Пансіонат в Закарпатській області

Размещено на http://allbest.ru

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

КАФЕДРА ТУРИСТИЧНОГО І ГОТЕЛЬНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни: Проектування об'єктів туристичної сфери

Пансіонат в Закарпатській області

Студентки 2 курсу 9 групи

напряму підготовки 6.140103 «Туризм»

Керівник канд. пед. наук, доцент Басюк Д.І.

Київ 2012

Зміст

Вступ

1.Оцінка рекреаційного потенціалу Закарпатської області

1.1 Оцінка рельєфу

1.2 Оцінка кліматичних особливостей

1.3 Оцінка водних об'єктів

1.4 Оцінка бальнеологічних ресурсів

1.5 Оцінка біотичних ресурсів

1.6 Аналіз історико-культурних об'єктів

1.7.Аналіз рекреаційно-туристичної інфраструктури

1.8.Аналіз об'єктів природно-заповідного фонду

1.9.Комплексна оцінка рекреаційного потенціалу території локалізації засобу розміщення

2. Розробка проекту пансіонату

2.1.Передпроектні роботи

2.2 Обґрунтування місця розташування готельного комплексу на земельній ділянці та умов будівництва

2.2.1 Характеристика зовнішніх інженерних мереж

2.2.2 Будівельно-технічні показники проекту

2.3 Розташування засобу розміщення

2.4 Пропозиції щодо дизайну

2.4.1 Зовнішня архітектурна композиція

2.4.2 Інтер'єр приміщень для обслуговування відвідувачів

Висновок

Список використаної літератури



Вступ

Актуальність дослідження. У сучасному світі відпочинок, рекреація, туризм, оздоровлення є найвищою соціальною цінністю. Тому за останні кілька десятків років у світі поступово зростає значення туризму і рекреації. Це пов'язано в першу чергу із значним ростом доходів населення економічно розвинутих країн, зростанням загальноосвітнього рівня людей, розвитком транспортного сполучення. Певна територія зі значною кількістю рекреаційних ресурсів - це потужний потенціал розвитку міжнародного туризму, який у багатьох країнах світу є прибутковою галуззю національної економіки. Тому, оскільки Закарпатська область багата на природні та соціокультурні ресурси, виникла потреба визначити яким саме рекреаційним потенціалом вона володіє та визначити напрямки оптимізації розвитку туристичної діяльності. Основною складовою туристичної галузі є засоби розміщення, зокрема готельні підприємства. З такими великими потоками туристів, що спостерігаються протягом останніх 10 років, просто необхідним стало подбати про місце для розміщення та ночівлі під час подорожі.

Науково-практичне значення вибраної теми витікає з актуальності і полягає виборі найвигіднішої в рекреаційному плані території Закарпатської області для розробки проекту пансіонату.

Об'єктом дослідження є Закарпатська область з наявними туристично-рекреаційними ресурсами.

Предметом дослідження є проект пансіонату на території Закарпатської області.

Метою дослідження є проведення аналізу даних щодо туристичного потенціалу території та вибору місця розташування об'єкту туристичної сфери (пансіонату). При вивченні теми використано такі методи досліджень: спостереження, аналіз, картографічний метод, порівняльно-географічний метод, метод узагальнення.



1. Аналіз рекреаційного потенціалу Закарпатської області

Закарпатська область України область знаходиться на крайньому південному заході України(Дод. 1), займає південно-східну частину Східних Карпат і північно-східну частину Середньодунайської низовини. Північна і східна частини області гірські, південна частина має низинний характер. До її складу якої входить 13 районів і 4 міста обласного підпорядкування (Ужгород, Мукачево, Хуст, Берегово). В області нараховується 10 міст, 20 селищ міського типу, 609 інших населених пунктів. Адміністративний центр: місто Ужгород (126 тис. жителів).

Площа території: 12,8 тис.км².

Область межує з східноєвропейськими державами: Словаччиною, Угорщиною, Польщею, Румунією, а також з Івано-Франківською та Львівською областями України.

1.1 Оцінка рельєфу

Розміщення на території Закарпатської області двох тектонічних структур зумовило поділ її на гірську і рівнинну частини. Майже 80% площі області займають Карпатські гори і лише 20% - Закарпатська (Притисинська) низовина.

В межах області знаходиться частина Українських Карпат, які в свою чергу входять у Карпатську гірську систему, що лежить на території шести країн Європи. Гори простягаються з північного заходу на південний схід, в цьому ж напрямі збільшується їх висота, змінюється вигляд. В північно-західній частині області це типові середньовисотні гори з округленими вершинами, широкими хребтами, рівнобіжними з ними долинами. В південно-східній частині рельєф високогірний - круті схили, загострені вершини гір, глибокі провальні долини. Це зумовлено тектонічною будовою, складом гірських порід, а також впливом на найвищу частину гір четвертинного зледеніння.

Карпати простягаються у вигляді поздовжніх ланцюгів хребтів та міжгірних долин. Хребти асиметричні: північно-східні схили круті, а південно-західні - пологі. Середня висота хребтів - від 700 до 1500 м. Жодна з вершин не досягає снігової лінії.Найвищим в Українських Карпатах є центральне пасмо гір, яке утворене Полонинським хребтом, масивами Свидовець і Чорногора. закарпатський пансіонат рекреаційний дизайн

Продовженням Полонинського хребта на сході є масив Свидовець з найвищою вершиною Близниця (1883 м). Знаходиться він на межиріччі Тересви і Чорної Тиси. Вершини масиву мають плоску форму, їх називають плаї. У при вершинній частині гір на схилах збереглися сліди четвертинного зледеніння. Тут поширені льодовикові форми рельєфу: цирки (чашоподібні заглиблення з крутими скелястими стінами і полого увігнутим днищем) і кари (напівзамкнені кріслоподібні заглиблення). В долинах збереглися морени з грубоуламкового матеріалу.

На південний схід від Свидовця між Чорною Тисою і Білою Тисою лежить Чорногірський масив. Це - найвища частина Закарпаття й України. Чорногора найменше розчленована ерозією, має круті схили, на яких поширені льодовикові форми рельєфу. Тут знаходяться і найвищі вершини Українських Карпат - гори Говерла (2061 м), Бребенескул (2032 м), Піп Іван Чорногірський (2022 м), Петрос (2020 м).

Південніше Свидовця і Чорногори лежать Рахівські гори, або Гуцульські Альпи. Для них характерні круті, місцями стрімкі схили, гострі скелясті гребені й вершини, глибокі долини. Амплітуди відносних висот досягають 1000 м. Найвища вершина - гора Піп Іван Мармароський (1936 м). Збереглися рештки льодовикових цирків, на схилах трапляються обвали, виникають зсуви.

На північ від Полонинського хребта лежить Верховинський хребет, який р. Ріка розділяє на масиви Бескиди і Горгани. Хребти Горган тягнуться на південний схід від верхів'я Ріки. Вони мають гострі вузькі гребені, круті схили з кам'янистими осипами. Горгани глибоко розчленовані річковими долинами. Висоти збільшуються із заходу на схід від 1400 до 1700 м і більше. Найвищі вершини - гори Братківська (1788 м) та Попадя (1742 м). Бескиди лежать на північний захід від верхів'я р. Ріка і мають нижчі висоти (1000-1300 м), м'які обриси поверхні, пологі схили і куполоподібні вершини. Верховинський хребет називають ще Вододільним, бо він є головним вододілом карпатських рік. Знижені місця хребта є зручними перевалами.

Південно-західну частину області займає Закарпатська (Притисинська) низовина, яка є частиною Середньодунайської рівнини. Північна її межа починається від м. Ужгород і звивистою лінією пролягає через Середнє, Мукачеве, Сільце і Рокосів. Поверхня низовини в основному плоска (100-120 м над рівнем моря) із слабким нахилом з північного сходу на південний захід. Незначний спад поверхні і невелика глибина річкових долин утруднюють поверхневий стік, тому в деяких місцях проходить процес заболочування; при сильних зливах і таненні снігу в горах знижені місця нерідко затоплюються водою.

Закарпатська низовина на схід від с. Рокосів переходить у вузьку (3-1,5 км) долину р. Тиса, якою з'єднується з Верхньотисинською улоговиною. Рельєф тут погорбкований, відносні висоти над долинами рік - 150-300 м. Біля м. Солотвина в місцях виходу на поверхню соленосних відкладів поширені форми соляного карсту - гострі скелі, зубчасті гребені, карові утворення, лійки. Біля містХуст і Тячів височать ерозійні горби-останці.

У південно-західній частині Українських Карпат простирається вулканічний Ужгородсько-Хустський хребет, що складається з декількох гірських груп, розташованих в один ряд. Середні висоти гір досягають 800-1000 м. Південні схили Ужгородсько-Хустского хребта переходять у смугу передгір'їв. Групи цих гір являють собою загаслі вулкани з залишками вулканічних конусів.

Вертикальне розчленування рельєфу Закарпатської області. Величина даного показника змінюється від кількох м/км² на рівнині до 130 м/км² і більше у гірській частині Карпат. Великі значення вертикального розчленування приурочені до районів поширення високогірного рельєфу та району середньовисотних хребтів і гірських груп Привододільних Горган - верхів'я річок Тересви, Тереблі та частини басейну Ріки. У Привододільних Горганах максимальні значення аналізованого показника поширені у районах хребтів Пишконя (басейн Тересви), Кам'янка (вододіл між Тереблею і Рікою), хребта Смерек (басейн Ріки). Мінімальні значення показника вертикального розчленування рельєфу характерні для Закарпатської рівнини - від 1-2 м/км² до 15-16 м/км².

Горизонтальне розчленування рельєфу постійними водотоками гірської частини Закарпатської області коливається в межах від 0,8 км/км² до 7,0 км/км². Більші величини приурочені до ділянок основних долин, у які безпосередньо впадають водотоки перших-других порядків. Прикладом може виступати ділянка басейну Тереблі між селами Синевір - Колочава (5,6 км/км² - 7,0 км/км² ) чи ділянка басейну Тересва між Німецькою Мокрою - Усть-Чорною (більше 7,0 км/км²).

За крутизною схилів територію Закарпатської області поділено на дві суттєві відмінні частини - рівнинну і гірську. У рівнинній частині, яка охоплює нижні частини басейнів Латориця, Уж, Боржава, Тиса крутизна схилів становить 1-3, тобто маємо практично вирівняні субгоризонтальні поверхні.У гірській частині південно-західного макросхилу Українських Карпат великі значення крутизни схилів спостерігаються у межах басейнів Чорної та Білої Тиси, Косівської, Шопурки. Схили крутизною більше 30 характерні для верхніх частин басейнів Тересви, Тереблі, Ріки, які охоплюють середньовисотні хребти Привододільних Горган, а також гірські масиви Боржави та Красної (Полонинський хребет). На карті крутизни схилів особливо виділяється західна частина Полонини Боржави з вершинами Стій (1681м) та Великий Верх (1598м).



Таблиця 1.1 Оцінка рельєфу для лікувально-оздоровчих занять

Характеристика	Міра сприятливості
	Сприятливий	Відносно сприятливий	Несприятливий
Глибина розчленування, м	30-60	10-30	менше 10
Густота розчленування, км	менше 1	1-3	більше 3
Крутизна схилів, °	3-5	5-10	менше 3, більше 10

Аналізуючи вищезазначені характеристики рельєфу Закарпатської області,а саме: глибина розчленування рельєфу становить 15-16 м/км² (для рівнинної частини), до 130 м/км² (для гірських районів), густота розчленування рельєфу: від 0,8 км/км² до 7,0 км/км², крутизна схилів: 1-3^о(для рівнинних територій), до 30^о(для гірських районів), і порівнюючи їх з даними Табл.1.1, можна прийти до висновка, що рельєф рівнинних територій Закарпатської області оцінюється як несприятливий. Рельєф гірської частини Закарпаття - сприятливий.

1.2 Оцінка кліматичних особливостей

Територія Закарпаття має м'який помірно-континентальний клімат. Він сформувався під впливом сонячної радіації, що потрапляє на поверхню, циркуляції повітряних мас і рельєфу території.

Розподіл тепла та інші кліматичні показники (атмосферний тиск, опади, напрям і сила вітру) визначаються насамперед рельєфом. Карпатські гори перешкоджають проникненню холодних повітряних мас з півночі, тому клімат тут формується переважно вологими повітряними масами з Атлантичного океану і континентальним повітрям помірних широт. Гори зумовлюють «мозаїчність» клімату. Гірський рельєф посилює континентальність повітря. В гірській частині області спостерігаються найнижчі середні температури січня (-8°...-6°С) і липня (+14°...+16°С). В с. Нижній Студений зафіксовано абсолютний мінімум температур в області -36°С. Ізотерми липня і січня простягаються паралельно до напрямку хребтів.

На рівнині повітря протягом року прогрівається більше, ніж в горах. Середня температура липня тут досягає +20°С, а січня - -4°С. Амплітуда середніх місячних температур є найбільшою саме в рівнинній частині області. Тут же зафіксовано абсолютний максимум температур +41°С у м. Берегове.

Закарпаття має достатнє зволоження. Найбільше опадів (понад 1400 мм) випадає в найвищій частині Карпатських гір - на сході та північному сході області. Їх кількість зменшується в південно-західному напрямі (до 500-600 мм) - у районі міст Чоп та Берегове. Опади випадають переважно влітку (понад 60%), особливо у червні, а в горах - у липні. Влітку бувають зливи та грози. Сніговий покрив у гірській частині області встановлюється в середині листопада, сходить на початку квітня, тривалість його - до 110 днів (Нижній Студений). На рівнині сніговий покрив триває з кінця грудня - початку січня до початку березня в районі м. Берегове (51 день). На рівнинній території нерідко бувають зими без стійкого снігового покриву.

Протягом року над Закарпаттям переважають повітряні маси помірних широт. На рівнинній території найчастіше дують південно-західні вітри, в передгір'ях і горах - гірсько-долинні, а вище 1000 м панує західний перенос повітря. Взимку в Карпати по зниженнях річкових долин проникають північні вітри. В цю ж пору холодне повітря часто опускається з гір на рівнину у вигляді північних і північно-східних вітрів.

На території області чітко виділяються пори року. Кожна з них має свої особливості у гірській і рівнинній частинах.

Зима на рівнині м'яка, коротка і нестала. Тут вона значно тепліша, ніж в інших районах України, розміщених на тій же широті, що пояснюється надходженням вологих і відносно теплих повітряних мас з Атлантичного океану. Переважає хмарна погода з туманами, температура повітря близька до 0°С. Сильні морози бувають рідко. Сніговий покрив нестійкий, часті відлиги. В горах зима суворіша і триваліша. Сніговий покрив досягає 1 м і більше, на найвищих вершинах сніг лежить аж до липня. Температури повітря нерідко опускаються до -30°С і нижче, середні ж у січні становлять -8°...-9°С. В горах спостерігається температурна інверсія - в долинах буває холодніше, ніж на схилах гір. Це відбувається внаслідок того, що важке й щільне холодне повітря опускається в долини і там застоюється.

Весна характеризується значним впливом циклонів з Середземного моря і частим вторгненням континентальних тропічних повітряних мас. Це спричиняє часту зміну погоди навесні. На рівнині весна починається в кінці лютого - на початку березня. В цей час можна спостерігати як різкі підвищення температури повітря (до +15°...+18°С), так і велике зниження (до -5°...-10°С). У квітні-травні температура може підніматись до +25°...+35°С, проте майже щорічно у другій половині квітня бувають приморозки. В горах весна холодніша, що зумовлено зниженням температури повітря відповідно до висоти.

Літо у Закарпатті починається з другої декади травня (як і на Південному березі Криму). В цей час переважає морське повітря помірних широт, яке приносить велику кількість опадів. Континентальні тропічні повітряні маси, вторгаючись сюди, зумовлюють нерідко підвищення температури до +36°...+40°С (при середньодобовій +15°...+25°С). В гірських районах температура повітря значно нижча (в середньому +9°...+13°С), на найвищих вершинах влітку іноді випадає сніг.

Осінь починається в другій половині вересня і триває 80-90 днів. В цей період температура повітря значно знижується, в кінці жовтня починаються приморозки, збільшується кількість днів з туманами, тривалими опадами. Коли ж надходять теплі морські маси з Середземномор'я, встановлюється тепла погода з облоговими дощами.



Таблиця 1.2 Співвідношення значень параметрів метеоелементів та відчуття комфортності

Суб'єктивні відчуття	Температура повітря. С	Відносна вологість, %	Швидкість вітру, м/сек.
Холодно. дискомфортно	нижче 15	вище 80	більше 7
Прохолодно. субкомфортно	15-20	60-80	до 5-7
Комфортно	20-25	30-60	до 1-4
Субкомфортно, спекотно	26-30	60-80	до 5-7
Дискомфортно сухо спекотно	вище 30	30-60	менше 4
Дискомфортно волого	вище 30	вище 80	менше 4

Порівнявши кліматичні показники області з даними табл.1.2, можемо зробити висновок, що кліматичні умови даного регіону для літнього періоду - прохолодні, субкомфортні, для зимнього - холодні, дискомфортні.

1.3 Оцінка водних об'єктів

Закарпатська область належить до території з надмірною водністю. На одного жителя області в рік припадає 7 тис. м³ води (на одного жителя України близько 1,1 тис.м³) та 0,15 тис. м³ підземних вод. По водозабезпеченості Закарпатська область посідає 1 місце в Україні.

Характеристика річок. Гідрографічна мережа області налічує 9429 потоків і річок сумарною довжиною 19866 км, 137 озер, 59 ставків, 9 водосховищ та незначні площі боліт. Загальна площа водного дзеркала становить понад 18,4 тис. га (1,4% площі області).

Провідне місце серед поверхневих вод займають річки, які належать до басейну Тиси (ліва притока Дунаю). Серед них 152 річки, кожна з яких має довжину понад 10 км, в т.ч. 4 річки (Тиса, Боржава, Уж, Латориця) більше 100 км. Середня щільність річкової мережі становить 1,7 км/км² (1,3 км/км² на рівнинній території - до 2 км/км² в горах). Щільність річкової мережі в області майже в чотири рази більша, ніж середньо українська (0,25 км/км²). За цим показником область займає 1 місце серед інших областей України.

Основна частина водних ресурсів припадає на річковий стік (13,3 км³), що утворюється за рахунок значного атмосферного зволоження. Середня багаторічна величина атмосферних опадів в області досягає 939 мм. Більша частина опадів (549 мм) іде на формування річкового стоку, а решта (390 мм) випаровується. За режимом розподілу водного стоку протягом року річки Закарпатської області відносять до Карпатського типу річок. Середній річний стік з території області становить 8 км³ води (19,8 л/с з 1 км²), що становить 16% річкового стоку України. Середній багаторічний стік, який формується в межах області, становить близько 7040 млн.м³/рік і 5830 млн.м³, 75% забезпеченості.

Річки Закарпатської області в географічному плані розміщені і належать до басейну одного із найбільших приток Дунаю - річки Тиса, яка є основною водною артерією області (починається з Білої i Чорної Тиси, загальна довжина, в межах Закарпаття, 223 км). Всі річки беруть свій початок у високогірній частині Українських Карпат.

Загалом ріки, що формуються в Українських Карпатах, належать до трьох великих річкових басейнів, а саме р. Вісла, яка впадає в Балтійське море та рік Дністер і Дунай, які впадають у Чорне море. Вони мають типово гірський характер: вузькі з крутими схилами долини, значні падіння та похил русла, бурхливу енергію потоку (до 4 м/с) та незначну глибину (0,5-1,5 м/с). При виході на Закарпатську низовину характер течії річок сповільнюється (0,4-0,6 м/с), долини розширюються.

Живлення змішане: відбувається за рахунок дощових - влітку і восени, талих - взимку і навесні і ґрунтових вод - протягом року. Найбільша частка живлення припадає на дощові води (40% річного стоку), снігове та ґрунтове живлення становлять відповідно по 30%. Для річок характерні у всі пори року паводки та повені (найчастіше навесні), що зумовлено більш-менш рівномірним розподілом опадів протягом року та весняним таненням снігів.

Водність річок істотно змінюється протягом року. Характерною особливістю внутрішньо річкового розподілу стоку є наявність паводків на річках протягом більшої частини року, нестійкої літньо-осінньої та зимової межені та нечітко вираженого весняного водопілля, сформованого талими і дощовими водами.

Весь теплий період року характеризується частим випаданням зливових опадів, внаслідок чого на річках області щорічно утворюються дощові паводки. У середньому за рік спостерігається 8-10 паводків, в тому числі 1-4 з виходом на заплаву. На річках у паводковий період (березень-серпень) формується 55...70% річного стоку. Інтенсивна водовіддача водозборів при випаданні зливових опадів, а також значна пересіченість місцевості з великими похилами сприяють формуванню паводків з крутими підйомами та спадами рівнів води. Тому тривалість стояння високих рівнів незначна і не перевищує, як правило, 4...8 діб. Характерна особливість річок області полягає в тому, що найбільш катастрофічні паводки повторюються протягом року.

Осіння і зимова межені нетривалі та нестійкі внаслідок випадання дощів в осінній сезон і відлиг зимою. Зимова межень найбільш чітко проявляється в період зі стійкою від'ємною температурою повітря. Вона рідко триває два місяці. У цей час витрати найменші, формуються за рахунок підземних вод.

При відлигах зимовий стік істотно збільшується внаслідок талих вод, перериваючи меженний період. Тому у формуванні весняного водопілля бере участь тільки частина снігозапасів. Разом з тим у гірських умовах сніготанення відбувається не одночасно по всьому водозбору, а підпорядковане висотній зональності. Все це приводить до зменшення максимальних витрат води й утворення складного гідрографу стоку з багатьма піками. Як наслідок у переважній більшості років максимальні витрати води весняного водопілля уступають максимумам дощових паводків, викликаних інтенсивними зливами.

Льодовий режим формується під впливом комплексу природних факторів: температурних умов, морфо-метричних особливостей річкових систем, водності, ґрунтового живлення тощо. Для річок області характерні забереги, шуга, шугохід, льодостав, льодохід, затори, зажори та ін.

Осінні льодові утворення на річках (забереги, шуга) появляються в кінці листопада -- на початку грудня. Проте характерною для річок області є відсутність стійкого льодоставу. Скресають річки з кінця лютого до кінця березня. Очищення їх від льодових утворень відбувається одночасно на всій території області.

Під час відлиг, які майже щорічно спостерігаються взимку, можливий зимовий льодохід, внаслідок чого буває часткове або повне очищення річок від льодоставу.

Характеристика озер. На території області нараховується 137 озер загальною площею водного дзеркала - 3,7 км². За розмірами їх відносять до групи невеликих, більшість із них - це озерця з площею дзеркала від 0,1 до 2га, максимальною глибиною 0,8-3,3 м. Постійних озер лише 32, а інші мають тимчасовий характер.

Їх улоговини заповнюються водою лише під час сильних злив і в період танення снігів. Майже всі вони високогірні (1500-1800 м н. р. м.) та значною мірою не впливають на формування водного балансу області. За походженням улоговин виділяють озера льодовикові та завальні, які розміщені в основному в гірській частині, на висоті 1500...1800 м н. р. м.

Найбільшим в області є озеро Синевир , яке виникло у верхів'ї р. Теребля внаслідок завалу в горах. Розташоване на висоті 989 м, площа - 4-7 га (залежить від коливання рівня води в ньому), глибина - 24 м.

Всі закарпатські гірські озера мають прісну, чисту, прозору, приємну на смак воду (за винятком Тереблянських озер, де вона солона), дуже екзотичні, оточені багатою рослинністю і мальовничими краєвидами. Це є унікальні екосистеми, що мають велике пізнавальне та рекреаційне значення.

Характеристика штучних водойм. Штучні водойми представлені водосховищами та ставками, меліоративними осушувальними каналами. Значну роль відіграють водосховища і ставки. Їх в області небагато - всього 31, загальною площею 1,7 км². Найбільші знаходяться на річках Тиса, Теребля, Тересва, Ріка і є регулюючими у складі Теребле-Ріцького гідрокомплексу, найбільше водосховище - Теребле-Ріцьке (площа - 155 га, довжина - близько 4 км, ширина до 600м). Невеликі водосховища та ставки на ріках рівнинних ділянок області в основному використовуються для розведення риб, рекреаційних потреб, постачання технічною водою сільськогосподарських підприємств. Також нараховується багато штучних каналів: Ужгородський, рiчки-канали Берегiвського, Виноградівського, Ужгородського, Мукачівського районів.

Характеристика водоспадів. Водоспад Воєводин знаходиться на однойменній річці у 12 км від с. Тур'я Поляна Перечинського району. Річка Воєводин бере свій початок на Полонині Руній (1497 м), тече глибокою ущелиною і впадає у р. Шипіт. Очевидно, цей водоспад утворився внаслідок землетрусу, під час якого в гірській породі поперек вузької глибокої долини виникла тріщина, і вода з 9-метрової висоти двома потоками спадає у невелике озерце.

Водоспад Шипіт знаходиться на річці Пилипець у межах полонини Боржава (6 км від с. Пилипець Міжгірського району). Шипіт спадає вниз численними мальовничими каскадами. Утворився внаслідок розмивання породи потоком Пилипець, який розбризкує свої води в глибокій ущелині.

Водоспад Скакало утворений гірським потоком р. Синявки (права притока р. Іршави басейну Тиси). Знаходиться в урочищі Нижнє Грабовище, неподалік від селища Чина дієва. Вода спадає кількома струменями по кам'яних брилах з 6-метрової висоти.

Нірешський водоспад знаходиться на р. Ніреш, притоці Тиси, яка бере початок на схилі вулканічної гори Товстий Верх (814 м) в околицях м. Хуста. Водоспад поділений на 2 потоки, між якими виступає андезитова скеля. В ній вода вимила п'ять заглиблень, які місцеве населення називає «горшками».

Найвищий водоспад на Закарпатті - Трофанець, утворений гірським потоком, який збігає з крутих схилів г. Близнеця (1881 м) і є правою притокою р. Чорної Тиси. Водоспад добре видно з шосейної дороги між с. Кваси та смт. Ясіня.

Аналіз акваторії для рекреаційного використання(на прикладі р. Тиса). Площа басейну складає 157 тис. кмІ (у межах України -- 11,3 тис. кмІ). Довжина річки- 966 км (у межах України -- 201 км). Ширина її (у низовинних районах) досягає 150--170 м (подекуди 260 м). Глибина Тиси досягає 0,3--1,2 м. Порівнявши параметри акваторії р. Тиса з даними Табл.1.3, можемо зробити висновок,що р. Тиса доцільно використовувати для таких видів рекреації як, веслування, сплави на байдарках та каное.

На даному етапі розвитку в основному використовується такий вид спортивно-оздоровчого туризму, як сплав на байдарках та каное.

Таблиця 1.3 Параметри акваторії для рекреаційного використання

Параметри акваторії	Купання	Веслування	Байдарки і каное	Академічна гребля	Стрибки з трампліна	Водні лижі	Моторний спорт	Вітрильний спорт
Площа (га), бажана	5	100-500	500	-	-	100-500	100-500	300-900
Площа (га), мінімальна	-	1	30	-	-	-	30-50	50-100
Довжина (м), бажана	50	2200	2200-5000	2500-3000	-	1500	1600-15000	1850-2500
Довжина (м), мінімальна	25	1100-1200	1000-1100	-	-	-	750-1000	500
Ширина (м), бажана	25	90-100	900-2000	140-200	-	200	200-2000	200-2000
Ширина (м), мінімальна	5-11	30-100	30-200	120	-	-	50-200	200
Глибина (м), бажана	1,4-1,8	3	2-5	3	5,8	-	3-5	1,2-2,0
Глибина (м), мінімальна	0,5-0,6	0,75	0,75-1,50	2,5-3,0	5	-	1,5-2,0	1,0-1,2

1.4 Оцінка бальнеологічних ресурсів

В Закарпатті налічується близько 400 виходів на поверхню (природні джерела та свердловини) мінеральних вод різного хімічного складу. Найбільшою цінністю є вуглекислі гідрокарбонатні та гідрокарбонатнохлоридні натрієві мінеральні води. Існує близько 30 родовищ мінеральних вод, фізико-хімічні, лікувальні властивості та дебіти котрих достатньо вивчені та визнані перспективними для курортного будівництва. Основних родовищ мінеральних вод в області налічується 62, понад 360 джерел мінеральної води 30-ти типів, різних за хімічних складом та лікувальними властивостями.

Характерна особливість багатьох мінеральних вод Закарпаття -- підвищена температура. Це здебільшого стосується вод Закарпатського прогину. Поява тут крупних басейнів термальних вод пов'язана з неогеновою вулканічною діяльністю, притоком значної кількості тепла з глибинних частин земної кори та верхньої мантії.

Мінеральні води неспецифічного складу. Їх лікувальна дія визначається іонним складом і мінералізацією при наявності метану й азоту в газовій складовій. З цієї групи виділяють ряд гідрохімічних типів.

Азотні хлоридно-гідрокарбонатні натрієві мало- і середньомінералізовані (2-15 г/л) холодні або слабо термальні води. Цей тип вод приурочений до верхньої частини розрізу середнього міоцену в Солотвинській улоговині, виявлений свердловинами на глибині 100 м. У Чоп-Мукачівському артезіанському басейні води приурочені до відкладів тортону і сармату на глибинах до 280 м. Свердловини у районі сіл Велика Бігань, Мала Бігань, Вузлове мають великі дебіти (до 400 м³ /добу), температура вод часто становить 20-25°С. Цей тип вод не використовується, хоч дуже цікавий як для бальнеології, так і для промислового розливу.

Метанові й азотно-метанові хлоридні натрієві або кальцієво-натрієві мало- і середньомінералізовані (2-15 г/л) холодні та термальні води. Поширені вони практично по всій території Закарпатського прогину, приурочені до відкладів тортону й сармату. Виявлені на глибинах 100...700 м. Водоносні горизонти звичайно високо напірні з великими експлуатаційними запасами. У районах сіл Новоселиця, Теребля, Нанкове, Нересниця відомі природні джерела. За допомогою свердловин виявлені хлоридні натрієві води у Берегівському районі на глибині 600-700 м з температурою до 35-50°С (села Іванівка, Білки, Вільхівка). Термальні води цього ж типу наявні в Ужгородському (с. Красне) та Іршавському (с. Мала Розтока) районах.

Незважаючи на значні запаси, цей тип вод використовується дуже мало. Для бальнеологічних процедур він застосовується у двох невеликих водолікарнях (с. Мала Розтока) і санаторії «Чорна вода» Тячівського району.

Метанові й азотно-метанові хлоридні натрієві та кальцієво-натрієві високомінералізовані (15...35 г/л) холодні та термальні води поширені головним чином, у центральній частині Чоп-Мукачівського та східній частині Солотвинського артезіанських басейнів. Глибина їх залягання 80-300 м. Водомісткість горизонтів зростає від центральних частин басейнів до периферії. Води часто мають підвищену температуру.

Метанові й азотно-метанові натрієві та натрієво-кальцієві розсоли (35-300 г/л) займають глибокі горизонти. Найбільше поширені вони в розрізі Закарпатського прогину, де виявлені за допомогою глибоких свердловин (від 400 до 4000 м). Розсоли наявні в усіх водоносних комплексах від нижнього сармату до порід фундаменту. Води з найвищою мінералізацією (до 250-300 г/л) відзначені у соленосних відкладах тереблянської світи. Для них характерна підвищена температура.

Мінеральні води специфічного складу. Лікувальна дія їх визначається наявністю у воді біологічно активних компонентів.

Вуглекислі води. Це одна з найбільших груп мінеральних вод Закарпаття. Поширені вони в області Складчастих Карпат, де утворюють обширну провінцію вуглекислих вод. Окремі їх родовища виявлені у Закарпатському прогині (Ужгородське, Шаянське, Берегівське).

Сульфідні води. Найбільш відоме родовище Закарпаття Синяцьке, його мінеральні води використовує санаторій «Синяк». Сульфідні води виявлені за допомогою свердловин в андезитах і базальтах Вигорлат-Гунтинської вулканічної гряди на глибинах 60-300 м.

Залізисті та миш'яковисті води. Їх лікувальна дія визначається наявністю двовалентного заліза (20 мг/л і більше) або миш'яку (вище 0,7 мг/л).

Найкрупніше та добре вивчене Келечинське родовище вуглекислих залізистих вод з експлуатаційними запасами 500 м³/добу. Мінеральні води виявлені за допомогою свердловин в еоценових відкладах на глибинах 20-110 м. Хімічний склад гідрокарбонатний кальцієвий і магнієво-кальцієвий, натрієвий. Мінералізація 0,7-2,8 г/л. Вміст двовалентного заліза від 20-50 до 130 мг/л. Це родовище досить перспективне для курортного освоєння. Ресурси його можуть забезпечити крупний санаторний комплекс і завод розливу. Підвищений вміст заліза виявлений у водах інших джерел, які однотипні за складом. У с. Тарасівка на базі залізистих вод функціонує невелика здравниця місцевого підпорядкування. Джерела залізистих вод відомі також у верхів'ях Ужа, долинах рік Голятина, Тересва, Тиса. За генезисом це інфільтрогенні води. Всі залізисті води Закарпаття належать до Келечинського типу.

Як і залізисті, миш'яковисті води Закарпаття відомі тільки серед вуглекислих. Поширені вони мало. Велике родовище з запасами 300 м куб/добу розвідане у середній течії Чорної Тиси (с. Кваси). Мінералізація води коливається від 5 до 37 г/л. Газонасиченість висока. У газовому складі переважає СО2 (до 78%). Температура 10-14°С. Вміст миш'яку 1,5-150 мг/л. Вища кількість миш'яку звичайно характерна для більш мінералізованих вод. Санаторій «Гірська Тиса» використовує для лікувальних процедур вуглекислі миш'яковисті хлоридно-гідрокарбонатні натрієві води з мінералізацією 5-7 г/л і вмістом миш'яку 1,5-2,0 мг/л.

Бромні, йодні, йодно-бромні води. Фармакологічна дія їх зумовлена наявністю брому та йоду не менше 25 і 5 мг/л відповідно при мінералізації води 10-12 г/л, що допустиме для пиття. Трапляються вони тільки у Закарпатському прогині, зоні утрудненого водообміну Солотвинського та Чоп-Мукачівського артезіанських ба-сейнів. Запаси бромних, йодних, йодо-бромних вод цілком можуть забезпечити потреби санаторно-курортного комплексу.

Радонові води. За допомогою свердловин у межах Берегівського рудного району виявлені води з вмістом радону 24-38 еман.

Кремнієві термальні води. Мінеральні води з вмістом кремнієвої кислоти понад 50 мг/л наявні здебільшого в межах Закарпатського прогину в областях з високим геотермічним фоном. У термальних водах розчинність кремнієвої кислоти значно зростає. Вони поширені в основному в смузі, яка прилягає до Берегівської зони горстів.

Солотвино - селище міського типу Тячівського району Закарпатської області. Солотвино - район, багатий унікальними природними рекреаційними ресурсами:

· карстові соляні озера, концентрація солей в яких більша за Мертве море;

· соляні шахти;

· грязі з великим вмістом мінеральних компонентів.

Отже, мінерально-сировинний потенціал Закарпаття унікальний. Його раціональне використання - одне з найважливіших завдань розвитку краю. Більшість родовищ має сировину багатоцільового призначення. Але мінеральні води Закарпатської області використовуються ще далеко не повно. Для санаторно-курортного лікування застосовують, головним чином, лише деякі типи вуглекислих мінеральних вод і незначною мірою сульфідні. Інші цінні бальнеологічні води поки що не використовують. Проаналізувавши характеристику бальнеологічних ресурсів області, можемо зробити висновок , що мінеральні води Закарпаття дозволяють лікувати хвороби органів травлення, серцево-судинної, жовчної, нервової, імунної, ендокринної системи, а також органи дихання, кишково-шлунковий тракт, шкірні захворювання, проблеми опорно-рухового апарату, цукровий діабет та багато інших(Табл. 1.4)



Таблиця 1.4 Лікувальні властивості окремих типів мінеральних вод

Мінеральні води	Особливості застосування	Медичні показання (основні)
Хлоридні	внутрішнього	широке застосування (органи травлення, жовчна система, серцево-судинна система тощо)
	зовнішнього	нервова система, суглоби, шкіра, гінекологія
	інгаляціяго	органи дихання
Вуглекислі	зовнішнього	серцево-судинна система, гіпертонія
	внутрішнього	органи травлення, печінка, нирки
Сірководневі (сульфідні)	зовнішнього	серцево-судинна система, нервова система, ендокринна система, обмін речовин, гінекологія
Радонові	зовнішнього	імунобіологічна реактивність організму, протизапальна дія
Фтористі	внутрішнього	пієлонефрит, шлунково-кишковий тракт
Азотні	зовнішнього	серцево-судинна система, шкіра, ендокринна система
Миш'яковисті	внутрішнього	система кровообігу, серцево-судинна система, шлунок, кишечник, імунна система, ендокринна система
Вуглекислі	зовнішнього	шкіра, периферійна нервова система, анемія
Залізисті		органи кровотворення, анемії
Без специфічних компонентів	внутрішнього	хронічні захворювання шлунково-кишкового тракту, сечової системи, порушення обміну речовин
Бромні, йодні, йодо-бромні		атеросклероз, органи травлення, сечо-статева система
Крем'янисті		седативний, протизапальний, антитоксичний вплив
Фтористі		карієс

1.5 Оцінка біотичних ресурсів

Ліси Закарпатської області займають площу близько 500 тис. га, це складає 45% території Закарпаття. Сприятливі ґрунтово-кліматичні умови Волинської області обумовили різноманітність породного складу лісів. У лісостанах переважають цінні хвойні (сосна, ялина) листяні та твердолистяні породи. Найбільш поширеними є хвойні породи,під якими зайнято 225,0 тис. га (60%), друге місце займають листяні - 83,7 тис. га (24%), третє - твердолистяні -57,7 тис. га (16%). Більша частина лісів належить до середньовікових (49%).

Рослинний покрив Закарпаття досить багатий. Про специфічні флористичні та фітоценотичні риси території Закарпатської області свідчать наявність на південних мегасхилах Вигорлат-Гутинського вулканічного та місцями Полонинського флішового хребтів ряду теплолюбних видів з південно-європейськими зв'язками: шафран банатський, омег банатський, еритроній - собачий зуб, бузок східнокарпатський, бирючина звичайна, півники німецькі, білоцвіт весняний та ін., які відсутні у Прикарпатті, переважання неморального фітоценотичного комплексу, що охоплює формації дубових лісів з участю представників південноєвропейської дендро­флори: липа срібляста, ясен білоцвітий, дуб бургундський, дерен справжній та інші зонально-клімаксові бучини і незначне поширення смерекових, соснових і кедрових лісів, які належать до бореального фітоценотичного комплексу.

Раціональне використання рослинних ресурсів повинно здійснюватись на принципах їх відтворення та охорони рідкісних і зникаючих видів.

Основними лісовими породами Закарпаття є бук, ялина, дуб, граб, смерека, поширені також явір, ясень, клен, в'яз, липа, вільха, осика тощо. Крім того тут зустрічаються такі релікти, як кедрова сосна, модрина (Горгами), тис (Рахівський район), береза (передгір'я). Хвойні ліси, що знаходяться у південно-східних районах, утворюють верхній лісовий пояс. На низовині найбільш поширені дубові та дубово-грабові ліси.

Ліси за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах, тому раціональне використання лісових ресурсів області є одним із основних завдань економічної політики органів місцевої влади та органів місцевого самоврядування.

Лісовий покрив сформований в основному буком, ялиною, ялицею, дубом з домішкою явора, ясена, ільму та інших цінних порід. У лісових насадженнях твердолистяні породи складають 66,8 % ( в т.ч. 57,2% - бук), хвойні 27,9% (в т.ч. ялина - 26,4%), листяні та інші породи - 5,3 %.

За віковою структурою переважають молодняки (22,8%) та середньовікові насадження (45,4%). Пристигаючі складають 11,5%, а стиглі і перестійні -20,3%.

Рекреаційна цінність біотичних ресурсів флори визначається такими показниками, як: лісистість, породний склад, віковий склад деревостою, фітонцидність. Естетична цінність Закарпатської області оцінюється у 7 балів.(табл. 1.5).

Видовим складом і віковою структурою лісів визначається їх вплив на процес лікування та ефективність реалізації санітарно-гігієнічної функції рекреації. Лікувально-оздоровча функція значною мірою обумовлена фітонцидністю лісу, що залежить від породи дерев. Оскільки у лісах Закарпаття переважають дубові, дубово-букові та ялице-смерекові ліси, що мають найвищу міру фітонцидності,вона отримує найвищий бал - 1 (табл.1.6).

Таблиця 1.5 Оцінка естетичної цінності території

Показники	Значення	Бал
Лісистість, %	56,7	2
Породний склад	змішані широколистяно-хвойні	3
Віковий склад	середньовікові	2

Таблиця 1.6 Фітонцидність окремих порід дерев та кущів

Міра фітонцидності	Порода
1	дуб черешчатий, клен гостролистий, ялівець вірґінський
2	береза, сосна звичайна, ялина, ліщина, черемха, смерека, акація біла, чорниця
3	модрина, ясен, лила, вільха, горобина, акація жовта, бузок звичайний
4	в'яз, бересклет
5	бузина, крушина

Вид рекреації та її тривалість є визначальними при благоустрої лісів (табл. 1.7). Головною якісною характеристикою рекреаційних лісів є переважання на їх території індивідуального відпочинку і максимальна комфортність.

Таблиця 1.7 Вид рекреації та її тривалість

Рекреаційне використання лісів	Вид рекреації	Рівень організації	Матеріально-технічна база для організації відпочинку
постійне, тривале	лікування, оздоровлення, відпочинок	організована	санаторії, пансіонати, готелі, будинки відпочинку, і дитячі табори
постійна, короткострокова	відпочинок	організована	рекреаційні зони та пункти
сезонна	відпочинок	організована	турбази, мотелі
сезонна	туризм	організована	наметові містечка
тимчасова, короткотривала	пікнік, прогулянка	неорганізована	-

За даними табл.1.7 можна зробити висновок,що ліси Закарпатської області можна використовувати для різних видів рекреації всіх рівнів організації. Для організованого відпочинку доцільно покращувати матеріально-технічну базу. Оскільки використання лісів Закарпаття тривале,то там складені всі умови для будування таких закладів розміщення,як санаторії, пансіонати, готелі, будинки відпочинку і дитячі табори.

1.6 Аналіз історико-культурних об'єктів

Для розвитку туризму, особливо пізнавального, велике значення мають пам'ятки історії, архітектури та культури. На Закарпатті на порівняно невеликій площі сконцентрована значна частина пам'яток історії, архітектури та культури, добре збереглися звичаї та обряди, оригінальний фольклор, художні промисли, що також підвищує туристичний інтерес і виступає значним рекреаційним ресурсом. Загальна кількість пам'яток історії, археології, містобудування і архітектури, монументального мистецтва в області - 674. В області висока щільність середньовікових замків - 10 одиниць. Закарпатська область володіє також значною кількістю пам'ятників дерев'яної народної архітектури XVII-XIX ст., є багато адміністративних, культових і житлових кам'яних споруд VII-VIII ст. на території Закарпаття збережено 118 дерев'яних церков, збудованих упродовж останніх п'яти сторіч.Пам'ятки архітектури в області охоплюють період в понад 1000 років і репрезентують всі основні стилі європейської архітектури. Географічне розташування Закарпаття в центрі Європи сильно вплинуло на його не тільки політико-економічне життя, а й на культурні досягнення. На Закарпатті представлено майже всі європейські архітектурні стилі від пізньовізантійського, романського, готичного, трохи ренесансу, барокового, класичного, романтичного і до стилів кінця ХІХ - початку ХХ століття - сецесіону, еклектики, функціоналізму, конструктивізму. Ми навмисно випустили археологічні пам'ятки хоча і вони являються надбанням архітектури. Причиною цьому стало практичне невикористання місць розкопок та місцезнаходження різноманітних археологічних знахідок. Здебільшого вони знищуються в сільськогосподарських цілях та не підлягають охороні, винятком або прикладом може слугувати Боржавський замок у с.Вари, Берегівського району, що водночас є пам'яткою археології і архітектури, як земляне фортифікаційне укріплення або даккське городище в Малій Копані, Виноградівського району. Замок графа Шенборна. У мальовничому урочищі Берегвар, що на Мукачiвщинi, на висотi бiльш нiж 200 м. над рівнем світового океану знаходиться видатна пам'ятка архiтектури 3акарпаття XIXст. - замок австрiйського графа Шенборна.

Білий палац князів Ракоці (ХVII ст.). Палац будувався як міська резиденція родини Ракоці. Нині палац - це двоповерховий будинок у формі букви «П», до центрального входу якого ведуть відкриті сходи.

Драматичний театр. 28 жовтня 1899 р. - відбулося урочисте відкриття театру. Постійної трупи в місті не було. Час від часу в Мукачеві гастролювали заїжджі театральні колективи, у тому числі й іноземні. Постійна театральна трупа з'явилася в Мукачеві влітку 1947 м, коли в місто переїхав Білгород-дністровський російський драматичний театр. Поповнившись акторами з інших театрів України, колектив 23 серпня 1947 р. відкрив свій перший театральний сезон.

Міська ратуша. В минулому в цій будівлі розташовувалася міська ратуша. Вона побудована в 1904 р. за проектом й під керівництвом будапештського архітектора Яноша Бабули-молодшого. Головний портал будинку прикрашають куранти. У міському архіві зберігся кошторис на виготовлення годинника, складений в січні 1904 р. майстром Йосипом Шовинським.

Каплиця святого Йосифа XIV століття. Спочатку ця каплиця слугувала вівтарною частиною старого готичного храму, побудованого в XIV сторіччі й знесеного по старості в 1904 р. Каплиця є безсумнівною архітектурною цінністю як пам'ятка класичної готики середньовіччя. Особливий інтерес являють собою різьблені кам'яні лиштви вікон з багатим і неповторюваним орнаментом, кольорові вітражі, опори (контрфорси) стін, а також готичного склепінного перекриття. В 1976 р. була проведена реставрація каплиці.

Мукачівський замок - це зразок середньовічної фортифікаційної архітектури, в якому поєднані різні стилі. Мукачівський замок розташований на горі вулканічного походження висотою 68 м і займає площу біля 14 тис. кв. м. Замок складається з трьох частин і розміщений на трьох терасах. Найстаріший Верхній замок XIV -XVI ст. знаходиться на вершині гори, Середній XVII ст. - на терасі на 6 м нижче і Нижній замок теж XVII ст. - ще на 10м нижче від середнього. У XVIII ст. на четвертій терасі ще 10-ма м. нижче збудована вежа для охорони воріт, а також дорога до замку західним схилом гори. Ця дорога збереглася до сьогодні, а від вежі, зруйнованої на початку XX ст., залишився лише фундамент.

Отже, історико-культурний потенціал області є достатнім для розвитку туристичної сфери як складової економіки Закарпатської області.



1.7 Аналіз рекреаційно-туристичної інфраструктури

Мережа санаторно-курортних, туристично-рекреаційних та готельних закладів нараховує 320 об'єктів.

Закарпатські мінеральні води є чудовою базою для організації курортного лікування. На основі цілющого сірководневого джерела «Синець», дуже близького по своїх якостях до відомого «Мацесте», відкритий добре обладнаний санаторій для лікування ревматизму, радикулітів і серцево-судинних захворювань. Чудесний лісопарк, гірське повітря, мінеральні води - прекрасні передумови для лікування і відпочинку.

На базі джерела «Поляна» відкритий великий санаторій у мальовничому куточку однойменного села у Свалявскому районі. Отут лікують захворювання органів травлення.

Широкою популярністю користується санаторій «Карпати».Чудовий лісопарк, озеро, оксамитові галявини - усе це створює сприятливі умови для лікування хворих.

У 3 км від Міжгір'я знаходиться санаторій «Верховина». Здравниця «Шаян» розкинулася серед гір на левом бережу Тиси, у 7 км від села Вишкова Хустського району. Обидва санаторії добре обладнані, їхній профіль - той же, що і попередніх.

Працюють в області кілька будинків відпочинку і пансіонатів. Дуже популярні серед відпочиваючих будинок відпочинку «Берегвар» і пансіонат «Гірська Тиса».

Санаторії мають добре обладнані лікувально-діагностичні кабінети і водолікарні. Щорічно закарпатські здравниці розширюються - будуються нові спальні корпуси, будинки допоміжних служб. Великі запаси різних мінеральних вод, їх високі лікувальні властивості, прекрасні природні і кліматичні умови дозволяють у найближчі роки існуючі здравниці розширити.

Санаторій «Сонячне Закарпаття». Основним курортним фактором оздоровниці є середньомінералізована вуглекисла гідрокарбонатна натрієва вода Ново-Полянського родовища з вмістом бору та фтору «Поляна Квасова». За своїм складом та лікувальними властивостями вода родовища близька до мінеральних вод боржомського типу. Але в ній в два рази вище концентрація розчинених мiнералiв, в півтори рази більше вуглекислоти, в бiологiчно активних кількостях містяться бор i фтор.

Санаторій «Квітка полонини». Основним лікувальним фактором є мінеральні вуглекислі гідрокарбонатно-натрієві води Голубинського родовища, які подаються в бювет безпосередньо зі свердловини.

Санаторій «Верховина» курорту Сойми відомий з кінця XVIII століття. На курорті зосереджені найбільші родовища вуглекислих мінеральних вод декількох типів з найбільшими запасами для Закарпаття.

Санаторій «Верховина» спеціалізується на лікуванні хворих з патологією шлунково-кишкового тракту, обміну речовин, кровотворення.

Наявний потенціал бальнеологічних ресурсів реалізований недостатньо насамперед через відсутність повноцінної, адаптованої до ринкових умов державної політики розвитку вітчизняного туризму, через низьку його економічну ефективність, що зумовлює виникнення низки проблемних питань в даній сфері.

Основні завдання, які необхідно вирішити у сфері рекреації полягають в наступному:

· реконструкція, оновлення, модернізація матеріально-технічної бази наявних санаторно-курортних й оздоровчих закладів;

· закупівля сучасного медичного обладнання й устаткування;

· підвищення якості надання послуг (забезпечення комфортабельності перебування, високе сервісне обслуговування, належна увага до клієнтів з боку персоналу закладів);

· потужна рекламна кампанія наявних закладів та їх можливостей як на внутрішньому, так і на міжнародному галузевому ринку;

· забезпечення співпраці керівництва закладів з місцевими науковцями з метою вироблення рекомендацій щодо удосконалення діяльності на ринку, маркетингових підходів, застосування ефективних систем менеджменту, розвиток внутрішнього маркетингу та ін.

Виконавши ці завдання, влада зможе вивести область на новий рівень розвитку туристичної галузі,тим самим збільшивши надходження до бюджету.

1.8 Аналіз природоохоронних територій

Питанням організації заповідних об'єктів неживої природи у минулому в Карпатах взагалі не приділялось уваги. Тільки у повоєнні роки зусилля вчених були спрямовані на виявлення цікавих у геолого-геоморфологічному відношенні пам'яток. На жаль, більшість з них ще це взяті на облік обласними інспекціями по охороні природи і не визначені на місцях, що негативно впливає на їх збереження та використання з краєзнавчо-пізнавальною та навчальною метою. Тому найближчим часом потрібно приділити більше уваги територіальному визначенню та оформленню цінних в геологічному, геоморфологічному і ландшафтному відношенні заповідних об'єктів неживої природи.