Інновації в екскурсійній діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Ознаки та функції екскурсій

Для того, щоб дослідити екскурсійний метод пізнання світу, необхідно визначити з чого починається екскурсія, її витоки та діяльність екскурсовода і його інформаційне забезпечення.

Слово «екскурсія» походить від латинського «екскурсіо». В українську мову це слово проникло в XIX ст. і спочатку означало «вибігання, військовий набіг», потім - «вилазка, поїздка». Пізніше відбулася видозміна цього слова за типом імен на «ія» (екскурс + ія).

Матеріал екскурсії, професійна майстерність екскурсовода в його викладі дають можливість екскурсантам аналізувати, робити необхідні висновки. Ці уміння в ході показу і розповіді екскурсантам прищеплює екскурсовод. При цьому як активні помічники екскурсовода виступають автори екскурсії.

Одне із завдань екскурсії - виробити в екскурсантів певне ставлення до теми екскурсії, діяльності історичних осіб, подій, фактів, в цілому до матеріалу екскурсії і дати їй свою оцінку. У цьому процесі велику роль грають матеріал екскурсії, подача його екскурсоводом, «точка зору» на подію і оцінка його екскурсоводом, а також переконаність екскурсовода в своїй правоті. Головне в цьому процесі - проблема розуміння. Більшість екскурсантів сприймають точку зору екскурсовода, яка стає основою розуміння матеріалу і вироблення відношення до предмету показу і розповіді.

Екскурсія - це методично продуманий показ визначних місць, пам'ятників історії і культури, в основі якого лежить аналіз екскурсантів об'єктів, що знаходяться перед очима, а також уміла розповідь про події, пов'язані з ними. Характеризуючи місце екскурсійної діяльності в позашкільній роботі з дітьми, екскурсіоніст Л. Бархаш вважав, що екскурсія - це наочний метод отримання певних знань, виховання шляхом відвідин за наперед розробленою темою певних об'єктів (музей, завод, колгосп і т. д.) із спеціальним керівником (екскурсоводом).

Цілі, завдання і форми проведення екскурсій показані в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1

№	Цілі	Завдання	Форма проведення
1.	Відпочинок	Пошук лікувальних трав, ягід, грибів, фруктів	Прогулянка
2.	Учбова	Засвоєння дітьми знань з учбового предмета (ботаніки, географії, історії)	Урок поза класним приміщенням
3.	Наукова	Виявлення експонатів для краєзнавчого музею	Експедиція
4.	Загальноосвітня	Розширення загального культурного кругозору	Бесіда в туристичного поході, дорожня екскурсійна інформація в транспортній подорожі
5.	Культурно-просвітницька	Підвищення рівня знань з історії, архітектури, літератури та інших галузей	Оглядова багатопланова екскурсія
6	Культурно-виховна	Засвоєння знань в поєднанні з виховання	Тематична екскурсія

Отже, екскурсія є наочним процесом пізнання людиною навколишнього світу, побудованим на наперед підібраних об'єктах, що знаходяться в природних умовах або розташовані в приміщеннях підприємств, лабораторій, науково-дослідних інститутів і т.д.

Якщо розглядати екскурсію як вид діяльності, то вона направлена на досягнення поставленої мети. Екскурсія - сума взаємопов'язаних і обумовлюючих одна одну дій. Ці дії різноманітні - пересування групи по маршруту, рух відносно об'єктів (їх обхід), спостереження пам'ятників, включених в маршрут, пояснення. Поради екскурсовода роблять дії екскурсантів осмисленими, цілеспрямованими.

Будучи специфічною формою спілкування, екскурсія дає можливість мільйонам людей одержати значний об'єм інформації, формує способи розумової діяльності. Спілкуючись з іншими учасниками заходу, екскурсант за допомогою наслідування і запозичення, співпереживання і ідентифікації засвоює людські емоції, відчуття, форми поведінки. В процесі спілкування досягаються необхідна організація і єдність дій індивідів, що входять до групи, здійснюється емоційне взаєморозуміння їх, формується спільність відчуттів, настроїв, думок, поглядів. Спілкування людей на екскурсії слід віднести до духовно-інформаційного типу спілкування, поєднання двох форм відносин між суб'єктами і об'єктами, а також відносин особових і групових.

Знання основ психології і педагогіки допомагає екскурсоводу правильно організувати процес екскурсії. Практично спілкування є комунікативною фазою в діяльності екскурсовода.

Методисти екскурсійних установ надають велике значення ролі екскурсовода в ході проведення екскурсії. У цій справі можна побачити досягнення і прорахунки. Прагнучи підвищити активність екскурсантів, екскурсовод використовує різні варіанти. Роблячи більш просторовою розповідь, вона мимоволі перетворюється на лектора, зводить роль екскурсовода до пасивного сприйняття побаченого і почутого. Ефективніший варіант, коли екскурсовод, роблячи конкретні пояснення, направляє увагу групи, викликає питання у екскурсантів, примушує їх роздумувати, зіставляти, підводить до оцінок і висновків. І третій варіант - це коли екскурсовод є як би диригентом групи. Він організує демонстрацію об'єктів, забезпечує чіткий порядок їх спостереження. Так відбувається тому, що екскурсанти зайняті активним сприйняттям побаченого. Питання у них з'являються після того, як будуть осмислені одержані враження. Подібний варіант проведення екскурсії можливий у висококваліфікованій і згуртованій групі.

У практичній діяльності екскурсія розглядається в декількох аспектах:

а) як самостійна форма виховання і навчання, як складова частина інших форм навчання і виховання;

б) як форма роботи з масовою аудиторією і одна з форм навчання;

в) як форма організації культурного дозвілля, виховної роботи;

г) як епізодичний (разовий) захід, частина тематичного циклу, а також як один із ступенів пізнання;

д) як форма поширення наукових знань, ідейного виховання;

е) як захід по одному з напрямів виховання - патріотичного, трудового, естетичного, а також як частина процесу формування всебічно розвиненої особистості;

з) як автономна форма культурно-освітньої роботи і як невід'ємна частина організованого туризму;

и) як форма міжособового спілкування екскурсовода з екскурсантами, екскурсантів один з одним і як форма спілкування екскурсантів з об'єктами.

Правильніше уявлення про екскурсію дає поєднання декількох аспектів. Розгляд же будь-якої конкретної екскурсії, того або іншого виду екскурсії в одному з названих аспектів не дасть можливості для виявлення її суті. Екскурсії можуть конкретизувати вже наявні знання, давати нові, розвивати уміння підходити до явищ з життя природу і людей, підсилювати інтерес до того, що вивчається і викликати переживання у області відчуттів.

