Пенсійне забезпечення громадян України в рамка реформування пенсійної системи 2017 року

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ I. Історія Пенсійного фонду України

Розділ ІІ. Пенсійне забезпечення громадян України в рамка реформування пенсійної системи 2017 року

2.1. Страховий стаж який визначає право на пенсійне забезпечення

2.2. Пенсійне забезпечення працівників з особливо важкими умовами праці та деяких інших осіб пільгових категорій

2.3 Зміни в обчисленні страхового стажу для пенсії

Розділ IIІ. Накопичувальна система Пенсійного фонду України

3.1 Перехід до накопичувальної системи

3.2 Світовий досвід добровільного пенсійного забезпечення

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Відповідно до Закону України «Про внесення змін в деякі законодавчи акти щодо підвищення пенсій» в Україні з 01.10.2017 року стартував третій етап пенсійної реформи. Основні цілі пенсійної реформи 2017 року - порівняння витратної та прибуткової частини Пенсійного фонду. На теперішній час дефіцит Пенсійного фонду становить більше 170 мільярдів гривень. Відсутність достатніх коштів для фінансування виплати пенсій, вимога Міжнародного валютного фонду сприяли розробці нового проекту закону про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Уже 1 жовтня 2017 року мінімальна пенсія для осіб, які мають повний страховий стаж, встановлена на рівні 1452 грн. Для інвалідів із дитинства, дітей-інвалідів, пенсіонерів, які не мають повного стажу, розмір пенсії збільшили на 45%, до 1373 грн. Разом із цим, з 1 жовтня буде відновлено виплату пенсій працюючим пенсіонерам у повному розмірі. На перехідний період 2017-2019 років застосовуватимуться такі правила призначення пенсії за віком: у 2017 році з застосуванням рівня середньої зарплати за 2014-2016 роки, у розмірі 3764,4 гривні та величини оцінки одного року стажу - 1,35%; у 2018 році - з застосуванням рівня середньої зарплати за 2016-2018 роки та вартості одного року стажу - 1%.

Щороку здійснюватиметься перерахунок раніше призначених пенсій. З 2021 року індексація відбуватиметься автоматично: на 50% від зростання споживчих цін і на 50% від зростання середньої заробітної плати за один календарний рік. У 2019-2020 роках індексація пенсій буде здійснюватись за окремими рішеннями Уряду.

Пенсійна система базується на чіткому розподілі матеріального забезпечення осіб у залежності від їхньої трудової участі, хто працював та сплачував внески до Пенсійного фонду, забезпечуватимуться пенсіями у рамках загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (розмір пенсій - в залежності від сплачених внесків).

Як реформа 2017 року відобразиться у житті та які зміни будуть реалізовані в її рамках:

· Введення накопичувальної системи натомість прийнятої в теперішній час солідарної. Досі формування фонду здійснюється за рахунок перерахувань офіційно працюючий частини українців. Але в 2017 році, за даними Інституту демографії співвідношення працюючих та пенсіонерів досягло співвідношення 10 до 11, а к 2050, зросте до критичного значення 15 до 10. Відповідно до положень нового проекту планується введення трирівневої системи страхування.

· Спрощення порядку розрахунку пенсій. До теперішнього часу пенсійні виплати розраховувались більш ніж по 25 законам. Реформа пробачає уніфікацію розрахунків та приведення їх до єдиного нормативу;

· Зміна порядку внесення внесків. Роботодавець додатково до існуючого єдиного соціального внеску (22% від заробітку працівника) повинен буде вносити суму в розмірі 2% в накопичувальний фонд. З 2020 року цей показник виросте до 5%;

· Залучення додаткових перерахувань. Підприємства України незалежно від правового статусу (державне підприємство або власне підприємство) будуть повинні перераховувати грошові кошти на спеціальні ці ліві рахунки. Із створеного фонду будуть отримувати виплати пенсій пільгові категорії пенсіонерів (особи з тяжкими умовами праці за списком 1,2, державні службовці та ін.).

Розділ І. Історія Пенсійного фонду

Сучасна пенсійна система України, основою якої є запроваджене з січня 2004 року загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, постала не на порожньому місці, а є результатом еволюційної трансформації інституту пенсійного забезпечення, який сформувався після здобуття незалежності на початку 90 років ХХ століття і, в свою чергу, фактично, був своєрідною "пенсійною спадщиною" колишнього СРСР.

Фінансовою основою радянської пенсійної системи до 1990 року був союзний держбюджет, за рахунок якого виплачувались пенсії.

Як відомо, в середині 80-х років у Радянському Союзі почалися потужні радикальні перетворення у політичній та соціально-економічній організації суспільного життя. Вони були викликані погіршенням загального економічного стану Радянського Союзу, низькою ефективністю економіки з погляду задоволення споживчого попиту, високою затратністю військово-промислового комплексу.

Це призвело до того, що соціальні витрати, особливо пенсійні, стали надмірним тягарем для держбюджету.

