Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет фізичного виховання і спорту України

УДК 796.093.615-032.2

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора наук з фізичного виховання і спорту

Система побудови чотирирічних циклів підготовки спортсменів високого класу до олімпійських ігор (на матеріалі сучасного п'ятиборства)

24.00.01 - Олімпійський і професійний спорт

Дрюков Володимир Олексійович

Київ 2002

Вступ

В сучасному олімпійському русі вся спортивна діяльність концентрується на підготовці та участі спортсменів в Олімпійських іграх. Головним критерієм ефективності системи підготовки спортсменів є завоювання золотих медалей та призових місць на Олімпійських іграх.

Сьогодні перемога на Олімпійських іграх сприймається як успіх не тільки окремого спортсмена, але й країни, представником якої він є. В цілому це висунуло проблему підготовки в чотирирічних олімпійських циклах спортсменів високого класу, які могли б гідно представляти свою країну та захищати її спортивні інтереси на Олімпійських іграх.

Останніми роками на розвиток олімпійського спорту сильно вплинули його комерціалізація та професіоналізація, що сприяли значному розширенню міжнародного спортивного календаря. Зростання кількості комерційних змагань, прагнення спортсменів взяти участь у більшості з них і досить високий рівень конкуренції на цих змаганнях призводить до великих психічних і фізичних перевантажень, що у кінцевому підсумку відбивається на результатах виступу в головних змаганнях року. Це потребує змін і корекцію системи підготовки і змагальної діяльності спортсменів високого класу у чотирирічному олімпійському циклі. Аналіз практики сучасного спорту вищих досягнень демонструє, що вік видатних спортсменів суттєво зростає, а тривалість спортивної кар'єри збільшується. Таким чином, може бути декілька чотирирічних циклів для одного спортсмена, і вони мають стати стержневими етапами підготовки до Ігор Олімпіад у системі багаторічної підготовки. В зв'язку з цим виникло завдання - сформувати систему спортивної підготовки у чотирирічному олімпійському циклі, що передбачає багаторазову участь у змаганнях протягом року та досягнення високого рівня готовності в головних змаганнях чотириріччя - Олімпійських іграх.

Слід відмітити, що тенденція до омолодження збірних команд, що раніше існувала в багатьох країнах, не сприяла створенню ситуації, за якою чотирирічні цикли виділялися б в самостійні структурні одиниці. Тому цілком природно, що у фундаментальних працях видатних вчених у галузі фізичної культури і спорту М.Г. Озоліна (1970), Л.П.Матвєєва (1965-1977), В.М.Платонова (1984-1997) та інших не знайшли достатнього відображення питання планування і управління підготовкою спортсменів у чотирирічних олімпійських циклах. У цих працях розглядалися питання загальної стратегії і планування олімпійської підготовки на рівні пропозицій, побажань і констатації фактів.

В низці робіт (Л.С. Хоменков, 1975; С.В. Жихаревич, 1978; В.М. Михаленя, 1979; С.М. Вайцеховський, 1982; І.Ю. Радич, 1990; Я.К. Коблев, 1990; А.П. Стрижак, 1992 та ін.) розглянуто різні аспекти управління олімпійської підготовки спортсменів. Проте питання планування і управління спортсменів високого класу в чотирирічних олімпійських циклах не отримали в них досить повного висвітлення та експериментального обґрунтування, але створили передумови фундаментальної розробки системи спортивної підготовки у чотирирічному олімпійському циклі як відносно самостійної структурної одиниці в багаторічному спортивному вдосконаленні.

Актуальність теми. На сучасному етапі розвитку олімпійського спорту, як показав аналіз науково-методичної літератури та досвіду організації тренувального процесу підготовки спортсменів високого рівня до Олімпійських ігор, питання планування та управління в чотирирічних олімпійських циклах розроблено недостатньо. Необхідна розробка та наукове обґрунтування системи побудови чотирирічних циклів підготовки спортсменів високого класу до Олімпійських ігор.

Цю роботу присвячено вирішенню важливого державного завдання - підвищенню ефективності підготовки українських спортсменів до Олімпійських ігор і є дуже актуальною та своєчасною.

Практичний метод реалізації та управління підготовки спортсменів-олімпійців у чотирирічному циклі розглянуто на матеріалі сучасного п'ятиборства.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота відповідає темі 2.2.8 “Основні напрями та особливості удосконалення тренувального процесу і змагальної діяльності висококваліфікованих спортсменів в олімпійських видах спорту” Зведеного плану НДР Державного комітету України з фізичної культури і спорту на 1998-2000 рр., реєстраційний номер 0199U000941, індекс УДК 796.071.5 (автор, співвиконавець теми), темі 1.2.4 “Система побудови чотирирічних циклів підготовки спортсменів високої кваліфікації до Олімпійських ігор” Зведеного плану НДР Державного комітету України з питань фізичної культури і спорту на 2001-2005 рр., реєстраційний номер 0101U004938, індекс УДК 796.015.28 (автор здійснює керівництво темою).

Окремі фрагменти цієї роботи виконувались в 1986-1990 рр., згідно з Всесоюзним планом НДР галузі фізичної культури і спорту в межах розробки окремої теми 2.3.5 “Управління процесом спортивної підготовки кваліфікованих спортсменів-багатоборців на етапі максимальної реалізації індивідуальних можливостей”, номер державної реєстрації 860089799, індекс УДК 796.420.071.5 (автор здійснював керівництво темою), а також в 1991-1995 рр., згідно із Зведеним планом НДР Державного комітету України з фізичної культури і спорту в межах розробки окремої теми 2.3.1.09 “Удосконалення методики тренувань кваліфікованих спортсменів на етапі безпосередньої підготовки до головних змагань в сучасному п'ятиборстві”, номер державної реєстрації 910026147, індекс УДК 797.420.071.5 (автор здійснював керівництво темою).

Мета роботи - удосконалення системи планування та управління підготовкою спортсменів високого класу в чотирирічних олімпійських циклах з урахуванням їх індивідуальних особливостей і резервних можливостей.

Завдання дослідження:

Вивчити сучасний стан проблеми побудови чотирирічних циклів підготовки спортсменів високого класу до Олімпійських ігор.

Виявити та обґрунтувати основні принципи організації та проведення спортивної підготовки спортсменів високого класу до Олімпійських ігор.

Розробити систему комплексного контролю як апарату управління тренувальною та змагальною діяльністю спортсменів.

Обґрунтувати систему педагогічного управління процесом адаптації спортсменів до тренувальних навантажень на різних етапах чотирирічного олімпійського циклу підготовки.