Тепер можна розглянути функції екскурсії:

Функція наукової пропаганди. Така екскурсія сприяє розповсюдженню політичних, філософських, наукових, художніх і інших поглядів, ідей і теорій. Виконуючи функцію пропаганди, кожна екскурсія повинна мати чітку спрямованість. У основу екскурсії покладені принципи пропаганди, науковість, ідейність, зв'язок з життям, дохідливість і переконливість. Ці принципи виражають суть пропаганди, дозволяють виділити в ній головне. Їх слід розглядати в сукупності, тобто у взаємному зв'язку один з одним.

Важливою якістю екскурсії як форми виховання і навчання є її науковий характер. Завдання екскурсії - сприяти розповсюдженню наукових знань. Зміст екскурсії повинен висловлюватися відповідно до даних певного розділу сучасної науки, сприяти формуванню світогляду. Факти, події, теоретичні положення даються в науковому трактуванні, одержують освітлення з урахуванням досягнень тих галузей сучасної науки, до яких вони мають відношення. Факти і події повинні одержати об'єктивну наукову оцінку.

Ідейність необхідно розглядати як свідому прихильність до певної системи ідей. Принципи ідейності означають об'єктивний підхід до змісту фактичного матеріалу при підготовці екскурсії і переконаність екскурсовода, що висловлює цей матеріал екскурсантам. Важливо, щоб кожна екскурсія була підготовлена з урахуванням цієї вимоги, щоб відповідно до нього були складені документи для екскурсії - тексти і методична розробка.

Не менш важливо, щоб екскурсовод будував свою розповідь на науковій теорії, послідовно проявляв свою особисту ідейну переконаність. У розповіді екскурсовода, в аналізі об'єктів знаходить свій вираз не тільки ерудиція екскурсовода, але і тенденційність як об'єктивний прояв його активної життєвої позиції. Ідейний екскурсовод - це фахівець, який в своїй діяльності і у всіх своїх вчинках керується чіткими принципами.

Зв'язок теорії з життям. Матеріал екскурсій повинен бути пов'язаний з життям, дійсністю, практикою господарського і культурного будівництва, з тими змінами, які відбуваються в країні. Виклад фактичного матеріалу повинен супроводжуватися узагальненнями і висновками з урахуванням законів, які лежать в основі історичних і інших процесів. Певні труднощі з'являються при спробі пов'язати висловлюваний матеріал з сучасністю. Потрібно мати на увазі, що минуле і сьогодення в екскурсії, незалежно від освітлюваної теми, так чи інакше пов'язуються між собою.

Матеріал, що характеризує сучасність в екскурсіях, знаходить відображення в трьох аспектах: перший аспект - вся тема екскурсії цілком присвячена подіям сучасності ("Місто будується", "Генеральний план реконструкції міста у дії"); другий аспект - сучасності присвячена частина екскурсії, одна або декілька підтем. Ця форма характерна для оглядової екскурсії по місту, району ("Сімферополь - столиця Криму"). У екскурсії показується минуле (історія), сьогодення (сучасність) і майбутнє міста, району (перспектива). Показу сучасності відведена частина екскурсії. І, нарешті, третій аспект - екскурсія повністю присвячена показу історичних подій, пам'ятників історії. Зв'язок із сьогоднішнім днем знаходить вираження в тому, що події минулого (деколи багатовікової давності) оцінюються з позиції сучасності, на основі досягнень науки. Коментарі і висновки враховують домінуючі точки зору сьогоднішнього дня.

Переконливість екскурсійного матеріалу забезпечується також: відбором найбільш важливих фактів, що розкривають тему; використанням переконливих порівнянь; умілим підбором доказів; посиланнями на авторитетні джерела, спогади учасників і очевидців подій; демонстрацією фотографій, копій справжніх документів, карт, схем.

Функція інформації. Екскурсія відповідно до своєї теми містить інформацію по конкретному розділу знань: про досягнення історичної науки, медицини, біології; про відкриття археологів; винаходах, досягненнях в господарському і культурному будівництві. Від таких важливих засобів інформації, як газета, радіо, телебачення, лекція, екскурсію відрізняє вища наочність. Значна частина інформації на екскурсії підтверджується показом об'єктів. Наявність інформації в екскурсіях не означає, що екскурсовод повинен, відступаючи від теми, робити повідомлення про останні події міжнародного життя. Основою для проведення екскурсії є затверджений текст. Не слід доповнювати зміст тематичної екскурсії матеріалами з уранішніх радіопередач або свіжих номерів газет, якщо не йдеться про повідомлення надзвичайної важливості.

Функція організації культурного дозвілля. Екскурсію відносять до тієї групи занять, яка визначається терміном «навчання і самоосвіта». Будучи формою культурного дозвілля, екскурсія забезпечує задоволення і формування духовних потреб людини. Вже в 20-і роки учені-екскурсіоністи приходять до думки про те, що екскурсія не відпочинок, а розумова праця, що вимагає від екскурсантів більшої напруги, ніж звичайна прогулянка по місту. Системність знань, що повідомляються в екскурсії, її привабливість у зв'язку з наявністю елементу «подорожності», можливість вибору відповідно до своїх інтересів - все це робить екскурсію популярним заняттям для людей.

Екскурсія займає важливе місце у ряді форм навчання без відриву від роботи. Помітно зростає роль екскурсії в організації культурного дозвілля там, де екскурсійні установи і музеї перейшли від епізодичних заходів до заходів щодо циклів. Екскурсійний цикл ставить завданням дати екскурсантам систему знань (наприклад, по історії рідного міста, про пам'ятники культури і історії, розташованих на його території). У крупних культурних центрах це завдання може бути звужене. Тут цикл з 5-6 екскурсій присвячується показу, наприклад, історичних пам'ятників.

Екскурсія у функції розширення культурно-технічного кругозору. Кожна екскурсія сприяє розширенню кругозору людини. Її учасники одержують знання по історії, у області мистецтва, архітектури, літератури, економіки. Нерідко екскурсія конкретизує знання екскурсантів, допомагає їм побачити те, що вони знали за письмовими джерелами, зі шкільних програм, з лекцій.

Функція формування інтересів людини. Завдання екскурсії - повідомити знання аудиторії і викликати інтерес у людей до конкретної галузі знань. Побувавши на літературній екскурсії, її учасники виявляють надалі цікавість до конкретного письменника. Учасники таких екскурсій надалі читають літературу по образотворчому мистецтву, літературній творчості, відвідують музеї, інші екскурсії. Екскурсія для багатьох стає початком роботи по самоосвіті.

Кожна конкретна екскурсія може виконувати одночасно декілька функцій. Це залежить від того, з якою групою екскурсантів вона проводиться. Для дітей і молоді екскурсія - це функція розширення культурно-технічного кругозору; для підлітків, що вибирають професію, - функція формування інтересів; для іноземних туристів - функція інформації і т.д.

Екскурсія, як і інші форми культурно-освітньої роботи (лекція, тематичний вечір, усний журнал, читацька конференція), має свої особливості в організації і методиці проведення. Її ознаки говорять про схожість з іншими формами чи ж підкреслюють її корінну відмінність від них.

Загальними ознаками для всіх екскурсій є:

1. Протяжність за часом проведення від однієї академічної години (45 хвилин) до однієї доби.

2. Наявність екскурсантів (групи або індивідуалів).

3. Наявність екскурсовода.

4. Наочність, зорове сприйняття, показ екскурсійних об'єктів на місці їх розташування.

5. Пересування учасників екскурсії по заздалегідь складеному маршруту.

6. Цілеспрямованість показу об'єктів, наявність певної теми.

7. Активна діяльність учасників (спостереження, вивчення, дослідження об'єктів).

Відсутність хоч би однієї з названих вище семи ознак позбавляє права називати захід, що проводиться, екскурсією.

Крім цих загальних ознак у кожного виду екскурсій є свої специфічні ознаки:

у автобусних - обов'язковий вихід з автобуса для огляду пам'ятників;

у музейних установах - знайомство з матеріалами, розташованими на стендах;

у виробничих приміщеннях - демонстрація діючих об'єктів (верстатів, агрегатів, механізмів).

Комплекс значень ознак екскурсії полягає в тому, що їх правильне розуміння не дозволяє помилково тлумачити суть екскурсії.

Таким чином, широке коло об'єктів показу, багатопланова тематика, розробленість методики ведення екскурсій, професійна майстерність екскурсоводів дозволяють екскурсії виконувати певні функції, кожна з яких грає велику роль у вихованні і освіті людини. Будь-яка форма культурно-освітньої роботи має свої відмітні ознаки. Основна ознака екскурсії - висока ступінь наочності. Важливі і інші ознаки. Вони неоднакові для різних екскурсій (автобусних і пішохідних, виробничих і музейних). Слід, проте, мати на увазі, що перераховані вище ознаки обов'язкові для будь-якої екскурсії.

2. Екскурсійний метод пізнання світу

У практиці використовується чимало різних методів пізнання світу: індуктивний, дедуктивний, аналітичний, синтетичний, методи абстрагування, аналогії, моделювання, узагальнення, експерименту і ін. Всі ці методи в тій чи іншій мірі використовуються при проведенні екскурсій.

В процесі педагогічної і культурно-виховної діяльності метод є основою отримання нових знань і формування етичних якостей людини. Метод для діяльності не може бути вибраний довільно. Головна вимога до методу така, що він повинен забезпечити досягнення мети з найбільшою ефективністю і найменшими витратами ресурсів.

У екскурсіях до числа таких ресурсів входить словесний матеріал (розповідь), демонстровані об'єкти (показ), транспортні засоби, робочий час екскурсовода.

За значенням і сферам застосування всі методи, використовувані в туристичній діяльності людини, можуть бути розділені на чотири категорії:

А. Діалектіко-матеріалістичний метод, який є основою будь-якого пізнавального процесу, незалежно від сфери, де відбувається дослідження.

Б. Загальні, формально-логічні методи, які служать основою для багатьох наук, - аналіз і синтез, індукція і дедукція, узагальнення і абстрагування, аналогії і ін. Загальним методом є формальна логіка - метод, використовуваний для відшукання нових результатів, переходу від відомого до невідомого. Загальні методи, їх елементи використовуються при проведенні екскурсій.

На дії методів аналізу і синтезу побудований екскурсійний аналіз. Не менш активний в екскурсійній методиці використовується метод аналогії. Застосовуючи аналогію в показі і розповіді, екскурсовод звертає увагу групи на схожість і відмінність пам'ятників, на єдність часу різних дій і місця, де розташовані об'єкти.

Аналогія в екскурсіях не зводиться до демонстрацій зовні схожих об'єктів. Це можуть бути разнні за формою і будовою об'єкти, але аналогічні за виконуваними функціями.

В. Конкретно-історічеський метод - сходження від абстрактного до конкретного. Даний метод припускає рух думки до повнішого, всестороннього і цілісного відтворення предмету в свідомості людини. Даний метод дозволяє утворити поняття, що відображають окремі сторони і властивості об'єкту.

Г. Методи, які знаходять застосування в одній із наук або галузі знань, а також при використанні різних форм повідомлення знань. Саме до цієї категорії методів ми можемо віднести екскурсійний метод. Екскурсійний метод - це сукупність методичних прийомів, які застосовують на екскурсіях. У широкому сенсі - це комплексний метод, який має ряд особливостей: вибір в спостережуваних об'єктах найважливішого і істотнішого; пов'язання матеріалу, що знов вивчається, з раніше отриманим екскурсантами досвідом і знаннями і ін.

Для екскурсійного методу характерний облік таких ознак екскурсії як наочність. Екскурсійний метод побудований на показі. У більшості екскурсій (окрім літературних) висунуті в розповіді екскурсовода положення аргументуються за допомогою зорових доказів. Нерідко розповідь є лише коментарем до зорової характеристики екскурсійних об'єктів.

Екскурсійний метод направлений на вивчення головного в темі. Він допускає, щоб окремі сторони виділялися і вивчалися більш поглиблено, ціле розчленовувалося на окремі частини, але за умови збереження тісного зв'язку між ними. Підставою для того, щоб назвати екскурсійний метод комплексним, є те, що в нім органічно поєднуються методи навчання і методи виховання.

Слід зазначити, що учені екскурсионісти бачили новизну і оригінальність цього методу не в сукупності методів, складових єдиний комплексний метод, а зовсім в іншому. Одні особливістю екскурсійного методу вважали моторность (тобто рух екскурсантів). Професор І.М. Греве бачив суть цього методу у формулі: "путешественность - душа екскурсионная". На початку 20-х років крупний фахівець екскурсійної справи Н.А. Гейнике відзначав, що серед методистів немає повної єдності у визначенні, що таке екскурсійний метод.

