Підприємництво як предмет соціологічного теоретизування

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УДК 316. 334.23

ПІДПРИЄМНИЦТВО ЯК ПРЕДМЕТ СОЦІОЛОГІЧНОГО ТЕОРЕТИЗУВАННЯ

22.00.01 - теорія та історія соціології

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора соціологічних наук

СІРИЙ Євген Володимирович

Київ 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі теорії та історії соціології Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий консультант: доктор соціологічних наук, професор Судаков Володимир Іванович, завідувач кафедри теорії та історії соціології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (м. Київ)

Офіційні опоненти: доктор соціологічних наук, професор Сурмін Юрій Петрович, перший заступник директора Інституту проблем держаного управління та місцевого самоврядування Національної Академії державного управління при Президентові України (м. Київ).

доктор соціологічних наук, доцент Чернецький Юрій Олександрович, завідувач відділу соціології МДІ соціально-гуманітарних досліджень Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна (м. Харків).

доктор соціологічних наук, доцент Щербина Віктор Миколайович, завідувач відділу соціологічних досліджень та аналізу проблем української культури Інституту культурології Національної академії мистецтв України (м. Київ).

Захист відбудеться 29 листопада 2010 р. о 14:00 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.30 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 314.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 58

Автореферат розісланий « » жовтня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Ю. О. Тарабукін

соціологічний підприємництво стратифікаційний суспільство

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сьогодні теоретиків у галузі соціальних наук дедалі більше цікавить питання відповідності теоретичних побудов щодо новітніх суспільних тенденцій, глобальних трансформацій, стимульованих новими політико-соціоекономічними та соціокультурними змінами. Соціокультурні реалії ХХ сторіччя перестали вкладатися в межі лінійного прогресистського мислення, яке панувало у світовій інтелектуальній культурі впродовж кількох останніх сторіч. Суперечливий характер суспільного розвитку викликає незмінний інтерес соціологів пізнати і пояснити тенденції сучасних соціальних змін. Капіталізм індустріальної епохи як характерна ознака цивілізаційного розвитку в органічному поєднанні з підприємництвом і ринком поступився місцем сучасному корпоративному капіталізмові з його новими формами розвитку, соціально-класовою структурою і новим світоглядом, що породжує нагальну потребу у нових наукових пояснювальних та інтерпретаційних засобах і схемах: конструктах, концептах, теоріях. Сьогодні змінюються суть бізнесу і уявлення про його цілі та головні функції. Зокрема, в сучасних соціальних системах постіндустріального типу з більшою силою усвідомлюється необхідність пошуку і побудови оптимальної моделі відносин між бізнесом, державою та суспільством, що реалізується сьогодні у соціально відповідальному підприємництві. Дедалі більше розширюються і персоніфікуються мотиви і стимули трудової поведінки підприємців, цінності підприємницької культури, зокрема і в сфері послуг.

Вивчення феномена підприємництва, його сутності стає одним з головних напрямків досліджень у багатьох галузях соціогуманітарного знання. Розмаїття підходів до його інтерпретації зумовлює чимало визначень, а також пов'язаних із цим суміжних понять. При цьому значна кількість теорій і гіпотез, формування різних напрямків, „галузей” і підходів теоретизування з цієї проблематики (що досить варіативно забезпечують тематизацію предметної галузі) задають необхідність у впорядкуванні та форматуванні останніх у структурі соціологічного знання - як у вертикальній, так і в горизонтальній його площинах. Процес цього впорядкування, осмислення відповідних теорій, концепцій, гіпотез, а також генерування нового пізнавального інструментарію актуалізує осмислення та концептуалізацію підприємництва саме як предмета соціологічного теоретизування. Йдеться не про систематизацію чи вироблення предметно-галузевого або спеціального соціологічного знання, а про інкорпорацію нових методологічних позицій соціологічного пізнання, а також перегляд і реструктуризацію його загальносоціологічних засад у зв'язку з необхідністю конституювання „підприємництва” як важливого категоріального компонента сучасної соціологічної теорії.

Сьогодні ще не можна вважати закінченими дискусії щодо змісту категорії „підприємництво”, а також щодо критеріїв ідентифікації підприємницьких груп і прошарків у соціально-стратифікаційній системі окремих суспільств аграрного, індустріального та постіндустріального типу. Дослідження цієї проблематики на мікро-, мезо- та макрорівнях соціологічного аналізу ускладнюється ще й концептуальною кризою світоглядного характеру, яка наочно виявляється на глобальному (інтерсоцієтальному) рівні системи соціологічного знання. Концептуальні дихотомії сучасних соціологічних теорій „глобальної модернізації” та „глобальної залежності” не дають змоги однозначно визначити смислові критерії та цивілізаційні траєкторії глобального суспільного розвитку, а також і конкретні обставини включення у ці траєкторії принципово нового соціального суб'єкта підприємницької активності - транснаціональних корпорацій та транснаціонального капіталістичного класу.

