Безпека життєдіяльності туриста під час транспортної подорожі

2

Київський Інститут бізнесу і Технологій

Житомирська філія.

Курсова робота

З навчальної дисципліни:

«Організація транспортних подорожей»

Тема:

«Безпека життєдіяльності туриста під час транспортної подорожі»

Виконав

Студент III курсу

Групи Ф30-9-06-Б1-МО4-Од.

Поліщук Петро Михайловича

Науковий керівник

Курачинська Олена Олександрівна.

Житомир 2008 р.

Закон України «Про туризм»

Цей закон вивчає загальні положення, організації та соціально економічні засади реалізації державної політики України прав громадян на відпочинку, свободу пересування, охорону здоров'я довкілля, задоволення духовних потреб та інших прав при здійсненні туристичних подорожей. Він встановлює засади раціонального використання туристичних ресурсів та регулює відносини, пов'язані з організацією і здійсненням туризму на території України.

Розділ III БЕЗПЕКА ТУРИЗМУ

Стаття 13. Безпека в галузі туризму

Безпека в галузі туризму-сукупність факторів, що характеризують соціальний, економічний, правовий та інший стан забезпечення прав і законних інтересів громадян, юридичних осіб та держави в галузі туризму.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи в межах своїх повноважень вживають заходів, спрямованих на: забезпечення закріплених Конституцією України прав громадян на безпечне для життя і здоров'я довкілля при здійсненні туристичних подорожей, захист громадян України за її межами;

інформування суб'єктів туристичної діяльності про загрозу безпеці туристів у країні (місці) тимчасового перебування;

надання необхідної допомоги туристам, які опинилися у надзвичайній ситуації;

забезпечення туристам (екскурсантам) можливості безперешкодного одержання медичної, правової та інших видів невідкладної допомоги, доступу до засобів громадян;

захоронення використання туризму з метою незаконної міграції, трудової та інших видів експлуатації громадян;

охорону туристичних ресурсів України, встановлення гранично припустимих навантажень на об'єкти культурної спадщини та довкілля;

забезпечення безпеки об'єктів туристичних відвідувань з урахуванням ризику виникнення природних і техногенних катастроф та інших надзвичайних ситуацій тощо.

З метою забезпечення безпеки туристів суб'єкти туристичної діяльності, здійснюючи відповідний вид діяльності, зобов'язані:

інформувати туристів про можливі небезпеки під час подорожі, необхідність виконання загальнообов'язкових вимог та запобіжних чи попереджувальних заходів (медичних щеплень тощо);

створювати безпечні умови в місцях надання туристичних послуг, забезпечувати належне облаштування трас походів, прогулянок, екскурсій тощо;

забезпечувати спеціальні вимоги безпеки під час надання туристичних послуг з підвищеним ризиком (автомобільний, гірський, лижний, велосипедний, водний, мотоциклетний, пішохідний туризм, спелеотуризм тощо);

забезпечувати туристів кваліфікованими фахівцями туристичного супроводу, спеціальним спорядженням та інвентарем;

забезпечувати навчання туристів засобам профілактики і захисту від травм, попередження нещасних випадків та надання першої медичної допомоги;

забезпечувати надання оперативної допомоги особам, які постраждали під час подорожі, транспортування потерпілих;

оперативно інформувати органи місцевої влади та відповідальних осіб про надзвичайні ситуації, в яких опинилися туристи, подавати відомості про зниклих осіб.

Особи, які організовують експлуатацію туристичних ресурсів, зобов'язані забезпечувати виконання вимог щодо охорони довкілля та охорони культурної спадщини, а також вживати заходів щодо забезпечення мінімізації або припинення шкідливого впливу на довкілля і соціально-культурне середовище та компенсувати завдані їм при цьому збитки.

Надання необхідної допомоги туристам, які опинилися у надзвичайній ситуації в межах території України, здійснюється спеціалізованими державними, комунальними та приватними службами, а також рятувальними командами, що утворюються відповідно до законодавства.

Організація рятувальних команд і порядок здійснення рятувальних заходів визначаються Кабінетом Міністрів України.

Держава забезпечує захист законних прав та інтересів іноземних туристів відповідно до законодавства та міжнародних договорів України.

Безпека життєдіяльності туриста на дорогах.

Транспорт займає одне з важливих місць у складі туристичної індустрії. Правильність вибору виду транспорту для перевезення багато в чому визначає ефективність подорожі і досягнення мети. Всі способи пересування і методи використання транспортних засобів, придатні для формування туристичної послуг, є предметом туристичної діяльності. Турист зацікавлений в найкоротший термін прибути до місця або в країну призначення і здійснити подорож даним туристичним центром або регіоном за мінімальний час.

Дороги.

Сьогодні автомобільні дороги-обличчя будь-якої розвиненої країни, важливий елемент економіки країни. В спорудження і експлуатацію доріг вкладаються величезні кошти. Автомобіль для людей в цих країнах став не розкішшю, а повсякденним засобом зручного, швидкого і безпечного пересування, причому засобом пересування з комфортом і задоволенням.

Одно смугові дороги швидко вичерпали свою пропускну спроможність, почали будуватися багато смугові дороги. За сучасними вимогами дорога повинна бути достатньо широкою, багатосмуговою, з гладким і твердим покриттям, з дорожньою розміткою та інформаційними покажчиками.

Дорожні знаки і покажчики. Всі дороги в туристичних центрах і містах оснащені розвиненою системою дорожніх знаків і інформаційних покажчиків, що полегшують рух по автомагістралях. Дорожні знаки та показники стандартизовані національними і міжнародними правилами дорожнього руху за розмірами, формами і символікою. У туристичних центрах і розвинених країнах на трасах звичайно застосовуються міжнародні знаки і написи. Проте слід враховувати, що при значній спільності національних систем дорожнього руху дорожні знаки та інформаційні покажчики мають відмінності, які турист-водій повинен вивчити і дотримувати. Якщо місцева (швидше за все державна) мова має шрифт, істотно відмінний від латиниці, то всі написи дублюються на місцевій мові і в латиниці.

