Все про плавання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Київська державна академія водного транспорту імені гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного

Курсова робота

Все про плавання

Студента ІІ курсу

Юридичного факультету

Групи 1214

Пискуна С.В.

Керівник:

доц. Трутовський Г.Й.

Київ 2014

Зміст

Вступ

Розділ 1. Поняття про плавання

1.1 Характерні особливості плавання

1.2 Значення плавання

1.3 Місце плавання в системі фізичного виховання

Розділ 2. Історія плавання

Розділ 3. Класифікація плавання

Розділ 4. Методи тренування плавців

Список використаної літератури

Вступ

Серед всіх водних видів спорту (плавання, гребля академічна, а також на байдарках і каное, стрибки в воду) плавання займає особливе місце. При плаванні основна діяльність спортсмена відбувається в водному середовищі, так як в греблі прямого контакту з водою не відбувається, при стрибках в воду основним є політ в повітрі.

Плавання як фізична дія забезпечує вміння людини триматись на поверхні води і пересуватись у необхідному напрямку, без сторонньої допомоги.

Як науково-педагогічна дисципліна курс плавання вивчає закономірності взаємодії тіла людини з водою і методику формування рухових навичок у воді. Вивчення цих закономірностей необхідне для формування такої техніки плавання, яка б забезпечила найкраще просування людини у воді без спеціальних пристроїв і підтримуючих засобів.

Плавання впливає на організм людей по-особливому. Цей вплив визначається трьома умовами: по-перше, особливостями водного середовища (густина її в 769 разів, а охолоджуюча дія в 30 разів більша, ніж повітря), яке дозволяє знаходитися в ньому в розслабленому стані); по-друге, своєрідним (горизонтальним) положенням тіла і по-третє, специфічними діями, які більше ніде не зустрічаються. Всі ці три фактори вкрай цінні для здоров'я людини, гармонічного фізичного розвитку. Тому плавання лікарі та педагоги рекомендують як один із найбільш ефективних в оздоровчому плані видів спорту. Більше того, саме плавання без будь-яких лікувальних заходів може виправити початкові дефекти в статурі: порушення постави, неправильне формування ніг, плоскостопість. Ця прекрасна корегуюча дія плавання забезпечується розслабленням опорної мускулатури тіла в воді в результаті «виключення» сили земного тяжіння, горизонтальним положенням тіла і симетричністю всіх рухів. Плавці переважно відрізняються досить високим зростом, довгими ногами. Широкі плечі з розвиненою грудною кліткою і відносно завужений таз підкреслюють фізичну красу плавця.

У залежності від застосування плавання прийнято класифікувати як: спортивне, прикладне, фігурне, ігрове, підводний спорт, та стрибки у воду.

Спортивне плавання поділяється на способи плавання і дистанції на яких проводяться змагання.

Вільний стиль (в/с). Дозволяється застосовувати любий стиль, але як правило пливуть кролем на грудях (найшвидший спосіб плавання). На змаганнях використовують такі дистанції - 50, 100, 200, 400, 800, 1500 м, та марафон - 25 км.

Комплексне плавання. Дистанції - 100, 200, 400 м, пропливають без зупинки, в такій послідовності: батерфляєм, на спині, брасом, кролем, відповідно по 25, 50, чи 100 м.

Естафетне плавання: 4 х 50 м в/с; 4 х 100 м в/с; 4 х 200 м в/с.

Комбінована естафета: 4 х 50 м; 4 х 100 м; плавання відбувається у наступній послідовності: на спині, брасом, батерфляєм і кролем.

Ігрове плавання включає різноманітні рухливі ігри і розваги на воді, які використовуються для навчання і вдосконалення техніки плавання в роботі з дітьми, а також спортивна гра - водне поло.

Прикладне плавання включає рятування потерпілих на воді, пірнання у глибину і на дальність, долання водних перешкод. До прикладного плавання відносять також техніку плавання “на боці” та “брасом на спині”.

Фігурне (художнє) плавання включає комплекси рухів складених з використанням акробатичних і гімнастичних комбінацій з елементами хореографії, для побудови різноманітних фігур у воді. Воно може бути груповим або індивідуальним.

Підводний спорт: швидкісне плавання з ластами і дихальною трубкою біля поверхні води; підводне орієнтування і підводне полювання з аквалангом.

Стрибки у воду: спортивні стрибки, навчальні, прикладні, показові.

Розділ 1. Поняття про плавання

1.1 Характерні особливості плавання

Так як і інші види фізичних вправ плавання має свої характерні особливості.

Першою особливістю є те що плавець виконує рухи в умовах водного середовища, в якому тіло знаходиться у зваженому стані, не має твердої опори. Таке положення збільшує рухові можливості людини і сприяє їх розвитку. Збільшення рухомості багатьох частин тіла в свою чергу сприяє розвитку окремих органів і систем .

Другою особливістю є відносна невагомість тіла у водному середовищі. Вага тіла врівноважується підйомною силою води. Невагомість тіла у воді розвантажує опорну систему і сприяє гармонійному фізичному розвитку людини .

Третьою характерною особливістю плавання є виконання плавальних рухів у горизонтальному положенні тіла. При цьому положенні, робота внутрішніх органів ( серце, печінка, нирки і інші ) відбувається у полегшених умовах.

Вказані особливості мають велике оздоровче значення для фізичного виховання дітей і підлітків.

1.2 Значення плавання

Прикладне значення. Плавання має надзвичайно велике прикладне значення як навичка життєво необхідна в побуті, праці і військовій справі. Вміння плавати необхідно кожній людині. Адже суша займає тільки 1/3 земної кулі. Проте люди, що обрали професії пов'язані з працею біля води будівельники мостів, дамб, рибалки, моряки, пожежники, правоохоронці, рятувальники, водолази - для них вміння плавати є професійно необхідним. До цієї категорії можна в повній мірі віднести і вчителів фізичної культури, тренерів. Адже не можна уявити собі хорошого вчителя, що не вміє організувати з учнями вилазок на природу, в ліс, різноманітні туристичні походи, екскурсії і т.п. Велика кількість річок і водойм є загрозою для дітей, які не вміють плавати. Небезпека чекає їх в кожну мить. І якщо вчитель не вміє плавати, не надасть вчасно необхідної допомоги, то трагедія неминуча. І тому хороший вчитель, ще в період свої підготовки до майбутньої роботи, повинен все зробити для оволодіння цією навичкою, а також методикою навчання плавання. В школі кожний вчитель зобов'язаний створити умови і використовувати всі свої зусилля, щоб навчити дітей плавати.

