Гендерні аспекти інтернет-комунікацій

У підрозділі 2.1. «Виникнення й розвиток концепції інформаційного суспільства» здійснено узагальнення існуючих теоретичних підходів до визначення природи і особливостей інформаційного суспільства. Показано, що теоретичне осмислення постіндустріального розвитку пройшло три основні етапи: перший етап пов'язаний із прогностичним описом контурів майбутнього інформаційного суспільства в рамках, з одного боку, гуманістично-орієнтованої футурології (С.Лем), а з іншого, - економічного прогнозування розвитку наукомістких виробництв (Д.Белл, Й.Масуда). Другий етап став своєрідною критичною рефлексією на невідповідність між «бажаним» (теоретично-сконструйованим) майбутнім і існуючою реальністю (М. Маклюєн, Д. Тапскотт). Третій етап оформився у зв'язку з виникненням інформаційно-комунікативних та мережевих технологій та теоретичним осмисленням їх впливу на суспільство (Є.Тоффлер, М.Кастельс, М.Постер, У.Мартін, Ю.Габермас). Попри всі концептуальні розбіжності на цей час під інформаційним суспільством розуміють, по-перше, суспільство нового типу, що формується під впливом глобалізаційних та інформаційно-комунікативних процесів; по-друге, це суспільство знання, у якому головною умовою благополуччя особистості й держави стає рівень знання, доступ до інформації і вміння працювати з нею; по-третє, це глобальне суспільство, де обмін інформацією не має яких-небудь фізичних і соціально-політичних обмежень, і де кожному співтовариству й індивідові відкриваються зовсім нові можливості для самоідентифікації.

У підрозділі 2.2. «Інформаційне суспільство XXI століття: теорія та практика» показано, що поступово з розвитком інформаційного суспільства не інформація сама по собі, а її використання в комунікативному процесі на базі комп'ютерних технологій починає радикально впливати на суспільство, яке стає все більш рухливим і поліморфним. Водночас починають змінюватися механізми соціальної стратифікації, яка стає все більш пов'язаною із доступністю/недоступністю комунікативних ресурсів. Розвиток соціальної структури суспільства та його інституціональної архітектоніки починає визначатися рівнем розвитку та станом інформаційно-комунікативних технологій. Автором визначено загальні тенденції розвитку інформаційного суспільства як у глобальному, так і в українському та російському контекстах. Розбудова й розвиток інформаційного суспільства в будь-якій сучасній країні забезпечується ефективною взаємодією чотирьох суб'єктів інформаційної трансформації: держави, бізнесу, суспільних інститутів та індивідів. При цьому основним завданням функціонування інформаційного суспільства є дотримання балансу між соціальною, політичною, економічною та структурною складовими інформаційного простору. У даному підрозділі виконаний порівняльний аналіз української й російської моделей переходу до інформаційного суспільства. Охарактеризовані як загальні їх особливості, так і специфічні ознаки. Дві країни мали приблизно однакові стартові умови з точки зору науково-технічного, освітнього і культурного потенціалу. В обох державах був обраний переважно екстенсивний шлях побудови інформаційного суспільства. На обидві країни в розвитку його реалій вплинула низька соціальна значущість інформації, обумовлена сформованим ще за радянських часів особливим ставленням до неї (закритість, важкодоступність, неможливість тиражування у приватному секторі тощо). Але Україна просувається успішніше й швидше, ніж Росія, у побудові інформаційного суспільства, як свідчать міжнародні показники індексів готовності країн до інформаційного суспільства. З історичних причин українській моделі властива більша інтелектуалізація (кількісна і якісна структура наукового та кадрового потенціалу). Російський шлях розвитку визначається наголосом на так званій «духовності», прагненням розвивати через інформаційно-комунікативні технології культурні, освітні й релігійні проекти, пов'язані з інтенсифікацією всіх видів мережевих соціальних комунікацій.

Слід зазначити, що з посиленням розвитку інформаційно-комунікативних технологій збільшується обсяг, щільність і швидкість комунікацій, що зумовлює швидкість протікання та перетворення соціальних процесів, які відбуваються на цій основі. Ці процеси стимулюють поглиблення теоретичного осмислення постіндустріальних реалій за допомогою концепції інформаційно-комунікативного суспільства, що докладно аналізується в підрозділі 2.3. «Комунікативне зрушення в теоретичних підходах до аналізу інформаційного суспільства. Виникнення концепції інформаційно-комунікативного суспільства».

У цій частині роботи показано, що все частіше комунікація виступає як міжсуб'єктна взаємодія, утворена персоніфікованими цілями. Комунікація є не просто процесом обміну інформацією, а процесом створення спільноти, у якій ця інформація спільно осмислюється і співвідноситься зі смислами всіх учасників комунікативних взаємодій, створюючи, таким чином, певний ступінь взаєморозуміння і колективного конструювання та засвоєння смислів. Отже, комунікація набуває функцій як соціальний процес створення, збереження, підтримки й перетворення соціальних реальностей. За цих умов набуває особливої ваги інтеракційний підхід до комунікації, в центрі якого знаходиться комунікативна взаємодія, детермінована конкретними соціокультурними ситуаціями. У підрозділі вказується, що із всеохоплюючим посиленням значущості й ролі комунікації в детермінації загальних соціальних ознак виникає потреба теоретичної концептуалізації інформаційно-комунікативного суспільства як продовження розвитку суспільства інформаційного. Провідною основою розвитку цього суспільства є комунікація та генерація соціальних значень, водночас спостерігається й послаблення соціального контролю та підсилення процесів індивідуалізації суспільства, сегментації та глобалізації світового простору, які зумовлюють виникнення нового типу суспільної організації - комунікативно-мережевої, характерною рисою якої є поєднання різних комунікативних процесів у межах однорідного середовища при одночасному посиленні міжкультурної взаємодії й віртуалізації соціальної реальності, що функціонує за комунікативно-мережевим принципом. Виникає особлива віртуальна соціальність, яка стає однією з форм існування інформаційно-комунікативного суспільства. У підрозділі аналізуються перспективи розвитку цього суспільства у зв'язку з інтенсифікацією інформаційно-комунікативних практик і появи нових медіа. Показано, що всі вони своїй появі й розвитку значною мірою зобов'язані Інтернету, який кардинально змінив структуру комунікативних процесів, що вплинуло на соціальні процеси, які відбуваються на його основі.

