Гендерні аспекти інтернет-комунікацій

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ В. Н. КАРАЗІНА

УДК: 316.77+316.342.2.

Гендерні аспекти інтернет-комунікацій

Спеціальність 22.00.04 - спеціальні та галузеві соціології

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора соціологічних наук

Горошко Олена Ігорівна

Харків 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна, Міністерство освіти і науки України.

Науковий консультант: член-кореспондент НАН України, доктор соціологічних наук, професор Бакіров Віль Савбанович, Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, завідувач кафедри прикладної соціології, ректор;

Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор Жеребкіна Ірина Анатоліївна, Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, професор кафедри теорії культури та філософії науки, завідувач лабораторії гендерних досліджень;

доктор соціологічних наук, старший науковий співробітник Костенко Наталія Вікторівна, Інститут соціології НАН України, завідувач відділу соціології культури і масової комунікації;

доктор соціологічних наук, доцент Щербина Віктор Миколайович, Інститут культурології Академії Мистецтв України, завідувач відділу соціологічних досліджень та аналізу проблем української культури

Захист відбудеться 16.03.2010 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.15 у Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, пл. Свободи, 4, ауд. 2-49.

З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, пл. Свободи, 4.

Автореферат розісланий 15.02.2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради доц. І. І. Шеремет

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Однією з найбільш знаменних подій сучасності є виникнення і стрімке поширення світової комп'ютерної мережі - Інтернету. Неможливо переоцінити значення цієї події для існування і розвитку суспільства. Інтернет безпрецедентно перетворює світ людини, постійно породжує нові соціальні зміни. Феномен розвитку Інтернету та його соціальних наслідків не міг не відбитися у величезній кількості наукових досліджень. Література, присвячена соціально-гуманітарному осмисленню Інтернету, вражає своєю кількістю. Щоденно друкуються сотні нових праць, у яких робиться спроба відстежити й оцінити глибокі зміни, які спричиняє Інтернет в економічних, соціально-політичних, освітньо-культурних структурах сучасного суспільства, спрогнозувати їх подальший розвиток. Проте доводиться констатувати, що на сьогодні наукове осмислення процесів, які відбуваються у соціальному просторі Інтернету, та змін у суспільстві, викликаних його впливом як на рівні теорії, так і на рівні емпіричних досліджень, суттєво відстає від розвитку самого Інтернету. Не вирішена проблема створення моделей, що описують процеси соціальних взаємодій, які відбуваються у мережі Інтернет, відсутні обґрунтовані прогнози щодо подальшого розгортання Глобальної павутини та соціокультурних наслідків цього процесу.

Поява Інтернету радикально змінила форми, зміст, механізми, функції соціальних комунікацій. Соціальні комунікації за допомогою Інтернету (інтернет-комунікації) - феномен, який досліджується багатьма науковими дисциплінами - від соціолінгвістики до політичної психології, від культурології до соціальної антропології, від економіки до зв'язків з громадськістю. При вивченні інтернет-комунікації застосовується міждисциплінарний підхід, який потребує інтеграції методологій, інструментаріїв, понятійно-категоріальних апаратів тощо. Але перш за все цей феномен потребує соціологічного осмислення, тобто виявлення форм, механізмів і наслідків впливу Інтернету і, відповідно, інтернет-комунікацій на соціальну реальність, на загальну архітектоніку соціальних процесів і інститутів, з одного боку, і залежність розвитку і використання інтернет-комунікацій від конкретних соціальних, культурних і ментальних контекстів - з іншого.

Однією з найгостріших і найболючіших соціальних проблем сучасних суспільств, особливо пострадянських, є пошук цивілізованої й органічної моделі гендерних стосунків. Сучасне суспільство відчуває гостру необхідність переходу від патріархатної культури до культури біархатної, в якій чоловічі та жіночі виміри суспільного життя мають бути органічно збалансовані. Цей перехід є іманентною умовою загальнолюдського руху до демократизації людства та його сталого розвитку, є одним з найважливіших чинників гуманізації суспільного життя.

Виникнення і бурхливий розвиток інтернет-комунікацій значною мірою позначається і на цій проблемі, впливає на широкий спектр процесів, пов'язаних з трансформацією гендерних стосунків, відкриває нові можливості для позитивних тенденцій, водночас створює нові серйозні ризики та ускладнення. Тому соціологічний аналіз гендерних аспектів інтернет-комунікацій є надзвичайно актуальною науковою проблемою, без розв'язання якої, неможливо будувати справедливу та ефективну гендерну політику суспільства, його державних і недержавних інститутів. Такий аналіз є важливою складовою соціологічного вивчення соціальних трансформацій, пов'язаних зі зміною культурних норм і стосунків між чоловіками і жінками на всіх рівнях сучасного соціуму, виявлення їх глибинних впливів на загальний хід сучасних цивілізаційних трансформацій, суттєвого розширювання можливостей розуміння й прогнозування соціальних наслідків розвитку та поширення інтернет-комунікацій в українському сьогоденні.

З позицій теорії інформаційного суспільства спроби осмислення нової реальності, пошук основних характеристик сучасного стану суспільства, а також ролі інформаційних технологій у становленні та розвитку інформаційного суспільства були зроблені такими вченими, як Д. Белл, Дж. Гельбрейт, М. Кастельс, М. Маклюєн, У. Мартін, Й. Масуда, М. Постер, Д. Тапскотт, Є. Тоффлер, А. Турен, Ф. Уебстер та ін. Серед українських та російських дослідників, які висвітлювали питання формування та розвитку інформаційного суспільства, варто згадати Р. Абдєєва, Л. Бевзенко, О. Бєлінську, Т. Березу, О. Бікулова, С. Бондаренка, М. Вершиніна, Є. Войскунського, О. Голобуцького, Б. Головка, А. Горбачика, С. Дацюка, С. Дятлова, В. Ємеліна, А. Жичкіну, М. Згуровського, Д. Іванова, В. Іноземцева, А. Колодюка, С. Коноплицького, Н. Костенко, Д. Кутюгіна, О. Лобовікову, О. Личковську, С. Макєєва, І. Мальковську, І. Мелюхіна, Н. Мойсеєва, О. Путилову, А. Ручку, О. Рунова, І. Солдатенко, А. Сухарева, О. Чистякова, Є. Швеця, О. Шевчука, В. Щербину та деяких інших.