Таким чином, наприкінці 1980-х років у СРСР виникла проблема пошуку небюджетних джерел для фінансування пенсій.

З цією метою було вивчено досвід функціонування пенсійних систем інших країн, багато з яких у 70-80-х роках ХХ століття зазнали кризових явищ у пенсійній сфері, викликаних, перш за все, несприятливою демографічною ситуацією, і тому змушені були реформувати свої пенсійні системи.

Як засвідчив зарубіжний досвід, найбільш ефективним фінансовим механізмом у солідарній пенсійній системі виявився механізм пенсійного страхування - персоніфікований розподіл через суспільні страхові фонди надходжень від працездатної частини населення на користь пенсіонерів.

Такий підхід фінансування пенсійних виплат і було закладено у Законі СРСР "Про пенсійне забезпечення громадян СРСР", який був ухвалений у травні 1990 року і набрав чинності з 1 січня 1991 року. Прийняття цього Закону практично завершило процес створення єдиної всеохоплюючої системи пенсійного забезпечення, яка діяла за єдиними умовами та нормами. Звичайно, ця система не була побудована цілком на принципах страхування, - фактично це було поєднання принципів соціального страхування і соціальної допомоги, але вона закладала страхові основи, передбачивши відокремлення пенсійної системи від держбюджету.

Джерелом коштів для фінансування пенсій став не державний бюджет, як це було раніше, а Пенсійний фонд як самостійна фінансова система, що формується за рахунок страхових внесків підприємств та громадян.

Уперше було передбачено, що однією з умов одержання права на трудову пенсію є умова сплати страхових внесків до Пенсійного фонду.

Проте Пенсійний фонд на той час був абсолютно новою інституцією, яку ще треба було створити.

Союзний Пенсійний фонд розпочав свою повноцінну діяльність з 1 січня 1991 року, коли до нього почали надходити страхові внески і, в свою чергу, за рахунок коштів Фонду було розпочато фінансування пенсійних виплат.

Фактично Пенсійний фонд СРСР функціонував лише один рік і припинив свою діяльність після розпаду СРСР. Незалежні держави, які утворилися на його теренах, в тому числі Україна, утворили і власні незалежні пенсійні фонди, робота яких має національні правові, економічні та організаційні особливості.

Водночас після розпаду СРСР було утворено Асоціацію пенсійних та соціальних фондів, у рамках якої відбувається інформаційне співробітництво і обмін досвідом між фінансовими пенсійними інституціями колишніх союзних республік. Членом Асоціації є і Пенсійний фонд України.

Основні етапи та головні події у діяльності Пенсійного фонду України

Одним з перших і визначальних кроків на шляху реформування пенсійної системи України стало створення у грудні 1990 року Українського республіканського відділення Пенсійного фонду СРСР (постанова Ради Міністрів Української РСР і Ради Федерації незалежних профспілок України від 21 грудня 1990 року № 380), яке з січня 1992 року перетворено на Пенсійний фонд України. Цей факт не лише засвідчив появу нової фінансової інституції в державі, а й означав революційну зміну ідеології функціонування пенсійної системи, яка відтепер в основному фінансово не спиралася на державний бюджет, а одержала цільові джерела поповнення коштів, власні механізми їх акумуляції та розподілу і, головне, залучила інших соціальних партнерів - роботодавців та працівників до фінансової участі у вирішенні питань пенсійного забезпечення.

З прийняттям цієї постанови розпочалося формування організаційної інфраструктури матеріально-технічної бази та кадрового потенціалу майбутнього Пенсійного фонду України. Ця робота в Україні, як і в інших республіках колишнього СРСР, здійснювалася фактично "з нуля".

Проте вже з перших днів 1991 року нова пенсійна установа почала акумулювати страхові обов'язкові платежі підприємств і громадян та здійснювати фінансування видатків органів соціального забезпечення на виплату пенсій. У 1991 році бюджет Пенсійного фонду становив 34 млрд. карбованців. При цьому 5 млрд. становили дотації з Пенсійного фонду СРСР, які забезпечувалися за рахунок перерозподілу коштів між союзними республіками-донорами (там, де була краща демографічна ситуація) та дотаційними республіками, де питома вага пенсіонерів у структурі населення була доволі вагомою. Постановою Пенсійного фонду СРСР, Державного комітету з праці та соціальних питань, Міністерства фінансів СРСР, Спільної Конфедерації професійних спілок СРСР від 19.12.90 № 52-ПФ у 1991 році тарифи страхових внесків до Пенсійного фонду було встановлено на рівні 80,5 % від загальної суми внесків на державне соціальне страхування, тариф яких становив 26 % від фонду оплати праці, згідно з Указом Президента Союзу РСР від 04.10.90 "Про першочергові заходи по переходу до ринкових відносин".

Протягом 1991 року було сформовано структуру центрального апарату Українського республіканського відділення Пенсійного фонду СРСР у складі трьох управлінь, чотирьох самостійних відділів та ревізійної комісії. Крім того, в Автономній Республіці Крим, областях та у місті Києві було утворено філії Відділення, в складі яких працювали уповноважені філій по районах, містах та районах у містах.

