Технологія індивідуалізації фізичної підготовки майбутніх рятувальників у вищому військовому навчальному закладі

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДВНЗ "Прикарпатський національний університет

імені Василя Стефаника"

УДК 796.011.3 : 378.6 : 355.588] (043.3)

24.00.02 - фізична культура, фізичне виховання різних груп населення

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з фізичного виховання і спорту

Технологія індивідуалізації фізичної підготовки майбутніх рятувальників у вищому військовому навчальному закладі

Гоншовський Вадим Миколайович

Івано-Франківськ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у ДВНЗ "Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника", Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник: кандидат психологічних наук, доцент Фотуйма Олександр Ярославович, ДВНЗ "Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника", доцент кафедри теорії та методики фізичної культури і спорту.

Офіційні опоненти:

- доктор біологічних наук, професор Фурман Юрій Миколайович, Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, завідувач кафедри медико-біологічних основ фізичного виховання та фізичної реабілітації;

- кандидат наук з фізичного виховання і спорту, полковник Овчарук Ігор Степанович, Військовий інститут Одеського національного політехнічного університету, начальник кафедри теорії та організації фізичної підготовки.

Захист відбудеться 3 червня 2011 р. о 10 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 20.051.10 ДВНЗ "Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника" за адресою: 76025, м. Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 79.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ДВНЗ "Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника" (76025, м. Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 79).

Автореферат розісланий 30 квітня 2011 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради З.М. Остап'як.

Анотація

Гоншовський В.М. Технологія індивідуалізації фізичної підготовки майбутніх рятувальників у вищому військовому навчальному закладі. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з фізичного виховання і спорту за спеціальністю 24.00.02 - Фізична культура, фізичне виховання різних груп населення. - ДВНЗ "Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника", Івано-Франківськ, 2011.

Дисертація присвячена проблемі індивідуалізації змісту фізичної підготовки курсантів - майбутніх рятувальників на етапах навчання у вищому військовому навчальному закладі (ВВНЗ) для покращення їхньої практичної військово-професійної і фізичної підготовленості. Дослідження на теоретичному рівні виявило недостатню розробленість означеної проблеми. Дані констатувального експерименту засвідчили суттєві розбіжності у динаміці показників фізичної підготовленості курсантів певного соматотипу, які наприкінці навчання відзначалися високим рівнем практичної військово-професійної підготовленості. Вивчення у лонгітюдинальному експерименті у цих курсантів з різними соматотипами вияву і зміни показників фізичної підготовленості, взаємозв'язки між ними,структуру цієї зміни, а також урахування вимог принципів проектування педагогічних технологій,сприяло обґрунтуванню алгоритму формування і реалізації змісту індивідуально орієнтованої фізичної підготовки майбутніх рятувальників на етапах навчання у ВВНЗ, тобто відповідної технології. Експериментальна перевірка чинного та спроектованого для покращення фізичної та практичної військово-професійної підготовленості курсантів змісту виявила значно вищу ефективність останнього у вирішенні означених завдань, що дозволяє рекомендувати його для використання в процесі фізичного виховання майбутніх рятувальників на кожному етапі навчання.

Ключові слова: фізична підготовка, майбутні рятувальники, індивідуалізація, соматотип, технологія.

Аннотация

Гоншовский В.Н. Технология индивидуализации физической подготовки будущих спасателей в высшем военном учебном заведении. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата наук по физическому воспитанию и спорту по специальности 24.00.02 - Физическая культура, физическое воспитание разных групп населения. - ГВУЗ "Прикарпатский национальный университет имени Василия Стефаныка", Ивано-Франковск, 2011.

Диссертация посвящена актуальной проблеме индивидуализации физической подготовки будущих спасателей на этапах обучения в высшем военном учебном заведении (ВВУЗе) для улучшения их практической военно-профессиональной и физической подготовленности. Объект исследования - физическое воспитание будущих спасателей, предмет - физическая подготовка как составляющая физического воспитания будущих спасателей в ВВУЗе и технология ее индивидуализации на этапах обучения. Цель - разработать научно обоснованную технологию индивидуализации физической подготовки будущих спасателей на этапах обучения в ВВУЗе и экспериментально проверить ее эффективность в решении задач физического воспитания. Результаты. Изучением научной литературы и документальных материалов установлено практически полное отсутствие эффективных индивидуально ориентированных технологий физической подготовки указанного контингента. Лонгитюдинальным экспериментом установлены существенные различия в проявлении и изменении показателей физической подготовленности курсантов определенного соматотипа, которые по результатам госэкзамена отвечали высокому и низшим уровням практической военно-профессиональной подготовленности. Анализ данных курсантов-отличников разных соматотипов с позиции особенностей проявления и динамики показателей физической подготовленности, ее структуры, взаимосвязи между показателями, а также учет положений теории адаптации, особенностей развития физических качеств и проектирования педагогических технологий способствовали обоснованию алгоритма формирования и реализации индивидуально ориентированной физической подготовки будущих спасателей в ВВУЗе. Алгоритм предусматривает: определение цели и задач процесса физической подготовки; соматотипов курсантов; состава показателей физической подготовленности, на которые будут целенаправленно воздействовать; распределение в учебном году физических нагрузок, исходя из предыдущего; дозирование физических упражнений в каждом отдельном занятии с определенной направленностью нагрузок и индивидуализация их параметров; дозирование физических упражнений в установленных нормативными документами формах занятий; определение сроков проведения и содержания системы контроля; подготовка материально-технического обеспечения занятий; разработка комплекса мероприятий по повышению мотивации курсантов к выполнению поставленных задач; согласование разработанного содержания с общим режимом дня курсантов, преподавателями других дисциплин в направлении приоритетности и обязательности его выполнения.

Проверкой эффективности спроектированной технологии и действующего содержания физической подготовки курсантов в решении задач повышения практической военно-профессиональной и физической подготовленности установлено значительное превосходство первой. Полученные результаты позволяют рекомендовать нашу разработку для реализации в процессе физического воспитания будущих спасателей на этапах их обучения в ВВУЗе.

Ключевые слова: физическая подготовка, будущие спасатели, индивидуализация, соматотип, технология.

