Геопросторова організація туристичного процесу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

УДК 911.3:796.5 (100) (477)

ГЕОПРОСТОРОВА ОРГАНІЗАЦІЯ ТУРИСТИЧНОГО ПРОЦЕСУ

11.00.02 - економічна та соціальна географія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора географічних наук

Любіцева Ольга Олександрівна

Київ 2003

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі країнознавства і туризму географічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий консультант доктор географічних наук, професор Іщук Степан Іванович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра економічної та соціальної географії, професор

Офіційні опоненти: доктор географічних наук, професор Шаблій Олег Іванович, завідувач кафедри економічної і соціальної географії Львівського національного університету імені Івана Франка

доктор географічних наук, професор Топчієв Олександр Григоровичзавідувач кафедри економічної і соціальної географії Одеського національного університету імені І.І. Мечникова

доктор географічних наук, професор Степаненко Анатолій Васильович, завідувач відділом проблем розвитку і розміщення виробничого потенціалу Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України

Провідна установа - Волинський державний університет імені Лесі Українки Міністерства освіти і науки України, м. Луцьк

Захист відбудеться “8” грудня 2003 р. о 14 ⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.07 при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 03022, м.Київ, вул. Васильківська, 90, географічний факультет, ауд. 212.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01017, м.Київ, вул. Володимирська, 58).

Автореферат розісланий “28” жовтня 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор географічних наук, професор П.О.Масляк

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Динамічність розвитку, урізноманітнення суспільних функцій та зростання ролі туризму як галузі господарства в умовах глобалізації потребують розробки питань узгодження туристичної діяльності з природними, соціокультурними, еколого-економічними, інформаційно-технологічними можливостями окремих країн, регіонів та світового господарства в цілому. Багатоаспектність туризму як суспільного явища обумовила комплексний проблемно-цільовий підхід до його наукових і прикладних досліджень. Розмаїтість монографічних та періодичних видань, наукових збірок, нормативних документів, навчальних посібників та підручників з означеного проблемного кола дозволяє визначити міждисциплінарний характер досліджень, до того ж кількість теоретичних та прикладних розробок зростає пропорційно зростанню суспільної ролі туризму. Сучасні наукові дослідження туризму торкаються передусім організаційно-економічних та ресурсно-екологічних проблем, вирішити які неможливо без визначення механізму функціонування та геопросторової організації туристичного процесу, але цей аспект висвітлений побіжно і не відображає специфіки перебігу глобалізаційних процесів в умовах конкретних регіонів. Саме тому нагальною є проблема удосконалення теоретико-методологічного та методичного апарату географії туризму, розширення її предметно-обєктної сфери і проведення на оновленій основі прикладних досліджень, які й будуть визначати адекватність географії туризму сучасним вимогам розвитку науки і практики.

Розширення участі України у світовому туристичному процесі, розбудова національного ринку туристичних послуг, засвідчені проведенням в останні роки відповідної державної туристичної політики (закони України “Про туризм”, “Про курорти” та інші законодавчо-нормативні акти, Укази Президента та постанови Кабінету Міністрів, затвердження Державної програми розвитку туризму на 2002-2010 роки), потребують наукового обгрунтування проблем геопросторової організації національного туризму на основі узагальнення світових тенденцій та їх конкретно-наукового осмислення.

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у відповідності до напрямку наукової роботи кафедри країнознавства і туризму (№ держреєстрації 0197U003170) та міждисциплінарних наукових тем, які розробляються на географічному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка (№№ держреєстрації 01БФ050-02 та 01-БП1201/4) в частині, яка стосується територіальної організації туристичної інфраструктури України, механізму функціонування туристичного ринку та розробки теоретико-методологічного апарату географії туризму.

Мета і задачі дослідження. Метою роботи є конкретизація обєкту і розширення предметної сфери географії туризму та обгрунтування теорії геопросторової організації туристичного процесу як взаємодії територіальних туристичних ринків в умовах глобалізації суспільного життя.

Реалізація поставленої мети передбачає розвязання наступних задач теоретико-методологічного, методичного та прикладного характеру:

обгрунтувати геопросторове функціонування туризму як процесу територіально-структурного узгодження попиту/пропозиції туристичних послуг та визначити його властивості;

поглибити наукові основи суспільно-географічного дослідження туризму;

визначити коло умов та чинників, які впливають на формування попиту та пропозиції, їх просторово-часової структури, динаміки, диференціації, напрямків та сили впливу з метою прогнозування розвитку та моделювання процесу;

виявити закономірності і розкрити механізми функціонування та геопросторової організації туристичного ринку;

запропонувати методику регіонального аналізу туристичних ринків різного ієрархічного рівня;

проаналізувати тенденції розвитку та особливості функціонування світового туристичного ринку і визначити форми його геопросторової організації;

конкретизувати тенденції розвитку національного туристичного ринку, його місце і роль у глобальному та макрорегіональному туристичному процесі, особливості організації національної індустрії туризму;

визначити конкурентні позиції національного туристичного ринку України у центрально-європейському туристичному субрегіоні та запропонувати шляхи їх посилення на основі оптимізації його геопросторової організації. туризм геопросторовий індустрія туристичний

Об`єктом дослідження є туризм як суспільне явище геопросторового змісту. Предмет дослідження - геопросторова організація туристичного процесу, відбита у структурованості, типах та формах функціонування ринків туристичних послуг різних ієрархічних рівнів, які складаються в конкретних умовах глобалізованого ринкового середовища.