Дорожні знаки і покажчики відносяться до всіх учасників дорожнього руху, у тому числі і пішоходів. Туристам, що прибувають з інших країн, слід ретельно пояснювати правила і покажчики. Цей захід - з ознайомлення туристів з системою і правилами дорожнього руху - входить обов'язковим елементом в обсяг інструктажу туристів перед поїздкою і в її процесі. Для туристів практично у всіх програмах турів передбачається вільний час - пішохідні прогулянки туристичним центром або використання місцевого транспорту. Достатнє знання правил дорожнього руху і їх дотримання - необхідна і важлива умова забезпечення безпеки туристів.

Шосейні дороги для швидкісного пересування - споруди складні і масштабні. Як правило, це широка багато смугова магістраль з розділеними смугами руху. Формування дороги обирається так, щоб виключити круті підйоми, спуски і повороти. При перетині доріг влаштовуються рівневі розв'язки, віадуки, мости, що виключають перетинання потоків руху транспорту.

Швидкісні дороги будуються так, щоб виключити перетин і транзитне проходження через міста і населені пункти. Якщо шосе проходить через населений пункт, то будується спеціальна об'їзна або дорога з під'їзними шляхами в населений пункт. Це підвищує економічні характеристики населеного пункту (відсутність шумності, загазованості), знижує перевантаженість транспортом головних магістралей і, головне, підвищується безпека для мешканців місцевостей.

Автобан - швидкісна автомагістраль, представляє чотирьохсмугові в кожну сторону швидкісні автомагістралі, на яких немає обмежень швидкості (рекомендована швидкість 130 км/год.). Ліміт швидкості 100 км/год. Встановлений для автомобілів з причепами і загальною вагою більше 2,8 т. Для легкових авто машин з причепами і трейлерами ліміт швидкості на автобанах - 80 км/год. У містах і населених пунктах загальне обмеження швидкості руху транспортних засобів - 60 км/год. Всі водії і пасажири двоколісних транспортних засобів, які рухаються зі швидкістю 24 км/год., повинні мати захисний шолом. Діти віком молодше 12 років не можуть перевозитись на передньому сидінні легкового автомобіля.

Дороги обслуговуються спеціальною дорожньою службою, що здійснює очищення дорожнього покриття від бруду та снігу, необхідний ремонт покриття і пристроїв безпеки. Уздовж доріг є численні станції обслуговування автомашин і мотелі, магазини і пункти харчування, спеціальні майданчики для відпочинку. Дороги обладнані телефонним зв'язком для оперативного виклику служби правопорядку або ремонтної служби.

Швидкісні автостради мають смуги безпеки до 50 - 100 м з кожної сторони дороги, іноді встановлюється огорожа у вигляді сітки від тварин, в населених пунктах вмонтовуються величезні 3 - 5-метрові шумозахисні щити. В кожній країні існує спеціальна служба дорожньої автоінспекції (ДАІ), яка стежить за дотриманням правил дорожнього руху, дотримання ліміту швидкості, а для вантажівок і автобусів - ліміту безперервної їзди одного водія, виїжджає на місце ДТП.

На автострадах заборонена зупинка і стоянка транспорту, за винятком вимушеної. Для планової зупинки передбачаються спеціальні (іноді платні) стоянки, обладнані туалетами, пунктами харчування тощо. На великих автострадах організовується дорожня служба допомоги автомобілістам.

Автобуси забезпечуються тахографами, на яких відображається швидкісний режим і час руху. Через встановлений проміжок часу водії зобов'язані відпочивати. Поліція перевіряє правила і штрафує порушників правил руху, якщо таке з'ясовується.

Бездоріжжя - це місцевість, в якій відсутні наїжджені ґрунтові дороги або є дороги, розбиті, важко прохідні для звичайного колісного транспорту. Нерідко привабливі туристичні об'єкти розташовуються далеко від головних шосейних доріг або автострад. Для доставки туристів до них доводиться пересуватися лісовими дорогами, степом або пустелею, долати природні перешкоди, в тому числі і водні - броди. Для цього необхідні спеціальні автомашини з високим кліренсом, щоб не чіпляти за нерівності поверхні. Для подолання перешкод (болото, пісок, кам'янисті поверхні, схили) автомобіль повинен мати міцний кузов, достатню потужність, широкі шини, привід на всі колеса з блокуванням мостів, а також додаткове устаткування, до якого входить потужна лебідка з барабаном сталевого троса. Саме такими властивостями і володіють автомобілі підвищеної прохідності або позашляховики (джипи) 4х4 з приводом на всі чотири колеса.

Джипи - це умовна і узагальнена назва поза шляхових легкових автомобілів. На цих машинах здійснюються численні подорожі по малонаселених місцевостях , пустелях і джунглях. Для туристів, що бажають отримати гострі відчуття і розваги, в туристичних центрах організовуються поїздки на позашляховиках в гори, в пустелі та інші місцевості на природі подалі від наїжджених доріг, на полювання, в заповідники, в савану для відвідання стародавніх фортець і міст. Як правило, для таких поїздок залучається навчений водій з місцевого персоналу, але є варіанти турів, де туристам пропонується спробувати свої сили в самостійній їзді бездоріжжям (це небезпечно: можна перекинутися, впасти в прірву, відомі випадки загибелі туристів).

Порушення правил безпеки руху автомототранспорту.

Зростання кількості автомобілів призводить до підвищення інтенсивності руху на дорогах. У зв'язку з цим значно ускладнюються проблемами забезпечення безпеки руху.

Травматизм при дорожньо-транспортних пригодах (ДТП) - одне з найбільш частих лих людства. Досвід всіх країн показує що найкращим заходом захисту від ДТП є дотримання правил безпечного руху.

Ходити можна тільки тротуарами, а якщо тротуару немає, йти лицем до рухомого транспорту - тоді не тільки водій побачить пішохода, але і пішохід - водія.

До ДТП відноситься також і наїзд на пішохода велосипеда або мотоцикла, а самі велосипедисти - сильне джерело напруженості для всіх інших водіїв.

