Глобальна цифровізація як виклик суб’єктам наукової та науково-педагогічної діяльності в Україні: концептуальні проблеми і шляхи їх вирішення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Глобальна цифровізація як виклик суб'єктам наукової та науково-педагогічної діяльності в Україні: концептуальні проблеми і шляхи їх вирішення

О.А. Мех, доктор економічних наук, професор, завідувач відділу, С.Г. Бублик, кандидат технічних наук, заступник завідувача відділу, ДУ «Інститут досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України»

У статті висвітлено концептуальні проблеми вітчизняних суб'єктів наукової та науково-педагогічної діяльності (ННПД) на тлі глобальних цифрових трансформацій, актуалізовано проблему існування цифрового розриву, обумовленого неможливістю їх приєднання до складних цифрових метасистем. У процесі дослідження застосовано загальнонаукові методи абстрагування, аналізу і синтезу, порівняння. Джерельною базою стали звітні документи про виконання наукових проєктів, статистичні дані офіційних і комерційних структур щодо напрямів і обсягів цифровізації. Дослідження показало, що попередній етап глобальної цифровізації характеризувався її поширенням на всі сфери життєдіяльності, переходом до нової технологічної реальності та загостренням проблем, пов'язаних з адаптацією до неї.

Обсяги і різноманітність даних та інформації, зокрема у сфері наукової та науково-освітньої діяльності, зростають величезними темпами, але окремі вітчизняні суб'єкти ННПД не мають можливостей для створення матеріально-технологічної бази, необхідної для їх оброблення, накопичення і зберігання. Усі значимі фундаментальні наукові результати як у природничих, так і в гуманітарних науках зараз отримуються за допомогою великих цифрових систем -- суперкомп'ютерів, технологій штучного інтелекту, штучних нейронних мереж. Цифрові технології найбільш ефективно проявили себе через явище науково-технологічної конвергенції, яке характеризується стрімкими темпами зростання наукової складової та її перетворення на науково-технологічну. Планування, організація і проведення наукових досліджень сьогодні неможливі без інтеграції наукових проблем із цифровими технологіями, призначеними для оброблення, зберігання і накопичення наукової інформації, які дедалі більше ускладнюються, подекуди перетворюючись на потужні цифрові метасистеми.

Рівень цифровізації більшості вітчизняних суб'єктів ННПД переважно є базовим та обмежується комунікаційною компонентою (доступ до мережі Інтернет, засобів комунікації, електронних баз даних, ЗМІ), що не відповідає світовим тенденціям. Зроблено висновок про актуальність подальших досліджень рівня цифрового розриву у вітчизняних суб'єктів ННПД, спрямованих на пошук можливостей їх приєднання до цифрових метасистем в умовах прискорення цифрових трансформацій.

Ключові слова: суб'єкти наукової та науково-педагогічної діяльності, великі дані, цифровізація, цифрові метасистеми, цифровий розрив, цифрові технології, інформаційно-комунікаційні технології.

Global digitalization as a challenge to research organizations and research universities in Ukraine: conceptual problems and their solutions

The article highlights the challenges faced by Ukrainian research organizations and research universities (RORUs) amidst global digital transformations, with emphasizing the problem of the existing digital divide caused by impossibility of their connection to complex digital metasystems. The research process involved general scientific methods of abstraction, analysis and synthesis. The information sources for analysis were reporting documents on realization of research projects, statistical data on directions and scopes of digitalization, coming from official and commercial entities. As shown by the study, the previous phase of global digitalization was characterized by its penetration in all the activities of human life, the transition to a new technological reality and aggravation of the problems related with adaptation to it. Given the boosting scopes and diversity of data and information, in particularly ones pertaining to research and education activities, some of the domestic RORUs are incapable to build the material and technical facilities required for their processing, accumulation and storage.