Методи дослідження. Методологічною базою дослідження є основні положення теорії суспільної географії, закладені в працях Е.Б.Алаєва, М.Д.Пістуна, О.І.Шаблія, О.Г.Топчієва, М.М.Паламарчука, С.І.Іщука; теоретико-методологічні положення географії туризму, розроблені В.С.Преображенським, І.Т.Твєрдохлєбовим, М.С.Мироненком, І.І.Пірожником, М.П.Крачилом, а також теоретичні та прикладні розробки у галузі економіки, організації туризму, міжнародних економічних відносин українських і зарубіжних вчених (Д.Стеченка, А.Філіпенка, Г.Папіряна, Р.Кірєєва, Я.Гезгали, І.Валлерстайна).

Основним методологічним підходом дослідження є системно-процесуальний, сутність якого полягає у поєднанні принципів системного підходу до дослідження туристичного ринку як цілісної системи, утвореної взаємодією структурних компонентів, з процесуальним, який доповнює її часовим фактором з ознаками територіальної конкретності та своєрідності, що й визначило подальшу логіку застосування конкретних методів дослідження (порівняльно-географічного, історичного, картографічного, класифікації та типології, системно-структурного, економіко-математичного, регіонально-статистичного аналізу, тощо).

При виконанні роботи використані численні публікації монографічного характеру, статті в періодичних виданнях з різних аспектів функціонування туризму та сфери послуг, проблем розвитку світового господарства, соціології, етнології і культурології; емпіричні матеріали першоджерел - статистичні збірники, довідники, нормативно-правові документи, науково-аналітичні розробки державних планів та програм.

Наукова новизна проведеного дослідження:

Конкретизовано сутність географії туризму як географічної науки з вивчення геопросторової організації туристичного процесу як взаємодії ринків різного масштабу, видів та типів.

Визначено специфіку формування територіальних туристичних ринків та розкрито механізм їх функціонування.

Виявлено та сформульовано закономірності функціонування та геопросторової організації туристичного процесу.

Розроблено методику сполученого структурно-процесуального регіонального аналізу туристичних ринків різного ієрархічного рівня.

Обгрунтовано та запропоновано типологію національних туристичних ринків та моделі розвитку індустрій туризму.

Запропоновано модель геопросторової організації глобального туристичного ринку, обгрунтовану результатами макрорегіонального аналізу туристичного процесу, визначені його структури та тенденції розвитку.

Запропонована та реалізована методика країноцентричного аналізу конкурентних позицій національного туристичного ринку України на субрегіональному центрально-європейському ринку.

Виявлені структурні компонентні та територіальні диспропорції в розвитку національної індустрії туризму та їх причинно-наслідкові звязки, що дозволило визначитись із напрямками оптимізації територіальної організації національного туристичного ринку.

Визначені за авторською методикою конкурентні позиції українського національного ринку туристичних послуг у субрегіоні, що дозволило запропонувати шляхи посилення конкурентних позицій країни на центрально-європейському туристичному ринку.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблені автором теоретичні положення та методики суспільно-географічного дослідження туризму, зреалізовані в процесі аналітичної роботи, використані при розробці Державної програми розвитку туризму в Україні до 2010 року (довідка Державної туристичної адміністрації України № 11/08-684), при виконанні Цільової програми “Збереження і підтримка знань, повязаних з біорозмаїттям, інновацій і традицій місцевих громад”, п.3.3. “Розвиток туристсько-рекреаційної діяльності” (проект Глобальної Екологічної Фундації/МБРР №GEF-PPG - Довідка Міністерства екології та природних ресурсів України) та концепції підготовки фахівців з туризму Галузевого стандарту вищої освіти напрямку підготовки “туризм” за спеціальністю 7.050401 “Туризм” (освітньо-кваліфікаційний рівень “бакалавр”, “спеціаліст”, “магістр”) (довідка Науково-методичної комісії з туризму Міністерства освіти і науки України), а також програм спеціальних курсів географічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Туристичні ринки світу”, “Системи гостинності в туризмі”, “Географія послуг”.

Теоретичні положення, зокрема, запропонований автором системно-процесуальний підхід до дослідження туристичного процесу, який дозволяє розкрити сутність його геопросторової організації, визначити закономірності функціонування, виявити механізм формування та взаємодії територіальних ринків різного ієрархічного рівня, може бути застосований при дослідженні аналогічних процесів та явищ глобального характеру. Теоретичне обгрунтування комплексно-пропорційної структури міжгалузевого комплексу індустрії туризму та ефективних форм її геопросторової організації, підтверджене проведеними аналітичними дослідженнями на макро- та мезотаксономічному рівнях, має прикладне значення в практиці формування національної індустрії туризму. Авторські методики сполученого структурно-процесуального регіонального аналізу та визначення конкурентних позицій національного туристичного ринку можуть бути використані при проведенні теоретичних і прикладних досліджень в інших галузях суспільної географії (наприклад, при дослідженні галузевих та міжгалузевих комплексів сфери послуг, фінансової сфери тощо).

Прикладні результати аналітичних розділів роботи можуть бути використані в ході проведення державної та регіональної туристичної політики України, при удосконаленні організаційно-управлінської, функціонально-господарської та територіально-господарської структур індустрії туризму задля посилення конкурентних позиції країни на європейському туристичному ринку.

Особистий внесок здобувача у роботи, виконані у співавторстві. Ці роботи, виконані переважно у співавторстві з Яценком Б.П. та Бейдиком О.О., відносяться до концепції географічного дослідження туризму як галузі національної економіки та світового господарства, яка розроблялась на кафедрі країнознавства і туризму географічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка у першій половині 90-х років ХХ ст., і торкаються структури та звязків індустрії туризму, де дисертанту належить безпосередня участь у постановці задачі та теоретико-методологічному обгрунтуванні визначеної структурної моделі індустрії туризму як міжгалузевого комплексу.

