Підприємництво як предмет соціологічного теоретизування

Особливої значущості набуває питання посередництва (3.7. Посередництво як комунікативний конструкт підприємництва) як форма підприємництва, його мегаскладова та комунікативний компонент підприємницької взаємодії. Підприємництво як один з елементів механізму функціонування соціальних відносин інтерпретовано як систему пошуку взаємоприйнятного компромісу, соціальної співпраці (партнерства) у взаємодіючій системі підприємець - споживач, забезпечуючи „конструювання” ринкових операцій у нескінченній мережі економічного обміну. У площині суспільної практики виявлено та показано історично сформовані конкретні форми посередництва, спеціалізація яких зумовлена існуванням різних профілів комерційної діяльності: агентування, брокерство, комісіонерство, дистриб'ютерство, дилерство, маклерство, комівояжерство. Посередництво в його різних спеціалізованих (професійних і непрофесійних) формах інтерпретовано як іманентну властивість підприємництва, ринкової поведінки. У цьому напрямку розгорнено положення щодо тотожності і взаємозумовленості ринку, посередництва, підприємництва.

Підприємництво як соціальне явище розглянуто в органічному поєднанні з ринком (3.8. Підприємництво як органічний елемент ринку) - однією з координат виміру суспільної взаємодії. До розгляду залучено як класичні, так і „похідні” (модерні) концептуальні інтерпретації ринку: систему стохастичних масових дій агентів ринку, інституційне утворення, систему норм і правил економічної поведінки тощо. У ракурсі цієї проблематики дослідницькій увазі подано економічний підхід до вивчення суспільних явищ у працях Д. Юма, А. Сміта, І. Бентама, К. Маркса (через виробництво) - з чим пов'язана початкова спроба концептуалізувати ринок і підприємництво як провідні чинники у системі суспільних відносин; дослідження природи ринкової системи у нерозривності з підприємництвом (Р. Кантільйон, А. Сміт, Ж. Б. Сей, Д. Рікардо), зокрема як елемента механізму соціальної конкуренції, інструмента соціального „відбору”; історично-антропологічні погляди Ф. Броделя; „соціологічний підхід” М. Вебера, В. Зомбарта і Й. Шумпетера; імператив „людської діяльності” природи ринку Л. Мізеса; інтерпретації ринку як „поля” Н. Флігстіна; бачення ринку як частини суспільного порядку, компонента соціальних відносин М. Грановеттера, Н. Флігстіна, В. Радаєва та ін.

У подальшому аналізі (3.9. Ризик як іманентна атрибутивність підприємницького феномена) автором аргументується положення про атрибутивність ризику щодо підприємництва. Умови невизначеності і ризику розглядаються як одна з найважливіших характеристик, яку практично всі класики теорії підприємництва з економічної, філософської, соціологічної, психологічної та інших позицій (Р. Кантільон, Дж. Тюнен, Д. де Тресі, Г. Мангольдт, Ф. Найта та ін.) пов'язують з підприємництвом. Дослідження „ризику” здійснено також і з етимологічної площини, використовуючи історико-фактуальні наративи творчості В. Зомбарта, а також інші відомі концепти ризику (Дж. Кейнс, У. Бек, Н. Луман та ін.). Останній розглянуто як чинник адаптивного потенціалу бізнес-діяльності суб'єкта в стохастичному середовищі.

Четвертий розділ дисертаційної роботи „Інтерпретація підприємництва в контексті синергетичної перспективи” присвячено з'ясуванню специфіки cинергетичної методології при вирішенні завдань осмислення і концептуалізації підприємництва (4.1. Синергетична інтерпретація підприємництва як новітня аналітична перспектива). У дисертації констатовано, що розкриття інтегративних можливостей самоорганізаційного підходу щодо дослідження підприємництва суттєво сприяє розширенню меж теоретико-соціологічного пізнання. Опертя на систему світоглядних елементів синергетичного підходу до розгляду соціальних процесів і явищ дало змогу розв'язати завдання генерування знань про підприємництво як про складну, відкриту, самоорганізуючу соціальну систему та її зв'язки, відносини, а також обґрунтувати авторське розуміння сутності соціальної самоорганізації підприємницького буття. Іншими словами, ми розширюємо аналітичний та синтезуючий аспект концептуалізації підприємництва, але вже в межах синергетичного теоретико-методологічного простору.