Аналіз розвитку інформаційно-комунікативного суспільства переконує в тому, що в цьому типі суспільства гендер стає одним з індикаторів його демократичного розвитку, а проблеми цифрової нерівності в доступі до інформаційно-комунікативних ресурсів і технологій на етапі становлення й розвитку цього суспільства належать до визначальних, що описано в підрозділі 2.4. «Інформаційно-комунікативне суспільство в гендерному вимірі», де відзначено значущість гендерного підходу до аналізу особливостей функціонування цього типу суспільства в умовах постійного виникнення і розвитку новітніх технології, а також обґрунтовані підходи до вивчення гендеру в інформаційно-комунікативному суспільстві як на рівні теорії, так і в практичному сенсі. Показано, що гендерну проблематику, яка вимагає наукової рефлексії, можна поділити на два напрями: по-перше, це з'ясування того, як саме це суспільство впливає на розвиток гендерних практик і прояв гендерної складової у цьому типі соціуму. По-друге, вивчення впливу гендерних практик, які склалися в суспільстві, власне на інформаційно-комунікативні технології та їх використання. Зазначено, що в цій галузі превалюють роботи, пов'язані з вивченням гендерної цифрової нерівності (розриву) у сфері інформаційно-комунікативних технологій. Так, у концепції гендерної цифрової нерівності вважається, що на можливості розвитку тієї чи іншої соціальної групи впливають відсутність або обмежений доступ до засобів зв'язку й ЗМІ: телебачення, Інтернету, телефонного зв'язку (мобільного й стаціонарного), радіо. Усе це обмежує можливості цієї групи у створенні та використанні соціального капіталу, культурному обміні й може негативно впливати на економічну ефективність, соціальну мобільність, розвиток і збереження культурної ідентичності тощо. Згідно з загальноприйнятими підходами до інформаційного суспільства та інформаційно-комунікативних технологій, їх специфіка полягає в тому, що вільний обмін інформацією сприяє подоланню вбогості, злиднів й нерівності, однак у тих, хто виключений з такого обміну, перспективи катастрофічно погіршуються. Як правило, виділяють сім взаємозалежних факторів, що лежать в основі гендерної цифрової нерівності: соціальна, статевовікова й національна приналежність, рівень освіти, мова й географічна зона. Показано, що показник гендерної цифрової нерівності вираховується на підставі таких критеріїв, як рівень: розвитку технічної інфраструктури суспільства й доступу до інформаційно-комунікативних технологій (ІКТ); знання ІКТ; навичок роботи з ІКТ та їхнього використання; вартості зв'язку (мобільного, Інтернету тощо); володіння мовами. Окремо обговорюється й той факт, що в цій царині превалює в основному якісна методологія, особливо при проведенні досліджень у країнах, що розвиваються, де відсутні постійні й регулярні статистичні виміри, диференційовані за гендерним критерієм. Зазначено, що насамперед для скорочення та подолання цифрової нерівності, включно з гендерною, необхідний її регулярний вимір і якісне вивчення її соціальних параметрів, що є зараз практично відсутнім в Україні. Ситуація ускладнюється й тим, що в країні не ведуться регулярні моніторинги аудиторії Уанету з урахуванням статевої приналежності його користувачів. Обґрунтовується необхідність нагальної розробки заходів на рівні держави зі створення програм, що сприятимуть згладжуванню гендерного дисбалансу в цій сфері. Вказується, що скорочення гендерної цифрової нерівності повинне здійснюватися за чотирма базовими напрямками: розробка концептуальних основ політики й інструменти її реалізації в сфері ІКТ, а також програм з професійної підготовки й одержання відповідної освіти в цій галузі; можливості швидкісного з'єднання й доступу до ІКТ; знання про ІКТ.

Третій розділ «Мережа Інтернет у гендерному вимірі» присвячений гендерному аналізу Інтернету як соціального феномену й базової складової інформаційно-комунікативного суспільства.

У підрозділі 3.1. «До уточнення соціологічного визначення терміну Інтернет», підкреслено, що визначення Інтернету як глобальної соціально-комунікативної комп'ютерної мережі, як соціокультурного комунікативного простору є найбільш адекватним, оскільки враховує її соціально-комунікативну сутність, яка обумовлена комунікативними та просторово-тимчасовими функціями, а також її здатністю забезпечувати рух соціальних змістів у соціальному просторі й часі. Нині можна виділити п'ять магістральних підходів до вивчення Інтернету з боку соціальних наук, в тому числі й соціології: перший напрям пов'язаний з побудовою й описом соціальних прогнозів розвитку Мережі; другий напрям досліджень аналізує мережеву природу суспільства, заснованого на інтернет-технологіях, де об'єктом вивчення найчастіше стає вже існуюче суспільство, а предметом - перетворення основних соціальних інститутів на мережеві структури й зміни в суспільному устрої, ініційовані цими процесами; у третьому напряму Інтернет розглядається як віртуальний образ світу, а інтернет-середовище є саме тим універсальним комунікативним простором, у якому запускаються механізми віртуалізації соціальності, яка є неминучим соціальним ефектом нових інформаційно-комунікативних технологій. Опосередкована інтернет-технологіями віртуалізація соціальної реальності, суттєво трансформує її, перетворює в нову дійсність, що не існувала раніше. Четвертий напрям робіт у царині вивчення Інтернету базується на постмодерністських концепціях бачення й розуміння сучасного суспільства. Інтернет є не чим іншим, як віртуальною агорою, одним з незавершених проектів культури постмодерну. П'ятий напрям робіт у вивченні Інтернету й інтернет-технологій базується на ідеї глобального надсуспільства, яке становить собою абсолютно новий (раніше не існуючий) його тип, у якому мережа Інтернет є невід'ємною складовою та виступає як засіб, який уможливлює глобалізацію інформації, комунікації, освіти та економіки, дії й образів. Цей напрям одержав назву генетично-функціонального. У підрозділі обґрунтовано також необхідність і актуальність вивчення саме «соціального» виміру мережі Інтернет: культурних, мовних і психологічних особливостей взаємодії людини з Мережею, закономірностей формування й характеристик інтернет-аудиторії, освіти й функціонування віртуальних груп і співтовариств, нової ідентичності, стереотипів створення й сприйняття соціальних об'єктів, стратегіям здійснення пізнавальної й будь-якої іншої діяльності, перспективам переносу в реальну діяльність віртуально придбаних навичок і вмінь, а також деякі інші проблеми. Доведено також, що вплив цього феномену кардинальним чином позначається на трьох напрямах соціальних змін: конвергенції нових і старих ЗМІ (медіа); опосередкуванні ідентичності; розчиненню соціальних та географічних кордонів.