Загалом наприкінці 1991 року в системі Відділення працювало понад 2000 працівників, в тому числі в центральному апараті - понад 60 працівників.

Після проголошення незалежності України в серпні 1991 року та прийняття в листопаді цього ж року Закону України "Про пенсійне забезпечення" сформувалася законодавча база функціонування Пенсійного фонду нової незалежної держави. Статтею 8 зазначеного Закону було передбачено, що Пенсійний фонд України є самостійною фінансово-банківською системою і що Положення про Пенсійний фонд України затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до цього Кабінет Міністрів України 28 січня 1992 року ухвалив постанову № 39, згідно з якою на базі Українського республіканського відділення Пенсійного фонду СРСР було утворено Пенсійний фонд України, а на базі філій відділення - управління в Автономній Республіці Крим, областях та місті Києві (управління Пенсійного фонду у місті Севастополі утворено згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.92 № 534 у липні 1992 року на базі міського відділу Кримського республіканського управління Пенсійного фонду).

Цією урядовою постановою було затверджено перший склад правління Пенсійного фонду та Положення про Фонд, на підставі якого він діяв до червня 1994 року. До цього ж часу функції, покладені на Пенсійний фонд, у районах та містах продовжували виконувати уповноважені відповідних обласних управлінь.

З грудня 1990 року по квітень 1993 року Українське республіканське відділення Пенсійного фонду СРСР, а згодом Пенсійний фонд України очолював Юрій Никандрович Сивоволов (1934-2003 рр.). Майже 20 років свого життя Юрій Никандрович віддав роботі в системі соціального забезпечення населення України, зробив вагомий внесок у становлення системи Пенсійного фонду України.

З 1994 року сталися значні зміни в історії Пенсійного фонду: він був перетворений із самостійної фінансово-банківської системи на центральний орган виконавчої влади, наділений відповідними повноваженнями. Водночас було суттєво удосконалено організаційну структуру Фонду.

Статус Пенсійного фонду як центрального органу виконавчої влади було визначено Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.94 № 345. Відповідно службових та посадових осіб Пенсійного фонду України та його органів визначено державними службовцями.

Згідно з цим Положенням утворено відділи Пенсійного фонду у районах, містах та районах у містах.

Таким чином, було створено вертикальну структуру управління Пенсійним фондом, яка повністю відповідала адміністративно-територіальному устрою держави, а також структурам інших державних органів, які мали аналогічні функції щодо збору обов'язкових платежів (органи податкової та контрольно-ревізійної служби).

Говорячи про діяльність Пенсійного фонду у середині 90-х років минулого століття, слід згадати, що у 1994-1997 роках згідно з Законами про Державний бюджет на відповідні роки кошти Пенсійного фонду включалися до складу Держбюджету.

У 1993-1995 роках було розпочато комп'ютеризацію органів Пенсійного фонду, зокрема автоматизовано облік надходження страхових внесків, приймання відповідної звітності. Це стало відчутним кроком до впровадження в подальшому в Пенсійному фонді системи персоніфікованого обліку.

З вересня 1993 року до жовтня 1995 року Пенсійний фонд України очолював Віктор Петрович Тентюк - відомий фахівець у галузі фінансів, який не тільки зробив вагомий внесок у становлення та розвиток системи Фонду, а й обіймав керівні посади в Міністерстві фінансів, очолював Державну податкову службу та Державне казначейство України.

Перехід на початку 90-х років на фінансування пенсій через Пенсійний фонд сам по собі одразу не міг вирішити всіх проблемних питань у сфері пенсійного забезпечення, а натомість висвітлив та окреслив багато проблем та чинників як усередині самої пенсійної системи, так і далеко за її межами, що суттєво негативно впливали на фінансовий стан цієї системи.

Зокрема, поширилося таке явище, як неплатежі до Пенсійного фонду. В окремі часи ця заборгованість сягала 2-3-місячної потреби на виплату пенсій. Проте погашення цієї заборгованості іноді відбувалось через її списання чи розстрочення. Протягом 1997-2001 років було списано заборгованості з обов'язкових платежів до Фонду на суму майже 7 млрд. грн. Реструктуризовано згадану заборгованість ще на суму 2,9 млрд. грн. Понад 142 тис. підприємств та понад 2 млн. фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності взагалі було звільнено від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування із введенням фіксованого сільськогосподарського податку та спрощеної системи оподаткування малого і середнього бізнесу. Надходження від фіксованого сільгоспподатку, єдиного та фіксованого податку для суб'єктів підприємництва у 3-30 разів були меншими, ніж надходження на одного працюючого, за якого збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачувався на загальних підставах.

Все це відбувалося на тлі глибокої і затяжної економічної кризи, яка породила тінізацію економіки та безробіття, суттєво підірвала і деформувала фінансову базу пенсійної системи.