Обґрунтувати раціональну побудову тренувального процесу на етапі безпосередньої підготовки до головних змагань року.

Розробити модель побудови чотирирічного циклу підготовки спортсменів високого класу до Олімпійських ігор.

Об'єкт досліджень - процес підготовки спортсменів високого класу в чотирирічних олімпійських циклах.

Предмет досліджень - основні форми та закономірності (принципи) побудови чотирирічних олімпійських циклів підготовки спортсменів високого класу.

Методологія і методи досліджень. Методологія досліджень будувалася на природничо-наукових положеннях, які розглядають спортивне тренування як суворо керований процес, а людину з її біологічно-психологічними особливостями як головний об'єкт управління.

Як загальнометодичні принципи досліджень використовувались положення теорії функціональних систем (П.К. Анохін, 1975) і теорії фізіологічної адаптації до фізичних навантажень (Ф.З. Меєрсон, 1981; М.Г. Пшенникова, 1986; В.М. Платонов, 1988; А.С. Солодков, 1990 та ін.).

Дослідження базувалися на загальних закономірностях і принципах системи спортивного тренування (Л.П. Матвеєв, 1964-1999; Н.Г. Озолін, 1970; В.М. Платонов, 1980-1997 та ін.), управління і контролю підготовки кваліфікованих спортсменів (В.М. Заціорський, 1969; В.В. Петровський, 1973-1978; В.О. Запорожанов, 1978-1995; М.О. Годик, 1980-1988 та ін.), дослідженнях спортивної педагогіки і психології спорту (А.А. Тер-Ованесян, 1972; Ю.В. Верхошанський, 1972-1993; В.С. Келлер, 1977; Р.А. Пилоян, 1985; А.М. Лапутін, 1988-1999; Л.В. Волков, 1989; Л.П. Сергієнко, 1990-1993; В.М. Болобан, 1990; Є.А. Разумовський, 1993; А.В. Радіонов, 1995; В.П. Бізін, 1995; М.М. Булатова, 1996; К.П. Сахновський, 1997; В.Г. Ложкін, 1999 та ін.), медико-біологічних основах підготовки спортсменів (М.Я. Горкін, О.В. Кочаровська, Л.Я. Євген'єва, 1973; Ю.І. Данько, 1974; В.П. Казначеєв, 1984; А.З. Колчинська, 1986; В.Д. Моногаров, 1986; В.С. Міщенко, 1990; О.О. Приймаков, 1995; Л.Г. Шахліна, 1995; В.Л. Смульський, 1997; А.Г. Ященко, 1997 та ін.), теорії і методики підготовки спортсменів в різних видах спорту (В.В. Волков, 1967; Л.В. Сайчук, 1975; В.В. Петровський, 1978; Ф.О. Куду, 1981; С.М. Вайцеховський, 1982; Д.А. Тишлер, 1985; А.П. Бондарчук, 1986; М.Я. Жиліна, 1986; П.Б. Каробліс, 1988; Є.І. Іванченко, 1993; Л.Я. Аркаєв, 1994 та ін.).

Методи досліджень: теоретичний аналіз і узагальнення, педагогічні, медико-біологічні, психологічні, біохімічні та математичної статистики.

Наукова новизна отриманих результатів:

вперше узагальнено досвід побудови чотирирічних олімпійських циклів підготовки спортсменів високого класу, які спеціалізуються в сучасному п'ятиборстві, з визначенням динаміки спортивних досягнень і тренувальних навантажень в олімпійських циклах;

вперше розроблено змагальні моделі стосовно різних рівнів спортивних результатів (МСМК, МС, КМС), побудовані на середніх даних, та індивідуальні моделі найсильніших п'ятиборців світу й членів збірної команди України;

доповнено і внесено нові дані в теорію фізіологічної адаптації до фізичних навантажень щодо особливостей термінової та накопичувальної адаптації спортсменів до тренувальних програм з навантаженнями різної величини та переважної спрямованості залежно від схильності спортсменів до певного характеру рухової діяльності. Це дозволило теоретично та експериментально обґрунтувати регулююче значення окремих компонентів зовнішньої сторони тренувального навантаження, порогів адаптативної чутливості організму до зовнішніх впливів і можливість управління адаптативними реакціями організму спортсменів високого класу в процесі чотирирічного олімпійського циклу;

розширено та доповнено теоретичні принципи спортивної підготовки, характерні для організації та проведення спортивної підготовки спортсменів високого класу до Олімпійських ігор. До них належать: принципи етапності, програмно-цільового планування та управління, оптимізації, індивідуалізації, інтеграції та централізації підготовки і мотивації, на які слід орієнтуватися під час розробки моделі побудови чотирирічного олімпійського циклу;

вперше обґрунтовано та розроблено концептуальну модель чотирирічного олімпійського циклу (на матеріалі сучасного п'ятиборства) як відносно самостійного структурного утворення в процесі багаторічного спортивного удосконалення за диференційованою методикою з урахуванням індивідуальних особливостей і резервних можливостей спортсменів. До моделі включено прогнозовану динаміку спортивних результатів, структуру, спрямованість і зміст тренувального процесу в чотирирічному олімпійському циклі.

Розроблена модель чотирирічного олімпійського циклу підготовки спортсменів в сучасному п'ятиборстві має загальнопроблемний рівень значущості, широке узагальнююче значення і може використовуватись під час планування чотирирічного циклу підготовки спортсменів високого класу в інших видах спорту, включених до програми Олімпійських ігор.

Практична значущість. Результати досліджень дозволили конкретизувати основні науково-методичні положення організації, планування та управління спортивним тренуванням у чотирирічному циклі підготовки, що дозволить спортсменам досягти високого рівня підготовленості до Олімпійських ігор та знизити ступінь ризику перетренування через застосування великих за обсягом та інтенсивністю тренувальних і змагальних навантажень.

Розроблено і впроваджено до практики підготовки кандидатів і членів збірної команди України такі отримані результати:

· система педагогічного обліку та аналізу виконаних тренувальних і змагальних навантажень у сучасному п'ятиборстві;

· засоби етапного контролю за станом спеціальної фізичної підготовленості;

· засоби поточного контролю для кваліфікованих спортсменів у сучасному п'ятиборстві;

· засоби оперативного контролю для кваліфікованих спортсменів у сучасному п'ятиборстві;

· оцінка змагальної діяльності у видах сучасного п'ятиборства;

· модельні та індивідуальні характеристики змагальної діяльності спортсменів різної кваліфікації в сучасному п'ятиборстві;

· модель етапу безпосередньої підготовки до головних змагань року;

· модель підвідних мікроциклів після трансмеридіального перельоту до району змагань (західний і східний напрямки зі зміною 5-8 та більше часових поясів);

· система планування структурних утворень чотирирічного олімпійського циклу.