Підрозділ 3.2. «Поява широкосмугового Інтернету і його вплив на розвиток Мережі» присвячений аналізу проблеми соціалізації інтернет-простору, пов'язується з розвитком технологій і поширенням Інтернету у світі (поява швидкісного широкосмугового Інтернету, виникнення концепцій другого й третього вебу, тобто коли стали технологічно можливими швидка синдикація й класифікація інформації, миттєвий доступ практично до будь-якої кількості мережевих ресурсів для необмеженої кількості користувачів, а також спільна одночасна робота з веб-ресурсами). Соціалізація інтернет-простору при цьому значно посилюється, що й призводить до актуалізації проблем, пов'язаних з гендерними аспектами цієї соціалізації: доступу до інтернет-ресурсів, мотивації користування Мережею, сприйняття нових технологій, конструювання гендерних відносин у Мережі, протікання презентаційних та ідентифікаційних практик в Інтернеті.

У підрозділі 3.3. «Національні сегменти мережі Інтернет. Уанет» з позицій соціології Інтернету уточнено поняття «інтернет-аудиторія», «інтернет-користувач» та «національний сегмент мережі Інтернет», а також проаналізовано способи виділення національних сегментів Глобальної павутини. Узагальнено об'єкт і предмет соціології Інтернету як нового напряму досліджень в царині галузевих соціологій. Також подано аналіз національного сегмента Мережі - Уанета, який показав, що на локальному рівні існує певний гендерний розрив у доступі до інтернет-технологій, у підготовці фахівців у сфері інформаційно-комунікативних технологій, у впровадженні державної й освітньої політики, що не сприяє згладжуванню гендерного дисбалансу в українському суспільстві в цілому. Підсилюють ці негативні тенденції й рівень бідності населення (співвідношення рівня доходів до вартості оплати інтернет-послуг або придбання сучасної техніки), відсутність державних програм підтримки розвитку Уанета, законодавчої бази його регулювання, соціологічних моніторингів Мережі, а також слабкість кваліфікованого кадрового менеджменту в цій сфері (а точніше його відсутність та поширення явища аутсорсингу), що призводить до відтоку з Уанету найбільш кваліфікованого ІКТ-персоналу тощо.

У підрозділі 3.4. «Гендер у Мережі» описано вплив гендерного фактору на такі аспекти взаємодії людини з Інтернетом, як: доступ до нього, мотивація користувачів Мережі, сприйняття інтернет-реалій та Інтернету в цілому, організація мережевого контенту. Вказано, що відносно гендерних особливостей доступу до інтернет-технологій, в Україні надзвичайно бракує регулярних систематичних досліджень структури аудиторії Уанету, вони практично не проводяться. Наведені у дослідженнях показники можуть тільки гіпотетично вказувати на наявність гендерної, вікової й регіональної цифрової нерівності в Україні.

Показано, що для мешканців України не існує чітко виражених гендерних відмінностей і преференцій у ранжуванні мотивацій користування мережею, на відміну від інших національних сегментів Інтернету. Найбільш значущі гендерні відмінності виявилися в тому, що для жінок більш актуальними стали кар'єрні й комунікативні мотиви в користуванні Мережею, а для чоловіків - інформаційно-пізнавальні. Дослідження також показало, що на гендерні особливості в преференціях користування впливають контекстний і ситуаційний фактори (період і стан розвитку інтернет-технологій).

Автором також здійснено теоретичний аналіз робіт з вивчення особливостей в сприйнятті ІКТ чоловіками й жінками даної проблематики й описано авторське дослідження у цій царині, яке свідчить про те, що в Мережі спостерігається певна динаміка зміни сприйняття чоловічого й жіночого. Наприклад, у чоловічій свідомості поступово змінюється ціннісне ставлення до жіночого образу в Інтернеті - від різко негативного сприйняття спочатку у бік більш позитивного сьогодні; для жінок цей образ є стабільно позитивним, незалежно від періоду розвитку Інтернету. Змістовне наповнення стереотипних уявлень про чоловіче та жіноче у мережі Інтернет також різниться: для чоловіків більш показові рольові підходи (професійні й статусні характеристики чоловічих і жіночих мережевих образів), а жінки підкреслюють комунікативно-інструментальний мотив (соціалізація в інтернет-просторі). Чоловікам також властиво еротизувати жіночий образ в Інтернеті. Установлено й те, що Інтернет для чоловіків є більш звичним явищем повсякденності, ніж для жінок, і вони краще інформовані про інформаційно-комунікативних технологій і мережу Інтернет в цілому. Дослідження також зафіксувало, що Інтернет підсилює динаміку зміни гендерних стереотипів, що необхідно враховувати як при вивченні процесів гендерної стереотипізації, так і розвитку гендерної теорії в цілому. Водночас здійсненні дослідження як сприйняття, так і мотивів користування Інтернетом установили один загальний факт: для жінок категорія спілкування в Мережі більш значима, ніж для чоловіків, що, ймовірно, є універсальною рисою як для онлайну, так і оффлайну.