Annotation

Gonshovsky V. The technology of the individualization of the physical preparedness of the future rescuers in the military institution of higher education. - manuscript.

Candidate's thesis on physical training and sports of specialty 24.00.02 - Physical training of the different groups of people. - Prykarpattya national university of the name of Vasyl Stefanika, Ivano-Frankivsk, 2011.

Thesis deals with the problem of the individualization of the contents of the physical preparedness of the students-future rescuers at the stages of studying in the institution of higher education for the improvement their practical military-professional and physical reparedness. The investigation on the theoretical level showed insufficient development of the mentioned problem. Facts of the ascertaining experiment testify essential differences in the dynamic of the indices of the physical preparedness of the students of the certain somatotype, who were mentioned with the high level of practical military-professional preparedness at the end of studying. Studying of the displaying and changing of the indices of the physical preparedness of the students with different somatotypes with the help of longitudinal study, correlation between them, the structure of this changing, and also accounting of the standards of projecting of pedagogical technologies help for substantiation of the algorithm of forming and realization of the contents individually-oriented physical preparedness of the future rescuers at the stages of studying in the institution of higher education, that is appropriate technology. Experimental checking of the active and projectingimproving of the physical and practical military-professional preparedness of the students' contents showed much higher effectiveness of the last in the solving of the given tasks, and that helps recommend it for using in the process of the physical training of the future rescuers at every stage of studying.

Key words: physical preparedness, future rescuers, individualization, somatotypes, technology.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність. Тенденція розвитку системи вищої освіти на сучасному етапі відзначається виразною індивідуалізацією (Роджерс К., 2002; Бех І.Д., 2006; Волков В.Л., 2008). Повною мірою зазначене стосується фізичної підготовки військовослужбовців як складової їх професійної компетентності, про що свідчить практика формування останньої у підрозділах військ НАТО та США (Дерій І.А.,2002; Бородін Ю.А.,2009). У зв'язку з цим одним із перспективних чинників є диференціація засобів і методів фізичного виховання, з використанням як критерію показників, що мають біологічну основу та залишаються відносно стабільними тривалий час (Губа В.П.,2000; Волков Л.В.,2001; Дорохов Р.Н.,2002).

Дані теорії та практики фізіологів (Аршавський І.А,1982; Коваленко Т.Г., 2000; Нікітюк Б.О., 2000),психологів (Акінщикова Р.І., 1977;Воронова В.І.,2007) свідчать, що одним з найпоширеніших показників, який використовується для поділу вибірки на однорідні групи, є соматотип. Водночас роботи із визначення ефективних методик покращення фізичної підготовленості учнівської молоді,що передбачають урахування її соматотипів, поодинокі(Нікішин І.В., 1994). В аспекті зазначеного відсутні роботи, що передбачають реалізацію принципу індивідуалізації у процесі фізичної підготовки курсантів вищого військового навчального закладу взагалі та майбутніх рятувальників зокрема, хоча, враховуючи тенденції розвитку сучасної системи фізичного виховання, він є одним з провідних.

Отже наведені дані засвідчують існування суперечностей між важливістю й необхідністю індивідуалізації фізичної підготовки означеного контингенту молоді з одного боку та відсутністю відповідних технологій і методик з іншого, що зумовило вибір теми дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами. Дисертацію виконано згідно зі Зведеним планом науково-дослідної роботи у сфері фізичної культури і спорту на 2006-2010 рр. Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту за темою 3.1.1 "Теоретико-методичні та програмно-нормативні основи фізичного виховання учнів та студентів" (номер державної реєстрації 0107U000771). Роль автора полягала у проектуванні технології, спрямованої на індивідуалізацію фізичної підготовки майбутніх рятувальників упродовж навчання у вищому військовому навчальному закладі.

Мета дослідження - розробити та експериментально перевірити ефективність технології індивідуалізації фізичної підготовки майбутніх рятувальників під час навчання у вищому військовому навчальному закладі.

Відповідно до мети вирішували такі завдання:

1. Визначити за даними наукової літератури ефективні критерії індивідуалізації фізичної підготовки майбутніх рятувальників та підходи до проектування відповідної технології.

2. Вивчити динаміку,структуру і взаємозв'язки між зміною показників фізичної підготовленості майбутніх рятувальників різних соматотипів протягом навчання у вищому військовому навчальному закладі.

3. Визначити алгоритм індивідуалізації фізичної підготовки майбутніх рятувальників на етапах навчання, враховуючи принципи проектування педагогічних технологій.

4. Розробити та експериментально перевірити ефективність змісту індивідуально орієнтованої фізичної підготовки майбутніх рятувальників.

Об'єкт дослідження - фізичне виховання майбутніх рятувальників.

Предмет дослідження - технологія індивідуалізації фізичної підготовки майбутніх рятувальників на етапах навчання у вищому військовому навчальному закладі.

Методи дослідження: загальнонаукові - аналіз, порівняння, узагальнення; біологічні - соматометрія, соматоскопія, пульсометрія, динамометрія; педагогічні - спостереження, тестування, експеримент, що передбачав констатувальний і формувальний етапи; математико-статистичні.

Наукова новизна роботи:

- уперше розроблено технологію індивідуалізації фізичної підготовки майбутніх рятувальників, що враховує принципи проектування педагогічних технологій, соматотипи курсантів, запропоновано алгоритм формування й реалізації змісту такої підготовки, складовими якого є: визначені мета і завдання; розподіл форм занять у тижні; склад, дозування і розподіл фізичних вправ у кожному занятті протягом навчального року з урахуванням зумовлених соматотипом особливостей зміни показників фізичної підготовленості; система педагогічного контролю;

- уперше тривалим експериментальним дослідженням виявлено зумовлені соматотипами курсантів та станом їх практичної військово-професійної підготовленості особливості вияву і зміни показників фізичної підготовленості, її структури, взаємозв'язків між показниками на етапах навчання, що сприяло виокремленню показників, вплив на які дозволяє поліпшити цю та практичну військово-професійну підготовленість курсантів різних соматотипів на останньому етапі навчання;

- доповнено знання про технології фізичної підготовки професійно-прикладного спрямування в аспекті особливостей формування їх змісту, що передбачає індивідуалізацію процесу із урахуванням вимог принципів проектування педагогічних технологій;

- доповнено відомості про вибірковий характер кумулятивної адаптації, а саме у неоднакових значеннях показників фізичної підготовленості представників різних соматотипів, отриманих у випадку використання однакового змісту фізичного виховання;

- підтверджено інформацію про залежність стану практичної військово-професійної готовності майбутніх рятувальників від їхньої фізичної підготовленості.