Предметне поле досліджуваної проблематики репрезентоване, зокрема, теоретичними положеннями праць Дж. Сороса, І. Валлерстайна (концепція відкритої глобальної світ-системи). К. Поппера (концепція „відкритого суспільствао”, Ф. Гайєка (концепція підприємництва і конкуренції як „процедури відкриття” - головного елемента становлення ринкових відносин) та праць інших учених, у яких наголошується на важливості дослідження «відкритого» взаємозв'язку і взаємозалежності підприємця і бізнес-середовища.

Спираючись на світоглядні та концептуальні принципи синергетичного підходу, автором розроблена інтегрована модель інтерпретації підприємництва, за якою підприємницька здатність конкретизується як особливий вид ресурсу господарської діяльності, а інноваційність визначається як головна риса підприємництва. При цьому підприємець розглядається як суб'єкт процесу пізнання через власний досвід. З використанням понятійного апарату синергетики наведено відповідне бачення підприємництва як процесу самовідновлення і самоорганізації індивідів і підприємств, здійснюваних у взаємодії з мікро- і макросередовищем їх функціонування, що має за мету максимізацію можливостей у межах нерівноважного динамічного балансу суперечливих соціально-економічних інтересів учасників цього процесу.

У дисертації аргументовавана позиція, що при вирішенні завдання розширення аналітичного та синтезуючого потенціалу концептуалізації підприємництва в межах синергетичного підходу є доцільним використання таких методологічно важливих інтегративних концептів: 1) концепт ринку (як складної динамічної самоорганізованої системи господарчої діяльності, як взаємозумовлюючої та саморегулючої системи балансу попиту та пропозиції); 2) концепту людської діяльності (як синергетичного продуцента самодіяльної активності підприємця).

Дисертант вважає, що ринок крізь призму засад методології доцільно розуміти як агреговану сукупність індивідуальних обмінів з убудованим механізмом саморегуляції та процес постійного вибору і просування, що доводить його здатність постійно вдосконалюватися і має важливу властивість саморегулювання (смітівська метафора „невидимої руки”, взаємокорисність, інституціоналізація принципу конкуренції) (4.2. Ринок як продуцент підприємництва в системі синергетичної інтерпретації).

У розробці нових засад теорії підприємництва враховано взаємодію підприємця і середовища його діяльності як відкритої системи, яка може бути представленою як вираз динамічної нерівноваги взаємодії двох компонентів діяльнісного відтворення соціальної реальності: матеріального та ідеального. (4.3. Діяльність як самоорганізаційний чинник. Підприємництво як „четвертий чинник” соціоекономічної самоорганізації). Розвинуто думку, що підприємництво становить зміст суб'єктного чинника соціоекономічного розвитку, проявляючи себе як самостійне джерело зростання, рушійна сила, „локомотив” соціоекономічного розвитку, так званий „четвертий чинник” господарювання. Саме перетворювальна, генеративна здатність діяльності виводить цей мегаспосіб ставлення людини до зовнішнього світу у розряд універсального компонента не тільки підприємництва як діяльності, але і розуміння останньої крізь призму теорії самоорганізації. Феномен людської діяльності розглянуто тут у ролі своєрідного синергетичного продуцента, як самоорганізуючу систему, для якої є характерними джерело перетворень, відбір альтернатив, здатність впливати на майбутній стан системи механізму регуляції.

