Геопросторова організація туристичного процесу

Основні туристичні обміни на ринку міжнародного туризму (біля 65% від загального туристичного потоку) здійснюються Україною з країнами-сусідами, що стало підставою для делімітації субрегіону за країноцентричним принципом з метою визначення конкурентних позицій національного туристичного ринку (рис. 3). Конкурентні позиції національного туристичного ринку в межах субрегіону, виділеного за країноцентричним принципом грунтуються на оцінці інтегрованості країни до світогосподарської системи, середовища ринкової діяльності і передумов формування відповідного життєвого стандарту, георозмаїття як ресурсної основи, комфортності подорожування, ролі туризму в економіці країни. Детально проаналізовані на основі оригінальних матеріалів конкурентні позиції кожної з країн на україноцентричному регіональному субринку і засвідчено, що провідні позиції практично в усіх сегментах належать Польщі, Угорщині, Росії та Болгарії. Наявність таких потужних конкурентів ускладнює для України просування власного турпродукту на міжнародний туристичний ринок. Конкурентні позиції України можна оцінити як середні. Основними конкурентами виступають Болгарія, з якою співпадають традиційні турпродукти на ринках відпочинку на Чорноморському узбережжі, курортно-лікувального, гірськолижного туризму, та Росія, з якою подібні ринкові умови й традиційні зв`язки обумовлюють практично повне співпадання ринкових інтересів.

Урізноманітнення і розвиток пропозиції України можливі на видових ринках рекреаційного, культурно-пізнавального (екскурсійного), оздоровчо-спортивного, а також агротуризму. Потребує маркетингових зусиль ринок курортно-лікувального, релігійного туризму, підтримки та відновлення - ринок спортивного, круїзного та автотуризму, розбудови - ринок гірськолижного туризму. Основним споживчим ринком залишається ринок масового попиту, де превалює мотивація “відпочинок+екскурсії”. На ринках нестандартного та елітарного попиту домінуючими можуть бути позиції спортивного та екологічного туризму.

Посилення конкурентних позицій національного туристичного ринку можливе за умов пріоритетності розвитку внутрішнього туризму і потребує, по-перше, диверсифікації видових субринків та ускладнення територіальної структури внутрішнього ринку за рахунок формування місцевих територіальних ринків на основі інтенсифікації ресурсної бази туризму і розбудови туристичної інфраструктури. Основним регулятором повинно стати проведення регіональної туристичної політики стимулювання малого та середнього підприємництва у внутрішньому туризмі та організації екскурсійної діяльності, в першу чергу соціально-економічно депресивних територій. Іншим напрямком є цільова інвестиційна політика, спрямована на посилення процесів центрованості внутрішнього ринку, що має за мету чітку просторову структуризацію і ієрархізацію елементів територіальної структури, що сприятиме поляризаційним процесам і агломеруванню, стане основою формування туристичної транспортно-логістичної системи з розподільчими вузлами-координаторами внутрішніх та зовнішніх туристичних потоків (Київ, Харків, Дніпропетровськ, Донецьк, Симферополь, Одеса, Львів) та чіткою функціонально-територіальною диференціацією елементів територіальної структури і надасть країні можливість підключитися до європейської лінійно-вузлової системи.

Висновки

У дисертації теоретично обгрунтований новий зміст географії туризму, що полягає в розширенні предметно-обєктної сфери цієї галузі географічних знань шляхом визначення механізму формування і функціонування ринку туристичних послуг як форми геопросторової організації туристичного процесу на основі розробки теоретико-методологічної концепції суспільно-географічного дослідження туризму, яка апробована на глобальній моделі геопросторової організації туристичного процесу та при оцінці рівня сформованості українського національного туристичного ринку і його конкурентних позицій.

1. Обєктом географії туризму є туристичний процес як суспільне явище геопросторового змісту, властивостями якого є цілісність, циклічність, лімітованість, поліморфізм, зональність та регіональність. Предметом географії туризму є геопросторова організація туристичного процесу, відбита у структурованості, типах та формах функціонування, розвитку і взаємодії туристичних ринків різних ієрархічних рівнів в конкретних умовах глобалізованого ринкового середовища. Звідси, географія туризму - галузь географічних знань з вивчення геопросторових особливостей туристичного процесу взаємодії ринків різного масштабу, виду та типу.