Практичне значення роботи полягає у розробленні змісту індивідуально орієнтованої фізичної підготовки майбутніх рятувальників, що ґрунтується на визначеному з урахуванням принципів проектування педагогічних технологій алгоритмі. Запропонована розробка знайшла відображення у методичних рекомендаціях "Реалізація індивідуального підходу у фізичній підготовці майбутніх рятувальників", що впроваджені у навчальний процес факультету військової підготовки Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, Львівського інституту Сухопутних військ, Житомирського військового інституту національного авіаційного університету. Впровадження підтверджено відповідними довідками.

Отримані результати можуть бути використані також у подальших наукових дослідженнях, під час підготовки студентів вищих навчальних закладів фізичного виховання і спорту та їхньої післядипломної освіти.

Особистий внесок дисертанта полягає у теоретичній розробці та обґрунтуванні основних ідей і положень дисертаційного дослідження: визначенні актуальності обраної теми; постановці мети й завдань; аналізі й систематизації даних літературних джерел; організації і проведенні лонгітюдинального дослідження; обґрунтуванні та експериментальній перевірці технології індивідуалізації фізичної підготовки майбутніх рятувальників; аналізі й узагальненні отриманих відомостей. Внесок у колективну працю "Реалізація індивідуального підходу у фізичній підготовці майбутніх рятувальників" полягає у: визначенні динаміки, структури, взаємозв'язків між зміною показників фізичної підготовленості у курсантів різних соматотипів на етапах навчання; створенні алгоритму формування індивідуально орієнтованого змісту фізичної підготовки курсантів різних соматотипів; проектуванні із урахуванням цього алгоритму змісту їхньої фізичної підготовки на етапах навчання.

Апробація результатів дослідження. Головні результати дослідження викладено й обговорено на міжнародних наукових конференціях - VII конференції "Фізична культура, спорт та здоров'я" (Харків, 2005), "Концепція розвитку галузі фізичного виховання і спорту в Україні" (Рівне, 2006), ХІ конференції "Молода спортивна наука України" (Львів, 2007), ІІІ конференції "Основні напрямки розвитку фізичної культури, спорту та фізичної реабілітації" (Дніпропетровськ, 2007), "Актуальні проблеми розвитку фізичного виховання, спорту і туризму в сучасному суспільстві" (Івано-Франківськ, 2007-2010), а також на звітних науково-практичних конференціях викладачів факультету фізичного виховання Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (2007-2010), факультету фізичного виховання та факультету військової підготовки Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка (2004-2010).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладено у 7 наукових працях, з них 5 - у спеціалізованих виданнях, затверджених ВАК України.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 264 сторінках, ілюстрована 28 рисунками, містить 28 таблиць та складається із переліку умовних скорочень, п'яти розділів, висновків, додатків і списку використаної літератури, що містить 261 джерел, з них 22 - публікації зарубіжних авторів, 7 - публікації здобувача.

2. Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, завдання, об'єкт і предмет дослідження, розкрито наукову новизну і практичне значення роботи, подано інформацію про апробацію отриманих результатів,упровадження їх у практику та кількість публікацій.

У першому розділі "Технології фізичної підготовки майбутніх рятувальників як педагогічна проблема" проаналізовано наукові й документальні джерела для вивчення стану розробленості досліджуваної проблеми. Розглянуто підходи до інтерпретації педагогічної технології, її проектування і реалізації. З'ясовано, що означене поняття передбачає дотримання відповідних принципів (Беспалько В.П., 1989; Загвязінський В.І., 2001; Морєва Н.А., 2005), у фізичному вихованні додатково положень теорії педагогічного управління (Круцевич Т.Ю., 2000; Рибковський А.Г., 2003). Виявлено також існування міцного взаємозв'язку між військово-професійною і фізичною підготовленістю військо-

вослужбовців та важливе значення останньої для якісної підготовки фахівця (Овчарук І.С., 2006; Волков В.Л., 2008; Бородін Ю.А., 2009). Водночас виявлено, що попри провідне місце принципу індивідуалізації у сучасних концепціях фізичного виховання (Дутчак М.В., 2009), стан розробленості технологій індивідуалізації фізичної підготовки майбутніх рятувальників незадовільний. Підходи до вибору критеріїв індивідуалізації фізичного виховання учнівської молоді відзначаються різноманіттям, але високоефективними вважаються (Губа В.П., 2000; Волков Л.В., 2001; Глазирін І.Д., 2003) такі, що мають біологічну основу, тобто тривалий час практично не змінюються і, водночас, відображають різні аспекти життєдіяльності організму. Один з таких є соматотип - частина інтегральної індивідуальності людини, що відзначається стійкістю, асоційованістю із певним станом реактивності організму, темпами онтогенезу і зв'язком з процесами життєдіяльності (Нікітюк Б.О., 2000). Водночас практично відсутні пропозиції технологій і методик індивідуалізації фізичної підготовки студентської молоді з різними соматотипами, хоча останнє широко використовують у спортивній практиці, медицині, частково - фізичному вихованні школярів. Щодо означених технологій в аспекті підготовки майбутніх рятувальників під час навчання у вищому військовому навчальному закладі, то дослідження у цьому напрямі не проводились.

У другому розділі "Методи та організація дослідження" описано та обґрунтовано систему методів дослідження, що є адекватними об'єкту, предмету, меті й завданням роботи. Дослідження здійснювались у декілька етапів з використанням різних методів. Зокрема на першому етапі (січень-серпень 2003 р.) за допомогою аналізу, систематизації, узагальнення опрацьовано літературні джерела для отримання відомостей про підходи до проектування і реалізації педагогічних технологій, зв'язок військово-професійної і фізичної підготовленості курсантів, стан розробленості індивідуально орієнтованого змісту фізичної підготовки майбутніх рятувальників, сучасні тенденції у виборі критеріїв його реалізації.

