Рекреалогія в Україні

З метою запобігання рекреаційній дигресії рекреаційному освоєнню території має передувати ознайомлення з особливостями її рельєфу для визначення оптимального рекреаційного навантаження.

Виходячи з психолого-естетичної оцінки, найбільшою мірою контрастності, пейзажною насиченістю, екзотичністю та унікальністю відзначаються гори. З позицій технологічної оцінки, сприятливішими є рівнинні території. Найсприятливішою для лікувально-оздоровчих цілей з функціональної та естетичної точок зору є пересічена місцевість із незначним перепадом відносних висот [8].

Оцінка рельєфу для лікувально-оздоровчих занять [8]

Біотичні рекреаційні ресурси біотичних ресурсів можна віднести: - рекреаційні ліси;- складові природно-заповідного фонду (ботанічні, лісові, ентомологічні, іхтіологічні, орнітологічні, загальнозоологічні заказники;- ботанічні та зоологічні пам'ятки природи; ботанічні сади та зоопарки);- фауну мисливських господарств.

Рекреаційна цінність цих ресурсів визначається такими показниками, як:- лісистість, породний склад і бонітет деревостою; - естетичність і частота зміни пейзажів, ландшафтів; - фітонцидність; - заболоченість території; - наявність грибних та ягідних місць, водойм; - доступність для рекреантів і з точки зору ведення рекреаційного господарства; - географія нозоареалів та інших медико-географічних особливостей території. В. Мацола включає в поняття естетичної цінності коефіцієнт горизонтального і вертикального поділу території, її лісистість, віковий і породний склад лісів. При цьому найбільшу естетичну цінність мають перестигло - достигаючі змішані широколистяно-хвойні ліси на відносно відкритих горбкуватих територіях із лісистістю в межах 25-50% Іонізація повітря - один із факторів сприятливого впливу лісів на організм людини, зокрема, на нервову систему (безсоння, перевтома тощо). Лікувальні властивості іонізованого повітря використовуються при гіпертонічній хворобі, атеросклерозі, бронхіальній астмі, туберкульозі. Саме цим обумовлений територіальний розподіл відповідних курортів в Українських Карпатах, лісостеповій зоні та на Поліссі

Найбільший іонізуючий ефект мають сосна звичайна, ялина звичайна і дуб. Найвищою рекреаційною цінністю відзначаються старі високобонітетні ліси, оскільки вони виділяють основну масу кисню і створюють власний мікроклімат, суттєво впливаючи на окремі характеристики погоди і місцеву циркуляцію повітря.

Рекреаційні ліси як складова природних рекреаційних ресурсів - це лише незначна (за площею) частина лісових екосистем, яка забезпечує потреби населення в лікуванні, відпочинку і туризмі. Рекреаційна діяльність на цих територіях відзначається змістовою різноманітністю і може варіюватись у відповідності з рівнем організації, тривалістю тощо

17. Історико-культурні ресурси України

Історико-культурні ресурси України є важливою (а для окремих регіонів - основною) складовою туристсько-рекреаційного потенціалу. Вони відзначаються великою різноманітністю і включають археологічні та історичні знахідки, середньовічні фортифікаційні споруди і печерні міста, культові об'єкти різної конфесійної належності, палацові ансамблі, місця історичних подій, а також специфічні локальні особливості культури і побуту різних етнічних груп українців та інших народів

Найважливішою, складовою історико-культурної спадщини є пам'ятки архітектури і містобудування. В Україні на державному обліку перебуває близько 15,7 тис. архітектурно-історичних пам'яток від античних давньогрецьких полісів Північного Причорномор'я і давньоруських архітектурних споруд Києва, Чернігова, Овруча до творів класицизму і модернізму ХІХ-ХХ століть. На базі найбільш значимих пам'яток створено 47 історико-архітектурних та історико-культурних заповідників і музеїв: серед них статус національних мають «Давній Галич», «Кам'янець», «Києво-Печерська Лавра», «Могила Т.Г. Шевченка», «Переяслав», «Софія Київська», «Чернігів Стародавній», «Чигирин», «Херсонес Таврійський», «Хортиця»; загальнодержавних -- «Гетьманська столиця» в Батурині, «Олеський замок», «Підгорецький замок», «Стара Одеса», «Старий Крим», «Стародавній Київ». Заповідники і музеї такого профілю функціонують також в Алупці, Бахчисараї, Вишгороді, Глухові, Дубно, Жовкві, Качанівці, Керчі, Луцьку, Нов-город-Сіверському, Острозі, Путивлі, Святогірську та ін.

Архітектурні ансамблі Києво-Печерської Лаври, Софії Київської, історичний центр Львова і Кам'янець-Подільського включені до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Перспективу внесення до цього списку мають і інші історичні пам'ятки Києва, Новгород-Сіверського, Чернігова.

Серед археологічних пам'яток заслуговують на увагу стоянки давньої людини та городища: Трипілля*(Київська обл.), Королево (Закарпатська обл.), - найстаріше з відомих у Європі поселень (500-150 тис. р. до н. є.), Каїк-Коба (АР Крим), Добраничівка (Київська обл.), Більськ (Полтавська обл.), Івахнівці (Хмельницька обл.), Мезин (Чернігівська обл.).

Історичні пам ятки пов'язані з визначними подіями в історії України. Острів Хортиця є місцем заснування, а острів Тома-ківка (Дніпропетровська обл.) -- розташування Запорізької Січі. Першою в Україні вищою школою є Острозька академія (Рівненська обл.). Місця знаменних в історії України битв -- Жовті Води, Берестечко, Корсунь-Шевченківський, Батіг, Пилявці, Полтава, Ізмаїл, Севастополь, Крути, Одеса, Керч, Київ, Петрівці. Трагічні сторінки в історії українського народу пов'язані з Переяславом, Батурином, Коднею, Мельниками («Холодний яр»), Великими Сорочинцями, Биковнею, Базаром, Бабиним Яром (Київ), Кортелісами, Чорнобилем

Серед туристичних ресурсів важливу роль відіграють місця, пов'язані з життям і діяльністю видатних людей, де створено меморіальні музеї-садиби: Т. Шевченка -- с. Моринці Черкаської обл., Лесі Українки - м. Новоград-Волинський Житомирської обл. та с. Колодяжне Волинської обл., І. Франка - с. Нагуєвичі Львівської обл.,.,Г. Сковороди - с. Чорнухи Полтавської обл. та с. Сковородинівка Харківської обл., І. Котляревського та Панаса Мирного - м. Полтава, М. Гоголя - с. Гоголеве Полтавської обл., В. Даля - м. Луганськ, М. Пирогова - м. Вінниця, М. Коцюбинського - м. Чернігів, О. Кобилянської та Ю. Федьковича - м. Чернівці, А. Чехова - м. Ялта та м. Суми, І. Айвазовського - м. Феодосія.