2. Теоретико-методологічна концепція суспільно-географічного дослідження туристичного процесу грунтується на системно-процесуальному підході, який є сполученням принципів системного та процесуального підходів і дозволяє розглядати явище як безперервний динамічний процес розвитку і просторово-часового взаємоузгодження структур у взаємодії з умовами конкретної території, фіксованими на кожний часовий зріз відповідними формами просторової організації, якими є ринки туристичних послуг.

3. Ринок туристичних послуг є динамічною, поліструктурною, поліформною та багаторівневою відкритою системою, що прямує до стану рівноваги шляхом узгодження диспропорцій між мінливим та мобільним попитом і відносно стабільною ресурсно детермінованою пропозицією. Ресурси трактуються розширено як спроможність геоторії задовольняти мотиваційні потреби туристів відповідно до своїх властивостей, що й обумовлює територіальність туристичного ринку.

Ринок туристичних послуг в умовах глобалізованого середовища скеровується розвитком індустрії туризму. Індустрія туризму - це міжгалузевий господарський комплекс (МГК), який являє собою інтегровану систему взаємодіючих елементів і компонентів структурних складових інституційно-організаційної, функціонально-господарської та територіально-господарської функціонально-стадійних підсистем.

4. Багатофакторність процесу формування туристичного ринку обумовлює його полікомпонентність зі схильністю до перманентної диверсифікації видових субринків, структурованість, задану функціональними характеристиками складових індустрії туризму, та ієрархізованість відповідно до масштабів діяльності з одночасною трансієрархічною мобільністю, яка відбиває інтегрованість простору туристичної взаємодії субєктів ринку як необхідну умову функціонування. Регуляторними механізмами ринку є кругообіг грошей і інформації, регульований маркетингом та державною туристичною політикою, скорегованою відповідно діяльності міжнародних організацій туристичного спрямування.

5. Геопросторовій організації туристичного процесу притаманні такі закономірності: перманентності просторово-часового узгодження попиту/пропозиції, регіональної полілінійності розвитку, регіональної ізоморфної мотивації та просторової центрованості, які є концентрованим проявом процесів полілінійності розвитку туристичних ринків та їх структур, територіальної диференціації, поляризації, агломерування та дегломерації, що відтворюють гравітаційний характер туристичної дифузії, поліцентричності, що фіксує тенденції транснаціоналізації діяльності, комплексно-пропорційного розвитку індустрії туризму, каскадного перебігу туристичних потоків та нееквівалентності туристичних обмінів, зафіксованих формуванням лінійно-вузлових форм геопросторового каркасу туристичного ринку.

6. Методика сполученого системно-процесуального регіонального аналізу, розроблена на основі системно-процесуального підходу, дозволяє виявити особливості формування і функціонування туристичного процесу і форми його геопросторової організації на різних ієрархічних рівнях на основі взаємоузгодженого застосування системи суспільно-географічних методів та прийомів.

7. Типологія національних туристичних ринків відбиває глокалізаційні особливості полілінійного розвитку туристичного процесу, тобто прояв глобалізаційних процесів в конкретних умовах країни, і включає чотири типи національних туристичних ринків з підтипами відповідно до сполучення типологічних ознак: високоінтенсивний, стабілізований, реформований та акумулюючий.

8. Визначені на теоретичному рівні тенденції та закономірності геопросторової організації туристичного процесу, підтверджені матеріалами макрорегіонального аналізу, лягли в основу запропонованої моделі геопросторової організації глобального туристичного ринку, яка базується на наявних гравітаційних взаємодіях між ринками різного типу і елементами їх територіальних структур і відтворює багатополюсність туристичного процесу у функціонуванні континентально-океанійських туристичних макрорегіонів і формуванні потенційних “полюсів росту” туристичного процесу.

9. Національний туристичний ринок України належить до реформованого типу і характеризується відносно незначною участю у світовому туристичному процесі з переважанням імпорту туристичних послуг. Україна на ринку міжнародного туризму перетворилась на країну-генератора туристичних потоків і ця тенденція утримується при одночасному перерозподілі мотивації і географії туристичних потоків та переорієнтації на зовнішніх ринках. Перебудовчі процеси позначились скороченням виробничих потужностей і зайнятості в галузях функціонально-господарської підсистеми і територіальною концентрацією туристичної діяльності в межах елементів територіальних структур з визначеною рекреаційно-туристичною спеціалізацією, формуванням на їх основі місцевих ринків.