Підкреслимо, що дослідження закордонних учених із соціологічного аналізу Інтернету з'явилися ще на початку 90-х років минулого століття. У країнах СНД, які підключилися до мережі Інтернет у середині 90-х (Росія в 1993 році, Україна в 1994 році (тобто значно пізніше, ніж Європа або Північна Америка)), дослідження на цю тему стали з'являтися лише на початку нинішнього століття. Однак на цей час феномен Інтернету вже єоб'єктом досить сталої дослідницької уваги й інтересу з боку соціально-гуманітарних дисциплін як в Україні, так і в країнах СНД у цілому. Усе частіше й частіше, особливо у XXI столітті, дослідники починають говорити про Інтернет як про простір соціальних комунікацій (О. Аладишкіна, Д. Кутюгін, М. Раскладкіна, О. Родіонов) та окремий соціально-комунікативний інститут (О. Бікулов, С. Бондаренко, С. Михайлов, Н. Прохорова, О. Путилова, О. Рунов, О. Чистяков). В Україні увагу соціологів привертає проблематика якісного й кількісного складу аудиторії Інтернету (О. Балабанова, О. Білорус, Є. Головаха, Б. Головко, А. Горбачик, О. Кислова, С. Коноплицький, Н. Костенко, І. Лукінова, Н. Меджибовський, Л. Нікітіна, О. Носова, С. Романенко, Т. Рудницька, В. Тарасенко, В. Щербина); феномен кіберкультури (Є. Прохоренко); політичні комунікації в Уанеті (І. Балинський) та визначення соціальних детермінант кіберпростору (А. Петренко-Лисак) та ін.

Якщо ж розглядати розвиток гендерних досліджень у вітчизняній соціології, то гендерна проблематика в українському суспільстві висвітлювалась у роботах Р. Ануфрієвої, А. Бойко, І.Жеребкіної, О.Качанової, Н.Лавриненко, Л.Малес, С.Оксамитної, О.Стрельник. Гендерні проблеми в ЗМІ й рекламі розглядались у працях Н. Лисиці, М. Скорик, Т.Бурейчак, О.Бєлікової та інших. Питання розробки та впровадження гендерної політики проаналізовано в роботах Г.Даудової, В.Дягілєва, К.Левченко.

У середині - кінці 90-х років минулого століття починають активно проводиться дослідження з вивчення Інтернету й інтернет-комунікацій у їхньому взаємозв'язку з гендерним фактором. У цій царині досліджень першість також належить американським та європейським ученим. У країнах СНД уперше тема визначення й опису гендерних складових інформаційного суспільства з урахуванням пострадянського контексту в соціальній філософії була розкрита в дисертаційному дослідженні М. Лихобабіна «Гендерні детермінанти інформаційного суспільства» (2006). Ряд гендерних аспектів формування інформаційного суспільства у Росії й Білорусії висвячені в роботах Н.Васильєвої (загальна проблема гендеру в інформаційному суспільстві), М.Малишевої (гендер і глобалізація), О.Гапової (глобалізація, жінки й інформаційні технології), Л.Нургалієвої (взаємовплив і перспективи глобалізації гендерних відносин, дихотомія статусної й позастатусної культури в умовах розвитку електронного суспільства), К.Санкової (функціональна роль гендерних досліджень у перехідному суспільстві), І. Остапенко (проблеми гендерної віртуальної ідентичності), О.Єльчанінової (класифікація бар'єрів, що заважають оптимальному формуванню інформаційних стратифікацій); О.Журавльової (основні категорії користувачів середовища мережі Інтернет), І.Чикалової (розвиток теорії кіберфемінізму). Серед вітчизняних дослідників гендерні проблеми в просторі інтернет-комунікацій та інформаційного суспільства, а також розвиток теорії кіберфемінізму висвітлюються в роботах І.Жеребкіної, К.Карпенко, Л.Компанцевої, І.Солдатенко, В.Суковатої та інших. На цей час інтенсивні дослідження Інтернету з гендерних позицій здійснюються О.Арестовою, Л. Архиповою, Є. Войскунським, О. Мітіною (соціально-демографічна специфіка аудиторії мережі Інтернет); О. Арестовою, Є. Войскунським, М. Лінд, Л. Перрі, І. Вассерман, Є. Вейсер (мотиваційна структура інтернет-аудіторії); С. Херрінг, Л. Вінн, Дж. Каца, Х. Міллер, Р. Матхера (гендерні особливості перебігу комунікацій у мережі Інтернет при використанні різноманітних сервісних платформ (чату, форуму, блогу, електронної пошти, персонального сайту, миттєвого меседжеру, мікроблогінгу)). Багато дослідників вивчають структуру комунікативних практик і особливості функціонування мови в мережі Інтернет (Л. Компанцева, О. Мишенкова, О. Лутовинова, Дж. Бейкер, К. Блум, Дж. Браун, А. Брукман та iнш.). Значний інтерес представляють роботи з аналізу ідентифікаційних та презентаційних практик у кіберпросторі, процесів формування віртуальної гендерної ідентичності, керування враженням (менеджмент вражень) (Л. Компанцева, І. Остапенко, О. Мітіна, А. Петренко, Н. Писаренко, Дж. Сулер, Ш. Тьокл). З позицій гендерного підходу розглядаються також окремі види соціальних комунікації, реалізованих за допомогою Інтернету (політичні, освітні, наукові, організаційні) (А. Арнольд, К. Блум та інші.). З лінгвокультурних і феміністських позицій глибоко вивчаються феномени кіберкультури (Д.Васильєва, С.Жайворонок, І.Жеребкіна, О.Кісь, Л.Компанцева, В.Суковата, І.Чикалова, О.Шерман).

