Пенсійне забезпечення громадян України в рамка реформування пенсійної системи 2017 року

Також до трудового стажу до 01.01.2004 включався час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку. Починаючи з 01.01.2004, час догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, зараховують до страхового стажу матері при умові, якщо особа доглядає за дитиною до досягнення нею трирічного віку та при умові отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. З 01.01.2005 внески за ці періоди сплачують за рахунок коштів державного бюджету. За періоди перебування у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами страхові внески сплачують з 01.07.2013. Також, Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VIII передбачає, що при визначенні права на призначення пенсії за віком враховують періоди: перебування у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами з 01.01.2004 по 30.06.2013 включно; перебування у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку з 01.01.2004 до часу запровадження сплати страхових внесків за жінок, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Насправді, пенсійна реформа -- це мікс маніпуляцій із соцстандартами і розмірами пенсій для того, щоб підвищити і страховий стаж на догоду МВФ, і состандарти на догоду електорату.

Реформа не закінчена. Вона вимагає конкретизації і нових рішень.

На мою думку пенсійна реформа покращила умови для життя вже існуючих пенсіонерів, зокрема тих хто вийшов на пенсію до 1991 року, але майбутні пенсіонери будуть отримувати пенсії ніжчи, чим до реформування пенсійної системи. Але впровадження в дію індексації пенсій можливо вирівняє це питання.

пенсія страховий накопичувальний

Розділ ІII. Накопичувальна система Пенсійного фонду України

3.1 Перехід до накопичувальної системи

В Україні діють перший та третій рівні. Жоден з них недосконалий.

Перший рівень -- покоління працівників сплачує внески до Пенсійного фонду, з яких потім виплачуються пенсії людям похилого віку. Це так звана солідарна система, до якої звикли всі українці.

Сьогодні внески працівників покривають лише половину з необхідних Пенсійному фонду 284 млрд грн, які витрачаються на пенсії. 143 млрд грн дотує бюджет, який так само формують податки українців.

Третій рівень -- добровільний накопичувальний рівень. Громадянин добровільно накопичує кошти, з яких потім виплачуються пенсії. Цей рівень представлений в Україні недержавними пенсійними фондами.

За даними Мінсоцполітики, загальна вартість активів таких фондів сягає 2 млрд грн, з яких 50% -- активи корпоративного недержавного пенсійного фонду НБУ.

Недолік цього рівня -- вузьке охоплення. Більшість українців не довіряє приватним інститутам і не готова доручати їм кошти в довгостроковій перспективі.

Другий рівень -- обов'язковий накопичувальний. В Україні він не працює.

У чому його суть? Працівники або роботодавці від їхнього імені, а в деяких системах і самозайняті особи, сплачують внески до накопичувального пенсійного фонду. Внески обліковують на індивідуальних пенсійних рахунках.

Накопичені внески інвестують у різні фінансові інструменти. Після виходу на пенсію учасник отримує право на одержання пенсії, яка обраховується з накопиченої суми внесків та інвестиційного доходу {1}.

Такий підхід докорінно відрізняється від нинішньої солідарності системи, де розмір пенсій обчислюють за встановленою формулою.

Другий рівень став яблуком розбрату між урядом, який не хотів його запроваджувати, та групою народних депутатів, які наполягали на його терміновому введенні.

У перехідних положеннях нещодавно прийнятого закону про пенсійну реформу зазначено, що з 1 січня 2019 року в Україні почне працювати другий рівень пенсійної системи - накопичувальний. Повідомляється, що громадяни, яким на той час буде менше 35 років, зможуть створювати особисті накопичувальні рахунки. Тобто доки людина працює, то має змогу відкласти собі пенсію - додаткову до державної, яку отримуватиме у старості не від держави, а «від себе». Утім, подробиць про те, як реально працюватиме накопичувальна система в Україні зовсім мало, адже законопроекту ще не існує в природі, його лише планують розробляти.

Через тиждень після гучного ухвалення законопроекту про пенсійну реформу уряд схвалив план її наступного етапу -- обов'язкового пенсійного накопичення.

Конкретних відповідей на більшість питань поки нема. Міністр соціальної політики Андрій Рева лише окреслив рамки: накопичувальна пенсійна система повинна бути недержавною {2}.

Перевагами накопичувальної системи є те, що вона дасть змогу, по-перше, не залежати від держави, демографічних проблем, законів, по-друге, забезпечити персоніфікацію і індивідуалізацію накопичених грошових коштів, по-третє, забезпечити диференціацію розмірів пенсій залежно від накопичень людини, по-четверте, забезпечити успадкування коштів, облікованих на персональному пенсійному накопичувальному рахунку, спадкоємцями застрахованої особи, по-п'яте, підвищити ефективність управління системою пенсійного забезпечення за рахунок передачі недержавним компаніям функції щодо управління пенсійними активами, і нарешті, по-шосте, відкладені на пенсію гроші можна інвестувати, приміром, у цінні папери, акції, нерухомість, золото, поставити на банківські депозити, а це дозволить підвищити купівельну спроможність грошей.

Недоліки цієї системи: по-перше, можливе знецінення пенсійних накопичень унаслідок інфляції, а по-друге, є ризик, що компанії, які управлятимуть цими накопиченнями, робитимуть це недостатньо кваліфіковано, через що втратять частину пенсійних коштів або дохідність, яку вони демонструватимуть, не покриватиме інфляцію.

У першому кварталі 2018 року планується розробити проект закону про запровадження "професійної накопичувальної системи пенсійного забезпечення" {3}.

В управлінні коштами майбутніх пенсіонерів братимуть участь чотири типи суб'єктів: недержавні пенсійні фонди, лайфові страхові компанії (ті, що страхують життя), банківські структури (українські та іноземні.), а також інвестиційні фонди. Маючи широкий вибір суб'єктів управління, громадяни, по-перше, зможуть самостійно обирати, хто “доглядатиме” за пенсійними коштами, а по-друге, матимуть змогу безперешкодно переходити, приміром, з одного НПФ або банку в інші. Простіше кажучи, майбутні пенсіонери керуватимуть власними коштами так, як самі того бажають. Але, натомість, свої забезпечення вони отримають не раніше, ніж досягнуть пенсійного віку. Майбутні пенсіонери використовуватимуть свої кошти за накопичувальною системою довічно, так і одноразовщ. Користатися грошима можна буде відразу після досягнення пенсійного віку. Але є одне "але". Якщо сума невелика, то громадянин отримує гроші у повному обсязі, в іншому разі - підписуватиметься договір зі страховою компанією про довічну виплату коштів”.

3.2 Світовий досвід добровільного пенсійного забезпечення

У світі пенсійні системи засновані на трирівневій моделі.

Її учасниками є держава, що гарантує пенсію на рівні прожиткового мінімуму, роботодавець, який відраховує додаткові внески на індивідуальні рахунки працівників, і сам працівник, що формує свою пенсію завдяки добровільним внескам.

У Нідерландах існують різні типи професійних фондів. У Казахстані основні її учасники -- громадяни, які працюють або працювали на шкідливих та особливо шкідливих виробництвах.

Зважаючи на задекларовані у "дорожній карті" наміри, український уряд також бачить її учасниками працівників високоризикованих та шкідливих професій.

В Україні для представників згаданих професій уже існує особливий механізм виплати пенсій, який передбачає певні пільги. Як це працює? Вони можуть виходити на пенсію достроково. Спочатку пенсію виплачує Пенсійний фонд, а потім він отримує відшкодування від підприємства, де такий працівник заробив пільгу.

Ця схема недосконала: компанії вчасно не повертают Пенсійним

Фондам відшкодування. Вони пояснюють це тим, що такий підхід призводить до вимивання обігових коштів. Деякі підприємства банкрутують або ліквідовуються, що унеможливлює фінансування пільгових пенсій.

В ухваленому законопроекті про пенсійну реформу Мінсоцполітики спробувало змінити ситуацію: підвищити для таких підприємств ставку ЄСВ на 15% для професій за списком 1, на 7% для інших професій і скасувати чинний механізм.

Таблиця 3.1

Однак під час розгляду законопроекту в сесійній залі під тиском фракції "Самопоміч" ця правка була відхилена.

За ідеальних обставин варіант підвищеної ставки міг би вирішити дві проблеми: "вічних" боргів бізнесу за пільговими пенсіями перед ПФ та відсутності фінансового ресурсу для запровадження пенсійного накопичення.

Проте в запропонованому урядом варіанті, який так і не був схвалений депутатами, він може обернутися додатковими витратами для бюджету.

В українських реаліях варіантів небагато: через величезну діру у бюджеті Пенсійного фонду віддавати на накопичувальний рівень частину чинної ставки ЄСВ навряд чи варто -- це лише збільшить дефіцит ПФ.

Інший логічний сценарій -- підвищувати податки та вводити додаткові внески. Запропоновані 7% і 15% могли б стати накопичувальним ресурсом, однак на практиці цей сценарій породжує багато запитань.

Загальнообов'язкова накопичувальна система

Створення Другого рівня пенсійної системи означатиме запровадження в нашій країні системи загальнообов'язкового накопичувального пенсійного страхування.

Суть такої системи полягатиме у тому, що частина обов'язкових внесків до пенсійної системи (загальний рівень пенсійних відрахувань залишиться незмінним) накопичуватиметься у єдиному Накопичувальному фонді і обліковуватиметься на індивідуальних накопичувальних пенсійних рахунках громадян які (та на користь яких) сплачуватимуть такі внески. Ці кошти інвестуватимуться в економіку країни з метою отримання інвестиційного доходу і захисту їх від інфляційних процесів. Управління пенсійними коштами здійснюватимуть компанії з управління активами (для яких ця діяльність є професійною і буде ліцензуватись), обраними на конкурсній (тендерній основі). При інвестуванні пенсійних активів компанії будуть діяти згідно з вимогами законопроектів щодо напрямків інвестування, ринків на яких можна буде здійснювати інвестиції та вимог щодо диверсифікації (вкладання коштів у різні напрямки) інвестиційних вкладень. Безпосереднє зберігання пенсійних активів буде здійснювати банківська установа - зберігач, яка буде нести відповідальність за цільове використання цих активів. Кошти, що обліковуватимуться на індивідуальних накопичувальних пенсійних рахунках громадян будуть власністю цих громадян, і вони зможуть скористатись ними при досягненні пенсійного віку (або, у випадках передбачених законом, раніше цього терміну, наприклад у випадку інвалідності). Виплати з Накопичувального фонду будуть здійснюватись додатково до виплат із солідарної системи {6}.

Введення Другого рівня пенсійного страхування дозволить:

збільшити загальний розмір пенсійних виплат завдяки отриманню інвестиційного доходу (сукупний середній розмір пенсійних виплат із солідарної та обов'язкової накопичувальної системи очікується на рівні 55-60 відсотків середньої заробітної плати в Україні, а зараз такі виплати складають близько 35 відсотків);

посилити залежність розміру пенсії від трудового вкладу особи, а отже посилити зацікавленість громадян та їх роботодавців у сплаті пенсійних внесків;

зменшити "податковий тиск" на фонд оплати праці роботодавців за рахунок перерахування частини обов'язкових пенсійних внесків до Накопичувального фонду, що здійснюватиметься із заробітку працівника;

успадковувати кошти, обліковані на персональному пенсійному накопичувальному рахунку, родичам застрахованої особи;

створити потужне джерело інвестиційних ресурсів для зростання національної економіки;

розподілити ризики виплати низьких розмірів пенсій між першим та другим рівнем пенсійної системи, і таким чином застрахувати майбутніх пенсіонерів від негативних демографічних тенденцій та коливань у економічному розвитку держави;

підвищити ефективність управління системою пенсійного забезпечення за рахунок передачі недержавним компаніям функції управління пенсійними активами.

Впроваджуватись другий рівень буде лише після формування необхідних економічних передумов та створення відлагодженої і ефективної системи державного нагляду та регулювання у цій сфері, а також необхідної інфраструктури.

Законопроектами, також передбачається, що, починаючи з 2018 року, громадянам буде надано право, у разі їх бажання, перевести їх обов'язкові пенсійні заощадження з Накопичувального фонду до обраного ними недержавного пенсійного фонду (тобто на третій рівень). Це дозволить застрахованим особам самостійно вирішувати, яка інвестиційна політика є найбільш прийнятною для інвестування їх пенсійних заощаджень, а отже - в більшій мірі впливати на розмір своєї майбутньої пенсії.

Недержавне пенсійне забезпечення

Система недержавного пенсійного забезпечення (третій рівень пенсійної системи) створена для формування додаткових пенсійних накопичень за рахунок добровільних внесків фізичних осіб і роботодавців. Недержавне пенсійне забезпечення, як передбачено законодавством, здійснюється:

недержавними пенсійними фондами (НПФ) шляхом укладення пенсійних контрактів між адміністраторами пенсійних фондів та вкладниками таких фондів;

страховими організаціями шляхом укладення договорів страхування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду;

банківськими установами шляхом укладення договорів про відкриття пенсійних депозитних рахунків для накопичення пенсійних заощаджень у межах суми, визначеної для відшкодування вкладів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

НПФ у багатьох країнах світу є одним з основних інструментів для підвищення рівня пенсійного забезпечення населення.

Недержавний пенсійний фонд - це фінансова установа, призначена для накопичення коштів на додаткову недержавну пенсію та здійснення пенсійних виплат учасникам фонду. Учасники НПФ - це люди, на користь яких сплачуються пенсійні внески до НПФ, а вкладники - це особи, які здійснюють такі внески (самі учасники, їх роботодавці, професійне об'єднання або члени сім'ї).

НПФ створюється, провадить діяльність і ліквідується згідно з Законом України "Про недержавне пенсійне забезпечення". НПФ має статус неприбуткової установи, тобто не має на меті одержання прибутку для його подальшого розподілу між засновниками фонду. Весь отриманий фондом інвестиційний дохід розподіляється тільки між його учасниками.

Недержавні пенсійні фонди можуть бути трьох видів:

§ Корпоративний НПФ створюється юридичною особою-роботодавцем або кількома юридичними особами-роботодавцями, до яких можуть приєднуватися роботодавці-платники. Учасниками такого фонду можуть бути виключно фізичні особи, які перебувають (перебували) у трудових відносинах з роботодавцями-засновниками чи роботодавцями-платниками такого фонду.

§ Професійний НПФ можуть створювати об'єднання юридичних осіб-роботодавців, об'єднання фізичних осіб, включаючи професійні спілки, чи фізичні особи, пов'язані за родом їх професійної діяльності. Учасниками такого фонду можуть бути тільки фізичні особи, у яких ознаки їх професійної діяльності співпадають з ознаками, визначеними в статуті фонду (наприклад, працівники металургійної галузі).

§ Відкритий НПФ створюється будь-якими юридичними особами, крім тих, діяльність яких фінансується за рахунок державного або місцевих бюджетів. Учасниками відкритого фонду можуть бути будь-які фізичні особи незалежно від місця та характеру їх роботи.

Питання щодо участі в НПФ як для громадян, так і для роботодавців є справою добровільною. З часом, після прийняття відповідного закону, для роботодавців буде запроваджено обов'язкову сплату пенсійних внесків до НПФ на користь тих працівників, які працюють у шкідливих та важких умовах праці. Такі обов'язкові пенсійні відрахування сплачуватимуться до професійних та корпоративних фондів.

Передбачені податкові пільги для працівників і роботодавців при сплаті внесків на недержавне пенсійне забезпечення, а також при здійсненні пенсійних виплат.

Функції НПФ виконуються відповідно до договорів про обслуговування фонду такими ліцензованими юридичними особами: адміністратор НПФ - укладає пенсійні контракти з вкладниками, веде облік пенсійних внесків та інвестиційного доходу на індивідуальних пенсійних рахунках учасників, оформляє пенсійні виплати; компанії з управління активами (КУА) - забезпечують примноження пенсійних коштів шляхом їх інвестування в різні фінансові інструменти (акції, облігації, депозити та інші) відповідно до вимог законодавства; банк зберігач - контролює дотримання таких вимог, провадить операції з перерахування пенсійних коштів та забезпечує їх зберігання.

Пенсійні накопичення учасника НПФ формуються за рахунок пенсійних внесків, сплачених самим учасником, його роботодавцем або членами сім'ї, та інвестиційного доходу, отриманого в результаті інвестування коштів. Усі кошти, що обліковуються на індивідуальному пенсійному рахунку учасника фонду (пенсійні внески та інвестиційний дохід), є власністю учасника НПФ незалежно від того, хто платив внески - сам учасник, його роботодавець або родичі. Тому ніхто інший, крім учасника, не може розпоряджатися цими коштами. Пенсійні кошти учасника можуть успадковуватись його спадкоємцями.

Додаткову недержавну пенсію можна одержувати поряд з державною. Розмір пенсійних виплат з НПФ визначається, виходячи з суми накопичених коштів учасника, яка залежить від розміру пенсійних внесків, терміну їх накопичення та розподіленого інвестиційного доходу.

Види пенсійних виплат:

Пенсія на визначений строк - виплачується у вигляді щомісячних або інших періодичних платежів по досягненні пенсійного віку. Учасник НПФ сам визначає пенсійний вік (у межах 45-65 р. для жінок, 50-70 р. для чоловіків) та строк виплат (10 або більше років).

Одноразова виплата - усі накопичені кошти виплачуються одноразово на вимогу учасника фонду у таких випадках: медично підтвердженого критичного стану здоров'я (онкозахворювання, інсульт тощо) чи настання інвалідності учасника фонду; якщо сума пенсійних накопичень учасника менше розміру, достатнього для мінімальних виплат протягом 10 років; виїзду учасника на постійне проживання за межі України; смерті учасника (отримують спадкоємці учасника).

Довічна пенсія - виплачується у вигляді періодичних платежів страховими організаціями, з якими учасник може укласти договір страхування довічної пенсії за рахунок коштів, перерахованих страховій організації з НПФ.

Держава здійснює постійний нагляд за діяльністю НПФ та суб'єктів системи: діяльність НПФ, адміністраторів та страхових організацій контролює Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України, діяльність КУА та зберігачів - Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, діяльність зберігачів - Національний банк України.

Учасники НПФ можуть контролювати ефективність роботи фонду, отримуючи інформацію про стан своїх накопичень (в тому числі і про інвестиційний дохід), та при необхідності переводити свої кошти до іншого НПФ.

Законодавчі вимоги щодо функціонування НПФ та багатоступеневий контроль у системі недержавного пенсійного забезпечення спрямовані на забезпечення належного рівня захисту пенсійних заощаджень громадян.

Перший та другий рівні системи пенсійного забезпечення в Україні становлять систему загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Другий і третій рівні системи пенсійного забезпечення в Україні становлять систему накопичувального пенсійного забезпечення.

Перша і головна перевага недержавного пенсійного фонду для рядового вкладника - це можливість отримати додаткову пенсію, яка може бути набагато більше державної. При цьому майбутній пенсіонер може самостійно визначати частоту і розмір внесків, термін виходу на пенсію (від 50 до 70 років для чоловіків і від 45 до 65 для жінок), а також суму і тривалість пенсійних виплат. Клієнт НПФ може також зменшити суму регулярних платежів або перестати вносити їх зовсім - без штрафів.

Другий плюс: пенсійні внески учасника НПФ не зливаються в загальний котел, як у солідарній пенсійній системі, а зараховуються на персональний рахунок вкладника. Він може в будь-який момент дізнатися, скільки він уже накопичив.

Третя перевага: майбутня пенсія добре захищена. Всі накопичення є власністю вкладника (або його спадкоємців). Він може в будь-який час перевести гроші в інший пенсійний фонд, страхову компанію або банк. Держава висуває жорсткі вимоги і до самого НПФ, і до компанії, яка управляє пенсійними активами. Такий контроль виключає шахрайство і гарантує схоронність майбутньої пенсії. Більша частина активів недержавних пенсійних фондів вкладається в інструменти з високим ступенем надійності - банківські депозити, цінні державні папери, дорогоцінні метали. Вони дають не найбільший дохід, але дозволяють мінімізувати ризики. Крім того, НПФ, відповідно до законодавства, не можуть бути визнані банкрутом {6, с.14 -15}.

Ще один приємний бонус: внески в НПФ звільняються від оподатковування аж до настання пенсійного віку вкладника.

Недоліки недержавних пенсійних фондів:

Основний мінус недержавних пенсійних фондів обумовлений їхньою метою - накопиченням пенсій. Тому отримати гроші з НПФ до настання обумовленого пенсійного віку буде дуже проблематично. На руки вкладника всю накопичену суму видають лише в разі критичного стану його здоров'я (інвалідність, рак, інсульт) або ж якщо клієнт НПФ виїжджає на постійне місце проживання за кордон. У всіх інших випадках накопичення переводяться в інший фонд, страхову компанію або банк.

Другий недолік - пенсійний накопичувальний рахунок може бути лише в гривнях. Тому, щоб гроші вкладника не знецінилися, прибутковість фонду повинна бути вище рівня інфляції протягом на 10-25 років. Іншими словами, сума ваших основних накопичень не зміниться, а от рівень додаткового доходу від інвестиційної діяльності НПФ вгадати складно.

Третя неприємність - податки з накопиченої суми таки доведеться заплатити, але з настанням обумовленого в контракті пенсійного віку. Правда, закон передбачає пільгу: податком на доходи (15%) обкладається лише 60% виплат. Таким чином, ставка податку становитиме 9%. Але вкладник НПФ по досягненню 70 років звільняється від податків, якщо йому виплачується пенсія на певний термін (не менше 10 років). Це правило не поширюється на суб'єктів підприємницької діяльності.

Четвертий мінус - недосвідченість приватних пенсійних фондів. Далеко не кожен ризикне довірити свої гроші структурі, яка працює на ринку всього 3-4 роки. Більшість НПФ поки тільки збирають гроші, а масових виплат недержавних пенсій найближчим часом чекати не доводиться.

В цілому ситуація з розвитком НПФ виглядає не дуже оптимістичною. Другий етап пенсійної реформи стане загальнообов'язковою і будуть введені персоніфіковані пенсійні рахунки.

Становленню недержавних пенсійних фондів могли б допомогти кошти, перекинені в НПФ із держфондів. Однак реформа гальмує через фінансову кризи,а недержавні пенсійні фонди хиріють без «свіжої крові».

При ліквідації НПФ, нагадаємо, накопичені пенсійні відрахування не пропадають, а просто переводяться в інший, ефективніший фонд. Тому криза приведе тільки до консолідації активів і укрупнення окремих НПФ. Більшість же недержавних пенсійних фондів за рахунок диверсифікації та довгостроковості своїх інвестицій переживе кризу без втрат.

НПФ - юридична особа, яка має статус неприбуткової організації (непідприємницької організації), функціонує і проводить діяльність виключно з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників. По видам НПФ розділяються на: відкриті, корпоративні і професійні. Єдиним органом управління НПФ є Рада фонду (для здійснення контролю за поточною діяльністю фонду і вирішення основних питань пов'язаних з діяльністю фонду).

Перша і головна перевага недержавного пенсійного фонду для рядового вкладника - це можливість отримати додаткову пенсію, яка може бути набагато більше державної.

Основний мінус недержавних пенсійних фондів обумовлений їхньою метою - накопиченням пенсій. Тому отримати гроші з НПФ до настання обумовленого пенсійного віку буде дуже проблематично. На руки вкладника всю накопичену суму видають лише в разі критичного стану його здоров'я (інвалідність, рак, інсульт) або ж якщо клієнт НПФ виїжджає на постійне місце проживання за кордон. У всіх інших випадках накопичення переводяться в інший фонд, страхову компанію або банк.

Витрати недержавного пенсійного фонду - зменшення економічних вигід у вигляді скорочення суми пенсійних активів фонду без відповідного скорочення суми його зобов'язань або збільшення суми зобов'язань фонду без відповідного збільшення суми його пенсійних активів.

Доходи недержавного пенсійного фонду - доходи, отримані на активи пенсійного фонду як проценти, дивіденди, роялті, а також орендні (лізингові) платежі за договорами оперативної оренди (фінансового лізингу).

Розвиток недержавних пенсійних фондів в Україні дасть можливість громадянам забезпечити собі належний рівень життя після виходу на пенсію, перетворити НПФ на потужного інституційного інвестора на фондовому ринку України, стабілізувати політико-економічну ситуацію в нашій країні.

Висновки

Впровадження такої сучасної трирівневої пенсійної системи дало би змогу гідно забезпечити старість людям, які все життя працювали, сплачували податки, а тепер лише бажають бути забезпечені державою, на яку вони трудились кілька десятиліть, і дати надію в майбутньому сучасному поколінню. Усе так і мало б бути, але не в нашій країні.

Пенсійна реформа в країні йде з 2004 року. Більшість навіть не чули, а ті, хто чув - не замітили ніяких позитивних змін. Кілька раз підвищували розмір мінімальної пенсії до прожиткового мінімуму, але і тут наші політики змоглище гірше ускладнити ситуацію: підняття розміру пенсій без певних джерел фінансування, не збалансоване з ростом середньої заробітної плати та фінансовими можливостями Пенсійного фонду України, призвело до фінансової кризи пенсійної системи. Україна не готова переходити до другого етапу пенсійної реформи при існуючому дефіциті пенсійного фонду. Нинішнім пенсіонерам через пару років просто не вистачить грошей. Майбутні ж пенсіонери взагалі ризикують залишитися без пенсії.

Потрібна накопичувальна система. Щоб перейти до накопичувальної системи, необхідно здійснити комплексну роботу економічного блоку уряду і соціального блоку. Передбачити інструменти фінансової диверсифікації пенсійних внесків, забезпечити збереження вкладів населення. Без розвитку цих фінансових інструментів, без розвитку фондового ринку, який у нас, на жаль, поки ще не розвинений, це неможливо. А адже світова практика доводить, що ресурси накопичувальної пенсійної системи є серйозним варіантом стимулювання економіки в цілому. Шкода, що чиновники не бачать цього. Все частіше виникає думка у людей : «я не вірю, що моя держава зможе мене забезпечити». І їх можна зрозуміти, адже якщо глянути на наших пенсіонерів та пенсіонерів європейських країн, то хочеться задати запитання: «чому я народився в Україні?». Якщо європейські дідусі і бабусі , дочекавшись пенсії, відправляються в кругосвітні подорожі, то наші пенсіонери, дочекавшись пенсіїї, відправляються на ринок, і не з бажанням тратити гроші, а з надією щось продати, аби добавити до “смішної” суми пенсії кілька гривень…

Список використаної літератури

1. Сайт пенсійної реформи

2. Форум сайту "Пенсійна реформа в Україні"

3. Пенсійна реформа. Українське національне інформаційне агентство

4. Гнибиденко И. Пенсионная реформа в Украине: состояние, проблемы, перспективы // Экономика Украины. - 2007. -№ 4. - с. 4-11.

5. Малецкий А. Накопительная система // Вестник Пенсионного фонда Украины. - 2007. - № 1. - с. 20-21

6. Стаття «По карману ли Украине пенсионная реформа?»

7. Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»

Размещено на Allbest.ru