Теоретико-методичні основи рухової діяльності дітей з церебральним паралічем у фізичному вихованні

Щодо змісту уроків учнів 15-16 років, то його перший варіант відрізнявся від використаного 13-14-річними тільки більшою кількістю ПМ або фізичних вправ певної спрямованості, а другий варіант від першого -- відсутністю вправ для покращення результатів у рухових завданнях із самозабезпечення, які замінили вправами дихальної і східної гімнастик. В учнів 16-17 років зміст уроків був схожий з другим варіантом для 15-16-річних, за винятком такого: частину уроків (14) спрямували на загальну, іншу (21 урок) -- на професійно-орієнтовану фізичну підготовку; покращували відповідно силові якості, загальну витривалість та координацію в рухах руками, пальцями рук, швидкість рухів і реагування, динамічну і статичну силову витривалість, -- в усіх випадках з урахуванням рекомендацій (Я.С. Вайнбаум, 1991; В.Г. Григоренко, 1991; Л.В. Шапкова, 2003) щодо їх дозування для створення термінової адаптації. В усіх групах серії уроків з вправами певної спрямованості у навчальному році розподілили так: для покращення загальної витривалості, бистроти, координації в рухових діях із самозабезпечення, загальної витривалості, абсолютної сили, вибухової сили та під час усіх уроків -- для покращення гнучкості. Вищезазначене сприяло створенню кумулятивної адаптації і певною мірою -- позитивному перенесенню ефекту попередніх занять. Основними методами були: ігровий, варіативної і суворо регламентованої вправи; також використовували колове тренування, фронтальний, груповий, індивідуальний методи організації учнів. Для створення позитивного емоційного стану застосовували музичний супровід і рухливі ігри.

Тижневий розподіл форм занять у VII-IX класах спеціальної загальноосвітньої школи передбачав: у понеділок, четвер -- по одному уроку фізичного виховання і заняттю ЛФК (45 хв кожне), вівторок і п'ятницю -- заняття у спортивних секціях (по 90-120 хв), середу -- відновлення фізичної працездатності; щоденні рухливі перерви (10-15 хв), гімнастику до занять (15-20 хв), на всіх уроках розкладу-- рухливі хвилинки, щонайменше один на місяць масовий рекреаційно-оздоровчий захід (90-120 хв), реалізований як багатоетапні «Спартіанські ігри». Для учнів І-ІІ курсів професійно-освітнього навчального закладу розподіл форм такий: у понеділок-- подвоєний урок фізичного виховання, четвер -- заняття ЛФК (90 хв), вівторок і п'ятницю -- заняття у спортивних секціях (по 90-120 хв), рухливі паузи під час навчально-виробничої діяльності й самопідготовки (10-15хв) та аналогічна реалізація інших використаних у школі позаурочних форм.

Модельно-цільові характеристики системи управління передбачали досягнення кожним учнем наприкінці навчального року індивідуально найвищих показників психофізичного стану. Контроль за результатами процесу (вихідний, поточний, підсумковий) у школі забезпечувався оцінюванням результатів у рухових завданнях із самозабезпечення (методика GMFM), стану розумової працездатності (методика В. Анфімова), функціонування дихальної, серцево-судинної, нервово-м'язової систем (усталені методики), психологічного стану учнів (методика САН, Спілбергера-Ханіна), використовуючи відповідні оціночні шкали. У професійно-освітньому навчальному закладі, крім зазначеного, оцінювали також стан сформованості навичок у професійно важливих рухах та розвитку фізичних якостей: швидкості рухів руками (тепінг-тест), різновидів витривалості (згинання-розгинання рук в упорі лежачи на лаві, піднімання тулуба в сід з положення лежачи на спині за одну хвилину, утримування тулуба у прогині лежачи на животі), сили м'язів неураженої руки (кистьова динамометрія).

Для перевірки ефективності розроблених складових управління провели серію однорічних формуючих експериментів. Узагальнення їх результатів засвідчило суттєвіше покращення більшості досліджуваних показників у ЕГ порівняно з КГ-- приріст був більший, у середньому, на 10,7-65,7% в учнів 13- 14 років, на 10,7-27,8% і 12,6-51,9% після використання 15-16-річними учнями відповідно після реалізації першого та другого варіантів змісту, на 17,9-46,2% в учнів 16-17 років (р<0,05). Зазначене дає підставу визнати, що основу ефективної реалізації організаційно-методичного забезпечення рухової діяльності дівчаток (дівчат) і хлопчиків (хлопців) з церебральним паралічем у процесі фізичного виховання в спеціальних навчальних закладах повинні складати визначені фахівцями (А.Г.Рибковський, 1999; Т.Ю. Круцевич, 2000) положення теорії управління руховою активністю індивіда. Водночас дані засвідчують можливість досягати від 13 до 17 років вищих кінцевих результатів накопиченням щорічного позитиву за допомогою неперервної рухової діяльності-- систематичного (щоденно впродовж кожного року навчання) використання фізичних вправ у визначених формах.

У п'ятому розділі «Концепція організації і формування змісту рухової діяльності учнів з церебральним паралічем у процесі фізичного виховання в спеціальних навчальних закладах та технологія реалізації її положень» викладено підходи до вдосконалення організації та змісту такої діяльності, що враховують дані попередніх етапів дослідження і сучасні загальнопедагогічні, галузеві ідеї й положення. Необхідність удосконалення ґрунтується на аналізі даних, що засвідчують недостатню ефективність рухової діяльності в спеціальних навчальних закладах у вирішенні завдань соціальної адаптації учнів з церебральним паралічем на сучасному етапі. Так, виконуючи, передусім прикладні функції, вона практично не забезпечує реалізацію мотивів й інтересів учнів, формування потреби систематично займатися фізичним вихованням і спортом, але спричиняє самоусунення від таких занять. Звідси низька якість вирішення завдань із формування життєво важливих рухових умінь (навичок), знань щодо ведення здорового способу життя й активної співпраці з іншими людьми; розвитку фізичних якостей, моторних, психічних функцій і функціональних можливостей учня. Водночас недостатньо враховані: можливість компенсувати обмежені (втрачені) функції збереженими, стимулююча функція оцінки, сучасні тенденції модернізації організаційних основ і змісту фізичного виховання. Розв'язання означених завдань сприятиме кращій адаптації учнів до життєдіяльності в суспільстві як його активних і самодостатніх учасників.

