Враховуючи літературні дані, можна припустити, що рівень співвідношення терморегуляторної реактивності у спортсменів при м'язовій роботі, а також в ранніх фазах відновного періоду залежить від ряду чинників, які умовно можна розділити на три групи. Перш за все, це географічне середовище, спрямованість, інтенсивність, характер і тривалість роботи, по-друге, інтенсивність, характер, специфіка м'язової діяльності і пов'язаний з нею рівень теплопродуктивності, по-третє, рівень фізичної підготовленості, статеві психофізіологічні особливості в організмі.

Одним з ефективних методів підвищення стійкості організму до гіпертермічних навантажень є експозиція, а також м'язова діяльність в умовах високих зовнішніх температур.

4.2.2 Системи крові, кровообігу, дихання

Оцінюючи функціональний стан і адаптаційні можливості спортсменів велике значення має вивчення системи крові, що тонко реагує на умови зовнішнього середовища. Особливе місце належить червоній крові, що здійснює транспорт кисню до тканин. Тісний зв'язок з рівнем фізичної працездатності і спрямованості тренувального процесу мають обсяг циркулюючих еритроцитів загальний вміст гемоглобіну в крові.

Результати наших досліджень дозволили встановити, що переліт спортсменів до пункту з 7-8-годинним зміщенням часу, що практично не відрізняються по своїх погодно-кліматичних характеристиках від Хабаровська, супроводжується, як правило, підвищенням (рідше - невеликим зниженням) досліджуваних елементів крові на початкових етапах адаптації з подальшим відносно швидким відновленням до початкового рівня. Під час тимчасового проживання у Воронежі виявленні значні порушення функціонування системи, що виразилися в тому, що вранці і ввечері показники вмісту гемоглобіну та інших елементів істотно знижувалися або мали виражену тенденцію до цього протягом більш 20-денного періоду спостережень. Можна вважати, що з основних причин, що зумовили перекручення «класичної» картини адаптаційної перебудови параметрів крові, з'явилося значне напруження функцій організму, пов'язане з підготовкою до спартакіади в несприятливих метеоумовах (денна температура повітря підвищувалася до 28-33 при вологості 30-36% при слабкому вітрі). Аналогічні зміни червоної крові спостерігалися у бігунів на довгі дистанції в умовах постійного місцепроживання. Пробіжка марафонської дистанції при високій температурі повітря супроводжувалася тривалим (протягом 6 днів) зниженням рівня еритроцитів і гемоглобіну відповідно до 75 та 65,9%. Таке ж навантаження при сприятливому погодному режимі (помірна температура повітря т. д.) не викликала різких коливань вмісту цих елементів.

Враховуючи мінливість гематокриту в різні періоди проживання у Воронежі, можна говорити про неоднаковий стан внутрішнього середовища організму, зумовивши зниження вмісту в периферичній крові гемоглобіну еритроцитів. Йдеться про можливий еритроцитоліз і гідремічної реакції в цих умовах, на що вказує ряд авторів (А. Саркисян, 1954 ін.). Проте важливою причиною, що спричинила зниження вмісту елементів червоної крові, з'явилося, на наш погляд, значна зміна (на фоні підвищення температури тіла) функції нирок - головного місця утворення еритропоетинів, а також зниження (як вказувалося вище) глюкокортикоїдної активності, що відповідним чином вплинула на продукцію еритропоетинів. Відомо, що при недостатку останніх порушується процес еритропоезу, гальмується розмноження і дозрівання еритроїдних клітин, зменшується продукція еритроцитів. Не виключається також те, що в даних умовах інтенсивніше розпадалися форми еритроцитів з високим вмістом гемоглобіну, а продукти розпаду стимулювали вихід в кров еритроцитів з меншим вмістом гемоглобіну. Цим, а також складнішим синтезом гемоглобіну можна пояснити менше (після порівняння з гемоглобіном) зниження в периферичній крові числа еритроцитів.

Важливу роль в здійсненні захисних реакцій відіграють лейкоцити, загальна кількість яких характеризує імунобіологічну реактивність організму (В.А. Козлов, 1968 ін.). Коливання кількості лейкоцитів крові цілком може відображати реактивність організму, що змінилася, впливом екзогенних чинників. Крім цього, уявлення про захисні сили організму може дати співвідношення різних форм лейкоцитів. За нашими спостереженнями, загальна кількість лейкоцитів в периферичній крові в перші 10 днів проживання спортсменів у Воронежі суттєво знижувалася, проявляючи надалі тенденцію до відновлення. Виявлена тенденція до збільшення в перші 6-7 днів з подальшим незначним зниженням кількості сегментованих нейтрофілів, істотне збільшення вранці зниження увечері вмісту моноцитів, зменшення, особливо вдень і ввечері, рівня еозинофілів. Такий складний характер зміни крові відображає реакції лімфоїдної тканини, що є проявом гомеостатичного механізму, спрямованого на підтримку незмінності внутрішнього середовища і неспецифічної резистентності організму в неадекватних умовах середовища.

Ряд авторів (В.Л. Ярославцев, 1981 ін.) вказує, що при переміщенні в західному напрямі у людей переважає тонус симпатичного нервової системи, особливо вранці та вдень. Найбільш яскраво це виявляється в посиленні діяльності кровообігу, дихання та інших функцій. Результати наших досліджень дають підставу стверджувати, що даний висновок правомірний для представників спортивних ігор і швидкісно-силових видів спорту у тому випадку, коли за своїми погодно-кліматичними умовами пункти постійного і тимчасового проживання або не розрізняються, або останній характеризується відносною суворістю. Так, короткочасне проживання спортсменів Хабаровська в пунктах, в досліджуваному не розрізнялися, або відрізнялися великою суворістю погодних режимів.

Враховуючи, що максимум симпатико-адреналової глюкокортикоїдної активності в холодну пору року співпадає з періодом найбільшого зростання судинного тонусу (Г.Н. Кассіль, 1971; Г.Л. Шрейберг, 1975), можна вважати, що саме метеопогодні умови даних пунктів зумовлюють досить виразні зрушення циркадних ритмів кровообігу, адаптаційна перебудова яких здійснюється на фоні певного переважання симпатико-адреналової активності.

Досить складні зміни функціонального стану серцево-судинної системи виникають у спортсменів, що здійснюють переліт в місцевості з відносно високою температурою зовнішнього середовища. Остання в поєднанні з м'язовою роботою пред'являє значніші вимоги до функцій кровообігу. З наведених даних виявляється, що реакція серцево-судинної системи в період тимчасового проживання спортсменів у Воронежі спочатку (2-5 доба) характеризується деяким (незначним) посиленням судинного тонусу та серцевих скорочень. Проте надалі спостерігається постійне зниження систолічного тиску, АТ і ЧСС. Цікаво відзначити, що аналогічна закономірність зберігалася при виконанні стандартного фізичного навантаження. Зниження систолічного і діастолічного АТ, незначне підвищення ЧСС влітку відзначалося при здійсненні сезонних спостережень. Аналогічні результати під час сезонних обстежень отриманні іншими авторами. При паралельному обстеженні людей, що проживають в Підмосков'ї та Ашхабаді, відзначені нижчі показники систолічного ідіастолічного АТ в умовах теплішого клімату Ашхабаду (Т.А. Рустікова, 1980). Повідомляється про значне (до 16-20 мм. рт. ст.) зниження максимального і мінімального АТ у молодих чоловіків, які прибули з помірної зони до Туркменії. При цьому, як в наших дослідженнях, у прибулих вміст 17-ОКС в плазмі крові мав тенденцію до зниження.

Зниження (але не підвищення) симпатико-адреналової і глюкокортикоїдної активності при виконанні фізичних навантажень в умовах високих температур спостерігали автори (В.А. Карпушев, В.В. Меньшиков ін., 1973), що супроводжувалося зниженням судинного тонусу. Відомо, що значна роль терморегуляторної функції в таких умовах відводиться розширенню судин шкіри. Якщо це розширення не супроводжується відповідним збільшенням циркулюючої крові або компенсуючим локальним зменшенням кровотоку, то відбувається зниження кров'яного тиску. Крім того, підвищення температури в м'язах внаслідок виконання в таких умовах тренувальних навантажень підсилює кровотік через них, який може значно зростати при перевищенні температури мязів 36°С. До деякої міри це компенсується зменшенням кровотоку у внутрішніх органах, проте для підтримки високих параметрів кровообігу цього, мабуть, недостатньо (А.Д. Слонім, 1980).

У цих умовах до себе привертає увагу нерівномірність перебудови різних сторін процесу зовнішнього дихання. Відомо, що МОД і інші параметри дихання досить чутливі до змін зовнішнього середовища і функціональних зрушень крові та кровообігу. Напружене функціонування обумовлене фізичними навантаженнями, що виконуються при зміненому часовому режимі тренувань та відпочинку у важких метеопогодних умовах. Ця обставина диктує необхідність функціональних перебудов, у принципі повинні зводитися до збільшення легеневої вентиляції і дифузійної здатності легеневих мембран, підвищенню кисневої місткості крові, збільшенню швидкості кровотоку, підвищенню кисню т.д.

Зменшення КІО2, особливо на початкових етапах адаптації, характеризує ряд ознак адаптаційної перебудови системи дихання зниження у зв'язку з цим обмінних процесів. Можна вважати, що основною причиною зміни даних процесів є знижена активність, пов'язана з забезпеченням пластичного енергетичного обміну. Збільшення ж термогенезу (особливо в перші 8 днів проживання у Воронежі), що відбувається паралельно до зростання долі в енергозабезпеченні (С.Н. Попов, 1980 та ін.), характер зміни вмісту глюкози в крові і екскреції з сечею катехоламінів і кортикостероїдів показує, що навколишня температура впливає на працездатність, втручаючись у вуглеводний ліпідний обмін, опосередковано знижуючи ефективність зовнішнього дихання. Саме в початковий період адаптації спостерігається збільшення тривалості відновних процесів після стандартного навантаження, що вказує на відносно більше накопичення недоокислених продуктів обміну і збільшення енергетичної вартості виконуваної роботи. Ймовірно, така динаміка параметрів даної системи обумовлена, з одного боку, жорстким комплексом метеопогодних факторів, з іншого - характером тренувальних навантажень, що проводяться в цих умовах. Дана обставина є тим фактором, що викликає зниження рівня кисню, відповідним чином, що вплинув на перебудову тканинного дихання. Відзначене в цей період збільшення легеневої вентиляції, мабуть, недостатньо ефективно, про що свідчить зниження КІО2 і невисокі показники ПО2.

Таким чином, функціональні відхилення, що охоплюють ряд систем, перш за все відповідальних за оптимальний стан кисневого режиму організму, відображає порушення стійкого стану, обумовлене не тільки поясно-часовою різницею, але й кліматичною контрастністю пунктів мешкання спортсменів. В той же час виявляється принципово новий стан організму - «гомеостаз діяльності» (А.А. Віру, 1981; І.М. Янкауськас, 1984 ін.), - встановлення нової рівноваги відповідно до нових вимог. При цьому спостерігаються варіанти поєднань збільшення одних показників при зниженні або незмінності інших, що характеризує шляхи адаптації, між- і внутрісистемної інтеграції в діяльності фізіологічних систем.

Розглянуті дані дають підставу стверджувати, що поясно-кліматична адаптація спортсменів є дуже складним процесом, в основі якого лежить широкий набір дизадаптаційних реакцій, що є наслідком на організм як поясно-часових, так кліматичних контрастів. У зв'язку з цим перебудова фізіологічних систем відбувається не тільки шляхом вироблення нового добового стереотипу, модуляції основних ритмів життєвих функцій, але характеризується глибшими змінами, включаючи процеси на клітинному і тканинному рівнях, призначення яких - досягнення між- і внутрісистемної інтеграції в діяльності функціональних систем. Це є новий рівень функціонування з властивими йому параметрами гомеостатичної регуляції.

4.2.3 Рекомендації по організації перельоту, розміщенню і харчуванню спортсменів

Характер і швидкість адаптаційної перебудови функціонального стану спортсменів значною мірою визначаються ефективністю заходів, що включають організацію переміщення, розміщення, харчування, режим тренувань та відпочинку, застосовані засоби відновлення. Організаційно-роз'яснювальна робота повинна передувати перельоту. Учасники змагань (збору) повинні мати ясне уявлення про клімато-географічні особливості та соціальні умови пункту тимчасового проживання, можливі суб'єктивні відчуття. Враховуючи специфічні особливості адаптаційної перебудови, можливо виділити 2 варіанти у віддалений (західний) географічний пункт.

При першому (переважно для спортсменів швидкісно-силових видів спорту, спортивних ігор і єдиноборства) переліт повинен розпочинатися в другій половині дня з таким розрахунком, щоб спортсмени прилетіли в пункт призначення близько 19-20 годин за місцевим часом. У польоті допустимий сон, що допоможе легше перенести переліт, уникнути перезбудження. Проте слід мати на увазі, що між пробудженням і відходом до сну в нових умовах повинен бути період не менше 4 годин.

При другому варіанті (для спортсменів складно-технічних видів спорту тих, що тренуються на витривалість) прибуття у віддалену зону може бути в 10-12 годині за місцевим часом. У польоті можна спати. Після розміщення і обіду спортсмени повинні отримати можливість для дво- тригодинного сну. Потреба в ньому не викликає сумнівів. Це збіг місцевого (денного) часу з нічним часом постійного місцепроживання, загальне стомлення, пов'язане з предполітною підготовкою і політною втомою (шум, незручне положення т.д.). Нарешті, згідно з літературними даними, регуляція функцій підвищується після сну, тобто у момент найбільшої функціональної готовності до будь-яких перебудов, беруть активний початок в період після пробудження. У зв'язку з цим важливо після короткочасного сну до вечері провести легке тренувальне заняття. Пунктуальне дотримання цих умов, пов'язаних з польотом і розміщенням, допоможе почати перебудову та формування добового стереотипу.

У випадку, якщо переміщення спортсменів здійснюватиметься повільним (водним, залізничним транспортом), слід перебудовувати розпорядок доби поступово, відповідно до часу зони, в якій вони проводяться. Терміни переїзду спортсменів у віддалену поясно-кліматичну зону визначаються з урахуванням специфіки видів спорту, вмісту етапу безпосередньої підготовки до змагань, індивідуальних характеристик спортсменів і досвіду.

При розміщенні спортсменів в номери готелю разом з традиційними принципами (вік, команда т. д.) необхідно враховувати психологічні особливості, спільність інтересів. Доцільно заздалегідь визначити осіб у складі команди, що погано перебудовуються або схильних до десинхронозу. Такий розподіл доцільно для того, щоб вони не заважали один одному неспокійним нічним сном та раннім підйомом.

Значна роль належить режиму харчування (В.Л. Ярославцев, 1974, 1979; О.П. Панфілов, Ярославцев, 1976). Кількість та якість необхідно враховувати при стані раціону. У перші декілька днів проживання у віддаленій місцевості сніданок повинен бути калорійнішим, ніж вдома, разом з тим, не перевищувати звичного обсягу. Це необхідно для того, щоб не виник «харчовий дефіцит», який може підтримувати потребу їді протягом дня. Слід звернути увагу на меню ввечері, бо від цього залежить найбільш повноцінний відпочинок, час сну, добра працездатність наступного дня. На ніч краще вживати переважно молочно-кислі продукти. Вони швидко перетравлюються, з ними засвоюються поживні речовини, що створює умови для повноцінного сну зниження навантаження на серцево-судинну системи. Проте для заповнення енергетичних витрат доцільно комбінувати з іншими легко засвоюваними продуктами. По можливості на 3-6 день після перельоту утримуватися від делікатесної, гострої їжі щоб уникнути розладу травлення. Вранці після денного сну в раціон можна включати цукор, міцний чай, шоколад т.д. У перші 2-3 дні після зміни часового поясу, особливо в другу його половину, не слід приймати жирну їжу, оскільки багато процесів травлення протікають ще «за звичкою» на низькому рівні нічного періоду постійного місця проживання.

Висновок

Теперішні умови життя, що характеризуються ускладненням виробничих відносин, людей, постійним зростанням фізичних та інтелектуальних навантажень, зумовили виникнення нових проблем взаємовідношення людини і навколишнього середовища. Різноманітні ритми життєдіяльності, клімато-географічного та соціально-економічного середовища утворюють систему коливань тривалості. Для них характерний не тільки наявність зв'язків та відносин елементами, але нерозривна єдність. Вони пов'язані з картою поясного часу. У зв'язку з цим важливим вважається вивчення впливу поясно-часових і клімато-географічних чинників на ритми людини.

Міграція переміщення, зумовлені діловими, культурними спортивними контактами, ставлять перед організмом підвищені вимоги примушують перебудовуватися, багато раз адаптовуватися до швидкозмінних умов середовища. Ця обставина послужила свого роду імпульсом до розвитку біоритмології та кліматоекології.

Наявний експериментальний матеріал показує, що швидкі переміщення людини з заходу на схід або у зворотному напрямі через декілька часових поясів викликають розузгодження біологічного годинника, що приводить до ряду відхилень в організмі, зниженню працездатності. Проте в структурі досліджень, що проводяться, як початкові найчастіше враховуються просторово-часові відсутні погодно-кліматичні (конституціональні) характеристики, відіграють важливу роль в адаптаційних процесах. Дослідження в цьому напрямі тільки починаються значно, перш за все, через недостатню розробку питання про фізико-географічну контрастність.

Біокліматологія та біоритмологія у зв'язку з фізкультурно-оздоровчою спортивною діяльністю це новий напрям, що розвивається. Дослідницька робота в області дозволить одержати повніше уявлення про адаптаційні особливості тренованої людини до різних чинників середовища, вивчити можливість використання фізичних вправ як засобу розширення діапазону філогенетичні закріплених адаптаційних реакцій управління біологічними ритмами людини в різних умовах навколишнього середовища.

Додатки

Таблиця 1 Характеристика показників функціонального стану спортсменів залежно від специфіки виду спорту

Таблиця 2 Морфологічний склад крові спортсменів, що займаються циклічними видами спорту, при 7 - годинному зміщенні часу (n=18)