Слід констатувати, що в новітніх напрямках теоретичної соціології ще не сформульовано науково обґрунтованих уявлень стосовно „присутності” та ролі підприємництва в сучасному суспільному житті. Теоретики неофункціоналістського напрямку (Дж. Александер, Н. Луман та ін.) вказують на перспективність дослідження підприємництва як культурно детермінованого явища і, водночас, як спеціалізованої діяльності, головними складовими якої є набуті професійні знання та комунікативна культура (найм робочої сили, укладання трудових угод, організація процесу виробництва та надання послуг та ін.). У постструктуралістській соціології спостерігаються скоріше судження гіпотетичного характеру щодо важливості розуміння підприємництва, з одного боку, як об'єктивного соціального явища, яке включене «в структуру розподілу капіталів та механізми їх відтворення» (П. Бурдьє), а з іншого, - як зорієнтованої на накопичення ресурсів специфічної соціальної поведінки, яка відтворюється в певних „теоретико-ігрових ситуаціях” (Е. Гіденс). Доцільно також вказати на обставини гострої полеміки та ідейної конфронтації в підходах до розгляду підприємництва між прихильниками „теорії раціонального вибору” (які підкреслюють важливість пошуку шляхів раціоналізації підприємницьких стратегій (М. Грановеттер, Дж. Коулмен, Р. Сведберг) та теоретиками соціології постмодерну, які вказують, що головною рушійною силою підприємництва є «адекватна можливостям ринку інтуїція» (Ж. Бодрійяр). Вочевидь, з'ясування сутності підприємництва, теоретико-соціологічне обґрунтування розуміння цього явища і його концептуалізація у соціологічній площині, побудова відповідного категорійного конструкту поповнить інтерпретаційні та пояснювальні можливості соціології. Ці питання не були раніше предметом дослідницького інтересу або на них не звертали достатньо уваги. Тому загалом є потреба у переконструюванні традиційного змісту категорії підприємництва у зв'язку з посиленням онтологічних, однозначно інтегративних його характеристик (прагматизм, раціональність, утилітаризм, соціальний активізм, територіальна мобільність, адаптованість до інститутів ринку, ринкового обміну, конкуренції та ін.), а також із пошуком нових підходів до її осмислення (перш за все, синергетичний підхід).

Початок зацікавленості підприємницьким феноменом загалом пов'язують з пізнавальною діяльністю Р. Кантільйона, Ф. Кене, Ж. Тюрго, А. Сміта, Ж. Б. Сея, К. Маркса, А. Маршалла, К. Менгера, Ф. Візера та ін. Більш поглибленим вивченням підприємницького феномена (наданням йому соціально значимих функцій та рис) переймалися М. Вебер, В. Зомбарт, Й. Шумпетер. Теоретичне значення для визначення сучасних особливостей підприємництва мають наукові праці П. Друкера, Д. Кларка, Т. Парсонса, Н. Смелзера, Ф. Гайєка.

Соціологічна проблематика підприємництва характеризується певною міждисциплінарною інтеграцією, якщо взяти до уваги теорії, підходи, напрямки, школи у філософії, соціології, психології, управлінні, економіці підприємництва (Б. Берд, П. Верханд, Е. Вінслоу, Д. Грінбергер, В. Гассет, В. Гартман, Р. Лайлес, Д. Макклелланд, К. Макміллан, Дж. Мілл, П. О'Фарел, М. Палмер, А. Піклс, Д. Секстон, Г. Соломон, К. Тіммонс, В. Хембрікс), які в контексті відповідних предметно-наукових позицій зробили свій внесок у з'ясування сутності підприємництва, його структурних особливостей та функцій. Ця проблематика висвітлена також у працях сучасних російських дослідників В. Автономова, О. Агеєва, А. Бусигіна, В. Верховіна, Т. Заславської, Н. Зарубіної, І. Колесникової, Г. Кошарної, Е. Орлової, М. Павлюка, В. Радаєва та ін., які особливу увагу звертають на такі структурні виміри підприємництва, як: “легальне”, “тіньове”, ”силове”, ”вимушене” підприємництво. Праці українських дослідників - О. Бондаренко, В. Ворони, Є. Головахи, О. Дворцової, О. Донченко, О. Злобіної, С. Макеєва, О. Куценко, Ю. Пачковського, В. Пилипенка, В. Судакова, Є. Суїменка - також характеризуються відповідним спектром висвітлення цих питань в аспектах статусної ідентифікації підприємницьких груп та соціологічного дослідження специфіки підприємницької моделі трудової поведінки. Питанню реструктуризації та розвитку соціологічних теорій середнього рівня з пошуком відповідних теоретичних координат і подальшої розробки ”соціології підприємництва” як спеціальної соціологічної теорії приділяли увагу: М. Лукашевич, Ю. Сурмін, В. Тарасенко, М. Туленков, В. Щербина, Ю. Яковенко та ін.

Таким чином, підприємництво як чинник сучасних суспільних трансформацій потребує комплексного теоретичного соціологічного дослідження. При цьому виникає проблема гносеологічного, а разом з тим і онтологічного характеру, що стало підставою здійснення дисертаційного теоретико-дослідницького проекту. Сюди слід віднести відсутність соціологічного узагальнення соціального сенсу явища „підприємництво”; недостатню дослідженість онтологічних характеристик цього феномена (в тому числі і в реаліях українського соціуму) та соціального аспекту підприємництва в системному соціологічному викладі. Можна констатувати наявність суперечності між досягнутим рівнем соціологічних теоретико-прикладних знань про підприємництво і рівнем теоретичного його осмислення. Отже, наукова проблема полягає у неадекватності фундаментального теоретико-соціологічного осмислення феномена підприємництва провідним тенденціям і практикам його відтворення у суспільствах ринкового типу.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрям дослідження пов'язаний з науково-дослідницькою роботою міжфакультетської теми НДЧ Київського національного університету імені Тараса Шевченка: „Менеджмент у вищій школі: адаптація до європейського контексту” (Державний реєстраційний номер 0106 U 006539) в аспекті проблематики підприємницьких практик в освітній системі.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретико-соціологічної структурно-діяльнісної концепції підприємництва, націленої на обґрунтування теоретико-соціологічного розуміння явища „підприємництво”, що уможливить репрезентацію цілісного уявлення про підприємництво як про суспільний феномен, чинник соціоекономічних і соціоструктурних перетворень.

Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі завдання:

- дослідити роль і місце підприємництва в цивілізаційному розвитку загалом і в системі класово-стратифікаційної диференціації суспільства зокрема;

- аргументувати актуальність проблематики підприємництва, його теоретичне осмислення в річищі розвитку соціології;

- визначити відповідні концептуальні ресурси, прийнятні для дослідження проблематики підприємництва, з розробкою прийомів поєднання різнорідних концептуальних ресурсів;

- провести аналіз концептуальних підходів до проблеми з'ясування сутності підприємництва, його визначення та інтерпретації;

- з'ясувати предметність підприємництва у контексті історико-соціологічних і теоретико-соціологічних знань;

- виявити сутнісні ознаки та властивості підприємництва в якості онтологічних інтегративних параметрів та ключових елементів його теоретичного аналізу;

- означити методологічні засади теоретико-соціологічного осмислення підприємництва;

- аргументувати та апробувати нові інтерпретаційні засоби у контексті теоретичного осмислення підприємництва;

- синтезувати соціологічні інтерпретації підприємництва та обґрунтувати положення конституювання „підприємництва” як соціологічного концепту, відповідного поняття;

- реструктуризувати та конституювати отримане знання про підприємництво в системі соціологічного знання.

