Методика проведення занять з легкої атлетики з дітьми різного шкільного віку

Размещено на http://www.allbest.ru/

КОРОСТИШІВСЬКИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ КОЛЕДЖ

імені І. Я. Франка

СПЕЦІАЛЬНІСТЬ ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ

КУРСОВА РОБОТА

З предмету «легка атлетика»

на тему:

«Методика проведення занять легкої атлетики з дітьми різного шкільного віку»

Коростишів 2015

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ОСНОВНІ ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ЗАНЯТЬ З ЛЕГКОЇ АТЛЕТИКИ В ШКОЛІ

1.1 Урочна форма занять

1.2 Структура уроку, задачі та предметний зміст кожної його частини

1.3 Підготовка до уроку

1.4 Організаційне забезпечення уроку

1.5 Домашні завдання

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ МЕТОДИКИ ПРОВЕДЕННЯ УРОКІВ З ЛЕГКОЇ АТЛЕТИКИ З ДІТЬМИ РІЗНОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

2.1 Особливості змісту і методики проведення уроків із дітьми різного шкільного віку

2.2 Врахування вікових особливостей на уроках з легкої атлетики

2.3 Завдання і основні засоби легкої атлетики в середній школі

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Легка атлетика - один з основних масових видів спорту - посідає провідне місце в системі фізичного виховання. Завдяки своїй різноманітності й загальнодоступності вона має велике прикладне значення, входить до програм уроків з фізичного виховання у школах.

Педагогічний процес фізичного виховання здійснюється через використання різних форм занять, на яких учні оволодівають предметом фізичної культури, роблячи його своїм надбанням, формуючи і збагачуючи особисту фізичну культуру.

Структура занять із фізичної культури передбачає їхню загальну педагогічну спрямованість і специфічний зміст, який забезпечує вирішення завдань фізичного виховання.

Актуальність. Аналіз педагогічної суті різних форм організації фізичного виховання школярів показує, що не в кожній із них однаково можуть бути представлені всі складові виховного процесу: навчання фізичних вправ; засвоєння знань з фізичної культури; процес удосконалення фізичних здібностей; спеціалізована підготовка тощо.

Об`єкт дослідження - основні форми проведення занять з легкої атлетики на уроках фізичної культури.

Предмет дослідження - особливості проведення занять з легкої атлетики на уроках фізичної культури.

Мета роботи полягає в тому, щоб розглянути сучасну методику проведення занять з легкої атлетики з дітьми різного кільного віку.

Завданнями роботи є:

1. Розглянути сучасні вимоги до уроків фізичної культури;

2. Визначити структура уроку, задачі та предметний зміст кожної його частини.

3. Охарактеризувати методику проведення занять легкої атлетики з дітьми різного шкільного віку.

Структура та обсяг роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаних літературних джерел (16 найменувань українських та зарубіжних авторів). Робота викладена на 47 сторінках машинописного тексту, містить 5 рисунків.

РОЗДІЛ 1. ОСНОВНІ ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ЗАНЯТЬ З ЛЕГКОЇ АТЛЕТИКИ В ШКОЛІ

1.1 Урочна форма занять

Урок є основною формою організації фізичного виховання в загальноосвітніх школах. Уроки можуть бути як предметними, в основну частину яких залучається навчальний матеріал з одного розділу програми фізичного виховання школярів, так і комплексними, які включають вправи з різних її розділів. Комплексні уроки використовуються значною мірою в роботі з дітьми молодшого та середнього шкільного віку. Предметні уроки проводяться переважно в старших класах, але і в них широко використовуються вправи з інших видів спорту, які більш ефективно впливають на розвиток окремих фізичних якостей, що, врешті-решт, забезпечує різнобічний і гармонійний фізичний розвиток.

Урок характеризується всіма особливостями занять урочного типу: наявність кваліфікованого педагога, який протягом точно визначеного часу, в спеціально відведеному місці керує руховою діяльністю відносно постійної і однорідної за складом групи, яка займається, враховуючи її особливості та індивідуальні можливості.

При цьому витримується сувора регламентація змісту занять, їх частотність, тривалість і взаємозв'зок.

Методика проведення уроку з переважно легкоатлетичним змістом має свої особливості порівняно з уроками, основний зміст яких складає плавання, спортивні ігри, гімнастика, лижний спорт та інші. Урок фізичної культури в системі фізичного виховання розглядається в єдності змістовного, методичного і організаційного моментів. І саме зміст уроку обумовлює в великій мірі методичні і організаційні особливості.

Перш за все необхідно визнати, що урок з переважно легкоатлетичним змістом, незважаючи на те, що включає навчальний матеріал з одного розділу програми, а значить, повинен класифікуватись як предметний, за своєю суттю є комплексним, бо легкоатлетичні вправи об'єднують групи рухів, які мають різну рухову структуру і різноспрямований вплив на організм людини, що дозволяє комплексно вирішувати задачі різнобічної фізичної підготовки, гармонійного фізичного розвитку. Це дає підстави розглядати урок легкої атлетики як комплексний. Ці міркування приведені для того, щоб пояснити положення, яке існує в теорії та методиці фізичного виховання, про те, що в початкових і середніх класах рекомендують проводити комплексні уроки, а в старших -- предметні. Як і у будь-якому комплексному уроці на уроці легкої атлетики доводиться вирішувати кілька неоднозначних і різноспрямованих задач. Для раціональної побудови такого уроку необхідно крім іншого передбачити характер взаємодії між різними сторонами змісту і пов'язаного з ним ефекту, з тим, щоб використати позитивні взаємодії і мінімізувати негативні, відповідно передбачити найбільш виправдану в конкретних умовах послідовність фізичних вправ.

1.2 Структура уроку, задачі та предметний зміст кожної його частини

Сутність навчально-виховного процесу виявляється в органічному поєднанні завдань, засобів, методів навчання і виховання в рамках однієї форми їх організації.

Кожний урок є єдністю змістовного, методичного й організаційного моментів. Дидактичне зумовлене співвідношення і послідовність розміщення в часі цих елементів визначаються структурою уроку. Структура забезпечує внутрішній функціональний зв'язок всіх елементів, а звідси й найбільшу продуктивність їх взаємодії у вирішенні намічених завдань.