У комплексному аналізі підприємництва, крім оцінок видимих форм його прояву, використано і дослідження латентного рівня, зокрема мотиваційного аспекту підприємництва. Концептуалізаційними засобами висунуто: ієрархію потреб А. Маслоу (потреба в підприємництві як у самореалізації, самоконструюванні), „мотив досягнення” у підприємництві Д. Макклелланда, „досягнення успіху” Дж. Аткінсона, теорія атрибуції Ф. Хайдера (корелят надії на успіх завдяки власним здібностям), інтеграційний принцип або „принцип активності” Л. Гумільова.

У роботі виведено визначення розуміння підприємництва як процесу самовідновлення і самоорганізації суб'єктів господарської діяльності, здійснюваної у взаємодії з мікро-, мега-, макросередовищем їхнього функціонування, що має на меті максимізацію можливостей діючого суб'єкта; як особливої самоорганізованої форми соціоекономічної активності.

У п'ятому розділі „Категоріальна іституціалізація підприємництва в системі соціологічного знання” дослідження присвячене питанню конституювання поняття підприємництва у соціологічному знанні, виявленню та використанню його гносеологічного потенціалу у поясненні суспільних явищ та процесів.

Ключовим вектором конституювання у соціології поняття «підприємництво» як нового понятійно-категорійного інструменту з відповідними гносеологічними можливостями і властивостями є вияв та окреслення ролі і місця підприємництва у системі класово-стратифікаційного порядку (5.1. Інтерпретаційний та пояснювальний потенціал концепції підприємництва в контексті теорій класово-стратифікаційної побудови суспільства). У дисертації констатовано, що дослідження проблеми соціальної нерівності, нерівного розподілу суспільного багатства, питання класового устрою та відтворення стратифікаційних порядків (різних типів соціальних ієрархій) на усіх етапах історичного розвитку соціології не втрачали своєї актуальності. Враховуючи загальну невизначеність та значну розбіжність думок сучасних соціологів щодо визначення соціального статусу підприємницьких груп (”буржуазії” як пануючого соціального класу, середнього класу, бізнес-прошарку та ін.), автором запропоновано свій аналітичний та інтерпретативний алгоритм, означений інтегрованою ідеєю людського прагнення до добробуту, підвищення соціального статусу як головних стимулів соціальної диференціації та джерел суспільного багатства. Дисертант вважає, що саме у поліваріантних мотивах соціоекономічного зростання знаходить свій вияв об'єктивна історична необхідність форсованого режиму нагромадження матеріально-грошових капіталів і ціннісних соціокультурних атрибутів. В дисертації аргументовано висновок, що у більшості теорій соціальної диференціації підприємництво презентується як один з найефективніших механізмів забезпечення діяльнісної самореалізації; використання соціальних ресурсів, що визначають можливості соціального просування. Таким чином, підприємництво виступає фундаментальним механізмом відтворення соціальних ієрархій і стимулом суспільного розвитку.

У дисертації відзначено важливість дослідження змісту поняття «підприємництво» (5.2. Понятійне конституювання „підприємництва” та його інституціональні координати в структурі соціологічного знання). Автором звертається увага на ту обставину, що при ідентифікації сутнісних ознак даного поняття доцільно враховувати специфічні онтологічні характеристики підприємництва як соціального явища; як особливої соціокультурної діяльності; як специфічної моделі трудової поведінки індивідуальних та колективних суб'єктів. У дисертації аргументовано положення, що поняття «підприємництво» в усіх своїх синонімічних форматах (бізнес, комерція, справа, підприємницькі практики тощо) є своєрідним фіксатором однойменного явища, інтерпретаційним засобом опису та аналізу складної інтегрованої системи цілераціональних дій. Воно виконує низку пізнавальних функцій, поєднуючись з такими категоріями соціології, як „соціальна діяльність”, „соціальна дія”, „соціальна функція”, „соціальна потреба”, „соціальна активність”, „соціальний статус”, „соціальний престиж”, ”соціальний шанс”, ”соціальний розвиток”. Це поєднання свідчить, що дане поняття у своєму розвитку набуває категоріального статусу. Саме тому, як вважає дисертант, суттєво актуалізується проблема обґрунтування можливостей застосування цього концепту на всіх рівнях соціологічного пізнання. У дисертації аргументовано важливість врахування змісту специфічних онтологічних критеріїв, які визначаються сучасними соціологами як чинники конституювання структури соціологічного знання. Враховуючи особливості сутнісних ознак категорії „підприємництво”, у дисертації наведені докази можливості диференційованого застосування цих ознак на відповідних рівнях соціологічного пізнання: від підприємницької поведінки та інтеракцій (мікрорівень) та підприємницької групи (мезорівень) до соцієтальних характеристик підприємництва на інституціональному рівні суспільної організації (макрорівень). Автором наведено аргументацію щодо важливості розвитку спеціального науково-дослідного напряму в структурі соціологічного знання - соціології підприємництва, що, на думку дисертанта, відповідає потребам суспільної практики.

