Размещено на http://allbest.ru

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

“Ринок праці в Україні”

ПЛАН

Вступ

Розділ І. Ринок праці в економічній системі

1.1 Праця як головний елемент виробничо-господарської діяльності

1.2 Поняття ринку праці, його елементи і функції. Структура, типи і форми ринків праці

1.3 Попит і пропозиція праці. Рівновага на ринку праці

1.4 Праця - це ресурс суспільства

1.5 Індивідуальна пропозиція праці

Розділ ІІ. Різновиди ринків праці.

2.1 Монопсонічний ринок праці в Україні

2.2 Конкурентний ринок праці в Україні

2.3 Попит та пропозиція праці на конкурентному ринку

2.4 Порівняння монопсонічного і конкурентного ринку праці

2.5 Двостороння монополія на ринку праці

Розділ ІІІ. Сучасний ринок праці в Україні

3.1 Особливості формування ринку праці в Україні

3.2 Державна політика зайнятості в Україні

3.3 Проблеми на ринку праці в Україні, шляхи вирішення

Висновки

Додатки

ВСТУП

Тема даної курсової роботи: “Ринок праці”. Актуальність дослідження даної теми зумовлена тим, що в сучасних умовах розвитку економіки особливої актуальності набувають проблеми ефективної зайнятості населення України, створення ринку робочої сили і запобігання масового безробіття. Ринок праці посідає центральне місце серед інших ринків. Він перебуває під впливом багатьох факторів, більшість яких залежить від товарного ринку. Кон'юнктура ринку формується під впливом стану економіки, способу господарювання і структурних змін, технічного і організаційного рівня підприємств, кількісно-якісної збалансованості засобів виробництва і робочої сили. Але, представлений людським фактором виробництва, ринок праці здатний не тільки діяти в межах певних завдань, а й самостійно створювати умови для їх вирішення.

Недооцінка сфери зайнятості в останні роки щодо її впливу на розвиток економіки, рівень та якість життя населення призвела до того, що механізм зайнятості був не стільки каталізатором, скільки гальмом економічних реформ. В Україні сформувався ринок праці з обмеженим попитом.

В зв'язку з цим проблеми зайнятості і безробіття набувають дедалі більшої актуальності. Методологічною основою дослідження зайнятості і безробіття є теоретичні положення класичної і кейнсіанської теорій, технологічної і марксистської теорій безробіття.

Теоретичні, методичні та прикладні аспекти актуальних проблем ринку праці дістали значного розвитку в роботах українських вчених економістів Л.К.Безчасного, Д.П.Богині, Л.І.Воротіної, М.І.Долішнього, С.М.Злупка, Є.П.Качана, І.І.Лукінова, Ю.В.Ніколенка, Ю.І.Палкіна, О.М.Уманського, О.А.Устенка, Д.М.Черваньова, А.А.Чухна, А.Г.Горілого.

Актуальними проблемами даного дослідження є зайнятість і безробіття в Україні, зокрема, суть і форми зайнятості, причини, рівень і форми безробіття, особливості його прояву в територіальному аспекті. Особливої уваги вимагають питання прогнозування ринку праці й особливостей його формування в Україні, проблема створення ефективної системи зайнятості населення. Враховуючи досвід капіталістичних країн щодо регулювання ринку праці, розглядаються питання щодо ролі державних служб зайнятості, оскільки ймовірним є зростання чисельності безробітних, збільшення періоду пошуку відповідної роботи. В роботі висвітлюються напрямки соціального захисту населення, оскільки цього вимагають зростання армії безробітних, померизація суспільства тощо.

Сучасний етап розвитку зв'язаний з новим поглядом на робочу силу як на один із ключових ресурсів економіки. Цей новий погляд - свідчення реального росту ролі людського фактора в умовах технологічного етапу НТР, коли в наявності пряма залежність результатів виробництва від якості, мотивації і характеру використання робочої сили в цілому й окремого працівника зокрема.

Зростання ролі людського фактора у виробництві підтверджено результатами економічних досліджень ведучих американських учених. Починаючи з 1929 року головним джерелом росту продуктивності праці і національного доходу США в тріаді «праця - земля - капітал» є перший фактор, що охоплює сукупність освітніх, кваліфікаційних, демографічних і культурних характеристик робочої сили. Вкладення засобів у людські ресурси і кадрову роботу стають довгостроковим фактором конкурентноздатності і виживання фірми в умовах ринкової економіки. Не випадково прямі витрати приватного бізнесу в США на усі виды навчання зросли вже до початку 80-х років до 30 млрд. дол., а повні приватні і державні витрати з урахуванням виплат компенсацій за время навчання досягли 100 млрд. дол. праця ринок україна мотивація

В епоху високорозвиненої ринкової цивілізації роль ринку праці в еволюції економіки безупинно зростає. Зв'язано це з тим, що в міру розширення і поглиблення, особливо в останні два десятиліття, науково - технологічної революції, освоєння високоскладних технологій і поширення ЕОМ народне господарство вже не може обходитися без масової творчої діяльності.

У нових, більш ефективних організаційних умовах відбувається з'єднання робочої сили і робочих місць, включення в інноваціно-виробничий процес творчого потенціалу трудящих, підготовка і перепідготовка кадрів, рішення проблем соціального захисту трудящих і т.п.

Інтенсивна економіка, що живе в режимі періодичного технологічного й організаційного відновлення, поступово перетворюється в економіку безупинного розвитку, для якої характерно практично постійне удосконалювання методів виробництва, принципів керування, експлуатаційних характеристик товарів і форм обслуговування населення.

Ринок праці стає найважливішою ланкою національної і світової ринкової цивілізації, на ньому формуються трудові ресурси творчого типу, що здійснюють повсякденну еволюцію суспільства. Мова йде про ту чи іншу форму ініціативи, виробничої самостійності, прагненні до удосконалювання технології і методів обслуговування населення.

В даній курсовій роботі планується дослідити такі питання як місце ринку праці в економічній системі, різновиди ринків праці, сучасний стан ринку праці в Україні.

Гадаємо, що вивчення саме цих напрямків дасть змогу якнайповніше розкрити обрану тему дослідження.

РОЗДІЛ І. РИНОК ПРАЦІ В ЕКОНОМІЧНІЙ СИСТЕМІ

1.1 Праця як головний елемент виробничо-господарської діяльності

Робоча сипа -- це сукупність фізичних та розумових здібностей людини, її здатність до праці. Як головна умова виробництва у будь-якому суспільстві робоча сила має весь час діяти. Цей процес дістав назву її споживання. Інакше кажучи, споживання робочої сили є сама праця, її ще називають «живою працею».

Праця -- діяльність людини, спрямована на зміну предметів та сил природи з метою задоволення її потреб. Вона є винятково якістю людини.

Тварини також виконують окремі трудові операції, користуються природою і вносять в неї певні зміни. Проте вони роблять це інстинктивно. Праця ж як усвідомлена діяльність властива лише людині.

Наприклад, архітектор, на відміну від бджоли, яка з Інстинкту створює соти, спочатку в уяві складає ідеальний образ майбутньої будівлі, а згодом з допомогою креслень, малюнків, розрахунків створює її.

У процесі праці змінюється не лише природа, а й сама людина, нагромаджуючи знання, досвід, уміння. У цьому розумінні праця створила людину і є головним чинником її розвитку і вдосконалення [8, c.190].

Засоби виробництва (речовий фактор) самі по собі - це купа мертвих речей. Для того, щоб почався процес виробництва, їх необхідно поєднати з робочою силою (особистий фактор).

Лише жива праця спроможна воскресити з мертвих і перетворити в діючі засоби виробництва. А це означає, що вирішальним елементом будь-якого виробництва є людина з її умінням, виробничим досвідом, навичками до праці.

Отже, особистий та речовий фактори виробництва повинні постійно взаємодіяти. В результаті такої взаємодії факторів виробництва виникає нова категорія - продуктивні сили. Ще А.Сміт говорив, що праця є батьком багатства, а земля (природа) його матір'ю.

1.2 Поняття ринку праці, його елементи і функції. Структура, типи і форми ринків праці

Ринкова система являє собою сукупність взаємозв'язаних ринків, які охоплюють різноманітні сфери людської діяльності. Ці ринки взаємодіють між собою на основі цін, що формуються на них під впливом попиту і пропозиції, конкуренції тощо. Ринкові ціни є тією інформацією, що дає змогу постачальникам і споживачам ресурсів приймати необхідні економічні рішення та погоджувати їх.

Складовими ринкової системи є: ринок товарів (сировини, матеріалів, палива, готових виробів, проектних робіт, наукових досліджень, послуг, житла), ринок капіталу (інвестицій, цінних паперів, і грошей (кредитів)) і ринок праці.

Ринок праці -- це передусім система суспільних відносин, пов'язаних із купівлею і продажем товару “робоча сила”. Крім того, ринок праці є сферою працевлаштування, формування попиту й пропозиції на робочу силу. Його можна трактувати і як механізм, що забезпечує узгодження ціни та умов праці між роботодавцями і найманими працівниками.

Особливість ринку праці полягає в тому, що він охоплює не тільки сферу обігу товару “робоча сила”, а й сферу виробництва, де найманії й працівник працює. Відносини, що тут виникають, зачіпають важливі соціально-економічні проблеми, а тому потребують особливої уваги з боку держави.

У ринковій економіці ринок праці охоплює всіх здатних працювати: як зайнятих, так і не зайнятих найманою працею. Серед незайнятих розрізняють такі групи працездатних людей:

* особи, що не працюють, але бажають працювати й шукають роботу (безробітні, які мають відповідний статус; особи, які мають вперше приступити до трудової діяльності; особи, які шукають зайняття після перерви в роботі);

* особи, котрі хоча і мають роботу, проте не задоволені нею і шукають друге місце основної або додаткової роботи;

* особи, які зайняті, проте явно ризикують утратити роботу і тому шукають друге місце роботи [1, c.17].

Указані категорії людей і визначають пропозицію праці на ринку праці.

Отже, ринок праці -- це ринок найманої праці. Він охоплює відносини від моменту наймання працівників на роботу до їхнього звільнення.

Для виникнення, формування й функціонування ринку праці необхідні певні умови. Насамперед мають бути забезпечені правові умови функціонування цього ринку, зокрема можливість вільного пересування на ньому громадян, вільного вибору роботи, тобто юридична свобода працівника, можливість самостійно розпоряджатися своєю здатністю працювати. Проте цього недостатньо, оскільки, з економічного погляду, власник робочої сили змушений продавати її тоді, коли у нього немає всього необхідного для ведення свого господарства як джерела для одержання засобів існування, або коли дохід з інших джерел є недостатнім.

Покупцем товару “робоча сила” на ринку виступає підприємець, який має все необхідне для ведення власного господарства. Крім своєї праці, підприємець залучає інших працівників за певну грошову винагороду. Відбувається обмін індивідуальної здатності до праці на засоби існування, необхідні для відтворення робочої сили, а також здійснюється розміщення працівників у системі суспільного поділу праці країни.

Важливою умовою формування й функціонування ринку праці є відповідність працівника вимогам робочого місця, а запропонованого місця -- інтересам працівника.

Ринок робочих місць як складова ринку праці, що відбиває потребу у робочій силі, передусім характеризується кількістю вакансій на підприємствах і в організаціях. При цьому беруть до уваги вакансії як тих підприємств і організацій, які вже функціонують, так і тих, що тільки вводяться в дію. Крім того, враховуються і ті робочі місця, на яких працівники не задовольняють роботодавця, і тому він шукає їм заміну.

Необхідними умовами функціонування ринку праці є також організація єдиної, замкненої по території країни й ефективно діючої системи бірж праці; широкомасштабна система професійної орієнтації, професійного навчання, підвищення кваліфікації і перепідготовки; наявність у територіальних органів виконавчої влади необхідних фінансових і матеріальних коштів, достатніх для організації ефективної роботи системи працевлаштування, організації громадських робіт, стимулювання зайнятості; соціальна підтримка громадян, включаючи безробітних і членів сімей, які перебувають на їхньому утриманні, та ін.

Елементами ринку праці є: товар, який він пропонує, попит, пропозиція та ціна. У сучасній економічній літературі відсутня однозначна відповідь на запитання, що вважати товаром на ринку праці:

роботу силу, працю чи послуги праці? Проте більшість авторів схильні до думки, що товаром на ринку праці є індивідуальна робоча сила.

Індивідуальна робоча сила являє собою сукупність фізичних та духовних якостей людини, які використовуються у процесі виробництва товарів і послуг.

Робоча сила, як зазначалося, є об'єктом купівлі-продажу. Купівля товару “робоча сила” називається найманням на роботу. При цьому робоча сила називається найманою робочою силою, а працівник -- найманим працівником. Працівник продає свою робочу силу підприємцю на певний період, залишаючись власником цього товару.

Найманий працівник і підприємець юридичне рівноправні і користуються правами людини й громадянина однаковою мірою. Відносини між найманим працівником та роботодавцем оформлюються трудовим договором (контрактом). У цьому документі вказуються взаємні права й обов'язки обох сторін щодо виконання умов купівлі-продажу робочої сили. Згідно з трудовим договором найманий працівник повинен працювати в організації підприємця за певною професією, кваліфікацією, мати певне робоче місце й дотримуватися режиму праці цієї організації. Підприємець зобов'язаний виплачувати найманому працівникові заробітну плату відповідно до його кваліфікації і виконаної роботи, забезпечувати умови праці, які передбачені законодавством про працю та зайнятість, колективним договором і трудовим договором (контрактом).

Елементами ринку праці є також попит на робочу силу та ЇЇ пропозиція. Попит може бути індивідуальним і сукупним.

Сукупний попит на робочу силу -- це ринковий попит з боку всіх фірм, організацій, представлених на ринку.

Індивідуальний попит на робочу силу-- це попит окремого роботодавця (підприємця, фірми). Він залежить від:

* попиту на продукцію фірми, тому що робоча сила необхідна як виробничий ресурс для виробництва інших товарів і послуг, тобто попит на робочу силу залежить від попиту на продукт фірАіи, організації;

* стану виробництва, зокрема, особливостей технологічного процесу, розмірів і ефективності капіталу, який використовується, методів організації виробництва й праці тощо;

* якості праці, що визначається рівнем освіти, професійністю, продуктивністю працівника;

* фонду заробітної плати, який може роботодавець запропонувати для наймання певної кількості працівників, оскільки чим більший загальний розмір цього фонду, тим більше найманих працівників може найняти роботодавець, і навпаки, чим вища заробітна плата кожного працівника, тим менша кількість їх за допомогою фонду зарплати буде найнята.

Регулювання попиту на робочу силу потребує аналізу факторів, які впливають на нього. Збільшення попиту можна досягти шляхом його стимулювання через створення нових постійних або тимчасових робочих місць, розвиток нестандартних форм зайнятості, прямих інвестицій у створення і реконструкцію робочих місць. Зростанню попиту сприяє також: упровадження пільгового оподаткування й кредитування для тих галузей і регіонів, в яких доцільно збільшити кількість робочих місць; застосування прямих виплат підприємствам за кожного найнятого працівника, відшкодування підприємству витрат, пов'язаних із пошуком, навчанням та найманням на роботу працівників.

Водночас мають бути установлені певні юридичні обмеження щодо зростання зайнятості, зокрема через надання можливості індивідуального регулювання робочого часу, зняття обмежень щодо скорочення кількості працівників, можливості звільнення їх у разі зменшення обсягу робіт [6, c.34].

Держава повинна економічно заінтересовувати підприємства брати участь у забезпеченні зайнятості менш конкурентоспроможних верств населення, таких як молодь, інваліди, жінки з малими дітьми. Для цього доцільно встановлювати пільги за плату до бюджету за використання робочої сили цих груп населення, дотації для створення спеціалізованих робочих місць, організації профнавчання тощо.

У разі скорочення попиту на робочу силу доцільна жорсткіша кредитна політика, встановлення додаткового податку за використання праці трудівників, зменшення інвестицій тощо.

Формування попиту на робочу силу здійснюється під впливом таких факторів: приросту величини трудових ресурсів, співвідношення зайнятого і Незайнятого населення, використання мало конкурентних груп населення, особливостей пенсійного законодавства, а також кадрової політики на кожному підприємстві.

Пропозиція робочої сили характеризує чисельність працездатних людей з урахуванням їх статі, віку, освіти, професії, кваліфікації та ін.

Співвідношення між попитом на робочу силу та її пропозицією в Україні за останні роки свідчила про загострення ситуації на ринку праці. Тривала стійка тенденція до зростання пропозиції робочої сили та скорочення попиту на неї. На початок 1998 р. на кожне вільне робоче місце претендувало майже 20 осіб. Починаючи з 1999 р. ситуація поступово покращувалася і вже на сьогодні такої катастрофічної картини не спостерігаєтсья, на кожне вільне робоче місце на початку 2004 р. претендувало близько 6-7 осіб.

Кон 'юнктура ринку -- це співвідношення попиту і пропозиції праці на даний період, яке визначає ставки заробітної плати на конкретні види праці та рівень зайнятості населення.

Виділяють три типи кон'юнктури:

* трудодефіцитна, коли на ринку праці спостерігається нестача пропозиції праці;

* трудонадлишкова, коли існує велика кількість безробітних і відповідно надлишок пропозиції праці;

* рівноважна, коли попит на працю відповідає її пропозиції.

Кожен тип ринкової кон'юнктури властивий тому чи іншому регіонові або сфері прикладання праці, утворюючи в сукупності загальний ринок праці в країні.

Співвідношення попиту на робочу силу та її пропозиції складається під впливом конкретної економічної та соціально-політичної ситуації, зміни ціни робочої сили (оплати праці), рівня реальних доходів населення. Залежність цих величин графічно зображено на рис. 1.

З рисунка видно, що у міру зниження рівня реальної заробітної плати (ціни робочої сили) попит на робочу силу з боку роботодавців і відповідно зайнятість зростають. Зростання реальної заробітної плати супроводжується збільшенням пропозиції робочої сили. У точці перетину цих кривих попит і пропозиція робочої сили збігаються, тобто виникає рівновага на ринку праці. Якщо ціна робочої сили вища від рівноважної, має місце безробіття, якщо нижча -- дефіцит працівників.

На практиці загальна і структурна рівновага попиту і пропозиції робочої сили практично є недосяжними. Кон'юнктура ринку праці безпосередньо впливає на ціну робочої сили.

Рис. 1. Попит і пропозиція на ринку праці

Ціна робочої сили має забезпечувати придбання на ринку такої кількості споживчих товарів і послуг, щоб працівник міг:

* підтримати свою працездатність і одержати необхідну професійно-кваліфікаційну підготовку;

* утримувати сім'ю і виховувати дітей, без чого ринок праці не зможе поповнюватися новою робочою силою замість тієї, котра вибуває;

* підтримувати нормальний для свого середовища рівень культури і виконувати обов'язок громадянина суспільства, що також потребує витрат.

Ціна робочої сили виступає у вигляді заробітної плати. Зауважимо, що висока заробітна плата обмежує можливості підприємця в найманні додаткових працівників, скорочуючи попит на них, і навпаки, низький рівень зарплати дає можливість збільшити кількість робочих місць.

Ринок праці виконує такі функції:

* узгоджує економічні інтереси суб'єктів трудових відносин;

* забезпечує конкурентне середовище кожної зі сторін ринкової взаємодії;

* забезпечує пропорційність розподілу робочої сили відповідно до структури суспільних потреб і розвитку техніки;

* підтримує рівновагу між попитом на робочу силу та її пропозицією;

* формує резерв трудових ресурсів для забезпечення нормального процесу суспільного відтворення;

* сприяє формуванню оптимальної професійно-кваліфікаційної структури;

* стимулює працю, установлює рівноважні ставки заробітної плати;

* впливає на умови реалізації особистого трудового потенціалу;

* дає інформацію про структуру попиту і пропозиції, ємність, кон'юнктуру ринку тощо.

Основними суб'єктами ринку праці, як зазначалося, є роботодавець і найманий працівник. Останній має право розпоряджатися своєю здатністю до праці. Він є власником, носієм і продавцем своєї робочої сили. Роботодавець є покупцем цього товару.

Для найманого працівника основним джерелом засобів існування й індивідуального відтворення є його праця.

Суб'єктами ринку праці є також посередники між роботодавцями і найманими працівниками -- держава, профспілки і спілки роботодавців.

Ринковий механізм являє собою єдність двох складових: стихійних регуляторів попиту і пропозиції робочої сили і регулюючого впливу держави на ці процеси.

Регулювання ринку праці здійснюється для забезпечення відповідності між попитом на робочу силу та її пропозицією за обсягом і структурою, тобто має на меті досягнення їх ефективної збалансованості.

В умовах ринкових відносин будь-які диспропорції у виробництві призводять до порушення пропорцій ринку праці, тобто співвідношень між сукупною величиною попиту на робочу силу та її пропозицією, попитом на робочу силу та її пропозицією за галузями, регіонами; співвідношення між попитом на окремі професії, спеціальності та їх пропозицією [10, c.97].

Розрізняють зовнішній, або професійний, ринок праці і внутрішній ринок.

Зовнішній ринок охоплює відносини між продавцями і покупцями робочої сили в масштабах країни, регіону, галузі. Це відносини, що виникають з приводу наймання працівників відповідної професії, спеціальності, а отже, потребують жорсткої класифікації робіт і чіткого визначення їх змісту.

На зовнішньому ринку діють галузеві профспілки, які об'єднують працівників окремих галузей, а також профспілки, які об'єднують працівників за професіями. Зовнішній ринок характеризується значною плинністю кадрів, тобто він припускає можливість вільного переходу з одного місця роботи на інше.

Внутрішній ринок передбачає рух кадрів всередині підприємства, переміщення з однієї посади (роботи) на іншу. Це переміщення може відбуватися як по горизонталі, так і по вертикалі. По горизонталі -- переведенням на інше робоче місце без змін у кваліфікації, без підвищення в посаді. По вертикалі -- переведенням на інше робоче місце з підвищенням у посаді або на роботу, що потребує вищої кваліфікації.

Розвиток внутрішнього ринку сприяє зниженню плинності кадрів, оскільки підприємство заінтересоване в збереженні працівників, які знають специфіку його виробництва.

Профспілки об'єднують працівників підприємства незалежно від їхніх професій. Зайнятість тут гарантується більшою мірою, ніж на зовнішньому ринку праці, що, у свою чергу, сприяє підвищенню ефективності використання трудового потенціалу.

Зовнішній і внутрішній ринки тісно пов'язані. У країнах з розвинутою економікою може переважати як один, так і інший ринок праці.

Наприклад, у США переважає зовнішній ринок праці, в Японії -- добре організований внутрішній ринок.

Практика функціонування ринків праці в багатьох країнах свідчить про існування відкритого і прихованого ринків праці.

На відкритому ринку представлене все працездатне населення. Це насамперед організована, офіційна частина ринку -- населення, яке перебуває на обліку в державних службах зайнятості, тобто безробітні, а також випускники державної служби професійного навчання. Друга, неофіційна, частина охоплює тих громадян, які намагаються влаштуватися на роботу через прямі контакти з підприємствами або з недержавними структурами працевлаштування і професійного навчання.

До прихованого ринку належать працівники, які зайняті на підприємствах і в організаціях, проте мають велику ймовірність опинитися без роботи з причини зниження темпів розвитку виробництва, його конверсії, ліквідації колишніх економічних і виробничих взаємозв'язків.

Ринок праці підрозділяється на окремі частини -- цільові ринки, які називаються сегментами.

Сегментація ринку праці-- це поділ працівників і робочих місць на замкнуті сектори, зони, які обмежують мобільність робочої сили своїми рамками.

Ознаками сегментації можуть бути:

* територіальне положення -- регіон, місто, район тощо;

* демографічні характеристики -- статево-віковий і сімейний склад населення;

* соціально-економічні характеристики -- рівень освіти, професійно-кваліфікаційний склад працівників, стаж роботи тощо;

* економічні критерії -- розподіл покупців за формами власності, за їхнім фінансовим станом; розподіл продавців за рівнем матеріальної забезпеченості та ін.;

* психографічні показники -- особисті якості працівників, їх належність до певних верств і прошарків суспільства тощо;

* поведінкові характеристики -- мотивація зайнятості та ін. Великого значення набуває створення сегментів для тих, хто особливо потребує соціальної підтримки з боку держави. Це такі малоконкурентоспроможні групи осіб, яким потрібна робота: молодь, котра досягла працездатного віку, працівники похилого віку, інваліди, жінки з дітьми.

Залежно від того, які склалися стосунки між найманими працівниками і роботодавцями, в який спосіб регулюються ці відносини, ринок праці може бути жорстким або гнучким.

До 70-х років XX ст. у країнах розвинутого капіталізму, для яких на той період характерними були економічне зростання, повна зайнятість, маловідчутна інфляція, функціонував жорсткий ринок праці. Йому було притаманне державне регулювання і великий вплив профспілок.

Ринок характеризувався гарантією і стабільністю зайнятості, що забезпечувалося політикою повної зайнятості та системою соціального страхування, регламентацією звільнення працівників, забезпеченням трудящих стабільними доходами через узаконення статусу профспілок та їхніх прав, розробленням систем оподаткування та допомоги, які гальмують процес поляризації доходів, стабільністю місця роботи, її безпеки [8, c.210].

Структурна перебудова в економіці цих країн в умовах жорсткого ринку супроводжувалася кризовими явищами у виробництві, зростанням безробіття. Це призвело до поширення концепції гнучкого ринку праці. Його можна характеризувати як форму пристосування ринку праці до структурної перебудови економіки.

Гнучкість ринку праці передбачає:

* оперативне реагування на зміни кон'юнктури ринку праці, тобто зміни попиту, пропозиції і цін, що виявляється відповідно у зміні обсягу, структури, якості та ціни робочої сили;

* територіальну та професійну мобільність працівників;

* гнучкість підприємства, яка виявляється в гнучкому регулюванні обсягів продукції, що випускається, у використанні нових форм організації виробництва і праці, управління кадрами;

* різноманітність форм наймання і звільнення;

* різноманітність форм професійно-кваліфікаційної перепідготовки;

* гнучкість диференціації заробітної плати;

* гнучкість у регулюванні витрат на робочу силу;

* гнучкість режимів роботи та розподілу робочого часу;

* різноманітність методів і форм соціальної допомоги;

* різноманітність методів і форм зайнятості.

На підприємствах зазначені вимоги забезпечуються зокрема, введенням режимів неповного робочого часу (скороченого робочого дня), надомної праці, роботи за викликами, гнучких режимів робочого часу, а також найманням тимчасових працівників.

1.3 Попит і пропозиція праці. Рівновага на ринку праці

На ринках факторів виробництва, як і на ринках благ, рівновага встановлюється внаслідок взаємодії попиту і пропозиції в умовах різних ринкових структур. Візьмемо як приклад ринок праці.

Розглянемо досконалу конкуренцію. Якщо на ринку панує досконала конкуренція, то ставка заробітної плати і рівень зайнятості визначаються точкою перетину кривих ринкового попиту і ринкової пропозиції. Рівноважна комбінація w*, L* виражає стан повної і ефективної зайнятості.

У даній ситуації зайнятість повна в тому розумінні, що всі бажаючі запропонувати за існуючої ціни певну кількість праці можуть, реалізувати це бажання. Наявний обсяг трудових ресурсів може перевищувати L* і дорівнювати, наприклад, L1.



Рис. 2. Попит і пропозиція на ринку досконалої конкуренції

Але це означає, що існує безробіття: просто за ціни w* люди не хочуть запропонувати праці більше, ніж L*.

Зайнятість в обсязі L* є ефективною тому, що за такої зайнятості гранична виручка від граничного продукту праці дорівнює граничним витратам на працю. Це випливає із того, що в основі DL лежать криві MRPL окремих фірм.

Якщо б певним чином вдалося умовити людей продати за існуючої ціни кількість праці L1-L*, що залишилось, то ефективність виробництва знизилась б, оскільки доход, отриманий від додаткової кількості праці, був би меншем від затрат на їх придбання.

Площа EAB на графіку показує втрати суспільства, що при цьому виникають. У ситуації, зображеній на графіку, рівноважна ціна праці перевищує ціну пропозиції всіх одиниць використаної праці, крім останньої.

Внаслідок цього утворюється економічна рента, що дорівнює площі w0Ew*. Економічна рента є різновидом надлишків виробництва (продавця), оскільки вона виникає при продажу факторів. Але оскільки ренту отримує споживач (а не фірма), то її можна трактувати як надлишок споживача [11, c.205].

Величина економічної ренти залежить від еластичності пропозиції фактора: за досконалої еластичності пропозиції рента відсутня, а за досконалої нееластичності пропозиції вся виручка від продажу послуг фактора є рентою.

Структура заробітної плати та умов праці, що формуються під впливом ринкових сил, визначають рівень добробуту працівників та їх сімей. Не випадково, що у всіх країнах держава бере активну участь у регулюванні ринку праці.

Працю і капітал можна розглядати як безпосередньо «конкуруючі фактори виробництва». Раніше було встановлено, що фірма прагне поєднати ці фактори виробництва таким чином, щоб співвідношення граничного продукту до витрат на придбання кожної одиниці ресурсу було однаковим:

За такої умови фірма забезпечує мінімальні витрати виробництва. Прагнучи до цього, вона здійснює переливання коштів між факторами виробництва, що зумовлює відповідну зміну попиту на фактори виробництва.

Існує багато варіантів, коли фірми можуть виробляти продукт з найменшими витратами виробництва. Але можна виділити тільки єдиний рівень обсягу виробництва, за якого досягається максимальний прибуток. Як було встановлено, в такому випадку реалізується правило: MC= MR.

Ця умова на ринку ресурсів перетворюється на таке правило для кожного ресурсу:

PL = MRPL; PK = MRPK

Інакше цю умову можна записати так:

.

1.4 Праця - це ресурс суспільства

Ринок праці (робочої сили) є однією з найважливіших ланок у розвиненій ринковій системі й означає надання прав кожній людині на вільний продаж своєї робочої сили за власним бажанням і вибором на засадах трудового найму.

Такий вибір визначається суспільними потребами та індивідуальними можливостями, і тому заробітна плата працівників залежить від вартості робочої сили, попиту та пропозиції на неї.

Об'єктом купівлі-продажу робоча сила стає за умов існування, з одного боку, вільного вибору професії або виду діяльності, що передбачає вільне переміщення людини в межах країни і за її межами, придбання будинку, квартири або оренди її на певний час, а з іншого боку, -- вільного вибору між зайнятістю і незайнятістю в суспільному виробництві.

Інакше кажучи, не тільки людина, яка здатна до праці, може це робити чи не робити, а й той, хто наймає робочу силу, також має право на вибір. А це означає, що невіддільним атрибутом ринку праці є безробіття -- надзвичайно складна економічна і соціальна проблема для будь-якої країни [17, c.54].

Ринок робочої сили дуже диференційований: працівники різняться рівнем підготовки і кваліфікації. Робочі місця також різняться ступенем монополізації. Ринок робочої сили складається з різних неконкуруючих груп певних професій. В особливу групу можна виділити некваліфіковану працю, яка не потребує спеціальної підготовки.

Як наслідок, на ринку виникають окремі зони співвідношення попиту і пропозиції кваліфікованої і некваліфікованої робочої сили.

Рис. 3. Попит і пропозиція кваліфікованої і некваліфікованої робочої сили

Більш високий доход від граничного продукту кваліфікованих працівників (MRP), більш висока ціна робочої сили, до того ж обмежена пропозиція таких видів праці обумовлюють дуже високу (wA) рівноважну зарплату. Навпаки, доход від граничного продукту праці некваліфікованого працівника, більш низькі витрати на його підготовку, більша пропозиція призводять в сукупності до того. що рівноважна зарплата буде значно нижчою (wb) [11, c.215]

Сучасна економічна теорія розглядає витрати на навчання і освіту як одну з форм інвестицій. Всі персоніфіковані інвестиції в “людський капітал” у перспективі повинні бути компенсовані. Ті професії, які вимагають більш тривалої й дорожчої підготовки, повинні оплачуватися вище. Компонентами освіти є професійні знання, інтелект, освіченість дисциплінованість та інтелігентність.

Від інвестицій у “людський капітал” виграють ті хто отримує роботу, так і роботодавці за рахунок підвищення кваліфікації й продуктивності праці.

Теорія ефективної зарплати наголошує на тому, що підвищення заробітної плати само по собі сприяє отриманню позитивного результату: зменшується плинність кадрів, створюється економія па етапі підготовки робочої сили, стимулюється продуктивність праці, стає зайвим складний внутрішньофірмовий контроль.

1.5 Індивідуальна пропозиція праці

Розглянемо індивідуальну функцію пропозиції праці. Будемо виходити з того, що при визначенні обсягу пропозиції праці індивід Уводиться так само, як при визначенні обсягу попиту на блага, тобто прагне максимізувати свою функцію корисності.

Вільний від роботи час індивід розглядає як благо хоча б тому, що воно необхідне для споживання всіх інших благ. Оскільки загальний час обмежений, то кожна година праці скорочує вільний час, а отже, і добробут суб'єкта. Щоб наочно уявити вплив вільного часу на добробут індивіда, побудуємо його карту байдужості в просторі двох благ: вільного часу (F) і грошей (M), які виражають усі інші блага .

Рис. 4. Карта байдужості

Карта байдужості характеризує переваги суб'єкті щодо різних комбінацій вільного часу і грошей. Випуклість кривих байдужості до початку координат вказує на те, що збереження добробуту індивіда додаткової години вільного часу повинно компенсуватися всезростаючою сумою грошей. Чим далі знаходиться крива байдужості від початку координат, тим вищий рівень добробуту вона зображає.

Якщо задана ціна праці, тобто кількість грошей, яку отримують за її одиницю, то можна дізнатися, скільки праці захоче продати індивід. Позначимо ставку погодинної зарплати w. Тоді грошовий заробіток індивіда визначатиметься за формулою

W = - (24 - F) w.

Рис. 5. Графічне зображення денного заробітку

Денний заробіток індивіда поданий графічно, утворює пряму заробітної плати. Кожна точка цієї прямої показує доступні індивіду за даної ставки заробітної плати варіанти поєднання вільного часу і грошей.

Кожна точка кривих байдужості показує бажані для індивіда поєднання цих же благ (вільного часу і грошей). Наклавши пряму заробітної плати на карту байдужості індивіда , яку кількість, праці він запропонує (від якої кількості вльного часу відмовитися) за ціни праці.



Рис. 6. Реакція індивіда на підвищення ціни праці

На графіку зображено реакцію індивіда на підвищення ціни праці. Підвищення парці, що збирається поворотом лінії зарплати за годинниковою стрілкою, спонукала індивіда збільшити пропозицію праці за рахунок скорочення вільного часу на величину F2-F1.

Реакція індивіда на зміну ціни праці, як і на зміну ціни блага, може бути поділена на дві складові - ефект заміщення і ефект доходу.

Щоб виділити ефект заміщення, необхідно до початкової кривої байдужості провести дотичну, паралельну новій лінії зарплати. На графіку ефект заміщення виражається у збільшенні робочого часу на F2-F0 годин. Підвищення ціни праці за інших різних умов збільшує її привабливість, і індивід в загальному бюджеті свого часу збільшує частку робочого часу. Ефекти заміщення завжди виявляються однаково: із зростанням ставки зарплати пропорція праці збільшується, а з зниженням ціни парці скорочує її пропозицію.

Підвищення ціни праці означає зростання добробуту суб'єкта, який має певну кількість праці. На графіку це виражається в переводі на більш віддалену від початку координат криву байдужості. Із зростанням добробуту цінність вільного часу для індивіда зростає, і він замінює частину робочого часу дозвіллям. Тому ефект доходу при збільшенні ставки зарплати виражається у зменшенні пропозиції праці. У випадку, зображеному на графіку, ефект доходу дорівнює різниці F1-F0. Коли ефект доходу за абсолютною величиною перевищує ефект заміщення, підвищення ставки зарплати супроводжується зниженням пропозиції праці. Це має місце за високих ставок зарплати. Тому індивідуальна пропозиція праці має вигляд кривої, що вигинається назад.

Рис. 7. Вплив оплати праці на пропозицію праці

Зростання оплати праці до W0 збільшує пропозицію парці. Коли зарплата знаходиться між W0 та W1, ефект доходу точно компенсує ефект заміщення, і пропозиція праці зовсім не еластична. Коли погодинна оплата стає більшою ніж W1, то зростання зарплати призводить до зменшення пропозиції послуг праці на ринку, і крива пропозиції вигинається назад [11, c.224].

РОЗДІЛ ІІ. РІЗНОВИДИ РИНКІВ ПРАЦІ

2.1 Монопсонічний ринок праці в Україні

Монопсонія - це ситуація на ринку з багатьма продавцями і лише одним покупцем. Монопсонія виникає на ринку праці, коли великому числу неорганізованих робітників, що пропонують працю, протистоїть єдиний покупець у вигляді фірми або спілки підприємців. Якщо розглядати такий ринок стосовно України, то в радянський період даний ринок праці був типовим для України.

На такому ринку кривою попиту є крива доходу монопсонії від граничного продукту праці. Крива ринкової пропозиції для монопсонії виступає у вигляді кривої середніх витрат на закупівлю праці. Добудована до неї крива граничних витрат в точці її перетину з кривою попиту визначать кількість праці, яка необхідна для максимізації прибутку монопсонії в короткому періоді.

Рис.8. Попит і пропозиція на монопсонічному ринку

Це означає, що монопсоніст може придбати ресурс за меншу ціну, ніж в умовах досконалої конкуренції.

Для монопсоніста (MICL) і середніх (ACL) витрат крива пропозиції праці збігається з кривою ринкової пропозиції (SL = ACL). Крива середніх витрат має нахил вгору, тому що монопсоніст повинен заплатити вищу ціну. якщо хоче купити більшу кількість фактора. Для фірми, що максимізує прибуток, обсяг купівлі визначається кривою граничних витрат. Кількість праці, що максимізує прибуток монополії. - IMH, за ціною - wmh .

Спілка підприємців, що протистоїть неорганізованим робітникам, найме менше праці і встановить нижчу ставку зарплати, ніж в умовах досконалої конкуренції. Однак безробіття не буде, оскільки за існуючої ставки зарплати пропонується лише LMH праці. Зайнятість в умовах монопсонії не є ефективною, адже гранична виручка від граничного продукту праці перевищує граничні витрати на працю. Отже, з позицій суспільства збільшення зайнятості стає економічно доцільним.

Рис. 8.

З тієї ж причини, за якої у монополії, що максимізує прибуток, відсутня функція пропозиції, монопсонія, що прагне до максимуму прибутку, не має функції попиту. В точці Курно монопсонії можуть одночасно перетинатися декілька кривих граничних витрат на фактор, який купують, що відповідають різним кривим його пропозиції .

Перпендикуляр, що проведений з точки Курно, вкаже на декілька різних цін, якими можна купити одну і ту ж кількість фактора, який максцмізує прибуток. Отже тут не існує однозначної залежності між ціною і обсягом попиту монопсонії.

Можливі також ситуації, коли різні кількості факторів виробництва, що забезпечують максимальний прибуток, монопсонія може купувати за однаковою ціною. Таким чином, однозначної залежності між ціною і обсягом попиту за монопсонії не існує [10, c.183].

2.2 Конкурентний ринок праці в Україні

Особливість конкурентного ринку праці в Україні та в світі як ринку фактора виробництва полягає у припущенні щодо абсолютної мобільності праці - здатності робітників необмежено переміщувати послуги своєї праці від однієї фірми до іншої в межах національної економіки і незалежно від спеціалізації ринків праці. Мобільність праці є аналогом умови вільного входження та виходу фірми на ринок. Однорідність праці полягає в тому, що працедавці не розрізняють послуги праці, які можуть надаватися різними робітниками; різні кваліфікація, досвід робітників не беруться до уваги на повністю конкурентному ринку.

Фірма визначає попит на працю, входячи із співставлення вигод від використання праці з її вартістю. Зокрема, при аналізі доцільності збільшення використання обсягів праці на одиницю порівнюють додаткові вигоди із додатковою вартістю. Додаткові вигоди, тобто граничний продукт в грошовому виразі (ГПГВl) - це додаткова виручка, яка виникне від продажу додаткової одиниці продукції, що вироблена завдяки використанню додаткової одиниці праці.

Пропозиція праці - співвідношення між ставкою заробітної плати та обсягом праці, який власник цього ресурсу (домогосподарство) бажає та може запропонувати працедавцям на ринку за інших незмінних умов.

В основі індивідуальної пропозиції праці є раціональним вибір між цінністю благ, які міг би придбати найманий робітник за рахунок доходу, що утворився від продажу праці, та цінністю відпочинку для цього індивіда.

Якщо вважати, що доход і відпочинок - нормальні блага, тоді при збільшенні споживання кожного з них корисність для індивіда теж зростає.

Характерною також є гранична норма заміщення доходу відпочинком, яка показує від скількох доларів добового доходу міг би відмовитись індивід при збільшенні добового відпочинку на годину за умови незмінності корисності.

Якщо припустити, що єдиним джерелом доходу індивіда є заробітна плата із годинною ставкою Х, а У - добовий обсяг праці в годинах, то добовий доход складатиме:

І=Х*У.

Цей доход може коливатись від нуля (коли У=0, людина лише відпочиває) до І=24*Х - ця величина, що передбачає цілодобову працю, є звичайно, гіпотетичною. Всі можливі сполучення добового доходу і годин відпочинку відповідають точкам, що утворюють лінію, яка є аналогом бюджетного обмеження споживача. Нахил бюджетного обмеження дорівнює годинній ставці заробітної плати Х, яка є альтернативною вартістю години відпочинку.

Таким чином, завдання раціонального вибору індивіда полягає у знаходженні такого поділу часу між працею і відпочинком, який дає змогу максимізувати корисність індивіда при певному добовому доході, тобто І=Х*У.

При підвищенні ставки заробітної плати вибір між доходом і відпочинком може змінитися у будь-якому напрямку в залежності від того, який з двох ефектів переважатиме - ефект доходу чи ефект заміщення.

Ефект доходу виникає при підвищенні добробуту (реального доходу) при зростанні ставки заробітної плати (це спонукає працювати менше), ефект заміщення - за рахунок підвищення альтернативної вартості години відпочинку (що стимулює скорочення відпочинку і збільшення робочого часу).

Визначення обсягів праці, які людина готова запропонувати при кожному окремому рівні заробітної плати, дає змогу побудувати криву індивідуальної пропозиції праці (рис. 7).

Рис. 7. де, Х - відповідно, годинна ставка зарплати,

У - добовий обсяг праці в годинах.

Емпіричні дослідження свідчать, що, за невисоких ставок заробітної плати, при зростанні ставки людина починає працювати, тобто переважає ефект заміщення. За вищих ставок, коли обсяг праці сягає значних величин, подальше підвищення ставки призводить до вибору на користь більшого відпочинку і скорочення обсягу пропозиції праці, тобто переважає ефект доходу.

Це ілюструє поведінку типового індивіда і не виключає іншої реакції на підвищення ставок зарплати. Крива пропозиції, яка відображена на рисунку, має також типову назву - крива пропозиції, що відхилена назад.

Слід зазначити, що ми не розглядаємо пропозиції праці при наднизьких ставках заробітної плати, які не забезпечують прожитковий мінімум за нормальної тривалості робочого дня [11, c.268].

2.3 Попит та пропозиція праці на конкурентному ринку

Ринкова пропозиція праці складається із суми всіх індивідуальних пропозицій праці домогосподарств. Якщо є криві індивідуальної пропозиції, то криву ринкової пропозиції можна утворити шляхом горизонтального підсумовування індивідуальних кривих; тобто для кожного рівня ставки заробітної плати треба підсумовувати індивідуальні обсяги пропозиції праці, що дасть ринковий обсяг пропозиції праці для цієї ставки. Ринкова крива пропозиції має традиційний вигляд кривої пропозиції з нахилом угору і може бути без відхилення назад. Це пояснюється тим, що при поєднанні індивідуальних кривих пропозицій відхилення назад нівелюється, адже ефекти доходу і заміщення, які визначають ці відхилення, поєднуються для кожної людини індивідуально. До того ж можливе скорочення обсягу пропозиції з боку тих, хто вже перебуває на ринку праці, може бути компенсоване за рахунок появи на цьому ринку нових працівників з інших ринків праці.

Чинниками, що впливають на пропозиції певного виду праці, є умови праці в цій галузі, умови праці та рівень оплати її на інших ринках, загальна чисельність працездатного населення (робоча сила).

Сума попиту на працю всіх фірм визначає ринковий попит на працю.

Попит характеризується такими чинниками, як ринковий попит на кінцеву продукцію, технологія виробництва, і, відповідно, продуктивність праці, рівень цін на інші фактори, які можуть бути замінниками або доповнювачами для фактора праці, рівень податків.

Еластичність ринкового попиту на працю визначається зміною обсягу попиту на працю у процентах в результаті збільшення ставки заробітної плати на один відсоток.

Еластичність попиту залежить від таких чинників:

інтенсивність використання праці у виробничому процесі (еластичність вища при більшій частці праці у процесі виробництва порівняно з іншими факторами, ніж при меншій частці);

швидкість спадання граничного продукту праці (еластичність вища при меншій швидкості спадання);

можливості заміщення факторів (у ДП - чим легше інший фактор замінює працю, тим вища еластичність попиту на працю).

Якщо на ринку праці відомі і попит і пропозиція, тоді стан рівноваги визначається так само, як для ринків готової продукції, за умови балансу обсягів попиту і пропозиції праці. Стан рівноваги змінюється при змінах нецінових чинників попиту і пропозиції.

2.4 Порівняння монопсонічного і конкурентного ринку праці

Різноманітні ситуації на ринку праці виникають при монополізації ринку праці представниками попиту чи пропозиції або в разі монополізації ринку готової продукції з боку фірми-працедавця. Розглянемо чотири різні ситуації:

А. Якщо фірма, яка використовує фактор виробництва є монополістом на ринку готової продукції, тоді гранична виручка фірми буде меншою за ціну продукції. Це призводить до недовикористання виробничого ресурсу. Фірма-монополіст наймає менше праці, ніж конкурентна фірма, при тій самій ставці заробітної плати.

Б. Ситуація, коли на ринку присутній єдиний покупець товару чи фактору виробництва, називається монопсонією. На ринку праці монопсоніст буде мати справу безпосередньо з кривою ринкової пропозиції праці з нахилом угору, тому що інших споживачів цього фактора немає. Пропозиція праці для фірми визначається середньою вартістю фактора виробництва.

Через те, що кожна нова одиниця праці, яка буде залучатися на цей ринок, потребує вищої ставки заробітної плати, при кожному обсязі праці гранична вартість праці буде перевищувати середню вартість.

Фірма-монопсоніст має можливість платити менше за рахунок своєї ринкової влади на ринку праці.

Слід підкреслити, що у випадку Б ми розглядаємо фірму, яка є конкурентною на ринку готової продукції і монополістом на ринку праці, тоді як у випадку А - фірму, яка є монополістом на ринку готової продукції і конкурентною на ринку праці.

В. Ситуація, коли на ринку праці діє продавець-монополіст, аналогічна до ситуації коли на ринку готової продукції діє монополія. Найчастіше монополістами на ринку праці є профспілки - професійні об'єднання найманих працівників. На окремих, вузькоспеціалізованих ринках праці (спорт, мистецтво) монополістами можуть бути люди з унікальними природними здібностями.

Наявність ринкової влади дозволяє монополістові нав'язати споживачам фактора вищу ставку заробітної плати порівняно із конкурентним ринком; однак це досягається скороченням обсягу праці порівняно із конкурентним ринком, тобто загрожує безробіттям. Профспілка може визначати будь-який рівень зарплати та відповідну кількість пропозиції праці.

Якщо на ринку праці діє одна профспілка, яка об'єднує значну частину працівників, але не всіх, тоді досягнення вищого рівня оплати праці членів профспілки може привести до втрати роботи незалежними найманими працівниками.

Г. Ринкова структура, в якій на ринку з боку попиту діє монопсоніст, а з боку пропозиції - монополіст, має назву двостороння монополія.

Зазначимо, що для продавця-монополіста крива пропозиції не визначена, так як він старається за рахунок ринкової влади продати товар дорожче. Так само покупець-монопсоніст намагається купувати товар якомога дешевше. Отже, на ринку виникає конфліктна ситуація, яка може різноманітно моделюватися. Між покупцем і продавцем в даному випадку можливі компромісні угоди. Можливі поступки кожної із сторін визначаються різними чинниками, зокрема еластичністю попиту і пропозиції. Слід зазначити, що компромісні угоди наближають ринок до стану конкурентної рівноваги, тобто підвищують ефективність ринку.