Концепція подана як взаємопов'язаний комплекс засадничих ідей, принципів, підходів, умов організації рухової діяльності та формування її змісту, в тому числі нормативного забезпечення, враховуючи визначені на кожному освітньому рівні мету і завдання. Засадничі ідеї пов'язані з необхідністю подолати існуючі негативні явища і недоліки в організації та змісті рухової діяльності учнів спеціальних навчальних закладів у процесі фізичного виховання наданням їм виразніших індивідуального спрямування, гуманізації, демократизації і максимального узгодження з природними змінами, що відбуваються в організмі дитини з певною формою церебрального паралічу у період шкільного віку. Зокрема, гуманізація процесу сприяє створенню позитивного психологічного клімату для максимальної реалізації індивідуальних можливостей, самодіяльності й активності, формування етичних норм та естетичних ідеалів. Демократизація забезпечує: поглиблення співпраці навчального закладу та сім'ї, суспільних, державних виконавчих ланок, громадськості, відхід від жорсткої адміністративної регламентації; залучення творчого потенціалу вчителя до використання наявної матеріально-технічної бази і місцевих традицій; урахування побажань, запитів учнів та різноманіття засобів фізичного виховання.

Реалізуються зазначені засадничі ідеї виконанням вимог загальних і методичних принципів. Так загальний принцип зв'язку з життєдіяльністю визначає прикладну функцію рухової діяльності, а саме вдосконалення вже наявних і формування нових умінь (навичок) у рухових діях із самозабезпечення, а, починаючи з підліткового віку, -- додатково дій, що складатимуть основу майбутньої професії. Іншу функцію визначає принцип компенсаторної і корекційно-розвивальної спрямованості -- стимулювання у пошкоджених органах (системах) компенсаторних механізмів активізацією збережених функцій для створення: стійкої адаптації, усунення (зменшення) відхилень від норми (у фізичному розвитку, вияві психофізичних якостей, руховій підготовленості), а також профілактики і попередження вторинних захворювань.

Актуалізації особистісних здібностей учня сприяє виконання вимог методичного принципу доступності й індивідуалізації, що передбачає врахування інтересів, побажань і зумовлених статтю, формою захворювання особливостей перебігу патологічних процесів, морфофункціонального дозрівання, розвитку моторних і психічних функцій. Конкретизація зазначеного у віковому аспекті сприятиме максимальному узгодженню цих процесів з параметрами рухової діяльності, тобто забезпечить умови для кращого розвитку систем організму, які відповідають іншому принципу -- вікової адекватності.

Виконанням вимог принципу систематичності забезпечується, передусім стійкість сформованих умінь (навичок) у вивчених рухових діях. Це важливо з огляду на прогресування патологічних змін у морфології і функціях організму починаючи з підліткового віку, негативно позначається на рухових можливостях учнів за відсутності постійного вдосконалення (підтримання на досягнутому рівні) рухового стереотипу. Водночас реалізацією цього принципу забезпечується наступність в оволодінні навчальним матеріалом кожного освітнього рівня, яким передбачається ускладнення з віком рухових завдань. Зазначене є невід'ємною умовою покращення різноманітних показників учня.

Важливим є методичний принцип прогресування впливу рухової діяльності, -- виконанням його вимог досягається поступове збільшення фізичних навантажень, яке повинно відбуватися, насамперед за рахунок кількості повторень (часу виконання) вправи або (та) кількості вправ в окремому занятті та враховувати часові параметри відпочинку між заняттями, якими обмежується ефект суперкомпенсації. Реалізація іншого методичного принципу -- циклічності -- забезпечується періодичним повторенням опанованих раніше рухових дій та вправ для розвитку певної фізичної якості, розподілених відповідно по місяцях навчального року та циклам. Щодо принципу неперервності, то виконання його вимог забезпечує постійне (щоденно впродовж кожного року навчання) використання засобів фізичного виховання, що є важливим для розвитку органів і систем організму, уповільнення негативних патологічних змін, забезпечення необхідної добової норми рухової активності хворої дитини.

Ураховуючи вищезазначене та отримані експериментальні дані спроектували зміст рухової діяльності учнів з церебральним паралічем у спеціальних навчальних закладах, мета якої -- формування максимально дієздатної, суспільно значущої і корисної особистості з активною життєвою позицією, основні завдання -- покращити психофізичний стан, тобто максимально (виходячи з індивідуальних особливостей) розвинути фізичні, моральні, вольові якості, психічні, моторні функції і функціональні можливості, сформувати життєво важливі рухові вміння і навички, підвищити інтерес учнів до занять фізичними вправами. У професійно-освітньому навчальному закладі завданнями також були: якнайкраще оволодіння спеціальними уміннями і навичками, розвиток до індивідуально найвищого рівня необхідних для успішної праці фізичних якостей; запобігання прогресуванню патологічних змін в організмі, формування основ особистої фізичної культури через поєднання мотивів, потреб у систематичних заняттях із знаннями й уміннями виконувати оздоровчу (реабілітаційну, спортивну) рухову діяльність з індивідуально оптимальними параметрами; використання рухової діяльності для комунікації з іншими людьми.

Проект містив експериментально обґрунтовані, конкретизовані за освітніми рівнями (початкова, основна, старша школи, професійно-освітній навчальний заклад) види фізичних вправ та розглядався як єдність інваріантного і варіативного компонентів. Перший орієнтував на виконання визначених суспільством вимог до рівня вмінь (навичок), психофізичного і морфофункціонального розвитку кожної дитини в усіх регіонах незалежно від індивідуальних особливостей патології, майбутньої соціальної діяльності, місцевих особливостей, матеріально-технічного забезпечення. Другий компонент передбачав використання видів фізичних вправ, визначених з урахуванням інтересів, побажань, індивідуальних особливостей патології учнів та регіональних умов, традицій, матеріально-технічного забезпечення. Частка цього компонента в річному обсязі уроків фізичного виховання і занять ЛФК становила: у початковій школі 30-40%, основній -- 40- 50%, старшій -- 50-60%, професійно-освітньому закладі -- 60-70% (інша частка припадала на інваріантний компонент). Щодо контролю, то він був комплексний медико-педагогічний та враховував науково обґрунтовані вимоги до вибору показників і формування нормативів оцінки. Так остання була систематична, диференційована, лише позитивна і стимулювальна, мала сприяти, а не гальмувати розвиток, спонукати до активності, формувати бажання й інтерес учня до занять, реагувати на будь-який позитив, а її мета -- отримати інформацію про індивідуальну зміну показників, а не міру відповідності значень середньостатистичній нормі.