Серед археологічних пам'яток заслуговують на увагу стоянки давньої людини та городища: Трипілля*(Київська обл.), Королево (Закарпатська обл.), - найстаріше з відомих у Європі поселень (500-150 тис. р. до н. є.), Каїк-Коба (АР Крим), Добраничівка (Київська обл.), Більськ (Полтавська обл.), Івахнівці (Хмельницька обл.),

18. Медико-екологічні проблеми України

Проблема збереження здоров'я має безпосереднє відношення до сфери рекреалогії і є базовою при проектуванні розвитку рекреаційного господарства країни. В найбільш сконцентрованому вигляді виражена в таких показниках:

рівень народжуваності і смертності;

природний приріст населення;

рівень захворюваності.

За показником народжуваності -- 8,6 народжених на 1000 чол. (2002 р.) Україна посідає одне з останніх місць у Європі. Найсприятливішою в цьому сенсі є ситуація в Рівненській обл. (12 народжених на 1000 чол.), найгіршою -- в Донецькій та Луганській областях (7,1 народжених на 1000 чол.). Київ посідає 12 місце серед адміністративних одиниць України (8,6 народжених на 1000 чол.).

За показником смертності-- 15,9 померлих на 1000 чол. -- Україна має чи не найгіршу ситуацію у Європі. Серед регіонів України найкращою є ситуація в Києві (10,6 на 1000 чол.) і в Закарпатській області (11,9 на 1000 чол.), найгіршою -- в Чернігівській обл. (20,3 померлих на 1000 чол.). Смертність серед немовлят коливається в межах: від 6,6 у Вінницькій до 12,6 в Запорізькій обл. Ситуація в Києві за цим показником належить до найбільш неблагополучних у країні.

Таким чином показник, природного скорочення населення України досягає -- 7,3: від 0,1 у Закарпатті до 13,1 в Чернігівській обл. Цей показник перевищує середньоукраїнський у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій, Житомирській, Запорізькій, Київській, Кіровоградській, Луганській, Миколаївській, Полтавській, Сумській, Харківській, Хмельницькій, Черкаській областях. Рівень здоров'я населення залежить від таких основних факторів:

умови і спосіб життя (бідність, психосоціальний стан, фізичнаактивність, професійна діяльність, куріння, алкоголь, наркотикитаін.) - 50-55%;

якість навколишнього середовища (глобальні зміни довкілля,транспорт, виробнича діяльність, безпечність харчових продуктів, забруднення води тощо) -- 20-25%;

генетичні чинники -- 15-20%;

рівень медичного обслуговування.

Структура захворювань населення України обумовлена різким погіршенням рівня та якості життя. Набувають поширення захворювання органів дихання (на першому місці в усіх регіонах країни), системи кровообігу, нервової системи, шкіри.

19. Поняття курорту та курортної місцевості

Курорт -- це місцевість, яка має природні лікувальні фактори і необхідні умови для їх використання з лікувально-профілактичною метою Правовий режим, організаційні та економічні засади благоустрою і функціонування курортів в Україні визначаються Законом України «Про курорти» від 5 жовтня 2000 року. В ст. 1 даного закону курорт визначається як «освоєна природна територія на землях оздоровчого призначення, що має природні лікувальні ресурси, необхідні для їх експлуатації будівлі та споруди з об'єктами інфраструктури і використовується з метою лікування, медичної реабілітації, профілактики захворювань та для рекреації і підлягає особливій охороні» В даному законі визначення курортної місцевості як території з природними факторами, сприятливими для зміцнення здоров'я, лікування та профілактики захворювань [7], замінене поняттям «лікувально-оздоровча місцевість», яке трактується як природна територія, що має мінеральні та термальні води, лікувальні грязі, озокерит, ропу лиманів та озер* кліматичні та інші природні умови, сприятливі для лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань.

За умови вивчення їх природних можливостей та освоєння у визначеному порядку ці території визнаються курортами. Причому клопотання про оголошення природних територій курортами повинно бути розглянуте відповідними органами (спеціальним уповноваженим центральним або місцевим органом виконавчої влади) в місячний термін. Рішення ж про оголошення природних територій курортами державного значення приймається Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України; місцевого значення -- Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, а також Київською і Севастопольською міськими радами за поданням відповідних органів місцевого самоврядування.

За характером оздоровчого впливу курорти поділяються на:рекреаційно-профілактичні -- покращення здоров'я і профілактика захворювань у практично здорових людей;реабілітаційні -- оздоровлення після перенесених захворювань;лікувальні -- лікування хворих в активній фазі захворювання органів травлення, дихання, тощо.

Такий поділ є досить умовним, оскільки будь-який курорт може одночасно виконувати кілька функцій. Це були переважно приватні санаторно-курортні заклади, що обслуговували багатих пацієнтів.

З них на окрему згадку заслужили:бальнеолікарня і перші житлові будинки для здавання в наймикурортникам у Немирові Львівської обл. (1814);«купіль» на Вишківській замковій горі в Закарпатті (1818);перша в Україні грязьова лікарня в Саках (1827);систематичне використання лікувальних грязей оз. Ріпне, на березі якого з 1831 року функціонує відділення Чугуївського військового госпіталю (1827) (нині -- курорт Слов'янськ);перша бальнеолікарня в Трускавці (1827);відкриття Одеських грязьових курортів (1829);перший курортний заклад на лимані Куяльник (1833);облаштовуються грязелікарня та ванни в Чокраці при Керченському військовому госпіталі (1848);приватний санаторій у Моршині, переданий згодом Спілці лікарів Галичини (1876);грязелікарня на Мойнакському озері, що започаткувала функціонування курорту Євпаторія (1886).курортно-рекреаційний кластер як сконцентровану за географічною ознакою групу взаємопов'язаних виробників рекреаційних послуг, спеціалізованих фірм у суміжних галузях (постачальники товарів, послуг, інформації) та пов'язаних із їх діяльністю неприбуткових організацій, які хоч і конкурують між собою, але проводять узгоджену -- в т.ч. з місцевою владою -- спільну діяльність.

Курорт має своїм базовим елементом санаторно-курортні заклади в системі охорони здоров'я, що забезпечують надання громадянам послуг лікувального, профілактичного та реабілітаційного характеру з використанням природних лікувальних ресурсів [12, с 20].

20. Рекреаційне районування України

Зміст поняття «ТРС» є ширшим порівняно з рекреаційною системою, оскільки містить територіальну прив'язку. Хоча частина рекреаційних систем не входить до ТРС, що звужує обсяг останньої.