All the significant fundamental scientific results in natural sciences and humanities are being produced now by use of large digital systems: supercomputers, artificial intellect technologies, artificial neural networks. Digital technologies could have the most effective manifestation in the phenomenon of science & technology convergence characterized by rapid rates of growth in the scientific component and its transformation into the science & technology one. Planning, organization and performing of scientific research are now impossible without integration of research problems with digital technologies designed for processing, accumulation and storage of scientific information, which are becoming increasingly more sophisticated, sometimes transforming into powerful digital metasystems. The level of digitalization in the majority of domestic RORUs are essentially basic, being confined to the communicational component (access to Internet, communication means, online databases, mass media), which does not conform global tendencies. The conclusion is made about the importance of further studies of the scales of digital divide in domestic RORUs, aiming to find solutions for their connection to digital metasystems in the context of the accelerated digital transformations.

Keywords: research organizations and research universities, big data, digitalization, digital metasystems, digital divide, digital technologies, information and communication technologies.

Вступ

З другої половини минулого століття технологія оцифровування Оцифровування -- перетворення інформації в цифровий формат (двійкові дані), які можуть обробляти комп'ютери та інші обчислювальні пристрої. Digitization. даних започаткувала еру домінування цифрових інформаційно-комунікаційних технологій, цифрової економіки, цифрової політики, цифрового світогляду. В умовах глобальної перебудови всіх сфер людської життєдіяльності за правилами інформаційної епохи дані, інформація та технології роботи з ними (інформаційні (ІТ) або інформаційно-комунікаційні (ІКТ)) Інформаційні або інформаційно-комунікаційні технології -- сукупність методів, програмно-технічних і технологічних засобів, що забезпечують збирання, накопичення, оброблення, зберігання, представлення і розповсюдження інформації, а також автоматизацію керування процесами організацій, проєктування, виробни цтва устаткування. Тарасюк В.В. Інформаційні технології. ЕСУ: електронна версія. стали головними факторами сучасного та майбутнього розвитку цивілізації. В основу найвідоміших національних концепцій і проектів майбутнього, як-от «Стратегія високих технологій Німеччини» («Інновації для Німеччини 2025»), «Четверта промислова революція» («Індустрія 4.0») або «Суспільство 5.0» Японії (Society 5.0), покладено досягнення науково-технічного прогресу (НТП) у сфері цифрових технологій (Інтернет речей, Інтернет усього, штучний інтелект, машинне навчання, великі дані), які здатні покращити життя людей і компенсувати наслідки негативних глобальних явищ -- зменшення кількості працездатного населення, старіння населення країн, зниження конкурентоспроможності тощо.

Водночас історичною проблемою для цивілізації лишаться технологічне безробіття, яке зазвичай виникає внаслідок різниці у сприйнятті, освоєнні та ефективному використанні найбільш радикальних інновацій окремими людьми та групами. І хоча за останні десятиліття ІКТ суттєво зблизили людей, надавши їм безпрецедентні технологічні можливості, однак цей етап породив нові, не бачені раніше проблеми. Однією з них є т. зв. цифровий розрив (digital divide), який виникає в результаті обмеження доступу людей до цифрової техніки і технологій, а також відсутності в них відповідних навичок. Отже, сьогодні є достатньо ознак, що вказують на завершення певного етапу глобальної цифровізації сфер життєдіяльності людини і на перехід до нової технологічної реальності, яка супроводжується загостренням проблеми, пов'язаної з адаптацією до неї.

Утворивши центральний орган виконавчої влади з формування і реалізації державної політики у сфері цифровізації, а також законодавчо закріпивши Про Національну програму інформатизації: Закон України № 2807-ІХ від 01.12.2022; Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні: Закон України № 1667-ІХ від 01.01.2023; Про електронні довірчі по слуги: Закон України № 2155-ХІІІ від 01.01.2023; Про електронні комуніка ції: Закон України № 1089-ІХ від 16.12.2020. головні напрями цифрового розвитку, Україна у низці напрямів (сфера ІТ, фінансово-банківські послуги, торгівля, державне управління та надання адміністративних послуг тощо) не поступається багатьом країнам, зокрема ЄС, а подекуди перевершує їх. Це стало можливим завдяки впливу «кібернетичного спадку» (наукових шкіл), попри всі складнощі створеного вітчизняною наукою. Відомо, що дослідження широкого профілю, зокрема теоретико-прикладні розробки мов програмування, проєктування і створення електронно-обчислювальних машин (ЕОМ), почались у 1950-х рр. В.М. Глушковим, Б.В. Гнеденко, О.Г. Івахненко, В.С. Михалевичем, К.Л. Ющенко.