Практичну значущість роботи підтверджено дев'ятьма актами впровадження результатів дослідження у практику. Впровадження здійснювалось у Державному комітеті України з питань фізичної культури і спорту, школах вищої спортивної майстерності міст Києва та Луганська.

Особистий внесок дисертанта полягає в постановці проблеми, висуванні гіпотези, визначенні методології, аналізі, узагальненні, а також у безпосередньому виконанні основного обсягу дослідницької роботи. У розробці окремих фрагментів досліджень брали участь аспіранти і співпошукачі автора, що підтверджено спільними науковими публікаціями. В цих публікаціях дисертанту належать пріоритети в організації досліджень, аналізі та обговорюванні фактичного матеріалу.

Апробація результатів дисертації здійснювалась у вигляді доповідей на міжнародних наукових конгресах: Сучасний олімпійський спорт, Київ, 10-15 травня 1993 р.; IV Міжнародний науковий конгрес “Олімпійський спорт і спорт для всіх: Проблеми здоров'я, рекреації, спортивної медицини та реабілітації”, Київ, 16-17 травня 2000 р.; V Міжнародний науковий конгрес “Олімпійський спорт і спорт для всіх”, Мінськ, (Білорусь), 5-7 червня 2001 р.; VІ Міжнародний науковий конгрес “Сучасний олімпійський спорт і спорт для всіх”, Варшава (Польща), 6-9 червня 2002 р.; Міжнародній науково-методичній конференції “Спортивне тренування на межі століть”, 27-29 листопада 2000 р., Спала (Польща); Міжнародній науково-методичній конференції “Спортивне тренування на межі століть”, 26-28 листопада 2001 р., Спала (Польща); науково-практичній конференції “10 років НОК України: від Ліллехамера до Сіднея”, Київ, 9-10 січня 2001 р.; науково-практичних семінарах тренерів в Україні, Росії, Білорусі, Естонії, Болгарії, Угорщині, Індії, Ірані (усього 11, період 1990-1999 рр.) і семінарах з підготовки та перепідготовки тренерських кадрів в Україні (1990-2002 рр.).

Теоретично-методичні положення використовувались під час підготовки спортсменів-кандидатів і членів національної команди України.

Публікації. Результати досліджень опубліковано в 63 наукових роботах, з яких 41 виконано самостійно. Самостійно написано 2 монографії. В наукових журналах опубліковано 8 статей. У збірниках наукових робіт - 23 статті. У збірниках тез конгресів і конференцій - 20 робіт. Опубліковано 10 брошур і методичних рекомендацій.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, восьми розділів, висновків, бібліографії (385 літературних джерел), додатків (9 актів впровадження), викладена на 410 сторінках, ілюстрована 80 таблицями та 26 рисунками.

Основний зміст роботи

підготовка спортсмен олімпійські ігри

У першому розділі дисертації “Теоретико-методичні напрями побудови чотирирічних циклів підготовки спортсменів до Олімпійських ігор” представлено аналітичний матеріал, що характеризує сучасний стан проблеми побудови чотирирічних циклів підготовки спортсменів високої кваліфікації до Олімпійських ігор.

Аналіз стану проблеми побудови чотирирічних олімпійських циклів підготовки спортсменів високої кваліфікації до Олімпійських ігор з позицій загальнотеоретичних основ управління тренувальним процесом дозволив охарактеризувати основні особливості організації, планування та управління підготовкою спортсменів високої кваліфікації в чотирирічних циклах, виявити резервні можливості подальшого удосконалення методики побудови тренувального процесу.

Практичний досвід як необхідна умова розробки моделі побудови чотирирічного олімпійського циклу підготовки спортсменів високої кваліфікації вивчався на матеріалі сучасного п'ятиборства. Аналіз 96 річних щоденників, 24 випадків чотирирічної олімпійської підготовки (збірні команди колишнього СРСР і України) за чотири олімпійських цикли (1981-1996 рр.) передбачав:

1) вивчення існуючих способів організації тренування спортсменів високої кваліфікації протягом чотирирічного олімпійського циклу та на окремих етапах з урахуванням як позитивного, так і негативного досвіду;

2) виявлення реальних величин обсягу тренувальних навантажень, що засвоюються і застосовуються членами збірних команд країни під час підготовки до Олімпійських ігор;

3) вивчення динаміки спортивних результатів в чотирирічному олімпійському циклі.

Аналіз динаміки розвитку результатів в сучасному п'ятиборстві в період 1956-2000 рр. виявив тенденцію постійного зростання спортивних досягнень, і немає ніяких підстав передбачати найближчу стабілізацію рекордних показників.

Приріст результатів у сучасному п'ятиборстві та його складових дисциплінах у олімпійських чемпіонів (табл. 1) протягом чотирирічного олімпійського циклу становив у їзді верхи -4,4 очка, фехтуванні - 18,6 очка, стрільбі - 26,8 очка, плаванні - 45,3 очка, в бігу - 38,6 очка і в загальній сумі - 81,6 очка.

Таблиця 1. Приріст результатів у сучасному п'ятиборстві та його складових дисциплінах у олімпійських чемпіонів за період 1956-1996 років

Вид спорту	Найвищі досягнення чемпіонів Олімпійських ігор	Загальний приріст результатів, очки	Середній приріст результатів за олімпійський цикл, очки	Темпи приросту,%
Їзда верхи Фехтування Стрільба Плавання Біг	1100 1057 1110 1296 1318	40 168 242 408 348	4,4 18,6 26,8 45,3 38,6	3,7 17,2 24,4 37,3 30,4
Сума очок	5568	735	81,6	14,1

Ми вважаємо, що виявлені тенденції збережуться і надалі і що кінцевий результат в сучасному п'ятиборстві значною мірою буде залежати від циклічних видів - плавання і, особливо, бігу як заключного виду змагань.

Під час розгляду структури чотирирічного олімпійського циклу (1981-1996 рр.) було виявлено декілька варіантів розподілу навантаження за роками:

щорічне зростання кількісних параметрів тренувального навантаження спортсменів;

зниження або стабілізація зростання параметрів тренувального навантаження в перший і третій роки циклу та збільшення приросту протягом другого та четвертого років;

зростання параметрів навантаження протягом перших двох років, потім стабілізація протягом третього року і знову збільшення параметрів навантаження протягом четвертого року;

зниження параметрів навантаження в перші два роки та збільшення їх в третій та четвертий роки циклу;

хвилясті зміни тренувального навантаження за етапами (роками) чотирирічного циклу із значним зниженням навантаження в перший рік нового олімпійського циклу.