На другому етапі (вересень 2003-липень 2009 рр.) проведено лонгітюдинальний констатувальний експеримент. Використовуючи педагогічне тестування, отримано відомості про стан практичної військово-професійної підготовленості курсантів різних соматотипів наприкінці навчання (оцінка "відмінно" - курсанти-відмінники, нижчі оцінки - курсанти з нижчими рівнями підготовленості). Водночас ураховуючи ці дані під час педагогічного тестування отримали відомості про особливості фізичної підготовленості курсантів означених вибірок на етапах навчання.

Військово-професійну підготовленість визначали за виконанням 14 спеціальних рухових завдань, що передбачені державним іспитом. Фізичну підготовленість вивчали за такими напрямами: щорічний вияв кожного досліджуваного показника; зміна цих показників упродовж навчання; структура зміни фізичної підготовленості; взаємозв'язки між зміною показників. Використовували 14 тестів:кистьову і станову динамометрії, біг 20 м з ходу, стрибок у довжину з місця, метання набивного м'яча сидячи, викрут мірної лінійки за спину, нахил уперед сидячи, човниковий біг 3х10 м, три перекиди вперед,крос 3000 м, біг 100 м, вис на зігнутих руках, загальна контрольна вправа (ЗКВ) на смузі перешкод. Отримані відомості обробляли методами математичної статистики для визначення середніх величин і їх помилки (при вивченні динаміки показників), факторний і парний кореляційний аналізи (відповідно при вивченні структури фізичної підготовленості та взаємозв'язків між показниками).

У педагогічному експерименті взяли участь 112 курсантів, які у 2003-2005 рр. розпочали, а відповідно у 2007-2009 рр. закінчили факультет військової підготовки Кам'янець-Подільського національного університету імені І. Огієнка за спеціалізацією "Застосування та управління діями механізованих підрозділів сил Цивільного захисту" і "Застосування та управління діями інженерних підрозділів сил Цивільного захисту для знешкодження боєприпасів" спеціальності 6.14.01.01. При цьому 22 курсанти мали астеноїдний, 46 - торакальний, 44 - м'язовий соматотипи. Для діагностики соматотипів використовували метод соматоскопії і соматометрії, оскільки вони є основою методики Штефко-Островського у модифікації С.С. Дарської (1975).

На третьому етапі (вересень 2009-травень 2010 рр.) проводили формувальний експеримент для перевірки ефективності спроектованої технології, що передбачала реалізацію індивідуально орієнтованого змісту фізичної підготовки курсантів. У дослідженні взяли участь представники найчисельніших торакального (Т) і м'язового (М)соматотипів, з яких сформували експериментальні(Е) групи ТЕ і МЕ. Контрольними (К) були групи ТК і МК, сформовані на етапі констатувального експерименту із курсантів-відмінників означених соматотипів. На початку і наприкінці навчального року вивчали показники їх фізичної та практичної військово-професійної підготовленості. Кількісний склад дослідних груп був такий: ТЕ і МЕ - по 20 курсантів, ТК - 24, МК - 22.

Відмінність змісту фізичної підготовки у ТК (МК) і ТЕ (МЕ) полягала тільки у використанні першими чинного, другими - розробленого змісту, що враховував: особливості зміни показників фізичної підготовленості, її структури і взаємозв'язки показників в останній рік навчання; вихідний стан фізичної підготовленості кожного курсанта для оптимального дозування фізичних вправ; конкретизовану значеннями показників систему контролю. Форми занять, їх тривалість, загальний обсяг годин для занять фізичними вправами у навчальному році в дослідних групах були аналогічними.

На четвертому етапі (червень-листопад 2010 р.) узагальнювали й апробовували отримані результати, формулювали висновки, оформлювали дисертаційну роботу.

У третьому розділі "Фізична підготовленість майбутніх рятувальників з різними соматотипами на етапах навчання у вищому військовому навчальному закладі" представлені результати лонгітюдинального експерименту, а саме: стан практичної військово-професійної підготовленості випускників різних соматотипів; вияв, зміну, взаємозв'язки показників фізичної підготовленості та структуру її зміни у курсантів різних соматотипів, які наприкінці навчання мали високий (оцінка "5") рівень практичної військово-професійної підготовленості. З-поміж курсантів астеноїдного соматотипу таких було 36,4%, торакального - 52,2%, м'язового - 50%, а інші (відповідно 63,6%,47,8% і 50%)мали середній і низький рівні.

Щорічний вияв та зміна показників фізичної підготовленості курсантів різних соматотипів, які наприкінці навчання відзначалися високим (вибірка КВ) та нижчими від високого (вибірка КН) рівнями військово-професійної підготовленості, суттєво відрізнялися між собою. Зокрема на початку першого року навчання у КВ торакального соматотипу значно вищими були показники абсолютної м'язової сили, рухливості у плечових суглобах, швидкісної, загальної витривалості й витривалості у складнокоординаційній руховій діяльності. У КН таку перевагу не виявили в жодному показнику.

Наприкінці першого року розбіжності були аналогічні: у КВ порівняно із КН значно кращими (на рівні від р<0,05 до р<0,001) були значення показника абсолютної м'язової сили, рухливості у плечових суглобах, швидкісної, загальної витривалості й витривалості у складнокоординаційній руховій діяльності; у КН такої переваги не виявили. Під час другого-четвертого років навчання цих курсантів, а також у КВ та КН інших соматотипів у досліджуваних показниках виявлено аналогічні розбіжності.

Зазначене свідчить, що існуючий зміст забезпечує неоднаковий приріст показників фізичної підготовленості курсантів певного соматотипу на етапах навчання, тобто неоднакові етапне формування довготривалої та вияв перехресної адаптації до фізичних навантажень з певними параметрами. У зв'язку із цим у подальшому вивчали лише показники курсантів різних соматотипів вибірок КВ, оскільки розглядали їх як головні в остаточному досягненні високої військово-професійної і фізичної підготовленості.