З історії діяльності Інституту кібернетики ім. В.М. Глушкова НАН України відомо, що від 1956 р. там виконувались теоретичні дослідження в напрямі теорії оптимізації, абстрактної та прикладної теорії автоматів, теорії дискретних перетворювачів, результати яких заклали підвалини вітчизняної економічної, медико-біологічної, технічної кібернетики, а в прикладному аспекті, через конструкторсько-технологічне бюро програмного забезпечення, знайшли впровадження в перших вітчизняних ЕОМ («Промінь», «Мир», «Дніпро», «Київ»). ЕОМ «Київ» у 1956 р. стала першою у Європі машиною з адресною мовою програмування, системою цифрового оброблення зображень і моделювання інтелектуальних процесів (експерименти зі штучним інтелектом), а ідеї Глушкова про об'єднання обчислювальних центрів у великі автоматизовані системи збирання та оброблення інформації знайшли впровадження у 1960-х рр Офіційний сайт Інституту кібернетики ім. В.М. Глушкова НАН України..

Уже з 1960-х рр. розпочала підготовку спеціалістів-кібернетиків і освітня сфера. Кафедра технічної кібернетики Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» забезпечила навчальний процес за такими фаховими дисциплінами: «Теорія автоматичного регулювання і управління», «Математичні основи кібернетики», «Основи автоматики», «Технічна кібернетика». У 1970-х рр. під керівництвом В.І. Костюка почала діяти школа моделювання складних систем та адаптивних систем автоматичного управління, результати досліджень якої знайшли впровадження в автоматизації хімічних виробництв, електронно-променевих технологіях, робототехніці автоматизованих виробничих систем тощо. З кінця 1970-х рр. на кафедрі автоматизованих систем управління виробництвом готувались фахівці за такими спеціалізаціями: «АСУ в галузі роботизованого виробництва», «Робототехніка» (1981 р.), «Механіка та управління машинами -- роботи і маніпулятори» (1982 р.) Акінін П.Й. Хроніки кафедри технічної кібернетики. . Можемо згадати про діяльність з кінця 1960-х рр. факультету кібернетики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, а також інших кібернетичних відділів, факультетів і кафедр, які через «інформаційний бум» 1960-1970 рр. відкривались в академічних установах і вищих навчальних закладах країни.

Однак, попри згадане, науково-технологічні та науково-освітні установи України вже декілька десятиліть мають незадовільний рівень розвитку в «цифровому» напрямі. Тривалий дефіцит фінансування та розрив технологічних ланцюгів і процесів (після 1991 р.) призвели до його суттєвої деградації як у матеріально-технічному, так і в кадровому аспекті. Основні проблеми, що мали хронічний характер, сягнули катастрофічного рівня у 2022 р. з початком масштабних військових дій проти України та фізичного знищення значної частини матеріально-технічної та науково-дослідницької бази наукових і науково-освітніх установ країни. Але вітчизняні наука і освіта мають рухатись уперед, зберегти попередній наробок і відшукати шляхи розбудови конкурентоспроможного потенціалу.

Актуалізуючи проблему, зазначимо, що йдеться не про загальні досягнення країни на шляху цифрової трансформації, а про стан цифровізації вітчизняної науково-дослідницької та науково-освітньої сфери і рівень її інтеграції у складні цифрові структури. Іншими словами, ключовою умовою продуктивної діяльності вітчизняних суб'єктів наукової Наукова діяльність -- інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання нових знань та (або) пошук шляхів їх застосування, основними видами якої є фундаментальні та прикладні наукові дослідження. Про наукову і науко во-технічну діяльність: Закон України № 848-VIII від 26.11.2015. та науково-педагогічної Науково-педагогічна діяльність -- діяльність в університетах, академіях, ін ститутах та закладах післядипломної освіти, що пов'язана з науковою та (або) науково-технічною діяльністю. Про наукову і науково-технічну діяльність: За кон України № 848-VIII від 26.11.2015. діяльності (суб'єкти ННПД), як і побудови конкурентної науково-дослідницької та науково-освітньої системи країни, вважаємо подолання ними цифрового розриву та перехід до використання сучасних ІКТ з інтеграцією у цифрові метасистеми Цифрові метасистеми ми визначаємо як структури, які включають менші цифрові системи, що складаються з інноваційної цифрової техніки і технологій (ме режі суперкомп'ютерів зі штучним інтелектом, технології машинного навчання, оброблення великих даних, блокчейну, інтернету тощо), піддаються постійній науково-технологічній конвергенції, здійснюють цілеспрямовану діяльність та складають нову, цифрову соціокультурну реальність..