Однак аж до сьогодні бракує системних і узагальнюючих спроб соціологічної інтерпретації гендерної складової інтернет-комунікацій, у т.ч. в національному сегменті мережі Інтернет - Уанеті.

Зв'язок дослідження з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження безпосередньо пов'язана з науковими темами й напрямком роботи кафедри прикладної соціології ХНУ імені В. Н. Каразіна, а саме: «Особливості соціальних комунікацій у сучасній Україні» (номер державної реєстрації 0103U005731) і «Комунікативні механізми соціальної й етнополітичної консолідації українського суспільства» (номер державної реєстрації 0106U00223).

Мета дослідження - соціологічна концептуалізація гендерних особливостей інтернет-комунікацій в умовах набуття українським соціумом ознак інформаційно-комунікативного суспільства.

Досягнення мети передбачає розв'язання таких завдань:

· систематизація новітніх теоретичних підходів щодо гендерної проблематики в умовах сучасних соціокультурних трансформацій;

· побудова міждисциплінарної моделі розвитку гендерних досліджень;

· визначення динаміки концептуального змісту теорій інформаційного суспільства і передумов виникнення концепції інформаційно-комунікативного суспільства;

· визначення та характеристики системотворчих функцій мережі Інтернет у соціокультурній детермінації характеристик інформаційно-комунікативного суспільства;

· систематизація теоретико-методологічних підходів до вивчення інтернет-комунікацій у соціології комунікацій;

· теоретичне уточнення категорій Інтернет, національний сегмент мережі Інтернет, інтернет-користувач, інтернет-аудиторія та інтернет-комунікація в рамках соціологічного дискурсу;

· соціологічне осмислення комунікативного інтернет-простору як віртуальної соціальності й необхідної передумови становлення і розвитку інформаційно-комунікативного суспільства;

· уточнення понять віртуальний гендерний стереотип, гендерні взаємодії і цифрова гендерна нерівність стосовно соціокультурного простору інтернет-комунікацій;

· проведення порівняльного аналізу веб-ресурсів які репрезентують себе як чоловічі та жіночі у мережі Інтернет, а також веб-ресурсів з гендерної тематики;

· побудова теоретичної моделі гендерних відносин, які виникають у соціокультурному комунікативному інтернет-просторі;

· встановлення взаємозв'язку гендерних процесів, що відбуваються у мережі Інтернет, з аналогічними процесами у реальному житті.

Об'єктом дослідження в роботі є процес формування соціокультурного комунікативного простору інтернет-комунікацій.

Предмет дослідження - гендерні особливості інтернет-комунікацій у цьому просторі. інтернет комунікаційний чоловічий жіночий

Теоретико-методологічна база дослідження. Використано синтез макро- і мікросоціологічних підходів, зокрема структурно-функціонального і системного аналізу на соцієтальному, груповому та індивідуальному рівнях дослідження проблеми, а також соціокультурний підхід до аналізу суспільних трансформацій і суспільства в цілому, застосований у роботах В.Бакірова, Є.Головахи, Б.Дубіна, С.Катаєва, Н. Костенко, М. Лапіна, А.Ручки, Н.Паніної, Л.Сокурянської, Ю.Сороки, В.Щербини та інших. В дослідженні використано теоретико-методологічний потенціал концепцій мережевого суспільства М. Кастельса, віртуалізації соціального М. Паєтау й Д. Іванова, комунікативної дії Ю. Габермаса, суспільства як системи комунікацій Н. Лумана, комунікативного прочитання соціального І. Мальковської, а також підхід до аналізу Інтернету як генетико-функціонального феномена (І. Казанська, С.Тихонова), а також інтеракційну модель комунікації, де комунікація, розглядається перш за все як певна соціальна практика (І.Гоффман, Н.Миронова, Д.Шифрін). Для аналізу представленості жіночого і чоловічого у мережі Інтернет був використаний підхід І.Тартаковської до поняття репрезентація, що розглядається як одна з базових культурних практик і ключовий момент у циркуляції культури й соціальних змістів. Характер дослідження визначив необхідність використання поліпарадигмального підходу до вивчення гендерних аспектів інтернет-комунікацій, а також теорії множинності і номадичності гендерного концепту (в інтерпретації Р.Брайдотті, Д.Камерон, Є.Лауретис та ін.). При аналізі результатів опитування користувачів Інтернету стосовно гендерного фактору у мережевому спілкуванні було використано теорію комунікативних практик або мовної спільноти П. Екерт і С. МакКонел-Джине.

При цьому домінуючим для виявлення закономірностей гендерної феноменології в умовах нестабільного соціокультурного середовища став якісний аналіз даних. Наголос ставився на виявленні й осмисленні фактів, які дозволяють судити про характер репрезентації у мережі культурних концептів «фемінності/маскулінності» відповідно до змісту та інтенсивності виявлення гендерних особливостей інтернет-комунікацій.

