Організація роботи туристичної діяльності у Чернівецькій області

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти науки, молоді і спорту України

Головне управління освіти і науки

Львівської обласної державної освіти координації діяльності вищих навчальних закладів

Олеський професійний ліцей

Дипломна робота

Організація роботи туристичної діяльності у Чернівецькій області

Виконав: Шумовський В.А.

Керівник: Юськів М.М.

Олесько 2012

Зміст

Вступ

1. Організація туристичної діяльності

1.1 Створення туристичної компанії

1.2 Мова тіла

2. Створення програмного забезпечення туру

3. Розробка екскурсії

4. Охорона праці в туристичній галузі

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Туризм на початку XXI століття характеризується як один із видів економічної діяльності, що стрімко й динамічно розвивається, випереджаючи за темпами зростання доходів нафтовидобуток і автомобілебудування.

Світова туристична галузь пережила бум у ювілейному 2000 році та зберігає динаміку збільшення кількості туристів та надходжень від туристичної діяльності в наступних роках XXI століття.

Феноменальний успіх туризму зумовлений ще й тим, що в його основі лежить задоволення постійних людських потреб і потягу до пізнання навколишнього світу. Це стало можливим завдяки підвищенню в багатьох країнах життєвого рівня населення, розвитку транспорту, інформаційних то інших технологій, глобалізації в цілому.

Як сфера економічної діяльності, туризм, з одного боку визначається попитом і споживанням послуг відвідувачами, з іншого ж - належить до товарів і послуг, які виробляються з метою задоволення цього попиту. Отже, туризм охоплює широкий діапазон видів діяльності, в тому числі міжнародний і внутрішній транспорт, готельне господарство, громадське харчування, розваги, послуги туроператорів і тур агентів та інше.

В остатні роки майже всі регіони світу продемонстрували значне зростання обсягів в туризмі. Разом з тим, трагедія 11 вересня 2001 р. в США, нестабільна ситуація на Близькому Сході, події в Іраку та інші мали негативний вплив на сферу туризму не тільки в цих регіонах, а й у всьому світі.

Туристична діяльність в Україні має певні особливості, пов'язані з характером праці в туристичній сфері, видом послуг, структурою продукту, співвідношенням попиту і пропозиції, форми продажу і т.д.

Сьогодні туристична галузь як сукупність підприємств сфери обслуговування та інших підприємств і організацій, діяльність яких спрямована на задоволення попиту на туристичні товари та послуги, працює в умовах жорстокої конкуренції, розширюючи як національний, так і міжнародний туристичний ринок.

1. Організація туристичної компанії

1.1 Створення туристичної компанії

Процедура створення туристичного підприємства як юридичної особи передбачає багато етапів, при цьому необхідно зауважити, що останнім часом створення і реєстрація має тенденцію до спрощення.

Найважливішими елементами створення туристичного підприємства є:

- вибір організаційно-правової форми;

- протокол намірів учасників (засновників);

- розробка проектів установчих документів;

- проведення установчих зборів;

- підготовка установчих документів для реєстрації;

- правова реєстрація підприємства;

- постановка на облік та реєстрація в податкових, статистичних

- органах, Пенсійному фонді, Фонді соціального страхування та інших установах.

Наступні організаційні процедури, пов'язані з відкриттям рахунків у банківських установах, виготовлення печатки, штампу, фірмових бланків.

Розглянемо основні етапи створення туристичного підприємства Вибір організаційно-правової форми господарського товариства проводиться учасниками (засновниками) у відповідності із законодавством України.

Туристичний бізнес на основі значних початкових інвестицій доцільно реалізовувати у формі акціонерного товариства. Головним атрибутом такого товариства служить акція - цінний папір без встановленого терміну обігу, який свідчить про участь у статутному фонді товариства, підтверджує членство в ньому і право на участь в управлінні ним. Акціонерні товариства бувають двох видів: відкритого типу, акції якого розповсюджуються через відкриту передплату та купівлю-продаж на фондових біржах, і закритого типу, акції якого можуть поширюватися лише між його засновниками.

Для більш чіткого визначення мети і завдань створюваного підприємства, погодження організаційно-правової форми, розміру статутного капіталу, розподілу доручень між учасниками, вирішення інших організаційних питань доцільно оформити протокол намірів. Він не входить в число обов'язкових засновницьких документів і формально особи, які його підписали, не несуть відповідальності за невиконання взятих зобов'язань. Тим не менш, цей протокол є основою установчого договору і єдиним документом, який об'єднує засновників до моменту реєстрації.

Важливим етапом створення туристичного підприємства є розробка проектів установчих документів у відповідності з обраною організаційно-правовою формою. Так, для товариства з обмеженою відповідальністю засновницькими документами є:

- установчий договір, підписаний його засновниками (учасниками);

- статут, прийнятий загальними зборами засновників.

Якщо засновником товариства є одна особа - установчий договір не укладається.

В установчому договорі перераховуються всі засновники, їх реквізити, розмір статутного капіталу, його розподіл по частках, перелік майна, яке вноситься засновниками в статутний фонд, його оцінка та ін.

В статуті товариства з обмеженою відповідальністю необхідно записати наступні дані:

- повна назва товариства, юридична адреса;

- засновники (учасники) товариства;

- на який термін створене товариство;

- мета і предмет діяльності товариства;

- правовий статус товариства;

- майно, статутний капітал, розподіл часток;

- перелік майна, яке вноситься засновниками в статутний фонд, та його оцінка;

- порядок розподілу прибутку і покриття збитків, створення фондів;

- права і обов'язки засновників;

- органи управління товариством;

- порядок зміни складу засновників;

- трудові відносини з працівниками товариства;

- облік і звітність;

- ревізійна комісія і аудит;

- припинення діяльності та реорганізація товариства;

- порядок внесення змін до статуту.

Цей перелік не остаточний і може змінюватись залежно від різних факторів.

Наступний етап - проведення установчих зборів. Підготовка зборів проводиться ініціативною групою в порядку виконання рішень протоколу намірів. Погоджений із засновниками порядок денний офіційно вручається всім учасникам не менше ніж за два тижні до початку зборів. У зборах мають право взяти участь всі засновники або їх довірені особи.

У порядок денний вносяться такі основні питання:

- про створення підприємства;

- обговорення статуту та установчого договору;

- вибори органів управління та затвердження виконавчих органів;

- затвердження аудиту та ревізійних органів;

- інші питання (обговорення бізнес-плану, рекламної компанії).