ТРС є не дуже поширеною формою організації рекреаційної діяльності, але незаперечна її роль в інтенсивному освоєнні певної території. Хоча освоєння території з рекреаційною метою, як правило, не досягає налагодженого рівня. На території України І. Родічкіним виділено 9 ТРС [17]:

- Київсько-Дніпровська;

- Волинська;

- Сіверсько-Донецька;

- Придніпровська;

- Приазовська;

- Одесько-Чорноморська;

- Дністровсько-Бузька;

- Карпатська;

- Кримська.

Основними функціями ТРС є економічна, бюджетна, соціальна. Функціонування ТРС, як зазначає Н. Фоменко, може йти в ногу з іншими системами, а може - і врозріз. Так, в Україні можна назвати чимало місць відпочинку (зокрема, у східних і центральних регіонах), де відносини ТРС із промисловими, поселенськими, транспортними системами склалися несприятливо і потребують втручання органів місцевого управління. Саме, відсутність чи слабкість управлінської ланки ТРС дає привід для ігнорування самого факту їх існування як таких а отже, і як предмета дослідження [12]. Ця проблема може бути розв'язана шляхом створення спеціальних вільних туристських зон, офшорних та еколого-економічних зон, курортополісів тощо.

21. Медико-географічне країнознавство

Дослідження просторових закономірностей захворюваності і смертності серед населення, географічної локалізації різних захворювань та їх обумовленості природними і суспільними факторами є предметом медико-географічного країнознавства. Отже, ця галузь знання вивчає медико-географічні особливості окремих територій, стан здоров'я населення та організацію його охорони у країнах або регіонах [2, с. 333].

Виходячи з обумовленості стану здоров'я людини умовами навколишнього середовища і з огляду на посилання техногенного впливу на природу О.Г. Воронов запропонував таку класифікацію захворювань:

пов'язані з властивостями і станом окремих компонентів природи;

обумовлені соціально-економічними умовами життя та етнокультурними особливостями різних народів і соціальних груп;

ті, що виникли внаслідок безпосереднього впливу на людський організм техногенних зрушень у природі [5, с 9-10].

Навколишнє середовище є серйозним фактором впливу на стан здоров'я людини. Так кожний третій летальний випадок спричинений інфекційними чи паразитарними захворюваннями. Частка ж інфекційних хвороб у загальній структурі захворюваності окремих регіонів є набагато вищою, особливо в слаборозвинених країнах Африки, Азії та Латинської Америки, де природнокліматичні умови сприяють тривалому збереженню збудників хвороб, а функціонування системи охорони здоров'я є вкрай незадовільним.

22. Курорти Європи

Європа була, є і залишатиметься основним туристичним регіоном. У 2003 році європейськими країнами прийнято 398,8 млн туристів (57,7% світового потоку), а доходи від туризму склали 285,0 млрд дол. (54,5% від загальних). І хоча спеціалісти прогнозують до 2020 року відносне скорочення частки Європи на світовому туристичному ринку, однак абсолютні цифри продовжуватимуть зростати.

З загального потоку українських туристів на Європу припадає близько 45%. Основними країнами, що приймають туристів з України (в тому числі в санаторно-курортних закладах) є Росія, Польща, Угорщина, Білорусь, Словаччина, Чехія, Німеччина, Румунія, Болгарія, Велика Британія, Сербія і Чорногорія, Франція, Австрія, Італія, Греція, Іспанія. З одного боку, найближчі сусіди забезпечують до 90% потоку іноземних туристів, з іншого -- Болгарія, Греція, Угорщина, Іспанія, Чехія, Словаччина сприяють формуванню негативного сальдо туристичних потоків.

Європа безсумнівно лідирує серед регіонів світу за розвитком санаторно-курортного туризму. З античних часів тут функціонують і користуються великою популярністю бальнеологічні курорти.

23. Курорти Азії

Курортне господарство Азії протягом останніх років можна охарактеризувати як найбільш динамічне. На світовому ринку туристичних послуг з'явились нові азійські суб'єкти. Сьогодні його неможливо уявити без Китаю, Туреччини, Таїланду, Малайзії, Індонезії, Мальдівських Островів та інших країн регіону.

24. Курорти Америки, Африки, Автралії та Океанії

Курортне господарство країн Америки, Африки, Австралії та Океанії значно диференційоване як у галузевому, так і в територіальному аспектах. З одного боку це -- високорозвинена туристична індустрія США, Єгипту, Австралії, а з іншого -- практично повна відсутність не лише курортної, а й будь-якої туристичної інфраструктури в Судані, ДР Конґо, Сомалі. Причини такого становища різні: від рівня соціально-економічного розвитку до особливостей природного середовища.



Загалом на країни регіону припадає близько 18% українських туристів, у т. ч. на Африку -- 13%. Більшість українців місцем свого відпочинку обирають США, Єгипет, Туніс, Марокко, Канаду; незважаючи на високу вартість перельоту, вони все частіше відвідують Кубу, Бразілію, Південну Африку, Австралію, Ямайку та ін.

25. Рекреаційне природокористування

Шлях до розв'язання цього комплексу проблем лежить через розробку адекватної концепції рекреаційного природокористування: адже природа, що неминуче зазнає змін у процесі промислової і сільськогосподарської діяльності людини, виступає основним фактором оздоровлення і відновлення нервово-психічних і фізичних сил останньої. Ця концепція має базуватись на усвідомленні того, що природокористування є виробничо-науковою діяльністю людини, спрямованою на комплексне вивчення, освоєння, використання, перетворення, відновлення та охорону природного середовища. Звідси рекреаційне природокористування -- це раціональне використання природних багатств для задоволення рекреаційних потреб людини.

Рекреаційне природокористування виконує такі функції:

соціальна (задоволення специфічних потреб населення у відпочинку, оздоровленні, спілкуванні з природою, що сприяє зміцненню фізичного і духовного здоров'я суспільства);

економічна (відтворення робочої сили; розширення сфери застосування праці і прискорений розвиток соціальної та виробничої інфраструктури на територіях інтенсивного рекреаційного природокористування);

- природоохоронна (попередження деградації природних рекреаційних комплексів внаслідок антропогенної діяльності)

26. Місце України та окремих її ТРС на світовому ринку рекреаційних послуг

На території України І. Родічкіним виділено 9 ТРС [17]:

- Київсько-Дніпровська;

- Волинська;

- Сіверсько-Донецька;

- Придніпровська;

- Приазовська;

- Одесько-Чорноморська;

- Дністровсько-Бузька;

- Карпатська;

- Кримська.