Отримані відомості засвідчили, що у курсантів астеноїдного соматотипу в перший рік навчання суттєво зростає показник статичної силової витривалості, координації у циклічних локомоціях і витривалості у складнокоординаційній руховій діяльності (приріст відповідно 21,4%, 2% (р<0,05) та 3,7% (р<0,01)). Протягом другого року таку зміну демонстрував показник статичної силової витривалості (приріст 39,2%; р<0,001), вибухової сили м'язів верхніх кінцівок (15,1%; р<0,01), швидкісної (4%; р<0,001), загальної (2,9%; р<0,05) та витривалості у складнокоординаційній руховій діяльності (7,2%; р<0,001). Третього року навчання суттєво зріс показник абсолютної м'язової (10,5%; р<0,001), швидкісної сили (0,8%; р<0,05), вибухової сили м'язів нижніх кінцівок (4,7%), координації в акробатичних рухових діях (8,5%), швидкісної (4,2%), загальної (6,6%) витривалості й витривалості у складно-координаційній руховій діяльності (6,1%) курсантів (р<0,001). Наприкінці четвертого року значним було зростання показника абсолютної м'язової сили (4,7% (р<0,001), вибухової сили м'язів верхніх кінцівок (2,3%; р<0,05), координації в акробатичних рухових діях (14%; р<0,01), рухливості у плечових суглобах (6,4%; р<0,05). За весь вказаний період означеною зміною характеризувалися всі досліджувані показники представників астеноїдного соматотипу, за винятком рухливості у поперековому відділі хребта.

У курсантів торакального соматотипу в перший рік навчання приріст показників фізичної підготовленості знаходився у межах 0,5-5,4% (р>0,05), тобто свідчив про підтримання їх на досягнутому рівні. Упродовж другого року отримали такі відомості: приріст показника статичної силової витривалості склав 27,8%, швидкісної витривалості - 3,1%, витривалості у складнокоординаційній руховій діяльності - 5,5%, загальної витривалості - 3%, швидкісної сили - 4,1%, вибухової сили м'язів нижніх кінцівок - 4,3% (р<0,05). Третього року приріст досліджуваних показників був інший: швидкісної сили - 4,6%, вибухової сили м'язів нижніх кінцівок - 4,6%, статичної силової витривалості - 14,6%, швидкісної витривалості - 3,9%, витривалості у складнокоординаційній руховій діяльності - 8,8%, загальної витривалості - 5,7% (р<0,05). Упродовж четвертого року навчання виявили тільки тенденцію до зростання показників фізичної підготовленості курсантів.

Аналогічною тенденцію динаміки цих показників виявили у курсантів м'язового соматотипу, що враховуючи вищезазначене, підтверджує наукове положення про вибірковий характер адаптаційних змін на основі домінантного фізіологічного механізму (Казначеєв В.П., 1986; Платонов В.М., 1988).

Факторний аналіз зміни фізичної підготовленості виявив, що її структуру у курсантів торакального соматотипу першого року на 79,5% визначає вибухова, швидкісна сила, загальна і статична силова витривалість, другого року (74%) - вибухова, швидкісна, абсолютна сила, витривалість і координація у циклічних локомоціях, третього (71,5%) - координація у циклічних локомоціях і акробатичних рухових діях, абсолютна, швидкісна, вибухова сила, четвертого (71,7%) - абсолютна, вибухова сила, витривалість, гнучкість, координація в акробатичних рухових діях. Решта в усіх випадках припадає на невстановлені чинники. Аналогічно виокремили показники, що є визначальними у зміні фізичної підготовленості курсантів м'язового та астеноїдного соматотипів на кожному етапі навчання.

Отримані відомості з урахуванням рекомендацій Т.Ю. Круцевич (2000) склали основу для встановлення у курсантів певного соматотипу раціонального розподілу фізичних навантажень визначеної спрямованості на етапах навчання. Результати аналізу коефіцієнтів парної кореляції (від r = - 0,990 до r = - 0,410; від r = 0,410 до r = 0,990 при р<0,05) показників, виокремлених факторним аналізом та які на певному етапі суттєво зростали, а також урахування ефектів перехресної адаптації (Платонов В.М., 1988), сприяли оптимізації кількості фізичних якостей, які необхідно розвивати у курсантів певного соматотипу. Зокрема упродовж першого року навчання у курсантів торакального соматотипу необхідно розвивати вибухову, швидкісну силу, загальну і статичну силову витривалість, другого року - вибухову, швидкісну, абсолютну м'язову силу, загальну витривалість, координацію у циклічних локомоціях, а також швидкісну витривалість і витривалість у складнокоординаційній руховій діяльності, що не виокремлювалися факторним аналізом, але суттєво поліпшувалися на цьому етапі. Третього року навчання необхідно розвивати координацію у циклічних локомоціях і акробатичних рухових діях, абсолютну м'язову, швидкісну, вибухову силу, а також статичну силову, загальну витривалість й витривалість у складнокоординаційній руховій діяльності. Четвертого року вплив здійснюють на абсолютну м'язову, вибухову силу, різні види витривалості, гнучкість і координацію в акробатичних рухових діях. Аналогічно визначили склад фізичних якостей, які на кожному етапі навчання необхідно розвивати у курсантів м'язового та астеноїдного соматотипів. фізичний рятувальник військовий навчальний

Отримані у констатувальному експерименті дані сприяли виявленню недоліків існуючого змісту фізичної підготовки, способів їх усунення та умов підвищення ефективності такої підготовки на кожному етапі навчання у ВВНЗ майбутніх рятувальників.