Аналіз досліджень і публікацій

Проблеми створення і розвитку цифрових технологій цікавили вітчизняних науковців від початку зародження відповідної тематики, адже вони були її фундаторами. Визначними для вітчизняної кібернетики і розвитку інформаційної галузі стали роботи В.М. Глушкова (алгебраїчні структури, теорії цифрових автоматів, програмування та проєктування ЕОМ), К.Л. Ющенко (теорія ймовірностей, теоретичне і практичне програмування), Б.М. Малиновського (цифрові керуючі машини, автоматизація виробництв), О.Г. Івахненка (математичне моделювання), М.М. Амосова (механізми розуму і штучний інтелект, соціальні моделі суспільства), З.Л. Рабиновича (теорія елементних структур ЕОМ), В.С. Михалевича (теорія оптимальних рішень), О.І. Кухтенка (теорія автоматичного керування), І.В. Сергієнка (математичні методи і системи моделювання об'єктів та процесів), А.О. Морозова (теоретичні основи цифрових систем керування технологічними процесами), В.І. Костюка (моделювання складних систем), Г.М. Доброва (ЕОМ у дослідженнях наукової інформації, науки та її історії, етапів і темпів науково-технічного прогресу) та інших. На шляху розвитку вітчизняної інформатики і наукознавства плідною стала дослідницько-публікаційна співпраця В.М. Глушкова і Г.М. Доброва. У 1965 р. в Інституті кібернетики АН УРСР Г.М. Добров формує відділ машинних методів перероблення історико-наукової інформації та в співпраці з В.М. Глушковим створює «Методику програмного прогнозування розвитку науки і техніки», а також проводить дослідження з прогнозування розвитку обчислювальної техніки на період 1970-1980 рр. [1]. Подальші розробки методологічних та історико-соціальних аспектів становлення інформатики в Україні виконувались у Центрі досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України.

Згадуючи про внесок науковців у розвиток інформаційної сфери у другій половині ХХ століття, зазначимо, що терміни «цифровий», «цифровізація», попри їхню сучасну «новизну», посідали центральне місце в дослідженнях Г.М. Доброва і В.М. Глушкова. В «Енциклопедії кібернетики» Енциклопедія кібернетики. (1973 р.) за редакцією В.М. Глушкова майже 800 разів згадано про «цифрові обчислювальні машини», «цифрову форму інформації», «цифрове програмне керування».

З погляду на актуальність цифрових технологій, які складають потенціал згаданих цифрових метасистем, зазначимо, що теоретико-прикладні аспекти побудови штучних нейронних мереж і переваги їх застосування розкрито М.А. Новотарським і Б.Б. Нестеренко [2], перспективи використання феномена великих даних як джерела інформації та статистичного інструменту -- В.Г. Саріогло [3], методи і моделі автоматичного аналізу даних -- Н.С. Лєсною і К.К. Дікарєвою [4], проблеми наукової інформації та комунікації в епоху інформаційного суспільства, створення і використання електронних ресурсів та інформаційно-аналітичних центрів в університетах України -- Т.О. Ярошенко [5] та О.О. Сєрбіним [6]. Окремо у вітчизняних наукових публікаціях проблема цифрового розриву розглядається як у глобальному соціально-політичному контексті [7] , так і на рівні проблем державного управління [8]. В інших роботах міститься аналіз світового досвіду подолання цифрового розриву та пропозиції створення цифрових інфраструктур з тією ж метою [9]. Хоча проблема загального цифрового розриву в Україні піднімається як на рівні міжнародних програм, зокрема ПРООН 1, так і громадських організацій, вона не набула пріоритетного значення для вітчизняних суб'єктів ННПД, які не займаються її оцінюванням і розробленням шляхів і механізмів подолання.