Аналіз річного обсягу та інтенсивності навантажень у п'ятиборців високого класу в чотирирічних олімпійських циклах показав, що зростання результатів в окремих видах зумовлено не тільки річним обсягом навантажень, але й індивідуальною схильністю спортсменів до засвоєння окремих видів.

Таким чином, можна припустити, що в межах сформованих обсягів тренувальних навантажень зростання результатів в окремих видах слід шукати не в подальшому зростанні навантажень, а в раціоналізації їх побудови з урахуванням впливу одного виду на інший. Особливо це стосується планування тренувальних навантажень у плаванні та бігу в різних структурних утвореннях річного циклу підготовки.

Аналіз динаміки спортивних результатів за роками чотирирічного циклу у переможців та призерів Ігор XV - XXVII Олімпіад виявив:

1) рівномірне зростання результатів протягом чотирьох років - 7 спортсменів (17,9 %);

2) утримання результатів на одному рівні протягом чотирьох років - 13 спортсменів (33,3 %);

3) значний стрибок спортивних результатів протягом четвертого року - 20 спортсменів (48,8 %).

Таким чином, представлені в даному розділі дослідження дозволили розробити передбачувані кількісні аспекти найсуттєвіших параметрів змісту, обсягу та розподілу тренувальних і змагальних навантажень в чотирирічному олімпійському циклі, виходячи з календаря змагань, завдань, що вирішуються на певному етапі річного циклу з урахуванням періодизації підготовки, що склалася, та низки інших чинників.

У другому розділі дисертації “Методи та організація досліджень” обґрунтовано загальну методологію досліджень за даною проблемою, показано методи та організацію досліджень.

Використано такі методи: теоретичні дослідження та узагальнення (аналіз і узагальнення спеціальної літератури, документів планування та змагань), педагогічні (спостереження, метод експертних оцінок, хронометрування, нотаційний запис змагальної та тренувальної діяльності, відеозапис, тести спеціальної фізичної підготовленості, педагогічний експеримент), медико-біологічні (електроміографія, сейсмоміотонографія, пульсометрія, варіаційна пульсометрія), психологічні (хронорефлексометрія, тремографія, кінематометрія, динамометрія), біохімічні (зміст сечовини, молочної кислоти та ліпідів у крові), методи математичної статистики.

Проведення досліджень тривало протягом кількох етапів:

Перший етап (1987-1988 рр.) був пов'язаний з вибором напряму досліджень, теоретичним аналізом і узагальненням досвіду передової практики, обґрунтуванням раціональної структури чотирирічного олімпійського циклу підготовки спортсменів високого класу (на матеріалі сучасного п'ятиборства).

Другий етап (1989-1994 рр.) було скеровано на обґрунтування комплексного контролю як основи управління тренувальною та змагальною діяльністю і системи педагогічного управління процесом адаптації спортсменів до тренувальних навантажень на різних етапах чотирирічного олімпійського циклу підготовки.

Третій етап (1995-1996 рр.) було спрямовано на виявлення та обґрунтування основних принципів організації та проведення спортивної підготовки спортсменів високого класу до Олімпійських ігор в чотирирічних циклах.

Четвертий етап (1997-2000 рр.) було спрямовано на обґрунтування раціональної побудови тренувального процесу на етапі безпосередньої підготовки до головних змагань сезону та розробки моделі чотирирічного олімпійського циклу як самостійної структурної одиниці в системі багаторічного спортивного удосконалення.

П'ятий етап (2001 р.) - узагальнення матеріалів досліджень і завершення дисертаційної роботи.

У третьому розділі дисертації “Принципи організації та проведення підготовки спортсменів високої кваліфікації в чотирирічних олімпійських циклах” представлено матеріали щодо узагальнення та доповнення низки принципів, характерних для раціональної організації та проведення спортивної підготовки спортсменів високої кваліфікації до Олімпійських ігор. При цьому ми намагалися зберегти традиційні формулювання, запроваджуючи в них лише за необхідністю новий зміст, що відповідає сучасному стану олімпійського спорту і відбиває деякі нові настанови, притаманні спорту вищих досягнень. До них належать:

Принцип етапності. Даний принцип передбачає виділення в структурі підготовки спортсменів високого класу чотирирічного олімпійського циклу як самостійної структурної одиниці в системі багаторічного спортивного удосконалення.

Реалізація цього принципу знаходить своє відображення в цільових комплексних програмах підготовки спортсменів до Ігор Олімпіад.

Принцип програмно-цільового планування та управління. Цей принцип передбачає орієнтованість не на процес діяльності, а на кінцевий результат, що має бути досягнутим.

Реалізація принципу базується на створенні функціональної моделі чотирирічного олімпійського циклу підготовки спортсменів високого класу.

Принцип оптимізації. Даний принцип передбачає безперервне прагнення до оптимізації процесу підготовки за рахунок раціонального використання всіх видів підготовки в межах розробленої структури тренувального процесу.

Реалізація цього принципу полягає в науково-методичному забезпеченні методики побудови основних структурних утворень тренувального процесу в межах чотирирічного олімпійського циклу.

Принцип індивідуалізації. Цей принцип означає, що тренувальний процес має бути пристосований до особливостей кожного спортсмена, його фізичних і психічних здібностей, стану на даний момент. Цей принцип передбачає наявність комплексного контролю.

Реалізація принципу полягає у відповідності зростання навантажень функціональним і адаптаційним можливостям організму спортсмена.

Принцип інтеграції та централізації підготовки. Цей принцип виявляється в об'єднанні зусиль і створенні сталих зв'язків між спортивними організаціями, підсистемами спорту, окремими працівниками та передбачає планування і організацію спільної підготовки членів національної команди.

Реалізація принципу інтеграції та централізації підготовки знаходить своє відображення в концентрації фінансових, організаційно-управлінських, матеріально-технічних, науково-методичних зусиль однієї чи декількох спортивних організацій у межах існуючої структури управління.

Принцип мотивації. Цей принцип визначає поведінку спортсмена. Мотивація виступає немов фон, на якому формується мета, і якщо тренер не знає особливостей мотивації свого учня, йому дуже важко сформувати у нього сталу цільову настанову на досягнення вищого спортивного результату.