Загальні установчі збори вважаються такими, що відбулися, в разі присутності на них більше половини учасників або їх представників.

Голосування може бути відкритим або закритим.

Після проведення зборів установчі документи готуються для реєстрації.

В цей період документи передруковуються, розмножуються, прошиваються.

Необхідно звернути увагу на наявність усіх підписів засновників в установчому договорі та статуті, а також на правильне оформлення протоколу установчих зборів, який підписується головою та секретарем зборів.

Правова реєстрація підприємства проводиться виконавчими комітетами міських та районних рад або вповноваженими органами. Реєстрація відбулася, якщо відповідний запис внесений в Державний реєстр, а підприємству видане свідоцтво про реєстрацію відповідної форми.

Після цього настає процедура взяття на облік в органах статистики, податковій адміністрації, Пенсійному фонді, Фонді соціального страхування та ін. туристичний правовий рахунок банківський

Наступним організаційним заходом є відкриття розрахункових рахунків у банківській установі. Це вільний вибір банку, але зручніше, щоб він був розташований в районі, де знаходиться це підприємство.

Одним з найважливіших етапів створення туристичного підприємства є його програма економічної діяльності. Це - основа фінансового менеджменту як для підприємства, яке створюється, так і для діючої фірми.

Обравши туристичну діяльність як основний вид, необхідно розв'язати ще дві проблеми.

1. Вибрати супутні види діяльності, тобто диверсифікувати основу туристичного бізнесу для зниження фінансових ризиків у зв'язку з тим, що туризм достатньо чутливий до цілого ряду факторів: політичних, економічних, інфраструктурних та ін.

2. Бажано вибрати такі види основної та додаткової діяльності, які були б пріоритетними на тривалий період.

Наступним етапом є вибір географії бізнесу. Якщо майбутня основна діяльність пов'язана тільки з реалізацією внутрішніх турів, то необхідно визначити район прийому-відправки туристів. Якщо підприємство буде займатись міжнародним туризмом, то мають бути вибрані ті країни і регіони, де буде реалізований та спожитий туристичний продукт.

Далі необхідно дослідити ринок туристичних послуг і вибрати свій сегмент туристичного бізнесу та довести конкурентоспроможність власного турпродукту.

Визначивши регіон ринку збуту туристичних послуг, необхідно провести розрахунок максимально можливих пропозицій та попиту цього ринку на перспективу по роках, місяцях, сезонах, днях тижня, а вже потім проаналізувати конкурентне середовище.

Важливими етапами діяльності туристичного підприємства є:

- планування виробництва туристичних послуг і контроль за якістю туристичного продукту. Це питання підготовки турів, їх методичне забезпечення, підготовка договірної документації, робота зі страховими та іншими зацікавленими організаціями;

- визначення способу (технології) реалізації туристичного продукту. Це може бути самостійна реалізація або через інші фірми, комісійний продаж через посередників або створення розгалуженої дилерської мережі;

- способи стимулювання продажів. Сюди належать ярмарки, виставки, конкурси, аукціони, туристичні лотереї, надання сезонних пільг, пільг для постійних клієнтів, дітей, рекламні тури та ін;

- підбір та управління персоналом туристичного підприємства. Це розрахунок необхідної кількості працівників, формування штатного розкладу, розробка посадових інструкцій, форми оплати праці, регламенту роботи підприємства та ін.

Ліцензування туристичної діяльності

Діяльність, пов'язана з наданням туристичних послуг, підлягає ліцензуванню.

В законі України "Про туризм" записано, що ліцензуванню на здійснення туристичної діяльності підлягають туристичні агентства, бюро подорожей, екскурсійні бюро, бюро по прийому туристів, туристичні оператори, готелі, мотелі, кемпінги, туристичні комплекси і бази, інші юридичні особи незалежно від форм власності і фізичні особи, які здійснюють туристичну діяльність, передбачену їх статутами чи положеннями.

Таким чином, згідно з оновленим законодавством, ліцензуванню підлягають наступні види туристичної діяльності:

- організація іноземного туризму;

- організація внутрішнього туризму;

- організація зарубіжного туризму;

- екскурсійна діяльність.

Стратегія розвитку підприємства та бізнес-планування

Зміна ринкового середовища зумовлює необхідність застосування стратегічного підходу до системи господарювання на підприємствах туризму.

Розробляючи комплексну програму дій по вирішенню пріоритетних для підприємства завдань, визначаючи його місію та головну мету, стратегія формулює цілі та способи досягнення цих завдань так, щоб вказати підприємству певний напрямок розвитку. За своїм змістом стратегія є довгостроковим плановим документом, результатом стратегічного планування.

Першим, найбільш суттєвим і визначальним рішенням за стратегічного планування є вибір цілей. Основну мету підприємства називають місією. Виходячи із загальної місії, підприємства формулюють решту його стратегічних цілей, які мають бути конкретними та вимірюваними, збалансованими, зорієнтованими в часі та досяжними, ресурсно-забезпеченими і такими, що підтримують одна одну.

Після визначення місії та цілей починається діагностичний етап стратегічного планування. Першим важливим кроком є вивчення зовнішнього середовища - це безперервний процес спостереження, вивчення та контролю дії зовнішніх щодо підприємства чинників із тим, щоб своєчасно та вичерпно визначити можливості й загрози для підприємства, тобто позитивну і негативну дію зовнішніх чинників - політичних, економічних, науково-технічних, соціальних, міжнародних тощо.

Для розробки та здійснення стратегії велике значення має аналіз ринкових чинників, які через свою постійну й високу мінливість можуть безпосередньо вплинути на успіх або крах підприємства. Мова йде про мікроекономічний аналіз попиту, пропозиції та рівня конкуренції.

Стратегія туристичного підприємства повинна бути добре розроблена і чітко сформульована, а потім доведена до відома кожного працівника.

Окрім рекреаційних ресурсів та туристичної інфраструктури, найбільш важливими елементами ресурсного забезпечення і головним фактором розвитку туризму є персонал, капітал і виробничі фонди, оборотні кошти, нематеріальні та інвестиційні ресурси.

Персонал підприємства формується та змінюється під впливом внутрішніх і зовнішніх чинників. До внутрішніх належать: технологія й організація виробництва туристичного продукту, характер послуг тощо. До зовнішніх - демографічні процеси, юридичні та моральні норми суспільства, характер ринку праці тощо. Характеристика зовнішніх факторів свідчить про кількісні та якісні параметри трудових ресурсів.