Новизна постановки проблеми та отриманих результатів полягає в актуалізації питання наростаючого цифрового розриву у вітчизняних суб'єктів ННПД, що унеможливлює проведення ними ефективних інтеграційних заходів із метою використання потенціалу регіональних або глобальних цифрових метасистем та переходу на новий рівень конкурентоспроможності у науковій та науково-педагогічній діяльності.

Мета статті -- висвітити результати аналізу загальних темпів і масштабів світової цифровізації, обґрунтувати актуальність проблеми поглиблення фундаментального цифрового розриву у вітчизняних суб'єктів ННПД та неможливості використання ними потенціалу цифрових метасистем, визначити концептуальні шляхи його подолання на тлі прискорення глобальних цифрових трансформацій.

Методи дослідження та джерельна база

У процесі роботи застосовано загальнонаукові методи абстрагування, аналізу і синтезу, порівняння. Джерельною базою стали звітні документи про виконання наукових проєктів, статистичні джерела офіційних і комерційних структур щодо напрямів і обсягів цифровізації.

Викладення основного матеріалу

Соціально-економічна система постіндустріального типу ґрунтується на явищах, що відображаються поняттями «дані», «великі дані», «інформація» та «інформаційні технології». У науково-дослідницькій та науково-освітній сферах вони складають основу процесу науково-інформаційної діяльності 11, адже на відміну від багатьох інших видів людської діяльності функціонування суб'єктів ННПД історично пов'язане з різноманітними даними, а в природничих науках, особливо у фізиці, біології, астрономії, завжди аналізуються значні їх обсяги. Проте під впливом цифрової хвилі науково-технічної революції та «інформаційного вибуху» обсяги даних та інформації, зокрема наукової, продовжують стрімко зростати та перетворюються на проблему, вирішення якої науковці починаючи з другої половини минулого століття пов'язують винятково з «машинним інтелектом».

Аналіз звітних документів і наукових програм вітчизняних суб'єктів ННПД показує, що в академічному середовищі проводяться науково-прикладні заходи з розбудови власної цифрової інфраструктури. В останні роки в НАН України виконано низку заходів за напрямами: 1) підтримка та розвиток інфраструктури інформатизації НАН України; 2) розвиток інтегрованої системи науково-інформаційних ресурсів НАН України; 3) розвиток засобів і технологій підтримки наукових досліджень із застосуванням хмарних та грід-технологій в НАН України; 4) розвиток засобів підтримки науково-організаційної та господарської діяльності НАН України Концептуальні положення розвитку Програми інформатизації НАН України на 2020-2024 роки. . За результатами науково-технічних проєк- тів комісії НАН прийняли низку робіт, серед яких: розвиток і супроводження Наукової бібліотеки НАН України; розвиток хмарної інфраструктури відкритої науки НАН України і доступу до неї; розвиток сервісів інформаційної підтримки оцінки ефективності діяльності наукових установ НАН України; цифрова система нормативних актів НАН України; розроблення і впровадження комплексу рішень із поліпшення показників доступності хмарних сервісів nas.gov.ua; розвиток хмарних сервісів ресурсного центру для вирішення задач на високопродуктивних обчислювальних системах із кластерною архітектурою; забезпечення роботи грід-центру і грідсайтів національної грід-інфраструктури; розвиток е-платформи відкритих даних для центрів колективного користування приладами НАН України Про підготовку та розгляд звітів про виконання проєктів Програми інфор матизації НАН України в 2021 році..

