Глобальна цифровізація як виклик суб’єктам наукової та науково-педагогічної діяльності в Україні: концептуальні проблеми і шляхи їх вирішення

Водночас потрібно вчергове звернути увагу на те, що навіть розуміння вітчизняними суб'єктами ННПД цих проблем не допоможе їм вирішити їх самостійно через значний рівень цифрового розриву. Частина вітчизняного науково-дослідницького і науково-освітнього потенціалу перебуває у державній власності (звичайна світова практика), а тому без реальної, а не декларативної підтримки держави вирішити проблему цифрового розриву та інтеграції суб'єктів ННПД України у цифрові метасистеми неможливо. Історичні аналогії також показують, що ефективне вирішення подібних системних проблем, як і перехід до інтенсивного шляху розвитку країни, потребує активної ролі держави. У 1918 р. Українська Держава взяла на себе відповідальність за створення і розвиток Української Академії наук, на чому свого часу наголошував міністр освіти М.П. Василенко: «Тепер є сприятливі обставини в цьому питанні, і завдання створення в Києві Української академії наук бере на себе Українська Держава. Завдання це -- справа державної ваги, і її виконання не по силам приватному товариству.

Участь держави в цій справі дасть можливість здійснити думку про створення в Києві Академії наук швидко і найбільш повно і поставити її існування на твердий ґрунт <. .> Створення Української академії наук має і велике національне значення, бо до сих пір ще є багато людей, які ставляться скептично і глузливо до українського руху і відродження, не вірять в живі творчі сили українського народу, не допускають можливості розвитку українських мови та науки. Для тих же, хто вірить в життєздатність українського народу, для кого його відродження -- це “святая святих”, для тих -- створення Української академії наук має величезне значення, складає національну потребу». Тому і зараз Україна має повернутись до системного, державного захисту науки аналогічно тому, як це робили свого часу Південна Корея, Японія, Ізраїль, та запровадити довгострокові програми підтримки її цифровізації та приєднання до розвинених цифрових метасистем.

Висновки

Якщо не враховувати фактор війни, який переводить усі проблеми в принципово іншу площину, на підставі проведеного аналізу можемо підсумувати, що вітчизняні суб'єкти ННПД на шляху цифрових трансформацій мали як успіхи, так і проблеми, на вирішення яких їм скоріш за все бракувало ресурсів. Позитивним аспектом є досягнення ними базового рівня цифровізації, який дає їм змогу мати стійкий рівень комунікації та доступ до цифрових наукових баз даних, негативним -- той факт, що для багатьох суб'єктів ННПД перехід на цифрові технології зв'язку і комунікації є кінцевою метою цифровізації. Рівень їхнього загального цифрового розриву зростає, що унеможливлює використання ними потенціалу цифрових метасистем, які постійно ускладнюються з розвитком глобальної науково-технологічної конвергенції. Актуалізуючи цю проблему, зазначимо, що з метою розроблення більш конкретних пропозицій щодо її подолання та досягнення вітчизняними суб'єктами ННПД технологічного паритету надалі мають бути проведені відповідні вимірювання.

Разом із тим, на шляху пошуку засобів вирішення згаданих вище проблем вітчизняні суб'єкти ННПД вже сьогодні мають враховувати, що процес конвергенції наукових проблем і цифрових технологій веде до того, що всі прийдешні «науково-технологічні рубікони» в напрямі розбудови наукоємного, розумного технологічного середовища далі розмиватимуть межі між науковими напрямами і технологіями їх оброблення. За таких умов прогноз науково-технологічного розвитку стає ще більш складним завданням, горизонти нової технологічної реальності -- менш окресленими, а технологічні новації -- більш радикальними та незрозумілими пересічному індивіду. Водночас межі нового техносвіту вже чітко проявились, а ефективне функціонування в ньому має враховувати аспекти: 1) цифрові технології безповоротно змінили всі сторони всю життєдіяльності людини -- від процесів мислення і формування соціокультурних уподобань, цілей, підходів і наслідків діяльності, до процесів організації та проведення наукових досліджень; 2) виняткового значення набули технології зі штучним інтелектом, який «прагне» вдосконалюватись до рівня «надпотужності» та формування загальної системи в межах концепції Інтернету всього; 3) темпи, обсяги і різноманітність даних та інформації досягли рівня, який потребує обладнання і технологій, не зіставних із розмірами та потенціалом окремих інституцій; 4) дані та інформація не підлягають сегрегації (збирається, обробляється, зберігається, використовується все); 5) великі дані перетворились на елементи та інструменти (аргументи, мотиви, зброю) глобальної цифрової соціокультурної системи, а суб'єкти, які ними володіють, -- на ключові одиниці у системі прийняття рішень, контролю та впливу як на окремі приватні та державні установи, соціальні фонди, науково-аналітичні центри, так і на цілі галузі (охорону здоров'я, громадську безпеку, державне управління); 6) суспільство переходить на безпрецедентно новий рівень відкритості даних про всіх і кожного (прозорість, відвертість і доступність інформації «всім про всіх»), що загострює багато етичних питань.

Науково-дослідницька і науково-освітня діяльність -- це робота з даними, і будь-яке нерозуміння тенденцій навколо них або відставання технологічної бази і навичок їх оброблення робить цю діяльність неконкурентоспроможною. Ігнорування або затягування процесу освоєння необхідних технологій посилює як репутаційні, так і матеріальні втрати, переводить суб'єктів ННПД на другорядні наукові ролі або змушує їх припиняти діяльність.

науковий цифровий трансформація метасистема

Список літератури

1. Блажевич Н.О. Г.М. Добров і В.М. Глушков: наукознавство, кібернетика, інформатика. Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. 2017. № 49. С. 260--264.

2. Новотарський М.А., Нестеренко Б.Б. Штучні нейронні мережі: Обчислення. Київ: Інститут математики НАН України, 2004. 408 с.

3. Саріогло В.Г. «Великі дані» як джерело інформації та інструментарій для офіційної статистики: потенціал, проблеми, перспективи. Статистика України. 2016. № 4. С. 12--19.

4. Лєсна Н.С., Дікарєва К.К. Методи і моделі data mining в побудові оціночної моделі переваг користувача. Збірник наукових праць Харківського університету Повітряних Єил. 2013. № 2. С. 102--105.

5. Ярошенко Т.О. Створення та використання електронних ресурсів в університетах України: за результатами дослідження. Київ: НаУКМА, 2012. 64 с.

6. Сербін О., Ярошенко Т. Інформаційно-аналітичні центри університетів та бібліотек: виклики часу. Український інформаційний простір. 2022. № 2 (10). С. 293--312.

7. Сіленко А. Цифрова нерівність як глобальна соціально-політична проблема. Політичний менеджмент. 2006. № 3. С. 51--61.

8. Гасимов Р. «Цифрова нерівність» в Україні як проблема державного управління. Публічне урядування. 2017. № 1(6). С. 43--53.

9. Єршова О.Л., Пітомець Г.І., Уваров Л.М. Шляхи подолання «цифрової нерівності»: світовий досвід та можливості для України. Науковий вісник Національної академії статистики, обліку та аудиту. 2016. № 1--2. С. 35--40.

10. Lynch C. How do your data grow? Nature. 2008. № 455. P. 28--29.

11. Roco M.C., Bainbridge WS. Converging Technologies for Improving Human Performance: Nanotechnology, Biotechnology, Information Technology and Cognitive Science. Dordrecht: Springer Science+Business Media, 2003. 468 p.

References

1. Blazhevich N. (2017). G.M. Dobrov and V.M. Glushkov: science of science, cybernetics, computer science. Scholarly Works of the Faculty of History, Zapo- rizhzhya National University, 49, 260--264 [in Ukrainian].

2. Novotarskyi М.А., Nesterenko B.B. (2004). Artificial neural networks: Measuring. Kyiv: Institute of Mathematics of the NAS of Ukraine [in Ukrainian].

3. Sarioglo V.H. (2016). «Big Data» as an Information Source and a Toolkit for Official Statistics: Capacities, Problems, Prospects. Statistics of Ukraine, 4, 12-19 [in Ukrainian].

4. Liesna N.S., Dikarieva K.K. (2013). Methods and models for data mining in constructing the estimated model of user advantages. Scientifi c Works of Kharkiv National Air Force University, 2 (35), 102--105 [in Ukrainian].

5. Yaroshenko T. (2012). Creating and using electronic resources in Ukrainian universities: results of a study. Kyiv: National University of Kyiv Mohyla Academy [in Ukrainian].

6. Serbin O., Yaroshenko T. (2022). Information and Analytical Centers of Universities and Libraries: Challenges of Time. Ukrainian Information Space, 2 (10), 293--312.

7. Silenko A. (2006). Digital inequality as a global socio-political problem. Political Management, 3, 51--61 [in Ukrainian].

8. Hasymov R. (2017). «Digital divide» in Ukraine as a problem of public administration. Public Management, 1 (6), 43--52 [in Ukrainian].

9. Ershova O.L., Pitomets G.I., Uvarov L.M. (2016). Ways to overcome «digital inequality»: world experience and opportunities for Ukraine. Scientific Bulletin of the National Academy of Statistics, Accounting and Audit, 1-2, 35-40 [in Ukrainian].

10. Lynch C. (2008). How do your data grow? Nature, 455, 28--29.

11. Roco M.C., Bainbridge W.S. (2003). Converging Technologies for Improving Human Performance: Nanotechnology, Biotechnology, Information Technology and Cognitive Science. Dordrecht: Springer Science+Business Media.

Размещено на Allbest.ru