ВИСНОВКИ

У висновках підведено підсумки дослідження, сформульовані основні положення, що відбивають зміст та результати дисертаційної роботи, шляхи досягнення мети, вирішення завдань щодо розв'язання наукової проблеми та вказують на перспективи її подальшої наукової розробки.

1. Дослідження підприємництва як складного поліваріантного суспільного явища, спеціалізованої соціокультурної діяльності та специфічної моделі трудової поведінки з урахуванням соціальних аспектів його становлення та еволюційного розвитку, набуло актуальності як предмета соціологічного теоретизування. Соціологічна оцінка підприємництва у контексті соціально-економічного розвитку дає підстави стверджувати, що явище підприємництва було і залишається ключовим елементом соціально-економічних відносин і одним із чинників трансформаційних змін. Підприємництво проявило себе як рушійна сила соціально-економічного розвитку, соціальної диференціації, як значущий фактор самоорганізаціїї суспільного життя.

2. Відправними теоретико-методологічними принципами соціологічного осмислення підприємництва у даному дисертаційному дослідженні є: принцип відмови від „моністичного” уявлення про нього, принцип комплексного розгляду підприємництва як не тільки економічного, але й соціокультурного феномена, з розширювальним впливом на всі суспільні сфери. Ключовим положенням, яке розкриває суть відправних принципів, є розуміння підприємництва в річищі структурно-функціональних інтерпретацій капіталізму (Т. Парсонс).

3. Магістрально спрямовуючою теоретико-соціологічне осмислення підприємництва слід вважати концепцію цілераціональної активності людини (мета, засоби, результати) та її перетворювальної діяльності. Ця концепція формує своєрідний інтерпретативний модуль, компонентами якого є теорії потреб, діяльності, самореалізації особи. І це забезпечує адекватні перспективи соціологічного дослідження підприємництва.

4. Соціальну природу підприємництва визначає прагматична спрямованість цілераціональної інноваційної діяльності як інтегрованої системи, в якій поєднані матеріальні потреби і самореалізація, що проявляється в організації і реалізації відповідної комбінації суспільних ресурсів. На цій підставі вибудовується структурно-факторна інтерпретація підприємництва як інтегрального поняття та верифікуються його інтегруючі (агреговані) складові і генеруючі характеристики-ознаки як окремі концептуальні компоненти, до яких віднесено: самореалізацію як аксіологічний смисл суб'єкта в його перетворювальній потенції; раціональність як установку, фундаментальний принцип отримання максимальної вигоди від використання вкладених засобів і докладання соціальних зусиль; прагматизм як головний засіб продукування корисності; утилітарність як ідею нарощування благ за рахунок удосконалення, інтенсифікації засобів благовиробництва, підвищення ефективності діяльності у потребі досягнення; система „корисність - вигода - капітал” як сутнісно-смислову детермінанту матеріальної форми людського буття та соціоекономічного зростання; соціальний обмін як універсальну соціальну властивість, сутнісну складову процесу соціальної взаємодії щодо розподілу та перерозподілу між людьми різноманітних форм вигод; посередництво як чинник соціальної комунікації, будованої виключно на прагматично-раціоналістичних позиціях; ринок як систему регулярного, раціонального, взаємовигідного, добровільного і змагального обміну вигодами; ризик як іманентну атрибутивність підприємництва, чинник „невизначеності”, „стохастичності”, „ймовірнісності” цього феномена, похідну позицій, шансів та наслідків діючого суб'єкта; інноваційність як особливу рису, що виражає наявність у структурі діяльності різнотипних інновацій (нововведень), як засіб (інструмент) досягнення підвищення ефективності діючої системи. Дані інтегративні ознаки як ідентифікатори та продуценти підприємництва притаманні йому і на мікро-соціальному (особистісному), і на мезо- (груповому) та макро- (інституціональному) рівнях соціологічного знання.