Реалізація цього принципу полягає у формуванні мотивації досягнень вищих спортивних результатів у спорті з урахуванням мотивів спортсмена.

Вказані принципи відображають науково-методичні положення організації та проведення спортивної підготовки спортсменів високої кваліфікації до Олімпійських ігор в чотирирічних циклах. Такий підхід відповідає думці Л.П. Матвєєва (1977), Ю.К. Гавердовського (1991), В.М. Платонова (1997) та інших, що розробка принципів спортивного тренування як нормативних положень має важливе значення для вірної орієнтації діяльності тренера та спортсмена.

У четвертому розділі дисертації “Комплексний контроль як апарат управління тренувальною і змагальною діяльністю спортсменів”, що складається з чотирьох підрозділів, представлено результати досліджень обґрунтування засобів і методів комплексного контролю.

В першому підрозділі “Контроль змагальної діяльності кваліфікованих спортсменів у сучасному п'ятиборстві” наведено дані аналізу змагальної діяльності у видах, що складають комплекс сучасного п'ятиборства, де виділена структура основних компонентів змагальної діяльності дозволила не тільки виявити характерні помилки під час виконання спортсменом змагальної вправи та використати ці дані для корекції тренувального процесу, але й розробити індивідуальну модель змагальної діяльності щодо запланованого результату і правильно розташувати акценти під час організації та проведення тренувального процесу.

На рис. 1 показано індивідуальні дані змагальної діяльності видатних п'ятиборців світу. Видно, що при практично однаковій сумі очок спостерігаються суттєві коливання спортивних результатів в окремих видах. Тому, виходячи з індивідуальних адаптаційних можливостей організму спортсмена до окремих видів, слід намагатися створювати для кожного спортсмена індивідуальну модель змагальної діяльності.

Під час визначення основної стратегічної спрямованості в підготовці спортсмена тренеру необхідно реально брати до уваги можливості свого учня удосконалювати окремі види, що входять до комплексу сучасного п'ятиборства, враховуючи, що компенсація спортивного результату в одних дисциплінах за рахунок індивідуальних переваг в інших є особливістю змагальної діяльності в сучасному п'ятиборстві.

У другому підрозділі “Етапний контроль” представлено результати досліджень, спрямованих на обґрунтування засобів етапного контролю.

З метою аналізу тренувальних і змагальних навантажень у межах етапного контролю було розроблено і впроваджено до тренувального процесу в сучасному п'ятиборстві систему педагогічного обліку та аналізу виконаних тренувальних і змагальних вправ.

Беруться до уваги та аналізуються такі показники: їзда верхи - кількість тренувань, годин, стрибків (диференційовані за висотою перешкод до 105 см, 110-120 см і понад 125 см); фехтування - кількість тренувань, годин, боїв, вправ з партнером, без партнера та на мішені; стрільба - кількість тренувань, годин, пострілів по змагальній мішені та допоміжних вправ; плавання і біг - кількість тренувань, годин, загальний обсяг (в тому числі за зонами потужності); загальна кількість змагань і результати виступу в окремих видах і багатоборстві. Крім того, обов'язково враховуються відновлювальні і профілактичні заходи.

Воднораз з обсягом роботи різної переважної спрямованості варто враховувати кількість занять з різними за величиною навантаженнями: великою, значною, середньою, малою.

Розроблена система реєстрації навантажень має, на наш погляд, такі переважні відмінності від попередніх варіантів:

· враховує специфіку видів спорту, що складають сучасне п'ятиборство;

· відносно повно охоплює засоби, що характеризують зміст процесу підготовки спортсменів;

· дозволяє перейти до обробки облікової документації на комп'ютері.

Для обґрунтування засобів етапного контролю за рівнем розвитку спеціальних фізичних якостей спортсменів у провідних дисциплінах сучасного п'ятиборства - фехтуванні, плаванні та бігу - було підібрано тести, що відображають специфіку сучасного п'ятиборства. Вони підбиралися за принципом передбачуваного взаємозв'язку з явищами, що вивчаються, обліком існуючих у сучасній літературі та практиці рекомендацій щодо оцінки кумулятивного стану спортсмена (В.М. Платонов, 1974; В.М. Сенча, 1974; С.А. Локтєв, 1981; А.П. Варакін, 1983; А.В. Маслеников, 1988та ін.).

Контроль функціональних можливостей системи енергозабезпечення здійснювався за такими інтегральними показниками, як максимальне вживання кисню (МВК), лактатна анаеробна потужність (ЛАП) і максимальний кисневий бор (МКБ) в лабораторних умовах методом велоергометрії (В.С. Міщенко, 1990; Ф.А. Йорданська, 1994 та ін.).

Передбачалось за матеріалами кореляційного аналізу обгрунтувати доцільність використання педагогічних тестів з метою контролю спеціальної фізичної тренованості спортсменів.

Спортивні результати з плавання на 200 м мали найбільш виражений кореляційний взаємозв'язок з показниками середньої швидкості плавання в тестах 3 х 25 м (r = 0,832), 4 x 50 м (r = 0,947), 10 x 50 м (r = 0,884); на рівні зв'язку середнього ступеня була кореляція цих результатів з показниками максимальної сили тяги під час плавання на припоні (r = 0,796), коефіцієнтами силової витривалості (r = 0,612), МВК (r = 0,748) та ЛАП (r = 0,510); зв'язок слабого ступеня було виявлено з показниками МКБ (r = 0,382).

Спортивні результати з бігу на 3000 м значною мірою було зумовлено середньою швидкістю бігу в тестах 3 х 300 м (r = 0,902) і 10 х 300 м (r = 0,978), а меншою мірою - в тесті 3 х 60 м (r = 0,620). Серед медико-біологічних характеристик тільки показники МВК мали кореляцію з цими результатами (r = 0,796).

Спортивні результати з фехтування мали кореляцію середнього ступеня з показниками швидкості випаду (r = 0,640) та часу в комбінованому тесті (r = 0,740) та кореляцію слабого ступеня з показниками часу реакції (r = 0,440).

У кожній з трьох дисциплін найвищі коефіцієнти кореляції спостерігались між показниками суми рангів в усіх тестах зі спортивними результатами з плавання (0,962), бігу (0,989) та фехтування (0,885).

Таким чином, було обґрунтовано засоби етапного контролю спеціальної фізичної тренованості спортсменів, які реєструвалися під час тестових завдань, адекватних характеру змагальної діяльності, що дозволяло робити висновок щодо співвідношення розвитку у кожного спортсмена анаеробних, аеробних механізмів енергозабезпечення, силових і швидкісних компонентів рухової функції (табл. 2).