У цьому підрозділі описується авторське дослідження аналізу інтернет-контенту та особливостей репрезентації фемінності й маскулінності в мережі Інтернет, яке показало, що в інтернет-просторі спостерігається певна розмитість соціальних меж між публічним і приватним, причому в «жіночому секторі» Інтернету ця тенденція проявляється яскравіше. Контент-аналіз як гендерних веб-ресурсів, так і ресурсів, які презентують себе як чоловічі чи жіночі в Мережі, показав, що розробка методології виділення критеріїв формалізації й опису цих ресурсів є однаково актуальною як для гендерної теорії, так і для соціальних практик, пов'язаних зі зменшенням гендерної нерівності в інформаційно-комунікативному суспільстві. Одними з базових критеріїв, які можуть бути покладені в основу класифікації веб-ресурсів, є кількісні величини індексів, що показують «видимість» і «доступність» мережевого ресурсу рядовим користувачам Інтернету, а також його «посилальну інтегрованість» у комунікативний інтернет-простір. Необхідно відзначити, що при вивченні гендерних особливостей змісту й організації контенту на веб-сайті виникла додаткова складова, що може впливати на особливості подачі та організації веб-матеріалу, а саме: хто генерує (робить) цей контент у мережі Інтернет, хто володіє мережевим ресурсом, а також його аудиторія користувачів або для кого створюється певний ресурс. Дослідження показало, що у розробників сайтів уже ніби заздалегідь є задана схема, яка саме інформація буде затребувана в Мережі і яким контингентом, і згідно з цими припущеннями готується технологічне й змістове рішення того чи іншого веб-сайту.

Аналіз гендерних ресурсів англомовного й російськомовного сегментів Інтернету свідчить, що поняття гендерної цифрової нерівності може бути віднесене не тільки до рівня доступності й розвитку інформаційно-комунікативних технологій, включно з Інтернетом, але й до організації мережевого контенту та здатності веб-ресурсів слугувати комунікативними інструментами для створення високоефективного зв'язку між користувачами та власниками і розробниками веб-ресурсів. Якісний аналіз гендерних порталів показав, що англомовний мережевий сегмент на сьогодні зроблено більш професійно, він чіткіше орієнтований на цільову аудиторію на відміну від вітчизняних гендерних порталів, які функціонують у «пострадянському» інтернет-просторі більш як аматорські, ніж професійні веб-проекти. Однак слід підкреслити й, без сумніву, позитивний момент: гендерні ресурси в Уанеті вже існують, вони доступні рядовим користувачам, і цей мережевий сегмент розширюється досить швидко. Результати дослідження переконують у тому, що веб-ресурси, які створено колективно (найбільш яскравий приклад - матеріали із сайту Вікіпедія), а також сайти громадських організацій та онлайнових ЗМІ), користуються великим попитом у інтернет-аудиторії, що опосередковано свідчить про те, що гендерна проблематика в мережі Інтернет частіше є об'єктом уваги публіцистичного або науково-популярного, ніж суто наукового аналізу, а це, своєю чергою, відображає, безумовно, специфіку гендерних досліджень більш як активістської практики.

Проведене дослідження інтернет-ресурсів і веб-контенту показало, що відбувається формування нової гендерної парадигми - із власною історією, світоглядом, цінностями й стратегіями. Отже, відбувається інтенсивна акцентуація вроджених відмінностей між чоловіками й жінками, і на цій основі створюються й тиражуються образи й цінності традиційного «фемінного» і «маскулінного», що яскраво демонструє чоловічий і жіночий сегменти Мережі, - це, врешті-решт, призводить до своєрідного віртуального ренесансу патріархатної свідомості. Одночасно з цією тенденцією підсилюється дихотомія «чоловіче/жіноче», а також загострюється й протистояння в Інтернеті між «традиційним» (патріархатним) і «новим» (феміністським).

Дослідження довело й вплив технологічного фактору на формування гендерної моделі в Мережі: в умовах постійного розвитку інтернет-технологій, а особливо - появи широкосмугового Інтернету, концепцій другого й третього вебу, потокового відео, апріорно може змінюватися й «мережева» гендерна модель. Наприклад, при поширенні скайп-технологій, що надають практично безкоштовний відеозв'язок, рівень анонімності спілкування в мережі Інтернет може регулюватися або знижуватися, що стає, наприклад, потенційною перешкодою до експериментів з миттєвою зміною статі в мережі Інтернет або одночасного існування у індивіда декількох гендерів. Поширення технологій другого вебу з можливостями створення колективного мережевого контенту, позначається на підвищенні рівня соціалізації всієї Мережі, що може підсилювати консолідацію, наприклад жіночого руху.

У підрозділі 3.5. «Гендерна інтрига у пострадянському просторі в умовах інформаційно-комунікативного суспільства» зазначено, що Інтернет як потужний комунікативний інструмент і середовище для реалізації практично будь-яких гендерних схем, впливає на гендерні відносини в суспільстві за декількома напрямками. Він робить гендерну модель досить гнучкою й варіативною, вводячи до неї абсолютно інші гендерні практики, практично неможливі в реальному житті. Інтернет також сприяє реалізації цих гендерних практик, водночас консолідуючи й розбудовуючи гендерне знання як на рівні наукової рефлексії, так і активістської практики. Паралельно із цим він ефективно поширює й тиражує будь-які ідеї, включно з патріархатними. Під цим впливом відбувається поступова трансформація моделі гендерних відносин в інформаційно-комунікативному суспільстві - руйнуються структури «класичного патріархату», які впливають на зміни в життєвих стратегіях жінок і підсилюють, з одного боку, егалітарні тенденції - автономію й незалежність жінок, їх боротьбу за свої права й знаходження реальної влади в суспільстві нарівні із чоловіками. З іншого боку, відбувається посилення культурного патріархату - андроцентризму, що викликає поширення інших стратегій - повернення жінки у сферу приватного, в царину традиційних цінностей та інтересів, пов'язаних із приватним життям. Необхідно підкреслити, що великий вплив на розвиток гендерних відносин грає контекст, або в якому суспільстві й у який час відбуваються ці зміни, що становить основну інтригу розвитку гендерних досліджень у пострадянському просторі. І тут є надзвичайно важливим зрозуміти, що пострадянський «контекст» - суспільство транзитного типу, переходу від соціалізму до капіталізму - не може не впливати й на стосунки між статями. Зміни в цих стосунках, які відбулися за пострадянський період, суттєво трансформували «радянську» гендерну модель, що призвело до поглиблення протиріч між статями. Водночас в самому пострадянському суспільстві став спостерігається очевидний зсув у бік приватної сфери, повернення до традиційних родинних цінностей, коли тільки вони залишилися практично базовими. У цьому суспільстві жінка поступово стала сприйматися насамперед як мати й берегиня родини. Усі перераховані тенденції швидко руйнують підстави для розвитку відносин між статями у напряму партнерства й гендерного балансу.