Емпіричну базу дослідження становлять матеріали авторських дослідницьких проектів: Вивчення сприйняття інформаційних технологій у суспільстві (n=432, 2006 - 2008 рp.); Дослідження мотивів використання Інтернету: гендерні особливості (n=936, 2007 -2008 рр.); Гендерні особливості інтернет-спілкування (n=105, 2007 р.); Гендерні реалії українського суспільства (n=246, 2007 р.), а також дані опитувань, поведених у рамках проекту Глобальний звіт про становище жінок у ЗМІ (n=538, 2009 р., у якому авторкою було проведено 6 глибинних інтерв'ю з представникамив ЗМІ Харківського регіону). Застосовуючи системо-центричні методи вивчення мережі Інтернет, авторка проаналізувала 321 інтернет-джерело (2009 р.).

Був здійснений також вторинний аналіз даних досліджень Інтернету 2004-2009 рр., проведених агентствами Nua Internet Surveys, Nielsen/Netratings, Internet World Stats, Фондом «Суспільна думка», матеріалів і звітів з гендерних аспектів ІКТ ООН, Всесвітнього банку, НІС СтранаRu, Комкон-2, Monitoring.ru, Яndex(а), Rambler(а), Spylog, Bigmir, GKI, GFK Ukraine, MMI і КМІС.

Дослідницьким інструментарієм слугували: методика веб-опитування для вивчення мотивації використання мережі Інтернет і особливостей сприйняття інтернет-комунікацій; методика вільних асоціацій, яка була застосована для вивчення сприйняття інтернет-реалій, динаміки зміни гендерних стереотипів, а також ціннісного ставлення до ідей фемінізму й гендерної рівності в українському суспільстві. Контент-аналіз веб-стилю та методика парсингу веб-сторінок (за допомогою пакету програм Semonitor 4.0) були використані при описі та вивченні репрезентацій чоловічого й жіночого в мережі Інтернет, а також веб-ресурсів з гендерної проблематики.

Наукова новизна роботи полягає у вирішенні комплексної наукової проблеми - розробки концептуальних засад дослідницької гендерної моделі стосовно інтернет-комунікацій та впливу останніх на гендерні відносини у пострадянському трансформаційному суспільстві.

Уперше:

- концептуалізовані соціально-комунікативні характеристики мережі Інтернет (швидкість та щільність комунікацій на її основі, високій рівень соціалізації індивідів за допомогою Мережі, суттєве розширення доступу до освітніх, професійних та інших ресурсів, а, отже збільшення таким чином соціального капіталу та інше), які є системотворчими для інформаційно-комунікативного суспільства, що постає зараз. Виявлено також, що з розвитком й поширенням Інтернету, він поступово перетворюється на універсальний комунікативний простір, у якому запускаються механізми віртуалізації соціальності, яка є неминучим соціальним ефектом новітніх інформаційно-комунікативних технологій. Це значно підсилює рівень віртуалізації суспільства в цілому;

- в інструментарій соціологічного аналізу соціальних комунікацій включено поняття «комунікативний соціокультурний інтернет-простір», який виступає як одна з форм існування інформаційно-комунікативного суспільства. Цей простір являє комунікативне середовище, що створюється людьми, їх соціокультурними комунікативними практиками, які мають свою особливу (системну) якість. Водночас він постає як опосередкована реальність, де поперебувають люди, які користуються глобальною павутиною. Цей соціокультурний простір визначає появу нової парадигми комунікативних взаємодій, враховуючи не тільки різноманітність технічних рішень доступних користувачам, але й множинність контекстів їх взаємодій;

- на основі аналізу особливостей комунікації в умовах нестабільного й постійно змінюваного соціального середовища доведено існування низки гендерних особливостей, які не залежать від типу й форм інтернет-комунікацій. Охарактеризовані параметри, за якими спостерігаються істотні зміни в порівнянні зі звичайною комунікацією, що дозволяє говорити про нестабільність і зумовленість гендерного конструкту в цілому. Так, статусне становище суб'єктів комунікацій або їх професія не настільки сильно впливають на прояв гендерних особливостей, як параметр синхронності/асинхронності комунікації або спільна комунікативна мета, на відміну від звичайного спілкування, неопосередкованого електронним каналом. Таким чином, гендер може набувати певної специфічності саме в інтернет-комунікації. Водночас існує й ряд гендерних особливостей інтернет-комунікації (використання жінками або чоловіками певних мовних засобів, лексична організація їх текстів), які проявляються стабільно й не залежать від типу комунікації, або мови, якою вона здійснюється, або застосування певного комунікативного інтернет-сервісу. Усе це дозволяє стверджувати, що за певними характеристиками свого прояву гендер є конвенціональним і конструюється залежно від низки багатьох факторів, комунікативних практик і ситуацій спілкування у Мережі, а за іншими є стабільним, незмінним, що свідчить про наявність універсальних гендерних особливостей у комунікативних взаємодіях;

- запропоновано матрицю - концептуальну схему розвитку гендерних досліджень, де, з одного боку, «вказується» засіб інтерпретаційності або взаємозумовленості понять стать і гендер, а, з другого, рівень аналітичного вивчення гендерного феномену. На «наповнюваність» цієї матриці впливає дисциплінарність дослідження, яка може бути безпосередньо пов'язана як з рівнем аналізу даних, так і з рівнем інтерпретаційності отриманих результатів. Сучасний етап розвитку гендерних досліджень характеризується низкою принципових особливостей, а саме: посиленням рівня їх міждисциплінарності у цілому, врахуванням впливу локального контексту при проведенні досліджень. Спостерігається множинність, плинність і варіативність гендерного концепту, стрімко актуалізується проблематика в межах перформативного та інтерсекціонального напрямів гендерних досліджень;