Таблиця 2. Диференційні шкали за показниками спеціальної фізичної підготовленості п'ятиборців

Вид спорту: вимірювані якості, показники, одиниці	Рівень підготовленості	Межі рівнів	Кількість спортсменів	Відсоток загального числа спортсменів
Плавання Швидкісні можливості : “3 х 25 м” з максимальною швидкістю, відпочинок між відрізками 2 хв. Середня швидкість трьох відрізків, м·с-1	1 2 3 4	2,07-2,00 1,99-1,92 1,91-1,84 1,83-1,76	2 4 14 10	6,7 13,7 46,7 33,3
Анаеробна продуктивність: 4 х 50 м” з максимальною швидкістю і паузами від-починку 10 с. Відношення середньої швидкості (м·с-1) даного тесту до рівня абсолютної швидкості (м·с-1 ), ум. од.	1 2 3 4	0,870-0,845 0,844-0,819 0,818-0,793 0,792-0,767	4 12 10 4	13,3 40,0 33,3 13,4
Аеробні можливості: “10 х 50 м” з макси-мальною швидкістю і паузами відпочин-ку 30 с. Відношення середньої швидкості (м·с-1) даного тесту до рівня абсолютної швидкості (м·с-1), ум. од.	1 2 3 4	0,870-0,840 0,839-0,809 0,808-0,778 0,777-0,747	2 13 8 7	6,7 43,3 26,7 23,3
Максимальна сила тяги під час плавання на припоні з максимальною швидкістю протягом 30 с. Сила тяги на 8-10 хвилині, Н	1 2 3 4	17,0-15,1 15,0-13,1 13,0-11,1 11,0-9,1	3 6 9 12	10,0 20,0 30,0 40,0
Силова витривалість під час плавання на припоні з максимальною швидкістю протягом 30 с. Відношення сили тяги на 30-й секунді до максимальної сили тяги, ум. од.	1 2 3 4	0,790-0,747 0,746-0,703 0,702-0,659 0,656-0,615	5 9 10 6	16,7 30,0 33,3 20,0
Біг Швидкісні можливості: “3 х 60 м” з мак-симальною швидкістю з ходу, відпочи-нок довільний. Середня швидкість трьох відрізків, м·с-1	1 2 3 4	8,85-8,50 8,49-8,14 8,13-7,78 7,77-7,42	1 8 16 5	3,3 26,7 53,3 16,7
Анаеробна продуктивність: “3 х 300 м” з максимальною швидкістю і відпочинком між відрізками 60 с. Відношення серед-ньої швидкості (м·с-1) даного тесту до рівня абсолютної швидкості (м·с-1), ум. од.	1 2 3 4	0,780-0,747 0,746-0,713 0,712-0,669 0,678-0,645	2 5 15 8	6,7 16,7 50,0 26,6
Аеробні можливості: “10 х 300 м” зі швидкістю, що перевищує змагальну на 5-7 % під час бігу на 3 км з паузами від-починку 60 с. Відношення середньої швидкості (м·с-1) даного тесту до рівня абсолютної швидкості (м·с-1), ум. од.	1 2 3 4	0,735-0,704 0,703-0,672 0,671-0,640 0,639-0,608	7 11 7 5	23,3 36,7 23,3 16,7
Фехтування Час реакції, мс	1 2 3 4	220-253 254-287 288-321 322-355	2 8 14 6	6,7 26,6 46,7 20,0
Швидкість випаду, мс	1 2 3 4	4,41-3,89 3,88-3,66 3,35-2,83 2,82-2,30	1 4 15 10	3,0 13,4 50,0 33,3
Час у комбінованому тесті, с	1 2 3 4	39,0-44,5 44,6-50,1 50,2-55,7 55,8-61,3	3 15 10 2	10,0 50,0 33,3 6,7

За даними етапного контролю було обґрунтовано методику диференційованої оцінки стану спеціальної фізичної тренованості п'ятиборців (див. табл. 2). Згідно з методикою, за кожним показником, включеним до комплексної програми тестування, було виділено чотири діапазони результатів, що дозволяли оцінити рівень розвитку кожної фізичної якості окремого спортсмена як “відмінний”, “гарний”, “задовільний” або “незадовільний”. Вживання диференційних шкал дозволило створити індивідуальні модельні характеристики з урахуванням консервативних показників, а також якостей, що компенсуються або не компенсуються. Використання індивідуальних характеристик дозволяє планувати навантаження, що відповідають здібностям спортсмена.

В третьому підрозділі “Поточний контроль” представлено результати досліджень, спрямованих на обґрунтування та розробку методики поточного контролю.

З метою обґрунтування засобів поточного контролю під час досліджень було апробовано 22 показники, котрі відображають стан систем життєдіяльності організму (серцево-судинної, метаболічних процесів, центральної нервової системи, нервово-м'язового апарату) і обмежують працездатність спортсменів у дисциплінах сучасного п'ятиборства. 22 показники реєструвалися на тренувальних зборах щоранку перед проведенням тренувальних занять.

Інформативність експериментальних показників визначалася на основі порівняння їх щоденної динаміки з трьома критеріями: 1 - тренувальним навантаженням, що виконувалось; 2 - зміною спеціальної працездатності; 3 - коливанням в значеннях інших показників.

Результати кореляційного та факторного аналізу дозволили скласти мінімальний комплекс показників, що мали кореляцію з сумарною пульсовою вартістю навантажень попереднього дня та спортивними результатами, а також мали високу вагу в ортогональних факторах у спортсменів з різними адаптаційними можливостями (табл. 3).

Крім того, досліджувалась надійність отриманих показників в умовах поточного контролю. Надійність визначалася за двома критеріями: відтворення при повторних змінах із інтервалом 30-40 хв. і ступеня варіативності з дня на день.

Коефіцієнти відтворення значень цих показників при повторних змінах у різних спортсменів коливалися в межах від 0,908 до 0,931; рівень значущості вірогідності відмінностей в реакціях спортсменів між днями становив 0,001 відсотка, тоді як рівень значущості вірогідності відмінностей між спортсменами - 0,05 відсотка (див. табл. 3).

Таким чином, результати наших досліджень дозволили скласти мінімальний комплекс показників, що виявилися інформативними в умовах поточного контролю для спортсменів з різними індивідуальними адаптаційними можливостями.

У четвертому підрозділі “Оперативний контроль” представлено результати досліджень, спрямованих на обґрунтування і розробку методики оперативного контролю.