Унаслідок усього цього у 1995-1996 роках почала виникати заборгованість з виплати пенсій. Це при тому, що рівень пенсій лишився низьким, фактично було втрачено його диференціацію залежно від трудового внеску працівника. Все це формувало в суспільстві усвідомлення необхідності проведення пенсійної реформи. Проте здійснення реформи потребувало подолання гострих кризових явищ у пенсійній системі.

З 1996 року Головою правління Пенсійного фонду України був призначений Борис Олександрович Зайчук. Головними його завданнями на цій посаді стали фінансова стабілізація пенсійної системи, ліквідація заборгованості з виплати пенсій, створення необхідних передумов для проведення пенсійної реформи.

У серпні 1998 року Указом Президента України від 31.08.98 № 957 "Про невідкладні заходи щодо погашення заборгованості з виплати пенсій", а згодом Законом України від 22.10.98 № 208-ХІV "Про внесення змін до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", було запроваджено додаткові ставки збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

У Кабінеті Міністрів України та в усіх обласних адміністраціях були утворені постійно діючі комісії з погашення заборгованості, які розглядали кожен факт наявності заборгованості та шляхи її погашення, які працюють і зараз.

Крім роботи, проведеної з керівниками підприємств-боржників, було задіяно нетрадиційні джерела наповнення Пенсійного фонду.

Так, було запроваджено погашення заборгованості з виплати пенсій в натуральній формі продукцією підприємств-боржників. Завдяки цьому така заборгованість була погашена на суму понад 800 млн. грн.

Крім того, боржники своєю продукцією розрахувались по боргах і з Пенсійним фондом, зокрема, через систему вексельних розрахунків, які здійснювали банки та спеціально створене для цього постановою Уряду Спеціалізоване державне підприємство Пенсійного фонду України.

У результаті вжитих заходів удалося суттєво збільшити надходження коштів до Пенсійного фонду. Це дозволило у вересні 2000 року ліквідувати заборгованість з виплати пенсій.

Надалі тенденцію до збільшення надходжень до Пенсійного фонду було закріплено і розвинуто.

Здійснення всіх вище перелічених заходів дозволило після погашення у вересні 2000 року заборгованості з виплати пенсій не тільки забезпечити повне і своєчасне фінансування цих виплат, а й їх підвищення протягом 2001-2003 років у середньому на 72% (з 81 до 139,45 грн.).

Стабілізація фінансового стану Пенсійного фонду стала однією з передумов здійснення пенсійної реформи. Основні напрями та шляхи впровадження пенсійної реформи були окреслені в таких державних документах: Концепція соціального забезпечення населення України, схвалена Верховною Радою України 21 грудня 1993 року, Основи законодавства України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, прийняті Верховною Радою України 14 січня 1998 року, Указ Президента України від 13.04.98 року "Про Основні напрями пенсійного забезпечення в Україні", Послання Президента України до Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України "Про Основні напрями реформування системи пенсійного забезпечення населення України" від 10 жовтня 2001 року.

На виконання завдань, поставлених у цих документах, і була спрямована робота всієї системи Пенсійного фонду. В першу чергу у період до 2003 року були проведені підготовчі заходи до впровадження пенсійної реформи, була створена система персоніфікованого обліку внесків.

Важливу роль у розвитку Пенсійного фонду та його утвердженні як центрального органу виконавчої влади відіграла передача органам Фонду функцій з призначення та виплати пенсій, які раніше здійснювались органами соціального захисту населення.

Цей процес розпочався 1 січня 1999 року з експерименту у Львівській області (Указ Президента України "Про проведення у Львівській області експерименту з призначення та виплати пенсій органами Пенсійного фонду України" від 20.10.1998 № 1156) і остаточно завершився 1 липня 2002 року.

Таким чином, на початку 2000-х років відбувся процес створення нормативно-правової та організаційно-технічної бази пенсійної реформи.

Пенсійний фонд України став потужною фінансовою та соціальною інституцією в державі, сформувалися його організаційний та кадровий потенціали.

Під керівництвом Зайчука Б.О. впроваджено унікальну систему персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, акумульовано функції нарахування і виплати пенсій у Пенсійному фонді, створено механізми впливу на боржників, налагоджено чіткий контроль за платежами, електронний режим обробки даних, розроблено базове пенсійне законодавство.

Так, у 2003 році був прийнятий Верховною Радою України Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який практично перевів Україну від пенсійного забезпечення до пенсійного страхування.

Цей Закон набрав чинності з 1 січня 2004 року і передбачив створення в Україні трирівневої пенсійної системи.

Перший рівень цієї системи - солідарний - нині працює, і саме з цього рівня забезпечується виплата пенсій понад 13 млн. пенсіонерів.

Третій рівень пенсійної системи - недержавний - також функціонує з 2004 року.

Починаючи з 2007 року Пенсійному фонду України передано функції з призначення та виплати пенсій військововслужбовцям та іншим працівникам силових міністерств та відомств. Раніше їх пенсійне забезпечення здійснювалось 11 різними структурами.