Оздоровче значення плавання. Різноманітні вправи у воді позитивно впливають на організм людини. Деяке охолодження поверхні тіла і тиск води на нього, підвищують обмін речовин, активізують діяльність організму. Підвищується частота серцевих скорочень, легенева вентиляція. Заняття плаванням сприяють підвищенню опору простудним захворюванням, загартовують організм.

Під час плавання активно працюють майже всі великі групи м'язів тіла. Інтенсивність навантаження в плаванні можна дозувати в широких межах: короткочасне купання у теплій воді з відпочинком між вправами не викликає великих напружень, тренувальне же заняття плавця-розрядника - велике і значне навантаження. Заняття плаванням доступні людям різного віку і статі (від немовлят до глибокої старості) і ступені підготовленості, що дозволяє використовувати плавання як засіб фізичного виховання людей широкого вікового діапазону.

Заняття плаванням сприяють всебічному розвитку фізичних якостей - сили, витривалості, прудкості, спритності і гнучкості. Особливо сприятливо діє воно на розвиток серцево-судинної і дихальної систем. При загальній значній активізації серцевої діяльності, робота серця полегшується. Тиск води на поверхню тіла, його горизонтальне положення сприяють відтоку крові від переферії до серця. Полегшує роботу серцево-судинної системи циклічна робота великих м'язових груп. Тому при відповідному дозуванні плавальні навантаження використовуються як засіб лікування людей з ослабленою серцево-судинною системою.

Долання тиску води під час вдиху сприяє розвиткові дихальної системи. Життєва ємність легень ( ЖЕЛ) у плавців досягає 7-8 літрів.

Інтенсивна фізична робота, горизонтальне положення тулуба, при якому хребетний стовп розвантажений, сприяють гармонійному фізичному розвитку дітей. Довжина тіла плавців сягає 2000 см і більше. Сьогоднішні плавці - це високорослі атлети з гарними пропорціями тіла і добре розвиненими м'язами.

Плавання є одним з найефективніших засобів профілактики, корегування і лікування деформацій хребта і грудної клітини.

Вправи у воді покращують діяльність нервової системи, підвищують силу, рухливість і врівноваженість нервових процесів.

Спортивне значення плавання. Плавання - один з найпопулярніших видів спорту. Змагання з плавання проводяться починаючи з колективів фізкультури в школах , навчальних закладах, до чемпіонатів країни, світу і Олімпійських ігор. За кількості медалей (36), що передбачає програма сучасних Олімпійських ігор, плавання займає 2 місце після легкої атлетики. Це підвищує спортивне значення плавання, оскільки вдалий виступ плавців на Олімпіаді в значній мірі визначає загальний рейтинг держави в комплексному неофіційному заліку Олімпіади.

Спортивне значення плавання зростає і тиму, що від рівня його розвитку в значній мірі залежить успіх таких видів спорту як водне поло, стрибки у воду, підводний спорт, сучасне п'ятиборство.

Важливе значення має плавання як засіб загальної і спеціальної фізичної підготовки майже всіх видів спорту, а також, як засіб що сприяє відновленню організму спортсменів після великих фізичних навантажень.

1.3 Місце плавання в системі фізичного виховання

Місце плавання в державній системі фізичного виховання визначається перед усім його важливим оздоровчим значенням і доступністю для людей різного віку. В зв'язку з цим плавання є складовою навчальних програми усіх типів навчальних закладів України, починаючи з дошкільних. Державні тести і нормативні оцінки фізичної підготовленості населення України (1996 р) передбачають тест з плавання для всіх вікових груп, починаючи з дітей 6 річного віку.

Для підготовки юних плавців у країні створена широка мережа дитячо-юнацьких спортивних шкіл ДЮСШ, спеціалізованих СДЮСШ Олімпійського резерву, шкіл вищої спортивної майстерності (ШВСМ), шкіл інтернатів спортивного профілю, створюються спеціалізовані плавальні центри.

Масовий розвиток плавання і ріст спортивних досягнень плавців обумовлені системою підготовки кваліфікованих спеціалістів з плавання. Їх підготовка ведеться в коледжах, інститутах, університетах фізичної культури і на факультетах фізичного виховання педуніверситетів.

Очолюють роботу з розвитку плавання державні і громадські організації: державний комітет у справах молоді і федерація плавання України.

Розділ 2. Історія плавання

Чи можна точно встановити, коли люди навчилися плавати? Історичні памятки свідчать про те, що наші предки, які селилися на морському узбережжі, біля річок і озер, використовували плавання як важливу прикладну навичку. Первісні люди добували їжу, збираючи плоди і коріння дикоростучих рослин, полюючи на тварин, ловлячи рибу, молюски. При цьому їм часто доводилося переправлятися через струмки і річки. В одній з гробниць стародавнього Єгипту, спорудженій понад чотири тисячі років тому, зображено плавця. Одна його рука виконує гребок у воді, друга випрямлена над її поверхнею, ноги виконують рух у вертикальній площині. Малюнок свідчить про те, що стародавні єгиптяни вміли плавати способом, який нагадує сучасний кроль. В усипальниці єгипетського фараона знайдено друге зображення на камені, яке нагадує техніку брас: плавець лежить на грудях із зігнутими, як у жаби, ногами й розведеними в сторони руками.

Вперше почали застосовувати плавання, як засіб фізичного виховання, стародавні греки вважаючи, що людям, які не вміють плавати й рахувати, не можна довірити службу.

У римських легіонерів у військовій підготовці важливе місце посідало навчання плаванню, зокрема, з повним спорядженням. Видатні римські полководці Юлій Цезар, Марк Антоній, Октавіан Август, Гней Помпей були не тільки самі вправними плавцями, а й здібними, вмілими вчителями своїх воїнів.

Словянські народи здавна славилися добрими плавцями. Так у IХ -Х ст. під час походів на Візантію воїни Київської Русі, яким доводилося рятуватися із човнів, що їх підпалювали вороги, кидалися у воду і зі зброєю пропливали сотні метрів, дістаючись до своїх неушкоджених кораблів.

У стародавній Греції плавання набуло поширення не тільки як прикладна навичка або гігієнічна процедура, а мало й певне спортивне значення. Так Павсаній вказує, що до програми щорічних свят у Герміоні входили змагання з музики і плавання. З повідомлень Геродота також відомо, що в Греції проводилися змагання з плавання та стрибків у воду. Нарешті є відомості, що до програми великих Істмійських ігор, які проводили кожних три роки на честь бога морів Посейдона, входили і змагання з плавання.