З метою обґрунтування засобів оперативного контролю під час досліджень за допомогою фізіологічних, біохімічних і біомеханічних методів було апробовано 21 показник. Організація досліджень передбачала використання тільки тих показників, реєстрація яких не вимагала громіздкої, складної апаратури і тривалих досліджень.

Критерієм надійності тестів в умовах оперативного педагогічного контролю було обрано показники вірогідності відмінностей середніх значень за кожним показником, зареєстрованим у стані відносного спокою та після кожного наступного дозованого навантаження. В цьому випадку обґрунтування засобів і методів оперативного педагогічного контролю здійснювалось на основі вивчення характеру основних біологічних і біодинамічних реакцій організму на стандартні дозовані навантаження. При цьому брався до уваги характер взаємозв'язку показників, що досліджувались, та їх факторна валідність.

Таблиця 3. Засоби поточного контролю для кваліфікованих спортсменів у сучасному п'ятиборстві

Показник, що реєструється	Метод вимірювання
Індекс напруги регуляції ритму серця, ум. од. Вміст сечовини, мг % Час реакції: простої, складної, мс Фізіологічний тремор: амплітуда, мм Пружно-вязкі властивості м'язів, Гц	Варіаційна пульсометрія Біотест Хронорефлексометрія Тремографія Сейсмотонометрія

Примітка. Вірогідність відмінностей в реакціях спортсменів між днями становила P < 0,001, між спортсменами - P < 0,05.

Результати кореляційного та факторного аналізу дозволили скласти мінімальний комплекс показників для проведення оперативного контролю в видах сучасного п'ятиборства (табл. 4).

Найбільш інформативними в усіх видах сучасного п'ятиборства можна вважати показники ЧСС під час навантаження та в період відновлення (на 2-3-й хвилині).

Ступінь взаємозв'язку цих показників зі спортивними результатами становив 0,880-0,795; вірогідність відмінностей вимірювань перед та після навантаження (P < 0,001); відтворення результатів повторних вимірювань - 0,819-0,763.

Таблиця 4. Засоби оперативного контролю для кваліфікованих спортсменів у сучасному п'ятиборстві

Показник	Метод вимірювань	Критерії надійності
		r	P <	rb
ЧСС, уд·хв-1 під час роботи Відновлення ЧСС, уд·хв-1 на 2-й хвилині Тремор, амплітуда, мм Показник самооцінки (САН), ум. од. Час подолання дистанції та її окремих відрізків, с Темп руху, кількість рухів за хвилину Довжина “кроку”, м	Пульсометрія Пульсометрія Тремографія - Хронометрія Хронометрія Хронометрія	910-882 863-826 881-816 834-802 912-863 763-711 781-728	0,001 0,001 0,001 0,05 0,05 0,001 0,05	875-831 839-798 849-806 811-739 876-824 812-757 801-761

Примітка: r - ступінь взаємозв'язку зі спортивними результатами; P - вірогідність відмінностей вимірювань перед та після навантажень; rb - відтворення результатів повторних вимірювань.

У фехтуванні, їзді верхи та стрільбі найінформативнішими, водночас із показниками ЧСС, можна вважати показники амплітуди фізіологічного тремору та самооцінки, що мають високий ступінь кореляції зі спортивними результатами (0,834-0,802) і досить стабільні під час повторних вимірювань (0,811-0,793).

Як показали дослідження, в плаванні та бігу доцільно також використовувати показники середньої швидкості подолання дистанції (м·с-¹), темп рухів (кількість рухів за хвилину) і довжину “кроку” (м), що мали високий ступінь кореляції зі спортивними результатами (0,912-0,711) і досить стабільні під час повторних вимірювань (від 0,876 до 0,797).

У п'ятому розділі дисертації “Педагогічне управління процесом адаптації спортсменів до тренувальних навантажень” розглянуто один із напрямів підвищення ефективності підготовки в сучасному п'ятиборстві з урахуванням індивідуальних особливостей адаптації кваліфікованих спортсменів до тренувальних навантажень різної величини та спрямованості.

Аналіз багаторічної динаміки зростання результатів в окремих видах сучасного п'ятиборства та змісту тренувального процесу показав, що у спортсменів, які тренуються багато років і досягли високих результатів, визначаються провідні та відстаючі види. Можливо, це зумовлено індивідуальною (може, генетичною) схильністю організму того чи іншого спортсмена до розвитку окремих видів та його функціональними можливостями.

Наявність провідних та відстаючих видів, як показали дослідження, має суттєвий вплив на функціональний стан систем організму та показання відновлювальних процесів.

Проведені дослідження показали, що великі комплексні тренувальні навантаження мають значний вплив на показники, що характеризують системи організму, котрі досліджуються, незалежно від спрямованості роботи у провідних і відстаючих видах. ЧСС підвищується на 40 %, варіаційний розмах зменшується на 100 %, амплітуда моди збільшується на 326 %, а індекс напруги - на 256 %, що вказує на активацію центральних механізмів управління серцевим ритмом, себто перевагу симпатичного впливу на серцеву діяльність.

Погіршуються психомоторні показники (ЛВР, РДО, РВ), що свідчить про превалювання процесів гальмування в нервовій системі. Швидкість розслаблення м'язів нижніх і верхніх кінцівок незначно поліпшується.

Через 24 години значення показників, що характеризують функціональні системи, які розглядаються, наближаються до початкового рівня і в подальшому мають незначне коливання (± 3-5 %).

Дані, отримані під час виконання функціональних тестів на велоергометрі, що характеризують аеробні, швидкісні та анаеробні можливості організму, свідчать про їх суттєве зниження після комплексного навантаження - незалежно від того, чи плавання є для спортсмена провідним чи відстаючим видом комплексу сучасного п'ятиборства. Проте пригніченість аеробних можливостей більш виражена у тих, хто не схильний до даного виду спортивної діяльності (рис. 2).

Через 24 години відновлення показники аеробних і анаеробних можливостей у спортсменів обох груп (в першій групі - ті, у кого плавання є провідним видом, а в другій - ті, у кого плавання - відстаючий вид) були нижче початкового рівня (Р < 0,05).

Через 48 години всі показники у спортсменів першої першої групи незначно відрізняються від початкового рівня, а у спортсменів другої групи залишаються пригніченими анаеробні та аеробні можливості.

Через 72 години показники у спортсменів першої та другої груп не мають статистично вірогідних відмінностей відносно початкового рівня (Р < 0,05).

Під час виконання великого комплексного навантаження переважно анаеробної спрямованості більш пригнічені показники, що характеризують анаеробну продуктивність.