5. Відповідними до самоорганізаційних принципів характеристиками, які репрезентують підприємництво як складну відкриту систему „суб'єкт (підприємець) - середовище його діяльності”, слід вважати: а) локальну здатність до саморозвитку (розбудову, відновлення) через притягання до себе нових елементів; б) іманентність та передзаданість властивостей самого середовища; в) спонтанний характер виникнення підприємницької діяльності. Валідизованим засобом концептуалізації синергетичних засад інтерпретації підприємництва виступають властивості нерівноважних ситуацій, які обумовлені: а) розбіжністю між попитом та пропозицією (ринку) як джерелом одержання додаткового прибутку (І. Кірцнер); б) здатністю підприємця до інноваційної діяльності (Й. Шумпетер); в) організаційним чинником та комбінацією ресурсів, „невидимої руки” ринку (А. Сміт, Ж. Б. Сей, А. Маршалл, Ф. Гайєк). Отже, у контексті принципів синергетичного теоретизування підприємництва суттєво розширюються епістоміологічні межі соціологічного пізнання.

6. Виявлено, що у більшості теорій соціальної диференціації підприємництво презентується як один з найефективніших механізмів забезпечення діяльнісної самореалізації; використання соціальних ресурсів, що визначають можливості соціального просування. Отже, на цій теоретичній основі в дисертації аргументовано, що підприємництво виступає фундаментальним механізмом відтворення соціальних ієрархій і стимулом суспільного розвитку.

7. Поняття ”підприємництво” в усіх своїх синонімічних форматах (бізнес, комерція, справа, підприємницькі практики тощо) є своєрідним фіксатором однойменного явища, інтерпретаційним засобом опису та аналізу саме цієї форми чи різновиду цілераціональної дії (системи дій), складною інтегрованою системою. Воно виконує низку пізнавальних функцій, поєднуючись з такими категоріями соціології, як „соціальна діяльність”, „соціальна дія”, „соціальна функція”, „соціальна потреба”, „соціальна активність”, „соціальний статус”, „соціальний престиж”, ”соціальний шанс”, ”соціальний розвиток”. Це поєднання свідчить, що дане поняття у своєму розвитку набуває категоріального статусу.

8. Як понятійно-категорійний елемент-конструкт, „підприємництво” постає в ролі інструменту, інтерпретаційного потенціалу розширення та поглиблення меж осмислення сутності та механізму суспільного розвитку, у теоретичному та гносеологічному контексті - розвитку як окремої теорії, так і окремого наукового напряму.

9. Реалізація розробленої у дисертації діяльнісно-структурної концепції соціологічного вивчення підприємництва забезпечує можливості подальшого розвитку спеціального науково-дослідного напряму в структурі соціологічного знання - соціології підприємництва та редукції категорії „підприємництво„ до рівня операціональних запитів даного напряму. Підприємництво, таким чином, доцільно розуміти як складну діяльнісну систему, що проявляється у формі реалізації інноваційно-адаптивного потенціалу агентів соціальної дії, керованих прагматичною установкою на соціоекономічне зростання (прибуток, капітал, соціальне просування).

