Дослідження особливостей соціокультурного та людського розвитку Донбасу в контексті нагромадження ризик-потенціалу

2. Формування в регіоні ризик-солідарностей. Головним продуктом суспільства ризику є формування ризик-солідарностей. Цей термін визначає солідарність виробників ризиків як спільноту людей, що силовим чином приватизує національні ресурси, виробничі та суспільні системи, включаючи соціальний порядок, в своїх власних інтересах Яницкий О.Н. Социология риска / О.Н. Яницкий. - М.: Изд-во LVS, 2003. - 192 с.. Така ризик-солідарність на підставі монополістичного капіталу, сформованого в Донбасі за короткий час в основному політичними, кримінальними та іншими позаекономічними методами, консолідувалась вже наприкінці 90-х рр., заблокувавши доступ в регіон конкурентам і захопивши політичну владу та інформаційний простір. Державна влада протягом багатьох років ще з часів Президента Л.Кучми не чинила опору концентрації не тільки приватної власності, а і фактично приватної влади на території Донбасу, внаслідок чого цей монополістичний капітал забезпечив собі економічну автономію і значні привілеї. Нелегальність і насильство були тут ключовими характеристиками.

Особливістю суспільного життя регіону є потужні розгалужені родинні, кланові і клієнтельні зв'язки. Поступово саме вони, а не закони, інтелектуальний потенціал людини, здібності і навіть добросовісна і чесна праця стають джерелом влади, багатства, підвищення статусу і поваги. Така система соціальної взаємодії разом із слабкістю державних інститутів гальмують і роблять майже неможливим процес модернізації і демократизації на теренах Донбасу.

3. Значна частка ризиків пов'язана з поширеністю несприятливих умов праці та життя населення. В економіці Донбасу переважають галузі, де найбільш поширені важкі та небезпечні умови праці. Так, у вугледобувній промисловості в 2013 р. більше 80% штатних працівників здійснювали трудову діяльність, що не відповідала санітарно-гігієнічним нормам, у сфері виробництва коксу та нафтопере- роблення таких було 59%, у металургійному виробництві - майже 53%. А в цілому в Донецькій області 44%, в Луганській - 49% зайнятих працювали в таких умовах Стан умов праці найманих працівників у 2013. Важкі та небезпечні умови праці виснажують життєві сили працівників, погіршують їх здоров'я, ведуть до передчасної смертності. Організація виробництва в галузях важкої промисловості здійснюється переважно на великих підприємствах, де трудова діяльність пов'язана не лише з важкими і небезпечними умовами праці, але й високим рівнем інтенсивності та цілодобовим режимом роботи. Це передбачає значно вищий рівень винагороди за працю. Однак навіть у вугільній промисловості вона складає близько 130% до середнього рівня по області, а в інших видах промислової діяльності є нижчою. Такий рівень заробітної плати не компенсує усіх тих зусиль і ризиків, які склалися у промисловості Донбасу, вона є низькою і не забезпечує нормального відтворення життєвих сил працівників та добробуту їх родин. Окрім того, зайнятість на таких підприємствах пов'язана з жорсткою дисципліною праці та безправним становищем найманого працівника. Все це позначається і на способі життя населення, який характеризується мінімізацією життєвих благ, а в районах закриття шахт наближається вже до стану соціальної ексклюзії.

4. Окремі ризики повязані із тим, що в Донбасі довгі роки не було сформовано «критичної маси» людського та інтелектуального капіталу, відповідного статусу центрального регіону - творчої інтелігенції, студентів, науковців, за винятком працівників галузевої гірничої науки. На відміну від Києва, Харкова, Львову, Одеси, Дніпропетровська, Донецьк ніколи не був «губернським» містом, що також наклало свій відбиток на соціокультурні характеристики його мешканців, обсяг «центральних» функційроці. Статистичний бюлетень/ Державна служба статистики України. - Київ, 2014. - С. 7-8. і атмосферу в цілому. При створенні в 60-ті роки минулого століття низки інститутів НАН України в Донецьку, велика кількість їх співробітників була прибулими із інших регіонів - Росії, Києва, Західної України, для яких було створено привабливі умови праці і побуту. Однак в подальшому велика кількість наукових кадрів та представників творчої еліти мігрувала з Донбасу в інші регіони України або інші країни, де була більш затребуваною.

5. Поширеність невігластва, різноманітних фобій щодо подій в Україні та стратегій її розвитку. В інтерв'ю соціолога, д.с.н. Оксани Міхеєвої відзначено, що соціологічне дослідження настроїв мешканців Донецька, проведене у квітні 2014 р., засвідчило головний чинник нестабільності в житті міста - травмовану свідомість місцевого населення. Це обумовлено інформаційною ситуацією в регіоні. Майже половина мешканців Донецька отримувала інформацію про події у світі в інтернеті, 40% - із телебачення. Друкованих видань у Донецьку майже не читали. Більше третини донеччан довіряли українським ЗМІ, 23% - російським, а 32% не довіряли жодним. Якщо раніше страхи донеччан стосувалися переважно природних потреб: голод, знецінення гривні, то весною 2014 р. спрацювали страшилки про «бандерівців»: щонайменше 60% мешканців Донецька справді бояться радикально налаштованих мешканців Західної України, 47% донеччан у квітні боялися центральної київської влади, понад третини - європейських і американських політиків. На Донбасі вірили, що на території України Європа та США воюють із Росією "Если вместо головы снаряд...". Як формувалась http://www.unian.net/society/1113641-bolee-70-grajdan-pod

ідентичність Донбасу. Ольга Клінова. Інтерв'ю з соціоло- derjivayut-nezavisimost-ukrainyi-opros.html#.

гом, д.с.н. Оксаною Міхеєвою [Електронний ресурс] // 82 Експертна доповідь "Україна в 2007 році: внутрі-

Українська правда. Історична правда. - 11.12.2014. - Ре- шнє і зовнішнє становище та перспективи розвитку" [Еле- жим доступу: http://www.istpravda.com.ua/articles/2014/ ктронний ресурс]. - Режим доступу: http://old.niss.gov.ua/ 12/11/146063/. book/Eks_d2007/index.htm..

Не менш значний ризик-потенціал формувався і на національному рівні. Це пов'язано з такими негативними явищами:

відсутність дійсних реформ задекларованих в усіх сферах суспільства. В найпершу чергу це стосується модернізації економіки на інноваційній основі та підвищення її ефективності, детінізації, демонополізації, що є основою зростання добробуту населення. Поки що відсутні успіхи у подоланні корупції, реформуванні закостенілої бюрократичної системи, судової реформи тощо. Все це сприяє нагромадженню потенціалу негативізму в суспільному житті;

тривала нестабільність існуючого співвідношення політичних сил і впливів на усіх рівнях влади, постійна жорстка боротьба партій за представництво у владних органах на всіх рівня, перманентний навколовиборчий ажіотаж 2004-2014 рр., що дезорієнтує населення, породжує сумніви у спроможності в Україні формування легітимної, дієздатної та ефективної влади, створення стабільної та незалежної держави. Опитування Центра Разумкова 2015 р. показали, що вважали Україну дійсно незалежною державою більшість опитаних в Центральному та Західному регіонах, на Донбасі (на підконтрольних Україні територіях) більшість притримувалися протилежної точки зору Более 70% граждан поддерживают независимость 83 Попов В.Б., цит. праця. - С. 135.;

відсутність активної державної культурної політики, яка б могла сформувати національний соціокультурний простір та інтегрувати суспільство. Вітчизняні дослідники підкреслюють, що історія та культура є не менш істотними чинниками ідентифікації національної свідомості. Для української нації, яка, з огляду на історичні обставини, тривалий час формувалася саме як «культурна» (Kultumation), а не «державна» (Staatnation), вони є дуже важливим компонентом ідентичності. Будь-яка успішна політична нація має своє етнічне та мовно-культурне ядро, навіть коли вона формується за принципом «плавильного тигля», як американська. Для України культурні чинники є дуже важливими саме тепер, за недостатньої ефективності державних інституцій, незрілості політичних традицій та слабкості громадянських практик. За таких умов культурні складові української ідентичності спроможні зміцнити стабільність у країніУкраины - опрос [Електронний ресурс]. - Режим доступу:. Однак в Україні культурна сфера розвивалась за залишковим принципом, що обумовило значні прогалини в найбільш масових та затребуваних видах мистецтва та засилля іноземного, здебільш російського, культурного продукту.

Окремо треба відмітити такий ризикостворюючий фактор, як прихильність певних державних діячів, а також діячів культури України до етноцент- річної парадигми. Етноцентрічна парадигма - це наслідок навіть не індустріальної, а доіндустріальної епохи. Політика соціокультурної уніфікації усього простору України, редукція усієї цивілізаційної основи до єдиної державно-визнаної етнокультури неприпустима в сучасному модернізованому суспільстві. Стале намагання очистити етнокультурну від «шкідливих» домішок призводить до її деградації, руйнаціїЕкономічний вісник Донбасу № 2(40), 2015.

Принцип «одна нація, одна мова, одна церква» не тільки належить минулому і позаминулому століттю, а іншій епосі - індустріальній. Навіть в Західній Україні за оцінками соціологів він не набирав прихильників у половини опитаних. Але це не заважило його використанню як в довготривалому розколі України, так і в майже миттєвому сепаратистському сполоху. Донбас - це специфічна соціокультурна спільність, що виникла як синтез сукупності процесів (економічних, політичних і культурних), ні один з яких не може трактуватися як абсолютна детермінанта. В її основі лежить синтез двох основних (російської і української) і цілого ряду інших культур, який має не приводити до кризи будь-якої із її складових, але, навпаки, ще більше відкривати її внутрішній потенціал.

В загостренні протиріч на Донбасі вагому роль відіграли зовнішні ризики - інформаційна та територіальна політика Росії, яка спрямована на підрив суверенітету й цілісності України.

Завдяки сучасним інформаційно-комунікаційним технологіям (ІКТ), здійснювалося формування потрібних регіональним владним і політичним структурам настроїв, установок, вимог тощо, які б забезпечували їх поточні і стратегічні інтереси разом із геополітичними інтересами сусідньої держави з її проектом «Русского мира». Інформаційно-ідеологічний стан в наші часи цілковито є наслідком функціонування ІКТ, а також інших засобів ідеологічного впливу в межах регіону. Підпадаючи під вплив регіональних ЗМІ і поступово під російський інформаційний простір, масова свідомість населення Донбасу формувалась згідно із заданими ними установками. Так само це стало фактором дезорганізації і дезінтеграції в Україні, якому довгі роки не надавалось належної уваги з боку центральної влади.

Одна з теорій потужного впливу масових комунікацій на населення - «формування порядку денного», яка пояснює методи підвищення інтересу громадськості до певних подій, особистостей, проблем, ідей через висвітлення їх в ЗМІ. Про нав'язливе використання ретроспективної символіки в ЗМІ вже йшлося. Інший хід російських піар-технологів - створення в соціальних мережах Інтернету так званих hate sites (місць ненависті), для яких вже існує спеціальний термін undemet. (на зразок мережного андеграунду). Треба також прийняти до уваги те, що одною із концептуальних засад нової російської ідеології поступово стає негативне ставлення до ЄС і особливо США, і відповідно до їх цінностей, демократичного устрою, що також є «на порядку денному» у ЗМІ.

Найбільша небезпека полягає в тому, що в сучасних умовах відбувається переміщення ІКТ із сфери соціальних комунікацій в сферу маніпулювання, чим створюються умови для необмеженого та небезпечного деструктивного впливу інформаційного простору на свідомість людини та її поведінку, і управління сприйняттям індивідом соціокультурної реальності, навіть конструюючи штучну соціальну реальність. В умовах втрати достовірності і довіри до реальних ЗМІ, люди все частіше звертаються до віртуального спілкування, до соціальних мереж, стаючи майже їх заручниками і одночасно пропагандистами. На численних форумах учасники обмінюються думкою щодо будь-яких явищ політики, культури, мистецтва, історичних подій тощо, і разом формують їх спільну оцінку. Це явище виникло на вільних, спонтанних засадах, але зараз вже повною мірою використовується в заданих цілях. Для цього створюються спеціальні (короткочасні) он-лайнові спільноти, які займаються розміщенням в чатах, форумах, новинах повідомлень і коментарів необхідного змісту, укорінення його в суспільній свідомості. Потім через користувачів мереж розповсюджуються ідеї, які будуть підтримані і ретрансльовані великою кількістю таких самих користувачів, що вводяться в оману. Таке активне керування думкою громадськості, навіть створення штучної громадської думки отримало назву «астротурфинг», і доволі часто використовується політичними і провладними структурами у своїх цілях і на- мірах Корнивская В.О. Роль профессионализма в про- Корнивская // Экономическая теория. - 2012. - №3. -

цессе преодоления информационной асимметрии /В.О. С.42-50.. Трансмісійний механізм астротурфингу засновано на високому рівні довіри користувачів соціальних мереж один до одного.

Останнім часом почали застосовуватися такі технології маніпулювання свідомістю Інтернет-користувачів - спеціальний найом Інтернет- коментаторів (в Китаї їх кількість досягає декількох десятків тисяч - «50-центова армія») і навіть є відомості про створення центрів для їх підготовки і виконання завдань, в тому числі і в Росії84.

Таким чином, можна зробити висновок, що впродовж останніх двох століть на Донбасі сформовано значний за чисельністю людський потенціал, який має специфічну суперечливу регіональну ідентичність, сформовану в ході історико-культурного та соціально-економічного розвитку території. В умовах накопичення ризик-потенціалу на регіональному та національному рівнях та під впливом інформаційної війни, розв'язаної Росією, суперечності, закладені в регіональній ідентичності населення Донбасу, спрацювали в несподіваний руйнівний спосіб - викликали сепаратиський рух, підтриманий Росією, що призвело до масштабного збройного протистояння.

Наслідком є численні матеріальні та людські втрати, зниження обсягів економічної діяльності та доходів населення, розділення Донбасу на дві території - непідконтрольну та підконтрольну Україні.

Доля непідконтрольної території поки що не визначена, однак є ризик її втрати для України, оскільки впродовж останнього року там формується не український економічний та соціальний простір (рубльова зона, російські стандарти в бухгалтерському обліку, в освітніх закладах тощо), а соціокультурна орієнтація населення все більше віддаляється від України.

Існують суттєві проблеми і ризики для соціального розвитку на підконтрольній Україні території Донбасу. Вони пов'язані з проблемами безробіття та низьких доходів, наявністю значної кількості вимушених переселенців та потребами їх облаштування і підтримки. Слід відзначити, що і на підконтрольній Україні території значна частка населення має досить сильні проросійські настрої, ностальгію за втраченим радянським раєм та упереджене відношення до центральної влади України, звинувачуючи її у всіх бідах, що випали країні. Все це в сукупності може бути чинником подальшої нестабільності та соціального протесту.

Для подолання цих ризиків важливо розробити та реалізувати потужну програму відродження та більш тісної інтеграції Донбасу в економічний та соціокультурний простір України. Це можливе за умов економічного зростання, інтенсивної розбудови культурного потенціалу України, реальних реформ та забезпечення справедливості, вирішення проблем внітрішніх переселенців.

Стаття надійшла до редакції 03.09.2015

Прийнято до друку 16.09.2015

Размещено на Allbest.ru