Основними функціями ТРС є економічна, бюджетна, соціальна. Функціонування ТРС, як зазначає Н. Фоменко, може йти в ногу з іншими системами, а може - і врозріз. Так, в Україні можна назвати чимало місць відпочинку (зокрема, у східних і центральних регіонах), де відносини ТРС із промисловими, поселенськими, транспортними системами склалися несприятливо і потребують втручання органів місцевого управління. Саме, відсутність чи слабкість управлінської ланки ТРС дає привід для ігнорування самого факту їх існування як таких а отже, і як предмета дослідження [12]. Ця проблема може бути розв'язана шляхом створення спеціальних вільних туристських зон, офшорних та еколого-економічних зон, курортополісів тощо.

27. Основні властивості рекреаційної системи

Зовнішні зв'язки визначаються соціально-економічними умовами комплексоутворення (транспортно-географічне положення, зв'язок із базами матеріально-технічного та продовольчого забезпечення, розташування відносно зон залучення рекреантів і додаткової робочої сили тощо).

Найбільш загальні властивості даної блок-схеми:

Вона ілюструє властивість інтеграції (утворення структури) різнорідних елементів, що втягуються в рекреаційний комплекс.

Це антропоцентрична модель, розвиток якої розглядається через призму рекреаційних потреб та реальну діяльність людини у вільний час.

Модель включає два блоки: керований і керуючий. Значна частина ТРС відноситься до класу так званих цілеспрямованих (керованих) систем. Є також системи, що саморозвиваються (пов'язані з районами неорганізованого відпочинку).

4.Модель має вхід - рекреаційні потреби - і вихід - ефективність і лікування та відпочинку [15, с 28].

Прихильники функціонального підходу О. Топчієв та Ван Ціншен вважають, що дана схема, з огляду на прогрес науки і практичний досвід, Має бути доповнена принаймні такими елементами (див. рис. 3.1):

- рекреаційні послуги як основна продукція ТРС;

- рекреаційний менеджмент і маркетинг [20, с 46].

Аналіз внутрішніх зв'язків рекреаційної системи здійснюється на прикладі моделей, похідних від базової. За М. Долішнім, рекреаційна система - це сукупність субгалузей рекреаційного господарства. Такий погляд на рекреаційну систему має місце у вертикальному (галузевому) підході.

28. Класифікація рекреаційної діяльності

Рекреаційна діяльність - це діяльність не лише в певний час, а й у певному просторі. Тому функції рекреації мають реалізовуватися шляхом цілеспрямованого використання рекреаційних об'єктів і угідь. При цьому слід мати на увазі ситуативний та індивідуальний вплив одних і тих самих факторів, який в одному випадку може бути позитивним, а в іншому - негативним. Це стосується як кліматичних умов, рельєфу, характеру рослинного покриву, так і атрактивних параметрів місцевості.

Створення умов для рекреаційної діяльності і відповідна організація середовища мають виходити з функцій рекреації. Так духовному розвитку людини сприяє рекреаційна діяльність у місцевостях, які мають естетичну і пізнавальну цінність. Їх привабливість для відпочинку сприяє формуванню стійкого рекреаційного потоку і розгалуженої рекреаційної системи, що визначає економічну ефективність діяльності підприємств сфери послуг.

Види рекреаційної діяльності тісно пов'язані з її функціями. В науковій літературі мають місце різні класифікаційні підходи до рекреаційної діяльності, що базуються на різних критеріях. Одна з перших спроб узагальнення існуючих підходів зроблена В. Азаром на основі поділу рекреаційної діяльності за її метою, характером організації, тривалістю, сезонністю, використанням транспортних засобів тощо. Сучасні класифікації також враховують здебільшого мету діяльності, характер її організації, статус, тривалість, спосіб пересування, вік рекреантів і т.д. (див. табл. 2.1). Хоча загальноприйнятої класифікації на основі єдиного підходу в рекреалогії не розроблено з огляду на складність і багатоаспектність рекреаційної діяльності порівняно з виробничою.

Рекреаційна діяльність, яка передбачає різні способи її реалізації, має назву рекреаційних занять. Елементарне рекреаційне заняття - внутрішньо цілісний, однорідний, неподільний на технологічні компоненти елемент рекреаційної діяльності. Кількість рекреаційних занять як основи для конструювання програм лікування та відпочинку нині становить більше сотні. Для зручності виокремлюють дві групи, що об'єднують чотири основні їх типи (у спеціальній літературі виділяють 67 типів, кожен з яких має власний індекс).

Група відновлення а) рекреаційно-лікувальні б) рекреаційно-оздоровчі 2.Група розвитку а) рекреаційно-спортивні б) рекреаційно-пізнавальні

Класифікація рекреаційної діяльності

Під циклом рекреаційної діяльності ми розуміємо відособлену у часі, періодично повторювану стійку комбінацію різноманітних рекреаційних занять рекреантів, безпосередньо спрямовану на задоволення рекреаційних потреб [за 3, с 52]. При конструюванні циклів рекреаційної діяльності організатори відпочинку насамперед повинні враховувати взаємну обумовленість чи взаємовиключеність рекреаційних занять у контексті цільової рекреаційної діяльності.

В рекреації виділяються цикли рекреаційної діяльності: лікувальний, оздоровчий, туристичний; добовий, вихідного дня, річний (канікулярний, відпускний), життєвий (І. Зорін, наприклад, виділяє 17 циклів рекреаційної діяльності [6], більшість із яких є суто туристичними). Всі вони відрізняються один від одного набором занять, регламентом, просторовою локалізацією тощо. Послідовність елементарних рекреаційних занять із фіксованою тривалістю та інтенсивністю називається рекреаційним режимом.

Цикли рекреаційної діяльності нижчого рівня можуть виступати як самостійні етапи або входити до більш високих рівнів. Рекреаційні цикли, поєднуючись у різних комбінаціях, утворюють рекреаційні кластери. Наприклад, до спортивно-оздоровчого кластера входять спортивне, медичне, транспортне, побутове, розважальне обслуговування рекреантів, кожне з яких виступає як рекреаційний цикл.

Рекреаційні кластери також можуть бути систематизовані як по вертикалі у вигляді міжрегіональних рекреаційних комплексів, так і по горизонталі у вигляді територіальних рекреаційних систем різних видів і просторових масштабів. На думку О. Топчієва та Ван Ціншеня, міжрегіональний рекреаційний комплекс являє собою сукупність рекреаційних кластерів країни [16].

