Методика проведення занять з легкої атлетики з дітьми різного шкільного віку

Торкаючись особливостей методики, варто звернути увагу на необхідність:

* урізноманітнювати виконання вправ під час їхнього багаторазового повторення;

* надавати перевагу цілісному методу розучування;

* використовувати підвідні вправи, допомогу та проводку;

* не допускати великих перерв під час навчання;

* багаторазово використовувати різноманітні способи показу;

* практикувати короткі паузи між показом і безпосереднім виконанням вправи дітьми;

* пропонувати показ вправи учнем та інші способи демонстрації;

* не забувати про предметні орієнтири, а також про образне мовлення;

* подавати різноманітні сигнали під час засвоєння темпу і ритму вправ;

* рекомендувати прийоми поєднання вправ з речитативами, передусім під час колективних дій;

* широко використовувати оцінку діяльності учнів і тестування;

* короткі навантаження чергувати з достатніми для відпочинку паузами;

* змінювати характер праці (біг, стрибки, ігрова діяльність, гімнастика);

* на початкових фазах навчання фізичних вправ слід більше часу відводити на повільне їх виконання та виконання в полегшених умовах;

* використовувати велику кількість різноманітних рухових дій та їх часте чергування;

* практикувати короткі інтервали між попередньою і виконавчою командами під час навчання стройових дій;

* надавати перевагу фронтальному методу організації занять. На цьому етапі слід уникати:

- великих навантажень на хребет, сильних поштовхів і струсів тіла, перенапруження суглобо-зв'язкового апарату та м'язів;

- вправ із надмірним обтяженням;

- завищених, надто ущільнених навантажень на серцево-судинну систему.

Мета освітнього етапу (V-ІХ класи) -- формувати уявлення про природу, суспільство, людину, шукати сферу застосування природних здібностей дитини, сприяти професійній орієнтації. Розв'язанню цих завдань сприяє і наш предмет. Вирішальний аспект фізичного виховання школяра на цьому етапі -- цілеспрямоване формування і закріплення (на грунті глибоких знань і переконань) мотивації піклування про власне здоров'я, працездатність; вироблення навичок організації режиму повсякденної фізичної активності. Учні повинні усвідомити, що культура ставлення до власного здоров'я і рівня фізичної підготовленості є складовою частиною загальної культури особи і значною мірою визначає її соціальний і моральний статус.

Як свідчить досвід учителів, освітній етап доцільно розділити на два періоди: V-VІІ і VІІІ-ІХ класи. Але для дівчат і хлопців можливі відхилення від такого поділу. У ці періоди по-різному розв'язуються освітні завдання. Якщо на V-VІІ класи лягає основне навантаження щодо засвоєння нових, складних (переважно прикладних) фізичних вправ, то на VІІІ-ІХ класи припадає вдосконалення рухів і розширення діапазону їх застосування. Чому в деяких учителів дівчата VІІ-VІІІ класів без інтересу відвідують уроки фізичної культури? Відповідь однозначна: вони соромляться своїх невмілих, неспритних рухів. Якщо в цей час почати розучувати нові вправи, то це ще більше сковуватиме їх.

У цьому віці закладаються основи свідомого ставлення учнів до власної фізичної підготовки, розвитку і виховання фізичних якостей, відбувається поступовий, планомірний перехід від їх удосконалення на уроці до здійснення в позаурочний час.

Учні отримують широкий асортимент знань, умінь і навичок для їх застосування у самостійних заняттях, посилюється практична спрямованість навчання (правила самоконтролю, запобігання травм), уроки мають яскраво виражений навчальний характер. Учні готуються до виконання обов'язків інструктора, судді, помічника вчителя на уроках.

В організації занять перевага надається груповому й індивідуальному методам.

Оздоровчі завдання спрямовані на забезпечення гармонійного розвитку організму шляхом згладжування негативних явищ, пов'язаних з періодом статевого дозрівання й акселерації. Актуальним стає питання боротьби із зайвою вагою.

У навчально-тренувальному процесі вчитель терпляче та наполегливо виховує в учнів витримку, вміння володіти своїми емоціями. Найкраще це досягається у процесі гри. На цьому етапі на зміну груповим приходять командні та спортивні ігри, які вимагають дотримання свідомої дисципліни, виконання певних правил, позитивно впливають на формування вольових та моральних якостей. У випадку порушення дисципліни та правил не варто поспішати з покараннями. Треба також мати почуття міри у використанні заохочень.