У стародавньому Інатьївському літописі розповідається про патріотичний вчинок руського юнака, який врятував Київ від пограбування і зруйнування кочівниками печенігами. Обложивши Київ, коли в ньому не було князя Святослава, який з своєю дружиною був у поході, печеніги от-от могли здобути його. Бачачи це, юнак переплив Дніпро і повідомив князя. Князь повернувся з дружиною і розбив ворога.

У самостійній системі фізичного виховання словян, які відзначалися силою, сміливістю, витривалістю, плавання посідало значне місце поряд з такими вправами, як верхова їзда і стрільба з лука.

Найпоширенішими народними способами плавання в ті часи були плавання на боці і з перемінними рухами ногами і руками, що дістали назву «саженки» і були прямими прообразами спортивних способів кроль та на боці.

Вітчизняне спортивне плавання сягає в першу половину ХIХ ст. 1832 року в інженерному корпусі російської армії було проведено перші офіційні змагання за спеціально розробленими правилами. Згідно з ними звання відмінного плавця одержав той, хто вмів добре плавати на спині й животі, в одязі, стрибати у воду головою і ногами, пірнати й діставати з дна якийсь предмет.

У середині минулого століття змагання з плавання стали дуже популярні в найбільших містах Англії, яка була першою країною, де почали проводити національні чемпіонати.

У 1858 році в Австралії відбулися перші міжнародні змагання на дистанції 100 ярдів. В 1889 році на міжнародних змаганнях в Будапешті зустрілися плавці кількох європейських країн. Уже тоді ці зустрічі відбувалися в басейнах, але єдиних правил змагань ще не існувало і тому до програми включали плавання на різні дистанції від 50 м до 2 км.

Великої популярності набули індивідуальні й групові дальні пропливи. Перший такий проплив через Ла-Манш (34,6 км) здійснив в 1875 році капітан англійського флоту М. Вебб. Цю дистанцію він подолав за 22 години. Лише через 36 років було показано кращий результат. Відтоді сотні людей перепливали Ла-Манш, і тепер рекорд швидкості на цій марафонській дистанції становить 9 год 35 хв.

У другій половині ХIХ ст. найбільш поширені були три способи плавання: плавання на боці, треджен і брас на грудях.

Народний спосіб плавання на боці добре відомий у багатьох країнах. Вдосконалений англійцями в середині ХIХ ст., він дістав назву оверарм. В честь англійця Джеймса Треджена, який перший продемонстрував цей спосіб, і названо треджен.

Водночас в Австралії набув поширення новий спосіб, характерний безперервним рухом ніг і був продемонстрований австрійцем Р.Кевіль. Так народився кроль на грудях найбільш швидкісний спосіб плавання.

У 1894 році змагання з плавання організував «Гурток любителів спорту» в Петербурзі. 1903 року створено «Ризьке товариство плавців», а незабаром й «Балтійське товариство плавання». Особливо популярною була традиційна першість «Найкращий плавець Балтійського моря». Змагалися на однокілометровій дистанції.

У 1908 році під Петербургом був створений перший центр плавання «Шуваловська школа плавання Російського товариства рятування на водах». Заняття проводилися в 50-метровому басейні. Тут були трибуни для глядачів, проводилися тренування і змагання.

Цей приклад перейняли аматори з Москви, Харкова, Севастополя, Самари, Ростова-на-Дону.

Популярність плавання наприкінці ХIХ ст. так зросла, що його включили до програми відроджених Олімпійських ігор.

На перших Олімпіадах в Афінах (1896 р.), Парижі (1900 р.), Сент-Луїсі (1904 р.) змагалися плавці не в стандартних басейнах і результати тут були не високі, порівняно з наступними рекордами.

На перших трьох Олімпіадах проводилися змагання з прикладного плавання долали перешкоди, пливли в одязі, пірнали.

На IV Олімпійських іграх, що відбувалися 1908 року в Лондоні, плавці вперше стартували в 100-метровому басейні. Американський плавець Ч.Даніельс з результатом 1 хв. 5,6 с. став першим на 100-метровій дистанції.

В 1912 році на Олімпійських іграх в Стокгольмі тріумфального успіху добився плавець Д.Каханамоку. Тут він встановив новий світовий рекорд у плаванні на 100 м. Його спосіб кроль, яким він плив, істотно відрізнявся від техніки інших плавців, зокрема попереднього рекордсмена Ч.Даніельса.

Гаваєць Д.Каханамоку довго втримував свій рекорд і лише на VIII Олімпійських іграх в Парижі він поступився першістю американцеві Дж.Вейсмюллеру, який став одним з найвидатніших спортсменів в історії плавання.

Найвідомішим плавцем того часу на довгі дистанції був швед Арн Борг. Його рекорд на дистанції 1500 м, встановлений в 1927 р., більше 20 років ніхто не міг побити.

На початку 30-х років високих результатів досягають японські плавці. Так на Х Олімпійських іграх у Лос-Анжелесі (1932 р.), вони здобули 11 медалей з 18, що розігрувалися тут. Ці результати були зумовлені вдосконаленою технікою плавання за рахунок напруженої роботи рук і ніг, здійснюваною в найвищому темпі.

На наступних Олімпійських іграх зявляється новий вид програми плавання батерфляй, що, власне, становить різновид брасу.

Вперше у 1926 році плавці колишнього Радянського Союзу взяли участь у Міжнародних змаганнях. Вони провели кілька товариських зустрічей у Німеччині.

У 30-х роках у багатьох містах Росії, України, Білорусії та ін. відкрилися перші дитячі спортивні школи. З 1936 року між спортшколами різних міст почали регулярно проводитися матчові зустрічі.

Зявилася ціла плеяда талановитих плавців, таких як А.Шумін, С.Бойченко, Л.Лишков, В.Ушаков, К.Альошина та інші. Саме вони стали плавцями міжнародного класу.

У плаванні на спині К.Альошина багато разів показувала високі результати, а в 1935 році на дистанції 400 м вона показала результат, що значно перевищував світове досягнення американки Ф.Хардінг.

Плавці Л.Мешков і С.Бойченко не поступалися 17 років (1935-1952) жодному зарубіжному плавцеві в брасі і батерфляї.

Плавець В.Ушаков перевершив європейські досягнення у плаванні вільним стилем.

Друга світова війна перешкодила проведенню Олімпійських ігор 1940 і 1944 рр. Найвідомішою фігурою в спортивному плаванні того періоду була голландка Р.Хвегер, яка встановила 42 світових рекорди.

У 1948 році відбулися Олімпійські ігри в Лондоні. На змагання мали перевагу американські плавці, які виграли 8 з 11 золотих медалей.

У 1952 році відбулися ХV Олімпійські ігри в Хельсінкі. Спортсмени колишнього Радянського Союзу виступали вперше. Найкраще з них виступила киянка Марія Гавриш, яка зайняла 6-те місце в плаванні брасом.

Американські плавці поступилися своїми позиціями, виборовши тільки 3 золоті медалі. Великого успіху домоглися угорські плавчихи: вони стали олімпійськими чемпіонками в чотирьох видах змагань.

З 1953 року батерфляй виокремлено в самостійний спосіб плавання. Першим світовим рекордсменом в батерфляї був видатний угорський спортсмен Д.Тумпек.

У 1956 році в Мельбурні відбулися ХVI Олімпійські ігри. Австрійські плавці, виступаючи в себе на Батьківщині, завоювали 8 з 13 золотих медалей. Особливо відзначилася Д.Фрезер, вигравши золоту медаль на дистанції 100 м вільним стилем. Вона не знала поразок протягом багатьох років і перемогла ще на двох Олімпіадах у Римі і Токіо.

Вперше з радянських плавців, в Мельбурні, Х.Юнічев завоював бронзову медаль на дистанції 200 м брасом.

ХVII Олімпійські ігри, які відбулися в 1960 році у Римі, показали, що найкраще виступили американські спортсмени. Вони виграли 9 з 15 золотих медалей. 5 золотих нагород завоювали плавці Австрії і 1 Великобританії.

В 1964 році на ХVIII Олімпійських іграх в Токіо було встановлено 55 олімпійських і 14 світових рекордів, майже вдвоє більше, ніж на попередніх іграх. Впевнену перемогу завоювали американці. Найбільше відзначився 18-річний Дон Шоландер, який здобув 4 золоті медалі (2 на дистанції 100 і 400 м вільним стилем і 2 в естафеті).

Вперше в історії українського плавання севастопольська школярка Галина Прозуменщикова стала олімпійською чемпіонкою в Токіо на дистанції 200 м брасом, а львівянин Г.Прокопенко срібним призером, С.Бабаніна з Ташкента завоювала бронзову медаль.

ХIХ Олімпійські ігри, які проводилися в Мехіко в умовах середньогіря, принесли знову перемогу американцям, а другими були австрійці. Успішними були виступи радянських плавців, особливо чоловіків, які здобули 15 срібних і бронзових медалей.

Першу золоту медаль виборов в Мехіко плавець з Німецької Демократичної Республіки Р.Маттес. Згодом він став дворазовим чемпіоном світу.

У 1972 році на ХХ Олімпійських іграх в Мюнхені знову лідерами стали спортсмени США. Серед них особливо виділявся М.Спітц, який став володарем 7 золотих олімпійських медалей. Блискуче виступила й австралійка Ш.Гоулд (3 золоті медалі).

ХХI Олімпійські ігри в Монреалі були позначені зміною співвідношення сил: конкуренцію американцям тут склали посланці НДР, які завоювали 11 золотих медалей, лише на 2 менше, ніж представники США.

Значних успіхів в Монреалі досягли і наші спортсмени. Так на дистанціях 100 і 200 м способом брас здобуто 5 з 6 розіграних медалей, а М.Кошова виграла заплив на 200 м з новим світовим рекордом, другою була М.Юрченя і третьою Л.Русанова.

У 1980 році в Москві відбулися ХХII Олімпійські ігри. Спортсмени з Радянського Союзу здобули 8 золотих, 9 срібних і 4 бронзових медалей. Кращими українськими спортсменами були С.Фесенко і А.Сидоренко, які на протязі 5-12 років виступали на рівні високих світових досягнень.

Але після 1982 року досягнення плавців колишнього Союзу ставали з кожним роком нижчі і нижчі. Так кількість місць в світових десятках скоротилася з 41 в 1982 році до 24 в 1986 році. На чемпіонаті світу в 1982 році було завойовано 14 медалей, в тому числі 4 золотих і 105 очок в командному заліку. В 1986 році результати різко знизились 10 медалей (2 золотих) і всього 49 очок в командному заліку.

Причина одна недостатній резерв з молодіжної збірної, сильне форсування підготовки. Швидкий прогрес, який був сильно помітний в 1978-82 роках, змінився періодом застою і зниження результатів, а також ряд перспективних юних спортсменів залишили плавання.

У команді з плавання потрібна була суттєва перебудова методики підготовки, її організаційних і матеріально-технічних основ на базі використання можливостей перш за все інтенсивних факторів.

Однак всебічного аналізу даної ситуації зроблено не було, почалися організаційні і методичні випадки в сторони. Досить відзначити, що за три роки (1982-1985) тричі мінялися головні тренери збірної команди, які нічого нового, суттєвого не приносили.

За останні роки серйозною підготовкою спортсменів високого класу почали займатися в багатьох країнах Азії, Африки, значно виріс рівень результатів в Італії, Швейцарії, Франції, Угорщині, Румунії, Болгарії і Китаї. В даний час китайський спорт займає провідне місце в азіатських країнах, але поки що плавання не приносить великих досягнень.

ХХIII Олімпійські ігри відбулися в 1984 році у Лос-Анжелесі (США). В змаганнях з 29 видів програми брали участь не всі найсильніші плавці світу із-за неможливості їх безпеки з сторони організаторів, а також з політичних міркувань. Олімпійські медалі отримали плавці з 13 країн. Плавці з Радянського Союзу участь в змаганнях не брали.

ХХIV Олімпійські ігри 1988 року проходили в м. Сеулі в Південній Кореї. Розігрувався 31 комплект нагород. Медалі отримали представники 22 країн світу. Найбільшого успіху серед українців досяг В.Ярощук з Кривого Рогу. Серед радянських плавців нагороди отримали В.Сальніков (1м.), І.Полянський (1,3 м.), Д.Волков, Г.Пригода (3 м.), Е.Дендеберова (2 м.).

ХХV Олімпійські ігри 1992 року відбулися в Барселоні, Іспанія. Команда України виступала в складі збірної СНД. Медалі отримали плавці 17 країн, з 31 виду програми. В складі команди виступав український плавець з Вінниці Павло Хникін, який здобув 2 бронзові нагороди в естафеті 4х100 вільним стилем та комбінованій естафеті.

ХХVI Олімпійські ігри 1996 року проходили в Атланті, США. Збірна України вперше виступала окремою командою. Команда плавців була представлена 16 спортсменами. Кращою була С.Бондаренко, яка посіла 4 місце на дистанції 100 м брасом. П.Хникін посів два 6 місця на дистанціях 100 м в/с і батерфляєм. Д.Сілантьєв посів 8 місце.