У четвертому розділі «Соціальні комунікації в мережі Інтернет: гендерний аналіз» описано феномен соціальних комунікацій, реалізованих за допомогою мережі Інтернет, а також його гендерну складову.

У підрозділі 4.1. «Роль мережі Інтернет у соціальних комунікаціях» показано, що з розвитком і поширенням Інтернету Мережа поступово перетворюється на універсальний комунікативний простір, у якому виникають механізми віртуалізації соціальності, що значно посилює рівень віртуалізації інформаційно-комунікативного суспільства в цілому.

У підрозділі 4.2. «Інтернет-комунікація: визначення, структура, основні характеристики» уточнено визначення поняття інтернет-комунікація, під яким маємо на увазі опосередковане комп'ютером спілкування двох або більш осіб, що характеризується відносною анонімністю й невидимістю комунікантів, переважно письмовою формою повідомлень, можливістю миттєвого зворотного зв'язку тощо. Це комп'ютерне спілкування «функціонує» у технологічних рамках світової Глобальної павутини. Поширення ролі спілкування в Інтернеті призводить до того, що сама людина практично відображається тільки через набір вербальних повідомлень, і це не може не позначатися на протіканні в цілому всіх соціальних взаємодій. Інтернет створює особливе комунікативне соціальне середовище, місце реалізації мови, яке не мало аналогів у минулому. Підкреслимо, що завдяки розвитку Глобальної павутини та інтернет-технологій, а також тому, що все більша кількість соціальних комунікацій починає реалізовуватися за допомогою Інтернету, Мережа поступово перетворюється на своєрідний соціальний простір, який слугує своєрідним полігоном для створення й тестування різноманітних комунікативних стратегій і прийомів взаємодій, що свідчить про її величезний соціотворчий потенціал.

У підрозділі 4.3. «Комунікативний соціокультурний простір інтернет-комунікацій» показано, що феномен Інтернету породжує комунікативний соціокультурний простір, який є одним із системотворчих характеристик виникаючого інформаційно-комунікативного суспільства. Це соціокультурний простір, який виступає як комунікативне середовище, диктує появу й нової парадигми стосунків, що враховує не тільки різноманіття технічних рішень, доступних користувачам, але й множинність контекстів їх взаємодій.

У підрозділі 4.4. «Інтернет-комунікація в гендерному вимірі» аналізується гендерна складова інтернет-комунікації, яка залежить від великої кількості соціокультурних факторів (ситуаційно-контекстного, мовного, особистісного). При цьому в інтернет-комунікації набір факторів і ступінь їх впливу на прояв гендеру відрізняється від звичайної комунікації. Наприклад, статусне становище учасників або їх вік не настільки сильно впливають на прояв гендерних особливостей, як параметр синхронності/асинхронності комунікації або спільна комунікативна мета, на відміну від звичайного спілкування, неопосередкованого електронним каналом. Таким чином, гендер може набувати певної специфічності саме в інтернет-комунікації. Водночас існує й низка гендерних особливостей інтернет-комунікації (використання жінками або чоловіками певних мовних засобів, лексична побудова їх текстів), які проявляються стабільно й не залежать від типу комунікації (синхронна, чи асинхронна) або мови, якою вона відбувається, чи від використання певного комунікативного інтернет-сервісу (платформи чату або блогу). Отже, можна припустити, що за певними характеристиками свого прояву гендер є конвенціональним і конструюється залежно від багатьма факторів, комунікативних практик і ситуацій. При цьому незаперечним є той факт, що саме вивчення інтернет-комунікації дозволяє подивитися на гендер у всьому його розмаїтті й динамізмі, і змоделювати цілий ряд ситуацій, що в реальному житті та спілкуванні або досить складно, або практично неможливо створити. Безперечним є також той факт, що в Інтернеті як чоловік, так і жінка намагаються відійти від традиційних ролей, настанов і норм, вироблених у суспільстві, набути зовсім іншого соціального досвіду, що сприяє більшій гнучкості та варіативності всієї моделі гендерних відносин в інформаційно-комунікативному суспільстві.

У підрозділі 4.5. «Гендерні особливості інтернет-комунікації та їх сприйняття на прикладі освітніх практик Уанету» наведено авторське дослідження опитування думок, оцінок і сприйняття гендерного компоненту спілкування в Мережі. Ми припустили, що аналіз особистої думки людини - рядового користувача Інтернету - дозволить доповнити й адекватно оцінити гендерні особливості комунікацій у мережі Інтернет не тільки з позиції наукового знання, але й повсякденного, - і зрозуміти те, що відчувають користувачі Глобальної павутини на рівні їх мовної інтуїції, свідомості й досвіду безпосереднього спілкування в Мережі. Проведене опитування і його аналіз показали, що сприйняття й усвідомлення гендерних особливостей в інтернет-комунікації відбувається не тільки в академічному дискурсі, але й у повсякденні. І ці відмінності усвідомлюються власне користувачами на рівні їх звичайних практик спілкування, що може бути надалі використане як при організації навчального процесу за допомогою інтернет-технологій, так і при створенні тренінгових програм підготовки жінок до роботи в ІКТ-секторі. Дослідження виявило також і необхідність розробки гендерно-чутливих методик в електронній освіті, які враховують усе розмаїття нових соціальних практик і ціннісних орієнтацій, що виникають в інформаційно-комунікативному суспільстві. У теоретичному сенсі дослідження продемонструвало також, що найбільш адекватний підхід до вивчення гендерних особливостей інтернет-комунікацій може бути здійснений у рамках теорії комунікативних практик, коли через певну мікроситуацію можна вийти на макро-контекст і проаналізувати загальні принципи організації комунікативного простору Інтернету й особливості його функціонування, тому що базові положення цієї теорії - відтворюваність і регулярна повторюваність певного комунікативного «контексту» у наближених ситуаціях через деякий час дозволяють чітко зафіксувати й проінтерпретувати гендерні особливості комунікативних практик глобально в масштабах більш широкого мережевого сегмента.