З грудня 2007 по березень 2010 року Пенсійний фонд України очолював Олексій Борисович Зарудний, народний депутат України VІ скликання, який продовжив справу щодо реформування пенсійної системи та удосконалення пенсійного законодавства.

Вперше з дати набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", починаючи з січня 2008 року проведено перерахунки пенсій з урахуванням нового, "осучасненого" показника середньої заробітної плати. Для обчислення всіх пенсій, які були призначені до 2008 року, застосовувався показник середньої заробітної плати за 2006 рік - 928,81 грн.

Крім того, у зв'язку із збільшенням оцінки одного року страхового стажу в солідарній системі з 1 % до 1,35 % також проведено перерахунки пенсій.

Починаючи з 1 січня 2010 року було запроваджено щомісячну звітність роботодавців до системи персоніфікованого обліку внесків, що дало змогу забезпечити щомісячне оновлення бази даних про сплату страхових внесків за кожного громадянина.

У 2010 році відповідно до Програми економічних реформ "Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава" передбачено черговий етап реформування пенсійної системи у період з 2010 по 2014 роки.

У рамках реалізації цієї програми визначена мета реформи пенсійної системи, якою є посилення соціального захисту осіб, що втратили працездатність, забезпечення гідного рівня їх життя в результаті стійкого розвитку пенсійної системи.

Виконання положень цієї Програми в частині удосконалення пенсійного забезпечення було покладено на Бориса Олександровича Зайчука, якого знову було призначено на посаду Голови правління Пенсійного фонду України в березні 2010 року.

Реалізуючи Програму економічних реформ та на виконання соціальних ініціатив Президента України 12,9 млн. осіб з 01.05.2012 р. проведено перерахунки у зв'язку з осучасненням заробітної плати для призначення пенсій, встановленням доплат до пенсій не нижче 100, 50 та 30 гривень, збільшення розмірів підвищень 1,2 млн. учасникам війни на 5 % прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян та членам сімей померлих інвалідів війни на 14 % прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян.

З 1 липня та 1 вересня 2012 року в два етапи здійснено підвищення пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, крім пенсій військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей.

Нині триває робота щодо створення інституційних компонентів функціонування накопичувальної системи загальнообов'язкового пенсійного страхування, необхідних для запровадження другого рівня пенсійної системи. Ця система буде запроваджена після досягнення бездефіцитності бюджету Пенсійного фонду.

Таблиця 1.1 Пенсійний фонд України: хронологія розвитку

1990, грудень	Утворено Українське республіканське відділення Пенсійного фонду
1991, лютий	Утворено регіональні органи Пенсійного фонду
1991, грудень	За 1991 рік вперше пенсії профінансовано з коштів Пенсійного фонду, а не з державного бюджету
1992, січень	Для державного управління фінансами пенсійного забезпечення в Україні на базі Українського республіканського відділення Пенсійного фонду СРСР створено Пенсійний фонд України з управліннями в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затверджено Положення про Пенсійний фонд
1994, червень	Утворено районні та міські відділи Пенсійного фонду
1996, березень	Утворено колегії в регіональних управліннях Фонду
1998, квітень	Указом Президента України затверджено Основні напрями реформування пенсійного забезпечення в Україні
2000, жовтень	Впроваджено систему персоніфікованого обліку відомостей в системі обов'язкового державного пенсійного страхування
2002, січень	Призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюються органами Пенсійного фонду
2002, липень	Призначення пенсій здійснюється з врахуванням даних персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування
2003, липень	Прийнято Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”
2005, січень	Мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування для чоловіків, які мають страховий стаж 25 років, жінок - 20 років, встановлено на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
2006, листопад	Пенсійному фонду України передано функції з призначення та виплати пенсій від Міноборони, МВС, МНС, СБУ, ДПА, Державного департаменту з питань виконання покарань та інших органів, що здійснюють призначення пенсій згідно із Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”
2008, січень	У зв'язку із осучасненням заробітної плати та збільшенням оцінки одного року страхового стажу в солідарній системі з 1 % до 1,2 % проведено перерахунки пенсій, призначених згідно із Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”
2008, квітень	Мінімальна пенсійна виплата для всіх категорій пенсіонерів встановлена на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність
2008, жовтень	У зв'язку із збільшенням оцінки одного року страхового стажу в солідарній системі з 1,2 % до 1,35 % проведено перерахунки пенсій
	З метою підвищення якості обслуговування громадян з 30 жовтня розпочав роботу Контакт-центр Пенсійного фонду України
2009, березень	Запроваджено спрощену процедуру добровільної участі для громадян України, які працюють за кордоном, відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 10 березня за № 10-1 “Про затвердження Порядку добровільної участі у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування громадян України, які працюють за межами України”
	Завершено введення в експлуатацію 500 додаткових інформаційних кіосків. Розширено можливості надання інформації за їх допомогою
2010, липень	Верховною Радою України прийнято Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", який набрав чинності з 1 січня 2011 року
2011, липень	Верховною Радою України прийнято Закон України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи”, який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року
2012, лютий	Постановою правління Пенсійного фонду України від 21 лютого за № 4-3 затверджено Положення про організацію прийому та обслуговування громадян органами Пенсійного фонду України за принципом “єдиного вікна”
2012, жовтень	З метою поліпшення якості обслуговування громадян, впровадження технологій електронного урядування в соціальній сфері, з 1 жовтня на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 червня № 401 “Про доступ до послуг у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування” розпочав роботу веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України
2013, серпень	У зв'язку із набранням чинності 11 серпня 2013 року Законом України від 04.07.2013 № 406-VII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи”, урегульовано питання щодо передачі функцій з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування Міністерству доходів і зборів України
2014, грудень	Коаліційною угодою депутатських фракцій у Верховній Раді України VIII скликання та Програмою діяльності Кабінету Міністрів України, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2014 № 695 і схваленою постановою Верховної Ради України від 11.12.2014 № 26-VIII, визначено основні завдання та заходи, які плануються вжити для подальшого реформування пенсійної системи України.

