Аналіз даних анкетного опитування показав, що, не дивлячись на єдину точку зору, щодо важливості досліджуваної проблеми, думки спеціалістів, що стосуються зміни психофізіологічних функцій спеціальної працездатності, розходяться. Так, тренери і спортсмени відзначали, що не завжди та не у всіх спортсменів переміщення в контрастну поясо-географічну місцевість супроводжується негативними змінами в організмі. При цьому 23,3% опитаних звернули увагу на збереження, навіть підвищення якості сили, 16,5% - на покращення якості швидкості, 20% вказали на підвищення витривалості, 50,4% на збереження або покращання техніки фізичних вправ. Проте в більшості випадків багатогодинне поясо-часове зрушення викликає суттєве погіршення якісних сторін рухової діяльності. Неоднакових поглядів дотримуються спеціалісти в питаннях про терміни поясо-часової адаптації, пропоновані ними варіанти рухової діяльності зводяться до того, що в перший період після переїзду спортсмени повинні знижувати рівень навантаження (61,5% опитаних), або активно відпочивати в поєднанні з різними варіантами тренувальних занять. Ця обставина ще раз підкреслює актуальність даної проблеми необхідність ретельного вивчення.

Аналіз суб'єктивних показників стану організму спортсменів дав можливість отримати дані про зміну самопочуття, настрою, працездатності, бажання тренуватися, відчуття середовища, сну, апетиту. При цьому у більшості спостережуваних (67,8%) в перші дні проживання в нових умовах виявляється психо-емоційний дискомфорт. Перш за все, це відображається на характері сну, який часто зривається. Піддослідні раніше пробуджуються (в 3-5 годин), відчувають сонливість в 16-17 годині за місцевим часом. З першого по четвертий день у спортсменів (особливо жінок) знижується апетит. Найбільше це відчувається увечері, вночі ж часто з'являється відчуття голоду. Покращання апетиту спостерігається на шосту добу адаптації. Аналогічні зміни відзначені з боку інших функцій.

Темп плавання у чоловіків знижувався з 56,9 до 55,8, у жінок - з 51,3 до 50,0 цикл./хв. Найбільше його зниження спостерігалося на другий день поясо-кліматичної адаптації. Під час участі в змаганнях (5 день) темп плавання різко збільшувався у чоловіків (до 57,5 цикл/хв.), у жінок був на фонових значень (51,0 цикл/хв.). Однак спортивний результат як у тих, так в інших погіршувався внаслідок значного зменшення довжини "кроку" гребків.

Дослідження функцій нервово-м'язового апарату здійснювалося за допомогою вимірювання латентного часу напруження м'яза (ЛЧН), латентного часу його розслаблення (ЛЧР), і стабілографічного запису коливань загального центру тяжіння тіла (ЗЦТ) з розплющеними, закритими очима після вестибулярного роздратування. В умовах постійного місце проживання показники ЛВН і ЛВР були менші, ніж ранішні. В період тимчасового проживання спортсменів в Архангельську (поясна різниця в часі складає 7 годин) відбуваються неістотні зміни обох показників з достатньо вираженою тенденцією скорочення тимчасових інтервалів реагування.

Результати аналізу стабілограм показали, що в умовах постійного проживання амплітуда частота коливання ЗЦТ більш виражені вранці, ніж ввечері, проте значні відмінності встановлені переважно для амплітудних характеристик. У перші доби перебування в новій місцевості показники мали менші (в порівнянні з початковими) показники вранці - увечері. З четвертого по сьомий день адаптації частотні амплітудні характеристики наближаються до початкових значень, що свідчить про становлення нового добового ритму, стабілізація якого спостерігається на дев'ятий день перебування в нових умовах. Не можна не звернути увагу на те, що в міру адаптаційних змін відбувається зменшення коливань ЗЦТ, що досягається у ряді випадків істотних відмінностей з показниками контролю.

Дослідження морфологічного складу крові показало, що у спортсменів, які займаються циклічними видами спорту, в умовах поясо-кліматичної адаптації при багатогодинному зміщенні часу спостерігаються зміни червоної крові.

На першу і другу добу після прибуття в пункт призначення, більш високим (Р<10,05; Р<0,01) у порівнянні з початковим рівнем був вміст в периферичній крові еритроцитів, лімфоцитів, еозинофілів, збільшився кольоровий показник. В той же час знизився вміст загальної кількості лейкоцитів, моноцитів, сегментованих палочко-ядерних лейкоцитів, зменшилася СОЕ. На п'яту-восьму добу адаптації наближаються до показників контролю вміст гемоглобіну, кольоровий показник, СОЕ, загальні лейкоцити та лімфоцити. Вищим був вміст еритроцитів, моноцитів, паличко-ядерних лейкоцитів, нижчим - сегментованих лейкоцитів еозинофілів.

Влітку у плавців і легкоатлетів параметри максимального АТ після незначного збільшення вранці на першу-четверту добу адаптації (Р<0,1 - Р>0,05) трохи знижуються (відносно фонових величин) в наступні дні проживання в новій місцевості. Мінімальне значення АТ і ЧСС протягом всього періоду адаптації перевищували показники контролю, однак збільшення статистично не доведене. Помітно, що у легкоатлетів з цієї ж групи аналогічне переміщення в зимових умовах супроводжувалося (у перші п'ять днів) значним (Р<0,01 - Р<0,05) збільшенням максимальних значень АТ і ЧСС, спочатку підвищенням (Р<0,05) з незначним зниженням в наступні дні мінімального АТ

В групі швидкісно-силових видів (футболісти, баскетболісти) влітку відбувається значне (Р<0,01 Р<0,05) підвищення максимального і мінімального АТ. Показники тиску та пульсу значно (Р<0,05) перевищували показники контролю. Особливістю цього (перша - третя доба після перельоту) етапу адаптації спрощення або інверсія показників кровообігу, відносно до максимальних показників АТ і ЧСС.

На 4-5 добу тимчасового проживання (другий етап адаптації) величини і параметри, виявляють структуру добового ритму, у більшості випадків ще суттєво (Р<0,05) відрізняються числа контролю. Разом з цим яскраво видно ознаки становлення нового добового ритму, стабілізація якого при деякому перевищенні (Р<0,05) початкових даних спостерігається на 6-12 добу - третій етап адаптації.

Результати, отримані під час виконання стандартного навантаження, певною мірою однакові з результатами, якщо б людина перебувала в спокої. Виявлена тенденція зниження, особливо на третій хвилині відновлюючого періоду, простежується у показниках максимального АТ. Параметри мінімального АТ зранку та ввечері були вищі (Р<0,01 Р<0,05), як на першій, так на третій хвилині відновлення. Винятком є дані, отримані ввечері, зареєстровані згідно в перший, другий, четвертий-п'ятий дні тимчасового проживання, коли статистичні зміни не доведенні. Звертає на себе увагу той факт, що параметри тиску та пульсу, особливо на третій хвилині відновлення, протягом 13-денного проживання в нових умовах були значно нижчі (Р<0,01 Р<0,05) у порівнянні з фоновими показниками.

У представників швидкісно-силових видів спорту виконання стандартного навантаження у цих умовах супроводжувалося значнішим, збільшенням показників кровообігу. Так, на першу-другу добу тимчасового проживання на фоні значного збільшення всіх параметрів кровообігу не змінюються тільки показники максимального АТ, отримані ввечері, на першій третій хвилині відновлювального періоду. На четверту-п'яту добу значно збільшуються показники ЧСС (Р<0,01) відзначені вранці і максимального АТ, під час незначного підвищення мінімального АТ. З 8 до 13 дня адаптації показники ЧСС і максимального АТ залишалися підвищеними, однак показників з фоновими даними не виявлено.

Пульсовий тиск у даних умовах значно (Р<0,01 Р<0,05) підвищився на першу-п'яту добу адаптації, в основному відразу після виконання стандартного навантаження. На третій хвилині відновлення достовірне підвищення відзначено лише вранці на перші два дні після перельоту. В інші дні цей показник залишався значно вищим у порівнянні з початковими показниками, проте статистична різниця не доведена.

Необхідно підкреслити, що одним з основних показників порушення добового ритму, особливо на перші дні після перельоту в зону з багатогодинною поясо-часовою різницею, сплощення або інверсія показників, визначають структуру добового ритму. Про це свідчать дані, отримані у спокої та після стандартного навантаження. Однак у багатьох випадках таких змін не виявлено, але спостерігаються значні коливання абсолютних величин показників АТ, ЧСС параметрів тиску пульсу.

Зовнішнє дихання, так само як кровообіг, характеризується чіткою добовою періодизацією, яка проявляється абсолютними величинами та амплітудними параметрами різних його показників. Як правило, між ранішніми та вечірніми показниками зовнішнього дихання спостерігається значна різниця. В умовах постійного місця проживання така різниця виявилася недостовірною лише для ЧД, МВЛ і проби Генчі. Наступний етап адаптації (3-7 доба тимчасового проживання) характеризується вирівнюванням ритму функцій, відсутністю ранішніми та вечірніми показниками, за винятком проби Штанге (Р<0,05). Початком становлення нового добового ритму функцій зовнішнього дихання можна вважати 10-11 добу адаптації, коли більшість показників не відрізняються від початкових величин. Тому, як в умовах постійного місця проживання, спостерігаються розбіжності між ранішніми та вечірніми параметрами. Відносна стабілізація показників нового стереотипу функцій відзначається на 17-18 добу. Однак до цього часу не виявляється відмінностей амплітудних параметрів ЧД, МВЛ.

Чітки зміни виявлені в показниках температури тіла. У Хабаровську параметри складали вранці 36,04±0,03° в 17-18 годин - 36,7± 0,18° (ПСАд-1,8). У перші два дні проживання в Ленінграді (7-годинне зміщення часу) вона дорівнювала 36,31±0,11° 36,44±0,12° при Р=0,02 (ПСАд-0,3). На 6-7 добу адаптації вранці середні значення цього показника залишалися значно вищими (36,25±0,097°), тоді як увечері вони дорівнювали початковим (36,73±0,107°), але з великими індивідуальними коливаннями (ПСАд-1,3).

На 13-14 добу проживання у Ленінграді середні значення ранішніх (36,12±0,037°) та вечірніх показників (36,77±0,06°) практично відповідали цифрам контролю. Про відносне відновлення амплітудних характеристик свідчить показник добової адаптації (ПСАд=1,8). Ще через 4 дні температура тіла вранці стала трохи (Р> 0,1) нижча (36,02± 0,033°), а увечері залишалася вищою за початкову (36,75±0,041; Р>0,1).

Одержані дані дають підставу стверджувати, що в помірній кліматичній зоні з 7-8 - годинним зміщенням часу умовна завершеність адаптаційної перебудови функцій терморегуляції проходить до 13-15 днів тимчасового проживання.

Аналіз результатів дослідження рухових дозволив виявити особливості прояву фізичних якостей спеціальної працездатності в умовах поясно-кліматичної адаптації залежно від специфіки, змісту, спрямованості тренувального процесу. Фонові дані характеризуються добовою періодичністю рухової активності організму. Оскільки порівнювані вибірки представлені низкою зв'язаних попарно варіантів, для оцінки достовірності відмінностей був застосований непараметричний критерій Вілкоксона, який достатньо потужним як показали результати обробки, високим рівнем достовірної вірогідності. Виявлено, що не завжди найбільше зниження працездатності проявляється в перші доби після переїзду. Наприклад, час, витрачений на пропливання дистанції 50 метрів (анаеробне енергозабезпечення) чоловіками, збільшувався з 30,96 сек. (у Хабаровську) до 31,10 сек. (Р>0,05) у другий, до 31,21 сек. (Р<0,5) - на четвертий день проживання в місцевості з 7-годинною поясо-часовою різницею. У жінок воно відповідало 38,62 сек. (на 38,16 сек. в Хабаровську) в другий, 39,22 (Р<0,05) - в четверту добу адаптації. Цікаво відзначити, що на сьомий день після перельоту, коли у жінок спостерігалося підвищення працездатності, у чоловіків працездатність продовжувала знижуватися, маючи суттєву відмінність (Р<0,05) з фоновими значеннями. Ідентична картина виявлена у бігунів на середні та довгі дистанції. При цьому рівень анаеробної працездатності в Хабаровську дорівнював 48,8 ум.од. Вранці, 50,3 - увечері. На другу, п'яту і восьму добу проживання в новій місцевості значення відповідали вранці: 48,0; 48,5 49,8 ум.од., увечері - 49,2; 49,8 52,1 ум.од. Зниження достовірно (Р<0,05) для показників, отриманих ввечері на другий день, перевищення - для ранішніх і вечірніх показників восьмого дня адаптації.

Найбільше зниження фізичних якостей як у жінок, так і чоловіків спостерігається через 2-3 дні після перельоту. Проте у перших більш виражена тенденція до перевищення початкового рівня. Особливої уваги заслуговує вияв (у певні періоди поясно-кліматичної адаптації) фази підвищеної працездатності, що підтверджується результатами змагань, в яких більшість тих, що беруть участь повторюють або перевищують свої особисті досягнення. Підвищенню працездатності передує зниження її рівня від 0,5 до 5,40%.

Емпіричним значенням, що характеризують динаміку працездатності в нових поясно-кліматичних умовах, відповідають цифри, розраховані у порівнянні з регресією. При цьому зміна рівня працездатності проходить неоднаковою мірою залежить від тривалості характеру м'язової діяльності. На коротких дистанціях (50-200 метрів) зниження результатів відбувається переважно на другу-четверту, на середніх довгих - переважно на третю-сьому добу адаптації. Відповідно спостерігається підвищення результативності в першому випадку на восьму-одинадцяту, в другому - на тринадцяту-сімнадцяту добу поясно-кліматичної адаптації.

Таким чином, переїзд в зону з багатогодинною різницею супроводжується сплощенням або інверсією (в основному за рахунок зниження вечірніх показників) добового ритму рухових і вегетативних функцій тривалістю від 3-4 до 5-7 (у ряді випадків - 1-2 до 11-17 діб), що пов'язано з особливостями м'язової діяльності спортсменів, поясно-кліматичними та іншими факторами. Наслідком цього є порушення елементарних складних рухових навичок, які негативно впливають на сторони рухової діяльності, рівень спортивних результатів.

Розглянуті в даному дослідженні результати свідчать про суттєвий вплив сезонно-кліматичних і географічних чинників на організм діючого спортсмена. Це виражається в сезонних змінах активності фізіологічних систем організму в умовах постійного місце проживання, встановленні якнайтонших взаємозв'язків між елементами погодно-кліматичних чинників і реакціями організму як в умовах постійного місце проживання, так і при переміщенні на місцевість без зміни часового поясу. До певної міри наші результати узгоджуються з даними літературних джерел про сезонні коливання в нейроендокринній системі (М.О. Агаджанян, Н.Н. Шабатура, 1989).

При перельотах в райони з багатогодинною поясно-часовою різницею вказаних метео-факторів відбувається на фоні десинхронозу функцій, який викликається різким зрушенням поясного часу, у зв'язку з чим значно посилюється вираженість дизадаптаційних реакцій.

Термін адаптаційної перебудови і відновлення функцій відбувається в певній послідовності, яка обумовлена неоднаковою активністю фізіологічних функцій. В той же час послідовність та характер адаптаційних реакцій в неабиякий мірі залежить від специфіки використання фізичних вправ, кліматичних особливостей району тимчасового проживання, структури і спрямованості тренувального процесу, а також інших чинників.

Розділ 3. Вплив клімато-географічних факторів на процеси адаптації

3.1 Особливості адаптаційної перебудови функцій спортсменів залежно величини поясно-часового зрушення

У літературі немало відомостей, які відображають особливості адаптаційної перебудови в залежності від величини поясно-часового зрушення.

Автори однакової думки щодо оцінки фізіологічного впливу на організм цього географічного чинника. Виявлено, що ступінь порушення і швидкість адаптації до нових умов життя суттєво залежать від індивідуального досвіду біоритмологічної адаптації. Спортсмени, що часто виїжджали до країн з 7-8-годинною різницею, важче адаптуються при перельотах в пункти з 4-5-годинною різницею тоді, коли вони вперше потрапляли в такі умови.

Відомо (Н.Н. Васильовський, В.В. Трубачев, 1977), що в ході адаптації фізіологічні системи накопичують інформацію. Це проявляється в структурі та функціях, у формуванні нових програм регулювання внутрішніх процесів зовнішньої активності. У змінених умовах існування відбувається відносно швидке включення вроджених набутих програм адаптивного пристосування, спрямованих на стабілізацію внутрішнього середовища організму. Однак час переміщення в нові умови існування (на нашому прикладі в район з 4-5-годинною різницею) разом з використанням уже звичних для нього механізмів адаптивного регулювання в умовах нестачі апріорної інформації в межах фізіологічних можливостей систем організм вдається до вироблення нових(П.К. Анохін,1968). Ці обставини і зумовлюють тривалість періоду перебудови та її характер.

3.2 Адаптаційна перебудова організму спортсменів час перельотів в західному та східному напрямах

В процесі вивчення термінів адаптації спортсменів при перельотах на захід чи на схід були виключені чинники, що спотворюють правдиву картину адаптаційної перебудови. При цьому враховувалися сезонність, погодно-кліматичні умови, демографо-географічний фактор (постійне місце проживання, зона, пояс), специфіка виду спорту, кваліфікація, стать осіб які тренуються. З метою влітку проводилися синхронні спостереження за плавцями, що постійно проживають в Москві (члени молодіжної команди СРСР) та Хабаровську (члени команди країни). Перші проводили 17-годинний тренувальний збір в Хабаровську, другі - в Мінську. Метеопогодні умови у цих містах були однаковими. Крім того, обстежили 37 хокеїстів та футболістів з Хабаровська, що виступали у вищій і першій лігах першості СРСР, а також 16 лижників-гонщиків (члени команди Далекого Сходу) час переміщення в райони країни (адаптація) повернення додому (реадаптація).

Аналізуючи особливості адаптаційної перебудови функцій плавців ми вирішили використовувати температуру тіла, оскільки саме вона найбільш вивченим показником, і в той же час виражену стійку добову ритміку.

На початковому етапі у москвичів-чоловіків середні показники температури тіла були вищі, у жінок. У хабаровській групі навпаки - цей показник у чоловіків був нижчий (Р<0,01), ніж у жінок. Така ж закономірність простежується в зимовий період. Температура тіла у московських чоловіків значно вища (Р<0,001) ніж у решти обстежуваних. Переліт в зону з 7-годинною різницею у чоловіків московської групи супроводжувався істотним зниженням (Р<0,001) ранішніх підвищенням (Р<0,05) вечірніх показників. В наступні дні відбувається поступове зближення обох параметрів, лише на 11-12 добу проживання в Хабаровську структура ритму і абсолютні показники температури тіла не відрізнялися від початкових. У чоловіків хабаровської групи після перельоту до Мінська показники підвищувалися (Р<0,01), далі знижувалися (Р<0,05). Проте вже на шосту-сьому добу тимчасового проживання параметри, що характеризують структуру ритму, були синхронізовані з новим розпорядком дня. Аналогічні зміни спостерігалися у хабаровських плавців в зимовий період (при перельоті до Пензи), тільки з різницею, що становлення добового ритму чітко визначалося вже на п'яту добу після перельоту. У жінок загальна схема адаптаційних змін така ж, як у чоловіків. Однак зміна добового ритму у них завершується на два-три дні раніше, у чоловіків.

Дослідження доповнюються показниками суб'єктивного стану педагогічних спостережень. Характерно, що ще на десяту-одинадцяту добу проживання в Хабаровську більшість московських плавців скаржилися на поганий сон, відсутність апетиту протягом дня його появу увечері або вночі, низький рівень фізичної активності. Спортивні результати на контрольних тренуваннях, що проводилися вдень, в більшості випадків були значно гіршими ніж удома. У хабаровських плавців сон і бажання тренуватися в період тимчасового проживання в Мінську та Пензі досягали вихідного рівня вже на п'яту-сьому добу. Апетит у чоловіків майже не змінився, у жінок відновився на четверту-п'яту добу. Фізична працездатність відновлювалася, що нерідко перевищуючи показники контролю, на шосту-дев'яту добу поясно-кліматичної адаптації.

Інша картина спостерігалася при переміщенні спортсменів по схемі "туди-назад". Так, в період тимчасового проживання хабаровських футболістів в Севастополі (адаптація) температура тіла на першу-восьму добу значно перевищувала (Р<0,001 - Р<0,05) початкові показники, відновлюючись на одинадцятий-дванадцятий день адаптації. На цьому фоні істотно відрізнялися показники реадаптації, вже на третій день після повернення спортсменів до Хабаровська характеризувалися становленням нового добового ритму, що стабілізується до восьмої-дев'ятої доби. Частота пульсу в умовах адаптації досягала початкових показників вранці на шосту, увечері - на одинадцяту-дванадцяту добу. Після повернення до Хабаровська (реадаптація) параметри були (Р<0,01) у порівнянні з початковими показниками лише на другу-третю добу. Надалі спостерігалась синхронізація у ритмі з режимом дня постійного місце проживання. Час рухової реакції в умовах адаптації та реадаптації особливих змін не зазнавав. В той же час його величина на другу-третю добу після повернення в звичні умови була набагато менша (Р<0,01), ніж в ж періоду адаптації, а на дев'ятий день істотно меншою (Р<0,02) за початковий рівень.

Відмінності адаптаційної перебудови в умовах адаптації та реадаптації характеризуються не тільки термінами, але й величинами характеру функціональних змін, що знаходяться ніби в дзеркальному відношенні один до одного. Про це свідчать результати обстеження лижників Хабаровська в період тимчасового перебування на навчально-тренувальному зборі в Ленінграді після повернення додому. Так, середні значення індексу Рюффьє на 2, 3, 4 добу реадаптації перевищували аналогічні показники, зареєстровані в такі ж дні адаптації, на 31,4%, 46,15% 23,8%. Вже на п'яту, шосту і дев'яту добу адаптаційні показники перевищували показники, отримані в умовах реадаптації, відповідно на 28,5%, 50%, 42,8%. Час затримки дихання на видиху тривалішим (Р<0,02-Р<0,05) виявилося на другу-четверту добу, менш тривалим (Р<0,05 - Р>0,05) - на п'яту-дев'яту добу адаптації в порівнянні з аналогічними величинами, зареєстрованими в умовах реадаптації.

Схожі зміни спостерігалися при співвідношенні параметрів електрошкірного опору, фізичної працездатності і самопочуття. Показники критичної частоти злиття миготінь, так само як часу рухової реакції, істотно розрізнялися лише на другу добу після перельоту. При цьому середні показники адаптаційного періоду перевищували (Р<0,05) показники, зареєстровані того ж дня в умовах реадаптації.

В умовах адаптації найбільше зниження рівня фізичної працездатності (на 15,8%; Р<0,01) спостерігається на другу-третю, підвищення (на 5,9%; Р<0,05) - на п'яту і шосту добу. В умовах реадаптації аналогічні зміни припадають на 1-2 (на 20,3%; Р<0,001) відповідно на дев'ятий день (на 11,8%; Р = 0,02).

Результати дослідження свідчать про взаємодію в цих умовах ендогенного та екзогенного ритмів, а у значній тих, що визначають рівень активності адаптивної симпатико-адреналової системи. Особистий ритм функцій спортсменів при перельоті в західному напрямі випереджає ритм датчиків зовнішнього середовища (соціальні, геофізичні ін.) в той же час, поєднуючись з останнім на значній "площі", підсилює симпатико-адреналову активність. З іншого боку, запізнювання екзогенного ритму по відношенні до ендогенного ніби поволі сприяє "розмиванню" звичного ритму (В. А. Матюхин з співавт., 1976). Ці обставини прискорюють процес перебудови і обумовлюють зростання фізичної працездатності. При переміщення в східному напрямі, навпаки, - чергування дня ночі, виробничо-побутових інших датчиків середовища випереджають добовий ендогенний ритм спортсменів. У цих умовах з урахуванням переважаючого впливу вагоінсулярних реакцій, який викликається багатогодинним зрушенням часу проти годинникової стрілки, значною мірою пригнічується симпатико-адреналова активність. Ця обставина суттєво затягує адаптаційну перебудову, негативно впливаючи на працездатність спортсменів.

Таким чином, час, необхідний для відновлення ритміки рухової активності, фізіолого-біологічних інших процесів, за інших таких самих умов (погодно-кліматичні, тренувальні та чинники) суттєво відрізняється залежно напряму перельоту.

У спортсменів, що постійно проживають в західних районах, при перельотах в східному напрямі процеси адаптації протікають довше (на чотири-п'ять діб) і більш важче, у спортсменів, що проживають в східних районах, при переміщенні в пункти, розташовані на захід постійного місця проживання.

Реадаптація у тих, що проживають на Далекому Сході протікає швидше (на дві-три доби), ніж адаптація (при перельотах в райони), проте з великим відчуттям дискомфорту, зміною функціонального стану, вираженим ефектом суперкомпенсації (за показниками фізичної працездатності).

Реадаптація у спортсменів, що проживають в західних районах країни, протікає швидше (на чотири-п'ять днів) і м'якше, ніж адаптація при перельотах в східному напрямі, але з менш вираженим ефектом суперкомпенсації рухової діяльності.

3.3 Вплив кліматичних факторів на процеси адаптації спортсменів

3.3.1 При 7-8 годинному зміщенні часу

На основі передумов, про можливий вплив на процеси адаптаційної перебудови (в умовах багатогодинного зрушення часу) погодно-кліматичних факторів, проведені спостереження за легкоатлетами Хабаровська в період проживання в Мінську, Воронежі інших містах, розташованих на однаковій відстані від Хабаровська (7 годинних поясів), але відрізнялися погодно-кліматичними характеристиками. За існуючою класифікацією, для Мінська в цей період переважаючим був 4 клас погоди, для Воронежа - 1-2.

Отримані дані показали, що вже через три доби після прибуття до Воронежа вміст гемоглобіну в периферичній крові вранці і ввечері значно (Р<0,01) знижувався залишався на цьому (95,6 і 91,2% початкових показників) протягом 20-денного періоду адаптації. У Мінську вміст гемоглобіну в периферичній крові протягом 5 днів після перельоту був збільшений (Р<0,01 Р<0,05), після чого відновлювався до початкових величин. Аналогічна динаміка відзначалася за показниками еритроцитів лейкоцитів. Середні показники частоти пульсу в Воронежі мали тенденції до підвищення. У Мінську після незначного підвищення (перша-п'ята доба) спостерігалася тенденція до зниження.

Показники систолічного тиску після прибуття до Воронежа знижувалися, досягаючи значного рівня переважно увечері на сьому-дев'яту (Р<0,05) та дванадцяту-тринадцяту (Р<0,05) добу адаптації. Аналогічний показник в Мінську мав тенденцію до збільшення, а вранці першого-другого увечері сьомого-дев'ятого дня адаптації істотно (Р<0,01 Р<0,05 відповідно) перевищував початкові показники. Діастолічний тиск, так само як частота пульсу, зазнавав незначних змін. Температура тіла протягом всього періоду проживання у Воронежі значно (Р<0,01) перевищувала початковий рівень і відновилася увечері на двадцяту добу адаптації. У Мінську цей показник перевищував цифри контролю вранці на перший-другий (Р<0,01) і четвертий-п'ятий (Р<0,05) день адаптації.

Заслуговують уваги зміни показників рухової та кистьової динамометрії. У Воронежі час реагування на світловий подразник був збільшений (відносно вихідних значень) впродовж всього періоду адаптації. Особливо це відноситься до вечірніх параметрів у бігунів на середні і довгі дистанції. В той же час показники кистьової динамометрії (за винятком 12-13 адаптації) мали виражену тенденцію до перевищення вихідних значень. ВМінську час рухової після незначного збільшення (Р>0,05) в перші доби мав тенденцію до зменшення, складаючи до 18 суток адаптації 212±4,98 м.сек вранці 205±3,97 м.сек - увечері (проти 223±3,67 214±4,15 м.сек в Хабаровську). Показники сили кисті, як у Воронежі, мали тенденцію до перевищення вихідних значень.

Відбулися зміни в діяльності серцево-судинної системи при виконанні стандартного навантаження. У Воронежі частота пульсу на першій хвилині відновлення була меншою початкових показників, особливо вранці на другу і десяту добу адаптації. Проте в ж дні увечері на третій хвилині відновлення даний показник істотно перевищував цифри контролю, що свідчило про уповільнення відновних процесів після виконаної роботи. У Мінську даний показник суттєво перевищував початковий рівень (Р<0,05-) на другу-сьому добу після перельоту. У подальшому показник залишався вищим відносно початкових значень, однак збільшення статистично не доведене. Показники, зареєстровані на третій хвилині відновного періоду, протягом всього часу проживання в Мінську не значною мірою змінювалися.

Показники систолічного тиску у Воронежі на першій і третій хвилинах відновлення були менші (Р<0,05), ніж в Хабаровську, протягом всього адаптаційного періоду. Вищими (Р<0,05 - Р<0,01) були показники діастолічного тиску, що вказувало на зниження в цих умовах тиску і пульсу. У Мінську систолічний тиск був вищим (в порівнянні з початковими показниками) лише вранці на 2-3 (Р<0,01) і 10-12 (Р<0,05) доби адаптації, зберігаючи на наступні тенденцію до підвищення. Що стосується діастолічного тиску, то його показники після перельоту не змінювалися.

На перші доби проживання у Воронежі працездатність за рахунок алактатної гліколітичної енергоздатності практично залишалася на тому ж рівні що в умовах постійного місця проживання. Якщо в Хабаровську час пробігу 30 та 60 метрів складав відповідно 437±4,11 і 767±8,4м.сек, то в перші доби проживання у Воронежі дорівнював 436± 3,78 і 769 м.сек. При цьому у 4 із 10 спортсменів, що взяли участь в тестуванні на дистанціях 30 і 60 метрів, спостерігалося покращання результатів. Не змінилися результати в бігу на 200 метрів. В той же час істотно (по критерію Вілкоксона) знижувався рівень працездатності аеробно-анаеробного енергозабезпечення. Так, на пробігання 600 метрів в Хабаровську витрачалося 1.26,8 сек., у Воронежі - 1.30,6 сек; Р<0,05). Так само суттєво знижувався рівень рухової діяльності, що виконується переважно в аеробному режимі енергозабезпечення (12-хвилинний біг). У шести з семи спортсменів, що брали участь в такому тестуванні, результат знизився в середньому на 295 метрів; Р<0,05) лише у 1-го підвищився з 3470 до 3620 метрів. Тестування, проведене на наступні дні проживання у Воронежі (5-6, 10-11, 15-17, 20-23 доби), дозволяє зробити висновок, що представники швидкісно-силових видів спорту (спринтери, стрибуни) показують найкращі в цих умовах результати на 10-11, спортсмени, більш витривалі - на 20-23 доби адаптації. При цьому в першій групі із 13 спортсменів 5 (38,4%) перевищили свої особисті досягнення. У групі на середні і довгі дистанції таких досягли 6 з 11 атлетів (54,5%), двоє з них (на дистанції 5 км та 10 км) поліпшили свої досягнення відповідно на 8,8 та 21,6 секунди.

В період тимчасового проживання в Мінську гліколітична працездатність визначалася на основі результатів 15-кратних стрибків у висоту, які виконувалися послідовно. Значне зниження цього показника спостерігається в другій половині дня на 5-6 добу після перельоту. На восьмий день адаптації показники працездатності перевищували початкові величини, статистично доведені для вечірніх значень.

Працездатність де переважає аеробний компонент енергозабезпечення оцінювалася на підставі результатів пропливання відповідних дистанцій плавцями м. Хабаровська, які перебували в цей час в Мінську. Якщо при виконанні короткочасної роботи характер і зміни рівня у плавців чи легкоатлетів був однаковим, то при виконанні порівняно тривалого (аеробно-анаеробної) навантаження спостерігалися інші показники На третій день адаптації під час пропливання 200 метрів (2.33,9 ± 0,94 сек.) був значно (Р<0,05) збільшений у порівнянні з контролем (2.31,0±0,92), а на 15 день тимчасового проживання в Мінську зменшився (2.28,4±1,08), перевищуючи (Р<0,05), таким чином, початкові показники. Враховуючи, що в офіційних змаганнях на 15-17 добу тимчасового місцеперебування 78,6% спостережуваних перевищили свої власні досягнення або були близькі до цього, можна зробити висновок про адаптаційну перебудову організму спортсменів, яка переважала у порівняно сприятливих кліматичних умовах Мінська.

3.3.2 При 4-5-годинному зміщенні часу

Виявлено відмінності в процесах адаптаційної перебудови організму залежно від кліматичних особливостей місцевості тимчасового проживання спортсменів в умовах 4-5-годинного зміщення часу. Так, в період адаптації в Алма-Аті і Ташкенті у хокеїстів Хабаровська протягом шести днів після перельоту були значно зміннені показники добового ритму частоти пульсу і температури тіла. При цьому показники були збільшені (Р<0,05 Р<0,01), а показники систолічного тиску (в основному вечірні), понижені відносно початкових величин. Час рухової реакції в цих умовах був збільшений, достовірно перевищуючи цифри контролю вранці та увечері четвертого дня адаптації. Висота стрибків вгору істотно знижена (Р<0,05) протягом шести днів проживання в даній зоні.

В період тимчасового проживання в сибірській кліматичній зоні (Омськ і Сєров) частота пульсу трохи знижувалася, а систолічний тиск підвищувався на перші дві-три доби адаптації, після чого спостерігалася чітка синхронізація параметрів добового ритму з новим розпорядком дня. Перебудова відновлення психомоторних функцій і якісних сторін рухової діяльності також швидше проходили в кліматичних умовах Омська і Сєрова. Силові показники не зазнавали істотних змін.

Значну цікавість викликають результати досліджень працездатності серцево-судинної системи. В умовах Середньої Азії частота пульсу у спокої перевищує фонові величини на другу-третю (Р<0,05) і шосту-сьому добу адаптації (Р<0,01), а також середні показники зареєстровані в спортсменів, за якими спостерігали в Омську і Сєрове (Р<0,01). Після стандартної роботи параметри кровообігу були найвищими в кліматичних умовах Середньої Азії. На другу-третю добу адаптації в Алма-Аті приріст ЧСС, відносно фонових величин складав на першій хвилині відновлювального періоду 11,8% (Р<0,001), на третій - 18,8%. У Омську значення відповідали 8,7 і 7,8% (Р<0,01). Ідентичні зміни спостерігалися на шосту-сьому добу після перельоту.

Також заслуговує на увагу наслідкова післядія, що виразилася в значних зрушеннях збільшенні часу відновлення на стандартне навантаження після повернення спортсменів з Середньої Азії в порівнянні з показниками, зареєстрованими після повернення з сибірської зони.

Що стосується спеціальної працездатності, то рівень змінювався аналогічним чином. Якщо на шостий день адаптації в сибірській зоні (Сєров) час виконання контрольної вправи (6х20 метрів) практично не відрізнявся від початкового, то в Ташкенті суттєво (Р<0,05) збільшувався.

Для виявлення впливу на погодно-кліматичних умов був здійснений кореляційний аналіз середніх (для групи спортсменів) показників функціонального стану сумарних значень метеоіндексів, розрахованих на підставі метеовисновку, отриманого у Воронежі і Мінську в час проведення досліджень. Рангові коефіцієнти кореляції вказують на достатній ступінь зв'язку з показниками, що вивчаються. Виявлені середні, а в деяких випадках високі показники залежності параметрами сумарного метеоіндексу, з одного боку, температурою тіла, вмістом гемоглобіну, вживанням коефіцієнтом використання кисні, екскрецією натрію і калію слиною та іншими показниками - з іншого. У деяких випадках у взаємозалежності параметрів фізичних якостей погодно-кліматичних елементів спостерігається вплив специфіки використовуваних фізичних вправ. Так, в період тимчасового проживання важкоатлетів в Махачкалі виявлена позитивна залежність (r = 0,465, Р<0,05) між величинами "м'язової тяги" і температурою повітря, хоча цими ж погодними елементами і вегетативними функціями, зокрема кровообігом, вона залишалася негативною. Як бачимо, особливість синоптичного процесу, тенденція його розвитку обумовлює "профіль" метеотропних реакцій спортсмена, що значною мірою визначають структуру між- і внутрішньосистемних зв'язків, перешкоджаючи, а в ряді поєднань сприяючи вияву вищих фізичних можливостей. Ілюструють дане положення показники кореляційного аналізу параметрами психомоторних, рухових і вегетативних функцій спортсменів, з одного боку, і комплексом метеопогодних елементів - з іншою, при виконанні стандартних навантажень. Передусім це відноситься до довільних і мимовільних функцій нервово-психічної сфери (самооцінка інтервалів, дозування м'язових зусиль, час рухової реакції, частота тремора), що мають помірні або середні показники зв'язку з провідними метеопогодними факторами: сонячною радіацією, температурою і вологістю повітря.

3.4 Функціональний стан спортсменів в умовах средньогір'я при багатогодинному зміщенні часу

Особливе місце займають дослідження функціонального стану в умовах середньогір'я при багатогодинному поясо-часовому зрушенні. Відомо, що атмосфера середньогір'я відрізняється зменшеною щільністю і запиленістю, тому сонячні промені виявляються ослабленими і інтенсивність сонячної ультрафіолетової радіації значно зростає. Електричний стан атмосфери характеризується також збільшенням зміною співвідношення негативно позитивно заряджених частинок. Повітря у гірській місцевості відрізняється більшою сухістю (малою вологістю), що зумовлює втрату рідини в організмі. Основним чинником, що впливає на функції і обмежує працездатність організму в цих умовах, гіпоксичная гіпоксія.

На даний час накопичено величезний матеріал про використання клімату средньогір'я для підвищення неспецифічної резистентності організму людини, рівня його працездатності.

У доступній літературі ми не зустріли відомостей про адаптаційну перебудову функцій з умовах поєднаної впливу на організм спортсменів средньогір'я і багатогодинного поясо-часового зрушення. Були здійснені дослідження і спостереження за спортсменами Хабаровська, тимчасово проживали в Цахкадзорі (висота близько 2000 метрів над рівнем моря).

Встановлено, що переліт з Хабаровська у Цахкадзорі супроводжувався значними порушенням параметрів, що характеризують добовий ритм крові, кровообігу, дихання, нерано-психічного стану і працездатності спортсменів. При цьому поряд з типовими (для рівня моря) виявлені специфічні особливості поясо-кліматичної адаптації. Так, показники вмісту гемоглобіну в периферичній крові, ЖЕЛ, МВЛ і інших функцій на першу-шосту добу проживання у Цахкадзорі практично не змінилися (відносно початкового рівня), тоді як в умовах рівнини спостерігалося значне зниження. Виміри фізичних якостей вранці протягом 12 днів адаптації істотно перевищували показники контролю. Чітко виявилася тенденція до прискорення часу рухової реакції та латентного часу розслаблення Показники ЖЕЛ через шість, а максимальної вентиляції легенів - через 12 днів після прибуття до Цахкадзору у деяких випадках значно (Р<0,05 Р<0,01) перевищували контрольні.

Спостерігаються характерні зміни кровообігу. Протягом всього періоду проживання у средньогір'ї частота серцевих скорочень збільшується (при збереженій структурі добового ритму). Протилежно змінювався систолічний тиск, значно знижувався (Р<0,05 - Р<0,01) вранці і увечері на 6-13 добу адаптації. Виміри, що характеризують добовий ритм цього показника, залишалися сплощеннями впродовж всього періоду адаптації. Діастолічний тиск, як частота пульсу, мав тенденцію до зниженні, але на 18-20 добу адаптації значно перевищувало показники, отримані в Хабаровську. Такі зміни кровообігу зумовили істотне зменшення (Р<0,01 - Р<0,001) величин тиску і пульсу, що оцінюється нами як несприятлива реакція.

Судячи з показників більшості досліджених функцій, становлення нового добового ритму в середньогір'ї при 6-годинному зміщенні часу відбувається трохи швидше, при такій же величині поясо-часової різниці, але на рівні моря, що також є однією з особливостей адаптації біоритмів поєднанням на організм вказаних поясо-географічних чинників. Проте, та обставина, що параметри функцій за своїми абсолютними значеннями і час фізичних навантажень відрізнялися від початкових величин ще на 20 добу проживання у Цахкадзорі, свідчить про незавершеність і складність процесу адаптаційної перебудови у цих умовах. Підтвердженням цьому служать дані, отримані при виконанні стандартних навантажень.

Привертають на себе увагу показники функціонального стану спортсменів, що вперше перебували у таких умовах. Для них адаптаційна перебудова була важчою і тривалішою. Відновний період після інтенсивних навантажень помітно затягувався. Процес адаптації проходив легше і швидше у тих лижників, застосовували середні за об'ємом тренувальні навантаження. Що стосується спортсменів, які мають досвід адаптації до цих умов, то найбільш адекватним (ефективним) для них був руховий режим з переважанням інтенсивних навантажень.

Наведені дані свідчать про значне напруження функцій, зокрема механізмів регуляції кровообігу, при виконанні фізичного навантаження. Одним з постулатів такої реакції, є дегідратація організму спортсменів, на що вказує суттєве (Р<0,001) зниження маси тіла вже до 7-8 дня проживання у Цахкадзорі. Підвищення внаслідок цього в'язкості крові спричиняє зниження частоти серцевих скорочень не тільки у спокої, але при виконанні стандартного навантаження. Вказані зміни побічно підтверджуються завищеними в цих умовах величинами максимального споживання кисню (в середньому на 4-6%), визначення якого проводилося по загальноприйнятій розрахунковій методиці.

Кореляційний аналіз показників фізіологічних функцій метеопогодніх чинників дозволив виявити у деяких випадках достовірні і середні зв'язки, які відрізняються від отриманих на рівні моря. Виявлений позитивний зв'язок між рівнем гемоглобіну, з одного боку, і температурою повітря (r = 0,486; Р<0,05) хмарністю (r = 0,473; Р<0,05) - з іншою. В той же час у середньогір'ї, як на рівні моря, виявлений зворотний зв'язок між температурою повітря і максимальним артеріальним тиском у спокої (r = -0,510; Р<0,05), а також при навантаженні (r = - 468; Р<0,05). Між іншими параметрами метеорологічних елементів і фізіологічних функцій виявлена лише тенденція зворотного зв'язку.

Таким чином, в середньогір'ї при багатогоденному зміщенні часу організм спортсмена відчуває вплив різноманітного комплексу факторів зовнішнього середовища, ніж в умовах рівнини. Це супроводжується складними адаптаційними перебудовами, формуванням нових механізмів регуляції, специфічних для даних умов.

Розділ 4. Організація дослідження

При далеких широтних перельотах питома вага впливу на організм спортсменів різних факторів зовнішнього середовища дуже різна. Проте перелом колишнього становлення нового добового ритму функцій неминучі, а ступінь вираженості багато в чому залежить в часі між пунктами постійного і тимчасового проживання.

З цією метою досліджувалися, як рекомендовано в літературі (В.Л. Ярославцев, 1974; S. Aschoff, 1980 ін.), в добу - в 7 - 8 та 17 - 18 годин за місцевим часом. Вранішні обстеження проводилися відразу після пробудження в умовах близького до основного обміну стану. Дані характеризують початковий рівень функціонування організму. Спостереження, що проводяться в 17 - 18 годин, виявляють найактивніше протікання більшості фізіологічних процесів, спостерігається оптимальна активність цілого ряду життєвих процесів. У 22 - 23 години діяльність організму, як правило, значно знижується, а пізно вночі перебуває на мінімальному рівні. Вміст натрію, калію в слині, а також катехоламінів, кортикостероїдів в сечі визначався в порціях, забираються з 7 до 11, з 11 до 14, з 14 до 23 з 23 до 7 годин, що також відображає добовий стереотип фізіологічних відхилень організму. Функціональний стан піддослідних реєструвався в динаміці, тобто впродовж 7-10 днів в умовах постійного місце проживання та перебування в контрастних поясо-кліматичних пунктах.

Одним з перспективних методів визначення можливих механізмів адаптації організму є комплексна оцінка функціональної підготовленості (тренованості) спортсменів до різних видів спортивної діяльності у зв'язку з цим здібності фізіологічних систем до компенсаторно-адаптаційних перебудов функціонування на новому рівні.

Можливий вплив «новизни обстановки» (У.Ф. Овчарова, 1964 ін.) в дослідженнях на такому контингенті спортсменів значно пом'якшувався тим, що багато хто з них виїжджав на навчально-тренувальні збори змагання неодноразово, причому часто в одну ту ж місцевість.

Слід підкреслити, що дослідження проводилися в умовах, наближених до звичного способу життя спортсменів в період навчально-тренувальних зборів, які передували змаганням, закінчувалися за 2-4 дні до початку, що практично виключало нашарування передстартових реакцій. Деякі спостереження здійснювалися напередодні або під час участі спортсменів в змаганнях, що дозволяло виявити особливості функціональних зрушень, спричинених додатковим психоемоційним напруженням.

Крім спортсменів, під спостереженням перебувала й група артистів балету, робота яких пов'язана з постійними далекими виїздами на гастролі разом з тим відносну схожість з руховою діяльністю гімнастів, акробатів. Для вивчення сезонної динаміки функцій біокліматичних кореляцій спостерігалася (в умовах постійного місце проживання) велика група спортсменів, що не займаються спортом. При цьому обстеження проводилося в другій половині дня не менше трьох разів на місяць.

Зважаючи на специфіку дослідження функціонального стану час переїздів, застосовувалися найадекватніші, інформативні, зручні при тривалій в цих умовах методи, вивчалися одними тими ж методами і апаратурою, що перевозиться з собою.

Пристосування до фізичних навантажень працездатність визначались при виконанні тестових завдань, що передбачають навантаження аеробного та анаеробного енергозабезпечення. Здійснювалися педагогічні спостереження експерименти.

4.2 Практичні рекомендації

Будь-який вид адаптації створюється на основі механізмів гомеостазу, які можуть бути локальними, системними або протікати на цілісного організму. Всі ці реакції є одним із способів пристосування організму до змін середовища і можуть бути спрямовані на підтримку певного рівня стаціонарного стану, координацію фізіологічних процесів для усунення, пом'якшення або обмеження несприятливих факторів, на вироблення або збереження оптимальних форм організму та середовища в змінних умовах існування.

У загальному обсязі робіт дослідження з проблеми адаптації людини займають провідне місце. Проте основними в цих роботах є аспекти медичної географії географічної патології переважно в районах Півночі, Сибіру, Середньої Азії. Питання ж адаптаційних можливостей, спрямованого на використання засобів фізичної культури і спорту в цілях підвищення залишається малодослідженим.

Метеопогодні умови, атмосферні явища, тісно пов'язані з факторами космічної геомагнітної природи, відіграють важливу роль в адаптації людини, безсумнівно, повинні враховуватися при його функціонального стану, організації оздоровчих і спортивно-масових заходів в різних географічних регіонах.

Вивчення даної проблеми на даний час, коли економічні та еколого-географічні зміни більшості регіонів змінюють звичні умови життя людей, сприятиме успішному вирішенню задач, що мають велике народногосподарське, культурно-оздоровче і соціально-економічне значення.

Особливо плідним є вивчення філогенетично закріплених адаптаційних можливостей людини до соціальних і природних факторів, включаючи режими рухової діяльності, при різкій зміні умов існування - трансширотних перельотах.

При трансмеридіанному перельоті у віддалену поясо-кліматичну місцевість зміщується в часі чергування природних, метеофізичних, соціально-побутових та інших факторів, тоді як функціональне забезпечення організму здійснюється переважно в ритмі постійного місцепроживання. Дана обставина з'явилася, очевидно, внаслідок того, що більшість дослідників в якості основного фактору, що зумовлює ступінь порушення гомеостазу, а також швидкість його відновлення в нових умовах, називають величину поясо-часового зрушення.

Результати наших досліджень показують, що крім «просторово-часового» фактору суттєво впливають на динаміку адаптаційного процесу і погодно-кліматичні відмінності пунктів проживання спортсменів, специфіка режим рухової діяльності на етапах пред- і післяперелітної підготовки, індивідуальні особливості спортсменів, зокрема наявність досвіду поясо-кліматичної адаптації. Мабуть тому дані про особливості адаптаційної перебудови спортсменів в зонах з 5-8-годинною різницею в часі, багато в чому не узгоджуються з нашими матеріалами.

У зв'язку з цим привертає увагу аналіз функцій гомеостатичних систем спортсменів з врахуванням вказаних факторів.

4.2.1 Температурний гомеостазис

Відомо, що рівень температури тіла (ядра) показником теплового балансу, терморегуляції організму, що відображає функціонування систем температурного гомеостазису теплообміну. У природних умовах, а також час спортивної діяльності в різних поясно-географічних умовах, особливості терморегуляції вивчені недостатньо, хоча цінність таких досліджень очевидна. Адаптивні зміни в організмі спортсмена здійснюються, як правило, на фоні м'язової активності, яка по суті є джерелом додаткового теплоутворення.

В цьому відношенні особливий інтерес представляють дані, отримані нами під час переміщення спортсменів з помірних та в жаркі погодно-кліматичні умови (в даному випадку з Хабаровська до Воронежа). Згідно закономірностями біоритмологічної адаптації подібний багатогодинний переліт повинен був супроводжуватися підвищенням вранці і зниженням ввечері температури тіла. Проте у наведеному прикладі ввечері спостерігалося не зниження, але, як вранці, підвищення цього показника, що спричинило сплощення структури добового ритму. У подальшому дво-триразові тренувальні навантаження при високій зовнішній температурі стабілізували структуру, сплощення ритму температури тіла, абсолютні параметри якої ще на 18-20 добу адаптації істотно перевищували (Р<0,01) початковий рівень.

Як відомо, при здійсненні м'язової роботи енергетичний обмін в м'язах різко зростає. Залежно інтенсивності виду фізичного навантаження теплопродуктивність у порівнянні з рівнем у спокої може підвищуватися 2-3 до 7-10 разів (Ю.І. Баженов, 1981 ін.). Наявні дані свідчать про те, що навіть помірна м'язова робота в умовах температур, що лише трохи перевищують зону комфорту, приводить до підвищення температури тіла тим самим до зміни функціонального стану організму, зниження працездатності. Ця обставина ще раз підтверджує свідчення про те, що механізм заміщення теплоутворення при м'язовій роботі, настільки суттєвий при реакціях на холод, тут, мабуть, відсутній (А.Д. Слоним,1961). Оскільки стан системи терморегуляції залежить температури навколишнього середовища, остільки навколишня температура впливає на працездатність людини, втручаючись у вуглеводний ліпідний обмін, змінюючи співвідношення аеробних і анаеробних процесів в організмі. Наведені факти підкреслюють значення енергетичної вартості терморегуляторного навантаження м'язової роботи в умовах теплого, жаркого і сухого погодного клімату при багатогодинному зміщенні часу, це прийнято відносити тільки за рахунок трансмеридіанного перельоту.