У висновках дисертації підбиваються підсумки проведеного дослідження, підкреслюється його теоретичне й практичне значення, висвітлюються перспективи подальшого розвитку описуваної проблематики.

На сьогодні можна із впевненістю стверджувати, що сучасний етап постіндустріального розвитку можна визначити як набуття інформаційним суспільством ознак інформаційно-комунікативного. При цьому одним з головних рушійних сил розвитку цього суспільства є мережа Інтернет, а також комунікації, які відбуваються на її основі.

Нині щодо Інтернету можна говорити про еволюцію технологічного утворення, яке набуло рис соціокультурного простору, заснованого на інтеракції й комунікації. При цьому комунікація та засоби її здійснення (технології) посідають у мережі Інтернет провідну роль. Вербальне спілкування, яке здійснюються переважно за допомогою електронних текстів, є системотворчою ознакою Інтернету як соціальної реальності.

Здійснений аналіз мережі Інтернет з позицій соціокультурного підходу засвідчив, що в Мережі формується певний соціокультурний простір - віртуальний й комунікативний по суті, у якому людина - як користувач Інтернету - отримує можливість перебувати у віртуальній реальності, яка в даний конкретний момент є зовнішнім для людини середовищем. Користувач також має можливість конструювати цю реальність, залишаючи при цьому відбиток власної суб'єктивності. І саме Інтернет є тим універсальним механізмом віртуалізації соціальності, де віртуальність є неминучим соціальним ефектом нових комунікаційних технологій. І саме Мережа породжує цей комунікативний соціально-культурний простір, який є системотворчою ознакою інформаційно-комунікативного суспільства, що зараз формується.

Дослідження показало також, що процеси, які відбуваються в інтернет-просторі, мають суттєву «гендерну складову», вплив якої здійснюється за двома напрямами: з одного боку, гендер впливає на соціальні процеси, реалізовані в Мережі, змінюючи їх характер, а з іншого - підсилення інтернетизації та інформатизації суспільства впливає власне й на гендер як соціальний конструкт, перетворюючи певним чином структуру гендерних відносин спочатку в Інтернеті, а потім і в повсякденному житті.

Щодо Інтернету можна говорити про гендерні особливості в мотивації його аудиторії, сприйняття феномена Мережі та інтернет-реалій, організацію та наповнення його контенту, протікання в ньому соціальних комунікацій.

Дослідження також довело, що гендер одночасно залежить від характеристик і особливостей соціального середовища, де реалізуються гендерні практики, від технологій й статі. Через різнобічність і досить неоднозначну залежність цей параметр, у принципі, не може бути стабільно фіксованим і однозначним. Більше того, саме комунікативний простір Інтернету через його власні характеристики (високий ступінь анонімності й дистантності спілкування, розмаїття засобів для створення ресурсної бази «конструювання» гендеру в Мережі, яку можна бути використати практично для будь-яких гендерних репрезентацій, швидкої й нескладної симуляції будь-якого соціального середовища) надає можливість розвиватися саме таким гендерним моделям і тактикам поведінки, які в реальній комунікації відбуватися не можуть. Це дозволяє розглянути саме поняття «гендер» з позицій існування кількох гендерів (його множинності), плинності й нестабільності в цілому, а також можливості його швидкого розігрування за різних ситуативних обставин.

У цілому розвиток гендерних відносин у просторі інтернет-комунікацій може реалізовуватися в межах чотирьох напрямів: патріархатного, біархатного, унісексистського і множинного, коли стають можливими миттєва зміна статі й одночасне існування декількох гендерів.

Поява цих гендерних практик, зумовлених технологічними можливостями самого середовища, та їх одночасне функціонування в Інтернеті спричиняють кардинальний перегляд моделі гендерних відносин у суспільстві. У цілому, соціальне середовище Інтернету сприяє більшій розмаїтості гендерних практик і стратегій поведінки в інформаційно-комунікативному суспільстві - на відміну від інформаційного, індустріального й аграрного типів суспільства, але водночас «розподіл» символічного капіталу в мережі Інтернет здійснюється за патріархатною схемою - усе жіноче маркується, суб'єктивується й стає маргінальним. У постінформаційному - інформаційно-комунікативному суспільстві все виразніше окреслюються тенденції руйнування соціально-економічного патріархату з одночасним посиленням культурного патріархату - андроцентризму. Інтернет-технології тільки прискорюють ці процеси, водночас надаючи жінкам, з одного боку, набагато більші комунікативно-інформаційні й освітні ресурси, а з іншого - посилено насаджуючи традиціоналістські стереотипи й цінності, які характерні для патріархатної свідомості.

Усі перераховані тенденції посилюють суперечливість і неоднозначність функціонування гендерної моделі в Інтернеті, що впливає й на розвиток гендерних відносин у суспільстві, збільшуючи конфліктний потенціал.

СПИСОК опублікованих праць за темою дисертації

1. Горошко Е. И. Информационно-коммуникативное общество в гендерном измерении: монографія / Е. И. Горошко. Харьков: «ФЛП Либуркина Л. М.», 2009. 816 с.

2. Горошко Е. И. Гендерные аспекты мотивации пользователей Интернет-ресурсами / Е. И. Горошко // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Збірн. наук. праць. Харків: Видавничий центр ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2005. С. 510-513.

3. Горошко Е. И. Гендерные особенности электронной коммуникации в Интернете / Е. И. Горошко // Право і безпека. Харків: ХНУ ВС, 2005. № 4/6. С. 189-192.

4. Горошко Е. И. Гендерное пространство Интернета / Е. И. Горошко // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Сер. “Философия. Социология”. Симферополь, 2005. Т. 18 (57), № 2. С. 58-64.

5. Goroshko O. Ig. Internet Use: Gender Analysis / O. Ig. Goroshko // Вісник Міжнародного слов'янського університету. Харків, 2006. Т. IX, № 1. С. 3-6.

6. Горошко О. І. Гендер у Мережі: становлення теоретичної парадигми / О. І. Горошко // Вісник Міжнарод. Слов'янського університету. Харків, 2006. Т. IX, № 2. С. 3-9.

7. Горошко Е. И. Интернет сквозь призму обыденного сознания: гендерный аспект анализа / Е. И. Горошко // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. 2006. № 752. С. 129-133. (Серія «Соціологія»).