Дисертаційне дослідження є одноосібно написаною науковою працею, в якій реалізовано ідеї автора щодо предметної сутності, методологічних підходів та методики суспільно-географічного дослідження туризму. Запропонований автором системно-процесуальний підхід дозволив розширити розуміння обєкту як геопросторового процесу та поглибити поняття предмету географії туризму як просторово-часової взаємодії туристичних ринків різних рівнів, видів, типів та форм, сформулювати закономірності геопросторової організації туристичного процесу. Авторський підхід реалізований у вперше запропонованій типології національних туристичних ринків. Розроблена та апробована автором методика сполученого структурно-процесуального регіонального аналізу туристичних ринків різного ієрархічного рівня дозволила визначити механізм їх формування та функціонування, тенденції розвитку та наскрізної взаємодії, зафіксовані на етапі глобалізації континентально-океанійськими макрорегіонами та лінійно-вузловими формами геопросторової організації туристичного процесу. Виявлені загальні закономірності та тенденції розвитку туристичного процесу дозволяють визначити особливості їх перебігу в національних ринках різних типів. Запропонований підхід, зреалізований на прикладі України, дозволив виявити структуризацію національного туристичного ринку, полілінійність розвитку місцевих туристичних ринків, їх видову та територіальну диференціацію, визначити конкурентні позиції країни на субрегіональному ринку та напрямки їх посилення.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації та матеріали досліджень, повязані з її виконанням, доповідались на 16 конференціях, симпозіумах і зїздах національного та міжнародного рівня, в т.ч.: на VII (Київ, 1995) та VIII (Луцьк, 2000) зїздах Географічного товариства України; конференціях “Туризм та завдання національно-культурного відродження України” (Черкаси, 1992), “Проблеми географічної освіти в Україні” (Київ, 1993), “Актуальные проблемы развития торговли, гостиничного хозяйства и туризма в условиях рыночных отношений” (Киев, 1993), “Туризм на порозі ХХІ століття: освіта, культура, екологія” (Київ, 1999), “Громадянське виховання особистості засобами дитячо-юнацького туризму і краєзнавства в умовах розвитку української держави” (Дніпропетровськ, 2001), “Туризм у ХХІ столітті: глобальні тенденції та регіональні особливості” (Київ, 2002), “Регіональні екологічні проблеми” (Київ, 2002), “Географічна наука і освіта в Україні” (Київ, 2000, 2003).

Публікації. За результатами дослідження опубліковані 37 наукових праць загальним обсягом 37,69 д.а. (з них 35,45 д.а. належать особисто автору), в т.ч. монографія (27,25 арк), 20 статей у наукових фахових виданнях (8.74 д.а., з них 7,69 - авторські), з яких 15 є одноосібними, та 16 - матеріали і тези доповідей на наукових конференціях різного рівня (1,7 д.а., з них 0,51 д.а. - авторські).

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається із вступу, 5 розділів (до складу яких входять 16 підрозділів), висновків, списку використаної літератури з 228 джерел, додатків з 10 картосхем та таблиці, загальним обсягом 368 сторінок, з яких обсяг основної частини складає 338 сторінок, включає 27 таблиць та 53 рисунки.

Розділи дисертації:

Наукові основи суспільно-географічного дослідження туризму.

Теоретико-методологічні засади геопросторової організації туристичного процесу.

Методика регіонального аналізу туристичного процесу.

Макрорегіональний аналіз геопросторової організації світового туристичного процесу.

Геопросторова організація національного туристичного ринку України.

Основний зміст роботи

У Вступі розглянуто багатоаспектність та масштабність проявів туризму як суспільного явища, міждисциплінарний характер його дослідження та обгрунтовано необхідність розширення предметно-обєктної сфери географії туризму, чим і обумовлена актуальність теми дисертації, мета роботи та основні завдання дослідження, показано звязок з науковими програмами, планами, темами, відображено наукову новизну і практичне значення отриманих результатів і визначений особистий внесок здобувача у проведене дослідження, наведені дані про апробацію результатів, обєм та структуру дисертації.

У першому розділі на основі критичного аналізу наукової літератури з проблем теорії та методології суспільної географії, наукового доробку вітчизняних та зарубіжних авторів з географії туризму та суміжних географічних дисциплін, а також джерел, які охоплюють різні сторони функціонування туризму (організаційні, економічні, маркетингові, менеджментні, історичні, правові, просвітницько-виховні, екологічні, соціо-культурні, краєзнавчі), розроблені наукові основи суспільно-географічного дослідження туризму на етапі глобалізації, які грунтуються на сполученні принципів системного та процесуального підходів. Це стало підставою для трактування туризму як безперервного, динамічного, поліфункціонального з тенденцією постійного урізноманітнення функцій, етапного відповідно до змін соціально-економічного розвитку та поступу науково-технічного прогресу, полілінійного процесу з чітко визначеними хронологічним та хорологічним векторами розвитку, що свідчить про його геопросторовий зміст. Сутністю геопросторового туристичного процесу є системно-структурне просторово-часове узгодження нестабільного, схильного до перманентної диверсифікації попиту та комплексної, поліструктурної пропозиції, фіксоване в кожний момент часу їх співвідношенням на певній території в різних формах територіальних структур, яке відбувається за ринковими законами, формуючи ринок туристичних послуг.

Ринок туристичних послуг (туристичний ринок) формується множиною різноманітних за характером, формою, інтенсивністю, величиною, направленістю тощо звязків між споживачем (туристом) та виробником туристичного продукту (підприємством індустрії туризму), які виступають структуроутворюючими одиницями ринку і динамічна рівновага між якими обумовлює його сталість та внутрішню організацію (рис. 1). В основі виокремлення даного ринку лежать характерні риси туристичної послуги (комплексність, мобільність та ритмічність), які реалізуються у турі як специфічному товарі туристичного ринку.

Ринок туристичних послуг є динамічною, поліструктурною, поліформною та багаторівневою відкритою системою, що прямує до стану рівноваги шляхом узгодження диспропорцій між мінливим та мобільним попитом і відносно стабільною ресурсно детермінованою пропозицією, яка по багатьох каналах (виробничо-технологічних, ресурсних, кадрових, інформаційних, фінансових тощо) звязана з ринками вищого порядку (ринком послуг, світовим господарством) та суспільно-географічним комплексом певного рівня. Реальний стан туристичного ринку характеризується або часовим, або територіальним, або товарним (за номенклатурою послуг) дисбалансом. Вихід однієї зі структур із стану рівноваги призводить до розбалансованості всього ринку на певний час, поки ємність ринку не прийде до рівноваги з обсягом та структурою попиту.

Територіальність туристичного ринку обумовлюється обєктивно наявними властивостями туристичного процесу, якими є: 1) цілісність, динамічна рівновага попиту і пропозиції; 2) циклічність, обумовлена сезонною динамікою географічної оболонки та суспільною практикою; 3) лімітованість, наявність об`єктивних обмежень відповідно до умов сталого розвитку (антропогенних навантажень на ландшафти, соціо-культурних і психологічних навантажень на місцеве населення); 4) поліморфізм або різноманітність ресурсної бази, яка відбиває об`єктивно наявну диференційованість геопростору; 5) зональність, обумовлена законом географічної зональності природно-рекреаційних умов; 6) регіональність, яка проявляється в неповторності місцевих умов задоволення туристичного попиту та особливостях формування індустрії туризму. Тобто, територіальність туристичного ринку ресурсно детермінована, а ресурси трактуються розширено як спроможність геоторії (території, акваторії) задовольняти мотиваційні потреби туристів відповідно до своїх властивостей (природних та суспільних), туристсько-географічного положення, відбитого в мінливості ринкової конюнктури, та функцій (рекреаційних, економічних, соціокультурних).

Ринок туристичних послуг полікомпонентний, структурований та ієрархізований. Компонентна структура відбиває видове розмаїття попиту/пропозиції відповідно до мотивації подорожі та її параметрів (форма, сезон, термін, клас тощо) і характеризується перманентністю диверсифікації, темпи якої корегують з динамікою туристичного процесу, а ускладнення компонентної структури прискорює інтеграційні процеси.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1 Структурно-функціональна модель туристичного ринку

Ієрархічна структура багаторівнева, представлена світовим, макрорегіональним, національним, місцевими ринками відповідних таксономічних рівнів та маркетинговою зоною туристичного підприємства, радіус якої визначається фінансово-інформаційними можливостями та інноваційністю пропозиції. Означена стратифікація ускладнена процесами формування і функціонування видових та регіональних субринків. Масштабність видових субринків пропорційна нестандартності попиту, а регіональних - поширенню комплексу однотипних ресурсів. Але ієрархічна підпорядкованість нежорстка: виробництво турпродукту територіально локалізоване, але його реалізація просторово обмежена лише умовами ринку вищого порядку. У цьому полягає властива туристичному ринку трансієрархічна мобільність, яка відбиває інтегрованість простору туристичної взаємодії субєктів ринку як необхідну умову функціонування. Функціонально-галузева структура ринку відповідає функціональним складовим індустрії туризму, а територіальна - відтворює процес взаємодії ринкових структур з геоторією у дискретних та ареальних формах. Просторова модель туристичного процесу, відтворюючи рекреаційно-туристські цикли самоорганізації населення, на всіх таксономічних рівнях має зіркоподібний малюнок з тенденцією до згладжування, де туристичні потоки відцентрово поширюються з туристсько-генеруючих регіонів, затухаючи відповідно зменшенню доступності турпродукту. Доступність, що визначається витратами часу, грошей та зусиль, є просторово-часовим параметром, який характеризує оптимальні на даний час просторові звязки.

Зростаюча детермінованість туристичного процесу в умовах глобалізації обумовила переважаючу роль індустрії туризму як його стимулятора. Індустрія туризму - це міжгалузевий господарський комплекс (МГК), який являє собою інтегровану систему галузей, виробництв і видів діяльності, обєднаних спільністю мети та суспільним призначенням задовольняти потреби населення у проведенні дозвілля в подорожі шляхом створення та реалізації туристичного продукту. МГК індустрії туризму вирізняється складністю внутрішньої структури, ієрархією цілей функціонування компонентів і елементів, різноманітністю зовнішніх та багаторівневістю внутрішніх комплексоутворюючих звязків, стадійністю споживання та організації обслуговування. Він формується вертикальними, горизонтальними та наскрізними взаємозвязками між елементами та компонентами. Міжкомпонентні горизонтальні звязки, наявні між підприємствами різних галузей, задіяних в організації туристичного споживання відповідно стадійності процесу обслуговування, дозволяють виділити в межах індустрії туризму функціонально-стадійні підсистеми, представлені сполученнями різнорідних функціонально-галузевих елементів, що виконують однорідні функції в сфері туризму: інституційно- організаційну, функціонально-господарську та територіально-господарську (таблиця 1).

Інституційно-організаційна підсистема включає структури, представлені інституціями, які здійснюють державну туристичну політику шляхом правового, економічного і організаційного узгодження державних, місцевих, комерційних і некомерційних інтересів субєктів ринкової діяльності на ринках туристичних послуг різного порядку. Регуляторними каналами впливу є законодавчо-нормативний, податковий, валютно-фінансовий, інформаційний, управлінський.

Функціонально-господарська підсистема сформована функціонально-інтегративними звязками між структурами галузей матеріального виробництва і невиробничої сфери з надання транспортних, гостинних, дозвілєвих та низки додаткових послуг, які сприяють забезпеченню туристичної мети на відповідному якісному рівні.

Таблиця 1

Структури індустрії туризму

Територіально-господарська підсистема становить ресурсну основу формування туристичного ринку на базі використання туристичного, соціально-демографічного та господарського потенціалу території. Різнорідність ресурсної основи викликає необхідність класифікації туристичних ресурсів. До їх класифікації застосований сутнісний, діяльнісний, атрактивний, ціннісний, функціональний та еколого-економічний підходи, що свідчить про постійне урізноманітнення ресурсної основи, розширення їх номенклатури та можливостей використання в туризмі.

У другому розділі розглядаються умови і чинники розвитку туристичного процесу та дія регуляторних механізмів туристичного ринку, що дозволило визначити характерні риси та запропонувати деякі виявлені закономірності його геопросторової організації.

Туристичний процес є результатом взаємодії сторін ринкових відносин, які формуються під впливом обєктивних постійно та поліаспектно діючих умов (особливості природного середовища, екологічного стану, демографічних, міграційних, етно-культурних, релігійних, урбанізаційних, агломераційних, політичних процесів, систем господарювання) і чинників (геодемографічних, соціокультурних) та субєктивних психолого-поведінкових ознак особистості, сукупний вплив яких фіксується певним життєвим стандартом, зреалізованим у споживчих моделях та соціальній поведінці населення: модель “вільного часу” передбачає стійкість туристичної мотивації; модель життєзабезпечення - її періодичність, а за панування моделі виживання туристична мотивація відсутня. Загальна детермінованість туристичного процесу рівнем демократизації суспільства та соціально-економічного розвитку, збурюючись дією субєктивних чинників, формує складну систему стилей життя з властивою для кожного з них ціннісною шкалою, до яких різною мірою долучений туризм, що й обумовлює стохастичний, турбулентний характер туристичного попиту. Туристичний попит має видову структуру, задану мотивацією, часову, обумовлену можливостями споживання, ієрархічну, визначену за масштабами туристичних міграцій, та територіальну, ресурсно детерміновану наявною пропозицією, що визначає високу диверсифікованість, значну структурованість туристичного ринку, його мінливість, коливання в часі, які задають ритмічність туристичному процесу, та в просторі, впливаючи на географію туристичних потоків, що робить необхідною процедуру сегментації туристичного ринку. При всій варіативності й мінливості туристичного попиту за характером туристичного продукту можна виділити ринки масового, нестандартного та елітарного попиту в напрямку зростання ексклюзивності запитів та інноваційності пропозицій.

Глокалізаційні прояви сукупної дії обєктивних умов та субєктивних чинників є стимулюючими, стабілізуючими чи лімітуючими факторами розвитку ринкових процесів на певній території, що визначають перебіг дії регуляторних механізмів туристичного ринку, основаних на кругообігу грошей і інформації, регульованому маркетингом як цілеспрямованою, полікомпонентною та багаторівневою системою активного впливу на ринок з метою формування потреб і пропозицій шляхом творення туристично спрямованого стилю життя населення. Конкретний механізм дії полягає у проведенні геомаркетингової за сутністю туристичної політики регулювання ринкових процесів на основі моніторингу ринку і управління в умовах конкуренції.

Аналіз прояву дії суспільно-географічних законів та законів економічної теорії у функціонуванні туристичного ринку в умовах глобалізації дозволив виявити ряд стійких тенденцій. Перша з них полягає у наявності багатоступінчатого нееквівалетного туристичного обміну, конгруентного каскадному перебігу капіталу і руху основних факторів виробнитцва у світовому господарстві, що закріпило дію закону абсолютних переваг та зростаючу роль законів порівняльних переваг і попиту формуванням географічного поділу і інтеграції праці в туризмі. Проявом географічного поділу праці є диференціація національних туристичних ринків відносно характеру участі в світовому туристичному процесі на генеручі з переважанням імпорту туристичних послуг та реціпієнтні - з переважанням їх експорту, закріплені відповідними моделями розбудови національної індустрії туризму (генетично-інтенсивного, генетично-екстенсивного чи привнесено-конюнктурного типу). Інтеграційні процеси в туризмі зумовлені комплексністю обслуговування, яка передбачає стійкі й безперервні, різномасштабні та різнорівневі виробничо-технологічні, інформаційно-управлінські, фінансово-розподільчі та інші взаємозвязки між сторонами та субєктами туристичного ринку, що обумовлює процеси внутрігалузевої та міжгалузевої інтеграції. Саме ці процеси відбивають іншу тенденцію - транснаціоналізацію туристичної діяльності, яка проявляється в інтернаціоналізації праці, проявом якої є уніфікація технологій та стандартизація обслуговування, концентрації капіталу та його вільного перебігу відповідно до умов забезпечення прибутковості, централізації управління, яка зростає відповідно інформаційно-технологічним можливостям і на даному етапі закріплена доступом до глобальних розподільчих мереж. Дія цих процесів збурюється проведенням неоліберальної чи протекціоністської державної туристичної політики, що в цілому призводить до поляризації туристичного процесу й фіксується його багатоярусністю. Третьою тенденцією можна вважати комплексно-пропорційний розвиток індустрії туризму, яка є основною рушійною силою туристичного процесу. Відносна структурно-територіальна узгодженість та збалансованість індустрії туризму щодо суспільно-географічного комплексу певного рівня та вимог світового ринку визначає її лабільність та регенерацію і передбачає реструктуризацію та перманентну диверсифікацію, швидкість та характер яких детерміновані перебігом глобалізаційних процесів на певній території і закріплюються у полілінійності розвитку та мозаїчності туристичних ринків.

Означені тенденції проявляються у зростанні територіальної концентрації та спеціалізації структурних компонентів індустрії туризму, що призводить до агломерування і дегломерації, які можуть бути стихійними і носити хаотичний характер або планованими і впорядкованими. Прогресуюча централізація туристичного процесу проявляється у формуванні ядер концентрації туристичної діяльності, величина та звязність яких обумовлена фінансовими та інформаційно-технологічними можливостями індустрії туризму і зафіксована рухом туристичних потоків певної інтенсивності у певних напрямках (туристичними коридорами). Наявні гравітаційні процеси проявляються формуванням геопросторового каркасу туристичного ринку, де ядра різного порядку і рівня сформованості звязані між собою інфраструктурними полімагістральними транспортно-логістичними сервісними коридорами.

Розуміння туризму як суспільного явища, яке функціонує як геопросторовий процес у формі ринку туристичних послуг, його просторово-часові властивості, виявлена специфіка функціонування та тенденції розвитку на етапі глобалізації дозволили сформулювати наступні закономірності геопросторової організації туристичного ринку:

1. Перманентності просторово-часового узгодження і спрямованості до структурної відповідності попиту/пропозиції. Дисбаланс полягає у відносній інерційності складових ринкової системи, яка вимірюється часом між виникненням попиту на той чи інший вид туризму чи туристичний регіон та можливістю його задоволення або часом між інноваційною пропозицією та попитом на неї. Звідси сутність туристичної політики полягає у ліквідації структурних (часових, територіальних чи компонентних) диспропорцій. Означена закономірність проявляється у розмитості територіальних ринків нижніх ієрархічних рівнів, мінливості та рухомості їх меж при стабільності ядра, сталість розвитку якого в часі обумовлена конюнктурою ринку.

2. Регіональної полілінійності розвитку, яка є виявом природно-суспільної детермінованості і біфуркації туристичного процесу і проявляється у різновекторності, різній швидкості та інтенсивності формування й розвитку територіальних ринків, обумовлюючи їх поляризацію (з тенденцією до посилення) і мозаїчність.

3. Регіональної ізоморфної мотивації, що грунтується на пріоритетності геопросторового поліморфізму і проявляється у формуванні туристичних потоків, географія яких відповідає унікальності туристичних ресурсів при зростаючій ролі георозмаїття, як прояву складності територіального комплексу природних, соціокультурних та соціально-економічних відмін життя населення.

4. Просторової центрованості, що полягає у формуванні “ядер” туристичної активності, які є результатом кумулятивної дії фінансових, інформаційних та інноваційно-технологічних процесів, динамічність яких призводить до зміни положення ядра в ієрархічній структурі, та взаємозвязків між ними, що є основою формування просторового каркасу ринку туристичних послуг.

У третьому розділі викладено методику дослідження, яка має за мету визначити процеси формотворення і геопросторової організації туризму на різних ієрархічних рівнях його функціонування і грунтується на застосуванні системи суспільно-географічних методів, підходів та прийомів (Пістун М.Д., 1996-1997, Шаблій О.І, 1998-2001), взаємоузгоджене використання яких дозволяє визначити її як методику сполученого структурно-процесуального регіонального аналізу. Ця методика передбачає наскрізний компонентний просторово-часовий системно-структурний аналіз впливу умов та чинників формування попиту і розвитку пропозиції та їх регіональних проявів в умовах глобалізації, виявлення множини форм геопросторової організації туристичного процесу, які складаються в ході територіальної концентрації, поляризації, диференціації туристичних ринків різного ієрархічного рівня, обумовлюючи їх взаємодію та комплексно-пропорційний розвиток.

Методика макрорегіонального аналізу світового туристичного ринку грунтується на світогосподарських механізмах визначення глобальних форм геопросторової організації туризму на основі тенденцій, притаманних розвиткові складових туристичного процесу. Основною одиницею регіонального аналізу є національний ринок туристичних послуг, який формується в межах держави як субєкта міжнародного права відповідно до діючого законодавства, що й визначає його статус як інституційної територіальної одиниці. Національний туристичний ринок характеризується рівнем розвитку (за параметрами доступності турпродукту), ємністю (обсяги діяльності), освоєністю (модель розвитку індустрії туризму), а різнорідність умов функціонування обумовлює необхідність проведення типології, яка є його комплексною ознакою. Розроблена на основі країноцентричного підходу методика визначення конкурентних позицій національного туристичного ринку апробована на прикладі українського ринку туристичних послуг. Методика дослідження національного туристичного ринку призначена для визначення комплексно-пропорційного розвитку національної індустрії туризму і її просторово-часової узгодженості відносно територіальної диференціації попиту, зафіксованих в його геопросторовій організації.

Четвертий розділ присвячений визначенню дії глобалізаційних світогосподарських механізмів у функціонуванні туристичного ринку макроієрархічного рівня і форм геопросторової організації світового туристичного процесу В основу макрорегіонального аналізу покладена авторська типологія національних ринків туристичних послуг, яка грунтується на: а) суспільно-географічній типології країн світу, що робить її співставною за характером впливу середовища ринкової діяльності; б) інтенсивності діяльності на ринку туристичних послуг, залежній від ступеня розвиненості ринкових структур; в) регіональних особливостях глобалізаційних процесів в сфері міжнародної торгівлі туристичними послугами. Виділено чотири типи національних туристичних ринків з підтипами відповідно до сполучення типологічних ознак: а) високоінтенсивний, притаманний країнам високого рівня економічного розвитку з активною участю в міжнародному туризмі; б) стабілізований, орієнтований переважно на експорт туристичних послуг, характерний для країн середнього рівня економічного розвитку, нових індустріальних країн, постсоціалістичних країн з ринковою економікою; в) реформований, притаманний країнам перехідної та централізованої керованої економіки з елементами ринкової, орієнтований як на експорт туристичних послуг, так і їх імпорт (країни перехідного типу, що формують ринкові структури); г) акумулюючий, поширений в країнах, що розвиваються, з домінуванням іноземного туризму, та країнах планової економіки, які підтримують туризм як традиційну галузь господарства, не розширюючи практично участі у світовому туристичному процесі.

Охарактеризовані основні сегменти туристичного попиту та виявлені принципи формування туристичних потоків, їх напрямки та ритмічність, що дозволило зафіксувати явище каскадного перебігу туристичного процесу та нееквівалентного туристичного обміну: найінтенсивніший туристичний обмін спостерігається між країнами високоінтенсивного та стабілізованого типів, далі він спадає у напрямку країн реформованого та акумулюючого типів національних туристичних ринків. Зазначена тенденція відбиває умови задоволення туристичного попиту відповідно до мотиваційного урізноманітнення запитів споживачів, зреалізовані в територіальній диференціації споживання, що стало підставою для зонування світового туристичного ринку. Визначені: а) зона формування інтенсивного попиту, яка охоплює високорозвинені країни північної півкулі з туристичними ринками високоінтенсивного типу; б) зона задоволення попиту, яка обмежена параметрами кліматичної комфортності і включає субтропічний та північну частину тропічного поясів з екзотичними природними ресурсами та памятками найдавніших цивілізацій; в) зона потенційного попиту, представлена туристичними ринками країн Латинської Америки, Південної Африки, Австралії, які мають субкомфортну погодно-кліматичну ситуацію та розвивають індустрію туризму за світовими стандартами обслуговування; г) зона екстремального попиту, що включає території, дискомфортні за погодно-кліматичними умовами (Арктика, Антарктида).

Індустрії туризму як світогосподарській складовій притаманні процеси транснаціоналізації діяльності, внаслідок якої світовий ринок пропозиції туристичних послуг являє собою піраміду, верхню частину якої займають провідні транснаціональні компанії, що забезпечують комплексне обслуговування за власними стандартами якості, а нижня частина представлена середнім та малим підприємництвом, переважно спеціалізованим на наданні окремих послуг (підприємства гостинності, туристичні агенції тощо). Серед транснаціональних компаній в сфері готельного бізнесу більшість складають спеціалізовані системи, сформовані в результаті внутригалузевої інтеграції, майже п`ята частина припадає на асоційовані з авіакомпаніями, решта - на асоційовані з потужними туроператорами, фінансовими та комерційними “суміжними” структурами. Найпотужнішими структурами глобального туристичного ринку є авіатранспорті компанії в асоціації з готельним бізнесом. Процеси транснаціналізації водночас обумовили посилення територіальної диференціації та зростання поляризації національних туристичних ринків, поглиблення “осьового” туристичного поділу праці між країнами високоінтенсивного та стабілізованого типів туристичних ринків і країнами акумулюючого типу при одночасному зменшенні полілінійнійності іх розвитку.

Ущільнення ринку пропозиції та зростання конкуренції та всіх рівнях зміщують акценти діяльності в бік зростання ролі маркетингових, перш за все рекламних, заходів з використанням сучасних інформаційно-технологічних можливостей, посилюючи одночасно інтеграційні процеси, виражені формуванням ядер туристичної ділової активності на основі “світових міст” різного ієрархічного рівня. “Світові міста”, концентруючи фінансовий, інформаційно-технологічний і кадровий потенціал індустрії туризму, виступають потужними генераторами інновацій, а інтенсивні взаємозвязки між ними в інтегрованому просторі (географічному, економічному, інформаційному, правовому та ін.) забезпечують ефективність функцінування глобального туристичного ринку на основі формування “полюсів росту”. “Полюси росту”, обєднуючи туристичні ринки високоінтенсивного типу, виступають ядрами інновацій в індустрії туризму, продуцентами нових маркетингових, інформаційних, сервісних технологій, звідки ці інновації хвилеподібно поширюються на діяльність туристичних ринків інших типів.

Індустріалізація діяльності субєктів туристичного ринку обумовила формування масових турпотоків, технології обслуговування яких розраховані на стандарти взаємоузгоджених за потужностями складових індустрії туризму, забезпечених функціонуванням інфраструктурних транспортно-логістичних сервісних полімагістральних систем, представлених регіональними та трансконтинентальними “туристичними коридорами”, які зєднують ареальні (курортні зони та райони) та дискретні (вузли та центри) елементи, утворюючи лінійно-вузлову форму геопросторової структури глобального туристичного ринку, яка становить його “опорний каркас”.

Інтегративні процеси з одночасним поглибленням поляризації і зростанням центрованості туристичного процесу стали об`єктивною основою визначення глобальних інтегральних геопросторових структур - континентально-океанійських туристичних макрорегіонів, їх сформованості та напрямків розвитку. Сформованими можна вважати Атлантичний та Тихоокеанський континентально-океанійські макрорегіони, композиційними вісями яких відповідно є звязки між Західно-Єропейським та Північно-Американським “полюсами росту” по вісі: Нью-Йорк - Лондон - Париж і далі по конурбації долини Рейна до Цюриха і Мілану в першому випадку, та Тихоокеанського “полюсу росту” по вісі Токіо - Сингапур у другому. Потенційними районами туристичної активності, які внаслідок екстенсивного розвитку туризму можуть перерости у “полюси росту”, є Південно-Американський, Південно-Африканський та Австралійський, які мають значний туристичний потенціал, але організаційно залишаються залежними від Атлантичного та Тихоокеанського макрорегіонів (рис. 2).

Ринок туристичних послуг виявив значний “запас міцності”, який грунтується на сталості туристичної мотивації населення, що забезпечив йому стійкість, консолідацію і керованість, здатність до регенерації в умовах кризи, викликаної як політичною, так і економічною нестабільністю, внаслідок чого намітились такі тенденції: а) посилення державної підтримки галузей індустрії туризму; б) інтеграція суб`єктів туристичного ринку всіх рівнів; в) переважання в діяльності суб`єктів ринку пропозиції маркетингових стратегій, спрямованих на диверсифікацію ринків; г) посилення уваги до дослідницької діяльності в сфері туризму як з метою аквізиції потенційних ресурсів задля інтенсифікації внутрішнього туризму, так і запровадження “нішових” стратегій на міжнародному туристичному ринку; д) посилення ролі інформаційної складової в діяльності ринку. Ці тенденції призведуть до перерозподілу міжнародних туристичних потоків в бік зростання внутрішніх регіональних переміщень, які будуть значно перевищувати міжрегіональні переміщення, що поглибить територіальну диференціацію в рівнях споживання туристичних послуг і позначиться посиленням поляризаційних процесів на фоні динамічної інноваційності туристичних ринків високоінтенсивного та стабілізованого типів.

Розділ пятий присвячений визначенню ролі національного туристичного ринку України у світовому туристичному процесі, рівня його сформованості та тенденцій розвитку з метою посилення конкурентоспроможності. Цій меті підпорядкована оцінка стану туристичного процесу, специфіки національного турпродукту, визначення особливостей розвитку та територіальної організації функціонально-господарських структур індустрії туризму, проведення державної туристичної політики.

Національний туристичний ринок України належить до реформованого типу і є ринком країни перехідної економіки з середнім рівнем соціально-економічного розвитку, що формує ринкові структури та індустрію туризму відповідно до європейських стандартів. Сучасний етап характеризується відносно незначною участю у світовому туристичному процесі і переважанням імпорту туристичних послуг.

Туристичний ринок в Україні знаходиться на стадії становлення, відтворюючи в своєму розвиткові перебіг реформування суспільного життя. Україна належить до країн, де туризм як активний спосіб проведення дозвілля заохочувався державою, пропагувався та стимулювався шляхом соціалізації туристичних послуг і тому був сприйнятий більшістю населення як складова способу життя. Поліпшення рівня та умов життя вводить туризм до споживчої моделі, особливо міського населення, стимулюючи попит і формуючи ринок туристичних послуг. Тривале домінування внутрішнього туризму за соціалістичної доби обумовило сплеск попиту на міжнародні подорожі, позначившись зміною статусу та розширенням участі України на ринку міжнародного туризму, де вона з країни-реціпієнта перетворилась на країну-генератора туристичних потоків. Слід зауважити, що аналогічні процеси були притаманні більшості постсоціалістичних європейських країн на етапі реформування.

Тенденція перевищення виїздного потоку над в`їздним у структурі міжнародного туризму залишається стабільною, хоча намітилось певне падіння темпів виїздного туризму і його мотиваційний та географічний перерозподіл, що позитивно характеризує зміни на національному туристичному ринку. Частка вїздного туризму за останні роки залишається практично незмінною і становить майже п`яту частину в загальному обсязі туристичної діяльності. Основною метою приїзду в Україну іноземних туристів є відпочинок (понад половину всіх відвідувань) та бізнес (майже третина). Водночас зростає чисельність туристів, які прибувають з курортно-лікувальною, спортивно-оздоровчою та паломницькою метою, хоча частка цих сегментів залишається порівняно незначною. Відповідно до мотивації потік іноземних туристів розподіляється й територіально: майже половина спрямована на Крим, третина - до Києва, п`ята частина - до Одеської і біля 7% - до Львівської області.

Законом України “Про туризм” розвиток туризму, а особливо внутрішнього, визнано одним з пріоритетних напрямків господарської діяльності, що визначає державну увагу й проведення стимулюючої державної туристичної політики. Однак інституційно-організаційна підсистема індустрії туризму країни знаходиться в стадії перманентного реформування, що значно ускладнює проведення послідовної туристичної політики і не стимулює розвиток інвестиційного процесу. Державну туристичну політику на ринках міжнародного та внутрішнього туризму впроваджує Державна туристична адміністрація України шляхом координації інтересів державних і місцевих органів влади, некомерційних організацій та комерційних субєктів ринку.

Функціонально-господарські структури індустрії туризму в процесі перебудови на ринкових засадах і зміни форм власності зазнали скорочення виробничих потужностей та чисельності зайнятих, а конкуренція на внутрішньому та потреба виходу на міжнародний туристичний ринок обумовлюють необхідність оновлення матеріально-технічної бази, кадрового складу та посилення уваги до маркетингових механізмів ринкової діяльності. Реструктуризація готельного та санаторно-курортного господарства проявляється у зростаючій сегментованості відповідних ринків, що веде до посилення територіальної концентрації туристичної діяльності в межах елементів територіальних структур з визначеною рекреаційно-туристичною спеціалізацією і формування на їх основі місцевих ринків, хоча в цілому територіальна диференціація в рівнях розвитку галузей сфери гостинності має незначні варіаційні відміни. На ринку транспортних туристичних послуг переваги залишаються за автомобільним для міжнародних та залізничним для внутрішніх переміщень. Кількість ліцензованих туристичних підприємств малого та середнього бізнесу зростає, хоча постійно працюють на ринку менше двох третин з них. Процес реструктуризації ринку просувається досить повільно і ринкова пропозиція турів недиференційована і фактично не позначена ексклюзивністю. Формування національного туристичного продукту грунтується переважно на визначених туристсько-рекреаційних ресурсах з елементами інновацій і є класичним поєднанням природних і культурно-історичних ресурсів, посилене етно-релігійною самобутністю регіонів країни. Територіальна концентрація туристичних підприємств відбиває територіальну структуру попиту: максимальною вона є у Києві та в Криму, порівняно високою в Одеській, Херсонській, Волинській, Закарпатській, Тернопільській, а найменшою - у Кіровоградській, Хмельницькій, Донецькій та Луганській областях.