Для тих, хто виявився свідком або учасником ДТП є декілька обов'язкових правил:

- за будь яких обставин не залишати потерпілого без допомоги (залишення в небезпеці - злочин, який карається кримінально);

- негайно повідомити про подію в ДАІ (це не обов'язково, якщо в ДТП немає жертв, а у водія немає претензій один до одного);

- зберегти всі сліди події (якщо не можна організувати об'їзд, водії зобов'язані скласти схему розташування всіх предметів і слідів на дорозі, підписати схему у свідків з адресами і телефонами і лише після цього прибрати машини з дороги);

- свідок наїзду або аварії, при якій водій сховався, повинен запам'ятати і тут же записати номер, марку, колір і будь які прикмети машини і водія, і надавши допомоги потерпілим, передати відомості в ДАІ.

Порушення правил безпеки руху автомототранспорту і міського електротранспорту приводять до дорожньо-транспортних пригод. ДТП відноситься злочинів проти громадської безпеки, громадського порядку і здоров'я населення. Визначальним моментом при кваліфікації названих правопорушень є наслідки, до яких відносяться: спричинення смерті або тілесних ушкоджень людям; пошкодження транспортних засобів; псування або втрата вантажу; спричинення іншого істотного матеріального збитку. За відсутності таких наслідків наступає адміністративна відповідальність.

Більшість ДТП відбуваються в результаті неправильний дій водіїв або інших працівників транспорту. Їх причинами можуть бути і дії (або бездіяльність) інших осіб - пішоходів, велосипедистів, пасажирів, а також несправності транспортних засобів, незадовільний стан доріг тощо.

Закон України «Про дорожній рух« визначає правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безперечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища. Він регулює громадські відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання, участі підприємств, установ, організацій у забезпеченні безпеки дорожнього руху, обов'язки посадових осіб у цій сфері.

Учасники дорожнього руху -це особи, які використовуються автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху мають право на: безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху; вивчення норм і правил дорожнього руху; отримання від гідрометеорологічних, дорожніх, комунальних та інших організацій, а також органів Державтоінспекції всієї необхідної для безпечного пересування інформації.

Учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безперечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Права та обов'язки водія транспортного засобу. Водій повинен: не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, у хворобливому, втомленому стані, під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом осіб, яка перебуває у такому стані; перевірити перед вирушенням у дорогу технічний стан транспортного засобу та стежити за ним у дорозі; своєчасно подавати транспортний засіб на державний технічний огляд; під час руху на автомобілі, обладнаному ременями безпеки, бути пристебнутим, на мотоциклі - в застебнутому мотошоломі; надавати переважне право для проїзду транспортним засобом із виключеними синіми або червоними проблисковими маячками та спеціальними звуковими сигналами; надавати переважне право руху пішоходу, який знаходиться на пішохідній доріжці (зебрі ). У цьому разі водій зобов'язаний надати можливість пішоходу безпечно перейти дорогу, вулицю; вживати заходів щодо збереження чистоти автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів та смуг відчуження, у тому числі з боку пасажирів.

Права і обов'язки пішохода. Пішохід, тобто особа, яка бере участь у дорожньому русі поза транспортними засобами і не виконує на дорозі будь - яку роботу (до пішоходів належать також особи, які рухаються в інвалідних колясках без двигунів, ведуть велосипед, мопед чи мотоцикл, везуть санки, візок, дитячу або інвалідну коляску), має право: на пріоритетне перетинання проїзної частини по позначених пішохідних переходах; при відсутності в зоні видимості переходу чи перехрестя переходити дорогу, вулицю, залізничний переїзд під прямим кутом до краю проїзної частини на дільниці, де вона добре проглядається в обидві сторони; вимагати від державних та місцевих органів влади, власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів створення необхідних умов для забезпечення безпеки руху. Пішохід зобов'язаний: рухатися по тротуарах, пішохідних або велосипедних доріжках, узбіччях, а в разі їх відсутності - по краю проїзної частини автомобільної дороги чи вулиці; перетинати проїзну частину автомобільної дороги, вулиці на пішохідних переходах, а в разі їх відсутності - на перехрестях лінії тротуарів і узбіч; керуватися сигналами регулювальника та світлофора в місцях, де дорожній рух регулюються; не затримуватися і не зупинятися без необхідності на проїзній частині автомобільної дороги, вулиці і залізничному переїзді; не переходити проїзну частину автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів безпосередньо перед транспортними засобами, що наближаються, поза пішохідними при наявності роздільної смуги, а також у місцях, де встановлені пішохідні чи дорожні огородження; стримуватися від переходу проїзної частини при наближенні транспортного засобу з включеними проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом; не виходити на проїзну частину із-за нерухомого транспортного засобу або іншої перешкоди, що обмежує видимість, не переконавшись у відсутності транспортних засобів, що наближаються.

Обов'язки та права пасажира. Пасажир, тобто особа, яка користується транспортним засобом, але не причетна до керування ним, зобов'язаний: здійснювати посадку в транспортний засіб лише із спеціального майданчика, а в разі його відсутності - з тротуару чи узбіччя; здійснювати посадку і висадку лише після повного припинення руху транспортного засобу; не відволікати увагу водія від керування транспортним засобом; під час руху на автомобілі, обладнаному ременями безпеки, бути пристебнутим, а на мотоциклі - в застебнутому мотоболомі. Пасажир при користуванні транспортним засобом має право на: безперечне перевезення себе і багажу; відшкодування заподіяних збитків; своєчасну і точну інформацію про умови і порядок руху.

Права і обов'язки велосипедистів і погоничів тварин. Особи, які керують велосипедами без двигунів, мають право: їздити по спеціальних велосипедних доріжках, а в разі їх відсутності - по краю проїзної частини дороги, вулиці чи узбіччю. Вони зобов'язані: використовувати технічно справні та належним чином обладнані велосипеди; не перевозити вантажів, що заважають керуванню; не перевозити пасажирів, за винятком дітей віком до семи років, на спеціально обладнаному сидінні. Погоничі тварин зобов'язані: не залишати тварин на проїзній частині без догляду, не переганяти тварин через залізничні колії та дороги, вулиці поза спеціально відведеними місцями, а також через проїзну частину в темний час доби і в умовах недостатньої видимості. Візки (сани) повинні бути обладнані світло відбивними пристроями, а в темний час доби - і ліхтарями.