У системі фізичного виховання, яка існує в нашій країні, прийнята єдина структура (схема) побудови урочних занять різними видами фізичних вправ (легкоатлетичні в тому числі), які передбачають наявність трьох взаємопов'язаних частин: підготовчу (вступну), основну і заключну. Така побудова уроку визначається біологічними закономірностями функціювання організму, яка визначає його працездатність, і логікою розгортання навчальне-виховного процесу.

При виконанні фізичних вправ у функціональному стані тих, хто займається, відбуваються значні зміни. У безперервній динаміці цих змін можна виділити три періоди: передстартовий, основний (робочий) і відновлюючий.

Передстартовий стан характеризується функціональними змінами, які передують початку роботи.

В робочому періоді розрізняють швидкі зміни функцій в початковий період роботи -- стан впрацьовування і відносно незмінний стан основних фізіологічних функцій, які йдуть за ним, так званий стійкий стан. У процесі виконання вправ розвивається втома, яка проявляється у зниженні працездатності.

Відновлення функцій до початкового, передробочого рівня, характеризує стан організму протягом визначеного часу після закінчення вправ.

Логіка навчально-виховного процесу вимагає:

1) послідовного включення тих, хто займається, в пізнавальну діяльність;

2) поступового досягнення необхідного рівня фізичної працездатності;

3) послідовного рішення намічених на дане заняття освітніх, оздоровчих та виховних задач;

4) забезпечення гарного післяробочого стану організму, який допомагає успішній наступній діяльності учнів.

Головна задача підготовчої (вступної) частини уроку -- підготувати організм тих, хто займається, до рішення основних завдань уроку. Типовими завданнями, які вирішуються в основній частині уроку, є: початкова організація тих, хто займається, активізація їх уваги, психологічне настроєння на свідоме виконання завдань, які поставлені на даному уроці; створення відповідної психологічної установки і позитивного емоційного стану, функціональна підготовка організму до виконання інтенсивних складно-координаційних вправ.

У підготовчій частині уроку можуть вирішуватись і деякі освітні і виховні задачі (наприклад: оволодіння стройовими вправами, різновиди переміщення, формування постави, взаємодія з партнером і т.ін.), але вони не повинні протистояти головній меті цієї частини уроку -- підготовці тих, хто займається, до вирішення завдань уроку.

Для вирішення часткових задач підготовчої частини уроку використовуються стройові вправи, інформаційні відомості, різновиди ходьби, бігу, стрибків, загальнорозвиваючі вправи без предметів і з предметами, елементи танцювальних кроків, рухливі ігри та естафети, спеціальні вправи.

В основній частині вирішуються освітні, оздоровчі та виховні задачі, які поставлені на даному уроці: набути теоретичних знань в області фізичного виховання; навчання і вдосконалення в техніці і тактиці вправ спортивного та прикладного характеру; розвиток рухливих якостей, які забезпечують успішне оволодіння рухливими діями і відповідними необхідному рівню нормативними вимогами фізичної підготовки школярів; навчити учнів самостійно займатися фізичними вправами; оволодіння інструкторськими вміннями та навичками; сприяти моральному та естетичному вихованню, укріплення волі тих, хто займається; формування осанки тих, хто займається.

Для вирішення завдань основної частини, а звідси і всього уроку, використовуються вправи, передбачені програмою; спеціально-підготовчі, загальнорозвиваючі й інші види вправ, спрямовані на вирішення цих завдань. Всі засоби й методи повинні відповідати рівню фізичної підготовки учнів, їх рухливому досвіду, віковим особливостям фізичного розвитку.

Типовими завданнями заключної частини уроку є: приведення організму тих, хто займається, у відносно спокійний стан, з урахуванням наступної діяльності, знайомство із змістом завдань для самостійного виконання, організоване закінчення уроку.

В заключній частині уроку можуть використовуватися біг підтюпцем, ходьба з поступовим зниженням темпу, вправи для відновлення дихання і на розслаблення, малорухливі («тихі») ігри, вправи «на увагу» і психорегулюючі вправи.

1.3 Підготовка до уроку

Однією з важливих умов високої ефективності проведення уроку є серйозна, правильна підготовка до нього. У підготовці до уроку можна виділити етап попередньої і етап безпосередньої підготовки.

а) Етап попередньої підготовки. Цей етап включає аналіз результатів роботи за попередній навчальний рік, план на наступний, а також підготовку спортивної бази, обладнання, інвентаря, технічних засобів, наочних матеріалів, тренажерів.

Планування

Важливою передумовою і направляючою основою педагогічного планування і контролю в навчальному процесі є знання наукових підвалин закономірностей фізичного виховання, які відбивають їх принципи і науково-методичні положення, навчання фізичним вправам і розвиток рухових здібностей.

Основними документами планування навчального процесу в школі є план-графік розподілу програмного матеріалу на навчальний рік та поурочне планування.

Під час складання річного плану потрібно враховувати обсяг часу, який виділений для проходження того чи іншого розділу програмного матеріалу. Передбачений програмою розподіл навчального часу на проходження розділів програми є орієнтовним і в залежності від конкретних умов за домовленістю з керівництвом школи може варіюватися.

Форма річного плану може бути різноманітною, але вона повинна відбивати розподіл розділів програми (чи програмного матеріалу з розділів) за уроками, контрольні завдання за окремі періоди річного циклу, циклічність повторення матеріалу, що вивчається.

Поурочний четвертний план складається на основі річного пла-ну-графіка. Він передбачає поступове викладення змісту кожного уроку в навчальній чверті.

Четвертний план включає зміст декількох розділів навчальної програми фізичного виховання і за своєю сутністю складається із декількох тематичних планів.