10. Конкурентні позиції національного туристичного ринку в межах субрегіону, виділеного за країноцентричним підходом, оцінені за авторською методикою як середні. Наявність таких потужних конкурентів як Польща та Угорщина, ускладнює для України просування власного турпродукту на міжнародний туристичний ринок. Основними конкурентами виступають Болгарія, з якою співпадають традиційні турпродукти на ринках рекреаційно-оздоровчого (Чорноморське узбережжя), курортно-лікувального, гірськолижного туризму, та Росія, з якою подібні ринкові умови, традиційні зв`язки обумовлюють співпадання інтересів з посиленням конкуренції по всіх напрямках.

11. Посилення конкурентних позицій України в першу чергу має бути основане на розбудові внутрішнього ринку туристичних послуг. Основою цього процесу є реструктуризація індустрії туризму, оновлення її матеріально-технічного і кадрового забезпечення за європейськими стандартами при стимулюючій державній туристичній політиці. Другим напрямком є проведення регіональної туристичної політики стимулювання малого та середнього підприємництва в першу чергу соціально-економічно депресивних територій. Третім напрямком є цільова інвестиційна політика, спрямована на посилення процесів центрованості внутрішнього ринку, формування туристичної транспортно-логістичної системи з розподільчими вузлами-координаторами туристичних потоків, що надасть країні можливість підключитися до європейської лінійно-вузлової системи. Урізноманітнення і розвиток пропозиції України можливі на видових ринках рекреаційного, культурно-пізнавального (екскурсійного), оздоровчо-спортивного, а також агротуризму. Потребує маркетингових зусиль ринок курортно-лікувального, релігійного туризму, підтримки та відновлення - ринок спортивного, круїзного та автотуризму, розбудови - ринок гірськолижного туризму.

Одержані теоретичні і прикладні результати роботи підтверджують актуальність та посилюють значимість географії туризму як інтегративної наукової дисципліни з вирішення питань геопросторової організації туризму як суспільного явища, а отримані практичні результати сприятимуть ефективності функціонування національного туристичного ринку.

Публікації за темою дисертації

1. Ринок туристичних послуг (геопросторові аспекти). К.: “Альтерпрес”, 2002. 436 с. (27,25 д.а.)

2. Вопросы территориальной организации технической помощи автотуристам на дорогах УССР //Экономическая география. 1986, вып 38. с. 106-109.

3. Оцінка методик економіко-географічного вивчення сфери обслуговування сільського адміністративного району //Економічна географія. 1991, вип.43. с. 18-20.

4. Територіальна організація соціальної інфраструктури сільського адміністративного району // Вісник КДУ. Геохіміко-біол. науки про Землю. 1991, № 2. с. 47-50.

5. Функціонально-компонентна структура комплексу побутового обслуговування населення Тернопільської області //Економічна та соціальна географія. 1992, вип. 44. с. 80-83 (у співавторстві з Запорожан Л.П.). Особистий внесок: підходи до групування побутових послуг та аналіз групи послуг ремонтно-відновного характеру (автору надежить 50 %).

6. Взаємодія індустрії туризму з народногосподарським комплексом території //Економічна та соціальна географія. 1993, вип. 45. С. 87 - 90 (у співавторстві з Яценком Б.П., Бейдиком О.О.). Особистий внесок: розробка поняття індустрії туризму, її структури та каналів звязку з господарським комплексом (автору належить 40%).

7. Індустрія національного туризму: проблеми формування та сучасний стан //Економічна та соціальна географія. 1995, вип. 46. с. 93-99 (у співавторстві з Яценком Б.П., Бейдиком О.О.). Особистий внесок: розробка графічної моделі структури та звязків індустрії туризму, структури функціонально-господарської підсистеми (автору належить 40%).

8. Географія туризму в Україні //Географія та основи економіки в школі. 1997, № 2. с. 3 - 6.

9. Стан геокультурних досліджень в Україні // Вісник Київськ. ун-ту. Серія Географія. 1999, вип. 45. с. 16 - 18.

10. Гуманізація географічних досліджень //Вісник Київськ. ун-ту. Серія Географія. 2000, вип. 46. с. 49 - 52.