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії:

1. Сірий Є. В. Підприємництво як предмет теоретико-соціологічного осмислення / Є. В. Сірий /Монографія. Київ, 2008. 392 с.

Статті в наукових фахових виданнях із соціологічних наук:

2. Сірий Є. В. Витоки вітчизняного та російського підприємництва: історико-соціологічний екскурс / Є. В. Сірий // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Фаховий збірник наукових праць Харківського національного університету ім.В. Н. Каразіна. Харків, 2004. С. 211-214.

3. Сірий Є. В. Феномен підприємництва в контексті природи людини / Є. В. Сірий // Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. Харків, 2005.- Вип. 17. № 652. С. 85-91.

4. Сірий Є. В. Підприємливість і підприємництво та їх роль в економічній еволюції суспільства / Є. В. Сірий // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Фаховий збірник наукових праць: ХІІ Міжнародна наукова конференція „Харківські соціологічні читання”, 23-24 листопада 2006. Харків, 2006. Т. 2. С. 218-224.

5. Сірий Є. В. Девіаційна сегментація в підприємництві: постановка проблеми / Є. В. Сірий // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Фаховий збірник наукових праць Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. Харків, 2005. С. 377-381.

6. Сірий Є. В. Поняття „підприємництво”, „бізнес”, „менеджмент” та „інтрапренерство” в методологічному аспекті проблеми спорідненості різниці їх сутності / Є. В. Сірий // Нова парадигма: Журнал наукових праць: філософія, соціологія, політологія. 2005. Вип. 48. С. 187-198.

7. Сірий Є. В. Культура підприємництва в контексті його соціальної ролі // Є. В. Сірий / Український соціум: Науковий журнал. 2005. № 2-3 (7-8). С. 100-105.

8. Сірий Є. В. Підприємництво та корупція: дихотомічний погляд / Є. В. Сірий // Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. Харків, 2006. № 723. С. 186-193.

9. Сірий Є. В. Підприємницький ризик: генеза та розвиток соціологічної концептуалізації / Є. В. Сірий // Український соціум: Науковий журнал. 2006. № 4. С. 54-65.

10. Сірий Є. В Ризик в підприємницькому середовищі: проблема дефініції / Є. В. Сірий // Український соціум: Науковий журнал. 2006. № 3-4. С. 53-63.

11. Сірий Є. В. Доктрина взаємовідносин бізнесу та суспільства: пошуки ідентичності / Євген Володимирович Сірий / Є. В. Сірий // Український соціум: Науковий журнал. 2007. № 1 (18). С. 41-51.

12. Сірий Є. В. Посередництво як економічна форма та спосіб соціального обміну в концептуалізації підприємництва / Є. В. Сірий // Збірник наукових праць Донецького державного університету управління. Донецьк, 2007. Т. 3. Серія „Спеціальні та галузеві соціології”. Вип. 3 (80). С. 199-207.

13. Сірий Є. В. Методологічна роль поняття соціального обміну у з'ясування природи посередництва та підприємництва / Є. В. Сірий // Соціальні технології: Збірник наукових праць. Запоріжжя, 2007. № 36. С. 321-329.

14. Сірий Є. В. Ринок як гносеологічний компонент соціологічної концептуалізації підприємництва / Є. В. Сірий // Український соціум: Науковий журнал. 2007. № 3 (20). С. 100-110.

15. Сірий Є. В. Підприємництво та ринок у контексті соціологічної концептуалізації / Є. В. Сірий // Збірник наукових праць Одеського національного університету. Одеса, 2008. Т. 13. Вип. 5. С. 505-517.

16. Сірий Є. В. Концептуалізація підприємництва як проблема сучасної теоретичної соціології / Євген Володимирович Сірий // Соціальні технології: Збірник наукових праць. Запоріжжя, 2008. № 37. С. 338-347.

17. Сірий Є. В. „Капіталізм” у контексті концептуалізації „підприємництва” / Є. В. Сірий // Вісник Одеського національного університету. Одеса, 2009. Т. 14. Вип. 13. С. 136-148.