8. Горошко Е. И. Особенности отражения гендерной идентичности на персональных веб-страницах / Е. И. Горошко // Право і безпека. Харків: ХНУ ВС, 2006. № 5. С. 196-199.

9. Горошко Е. И. Блогосфера Уанета в контексте развития информационного общества в Украине / Е. И. Горошко // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. 2007. № 761. С. 53-62. (Серія «Соціологія»).

10. Горошко Е. И. Виртуальная идентичность: гендерный анализ / Е. И. Горошко // Вісник Одеського національного університету. Одеса, 2007. Т. 12, вип. 6. С. 96-107. (Серия «Соціологія і політичні науки»).

11. Горошко О. І. Можливість синергетичного підходу до вивчення мережі Інтернет / О. І. Горошко // Вісник Міжнародного Слов'янського університету. Харків, 2007. Т. X, № 1. С. 3-10.

12. Горошко Е. И. Становление информационного общества: международный опыт и украинский контекст / Е. И. Горошко // Вісник Міжнародного Слов'янського університету. Харків, 2007. Т. IX, № 2. С. 3-9.

13. Горошко Е. И. Дистанционное образование в ВУЗе: гендерный анализ / Е. И. Горошко // Вісник Одеського національного університету. Одеса, 2008. Т. 13, вип. 5. С. 295-302. (Серія «Соціологія і політичні науки»).

14. Горошко О. І. Комунікативна віртуальна ідентичність: гендерний аналіз / О. І. Горошко // Соціальна психологія. 2008. № 5 (31). С. 98-108.

15. Горошко Е. И. Политические коммуникации в сети Интернет / Е. И. Горошко // Ученые записки Таврического национального университета имени В. И. Вернадского. Симферополь, 2008. Т. 21 (60), № 4. С. 355-360. (Серия “Философия. Социология”).

16. Горошко О. І. Правові основи функціювання Інтернету в Україні / О. І. Горошко // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. Харків, 2008. Вип. 40. С. 349-354.

17. Горошко О. І. Проблема безпеки в соціальному просторі інтернет-комунікацій: веб-сайт як джерело інформаційної небезпеки / О. І. Горошко // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. Харків, 2008. Вип. 43. С. 361-368.

18. Горошко О. І. Проблеми безпеки функціонування Інтернету в Україні / О. І. Горошко // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. Харків, 2008. Вип. 42. С. 311-317.

19. Горошко О. І. Становлення інформаційного суспільства як фактор трансформації гендерного дискурсу / О. І. Горошко // Вісник Міжнародного Слов'янського університету. Харків, 2008. Т. XI, № 1. С. 6-11.

20. Горошко О. І. Цифрова нерівність: гендерний аналіз (локальна та глобальна перспективи) / О. І. Горошко // Вісник Міжнарод. Слов'янського університету. Харків, 2008. Т. XI, № 2. С. 3-7.

21. Горошко Е. И. Интернет и становление информационного общества в Украине / Е. И. Горошко // Соціальні виміри суспільства. 2009. Вип. 12. С. 407-416.

22. Горошко О. І. Мотиви користування мережею Інтернет: гендерний аналіз / О. І. Горошко // Соціальна психологія. 2009. № 4 (36). С. 148-161.

23. Горошко Е. И. Особенности гендерной стереотипизации в Интернете / Е. И. Горошко // Ученые записки Таврического национального университета имени. В.И.Вернадского. 2009. Т. 22 (61), № 1. С. 49-60. (Серия «Философия. Социология»).

24. Горошко Е. И. К вопросу о введении курсов по гендерной проблематике в программу высших учебных заведений Украины / Е. И. Горошко // Гендер: реалії та перспективи в Українському суспільстві. Київ: НТУ “КПІ”, 2003. С. 173-176.

25. Goroshko O. Ig. Gender Aspects of Computer Mediated Communication / O. Ig. Goroshko // Зб. наук. пр. «Проблеми та перспективи формування національної гуманітарно-технічної еліти». Харків: НТУ «ХПІ», 2004. Вип. 6 (10). С. 316-325.

26. Горошко О І. Гендерні особливості комп'ютерної комунікації / О. І. Горошко // Управління розвитком. Харків: Издательский Дом «ИНЖЕК», 2005. № 2. С. 101-102.

27. Горошко Е. И. Электронная коммуникация (гендерный анализ) / Е. И. Горошко // Cб. науч. ст. «Общение. Языковое сознание. Межкультурная коммуникация». М.: Институт языкознания, 2005. С. 65-81.

28. Goroshko O. Yezykowe wlaciwosci tekst elektronicznego. Analiza porownawcza angielskich i rosyiskich witryn internetowych / O. Goroshko // Yezyk@multimedia. Wroclaw: Wydawnictwo naukowe dolnoslaskiej szkoly wyzszej edukacji twp we wroclawiu, 2005. C. 411-421.

29. Горошко Е. И. Интернет-коммуникации в гендерном измерении / Е. И. Горошко // Вестник Пермского университета. Пермь, 2006. Вып. 3 «Язык - культура - цивилизация». С. 219-229.

30. Горошко Е. И. Гендерные образы Рунета / Е. И. Горошко // Тезисы докладов XY Междунар. симпозиума по психолингвистике и теории коммуникации «Речевая деятельность. Языковое сознание. Общающиеся личности». М.: ИЯ РАН, 2006. С. 80-81.

31. Горошко О. І. Соціологія Уанету: методи вивчення віртуальної аудиторії / О. І. Горошко // Матеріали другої наук. конф. «Сучасні суспільні проблеми у вимірі соціології управління». Донецьк: ДонДУУ, 2006. С. 152-164.

32. Горошко Е. И. Гендер и общество / Е. И. Горошко // Зб. наук. праць «Гендерный вопрос и политика безопасности в постсоветских странах». Луганск-Женева: Знание, 2007. С. 21-70.

33. Горошко Е. И. Гендерная социология: становление методологической парадигмы / Е. И. Горошко // Культура народов Причерноморья. Межвузовский центр Крыма. Сімферополь, 2007. № 106. С. 207-212.