Об'єктом дослідження є теорії та концепції суспільного розвитку, в яких підприємництво репрезентовано як соціоекономічний феномен.

Предметом дослідження є пояснювальні та інтерпретаційні можливості соціологічного теоретизування щодо підприємництва як чинника суспільного розвитку.

Теоретико-методологічна основа дисертаційної роботи базується на методологічних принципах соціального детермінізму, історизму, комплексності і системності. Для досягнення поставленої мети і завдань у роботі використано низку методів загальнонаукового та специфічного соціологічного характеру. Це, зокрема, загальнонаукові методи опису, висування гіпотез, аналізу, синтезу та моделювання. Завдяки ретроспективному аналізу було досліджено концепт підприємництва в історичному контексті в суспільних науках, його розвиток, тенденції. Завдяки методу соціологічної інтерпретації було виявлено та уточнено соціологічний зміст і сенс теорій, концепцій суспільного розвитку, в яких підприємництво розглядають як важливий суспільний феномен. Застосування системного та структурного аналізу дозволило виявити та вичленити сутнісні особливості підприємництва, вибудувати онтологічні його ознаки. Функціональний аналіз становив основу розгляду функціональних особливостей підприємництва та специфіку соціологічного теоретизування.

Наукова новизна одержаних результатів. Найбільш важливими результатами, що характеризують наукову новизну дисертаційного дослідження, є такі.

Вперше:

- розроблено нову теоретико-соціологічну структурно-діяльнісну концепцію підприємництва, загальна інноваційна спрямованість якої полягає: 1) у її спроможності репрезентувати цілісне наукове уявлення про підприємництво на основі аналізу та узагальнення теоретико-методологічних можливостей структурно-функціонального, діяльнісного та синергетичного підходів до дослідження підприємництва як важливого чинника та стимулу ресурсного розвитку сучасних суспільств; 2) у аргументації дослідницької стратегії, орієнтованої на розвиток наукових уявлень про підприємництво як одну із форм перетворювальної діяльності, зумовленої наявністю об'єктивних інституціональних чинників, ресурсних обмежень та суб'єктивними властивостями ділової людини;

- дано узагальнене теоретичне означення підприємництва, що є новим результатом розв'язання наукової проблеми - дослідження підприємництва в аспекті створення нової інформаційно-смислової бази сучасного наукового розуміння змісту підприємництва як: 1) соціального явища, характерного для усіх типів сучасних суспільних систем, структурно-функціональні характеристики якого відображують суспільні потреби та процеси відтворення і розвитку ресурсних засад суспільної життєдіяльності; 2) особливої соціокультурної діяльності, що базується на засвоєних професійних знаннях, навичках та вміннях; 3) специфічної моделі трудової поведінки, яка відтворюється на засадах нормативної регуляції, самоорганізації та самодіяльної активності індивідуальних та колективних суб`єктів;

- аргументовано важливість розробки соціологічного концепту підприємництва в аспектах ідентифікації його теоретико-соціологічного змісту та обґрунтування можливостей застосування цього концепту на всіх рівнях соціологічного пізнання: від підприємницької поведінки та інтеракцій (мікрорівень) та підприємницької групи (мезорівень) як суб'єкта діяльності до соцієтальних характеристик підприємництва на інституціональному рівні суспільної організації (макрорівень);

- визначено категоріальний статус поняття „підприємництво” в системі соціологічного знання, зокрема у контексті його конституювання на мікро-, мезо- та макрорівнях соціологічного знання, виявлено й використано його гносеологічний потенціал у поясненні соціальних явищ та процесів;

- запропоновано структурно-факторну інтерпретацію підприємництва як інтегрованого поняття та верифіковано його потенційні інтегруючі (агреговані) складові і генеруючі характеристики як окремі концептуальні ознаки підприємництва, до яких віднесено: здатність до самореалізації, раціональність, прагматизм, утилітаристську етичність, корисність, комунікативність, ризик, інноваційність;

- розроблено концептуальну модель синергетичного розуміння підприємництва та його самоорганізаційних продуцентів (ринку, діяльності, інноваційності).

Удосконалено:

- існуючі в соціологічних підходах принципи пізнання підприємництва через формулювання теоретико-соціологічних наративів („предметність підприємництва”, „ознаки підприємництва”, „соціальна роль підприємництва”) в контексті теорій „капіталізму” та „сучасності”;

- зміст інтерпретації інтегративних властивостей підприємництва, до яких належать потреби та самореалізація як базові онтологічні модулі та одиниці аналізу підприємницького феномена.

Дістали подальший розвиток:

- обґрунтування ролі підприємництва як чинника класово-стратифікаційної диференціації суспільства, що розширює межі пізнання механізму соціально-стратифікаційних змін, та наукові уявлення про підприємництво як чинник розвитку середнього класу;

- теоретичні уявлення щодо соціального статусу підприємництва (з означенням та конкретизацією відповідних позицій) як найважливішої складової соціоекономічного та соціокультурного розвитку суспільства та значущого продуцента інноваційних змін;

- наукові пояснення ґенези підприємництва в еволюційному розвитку суспільства як історично сформованих способів та форм вияву соціально-економічної активності; історіографія соціології як засобу відтворення дисциплінарної єдності соціологічної науки в аспектах розвитку теоретичного знання про капіталізм, раціональність, прагматизм, утилітаризм, ринок, ризик та ін.;

- концептуальні репрезентації підприємництва у контексті синергетичної методології соціологічного пізнання;

- система теоретичних обґрунтувань, пізнавальних методів, технології, процедури концептуалізації підприємництва, що дає змогу розвивати цей напрямок у інноваційних соціологічних дослідженнях;

- наукова база для подальшого розвитку спеціальної соціологічної теорії - соціології підприємництва.

Практичне значення одержаних результатів обумовлене можливостями їх використання на фундаментальних та прикладних рівнях сучасного соціологічного аналізу підприємницької проблематики та суміжних до неї, що відображається у розширенні теоретико-інтерпретаційних засад „підприємництва” у соціологічній площині як ключового чинника соціоекономічного зростання та відтворення стратифікаційної системи; формуванні спеціальної соціологічної теорії „соціологія підприємництва” та її фундаментальних засад; розширенні досліджень проблематики соціокультурних детермінантів ґенези розвитку підприємництва тощо. Матеріал дисертації може бути використаний як інформаційне джерело при розробці спеціалізованих навчальних курсів.

Особистий внесок здобувача. Наукові результати дисертаційної роботи отримані автором особисто на підставі аналізу вітчизняних і закордонних наукових джерел. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, використано лише ті положення, які є результатом особистих досліджень здобувача.

Апробація результатів дисертації. Головні теоретичні положення дисертаційної роботи апробовані у відповідних матеріалах, що відображають нові погляди у контексті теоретико-соціологічного знання (підприємництво як чинник суспільного розвитку в контексті економічної та класово-стратифікаційної систем) та розбудові спеціальної соціологічної теорії (соціологія підприємництва) у формі доповідей та матеріалів тез на таких наукових заходах:

1. ХІ Міжнародна наукова конференція „Харківські соціологічні читання”. Харків, 11-12 листопада 2005 р. Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна / Доповідь „Девіаційна сегментація у підприємництві: постановка проблеми”. 2. ІІІ Міжнародна науково-практична конференція „Сучасні проблеми управління”. Київ, 29-30 листопада 2005 р. НТУУ „КПІ” / Доповідь „Менеджмент в контексті підприємництва”. 3. Науково-практична конференція „Соціологічний вимір регіональних проблем”. Дніпропетровськ, 19 квітня 2006 р. / Доповідь „Ризик як іманентне явище підприємництва”. 4. ХІІ Міжнародна наукова конференція „Харківські соціологічні читання”. Харків, 23 листопада 2006 р. / Доповідь „Підприємливість і підприємництво та їхня роль в економічній еволюції суспільства”. 5. ІІІ Наукова конференція „Сучасні суспільні проблеми у вимірі соціології управління”. Донецьк, 20 квітня 2007 р. Донецький державний університет управління / Доповідь „Посередництво як економічна форма та спосіб соціального обміну в концептуалізації підприємництва”. 6. ХІІІ Міжнародна наукова конференція „Харківські соціологічні читання”. Харків, 8-9 листопада 2007 р. / Доповідь „Онтологічні та гносеологічні засади соціального обміну в розумінні сутності посередництва та підприємництва”. 7. Перша Міжнародна наукова конференція „Одеські соціологічні читання” „Інституційні зміни та пошук нової ідентичності”. Одеса, 29-30 листопада 2007 р. Одеський національний університет ім. І. І. Мечникова / Доповідь „Ідентифікаційні ознаки підприємця в перехідному українському суспільстві”. 8. ІV Наукова конференція „Сучасні суспільні проблеми у вимірі соціології управління”. Донецьк, 16 лютого 2008 р. Донецький державний університет управління / Доповідь „Питання концептуалізації підприємництва у руслі особливостей теоретичної соціології: погляд на проблему”. 9. V Всеукраїнська науково-практична конференція „Проблеми розвитку соціологічної теорії соціальної інтеграції, соціальної нерівності в контексті сучасної суспільної трансформації”. Київ, 16-17 травня 2008 р. Київський національний університет імені Тараса Шевченка / Доповідь „Підприємництво як фактор соціальної стратифікації і стимул соціальної мобільності”. 10. ІІ Міжнародний Львівський соціологічний форум „Багатовимірні простори сучасних соціальних змін”. Львів, 30-31 травня 2008 р. Львівський національний університет імені Івана Франка / Доповідь „Питання концептуалізації підприємництва в руслі особливостей розвитку теоретичної соціології: погляд на проблему”. 11. Всеукраїнська науково-практична конференція „Культура в сучасному українському суспільстві: стан та проблеми”. Національний університет культури та мистецтва, Київ, 6-7 червня 2008 р. / Доповідь „Онтологічний потенціал „капіталізму” в системі концептуалізації підприємництва”. 12. Друга Міжнародна наукова конференція „Одеські соціологічні читання” „Соціальна політика та механізми інтеграції українського суспільства”. Одеса, 12-13 вересня 2008 р. / Доповідь „Підприємництво та ринок у контексті соціологічної концептуалізації”. 13. ХІІ Всеукраїнська наукова конференція „Моральні дилеми бізнесу”. Український католицький університет, Інститут релігії та суспільства. Львів, 3-4 квітня 2009 р. / Доповідь „Соціокультурні та релігійні корені підприємництва: соціологічний нарис”. 14. I Всеукраїнська науково-практична конференція „Соціологія праці та зайнятості: інституалізація та перспективи розвитку”, Київ, 25 червня 2009 р. / Тези доповіді „Підприємництво в контексті ринку праці”. 15. І Конгрес Соціологічної асоціації України „Соціологія в ситуації соціальних невизначеностей”. Харків, 15-17 жовтня 2009 р. / Тези доповіді „Соціологічна концептуалізація підприємництва у руслі розвитку соціології”.

Публікації. Результати дисертації опубліковані у 28 наукових працях загальним обсягом 47,8 друк. арк., зокрема: науковій монографії, 23 статтях у наукових фахових виданнях із соціологічних наук, перелік яких затверджений ВАК України, 4 статтях в інших наукових виданнях. Всі праці підготовлені дисертантом особисто.

Структура дисертації складається зі вступу, п'яти розділів, висновків. Обсяг основної частини роботи - 390 сторінок друкованого тексту. Список використаних джерел містить 537 найменувань (42 с.).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету та завдання дослідження, його об'єкт і предмет, окреслено методи дослідження, визначено наукову новизну і встановлено практичне значення одержаних результатів, а також наведено дані щодо їх апробації.

У першому розділі „Підприємництво як соціоекономічний феномен” здійснено аргументацію та аналітичний огляд досліджень феномена підприємництва щодо його ролі у суспільному розвитку як ключового чинника соціоекономічного зростання, найважливішого компонента соціально-економічних відносин багатьох типів суспільств (і особливо сучасного його рівня), що супроводжує історичний процес цивілізації з моменту зародження форм виробничої, а надалі і промислової організації суспільства.

Основне положення цього дослідницького поля (1.1. Роль та функції підприємництва в суспільному розвитку) виводить, що головними ключовими проявами підприємництва в системі суспільної практики, досвіду є: раціональна накопичувальна установка, організаторство, використання та застосування ресурсів (матеріальних, людських), новаторство та творчість, обмін тощо, які з кожною епохою, дедалі більше набували різноманітних прогресуючих форм розвитку людської діяльності. Завдяки трансформації та інституціалізації даних компонентів у більш розвинені підприємницькі рівні та форми (торгівля, посередництво, раціональна прогресуюча виробнича система, оренда, біржова діяльність, банки, інвестиції тощо) стимулювався розвиток соціально-економічної інфраструктури, традицій господарювання, сфери і способу діяльності тощо, формуючи як спосіб життя окремого соціального агента, так і характер, напрямок, горизонти розвитку суспільного прогресу, відіграючи вагому роль у соціально-структурних змінах.

З урахуванням головних аспектів ролі і значення підприємництва в суспільному розвитку окреслено та уточнено систему його функцій з подальшою їх операціоналізацією, кожна з яких має своє емпіричне підтвердження та теоретичне обґрунтування, формуючи положення, що підприємництво є основою безпосередньої господарської діалектики (розвиток і подальша трансформація економічної інфраструктури; інституція приватної власності - як продуцент, засіб і головна об'єктивована форма підприємницької мети; реалізація трудової зайнятості населення як один із ключових соціальних показників суспільного розвитку; чинник соціоекономічного зростання як соціальна ефективність підприємництва). Підприємницьку „працю” розглянуто як один з найважливіших резервів підвищення рівня суспільної зайнятості, чинник матеріального збагачення, економічного зростання, стратифікації та мобільності (включно з низкою вимушених підприємницьких практик, поліваріантно названих „етнічне підприємництво”, „неформальна економіка”, „самозайнятість”, що відіграють неабияку роль у світовій господарській системі і соціумі, захищають і регулюють відношення експолярної зайнятості і виконують радше соціальні, ніж економічні функції).

Ці аргументи на підставі емпіричного матеріалу і сформульованих відповідних теоретичних положень підтверджують і підсилюють адаптивну роль підприємництва, його ключову сутнісну характеристику як функцію адаптації економічної підсистеми або господарювання, згідно з макросоціальним баченням теоретиків функціоналістського напрямку соціології ХХ століття (Т. Парсонс, Н. Смелзер, Е. Шіллз, В. Мур, К. Девіс та ін).

Далі, на міждисциплінарному рівні, з урахуванням напрацювань у соціології та економічній науці (1.2. Історико-соціологічний контекст інституціалізації підприємництва) проаналізовані витоки, форми прояву, місце та роль підприємництва в процесі суспільно-економічного розвитку, історичні шляхи його формування в економічній еволюції суспільства як чинника господарювання, організуючого чинника у розвитку суспільно-господарських структур. У цьому підрозділі показано формування зародків підприємництва, природу та фундаментальні змістовні ознаки, принципи підприємництва в його первинних формах у процесі формування і розвитку господарської (економічної) діяльності суспільства у докапіталістичний та ранньокапіталістичний періоди. Показано, що підприємницький феномен супроводжував усю історію цивілізації, і тільки з його експансією, з появою буржуазного укладу, з яким воно взаємозумовлювалося, підприємництво широкомасштабно асимілізувалося як соціальна властивість, професійна діяльність, спосіб життя, спосіб господарювання та інституціалізувалося як діяльнісна система, передусім в економічній сфері.

У другому розділі „Теоретико-методологічні засади соціологічного аналізу підприємництва” здійснено теоретичне обґрунтування цього дослідницького поля (напрямку) у річищі розвитку соціологічного теоретизування та формування теоретико-методологічних засад соціологічного осмислення підприємництва і його концептуалізації у контексті визначення сутнісних ознак підприємництва, його предметності в головних суспільних теоріях (зокрема „капіталізму” та „сучасності”), ретроспективного аналізу концептів підприємництва у суспільних науках, вибудови проблемно-методологічних аспектів його аналізу та побудови контурів концепту.

Обговорення наукової проблеми (2.1. Проблематика підприємництва у соціологічному пізнанні) відображає необхідність рефлексії над фундаментальними теоретико-методологічними засадами сучасної науки у підходах до розгляду засад людської активності (що стосується всіх видів людської активності, у тому числі й підприємництва), пошук теоретико-методологічних підходів інтерпретації та узагальнення проблем соціального розвитку, процесів, стратифікаційних змін тощо. Поле дослідження тематики підприємництва у соціологічному теоретизуванні презентоване аналізом сутності капіталізму та його сучасної трансформаційної форми (за яких підприємництво набувало і набуває розвитку) у контексті аналізу відповідних суспільних теорій і широко досліджених тематичних проблем соціологічної науки.

У роботі показано, що осмислення підприємництва у системі означених теорій („капіталізму”, „сучасності”) виявляється (хоч і не в прямій формі) в його іманентних ознаках, а саме: прагматизмі, раціональності, утилітарності, обміні, ринку тощо. Останні ж виявлені головними дослідницькими одиницями у позитивістській соціології О. Конта (світоорієнтуюча роль „промислового суспільства”), у теоретичних поглядах Е. Дюркгейма (послаблення колективної совісті, наявність свободи), Г. Зіммеля (прояв раціональності і самореалізації, розвиток урбанізації і грошової економіки), В. Зомбарта (ґенеза, історична динаміка і доля сучасного економічного розвитку Західної Європи), К. Маркса (історично-конкретний соціальний порядок, капіталістична економіка), М. Вебера (історично-конкретний процес специфічно організованої діяльності з комбінуванням соціокультурних компонентів - господарський етос, протестантська етика, поширення формальної раціональності як визначальна проблема сучасного світу тощо), Й. Шумпетера (науково обґрунтована характеристика підприємця і підприємництва), Е. Гіденса (інтеграція раціонального світогляду і практичної раціональності, індустріалізм, розгалужений ринок тощо), Дж. Рітцера (модифікації прояву раціональності), Ю. Габермаса („патологія сучасності”), М. Кастельса (пошук нової конструктивності раціональності), Ф. Джеймісона (етапи в історії капіталізму, розширення сфери комерціалізації), П. Бергера („капіталістична революція”), де у питанні виникнення природи і функціонування домінуючого впливу капіталізму і сучасності предметно висвітлено тему раціональності, ринку, підприємницької системи в різних їх проявах і модифікаціях.

Далі у роботі розглянуто еволюцію теоретичних уявлень про підприємництво як соціально-економічне явище (2.2. Концепт підприємництва в соціальних науках: ретроспективний аналіз), генероване представниками суспільних наук, а також дефініції ключових для нашого дослідження понять „підприємництво” і „підприємець”, що складає діалектику наукового осмислення феномена підприємництва в усьому його різноманітті і значенні для суспільного розвитку. У межах цього локального аналізу зміст підприємницької функції і бачення підприємця розкрито у власництві капіталу і його застосуванні (Ф. Кене, А. Сміт); його функціональних особливостях (Р. Кантільйон, Ж. Б. Сей, Дж. Мілль, К. Маркс та ін.); як організатора виробництва (К. Маркс, А. Маршалл та ін.); інноваційності (Й. Шумпетер, Г. Шмоллер); ризику і невизначеності в процесі економічного розвитку (Р. Кантільйон, Ф. Найт та ін.); у не економічних, а соціокультурних характеристиках (М. Вебер, В. Зомбарт), у сучасних підходах Ф. Гайєка, П. Самуельсона, П. Верхана, Л. Мізеса, І. Кірцнера, Р. Хізріча і М. Пітерса, А. Хоскінга, П. Друкера та ін., що відрізняються комплексністю, відмовою від „моністичного” уявлення про підприємницьку функцію та звертанням до підприємництва не тільки як до економічного, але і як до соціально-політичного і соціокультурного феномена.

Належну увагу приділено концептам сучасних форм неформального підприємництва („прихованого”, „етнічного”, „вимушеного”, „самозайнятості”, „неформальних практик”). Синтезовано погляд на підприємництво як змінну систему дій, прояв поведінки, спосіб мислення, спосіб життя, соціальну якість, необхідну притаманність, що характеризує та атрибутизує діючого суб'єкта в сучасному динамічному суспільстві.

У дослідженні сутнісних ознак підприємництва (2.3. Дефінітивний аналіз підприємництва) передбачено етимологічний та понятійний аналіз підприємництва та його синонімічних елементів з виокремленням необхідних ключових (базових) та похідних ознак та властивостей підприємництва, а також визначення смислових одиниць, відправних ключових критеріїв підприємництва, що є найголовнішим кроком у формуванні онтологічного рівня його концептуалізації. Відправною точкою в дослідженні сутності підприємництва висунуто категорії активності і діяльності (перетворювальної). Розгортання цього положення у площині розгляду соціальної природи людських потреб (К. Маркс) у контексті діяльності дає змогу стверджувати, що саме потреби (соціальні потреби, діяльнісні потреби) як „першопоштовх” діяльності є одиницею аналізу, яка дає нам змогу фіксувати цілісні властивості підприємництва, а їх похідна форма - дохід з погляду соціоекономічної доцільності є ключовою передумовою не тільки підприємця, але й будь-якого трудівника. Вилучення ж необхідного прибутку становить фундаментальну функцію підприємництва.

Економічну свободу суб'єкта, як іманентного виразу підприємництва, автором розглянуто у процесі аналізу у якості істотного соціального компоненту життєдіяльності і розвитку соціального суб'єкта, а саме - самореалізації (ця аксіома є очевидною в аналізі мотиваційної структури підприємництва). У кінцевому ж результаті характер спрямованості як орієнтація на соціоекономічне зростання становить зміст самореалізації в потребнісному характері людської діяльності, що в теоретичному аспекті формує онтологічні засади підприємництва. Інноваційна ж характеристика підприємництва відображає діалектику розвитку матеріального виробництва, елементів задоволення зростаючих суспільних потреб. Звернено увагу й на організаційно-управлінську суть підприємництва (що визначено з діяльнісної детермінанти), роль якої в господарській системі урівняна з соціальним управлінням і визначена із сутнісних підвалин так званого „четвертого чинника” і організації системи господарювання. Тому прийнятним вбачається розуміння підприємництва як організаційно-інноваційної діяльності, здійсненої з метою вилучення прибутку, як діяльності (галузі прояву соціальної активності) з оновлення придбання. Подальший аналіз зосереджено на розкритті та операціоналізації сутнісних ознак підприємництва як інтегруючих іманентних його складових, продуцентів.

Іншим ключовим компонентом нашого соціологічного аналізу є капіталізм (2.4. Соціологічний аналіз капіталізму як підприємницької системи), який, як соціальний конструкт, глибоко втілює і відображає суть людської природи крізь призму раціональної діяльності, свободи вибору, цілеспрямованості, творчості, конкурентності, диференціації, багатовекторності тощо - того, що стимулювало історичне формування усталеного порядку методів координування дій господарювання і визначило подальший спосіб людського буття.

В історичній ретроспекції, в етимологічній та теоретико-соціологічній площині аналізу „капіталізму” у процесі дослідження було виявлено головні сутнісні ознаки, змістовні характеристики цього явища (у концептах А. Сміта, Л. Блана, К. Родбертуса, Ж. Прудона, В. Зомбарта, М. Вебера, А. Піренна, Л. Февра, Ф. Броделя, Ф. Паркіна та ін.). Означено і виявлено систему головних його ідентифікаційних ознак і характеристик: обмін, ощадливість і аскеза дії, розумова праця в процесі конструювання комбінації ресурсів, раціональна трансформація параметрів соціального часу, „константні” параметри діяльності як „спрямованої хазяйновито”, раціональне господарювання, „раціональний” розрахунок капіталу як норми, раціонально-векторна установка на довготривале економічне зростання тощо, які, в свою чергу, поширюються на всю систему життєдіяльності суспільства й уособлюють інституційні механізми свого функціонування. Доведено, що ці та інші характеристики, які формують пояснювальний засіб в осмисленні капіталізму, є цілком валідними і визначальними ознаками в інтерпретаційній системі підприємництва.

Окремою лінією у роботі виокремлено комплексний аналіз проблем теоретико-методологічного характеру щодо теоретико-соціологічного аналізу підприємництва (2.5. Проблемно-методологічні орієнтири теоретико-соціологічного осмислення підприємництва). Дисертант наголошує на важливості розробки методологічної стратегії «виведення» підприємництва за межі економічної системи (сфери), розкритті його ролі та функцій, значно ширших щодо осмислення його в лише економічному контексті. В дисертації досліджено питання поліваріантності інтерпретації підприємництва, обґрунтована можливість його розгляду в різних когнітивних площинах (як явища, процесу, соціальної інституції, виду поведінки і діяльності); проблему дефініції та взаємоототожнення понять „підприємництво” та „бізнес”; а також вияву та застосування обґрунтованих критеріїв підприємництва щодо його емпіричного змісту.

У дисертації досліджені евристичні та теоретико-методологічні можливості функціоналістського підходу до вивчення підприємництва. Автор доводить, що функціоналістський підхід є методологічно коректним оскільки він є націленим на з'ясування структури та функцій підприємництва (на макросоціологічному рівні) та його суб'єкта (мікросоціологічний рівень), мети і мотивів його діяльності, поведінки. Таким чином, функціоналістський підхід дає можливість визначити місце і роль підприємця в суспільстві і саме тому, як вважає дисертант, його можна розглядати як альтернативу поширеним суб'єктивістським методологічним підходам - „підходам через риси” (trache aprout), де соціальна підприємця визначається лише певним колом особистих рис.

У дисертації розглянуто питання ідентифікації та валідизації емпірично виявлених, соціально та статистично значущих різновидів підприємницької діяльності та практик - так зване „вимушене підприємництво” (тіньове, неформальне, етнічне, міграційне тощо), самозайнятість. Обґрунтовано доцільність відповідного розширення поняття „підприємницька діяльність” новим поняттям „підприємницькі практики”. Останнє, на думку дисертанта, відображає реалізацію підприємницьких функцій, а також необхідність вивчення та опису підприємницьких практик, пов'язаних із включенням економічної діяльності в широкий соціальний контекст зв'язків і відносин. З метою детальної аргументації своєї позиції, автор спирається на структурно-функціональний підхід Т. Парсонса, Н. Смелзера (функціонально-рольовий імператив в аналізі суб'єктів підприємництва), теорію соціальної дії М. Вебера, концепцію взаємозалежності економічних, соціальних і структурних явищ Ф. Гайєка, концепти підприємництва Й. Шумпетера, В. Зомбарта, І. Кірцнера, М. Блауга та ін.

У третьому розділі дисертаційного дослідження „Інтегративні компоненти соціологічної концептуалізації підприємництва” досліджено ключові ознаки та характеристики підприємництва як продуценти його природи та агреговані компоненти його структури. Розгляд природи підприємництва (3.1. Антропологічні складові феномена підприємництва) випливає з антропологічних, соціально-психологічних, соціокультурних позицій, пов'язаних з характеристиками базових властивостей „природи людини”: діяльно-творчої сутності (діяльно-цілеспрямована властивість) та споживацької властивості (прагнення до зростання своїх потреб). Це дає підстави стверджувати про органічну належність підприємництва до сфери предметного буття особистості, її самореалізації (з поглядів А. Сміта, Дж. Локка, М. Вебера, В. Зомбарта, Е. Фромма, С. Булгакова, М. Гайдеґґера, В. Шинкарука, В. Франкла, К. Варнеріда, Д. Макклелланда та ін.).

У дисертації аргументовано, що до системи валідизованих характеристик підприємництва доцільно віднести такі компоненти: діяльнісний імператив як мотив та стимул самовираження і самореалізації, прагнення людини до свободи та самостійності, творча інноваційність. У цьому аспекті теоретизування автором вибудовується розуміння сутності соціоекономічної природи підприємництва, визначеного, перш за все, утилітаристсько-прагматичною спрямованістю цілераціональної дії, в якій гармонійно поєднані матеріальні потреби і самореалізація.

У процесі дослідження було обґрунтовано необхідність введення категорії соціальної дії в ядро інтерпретаційних позицій щодо підприємництва (3.2. Діяльнісна детермінація в концептуалізації підприємництва). Оскільки підприємництво, як вважає автор, можна інтерпертувати як феномен соціальної дії, то головним теоретико-методологічним засобом реалізації такої дослідницької стратегії доцільно використати концепцію людської діяльності - широко відомий доробок класичної та некласичної соціології. В дисертації надано ґрунтовну характеристику категорії «діяльність» як фундаментального концепту соціологічної теорії у контексті аналізу актів взаємодії, процесу адаптації агента дії, форм перетворення середовища, форм активності та її головних ознак (продуманість, раціональність). Автором підкреслена важливість дослідження прообразів ідеальних типів, історично-поведінкових та діяльнісних типажів, що відображають розвиток підприємницьких форм діяльності (М. Вебер, В. Зомбарт), а також детермінант процесу діяльності (Н. Смелзер), „цілеспрямованої поведінки” (Л. Мізес, Дж. Коулмен). Всі ж інші продуценти підприємництва - свобода, інновація (творчість), самореалізація, утилітаризм, прагматизм, раціональність, ризик, як доводить дисертант, знаходять свій специфічний прояв в інституціоналізованих підприємницьких практиках.

Вивчення соціологічних аспектів прагматичної діяльності підприємця (3.3. Прагматизм як діяльнісний вимір підприємництва) є складовою частиною її аналізу та концептуалізації. У цьому контексті предметом дисертаційного дослідження є прагматизм як головний формоутворювальний принцип підприємництва та його продуцент - практична раціональна діяльність. У дисертації прагматичність розглянуто в широкому контексті питань, що стосуються мотиваційних аспектів підприємництва, економічного мислення, професійної культури, економічної поведінки суб'єкта підприємництва. Спираючись на ідеї творчої спадщини Ч. Пірса, У. Джеймса, Д. Д'юї, М. Вебера та ін., автором аргуменовано положення, що прагматизм як головний орієнтир на досягнення практичних результатів став наріжним принципом тих відносин, які стимулювали підприємництво (прояв суб'єктом цілеусвідомленої ініціативи, реалізація творчо-практичних потенцій особистості).

У дисертації надано ґрунтовну систему доказів, що ключовим мегакомпонентом організації діяльності суб'єкта підприємництва, його найголовнішою характеристикою є раціональність (3.4. Раціональність як принцип підприємництва). Враховуючи багатовимірність семантичних характеристик поняття «раціональність», автором підкріплена значущість методологічної стратегії М. Вебера щодо інтерпретації змісту даного поняття через категорію „діяльність”. У дисертації зазначено, що веберівська концепція „прогресуючої раціоналізації суспільного життя” реально створює можливості теоретичного аналізу підприємництва як певного ”втілення раціональності”, зважаючи на низку критеріїв раціональності капіталізму як типу соціального порядку. В дисертації досліджено феномен ”модифікації раціональності” як максимізації корисності в теорії соціального обміну та теорії раціонального вибору. Автор доводить, що аналіз принципу раціональності у контексті концептуалізації підприємництва дає підстави інтерпретувати останнє як своєрідну генеруючу раціональність - створювану кожного разу нову комбінацію ресурсів з очевидною цільовою установкою.

Дослідження капіталізму, ринку, підприємництва, а також механізмів соціокультурної динаміки є невіддільним від розуміння складної, амбівалентної ролі утилітаризму (3.5. Утилітаристські цінності підприємництва). У дисертації запропоновано розуміння утилітаризму як іманентно-смислової характеристики підприємництва, в якій ключовою ознакою є корисність, що є умовою здійснення перетворювальної здатності людської природи, її смислом і, перш за все, смислом ринкової взаємодії.

Висвітлення головних теоретичних засад дослідження „корисності” автором здійснюється, виходячи з положень про первинність індивідуалізованих об'єктивних інтересів людей - доступної корисності та вигоди (етичний утилітаризм А. Сміта, І. Бентама, Дж. Мілля та ін.; гіпотетична „спіраль розвитку соціальних відносин” з погляду реалізації корисності А. Маршалла; концепція соціального обміну П. Блау, Дж. Хоманса, Р. Емерсона; теорія мінової цінності Л. Мізеса, Ф. Гайєка).

У контексті здійсненого аналізу поняття „вигода”, на думку автора, становить першооснову і конкретний зміст підприємницької мети у формі прибутку як зростання користі, капіталу (а це вже критерій розвитку, а не лише функціонування), що об'єктивувалося у формі „економічних інтересів” - головної категорії для позначення реальних причин і корінних мотивів соціоекономічної діяльності і соціоекономічної поведінки людей. Методологічно ключовим у цьому локальному предметному аналізі є визначення сутнісних і похідних від них ознак в елементах соціального, а не суто економічного характеру - таких, як міра успіху, спонукальний мотив, база економічного розвитку господарюючої одиниці, соціальна ефективність конкретної діяльності, джерело задоволення соціальних потреб суспільства та ін.

Підприємництво в економічній площині розглядається похідним від соціального обміну (отримання корисності, вигоди) (3.6. Соціальний обмін як конститутивний чинник підприємництва). Тому підприємництво розглянуто в інтерпретації процесу соціального обміну - добре розробленого в сучасній соціології теоретичного підходу до вивчення соціальних відносин та структур. У дисертації проаналізовані утилітаристські традиції класичної політекономії (А. Сміт, Дж. Бентам, Д. Рікардо), ініціюючі положення про прагнення до корисності і отримання вигоди як спонукальний, поштовхний мотив людської діяльності; соціально-антропологічні ідеї М. Мосса, Б. Малиновського про важливість обмінних актів у житті доісторичних народів; „психологічне тлумачення” обміну Дж. Хоманса, нормативно-ціннісний аспект процесів обміну П. Блау, теорії раціонального вибору А. Даунса, М. Олсона, Г. Беккера, Дж. Коулмена, „суб'єктний” концепт (взаємообмін послуг) Л. Мізеса. Автор доводить, що означенні теоретичні позиції, з претендуванням на аксіоматичний вираз, виступають своєрідним полігоном для розробки теоретичних пояснень природи різних соціальних феноменів, зокрема підприємництва, посередництва, ринку. Тут має місце редукування соціальних процесів у контексті того, що обмінні процеси між людьми з різноманітними формами вигоди є всюдисущими та універсальними (від міжособистісних до міжсуспільних) як обов'язкова складова всіх соціальних явищ, що є доказом іманентності обміну людській природі та його генеративності щодо підприємництва.