У четвертому розділі " Обґрунтування технології індивідуалізації фізичної підготовки рятувальників на етапах навчання у вищому військовому навчальному закладі та перевірка її ефективності " розкрито підходи до проектування означеної технології, подано її зміст та результати експериментальної перевірки в аспекті ефективності вирішення завдання із покращення фізичної підготовленості курсантів на останньому етапі навчання та досягнення високого рівня практичної військово-професійної підготовленості. Зокрема під час розроблення експериментальної технології враховували результати досліджень В.П. Беспалько (1995), В.І. Загвязінського (2001), Н.А. Морєвої (2005) обов'язкового виконання вимог принципів проектування педагогічних технологій. Реалізувати їх дозволило передусім врахування положень теорії адаптації (Платонов В.М., 1988), управління фізичним станом учнів у процесі фізичного виховання (Романенко В.О., 1994; Рибковський А.Г., 2003), нормативних актів (Настанова з фізичної підготовки у ЗСУ, 1997; Наказ МНС України, 2003-2004) та даних констатувального експерименту. Означене сприяло розробленню алгоритму формування і реалізації індивідуально орієнтованого змісту фізичної підготовки курсантів на етапах навчання у ВВНЗ.

Алгоритм містив комплекс проектувальних дій, що виконує викладач у визначеній послідовності, а зміст кожної передбачає таке (відповідно до номерів на рис. 1):

(1)Визначення мети та завдань процесу фізичної підготовки. Мета - покращити фізичну підготовленість курсантів до рівня, що забезпечує успішне виконання наприкінці визначених державним іспитом завдань, спрямованих на визначення їхньої практичної військово-професійної підготовленості. Етапні завдання: покращити встановлені на певний етап навчання показники фізичної підготовленості; контроль за зміною цих показників; оволодіння темами (розділами) навчального матеріалу. Оперативні завдання: виконання змісту кожного заняття фізичного виховання; виконання змісту інших визначених форм занять фізичними вправами;

(2) Визначення соматотипів курсантів. Реалізація цієї проектувальної дії дозволила здійснити поділ курсантів на однорідні за комплексом показників підгрупи, що дуже важливо для наступної дії - індивідуалізації. Остання полягала в урахуванні у сформованих підгрупах особливостей фізичної підготовленості кожного курсанта для вибору оптимального дозування фізичних вправ (Язловецький В.С., 2001). Для визначення соматотипу юнаків 18-22 років застосовують схему Штефко-Островськогоу модифікації С.С. Дарської (1975), оскільки їй немає рівноцінної у світовій практиці за чіткістю розмежування соматотипів (Губа В.П., 2000; Єдинак Г.А., 2001);

(3) Визначення складу показників фізичної підготовленості, на які буде здійснюватися цілеспрямований вплив необхідно для формування оптимального змісту фізичної підготовки курсантів різних соматотипів на певному етапі навчання. Оптимізації сприяє врахування у комплексі особливостей формування фізичної підготовленості курсантів певного соматотипу на етапах навчання. За даними констатувального експерименту щодо динаміки, структури зміни показників фізичної підготовленості, взаємозв'язків між ними та інтерпретації даних факторного аналізу (Круцевич Т.Ю., 2000) визначено фізичні якості, які необхідно розвивати у курсантів різних соматотипів. У представників м'язового соматотипу четвертого року навчання необхідно розвивати витривалість у складнокоординаційній руховій діяльності, абсолютну м'язову і вибухову силу (по 7 занять), координацію у циклічних локомоціях (8) і акробатичних рухових діях (6). У представників торакального соматотипу такими є: абсолютна м'язова і вибухова сила, різні види витривалості, гнучкість, координація в акробатичних рухових діях, а на їх розвиток спрямовують відповідно 5, 5,7, 5 і 7 занять, решту 11 із загальних 40 - для вирішення інших можливостей організму і забезпечення передумов до виконання більших фізичних навантажень (Фурман Ю.М., 2003), а на кожному занятті - додатково вправи для розвитку гнучкості (Овчарук І.С., 2006). Водночас на перших п'яти заняттях з фізичного виховання всі курсанти виконували біг 11-20 хв. у помірному темпі для підвищення функціональних можливостей;

Рис. 1. Компоненти експериментальної технології, спрямованої на індивідуалізацію фізичної підготовки майбутніх рятувальників упродовж навчання у ВВНЗ.

Примітка. Позначено критерії ефективності: "11" - кількість показників фізичної підготовленості, що суттєво покращилися протягом навчального року, "12" - кількість зазначених показників, що відзначалися найвищими значеннями наприкінці , "13" - результативність виконання рухових завдань державного іспиту із практичної військово-професійної підготовленості

(4) Розподіл у навчальному році фізичних навантажень певної спрямованості, виходячи із попереднього. Навантаження для покращення визначених фізичних якостей розподіляли у навчальному році так, аби забезпечити позитивне перенесення тренувального ефекту, досягнутого на попередніх заняттях. Це сприяло створенню передумови для розвитку, передусім витривалості у складнокоординаційній руховій діяльності, - однієї із найважливіших якостей рятувальника (Пономарьов А.Г., 1987; Зиков А.В., 1998; Мозолєв О.М.,2003). Послідовність розвитку фізичних якостей протягом четвертого року навчання була така (без урахування гнучкості): курсанти торакального соматотипу - загальна витривалість (5 занять)-гнучкість (5)-абсолютна м'язова сила (5)-статична силова витривалість (3)-швидкісна витривалість (4)-вибухова сила м'язів верхніх і нижніх кінцівок (5)-координація в акробатичних рухових діях (7)-загальна витривалість (6); м'язового соматотипу - загальна витривалість (5)-координація у циклічних локомоціях (7)-абсолютна м'язова сила (7)-вибухова сила м'язів верхніх і нижніх кінцівок (7)-координація в акробатичних рухових діях (6)-загальна витривалість (8). Розвивали фізичні якості на кожному занятті з фізичного виховання, що переважно були комплексними, тобто передбачали також удосконалення техніки визначених рухових дій і теоретико-методичну підготовку;

(5) Дозування фізичних вправ у кожному окремому занятті із визначеною спрямованістю навантажень та індивідуалізація їх параметрів. Дані зі спеціальної літератури дозволили визначити мінімальний обсяг фізичних навантажень певної спрямованості, що в окремому занятті забезпечує формування термінової адаптації. Так для розвитку абсолютної м'язової сили необхідно щонайменше 22-25 хв., статичної силової витривалості - 18-20 (Романенко В.О., 1999), швидкісних якостей - 20-22 (Линець М.М.,1997), вибухової сили - 28-32 (Верхошанський Ю.В.,1988), координації - 22-25 (Ровний А.С., 2001; Лях В.І., 2006), гнучкості - 35-45 повторень кожної вправи, але не менше 10-12 хв у середньому темпі (Атлер М., 2005), аеробно-анаеробної витривалості - 10-20 (Фурман Ю.М., 2003), аеробної - 12-20 хв. при навантаженнях помірної і субмаксимальної потужностей (Іващенко Л.Я., 1994).

Конкретизували ці мінімально необхідні обсяги кількістю фізичних вправ визначної спрямованості та оптимальним для кожного курсанта дозуванням. Для реалізації останнього на початку сформували підгрупи низького, середнього і високого рівнів розвитку фізичних якостей, що передбачалося розвивати, потім визначили для кожної кількість повторень (час) та інтенсивність виконання визначених вправ. Так під час розвитку різних видів координації використовували фронтальний метод, тобто всі одночасно виконували вправи, але з індивідуально максимальною швидкістю. Кількість вправ комплексу (одна серія) - 4-5, тривалість виконання кожної - 6-8 с, пасивний відпочинок між повтореннями відповідно 50, 40 і 30 с, між серіями - активний 2,5-3 хв. для всіх (Линець М.М.,1997; Лях В.І., 2006). Кількість повторень кожної вправи у підгрупах відрізнялася: 3 - у підгрупі із низьким, 4 - середнім, 5 - високим рівнями розвитку цієї якості. Комплекс виконували під час колового тренування, де кожна вправа - окрема станція, повне проходження одного кола відповідало одній серії, кількість яких - 2-3. У серії таких занять комплекс не змінювали, а поступове збільшення навантажень у зв'язку із адаптацією забезпечували курсанти підвищенням індивідуальної швидкості (темпу) виконання вправ.

Під час розвитку вибухової сили м'язів верхніх і нижніх кінцівок використовували відповідно стрибкові вправи та метання, а також в обох випадках деякі інші вправи. В окремому занятті використовували 5, 6 і 7 вправ (одне коло) на окремих станціях відповідно для підгрупи із низьким, середнім і високим вихідними рівнями розвитку цієї якості. Темп індивідуально максимальний, тривалість виконання стрибкових вправ 20-30 с, метань й інших вправ - 35-40 с у 2-3 серіях, активний відпочинок між повтореннями 50-60 с, між серіями - 3-4 хв. (Верхошанский Ю.В., 1988; Романенко В.О., 1999). На цих заняттях комплекси не змінювали, а поступове збільшення навантажень забезпечували курсанти, - підвищували індивідуально кількість повторень вправ за визначений час.

Для розвитку абсолютної м'язової сили в окремому занятті виконували 4 вправи, по одній на м'язи верхніх, нижніх кінцівок, спини, живота чи грудних (Гимнастика и атлетическая подготовка для курсантов, 1996). При використанні зовнішнього обтяження його величина для всіх склала 75 % від максимального, кількість повторних максимумів (ПМ) - 5-8, темп повільний, кількість підходів у кожній вправі - 3, активний відпочинок між підходами і вправами відповідно 50-60 і 70-90 с. Із кожним новим заняттям ПМ збільшували на один, після досягнення 8 ПМ обтяження збільшували на три-п'ять кілограмів і знову доводили результат до 8 ПМ. Після кожної вправи курсанти без відпочинку виконували її в статичному режимі10-15 с.

Гнучкість покращували, використовуючи в окремому занятті щонайменше 6 вправ - по дві на верхні, нижні кінцівки і поперек. По одній такій вправі виконували у підготовчій та наприкінці основної частини заняття, що сприяло одночасному вирішенню декількох завдань: покращити цю фізичну якість, підготувати м'язи до виконання завдань основної частини, перевести організм у спокійний стан. Темп виконання вправ середній, відпочинок активний 40 с, кількість ПМ кожної така: на першому занятті - 35, з кожним новим - більше на один до 40 ПМ,після чого вправи замінювали іншими аналогічними і так само впродовж серії занять кількість ПМ збільшували до 40 і т.д. (Атлер М., 2005).

Для розвитку загальної витривалості використовували біг, що виконувався різними методами: курсантами торакального соматотипу - методом цілісно-наближеного моделювання, м'язового соматотипу - рівномірним неперервним у середньому темпі (Єдинак Г.А., 1992; Фурман Ю.М., 2003). Всі інші умови виконання були однакові: у серії із восьми занять на початку навчального року тривалість виконання бігу складала від 11 хв. на першому до 15 хв. на останньому занятті, тобто із кожним новим заняттям час збільшували на 60 с.

Статичну силову витривалість розвивали, використовуючи у занятті комплекс із 6-7 вправ, кожна - на певну групу м'язів, кількість повторень - по 2-3, активний відпочинок між повтореннями і вправами відповідно30-35 с та 1,5 хв., тривалість виконання залежно від підгрупи - 15-20, 20-25 і 25-30 с (відповідно із високим, середнім і низьким вихідним розвитком якості). Збільшували фізичне навантаження, зменшуючи у підгрупах з кожним новим заняттям час відпочинку: спочатку на 5 с до 20-25 с між повтореннями однієї вправи, потім - другої вправи і т.д. (Линець М.М., 1997);

(6) Дозування фізичних вправ у визначених нормативними актами формах занять. Зміст ранкової гімнастики склали загальноприйняті у практиці фізичного виховання військовослужбовців комплекси, зміст спортивних тренувань - обрані тренерами із видів спорту засоби і методи, а дозування вправ відповідало визначеним параметрам (НФП-97; Платонов В.М., 2004).

На заняттях з фізичного виховання використовували вправи із плавання, рукопашного бою, на тренажерах та гімнастичні, легкоатлетичні, спортивно-ігрові й комплекси спеціальних вправ для впливу на професійно-важливі рухові вміння і навички, передусім у рухових завданнях, що передбачені державним іспитом.

Супутні тренувальні заняття та заняття із фізичної підготовки в особливих умовах, як форми занять фізичними вправами, проводили у вільні від занять з фізичного виховання дні, оскільки після використання в останньому оптимальних навантажень відставлена адаптація зберігається протягом 48 годин, у зв'язку із цим повторні навантаження необхідно використовувати за 48-72 години (Коршевер Н.Г., 1995). Зміст цих форм занять спрямовували на покращення витривалості курсантів.

Масові спортивно-оздоровчі заходи проводили один раз на місяць як змагання між підрозділами, а їх зміст складали вправи військово-спортивного комплексу, офіцерського багатоборства та різних видів спорту. Детальний зміст усіх використаних форм представлений у методичних рекомендаціях (Гоншовський В.М., Фотуйма О.Я., Єдинак Г.А., 2009);

(7) Визначення термінів проведення і змісту системи контролю. Використаний педагогічний контроль спрямували на одержання такої інформації: оперативний - про стан функціонування організму в умовах запропонованих під час кожного заняття фізичних навантажень; вихідний, етапний, підсумковий - про стан фізичної підготовленості курсантів відповідно на початку, наприкінці першого півріччя та наприкінці навчального року. Останні проводили під час спортивно-оздоровчих заходів, що дозволило вивільнити час занять з фізичного виховання та збільшити інтерес і зацікавленість курсантів у виконанні запропонованих тестів. Під час оперативного контролю візуально оцінювали стан курсантів та використовували пульсометрію;

(8) Підготовка матеріально-технічного забезпечення занять, як інша проектувальна дія викладача, передбачала завчасну підготовку необхідної матеріально-технічної бази, а під час проведення кожного окремого заняття - завчасну підготовку місць виконання фізичних вправ (станцій при коловому тренуванні), виходячи із поставлених завдань;

(9) Розроблення комплексу заходів із підвищення мотивації курсантів до виконання поставлених завдань. Експериментальна технологія передбачала комплекс заходів для підвищення зацікавленості курсантів у покращенні фізичної підготовленості. Для цього спиралися на їхні вихідні й поточні досягнення як основу свідомої та активної участі кожного у вирішенні поставлених завдань (Хекхаузен Х., 2003; Декерс Л., 2007). Водночас спонукали курсантів до самостійних занять фізичними вправами, самоконтролю за досягнутими результатами, а також доводили до відома керівників підрозділів дані про стан фізичної підготовленості курсантів та використовували різні стимули і заохочення;

(10)Узгодження розробленого змісту із загальним режимом дня курсантів, викладачами інших дисциплін у напрямі пріоритетності й обов'язковості його виконання. Реалізація цієї проектувальної дії сприяла узгодженню запропонованого змісту фізичної підготовки курсантів з іншими викладачами і керівниками підрозділів в аспекті його систематичної реалізації у формах занять фізичними вправами, якими вони здійснювали керівництво. Водночас узгодили розклад занять з фізичного виховання та спортивного тренування, а саме рівномірно розподілили їх та інші використані форми впродовж тижня, півріччя і навчального року.

Перевірку експериментальної розробки здійснили в останній рік навчання майбутніх рятувальників у вищому військовому навчальному закладі. Дані на початку засвідчили однорідність експериментальних та контрольних груп курсантів торакального і м'язового соматотипів за показниками фізичної підготовленості. Наприкінці експерименту за кількістю показників, які протягом навчального року суттєво змінилися, виявили, що у ТЕ із 14 покращилися всі, у ТК - тільки 2 показники. Аналогічними були відмінності даних МЕ та МК, за винятком такого: у перших покращилося 12 показників, у других - жоден; у МЕ не змінилася статична силова витривалість і координація в акробатичних рухових діях (табл. 1).

Аналіз отриманих даних за іншим критерієм - вищими значеннями (на рівні від р<0,05 до р<0,001) досліджуваних показників при порівнянні у дослідних групах наприкінці експерименту - виявив, що у ТЕ таких показників було 13, а значення одного показника (швидкісної сили) не відрізнялося від виявленого у ТК. У МЕ вищими значеннями ніж у МК відзначалося 11 показників, а інші 3 (статична силова, загальна витривалість, координація в акробатичних рухових діях) - не відрізнялися.

Стан практичної військово-професійної підготовленості відображено у таблиці 2. Сумарна оцінка виконання 14 рухових завдань відповідного державного іспиту засвідчила, що у ТЕ високою підготовленістю відзначалося 70% курсантів, тоді як у ТК - тільки 52,2%, а решта (відповідно 30 і 47,8%) - нижчими від високого рівнями. У МЕ високу військово-професійну підготовленість мали 80% курсантів, у МК - тільки 50%, а 20 і 50% відповідно - нижчі від високого рівні.

Отже запропонована технологія фізичної підготовки є ефективнішою у формуванні довготривалої адаптації майбутніх рятувальників до максимальних і субмаксимальних фізичних навантажень, вирішення завдань із покращення їх фізичної і практичної військово-професійної підготовленості, ніж існуюча.

У п'ятому розділі "Аналіз і узагальнення результатів дослідження" подано підсумки дисертаційної роботи. Результати дослідження підтвердили та доповнили вже існуючі розробки, а також сприяли отриманню абсолютно нових даних в аспекті проблеми, що вивчалася. Зокрема, науковими працями М.Т. Лобжи (1991), А.В. Зикова (1998), В.П. Леонтьєва (2000), С.А. Морозова (2000), А.А. Юрченка (2000) А.М. Ковальчука, Ю.М. Антошківа (2005) визначено високий зв'язок і залежність стану практичної військово-професійної підготовленості курсантів ВВНЗ від їхньої фізичної підготовленості. Це підтверджено і нашим дослідженням. Водночас підтверджено висновки K. Tittel (1992), В.І. Нікішина (1994), В.В. Зайцевої (1995), Б.О. Нікітюка (2000), Г.А. Єдинака (2001), R.S. Behnke (2001), A. Stula (2001) про високу ефективність диференціації й індивідуалізації процесу фізичної підготовки на основі соматотипу у вирішенні різних за змістом завдань. Водночас дістали підтвердження висновки Н.Я. Найта (1991), В.П. Беспалько (1995), М.М. Фіцули (2002), Н.А. Моревої (2005) про ефективність технологічного підходу у формуванні змісту педагогічного процесу.