Автомобільний транспорт

Туристи користуються всіма видами автомобілів залежно від мети поїдки, кількості пасажирів і багажу, відстані і характеристики туристичного центру. Для груп туристів використовуються автобуси різної місткості і комфортності. Туристи-інваліди використовують легкові автомобілі і подорожують сім'єю або малою групою вільно, не користуючись послугами організаторів туру.

Караван - спеціальний автомобільний причіп, обладнаний під житлову кімнату зі всіма зручностями. Він буксируються легковим автомобілем або тягачем (адекватно розмірам, габаритам і вазі ), перевезення людей в таких причепах не дозволяється. Каравани мають класифікацію за комфортністю та устаткуванням. Каравани іноді використовуються як літні будиночки в туристичних кемпінгах. З них знімають колеса і встановлюють на майданчиках кемпінгів, в позасезонний період їх можна демонтувати і відвезти на зимове зберігання.

Кемпер - це житловий вагончик або великий доладний намет в спеціальному причепі для легкової автомашини-пікапа. Він широко використовується для подорожей. Кемпер доставляється пікапом або вантажною машиною з платформою в кемпінг, і вставляються на підготовлений майданчик автономно. Машина вільна і може використовуватися для радіальних туристичних поїздок або поїздок за продуктами. У кемпері є невелике приміщення з ліжками, кухня з плитою, шафа, холодильник для продуктів. Кемпери можна узяти на прокат.

Хоча в багатьох країнах світу існує система прокату автомобілів будь-якого класу, наприклад Hertz, окремі індивідууми в подорожі не бажають залишати свій автомобіль удома і беруть його з собою.

Транспортний засіб повинен супроводжуватися документами такими як, технічний паспорт (водійські права) або інший документ, що засвідчує приналежність транспортного засобу і права власності. Такі документи видаються офіційними органами і є необхідним документом для пред'явлення на кордоні при в'їзді до іншої країни або на вимогу органів правопорядку. У деяких країнах можуть бути необхідні міжнародні транспортні документи. До складу обов'язкових документів у багатьох країнах входить страховий поліс. Страхуванню підлягає транспортний засіб, водій, пасажири і їх багаж, відповідальність за позовом третіх осіб. Під час поїздки до іншої країни автотуристи доцільно запастися нотаріально завіреними перекладами своїх транспортних документів на місцеву мову.

Автобус - це транспортний засіб колективного користування. За призначенням для перевезень пасажирів автобуси можна розділити на нижченаведені групи.

Автобуси для міських і приміських перевезень пасажирів. У населених пунктах і багатьох містах, де відсутні метро і трамвай, автобус є єдиним засобом для міського громадського транспорту. У багатьох великих містах на вулицях, особливо в місцях історичної забудови і центрах, виникають проблеми з організацією дорожнього руху і для автобусів виділяються спеціальні дорожні смуги руху. Туристи активно використовують міський транспорт для індивідуальних подорожей відвідання великих туристичних центрів.

Автобуси для перевезень туристів до великих транспортних вузлів: у міжнародні аеропорти, залізничні вокзали і вузлові (районні та обласні центри ) станції, морські порти. Така транспортна операція в туризмі називається трансфер і призначена для організованої доставки туристів що прибули в туристичний центр від порту або далеко розташованої станції до готелю і назад.

Автобуси для екскурсійних цілей. Велика частина екскурсій в туристичних центрах організовується саме на автобусах. Використання автобусів для екскурсій пов'язане з необхідністю узгодження маршрутів із службою дорожнього руху, оскільки зазвичай в місцях туристичного інтересу заборонена стоянка автотранспорту, а для екскурсійних автобусів робиться виключення. Слід погоджувати порядок виходи входу туристів з \ в автобус, оскільки саме у цей момент найбільш часто трапляються випадки травм і наїздів на них інших транспортних засобів.

Автобуси для далеких регулярних рейсів і перевезень туристів розділяються на рейсові і чартерні для автобусних турів.

а) рейсові (регулярні, які слідують за точно встановленим розкладом незалежно від наявності пасажирів) маршрути поширені повсюдно. Особливу актуальність автобусне сполучення має в країнах, де немає залізниць або в районах, віддалених від них. Навіть за наявності залізничного сполучення автобус служить меті доставки пасажирів у райони в межах населеного пункту та у віддалені від лінії райони. При залізничних станціях практично завжди є автостанція, яка обслуговує декілька маршрутів. Звичайні вимоги: незмінність встановленого маршруту, точність розкладу, регулярність руху, зупинки для висадки пасажирів у суворо визначених місцях.

Як правило, автобуси відправляються з автобусних станцій, що розміщуються біля аеропортів, морських і річкових вокзалі, залізничних станцій, станцій метро. Часто відправлення рейсів узгоджується з прибуттям \ відправленням інших транспортних засобів.

Б) чартерні (замовлені) рейси, які виконуються в рамках певних турів, іноді слідують за точним розкладом, набираючи планових пасажирів під час руху. Автобус повинен бути обладнаний гардеробом для верхнього одягу, туалетом, сміттєвими бачками, кухнею з холодильником, іноді - спеціальним спальним місцем для водія.

Автобуси, обладнані під Кемпери або каравани. У середині салону автобуса обладнюється справжнє житлове приміщення із спальними місцями, кухнею з газовою плитою, холодильником і навіть санвузлом, умивальником і душем, а подекуди, з ванною. Місткість житлового будинку на колесах - до 6 чол. (за кількістю спальних місць). Автобуси розрізняються по своєму устаткуванню і класифікуються за зірками. Каравани частіше пропонуються в оренду в туристичних центрах в пунктах прокату автомашин мандрівним туристам. Для відпочинку на природі обладнуються спеціальні стоянки (кемпінги) для кемперів і караванів, на яких є можливість дозаправки паливом, зміни туалетних та сміттєвих бачків, підключення бортових електроприладів до місцевої електромережі та інших туристичних послуг.