Поряд із НАН України процесом цифровізації займаються й інші суб'єкти ННПД -- установи галузевих академій і заклади вищої освіти. Крім відмінностей у матеріально-технічних і фінансових можливостях, цілком природним є й те, що в більшості цих організацій політика цифровізації ґрунтується передусім на їхніх власних уявленнях про її актуальність та перспективи. Але розбіжності в поглядах та асинхронність у діях скоріше ускладнюють як індивідуальні, так і спільні можливості суб'єктів ННПД. Вирішення проблем шляхом інтеграції або кооперації зусиль передбачає пошук спільних підходів, а ефективне подолання вітчизняними суб'єктами ННПД цифрової нерівності та приєднання до цифрових метасистем потребує від них розроблення і впровадження спільних стратегічних планів. Враховуючи це, а також швидкість глобальної цифровізації, набуває актуальності моніторинг процесу корегування вітчизняними суб'єктами ННПД індивідуальних планів і пошук рівня об'єднання стратегічних планів. Тому розглянемо головні тенденції і процеси у світі цифровізації, а також ті явища, які можуть привести до їх змін.

Ключовим цивілізаційним трендом лишається лавиноподібне зростання обсягів даних та інформації, адже з появою та розвитком потужних суперкомп'ютерів і мережі Інтернет процес цифровізації перейшов у нову фазу. Головними факторами сучасного прискорення стали поява і глобальне розповсюдження персональних, бездротових засобів зв'язку, які технологічно досягли рівня засобів продукування інформації, а також глобальне використання цифрового формату суб'єктами економічної діяльності, адже тут цифрові технології розкрили власні системні можливості та змінили усі попередні правила та уявлення про віртуальні товари, право власності, додану вартість, прибутки тощо.

Як соціокультурне явище інформаційне суспільство зазнало системних проблем, які все складніше описати окремими тезами і цифрами. Статистичні дані про його розвиток, як фіксовані (на певний період), так і ті, що подаються у реальному часі, можна отримати від офіційних і неофіційних структур, зокрема від компаній-розробників і експлуатантів спеціалізованого обладнання. За даними Світового банку, станом на 2020 р.:

• 60 % населення планети користувалось Інтернетом (2000 р. -- 7 %, 2010 р. -- 29 %) Individuals using the Internet (% of population). ;

• 8,3 млрд були абонентами бездротового зв'язку (2000 р. -- 0,7 млрд, 2010 р. -- 5,3 млрд) Mobile cellular subscriptions. ;

• світовий експорт послуг ІКТ сягнув 745 млрд дол. (2010 р. -- 320 млрд дол., 2003 р. -- 109 млрд дол.), або 15 % від загального світового експорту послуг (2000 р. -- 5,2 %, 2010 р. -- 8,6 %) ICT service exports (BoP, current USD). .

Що стосується даних від приватних аналітичних компаній, слід звернути увагу на звіти DataReportal (бібліотека звітів) компанії «Kepios» (Сингапур), які надають відкриту інформацію про сферу цифрових даних і технологій, тенденції у глобальній цифровій поведінці людей, статистику мереж. Саймон Кемп (Simon Kemp), керівник «Kepios» і головний аналітик DataReportal, аналізуючи тенденції розвитку цифрового світу у 2020 р. (Digital 2021: global overview report), зазначив, що на початок 2021 року:

• один користувач проводив у мережі Інтернет у середньому до 7 годин на день або понад 2 дні на тиждень, або понад 106 днів на рік. Найбільші показники: Філіппіни -- 10 год. 56 хв. (10:56); Бразилія --10:08; Колумбія -- 10:07; Аргентина -- 09:39. Середні: Гонконг -- 07:15; США --07:11; В'єтнам -- 06:47; Польща -- 06:44. Найменші: Нідерланди -- 05:28; Німеччина -- 05:26; Данія -- 05:16; Японія -- 04:25;

• 2/3 населення планети щодня користувалося цифровим зв'язком, кожен із них використовував мобільний Інтернет упродовж 3 год. 39 хв. на добу;

• власники смартфонів з ОС Android користувалися ними понад 4 години щодня, а в сукупності впродовж 12 місяців вони провели в мережі 3,5 трлн годин;

• кількість користувачів соціальних мереж сягнула 4,2 млрд осіб (збільшення на 490 млн осіб за 12 місяців, 53,6 % світового населення);

• найбільші соціальні мережі мали понад 2 млрд користувачів (Facebook -- 2,7 млрд, YouTube -- 2,3 млрд, Whatsapp -- 2,0 млрд);