18. Сірий Є. В. Підприємництво як предмет теоретико-соціологічного осмислення: розгорнення проблеми / Є. В. Сірий // Український соціум: Науковий журнал. 2008. № 4 (27). С. 33-44.

19. Сірий Є. В. Предметність підприємництва в соціологічному теоретизуванні „капіталізму” та „сучасності” / Є. В. Сірий // Соціальні технології: Збірник наукових праць. Запоріжжя, 2008. № 38. С. 393-402.

20. Сірий Є. В. Діяльнісний імператив в системі концептуалізації підприємництва / Є. В. Сірий // Мультивесум. Філософський альманах. 2008. Вип. 76. С. 225-240.

21. Сірий Є. В. Підприємництво у синергетичних наративах: теоретико-методологічний пошук / Є. В. Сірий // Соціальні технології: актуальні проблеми теорії і практики: Науковий журнал. 2009. Вип. 40. С. 309-320.

22. Сірий Є. В. Підприємництво в системі соціологічного теоретизування: формування теорії / Є. В. Сірий // Соціальні технології: актуальні проблеми теорії і практики: Науковий журнал. 2008. Вип. 39. С. 99-116.

23. Сірий Є. В. Підприємницький феномен у класово-стратифікаційному розвитку суспільства: формування концепту та історико-соціологічний аналіз / Є. В. Сірий // Психологія і суспільство: Український теоретико - методологічний соціогуманітарний часопис. Тернопіль, 2009. № 2 (36). С. 84-93.

24. Сірий Є. В. Концептуалізація підприємництва у сучасному соціологічному дискурсі / Є. В. Сірий // Ринок праці та зайнятість населення. Науковий журнал. Київ, 2010. № 3. С. 32-35.

(та інші публікації в інших виданнях).

АНОТАЦІЯ

Сірий Є. В. Підприємництво як предмет соціологічного теоретизування. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора соціологічних наук за спеціальністю 22.00.01 - теорія та історія соціології. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, факультет соціології. - Київ, 2010.

У дисертації розроблено нову теоретико-соціологічну структурно-діяльнісну концепцію підприємництва, у якій дано узагальнене теоретичне означення підприємництва як: 1) соціального явища усіх типів сучасних суспільних систем, структурно-функціональні характеристики якого відображають суспільні потреби та процеси відтворення і розвитку ресурсних засад суспільної життєдіяльності; 2) особливої соціокультурної діяльності, що базується на засвоєних професійних знаннях, навичках та вміннях; 3) специфічної моделі трудової поведінки, яка відтворюється на засадах нормативної регуляції, самоорганізації та самодіяльної активності індивідуальних та колективних суб'єктів. У межах розробленої концепції обґрунтовано систему теоретичної інтерпретації підприємництва як інтегрованого явища і соціологічної категорії. В дисертації надана наукова аргуметація стосовно пізнавального статусу категорії ”підприємництво” на різних рівнях системи соціологічного знання, що є важливим для інтерпретації суспільної ролі підприємництва в процесах сучасних соціальних змін. Реалізація розробленої у дисертації концепції соціологічного вивчення підприємництва забезпечує можливості подальшого розвитку спеціального науково-дослідного напряму в структурі соціологічного знання - соціології підприємництва.

Ключові слова: підприємництво, капіталізм, діяльність, соціальний обмін, посередництво, ринок, корисність, вигода, капітал, потреби, самореалізація, раціональність, прагматизм, утилітаризм, ризик, концепт, концептуалізація, самоорганізація, активність, соціоекономічне зростання, класово-стратифікаційна структура, функція, поняття, соціологічне теоретизування, структура соціологічного знання.

АННОТАЦИЯ

Сирый Е. В. Предпринимательство как предмет социологического теоретизирования. - Рукопись.

Дисертация на соискание ученой степени доктора социологических наук по специальности 22.00.01 - теория и история социологии. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, факультет социологии. - Киев, 2010.