Аналогічні дані було отримано під час тренувальних занять, в яких основне педагогічне завдання комплексного навантаження вирішувалась за рахунок навантаження в бігу, проте спостерігались більш значні зрушення порівняно із плаванням.

Вивчення накопичувальної адаптації організму спортсменів під час цілеспрямованого розвитку провідного або відстаючого виду (біг і плавання) показало фазоподібний розвиток спеціальної працездатності організму як цілого: коливання зростання в межах початкового рівня, фаза зростання, фаза стабілізації в межах досягнутого рівня, фаза зниження працездатності.

Як показали дослідження, за умов концентрації роботи у провідних видах виразно спостерігалась фаза прискореного зростання показників, що вивчались, на 4-6-й тиждень (Р < 0,05), а під час концентрації роботи у відстаючих видах - фаза сповільненого зростання (P > 0,05).

Відмічалося, що під сумарним впливом тренувальних занять у відстаючих видах спостерігалось зниження рівня психофізіологічних функцій. Одночасно тренувальний процес з переважною спрямованістю роботи в провідному циклічному виді забезпечував їх стабілізацію, а в деяких випадках і поліпшення. Зазначені зміни відображають одну з особливостей процесу адаптації та розкривають ступінь адаптативної вразливості до змін тренувальних впливів.

Новизна цих досліджень полягає в тому, що вперше було показано, що провідні та відстаючі види в структурі тренованості багатоборців визначають характер термінової та накопичувальної адаптації організму як цілого до впливів тренувальних навантажень.

На наступному етапі експерименту, з урахуванням отриманих даних, було розроблено програми ударних мікроциклів як з акцентом на досягнення максимального рівня тренованості в провідних видах, так і без урахування індивідуальної схильності спортсменів до тієї або іншої рухової активності.

Педагогічний експеримент було поділено на чотири етапи тривалістю 10 тижнів кожний. У процесі досліджень було використано перехресний метод.

На початку та в кінці кожного етапу проводились контрольні змагання за участю спортсменів в усіх видах комплексу п'ятиборства.

В результаті досліджень було встановлено, що застосування великих комплексних тренувальних навантажень в ударних мікроциклах підготовчого та змагального періодів (І і ІІІ етапи) без урахування індивідуальної схильності спортсменів до тієї або іншої рухової діяльності в видах комплексу призвело до незначного зростання результату в сумі п'ятиборства (P > 0,05) при коливанні різниці результатів у циклічних видах в межах 0,5 %.

На ІІ етапі експерименту (підготовчий період) робиться акцент на підтягування відстаючих видів. Хоча середньогруповий результат в сумі п'ятиборства погіршився на 0,9 %, у відстаючих видах було досягнуто значне зростання результатів: в плаванні - на 2,0 %, в бігу - на 4,7 %; результат у фехтуванні знизився на 14,5 %, а в стрільбі - на 2,1 %.

На IV етапі експерименту (змагальний період) тренувальне навантаження у видах було спрямоване на досягнення максимального рівня тренованості в провідних видах. Під кінець IV етапу, на фоні поліпшення результатів в провідних видах і значного погіршення результатів в відстаючих видах, відбулося значне зростання в сумі п'ятиборства - на 3,8 % (Р < 0,05), а також в складнокоординаційних видах, особливо в фехтуванні - на 5,7 %.

Проведені дослідження дозволили одержати матеріали, що свідчать про доцільність індивідуальної орієнтації тренувального навантаження залежно від переважної схильності спортсменів до певного характеру рухової діяльності.

У шостому розділі дисертації “Побудова тренувального процесу на етапі безпосередньої підготовки до головних змагань року” представлено модель побудови етапу безпосередньої підготовки (ЕБП) до головних змагань року з урахуванням раніше проведених досліджень особливостей термінової та накопичувальної адаптації п'ятиборців до тренувальних навантажень.

Модель ЕБП до головних змагань складається з мезоциклів (8 тижнів): перший - базовий (2 тижні) - передбачає спрямування тренувального процесу на усунення диспропорції в структурі спеціальної фізичної підготовленості шляхом розвитку переважаючих фізичних якостей; другий - спеціально-підготовчий (4 тижні) - передбачає розвиток переважаючих у спортсмена компонентів рухової функції; третій - передзмагальний (2 тижні) - спрямовано на досягнення високого рівня тренованості (максимальної працездатності) на день змагань.

Рекомендовані терміни, вісім тижнів ЕБП до головних змагань, дозволяють досягти запланованих змін результатів, поєднати нерівномірність розвитку різних систем організму та домогтися стабільності їх перебудов. Дослідження показують, що вже за 8-10 тижнів можна досягти сталих адаптаційних перебудов в організмі спортсменів.

Реалізація даної структури етапу безпосередньої підготовки до головних змагань в педагогічному експерименті виявила вірогідне поліпшення інтегрального спортивного результату в експериментальній групі порівняно з контрольною групою (Р < 0,05).

Розроблена структура ЕБП до головних змагань передбачає підготовку і змагальну діяльність спортсменів високого класу в різноманітних клімато-географічних умовах довкілля. В межах ЕБП до головних змагань року розроблено і апробовано модель підвідних і змагальних мікроциклів (13-16 днів) з урахуванням як трансмеридіального перельоту до району змагань (західний та східний напрямки із зміною 5-8 часових поясів), так і участь в змаганнях, що проводяться в гірських умовах (табл. 5).

Таким чином, у результаті досліджень обґрунтовано один із напрямів підвищення ефективності тренувального процесу на ЕБП до головних змагань року в сучасному п'ятиборстві, що ґрунтується на використанні індивідуального нормування тренувальних навантажень залежно від переважного розвитку у п'ятиборців тих або інших фізичних якостей.

У сьомому розділі дисертації “Модель побудови чотирирічного олімпійського циклу в сучасному п'ятиборстві” розглянуто питання планування і управління підготовкою спортсменів у чотирирічному олімпійському циклі.

Узагальнення практичного досвіду підготовки спортсменів високого класу, доповнення та обґрунтування низки принципів, характерних для організації та проведення спортивної підготовки спортсменів високого рівня, поглиблена уява про механізми проходження термінової та накопичувальної адаптації в організмі спортсменів створили об'єктивні передумови для розробки моделі чотирирічного олімпійського циклу як самостійної структурної одиниці в системі багаторічного спортивного удосконалення. Принциповими установками, на які необхідно орієнтуватися при розробці моделей побудови річних циклів тренування в чотирирічному олімпійському циклі є: