Стратегія конкурентоспроможності україно-польського прикордоння в контексті туристичного співробітництва

В посттрансформаційний період розвиток транскордонного співробітництва західних українських регіонів залежить від впливу таких чинників як:

1. Системні характеристики режиму перетину кордону (кількість міжнародних пунктів пропуску, наявність і довжина черг, складність і тривалість оформлення митних процедур, суб'єктивне ставлення працівників прикордонної та митної служб, умови очікування у чергах). Так, наприклад, на кордоні України з Польщею довжиною 540 км функціонує лише шість автомобільних пунктів пропуску, відстань між якими становить 70-90 км. З них тільки в чотирьох пунктах дозволено рух вантажного автотранспорту, тобто щільність - один пункт пропуску на 70-90 км. За чинними нормами ЄС має бути один пункт пропуску на 20-30 км кордону. Для прикладу, на німецько-польському кордоні довжиною 456 км до приєднання Польщі до Шенгснської Угоди діяло 36 пунктів пропуску [39].

Існуюча мережа пунктів пропуску не задовольняє потреби економіки держави у розвитку міжнародних зв'язків, перешкоджає швидкому перетину державного кордону і переміщенню вантажів, шкодить міжнародному іміджу держави, стримує зростання обсягів транзитних перевезень, створює передумови для переміщення контрабандних товарів поза пунктами пропуску, спричиняє значні економічні втрати на державному і місцевому рівнях, уповільнює розвиток прикордонних територій та інтеграцію України до ЄС.

Слід враховувати, що недосконалість інфраструктури міжнародних пунктів пропуску зумовлює переорієнтацію транзитних транспортних і пасажирських потоків на території сусідніх країн і, як наслідок, - зменшення податкових надходжень та депресивність прикордонних регіонів.

Невідповідність існуючої мережі пунктів пропуску транзитному потенціалу України особливо актуалізується з огляду на обсяги пасажиро-транспортних потоків та очікуване їх зростання у зв'язку з реалізацією наданих УЄФА державних гарантій і підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи з футболу у 2012 році.

Розвиненість транспортної мережі, яка створює можливості швидкого і безперешкодного перевезення пасажирів і вантажів з однієї країни в іншу у межах прикордоння: автобусні маршрути, залізничне сполучення, мала авіація тощо. Незважаючи на достатню кількість транспортних коридорів на території західних областей України і сусідніх країн, існуюча транспортна інфраструктура, зокрема, дороги, потребує покращення щільності мережі та якості. Найвища щільність мережі доріг у польських субрегіонах - від 40 до 78 км доріг на 100 км2. На українському боці кордону цей показник змінюється від 25 до 38 км на 100 км2, у білоруських областях - від 27 до 47 км на 100 км2.

Складність, вартість і тривалість процедур оформлення віз та отримання закордонних паспортів, включаючи черги у консульствах і посольствах, несприятливе ставлення працівників консульських установ до бажаючих отримати візи, складність і частоту отримання закордонних паспортів.

Поряд з цим, у міграційно-візовій політиці країн ЄС спостерігаються позитивні процеси, що стимулюють розвиток ТКС, зокрема: запровадження карти поляка, укладення угоди про малий прикордонний рух, зменшення кількості відмов на видачу візи, рівень яких на сьогодні досягає близько 6-7 % (приблизно вдвічі менше, ніж до набуття чинності Угоди про спрощення оформлення віз між Україною та ЄС). Спостерігається зростання доступності багаторазових віз. Так, влітку 2011 р. показник видачі багаторазових віз “новими” країнами Шенгенської зони становив близько 32 %, у листопаді 2010 р. _ 37 %. Окрім того, близько 30 % отриманих віз видавалися безкоштовно згідно зі статтею 6 Угоди про спрощення оформлення віз між Україною та ЄС. Втім, короткостроковість більшості багаторазових віз (1-2 місяці) призводить до досить низької практичної вартості [59] . Висока вартість шенгснських віз і жорстка система в'їзду призводить до скорочення транскордонної міграції..

Значне зменшення кількості виданих віз відбулося за рахунок зменшення кількості поданих заяв (аплікаційних форм) на отримання візи внаслідок: складності аплікаційних вимог, необхідності листа-запрошення, резервування номера в готелі тощо; організаційних перешкод, черг перед консульськими установами, тривалості очікування віз.

Рівень корупції у сферах державного управління, дотичних до транскордонного співробітництва (отримання закордонних паспортів і віз, переміщення товарів через митний кордон України, дозвільні процедури, діяльність контролюючих органів та самоврядних інституцій).

Якість і повнота системи інституціонального (законодавчого та нормативно-розпорядчого) забезпечення транскордонного співробітництва та умов підприємницької діяльності у його межах, включаючи акцизи на основні групи товарів “човникової” торгівлі, дрібногуртової торгівлі (алкогольні напої, тютюнові вироби, нафтопродукти тощо), антимонопольне законодавство, митно-тарифні і нетарифні обмеження, міграційне законодавство, рівень централізації влади (симетричність адміністративних і фінансових можливостей місцевої влади по обидва боки кордону).

Економічна політика уряду, у тому числі спільні міждержавні ініціативи і проекти, регіональна політика та взаємодія центру з регіонами (погодження службових відряджень, обмеження на виїзди чиновників за кордон), а також влади і бізнесу (тиск на підприємців, високі фіскальні і трансакційні витрати тощо).

Зацікавленість ЄС у розвитку українсько-польського транскордонного співробітництва _ передача управлінських технологій, сприяння розвитку інституційної інфраструктури, фінансування освітніх та екологічних проектів транскордонної співпраці, запровадження інструменту сусідства та партнерства тощо. Так, із запровадженням Європейського інструменту сусідства та партнерства (ЄІСП) стратегічно та політично обумовлений характер допомоги із сторони ЄС було додатково посилено через збільшення обсягів коштів фінансування транскордонних програм. Індикативні асигнування на програми транскордонного співробітництва 2007-2013 рр. значно більші, ніж у 2004-2006 рр. Загальне фінансування, доступне для програм ТКС ЄІСП на 2007-2010 рр., складає 583,28 млн. євро, з яких 274,92 млн. євро - ЄІСП, а 308,36 млн. - Європейський фонд регіонального розвитку (ЄФРР). На період 2011-2013 рр. передбачено ще 535,15 млн. євро (252,23 млн. - ЄІСП, 282,93 млн. - ЄФРР), що пов'язано з середньостроковим переглядом цієї стратегії та прийняттям Індикативної програми на 2011-2013 рр [1].