Персонал туристичного підприємства можна класифікувати за професіями та спеціальностями, рівнем кваліфікації працівників тощо. Кожна галузь, в тому числі й туристична, має лише їй властиві професії та спеціальності, наприклад, екскурсоводи, перекладачі, гіди та ін. Водночас у сфері туризму близько половини персоналу працює за загальними професіями та спеціальностями. Це бухгалтери, економісти, механіки, водії тощо.

Рівень кваліфікації керівників, спеціалістів та службовців характеризується рівнем освіти, досвідом роботи на певній посаді. Вирізняють спеціалістів найвищої кваліфікації (працівники, що мають наукові ступені та звання), спеціалістів вищої кваліфікації (працівники з вищою спеціальною освітою та значним практичним досвідом), спеціалістів середньої кваліфікації (працівники із середньою спеціальною освітою та певним практичним досвідом), спеціалістів-практиків (працівники, що займають відповідні посади, але не мають спеціальної освіти).

У свою чергу, постійний капітал поділяється на основний та оборотний.

Основний капітал - частина постійного капіталу, яка складається з вартості засобів праці (будівлі, споруди, машини, устаткування) та обертається протягом багатьох періодів виробництва. Вони переносять свою вартість на послуги та готовий туристичний продукт частинами і відшкодовуються підприємству в міру реалізації послуг чи туристичного продукту.

Оборотний капітал - це та частина постійного капіталу, яка витрачається на придбання на ринку предметів праці (сировина, матеріали, складові туристичного продукту тощо).

Надання послуг, формування або виробництво туристичного продукту здійснюється в процесі взаємодії праці людини та певних засобів виробництва, які за своїм матеріально-речовим складом становлять виробничі фонди підприємства.

До фондів обігу належить залишки готової продукції, відвантажена продукція, грошові кошти на розрахунковому рахунку, дебіторська заборгованість.

Раціональне та економне використання оборотних коштів суб'єктів господарювання у сфері туризму має велике економічне значення. Для оцінки ефективності використання оборотних коштів туристичних підприємств застосовують певні показники, а для підвищення ефективності - відповідні конкретні заходи. Основні показники - це коефіцієнт оборотності, коефіцієнт завантаження, тривалість одного обороту, рентабельність.

Способи підвищення ефективності використання оборотних коштів включають прискорення реалізації продукції та послуг, поліпшення матеріально-технічного забезпечення, скорочення тривалості формування або виробництва туристичного продукту чи послуг, оптимізацію запасів ресурсів тощо.

Важливе значення при створенні і успішній діяльності туристичного підприємства відіграють нематеріальні ресурси - це уміння працювати, нові унікальні знання у будь-якій формі, винаходи, фірмові знаки та найменування, комп'ютерні програми, бази даних, раціоналізаторські пропозиції, тобто інтелектуальна власність, яка сприяє монопольності у наданні певних послуг або забезпечує зменшення витрат на виробництво туристичного продукту чи послуг у порівнянні з іншими виробниками.

1.2 Мова тіла

Здатність розуміти відношення між людьми і їх думки по поведінці - це давня система спілкування, і люди використовували її задовго до появи усної мови. Багато дослідників погоджуються в тому, що слова використовуються в основному для передачі інформації, тоді як мова тіла допомагає передати міжособистісні відносини. В декотрих випадках мова тіла ефективно замінює вербальні повідомлення.

Мова тіла та жестів - це зовнішнє відображення емоційного стану людини. Кожен жест або рух є ключем до почуттів, які людина відчуває в даний момент. В цілому можна сказати, що жінки більш сприятливі, ніж чоловіки.

Захисні жести та бар'єри

З самого дитинства ми вчимося у випадку небезпеки ховатися за бар'єр - колись ми ховалися за столи, стільці, шафи. З віком схожа поведінка не зникає, але набуває більш витончені форми. Не маючи змоги захиститись предметом від небезпеки, ми щільно стискаємо руки на грудях. Дорослі люди намагаються робити захисні жести менш очевидними для оточуючих. В будь-якому випадку можна напевне говорити: якщо людина хвилюється, налаштована захищатися або агресивна - скоріш за все, вона схрестить руки на грудях, показуючи цим, що відчуває загрозу. Проведені в США дослідження позицій із схрещеними руками дали досить тривожні результати. Було виявлено, що група, що сиділа із перехрещеними руками, засвоїла матеріал на 38% гірше, ніж ті студенти, які слухали лектора в іншій позі. Друга група також продемонструвала більш критичне відношення до лектора і до теми лекції. Дослідження підтверджують, що перехрестивши руки на грудях, слухач починає відчувати негативні емоції по відношенню до доповідача.

Жести рук

Наведений зліва жест бачив, мабуть, в дитинстві кожен із нас і знає, що він означає. Разом з тим, демонстрація вказівного пальця є найбільш негативним жестом, саме тому люди вкрай негативно реагують коли в їхню сторону спрямований вказівний палець. Крім того, з енергетичної точки зору це теж негативний жест, оскільки може пошкодити енергетику людини. Переплетені пальці на перший погляд символізують впевненість, оскільки при цьому люди часто посміхаються. Однак, переплетені кисті демонструють тривожне, негативне відношення. Дослідження цього жесту, проведені спеціалістами показали, що він є демонстрацією незадоволення. Якщо такий жест з'являється під час переговорів, значить, людина відчуває негативні, тривожні емоції по відношенню до того, що відбувається. Зазвичай в такій позиції сидять люди, які відчувають, що їм не вдається переконати суперників або що переговори ними програні. Руки можуть бути скріплені в трьох положеннях: перед обличчям, на столі або на колінах, а в положенні стоячи - нижче пояса. Чим вище розміщені перехрещені руки, тим складніше домовитись з людиною. Зліва бачимо жест оцінювання. Коли людина починає втрачати інтерес, вона намагається із уявлень ввічливості виглядати зацікавленою і показує це за допомогою стиснутої долоні, піднесеної до підборіддя або щоки, при чому вказівний палець напрямлений вгору. У міру зменшення інтересу тиск на долоню посилюється, і жест оцінки переходить плавно у жест нудьги. Щирий інтерес відчувається тоді, коли людина легко опирається рукою об щоку, а не підтримує голову рукою. Коли вказівний палець спрямований вертикально, а великий підтримує підборіддя, стає зрозуміло, що слухач налаштований негативно та критично. Якщо слухач підпирає голову рукою, це означає, що йому безмежно нудно. Рука допомагає підтримувати голову у вертикальній позиції і не заснути. Слід звертати увагу на те, з якою силою щока навалюється на опорну руку. Спочатку голова опирається на пальці, в міру загасання інтересу - на всю долоню, або ж на кулак. Справа можемо бачити повну відсутність інтересу та найменшої зацікавленості. Така позиція часто супроводжується частим позіханням.