28. Визначте місця відпочинку для людей з захворюваннями органів дихання

Захворювання органів дихання нетуберкульозного характеру є лікувальним профілем таких закладів, як «Буревісник», «В.Куйбишева», «Волга», «Гірник», «Комунари», «Кримська оздоровниця», «Марат», «Місхор», «Пальміро Тольятті», «Парус», «Україна», «Ясна Поляна», «Севастополь» (Велика Ялта), «Карасан», «Алушта», «Робочий куточок», «Слава», «Утьос» (Алушта) в Криму; «Шахтар» (Святогірськ), «Донбас» (Слов'янськ), «Щурівський» (Красний Лиман) у Донецькій; «Квітка Полонини» (Голубине), «Синяк» (Синяк) у Закарпатській; «Золота Нива», «Патрія» (Сергіївка), «Перлина» (Одеса) в Одеській областях. Серед інших -- «Бердянськ», «Лазурний» (Бердянськ), «Приморський» (Приморськ, Запорізької обл.), «Сонячний» (Очаків), «Ялинка» (Курортне, Харківської обл.), «Водоспад» (Яремча), «Озерний» (Кремінна).

На лікуванні туберкульозу (переважно легенів) спеціалізуються кліматичні курорти в основному лісостепової зони і Карпат. Це, зокрема, санаторно-курортні заклади Прохорівки, Качанівки, Печери, Соснівки, Білої Церкви, Косова, Ворохти, Татарова, Яремчі, Старого Криму, Пущі-Води-ці, Ялти, Сергіївки та ін.

29. Вкажіть основні території відпочинку, які володіють бальнеологічними ресурсами

До бальнеологічних ресурсів відносяться мінеральні води та грязі, за окремими класифікаціями - також озокерит. Традиція використання їх лікувальних властивостей сягає у глибоку давнину. І саме бальнеологічні ресурси стали основою для формування курортного господарства. Збереглись матеріальні свідчення про перші бальнеологічні курорти, створені на грецькому острові Евбея. В Україні перші лікувальні заклади, що функціонували на базі мінеральних вод, виникли у Шклі, Саках, Трускавці, Одесі, БерМінВодах, Моршині.

радонові лікувальні води Вони характерні для північних та центральних областей Правобережжя (Житомирська, Київська, Вінницька, Черкаська, Кіровоградська, Дніпропетровська) і Приазов'я (Запорізька, Донецька області). Радонові мінеральні води використовуються з лікувальною метою на курортах Хмільник, Кремінна, у санаторіях та водолікарнях Житомира, Черкас, Білої Церкви, Миронівки, Полоного (Хмельницька обл.). Йодні, бромні та йодо-бромні мінеральні води переважно хлоридного натрієвого складу мають значне територіальне поширення, хоча не в межах компактного ареалу. Джерела даного типу наявні в АР Крим і Приазов'ї, східних областях України, Причорномор'ї, західних областях. родовища сульфідних мінеральних вод, курорти Немирів, Шкло, Любінь Великий, Черче.

В Україні три основні ареали поширення крем'янистих мінеральних вод: центральна частина Поділля, Закарпаття та межиріччя Сіверського Донця і Ворскли у верхній частині їх течії. вуглекислих мінеральних вод. їх джерела експлуатуються в Закарпатті, Покутті, в західній частині Буковини, на Керченському півострові. Джерела миш'яковистих мінеральних вод мають в Україні вузьку локалізацію і виявлені в околицях с Кваси Рахівського району Закарпатської області. На їх основі функціонує санаторій «Гірська Тиса», що має лише два аналоги у світі. Мінеральні води з підвищеним вмістом органічних речовин (Нафтуся та типу Нафтуся (Збручанська, Новозбручанська)) поширені на території Львівської, Тернопільської, Хмельницької, Чернівецької та Івано-Франківської областей. Саме їм зобов'язаний своєю світовою славою курортополіс Трускавець.

На базі цих мінеральних вод розвивається курортне господарство Сатанова, Східниці; функціонують санаторії «Україна» (Хмельницька обл.), «Збруч» (Тернопільська обл.). По території всіх областей України поширені джерела мінеральних вод без вмісту специфічних компонентів Води даного типу широко використовуються на курортах Трускавець, Моршин, Миргород, Слов'янськ, у санаторіях Одеської групи курортів, Криму тощо. До цього типу відносяться такі столові та лікувально-столові води, як Айвазов-ська, Феодосійська, Миргородська, Олеська, Солуки. Залізисті мінеральні води їх джерела є у Чернівецькій, Донецькій областях, а за прогнозними ресурсами першість має Львівська область.

В Ічнянському районі Чернігівської області розпочато експлуатацію бішофіту - водного хлориду натрію, який використовують для лікування суглобів. лікувальні грязі Таблиця 5.9 Родовища мулових лікувальних грязей в Україні Серед найвідоміших родовищ - Немирівське, Кнеселівське, Шкловське, Великолюбінське, Нинівське, Моршинське (Львівська обл.), Війтівецьке (Вінницька область), Настасівське (Тернопільська обл.), Вичавки (Рівненська обл.) Черченське, Підпечеринське, Осмолодське (Івано-Франківська обл.), Журавицьке, Головненське, Малиновське, Берестечське (Волинська обл.), Зарічанське (Житомирська обл.), Малосорочинське, Семіреньки (Полтавська обл.), Березівське (Харківська обл.) і родовища Глибочицького, Сторожинецького, Вижнівського районів (Чернівецька обл.). Найбільшим серед цих родовищ вважається Моршинське, де запаси грязей становлять 239 тис. м³. Торфові грязі використовуються на курортах Шкло, Моршин, Хмільник, Миргород, у водолікарнях відповідних областей. Значно скоротилось використання торфових лікувальних грязей після аварії на ЧАЕС у північних регіонах.

30. Вкажіть основні території України, що володіють бальнеологічними ресурсами

До бальнеологічних ресурсів відносяться мінеральні води та грязі, за окремими класифікаціями - також озокерит. Традиція використання їх лікувальних властивостей сягає у глибоку давнину. І саме бальнеологічні ресурси стали основою для формування курортного господарства. Збереглись матеріальні свідчення про перші бальнеологічні курорти, створені на грецькому острові Евбея. В Україні перші лікувальні заклади, що функціонували на базі мінеральних вод, виникли у Шклі, Саках, Трускавці, Одесі, БерМінВодах, Моршині.

радонові лікувальні води Вони характерні для північних та центральних областей Правобережжя (Житомирська, Київська, Вінницька, Черкаська, Кіровоградська, Дніпропетровська) і Приазов'я (Запорізька, Донецька області). Радонові мінеральні води використовуються з лікувальною метою на курортах Хмільник, Кремінна, у санаторіях та водолікарнях Житомира, Черкас, Білої Церкви, Миронівки, Полоного (Хмельницька обл.). Йодні, бромні та йодо-бромні мінеральні води переважно хлоридного натрієвого складу мають значне територіальне поширення, хоча не в межах компактного ареалу. Джерела даного типу наявні в АР Крим і Приазов'ї, східних областях України, Причорномор'ї, західних областях. родовища сульфідних мінеральних вод, курорти Немирів, Шкло, Любінь Великий, Черче.

В Україні три основні ареали поширення крем'янистих мінеральних вод: центральна частина Поділля, Закарпаття та межиріччя Сіверського Донця і Ворскли у верхній частині їх течії. вуглекислих мінеральних вод. їх джерела експлуатуються в Закарпатті, Покутті, в західній частині Буковини, на Керченському півострові. Джерела миш'яковистих мінеральних вод мають в Україні вузьку локалізацію і виявлені в околицях с Кваси Рахівського району Закарпатської області. На їх основі функціонує санаторій «Гірська Тиса», що має лише два аналоги у світі. Мінеральні води з підвищеним вмістом органічних речовин (Нафтуся та типу Нафтуся (Збручанська, Новозбручанська)) поширені на території Львівської, Тернопільської, Хмельницької, Чернівецької та Івано-Франківської областей. Саме їм зобов'язаний своєю світовою славою курортополіс Трускавець.

На базі цих мінеральних вод розвивається курортне господарство Сатанова, Східниці; функціонують санаторії «Україна» (Хмельницька обл.), «Збруч» (Тернопільська обл.). По території всіх областей України поширені джерела мінеральних вод без вмісту специфічних компонентів Води даного типу широко використовуються на курортах Трускавець, Моршин, Миргород, Слов'янськ, у санаторіях Одеської групи курортів, Криму тощо. До цього типу відносяться такі столові та лікувально-столові води, як Айвазов-ська, Феодосійська, Миргородська, Олеська, Солуки. Залізисті мінеральні води їх джерела є у Чернівецькій, Донецькій областях, а за прогнозними ресурсами першість має Львівська область.

В Ічнянському районі Чернігівської області розпочато експлуатацію бішофіту - водного хлориду натрію, який використовують для лікування суглобів. лікувальні грязі Таблиця 5.9 Родовища мулових лікувальних грязей в Україні Серед найвідоміших родовищ - Немирівське, Кнеселівське, Шкловське, Великолюбінське, Нинівське, Моршинське (Львівська обл.), Війтівецьке (Вінницька область), Настасівське (Тернопільська обл.), Вичавки (Рівненська обл.) Черченське, Підпечеринське, Осмолодське (Івано-Франківська обл.), Журавицьке, Головненське, Малиновське, Берестечське (Волинська обл.), Зарічанське (Житомирська обл.), Малосорочинське, Семіреньки (Полтавська обл.), Березівське (Харківська обл.) і родовища Глибочицького, Сторожинецького, Вижнівського районів (Чернівецька обл.). Найбільшим серед цих родовищ вважається Моршинське, де запаси грязей становлять 239 тис. м³. Торфові грязі використовуються на курортах Шкло, Моршин, Хмільник, Миргород, у водолікарнях відповідних областей. Значно скоротилось використання торфових лікувальних грязей після аварії на ЧАЕС у північних регіонах.

31. Визначте основні біотичні ресурси України

До біотичних ресурсів можна віднести: - рекреаційні ліси;- складові природно-заповідного фонду (ботанічні, лісові, ентомологічні, іхтіологічні, орнітологічні, загальнозоологічні заказники;- ботанічні та зоологічні пам'ятки природи; ботанічні сади та зоопарки);- фауну мисливських господарств.

Рекреаційна цінність цих ресурсів визначається такими показниками, як:- лісистість, породний склад і бонітет деревостою; - естетичність і частота зміни пейзажів, ландшафтів; - фітонцидність; - заболоченість території; - наявність грибних та ягідних місць, водойм; - доступність для рекреантів і з точки зору ведення рекреаційного господарства; - географія нозоареалів та інших медико-географічних особливостей території.В. Мацола включає в поняття естетичної цінності коефіцієнт горизонтального і вертикального поділу території, її лісистість, віковий і породний склад лісів. При цьому найбільшу естетичну цінність мають перестигло - достигаючі змішані широколистяно-хвойні ліси на відносно відкритих горбкуватих територіях із лісистістю в межах 25-50% (див. табл. 4.8).

Видовим складом і віковою структурою лісів визначається їх вплив , на процес лікування (оздоровлення) та ефективність реалізації санітарно-гігієнічної функції рекреації. Лікувально-оздоровча функція значною мірою обумовлена фітонцидністю лісу, тобто його бактерицидною, фунгіцидною та протистоцидною дією. Міра фітонцидності, що залежить від породи дерев, досягає свого максимуму у весняно-літній період (цвітіння та активний ріст рослин) і знижується на осінь (див. табл. 4.9).

Фітонциди відзначаються стерилізуючою дією на мікрофлору повітря. Так, в 1 м³ міського повітря міститься 30-40 тис. бактерій та інших мікроорганізмів, а лісового - від 30 до 400. Фітонциди сосни звичайної, дуба червоного, ялиці білої, модрини європейської, крушини ламкої знищують збудників туберкульозу, кишечної палички; ялиці - коклюшну паличку, збудників дизентерії та черевного тифу; берези і тополі - зменшують кількість золотистого стафілокока. Іонізація повітря - один із факторів сприятливого впливу лісів на організм людини, зокрема, на нервову систему (безсоння, перевтома тощо). Лікувальні властивості іонізованого повітря використовуються при гіпертонічній хворобі, атеросклерозі, бронхіальній астмі, туберкульозі. Саме цим обумовлений територіальний розподіл відповідних курортів в Українських Карпатах, лісостеповій зоні та на Поліссі (див. тему 5). Найбільший іонізуючий ефект мають сосна звичайна, ялина звичайна і дуб. Найвищою рекреаційною цінністю відзначаються старі високобонітетні ліси, оскільки вони виділяють основну масу кисню і створюють власний мікроклімат, суттєво впливаючи на окремі характеристики погоди і місцеву циркуляцію повітря.

Рекреаційні ліси як складова природних рекреаційних ресурсів - це лише незначна (за площею) частина лісових екосистем, яка забезпечує потреби населення в лікуванні, відпочинку і туризмі. Рекреаційна діяльність на цих територіях відзначається змістовою різноманітністю і може варіюватись у відповідності з рівнем організації, тривалістю тощо. Вид рекреації та її тривалість є визначальними при благоустрої лісів (див. табл. 4.10). Головною якісною характеристикою рекреаційних лісів є переважання на їх території індивідуального відпочинку і максимальна комфортність. Рекреаційні ліси - це один із компонентів природних рекреаційних ресурсів, що є невід'ємною частиною лісових екосистем, призначеною для задоволення потреб населення у лікуванні, відпочинку і туризмі. Ліс є не просто складовою біосфери, а «найскладнішим і найпотужнішим рослинним угрупованням» [6, с 273], яке впливає на кліматичний та гідрологічний режим місцевості, продукування кисню, процес ґрунтоутворення та захист ґрунтів від ерозії, поширення представників флори і фауни тощо.

Лісовкрита площа в Україні, за різними даними, становить від 14,2 до 17,9%. Слід зазначити, що території з природною рослинністю займають в Україні лише 27% [9]. Внаслідок фізико-географічних умов і антропогенного впливу розміщення лісів в Україні є надто нерівномірним: Українські Карпати - 40,5%, Крим - 32%, Полісся - 26,1%, лісостеп - 12,2%, степ - 3,8%. Найбільш залісненими є Закарпатська та Івано-Франківська області (відповідно 56% і майже 40% [17]), а найменш - Запорізька (1,2%) (див. картосхему 7). Лісистість території має важливе значення для вибору режиму природокористування.

Флора України налічує понад 25 тисяч видів, у т.ч. у складі природних рослинних угрупувань 76 видів листяних і хвойних дерев та 278 - чагарників, які в різних поєднаннях розосереджені по території країни. Найпоширенішими є хвойні породи - 54% від площі всіх лісів, у т. ч. сосна - 35,9%, ялина - 9,9%. Серед листяних найчастіше зустрічаються дуб (27%), бук (9%), береза (4,8%), вільха (3,8%), граб (2,6%) Полісся - сосна, дуб, береза, вільха, осика, граб;

- лісостеп - дуб, граб, бук, ясен, клен, в'яз, акація;

- степ - дуб, сосна, біла акація, гледичія; у байрачних лісах -дуб, клен, ясен, берест;

- Українські Карпати - ялина, бук, ялиця;

- Кримські гори - дуб пухнастий, дуб скельний, бук, граб, сосна.

32. Назвіть основні форми організації відпочинку в лісі

Таблиця 4.10 Форми організації відпочинку в лісі [5]

32. Які озера на Україні найбільше використовуються з рекреаційною метою?

В Україні налічується близько 20 тис. озер, з них 43 мають площу понад 10 км² [за даними Держводгоспу]. Вони відіграють значну роль в організації туризму і відпочинку.

Озера здебільшого придатні для купання, рибалки, водних видів спорту, пізнавального туризму. За географічною ознакою озера України об'єднуються в такі основні групи: Шацькі, Слов'янські, Турійсько-Озерянські, Перекопські, Євпаторійські, Керченські та Придунайські. Найбільшу бальнеологічну цінність мають приморські озера та лимани, із запасами лікувальних грязей (Сасик, Тилігульський, Хаджибейський, Куяльницький) (див. Л.п. 5.2).

З рекреаційною метою інтенсивно використовуються озера північної частини України, зокрема, Волині, Карпат. Крім Шацьких озер, у Волинській області велике рекреаційне значення мають озера Біле, Люб'язь, Волянське, Оріхове, Турське та ін. Відомі рекреаційні зони Полісся розташовані на берегах озер Білого (Володимерецький р-н Рівненської обл.), Борового та Оріхового (Коропський р-н Чернігівської обл.), Десняка (Сосницький р-н Чернігівської обл.), Красного (м. Новгород-Сіверський Чернігівської обл.), Нобеля (Зарічанський р-н Рівненської обл.), а також озер Києва, Тернополя.Гірські озера Карпат, хоч і є малопридатними для купання, відзначаються своєю атрактивністю. Це Бребенескул (на висоті 1801 м над рівнем моря), Синевир, Ворожеська, Несамовите, Драгобратське, Апшинецькі, Марічейка та багато інших.

33. Охарактеризуйте спектр рекреаційного використання річок

Надзвичайно широкий спектр рекреаційного використання річок. При тому, що переважна їх більшість не має безпосередньо рекреаційного значення, річки є невід'ємною складовою краєвиду і при наявності інших сприятливих умов (чиста вода, атрактивність ландшафту) відіграють роль фактора, що приваблює рекреантів. За даними В. Вишневського, в Україні налічується від 63 до 71 тис. річок загальною довжиною близько 204 тис. км, з них 3,3 тис. мають довжину понад 10 км [4]. Середня густота річкової мережі становить 0,34 км/км², досягаючи свого максимуму в Карпатах - 2,0 км/км² (в АР Крим - 0,22 км/км²).

Таблиця 5.13 Найбільші річки України

Найбільше абсолютне рекреаційне навантаження припадає на Дніпро та його притоки: Прип'ять, Тетерів, Рось, Тясмин, Інгулець, Десну, Сулу, Псел, Ворсклу, Самару та ін (див. картосхему 4). Ця найдовша водна артерія України проходить через два міста з населенням понад мільйон чоловік, а також через важливі економічні та культурно-історичні центри країни (Київ, Канів, Черкаси, Кременчук, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Нікополь, Нову Каховку, Херсон та ін.), які є також значними генераторами рекреаційних потреб. На притоках Дніпра стоять такі досить великі міста, як Ковель, Луцьк, Рівне, Житомир, Біла Церква, Кривий Ріг, Чернігів, Суми, Полтава, Миргород, Павлоград та ін. Це зумовило розміщення великої кількості санаторіїв-профілакторіїв, баз відпочинку, дитячих таборів саме в басейні Дніпра і перетворення його у вісь національної програми «Намисто Славутича».

Південний Буг протікає через відносно чисті в екологічному відношенні регіони серед мальовничих пейзажів (особливо в межах Поділля) і вважається спеціалістами найперспективнішим районом для інтенсивного рекреаційного використання. В басейні Південного Бугу знаходяться такі міста, як Хмельницький, Вінниця, Умань, Кіровоград, Первомайськ, Миколаїв та ін.

Важливе рекреаційне значення мають гірські річки Карпат, у т.ч. притоки Дністра, Пруту і Тиси. Крім купання та рибалки, ріки Черемош, Прут, Ріка, Тересва, Теребля, Уж, Стрий та Ін. придатні для сплавляння на байдарках і каное. Вода малих карпатських річок є питною без будь-якого додаткового очищення. На території Подільської височини Дністер та його притоки утворюють мальовничі каньйони. В басейні цих річок знаходяться Дрогобич, Трускавець, Івано-Франківськ, Галич, Коломия, Тернопіль, Заліщики, Кам'янець-Подільський, Чернівці, Хотин, Білгород-Дністровський, Затока, багато міст і курортів Закарпаття.

Річки Криму (Салгир, Альма, Кача, Чорна та ін.) утворюють велику кількість водоспадів, каньйонів і тому, виступають цікавими екскурсійними об'єктами. Вони відіграють важливу роль у місцевій рекреації як місця відпочинку для жителів Сімферополя, Білогірська, Нижньогірського.

Сіверський Донець із його основними притоками (Лопань, Лугань, Оскіл, Айдар, Деркул) є головною водною артерією найбільш індустріалізованого району України. Цим обумовлюється, з одного боку, високий рівень його забрудненості відходами металургійної, хімічної і нафтохімічної промисловості (особливо на території Луганщини), а з іншого - високий рекреаційний попит на відпочинок біля води. В басейні Сіверського Донця розташована величезна кількість баз відпочинку, в т.ч. курорти Рай-Оленівка, Святогірськ і Кремінна.

Дуже забрудненим є Кілійське гирло Дунаю (в межах України його довжина становить лише 174 км), однак воно цілком придатне для організації круїзів (Ізмаїл, Кілія, Вилкове) та екологічного туризму (Дунайський біосферний заповідник).

34. Охарактеризуйте найбільші водосховища України

Всього в Україні 1160 водосховищ загальною площею понад 9 тис. км² [6]. Найбільші водосховища споруджено на Дніпрі, Дністрі та Сіверському Донці (див табл. 5.14). Найповніше рекреаційні потреби задовольняються в зонах відпочинку на Дніпровському, Дністровському, Сімферопольському (р. Салгир, площа - 3,2 км²), Ладижинському (р. Південний Буг, 20,8 км²) водосховищах.

Найбільші водосховища України [за даними Держводгоспу]

Водосховища суттєво впливають на гідрологічний режим і мікроклімат прилеглої території, тому їх створення має бути екологічно обґрунтованим та економічно доцільним. Внаслідок господарської діяльності знижується здатність штучних водойм до самоочищення, спостерігається «цвітіння» води, зникають цінні види риб, може мати місце підтоплення берегів. Сукупність цих факторів є причиною недостатнього залучення водосховищ на Дніпрі, Сіверському Донці, Інгульці, Кальміусі до рекреаційного господарства.

Потреба в купанні, рибалці, деяких видах водного спорту може задовольнитися ставками, рекреаційна цінність яких визначається на основі тих самих критеріїв, що й цінність водосховищ. Кількість ставків в Україні, за різними даними, досягає 27-29 тисяч, їх загальна площа складає 2,2 тис. км². Часто тільки ставок може забезпечити відпочинок біля води жителям багатьох сіл і містечок України. Особливою мальовничістю відзначаються ставки, створені на місці колишніх гранітних (кам'яних) і піщаних кар'єрів Полісся і лісостепової зони. Приблизно половина всіх водосховищ і ставків припадає на басейн Дніпра.

35. Охарактеризуйте найвідоміші водоспади України

Поміж водних об'єктів особливий інтерес відпочиваючих викликають водоспади. Вони зосереджені переважно в Карпатах, Кримських горах, на Подільській височині (див. табл. 5.16). Так, на р. Стрипі поблизу с Русилів спадає мальовничий каскад із 12 водоспадів, висота окремих з них до 13 м. Найвищим водоспадом в Україні і одним з найвищих у Центральній Європі є Учансу (висота падіння води - 98,5 м).

Найвідоміші водоспади України

Серед заказників і пам'яток природи місцевого значення особливою рекреаційною цінністю відзначаються Манявський водоспад, гірське озеро Розсохан (Івано-Франківщина), Чехівська криниця (Луганщина), карстові озерця Вікнини (Тернопільщина), Микільське і Понятівське поселення змій (Херсонщина), Суворівська криничка і цілюще джерело Богородиці (Житомирщина), джерела мінеральних вод і багато інших об'єктів.

36. Дайте характеристику горам України

Через територію Львівської, Закарпатської, Івано-Франківської та Чернівецької областей з північного заходу на південний схід смугою паралельних хребтів шириною 100-110 км і довжиною понад 270 км простягнись Українські Карпати. Вони розчленовані поздовжніми мальовничими улоговинами і розмежовані глибокими поперечними долинами з Яблуницьким (931 м), Ужоцьким (889 м), Середнім Верецьким (839 м) та іншими перевалами. Абсолютні висоти коливаються в межах від 120 до 2061 м (найвища вершина України - г. Говерла).

Скибові (зовнішні) Карпати представленні середньовисокими куполоподібними згладженими вершинами Бескидів та Покутсько-Буковинського хребтів із найвідомішими гірськолижними курортами України (Славське, Яремча, Ворохта, Косів). Між ними знаходяться менш освоєні в рекреаційному відношенні Горгани з плоскими гребенями, крутими схилами та кам'яними розсипами.

Найвищі точки (див. табл. 5.17) і більш різкі перепади відносних висот характерні для центрального пасма Карпат, де знаходяться Чорногора, Свидовець, Рахівські гори, Гриняви, Чивчини та ін. Чорногора і Полонинський хребет (Пікуй, Боржава, Красна) характеризуються конусоподібними вершинами. Чорногора і Свидовець мають найбільш виявлені льодовикові форми рельєфу (кари, трогові долини тощо). Мармароський масив, Рахівські гори та Чивчини характеризують гострі вершини з крутими схилами та глибокими мальовничими долинами і найбільш виявлений в Карпатах карст. Вододільний хребет відзначається наявністю пологих складчасто-брилових масивів, де знаходяться основні родовища карпатських мінеральних вод. Внутрішнє пасмо представлене розрізненими невисокими (максимальна висота - 1085 м, г. Бужора) масивами Вулканічного хребта (Маковиця, Синяк, Великий Діл та ін.), що знаходяться в Закарпатті.

Кримські гори з найвищою точкою Роман-Кош (висота 1545 м) простяглися неширокою (до 60 км) смугою від околиць Феодосії до Балаклави, утворюючи своєрідний амфітеатр та формуючи унікальні рекреаційні властивості Південного берега Криму. Гори чітко розчленовані на три майже паралельні між собою пасма: Головне (найвище, 1200-1500 м), Внутрішнє (близько 500 м) та Зовнішнє (250-320 м), з крутими південними і пологими північними схилами. Вершини Кримських гір - яйли (від тюрк, джайляу - пасовище) - плоскі і майже безлісні. Гірський Крим поділяється на 10 яйл Регіон відзначається тривалим збереженням стійкого снігового покриву, хоча гірськолижний туризм не належить до розвинених у даній місцевості видів туризму. Пріоритетними його видами є спелеотуризм, а також пізнавальний і пішохідний туризм. Найвідоміші рекреаційні стежки Криму - Голіцинська (Новий Світ), Боткінська, Тарахташська, Штангеєвська (Ялта), Карадазька (Щебетівка).

37. Охарактеризуйте найбільші печери України

Наявність печер і шахт характеризує не всі карстові області України (проявом карстування є також поверхневі форми рельєфу - вирви, лінійки, понори, кари, озера). Найповніше карстові форми рельєфу представлені в Гірсько-Кримській області. На цей район припадає 85% карстових порожнин, відомих сьогодні в Україні. рекреалогія курорт санаторний