ХХVII Олімпійські ігри відбулися в Сіднеї, Австралія. На цій Олімпіаді наша команда плавців виступила набагато краще. Дворазовою переможницею стала вихованка з Харкова Яна Клочкова (200 та 400 метрів комплексне плавання), а також вона посіла 2 місце на дистанції 800 м вільним стилем.

2 місце посів плавець із Запоріжжя Денис Сілантьєв на дистанції 200 м батерфляєм. О.Волинець 8 місце, І.Червінський 7 місце, С.Бондаренко 13 місце, О.Мукомол 14 та 17 місця, С.Фесенко 16 місце, В.Ніколайчук 16 місце. Взагалі команда з плавання принесла медалей більше, ніж всі інші види спорту.

Сьогодні українське плавання на підйомі. Свого найкращого успіху на студентських іграх українські майстри голубих доріжок здобули у 1997 році в Палермо, де ними було завойовано 4 золотих і 1 срібна медалі. Останнім часом плавці України досягли значних успіхів на світових змаганнях, не стала винятком й остання універсіада в Пекіні. Це доводять результати виступів українських плавців на світових і континентальних змаганнях останніх років. На початку змагань в Пекіні рахунок медалей нашої команди відкрила Яна Клочкова, яка впевнено перемогла заплив на 800 метрів вільним стилем 7.59,52. А також бронзову медаль здобув Володимир Ніколайчук на дистанції 100 метрів на спині. І знову нас порадувала Яна Клочкова вже на рідному комплексі, пропливши дистанцію 200 м за 2.14,13, харківчанка на девять сотих секунди побила один з найстаріших рекордів Універсіад з 1991 року, який належав китаянці Лін Лі. Вячеслав Ширшов завоював бронзу на 100-метрівці вільним стилем 49,81. І це ще не кінець. Найкращим для українських плавців став четвертий день змагань, де були виграні 2 золоті, 2 срібні нагороди. Чемпіонами Універсіади стали Олег Лисогор з рекордом ігор на 50 м брасом 27,99, і що найприємніше, давно не радував нас своїми успіхами Ігор Снітко, який став переможцем дистанції 400 м вільним стилем 3,51,94. Андрій Сердинов встановив особисте досягнення, завоювавши срібло на дистанції 100м батерфляєм 52,88, а на дистанції 50 м кролем другою була Ольга Мукомол 25,72.

Розділ 3. Класифікація плавання

Відповідно з прийнятою класифікацією, плавання ділять на такі основні групи: плавання спортивне і прикладне, ігри і розваги на воді, синхронне плавання, водне поло, стрибки у воду, підводний спорт.

Способи плавання

Існує багато різних способів плавання, але всі вони можуть бути поділені на дві групи:

1) спортивні (правильні) способи плавання;

2) способи, якими плавають більшість самоуків, і які можна назвати неправильними, нераціональними.

Правильні (спортивні) способи відзначаються тим, що вони побудовані з урахуванням властивості води, можливостей людського організму і вимог, які пред'являють умови змагань. Застосовуючи ці способи, можна плавати значно швидше ніж при використанні неправильних способів плавання і в той же час витрачати на плавання значно менше енергії. Спортивні способи плавання дають можливість плавати швидко і довго.

Ці спортивні способи плавання можна з успіхом застосовувати не тільки в спортивній діяльності, а й для прикладного плавання, де вони також мають перевагу перед неправильними способами.

До правильних способів плавання ми відносимо: кроль на грудях і на спині, брас і дельфін.

Всі ці способи значно відрізняються один від одного, але спільними для них є те, шо їхня техніка побудована на основі глибокого наукового аналізу, підкріпленого багаторічним досвідом.

Треба відзначити, що всі спортивні способи плавання розвинулися з народних способів плавання. Так протитипом “кроля” є деякі варіанти “саженок”, прототипом “брасу” - плавання “ по матроському”, “по жаб'ячому”, протитипом “дельфіну” - варіанти саженок.

Від цих емпіричних способів плавання спортивні відрізняються, насамперед тим, що їх техніка побудована так, шоб найефективніше використати всі зусилля плавця.

Характеристика основних факторів які визначають техніку плавання

До основних факторів від яких залежить техніка плавання відносять:

- закони фізики (гідродинаміки), які відображають фізичні властивості середовища в якому знаходиться плавець;

- анатомічні особливості будови тіла людини;

- закономірності фізіологічних процесів, що протікають в організмі людини;

- завдання, що вирішуються з застосуванням плавання і конкретні умови в яких знаходиться плавець.

Характерні особливості спортивних способів плавання

Правилами змагань визначено, що тільки при плаванні вільним стилем спортсмен може плисти любим способом. В інших випадках він повинен плисти вказаним способом.

Правилами змагань також визначені основні вимоги до конкретних способів плавання, при порушенні яких плавець дискваліфікується. Таким чином правила змагань є визначальним фактом, що визначають техніку плавання.

Крім того на техніку плавання впливають конкретні умови, в яких знаходиться плавець. Так в басейнах де немає хвиль техніка буде одна. На відкритій водоймі, при високих хвилях вона буде дещо іншою, техніка плавання буде змінюватись під час плавання за течією чи проти течії річки

На техніку плавання впливає і довжина дистанції. При плаванні на короткі дистанції кут атаки збільшується, на довгі зменшується, відповідно змінюється темп і ритм рухів.

В прикладному плаванні, техніка визначається умовами в яких знаходиться плавець і конкретними завданнями які йому треба вирішувати і т.д.

Таким чином, першою відмінністю правильних способів від неправильних є те, що тіло плавця при плаванні розташовується горизонтально. Вода чинить опір тілу плавця. Чим горизонтальніше лежить плавець, тим менший опір води, а значить тим менше треба затратити зусиль для просування вперед.

Опір води прямопропорційний лобовій поверхні тіла, шо рухається в ній, тому, для того, шоб зменшити опір води просуванню тіла вперед, плавець повинен старатися лежати на воді майже горизонтально, не занурювати надто глибоко таз і ноги у воду, не задирати голову над водою.

З цього ж закону гідродинаміки ми повинні зробити ще один висновок: при гребках треба повертати кисті рук, передпліччя і стопи ніг так, шоб вони опинилися в необтічному положенні, з максимальною поверхнею опори, а при підготовчих рухах, навпаки, слід старатись надати їм обтічної форми і до мінімуму зменшити їх лобову поверхню. Особливо точно цей принцип побудови техніки плавання можна простежити у “брасі”.

Другою особливістю спортивного способу плавання є правильний розподіл зусиль при більш - менш рівномірному і прямолінійному просуванні плавця вперед. Таке просування менше стомлює і дозволяє плисти швидко і довго.