• один користувач проводив щодня у соцмережах у середньому 2 год. 25 хв. (2:25). Найбільше: Філіппіни -- 4:15; Колумбія -- 3:45; Бразилія -- 3:42; Кенія -- 3:42. Середні: Індія -- 2:25; Сингапур -- 2:17; Румунія -- 2:16; США -- 2:07. Найменше: Німеччина -- 01:24; Нідерланди -- 01:24; Австрія -- 01:22; Японія -- 0:51;

• користувачі соціальних мереж у 2021 р. провели в них у сукупності понад 3,7 трлн год. 98 % користувачів постійно використовують дві мережі;

• один користувач соцмереж без одночасного використання в середньому мав 8 облікових записів: Індія -- 11,4; Індонезія -- 10,5; Тайланд -- 10; Португалія -- 8,7; Польща -- 8,3; Іспанія -- 8,1; Італія -- 7,8; Швеція -- 7,5; США -- 7,1; Канада -- 6,8;

• мотивами перебування у соцмережах були: новини -- 36 %; розваги -- 35 %; проведення вільного часу -- 34 %; розповсюдження фото і відео -- 28 %; пошук товарів і послуг -- 27 %; спілкування -- 27 %; знайомства -- 21 %; робота -- 20 %; благодійність -- 12 %;

• середня глобальна швидкість передачі мобільних даних упродовж 2020 р. зросла на 15 мегабіт на секунду (Мб/с) і досягла 47 Мб/с, а 4 з 5 споживачів мобільного зв'язку мали доступ до широкосмугового Ін- тернету;

• щомісяця (на 3 квартал 2020 р.) у світі споживалось до 55 млрд гігабайт (Гб) мобільних даних; упродовж п'яти років цей показник зріс у понад 10 разів (3 кв. 2019 р. -- 36 млрд Гб; 2018 р. -- 22 млрд; 2017 р. -- 12 млрд; 2016 р. -- 7 млрд; 2015 р. -- 5 млрд Гб);

• мережі 5G забезпечували до 4 % загального мобільного графіка; згідно з прогнозом, до 2026 р. ця частка зросте у 10 разів і перевищить 50 %;

• 77 % користувачів Інтернету у віці 16--64 роки здійснювали одну онлайн-купівлю на місяць: Індонезія -- 87 %; Велика Британія -- 85 %; Німеччина -- 82 %; Республіка Корея -- 80 %; Італія -- 80 %; Іспанія --79 %; Індія -- 77 %; Нідерланди -- 76 %; Японія -- 74 %;

• доходи від електронної комерції за 2020 р. склали в категорії: «Мода і краса» -- 665 млрд дол. (+27 % проти 2019 р.); «Подорожі» -- 594 млрд (-51 %); «Іграшки» -- 526 млрд (+25 %); «Електроніка» --502 млрд (+18 %); «Іжа і гігієна» -- 414 млрд (+41 %); «Меблі і техніка» -- 331 млрд (+20 %); «Відеоігри» -- 136 млрд (+23 %); «Музика» -- 22 млрд (+26 %), разом -- понад 3,2 трлн дол. Kemp S. Digital 2021: global overview report.

На ключові напрями глобальної цифровізації впливають соціально-економічні та технологічні вподобання представників країн Південної та Південно-Східної Азії (понад 50 % користувачів цифрових технологій), і саме вони домінуватимуть у багатьох сферах і суттєво впливатимуть на економічну поведінку інших суб'єктів, зокрема у країнах Заходу ¹⁷.

Для порівняння, в Україні за даними звіту «Digital 2021: Ukraine» впродовж 2020 р. кількість користувачів мережі Інтернет зросла на 2,0 млн осіб, або на 7,3 %, і досягла на початок 2021 р. 29,5 млн осіб, або понад 67 % населення. Кількість користувачів соціальних мереж у 2020 р. зросла на 3,5 млн осіб, або на 16 %, і досягла на початок 2021 р. 25,7 млн, або понад 59 % від загальної чисельності населення країни Kemp S. Digital 2021: Ukraine. .

Також потрібно зазначити, що прискорення глобальних цифрових трансформацій та збільшення масштабів використання усіх ІКТ у 2020--2021 рр. були прямо пов'язані з глобальним поширенням багатьох негативних явищ, зокрема пандемії вірусу COVID-19. І хоча в більшості зазначених або основних напрямів забезпечення життєдіяльності (робота, купівля товарів і послуг, спілкування) пандемія COVID-19 суттєво не змінила потреби, звички та запити основної маси людей, але в процесі їх задоволення та адаптації до пандемії вони фундаментально змінили власну цифрову поведінку. Водночас суб'єкти ІТ-галузі у відповідь на цей глобальний запит вчергове і значно наростили обсяги пропозиції цифрового продукту.

Окрім фіксованих показників важливими для аналізу поточної ситуації є дані онлайн-ресурсів, які подаються у реальному часі (щохвилинно). Попри те, що такі дані можуть підлягати певному коригуванню, оскільки вони оприлюднюються одразу після збирання, їхня технологічна важливість є беззаперечною і вони все ширше використовуються у роботі усіх високотехнологічних автоматизованих систем (технологічні процеси, морська і космічна навігація), а їхньою додатковою перевагою є необмежений доступ до них.

Так, дані глобального сайту Worldometers у частині «Суспільство та ЗМІ» (Society & media) свідчать, що станом на середину 2022 р. кількість користувачів послуг цифрових технологій у світі перевищувала 5 млрд осіб. Дедалі більше людей щоденно залучаються до сфери ІКТ: здобувають нові навички користування, отримують доступ, а також займаються діяльністю, що призводить до збільшення загальних обсягів даних та інформації: 1) вводять в експлуатацію мільйони нових засобів комунікації, від промислового обладнання до індивідуально-приватних пристроїв; 2) пишуть мільйони статей на робочих сайтах або в особистих блогах; 3) роблять сотні мільйонів дописів у соціальних мережах; 4) роблять мільярди запитів у пошукових системах типу Google; 5) відправляють сотні мільярдів листів електронною поштою Там само..

Для кращого розуміння масштабів щоденної діяльності людини, пов'язаної з розширенням глобальних обсягів даних та інформації, а також коливань її інтенсивності звернемося до даних Worldometers. Враховуючи, що це джерело статистичної інформації надає усі дані у реальному часі, зафіксуємо кілька значень самостійно (здійснено 08.06.2022 р. о 13:00, 16:00, 19:00, 22:00 та 23 год 59 хв., за другим (UTC+2) часовим поясом (таблиця)).

Кожної доби о 24:00 на Worldometers відбувається обнуління добових статистичних показників і все починається спочатку, а підрахунок річних даних здійснюється з наростанням. За даними Worldometers, уже за першу хвилину нової доби (у 00 год. 01 хв. 09.06.2022) у світі було розповсюджено понад 300 тис. газет; написано понад 6 тис. нових публікацій в особистих блогах; здійснено понад 600 тис. публікацій у Twitter; відправлено понад 200 тис. електронних листів; зроблено понад 6 млн пошукових запитів у Google. Відповідно, щогодини у світі робилось до 750 млн запитів у Google і понад 70 млн записів у Twitter; понад 20 млрд листів відправлялись електронною поштою Там само..

Усі сфери життєдіяльності людини зазнали фундаментальних змін через зростаючі обсяги інформації. На початку 2020-х рр. людство перейшло в еру зетабайта (МегаБайт (МБ) -- 10⁶; ТераБайт (ТБ) -- 10¹²; ЗетаБайт (ЗБ) -- 10²¹), і, за оцінкою фахівців, глобальний обсяг створених, отриманих і спожитих даних у 2025 р. сягне 180 ЗБ (2010 р. --2 ЗБ; 2015 р. -- 15 ЗБ; 2020 р. -- 64 ЗБ) Volume of data / information created, captured, copied, and consumed worldwide from 2010 to 2025.. Сьогодні все частіше можна зустріти словосполучення «перенасичення інформацією», «інфоксикація», «інформаційне перевантаження», «цифрова поведінка людей», а також повідомлення про те, що міжнародні організації, як-от ООН і Світовий банк, обговорюють проекти побудови єдиної глобальної інформаційної системи.

Таблиця 1 Суспільство та засоби масової інформації