Напрямами здійснення контролю були: морфофункціональний стан (довжина, маса тіла, обвідні розміри грудної клітки, життєва ємність легенів, частота пульсу в спокої, артеріальний тиск, сила кисті неураженої кінцівки), побутово-професійна дієздатність (школа -- результативність виконання рухових завдань із самозабезпечення за методикою GMFM, професійно-освітній заклад -- уміння, навички у професійно важливих рухових діях); теоретико-методична (вміння використовувати спеціальні знання на практиці); загальна рухова (уміння і навички в рухових діях програмного матеріалу) і фізична (основні кондиційні якості та здатність до копіювальних рухів, рівноваги, просторової орієнтації, довільного розслаблення м'язів за загальноприйнятими тестами) підготовленість. Остання в професійно-освітньому навчальному закладі передбачала також оцінювання важливих для трудової діяльності учня фізичних якостей: швидкості рухів руками (тепінг-тест) та різновидів витривалості (згинання і розгинання рук в упорі лежачи на лаві, піднімання за одну хвилину тулуба у сід з положення лежачи на спині, утримування тулуба у прогині назад лежачи на животі).

Упродовж навчального року здійснювали аналіз таких показників: вихідний контроль -- усіх у зазначених напрямах; поточний (після оволодіння певним матеріалом, здебільшого щомісяця) -- теоретико-методичної і загальної рухової, етапний (наприкінці семестру) -- фізичної підготовленості й побутово-професійної дієздатності; підсумковий -- усіх показників. Оперативний контроль використовували на кожному занятті для визначення відповідності поточного стану учня запропонованим навантаженням. Етапні й підсумкові досягнення були вихідними для наступного періоду навчання та підставою для коригування змісту занять. Критеріями, показниками і системою оцінювання були: для теоретико-методичної підготовленості -- міра застосування на практиці сформованих знань (чинна 12-бальна шкала); для загальної рухової і побутово-професійної дієздатності -- результати виконання рухових завдань із самозабезпечення і сформованість умінь (навичок) у рухових діях; для морфофункціонального стану і фізичної підготовленості -- рівень вияву відповідних показників та фізичних якостей (в усіх випадках за 3-бальною шкалою GMFMS, де: «0» -- відсутність зміни, «1»-- незначна, «2» -- значна, «3» -- дуже значна позитивна зміна показника).

Водночас виявили високу ефективність технологічного підходу під час реалізації змісту певного навчально-виховного процесу, універсальність структури таких технологій і принципів їх проектування (В.П.Беcпалько, 1989; В.М. Монахов, 1995; В.І. Загвязінський, 2001). Крім цього встановили, що виконання вимог цих принципів є ефективнішим при застосуванні методичних прийомів, що враховують особливості мети, завдань, змісту процесу. Ефективність реалізації технології підвищується при врахуванні педагогічних умов, що віддзеркалюють адекватні наявній ситуації дії вчителя (Г.І.Попов, 1998; М.М. Фіцула, 2003). З урахуванням цього спроектували технологію реалізації визначеного концепцією змісту рухової діяльності учнів з церебральним паралічем у спеціальних навчальних закладах та виокремили методичні прийоми реалізації принципів її проектування, що передбачали (відповідно до номерів на рис.1): 1-3-- визначення стратегічної мети як сутності рухової діяльності, етапних завдань для поступового досягнення мети, оперативних -- для розв'язання останніх; 4 -- формування змісту контролю для оцінки стану вирішення поставлених завдань; 5 -- розподіл упродовж дня і тижня різних форм занять з урахуванням відповідних гігієнічних вимог; 6 -- дотримання рекомендацій теорії і методики фізичного виховання (фізичної реабілітації) при формуванні змісту визначених форм занять; 7 -- детальне планування змісту цих форм занять; 8 -- забезпечення єдності інваріантного і варіативного компонентів для якіснішого розв'язання завдань уроку; 9 -- урахування закономірностей

утворення термінової адаптації при формуванні змісту окремого, кумулятивної -- серії занять, а слідового ефекту -- при розподілі форм занять між днями тижня; 10 -- визначення послідовності оволодіння навчальним матеріалом упродовж тижня; 11-- конкретизація означених завдань в аспекті їх адекватності можливостям й умінням учня.

Педагогічні умови, які підвищують ефективність реалізації розробленої технології, передбачали: 12 -- створення позитивного психологічного клімату в класі; 13-14 -- надання вчителю більшої творчої свободи, розширення і поглиблення його співпраці з сім'єю, іншими педагогами; 15 -- спрямування і заохочення кожного учня до активної діяльності; 16 -- вибір оптимального дозування фізичних вправ, їх планування за циклами з урахуванням даних експерименту; 17 -- коригування параметрів фізичних вправ виходячи з поточного стану учнів; 18 -- одночасне розв'язання навчальних завдань та з різнобічної фізичної підготовки.

Розроблена концепція створила передумови для модернізації чинної системи фізичного виховання учнів з церебральним паралічем, а спроектована технологія -- передумови для ефективної реалізації її положень на рівні спеціальних навчальних закладів.

У шостому розділі «Експериментальна перевірка ефективності розробленої технології» представлено результати використання двох варіантів технології, спрямованої на реалізацію визначеного концепцією змісту рухової діяльності учнів спеціальних загально- і професійно-освітніх навчальних закладів у процесі фізичного виховання відповідно з VII по Х клас та з І по ІІІ курс. Ефективність розробок визначали за: кількістю досліджуваних показників, що суттєво покращилися впродовж кожного року навчання, літніх канікул і всього періоду; величиною щорічної зміни цих показників у ЕГ та КГ. Об'єктивність висновків про результати експерименту підвищували отримані на початку дані, оскільки свідчили про однорідність сформованих за віком, формою церебрального паралічу і виявом показників, що вивчалися, ЕГ та КГ: у дівчат V склало 2,3-9,1 і 2,2-11,7% відповідно, у хлопців -- 1,1-9,1 і 1,2-14,3%, за винятком діастолічного тиску і рухливості гомілкостопового суглоба лівої кінцівки при активному згинанні, що були більші відповідно у ЕГ та КГ. За л-критерієм Колмогорова-Смірнова в дослідних групах не виявили нормального розподілу значень показників самопочуття, активності, настрою, особистісної й реактивної тривожності учнів, що дало підстави при вивченні відмінності двох середніх використовувати непараметричний критерій.