11. Теоретико-методологічні положення суспільно-географічного дослідження ринку туристичних послуг //Культура народов Причерноморья. 2001, № 24. с. 22 - 28.

12. Структурно-логічна схема суспільно-географічного дослідження ринку туристичних послуг //Економічна та соціальна географія. 2001, вип. 51. с. 69 - 73.

13. Геопросторові структури світового туристичного ринку //Географія і сучасність. 2001, вип. 6. с. 212 - 218.

14. Естетична географія (предметно-обєктна сутність) //Фізична географія і геоморфологія. 2001, № 40. с. 57 - 60.

15. Географія туризму: зміна парадигм //Наукові записки Вінницького держ. ун-ту ім.М.Коцюбинського. Серія Географія. 2002, № 40. с. 12 - 17.

16. Типологія національних туристичних ринків //Економічна та соціальна географія. 2002, вип. 52. с. 116 - 121.

17. Історико-географічний начерк православного українського паломництва до Святої Землі //Історія української географії. 2002, вип. 6 (2). с. 77 - 82 (у співавторстві з Романчуком С.П.). Особистий внесок автора: підходи до визначення понять паломництва та сакральності, географія християнських святинь, що є пріоритетними обєктами українського паломництва, організація паломництва сучасної доби (автору наежить 50 %)

18. Розвиток екологічного туризму в Україні //Економічна та соціальна географія. 2002, вип. 53. с. 189-196 (у співавторстві зі Сташук К.А.). Особистий внесок: розробка поняття “екологічний туризм” і структура напрямку екологічно спрямованих видів туризму (автору належить 50 %)

19. До питання класифікації туристичних ресурсів //Науковий вісник Волинського держ. ун-ту ім.Лесі Українки. 2003, № 8. с. 250 - 255.

20. Ринок туристичних послуг як обєкт географії туризму //Український географічний журнал. 2003, № 2. с. 43 - 51.

21. Геопросторові закономірності функціонування туристичного ринку //Вісник Київського університету. Географія. 2003, вип. 49. с. 54-57.

Анотація

Любіцева О.О. Геопросторова організація туристичного процесу - Рукопис.

Дисертація на здобуття вченого ступеня доктора географічних наук зі спеціальності 11.00.02 - економічна та соціальна географія. Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2003.

Дисертація присвячена обгрунтуванню нового змісту географії туризму. Конкретизований обєкт та предмет географії туризму, визначена її сутність як галузі географічних знань з вивчення геопросторової організації туристичного процесу, фіксованого взаємодією туристичних ринків різного масштабу, виду та типу. Теоретико-методологічна концепція суспільно-географічного дослідження туристичного процесу базується на системно-процесуальному підході, який дозволив визначити комплексність, системність, структурованість, типи та форми туристичних ринків, механізми їх формування та функціонування, в основі якого лежить комплексно-пропорційний розвиток структур МГК індустрії туризму, збалансований відносно мінливості ринку попиту. Визначені специфіка та глобалізаційні тенденції туристичного процесу, що дозволило сформулювати такі закономірності його геопросторової організації: перманентності просторово-часового узгодження попиту/пропозиції, регіональної полілінійності розвитку, регіональної ізоморфної мотивації, просторової центрованості.

Розроблена типологія національних туристичних ринків, яка відтворює глокалізаційні особливості полілінійного розвитку туристичного процесу у чотирьох типах ринків: високоінтенсивному, стабілізованому, реформованому, акумулюючому. Розроблено методику сполученого структурно-процесуального регіонального аналізу, яка апробована на глобальній моделі геопросторової організації туристичного процесу та при визначенні рівня сформованості українського національного туристичного ринку, та методику країноцентричного аналізу і оцінки конкурентних позицій національного туристичного ринку, реалізовану на прикладі українського ринку туристичних послуг.

Результати дослідження репрезентовані 10 авторськими картосхемами, які характеризують геопросторову організацію світового та національного туристичного процесу.

Ключові слова: географія туризму, геопросторова організація, міжгалузевий комплекс індустрії туризму, ринок туристичних послуг (туристичний ринок), система, структура, тип, туристичний процес, форма.

Аннотация

Любицева О.А. Геопространственная организация туристического процесса - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора географических наук по специальности 11.00.02 - экономическая и социальная география. Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2003.

Диссертация посвящена обоснованию нового содержания географии туризма. На основе научного обобщения теоретических положений географической и смежных наук, а также мировой практики развития туризма разработана теоретико-методологическая концепция общественно-географического исследования туризма как геопространственного процесса, функционирование которого регулируется рыночными механизмами, проявляясь в структурах, типах и формах туристических рынков и их взаимодействии на разных иерархических уровнях. В основу концепции положен системно-процесуальный подход, применение которого позволило конкретизировать объект и предмет географии туризма, определить цели её развития и сущность как составляющей географического знания по исследованию проблем геопространственной организации туристического процеса.

Определена специфика и глобализационные тенденции туристического процесса, регуляторные механизмы функционирования туристического рынка, что позволило сформулировать следующие закономерности его геопространственной организации: перманентности пространственно-временной согласованности спроса/предложения, региональной полилинейности развития, региональной изоморфности мотивации, пространственной центрированности.

Разработана методика совмещенного структурно-процесуального регионального анализа, апробированная на глобальной модели геопространственной организации туристического процесса и при определении уровня сформированности украинского национального туристического рынка, а также методика страно-центричного анализа конкурентных позиций национального туристического рынка, которая была реализована на примере рынка туристических услуг Украины.

Разработана типология национальных туристических рынков, отображающая глокализационные особенности полилинейного развития туристического процеса в четырёх типах рынков: високоинтенсивном, стабилизированном, реформированном, аккумулирующем с подтипами, выделенными в соответствии с сочетанием типологических характеристик.

Предложена модель геопросторанственной организации глобального туристического рынка, базирующаяся на существующих гравитационных взаимодействиях между рынками разного типа и элементами их территориальных структур, которая отображает многополюсность туристического процесса в функционировании континентально-океанических туристических макрорегионов и формировании потенциальных “полюсов роста”.

Определен уровень развития и особенности геопространственной организации туристического рынка Украины, находящегося в стадии становления и реструктуризации, оценены его конкурентные позиции в центрально-европейском субрегионе и предложены направления их усиления путем переформирования пространственного каркаса внутреннего туристического рынка, реструктуризации видовых субрынков и регионализации государственной туристической политики.

Результаты исследования представлены 10 авторскими картосхемами, характеризующими геопространственную организацию мирового и национального туристического процесса.

Ключевые слова: география туризма, геопространственная организация, межотраслевой комплекс индустрии туризма, рынок туристических услуг (туристический рынок), система, структура, тип, туристический процесс, форма.

Summary

Lyubitseva O.A. Geospatial Organization of the tourism managering - Manuscript

The dissertation on the scientific degree of Doctor of Geographical Sciences on speciality 11.00.02 - Economic and Social Geography. Kyiv National University named after Taras Shevchenko, Kyiv, 2003.

The dissertation is devoted to a substantiation of the new contents of tourism geography. Object and subject of tourism geography are concretized, the essense is determined. Geography of tourism is a branch of social geography which studies geospatial organization of the tourism managering arranged by the interaction of the tourism markets of different scales, kinds and types. Theoretical and methodological concept of social-geographical research of tourism managering is based on system-processual approach which has allowed to define compositive and system nature, structuredness, types and forms of the tourism markets, mtchanisms of their formation and functioning, based on comlex-proportional, balansed-according to variability of demand-market, development of structures of interbranch complex of the tourism industry. Specificity and global ternds of the tourism managering were determined, which allowed to formulate such regularities of its geospatial organization as: permanence/constancy of spatio-temporal demand/offer ratio, regional polylinearity of development, regional isomorphic motivation, spatial concentration.

Typology of the national tourism markets is developed. It delineates glokalized features of polylinear tourism managering development in four types of the market: high-intensith, stabilized, reformed, accumulating. The technique of the combined structural and processual regional analysis is developed, which is tested on the global model of geospatial tourism managering organization as well as when defining organization level of Ukrainian national tourist market. Also the technique of country-centric analysis and estimation of the national tourist market competitive positions is developed and implemented on the example of the Ukrainian market of tourist serviced.

Results of research are prestented by ten author`s maps and schemes, which characterize the geospatial organization of the global and national tourism managering.

Key words: tourism geography, geospatial organization, interbranch complex of the tourism industry, tourism market, systems, structure, type, tourism managering, form.

Размещено на Allbest.ru