- розроблено базисну модель гендерних відносин, яка є релевантною інформаційно-комунікативному суспільству, та описані основні тенденції її розвитку, які «йдуть» кількома напрямками: патріархатним, у якому акцентуються вроджені відмінності між статями й відбувається інтенсивне поширення традиціоналістських поглядів і цінностей; біархатним, у рамках якого допускається певний баланс чоловічого й жіночого, що визначає партнерські стосунки між статями; унісексистським, пов'язаному з ідеєю нерозчленованості чоловічого й жіночого або їх злиттям, що зумовлює стирання або нівелювання відмінностей між статями; множинним, коли допускаються ситуації миттєвої зміни статі та її частої рокіровки, а також одночасної наявності декількох гендерів. Поява цих нових гендерних практик, обумовлених технологічними можливостями самого середовища (гендерні рокіровки і явище множинності гендерних репрезентацій та віртуальних ідентичностей), ведуть до кардинального перегляду функціонування моделі гендерних відносин у суспільстві: до посилення гнучкості й варіативності цієї моделі, з одного боку, що сприяє як розвитку гендерної розмаїття й дотримання гендерного балансу у суспільстві, так і поширенню патріархатних ідей і цінностей, з іншого, що підсилює гендерний конфлікт у суспільстві в цілому.

Уточнено:

- соціологічну інтерпретацію понять Інтернет і інтернет-комунікація з урахуванням інтеграційних процесів, через витіснення безпосереднього спілкування штучними формами соціальної комунікації, які змінюють повсякденну соціальну взаємодію акторів і соціальних груп;

- зміст понять інтернет-аудиторія, інтернет-користувач і національний сегмент мережі Інтернет, виходячи з того, що базовими критеріями, які можуть бути покладені в основу визначення, є мовний та часовий;

- критерії класифікації сайтів у мережі Інтернет на основі індексів популярності, затребуваності й посилальної інтегрованості веб-ресурсу в Глобальну павутину, що дозволяє вдосконалювати оцінку комунікативної ефективності того чи іншого веб-ресурсу;

- зміст понять віртуальний гендерний стереотип, гендерні взаємодії та цифрова гендерна нерівність стосовно соціального простору інтернет-комунікацій з урахуванням критерію часу при оцінці процесів гендерної стереотипізації в мережі Інтернет, синхронності/асинхронності та форм комунікацій при вимірі показників цифрової гендерної нерівності.

Набуло подальшого розвитку:

- обґрунтування необхідності розвитку соціології Інтернету як нового напряму прикладного соціологічного знання, об'єктом якого є соціокультурний комунікативний інтернет-простір, а предметом - різноманітні форми соціокультурної взаємодії в Мережі;

- концепція інформаційного суспільства з урахуванням значущості експоненційного розвитку та впливу на суспільство інформаційно-комунікативних та глобалізаційних процесів, які створили передумови для становлення його нової версії - інформаційно-комунікативного суспільства;

- концепція інформаційно-комунікативного суспільства з урахуванням процесів його активної інтернетизації, набуття мережею Інтернет системотворчих потенцій та перетворення інтернет-комунікації між акторами і групами на одну з базових соціальних цінностей. Це суспільство відзначається новим інформаційно-комунікативним порядком, а, отже, появою нових форм суспільної стратифікації, нових форм культури та ідентичності; посиленням ролі та значущості гарячих ЗМІ, а рівень знання (на відміну від інформаційного суспільства) не завжди є передумовою для виникнення соціальної нерівності. Також воно відзначається посиленням рівня віртуалізації його основних соціальних інститутів, які мають мережеву структуру, та значущості ролі інформаційно-комунікативних технологій в усіх соціальних практиках. Воно відзначається і внутрішній закритістю при декларуванні водночас ідей відкритого суспільства, а також йому властива умовність географічних та часових кордонів та радикальне посилення процесів глобалізації тощо;

- теоретична база гендерних досліджень як міждисциплінарної дослідницької практики, що використовує поліпарадигмальний підхід до аналізу суспільних явищ та їх соціальних змін.

Теоретичне та практичне значення одержаних результатів. Основні положення й висновки роботи сприяють становленню та подальшому розвитку нового напряму прикладної соціології - соціології Інтернету, а також розвитку соціології гендеру й соціології комунікації як галузевих напрямів соціологічної науки.

Результати дисертаційного дослідження є важливими для розробки та здійснення ефективної соціальної політики в українському соціумі перед викликами інформаційно-комунікативного суспільства, зокрема з метою зменшення цифрової нерівності, включаючи її гендерний зріз. У дисертації запропоновані практичні рекомендації, які необхідні для розроблення освітніх програм у сфері інформаційно-комунікативних технологій для збалансування гендерних стосунків у суспільстві.

Дані дослідження й отримані результати можуть бути також застосовані в навчальному процесі на соціологічних та гуманітарних факультетах, в т.ч. при розробці й читанні курсів з соціології комунікацій, соціальних комунікацій, зв'язків із громадськістю, а також у спецкурсах з соціології Інтернету та соціології гендеру.