Відомо, що опір води збільшується пропорційно квадрату швидкості. Це означає, що коли ми збільшуємо швидкість руху вдвоє, то опір води зросте у чотири рази, а коли швидкість зросте у три рази, то опір у дев'ять раз.

Ця властивість рідини використовується у правильних способах плавання.

Всі корисні (гребкові) рухи, які просувають плавця вперед, особливо в найбільш раціональній частині, слід робити з більшою швидкістю з більшою площею опори, а некорисні, гальмуючі, підготовчі, які проводяться у воді (підтягування ніг, посилання рук вперед в брасі) - з меншою швидкістю і мінімальною лобовою поверхнею.

В правильних способах плавання шкідливі гальмування зведено до мінімуму.

Третьою особливістю правильних способів є раціональне чергування роботи і відпочинку, чергування напруження і розслаблення.

Крім того, у роботі повинні перебувати тільки м'язи, які безпосередньо беруть участь у русі, решта м'язів повинні бути розслаблені і відпочивати. За таких умов м'язи можуть працювати дуже довго.

Четвертою особливістю правильних способів плавання буде вміння видихати у воду, в найбільш зручні моменти, узгоджено з рухами рук, ніг і положенням тулуба. Від правильності дихання великою мірою залежить техніка плавання. Не навчившись правильно дихати, не можна правильно навчитись плавати. Тому техніці дихання, при навчанні, слід приділяти особливу увагу.

Кроль на грудях

Сучасний кроль на грудях - найдосконаліший спосіб плавання. Це обумовлено тим, що в цьому способі найяскравіше виявлено основні принципи правильної техніки: горизонтальність положення тулубу, мінімальна лобова поверхня, прямолінійність руху і постійність швидкості, різність опору під час гребкових і підготовчих (пронесення рук в повітрі) рухів руками, правильне чергування роботи і відпочинку м'язів, правильно узгоджене дихання.

Кроль на грудях - найшвидший спосіб плавання. Кваліфіковані плавці завжди застосовують його в запливах вільного стилю. В Олімпійській програмі вільному стилю відводяться дистанції 50, 100, 200 і 400 м для чоловіків і жінок, 800 м і естафета 4 х 100 м в/с для жінок, 1500 м і естафета 4 х 200 м в/с для чоловіків, а також останній етап комбінованої естафети 4 х 100 м.

Положення тіла. При плаванні кролем на грудях, випрямлене не напружене тіло плавця вільно лежить на воді у майже горизонтальному положенні. Кут атаки 2-6°, лице опушене у воду. Рівень води доходить до лінії брів, або волосся. Положення голови впливає на загальне положення тіла. Припіднімання голови веде до великого прогину тулуба, що збільшує лобовий опір. Опускання - до занурювання, що також гальмує пересування. Для вдихання голова повертається у той чи інший бік, не піднімаючись над водою.

Плечовий пояс плавця коливається навколо повздовжньої вісі. Ці повороти тісно пов'язані з рухами рук плавця. При пронесенні лівої руки, над водою повертається вгору його лівий бік, занурюється вниз правий і навпаки. Такі повороти допомагають виходу руки з води, проносу її над водою, посилюють гребок іншої руки, дають змогу зробить вдих не піднімаючи голови, зберігають рівногагу тіла. Величина поворотів залежить від індивідуальних варіантів техніки, але не перевищує 40-45° .

Рухи руками і дихання. Гребки руками створюють основну силу яка рухає плавця. Рухи рук чергуються: права робить гребок, ліва переноситься в повітрі і навпаки.

Вхід руки у воду і захват. Рука вкладається (входить у воду) кистю проти однойменного плечового суглобу трохи зігнутою в ліктьовому суглобі так, щоб спочатку у воду ввійшла кисть (долонею вниз, пальцями вперед), потім передпліччя, лікоть і останнім занурилось плече.

Цей рух повинен бути м'яким, але швидким, так щоб рука вільноувійшла у воду без бризків і ударів.

Відразу після входу у воду починається захват. Плавець зміщує руку вперед-вниз, згинає кисть і передпліччя, виводячи їх в положення, вигідне для гребка (кут 40-45°).

Основна частина гребка ділиться на 2 підфази підтягування і відштовхування. Підтягування починається з вираженого руху руки вниз - до середини - назад і згинанням передпліччя. Плавець плавно посилює тиск кистю на воду. Кисть починає зміщуватись відносно води в напрямку назад. В момент проходження плечового поясу, кут між передпліччям і кистю досягає найбільшої величини (90-110°) кисть рухається вниз - до середини - назад під повздовжньою віссю тіла і навіть може заходити за неї.

Відштовхування - найбільш енергійна фаза гребка. Кисть обганяючи лікоть з прискоренням рухається під животом і тазом спереду-назад. Відштовхування виконується розгинанням руки в ліктьовому і променево-зап'ястному суглобах.

Завершується основна частина гребка ковзним рухом кисті і передпліччя вверх-назад-назовні.

Вихід руки з води. Закінчивши гребок розлаблена рука, згинаючись в ліктьовому суглобі виймається з води рухом ліктя вверх - в сторну. Напівзігнута в лікті (до 90°) і розслаблена рука вільним маховим круговим рухом швидко проноситься у повітрі вперед. Проносити руку треба так, щоб кисть рухалась біля самої води. Вихід руки з води співпадає з коливанням тулуба в протилежний бік.

Плечовий пояс і рука, що завершує гребок, з'являється над водою. Далі на поверхню виходить лікоть, передпліччя і кисть. Рука виходить з води за лінією тузу, біля стегна.

Під час виконання підготовчого руху - виносу руки з води, перенесення її над водою і вкладання у воду, м'язи її розслаблені і рука відпочиває.

Рух руки у повітрі виконується швидше, ніж рух другої руки, яка в цей же час знаходиться у воді і виконує гребок. Тому вона “наздоганяє” гребучу руку, що гребе і входить у воду в момент, коли друга рука знаходиться у фазі відштовхування і почне гребок в момент закінчення гребка другої руки. Період, коли одна рука закінчує, а друга починає гребок, називається зчепленням.

Завдяки передачі опори з однієї руки на другу зчеплення забезпечує рівномірність просування плавця. Уявлення про рух руки під водою дає.

Дихання. При плаванні кролем лице занурене у воду. Для здійснення вдиху голова не піднімається, а повертається у праву або ліву сторону. Починається повертання голови тоді, коли відповідна рука перебуватиме приблизно у середині гребка.

Повертати голову слід м'яко, без ривків і настільки, щоб рот опинився над водою. Вдих робиться тільки через рот. Починається він в момент закінчення гребка правою (лівою) рукою і продовжується під час виносу руки з води.

Після закінчення вдиху, коли права рука робить рух у повітрі, голова знову повертається обличчям у воду і робиться видих через рот і ніс. Видих триває доти, доки права рука не займе вершину колового положення, потім рухи повторюються.

Рухи ногами. Ноги при плаванні кролем рухаються частіше, ніж руки і за два гребки руками (правою і лівою) встигають зробити 6 ударів (шести ударний кроль).

Рухи ногами забезпечують рівновагу тіла, придають йому обтічне, майже горизонтальне положення, посилають окремі фази рухів рук. В окремих варіантах техніки (шести ударний кроль) ноги вносять свою хоч і невелику долю в створенні сили тяги. Рухи ногами вважаються раціональними до тих пір, доки вони не впливають на темп рухів руками і не порушують їх неперервного узгодження.

Ноги виконують зустрічні рухи зверху вниз і знизу вверх. Рух вниз являється основним, робочим (гребком). Він виконується найбільш енергійно і в практиці спортивного плавання називається “ударом”.

Натискуючи зверху на воду, нога завдяки опорові води та розслабленості гомілки і стопи, трохи згинається в колінному і розслабляється в гомілково-стопному суглобах. Гомілка наче відстає від руху стегна, а під кінець руху стегна вниз, за рахунок розгинання колінного суглобу, гомілка відштовхуючи воду вниз-назад, доганяє стегно, яке вже почало рухатися вверх. Цим досягається еластичний корисний рух ноги, що нагадує удар гнучкого прутика.

Після удару вниз починається рух ноги вверх. При цьому нога, випрямившись в колінному суглобі рухається прямо, натискуючи на воду підошвою, м'язи стегна розслаблені, а стопа утримується м'язами гомілки під кутом 40-45° до горизонту води.

В той час, коли одна нога опускається, друга піднімається. Ноги рухаються так, що на поверхні води показуються тільки п'ятки, залишаючи за собою рівномірний пінястий слід. Ноги не розводяться в сторони, а ступні повернуті тиском води носками до середини, ніби переплітаються і заходять одна над одною. Розмах ніг у горизонтальній площині (амплітуда) досягає 40-50 см.

Рухи ногами повинні бути м'якими, ледве енергійними, ритмічними і узгодженими. Ноги не повинні бути надто напруженими. Рухи ногами виконуються насамперед за рахунок роботи стегон.

Кроль на спині

Кроль на спині характеризується поперемінними неперервними рухами рук і ніг. Основна відмінність його від інших спортивних способів плавання є положення тіла (плавець лежить на спині) і в диханні (видих виконується над водою).

По швидкісним показникам кроль на спині займає 3 місце, поступаючись кролю на грудях і дельфіну.

Кроль на спині застосовують на змаганнях з плавання на дистанціях 100 і 200 м, в комплексному плаванні на дистанціях 200 і 400 м ( 2 відрізок 50, чи 100 м) а також на першому етапі комбінованої естафети 4 х 100 м.

Кожний цикл рухів в цьому способі складається з двох поперемінних рухів рук, шести поперемінних рухів ніг, одного вдиху і одного видиху. Цей найбільш розповсюджений варіант техніки називається шестиударним кролем на спині.

Положення тіла. Тіло плавця займає у воді добре обтічне, майже горизонтальне положення. Плечовий пояс знаходиться дещо вище тазу, а таз і стегна біля поверхні води. Кут атаки тіла не перевищує 6-8°.

Під час плавання плечовий пояс спортсмена ритмічно повертається вліво і вправо (25-35°) відносно повздовжньої вісі. Ці повороти, пов'язані з рухами рук, допомагають посилити гребок, виконати його на певній глибині, а також пронести другу руку над водою з найменшим опором.

Положення голови під час плавання відносно стабільне, ненапружене, її м'язи розслаблені. Голова лежить на воді лицем вверх, підборіддя наближається до грудей.

Рухи рук і дихання. При плаванні на спині рухи рук відіграють провідну роль. Вхід руки у воду і захват. Після проносу в повітрі рука опускається у воду на лінію, що є продовженням однойменного плечового суглобу. При зануренні у воду долоня повернута назовні, а мізинець першим входить у воду. Тулуб починає повертатись навколо повздовжньої вісі в сторону зануреної у воду руки. Це повертання тулуба сприяє зануренню руки на глибину 15-20 см. По мірі занурення рука згинається в ліктьовому суглобі, а кисть рухається вперед-назовні в перпендикулярне за напрямком руху положення, і починає захвачувати воду. Продовжуючи рух вниз-вперед- всторону, рука згинається в ліктьовому суглобі до кута 50°, при цьому лікоть опускається вниз і розмішується перпендикулярно напрямку руху тіла.

Основна частина гребка ділиться на дві частини: підтягування і відштовхування.

Рука переходить до підтягування в момент зміни напрямку руху кисті, пов'язаного із згинанням і обертанням передпліччя до середини. Кисть рухається назад-вверх. Робочі поверхні кисті і передпліччя займають майже фронтальне положення, найбільш вигідне для опори на воду. Плавець підтягується до опори за рахунок енергійного приведення плеча.

У цій частині гребка кисть ніби доганяє лікоть. Під час підтягування рука згинається у лікті, що дозволяє добре опиратись на воду долонею і передпліччям. У кінці підтягування кут згинання руки у лікті досягає до 100°, передпліччя і кисть знаходяться у вертикальному положенні, ступінь нахилу тулуба в цей момент досягає максимуму і починає поворот у зворотньому напрямку.

Підтягування переходить у відштовхування в момент, коли кисть під час гребка, мине лінію плечового поясу.

Під час відштовхування плече завершує приведення і розгинання, кисть і передпліччя продовжують швидкий опорний рух до повного випрямлення руки в ліктьовому суглобі. Завершується відштовхування хлистоподібним рухом кисті назад-вниз, долонею до дна басейну. У кінці гребка кисть знаходиться нижче стегна і без найменшої зупинки розвертається долонею до стегна і ковзним рухом спрямовується вверх для виходу з води.

Вихід руки з води і рух над водою виконується швидким рухом з мінімальним опором. Випрямлена рука виходить з води великим пальцем вверх. Виходу руки з води сприяє повертання тулубу в протилежний бік і активне припіднімання над поверхнею води плечового поясу зі сторони руки, що завершила гребок.

Рух випрямленої в ліктьовому суглобі руки над водою виконується у майже вертикальному положенні над тілом плавця в єдиному ритмі з гребком другої руки.

Узгодження рухів рук повинно забезпечити неперервність і плавність тягових зусиль. Коли одна рука завершує гребок і виходить з води, друга входить в неї і починає захват.