Спеціальні автобуси для сафарі і пригодницьких турів - автобуси класу люкс або нижче в залежності від характеру подорожі і складу групи, місткістю 25 чол. Такі автобуси пристосовані для їзди ґрунтовими дорогами, достатньо екіпіровані для здійснення тривалих подорожей на природі поза автострадами і центрами технічного обслуговування, забезпечені кондиціонером, холодильником, туалетом і умивальником мають додатковий причіп з кухнею, достатню кількість прісної питної води, похідне спорядження, двомісні намети тощо.

Пересування і подорожі на автобусах як жоден інший вид пасажирського транспорту дають можливість милуватися краєвидами. Сучасні туристичні автобуси вельми комфортні, добре обладнані для приємної подорожі: зручні комфортні крісла, величезне панорамне скло, кондиційоване повітря, затишна музика, телевізор для тих, хто втомився дивитися у вікно, міні-кухня з холодильником. Для ночівель у деяких автобусах влаштовують крісла, що розкладаються в спальні місця. Проте практика показує, що краще ночувати в придорожніх мотелях або міських готелях.

У всіх туристичних автобусах число пасажирів чітко регламентоване, пасажир не може стояти, він обов'язково повинен займати окреме крісло, місця мають бути пронумеровані. Організатори, що допустили перебір пасажирів, зобов'язані вирішити питання заміною автобуса на машину більшої місткості або узяти для цих туристів таксі. Інакше - скарга туристів буде цілком обґрунтована з належними штрафними санкціями на їх користь.

Складні підвіски роблять хід важкої машини плавним без трясіння на нерівностях дороги, а двигун великої потужності забезпечує пересування з великими швидкостями на автострадах. У Німеччині на автобанах туристичні автобуси їдуть із швидкістю до 140 км \ год, а іноді і більше. Автобус по великих і малих дорогах перетинає країни, дозволяє побачити сільські райони, маленькі міста, відвідати невеликі унікальні провінційні музеї і оглянути природні визначні пам'ятки, краще пізнати життя простих людей в провінції та їх оригінальні звичаї, свята, події.

З іншого боку в поїздці автобусом є свої незручності. Не всі люди переносять закачування і їм доводиться приймати Аерон чи інші ліки. Тривалий час сидіння в кріслі, яким би м'яким і зручним воно не було, - стомлює. Крісла розташовуються по два з кожної сторони по ходу руху. Місце біля вікна, звісно, вигідніше з аспекту оглядання живописних пейзажів, отже, що сидять на кріслі біля проходу знаходяться в дещо менш зручному для огляду положенні. Від тривалого сидіння починають боліти шийні хребці, тіло ломить, ноги затікають. Пасажирам під час тривалих переїздів рекомендується звільнитися від черевиків і надіти м'які тапочки. Раз на три чотири години доцільно робити зупинки на 10-20 хвилин, які краще всього планувати з екскурсіями, перервами для організованого харчування. Якщо програмою туру передбачена ночівля в салоні автобуса (у кріслі), то рекомендуються туристам узяти з собою невелику подушку під голову і легкий плед або ковдру. Щоб тіло не німіло варто виконувати спеціальні комплекси вправ для розминки.

Їзда на автобусах автострадами містить у собі певну безпеку. Досить часто трапляються тяжкі автомобільні аварії, особливо в туманну погоду, в дощ, ожеледицю, сніг. Крім того, причиною аварії може бути помилка водія, його фізичний стан або наїзд на автобус іншого транспортного засобу. На сьогодні автомобільний транспорт залишається найбільш аварійним порівняно з іншими засобами пересування і транспортування.

Технічний стан транспорту. До технічного стану і оснащення автобусів висуваються підвищені вимоги. Їхній технічний стан чітко регламентуються нормами, інструкціями і правилами, у тому числі і міжнародними, якщо здійснюються міжнародні транспортування. Наприклад, автобуси повинні мати габарити, що не перевищують розмірів, встановлених міжнародними стандартами, навантаження на вісь, що не перевищують певні показники, мати належні номерні знаки, знаки країни, водій зобов'язаний мати міжнародні водійські права, документи ( технічний паспорт на автомашину, страховку, документи, які дозволяють перетин кордону і транзит, ліцензії на право здійснення пасажирських перевезень та інші).

При отриманні ліцензії на міжнародні пасажирські транспортування і огляді транспортних засобів в автоінспекції велика увага приділяється технічному стану машин і відповідності їх міжнародним вимогам, наприклад, в частині екології: - рівню вмісту шкідливих домішок у вихлопних газах.

Найважливіший аспект - це норми безпеки, які встановлюються міжнародними правилами. Пасажирські автобуси повинні мати три роздільні гальмівні системи і систему анти блокування коліс. На гірських дорогах повинні бути ремені безпеки для кожного крісла пасажира. Особливі вимови висуваються до міцності скла, наявності аварійних люків для екстреного аварійного виходу пасажирів. У автобусах на доступних місцях повинні бути попереджувальні написи і спеціальний молоток для розбивання скла під час аварії для забезпечення виходу пасажирів. Підвищені вимоги встановлені до стану шин з розрахунку їх зносу. Водій повинен бути відгороджений від пасажирського салону перегородкою. Кожний автобус має дути оснащений аптечкою, вогнегасником. Водій і супроводжуючий повинні мати стільникові телефони. Підвищені вимоги висуваються до загального санітарного стану салону, наявності чистих півголівників, відсутності вібрації, проникнення в салон вихлопних газів( чистота повітря регламентується стандартними та міжнародними нормами). У салоні система опалювання і кондиціонування повітря повинна стійко підтримувати мікроклімат в межах 22-24 с. Корпус салону автобуса повинен бути забезпечений шумозахистом, особливо в ділянці розташування двигуна. Гучність у салоні не повинна перевищувати 70 Дб. Салон повинен бути захищений від проникнення вихлопних газів двигуна.

На дальніх рейсах автобус зазвичай обслуговують два водія. Супроводжуючий регулярно по телефону сповіщає фірму про хід руху і колізії, пов'язані з поломками машини або надзвичайними обставинами. За традицією водій повинен мати належну кількість грошей( краще всього у вигляді кредитної карти) для можливого ремонти. За достатньо налагоджених відносинах з партнерами автобусна фірма має домовленості щодо обслуговування технічних засобів за наміченим маршрутом руху та у разі серйозної помилки висилає автобус на відміну аварійного. На автозаправних станціях є туалети, кафетерії, невеликі магазини з великим асортиментом дорожніх і туристичних товарів. Згідно з нормами, під час заправки паливом на автозаправній станції туристи повинні вийти з автобуса.

Автобусний маршрут заздалегідь ретельно готуються тур оператором спільно з автобусним підприємством, складаються карта руху, маршрутні листи, прокладається траса і указуються стан дорожнього покриття, рекомендовані швидкості руху. Маршрут туру за необхідності узгоджується із службою дорожнього руху, наприклад в питаннях організації зупинок транспорту для посадки \ висадки пасажирів, організації виходу туристів тощо. Під час перевезення організованих груп туристів у водія повинен бути поіменний список туристів. Обслуговуючи туристичні групи, водій автобуса не має права підсадки пасажирів або сторонніх осіб по ходу туристичного маршруту.

У разі недотримання правил транспортування і створення небезпеки для інших пасажирів ( хвороба, недотримання правил, провезення заборонених предметів тощо ) даний пасажир може бути знятий з рейсу і висаджений на найближчій зупинці без права вимоги повернення йому оплати.

Відповідальність транспортувальника. Основним обов'язком транспортувальника є виконання умов транспортування і власне здійснення самого транспортування пасажирів.

Автобус повинен бути поданий під посадка пасажирів точно в указаний час і в належному стані, що відповідає правилам транспортування і договору. Якщо транспортування не відбулося з незалежних від перевізника причин ( форс мажорні обставини ), то він зобов'язаний по можливості оперативно сповістити пасажирів або туристичну фірму, що організувала автобусний тур, сплавити вартість квитка і всіх передбачених додаткових і сплачених послуг, якщо інше передбачено договором транспортування. Компенсації підлягають документально підтверджені витрати пасажира на поїздку до початкового пункту автобусної поїздки або туру.

У випадках затримки подачі автобуса більше однієї години (за винятком випадків, викликаних форс-мажорними обставинами) виплачується компенсація в розмірах, встановлених договором транспортування. Посадка і висадка пасажирів здійснюються в суворій відповідальності з маршрутом походження. Невідкладні зупинки виконуються відповідно до прийнятого і встановленого в даній країні порядку руху.

Транспортувальник несе відповідальність за збиток, пов'язаний із смертю, тілесними ушкодженнями або населенням будь-якої іншої шкоди фізичному або психічному здоров'ю пасажира в результаті події, що пов'язана з перевезенням чи мала місце під час знаходження пасажира в транспортному засобі, або під час його посадки, або у зв'язку з завантаженням або вивантаженням багажу. Транспортувальник звільняється від цієї відповідальності, якщо причиною події сталися обставини, яких перевізник, не дивлячись на вжиття необхідних заходів, в даному конкретному випадку, не міг уникнути і наслідків, яким він не міг запобігти.

Загальна сума відшкодування, яку повинен виплатити перевізник у зв'язку з однією і тією ж подією, не може перевищувати певної суми. Проте будь-яка сторона міжнародних угод може встановити вищу межу суми відшкодування або не встановлювати ніякої межі. Ця сума відшкодування не включає понесенні сторонами для доказу своїх вправ судові витрати або інші витрати, сплата або відшкодування яких можуть бути покладені на перевізника, а також відсотки, що обчислюються відповідно до закону, після постанови суду, який розглядає справу.

Обмеження розміру відшкодування, передбаченні міжнародною Конвенцією, застосовуються до всіх вимог, пов'язаних із смертю, тілесними ушкодженнями або нанесенням будь-якої іншої шкоди фізичному або психічному здоров'ю пасажира. Якщо є декілька позивачів і якщо загальна сума їх вимог перевищує встановлений максимум, то виплати пропорційно скорочуються.

Збиток, заподіяний багажу. Транспортувальник несе відповідальність за збиток, пов'язаний з повною або частковою втратою багажу і з його пошкодженням. Транспортувальник звільняється від цієї відповідальності, якщо втрата або пошкодження пов'язані з дефектом самого багажу, з особливим ризиком, викликаним тим, що багаж містить швидкопсувні або небезпечні для транспортування речовини, предмети, або відбулися в результаті обставин, яких перевізник, не дивлячись на вжиття необхідних заходів, в даному конкретному випадку, не міг уникнути і наслідків, яким він не міг запобігти.

Звільнення від відповідальності. Транспортувальник звільняється повністю або частково від відповідальності якщо збиток виник з вини пасажира або результаті його поведінки, яка не відповідає нормальній поведінці пасажира. Якщо перевізник несе відповідальність за збиток, але спричиненню збитку сприяла своїми діями або своїми упущеннями третя особа, транспортувальник відповідає за весь збиток, маючи, проте, можливість пред'явити позов до цієї третьої особи. Транспортувальник звільняється від відповідальності, якщо збиток спричинений ядерним інцидентом і згідно з діючими нормами, що регламентують безпеку в області ядерної енергії, відповідальність за цей збиток покладається на оператора ядерної установки або на іншу особу, що його замінює.

Тероризм. Автобус з пасажирами є зручним об'єктом для терористів і грабіжників через особливість транспортування - транспортний засіб рухаються самостійно дорогами і знаходиться здебільшого без охорони, особливо поза населеними пунктами.

Часто пасажири автобусів стають об'єктами звичайного грабежу. Оскільки туристи зазвичай везуть з собою гроші і речі, грабіж туристичних автобусів став справою досить звичайною.

У деяких країнах і туристичних центрах, наприклад в Ізралії, Бразилії та ряді інших, практикуються обов'язковий супровід туристичних автобусів озброєною охороною. Загони спеціального призначення по боротьбі з тероризмом обов'язково відпрацьовують прийоми звільнення пасажирів автобуса з урахуванням максимально можливої безпеки для людей. Для пасажирів пишуться спеціальні інструкції щодо поведінки у разі захоплення автобуса терористами.

Детальніше забезпечення безпеки у випадку терористичного акту розглянуто в розділі 2 ( Надзвичайні ситуації соціального характеру).

Залізничний транспорт.

Багатогалузеве господарство залізничного транспорту є величезним конвеєром, що протягнувся на багато десятків тисяч кілометрів, безперебійна і безаварійна робота якого вимагає взаємно пов'язаної злагодженої роботи всіх його ланок.

Залізничний транспорт - це вид транспорту, найбільш пристосований до масових перевезень, функціонує вдень і вночі незалежно від пори року атмосферних умов. Залізниці мають високу провізну здатність. На залізницях порівняно невелика собівартість перевезень і висока швидкість доставки вантажів.

Залізниці є унікальним видом транспорту для перевезень всіх видів вантажів у міжрайонних і у внутрірайонних сполученнях. Проте будівництво залізниць вимагає великих капітальних вкладень, залежно від топографічних, кліматичних і екологічних умов.

На залізничному транспорті досить висока частка витрат, яка мало залежать від розмірів руху ( ремонт будівель і інших пристроїв, утримання адміністративно - технічного персоналу); вона складає близько половини загальних витрат по експлуатації. Все це визначає ефективність застосування залізниць при значній концентрації пасажирських потоків.

За останні роки на залізничному транспорті України відбулися значні зміни в техніці, методах експлуатації і економіці. Багато що зроблено з технічного переоснащення залізниць на основі електрифікації, автоматики, телемеханіки, комплексної механізації, обчислювальної і мікропроцесорної техніки, що підвищило безпеку цього виду транспорту.

Залізниці в порівнянні з іншими видами транспорту в меншому ступені впливають на навколишнє середовище і мають меншу енергоємність перевізної роботи.

Небезпека пожеж на залізничному транспорті. Основними причинами пожеж і вибухів на залізничному транспорті є необережне поводження з вогнем, іскри локомотивів, печей вагонів - теплушок котлів опалення пасажирських вагонів, а також технічні несправності. На цю групу причин припадає більше 60% всієї кількості пожеж і вибухів. Приблизно по 10% припадає на порушення державних стандартів і правил завантаження (що виникають самозапалювання, тертя пакувального тощо ), на попадання встановленого джерела запалення всередину вагонів і контейнерів або на відкритий пересувний склад. Далі у порядку зменшення йдуть несправність електроустаткування, недогляд за правилами опалювання і їх несправність, аварії, іскри електрозварювання та інші причини. Слід зазначити, що найбільша кількість пожеж виникає на рухомому складі ( приблизно 80% загальної кількості на залізничному транспорті). Це викликає необхідність розробки ефективніших заходів щодо попередження пожеж у вантажних і пасажирських вагонах, а також на локомотивах.

У рухомому складі на станціях формування потягів необхідно перевірити справність опалювальних пристроїв, освітлювальних приладів і електропроводки, а в дорозі стежити за дотриманням пасажирами правил пожежної безпеки, особливо відносно провезення небезпечних вантажів, заборонених до транспортування в пасажирських вагонах.

Перед відправленням в рейс локомотива і потягу бригада зобов'язана ретельно перевірити наявність і справність протипожежного устаткування та інших засобів захисту, встановлених протипожежними нормами.

Структура забезпечення і організація транспортування (станції і вокзали, павільйони і платформи). Пасажирські станції - це пункти залізниць, де проводяться операції з пасажирськими проїздами і вагонами - формування, прийом і відставка, транзит, технічне обслуговування рухомого складу, обслуговування пасажирів. Для обслуговування пасажирів споруджують спеціальні вокзали. Пасажирські станції розділяють на проміжні, вузлові, тупикові, комбіновані, технічні, вантажопасажирські (об'єднані).

Залежно від призначення пасажирські станції мають шляхи для приймання і відправлення пасажирських потягів, виконання маневрових операцій, тимчасової стоянки потягів; будівлі вокзали і павільйони для обслуговування пасажирів і службового персоналу; платформи, переходи, на одному і різних рівнях, які зв'язують вокзал, привокзальну площу і платформи. На станції є технічні служби і парки, багажні і вантажні служби ( склади, приміщення, багажні платформи, транспорт для перевезення пошти і багажу).

Залізничний вокзал - це комплекс споруд і будівель, спеціально призначених і належно обладнаних для обслуговування пасажирських потягів і пасажирів. Вокзал в загальному випадку містить власне будівлю вокзалу із залами очікування, залами для транзитних пасажирів, квитковими касами, пунктами харчування, багажними службами, службові приміщення, криті або відкриті платформи, вокзальні переходи ( тунелі, мости, віадуки). Залізничні вокзали розділені ( для обслуговування тільки потягів далекого погодження і приміських ліній ), напіврозділені, коли вокзал конструктивно розділений на дві частини для далеких і приміських ліній, а також єдині. Залежно від розташування будівель вокзалу щодо шляхів виділяються бічні будівлі, розташовані з одного боку шляхів, острівна Г-подібна будівля розташовуються між шляхами, тупикові і руслові (під шляхові або над шляхові ). Наприклад, більшість вокзалів у великих містах - тупикові. На самих вокзалах виділяються зони відправлення і прибуття пасажирів. Це особливо важливо на тупикових і вузлових станціях, коли одночасно виходять з потяга більше 1000 пасажирів з багажем. Важлива правильна організація зон обслуговування швидкісних потягів.

При проектуванні вокзалів особлива увага приділяється зручним шляхам проходження пасажирів до пересадки на інші види транспорту ( приміські лінії, автобуси, трамваї, метро). Якщо до відправлення потяга за звичай пасажири прибувають розподілено в часі, то після прибуття потяга на перон виходять велика кількість пасажирів, проходження яких має бути швидкісним і зручним, безперечним без перетину і стрічного руху потоків. Біля залізничних вокзалів звичайно влаштовується автобусний термінал міського і місцевого сполучення. Якщо обслуговуються довгі поїзди, то влаштовуються переходи і тунелі, що дозволяють пасажирам оперативно вийти на привокзальну площу.

В будівлі вокзалу виділяються зали очікування, призначенні для пасажирів різних категорій, зокрема транзитних, зали для відпочинку пасажирів з дітьми і комфортабельний зал очікування для пасажирів категорії VIP. В них або суміжних приміщення вокзалу розташовують туалети, магазини, пункти швидкого харчування, бари, ресторани, квиткові каси, інформаційні і сервісні служби, бізнес-центри, пункти обміну валюти, пункти медичної допомоги, служби інформації і охорони. Оренда приміщень для підприємств сервісу і торгівлі приносить істотний дохід.

Термінали для швидкісних міжнародних потягів, наприклад, для поїздів Eurostar, і для всіх інших на прикордонних станціях - обладнані прикордонними, митними і санітарними постами.

Технічні служби залізниці вельми різноманітні. Окрім власне організації руху потягів і технічного утримання рухомого складу ці служби виконують обов'язки з боронування і продажу квитків пасажирам, постачання паливом, водою, постільною білизною для спальних вагонів, постачання продуктів харчування для ресторанів, прибирання сміття і танків туалетів та відходів, охорони, виконують інформаційні функції.

Залежно від призначення є різні конструкції вагонів: вантажні і пасажирські ( загальні, сидячі, плацкартні, м'які для потягів дальнього походження тощо). Звичайно пасажирський потяг складається з 15-20 вагонів, що відповідає прийнятій довжині пасажирської платформи. Але у принципі кількість вагонів може бути і значно більшою.

Сидячі вагони. Приміські, місцеві і навіть багато поїздів дальнього сполучення, маршрут яких не є надмірно протяжним і не вимагає відпочинку пасажира в лежачому положенні, укомплектовуються вагонами з сидячими місцями різної комфортності. Це характерно для швидкісних ліній.

Вагони сидячих потягів орієнтовані на хороший огляд пасажиром місцевості, якою слідує потяг, і забезпечуються міцними великими панорамними вікнами. Спеціальна служба на технічних станціях і провідники на зупинках зобов'язані протирати їх і тримати у вагоні в чистоті.

Спальні вагони. На маршрутах місцевого і далекого сполучення, особливо, якщо частина \ частини його здійснюється в нічний час, використовуються спальні вагони. Спальне ліжко у вагоні потяга може бути підняте і прикріплене до стіни купе, якщо не використовується, або вдень для забезпечення більшого простору в купе. У таких вагонах двомісні і тримісні купе підрозділяються на два класи, а одномісні бувають тільки першого класу. У купе є умивальник з гарячою і холодною водою, опалювання, кондиціонер.

Європейський клас обслуговування пасажирів залізниць пропонується системою поліпшеного обслуговування на європейських залізницях в потягах давнього сполучення. Розроблені нові типи вагонів з поліпшеною шумоізоляцією і амортизаторами, кондиціонуванням. Є перший і другий клас вагонів і відповідно до класу пасажирам надається обслуговування.

Відзначимо, що основною незручністю для пасажирів спальних вагонів залізниці є сумісний проїзд чоловіків і жінок в одному купе (двомісному або багатомісному). Для подружжя цих труднощів не виникає. Більшість пасажирів жіночої статі достатньо дискомфортно відчувають себе у присутності незнайомих чоловіків у купе. Тому на багатьох лініях введено розмежування на жіночі і чоловічі купе. Чоловікам квитки продаються в чоловічі купе, а жінкам в жіночі. Відповідні відмітки робляться на квитках.

Дитина на міжнародними правилами набуває статі ( відносно даної проблеми) тільки з 12 років. Існують змішані купе, наприклад для сімейних пасажирів.

Туристичні групи на залізничних ділянках зазвичай супроводжує досвідчений працівник туристичної фірми, обізнаний зі всіма проблемами, які можуть викинути у туристів, і способом їх вирішення. Працівник туристичної фірми, супроводжуючий туристів на етапі трансферу до місця призначення, відповідає також за багаж. У потягах міжнародного класу, фірмових потягах, спеціальних туристичних потягах підвищеної комфортності є система обслуговування пасажирів, що враховує особливі вимоги пасажирів, наприклад, вегетаріанська або кошена їжа, інвалідна коляска, підвісне ліжко для немовляти тощо. Цей вид послуги замовляється заздалегідь і записується в умовах бронювання квитків.

Вагони - ресторани. Практично у всіх потягах, окрім місцевого і приміського сполучення, є вагони - ресторани, що надають послуги харчування в процесі руху. Особливо це важливо для багатоденних подорожей і туристичних потягів, в яких кількість вагонів - ресторанів досягає двох, а іноді і трьох на потяг. У швидкісних і фірмових потягах пропонується сервіс харчування в купе вагонів. Влаштовуються особливі вагони - ресторани для швидкого харчування, наприклад, вагон - бар.

Організація перевезень. У системі пасажирських перевезень потяги поділяється на рейсові, які слідують за суворо встановленим маршрутом та суворо дотримуються графіку руху, та поза рейсові ( чартерні), які комплектуються за необхідності транспортування. До останніх відносяться й туристичні потяги. За відстанню проходження поділяються на приміські, місцеві і далекого сполучення.

У більшості випадків на відстанях в межах 600-800 км залізниця успішно контролює з авіацією, оскільки аеропорти зазвичай віддалені від міст. Трансфер від аеропорту в центр міста або туристичного центру займає великий час і створює незручності пасажирам. В цьому випадку для сполучення між великими містами ефективно використовуються спеціальні нічні потяги, час руху яких приблизно узгоджуються з часом, достатнім для сну пасажирів. Поїздка потягом вночі дозволяє діловим людям раціонально економити цінний робочий час ( проте не всі люди добре можуть спокійно спати в потязі).