Нижче зображено ще один жест при використанні руки. Прикривання руки відображає підсвідоме прагнення мозку спробувати висловлення брехливих слів. Інколи людина прикриває рот лише кількома пальцями або ж стиснутим кулаком, але зміст жесту від того не змінюється. Дехто прагне виправдати цей жест імітацією кашлю. Доволі часто актори використовують цей жест у сценах із допитом чи обговоренні злочинних планів. Якщо такий жест використовує ваш співрозмовник, будьте певні, що Вас можуть обманути. Якщо ж співрозмовник прикриває рот у той момент, коли говорите ви, значить, йому здається, що це Ви його обманюєте. Дуже важко брехати і при цьому ніяк не реагувати на обличчі. Саме тому допит проводиться під яскравим світлом, щоб було добре видно обличчя і тіло. Брехати, сидячи в такій обстановці набагато важче. У випадку, коли доповідь чи виступ дійшов до завершення у декого із слухачів можуть бути помічені жести, коли людина однією рукою потирає чи просто тримається за підборіддя. Це є сигналом того, що слухач приймає певне рішення. Люди, які носять окуляри, інколи використовують їх для цього. Задумливе покусування дужок окулярів аналогічне до поглажування підборіддя. Коли людина, яку попросили прийняти рішення, бере в рот ручку або олівець, це говорить про його невпевненість і про потребу в додатковій стимуляції. Предмет у роті дає змогу людині трохи потягнути час і не реагувати негайно. Інколи жести нудьги, оцінки чи прийняття рішення виявляють у різних поєднаннях, і кожен із них підкреслює визначені аспекти відношення людини до поставленої проблеми. Постійна оцінка та спостереження за співрозмовником дасть змогу Вам вчасно зупинитися або ж змінити русло обговорення.

Домінування та авторитет

Одною з найбільш поширених та демонстративних потреб у чоловіків є так звана "поза ковбоя". Великі пальці рук, закладені за ремінь або в кишені, підкреслюють область геніталій. Не дивно, що такий жест частіше за все використовують мужчини, щоб підкреслити свою мужність, сексуальність та агресивність. Мужчина в такій позі показує оточуючим, що він нікого не боїться і готовий захищати власну територію. Пальці, закладені за ремінь, явно говорять всім: "Я справжній мужчина, і я можу домінувати!". Ось чому таку позу приймають чоловіки, що підшуковують собі партнерку. Така поза найбільш характерна для мужчин, але жінки, які носять штани або джинси, теж часто її використовують. Один з сидячих варіантів цієї позиції - "верхи на кріслі". Спинка стільця - це в даному випадку щит, що прикриває тіло і перетворює мужчину в агресивну, домінантну особистість. Крім того, у такій позі ноги чоловіка розведені, що дає змогу продемонструвати пахову область і підкреслити свою мужність. Ще одним способом підвищити свою значимість та авторитет є звичка впирати руки в пояс. У такій позиції людина займає більше простору і показує, що вона може відбити атаку. Розведені лікті не дадуть змоги супротивнику наблизитись і напасти на людину. Підняті лікті вказують на готовність до нападу, як, наприклад, бачимо це у ковбоїв. Цей жест інколи називають жестом готовності, коли людина готова до активної діяльності. В будь-якому випадку подібний жест несе в собі певний відтінок агресивності. А ще мужчини часто застосовують цю позу в присутності жінок, щоб підкреслити свою мужність. Протягом тисячоліття великі пальці рук символізували владу та авторитет. В Древньому Римі великий палець руки імператора вирішував долю гладіатора - піднятий палець означав залишити в живих, опущений донизу означало добивання невдахи. Руки завжди відігравали значну роль у взаємовідносинах між людьми, зокрема і в системі "керуючий-підлеглий". Одним із таких показників є потискання руки. Потиск є одночасно як і жестом привітання, так і до певної міри способом демонстрації власної переваги чи перевірки супротивника. Сильний, рішучий потиск завжди видає впевнену в собі людину, що відчуває власну перевагу. Також це можна простежити і у тому як подають руку. Якщо рука обернена долонею донизу, інша людина змушена ставити свою руку знизу, приймаючи таким чином підлеглу та нижчу позицію.

Значна кількість жестів та поведінки спрямована на зваблювання. І ця поведінка може однаково проявлятися як у чоловіків, так і у жінок. У жінок частинами тіла, котрі можуть бути прихованим способом зваблювання можуть бути зокрема руки. Як бачимо, розмовляючи по телефону дівчина має змогу демонструвати свій зап'ясток, оскільки ця частина руки є разом з тим найбільш приваблива. Ще один з методів - це оголення шиї та плечей. Усім знайомі також косі погляди та підморгування, що є обов'язковим атрибутом подібної поведінки. Погляд взагалі відіграє величезну роль у всій цій справі. Закохані поглядом можуть висловити набагато більше, ніж словами. Як казав Шекспір: "Чим менше слів, тим більше почуттів".

Інтимні зони

Інтимність - це особливий вид стосунків, що виникає між близькими друзями чи протилежними статями. Саме за таких відносин ми допускаємо людей на близьку до себе відстань. В принципі в кожної вона досить відрізняється, однак в середньому складає десь 30-40 см і менше. Зазвичай для жителів міста вона є меншою, ніж для жителів селищ та менш густо населених поселень. Якщо людина, котру ми не хочемо підпускати близько, втручається в нашу інтимну зону, то ми скоріш за все відхилимось назад або ж спробуємо при можливості відійти (можемо бачити цю ситуацію на малюнку вгорі). Якщо ж навпаки, людина викликала в нас інтерес і ми хочемо тісніше спілкуватися, то будемо тягнутися до цієї особи. Однак, інколи манера спілкуватися на близькій дистанції може бути пов'язана, наприклад, з вадами слуху або ж культурними особливостями співрозмовника. Наприклад, японці прагнуть завжди спілкуватися на дуже близькій дистанції, тоді як американці полюбляють далеку відстань при розмові.

2. Створення програмного забезпечення туру

Програма обслуговування туристів - це перелік послуг, визначних об'єктів і дозвільних подій, що надаються туристам у визначених послідовності, час, місце та умови обслуговування.

Таблиця 1 Програма туру Чернівецькою областю

День	Захід	Початок, год	Кінець, год
1-й ДЕНЬ	Транспорт з зупинки в готель	8.00	9.30
	Екскурсія по Чернівцях	9.30	14.30
	Обідня перерва	14.30	15.30
	Продовження екскурсії	15.30	18.30
	Вільний час та вечеря	18.30	22.00
2-й ДЕНЬ	Підйом та сніданок	10.00	11.00
	Екскурсія в Червону Діброву	11.00	16.15
	Обід	16.15	17.15
	Продовження екскурсії	17.15	19.00
	Вільний час, вечеря	19.00	23.00
3-й День	Сніданок	9.00	10.00
	Екскурсія в Герцу	10.00	15.00
	Автобусом в готель. Обід.	15.00	14.00
	Вільний час	14.00	18.30
	Вечеря	18.30	19.30
	Вільний час	19.30	23.00
4-й ДЕНЬ	Сніданок	9.00	10.00
	Автобусна екскурсія в Кіцмани	10.00	13.00
	Обід.	13.00	14.30
	Пішохідна екскурсія в музей	14.00	17.00
	Повернення в готель.	17.00	18.00
	Вільний час, вечеря.	18.00	23.00
5-й ДЕНЬ	Сніданок	9.00	10.00
	Екскурсія в Заставни	10.00	14.00
	Обід.	14.00	15.00
	Повернення в готель	15.00	16.00
	Вечеря	18.00	23.00
6- й день	Сніданок	9.00	10.00
	Автобусна екскурсія в Рухотин	10.00	14.00
	Обід	14.00	15.00
	Пішохідна екскурсія по визначних місцях	15.00	16.00
	Повернення в готель	16.00	23.00
7-й день	Сніданок	9.00	10.00
	Екскурсія в Хотинський замок	10.00	14.00
	Обід	14.00	15.00
	Повернення в готель	15.00	16.00
	Повернення додому	16.00	19.00

3. Розробка екскурсії

Мета: Ознайомити екскурсантів з Хотинською фортецею.

Завдання: Зацікавити екскурсантів Хотинською фортецею -Чернівецької області.

Таблиця 2 Методична розробка екскурсії

Маршрут	Зупинка	Об'єкти показу	Час	Найменування підтем і перелік основних питань	Організаційні вказівки	Методичні вказівки
Чернівецька область Хотинська фортеця	Хотинська фортеця	Архітектурні пам'ятки,скульптура, картини.	2 год	Хотинська фортеця веде свій початок від Хотинського форту, що був створений у 10 столітті князем Володимиром Святославичем. Наприкінці 11 століття Хотин належав до Теребовлянського князівства.А у 1140-х роках він перейшов до Галицкого, а з 1199 року - Галицько-Волинського князівств. В 1340-х роках Хотин увійшов до складу Угорського королівства, а з 1375 року вже перебував у складі Молдавського князівства.У 1538 році під проводом Яна Тарновського місто Хотин було штурмом взято польскими військами. У 1615 році польські війська знову прийшли у Хотин, а вже у 1620 турецька армія захоплює місто. Сьогодні на території Хотинської фортеці створено Державний історико-архітектурний заповідник.	Розповідь ведеться чітко по темі, говорити треба виразно без слів паразитів, дотримуватися порядку екскурсії,помірна кількість жестів.	Я використовував журнали, книги, інтернет.

Екскурсія по Хотинській фортеці.

Сучасний Хотин - тихе, миле одноповерхове буковинське місто, непримітне, навіть непоказне. Та приїздять сюди звідусіль і митці, і допитливі туристи - нескінченний людський потік, неначе на прощу до святого місця. У деякому сенсі тут і є святиня - велична Хотинська фортеця, яку оспівано в десятках художніх творів, в літературі, кінематографі. Нині на території фортеці діє Державний історико-архітектурний заповідник "Хотинська фортеця" поруч з яким розпочалось будівництво готельно-ресторанного комплексу "Фортеця Гетьманів", що стане його гармонічним доповненням, і в стінах фортеці повторно оселиться минуле завдяки експозиціям різних історичних часів та народів.

Хотинська фортеця веде свій початок від Хотинського форту, що був створений у 10 столітті князем Володимиром Святославичем як одне із порубіжних укріплень південного заходу Русі, у зв'язку з приєднанням до неї буковинських земель. Форт, який згодом було перебудовано у фортецю, знаходився на важливих транспортних шляхах, що з'єднували Київ із Пониззям, пізнішим Поділлям, і Придунав'ям.

Укріплення було споруджено на кам'янистому мисі, утвореному високим правим берегом Дністра і долиною впадаючої дрібної притоки. На початку воно являло собою замкнений земляний вал з дерев'яними стінами і оборонними спорудами. Завданням форту було оборона поселення Хотин і переправи через річку. Перша кам'яна фортеця була невеликою. Вона була розташована на самому мисі, там де сьогодні стоїть північна башта, і простягалася на південь до теперішнього комендантського палацу. Впродовж століть ця фортеця була таким собі "Феніксом", її неодноразово піддавали реконструкції та розширенню, вона потерпала і зазнавала руйнації від рук завойовників і знов відбудовувалася.

Наприкінці 11 століття Хотин належав до Теребовлянського князівства. У 1140-х роках він перейшов до Галицкого, а з 1199 року - Галицько-Волинського князівств.

У 1250--1264 роках князь Данило Галицький і його син Лев, перебудовували фортецю. Навколо неї з'явилися семиметрова кам'яна стіна та рови шириною до 6 метрів. У північній частині фотреці звели нові невеликі укріплення. У другій половині 13 століття її перебудовували генуезці В 1340-х роках Хотин увійшов до складу Угорського королівства, а з 1375 року вже перебував у складі Молдавського князівства. Молдавський володар воєвода Стефан III Великий значно розширив межі фортеці. Він особисто керував її реконструкцією. Було зведено прикрашений геометричними орнаментами мур шириною 5-6 і висотою 40 метрів, три башти, рівень двору фортеці піднімають на 10 метрів та розділяють на Княжий двір і двір Воїнів. Були вириті глибокі підвали, які служили приміщеннями для вояків. Саме після цієї реконструкції Хотинська фортеця практично повністю набула свого сьогоднішнього вигляду. Упродовж 14 - 16 століть вона була резиденцією молдавських господарів.

У 1476 році фортеця відбила напад турецьких військ султана Мухамеда ІІ. Проте на межі 15 - 16 століть Молдовська держава стала васалом Османської Порти і розмістила у Хотинських стінах яничарську залогу. Турки ще більше посилили обороноздатність фортеці.

У 1538 році під проводом Яна Тарновського місто Хотин було штурмом взято польскими військами. Вони зробили підкоп фортеці, зруйнували три башти і частину західної стіни. Після її здобуття, поляки відновили Хотинську цитадель у 1540 - 1544 роках, але згодом втратили її. У 1563 році Дмитро Вишневецький з п'ятьма сотнями запорозьких козаків знову захопили фортецю і утримували її тривалий час.

У травні 1600 року після того, як війська правителя Валахії і Трансильванії Міхая Хороброго Михая Хороброго захопили Сучаву, господар Молдови Ієремія Могила зі своїм оточенням, серед якого були його брат Семен Могила (батько майбутнього київського митрополита Петра Могили) і колишній на той час правитель Трансильванії Сигізмунд Баторій (племінник короля Речі Посполитої Стефана Баторія), знайшли прихисток у Хотинській фортеці, якою володіла тоді Польща.

У 1615 році польські війська знову прийшли у Хотин, а вже у 1620 турецька армія захоплює місто.

В жовтні 1621 року, українсько-польські війська під проводом Петра Сагайдачного та Якова Бородавки (40 тис.) і Яна Кароля Ходкевича (35 тис). виграють п'ятиденну битву в турецької армії Порти (300 тис.). 8 жовтня 1621 султан Сулейман II підписує Хотинский мирний договір, дуже незручний для Туреччини. Згідно договору турецько-польський кордон проходив по Дністру. Польща передає Хотин туркам.

Богдан Хмельницький весною 1650 року на певний час звільняє Хотин. В 1653 році на лівому березі Дністра в Жванецькій битві брав участь хотинський гарнізон турків. В листопаді 1673 року Хотинська фортеця знову перестає бути турецькою, Ян III Собеський з польсько-українсько-молдовською армією зайняв Хотин.

1699 рік Хотинська фортеця переходить від Польщі до Молдовського князівсьва згідно з Карловицьким мирним договором. В 1711 в Хотин знову приходять турки.

На початку XVIII ст. перед зростаючою загрозою експансії Росії на Південь Османська Порта вирішила перетворити Хотин у головний форпост на Дністрі. Протягом 1711-1718 рр. турки за допомогою запрошених французьких інженерів перетворили Хотинську фортецю на один із найнеприступніших бастіонів тодішньої Центрально-Східної Європи. Навколо старого замку спорудили Нову фортецю, яка була розрахована на розміщення всередині 20-тисячного війська. Основу укріплень становили потужні земляні вали, бастіони й широкі рови, вимурувані тесаним каменем. У валах були облаштовані брами з баштами. У Новій фортеці збудували також мечеть із мінаретом.

1788 місто було взяте в облогу австрійськими військами під ком. принца Фрідріха і російськими військами під ком. генерала Іванa Петровичa Солтикова. Місто було в облозі 4 місяці і 8 днів.19.09.1788 місто з комендантом Осман пашею здалося. Осман паші та ін. дозволили вивезти всіх своїх людей та все своє добро з замку, фортеці та міста. Це все було вивезене на 2700 возах. Салтиков запросив до себе Осман пашу на обід. Осман паша був "чоловіком" Гелени - сестри Софії Клявоне .Софія Клявоне перебувала тоді в звязку з Солтиковим. Клявоне через Солтикова передалала листи своїй сестрі в Хотинський замок. Не без допомоги Софії туркам дозволили вивезти з Хотина все майно та людей. Після того як місто капітулювало в ньому було 16 857 жителів. Жителям після капітуляції дали провіанту на 8 днів.

1.10.1788 австрійські і російські війська ввійшли в місто. Місто було пусте і значно поруйноване. Передмістя Константинополь ще раніше спалив Осман паша.

Так описав тоді місто саксонський принц Фрідріх Заальфельдский. Хотинська фортеця в формі чотирьохкутника,1800 на 730,має четверо воріт. Ворота називались: Водяні,Стамбульські,Бендерські і Корохові.В середині замку знаходяться палац паші,мечеть, тур. баня, багато магазинів і 40 різних будинків, в яких могло би розміститись 800 чоловік. Місто знаходиться вище фортеці і оточене грабовим палісадом до самої фортеці.одне передмістя називалось Константинополь, а ін. біля воріт які виходили на дорогу до Окопів, називалося Румля. Між двома передмістями був сад Осман паші,який виходив і поза палісад. Малий струмок, який стікав в Дністер ділив місто і фортецю на дві частини. Місто було забудоване дер. будинками. При фортеці знаходилось 7000 війська, комендантом тоді там був Осман паша та жив ага яничар Друру оглу. Його брат був убитий в одній з сутичок під Хотином.

У 1806 р. розпочалася чергова російсько-турецька війна, на початку якої царська армія здобула Хотинську фортецю й утримувала її до підписання Бухарестського миру 1812 р. За його умовами вся територія між Дністром і Прутом увійшла до складу Російської імперії, отримавши назву Бессарабія. У першій половині XIX ст. Хотинська фортеця залишалася під наглядом військового відомства: тут здійснювалися ремонтні роботи, перебудовувались оборонні споруди. Але через нові тенденції у військовій тактиці Хотинська твердиня втратила своє колишнє оборонне значення та її передали міському управлінню.

Сьогодні на території Хотинської фортеці створено Державний історико-архітектурний заповідник. Тут полюбляють проводити свята козацької звитяги та знімати фільми.

4. Охорона праці в туристичній галузі

Відправляючись у подорож, турист зіштовхується з низкою проблем, що при збігові обставин можуть призвести до несприятливих наслідків для його здоров'я і майна, зробити туристичну поїздку неможливою або негативно вплинути на туристичне враження.

Шкідливі чинники (чинники ризику) у туризмі можна класифікувати так:

небезпека травмування;вплив довкілля;пожежонебезпека;біологічні впливи;

психофізіологічні навантаження;небезпека випромінювань;хімічні впливи;

етап перевезення;підвищена запиленість і загазованість;специфічні чинники ризику;інші чинники.

Травмування

Небезпека травмування може виникнути в результаті переміщення механізмів і предметів, тіл, складного рельєфу місцевості, переміщення гірських порід (каменепадів, селів, лавин), несприятливих ергономічних характеристик туристського спорядження й інвентаря, що спричиняють травми (незручне взуття - потертості шкірних покривів у туристів тощо), небезпечних атмосферних та інших природних явищ.

Небезпеку травмування можна знизити:

ь дотриманням ергономічних вимог до туристського спорядження й інвентарю;

ь дотриманням вимог будівельних норм, правил до житлових і громадських будинків, вимог відповідних нормативних документів до технічного стану транспортних засобів, що використовуються для перевезень туристів (екскурсійних автобусів, плавзасобів тощо);

ь попереджувальним інформуванням туристів про чинники ризику і заходи із запобігання травмам. Туристи повинні бути інформовані про те, як уникнути можливих травм, яких заходів вжити і що зробити у випадку одержання травми.

Вплив довкілля

Вплив довкілля зумовлений підвищенням або зниженням температури, вологістю і рухом повітряних мас, опадами в зоні обслуговування туристів, різкими перепадами барометричного тиску.

Показники мікроклімату в приміщеннях обслуговування туристів, а також у транспортних засобах мусять відповідати встановленим санітарно-гігієнічним вимогам.

Шкідливим впливам цих чинників ризику можна запобігти:

· вибором сприятливої пори року, часу доби для проведення туристського заходу;

· раціональним проектуванням траси туристського маршруту;

· врахуванням погодних умов району;

· спорудженням на трасах туристських маршрутів укриттів від негоди;

· оснащенням приміщень і транспортних засобів кондиціонерами, засобами дезодорації повітря, опалення, автоматичного контролю і сигналізації;

· забезпеченням відповідного екіпірування туристів, включаючи засоби індивідуального захисту;

· своєчасним інформуванням туристів про реальні й прогнозовані умови на маршруті (про кліматичні умови, перепади висот на маршрутах).

Пожежна безпека

Туристові слід точно дотримуватися вимог нормативних документів пожежної безпеки (Правил пожежної безпеки), засобів розміщення, щоби захистити туристів від впливу чинників ризику цієї групи.

Біологічні чинники

Біологічні чинники (патогенні мікроорганізми і продукти їхньої життєдіяльності, мікроорганізми, а також отруйні рослини, плазуни, комахи і тварини, що є переносниками інфекційних захворювань, викликають опіки, алергійні та інші токсичні реакції).

Щоб запобігти впливу цих чинників ризику на туристів, слід:

· дотримуватися установлених санітарних норм і правил обслуговування;

· застосовувати устаткування і препарати для дезінфекції, дезінсекції, стерилізації, дератизації, автоматизації виробничих процесів;

· використовувати знаки безпеки та маркування на предметах оснащення і спорудах, що використовуються в обслуговуванні туристів (посуду, кухонного інвентарю, у т.ч. для приготування їжі у поході, місць водозабору, колодязів та ін.);

У країнах тропічного поясу туристи, які прибувають з інших кліматичних зон, ще не мають належного імунітету до місцевих небезпечних інфекційних захворювань. До особливо небезпечних карантинних захворювань у міжнародному масштабі належать: чума, віспа, холера, жовта лихоманка і малярія. Характерні особливості цих хвороб такі:

Чума (PLAGUE) - хвороба здебільшого з летальним наслідком, спричинена чумною паличкою. Передається через бліх і повітряно-крапельним шляхом (легенева форма). Вияви хвороби: лихоманка, інтоксикація, при легеневій формі -пневмонія.

Вакцинація від чуми ефективна приблизно на 70%, тому прищеплюють так звані "групи ризику", тобто осіб, що працюють у зонах можливої "появи" хвороби. Імунітет виробляється на 10-й день після щеплення і досягає свого максимуму після 21 дня.

Холера (CHOLERA) - кишкова інфекція, симптоми - нудота, блювота, рідкий стілець, зневоднення організму, судоми. Зараження від хворого або вібріононосія через воду, їжу, руки тощо.

З 1973 р. ВООЗ скасувала вимогу сертифіката щодо холери через те, що ні щеплення, ні які-небудь інші препарати не гарантують повного захисту організму від цього захворювання. Окремі спалахи холери трапляються все частіше і набули вже катастрофічного характеру, забираючи тисячі людських життів.

Жовта лихоманка (YELLOW FEVER) - вірусне захворювання, що характеризується лихоманкою, жовтухою; переноситься комарами. Від неї у світі щорічно вмирають кілька тисяч осіб.

Існує спеціальний туристський (медичний) термін - "зона жовтої лихоманки", що охоплює велику частину Південної Америки, Африки і Південно-Східної Азії (у цій же зоні трапляються захворювання на холеру, малярію, вірусний гепатит та інші небезпечні інфекції, включаючи паразитарні).

Для поїздки в кожну з країн цієї зони потрібно зробити щеплення, для цього слід надати в медзаклад довідку від лікаря про те, що немає протипоказань, і паспорт (відповідно до вимог ВООЗ). Щеплення від жовтої лихоманки - це один укол (0,5 мл), що забезпечує імунітет протягом 10 років, починаючи з 10-го дня після вакцинації. Після щеплення видається сертифікат міжнародного зразка, у якому англійською та французькою мовами подають відомості про щепленого, прізвище лікаря, що зробив щеплення, дані про вакцину та її виробника. Без сертифіката про щеплення проти жовтої лихоманки туриста не допустять до поїздки (рейсу).

Малярією у закордонних поїздках у тропічні країни заразитися дуже легко. Захворювання передається малярійними комарами, яких понад 300 видів; у СНД (на Закавказзі та Середньоазіатських республіках) є дев'ять видів. Самка малярійного комара (анофелеса) потребує порцію крові, щоб забезпечити дозрівання свого потомства. При укусі комара в кров людини потрапляють не мікроби, а найпростіші - малярійні плазмодії. Достатньо одного укусу, щоб людина захворіла. Малярія характеризується приступами лихоманки, головний болем, ломотою в тілі, нудотою, задухою, блідістю шкірного покрову, хворого кидає то в жар, то в холод.

Динаміка захворювань на малярію в СНД свідчить, що коли раніше малярією заражалися переважно в державах Екваторіальної Африки, то тепер "чорний список" поповнили країни Південно-Східної Азії, Полінезії, Південної Америки.

З малярійними комарами й іншими комахами в туристських районах ведуть активну боротьбу. Вранці та пізно ввечері всі чагарники біля готелів і місць перебування туристів обробляють хімічними препаратами.

Деякі форми малярії виявляються тільки за рік-два після укусу комара.

За даними ВООЗ, летальний результат від малярії у туристів, які подорожують тропічними країнами, буває, здебільшого, з таких причин:

· туристи не були інформовані або не зважали на небезпеку зараження малярією під час поїздки;

· симптоми малярії (особливо Falciparum Malaria) схожі із симптомами багатьох інших хвороб, тому що починаються від застуди, і спочатку навіть кваліфікованому лікареві важко встановити правильний діагноз;

· лікареві не повідомили, що хворий недавно був у тропічних країнах.

Турфірми, відповідно до вимог органів Держсанепідемнагляду, зобов'язані попереджати туристів про те, що у країнах маршруту є малярія і повідомляти про загальні правила поведінки й профілактики. Захист від малярії залежить від поведінки самих туристів, тому вони повинні:

зібрати максимально повну інформацію про захворювання і захист від нього перед поїздкою в тропічні країни;

знати, що, незважаючи на вжиті заходи, вони можуть все ж занедужати, тому що жодні профілактичні заходи не дають стовідсоткової гарантії;

подбати про захист від укусів комарів (не виходити з приміщення в темну пору доби, коли комарі особливо активні; носити одяг, що захищає від укусів комах; користуватися репелстрічками, мати захисні сітки на вікнах, дверях і додатково навколо ліжок, за узгодженням з лікарем вживати профілактичні протималярійні ліки за тиждень до і під час поїздки (делагіл, хлорохіл, метакельфін, фансидар).

Для того, щоб уникнути небезпечних інфекційних захворювань, у турпоїздках існують певні медико-санітарні правила:

· вживати питну воду і напої гарантованої якості;

· використовувати в їжу тільки продукти промислового виготовлення; забороняється вживати в їжу нетрадиційні страви, включаючи гарячі бутерброди, купувати продукти з яток у роздрібній вуличній торгівлі без сертифікаційних свідоцтв, а також із закінченим терміном придатності на упакуванні;

· проживати в приміщеннях, забезпечених централізованим водопостачанням і каналізацією;

· ретельно мити овочі і фрукти, а також руки, водою з водопроводу, користуватися тільки індивідуальним посудом;

· купаючись у водоймах, не допускати потрапляння води в ротову порожнину.

Із появою перших симптомів захворювання (зазвичай, це нудота, блювота, рідкий стілець, запаморочення і т.д.) слід негайно звернутися до лікаря. Самолікування в таких випадках тільки поглиблює хворобу і може призвести до найважчих наслідків.

Загальні рекомендації ВТО і ВООЗ з надання медичної допомоги такі:

· бажані угоди на двосторонній основі або багатосторонні договори з медичного страхування і медичної допомоги туристам;

· надавати невідкладну медичну допомогу всім туристам;

· при гострій формі хвороби або у випадку смерті туриста негайно сповістити консульство і родичів (у поїздці в одного з членів тургрупи обов'язково повинні бути їхні адреси і телефони, про це мають подбати самі турфірми);

· перевозити тіла чи здійснювати їх поховання (за оплату);

· швидко видавати всі потрібні у таких випадках документи.

Психофізіологічні навантаження

Психофізіологічні чинники ризику: фізичні та нервово-психічні перенавантаження.

Вилучення або зниження впливу психофізіологічних чинників ризику досягається:

· раціональною побудовою програми обслуговування туристів, графіків переміщення за маршрутом, що передбачають належні умови для нормальної життєдіяльності людини (сну, приймання їжі, задоволення санітарних і побутових потреб);

· врахуванням психофізіологічних особливостей туристів під час формування туристської групи;

· дотриманням ергономічних вимог до туристського спорядження й інвентарю, що використовується, транспортних засобів, меблів.

Турист намагається відпочити дуже інтенсивно. Втім у повсякденному житті ніхто з нормальних людей не купається в морі п'ять разів на день, не ходить щодня у спеку на багатогодинні екскурсії, не танцює і не співає сім днів поспіль до ранку, не їсть різноманітної і незвичної їжі і т.д. Тобто на відпочинку організм піддається перенавантаженням (за умови, якщо це не оздоровлювальний тур під спостереженням лікарів і з дотриманням особливого режиму). Багато екскурсій, наприклад, похід у гори, морські й тривалі автобусні екскурсії, розраховані на фізично здорових людей, спроможних витримати короткочасні перенавантаження. Людям похилого віку, дітям, людям з ослабленим організмом, хронічними захворюваннями, тим, хто боїться висоти або не переносить морської хитавиці, варто порадитися з лікарем і, можливо, відмовитися від участі в таких походах і турах. Для окремих турів варто вимагати від туристів медичної довідки від лікаря, що підтверджує можливість здійснювати таку подорож.

У проектуванні маршруту варто враховувати реальну спроможність людей сприймати інформаційні потоки, надавати їм вільний час для відпочинку і самостійного ознайомлення з туристичними ресурсами. Варто старанно до хвилин планувати програму, графік переміщення, проведення заходів, а також потрібні та достатні тимчасові проміжки для забезпечення нормальної життєдіяльності людини. Визначаючи складність екскурсійної програми, слід враховувати і підготовку туристів, їхній інтелектуальний рівень, психофізичні особливості групи туристів, а також їхні традиції, звичаї, релігію.

Небезпечні випромінювання

Небезпечними випромінюваннями є: підвищений рівень ультрафіолетового та радіологічного випромінювання.

Запобігти небезпеці ультрафіолетової радіації на туристських маршрутах можна, якщо:

· інформувати туристів про вплив ультрафіолетового випромінювання на людину (сонячний опік, тепловий удар);

· використовувати засоби індивідуального захисту (захисні маски, креми, одяг, що закриває тіло, руки, ноги туристів, сонцезахисні окуляри).

Слід враховувати дію цього чинника ризику у плануванні графіка руху за маршрутом (відкритими, незатіненими ділянками маршруту в гірських, водних, лижних та інших походах).

Туристські маршрути можна прокладати й експлуатувати тільки в місцевостях із сприятливими характеристиками радіологічного стану.