Наприкінці експерименту отримали зовсім інші дані. Так за період з VII по X клас у ЕГ та КГ дівчат з 36 досліджуваних показників покращилось відповідно 12 і 5, хлопців -- 13 і 6. Водночас наприкінці ІХ класу у ЕГ дівчат значення 31, у ЕГ хлопців -- 29 показників були суттєво вищі порівняно з КГ. Узагальнення отриманих даних засвідчило, що використання розробленої технології в спеціальних загальноосвітніх школах забезпечує учням зі спастичною диплегією і геміпарезом виразний позитивний ефект, передусім у зміні функціональних показників, уповільненні негативної патології суглобово-зв'язкового апарату, формуванні усвідомленого ставлення до занять фізичними вправами. Натомість використання традиційного змісту призводить до значно меншої у кількісному та якісному відношеннях зміни досліджуваних показників.

Аналогічні результати отримали у дослідних групах учнів професійно-освітніх навчальних закладів (табл. 2). У дівчат і хлопців одна з причин одержаних результатів -- організація їх рухової діяльності як неперервного процесу, що забезпечив систематичне використання фізичних вправ протягом кожного року навчання та в перерві між ними. Підтвердженням цього є: щорічне збільшення загальної рухової активності у ЕГ та зменшення -- у КГ; відповідно несуттєве (чому сприяли самостійні заняття фізичними вправами) та значне погіршення під час літніх канікул більшості інших досліджуваних показників.

Таким чином, перевіркою дієвості розробленої концепції та технології реалізації її положень у спеціальних навчальних закладах підтверджено, що їх застосування забезпечує кращі результати у вирішенні завдань соціальної адаптації учнів з церебральним паралічем ніж традиційний зміст та технологія його реалізації.

У сьомому розділі «Аналіз і узагальнення результатів дослідження» інтерпретовано результати проведених досліджень з позицій інших наукових праць стосовно означеної проблеми, для виокремлення дискусійних положень, основних результатів дисертаційної роботи, їх наукової і практичної значущості. Зазначене та отримані дані сприяли розв'язанню важливої науково-прикладної проблеми, пов'язаної із формуванням і реалізацією змісту рухової діяльності дітей з різними формами церебрального паралічу у процесі фізичного виховання в спеціальних загально- і професійно-освітніх навчальних закладах як складової їхньої соціальної адаптації з урахуванням сучасних тенденцій модернізації системи фізичного виховання і фізичної реабілітації.

Результати досліджень підтвердили пріоритетний характер засобів фізичного виховання у вирішенні завдань соціальної адаптації та фізичної реабілітації осіб з церебральним паралічем (В. І. Козявкін, 1996; К. А. Семенова, 1999; Р. В. Чудная, 2000; С. П. Євсеєв, 2001; L. A. Koman, 2002), необхідність надання такій діяльності систематичного і неперервного характеру за участю всіх педагогів спеціального начального закладу, сім'ї й установ різного відомчого підпорядкування (В.Ю. Мартинюк, 2005; Р.О. Моісеєнко, 2005; Г.О. Слабкий, 2007). Підтверджено також відсутність у дітей 7-17 років залежності динаміки психічних функцій від форми церебрального паралічу (B. Crothers, 1988) та існування диспропорції в структурі їх інтелекту: автономність, відносно високий розвиток вербальних, недорозвиненість просторово-зорових функцій і якості міжфункціональних зв'язків порівняно з дітьми без порушень розвитку (І.І. Мамайчук, 2000; А.І. Шинкарюк, 2002). Доповнено результати досліджень щодо загальнокультурних та пов'язаних з фізичним вихованням мотивів, інтересів, потреб дівчат і хлопців 13-17 років без порушень розвитку (Т.Ю. Круцевич, 2000), що сприяло отриманню нових даних в аспекті схожих тенденцій і розбіжностей у зазначеному цієї категорії учнів та з церебральним паралічем для обґрунтування ефективних засобів фізичного виховання останніх. Доповнено також дані про ефективні засоби і форми їх рухової діяльності у фізичному вихованні в спеціальних навчальних закладах 

Таблиця 2 - Характеристика зміни досліджуваних показників у експериментальних та контрольних групах учнів спеціальних професійно-освітніх навчальних закладів у ході педагогічного експерименту

Примітки: «0» -- відсутність зміни, «+» -- покращення, «-» -- погіршення, «---» -- відсутність достовірної відмінності показника, «*» -- достовірно кращий показник (у всіх зазначених випадках -- на рівні p<0,05); експериментальні групи (ЕГ): дівчата -- n=24, хлопці -- n=21, контрольні (КГ) -- по 20

(Ю.А. Дроздов, 1985; Л.В. Шапкова, 2001-2003; О.Є. Аксьонова, С.П. Євсєєв, 2004). Систематизацією даних опитування вчителів, експертних оцінок і експериментальним обґрунтуванням складу, спрямованості, дозування фізичних вправ, їх розподілу в уроках упродовж навчального року поглиблено знання про зміст складових управління психофізичним станом учнів з церебральним паралічем у процесі фізичного виховання в спеціальних навчальних закладах(О.В.Гузій, 2002; А.А. Дмітрієв, 2002; М.С. Ковінько, 2002; О.А. Мерзлікіна, 2002; С.П. Демчук, 2003; О.А. Шлапаченко, Т.П. Вісковатова, 2008), про системність підходів до формування заходів їх соціальної адаптації (Г.В. Алферова, 2001; О.П.Мінцер, 2005) та їх комплексний (медико-соціально-педагогічний) характер (В.І. Козявкін, 2000; І.М. Азарський, 2001; Y. Asagai, 2002; М.М. Лєпєсова, 2005).

Водночас уперше: * розроблена концепція організації і формування змісту рухової діяльності учнів з церебральним паралічем у фізичному вихованні в спеціальних навчальних закладах;

* теоретично обґрунтована й експериментально підтверджена ефективність розробленої технології, що спрямована на реалізацію положень концепції на базовому рівні. Розробка має впроваджувальні пріоритети (інформаційний лист про нововведення у системі охорони здоров'я №16-2009) -- Укрмедпатентінформом її рекомендовано для використання у лікувально-профілактичних установах МОЗ України;

* виявлені комплексним лонгітюдинальним дослідженням схожі тенденції, особливості вияву і зміни у дітей шкільного віку з церебральним паралічем: результатів виконання рухових завдань із самозабезпечення, показників психічних функцій, рухової активності, морфофункціональних показників дівчаток і хлопчиків з різними формами церебрального паралічу під впливом традиційного змісту рухової діяльності у спеціальних навчальних закладах. Виявлені також схожі й відмінні ознаки чинників, які визначають управління їхнім, та учнів без порушень розвитку психофізичним станом у процесі фізичного виховання;

* виявлені анкетуванням й експертною оцінкою пріоритети загальнокультурних та пов'язаних із заняттями фізичними вправами мотивів й інтересів, а також їх особливості в учнів з церебральним паралічем і без порушень розвитку.