Теоретико-методологічні підходи, які вдосконалені й використані у дисертаційному дослідженні, можуть стати корисними для подальшого осмислення й вивчення соціальних наслідків розвитку та поширення Інтернету.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації були представлені на конференціях, симпозіумах і семінарах як національного, так і міжнародного рівня: Першому Конгресі Соціологічної асоціації України «Соціологія в ситуації соціальних невизначеностей» (Харків, 2009 р.); «Комунікативна революція? Медіа й соціальні трансформації в Східній Європі» (Вільнюс, 2009 р.); Харківських Соціологічних Читаннях (Харків, 2006 р., 2007 р.); Одеських соціологічних читаннях (Одеса, 2007 р., 2008 р.); Третіх, Четвертих й П'ятих Таврійських Читаннях «Анахарсіс» (Сімферополь, 2007 р., 2008 р., 2009 р.); XIY та XY Міжнародних симпозіумах з психолінгвістики й теорії комунікації (Москва, 2006 р., 2009 р.); Першому форумі міжнародної соціологічної асоціації «Соціологічні дослідження й суспільний дискурс» (Барселона, 2008 р.); Міжнародній конференції «Проблеми самоідентифікації сучасного українського суспільства: політичні, економічні, соціальні та культурні аспекти» (Київ, 2008 р.); IV Міжнародній конференції «Освіта у вищій школі» (Барселона, 2008 р.); Міжнародній конференції «Політика 2.0 і компьютерно-опосередкована комунікація» (Ілменау, 2008 р.); IV Міжнародній конференції Російської комунікативної асоціації “Комунікація в сучасній парадигмі соціального й гуманітарного знання» (Москва, 2008 р.); Міжнародній конференції «Кіберполітика: порівняльні перспективи й теоретико-методологічні інновації» (Будапешт, 2007 р.); Міжнародному науковому форумі «Про необхідні риси цивілізації майбутнього» (Москва, 2007 р.); Щорічній конференції американсько-польського наукового товариства «Інформаційно-комунікативні технології та культура США» (Лодзь, 2006 р.); Міжнародній конференції з гендерних досліджень «Перспективи гендерної освіти або чи потрібна гендерна магістратура українським університетам?» (Харків, 2006 р.); V Всеукраїнській науково-практичній конференції «Проблеми розвитку соціологічної теорії: соціальна інтеграція та соціальні нерівності в контексті сучасних суспільних трансформацій» (Київ, 2006 р.); Міжнародній європейській конференції «Інтерсекціональність, ідентичність та влада» (Вадстена, 2006 р.); Міжнародній конференції з мови й нових медіа (Вроцлав, 2006 р.); Міжнародному симпозіумі з питань жіночих і гендерних досліджень у науці, техніці й медицині (Берлін, 2006 р.); Четвертій міжнародній конференції «Гендер: мова, культура, комунікація» (Москва, 2005 р.); Міжнародній конференції зі створення канону в гендерних дослідженнях (Відень, 2005 р.); Міжнародній конференції «Мережева культура Інтернету: наукові підходи й практики» (Москва, 2005 р.); Міжнародній конференції з гендерної проблематики та інформаційно-комунікативних технологій (Проект GIST), (Бремен, 2004 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано одноосібну монографію обсягом 89,25 ум.-друк. арк. та 49 наукових статей і тез доповідей, з них 22 роботи опубліковано у виданнях, що входять до переліку спеціалізованих видань з соціології, затверджених ВАК України.

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку бібліографічних джерел, використаних у роботі (845 одиниць), і 51 додатка з таблицями, діаграмами та іншими матеріалами. Загальний обсяг дисертації складає 575 сторінок, обсяг основної частини - 405 сторінок. У тексті рукопису наведено 10 таблиць, та 47 таблиць міститься у додатках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі подано загальну характеристику роботи, обґрунтовано актуальність обраної тематики й стан її наукової розробленості. Визначено об'єкт та предмет дослідження, сформульовано його мету та завдання, описано теоретичну й емпіричну базу, розкрито наукову новизну, теоретичну та практичну значущість результатів, а також наведено інформацію щодо апробації дослідження.

У першому розділі дисертаційної роботи «Гендерні дослідження в соціології комунікацій» аналізуються теоретико-методологічні підходи до поняття «гендер», описується формування теоретико-методологічної бази гендерних досліджень і розвиток гендерних концепцій під впливом постмодерністської філософії і соціології локального контексту пострадянського суспільства, що трансформується. Окремо розглядаються гендерні питання у галузі соціології комунікацій.

У підрозділі 1.1. «Гендер: теоретико-методологічні підходи» викладено теоретичний огляд становлення й розвитку гендерних досліджень, який показав, що практично всі дослідження в цій царині можуть бути «упорядковані» за допомогою декількох критеріїв - у залежності від рівня аналізу (можна говорити про особистісні теорії гендеру, де гендер розглядається як базова складова людської особистості; про інтеракційні підходи, у фокусі уваги яких стає гендер, який виникає в процесі інтерактивних взаємодій, і про інституціональні підходи, де основний дослідницький інтерес зміщується на вивчення того, як гендер вбудовується в різні соціальні інститути, структури й групи); від способу інтерпретаційності, (зв'язку) поняття «гендер» (можна виділити також три парадигми: (парадигму відповідності, коли гендер вважається соціально детермінованим вираженням біологічної статі індивіда, який засвоює чоловічий або жіночий тип поведінки з народження залежно від своєї статі. У цій парадигмі стать є фундаментальною основою, на якій вже «вибудовується» гендерна специфіка поведінки людини). У парадигмі неоднорідності передбачається, що стать та гендер є явищами різної природи (саме стать, а не гендер є конструктом, який обумовлює стать людини). У парадигмі аналогії декларується, що гендер символізує стать (у концептуальних рамках цього підходу основний акцент робиться на символічній природі гендеру. При цьому заперечується наявність прямого зв'язку між статтю та гендером)). Концептуально-теоретична модель розвитку гендерних досліджень може бути представлена у вигляді матриці, де, з одного боку, вказується величина рівня інтерпретаційності або взаємозумовленості понять стать та гендер, а з іншого - рівень аналізу, на якому здійснюється вивчення. Практично майже будь-яке гендерне дослідження можна вписати в запропоновану матрицю. Водночас на «наповнюваність» цієї матриці можуть впливати парадигмальні рамки дисципліни, у якій виконується те або інше дослідження, яка пов'язана як з рівнем аналізу даних, так і зі засобом інтерпретаційності отриманих результатів. Так, у гендерній психології, ймовірно, більша кількість досліджень зосереджено на особистісному рівні, а в соціології гендеру головна увага надається дослідженням, зосередженим на інституціональному рівні. У філософському й лінгвістичному аналізі зустрічається більше праць, виконаних у парадигмі неоднорідності, у культурології та літературознавстві - у парадигмі аналогії, а в природознавчих дисциплінах - у парадигмі відповідності.