На останньому етапі (Х-ХІ класи) школярі готуються до вступу в доросле життя, практичного використання в ньому набутих у школі знань, умінь і навичок (для виховання фізичних якостей, зміцнення здоров'я, організації дозвілля, регулювання рухової активності).

Старшокласники завершують курс фізкультурного всеобучу. Учитель стає для них наставником у розв'язанні питань організації самостійних занять фізичними вправами. Уроки фізичної культури для старшокласників лише зумовлюють завдання, які треба вирішити. Тут їм надається допомога в досягненні максимального результату у вивчених раніше вправах, підвищенні функціональних можливостей, рівня фізичного розвитку і фізичної підготовленості.

У заняттях з юнаками-старшокласниками вправи є також засобом підготовки до військової служби (гімнастика, боротьба, легкоатлетичний біг, стрибки, кидання, подолання перешкод тощо).

Дівчатам більш відповідають ритмічна і елементи художньої гімнастики, вправи з рівноваги, танцювальні рухи.

Велике значення у вихованні дівчат, майбутніх жінок і матерів, мають гімнастичні вправи. Вони, як засіб фізичного виховання, повинні, на думку Ж. Руссо, забезпечити дівчатам прекрасну будову тіла, розвинути грацію і силу, підготувати до легких пологів і народження здорового потомства. Адже здоров'я матерів є одним з вирішальних факторів, які зумовлюють здоров'я народжених ними дітей. У свою чергу, здоров'я жінок дітородного віку формується протягом всього попереднього періоду життя і, особливо, у підлітковому віці. Проте у попередні роки увага підліткової медичної служби зосереджувалося на хлопчиках-підлітках. Цей пріоритет був зумовлений їхньою майбутньою військовою службою. 1 тільки останнім часом почали усвідомлювати важливість збереження здоров'я дівчаток як майбутніх матерів, змістилися акценти на збереження їхнього соматичного і репродуктивного здоров'я.

Прекрасними засобами фізичного виховання старшокласників є спорт і туризм.

Найбільш характерні риси методики роботи зі старшокласниками -- широка самостійність як у доборі засобів, так і в організації занять. Уроки набувають інструктивних функцій.

Після визначення завдань самостійної роботи учня інструктують. На відміну від завдань, у яких викладено те, що треба зробити, чого досягти, під час інструктування учнів ознайомлюють зі способами діяльності, спрямованими на вирішення поставлених завдань.

Інструктування -- це система рекомендацій і вказівок, які розкривають порядок і спосіб досягнення мети, вирішення завдань.

Письмово викладене інструктування називають інструкцією, яка може мати такий вигляд :

Інструкція з вивчення техніки стрибка в довжину з розбігу способом "зігнувши ноги " для учнів 9 класів (За В. Новосельським)

1. Підбери довжину розбігу так, щоби розбігшись 12-15 м, поштовховою ногою потрапити на брусок для відштовхування.

2. Біжи прямолінійно (по лінії) з прискоренням так, щоб останні кроки перед відштовхуванням були найшвидші.

3. Під час бігу зберігай прямий, трохи нахилений тулуб, не розставляй широко ноги.

4. Якнайшвидше сильно відштовхнись від бруска, допомагаючи собі рухом вперед-вгору злегка зігнутих рук і махової ноги; згрупуйся в польоті, приєднуючи поштовхову ногу до махової.

5. Перед приземленням різко вистав гомілки ніг вперед і м'яко приземлись, стараючись не впасти назад. Інструкцію треба засвоїти, а такою вона вважатиметься, якщо учні зможуть усно безпомилково відтворити її зміст. Усні та письмово викладені інструкції бажано максимально ілюструвати адекватними рисунками, фотографіями, кінокільцівками, макетами тощо.

У ході або по закінченні вправи використовують поточну інструкцію для додаткових вказівок, враховуючи стан виконання вправи та допущені помилки. Наприклад, говорячи про кут вильоту після відштовхування, рекомендують пострибати "високо-далеко" через перешкоду тощо.

Націлюючи учнів на самостійну роботу, роблять заключне інструктування, в ході якого демонструють правильне виконання окремих рухів, аналізують індивідуальні й типові помилки, їхні причини і способи усунення.

Для окремих учнів інструктування проводять після уроків у формі індивідуальних консультацій.

У ході засвоєння вправи кращим учням доручають інструктувати своїх товаришів.

Для частини підлітків завдання фізичного виховання на заключному, третьому етапі, будуть розв'язуватися в умовах спеціальних середніх навчальних закладів. Це висуває додаткові вимоги до їх підготовки. Передусім йдеться про забезпечення учнів знаннями про роль тих або інших фізичних вправ залежно від обраної професії, рухового арсеналу учнів, що прискорить процес опанування професійними руховими діями. Мають значення також знання про використання вправ для зниження негативного впливу професійної діяльності на організм учнів, спрямована підготовка функціональних систем і органів для забезпечення високої продуктивності професійної діяльності. Отже, все це вимагає значного посилення професійно-прикладної підготовки учнів ССНЗ та СПТУ порівняно з їхніми однолітками -- учнями загальноосвітньої школи. Особливістю методики фізичного виховання учнів ССНЗ і СПТУ є широке впровадження в цей процес різноманітних тренажерів, що дають змогу відбити специфіку професій, здійснити програмований контроль за ходом процесу фізичного вдосконалення.

Отже, специфіка фізичного виховання учнів ССНЗ та СПТУ, з одного боку, дає змогу краще і швидше опанувати відповідну професію, а з іншого, -- озброює цю категорію молоді такими знаннями, вміннями і навичками, які в майбутньому вони використовуватимуть у професійній діяльності. Це легко побачити, порівнюючи особливості фізичного виховання учнів педагогічних і медичних училищ. Для одних фізичні вправи є, перш за все, засобом виховання, для інших -- засобом лікування.

Розглядаючи особливості фізичного виховання залежно від віку підлітків, ще раз наголошуємо на необхідності пам'ятати: загострення уваги вчителя на тих чи інших завданнях на певному віковому етапі підготовки не означає, що інші завдання в цей період не розв'язуються. Тим більше, що вчитель повинен забезпечити наступність у вирішенні освітніх, оздоровчих та виховних завдань від І до XII класу. Кожен урок -- лише крок на довгому шляху, що веде до мети -- впровадження фізичної культури в побут нації.

Великої уваги потребують учні спеціальної медичної групи. Розповідаючи їм про користь фізичних вправ для організму здорової людини, на переконливих прикладах показуйте роль фізичної культури у боротьбі з хворобами (недугами). Такі знання допоможуть дітям усвідомити, що заняття фізичними вправами спроможні відновити їхнє здоров'я і працездатність, що, у свою чергу, сприятиме піднесенню ефективності занять.

Оцінюючи засоби фізичного виховання названої категорії дітей, треба, передусім, усунути ті вправи, які протипоказані за тих чи інших захворювань. Зазвичай, важливого значення набувають навчання раціонального дихання і корекція постави (відповідні вправи). Обов'язковою умовою є індивідуальний підхід і систематичний контроль стану організму.

За зорових та слухових дефектів і враженої нервової системи організм дитини розвивається у несприятливих умовах не тільки через порушення цих функцій, а й унаслідок вимушеної гіпокінезії. Це особливо помітно у сліпих і хворих церебральним паралічем. Гіпокінезія погіршує стан організму і сприяє прогресуванню захворювання. Утворюється замкнуте коло: хвороба призводить до обмеження рухливості, а це, відповідно, погіршує перебіг хвороби. Патологічний стан може бути розімкнутий лише своєчасним і систематичним застосуванням обгрунтованих навантажень.

Закономірності навчання і виховання дітей із відхиленнями в розвитку вивчає спеціальна наука -- дефектологія. З її основами повинен бути добре ознайомлений кожен, хто працює з названою категорією дітей. На факультеті фізичного виховання Одеського університету готують фахівців із цього профілю. Для підготовки студентів до проведення занять з учнями, віднесеними за станом здоров'я до спеціальних медичних груп, на старших курсах факультетів фізичного виховання інших вищих педагогічних закладів освіти України вивчається предмет "Методика фізичного виховання учнів спеціальних медичних груп".

2.2 Врахування вікових особливостей на уроках з легкої атлетики

урок легкий атлетика шкільний

Молодший шкільний вік (7-9 років, I-III класи) характеризується доволі інтенсивним або порівняно плавним і рівномірним розвитком організму. На протязі кожного із цих трьох років довжина і маса тіла зростають у середньому на 4-5см і 2-3кг, а окружність грудної клітини на 2-3 см. Хлопчики і дівчатка у початкових класах ростуть приблизно однаково, з тією різницею, що у хлопчиків довжина тіла збільшується переважно за рахунок росту ніг, а дівчат за рахунок росту тулубу.

Кісткова тканина і скелет у віці 6-10 років продовжують активно формуватися, але процес окостеніння скелету в цілому, ще далеко не завершений. Цей факт необхідно враховувати при проведенні занять з молодшими школярами і по можливості уникати вправ, пов'язаних підвищеним навантаженням на кістки тазу та тазової області (стрибки з великої висоти на тверду опору та інше).

Не дивлячись на бурхливий розвиток м'язової системи, у молодшому віці вона ще дуже слабо розвинута. Але все ж таки до 9 років у порівнянні з семирічним віком сила кісток збільшується вдвоє, а станова сила відповідно у хлопчиків і дівчаток збільшується на 10-15 і 20-30%.

Встановлено, що серце у дітей молодшого шкільного віку порівняно легко пристосовується до різних режимів роботи і його ритм досить швидко відновлюється. У цей же час спостерігається деяка недосконалість регуляторних механізмів, що є причиною нестійкої роботи серця дитини.

Знаючи ці особливості, вчитель фізичного виховання повинен виключити з занять непосильні фізичні і психічні навантаження, і тим самим уникнути деяких функціональних розладів в серцевій діяльності учнів.

Середній шкільний вік (10-13 років, IV-VII класи). У хлопчиків припадає початок періоду статевого дозрівання, а у дівчаток - перша його половина. Тому характерною рисою даного віку є посилений ріст тіла у довжину (повторне витягування), інтенсивний приріст м'язової маси, а значить, і маси тіла. Так як за темпами статевого дозрівання дівчатка випереджають хлопчиків, то вони ідуть попереду і у показниках довжини і маси тіла. Важливо відмітити, що у цьому віці не тільки суттєво збільшується об'єм м'язової маси, але й змінюються функціональні властивості м'язів. У цей період м'язова сила у хлопчиків зростає значно швидше, ніж у дівчаток. При цьому у хлопчиків збільшуються одночасно показники і абсолютної, і відносної (у перерахунку на 1 кг маси тіла) м'язової сили, а в дівчаток при значному зростанні абсолютної м'язової сили відносні її показники можуть у цей же час навіть зменшуватись. Цю обставину необхідно враховувати не тільки вчителям на уроках фізичної культури, але й тренерам при визначенні здібностей у дівчаток до легкої атлетики взагалі і до окремих легкоатлетичних вправ у цілому.

Підлітковий вік - період активного формування скелету. У цьому віці м'язово - зв'язковий апарат у дітей все ще недостатньо міцний. Тому можливі різного виду викривлення хребта (лордози, сколіози, кіфози). У зв'язку з цим не рекомендується давати підліткам такі вправи, як потрійний стрибок з повного розбігу і на повну силу, стрибки у глибину з висоти більш 90-100 см і з приземленням на жорстку опору, присідання з навантаженнями перевищуючими власну масу тіла, і деякі інші. Потрібно уникати і тривалого виконання одноманітних фізичних вправ, так як це призводить до одностороннього розвитку м'язових груп, що у свою чергу може привести до викривлення хребта і різних порушень постави. Вправи повинні підбиратись з таким розрахунком щоб достатньо навантажувались м'язи задньої поверхні тулуба (спини і шиї). Це допоможе уникнути “круглої ” спини і сутулості.

З перших же занять необхідно суворо стежити за правильністю постави під час виконання бігових і стрибкових вправ

Незважаючи на те, що вікові багатофункціональні особливості серцево-судинної, дихальної, м'язової та інших систем дитячого організму забезпечують більш швидку, ніж у дорослих, спрацьованість, підлітки скоріше стомлюються від одноманітного навантаження. З цього слідує, що в процесі занять легкою атлетикою треба якомога частіше змінювати характер виконуваних вправ.

Організм підлітків по-різному реагує на навантаження різного характеру. Школярі 10-13 років легше переносять навантаження швидкісного і швидкісно-силового характеру і значно важче - навантаження силового характеру пов'язаного з проявом витривалості.

Таким чином, у цьому віці треба віддати перевагу вихованню швидкісних і швидкісно-силових якостей, а також удосконаленню координаційних здібностей. Старший шкільний вік (14-17, VIII-XI класи) у порівнянні з підлітковим характеризується більш повільним і рівномірним процесом розвитку. У цей час юнаки ростуть помітно швидше, ніж дівчата. Статеве дозрівання до 17 років, як правило, вже закінчується, і за особливостями будови і пропорцій тіла юнаки та дівчата майже не відрізняються від дорослих.

Ріст кісток у довжину в цей час дуже незначний, але потовщення і укріплення кісток дозволяє скелету витримувати значні навантаження м'язової системи, особливо у юнаків, розвивається у цей період особливо інтенсивно. До 17 років загальна маса м'язів досягає у них приблизно 45% від загальної маси тіла.

2.3 Завдання і основні засоби легкої атлетики в середній школі

I - II клас

1. Ходьба (рис.2.1.)

Завдання: Навчити широкому вільному кроку.

Засоби: Ходьба широким вільним кроком на носках, з різними положеннями рук, з високим підніманням стегна. Ходьба з уповільненням і прискоренням (до 100 м); ритмічна ходьба під рахунок вчителя, з плесканням в долоні.

Рис. 2.1. Види ходьби: 1 -- звичайна; 2 -- широким шагом; 3 -- на носках; 4 -- на пятках; 5 -- в напівприсядки; 6 -- на зігнутих ногах; 7 -- с закритими очима; 8 -- приставним шагом; 9 -- спиною вперед.

2.Біг

Завдання: Навчити вільному бігові та бігу на носках.

Засоби: Вільний невимушений біг з правильною поставою і чергуванням з ходьбою від 60 до 100 м. Біг на носках у коридорі (1,5 м).

III-IV клас

Завдання: Навчити вільному прямолінійному бігу на швидкість, високому старту, бігу з подоланням невеликих перешкод.

Засоби: Біг на швидкість від 40 до 50 м, чергуючи з ходьбою до 150 м. Біг вгору і під гору. Високий старт (рис. 2.2.). Повторний біг на 30 м (3-6 раз), на 60 м (2 рази), прискорення по сигналу, біг в повільному темпі (до 4 хв), крос 500.м.

Біг через перешкоди (палички, набивні м'ячі, полоса шириною до 60.м). Подолання їх кроком.

Рис.2.2. Високий старт

V-VI клас

Завдання: Навчити виконувати команди, які подаються при високому старті, швидкому бігові на носках, фінішуванню (рис.2.3.), бігу на короткі дистанції.

Засоби: Низький старт з опорою на одну руку і пробіжки на 20-30 м. Виконання команд :“На старт!” “Увага!” “Руш!” Біг з прискоренням до 30-40 м, повторний біг на 40 м (4-6 раз), на 60 м (2 рази) з високого і низького старту, повільний біг (5-6 хв).

Крос 800-1000м без врахування часу. Бігові вправи. Естафети.

Рис.2.3. Фінішування з нахилом тулуба і пробігання фінішу на максимальній швидкості.

VII-VIII клас

Завдання: Навчити подоланню схилів і підйомів на середній дистанції.

Засоби: Біг у повільному темпі (4-8 хв). Повторний біг - дівчаткам 40-60 м (4-6 раз). Крок зі зміною інтенсивності. Естафета з подоланням 3-4 перешкод. Біг на середині дистанції, спеціальні бігові вправи. Біг згори і під гору (рис. 2.4.).

Рис. 2.4.Біг згори і під гору.

IX-XI клас

Завдання: Продовжувати вчити бігу на короткі та середні дистанції. Підготувати до виконання навчальних нормативів.

Юнаки: Біг 60-100 м на швидкість. Повторний біг 3-4х80, 3х100, 3х200. Повільний біг до 15-12 хв. Біг або крос від 800-1000 м. Біг через перешкоди (6-8). Біг із зміною швидкості (100-300м), у сумі до 1000 м). Естафетний біг (рис.2.5.).

Дівчатка: Біг на 60 або 100 м на швидкість. Повторний біг 4х60, 3х100 м. Повільний біг 7-9 хв. Біг або швидкий крок 500 м. Естафетний біг.

Рис. 2.5. Види передавання естафетної палички.

ВИСНОВКИ

Починаючи з першого класу, на уроках з фізичного виховання вводиться матеріал з легкої атлетики, який вивчають учні в усіх наступних класах.

Основною формою заняття легкою атлетикою у школі є урок. Є декілька типів уроків легкої атлетики: ввідні, навчальні, уроки повторення, закріплення учбового матеріалу - тренувальні уроки; уроки на перевірку засвоєння знань, умінь і навичок, фізичної та технічної підготовки - залікові уроки і, на кінець, уроки мішаного типу-учбово-тренувальні уроки. На кожному уроці з легкої атлетики прийнято розрізняти підготовчу, основну і заключну частину. Можливе об'єднання перших частин в одну. Поділення уроку на частини є умовним, структура уроку - це визначна послідовність відношень і взаємозв'язків конкретних елементів, обумовлених головною цільовою установкою уроку визначеного типу.