Дихання найчастіше узгоджується з повним циклом рухів однієї руки. При проносі руки в повітрі і вході її у воду відбувається вдих, під час гробка і виходу із води - видих.

Рухи ногами. Основна роль рухів ніг при плаванні на спині - утримувати тіло спортсмена в обтічному положенн, посилити окремі фази гребка руками, а також внести певну долю у створенні сил, що просувають плавця вперед. Ноги виконують поперемінні рухи вверх і вниз. Амплітуда рухів стегон помірна, рівень згинання ніг у колінних суглобах дещо більший, ніж при плаванні на грудях, стопи розслаблені. Дуже малі рухи стопами біля поверхні води малоефективні.

Основна робоча фаза - рух ноги знизу-вверх має хлистоподібний характер, внаслідок обгону стегном гомілки і стопи. В той час, як стопа ще рухається вверх, стегно починає енергійно рухатись вниз.

Дельфін

Дельфін характеризується одночасними симетричними рухами рук і ніг, а також хвилеподібними рухами тулуба, які допомагають рухам рук і посилюють роботу ніг. Окремі елементи дельфіну (рухи руки і ноги) мало чим відрізняються від техніки кроля на грудях.

По швидкості плавання дельфін посідає друге місце, після кроля на грудях.

На змаганнях, дельфіном плавають на дистанціях 100 і 200 м, у комплексному плаванні - на дистанціях 200 і 400 м ( перший відрізок 50, чи 100 м) і на третьому етапі комбінованої естафети - 4 х100 м.

Положення тіла. При плаванні дельфіном тіло плавця лежить на поверхні води у витягнутому положенні, голова опущена лицем у воду. В зв'язку з хвилеподібними рухами тулуба і коливаннями в вертикальній площині плечового поясу кут атаки протягом одного циклу змінюється в межах 15°.

Рухи рук. Рухам рук при плаванні дельфіном належить провідна роль. Їм підпорядковуються хвилеподібні рухи тулуба і ніг.

У фазі захвату кисті рухаються вперед - назовні і дещо вниз. Вони розвернуті долонями назовні під кутом 45°. Голова плавця в цей момент опушена лицем у воду.

Початок основної частини гребка співпадає із зміною напрямку в рухах рук, кисті спрямовуються до середини-вниз-назад одночасно із згинанням передпліч. В І-й половині гребка руки згинаються в ліктях, в ІІ-й половині - розгинаються. Максимальний кут згинання в ліктях (в середині гребка) 90-100°.

В основній частині гребка потрібно намагатись утримувати кисті долонями назад, а лікті - розвернутими в сторони (але не назад). В середині гребка кисті зближуються під животом, після чого спрямовуються назад-назовні-вверх. Завершується гребок майже повним випрямленням рук в ліктьових суглобах. В останній момент гребка, кисті швидко розвертаються мізинцями вверх.

Вихід рук з води здійснюється швидким маховим рухом. Над водою з'являються лікті, передпліччя, кисті. Вихід кистей з води відбувається за лінією тазу, дещо в стороні від стегон, в цей момент вони розслаблені і повернуті долонями в середину.

Рух руками над водою здійснюється плавним махом майже прямих і розслаблених рук через сторони вперед. Плечовий пояс плавця в цей момент дещо припіднімається над поверхнею води, що сприяє рухам рук над водою. В 2-й половині проносу рук голова спортсмена опускається лицем вниз, допомагаючи плавно прискорити рух рук вперед.

До моменту входу рук у воду кисті повертаються долонями вниз-назовні, а лікті утримуються так, щоб кисті першими торкнулись води.

Вхід рук у воду проходить приблизно на ширині плечей. Першими занурюються кисті, за ними - передпліччя і плечі.

Дихання узгоджується з рухами рук. На початку основної частини гребка починається плавне розгинання шиї, голова плавця повільно повертається лицем вперед і до кінця гребка руками піднімаються на поверхнею води (разом з плечовим поясом). Вдих співпадає з моментом виходу рук з води. В цей момент підборіддя рухається біля самої поверхні води, погляд плавця спрямований вперед. Закінчується вдих в І-й половині рухів рук над водою. Лице спортсмена опускається у воду.

При плаванні дельфіном, як правило, виконується один вдих і один видих на повний цикл рухів рук.

Рухи тулуба і ніг. Тулуб і ноги плавця виконують активні хвилеподібні рухи вверх-вниз. Коли стопи роблять хлистоподібний удар вниз, таз припіднімається вверх, а плечовий пояс наковзує на воду, дещо занурюючись вниз і під час рухів гомілок і стоп вверх, таз енергійно опускається вниз, а плечовий пояс дещо припіднімається. Тіло плавця просувається вперед по пологій хвилеподібній траєкторії.

Ритмічні і активні рухи тулубом сприяють найбільш ефективно узгоджувати робочі і підготовчі рухи руками і ногами.

Рухи ногами починаються від тазу (його руки забезпечують великі м'язи передньої і задньої поверхні тулуба) і вслід за тазом в рух включаються стегна потім гомілки і стопи. Енергійний удар стопами вниз (таз в цей момент рухається вверх) - основний робочий рух ногами. В цілому рухи ногами вниз мають хлистоподібний характер з вираженим обгоном тазом і стегнами гомілок і стоп. Загальний характер рухів - неперервний і пружний. Рух тазом вниз тут же змінюється його рухом вверх і т.д.

Загальна координація рухів. Найбільш раціональне узгодження рухів при плаванні дельфіном спостерігається при двоударній координації. Два повних удари стопами вниз виконуються на один закінчений цикл рухів руками, І-й хлистоподібний удар ногами вниз співпадає з входом рук у воду, ІІ-й - в момент виконання руками другої половини основної частини гребка.

Брас

Брас характеризується одночасними і симетричними рухами рук і ніг. На відміну від дельфіну весь цикл рухів рук відбувається у воді.

По швидкості брас займає останнє місце серед спортивних способів плавання. Проте він має найбільше значення в прикладному плаванні, оскільки дозволяє спортсмену плисти тихо, добре спостерігати простір над водою, долати значні відстані. В зв'язку з тим, що робочі рухи ніг при плаванні брасом створюють велику силу тяги, плавець може ефективно застосовувати ці рухи при транспортуванні потерпілого і різних предметів. Брас також з успіхом застосовують при плаванні під водою.

На змаганнях з плавання брасом пливуть дистанції 100 і 200 м в комплексному плаванні на дистанція 200 і 400м (третій відрізок 50 чи 100 м) і на другому етапі комбінованої естафети 4 х 100 м.

Кожний цикл рухів в брасі складається з одного руху рук, одного руху ніг, одного вдиху і одного видиху у воду.