Розділ ІІ. Пенсійне забезпечення громадян України в рамка реформування 2017 року.

2.1 Страховий стаж який визначає право на пенсійне забезпечення

Міжнародний валютний фонд переконує, що для переходу до накопичувального рівня пенсійної системи потребує реформа солідарної системи, та наполягає на підвищенні пенсійного віку. Замість підвищення пенсійного віку - зростатимуть вимоги до страхового стужу.

В Законі України № 2148 «Про внесення змін в деякі законодавчі акти щодо підвищення пенсій» викладено у новій редакції статтю 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058. {№8, ст. 26}

Так, по 31.12.2017 на призначення пенсії за віком мають особи, що досягли 60-річного віку та мають страховий стаж не менше 15 років.

З 01.01.2018 страховий стаж, необхідний для виходу на пенсію в 60 років становитиме 25 років. В подальшому означений страховий стаж збільшуватимуть щороку на 1 рік. З 01.01.2028 для виходу на пенсію у 60 років необхідно буде мати 35 років страхового стажу. Окрім того, в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058 залишили норму, за якою жінки 1961 року народження і старші мають право на пенсію за віком до досягнення 60-річного віку. Однак, обов'язковою умовою є наявність необхідного страхового стажу.

Так, наприклад, жінка, що народилась з 01.04.1960 по 30.09.1960 має право на пенсію за віком у 59 років, тобто пенсію вона оформлятиме у 2019 році. При цьому в неї має бути не менше 26 років страхового стажу.

Громадяни, що не матимуть в 60 років необхідного страхового стажу, зможуть оформити пенсію в 63 роки, якщо при оформленні пенсії:

у 2018 році матимуть страхового стажу від 15 до 25 років;

у 2019 -- від 16 до 26 років; у 2020 -- від 17 до 27 років;

у 2027 -- від 24 до 34 років;

починаючи з 01.01.2028 -- від 25 до 35 років.

Наступна категорія -- громадяни, що мають ще менше страхового стажу. Вони зможуть оформити пенсію у 65 років, але також маючи певний страховий стаж:

у 2019 -- від 15 до 16 років;

у 2020 -- від 15 до 17 років;

у 2021 -- від 15 до 18 років; . . .

у 2027 -- від 15 до 24 років;

починаючи з 01.01.2028 -- від 15 до 25 років.

Громадяни, що не матимуть навіть такого страхового стажу, зможуть оформити пенсію після набуття необхідного (хоча б мінімального) страхового стажу на дату досягнення відповідного віку.

Таблиця 2.1

Стаття 26. Умови призначення пенсії за віком 1. Особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - які народилися до 30 вересня 1956 року включно; 55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року; 56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року; 56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року; 57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року; 57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року; 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року; 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року; 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року; 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року; 60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.	Викладено в такій редакції Стаття 26. Умови призначення пенсії за віком 1. Особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року не менше 35 років. До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років які народилися по 30 вересня 1956 року включно; 55 років 6 місяців які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року; 56 років які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року; 56 років 6 місяців які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року; 57 років які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року; 57 років 6 місяців які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року; 58 років які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року; 58 років 6 місяців які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року; 59 років які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року; 59 років 6 місяців які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року; 60 років які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року. 2. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: по 31 грудня 2018 року від 15 до 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року від 16 до 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року від 17 до 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року від 18 до 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року від 19 до 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року від 20 до 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року від 21 до 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року від 22 до 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року від 23 до 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року від 24 до 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року від 25 до 35 років. 3. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року від 15 до 16 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року від 15 до 17 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року від 15 до 18 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року від 15 до 19 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року від 15 до 20 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року від 15 до 21 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року від 15 до 22 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року від 15 до 23 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року від 15 до 24 років; починаючи з 1 січня 2028 року від 15 до 25 років. 4. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку. Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії. 5. Починаючи з 1 січня 2028 року, у разі наявності 40 і більше календарних років страхового стажу, пенсія за віком призначається незалежно від віку

Для тих, у кого не вистачатиме страхового стажу, можна буде вийти на пенсію пізніше або докупити по договору добровільного державного страхування в держави необхідні роки страхового стажу. Сума сплаченого єдиного внеску за кожен місяць такого періоду не може бути меншою за мінімальний страховий внесок, помножений на коефіцієнт 2. Тобто один рік обійдеться приблизно в 16,8 тис. грн., два роки - в 25,3 тис. грн.