Професор Б.Е. Райков в книзі "Методика і техніка екскурсій" писав: "Під екскурсією ми маємо на увазі вивчення об'єктів за місцем їх природного знаходження (локальний принцип) і у зв'язку з пересуванням свого місця в просторі (моторний принцип). Ось ці два принципи, тісно між собою зв'язані, і складають суть екскурсійного методу". Він називав екскурсійний метод одним з видів активно-рухового засвоєння знань. Значення екскурсійного методу підкреслювалося у ряді його праць. Логічніше прийняти інше визначення: екскурсія - форма розповсюдження знань і виховання, побудована на екскурсійному методі. Багаторічна екскурсійна практика дозволяє зробити вивід, що екскурсійний метод є наочним на відміну від методів словесних і практичних. Характеризуючи цей метод, як комплексний спосіб пізнання дійсності, що оточує людину, необхідно бачити зв'язок поняття "конкретність" з принципом наочності. Комплексний характер екскурсійного методу знаходить свій вираз також в тому, що пізнання предметів і явищ навколишнього світу проходить за участю всіх органів чуття людини.

Учений екскурсовод В.І. Адо відзначав наступні переваги екскурсійного методу: дослідницький елемент в роботі учнів; живе, конкретне і життєве вивчення минулого; всестороннє сприйняття об'єкту; підвищений інтерес до роботи і на основі цього більш поглиблене і міцне засвоєння матеріалу. У більшості робіт особливості екскурсійного методу розглядаються стосовно учбово-виховної роботи з учнями. Насправді цей метод лежить в основі всієї екскурсійної роботи незалежно від того, яке коло учасників нею охоплено - діти або дорослі.

Таким чином, екскурсійний метод є основою екскурсійного процесу і є сукупністю способів і прийомів повідомлення знань. Основу сукупності складають: наочність; обов'язкове поєднання двох елементів - показу і розповіді; оптимальна взаємодія трьох компонентів - екскурсовода, екскурсійних об'єктів і екскурсантів; рух екскурсантів (моторность) за визначеним маршрутом з метою вивчення об'єктів за місцем їх природного розташування. Комплексний характер екскурсійного методу знаходить свій вираз у дії механізмів повідомлення знань екскурсоводом і засвоєння цих знань екскурсантами. Практично вся екскурсійна теорія всього лише аналіз дії екскурсійного методу. Мета екскурсійного методу пізнання світу - навчання (передача певної системи знань) і виховання (формування всесторонньо розвиненої особи).

Всі екскурсії побудовані на використанні особливого комплексного методу, в основі якого лежить поєднання традиційних педагогічних методів навчання і виховання. Різниця в тому, що використовуються вони з більшим ступенем наочності. При цьому вирішальне значення має не тільки логічна єдність методів навчання і виховання, але і дія тих законів, які є їх рушійною силою.

Таким чином, екскурсійний метод, будучи активним способом практичних дій екскурсовода і екскурсантів, створює умови для їх спілкування з об'єктами для організованої і ефективної діяльності екскурсантів.

Досвід екскурсійної роботи переконливо свідчить про те, що лише ті екскурсії досягають поставленої мети, які побудовані з урахуванням особливостей і вимог екскурсійного методу.

екскурсія інноваційний туристичний

3. Організація підготовки інноваційного екскурсійного продукту

Екскурсія є наочним процесом пізнання людиною навколишнього світу, який побудований на заздалегідь підібраних об'єктах, що знаходяться в природних умовах або розташованих в приміщеннях підприємств, лабораторій, науково-дослідних інститутів. Показ об'єктів відбувається під керівництвом кваліфікованого фахівця - екскурсовода. Процес сприйняття об'єктів екскурсантами підпорядкований завданню розкриття певної теми. Екскурсовод передає аудиторії бачення об'єкту, оцінку пам'ятного місця, розуміння історичного події, пов'язаної з цим об'єктом. Йому небайдуже, що побачить екскурсант, як він зрозуміє і сприйме побачене і почуте. Він своїми поясненнями підводить екскурсантів до необхідних виводів і оцінок, добиваючись тим самим потрібної ефективності заходу.

В процесі підготовки нової екскурсії можна виділити ряд основних етапів, які розташовуються в певному порядку. Розглянемо їх в тій послідовності, яка склалася в практиці роботи екскурсійної установи.

Вперше поняття «етапи підготовки екскурсії» було введено в ужиток у 1976 р. Тоді ж було названо п'ятнадцять етапів, розглянемо деякі з них:

1. Визначення мети і завдань екскурсії. Робота над будь-якою новою екскурсією починається з чіткого визначення її мети. Це допомагає авторам екскурсії більш організовано вести роботу надалі. Мета екскурсії - це те, ради чого показуються екскурсантам пам'ятники історії і культури і інші об'єкти. Розповідь екскурсовода підпорядкована тій же кінцевій меті. Назвемо декілька цілей: виховання патріотизму, любові і поваги до Батьківщини, суспільно-корисної праці, до інших народів; естетичне виховання, а також розширення кругозору, отримання додаткових знань в різних областях науки і культури і т.д. Завдання екскурсії - досягти цілей шляхом розкриття її теми.

2. Вибір теми. Вибір теми залежить від потенційного попиту, конкретного замовлення або цілеспрямованого створення певної тематики екскурсій. Кожна екскурсія повинна мати свою чітко певну тему. Тема є стержнем, який об'єднує всі об'єкти і підтеми екскурсії в єдине ціле. Відбір об'єктів при створенні екскурсії учасники творчої групи ведуть, постійно звіряючи свої матеріали з темою. Проте мало відібрати об'єкт по темі, треба знайти конкретний матеріал, на якому ця тема буде розкрита з найбільшою повнотою і переконливістю. Угрупування тем лежить в основі існуючої класифікації екскурсій.

3. Відбір літератури і складання бібліографії. В ході розробки нової екскурсії складається список книг, брошур, статей, опублікованих в газетах і журналах, які розкривають тему. Призначення списку - визначити зразкові межі майбутньої роботи по вивченню літературних джерел, надати допомогу екскурсоводам у використанні необхідного фактичного і теоретичного матеріалу при підготовці тексту. Перелік літератури розмножується в декількох екземплярах для зручності в роботі групи і тих екскурсоводів, які в майбутньому готуватимуться до проведення екскурсій по даній темі.

У переліку називаються автор, назва, рік видання, а також глави, розділи, сторінки. При великій кількості літературних джерел список може бути роздільний на дві частини: "Основна література" і "Додаткова література".

4. Визначення інших джерел екскурсійного матеріалу. Крім публікацій у пресі, можуть бути використані інші джерела. Автори екскурсії складають їх перелік, в який входять державні архіви, музеї, хронікально-документальні і науково-популярні кінофільми, де містяться матеріали по темі екскурсії. Як джерело можуть бути використані спогади учасників і очевидців історичних подій. Проте при використанні мемуарних матеріалів, щоб уникнути неточностей і тенденційності, слід проявляти обережність. Для розповіді повинні бути відібрані тільки достовірні, ретельно перевірені факти і відомості. Значну допомогу в пошуки і систематизації матеріалу екскурсій можуть надати комп'ютерні енциклопедії, зокрема мультимедійні бази даних на лазерних дисках.

5. Відбір і вивчення екскурсійних об'єктів. Показ об'єктів, як вже наголошувалося, є частиною, що займає чільне положення в екскурсії. Правильний відбір об'єктів, їх кількість, послідовність показу роблять вплив на якість екскурсії. Перед екскурсійними працівниками при створенні екскурсії стоїть завдання - відібрати з багатьох об'єктів найцікавіші і на вигляд, і за тією інформацією, яку вони з собою несуть.

Правильний відбір об'єктів забезпечить зорову основу сприйняття екскурсійного матеріалу і глибоке розкриття теми. Слід так організувати цю справу, щоб одні і ті ж об'єкти не кочували з екскурсії в екскурсію. По можливості у кожної теми повинні бути "свої" об'єкти. Різноманітність об'єктів дає можливість забезпечити правильне чергування вражень у екскурсантів, дозволяє зберегти елемент новизни при вивченні різних тем.

Якщо неможливо виключити той або інший об'єкт із передбачуваного маршруту зважаючи на його унікальність, які показуються у ряді екскурсій (оглядової, історичної, літературної, мистецтвознавчої), то такий об'єкт повинен бути розкритий особливо. При його показі повинні бути виявлені ті характерні риси, які не знайшли відображення в екскурсіях на інші теми. При показі таких об'єктів і розповіді залежно від теми кожного разу повинен бути використаний інший матеріал. Тому інтерес екскурсантів при їх повторному огляді, як правило, не знижується.

6. Оцінка об'єкту. У практиці підготовки екскурсій вироблена певна методика оцінки екскурсійних об'єктів. Застосування цієї методики особливо важливе в тих випадках, коли творці нової екскурсії, зустрічаючись на маршруті з декількома об'єктами, схожими за змістом, можуть вибрати ті з них, які найцікавіші для даної теми.

Екскурсія не повинна бути переобтяжена великою кількістю відвідуваних об'єктів, оскільки це збільшує її тривалість і викликає стомлюваність екскурсантів, а увага і інтерес при цьому слабшають. Оптимальна тривалість міської екскурсії складає 2-4 академ. години, при цьому екскурсанти з цікавістю сприймають не більше 15-20 екскурсійних об'єктів.

У екскурсію можуть входити об'єкти як однієї групи (наприклад, пам'ятники архітектури), так і декількох груп (пам'ятні місця, історичні пам'ятники, житлові будівлі, природні об'єкти). Набір об'єктів залежить від теми екскурсії, її змісту, складу екскурсійної групи.

Неправильно, наприклад, коли вся оглядова екскурсія побудована виключно на показі скульптурних пам'ятників і монументів. Слід уникати одноманітності побудови зорового ряду.

Зорові враження екскурсантів будуть неповними, якщо в маршрут разом із пам'ятниками і монументами не буде введений показ окремих будівель і вулиць, площ, пам'ятних місць, об'єктів природи.

В ході підготовки нової екскурсії більше уваги слід приділити вивченню об'єктів на місці, в їх природній обстановці. Необхідні початкові дані дає вивчення об'єктів за джерелами - книгам, альбомам, фотографіям.

Зустріч з екскурсійним об'єктом безпосередньо на місці його розташування, вивчення різних його сторін дозволяють екскурсоводу в майбутньому, при роботі з групою, вільно орієнтуватися у пам'ятника, кваліфіковано вести його показ.

Відбір об'єктів закінчується складанням картки (паспорти) на кожний з них. Дані картки використовуються як для теми, що конкретно розробляється, так і для майбутніх екскурсій. До картки прикріпляється фотографія об'єкту, відтворююча його нинішній і колишні види.

Таким чином, вирішальне значення в успіху розробки нової екскурсійної теми мають об'єкти.

Саме вони складають той пізнавальний матеріал, який є зоровою основою в розкритті теми, головний аргумент в доказах екскурсовода.

4. Методика проведення екскурсії (технологія проведення екскурсії)

Методика проведення екскурсій направлена на те, щоб допомогти екскурсантам легше засвоїти зміст екскурсій.

Робиться це за допомогою методичних прийомів, які діляться на дві групи - прийоми показу і прийоми розповіді, але практика вимагає застосування ще складнішій класифікації методичних прийомів: за їх призначенням, часом і місцем використання і т.д.

Завдання методичних прийомів - забезпечити найкращу дієвість екскурсійного методу повідомлення знань аудиторії. Методичні прийоми можуть бути розглянуті в декількох аспектах: як оптимальний спосіб виконання певних дій; як засіб перетворення пасивного огляду в активне спостереження об'єкту екскурсантами; як основа процесу трансформації усної інформації в зорову; як основа аналізу і синтезу на екскурсії і т.д.

Всі методичні прийоми, правильне використання яких складає одну з основ професійної майстерності екскурсовода, можуть бути розділені за призначенням таким чином:

- прийоми безпосереднього ведення екскурсії (показ і розповідь);

-прийоми, направлені на створення умов для ефективного проведення екскурсії.

Методичні прийоми підрозділяються на декілька груп залежно від їх призначення: методичні прийоми, завдання яких допомогти екскурсоводу встановити міцні контакти між екскурсоводом і екскурсантами; прийоми, завдання яких добитися стійкої уваги аудиторії до спостережуваного об'єкту; прийоми, що закріплюють увагу до розповіді, викликають у екскурсантів інтерес до певних питань; прийоми, що забезпечують зорове сприйняття екскурсійного матеріалу.

Охарактеризуємо найважливіші з них.

1) Прийоми показу.

Найбільш численну групу складають прийоми показу, які дозволяють спростити спостереження об'єкту, виділяти його особливості, які непомітні при звичайному огляді, дають можливість екскурсантам в думках розчленувати пам'ятник на складові частини, домислити втрачені деталі, "бачити" не існуючий в даний час об'єкт в його первинному вигляді, історичні події, які відбувалися багато років тому.

2) Прийом попереднього огляду. Цей прийом використовується в той момент, коли екскурсанти знаходяться на місці розташування пам'ятника. Він є першим ступенем спостереження об'єкту. На початку звучить коротке вступне слово екскурсовода, в якому він орієнтує групу на те, що саме слід побачити в ході спостереження об'єкту, які його якості і конкретні особливості рекомендується виявити в ході спостереження.

3) Прийом панорамного показу дає можливість екскурсантам спостерігати вид місцевості. Для панорамного показу можуть бути використані башти, дзвіниці, кріпосні стіни, мости і інші високі точки, звідки відкривається панорама міста, поля битви, долини, річки. Для активізації сприйняття екскурсантами широкої картини, що відкривається перед ними, необхідно в спостережуваній панорамі виявити композиційний центр і обернути на нього увагу групи. Інша особливість панорамного показу полягає в тому, що у поле зору екскурсантів потрапляє багато об'єктів. Екскурсовод повинен показати ті об'єкти, які розкривають тему, перейшовши від загального показу панорами до приватного.

4) Прийом зорової реконструкції (відтворення). Суть цього прийому полягає в тому, що словесним шляхом відновлюється первинна зовнішність історичної будівлі. Робить це екскурсовод, спираючись на зорові враження екскурсантів. Цей прийом широко використовують при показі пам'ятних місць, де проходили військові битви, народні повстання, страйки, революційні маївки, мітинги і інші події. Сюди ж відносять місця, пов'язані з життям і діяльністю державних діячів, відомих письменників, вчених, композиторів, художників. Завдання вказаного прийому дати екскурсантам можливість "зорово" відновити пам'ятне місце, будівлю, споруду в їх первинному вигляді, історична подія, яка відбулася на даному місці.

Якщо будівля перетворилася на руїни (сліди війни, землетрусу, часу), провести зорову реконструкцію екскурсоводу допомагають його уцілілі частини і деталі. Якщо ж споруда не збереглася, на допомогу приходить наочна допомога "портфеля екскурсовода". Використовуються фотографії об'єкту, малюнка, креслення, схеми, образотворчий матеріал, що характеризує обстановку, в якій відбувалися події.

5) Прийом зорового монтажу є одним з варіантів методичного прийому реконструкції. Екскурсовод, використовуючи прийом зорового монтажу, складає потрібний образ, підсумовуючи зовнішній вигляд декількох пам'ятників, а також їх окремих частин. Складові частини можуть бути "запозичені" з тих об'єктів, які в даний момент служать предметом спостереження екскурсантів. У зоровому монтажі можуть бути використані фотографії, креслення, малюнки.

6) Прийом локалізації подій. Важливу роль в конкретизації подій грає методичний прийом локалізації, тобто зв'язок подій з конкретним місцем. Цей прийом дає можливість обмежити увагу учасників екскурсії відомими рамками, прикувати їх погляди в даній конкретній території саме до того місця, де відбулася подія. При викладі матеріалу цей прийом передбачає перехід від загального до часткового.

7) Прийом абстрагування є уявним процесом виділення з цілого яких-небудь частин з метою подальшого глибокого спостереження. Цей методичний прийом дозволяє екскурсантам розглянути ті ознаки предмету (пам'ятника історії і культури, монументальної скульптури), які служать основою для розкриття теми (підтеми). Прийом абстрагування побудований на спостереженні: а) одного з об'єктів за допомогою уявного відвернення від інших об'єктів, розташованих поряд, на тій же площі або вулиці; б) однієї з частин будівлі (поверху, балкона, крильця та ін.) при відверненні від інших його частин, які менш істотні або не потрібні для розгляду даної теми. Цей прийом одержав свою назву від терміну "абстрагування", що означає уявне виділення, вичленення окремих ознак, властивостей, зв'язків і відносин конкретного предмету. Використанню цього прийому передує пояснення екскурсовода, які частини предмету, будівлі з'являться предметом показу. Абстрагування дозволяє екскурсантам "не бачити" того, що не має відношення до даної екскурсії.

8) Прийом зорового порівняння. У екскурсійній методиці використовуються різні види порівняння: зорове, словесне, порівняння зорово сприйманого об'єкту з об'єктом, в думках ре конструйованим або показаним екскурсантам раніше. Даний прийом побудований на зоровому зіставленні різних предметів або частин одного об'єкту з іншим, що знаходиться перед очима екскурсантів.

При цьому порівнюють один з одним як схожі, так і різні за зовнішнім виглядом об'єкти. Використання прийому зорового порівняння дає можливість екскурсантам представити дійсну величину об'єкту (наприклад, висоту пам'ятника, довжину кріпосних стін, ширину вулиці), дозволяє скоротити кількість цифр в розповіді, число використовуваних фактів і прикладів, час що витрачається на пояснення.

Одне із завдань даного методичного прийому - виявити характерні риси, особливості об'єкту, показати його оригінальність, неповторність. Підвівши підсумки "спостереження" екскурсовод називає схожі елементи двох об'єктів або їх відмінність один від одного.

9) Прийом інтеграції (відновлення, заповнення) побудований на об'єднанні окремих частин спостережуваного об'єкту в єдине ціле. Використання прийому інтеграції не викликає труднощів, адже для кожної людини пізнання навколишнього світу починається з вивчення одиничних предметів і фактів. Показуючи будівлю, споруду, пам'ятне місце, екскурсовод йде шляхом інтеграції, тобто об'єднання різних сторін, деталей, властивостей, в єдине ціле.

Дія методичного прийому інтеграції в екскурсії пов'язана з методом синтезу - з'єднання окремих частин, деталей, узагальнення розірваних фактів в єдине ціле.

Наприклад, прийом інтеграції може бути використаний при показі архітектурного ансамблю. Спочатку показується кожна будівля окремо, потім екскурсовод об'єднує (інтегрує) зорові враження, одержані екскурсантами при спостереженні окремих об'єктів. На завершальному етапі показу група спостерігає ансамбль як єдність декількох будівель. І екскурсовод формулює висновки, характеризуючи ансамбль в цілому.

10) Прийом зорової аналогії заснований на дії одного із загальних методів наукового пізнання - методу аналогії. Прийом аналогії побудований на порівнянні: а) даного об'єкту з фотографією або малюнком іншого аналогічного об'єкту; б) спостережуваного об'єкту з тими об'єктами, які екскурсанти спостерігали раніше. Механізм дії цього прийому полягає в тому, що екскурсовод "ставить" перед екскурсантами два об'єкти, причому тільки один з них фізично знаходиться перед їх очима.

Прийом зорової аналогії складніший, чим прийом зорового порівняння. При зоровому порівнянні зіставляються дві схожі між собою будівлі, споруди, документ, рослина, пам'ятні місця, портрета, що знаходиться в даний момент перед екскурсантами. Завдання екскурсовода, що використовує цей прийом при показі об'єкту, - привернути екскурсантів до активного пошуку аналогії, викликати в пам'яті уявлення про зовнішній вигляд аналогічного об'єкту, який вони бачили на колишніх екскурсіях. При цьому у кожного екскурсанта може бути своя аналогія.

11) Прийом перемикання уваги. Після спостереження об'єкту екскурсанти за пропозицією екскурсовода переносять свій погляд на інший об'єкт (наприклад, перенесення погляду з дому, побудованого на початку минулого століття, на нинішню багатоповерхову будівлю або перехід від спостереження панорами міста до спостереження об'єктів природи). Наявність контрасту збагачує новими враженнями. Порівняння об'єктів дозволяє краще зрозуміти спочатку спостережуваний об'єкт.

12) Методичний прийом руху. Слід розрізняти два поняття: "рух" як ознака екскурсії і "рух" як методичний прийом. Це різні речі.

Рух в екскурсії як методичний прийом є рухом екскурсантів поблизу об'єкту з метою кращого його спостереження (наприклад, огляд кріпосних стін, рух екскурсантів уздовж конвеєра на заводі та ін.). У ряді випадків рух групи використовується для того, щоб екскурсанти одержали уявлення про крутизну схилу гори, висоту башти (дзвіниці, мінарету), глибину рову, відстань об'єкту і т.п. Окрім цього, рух в екскурсіях використовується як методичний прийом показу екскурсійних об'єктів окремих будівель, споруд, вулиць, архітектурних ансамблів, площ. У ряді випадків використовують сповільнений рух на автобусі навколо комплексу об'єктів. Під час такого руху комплекс спостережуваних об'єктів на очах екскурсантів як би обертається, виявляючи все нові об'єкти.

Іноді рух пішохідної групи організовується при панорамному показі,. Цей методичний прийом дає можливість вести багатоплановий показ панорами, дозволяє виявляти повторюваність деталей, схожість об'єктів, їх відмінності, характерні особливості.

Інший варіант руху як методичного прийому - обхід навколо будівлі, споруди, пам'ятника. Рух навколо житлового мікрорайону допомагає виявити перевагу нової забудови міста, показати раціональність розташування будівель - житлових, комунально-побутових, культурно-освітніх та ін., виявити їх функціональні особливості. Третій варіант - рух до пам'ятника.

Методично воно побудоване таким чином, що в ході пересування автобусної або пішохідної групи об'єкт починає поступово вимальовуватися, все виразніше, виникаючи і збільшуючись в розмірах на очах екскурсантів. Це дозволяє екскурсоводу виявити особливості об'єкту, звертаючи на них увагу групи, підвести екскурсантів до необхідних висновків.

13) Показ меморіальної дошки. За наявності на екскурсійному об'єкті меморіальної дошки екскурсоводу слід починати з аналізу об'єкту і розповіді про події, з ним зв'язані. Тільки після цього увага екскурсантів звертається на меморіальну дошку, яка на даному об'єкті встановлена. Якщо меморіальну дошку добре видно екскурсантам і вони вже прочитали напис на ній, екскурсоводу не слід зачитувати її вголос.

14) Методичні прийоми розповіді є як би пружиною усної мови, їх основне завдання - піднести факти, приклади, події так, щоб екскурсанти одержали образне уявлення про те, як це було, побачили велику частину того, що було їм розказано екскурсоводом.

Прийоми розповіді можна розділити на дві великі групи. Перша група об'єднує прийоми, пов'язані з формою розповіді (довідка, опис, репортаж, цитування). Прийоми цієї групи виконують завдання донести до екскурсантів зміст розповіді, сприяють формуванню інформації, її впорядкуванню, запам'ятовуванню, зберіганню і відтворенню в пам'яті екскурсантів.

Друга група об'єднує прийоми характеристики, пояснення, питань-відповідей, посилання на очевидців, завдань, словесного монтажу, співучасті, індукції і дедукції. Прийоми цієї групи малюють зовнішню картину подій, дії конкретних персонажів.

15) Прийом екскурсійної довідки використовується в поєднанні з прийомами зорової реконструкції, локалізації, абстрагування. Екскурсовод повідомляє короткі дані про спостережуваний об'єкт: дату споруди (реставрації), авторів проекту, розміри, призначення та ін. При огляді додаткових об'єктів цей прийом використовується самостійно, коли, виклавши довідковий матеріал, екскурсовод закінчує знайомство групи з об'єктом. За своїм змістом і побудові даний прийом нагадує путню екскурсійну інформацію.

16) Прийом опису ставить своїм завданням надати допомогу в правильному відображенні об'єкту в свідомості екскурсантів (форма, об'єм, з якого матеріалу виготовлений, розташування щодо навколишніх об'єктів). Для опису об'єкту характерні точність, конкретність. Цей прийом припускає виклад екскурсоводом характерних рис, прикмет, особливостей зовнішнього вигляду об'єкту в певній послідовності.

Прийом опису відноситься не тільки до об'єктів (архітектурним пам'ятникам), але і до історичних подій. На відміну від опису об'єктів опис історичних подій носить образний характер. Воно викликає у екскурсантів зорові образи, дозволяє їм в думках представити, як відбувалася подія. Таким чином, прийом опису подій носить підлеглий характер, стуляючись з методичним прийомом зорової реконструкції.

17) Прийом характеристики побудований на визначенні відмітних властивостей і якостей предмету, явища, людини. У екскурсії дається мовна характеристика об'єктів і "дійових" в екскурсії осіб.

18) Прийом пояснення - форма викладу матеріалу, коли в розповіді, крім довідки про історичну подію, розкриваються суть і причини, його що викликали. Найчастіше цей прийом використовується у виробничо-економічних і природознавчих екскурсіях, де в розповіді пояснюються внутрішні зв'язки процесів і явищ.

Прийом пояснення характерний для екскурсій з показом витворів образотворчого мистецтва. Екскурсовод пояснює сенс зображеного художником в картині, зміст пам'ятника монументальної скульптури. У архітектурній екскурсії за допомогою цього прийому виявляються, особливості конструкції будівлі, характерні риси цілого ансамблю. Особливість прийому пояснення полягає в тому, що розповідь про об'єкт носить доказовий характер.

19) Прийом коментування. Коментар в періодичному друці використовується в двох видах - як тлумачення подій, явищ, текстів, а також як міркування або критичні зауваження про що-небудь, що викликає інтерес у читачів. У екскурсії методичний прийом коментування використовується екскурсоводом при викладі матеріалу, що роз'яснює сенс події або задум автора пам'ятники історії і культури, який в даний момент спостерігається екскурсантами.

20) Прийом репортажу. Репортаж є жанром журналістики, який оперативно повідомляє про яку-небудь подію, є інформацією про те, що в даний момент відбувається перед очима репортера. Журналіст, що використовує даний жанр, завжди є очевидцем або учасником події, що відзначається. У екскурсії - це коротке повідомлення екскурсовода про подію, явище, процес, очевидцями яких є екскурсанти. Розповідь при цьому йде про об'єкт, що потрапив в полі їх зору (наприклад, про рухомий конвеєр, де відбувається збирання автомобілів). Цей прийом ефективний лише тоді, коли об'єкт показується в розвитку, він допомагає побачити, як змінюється об'єкт в ході спостереження і народжується щось нове.

Складність використання такого прийому полягає в тому, що розповідь в значній своїй частині не готується наперед, він не входить цілком в індивідуальний текст екскурсовода, а носить характер імпровізації, тобто складається екскурсоводом на ходу, під час спостереження того, що відбувається.

21) Цитата в екскурсії направлена на те, щоб викликати в свідомості екскурсантів зоровий образ, тобто виступає в ролі зорово сприйманої інформації. У тексті екскурсії у вигляді цитат використовуються уривки з художніх творів (проза, вірші). Особливо ефективно цитування в тих випадках, коли необхідно відтворити картини життя в далекі часи, побут і діяльність наших предків.

22) Прийом питань-відповідей. Суть цього прийому полягає в тому, що в ході розповіді екскурсовод ставить різні питання екскурсантам з метою їх активізації. Велика частина таких питань не розрахована на те, щоб одержати на них які-небудь відповіді від учасників екскурсії. Вони виконують функцію методичного прийому. Їх можна розділити на декілька видів:

а) питання, на які екскурсовод відразу ж або після закінчення деякого часу сам дає відповідь, продовжуючи свою розповідь по темі;

б) питання історичного характеру, що є твердженням чого-небудь у формі питання. Такі питання в лекційній пропаганді розглядаються як прийом ораторської мови;

в) питання екскурсовода, на які відповідають екскурсанти, загострюють увагу екскурсантів до змісту екскурсії, вносять деяку розрядку і допомагають краще з'ясувати підтему.

23) Прийом посилання на очевидців. Використання цього прийому в розповіді дає можливість для образного відтворення подій.

24) Прийом завдань, використовуваний в розповіді екскурсовода, знаходить вираз в його обігу до екскурсантів: "Подумайте, чому цей пам'ятник так названий? Пригадаєте, на що схоже ця будівля (ця башта)? Які прикмети на місцевості говорять про минуле? пояснить, чому тут зроблений такий напис." та ін. Коли екскурсовод дає подібні завдання, він не припускає, що учасники їх тут же виконають. Прийом направляє увагу екскурсантів на конкретну будівлю, певну частину будівлі, на ті деталі, розуміння яких важливо для засвоєння даних питань. Завдання цього прийому - зацікавити екскурсантів, примусити їх задуматися, активізувати свою розумову діяльність, порушити уяву.

25) Прийом новизни матеріалу полягає в тому, що в ході розповіді по темі повідомляються факти і приклади, невідомі екскурсантам. Цей прийом використовується екскурсоводом в той момент, коли необхідно привернути увагу групи до об'єкту, зробити сприйняття спостережуваного ефективнішим.

26) Прийом словесного (літературного) монтажу. Використовуючи його, екскурсовод своя розповідь будує на наборі уривків з різних літературних творів, документальних матеріалів, опублікованих в періодичному друці. Зміст цих уривків розкриває підтему екскурсії або одне з основних її питань. Цей прийом дає можливість відтворити картину подій.

27) Використання екскурсоводом літературного монтажу засноване на "перетворенні" одного виду мистецтва (словесного) в інший вид (образотворчий). Тому для літературного монтажу потрібно підбирати такі уривки з художніх творів, які дозволять екскурсантам "побачити" картину подій, відчути їх динаміку.

28) Прийом співучасті. Завдання цього прийому - допомогти екскурсантам стать учасниками тієї події, якій присвячена екскурсія. Робиться це за допомогою, наприклад, звернення до групи: "Уявіть собі, що ми з вами знаходимося на цьому полі під час наступу ворожих військ". Потім за допомогою прийому зорової реконструкції відновлюється картина бою.

29) Прийом дискусійної ситуації. Екскурсовод, використовуючи цей прийом, висуває в своїй розповіді таке положення, яке викликає дискусійну ситуацію. Цей прийом дає можливість в частині екскурсії замінити монологічну форму матеріалу відкритим діалогом. Свою точку зору по висунутому положенню висловлюють два-три екскурсанти. Потім екскурсовод, підводячи підсумки, робить висновки.

30) Прийом зіштовхування суперечливих версій використовується в розповіді екскурсовода, наприклад, при оцінці певної історичної події, затвердження дати виникнення конкретного міста або походження назви міста (річки, озера, місцевості).

31) Прийом персоніфікації використовується для уявного створення образу конкретної людини (письменника, державного діяча, воєначальника). Рекомендується робити це за допомогою яскравої розповіді про окремі епізоди з життя тих людей, з якими пов'язана тема екскурсії, або на основі опису якої-небудь історичної події, в якій ці люди брали участь.