ВИСНОВКИ

Аналіз літературних джерел свідчить, що незважаючи на провідне місце рухової діяльності з використанням фізичних вправ у вирішенні завдань соціальної адаптації дітей з церебральним паралічем, її реалізація у спеціальних навчальних закладах на сучасному етапі не забезпечує належного ефекту. Значною мірою це зумовлено незавершеністю розробок концептуальних ідей і положень формування змісту, організації, нормативного забезпечення такої діяльності; відсутністю комплексних досліджень загальних тенденцій, особливостей вияву і зміни показників моторних, психічних функцій, рухової активності, морфофункціональних показників дівчаток (дівчат) і хлопчиків (хлопців) з різними формами захворювання у 7-17 років. Зазначене ускладнює розроблення технологій, спрямованих на реалізацію вказаної рухової діяльності, хоча охоплення учнів позаурочними оздоровчо-рекреаційними і спортивними заходами дуже низьке.

Загальна рухова активність дівчаток з церебральним паралічем зменшується після 10, хлопчиків -- 9, а оздоровча-- після 10 років. За два роки навчання у професійно-освітньому закладі ці показники дівчат не змінюються, хлопців -- у перший рік відзначаються зростанням оздоровчої при зменшенні загальної рухової активності, в другий навпаки. Результати виконання дівчатками (дівчатами) і хлопчиками (хлопцями) рухових завдань із самозабезпечення схожі: від 7 до 17 років вони суттєво покращуються кількісно та якісно; з 7 років виокремлюються завдання з низькими результатами, зумовлені формою захворювання й індивідуальною руховою підготовленістю; у підлітковому віці більшість результатів погіршується, потім -- практично не змінюється. Особливості зміни пов'язані, передусім з неоднаковим щорічним приростом і виявом результатів у дітей з різними формами захворювання.

Динаміка морфофункціональних показників дівчаток і хлопчиків з церебральним паралічем на етапі шкільного віку виявляє схожі тенденції: щорічне покращення морфологічних і показників нервово-м'язової, дихальної систем; чергування періодів їх високого і низького приросту, інші з яких критичні чи середнього приросту; існування періодів погіршення показників діяльності серцево-судинної системи. Особливості пов'язані зі статтю і формою захворювання: діти зі спастичною диплегією, геміпарезом відзначаються кращими показниками діяльності нервово-м'язової системи ніж з атонічно-астатичною формою і гіперкінезом; при однаковій формі цей показник кращий у хлопчиків ніж у дівчаток. Приріст морфологічних показників у них високий відповідно у 7-9, 12 та 7-8, 14-15 років, середній -- 13-15 та 9, 12-13, 16 років, а функціональних такий: у дівчаток (дівчат) середній і низький -- відповідно у 7, 10, 15-16 та 9, 12-14 років, у хлопчиків (хлопців) високий у 16, середній -- 12-15, низький -- 8-11 років.

Інтелект дітей шкільного віку з церебральним паралічем суттєво підвищується у 12-14 і 16-17 років, але виявляє диспропорцію в структурі у зв'язку з автономним покращенням і вищими показниками вербальних при недорозвиненості просторово-зорових функцій і якості міжфункціональних зв'язків. Особливості розвитку зумовлені віком і формою захворювання: при атонічно-астатичній формі й гіперкінезі показники вищі ніж при спастичній диплегії і, особливо геміпарезі; у 7 років відповідно 4 і 8%, у 17 -- 6% учнів з геміпарезом розумово відсталі. При спастичній диплегії порівняно з іншими формами найменш розвинуті енергетичні можливості інтелекту в швидкому виконанні арифметичних завдань, при всіх формах, за винятком гіперкінезу -- зорово-моторна здатність концентрувати, розподіляти і переключати увагу.

Діти шкільного віку з церебральним паралічем та без порушень розвитку відрізняються мотивами й інтересами до занять фізичними вправами: у 13-15 років позитивне ставлення виявляє відповідно 89,7 і 56,5% дівчат, 88 і 68,2% хлопців, у 16-17 -- 76,2 і 34,5% та 81,5 і 53,4%. Структуру їх інтересів складає: у дівчат 13-15 років -- ритмічна гімнастика (у перших 69,2, других -- 39,2%) та спортивні ігри (30,8 і 27%), у хлопців -- відповідно вправи на силу (38,7%), спортивні ігри (35,9%), бігові вправи (6,7%) та спортивні ігри (37,4%), одноборства (11%), атлетична гімнастика (10,3%). У дівчат 16-17 років такими є відповідно вправи під музику (72,1%), спортивні ігри (19,7%), вправи на тренажерах (4,8%) та аеробіка (30,7%), спортивні ігри (16,7%), у хлопців -- вправи на силу (49,5%), спортивні ігри (23,1%), вправи на тренажерах (20,5%) та спортивні ігри (27,3%), атлетична гімнастика (17,5%), східні одноборства (11,6%). Їхні інтереси ґрунтуються на схожих потребах: у дівчат 13-15 років-- отримати позитивні емоції, у хлопців-- самовдосконалитися, самовиразитися; 16-17 років -- у всіх додатково покращити соматичне здоров'я. Основні причини нереалізованих підлітками 13-15 років з церебральним паралічем інтересів: незадовільний стан здоров'я, брак вільного часу, 16-17 років-- додатково відсутність пропозицій від однолітків про спільну рухову діяльність, боязкість глузувань однокласників.

У дівчаток шкільного віку з церебральним паралічем та без порушень розвитку щорічні зміни морфофункціональних показників неоднакові: у перших найбільше періодів високого приросту виявлено в обвідних розмірах грудної клітки, частоті пульсу, в других -- довжині тіла, життєвій ємності легень, частоті пульсу; у хлопчиків -- відповідно у масі тіла, артеріальному тиску, частоті пульсу та довжині, масі тіла, силі кисті неураженої кінцівки. Діастолічний тиск дітей без порушень розвитку щорічно зростає, тоді як дівчаток з церебральним паралічем -- знижується від 7 до 15, хлопчиків -- до 14 років, після чого результати не відрізняються. Динаміка інших функціональних показників схожа, але величини вияву кращі у дітей без порушень розвитку, за винятком пульсу в спокої, який нижче у дівчат з церебральним паралічем у 11-12, 16, хлопців -- 13-14, 16 років, а також діастолічного тиску і довжини тіла дівчат, що починаючи з 15 та у 17 років не відрізняються від виявлених у перших. Оздоровча рухова активність дітей з церебральним паралічем нижча (на рівні р<0,05), загальна -- не відрізняється від виявленої нами та розрахункової межі (16-20% часу тижня) норми для дітей без порушень розвитку: у дівчат складає 13,1-16,9%, хлопців-- 12,6-16,5% (р>0,05).

Показники функцій інтелекту дітей з церебральним паралічем значно нижчі ніж дітей без порушень розвитку, за винятком вербальних при атонічно-астатичній формі й гіперкінезі у 15-17 років, а особливості динаміки такі. У перших найбільший приріст в усі періоди виявляють вербальні, найменший -- функції перцептивної організації інтелекту, середній -- пам'яті й уваги. У других у 8-10 років найбільшим є приріст функцій перцептивної організації інтелекту, 11-14 -- вербальних, 15-17 -- показники всіх функцій вирівнюються. Відповідно молодший та середній шкільний вік найважливіші в їх покращенні, за винятком функцій перцептивної організації інтелекту учнів з геміпарезом, що суттєво зростають у 7-11 і 15-16 років.

Оптимальним в організації рухової діяльності учнів VII-IX класівспеціальних шкіл є такий розподіл форм занять у тижні: понеділок, четвер -- по одному уроку фізичного виховання і заняттю ЛФК (кожне 45 хв); вівторок, п'ятниця -- заняття у спортивних секціях (по 90-120 хв), щоденно гімнастика до занять (15-20 хв), рухливі перерви (10-15 хв), на кожному уроці розкладу -- рухливі хвилинки, що передбачають використання загальноприйнятих у фізичному вихованні комплексів, та щонайменше один на місяць масовий рекреаційно-оздоровчий захід (90-120 хв), організований як багатоетапні «Спартіанські ігри». У професійно-освітніх навчальних закладах: понеділок, четвер -- подвоєний урок і заняття ЛФК (по 90 хв); вівторок, п'ятниця -- заняття у спортивних секціях (по 90-120 хв), а також рухливі паузи під час навчально-виробничої діяльності, самопідготовки (10-15 хв) та використання інших зазначених форм з аналогічним змістом.

Ефективним в управлінні психофізичним станом учнів VII-IX класів спеціальних шкіл у процесі фізичного виховання є рівномірний (по 18 хв) розподіл змісту уроків між інваріантним і варіативним компонентами, де перший містить такий навчальний матеріал: І чверть -- легка атлетика, волейбол, ІІ-- гімнастика, баскетбол, ІІІ -- гімнастика, лижна (кросова) підготовка, IV-- легка атлетика, баскетбол. Ураховуючи побажання учнів і дуже незначне покращення результатів у рухових завданнях із самозабезпечення, варіативний компонент передбачає вправи для розвитку фізичних якостей та нетрадиційні (дихальна гімнастика Ніші, Толкачева, східна Хілтмана, ритмічна) для їх фізичного виховання засоби як ефективні у покращенні психоемоційного стану і функціональних показників. При спрямованості занять ЛФК на підвищення функцій уражених м'язів, рухливості суглобів і корекцію порушень моторики склад та параметри засобів усталені.

У спеціальних професійно-освітніх навчальних закладах 40% усіх подвоєних уроків спрямовують на загальну, 60% -- на професійно-орієнтовану фізичну підготовку, використовуючи: інваріантні компоненти (29-30 хв) -- відповідно вправи для вдосконалення спортивно-ігрової практики, техніки в гімнастичних, легкоатлетичних діях та формування умінь у професійно важливих діях і в обох випадках -- дихальну гімнастику; варіативні (45 хв) -- вправи для розвитку сили, загальної витривалості та швидкості реагування, координації в рухах руками, пальцями рук, динамічної, статичної силової витривалості. На заняттях ЛФК зміст інваріантного компонента усталений, варіативного -- містить вищезазначені нетрадиційні засоби. На уроках систематично використовують рухливі ігри для покращення фізичних якостей, позитивного емоційного стану учнів. Склад, дозування і спрямованість засобів в інших формах не відрізняються від рекомендованих теорією і методикою фізичного виховання.

Результативність управління психофізичним станом учнів VII-IX класів спеціальних шкіл забезпечує врахування зумовлених формою захворювання рухових можливостей, статево-вікових особливостей морфофункціонального дозрівання та виконання умов створення адаптації. Термінової досягають збільшенням на кожному наступному уроці повторних максимумів (ПМ) у вправах певної спрямованості, кумулятивної -- мінімально необхідною кількістю таких уроків і збільшенням з кожним навчальним роком кількості вправ у комплексах, орієнтуючись на такі початкові для семикласників параметри: перші 8 уроків -- біг у повільному темпі від 4 до 8 хв для підготовки організму до більших навантажень; сила м'язів кінцівок і спини (щонайменше 8-10 уроків)-- від 3-4 ПМ на першому до 10-11 на останньому в повільному темпі з відпочинком між вправами 60-90 с; вибухова сила м'язів кінцівок (8 уроків) -- по одній вправі в субмаксимальному темпі від 3 ПМ в одній серії на першому уроці до 6 у двох серіях на останньому з відпочинком між вправами 40-50 с, серіями 180. Рухливість суглобів покращують на кожному уроці, виконуючи по дві вправи в повільному темпі з відпочинком між ними 55-60 с від 10-11 ПМ на першому до 20-25 на останньому уроці серії, після чого їх замінюють схожими, а бистроту (8-10 уроків) -- виконуючи три нескладні вправи в максимальному темпі по 6 с від 2 ПМ у кожній на першому до 4 ПМ на останньому уроці серії з відпочинком між повтореннями 40 с, вправами 120-150. Комплекси дихальної гімнастики (30 уроків) містять по три-чотири вправи, кожну виконують 2 хв у повільному темпі з відпочинком між ними 20-25 с, східної гімнастики (30 уроків) -- по п'ять-шість вправ, 8-10 ПМ кожної в повільному темпі з відпочинком між ними 30 с або враховуючи вказівки цих методик.

Ефективним в управлінні психофізичним станом учнів І-ІІ курсів професійно-освітніх навчальних закладів є дозування, що передбачає: під час впливу на рухливість кінцівок, тулуба (35 уроків) -- 4-5 вправ у середньому темпі від 25 ПМ на першому до 35 на останньому уроці такої серії з відпочинком між вправами 60 с і заміною комплексу після кожних 12 уроків; на координацію (серії з 5 і 7 уроків): у маніпулюванні руками, пальцями рук -- 3-4 рухливі гри, довільному розслабленні м'язів -- 4 вправи в середньому темпі по 10-20 с у двох-трьох серіях з відпочинком між ними 30 с, між вправами 15, вестибулярній стійкості-- 3-4 вправи по 10-30 с у двох серіях з відпочинком між ними 40-50с, вправами 20-25. Для розвитку швидкості реагування і рухів (2х5 уроків) виконують по 4-5 добре відомих вправ у максимальному темпі відповідно по 10-12 ПМ з відпочинком 30 с та по 6-8 с у 3-4 ПМ з відпочинком між ними 40- 50 с, вправами 180; сили м'язів кінцівок і спини (2х7 уроків) -- 4-5 вправ у повільному темпі з незначним додатковим обтяженням від 3-4 ПМ на першому до 9-10 на останньому уроці в 2 серіях з відпочинком між ними 120 с, вправами 60. Для покращення витривалості: статичної силової (2х5 уроків) -- 4 вправи для м'язів шиї, спини, рук у 2 серіях від 10 с на першому до 30 на останньому уроці такої серії з відпочинком між вправами 90 с, серіями 150; динамічної силової (5 і 7 уроків) -- аналогічна кількість вправ на ті самі групи м'язів, темп середній у 2 серіях від 12 ПМ на першому до 20-24 на останньому уроці з відпочинком між вправами 60с, серіями 120; загальної (2х7 уроків) -- ритмічна гімнастика, що передбачає розминку (4 вправи у повільному темпі (40 музтактів/хв) по 10 ПМ, відпочинок по 30с), основну частину (5-7 вправ у середньому темпі (60 музтактів/хв) по 15 ПМ, відпочинок по 40с, заминку (4 вправи у повільному темпі по 10 ПМ, відпочинок по 30 с). Комплекси вправ східної гімнастики (43 уроки) містять 10-11 вправ, які виконують у повільному темпі по 8-10 ПМ з відпочинком між ними 30 с, а дихальної гімнастики (70 уроків) -- від 5-6 до 9 вправ по 14-15 ПМ у повільному темпі з таким самим інтервалом відпочинку.

Контроль за результатами рухової діяльності учнів є комплексним і спрямований на оцінку: 1) побутово-професійної дієздатності (школа -- результати виконання рухових завдань із самозабезпечення за методикою GMFM, професійно-освітній заклад -- уміння (навички) у професійно важливих рухових діях); 2) морфофункціонального стану (усталені показники); 3-4) теоретико-методичної, загальної рухової (уміння, навички у визначених змістом програми рухових діях); 5) фізичної (кондиційні якості й здатність до рівноваги, копіювальних рухів, просторової орієнтації, довільного розслаблення м'язів -- усталені тести) підготовленості. Остання в учнів професійно-освітніх закладів містить також важливі для професійної діяльності фізичні якості: швидкість рухів руками (тепінг-тест) і різновиди витривалості (згинання-розгинання рук в упорі лежачи на лаві, піднімання за 1 хв тулуба в сід лежачи на спині, утримування тулуба в прогині лежачи на животі). Критеріями та системою оцінювання є: напрям «3» -- міра застосування знань (чинна 12-бальна шкала); «1», «4» -- рівень вияву моторних функцій і сформованість умінь (навичок) у рухових діях; «2», «5»-- морфофункціональних показників і фізичних якостей, -- усі за 3-баль- ною шкалою GMFMS. Оцінка тільки позитивна, стимулююча, відображає будь-які індивідуальні зміни, а не міру відповідності середньостатистичній нормі (крім показників «2»). Контроль упродовж року передбачає аналіз показників: вихідний і підсумковий -- усіх напрямів, поточний (щомісяця) -- «3», «4», етапний (наприкінці семестру) -- «1», «5».

Розроблена концепція зважаючи на недоліки чинної організації і змісту рухової діяльності у фізичному вихованні учнів з церебральним паралічем визначає напрями їх удосконалення, керуючись загальними (демократизації, гармонійного розвитку, зв'язку з життєдіяльністю, компенсаторної і корекційно-розвивальної спрямованості) та методичними (доступності й індивідуалізації, систематичності, вербалізації і наочності, прогресування компенсаторно-розвивального впливу, неперервності, вікової адекватності, циклічності) принципами, а при формуванні змісту кожного освітнього рівня враховує статево-вікові й зумовлені формою захворювання особливості динаміки моторних, психічних функцій, мотивів й інтересів учнів.

Ефективність реалізації запропонованої концепції забезпечує відповідна технологія, розроблена на основі принципів проектування, визначених методичних прийомів втілення їх вимог у проекті, педагогічних умов ефективної реалізації її змісту в спеціальних навчальних закладах та інших компонентів технології: вихідних і підсумкових результатів учнів, змісту рухової діяльності як неперервного поетапного вирішення поставлених завдань, що передбачає експериментально обґрунтовані форми, засоби і методи фізичного виховання.

Формуючий експеримент підтвердив ефективність розробленої технології, про що свідчать кращі (на рівні p<0,05) кількісні зміни досліджуваних показників ніж отримані при використанні традиційного змісту: за період з VІІ по X клас у дівчат з 36 показників покращилось відповідно 12 і 5, у хлопців -- 13 і 6; від І до ІІІ курсу у дівчат з 38 показників покращилось 20 і 7, у хлопців -- 19 і 8. Якість змін така: наприкінці ІХ класу та ІІ курсу у ЕГ дівчат відповідно 31 і 14, ЕГ хлопців -- 29 і 18 показників були значно вищі ніж у КГ. Узагальнення отриманих даних засвідчує ефективність реалізації рухової діяльності як неперервного процесу та виразну спрямованість розробленої технології на покращення функціональних показників, меншу, але також позитивну -- на уповільнення негативних патологічних змін суглобово-зв'язкового апарату і формування позитивного ставлення учнів до занять фізичними вправами, -- унаслідок самостійних занять у ЕГ порівняно з КГ суттєвіше зростала рухова активність, а впродовж літніх канікул значно менше погіршилися інші досліджувані показники.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Монографічне видання

2. Єдинак Г. А. Фізичне виховання дітей з церебральним паралічем : [монографія] / Г. А. Єдинак. -- Кам'янець-Подільський : ПП О. А. Буйницький, 2009. -- 394 с.

3. Навчальні видання:

4. Єдинак Г. А. Передумови організації та формування змісту рухової діяльності дітей з церебральним паралічем : навч. посіб. / Г. А. Єдинак. -- Кам'янець-Подільський : ПП Мошак М. І., 2007. -- 114 с.

5. Єдинак Г. А. Теорія і технологія використання фізичних вправ у реабілітації дітей з церебральним паралічем : [навч. посіб.] / Г. А. Єдинак-- Кам'янець-Подільський : ПП Мошак М. І., 2007. -- 352 с.

6. Єдинак Г. А. Технологія використання засобів фізичної культури в руховій діяльності дітей з церебральним паралічем у спеціальних навчальних закладах : метод. рек. / Г. А. Єдинак. -- Кам'янець-Подільський : ПП М. І. Мошак, 2007. -- 96с.

7. Наукова брошура

8. Єдинак Г. А. Концепція неперервної реабілітаційно-адаптивної рухової діяльності дітей з церебральним паралічем / Г. А. Єдинак. -- Кам'янець-Подільський : ПП М. І. Мошак, 2003. -- 36 с.

9. Статті у наукових фахових виданнях України:

10. Єдинак Г. А. Проблема створення концепції безперервної фізкультурно-реабілітаційної роботи з дітьми шкільного віку, хворих на ДЦП / Г. А. Єдинак // Концепція розвитку галузі фізичного виховання і спорту в Україні : зб. наук. пр. -- Рівне, 2003. -- Вип. ІІІ, ч. 2. -- С. 123-128.

11. Єдинак Г. А. Реабілітація дітей шкільного віку з церебральним паралічем як педагогічна проблема / Г. А. Єдинак // Педагогіка, психологія та медико-біол. проблеми фіз. виховання і спорту : зб. наук. пр. / за ред. С. С. Єрмакова. -- Х. : ХДАДМ (ХХПІ), 2003. -- №7. -- С. 49-57.

12. Єдинак Г. А. Рухова перевага у педагогічному управлінні фізкультурною діяльністю дітей шкільного віку з наслідками церебрального паралічу /Г. А. Єдинак // Педагогіка, психологія та медико-біол. проблеми фіз. виховання і спорту : зб. наук. пр. / за ред. С. С. Єрмакова. -- Х. : ХДАДМ (ХХПІ), 2003. -- №9. -- С. 9-16.

13. Єдинак Г. А. Характеристика морфофункціональних показників дівчат 13-15 років з обмеженими можливостями внаслідок церебрального паралічу / Г. А. Єдинак // Педагогіка, психологія та медико-біол. проблеми фіз. виховання і спорту : зб. наук. пр. / за ред. С. С. Єрмакова. -- Х. : ХДАДМ (ХХПІ), 2003. -- №10. -- С. 34-42.

14. Єдинак Г. А. Концептуальні положення безперервної фізкультурної роботи з учнівством, що має обмежені церебральним паралічем можливості /Г. А. Єдинак // Слобожанський науково-спортивний вісник. -- 2003. -- Вип. 6. -- С.120-126.

15. Єдинак Г. А. Статистичні аспекти репрезентативності вибірок в дослідженнях осіб з обмеженими можливостями внаслідок церебрального паралічу / Г. А. Єдинак / Традиції української фізичної культури та формування сучасної системи фізичного виховання в Україні // Педагогіка, психологія та медико-біол. проблеми фіз. вих. і спорту : зб. наук. пр. / за ред. С. С. Єрмакова. -- Х. : ХДАДМ (ХХПІ), 2003. -- №17. -- С. 114-122.

16. Єдинак Г. А. До питання про нормативне забезпечення фізкультурної діяльності учнівства з наслідками церебрального паралічу / Г. А. Єдинак // Педагогіка, психологія та медико-біол. проблеми фіз. виховання і спорту : зб. наук. пр. / за ред. С.С. Єрмакова. -- Х. : ХДАДМ (ХХПІ), 2003. -- №20. -- С. 3-12.

17. Єдинак Г. А. Морфофункціональний статус хлопців 13-15 років з особливими потребами, мешканців різних регіонів країни та однолітків основної медичної групи / Г.А. Єдинак // Педагогіка, психологія та медико-біол. проблеми фіз. виховання і спорту : зб. наук. пр. / за ред. С. С. Єрмакова. -- Х. : ХДАДМ (ХХПІ), 2003. -- №21. -- С. 32-41.

18. Єдинак Г. А. Динаміка професійно-прикладних якостей та успішності учениць ВПУ, дівчат 16-17 років з обмеженими можливостями в процесі використання експериментальної програми фізичного виховання / Г. А. Єдинак // Молода спортивна наука України : зб. наук. пр. -- Львів, 2004. -- Вип. 8, т. 2. -- С. 131-137.

19. Єдинак Г. А. Морфофункціональний статус хлопців і дівчат 15-17 років з обмеженими можливостями, мешканців окремих регіонів країни та однолітків основної медичної групи / Г. А. Єдинак // Теорія і практика фізичного виховання і спорту. -- 2004. -- №2. -- С. 95-100.

20. Єдинак Г. А. Рухова діяльність у реабілітації школярів з обмеженими психофізичними можливостями / Г. А. Єдинак // Спортивний вісник Придніпров'я. -- 2004. -- №6. -- С. 127-136.

21. Єдинак Г. А. Вплив експериментальної програми на професійно-прикладні якості та успішність учнів ВПУ, юнаків 16-17 років з обмеженими можливостями / Г.А. Єдинак // Педагогіка, психологія та медико-біол. проблеми фіз. виховання і спорту : зб. наук. пр. / за ред. С. С. Єрмакова. -- Х. : ХДАДМ (ХХПІ), 2004. -- №1. -- С. 166-172.

22. Єдинак Г. А. Загальні закономірності та особливості вікової динаміки морфофункціональних показників хлопців 7-17 років з церебральним паралічем і фізично здорових однолітків в умовах традиційно організованої фізкультурної діяльності / Г. А. Єдинак // Слобожанський науково-спортивний вісник. -- 2005. -- Вип. 8. -- C. 173-178.