Ті, хто недостатньо довго працював чи працював на себе і не сплачував страхових внесків, матимуть право виходити на пенсію за віком у 65 років. Вимогу для страхового стажу залишили на рівні 15 років. Таким чином хочуть змусити платити добровільно внески тим, хто приховує свої нелегальні доходи, заробітчанам за кордоном. Передбачається можливість одноразової сплати страхових внесків.

Важливий нюанс: до цього під час обрахунку страхового стажу застосовували коефіцієнт 1,35. Це впливало на розмір пенсії. Відтепер же коефіцієнт становитиме 1 - тобто, що заробили, те й отримають. Це нововведення пояснюють тим, що в майбутньому автоматично підвищуватимуть (індексуватимуть) пенсії {№8, ст..25}.

Таблиця 2.2

Стаття 25. Коефіцієнт страхового стажу 1. Коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п'яти знаків після коми за формулою: Кс = (См х Вс) / (100% х 12), де Кс - коефіцієнт страхового стажу; См - сума місяців страхового стажу; Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі тільки в солідарній системі величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1,35%, а за період участі в солідарній і накопичувальній системах пенсійного страхування - 1,08%. Для особи, яка брала участь у солідарній і накопичувальній системах, визначається один коефіцієнт страхового стажу як сума коефіцієнта страхового стажу за період участі тільки в солідарній системі та коефіцієнта страхового стажу, визначеного за період участі в солідарній і накопичувальній системах. 2. Коефіцієнт страхового стажу з урахуванням періодів до набрання чинності цим Законом не може перевищувати 0,75, а з урахуванням страхового стажу, передбаченого абзацом десятим частини третьої статті 24 цього Закону, - 0,85.	Стаття 25. Коефіцієнт страхового стажу 1. Коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п'яти знаків після коми за формулою: Кс = (См х Вс) / (100% х 12) де Кс - коефіцієнт страхового стажу; См - сума місяців страхового стажу; Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%. Виключено 2. Коефіцієнт страхового стажу з урахуванням періодів до набрання чинності цим Законом не може перевищувати 0,75, а з урахуванням страхового стажу, передбаченого абзацом десятим частини третьої статті 24 цього Закону, - 0,85.

Для прикладу розрахунок пенсії станом на 01.11.2017:

Страховий стаж жінки становить 38 років 11 місяців. Коефіцієнт страхового стажу з урахуванням кратності 1.35 становить 0,513

Середній заробіток для розрахунку пенсії становить 8256грн. (3764,40грн. х2,19317), де

- 2,19317 - індивідуальний коефіцієнт заробітку за період з 01.07.2000 по 30.10.2017 року;

- 3764,40грн. - середній показник заробітку за період 2014-2016роки для обчислення пенсій.

Розрахунок пенсії :

8256,00грн. х 0,513= 4235,33грн.

Розрахунок пенсії станом на 01.01.2018 року.

Страховий стаж жінки становить 38 років 11 місяців. Коефіцієнт страхового стажу з урахуванням кратності 1 становить 0,3811

Середній заробіток для розрахунку пенсії становить 8256 грн. (3764,40грн. х2,19317), де

- 2,19317 - індивідуальний коефіцієнт заробітку за період з 01.07.2000 по 30.10.2017 року;

- 3764,4 грн. - середній показник заробітку за період 2014-2016 роки для обчислення пенсій.

Розрахунок пенсії :

8256,00грн. х 0,3811= 3146,36грн.

Тобто держава економить в середньому на одному пенсіонері з 2018 року приблизно 30% пенсій тільки на відміні коефіцієнті підвищення страхового стажу.

2.2 Пенсійне забезпечення працівників з особливо важкими умовами праці та деяких інших осіб пільгових категорій

В Законі № 2148 «Про внесення змін в деякі законодавчі актів щодо підвищення пенсій» доповнено Закон № 1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” окремим розділом, який унормовує порядок та умови оформлення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників {№8, прикінцеві положення}.

Зокрема, на пільгових умовах пенсію за віком призначають:

Ш працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим КМУ, та за результатами атестації робочих місць,

-- після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків (не менше 10 років на зазначених роботах), і не менше 20 років у жінок (не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах). Жінки 1975 року народження і старші мають право на оформлення пенсії у 45 -- 50 років (залежно від віку);

Ш працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим КМУ, та за результатами атестації робочих місць,

-- після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків (не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах), і не менше 25 років у жінок (не менше 10 років на зазначених роботах);

Ш чоловікам, які працюють трактористами-машиністами і безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства,

-- після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років (не менше 20 років на зазначеній роботі);

Ш жінкам, які працюють трактористами-машиністами, машиністами будівельних, шляхових і вантажно-розвантажувальних машин, змонтованих на базі тракторів і екскаваторів,

-- після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років (не менше 15 років на зазначеній роботі);

Ш жінкам, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства,

-- після досягнення 55 років і за наявності стажу на зазначених роботах не менше 20 років, за умови виконання встановлених норм обслуговування;

Ш робітницям текстильного виробництва, зайнятим на верстатах і машинах,

-- за списком виробництв і професій, затвердженим у порядку, встановленому КМУ, -- після досягнення 55 років і за наявності стажу зазначеної роботи не менше 20 років;

Ш жінкам, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятьох і більше дітей,

-- незалежно від віку і трудового стажу в порядку, встановленому КМУ;

Ш водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв,

-- після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу: для чоловіків -- не менше 30 років (на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців), для жінок -- не менше 25 років (на зазначеній роботі не менше 10 років).

Також, визначено умови виходу на пенсію означених осіб за відсутності необхідного страхового стажу. Право на пенсію за вислугу років мають артисти театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів за наявності стажу творчої діяльності від 20 до 35 років за переліком та у порядку, що має затвердити КМУ. Як і раніше, пенсію за вислугу років призначатимуть та виплачуватимуть при звільненні з роботи, яка дає право на таку пенсію.

Окрім того, право на призначення дострокової пенсії за віком мають:

Ш особи, хворі на гіпофізарний нанізм (ліліпути), диспропорційні карлики

-- після досягнення чоловіками 45 років, жінками 40 років та за наявності страхового стажу не менше 20 років у чоловіків і не менше 15 років у жінок;

Ш особи з інвалідністю по зору I групи -- сліпі та особи з інвалідністю з дитинства I групи

-- після досягнення чоловіками 50 років, жінками 40 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років у чоловіків і не менше 10 років у жінок;

Ш жінки, які народили п'ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до зазначеного віку,

-- після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років. При цьому до числа осіб з інвалідністю з дитинства належать також діти з інвалідністю віком до 16 років. За вибором матері або в разі її відсутності, якщо виховання п'ятьох або більше дітей чи дитини з інвалідністю здійснювалося батьком, йому призначається дострокова пенсія за віком після досягнення 55 років та за наявності страхового стажу не менше 20 років;

Ш військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в АТО в районах її проведення, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, а також: дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб; батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення; особи, яким надано статус учасника бойових дій; особи з інвалідністю внаслідок війни; особи з числа резервістів і військовозобов'язаних, яким надано статус учасника бойових; дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб; батьки таких категорій військовослужбовців (учасників АТО).

- Ці категорії осіб мають право на пенсію після досягнення чоловіками 55 років (страховий стаж не менше 25 років), жінками -- 50 років (страховий стаж не менше 20 років). Державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування, народним депутатам, працівникам дипломатичної служби, науковим (науково-педагогічним) працівникам пенсію призначатимуть на загальних підставах.

2.3 Зміни в обчисленні страхового стажу для пенсії

Законом № 2148 «Про внесення змін в деякі законодавчі актів щодо підвищення пенсій» внесено зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі -- Закон № 1058), зокрема, доповнено перелік періодів, що включаються до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії:

Ш ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 01.01.1998 по 30.06.2000 включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності; з 01.01.2000 по 31.12.2017 включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску);

Ш проходження військової служби по 31.12.2017 включно;

Ш перебування у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами з 01.01.2004 по 30.06.2013 включно. З 01.01.2013 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо призначення та індексації пенсії» від 14.05.2013 № 231-VII, згідно з яким до переліку осіб, що підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, включено осіб, які перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами і отримують допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами;

Ш перебування у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею 6-річного віку з 01.01.2004 до часу запровадження сплати страхових внесків (єдиного внеску) за жінок, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI набув чинності з 01.01.2011. З 11.03.2011 набула чинності постанова КМУ «Про затвердження Порядку нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за деякі категорії застрахованих осіб» від 02.03.2011 № 178, яка визначала порядок нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до ПФУ за осіб, які відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Окрім того, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності Законом № 1058, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Законом № 1058 (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058).

Тому до страхового стажу і надалі враховують до 01.01.2004, зокрема:

Ш навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі;

Ш перебування у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного (шестирічного віку) (ст. 56, 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII).

Мінсоцполітики відреагувало на високу увагу громадськості до питання зарахування до страхового стажу періоду догляду за дитиною до страхового стажу та роз'яснило, що до страхового стажу зараховуються періоди, протягом яких особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за які щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до трудового стажу для призначення пенсії до 01.01.2004 року (дата набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV), зараховують до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше. Так, до 01.01.2004 до трудового стажу включалися всі періоди перебування у трудових відносинах, в т. ч. у періоди відпусток: для догляду за дитиною до 3-х років; у зв'язку з вагітністю та пологами; для догляду за дитиною згідно медичного висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку.