять руховою активністю

Нами було створено анкету для опитування студентів, проаналізовано мотивацію студентів до занять рухової активності, фактори які впливають на мотивацію студентів і на цій основі було створено алгоритм щодо залучення студентської молоді до рухової активності.

Для реалізації змісту технології залучення студентів до рухової активності оздоровчої спрямованості було розроблено відповідний алгоритм.

1- Насамперед потрібна реклама (пропаганда) рухової активності як головний чинник формування здорового способу життя, щоб привернути увагу, зацікавити студентів, переконати їх. Для цього можна зробити анкети, постери з корисною інформацією про здоровий спосіб життя і розмістити їх в навчальному закладі, в місцях де найчастіше перебувають студенти.

Щоб бути ефективною, реклама повинна відповідати таким принципам: безперервність впливу, оригінальність, наочність інформації, врахування потреб та особливостей студентів, доступність того, що рекламується, правдивість реклами означає, що ознаки, якості та переваги, про які повідомляється в рекламі, повинні існувати реально.

Для рекламної діяльності необхідні різноманітні засоби її розповсюдження: друкована, кінореклама, телевізійна, радіореклама, відеореклама, реклама на транспорті, реклама на місці надання оздоровчих послуг тощо. "Прямою рекламою" називають поштові відправлення. Цей вид реклами ефективний своєю адресністю. Газетна реклама вважається найбільш розповсюдженою. На жаль, газетна реклама не завжди дає змогу виділення саме "свого" споживача, а в нашому випадку студентів, у зв'язку з відсутністю її спеціалізації. Реклама на радіо і телебаченні, на відміну від попередньої, зберігає "вибіркові" можливості у зв'язку з тим, що може бути включена теоретично в кожну передачу. Окрім того, вона має масову аудиторію слухачів та глядачів. Ефективність реклами значною мірою залежить від часу її подання, а також вдалого поєднання з іншими передачами. Під зовнішньою рекламою розуміють усі види реклами, які здійснюються за допомогою різних засобів, на вулиці, її різновиди: реклама на стінах будинків, на щитах повз шосе, надписи на бортах машин, фургонів, трамваїв, тролейбусів.

2- Для зацікавлення студентів до рухової активності потрібен час і коли реклама почне працювати, студентська молодь почне проявляти інтерес, необхідна організація занять з рухової активності. Це може бути що завгодно: масові зарядки, масові пробіжки, флешмоби, квести, кількість учасників необмежена. Зараз дуже популярний в Україні захід як масові пробіжки та масова спортивна ходьба, який пропагандує здоровий спосіб життя та переконує в користі рухової активності.

Для безпосередньої організації студентів до рухової активності потрібно завчасно подумати про місце проведення, це може бути парк, стадіон, тощо, уявити приблизну кількість учасників, створити цікаву програму, наприклад 10 - 20 хвилинну лекцію про користь рухової активності. В організації потрібно залучити партнерів, які будуть допомагати в залученні студентів до рухової активності. Якщо це квест і він проводиться, наприклад в парку, необхідно завчасно підготувати місце проведення та завчасно подумати про інвентар.

3- Після проведення успішної організації, щодо залучення студентів до рухової активності, потрібно залучати до участі студентів і проводити заняття. На початку потрібно збирати не дуже велику кількість студентів - учасників для заходів присвячених руховій активності, щоб уникнути незручностей та проблем. Після успішних занять, самі учасники безпосередньо будуть залучати своїх знайомих, друзів до цих занять, що значно полегшить роботу організаторам, і принесе великий ефект.