У шкільній програмі фізичного виховання міститься зміст теоретичного і практичного матеріалу з легкої атлетики для всіх класів.

Заняття з легкої атлетики спрямовані на засвоєння бігу, стрибків, метання і удосконалення цих видів. З цією метою, починаючи з четвертого класу, в уроки включаються вправи, які сприяють розвитку швидкості, сили, витривалості. Згідно з програмою на занятті учні вивчають техніку бігу на короткі дистанції, біг на середні дистанції, естафетний біг, стрибки у висоту способом переступання й перекидання, стрибки у довжину способом “зігнувши ноги” і “ножиці”, засвоюють техніку метання малого м'яча та метання гранати.

Успіх навчання і майбутнього тренування залежить від правильної постановки його на основі педагогічних принципів:

· вивчення вправи;

· послідовності викладу навчального матеріалу, від простого до складного, при систематичному відвідуванні занять;

· всебічності, що передбачає поряд з фізичними якостями підвищення морально-вольового та культурного рівня спортсмена;

· повторності у вивченні як окремих елементів, так і вправ, дій, занять взагалі, бо тільки багаторазове свідоме повторення і працездатність дозволяють досягти високих і сталих результатів;

· наочності, що значно прискорює вивчення. (Застосування на заняттях фотознімків, кінограм, учбових картин, а також особистий показ техніки виконання тієї чи іншої вправи, і особливо-порівняння фотографій та кінограм, що фіксують техніку учнів і провідних спортсменів.

Чимале значення для засвоєння техніки мають одяг та взуття, місця занять, інвентар. Одяг та взуття повинні відповідати сезону й температурі повітря, а місця занять - бути в справному стані.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Вільчковський Е. С. Теорія і методика фізичного виховання дітей дошкільного віку : навч. посіб. / Е. С. Вільчковський, О. І. Курок. - Суми : Універсальна книга, 2004. - 428 с. - ISBN 966-680-142-6.

2. Вільчковський Е. С. Теорія і методика фізичного виховання дітей шкільного віку / Е. С. Вільчковський. - Л. : ВНТЛ, 1998. - 336 с.

3. Гогін О.В. Легка атлетика: Курс лекцій /Харк.держ.пед.ун-т ім. Г.С.Сковороди. - Харків: "ОВС", 2001. - 112 с.

5. Дмитренко Т. І. Теорія і методика фізичного виховання дітей раннього шкільного віку : посіб. для дошкільн. відділення пед. ін-тів та учнів дошкільн. відділень пед. училищ / Т. І. Дмитренко. - К. : Вища школа, 1979. - 242 с.

6. Круцевич Т. Ю. Теорія і методика фізичного виховання : [підруч. для студ. вищ. навч. закл. фіз.виховання і спорту] / за ред. Т. Ю. Круцевич. - К. : Олімпійська література, 2008. - Т. 2. - 366 с.

7. Кенеман А. В. Теория и методика физического воспитания детей школьного возраста / А. В. Кенеман, Д. В. Хухлаєва. - 3-е изд., испр. и доп. - М. : Просвещение, 1985. - 256 с.

8. Келлер В.С., Платонов В.Н. Теоретико-методические основы подготовки спортсменов. - Львов : Украинская спортивная ассоциация, 1993. - 270 с.

9. Легкая атлетика й методика преподавания / Под ред. О.В. Колодия, Е.М. Лутковского, В.В. Ухова. -- М.: Физкультура й спорт, 1995. -- С, 103.

10. Макаров А.Н. й др. Легкая атлетика. -- М.: Просвещение, 1990. -- С. 32.

11. Матвеев Л.П., Мельников С.Б. Методика физического воспитания с основами теории. -- М.: Просвещение, 1991. -- С. 59.

12. Матвеев Л.П. Теория й методика физической культура. -- М.: Физкультура й спорт, 1991. -- С. 327.

13. Новосельский В.Ф. Урок физического воспитания в профессиональном училище. -- К.: Вища школа, 1987. -- С. 142.

14. Новосельский В.Ф. Методика урока физической культурьі в старших клас-сах. -- К.: Рад. шк., 1989. -- С. 128.

15. Теория й методика физического воспитания / Под. ред. Б.А. Ашмарина. -- М.: Просвещение, 1990. -- С. 190.

16. Теория й методика физического воспитания / Под ред. Б.М. Шияна. -- М.: Просвещение, 1988. -- С. 128.

Размещено на Allbest.ru