Організаційно-методичні основи туристично-краєзнавчої діяльності в школі та її вплив на організм школярів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківська державна академія фізичної культури

УДК 37.042.1+746.5+612.017

Організаційно-методичні основи туристично-краєзнавчої діяльності в школі та її вплив на організм школярів

24.00.02 - фізична культура, фізичне виховання різних груп населення

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора наук

з фізичного виховання і спорту

Рут Єжи Зиґмунд

Харків 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника, Міністерство освіти і науки України

Захист відбудеться 19 травня 2005 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.862.01 у Харківській державній академії фізичної культури за адресою: 61022, м. Харків, вул. Ключківська, 99.

Із дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківської державної академії фізичної культури (61022, м. Харків, вул. Ключківська, 99).

Автореферат розісланий 16 квітня 2005 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат технічних наук, професор Ашанін В.С.

АНОТАЦІЇ

Рут Є.З. Організаційно-методичні основи туристично-краєзнавчої діяльності в школі та її вплив на організм школярів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора наук із фізичного виховання і спорту за спеціальністю 24.00.02 - фізична культура, фізичне виховання різних груп населення. - Харківська державна академія фізичної культури, Харків, 2005.

У дисертаційній роботі розкривається роль і значення туристично-краєзнавчої роботи в сучасній школі, її вплив на фізичний розвиток, розумову працездатність і функціональний стан організму школярів різних вікових груп.

У роботі розгорнуто теоретичні напрацювання й авторські експериментальні дослідження системи туристично-краєзнавчої роботи в загальноосвітніх школах, викладено основні принципи проектування різних видів цієї діяльності.

На основі вивчення адаптаційних реакцій організму вперше визначено терміни щодо проведення “днівок” під час багатоденних піших, лижних та велосипедних туристичних походів. У результаті дослідження системних взаємозв'язків фізичної активності, фізичного й функціонального станів організму школярів, які займаються туристично-краєзнавчою діяльністю удосконалено тактику проведення туристичних походів.

Виявлено позитивний вплив одно- і багатоденних походів на розумову працездатність учнів як упродовж тижня, так і навчального року, а також функціональні властивості кардіореспіраторної системи й нервово-м'язового апарату.

У дисертації подано результати лонгітудинальних досліджень впливу багаторічних занять туризмом на процеси росту й розвитку організму, вдосконалення функцій серцево-судинної й дихальної систем, рухливості нервових процесів та фізичної підготовленості.

Ключові слова: туристично-краєзнавча діяльність, проектування, тактика, фізичний розвиток, функціональний стан, розвиток працездатності, вікові особливості.

Рут Е.З. Организационно-методические основы туристическо-краеведческой деятельности в школе и ее влияние на организм школьников. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора наук по физическому воспитанию и спорту по специальности 24.00.02 - физическая культура, физическое воспитание различных групп населения. - Харьковская государственная академия физической культуры, Харьков, 2005.

Усиление роли физической активности в жизнедеятельности детей и подростков требует поиска современных и эффективных средств и методов управления физическим развитием и формирования соматического здоровья школьников.

Современный стиль жизни и обучения школьников не обеспечивает биологической нормы двигательной активности. Эту проблему не решает даже внедрение третьего урока физической культуры. В этом плане туристическо-краеведческая деятельность учеников (местные экскурсии, туристические прогулки одно- и многодневные походы) представляется ценным резервом для оптимизации двигательной активности и повышения умственной работоспособности.

В данное время одной из важных проблем есть проведение свободного времени учениками, организация активного отдыха. Активный туризм как составная часть системы образования и воспитания школьной молодежи имеет целью формирование физических и интеллектуальных способностей, активной жизненной позиции, в основе которых лежит приоритет индивидуального и социального психического и соматического здоровья.

Все эти задачи необходимо решать в условиях комплексного использования средств и методов физической культуры и оздоровительно-спортивного туризма.

В диссертационной работе раскрываются различные формы и виды активной туристическо-краеведческой деятельности и их функции в современном обществе, влияние на физическую подготовленность, состояние здоровья и работоспособность.

Представлено анализ всех видов туристическо-краеведческой деятельности (местных экскурсий, туристических прогулок, одно- и многодневных походов) в общеобразовательных школах Прикарпатья. Получено массив данных, который позволил разработать и внедрить в практику учебно-воспитательной работы школ комплексные программы экскурсионно-туристической деятельности на период учебного года.

Впервые представляется научно обоснованная система проектирования, разработаны возрастные нормы и тактика проведения туристических походов, определены ценностные аспекты маршрутов различной геометрии и принципы их построения.

Автором проведено системное изучение физиографической среды Карпатского еврорегиона, дана оценка заказников, парков, резерватов и памяток природы украинских, румынских, польских и венгерских Карпат как естественной среды для целей туристическо-краеведческой деятельности. На этой основе разработаны оригинальные туристические маршруты.

В результате изучения адаптационных реакций организма впервые определено оптимальное время проведения однодневного отдыха, а также режимы физических нагрузок для учеников различных возрастных групп в условиях многодневных туристических пешых, лыжных и велосипедных походов.

Показано положительное влияние систематических занятий оздоровительно-спортивным туризмом на перцептивные и мнемические функции школьников как в течении учебной недели, так и на протяжении года, совершенствование механизмов сокращения миокарда, возрастание обменного кровообращения в центральных и периферических сосудах, а также накопление функциональных резервов в системе внешнего дыхания.

В работе представлены данные о влиянии многолетних занятий туризмом на процессы роста и развития организма школьников, а также совершенствования нервных процессов и физиологических функций организма.

Применение научно обоснованой методологии проектирования и реализации туристическо-краеведческих мероприятий в учебно-воспитательном процессе современной школы предоставляет возможность оптимизировать процесс управления физическим совершенствованием детей и подростков, формировать достаточный потенциал соматического здоровья.

Ключевые слова: туристическо-краеведческая деятельность, проектирование, тактика, физическое розвитие, функциональное состояние, умственная работоспособность, возрастные особенности.

Root J.Z. Organizationally-methodical bases of touristic-country study activity at the school and its influence on the pupil's organism. - Manuscript.

The dissertation is presented for the Doctor Science degree in physical training and sport; speciality 24.00.02 - physical culture, physical training of diferent groups of population. - Kharkiv Physical Culture State Academy, Kharkiv, 2005.

The scientific work shows the role and the meaning of touristic-country studying work in the modern school, its influence on physical development, intelectual workability and functional state pupil's organism of different age groups.

It was shown the theoretical experience and author's experimental researches of the touristic-country studying work system at secondary schools, presented the basic principals of projecting of different ways of this activity. On the basis of studying of organism adaptive reactions, it was determined for the first time the periods concerning the one day rest during several days touristic walks by foot, on skies and on bycicles.

As a result of research of physical activity systematic interrelations, physical and functional state of pupil's organism, there appeared the improved tactics of conducting touristic-country studying activity.

It was stated the positive influence touristic-country studying of one day and several days are walking on the pupil's intelectual workability during the day and during the whole year and also on functional peculiarities of cardiorespiratorial and nerve-muscular systems.

The dissertation presents the results of long time researches of the long period tourism engagement influence on the process of growth and the development of organism, cardio-vessels and respiratory systems functions perfection, movements of nervous processes and physical readiness.

Key-words: touristic-country studying activity, projecting, tactics, physical development, functional state, intelectual workability, age peculiarities.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. Реформа загальноосвітньої школи, що має на меті підвищення рівня освіти й виховання учнівської молоді, покращення її підготовки до самостійного трудового життя в нових суспільно-економічних умовах, орієнтує сім'ю, дошкільні установи, школи, суспільство в цілому приділяти найсерйознішу увагу всебічному розвитку підростаючого покоління через широкомасштабне розширення оздоровчо-спортивної й туристично-краєзнавчої роботи (Л.В. Волков, 1981; О.С. Куц, 1995; Л.П. Сергієнко, 1997; І.Я. Коцан,1998; Б.М. Шиян, 2001; Е.С. Вільчковський, 2001; Т.Ю. Круцевич, 2003; А.В. Магльований, 2003).

Туристично-краєзнавча робота в школі завжди розглядалась як важливий чинник пізнання минулого й сучасного держави, нації, народу, формування патріотизму, національної самосвідомості, бережливого ставлення до природи (М.Ю. Костриця, В.В. Обозний, 1995; О.Я. Демиденко, О.М. Юнова, В.І. Кузнєцова, 1999). Водночас оздоровчо-спортивний туризм виступає ефективним засобом фізичного вдосконалення, формування функціональних резервів, які в значній мірі визначають стан соматичного здоров'я людини (Л.Ф. Никишин, А.А. Коструб, 1991; Б.М. Мицкан, 1999; А.Я. Булашев, 2003).

Людина - біологічний вид, який знаходиться на верхній сходинці еволюційної драбини, характеризується найбільш ефективними, хоч і не до кінця досконалими механізмами внутрішньоклітинного забезпечення. В організмі біоенергія акумулюється у вигляді високоенергетичної сполуки аденозинтрифосфату (АТФ). Клітини утворюють АТФ за допомогою трьох систем (фосфагенної, гліколітичної, окислювальної). Кожна з них робить свій внесок у біоенергетику організму, але найпотужнішою є система аеробного окислення, потужність і ємність якої залежать від величини максимального споживання кисню (МСК). За даними Г.М. Апанасенка (1992), для людини існує дві межі енергопотенціалу, нижче яких зростає ризик формування хронічних соматичних захворювань. Отже, розвиток аеробних можливостей організму та контроль за їх динамікою, активне його відновлення при переході нижньої фізіологічної межі є основною суттю енергетичної концепції поліпшення здоров'я.

Найкращим засобом удосконалення енергопотенціалу організму є аеробні фізичні вправи (К. Купер, 1989; М.М. Булатова, 1996; Дж. Х. Уілмор, Д.Л. Костіл, 1997; М.М. Амосов, 2003). Сьогодні з цією метою використовується багато різновидів фізичних вправ (біг, ходьба, плавання, ходьба на лижах, їзда на велосипеді, веслування, степ- та акваеробіка тощо). Проте залишається поза увагою оздоровчо-спортивний туризм (піший, лижний, велосипедний), особливо гірський, який можна з упевненістю розглядати як спеціалізований засіб розвитку аеробних можливостей організму.

Ефективність туристичних мандрівок у значній мірі обумовлена правильністю дозування інтенсивності фізичних навантажень, які залежать від довжини маршруту, темпу ходьби та інших способів пересування, величини заплечного вантажу, тривалості зупинок і привалів, перепаду висот. На жаль, сьогодні відсутні будь-які науково обґрунтовані підходи щодо дозування фізичних навантажень для школярів різного віку під час туристичних походів.

Загальновідомими є факти негативного впливу гіпокінезії на організм, який інтенсивно росте й розвивається, особливо враховуючи зростання психоемоційного напруження в процесі навчання (А.Г. Сухарев, 1996; Б.М. Мицкан, 1997). На фоні гіпокінезії зменшується розумова працездатність дітей (А.В. Магльований, 2002), знижується резистентність організму до впливу патогенних факторів зовнішнього середовища, що негативно позначається на стані соматичного здоров'я й гармонійному розвитку дітей (Е.С. Вільчковський, 2001).

Аналіз наукових досліджень (Г.Л. Апанасенко, 1992.; А.А. Баранов, 1998; Я.С. Вайнбаум, 1991; О.С. Куц, 1997; Т.Ю. Круцевич, 2000) свідчить, що сьогоднішній спосіб життя і навчання не забезпечує біологічної норми рухової активності. Цю проблему не вирішує навіть запровадження третього уроку фізичної культури. У даному контексті туристично-краєзнавча діяльність учнів (місцеві екскурсії, туристські прогулянки й походи, в тому числі за участю батьків) є неоціненним резервом оптимізації рухової активності школярів.

Нині гостро стоїть проблема проведення дозвілля учнями, організації активного відпочинку. У цьому плані рекреаційно-туристична та краєзнавча діяльність могли б зіграти позитивну роль, оскільки активний туризм з його великими, але рівномірно розподіленими в часі навантаженнями позитивно впливає на психофізичний стан дітей, дозволяє моделювати реальні життєві ситуації й спонукає до конкретних поведінкових актів (Г.Л. Апанасенко, 1982; М.І. Богатов, 1982; Є. Рут, 2004). З психолого-педагогічної точки зору туристсько-краєзнавчу роботу можна розглядати як рольову гру, яка впливає на особистість дитини через форми своєї організації, міжособистісні стосунки та інші об'єктивні й суб'єктивні чинники (І.А. Верба, 1983).

Отже, актуальність теми нашого дослідження зумовлена об'єктивними потребами використання туристично-краєзнавчої діяльності школярів, її удосконалення й відсутністю науково обґрунтованих рекомендацій щодо дозування фізичних навантажень під час туристичних походів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою частиною зведеного плану науково-дослідної роботи у сфері фізичної культури й спорту на 2001-2005 рр. із напрямку “Фізична культура, фізичне виховання різних груп населення” (Тема: “Особливості фізичного розвитку і соматичного здоров'я дітей і підлітків Гуцульщини” - номер державної реєстрації - 0101 U 004940), а також науково-дослідної програми інституту фізичної культури й здоров'я Жешувського університету “Фізична культура дітей і молоді в південно-східній Польщі” (державний номер реєстрації програми SF.ІХ1.3).

Мета дослідження - вивчити туристично-рекреаційні ресурси Карпатського єврорегіону, розробити та обґрунтувати систему проектування й реалізації туристично-краєзнавчих видів діяльності в школі й вивчити вплив туристичних походів і занять оздоровчо-спортивним туризмом на фізичний розвиток і функціональний стан школярів.

Досягнення поставленої мети забезпечувалось вирішенням наступних завдань:

Розробити структурно-функціональну модель проектування та реалізації різних видів туристично-краєзнавчої діяльності в школі.

Дати характеристику туристично-краєзнавчих ресурсів Карпатського єврорегіону.

Вивчити вплив піших, велосипедних та лижних туристичних походів на психофізичні й фізіологічні властивості організму школярів.

Встановити доцільність і терміни проведення днівок в умовах багатоденних туристичних походів.

З'ясувати характер впливу занять оздоровчо-спортивним туризмом на вікову динаміку фізичної підготовки школярів.

Виявити особливості вікових змін тотальних розмірів тіла та фізіологічних властивостей організму школярів під впливом занять оздоровчо-спортивним туризмом.

Об'єкт дослідження: туристично-краєзнавча робота в школі.

Предмет дослідження: туристично-краєзнавчі ресурси Карпатського єврорегіону, технологія проектування туристичних маршрутів та особливості термінових і стійких адаптаційних реакцій організму школярів під впливом туристичних походів.

Концепція дослідження. В основі дослідження лежить особистісний і діяльний підхід до фізичного виховання учнів, забезпечення глибокого зв'язку процесів виховання й індивідуального фізичного розвитку, побудова навчально-виховної діяльності з урахуванням вікових закономірностей та індивідуальних особливостей розвитку функціональних систем школярів.

Ефективність туристично-краєзнавчої роботи в контексті вирішення оздоровчих завдань істотно залежить від раціональності проектування й реалізації різних туристичних походів, які моделюють різні за обсягом та інтенсивністю фізичні навантаження на організм загалом і окремі його фізіологічні системи зокрема. Фізичні навантаження в поєднанні з іншими природними факторами, в аспекті системно-енергетичного підходу до здоров'я людини, створюють умови для вдосконалення функцій організму і його раціональної адаптації до факторів довкілля (біологічних, фізичних, хімічних, соціальних).

В основу дослідження покладено гіпотезу про те, що ефективність туристично-краєзнавчої діяльності школярів значно підвищується за умов раціонального використання системи проектування й реалізації туристично-краєзнавчих заходів і педагогічно доцільного та наукового обґрунтування туристичних походів із чітко дозованими фізичними навантаженнями.

Методологічною основою дослідження є сучасні психолого-педагогічні положення формування особистості та біологічні закономірності розвитку організму й роль у цьому процесі рухової активності, яка забезпечує вдосконалення фізіологічних функцій, фізичних і психічних якостей людини, формує пріоритет здорового способу життя.

Нормативно-правову базу дослідження становлять: цільова комплексна програма “Фізичне виховання - здоров'я нації” (1998 р.), Національна програма ”Діти України” (2001 р.), “Національна доктрина розвитку освіти в Україні” (2002 р.), “Національна доктрина розвитку фізичної культури і спорту в Україні” (2004 р.).

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань використовували комплекс загальнонаукових та спеціальних методів:

теоретичного рівня: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, абстрагування, моделювання, побудова теоретичних моделей, класифікація, індукція, дедукція, ідентифікація, ототожнення, спрямованих на вивчення документів із питань туристично-краєзнавчої роботи в школах, здобуття об'єктивних даних про розвиток особистості учня та про вплив на нього занять туризмом;

емпіричного рівня: діагностичні методи-анкетування, бесіди, інтерв'ю; обсерваційні методи - пряме, побічне, безпосереднє й опосередковане спостереження; експериментальні методи - антропометричні, фізіологічні (діагностика розумової працездатності за допомогою таблиць В.Я. Анфімова, фазовий аналіз серцевої діяльності за даними комп'ютерної електрокардіографії, дослідження показників зовнішнього дихання шляхом комп'ютерної спірографії, міотонометрії, динамометрії, каліперометрії; педагогічні - тестування фізичних якостей; праксиметричні методи - аналіз діяльності; методи аналізу даних за допомогою сучасних інформаційних комп'ютерних технологій, зорієнтованих на вивчення досліджуваних явищ.

Для дослідження фізіографічного середовища Карпат використовували польові (картографування, маршрутні) та камеральні (картометричні, обробка статистичних метеріалів) методи дослідження.

Організація дослідження. Дослідження організаційно-методичних основ туристично-краєзнавчої діяльності та її впливу на організм школярів здійснювалося поетапно протягом 1990-2003 років. Його умовно можна поділити на три етапи теоретичного й експериментального пошуку, який в цілому відображає сутність дисертаційного дослідження.

Перший етап (1990-1995 рр.) - вивчення туристично-краєзнавчої літератури з проблем дослідження, а також наукових робіт, присвячених питанням адаптації організму до фізичних навантажень. Формування мети й гіпотези дослідження, визначення завдань, добір адекватних методів дослідження, аналіз і діагностика існуючої практики туристично-краєзнавчої роботи в школі.