У підрозділі 1.2. «Гендерні підходи в XXI столітті: від модерну до постмодерну» проаналізовано сучасний етап розвитку гендерних досліджень, який склався під впливом культури й філософії постмодерну. Він визначається такими рисами, як посилення рівня міждисциплінарності гендерних досліджень та дослідницького наголосу на вивченні гендеру в рамках особливих контекстів і комунікативних практик, а також урахування впливу локального контексту при проведенні досліджень. Допускається множинність, розмаїття і варіативність гендерного концепту. Найбільш затребуваними стають напрямки, пов'язані з вивченням перформативності, множинності гендерів, а також атипової сексуальності та гетеронормативності. В емпіриці гендерних досліджень найбільш популярними й ефективними вважаються підходи, які базуються на дослідженні гендерної ідентичності, гендерних стереотипів, соціальних взаємодій і комунікації.

У підрозділі 1.3. “Гендерні дослідження як міждисциплінарний науковий напрям» описано становлення й розвиток теоретико-методологічної бази гендерної теорії, об'єкт і предмет гендерних досліджень, а також дослідницький інструментарій цього наукового напряму. Показано, що на цей момент гендерні дослідження являють собою приклад інтегративної методології, заснованої на ідеї щодо соціального конструювання уявлень про чоловіка й жінку, їхніх ролей і соціальних функцій у культурі й суспільстві та, як наслідок, щодо їхньої змінюваності та варіативності. При цьому в гендерних дослідженнях стосунки між чоловіками й жінками розглядаються як соціально асиметричні. У центрі гендерного підходу як дослідницької стратегії постає питання розподілу соціальних ресурсів між чоловіками й жінками та науково обґрунтовується необхідність досягнення й зміцнення в суспільстві гендерної рівності. Водночас високій рівень інтегративності методології гендерних досліджень, її об'єкт - стосунки між двома найбільшими соціальними групами, а так же саме те, що гендерні знання у цілому, перш за все, апелюють до наук про людину взагалі, суттєво збільшують рівень міждісціплінарності гендерних досліджень як самостійної науки, так і окремих наукових «гендерних» напрямів (наприклад соціології гендеру чи лінгвогендерології).

У підрозділі 1.4. «Особливості соціологічного підходу в гендерних дослідженнях» здійснено аналіз робіт з гендерної тематики в соціології, який свідчить про те, що на відміну від інших гуманітарних дисциплін (мовознавства, психології, антропології), де на початку розвитку гендерних досліджень переважали біологічний детермінізм та есенціалізм, у світовій соціології при вивченні гендерних проблем розвивалася теорія статево-рольової (гендерної) соціалізації, у парадигмальних рамках якої вважається, що статеві ролі засвоюються в процесі соціалізації. Найбільш відомі й значущі дослідження з гендерної проблематики в соціології здійснювалися в межах чотирьох напрямів: структурно-функціонального аналізі, теорії соціального конструювання, феміністській епістемології й об'єднавчої парадигми. Слід зазначити, що серед соціальних та гуманітарних дисциплін саме соціологія найактивніше вивчає гендерну проблематику, а в її межах сформувався самостійній напрямок - соціологія гендеру, у центрі якого постало вивчення сімейних відносин, проблеми зайнятості, злиднів, професійної діяльності та інше.

У підрозділі 1.5. «Соціальна комунікація: гендерні аспекти» гендер аналізується як аспект соціальної структури суспільства й невід'ємний компонент комунікативної поведінки. Гендерні відносини не тільки відображаються й використовуються в соціальних комунікаціях у вигляді кодів, але й зумовлюють тематику й характер протікання комунікативних актів. Таким чином, на сьогодні у соціології комунікацій гендер визначається як результат повсякденних соціальних взаємодій, які вимагають постійного виконання й підтвердження. Гендер є динамічним конструктом, який постійно відтворюється в комунікативних ситуаціях, у структурах дії та взаємодії, а приписування статі (категоризація приналежності за статтю) є базовою практикою повсякденної взаємодії, яка стає необхідним та неусвідомленим підґрунтям для будь-якої соціальної комунікації. Ускладнення такої категоризації спричиняє комунікативний збій, що призводить до припинення комунікативного процесу. Слід також відзначити, що процес приписування статі постійно супроводжує повсякденне людське спілкування і є його базовою практикою. Вивчення цієї взаємодії особливо важливе в умовах соціально-конструйованих просторів (наприклад, в Інтернеті) на рівні мікросоціологічних теорій. Зазначається, що завданням соціології комунікацій у контексті гендерного підходу є з'ясування того, яким чином створюється чоловіче й жіноче в соціальній взаємодії, у яких комунікативних сферах і яким чином воно підтримується й відтворюється, яким чином гендерні відносини структурують комунікативний простір. Показано також, що неможливо вивчати гендер у комунікації без розуміння й вивчення того, як гендер взаємодіє з мовою. При цьому є необхідним розглядати мовленевий акт як соціальний, як складову частину більш значущих соціально детермінованих планів і контекстів, як основу соціальної взаємодії. Мова не тільки підсилює, але й провокує/стимулює формування певного сприйняття й розуміння гендерного статус-кво й гендерних очікувань у комунікативному процесі в цілому. Водночас необхідно враховувати весь спектр соціальних, дискурсивних та інших факторів, що впливають на особливості мовленнєвої поведінки людини в процесі комунікації, їх співвідношення між собою і специфіку мовної експлікації, яку вони одержують у комунікативному процесі. Говорячи про певні особливості чоловічої й жіночої комунікативної поведінки, потрібно завжди враховувати вплив таких чинників, як: культура, індивідуальні риси комунікантів (статус, вік, стать, психофізіологічний стан тощо); контекст і ситуація (умови перебігу комунікацій); характерологічні особливості мови (більш андроцентричні або менш андроцентричні мови); тип дискурсу, у якому відбувається комунікативна взаємодія. У зв'язку з цим доцільно врахувати та вивчати вплив стереотипів маскулінності та фемінності, усталених у тій чи іншій культурі, а також їх відображення в мовних структурах. Водночас дослідження мови й комунікації доводять відсутність різких кордонів між чоловічою й жіночою комунікативною поведінкою, а відзначені особливості чоловічої й жіночої мови слід скоріше трактувати як тенденції використання жінкою або чоловіком тих чи інших мовних засобів.