Рівень поінформованості населення про можливості та перспективи використання інструментів транскордонного співробітництва в своїй професійній та побутовій діяльності, включаючи інтенсивність висвітлення проблем транскордонного співробітництва в засобах масової інформації регіону.

Компетентність місцевих службовців та працівників підрозділів функціональних вітчизняних міністерств і відомств (закордонних справ, економіки, регіонального розвитку та будівництва) у питаннях транскордонного співробітництва, здатність ефективно використовувати його можливості та інструменти для розвитку регіонів і вирішення актуальних проблем місцевого розвитку.

Рівень розвитку інституційної, комунікаційної інфраструктури ТКС (доступу учасників транскордонного співробітництва до ресурсів телефонних та інтернет-комунікацій), підготовки кадрів для системи транскордонного співробітництва.

Необхідність активізації співробітництва у сфері культури (спільне історичне минуле населення прикордонних територій, культурна спадщина та близькість культур, родинні зв'язки; чисельні етнічні меншини сусідніх країн по обидва боки кордону, релігійна співпраця тощо). Діяльність дипломатичних представництв розвинених країн свідчить, що однією з передумов ефективної співпраці транскордонних регіонів є співробітництво, ініційоване у сфері культури. Така співпраця часто не потребує значних інвестицій і ризиків, але виступає індикатором потенційних можливостей налагодження співробітництва в інших галузях _ економічній, технологічній, екологічній, соціальній, політичній тощо. Подібність і компліментарність культур прикордонних регіонів сусідніх держав є визначальною для комунікацій на управлінському та міжособистісному рівні. Тому у більшості програм транскордонної співпраці обов'язково включається налагодження контактів саме у сфері культури.

12. Ментальність населення, традиції (історичні та культурні зв'язки між мешканцями прикордоння сусідніх країн, спільність інтересів і традицій, толерантність тощо).

Оцінюючи позитивний чи негативний вплив вищеописаних чинників, наголосимо, що особливо важливого значення на поглиблення ТКС має поділ за ознакою прозорості, оскільки є чинники, дія яких латентна при сильному довготривалому впливі на розвиток ТКС. Подібна ситуація спричиняє ігнорування цих чинників органами державного управління, що обмежує можливості вирішення актуальних проблем ТКС. Насамперед йдеться про суспільну психологію та ментальність населення і тісно пов'язану з ними громадську активність, а також економічну політику уряду.

Чинники негативного впливу на розвиток ТКС перешкоджають євроінтеграційному процесу та досягненню бажаного рівня ефективності ТКС; посилюють маргіналізацію, відсталість і депресивність прикордонних регіонів; сприяють уповільненню темпів економічного зростання, структурних зрушень у процесі трансформації; знижують інвестиційну привабливість і конкурентоспроможність транскордонного регіону.

Активне транскордонне співробітництво є одним із найбільш дієвих чинників розвитку прикордонних регіонів. Саме внаслідок його недостатньої ефективності більшість районів західних областей депресивні з високим рівнем тінізації ринку праці та міграції населення, трансферту капіталу, технологій, поширенням необліковуваної та дрібно гуртової «човникової» торгівлі. Внаслідок цього обмежуються податкові надходження до місцевих бюджетів (у тому числі через низький рівень підприємницької активності) для фінансування заходів соціально-економічного розвитку територій.

Особливо негативного впливу із сторони об'єктивних та суб'єктивних чинників зазнає підприємництво в сільській місцевості, яке змогло зайняти певну нішу як на вітчизняному, так і закордонному ринку. Йдеться про продукцію народних промислів, сувенірні товари тощо. Зважаючи на недостатню дієвість стимулів господарської діяльності у цій сфері, різко скорочується кількість суб'єктів господарювання, що загрожує зникненню окремих напрямів народної творчості.

Ринок праці на прикордонних територіях недостатньо збалансований і неспроможний забезпечити баланс між попитом та пропозицією, негативно впливає на стимулювання його розвитку, що підтверджується тенденціями і динамікою кількісних і якісних змін у цій сфері, зокрема:

зниженням рівня ділової активності населення: незважаючи на зростання кількості малих підприємств, труднощі у започаткуванні діяльності та функціонуванні підприємств негативно впливають на стан регіональних ринків праці, зумовлюють їх тінізацію;

внутрішнім ринкам праці притаманні ознаки нерозвиненості та деформованості, істотного галузевого і регіонального безробіття;

зменшення попиту на кваліфікованих спеціалістів зумовлює зростання потреби у низькокваліфікованих працівниках та дефіцит трудових ресурсів в окремих видах економічної діяльності (будівництві, сільському господарстві, сфері послуг) та окремих робітничих професій;

домінує невирішеність проблеми економічної активності населення: поряд із зростанням частки економічно активного населення, спостерігається зростання його реальної частки (щорічно на 0,4 %), з урахуванням зайнятості в тіньовому секторі (значна частина працівників фактично нелегально зайнята у приватних підприємців, фермерів, у будівництві, автозаправних станціях і у майстернях, на ринках, у посередницьких та інших послугах);

зростає чисельність безробітних серед сільського населення, мешканців малих міст, що знижує середньогалузеву ефективність трудоресурсного потенціалу через механічне перевищення зайнятості в аграрному секторі за рахунок обліку зайнятих в особистих селянських господарствах;

порушення морально-психологічного клімату у суспільстві внаслідок безробіття молоді і жінок та зростання масштабів міжнародної міграції трудових ресурсів у прикордонних регіонах.

Інституційне та нормативно-розпорядчс забезпечення розвитку ТКС у західних регіонах України досі ще не завершене. Незважаючи, що транскордонна співпраця регулюється як міжнародними, так і вітчизняними законодавчими актами, нормативно-розпорядчими і програмними документами (Європейська рамкова конвенція про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або властями, до якої Україна приєдналася у 1993 р.; Закон України «Про транскордонне співробітництво»; Державна програма розвитку транскордонного співробітництва на 2007-2010 рр.; Програма розвитку єврорегіонів та інші документи, прийняті вищими органами державного управління України), основними проблемами їх взаємоузгодження та практичної реалізації залишаються:

практика несумлінного виконання чинних законів і державних програм, неоднакове розуміння окремих нормативних положень як міністерствами та відомствами, так і місцевими органами державної влади;

розпорошення регуляторних функцій, пов'язаних із розвитком ТКС, між різними органами державної влади;

збереження надмірного адміністративного впливу на регіональний розвиток, зокрема на його транскордонну складову;

відсутність критеріїв оцінки ефективності ТКС, що призводить до безсистемності при формуванні його інституціонального забезпечення і не дозволяє підпорядкувати всі законодавчі акти досягненню єдиної стратегічної мети;

недостатній рівень впливу норм інституціонального забезпечення (зокрема, положень Закону України «Про транскордонне співробітництво») на перебіг процесів у ТКС; нечіткість механізму виділення та використання фінансових ресурсів для розвитку ТКС; відсутність уваги до таких форм сприяння ТКС, як правова, організаційна, інформаційно-аналітична, методична, маркетингова та ін.

Крім того, до недоліків інституційного забезпечення системи сприяння розвитку ТКС у прикордонних регіонах України відноситься те, що:

-державні органи влади центрального рівня, зокрема міністерства та відомства, у своїй нормотворчій діяльності об'єктивно не враховують проблеми та реальні процеси, які відбуваються у ТКС українських регіонів;

-місцеві органи державної влади та місцевого самоврядування, а також єврорегіони, що концентруються на обласному рівні, не володіють достатніми нормотворчими можливостями, оскільки адміністративна система настільки централізована, що регуляторні акти регіональної влади істотно не впливають на розвиток ТКС;

-самоврядні громадські організації як елемент інституційного забезпечення ТКС взагалі фактично відсутні. Більшість громадян не об'єднані в такі організації або не розраховують на суттєве сприяння; організації позбавлені відповідних адміністративних і фінансових важелів впливу і працюють, насамперед, в режимі “підрядників” донорських організацій транскордонних проектів, виконуючи швидше “квазіпідприємницьку” функцію, аніж роль самоврядних інституцій;

відсутня система державних статистичних спостережень та досліджень процесів ТКС в усіх сферах, що спотворює об'єктивний аналіз ефективності ТКС;

недостатнім є розуміння органами державної влади вагомої ролі культурного співробітництва в межах транскордонних об'єднань як передумови інтегрування інституційного базису та інших видів транскордонної співпраці.

До цього часу все ще залишаються істотні недоліки інституційного забезпечення ринку праці на прикордонних територіях, до яких відносяться:

відсутність практики проведення структурної реформи ринку праці місцевими органами державної влади, що зумовлює невирішеність проблеми географічної та професійної мобільності трудових ресурсів на внутрішньому ринку;

низький рівень залучення недержавних підприємств, установ, а також громадських організацій ринку праці до здійснення заходів у межах транскордонного співробітництва, здатних забезпечити підготовку необхідних кваліфікованих кадрів та встановити контакти з представниками територіальних громад регіонів сусідніх держав, із урахуванням відповідних фахових та мовних знань;

недостатній рівень самостійності місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у прийнятті рішень щодо здійснення спільних із суб'єктами транскордонного співробітництва інших держав заходів з розбудови соціальної інфраструктури ринку праці прикордонних регіонів;

відтворення якісної та конкурентоспроможної пропозиції трудових ресурсів на ринку праці через механізм формування та реалізацію національної демографічної, міграційної та освітньої політики;

нерозвиненість системи соціального партнерства на ринку праці, недостатня роль профспілок у вирішенні конфліктів між організаціями, що представляють різні верстви суспільства, шляхом переговорів та компромісів за участю органів місцевих органів виконавчої влади;

-уповільнення активності державних органів влади у вирішенні проблем нелегальної міжнародної трудової міграції громадян України та приведення Закону України “Про ратифікацію Європейської конвенції про правовий статус працівників-мігрантів” у відповідність із законодавством приймаючої сторони в частині гарантій дотримання прав і свобод українських громадян за кордоном.

Оцінка стану й ефективності, аналіз чинників та негативних наслідків недостатнього розвитку ТКС західних регіонів України дозволяють стверджувати, що підвищення ефективності державної політики у цій сфері потребує реалізації першочергових заходів за напрямами:

покращення стратегічного планування українсько-польського ТКС з чітким визначенням пріоритетів стратегії співробітництва;

підвищення ефективності реалізації програм транскордонного співробітництва країн ЄС на території України;

легалізація ринку праці та активізація розвитку транскордонного підприємництва в малих прикордонних містах і гірських депресивних районах.

До пріоритетів державної стратегії поглиблення українсько-польського ТКС у напрямі активізації співробітництва та наближення цього процесу до європейських стандартів віднесемо зміни функцій та повноважень державних органів управління у формі міжнародних економічних і гуманітарних відносин.

Насамперед, йдеться про включення транскордонного співробітництва в систему пріоритетів зовнішньої політики України та формування на цій основі відповідного інституціонального забезпечення для належного розвитку пов'язаних із ним процесів. Зокрема, Закон України “Про транскордонне співробітництво” необхідно істотно змінити у частині конкретизації напрямів і джерел фінансування співробітництва, а також доповнити Законами “Про діяльність єврорегіонів на території України”, “Про міжнародну технічну допомогу”, `Про спеціальний режим здійснення підприємницької діяльності, пов'язаної з транскордонним співробітництвом'. Крім того, транскордонне співробітництво необхідно визнати як особливу форму (вид) міжнародних відносин на мезорівні управління та місцевих органів державної влади, регульованої спеціальними законами і нормативними документами спрощеного режиму виїзду за кордон керівників та працівників обласних і районних державних адміністрацій.

У цьому контексті особливої уваги потребує зміна ставлення вітчизняних дипломатів до ролі та значення транскордонного співробітництва в налагодженні добросусідських відносин з країнами Східної Європи та в активізації процесу європейської інтеграції України. Зокрема, в українських консульських установах доцільно створити окремі відділи проблем розвитку ТКС. До переліку їх повноважень доцільно включити всебічне сприяння (організаційне, консультаційне, інформаційне) налагодженню ділових, культурних та інших видів співпраці між прикордонними регіонами України і Польщі. При цьому в системі підготовки дипломатичних кадрів мають відбутися зміни, пов'язані з акцентуванням уваги на навчанні фахівців, що спеціалізуються на регіональних аспектах міжнародного співробітництва. У ширшому сенсі йдеться про те, що пріоритетною сферою зусиль центральних органів державної влади на сучасному етапі розвитку має стати активне здійснення навчально-освітньої функції, насамперед, покращення розуміння сутності та завдань ТКС на всіх рівнях системної ієрархії.

Поряд із залученням освітньої сфери до розвитку ТКС, на рівні державної політики доцільно проводити подальшу лібералізацію зовнішньоекономічної діяльності, насамперед зниження митного та фіскального навантаження на її суб'єктів. Це дозволить майже повністю усунути ті чинники, які сприяють іллегальній транскордонній діяльності (контрабанді, тіньовій економіці, криміналізації бізнесу), а також стимулювати зменшення рівня корупції та прискорити легалізацію транскордонного підприємництва.

Крім того, лібералізація зовнішньоекономічної діяльності безпосередньо пов'язана зі спрощенням процедур перетину кордону України, що також має стати одним із пріоритетів державної політики. Зокрема, наголосимо на необхідності зменшення кількості контролюючих інстанцій, дотичних до пересування товарів через кордон, поліпшення їх кадрового забезпечення, підвищення вимог до кваліфікації та ефективності роботи службовців, а також істотного збільшення кількості митних переходів на західному кордоні України та їх диверсифікації на основі пріоритетних форм перетину кордону на кожному з переходів (наприклад, вантажно-транспортні, туристично-ділові, універсальні транспортні тощо).

Основною метою державної політики розвитку ТКС між регіонами України та Польщі необхідно визначити передачу повноважень щодо організації транскордонної діяльності на рівень регіональних органів державної влади, а в подальшому _ органів місцевого самоврядування. Основна функція, яка повинна залишитися за міністерствами та відомствами, дотичними до проблем транскордонного співробітництва (Мінекономіки, МЗС, Мінрегіонбуду), має стосуватися дотримання інтересів українських учасників транскордонного співробітництва у відповідних міжнародних організаціях, що беруть участь у фінансуванні транскордонних проектів та підтримці транскордонних ініціатив місцевої влади.

Саме на органи місцевого самоврядування повинні бути покладені виняткові функції щодо представлення інтересів у єврорегіональних утвореннях та вироблення відповідних заходів економічної та соціальної політики для кожного з них, реалізації програм технічної допомоги за програмою добросусідства ЄС-Україна, адміністрування проектів із розбудови прикордонної інфраструктури, розвитку прикордонної торгівлі, освітніх програм.

Необхідно передбачити спеціальні умови оподаткування для підприємств та організацій, що функціонують у режимі транскордонних технопарків (технополісів, інноваційних структур інших типів) і транскордонних кластерів, а також забезпечити акумулювання в місцевих бюджетах надходжень від оподаткування транскордонного бізнесу (дрібногуртова торгівля, послуги інфраструктури).

Водночас консульським установам і торговельно-економічним місіям посольств України в сусідніх державах необхідно доручити інформаційне та організаційне сприяння розвитку транскордонного співробітництва українських регіонів, зокрема надання учасникам інформації про проведення тематичних комунікаційних і виставково-ярмаркових заходів, забезпечення їх організаційно-правового супроводу і методичної підтримки, популяризації ініціатив українських учасників ТКС серед потенційних партнерів з країн ЄС, сприяння реалізації програм міжрегіонального співробітництва між Україною та сусідніми країнами ЄС.

3.2 Заходи з подолання перешкод розвитку українсько-польського транскордонного співробітництва

Першочергові заходи з подолання перешкод розвитку українсько-польського ТКС, а також надання транскордонній діяльності на рівні місцевих громад цивілізованих форм та сучасного динамізму, необхідно здійснити за такими основними напрямами:

1)підвищення ефективності роботи МЗС та дипломатичного корпусу України у напрямі надання ТКС особливого статусу в політиці стратегічного партнерства України з ЄС. Це стосується як спрощення процедур отримання віз та перетину кордону для українських учасників, так і спеціальних програм, спрямованих на розвиток інфраструктури прикордонних територій та реалізацію навчально-освітніх проектів;

2)формування системи постійних партнерських відносин і ділових комунікацій між владою, бізнесом та громадськістю з однієї сторони та центральними, регіональними і місцевими органами влади - з іншої. Це дозволить конструктивно обговорювати та своєчасно вирішувати проблеми, які деструктивно впливають не лише на поглиблення ТКС прикордонних регіонів, але й на економічний розвиток загалом;

істотне збільшення вагомості та значення навчально-освітньої компоненти ТКС з регіонами країн ЄС, насамперед в адаптації мешканців українського прикордоння до нових вимог співпраці з європейськими партнерами в умовах добросусідства нашої держави з ЄС. Особливої уваги заслуговує суттєве збільшення кількості навчально-освітніх проектів, що реалізуються в межах політики сусідства ЄС і передбачають підвищення кваліфікації управлінських кадрів органів місцевого самоврядування та малих підприємницьких структур в українському прикордонні, а також здобуття нових, затребуваних на ринку спеціальностей для мешканців прикордонних районів. До цієї роботи повинні активно залучатися як працівники місцевих органів державного управління та самоврядних інституцій, так і наукові установи та навчально-освітні заклади прикордонних регіонів, насамперед фінансовані з державного та місцевих бюджетів;

лібералізація загальнодержавної економічної політики та її зовнішньоекономічного складника. Насамперед це стосується спрощення процедур створення підприємств і зменшення фіскального та адміністративного навантаження на діяльність з мстою повнішого розкриття підприємницького потенціалу та підвищення підприємницької активності населення. Це дозволить створити сприятливе підґрунтя активізації транскордонного бізнесу і стимулюватиме формування громадських організацій у межах прикордоння та активізацію їх співпраці із закордонними партнерами;

5) проведення адміністративно-територіальної реформи з мстою децентралізації, спрямованої на наближення бюджетної системи та системи організації влади в Україні до європейських стандартів, що ґрунтуються на принципах субсидіарності та солідарності.

Другим напрямом є формування дієвого механізму підвищення ефективності реалізації програм транскордонного співробітництва ЄС на території України. З огляду на інституційні та організаційні проблеми транскордонного співробітництва України, необхідно здійснити заходи ефективної реалізації транскордонних програм в межах європейської політики добросусідства, активізації економічного ТКС, зокрема інтенсифікації транскордонної торгівлі, вдосконалення її товарної структури, а також розробки нових перспективних напрямів і форм ТКС, а саме:

Сприяння інформованості потенційних бенефіціарів про існуючі програми ТКС. Для підвищення ефективності реалізації проектів на офіційних веб-сторінках обласних, районних, міських державних адміністрацій доцільно розмістити перелік та умови відповідних програм технічної допомоги ЄС, а також власні регіональні стратегії транскордонного співробітництва. Метою заходів у цьому напрямі є узгодження проектів із регіональними, державними та європейськими пріоритетами у різні періоди часу і з різними джерелами фінансування. Покращення інформаційної підтримки ЄІСП можна досягнути популяризацією переваг і позитивних ефектів ТКС серед населення прикордонних регіонів, сприянням формуванню ініціативних груп ТКС у різних його формах і проявах: прикордонних асоціаціях, транскордонних громадських організаціях, міжнародних підприємницьких об'єднаннях, багатонаціональних культурних товариствах тощо.

Досягнення практичної значущості семінарів для потенційних заявників програми “Польща-Україна-Білорусь 2007-2013” залученням до їх проведення консалтингових фірм і бенефіціарів аналогічної програми 2004-2006 рр. Такий формат семінарів дозволить майбутнім заявникам отримати чітку, достовірну інформацію про особливості заповнення аплікаційних форм і, отже, збільшить шанси на отримання позитивного рішення щодо фінансування проектів.

3.Вдосконалення системи моніторингу виконання програми “Польща-Україна-Білорусь 2007-2013”. Міністерству регіонального розвитку і будівництва України як відповідальному органу за реалізацію програми доцільно звернутися до Спільного технічного секретаріату з ініціативою запровадження гнучкої системи оцінки ефектів транскордонних проектів програми, до розробки якої необхідно залучити провідні наукові установи. Зауважимо, що подібна практика вже існує - у 2003 р. Європейський центр політичних досліджень (European Policies Research Centre) розробив систему моніторингл- проектів на замовлення Органу впровадження програм транскордонного співробітництва ЄС.

4.Забезпечення організаційної й фінансової підтримки учасників міжнародних проектів програм співробітництва ЄС із сусідніми країнами, що потребує передачі повноважень місцевим органам влади з конкурсного відбору проектів міжнародного співробітництва та прийняття рішення про їх дофінансування в межах виділеної квоти з коштів державного бюджету чи за рахунок відповідної статті видатків місцевого бюджету. Запровадження такого механізму фінансування можливе за умови формування державного бюджету «знизу-вгору» і передачі повноважень з формування місцевих бюджетів громадам, що забезпечить їх фінансову самостійність при реалізації спільних міжнародних проектів, у тому числі й транскордонних.

Мінімізація обмежувального впливу візового режиму на інтенсивність транскордонного руху українських громадян, що потребує повної імплементації Угоди про спрощення оформлення віз між Україною та ЄС шляхом здійснення постійного моніторингу якості Імплементації цієї Угоди та її впливу на візову політику і практику країн ЄС. Це, своєю чергою, вимагає виконання вимог гармонізації нормативно-правового забезпечення України з візовим законодавством ЄС, дотримання комплексу технічних критеріїв ЄС для подальшого ефективного “візового діалогу” між Україною та ЄС в напрямі скасування візового режиму.

Децентралізація функцій державного управління, делегування значної частини його повноважень органам місцевого самоврядування та іншим самоврядним інституціям, надання їм більшої самостійності у вирішенні спільних із регіонами сусідніх держав завдань регіонального та місцевого розвитку (зокрема, цс стосується формування місцевих бюджетів та їх використання), для чого необхідно внести відповідні зміни в Закон України «Про місцеві державні адміністрації» (щодо питань організації, повноважень та порядку діяльності державних адміністрацій). При цьому основними домінантами державно-правового забезпечення інституційного розвитку України мають стати: функціонування інституційного середовища на конкурентних засадах і ґрунтування діяльності вітчизняних інституцій на системі звичаєвого права, з однієї сторони, та європейських цінностях і традиціях, - з іншої. Це дозволить максимально сприяти досягненню основного завдання інституційно-правового забезпечення економічної інтеграції України з країнами ЄС - зниження трансакційних витрат і підвищення ефективності інтеграційних процесів.

Третім важливим напрямом є удосконалення системи засобів розвитку транскордонного підприємництва в малих містах та гірських депресивних районах. Зважаючи на відставання соціально-економічного розвитку західних прикордонних регіонів України переважно через припинення діяльності традиційних бюджетоутворюючих підприємств малих міст та гірських територій у прикордонній зоні, необхідним є пошук нових напрямів активізації підприємницької активності та формування просторово-структурних “полюсів” конкурентоспроможності. Світова практика відносно вирішення цієї проблеми показує: до пріоритетних напрямів розвитку транскордонного підприємництва і посилення конкурентних переваг транскордонного регіону, доцільно віднести розвиток туризму та творчих індустрій. Зважаючи на підготовку до Євро - 2012, формування спільних підприємств у цих сегментах, а також галузевих транскордонних кластерів має значні перспективи. Хоча розвиток туризму у межах ТКС у західних регіонах України визначений одним із пріоритетних, сьогодні залишається незадіяним значний потенціал туристичних та культурних ресурсів (осередки народних промислів, фестивалі, фольклор, традиції тощо). Його активізація має значні перспективи, особливо для стимулювання соціально-економічного розвитку малих міст та гірських депресивних районів у межах ТКС.

У посттрансформаційних і посткризових умовах соціально-економічного розвитку західних прикордонних регіонів України перешкоди поглиблення транскордонному підприємництву об'єктивно вирізняються системним характером. Відповідно, реалізація окремих заходів сприяння підприємницькій ініціативі не зможе радикально змінити ситуацію, а їх позитивні наслідки матимуть локальну короткострокову дію. Тому державна політика ТКС повинна спрямовуватися на загальний соціально-економічний розвиток прикордонних районів та близьких до кордону сільських територій. Концептуально засади такої політики на державному і регіональному рівні передбачають вирішення таких завдань:

1.Розвиток факторів виробництва. Пріоритетними завданнями, які потребують вирішення в межах цього напряму, є обґрунтування потреби та джерел залучення необхідного ресурсного забезпечення, включаючи підготовку кваліфікованих кадрів.

2.Формування й удосконалення інфраструктури підтримки малого підприємництва шляхом надання якісних послуг, включаючи створення бізнесу та інформаційну підтримку, розробку бізнес-планів, підбір партнерів по бізнесу, доступ до фінансових ресурсів та кредитних гарантій, створення бізнес-інкубаторів, формування ринкового способу мислення населення, підтримку інновацій та стимулювання горизонтальних зв'язків між малими підприємствами, надання консультацій з управління якістю. До виконавців завдань цього напряму потрібно залучити державні та приватні підприємства та організації, торгові палати, некомерційні організації, професійні та соціальні асоціації, навчальні заклади, комітети з розвитку, фінансово-кредитні установи. Зазначимо, що такс завдання може бути ефективно вирішене в процесі формування та розвитку кластерної моделі транскордонного співробітництва.

3.Формування платоспроможного попиту за допомогою зростання зайнятості та збільшення доходів населення. Насамперед, потрібно активізувати роботу обласних та районних центрів зайнятості з працевлаштування та залучення населення прикордонних територій до підприємницької діяльності. По-друге, враховуючи недостатню дієвість державної політики зайнятості, зокрема, у малих містах та сільських територіях, важливо змінити принципи політики зайнятості з переходом від пасивних до активних заходів. Аргументом такого підходу може бути істотне зменшення видатків на сприяння зайнятості та їх скерування на створення нових державних підприємств.

4.Розвиток пріоритетних видів економічної діяльності через створення та підтримку потенційно конкурентоспроможних просторово і структурно зосереджених секторів економіки, створення інноваційних організаційних форм підприємництва. Для цього потребує активізації діяльність регіональних та місцевих органів державного управління з вивчення потенційних можливостей виробництва та реалізації товарів (послуг) і виявлення найбільш перспективних напрямів і форм підприємницької діяльності, їх популяризації серед суб'єктів малого підприємництва із залученням громадських об'єднань та асоціацій підприємців, розробки інноваційних, інвестиційних проектів та їх популяризації в області та за її межами.

Підвищення ефективності діяльності малих підприємств для збільшення обсягів податкових надходжень, що передбачає покращання підприємницьких та управлінських навичок, надання консультаційних послуг, тестування якості ведення господарської діяльності, посилення поінформованості населення про перспективні види підприємницької діяльності та ринкові ніші.

Оцінка творчого потенціалу регіонів, формування реєстру креативних осіб та активне їх залучення до програм регіонального розвитку в межах ТКС. Розвиток творчих індустрій доцільно визнати пріоритетним напрямом транскордонного підприємництва, особливо прикордонних малих міст і депресивних гірських територій, для чого необхідні розробка і реалізація програм ТКС, які стимулюватимуть ефективне використання культурних і творчих ресурсів у межах активізації творчих індустрій ТКС.

Четвертим напрямом транскордонного співробітництва є легаліація ринку праці у прикордонних регіонах України з мстою формування системи збереження та розвитку трудоресурсного потенціалу західних прикордонних регіонів України, регулювання економічних відносин зайнятості та їх інституціалізації, капіталізації реалізованої праці, вдосконалення механізму регулювання ринку праці та міграційної сфери, зменшення ризиків функціонування ринку праці в процесах європейської інтеграції та транскордонного співробітництва. Подібні заходи необхідно спрямувати на вирішення завдань і досягнення цілей:

_ запровадження ефективних методів мотивації трудових ресурсів до різних форм економічної діяльності в межах підготовки та реалізації транскордонних проектів;

_ зменшення кількості неформальних робочих місць через перегляд грошових та негрошових витрат роботодавців, пов'язаних із найманням або звільненням робочої сили (виплата вихідної допомоги, повідомлення в державні органи зайнятості, попередження профспілок тощо);

_ активізація участі органів виконавчої влади прикордонних регіонів в інформаційно-роз'яснювальній роботі, що стосується видачі представникам підприємств пам'яток - застережень про недопустимість використання тіньової зайнятості і заробітної плати та видів відповідальності за порушення трудового законодавства, активного інформування громадськості про соціальну незахищеність у випадку оформлення трудових відносин із роботодавцем неофіційно;

_ покращення співпраці органів Пенсійного фонду з контролюючими та правоохоронними органами, а також соціальними партнерами і роботодавцями з питань детінізації доходів та легалізації найманої праці у прикордонних регіонах, що сприятиме виявленню та усуненню порушень пенсійного законодавства, виявленню платників податків, у яких зменшилися кількість працюючих та фонд оплати праці, проводилася виплата заробітної плати у незначних розмірах;

_ інституціалізація інформування про вартість робочої сили, що дозволить вирішити проблеми нормування і гарантій оплати праці, трудових суперечок із питань оплати праці, а також створення необхідних передумов легалізації та розвитку віртуального ринку праці. Інструментом вирішення цих завдань є використання інформаційного кодексу в частині встановлення засад телепередач, що підвищить ефективність використання наявного трудового капіталу та посилить конкуренцію спеціалістів у сфері інтелектуальних, інформаційних послуг в умовах транскордонного співробітництва;

_ збільшення зареєстрованої зайнятості населення шляхом розробки спільного плану дій про виділення Україні квоти на працевлаштування її громадян в межах реалізації програм і проектів ТКС, а також покращення правового захисту українських мігрантів за кордоном шляхом створення спеціалізованого підрозділу МЗМ (Державного агентства), до компетенції якого входили би питання, пов'язані з працевлаштуванням громадян України у країнах - членах ЄС та в межах ТКС;

_ покращення правового захисту соціальних гарантій трудовим мігрантам прикордонних регіонів на час їхнього перебування за кордоном за умови повернення на батьківщину через відкриття у приймаючих країнах консультаційних центрів для мігрантів, взаємодію з осередками українських діаспор з надання інформаційно-консультаційних послуг мігрантам та захисту інтересів трудових мігрантів у вирішенні трудових конфліктів із іноземними роботодавцями;

_ зменшення ризиків розвитку ринку праці прикордонних депресивних територій для покращення трудоресурсного потенціалу, розробка державної програми розвитку трудового потенціалу прикордонних малих міст та районів, техніко-економічного обґрунтування заходів відтворення трудових ресурсів та пакету нормативних актів, організаційно-економічного забезпечення розвитку трудового потенціалу регіонів;

_ запровадження податкових стимулів інвестування вільних коштів населення в економіку прикордонних територій, для чого необхідно застосувати систему диференційованих пільг підприємствам залежно від розміру внеску інвестора у статутний фонд, виду економічної діяльності та обсягу інвестованих коштів, впливу на зростання зайнятості населення регіону.

Ресурсний потенціал є невід'ємною передумовою подальшого підвищення рівня конкурентоспроможності регіону, оскільки розширює перспективи та напрями як економічного, так і соціального просторово-структурного і, відповідно, конкурентоспроможного розвитку. Такий регіон, як Львівська область володіє достатнім ресурсним потенціалом для підвищення рівня якості життя населення, економічного розвитку _ головних індикаторів і детермінант конкурентоспроможності. Якісна реалізація історико-культурного, трудового, соціального та частково виробничого (сільське господарство, промисловість, туризм та деякі інші види економічної діяльності) потенціалу дозволяє підвищити рівень зайнятості, зменшити обсяги зовнішньої трудової міграції і відпливу економічно активної частини населення за кордон і, отже, призупинити процеси зниження рівня якості людського капіталу.

Посилення просторово-структурної конкурентоспроможності регіону передусім потребує окреслення пріоритетів стратегії, її інституціонального базису та, в подальшому, реалізації сукупності програмно-цільових засобів і заходів посилення конкурентних переваг підприємств базових галузей регіону, активізації інтеррегіонального і транскордонного співробітництва, інвестиційно-інноваційної діяльності в регіоні, покращення якості життя населення, протидії корупції.

Стратегічними пріоритетами посилення конкурентних переваг підприємств базових галузей економіки регіону (на прикладі туристичної галузі Львівської області) для туристичної галузі визначено: використання туристично-рекреаційного потенціалу регіону, його історико-культурних та природно-ресурсних факторних переваг для максимізації інтегральної конкурентоспроможності туристичної сфери у формі кластерної моделі інтеграції транскордонної туристичної діяльності через стимулювання ділової, у тому числі інноваційно-інвестиційної, активності у сфері туризму та рекреації, збереження довкілля та культурної спадщини, модернізацію туристичної інфраструктури регіону (підвищення якості послуг, розширення пропозиції та промоції туристичних продуктів, формування позитивного туристичного іміджу регіону.

Досягнення окреслених стратегічних пріоритетів потребує реалізації конкретних програмно-цільових заходів, включаючи налагодження інтеграційних зв'язків між економічними агентами, що передбачає, насамперед, сприяння створенню мереж співробітництва, кооперативів, центрів зростання, стратегічних альянсів, кластерів та інших об'єднань (як основної форми захисту економічних інтересів суб'єктів господарювання) з метою мінімізації трансакційних витрат і посилення конкурентних позицій кожного з його учасників.

Поглиблення євроінтеграційних процесів сприяє активізації зовнішньоекономічної діяльності регіону, посиленню його ролі як самостійного суб'єкта міжнародного співробітництва та запровадженню нових ефективних інструментів співпраці з регіонами сусідніх країн. Участь регіону у цих процесах потребує забезпечення його конкурентоспроможності, причому формування основних напрямів інтеррегіонального співробітництва повинно відбуватися з врахуванням факторних переваг регіону, для визначення яких вагоме значення має «ресурс знань», зосереджений у промислових підприємствах. Основою інтеррегіонального співробітництва повинні стати спільні інноваційні проекти, розроблені з врахуванням наукового потенціалу галузей-донорів та потреб галузей-реципієнтів інновацій, з цілями поглиблення співпраці в інноваційній сфері, а саме: обміну науково-технічними розробками між галузями з найвищою та середньою інноваційною активністю з мстою підвищення рівня науково-технічних розробок та посилення їх конкурентних позицій; надходження новинок від галузей з найвищою інноваційною активністю до відповідних галузей з низькою інноваційною активністю з мстою модернізації виробничого потенціалу; співробітництва науково-технологічного комплексу та галузей з низькою інноваційною активністю обох регіонів в розробці і впровадженні новинок на основі використання світового досвіду.

ВИСНОВКИ

В даній дипломній роботі досліджувалось питання щодо визначення стратегії конкурентоспроможності україно-польського прикордоння в контексті туристичного співробітництва.

З вищенаведеного випливає, що посилення просторово-структурної конкурентоспроможності регіону передусім потребує окреслення пріоритетів стратегії, її інституціонального базису та, в подальшому, реалізації сукупності програмно-цільових засобів і заходів посилення конкурентних переваг підприємств базових галузей регіону, активізації інтер регіонального і транскордонного співробітництва, інвестиційно-інноваційної діяльності в регіоні, покращення якості життя населення, протидії корупції, тінізації та підвищення ділової активності в малих містах і сільських поселеннях регіону.

Стратегічними пріоритетами посилення конкурентних переваг підприємств базових галузей економіки регіону для туристичної галузі визначено: використання туристично-рекреаційного потенціалу регіону, його історико-культурних та природно-ресурсних факторних переваг для максимізації інтегральної конкурентоспроможності туристичної сфери у формі кластерної моделі інтеграції транскордонної туристичної діяльності через стимулювання ділової, у тому числі інноваційно-інвестиційної, активності у сфері туризму та рекреації, збереження довкілля та культурної спадщини, модернізацію туристичної інфраструктури регіону (підвищення якості послуг, розширення пропозиції та промоції туристичних продуктів, формування позитивного туристичного іміджу регіону).

Необхідність підвищення рівня конкурентоспроможності прикордонних регіонів, у тому числі таких її характеристик, як секторальна, статична і динамічна, потрібно розглядати у контексті євроінтеграційного курсу держави. Реалізація намірів інтеграції в європейський економічний простір потребує забезпечення належних передумов досягнення бажаного рівня конкурентоспроможності, а також вироблення відповідної моделі управління розвитком регіональної соціально-економічної системи, яка би відповідала принципам та вимогам регіональної політики ЄС. Це особливо актуально для прикордонних малих міст України у зв'язку з тим, що вони першими відчують вищий рівень конкурентної боротьби в умовах європейської інтеграції, при низькому рівні їх соціально-економічного розвитку і недостатньому - конкурентоспроможності.

Внаслідок істотних недоліків інституційних та соціально-економічних передумов українсько-польського туристичного співробітництва (нестачі кваліфікованих кадрів та недостатньо ефективної системи підготовки спеціалістів, асиметричного режиму перетину кордону, диспропорцій фінансового забезпечення та низької ефективності реалізації стратегій і програм розвитку туристичної сфери, неузгодженості стратегічних програмних документів зі стратегіями транскордонного розвитку) потенціал і факторні переваги конкурентоспроможності цього сектору економіки регіону не використовуються. Це підтверджується структурним дисбалансом обсягів головною мірою туристичних потоків між країнами, недостатньо високою ефективністю фінансово-господарської діяльності підприємств, що функціонують у сфері міжнародного та транскордонного туризму в прикордонних регіонах України та Польщі, незадовільним розвитком туристичної інфраструктури.

З огляду на те, що обсяги та спрямованість інвестиційних процесів в економіці детермінують на середньо- і довгострокову перспективу характер відтворення економіки та ключові параметри її технологічного розвитку, загальногосподарська ефективність інвестицій значною мірою визначає конкурентоспроможність регіону. Проте диспропорції у розвитку галузей економіки, постійна нестача власного капіталу суб'єктів підприємництва для фінансування інвестицій все більше потребують удосконалення регулювання податкового навантаження. Регулювання податкового навантаження доцільно розглядати як вагомий та об'єктивно необхідний інструмент подальшої активізації інвестиційної активності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Changes in Visa Policies of the EU Member States. New Monitoring Report. - [Електронний ресурс].

Rozwтj I promocja transgranicznego polsko-ukkraiсskiego klastra lotniczego] // Program S№siedztwa Polska-Biaіoruњ-Ukraina INTERREG IIIA/Tacis CBC. - 2006. - №1(3). - р.7.

Turystyka polska w 2005 roku. Ukіad regionalny. - Autorzy opracowania: M. Byszewska-Dawidek, I. Kulesza, H. Legienis, B. Radkowska. - Warszawa: Instytut turystyki, 2007. - 150 s. - С. 91, 115;

Turystyka polska w 2006 roku. Ukіad regionalny. - Autorzy opracowania: M. Byszewska- Dawidek, I. Kulesza, H. Legienis, B. Radkowska. - Warszawa: Instytut turystyki, 2007. - 141 s. - С.92, 116;

Turystyka polska w 2007 roku. Ukіad regionalny. - Autorzy opracowania: M. Byszewska-Dawidek, I. Kulesza, H. Legienis, B. Radkowska. - Warszawa: Instytut turystyki, 2008. - 150 s. - С. 92, 116;

Turystyka polska w 2008 roku. Ukіad regionalny. - Autorzy opracowania: M. Byszewska-Dawidek, I. Kulesza, H. Legienis, B. Radkowska. - Warszawa: Instytut turystyki, 2009. - 148 s. - С.87, 111.

Ustawa z dnia 29 sierpnia 1997 r. o uslugach turystycznych. // Інтернет-ресурс Міністерства економіки Польщі [Електронний ресурс]

Аналітичні довідки про роботу туроператорів та турагентів у 2007-2011 рр. (дані за формою № 1-ТУР) // Інтернет-ресурс Державного управління туризму та курортів Міністерства культури та туризму України. - [Електронний ресурс].

Бабець І.Г. Інноваційна модель транскордонного співробітництва України та Польщі: дис. канд. екон. наук: спец. 08.08.01 / І.Г. Бабець. - Львів, 2006. - 214 с

Васильців Т.Г. Виявлення чинників та шляхів розвитку транскордонного співробітництва прикордонних регіонів України на основі дослідження громадської думки [31.03.2009] // Інтернет-ресурс Регіонального філіалу НІСД у м. Львові. - [Електронний ресурс] / Т.Г. Васильців, Ю.В. Мігущенко.

Галиця І. Концептуальні основи та механізми забезпечення конкурентоспроможності в умовах «економіки стресу» / І. Галиця // Вісник НАН України. - 2007. - № 11. - С. 32-37.