Під час розробок тематичного плану з легкої атлетики як фрагмент четвертного у першу чергу визначаються загальні навчальні задачі на рік, чверть, серію уроків. Потім на основі методичних матеріалів (мережевий графік проходження навчального матеріалу, навчаючі програми та програми розвитку фізичних здібностей) визначаються часткові задачі, засоби їх рішення. Далі навчальний матеріал розподіляється по уроках. Під час розподілу необхідно враховувати наступні положення:

1) кількість уроків, яка виділяється для вивчення рухової дії, повинна забезпечити формування рухового навику, що для легкоатлетичних вправ з їх складною руховою структурою складає серію з 6--8 уроків;

2) підвищення рівня фізичної підготовленості до певного рівня планується у відповідності з віковими і статевими особливостями розвитку фізичних здібностей школярів, а також за закономірностями адаптації організму до фізичних навантажень, що передбачає прохідне повторення комплексів загальнорозвиваючих та спеціальних вправ певний час (до 4 тижнів) з наступною їх зміною;

3) підвищення рухової підготовленості повинно передувати навчанню рухів, виконання яких вимагає прояву певного рівня розвитку фізичних здібностей;

4) на два перші і два останні уроки в навчальному році планувати проведення тестування;

5) на одне заняття виправдане планування, як правило, 4 навчальних задач, кількість яких може змінюватись, особливо під час тестування і прийому контрольних нормативів;

6) «питома вага» вирішуваних задач (кількість часу, відведеного на вирішення задачі, складність рухової структури, фізичне та психічне навантаження) повинна бути різною;

7) вирішувані задачі повинні вимагати від учнів різнорідної пізнавальної діяльності, а засоби -- різнобічне впливати на фізичний розвиток, виключаючи негативну взаємодію;

8) на кожне заняття доцільно планувати біг на швидкість, біг на витривалість, один з видів стрибків чи метань, розвиток швид-кісн о -силових чи силових здібностей, які не проявляються у виді, що вивчається;

9) подолання смуги перешкод доцільно планувати на останні заняття;

10) на один урок не слід планувати прийом контрольних нормативів у кількох видах легкої атлетики;

11) не виправдовує себе планування прийому контрольних нормативів на останнє заняття;

12) не припускається планування вивчення на одному уроці негативно взаємодіючих рухових дій.

б) Безпосередня підготовка до уроку.

Безпосередня підготовка до уроку починається з визначення задач, які повинен вирішити вчитель на даному уроці.

Вимоги щодо визначення задач уроку:

1. Освітні задачі повинні бути конкретними, точно визначати етап навчання рухової дії, доступними для вирішення в рамках обмеженого часу уроку й висловлюватися у дієслівній формі.

Доцільно використовувати дакі дієслова: познайомити, вивчити, вчити, закріпити, удосконалювати, перевірити, і оцінити. Дієсловом «навчити» слід користуватися для визначення загальних задач на серію уроків.

2. Формулювання задач першого і другого етапів навчання частіше всього повинно давати відповідь на питання: яку частину (який елемент) фізичної вправи повинен засвоїти учень? Наприклад: ознайомити з відштовхуванням під час стрибка у довжину; вчити вильоту «в кроці» під час стрибків у довжину; вчити киданню малого м'яча після виконання схресних кроків.

На останньому етапі навчання формулювання задач повинно чітко відповідати на питання: що саме в поданій фізичній вправі і в яких конкретних умовах виконання цієї вправи удосконалюється на уроці? Наприклад: удосконалювання вибіганням в нахилі під час бігу з низького старту; досягти своєчасного початку фінального зусилля після виконання перехресного кроку в киданні гранати.

3. Завдання з цільового розвитку рухових якостей повинні відбивати назву фізичної якості, конкретизувати відносно групи м'язів, виду чи форми виявлення. Наприклад: розвивати силу згиначів рук (м'язи, які приймають участь у підтягуванні); розвивати швидкісне-силові якості, які виявляються у відштовхуванні; розвивати витривалість у рівномірному бігу (аеробні можливості організму тих, хто займається) і т.ін.

Як і оздоровчі, виховні завдання вирішуються невідривно з освітніми на кожному уроці. В низці випадків вони можуть виступати і самостійно з чітким формулюванням і записом у конспекті.

Відповідно до конкретних задач уроку визначається його зміст, структура, підбираються необхідні методи навчання, виховання і організації навчальної діяльності тих, хто займається. В процесі розробки змісту заняття намічається використання наочних і технічних засобів навчання.

Спочатку доцільно розробити основну частину уроку. Вчитель вибирає з великої кількості засобів навчання видам легкої атлетики і розвитку рухових якостей ті, котрі найбільш оптимально дозволяють вирішити завдання уроку. Під час підготовки до уроку слід користуватися методичними рекомендаціями і навчаючими програмами з навчання видам легкої атлетики, розвитку рухових якостей школярів.

Розробка змісту основної частини уроку

В основній частині уроку, який має складну структуру, декілька разів чергуються підготовчі, основні й інші вправи. Кожній основній вправі може передувати одна чи декілька підготовчих, які забезпечують впрацювання, настроєння, відновлення забутого, що створює передумови для успішного виконання основної вправи.

Важливою передумовою високої ефективності уроку є визначення оптимальної послідовності рішення завдань. Для цього слід враховувати динаміку працездатності організму під час рухової дії. Стан максимальної працездатності, особливо психічної -- явище відносно тимчасове. Цей факт визначає певною мірою порядок рішення задач уроку. Звичайно, найбільш складні, пов'язані з оволодінням принципово новим матеріалом, діями великої складності, вирішують на самому початку основної частини уроку. При цьому враховуються етапи навчання, складність рухової структури.

Вправи для спрямованого впливу на розвиток рухових якостей доцільно включати в такій послідовності: швидкість вправи, швидкісно-силові вправи, вправи для розвитку сили і вправи, які потребують прояву витривалості.

В старших класах задача розвитку рухових якостей з урахуванням моделювання їх комплексного вияву передбачає зміни вказаної послідовності. Після відносної адаптації до визначеного рівня навантажень на швидкість, силу і витривалість в оптимальній послідовності необхідно, не підвищуючи цих навантажень, змінити їх послідовність: сила -- швидкість -- витривалість; сила -- витривалість -- швидкість; витривалість -- сила -- швидкість. Після цього рівень навантаження щодо обсягу й інтенсивності знову підвищується і завдання вирішуються в оптимальній послідовності.

Таким чином, забезпечується наближення навчальної роботи до умов життя (праці, військової справи).

На кожному уроці легкої атлетики, як правило, вирішуються задачі щодо оволодіння технікою чи підвищенням швидкості бігу, навчання техніці одного з видів стрибків чи метання, розвитку швидкісно-силових чи силових якостей і розвитку витривалості під час бігу. Якщо матеріал щодо стрибків чи метання дуже складний, то рішення задачі, що стосується бігу на короткі дистанції, обмежується 3--4 прискореннями з метою підтримки швидкісних здібностей.

Визначення кола засобів для розвитку сили чи швидкісно силових якостей залежить від того, який вид (стрибка чи метання) вивчається. Під час включення в урок кидання підбирають засоби для розвитку стрибучості, сили ніг. Якщо ж на уроці передбачається проведення стрибків, то буде доцільно включити силові вправи для тулуба, рук, плечового пояса, всебічного впливу і розвитку швидкісно-силових якостей, які виявляються під час метання.

Місце рухливих ігор визначається задачею, на рішення якої подана спрямована гра. Під час підбору засобів на кожний конкретний урок слід враховувати навантаження, тренувальний вплив, який чиниться фізичними вправами на організм тих, хто займається, загальне навантаження, яке одержується під час занять. Під час рішення освітніх задач для підвищення тренувального впливу перевагу слід віддавати вправам поєднаного впливу, які допомагають як формуванню рухової .навички, так і розвитку фізичних якостей. У легкій атлетиці таких спеціальних вправ великий арсенал, і раціональне їх застосування дає можливість більш цілеспрямованого впливу на рухові здібності учнів, точніше керування навантаженням.

Тому сам підхід до спрямованності уроку -- технічний, тренувальний -- слід визнати невдалим. Всі оздоровчі, освітні, виховні задачі повинні вирішуватися в єдності, комплексно.

Під час підготовки до уроку вчитель добре обмірковує, який теоретичний матеріал він може запропонувати учням, враховуючи рівень знань в області теорії і практики фізичного виховання, який включається в урок, практичний матеріал, домашнє завдання. Необхідно якомога повніше використовувати при цьому міжпредметні зв'язки.

Відокремивши теоретичний і практичний зміст уроку, викладач в процесі підготовки проводить відбір більш ефективних способів рішення конкретних освітніх і оздоровчих задач, методів вивчення конкретних фізичних вправ, обмірковує прийоми педагогічного впливу на думки і почуття учнів з метою формування у них інтересу не тільки до конкретного результату рухової діяльності, а й до самого її процесу.

Велике значення для забезпечення високої ефективності уроку має вибір методів організації діяльності учнів (фронтальний, груповий, індивідуальний, коловий). Кожен з них має свої варіанти, котрі використовуються в різних комбінаціях залежно від особливостей виду легкої атлетики, контингенту тих, хто займається, кількості робочих місць, етапу навчання, вимог із забезпеченням безпеки і т.ін.

Розробка підготовчої і заключної частини уроку

Після розробки основної частини уроку, виходячи з особливостей його змісту й намічених навантажень, приступають до підготовчої (вступної) і заключної частин.

Серйозну увагу слід приділити підбору засобів для організованого початку уроку. Крім загальновідомих (шикування, рапорт, повідомлення задач уроку) багато вчителів використовують інформаційні повідомлення про спортивні події в школі, районі, місті, країні, на міжнародних змаганнях, опитування за теоретичними відомостями, які охоплюють домашнє завдання, практичний матеріал і т.ін.

При визначенні засобів функціональної підготовки організму у вступній частині уроку, як відомо, необхідно керуватись положеннями цілеспрямованості і специфічності. Враховуючи обмеженість часу вступної частини, готують в основному для першого виду, який проводиться першим в основній частині. Найчастіше це швидкісний біг чи вид з ним пов'язаний (стрибки у довжину). Дорозминка до метань проводиться в основній частині безпосередньо перед виконанням основної роботи. У зв'язку з цим необхідно чітко уявляти особливості функціонування організму людини при виконанні легкоатлетичних вправ.

Спринтерський біг, легкоатлетичні стрибки і метання відносяться до швидкісно-силових вправ, які характеризуються максимальною інтенсивністю, або потужністю функціонування фізіологічних систем організму. А це значить, що саме для такого режиму функціонування і треба готувати організм у вступній частині уроку. Особливу увагу треба звернути на підготовку опорно-рухового апарату, на який припадають величезні навантаження і жорсткі умови функціонування. Робота м'язів у швидкісному бігу і стрибках характерна вибуховим реактивно-балістичним, типом м'язового напруження, яке має чітко виявлену фазу попереднього різкого розтягування м'язів, після чого зразу починається долаюча робота. М'язове напруження (рухаюча сила) швидко досягає найбільшого значення по закінченні розтягування і на початку скорочення м'язів, а потім починає зменшуватись, і рух відбувається за інерцією. Рухи ланок тіла в легкоатлетичних вправах відбуваються з великою амплітудою, а м'язове скорочення характерно швидким чергуванням напруження і розслаблення, що можливо тільки в умовах найоптимальнішого функціонального стану м'язів, певного «запасу» гнучкості.

Ось чому ефективність підготовчої частини багато в чому залежить від вибору засобів функційної підготовки (розминки) організму до основної діяльності. Фізичні вправи, що входять до першої половини розминки, повинні допомагати підвищенню температури тіла, збудженості ЦНС, посиленню функцій киснево-транспортної системи, обміну речовин у м'язах та інших органах і тканинах тіла. Вправи, які входять до спеціальної частини розминки, повинні бути спрямовані на створення оптимального стану тих центральних і периферичних ланок рухового апарату, які визначають ефективність його діяльності в основній частині уроку, а також посилення вегетативних функцій, які забезпечують цю діяльність.

Розгортання різних фізіологічних функцій при м'язовій діяльності відбуваються поступово і неодночасно.

Засобами для виведення систем організму на вищий рівень обумовленого функціювання можуть бути різновиди ходьби з постійним збільшенням темпу і повільний тривалий біг (3--5 хв.). Для підготовки опорно-рухового апарату використовуються загаль-норозвиваючі вправи, спрямованість яких залежить від змісту основної частини уроку. Порядок ЗРВ повинен забезпечити послідовне розігрівання м'язово-зв'язоного апарату, підвищення рухливості в суглобах, відповідно зі станом індивідуального розвитку гнучкості, виконання рухів з балістичним режимом роботи м'язів. Після цього виконуються спеціальнопідготовчі вправи. Час, відведений на функціональну підготовку, повинен використовуватися раціонально і цілеспрямовано. Звідси і вимоги необхідної достатності до підбору вправ: як правило, на уроках легкої атлетики до підготовчої частини уроку слід включити вправи, які забезпечують підготовку до швидкого бігу, оскільки першим видом в основній частині уроку проводиться частіше за все біг на короткі дистанції чи вправи, які включають біг. Виходячи з цього, підбираються вправи для підготовки м'язів задньої поверхні стегна і ніг. Підготовча частина закінчується спеціальними біговими вправами (біг з високим підніманням стегна, біг стрибками, прискорення), рухливими іграми чи естафетами, які включають біг і стрибки, подолання перешкод.

Якщо основна частина уроку починається із стрибків чи метання, то відповідно підбираються ЗРВ і спеціальні вправи.

«Дорозминка» до виконання вправ у стрибках і метаннях передбачає виконання 1--2 вправ на розігрівання м'язів, гнучкість, спеціальні вправи, що забезпечують психологічну настройку на майбутню роботу.

Кількість загальнорозвиваючих вправ, які входять до підготовчої частини уроку в школі -- 8--10 (6--8).

Вчителю доцільно мати картотеку комплексів ЗРВ різноманітної спрямованості і складності. Це полегшує підготовку до уроків, дозволяє повноцінно замінювати один комплекс іншим, що є необхідною умовою підтримки інтересу учнів до занять.

При проведенні загальнорозвиваючих вправ у цій частині уроку слід звернути увагу на особливості їх виконання, які визначаються особливостями виду спорту (в даному випадку легкої атлетики). Специфічність виконання ЗРВ на уроці легкої атлетики виражається в наступному:

-- рідко використовуються фіксовані положення для частин тіла;

-- не вимагають «відтягнутого» носка;

-- перевага віддається рухам по широкій амплітуді і пружним рухам;

-- махові рухи виконуються з характерним балістичним характером роботи м'язів.

Однак при цьому треба пам'ятати про стать (осанку) та культуру рухів. Не слід плутати вільне виконання з розхлябаним, відсутність фіксації положень і «крючки» для рук та ніг.

У кожному з комплексів вправ слід йти за правилом поступового наростання амплітуд рухів, їх швидкості і зусиль.

Для рішення задач заключної частини уроку застосовуються вправи середньої інтенсивності, прості за координацією рухів, і вже відомі тим, хто займається, їх зміст залежить від роботи в основній частині уроку. Якщо наприкінці основної частини проводився розвиток витривалості з бігу, то заключна частина починається з бігу з поступовим зниженням швидкості (біг підтюпцем) з переходом на ходьбу і виконанням вправ для відновлення дихання. Якщо в основній частині переважала робота силової спрямованості, то більше уваги необхідно приділити вправам на розслаблення. За високої емоційності уроку, якщо використовувались рухливі ігри та естафети, в заключну частину уроку доцільно включити малорухливі ігри («тихі» ігри), вправи психорегулюючого Тренування (ПРТ). Наприкінці слід підвести підсумки уроку (успішність оволодіння матеріалом, сумлінність відношення до виконання задач, стислий аналіз результатів тестування та здачі контрольних нормативів та т.ін.).

Оформлення конспекту

В заголовній частині конспекту шкільного уроку вказується номер заняття за четвертним планом та для учнів якого класу він призначається.

Далі перелічуються задачі уроку.

В разі необхідності вказується місце проведення занять, необхідний інвентар, наочні посібники та технічні засоби навчання, а також використана література.

У першій графі загальноприйнятої форми конспекту записується назва частин уроку та час їх проведення.

У другу графу записується зміст уроку. В конспект послідовно заноситься, що належить проходженню на уроці: фізичні вправи, теоретичні відомості, домашні завдання.

До третьої графи записуються дані про дозування: час на виконання окремих вправ чи завдань, кількість повторень загальнороз-виваючих чи спеціальних вправ, спроб (повторень) у стрибках та метаннях, довжина дистанцій (відрізків дистанцій). Дозування вказується окремо для хлопців і дівчат (за обсягом та інтенсивністю).

До графи «організаційно-методичні вказівки» записуються: с-пособи організації роботи учнів; розміщення учнів і викладача; роздача і збір інвентаря; прийоми і методи організації роботи; дидактична взаємодія учнів і педагога, шляхи виховних впливів, підвищення пізнавальної активності учнів, форми і методи контролю, вказівки до самостійних робіт.

Під час запису загальнорозвиваючих вправ в підготовчій час-тжні уроку можна використати малюнки чи достатньо вказати номер картки розроблених комплексів ЗРВ. У вигляді схем доцільно зюбражувати організаційне забезпечення проведення ігор, естафет, сікладних переміщень і т.д.

Підготовка місць занять, інвентаря і обладнання

Суттєве значення для високоефективного проведення уроку має безпосередня підготовка до уроку місць занять, інвентаря і обладнання.

Для проведення ЗРВ в підготовчій частині уроку слід відокрем-лсювати орієнтирами майданчик, в обхід якого будуть виконуватися вправи під час руху -- це позбавить вчителя від необхідності подання команди для виконання поворотів. Під час вибору місця проведення ЗРВ слід враховувати можливість виконання: сидячи, лежачи, упор, присівши, біля опори і т.д. Під час використання в підготовчій частині дрібного інвентаря слід розкласти його поблизу місця проведення вправ чи за напрямком руху до цього місця.

Для проведення спеціальних бігових вправ і прискорення, естафет слід розмітити чи підготувати орієнтири для швидкого позначення відрізків виконання спеціальних вправ, переходу в біг, відрізків, які пробігають з різною швидкістю і закінчення виконання вправ.

Підготовка місць занять зі стрибками повинна перш за все забезпечити безпеку під час приземлення. Для цього необхідно скопати і розрівняти пісок в стрибкових ямах чи перевірити укладку поролонових матів. Під час використання лавок, тумб необхідно перевірити їх міцність, стійкість під час установки, наявність поверхні, яка забезпечує добре зчеплення під час приземлення чи відштовхування. Необхідне обладнання -- стійки, бар'єри, перешкоди, лавки, тумби, трампліни, гумові килимки -- повинні бути встановлені чи підготовлені для швидкого встановлення.

Для проведення метань на уроці необхідно провести розмітку секторів для кидань, якщо цього потребує зміст уроку, встановити орієнтири (чи використати цифрові відмітки, розмітки) місць шикувань, розміщення тих, хто займається перед виконанням вправ. Прилади для метань доцільно розмістити поблизу місця занять. Слід також підготувати до використання засоби забезпечення наочності (малюнки, схеми, кілограми, таблиці) і необхідні інформаційні матеріали.

Підготовка помічників дозволяє викладачеві передати частину своїх функцій, залишаючи собі рішення першоступеневих завдань уроку.

Підготовка самого вчителя включає: вивчення спеціальної методичної літератури з теми уроку з метою використання досягнень педагогічної науки і практики; особисту рухову підготовку (пробне виконання запланованих для проведення на уроці фізичних вправ, прийомів допомоги); мовну підготовку (самоперевірка в інтонаціях, розміщенні змістових акцентів щодо вимови команд, підрахунку, поясненні вправ, повідомленні теоретичних відомостей і т.ін.).

Вчитель повинен піклуватися про свій зовнішній вигляд, пам'ятати про манеру триматися, вибрати загальну лінію поведінки відповідно контингенту тих, хто займається, і встановлених взаємовідносин з дітьми, налагодитися на майбутню роботу, мати впевнений і бадьорий вигляд. Спеціалісти з теорії керування вважають, Ідо в сучасних умовах успіх у будь-якій діяльності на 70% залежить від якості підготовки до неї і лише 30% від безпосереднього виконання цієї роботи.

Ось чому підготовці до проведення уроку необхідно приділяти багато уваги і часу.

1.4 Організаційне забезпечення уроку

Велике значення для забезпечення високої ефективності уроку має організаційне забезпечення уроку. До організаційного забезпечення уроку відносять: створення санітарно-гігієнічних умов, матеріально-технічне забезпечення, розміщення і пересування учнів, організаційно-методичні форми навчальної діяльності (методи організації), організація роботи помічників учителя і тимчасово звільнених, але присутніх на уроці учнів (Б.А. Ашмарін, 1990). Кожний з методів організації навчальної діяльності учнів (фронтальний, круговий, індивідуальний, груповий) в залежності від віку, статі учнів, рівня підготовленості, кількості учнів в класі, етапу навчання, матеріально-технічної бази має різну ефективність. В межах методів організації виконання певне значення має виправданий вибір засобу виконання вправ: одночасний, почерговий, логічний, позмінний (перемінний) (Б.Н. Шиян, 1988).

Організаційне забезпечення під час проведення вступної частини уроку легкої атлетики в частині користування елементарними засобами управління тими, хто займається, методів їх організації діяльності майже не відрізняється від уроків зі змістом з інших розділів програми, але має особливості в організації проведення спеціальних бігових вправ, бігу на короткі дистанції, стрибків у довжину і висоту, метань, в бігу на витривалість, тестуванні і складанні навчальних нормативів.

Спеціальні бігові вправи та прискорення можуть виконуватися усім класом одночасно розгорнутим строєм, почергово і поточно по одному і в шеренгах (забігами по 2--6 чоловік). Вибір організації виконання вправ залежить від місця проведення занять, етапу навчання, вимог до навантаження, підготовленості тих, хто займається, погодних умов.

При проведенні спеціальних бігових вправ та прискорень учитель знаходиться в 4--6 м від доріжки на відстані 1/3 від початку відрізка, на якому виконується завдання, забезпечуючи контроль за технікою та керівництво класом. Під час пояснення і початкового навчання вчитель знаходиться безпосередньо поблизу строю.

На уроці легкої атлетики природним продовженням від підготовчої частини уроку до основної буде розвиток швидкісних здібностей у бігові, навчання або вдосконалення в техніці бігу на короткі дистанції. Розподіл на підгрупи, які виконують різну за змістом роботу, у більшості випадків себе не виправдовує.

Прискорення, біг з високого старту, якщо не робиться акцент на рішення освітніх задач і дозволяють умови, доцільно виконувати всім або половиною класу (окремо дівчата та хлопчики). Також можна проводити біг з низького старту, якщо є «багатомісні» колодки.

Під час навчання техніці бігу можна організувати виконання вправ по одному, парами, по 3--4 школярі. При розучуванні доцільно почергово-позмінне виконання, тобто виконання вправ черговою зміною, одним або декількома учнями, починається після закінчення виконання попередньої. При вдосконаленні техніки бігу, розвитку швидкісних здібностей, зміни учні працюють поточно, дистанція між ними сягає 7--10 м.

При проведенні бігу на час або прийомі контрольних нормативів учні класу поділяються на забіги. Оптимальна кількість учнів у забігу -- 3 чоловіки (збільшення кількості учасників ускладнює фіксування часу за секундоміром).

Виправдовує себе і застосування змагально-ігрового методу, проведення забігів, півфіналів та фіналів. При цьому забіги краще складати з учнів різної підготовки.

При прийомі контрольних нормативів доцільно ставити сильніших учнів в одні забіги. Можливий варіант формування забігів за списком або за бажанням самих школярів.

Деякі особливості має організація проведення тестування з бігу на ЗО м. Для забезпечення об'єктивності тесту доцільно початок бігу фіксувати за рухом. Біг виконується по одному. Як тільки один з учнів почав біг, наступний за списком займає місце біля лінії старту, і, побачивши сигнал вчителя (судді), приймає положення високого старту і починає біг. Вчитель називає час, черговий або звільнений учень вносить час до журналу (протоколу). При такій організації на тестування класу з ЗО чоловік йде не більше 5 хвилин.

Для проведення «бігу з ходу» можна застосовувати різноманітні організаційні варіанти виконання. Найчастіше застосовується виконання вправи по одному з фіксацією часу для кожного учня. Інший варіант передбачає виконання вправи по 2--3 учні більш-менш рівних за швидкістю бігу. Під час розбігу до першої контрольної позначки, від якої починається біг з максимальною швидкістю, школярі прискорюються, не обганяючи один одного. Завдання -- випередити партнера -- вирішується на відрізку від першої до другої контрольної позначки, що обмежує відрізок «бігу з ходу». Завдання може виконуватися як з фіксацією часу бігу, так і без фіксації.

Біг з «гандикапом» («форою») може застосовуватись при проведенні групових стартів -- біг з високого і низького стартів. В бігу з «гандикапом» кожний наступний стартуючий розташовується позаду партнера з лівого (чи правого) боку на відстані 0,5--1 м на кожні 10 м дистанції бігу. Попереду стартують більш слабкі школярі. Інший варіант бігу з «гандикапом» -- всі стартують в одній лінії, але не по команді «Руш!», а по початку бігу одного з призначених учасників.

Біг для розвитку витривалості доцільно проводити групами за підготовленістю, яка визначається на підставі тестування на перших уроках або 6-хвилинного тесту. Це дає можливість контролювати швидкість бігу, керувати класом.

При проведенні 6-хвилинного тесту можливі різні варіанти організації. Можна бігти відразу всім класом, й учні самі рахують кола (вчитель контролює). В другому варіанті група з півкласу (хлопчики чи дівчатка) виконують біг, а інша половина виконує функції лічильників і за сигналом фіксують на закріпленому за кожним ділянкою доріжки (по 50 м) розміщення учасників бігу. Потім учні міняються ролями.

Під час прийому контрольних нормативів і тестування з бігу на довгі дистанції, кросового бігу змагаються окремо дівчатка і хлопчики (юнаки і дівчата). Для кращої організації прийому контрольних нормативів учням слід видати нагрудні номери, забезпечуючи фіксацію порядку приходу і часу фінішування. Якщо дистанція проходить по колу, то декілька разів необхідно оголошувати час і кількість кіл, які залишилось пробігти. В найпростішому варіанті вчитель голосно називає час закінчення бігу, а потім записує його в журнал (протокол) зі слів учня.

При проведенні стрибків у довжину клас слід поділяти мінімум на 4 підгрупи, а для цього необхідно забезпечити кількість робочих місць. Стрибки виконуються позмінне. Кожний наступний з тих, хто займається, починає розбіг після виходу зі стрибкової ями попереднього.

Імітаційні вправи виконуються фронтально.

Стрибкові вправи (багаторазові відштовхування) без приземлення в яму виконуються поточно. Прийом контрольних нормативів зі стрибків у довжину займає багато часу, тому доцільно поділяти клас на підгрупи: одна підгрупа (хлопчики або дівчатка) складає, інша -- виконує будь-яке завдання викладача. Можливий варіант, коли на одному занятті складає контрольний норматив одна підгрупа (тобто прийом нормативу на 2 заняттях). Тоді друга підгрупа займається швидкісне-силовою підготовкою (або іншим видом спортивної діяльності).

Сама організація прийому контрольних нормативів у стрибках в довжину повинна бути такою ж, як і на змаганнях з легкої атлетики. Тестування в стрибках з місця краще проводити з приземленням у стрибкову яму. Для цього достатньо 2 робочих місць з вимірювальною лінійкою, що дозволяє швидко визначити результат і підвищує інтерес до результату інших (емоційність). Необхідно забезпечити зарівнювання ями. При відсутності стрибкової ями тестування проводити на ділянці з пружною, рівною поверхнею, яка виключає просковзування. Можливе використання для приземлення гімнастичних або борцівських матів.

При проведенні стрибків у висоту через планку бажано організувати кілька робочих місць -- мінімум 2. Відділення організуються за підготовленістю в стрибках у висоту.

Багато вчителів удосконалюють інвентар: стійки, кріплення для установки планки, використовують гумові бинти (амортизатори) та мотузки замість планки, що дозволяє скоротити час на установку висоти, попереджує часте падіння планки і страх учнів перед висотою.

Під час стрибків слід забезпечити черговість виконання стрибків з одного і другого боку сектора, дозвіл на стрибок -- вихід попереднього учасника з ями.

Прийом контрольних нормативів можна проводити для всіх груп. Після розминки на секторі, першої спроби через планку, поставлену на 5 см нижче за норматив «задовільно», школярі стрибають через планку, поставлену тільки на нормативних висотах.

При поясненні і показі вправ зі стрибків у довжину учнів слід розмістити в одношеренговому строю з боку ями і місця відштовхування з одного або двох боків.

Для контролю за виконанням стрибка у довжину вчителю краще знаходитись в 4--6 м супроти місця відштовхування.

При проведенні стрибків у висоту кращі умови для сприйняття учнями пояснень і показу забезпечуються при розміщенні в шерензі обличчям до планки на відстані 6--8--10 м від неї, залежно від показуваного елемента і кількості тих, хто займається.

Кидання малого м'яча та інших легких предметів з метою закріплення правильних рухів виконується в розімкнутих шеренгах, які стоять одна проти одної. Відстань між шеренгами повинна забезпечити безпеку і зручність для ловлі м'яча після відскоку. Учні чергове кидають по 2 м'ячі.

Організація учнів для виконання метання гранати набуває особливого значення у зв'язку з великою травмонебезпечністю. Для забезпечення безпеки випадків слід керуватися наступними правилами:

1) метання можливе тільки в одному напрямку, зустрічне метання категорично виключається;

2) якщо метання проводиться одночасно, учні повинні знаходитись в шерензі на одній лінії (інтервал між ними не менше 2,5-- З м). Одночасне метання з розбігу не рекомендується;

3) метати, головне -- йти за гранатою, тільки за командою викладача (учитель подає команду на виконання метання тільки у разі, коли в зоні метань немає людей і є гарантія, що ніхто випадково не з'явиться);

4) метання з розбігу і після виконання кидкових кроків -- по одному з наступним поверненням на місце;

5) метання з місця на оцінку техніки також слід виконувати почергово праворуч по одному, зробивши після кидка один-два кроки назад.

Якщо майданчик не дозволяє або учнів більше ніж 10--12, кидки виконуються змінами. Одна зміна виконує кидок, інша -- розташована на 2--3 м позаду першої. Після виконання кидка перша зміна бігом направляється в поле для збирання гранат і швидко передає їх другій зміні і вони міняються місцями.

При фронтальному і почерговому метанні вчителю слід розміщуватися позаду шеренги, ближче то до одного, то до другого флангу, залежно від необхідності контролю за виконанням вправи або вказівки на помилки та їх виправлення.

Під час метання на результат вправи виконуються почергово в 10-метровий коридор. Якщо метають малі м'ячі, в полі знаходяться збиральники, які перекидають м'ячі до кидаючих. Можливий також і варіант організації метань як на змаганнях з легкої атлетики, коли метальники підбирають м'ячі після кидків наступних учасників і швидко повертаються з ними назад до місця початку розбігу. З метою економії часу припустимо виконання кидків на результат почергово двома учнями (поки один готується до кидка, інший метає).

Організаційне забезпечення уроку відіграє виключно важливу роль в забезпеченні оптимальної моторної щільності уроку, її необхідно доводити до величин достатньо значних, щоб гарантувати тренувальний ефект за правилами раціонального нормування навантаження і відпочинку, які витікають із закономірностей навчання руховим діям і розвитку рухових здібностей.

1.5 Домашні завдання

Домашні завдання виступають практично за допомогою прилучення до самостійних вправ з фізичної культури. Вони повинні складати стійку систему діяльності вчителя і роботи учнів протягом навчального року і канікул. Ця система являє собою ряд завдань, які тісно пов'язані між собою і з предметним змістом всіх форм занят фізичною культурою, і забезпечує гармонійний фізичний розвиток протягом усього року. Крім цього, домашні завдання повинні плануватися з урахуванням задач, поставлених на рік, півріччя, чверть.

Дуже важливе питання підбору вправ для виконання в домашніх умовах. Ці вправи повинні викликати інтерес і позитивні емоції у школярів, впливати на рухову функцію комплексно. Вправи повинні бути відносно нескладними, які виконувалися би в умовах квартири, подвір'я, найближчого лісового масиву і т.д.

У молодших класах рекомендується широко практикувати для домашніх завдань комплекси вправ ранкової гімнастики, які вивчаються на уроці. Необхідно формувати в учнів молодших класів і вміння самостійно організовувати і проводити рухливі ігри, які вивчаються на уроці фізкультури. При заохоченні учнів до підготовки, організації проведення гри як помічників учителя і відносно самостійно (під контролем вчителя) вони зможуть в позашкільний час провести ці ігри серед ровесників. Учням молодших класів пропонуються і найпростіші загальнор о звиваючі вправи, силові навантаження, які відповідають особливостям фізичного розвиткумолодших школярів.

В середніх і старших класах учні використовують для домашніх завдань можливості для розвитку гнучкості, які вивчаються при проведенні стрибків і метань, розвитку фізичних якостей на уроках легкої атлетики. Обов'язковим є включення в самостійні заняття безперервного рівномірного бігу для розвитку витривалості.

Даючи завдання, необхідно вказати строки їх перевірки. Контроль за виконанням домашніх завдань може мати різні форми: фронтальна перевірка, вибіркова перевірка (групова), відповідно індивідуальним планам (особливо у слабо підготовлених), опитування учнів перед заняттям, перевірка щоденника.

Вчитель повинен мати контакт з батьками учнів і заохочувати їх до контролю за виконанням домашнього завдання, допомогти в організації самостійної роботи. Батьки повинні знати вимоги до домашніх завдань, підтримувати постійний зв'язок з учителем фізкультури, а при необхідності -- консультуватися і радитись з ним з питань методики проведення занять, обсягу навантаження та ін. Час виконання домашніх завдань 15--30 хвилин. Заняття треба проводити не рідше 3--4 разів на тиждень

Дуже важливо, щоб при перевірці фізичної підготовленості учнів були визначені зміни в їх підготовленості: зростання результатів у тих, хто систематично займається, і скромні зрушення у менш старанних.

Методика повідомлення домашніх завдань повинна бути направлена на те, щоб учні мали чітке уявлення про зміст вправ, які задають додому, їх призначення, дозування, умови, які забезпечують безпеку їх виконання; знали, як контролювати і оцінювати запропоновані вправи з точки зору виконання правильної техніки, в якій послідовності виконувати вправи; могли б забезпечити місце занять.

Розрізняють загальні завдання для всього класу (окремо для юнаків або дівчат) і індивідуальні, залежно від успішності.

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ МЕТОДИКИ ПРОВЕДЕННЯ УРОКІВ З ЛЕГКОЇ АТЛЕТИКИ З ДІТЬМИ РІЗНОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

2.1 Особливості змісту і методики проведення уроків із дітьми різного шкільного віку

У сучасній школі можна виділити три рівні (етапи) фізичного виховання: початкове навчання або базовий етап (І-IV класи), освітній етап V-ІХ класи), результативний етап спеціальної спрямованості (Х-ХІ класи).

На всіх рівнях фізичне виховання здійснюється комплексно. Учні отримують необхідні знання, розвивають фізичні здібності, засвоюють техніку рухових дій, набувають умінь самостійно займатися фізичними вправами. Але на кожному рівні на перший план висуваються ті або інші завдання, що відповідають біологічним та психологічним можливостям дітей певного віку. Так сьогодні працює багато вчителів, досягаючи належних результатів.

Аналізуючи тенденції розвитку методичної думки вчителів-практиків та вчених-методистів, можна передбачити, що така вікова диференціація буде поглиблюватись і далі. Тому морфологічні, функціональні та психологічні особливості дітей різного віку (у процесі їх фізичного виховання) з декларованого рівня будуть переводитись у площину практичної реалізації.

На початковому етапі (І-ІV класи) серед освітніх завдань великого значення набуває збагачення рухового досвіду дітей та вдосконалення їхніх психомоторних здібностей, що полегшує процес опанування складних вправ у майбутньому. Система умовних зв'язків, сформована в цьому віці, відрізняється міцністю, і це є підставою для формування у дітей потягу до самостійних занять. Треба також привчати дітей дотримуватися правил особистої гігієни.

Серед оздоровчих завдань на перший план висуваються: формування постави, сприяння розвитку організму, виховання спритності та швидкості.

Початкова школа -- відповідальний етап у формуванні людської особистості. Діти молодшого шкільного віку переважно відверті, відкриті, великий вплив на них справляє авторитет вчителя. Фізичні вправи можуть бути ефективним засобом формування навичок правильної поведінки, взаємин, патріотичних почуттів, якщо у процесі їх виконання залучати до активної діяльності дітей як помічників, готувати їх як суб'єктів процесу фізичного виховання, виховувати в них почуття відповідальності за власний фізичний стан.

У роботі з учнями молодших класів застосовують різноманітні засоби, але головними з них є вправи основної гімнастики, акробатичні вправи, ходьба і бігу різних варіантах з подоланням перешкод, човниковий біг, вправи з м'ячами, танцювальні рухи, рухливі ігри, плавання, пересування на лижах. Заохочуйте учнів до застосування в позаурочний час нетрадиційних для уроків засобів, а саме: "класики" і скакалки, ігри з м'ячами, катання на велосипедах і самокатах тощо.