У диссертации осуществлена разработка новой теоретико-социологической структурно-деяльностной концепции предпринимательства, в которой представлена обобщенная теоретическая трактовка предпринимательства как: 1) социального явления, присущего всем типам общественных систем, структурно-функциональные характеристики которого отображают общественные потребности, а также процессы воспроизводства и развития ресурсных оснований общественной жизнедеятельности; 2) особого типа социокультурной деятельности, основанного на усвоенных профессиональных знаниях, навыках и умениях, 3) специфической модели трудового поведения, которая воспроизводится на основе нормативной регуляции, самоорганизации и самодеятельной активности индивидуальных и коллективных субъектов. В рамках разработанной концепции обоснована система теоретической интерпретации предпринимательства как интегрированного явления и социологической категории. В диссертации дана научная аргументация относительно познавательного статуса категории ”предпринимательство” на разных уровнях системы социологического знания, что важно для интерпретации общественной роли предпринимательства в процессах современных социальных изменений.

В диссертации дана характеристика теоретико-методологических оснований социологического анализа предпринимательства, проведены анализ и обобщение основных характеристиках предпринимательского феномена, его продуцентов и производных (капитализм, рынок, рациональность, прагматизм, утилитаризм, полезность, деятельность, активность и др.). В диссертации установлено, что в современным теоретико-социологическом осмыслении предпринимательства важное познавательное значение имеет концепция целерациональной активности личности и ее преобразовательной деятельности. Эта концепция формирует своеобразный интерпретативный модуль, компонентами которого являются теории потребностей, деятельности, самореализации личности. В диссертации дано обоснование роли предпринимательства как фактора классово-стратификационной дифференциации общества, что расширяет границы познания механизма социально-стратификационных изменений, а также научные представления о предпринимательстве как факторе развития среднего класса. Реализация разработанной в диссертацию концепции социологического изучения предпринимательства обеспечивает возможности дальнейшего развития специального научно-исследовательского направления в структуре социологического знания - социологии предпринимательства.

Ключевые слова: предпринимательство, капитализм, деятельность, социальный обмен, посредничество, рынок, полезность, выгода, капитал, потребности, самореализация, рациональность, прагматизм, утилитаризм, риск, концепт, концептуализация, самоорганизация, активность, социоэкономический рост, классово-стратификационная структура, функция, понятие, социологическое теоретизирование, структура социологического знания.

SUMMARY

Siriy Yevhen Volodymyrovych. Entrepreneurship as the Subject of Sociological Theorizing. - Manuscript. Dissertation for Doctor of Sociological Sciences degree. Specialized field 22.00.01 - Theory and History of Sociology. - National Taras Shevchenko University of Kyiv. - Kyiv, 2010.

The dissertation presents new sociological structural-activist conception of entrepreneurship. The nature of entrepreneurship is represented by the author as: 1) a universal social phenomena that connected with reproduction and development of the resource basis of human life; 2) a special social and cultural activity, based on professional knowledge, human experience and skills, 3) a specific model of labor behavior, which is reproduced on the basis of normative regulation, and self- agency of individual and collective actors. Within the developed conception is elaborated a new approach to scientific understanding of the sense of entrepreneurship as integrated phenomena. The dissertation presents the scientific arguments which are oriented to the explanation of the cognitive status of the "entrepreneurship" category at different levels of the system of modern sociological knowledge. Such research orientations create the new information base for interpretation of the entrepreneurship social role in the processes of modern social changes. The new entrepreneurship sociological conception provides opportunities for further development of special research direction in the structure of sociological knoweledge - sociology of entrepreneurship.

Keywords: entrepreneurship, business, capitalism, activity, social exchange, mediation, usefulness, benefits, capital needs, self, rationality, pragmatism, utilitarianism, risk, concept, conceptualization, self-organization, activity, socio-economic growth, class-stratificative structure, function, concept, sociological theorizing, the structure of sociological knowledge.

Размещено на Allbest.ru