Другий етап (1996-2000 рр.) - вивчення туристично-рекреаційних ресурсів Карпатського єврорегіону; розробка теоретичних основ проектування й реалізації туристично-краєзнавчих заходів; підготовка до проведення експерименту.

Третій етап (2001-2003 рр.) - експериментальна перевірка гіпотези й основних концептуальних положень дослідження; систематизація й узагальнення результатів, отриманих у процесі теоретичного аналізу та дослідно-експериментальної роботи, формування висновків.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота проводилася в Жешувському університеті (Польща), Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника, Івано-Франківському обласному державному центрі туризму й краєзнавства учнівської молоді, школі-ліцеї № 23 й загальноосвітній школі № 24 м. Івано-Франківська, літньому спортивно-оздоровчому таборі “Смерічка” Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (с. Микуличин Надвірнянського району). В експериментальній роботі на різних етапах брали участь 1650 учнів у віці 12-17 років.

Наукова новизна одержаних результатів: уперше розроблено й експериментально перевірено систему туристично-краєзнавчої роботи в загальноосвітній школі на основі дослідження адаптаційних реакцій кардіореспіраторної системи й фізичного розвитку школярів, які систематично займалися туристичною діяльністю; вперше науково обґрунтовано доцільність проведення днівок під час багатоденних туристичних походів; виявлено вікові особливості впливу туристичної діяльності на фізичний розвиток, розумову й фізичну працездатність та фізіологічні функції організму школярів.

Набули подальшого розвитку теоретичні основи проектування й реалізації різних видів туристично-краєзнавчої діяльності у школі. На основі вивчення системних взаємозв'язків фізичної активності, фізичного й функціонального стану школярів, які займаються туристично-краєзнавчою діяльністю, удосконалено методику широкого використання піших, лижних та велосипедних походів як засобів комплексного впливу на фізичне здоров'я дітей і підлітків.

Проведено системний аналіз фізіографічного середовища Карпатського єврорегіону. Визначено придатність природно-територіальних комплексів (заповідників, резерватів, парків, пам'яток природи) для потреб окремих видів туризму, розроблено піші гірські маршрути й проведено їх апробацію.

Практичне значення результатів дослідження. Створено та впроваджено в практику загальноосвітніх шкіл технологію проектування й реалізації туристично-краєзнавчих заходів; розроблено маршрути піших походів у Карпатах на основі дослідження фізіографічного середовища Карпатського єврорегіону; впроваджено в практику навчальної діяльності посібник “Туризм і рекреація в школі”, методичні рекомендації “Організація туристично-краєзнавчої роботи в школі”. Результати досліджень можуть бути використані при розробці нових туристичних маршрутів, а також у процесі викладання основ туристичної діяльності у вищих навчальних закладах освіти з фізичного виховання, спорту й туризму.

Одержані результати дослідження впроваджені в навчальний процес інституту фізичної культури і здоров'я Жешувського університету, факультету фізичного виховання і спорту, інституту туризму й менеджменту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, факультету фізичного виховання Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, Івано-Франківського інституту післядипломної освіти.

Напрацьовані матеріали покладено в основу організації туристично-краєзнавчої роботи в Івано-Франківському обласному державному центрі туризму й краєзнавства учнівської молоді, загальноосвітніх середніх школах № 23 і № 24 м. Івано-Франківська.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати роботи викладено в доповідях на конференціях різних рівнів: Крайовій конференції “Охорона природи і туризм” (м. Жешув, Польща, 1994); Загальнопольській науково-практичній конференції “Активний і кваліфікований туризм” (м. Ілава, Польща, 1998); Міжнародному симпозіумі “Спорт у процесі європейської інтеграції” (м. Варшава, Польща, 1998); Четвертій Крайовій конференції “Охорона природи і туризм” (м. Жешув, Польща, 2000); Першій міжнародній науковій конференції “Туризм і міжнародна інтеграція” (м. Жешув, Польща, 2001); Другій конференції гімнастичного товариства “Сокіл” (м. Жешув, Польща, 2002.); Міжнародній науковій конференції “Молода спортивна наука України” (м. Львів, 2003); Міжнародній конференції “Геотуризм у Карпатському регіоні” (Словакія, 2002); П'ятій Крайовій конференції “Туризм у резерватах природи” (м. Жешув, Польща, 2003); Міжнародній науковій конференції “Гуманістична теорія спортивних змагань: концепція і проблеми” (м. Жешув, Польща, 2003); Міжнародній науковій конференції “Туризм і міжнародна інтеграція” (м. Жешув, Польща, 2003); Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми розвитку руху “Спорт для всіх” у контексті європейської інтеграції України” (Тернопіль, 2004).

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 33 наукові праці, з яких - одна монографія, 2 навчальних посібники, 29 статей, надрукованих у фахових виданнях Польщі та України, методичні рекомендації.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу шести розділів, висновків, додатків. Викладена на 321 сторінці тексту, ілюстрована 15 рисунками й містить 80 таблиць. У списку літератури приведено 344 джерела, з них 125 іноземних публікацій.

туристичний краєзнавчий велосипедний фізіологічний

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується актуальність дисертаційного дослідження, визначено об'єкт, предмет, мету й завдання, методологію та концепцію дослідження, визначається наукова новизна, теоретичне й практичне значення роботи.

Перший розділ - “Туристично-краєзнавча діяльність та її вплив на організм людини” - являє собою аналітичний огляд наукової літератури з проблем туристично-краєзнавчої діяльності в школі, в якому розкрито різні погляди на роль і значення туризму в життєдіяльності людини, подано різні тлумачення поняття “туризм”.

Аналіз туристичної діяльності в цілому дозволив виділити й дати об'єктивну характеристику різних видів туризму (масового, альтернативного, активного, кваліфікованого, релігійного, дитячого та інших). Розглянуто сучасні уявлення про функції туризму в цивілізованому суспільстві (оздоровчу, профілактичну, реабілітаційну, виховну, навчальну, екологічну). В умовах постійного дефіциту інвестицій в охорону здоров'я, як і у фізичну культуру, активний туризм повинен стати одним із головних засобів реалізації оздоровчих програм серед дітей і молоді, профілактики недуг, покращення загальних умов життя сучасної людини й протистояння негативним наслідкам цивілізації. При цьому для неповносправних людей цей вид діяльності може бути важливим чинником корекції психічного стану, зменшення гіпокінезії та соціальної інтеграції.

Розвиток цивілізації є значним історичним процесом відокремлення людини від природних умов існування. У зв'язку з цим людина, особливо молодь, яка живе в урбанізованому середовищі, через туристичну діяльність повинна виробляти в собі таку позицію відносно світу, природи, культури, людей, власного тіла, здоров'я, яка б дозволила якнайкраще функціонувати в цих умовах при високій якості життя.

Через туристичну діяльність школярі отримують об'єктивну інформацію, знання про природу й світ, формують індивідуальну культуру та екологічні знання, які в плані проекологічної політики держав виходять на одне з кращих місць.

Сьогодні у зв'язку із збільшенням інформаційних потоків, навчального навантаження зростає ризик виникнення хронічної втоми у школярів, яка призводить як до зменшення розумової й фізичної працездатності, так і до розладу функцій різних фізіологічних систем.

У зв'язку з цим туризм розглядається як засіб оптимізації рухової активності, поліпшення фізичного розвитку й функціонального стану організму дітей шкільного віку. Проте важливими чинниками, які впливають на ефективність туристичних походів, є дотримання режимів пересування й відпочинку, величини фізичних навантажень, ваги заплечного вантажу, відстані переходів, їхньої тривалості, швидкості пересування.

При нормуванні фізичних навантажень під час туристичних походів необхідно враховувати функціональні резерви кардіореспіраторної системи, фізичний розвиток дітей, рівень підготовленості та стан здоров'я.

Застосування науково обґрунтованої системи проектування та реалізації туристично-краєзнавчих заходів у школі надає можливість знайти найпростіший і один із найефективніших шляхів досягнення оптимального рівня рухової активності та гармонійного розвитку школярів. Між тим, відсутність науково обґрунтованих даних щодо розробки туристичних маршрутів, тактики проведення походів та їх впливу на фізіологічні системи організму дітей і підлітків і стали основним мотивом проведення даних досліджень.

Другий розділ дисертації - “Методи та організація досліджень” - містить у собі опис методів дослідження серцево-судинної й дихальної систем, нервово-м'язового апарату фізичного розвитку та фізичної підготовленості, а також розумової працездатності. Проведене анкетування й аналіз матеріалів (планів, звітів), які регламентують туристично-краєзнавчу роботу в школах, показали доцільність розробки системи проектування та реалізації туристично-краєзнавчих заходів в аспекті оптимізації рухової активності, розвитку функціональних резервів фізіологічних систем організму, покращення фізичної підготовленості та розумової працездатності.

Перший етап досліджень проводився протягом 1990-1995 рр. З метою розробки моделі туристично-краєзнавчої роботи в сучасній школі було визначено основні принципи, використовувалися методи ідеалізації організаційно-діяльних схем, спостереження, аналіз програм, маршрутів, опитувань, функціональні дослідження, експертна оцінка.

З 1996 по 1998 роки проводили дослідження фізіографічного середовища Карпат і рекреаційно-туристичних ресурсів Карпатського єврорегіону (Україна, Польща, Румунія, Словаччина, Угорщина), знання яких є необхідною умовою як для планування, так і реалізації туристично-краєзнавчих заходів.

На заключному третьому етапі (1999-2003 роки) проводили вивчення особливостей адаптаційних змін в організмі школярів як в умовах одноразових 10-денних піших, велосипедних і лижних походів, так і впродовж багаторічних систематичних занять оздоровчо-спортивним туризмом. З метою визначення оптимальних фізичних навантажень, а також обґрунтування тривалого (денного) відпочинку були проведені дослідження з двома віковими групами школярів (14-15 і 16-17 років).

Вивчення впливу занять туризмом на розумову працездатність учнів протягом тижня й навчального року, а також динаміки вікових змін фізіологічних показників і фізичного розвитку здійснювали із залученням школярів віком 12-16 років загальноосвітніх шкіл № 23 і № 24 м. Івано-Франківська та членів туристичних гуртків Івано-Франківського обласного державного центру туризму й краєзнавства учнівської молоді.

Матеріали досліджень оброблялися методами варіаційної статистики за допомогою пакета програм статистичного аналізу STATISTIСA.

У третьому розділі - “Теоретичні основи проектування і реалізації туристично-краєзнавчих заходів” - доведено, що під час проектування туристично-краєзнавчих заходів у школі необхідно опиратися на такі важливі закономірності: 1) національна освіта є невід'ємна від історії народу і його традицій; 2) освіта забезпечує збереження й збагачення культури; 3) органічним компонентом освіти є національно-патріотичне виховання; 4) в основу фізичного виховання повинні бути покладені засади гуманізму, демократизму, єдності сім'ї й школи, наступність і спадкоємність поколінь; 5) активний туризм, як один із видів навчання й виховання, посідає важливе місце у формуванні національно свідомого покоління; 6) шкільний туризм повинен будуватися передусім на місцевому підґрунті, використовувати ті форми й методи, які доступні для реального впровадження в кожній школі; 7) величина фізичного навантаження під час туристичних походів має відповідати віковим функціональним можливостям організму.

З отриманих даних випливає, що всю туристично-краєзнавчу діяльність школярів можна поділити на чотири види: місцеві екскурсії; туристичні прогулянки; одно-, дво- та багатоденні (10-12 днів) туристичні походи.

Аналіз звітних документів щодо шкільних екскурсій показав, що вони спрямовані на вирішення конкретно окреслених народознавчо-краєзнавчих завдань. Під час соціологічного опитування вчителів - організаторів місцевих екскурсій встановлено, що вони є важливим засобом формування національної самосвідомості й гідності. Аналізуючи екскурсійну діяльність у загальноосвітніх школах Прикарпаття, визначено, що домінуючими є історико-краєзнавчі та природничі екскурсії, що не задовольняє наявні потреби учнів.

На наш погляд, основна мета екскурсій на місцевому рівні - знайомити учнів з історичним минулим і сьогоденням, досягненнями національної культури, природою рідного краю, традиціями й звичаями свого народу та національних меншин, оптимізація рухової активності. Зважаючи на це, ми створили комплексну програму екскурсійної діяльності школярів міста Івано-Франківська, а також відповідні програми туристично-краєзнавчої діяльності для школярів у кожному районі області. Впровадження даних програм дозволило збільшити кількість туристичних гуртків із 10 в 1999 р. до 277 у 2002 р. Щодо екскурсій, то їх кількість зросла на 47,6%.

Найпростішими з точки зору проектування й реалізації є одноденні туристичні походи, які за своєю суттю є рекреаційними акціями, під час яких доцільно виконувати певні завдання (заняття з орієнтування на місцевості, вдосконалення туристської техніки, відпрацювання навичок похідного побуту). З метою проектування одноденних походів на основі проведених досліджень розроблено вікові норми щодо пішохідного походу на низовині (до 600 м над рівнем моря) і по гірській місцевості (від 600 до 1000 м над рівнем моря). Диференціація довжини маршруту, швидкості руху та рівня реакції серцево-судинної системи в залежності від віку й стану фізичної підготовки дозволяє отримати належний організаційний і тренувально-виховний ефекти. При всій доступності одноденних походів в обов'язковому порядку необхідно забезпечити підготовку учнів щодо правил поведінки й техніки безпеки на маршруті та природоохоронно-екологічних вимог під час походу.

Практика туристичної діяльності походів і її системний аналіз дозволили розробити загальні вимоги стосовно тактики туристичних походів, тобто сукупності засобів і дій, потрібних для успішного проходження маршруту (забезпечення комфортності похідного побуту, дотримання нормативних вимог та врахування енергетичних витрат організму й відновлення їх на маршруті). Виявлено, що найбільш важливими для досягнення комфортності є підбір, виготовлення, прилаштування й випробовування спорядження, якість організації привалів та ночівель, створення санітарно-гігієнічних умов, підтримання належного психологічного клімату.

Проектуючи маршрут походу, необхідно насамперед визначити його мету й завдання. Основним механізмом проектування маршруту є вибір його геометрії, яка, на нашу думку, повинна мати широкий спектр (лінійний, лінійно-радіальний, кільцево-лінійний, кільцевий, подвійно-кільцевий, радіально-кільцевий та радіально-лінійний) (рис.1).

Лінійний маршрут доцільно застосовувати за таких передумов: під час походу є можливість закупівлі продуктів харчування; перед походом передбачено здійснити закиди частини продуктів в один чи кілька проміжних пунктів маршруту; кінцевий пункт походу повинен мати зручне й вигідне місце розташування та відповідні транспортно-комунікаційні можливості.

Лінійно-радіальний маршрут дозволяє поступово змінювати складність динамічних і технічних параметрів походу, що є важливим засобом акліматизації групи в умовах гірських походів.

В умовах кільцево-лінійного маршруту можна уникнути закидок продуктів харчування. Проте з метою унеможливлення гетерогенності втоми в учасників походу та негативних змін психоемоційного стану кільцева частина повинна знаходитися в початковій ділянці маршруту.

Кільцевий маршрут дає такі переваги: найбільш сприятливі транспортні можливості для прибуття й виїзду групи в район і з району подорожі; зручність при організації закидок продуктів харчування; сходження з маршруту у випадку несприятливих метеорологічних умов. Позитивним боком подвійно-кільцевого маршруту є повна можливість маневру в часі.

Радіально-кільцевий маршрут ґрунтується на тому, що базовий табір групи знаходиться в єдиному пункті, найбільш зручному для здійснення радіальних виходів. Цей оригінальний варіант відкриває такі можливості: достатню варіабельність у кількості, складності та послідовності проведення радіальних виходів; розширює спортивні й пізнавальні можливості; дозволяє диференційоване комплектування груп відповідно до рівня підготовки й складності маршруту; створює сприятливі умови для реабілітації учасників у паузах між окремими виходами; достатні можливості маневру в часі та з наявним спорядженням.

Радіально-лінійний маршрут відкриває широкі можливості для виконання спортивно-туристської й пізнавально-дослідницької роботи.



Рис. 1 Геометрія туристичних маршрутів

Розробка та використання маршрутів є творчий процес, побудований на нестандартних рішеннях, які б у оптимальному варіанті відповідали меті й завданням походу, складу групи, її фізичній і спеціальній підготовленості, району подорожі, сезону.

Незалежно від геометрії маршруту його тактична основа повинна ґрунтуватися на принципі поступового нарощування динамічних навантажень. Ми розробили дві принципові схеми побудови маршруту десятиденного туристичного походу з одним (рис.2) і двома (рис.3) періодами інтенсивного навантаження. Першу схему доцільно було б використовувати для школярів із низьким, а другу - для учнів із середнім і високим рівнем фізичної підготовленості.

Рис. 2 Принципова схема побудови маршруту туристичного походу з одним періодом інтенсивного навантаження



Рис. 3 Принципова схема побудови маршруту туристичного походу з двома періодами інтенсивного навантаження

Також встановили оптимальний похідний режим, в основу якого покладено дані про циркадні біоритми фізичної працездатності, тривалість світлового дня та особливості пори року, фізичний стан і виконання завдань походу.

Для масових піших туристичних походів розроблено найбільш оптимальну формулу “ходової години” (50 хв руху та 10 хв - інтервал відпочинку).

У результаті польових досліджень виявлено, що для школярів різних вікових груп оптимальна вага заплечників повинна складати 3% маси власного тіла. За умов такого обтяження інтенсивність навантаження за ЧСС досягає порогової величини (130-140 уд./хв).

Дослідження довжини кроків та їх частоти у школярів під час походів дало можливість розробити кількісні критерії повільного, середнього, швидкого та дуже швидкого темпу руху на маршруті (табл.1).

В основу розрахунку кількості ходових днів, необхідних для продовження маршруту за умов різного темпу руху, ми поклали такі критерії: швидкість руху по горизонталі й вертикалі, а також співвідношення часу, який відводиться на рух і відпочинок.

Таблиця 1 Взаємозв'язок швидкості руху й частоти кроків під час туристичного походу, М ± m

Темп	Кількість кроків за хвилину	Швидкість руху, км/год.
Повільний	75,0±5,2	2,9±0,2
Середній	96,3±8,4	4,7±0,3
Швидкий	131,2±7,4	5,2±0,2
Дуже швидкий	142,0±6,8	6,3±0,3

З точки зору організації руху на маршруті найбільш важливими виявилися: розстановка учасників та його стабільність упродовж походу, наявність зв'язку (звукового, візуального) від провідника до замикаючого, оптимальний інтервал між учасниками, темп руху, дотримання усіх принципових положень тактики.

У четвертому розділі “Туристичні ресурси Карпатського єврорегіону” представлено характеристику фізіографії Карпат, які розташовані в середині Європи на території України, Польщі, Румунії та Угорщини, а також парків і резерватів, що знаходяться в даній місцевості, що є дуже важливим для проектування та організації туристично-краєзнавчої діяльності шкільної молоді в контексті європейської інтеграції.

Проведені дослідження показали, що Українські Карпати - це найбільша частина гірського масиву Карпатського єврорегіону, яка лежить на відносно чистих теренах України. Найбільш придатними для проектування гірських піших маршрутів для школярів є Бескиди Покутські, кордонами яких є: на південному заході, заході й півночі долина ріки Пруту, на півдні - річка Чорний Черемош на відрізку між селами Жаб'є-Устеріки, з буковинського боку - Білий Черемош і долина річки Серету, що лежить по обидва боки українсько-румунського кордону. У цьому регіоні знаходяться полонини Гордії Жаб'ївські (1478 м), Лишна Камацька (1466 м), Петертуль (1400 м) і Паркер (845 м), через які можуть пролягати маршрути першої групи складності. Територія Бескидів Покутських із найвищою вершиною (Ротула - 1474 м) та численними слідами й пам'ятками культурної спадщини поляків, вірмен та осередками гуцульської культури (смт. Верховина, села Космач і Пістинь) є оптимальним етнографічним середовищем для прокладання піших туристично-краєзнавчих маршрутів другої групи складності.

Другим привабливим регіоном з точки зору оздоровчо-спортивного туризму для школярів є східні гірські пасма із суцільною хребтовою лінією й розлогими полонинами в межах між Вишківським і Ужоцьким перевалами. Найвищими вершинами цього хребта є гори Пікут (1405 м) і Магура (1365 м).

Маршрути, які прокладені нами через ці гірські масиви, дозволяють ознайомитися з найкращим краєвидом Східних Бещадів, який лежить у проміжку між витоками річки Латориця й доходить до гори Каньчин Гнильський, пам'ятними місцями, пов'язаними з Іваном Франком та подіями першої світової війни.

Одним із найкращих гірських закарпатських пасом є Свидовець (складається з короткого головного хребта, від якого відходять довгі полонини, які називаються Алеями Свидовецькими). Виявлено, що на полонинах добре збереглися традиції гірських пастухів, здійснюється випас гуцульських коней. Найвищою вершиною є гора Близниця (1833 м). Дана територія найбільш придатна для проектування радіальних туристичних маршрутів.

Найбільш складні пішохідні гірські маршрути можна прокласти в Горганах, які діляться на східні, середні й західні та мають значну кількість цікавих у туристичному плані вершин (Добошанка - 1754 м; Медвежик - 1737 м; Синяк - 1666 м; Грона - 1737 м; Велика Братіковська - 1792 м). З цікавих краєзнавчих об'єктів в урочищі полонини Довга (1371 м) є дорога Легіонів, збудована в 1914 році для військових потреб.

На теренах Горганів було нагромадження різних культур і релігій, після яких залишилося багато пам'яток та історичних місць. Тут розміщені курортні й рекреаційні зони (Ворохта, Яремча, Татарів), що створює сприятливі умови для туристично-краєзнавчої діяльності.

Особливо цінним у плані прокладання гірських туристичних маршрутів (як некатегорійних, так і категорійних) є Чорногірський хребет, який відділяється від Горганів Яблуницьким перевалом. Довжина цього високогірного пасма 60 км. Найбільші вершини Чорногори сягають 2000 м: Говерла (2061 м), Вребенескул (2037 м), Піп Іван (2022 м), Петрос (2020 м).

Установлено, що на території Румунії найбільш придатними для шкільного туризму є Східні Румунські Карпати, середня висота яких становить 1400 м. До складу даного гірського масиву необхідно віднести Карпати Марамороські, гори Роднянські й Келіменські.

Марамороські Карпати відділяються від Роднянських гір перевалом Пшислім (1418 м) і мають у своєму складі вершини Торояча (1939 м) і Кречма (1855 м). Найбільш цікавим гірським пасмом є гори Родна, які дозволяють прокладати маршрути для піших, лижних, велосипедних і кінних мандрівок із використанням сходжень на гору Петросуля (2303 м).

Привабливими в аспекті оздоровчо-спортивного туризму є Словацькі Карпати, які займають площу в 10458 км2. Найвищі вершини досягають до 1200 м (Дурковець - 1188 м; Руніна - 1188 м; Вігорлят - 1076 м; Лиса - 1068 м) і можуть бути використані для прокладання як одно-, так і багатоденних некатегорійних туристичних маршрутів (піших, лижних, велосипедних), у тому числі через заповідні території (“Вихідні Карпати”, “Вігрмет”, “Латоріца”).

Дослідження, проведені на теренах Великої Угорської Низовини (лежить у північно-східній частині Угорщини), показали, що в туристичному відношенні найефективнішою є територія, яка лежить між ріками Сайв і Гернад.

Розвиток туристичного руху тісно пов'язаний із заповідниками й резерватами природи, які мають багате природне середовище, рослинну й тваринну різноманітність, різні типи екосистем тощо.

З числа досліджених заповідників і резерватів української частини Карпатського єврорегіону найбільш привабливими з точки зору туристично-краєзнавчої діяльності школярів є Міжнародний резерват біосфери “Східні Карпати” (лежить на прикордонних польсько-словацько-українській територіях), Карпатський резерват біосфери, Уманський, Карпатський, Синевірський, Вижницький, Яворівський, державні заповідники. Серед вибраних резерватів і пам'яток природи Українських Карпат є гарячі мінеральні джерела у Верховині, тисовий резерват під Княжедвором, водоспади на річках Рибниці, Пістинці, резерват скель “Брама Довбуша”, “Синевірське озеро”, високогірне озерце “Несамовите”.

Не менш важливими для шкільного туризму в контексті Європейської інтеграції є заповідники: Бещадський, Магурський та національні парки Долини Сяну, Солоних гір, Пшемиського підгір'я, Сокольські пущі, які розташовані на території Польщі.

Значний туристичний потенціал мають заповідники й резервати румунської частини Карпатського єврорегіону (Національний парк Padis Cetatile Ponasului з долиною гейзерів та післяльодовиковими сталагмітовими й сталактитовими печерами; дендрологічними заповідниками, археологічними та геологічними резерватами, трасовими явищами, водоспадами, мінеральними джерелами).

Природними туристичними ресурсами заповідників і резерватів угорської частини Карпатського єврорегіону, які знаходяться в прикордонному окрузі Брсод-Авауй-Земплен, є численні термальні джерела мінеральної води в державному заповіднику Гортобат, штучне озеро на ріці Тиса, утворене в 70-х роках ХХ ст. у результаті будівництва гідроелектростанції.

Усе вищесказане необхідно враховувати під час проектування маршрутів екскурсій, одно- і багатоденних туристичних походів зі школярами різних вікових груп.

У п'ятому розділі - “Вплив туристичних походів на фізіологічні функції школярів” - подано фізіологічне обґрунтування щодо проведення днівок під час десятиденних піших, лижних і велосипедних туристичних походів.

Зміни фізіологічних функцій під час піших туристичних походів. Для визначення місця першої днівки в багатоденних піших туристських походах проведено 10 походів без днівок за згодою школярів. Обстежено 193 підлітки у віці 14-17 років. Щодня аналізувалася динаміка фізіологічних показників та проводилося анкетування.

Установлено, що вже до кінця третього дня походу у дівчат усіх вікових груп починає розвиватися втома, про що свідчать результати анкетування й погіршення деяких фізіометричних показників (м'язової сили, частоти рухів кистю, потужності вдиху й видиху). На даному етапі десятиденного пішого походу 79,8% школярів указали на бажання перепочити, а в кінці четвертого дня їхня кількість зросла до 87,9%. Встановлено, що частота рухів кистю у юнаків 14-15 років до кінця 3-го дня зменшилася по відношенню до вихідної величини на 3,6% (Р< 0,05), а сила м'язів-згиначів правої кисті на 4,33% (Р< 0,05). До кінця п'ятого дня виявлено зниження частоти рухів кистю у дівчат 14-15 років на 3,88% (Р< 0,05), у юнаків 16-17 років на 3,23% (Р< 0,05). Мало місце статистично вірогідне погіршення показників ручної динамометрії у юнаків 14-15 років на 8,28% (Р< 0,01).

До кінця 5 дня вже 100% дітей висловили бажання перепочити, а в кінці 6 дня походу зниження показників ручної динамометрії правої кисті у юнаків 14-15 років склало 11,0% (Р< 0,01), частоти рухів кистю 5,9% (Р< 0,01). У дівчат цієї ж вікової групи в кінці 6 дня походу відзначено зменшення частоти рухів кисті на 3,5% (Р< 0,05), м'язової сили згиначів правої кисті на 16% (Р< 0,01), у юнаків 16-17 років показник ручної динамометрії став меншим на 5,2% (Р< 0,05), а частота рухів кистю на 7,48% (Р< 0,05). Вищезазначена динаміка змін фізіологічних показників та результати анкетування засвідчили про доцільність проведення днівки на четвертий день багатоденного пішого гірського некатегорійного походу.

Для встановлення ймовірного терміну проведення другої днівки ми провели 8 експериментальних десятиденних некатегорійних походів третьої групи складності й обстежили 236 підлітків віком 14-17 років. Установлено, що чергова втома у дітей починає розвиватися до кінця 7-го дня походу, про що свідчать результати анкетування. Під кінець 7-го дня походу 83,9% дівчат і 73,7% юнаків висловили бажання перепочити. У кінці 8-го дня мало місце погіршення майже всіх досліджуваних показників, порівняно із сьомим днем походу. Так, у юнаків 14-15 років частота рухів кистю зменшилася на 3,06% (Р< 0,01). У юнаків 16-17 років до кінця 8-го дня мандрівки показник ручної динамометрії був меншим на 4,9% (Р< 0,05), а у дівчат на 3,4% (Р< 0,05). На 9-й день тільки 3 учасники з 236 бажали продовжити похід. При цьому, у юнаків 14-15 років зниження частоти рухів кистю, порівняно з 8 днем, склало 6,01% (Р< 0,05), абсолютної сили м'язів-згиначів правої кисті 8,7% (Р< 0,05). У дівчат цієї вікової групи зниження частоти рухів кистю під кінець 9-го дня походу склало 6,1% (Р< 0,05), а показника ручної динамометрії - 12,5% (Р< 0,01), порівняно з 8 днем. У юнаків 16-17 років під кінець 9-го дня походу спостерігалося подальше зниження частоти рухів кистю й ручної динамометрії, порівняно із 7 днем походу й склало відповідно 3,4% і 7,3% (Р< 0,05). У дівчат даної вікової групи під кінець 9-го дня відзначено зменшення частоти рухів кистю на 4,1%, а величини абсолютної сили згиначів правої кисті на 8,9% (Р< 0,05).

По завершенню 10-го дня походу у школярів усіх вікових груп вивчені показники були найменшими, порівняно з даними, отриманими в кінці сьомого дня походу. Так, у юнаків 14-15 років у вечірньому замірі частота рухів кистю зменшилася, порівняно з даними кінця 7-го дня походу, на 10,7% (Р< 0,05), м'язова сила правої кисті - на 13,5% (Р< 0,05). У дівчат даної вікової групи частота рухів кистю стала меншою на 9,9% (Р< 0,05), а показник ручної динамометрії - на 21,0% (Р< 0,001). У юнаків 16-17 років установлено зниження частоти рухів кистю на 5,9% (Р< 0,05), а абсолютної сили м'язів-згиначів кисті на 10,6% (Р< 0,05). У дівчат даної вікової групи мало місце зниження частоти рухів кистю на 10,3% (Р< 0,05), а показника ручної динамометрії на 17,7% (Р< 0,001). Проте, незважаючи на погіршення деяких показників у вечірньому вимірі, під час походу з однією днівкою результати ранкових вимірів мали менші зміни, ніж у мандрівці без днівок.