Аналізується також ряд труднощів, які суттєво заважають розвитку методологічної бази гендерних досліджень: описовий характер більшої кількості праць у цій царині, інтенціоналізм, приписування факторові статі омнірелевантності, ігнорування ролі контексту, недооцінка якісних методів аналізу і гіперболізація засвоєння в дитячому й підлітковому віці гендерно-специфічних стратегій і тактик поведінки, а також поляризація відмінностей між чоловічою й жіночою комунікативною поведінкою. Намагання подолати перераховані вище недоліки веде до виникнення у лінгвістиці та соціології комунікацій нових підходів до вивчення гендеру, які засновані на поліпарадигмальному принципі й більшою мірою звернені до комунікативної ситуації й контексту, у якому відбувається комунікативна взаємодія.

Представлено також огляд сучасного етапу розвитку гендерних досліджень у лінгвістиці й соціології комунікацій, який характеризується інтенсивним розвитком досліджень з вивчення маскулінності й розвитку Чоловічих студій як окремого напряму в гендерних дослідженнях, звертанням до контексту (тобто аналізу умов та особливостей протікання комунікацій), а також дискурсивним і перформативним поворотом у цій групі робіт. Водночас відбувається посилення антропоцентричності всієї теоретичної парадигми соціального знання, що обумовило також інтерес до вивчення людського фактору в комунікації та мові. Це посилення антропоцентричності сприяло зміщенню дослідницького фокусу з того як людина впливає на мову (людина як творець мови) на те, як мовні та інші соціальні фактори можуть бути трансформовані в цьому процесі. Це зумовило відмову від есенціалістських моделей вивчення гендерних особливостей комунікації та призвело до аналізу маніфестації гендерних преференцій. Науковці починають переважно говорити не про чоловічий і жіночий стиль мовлення, а про гендерно-доречне використання мови й про гендерно-преферентні стильові форми. Базовими в цій групі досліджень стають поняття «конструювання» і «практики».

У підрозділі 1.6. «Гендер як інтрига пізнання» зазначається, що в соціальних науках на пострадянському просторі гендерна тематика зараз займає маргінальне становище й досить часто оцінюється як неактуальна й ненаукова. Такому, у цілому скептичному ставленню до цієї галузі знання, сприяє ціла сукупність факторів, які вкрай негативно впливають як на розвиток гендерних досліджень, так і на гендерні відносини, що складаються в пострадянському суспільстві. Цю групу факторів можна умовно поділити на внутрішні, інституціональні, пов'язані з розвитком гендерних досліджень як міждисциплінарного наукового напряму, і зовнішні, соціокультурні, які визначають контекст, у якому функціонують як самі гендерні дослідження, так і основний об'єкт їх аналізу - відносини між статями в суспільстві. До внутрішніх факторів ми відносимо методологічні проблеми гендерних досліджень, а також особливості їх інституалізації й легітимації в рамках академічного дискурсу. До зовнішніх факторів належать соціокультурні причини, які утворюють особливий контекст розвитку всієї гендерної методології на пострадянському просторі. Так, якщо на Заході гендерний підхід пронизує не тільки соціальні науки, але й усю суспільну дискусію, то на пострадянському просторі гендерна проблематика практично не стала темою публічного обговорення взагалі. Тут гендерний підхід розвивається при пануванні в академічному дискурсі позитивізму, есенціалізму й біологічного детермінізму, які змінили в суспільному дискурсі офіційні декларації про вседосконалість радянської людини й рівність чоловіків і жінок у будівництві комуністичного суспільства. Вплив усієї сукупності факторів підсилив суперечливість функціонування гендерної моделі на пострадянському просторі й змінив акценти її полярності: з одного боку, значущість родинних, традиційних цінностей у суспільстві підвищилася, з одночасним посиленням культу материнства. З іншого боку, девальвація ідеалів мужності, помітне поширення випадків перетворення чоловіків з добувача й глави родини, в особистість, яка перебуває на утриманні жінки, автоматично знизили актуальність і пафос боротьби за гендерну рівність, що не могло не позначитися й на розвитку моделі гендерних відносин у посткомуністичному суспільстві.

Другий розділ «Інформаційне суспільство в гендерному вимірі» присвячено генезису концептуальних моделей інформаційного суспільства та аналізу умов виникнення інформаційно-комунікативного суспільства як подальшої перспективи розвитку інформаційного суспільства. Здійснено аналіз цього типу суспільства з урахуванням гендерної складової.