34. Горошко О. І. Інтернет студії - соціологія Інтернету - кіберсоціологія: можливості вивчення Інтернету з міждисциплінарних позицій / О. І. Горошко // Зб. наук. праць «Соціологія управління».- Донецьк: ДонДУУ, 2007. Т. 8, вип. 3 (80). С. 185-190. (Серія «Спеціальні та галузеві соціології»).

35. Горошко Е. И. Дистанционное образование в вооруженных силах: возможности гендерного подхода / Е. И. Горошко // Сучасні інформаційні технології у сфері безпеки та оборони. 2008. Ч. 1. № 1 (1). С. 25-36.

36. Горошко Е. И. Дистанционное образование в вооруженных силах: возможности гендерного подхода / Е. И. Горошко // Сучасні інформаційні технології у сфері безпеки та оборони. 2008. Ч. 2. № 2 (2). С. 35-43.

37. Горошко Е. И. Живые журналы Рунета: гендерный анализ / Е. И. Горошко, Н. О. Шелестова // Коммуникации в современной парадигме социального и гуманитарного знания. Материалы 4-й Междунар. конф. РКА «Коммуникация-2008» - М.: РКА, 2008. С. 172-175. Здобувачем була розроблена теоретична й практична концепція дослідження й написаний текст статті. Н. О. Шелестовою було здійснено кількісна обробка даних.

38. Горошко Е. И. Интернет-коммуникация: настоящее и будуще / Е. И. Горошко / Под ред. А. T. Никитина, С. А. Степанова // Науч. издание по материалам междунар. Форума к 90-летию со дня рождения академика РАН Н. Н. Моисеева «О некоторых чертах цивилизации будущего». М.: Изд-во МНЭПУ, 2008. С. 455-466.

39. Горошко О. І. Проблема толерантності у комунікативному просторі Інтернету / О. І. Горошко // Матеріали четвертої наук. конф. «Сучасні суспільні проблеми у вимірі соціології управління». Донецьк: ДонДУУ, 2008. С.146-153.

40. Goroshko O. Ig. Gender equity through gender teaching online / O. Ig. Goroshko // Proceedings of the 4th International Barcelona Conference on Higher Education. Barcelona GUNI, 2008. Vol. 3 «Higher education and gender equity». 41 р.

41. Goroshko O. Ig. Structural Characteristics of Russian and English CMC / O. Ig. Goroshko // First ISA Forum of Sociology “Sociological Research and Public Debate”. - Barcelona, Spain September 5 - 8, 2008. Conference Abstracts Prepared in Cooperation with CSA Sociological Abstracts. P. 88.

42. Goroshko O. Ig. Virtual Political Office Where Culture and Gender Meet / O. Ig. Goroshko // The Handbook of Research on Virtual Workplaces and the New Nature of Business Practices. USA: Idea Group Inc., 2008. P. 636-662.

43. Горошко О. І. Гендерна самоідентифікація у віртуальному просторі: спроба рефлексії / О. І. Горошко // Проблеми самоідентифікації сучасного українського суспільства: політичні, економічні, соціальні та культурні аспекти. К.: Національна академія управління, 2009. С. 193-196.

44. Горошко Е. И. К определению понятия «Компьютерно-опосредованная коммуникация» / Е. И. Горошко // Соціальні комунікації сучасного світу: наук.-теоретичний збірник. Запоріжжя, 2009. С. 168-178.

45. Горошко Е. И. Методы изучения виртуальной аудитории / Е. И. Горошко // Журнал о культурной политике и социальных практиках «60 параллель». Сургут, 2009. Т. 3, № 34. С. 58-61.

46. Горошко Е. И. Образование 2.0 - это будущее отечественного образования? / Е. И. Горошко // Образовательные технологии и общество. Ч. 1 «Попытка теоретической рефлексии». 2009. Т. 12, № 2. С. 449-465.

47. Горошко Е. И. Класс 2.0: от теории к практике / Е. И. Горошко // Образовательные технологии и общество. 2009. Т. 12, № 3. С. 449-465.

48. Горошко Е. И. От образования 2.0 к классу 2.0: или от теории к практике / Е. И. Горошко // Соціологія в ситуації соціальних невизначеностей: Тези доповідей учасників Першого Конгресу Соціологічної Асоціації України. Х.: ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2009. С. 304-305.

49. Горошко О. І. Феномен Уанету: соціологічний аналіз / О. І. Горошко // Зб. наук. праць «Соціологія управління». Донецьк: ДонДУУ, 2009. Т. Х, вип. 116. С. 111-127. (Серія «Спеціальні та галузеві соціології»).

50. Горошко Е. И. Гендерное пространство Рунета / Е. И. Горошко // Control + Shift: публичное и личное в русском интернет. М.: Новое литературное обозрение, 2009. C. 151-168. (Серия "Библиотека НЗ").

АНОТАЦІЯ

Горошко О. І. Гендерні аспекти інтернет-комунікацій. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора соціологічних наук за спеціальністю 22.00.04 - спеціальні та галузеві соціології. - Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна. - Харків, 2009.

У дисертації розроблено концепцію нової гендерної моделі, яка виникає в інтернет-комунікації, а також описано її вплив на розвиток гендерних відносин в Україні в умовах формування інформаційно-комунікативного суспільства. Показано, що ця модель розвивається за чотирма напрямами: патріархатним, при якому відбувається акцентуація вроджених відмінностей між чоловіками й жінками; біархатним, який характеризується збалансованістю чоловічого й жіночого, визначаючи партнерські відносини й взаємодію між статями; унісексистським, пов'язаному з тиражуванням ідеї нерозчленованості чоловічого й жіночого чи їх злиття, яке призводить до нівелювання гендерних відмінностей; множинним (коли відбувається стрімка зміна статі та водночас існування декілька гендерів). Поява цих нових гендерних практик ініціює перегляд моделі функціонування гендерних відносин у суспільстві. У інформаційно-комунікативному суспільстві - все виразніше починають окреслюватися тенденції руйнування соціально-економічного патріархату з одночасним посиленням культурного патріархату. Усі ці тенденції підсилюють суперечливість і неоднозначність функціонування гендерної моделі в просторі інтернет-комунікацій, що впливає й на розвиток гендерних відносин в інформаційно-комунікативному суспільстві, збільшуючи їх конфліктність.