Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КАФЕДРА СОЦІАЛЬНОЇ ФІЛОСОФІЇ ТА УПРАВЛІННЯ

КУРСОВА РОБОТА

з курсу «Технології соціальної роботи»

Тема:Технології соціальної роботи серед студентської молоді

Виконала: студентка групи:3119-2-6 Когут А.О.

Керівник: Капріцин І.І.

Нормоконтролер: Капріцин І.І.

Запоріжжя

2012



ЗМІСТ

ВСТУп

РОЗДІЛ 1. МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ дослідження технологій соціальної роботи серед студенської молоді.

1.1 Історія дослідження проблеми технологій соціальної роботи із студентською молоддю

1.2 Уточнення основних понять дослідження: «технології соціальної роботи з молоддю», «молодь», «студентська молодь», «волонтерство»

1.3 принципи та методи дослідження проблеми технологізації соціальної роботи із студентською молоддю

РОЗДІЛ 2. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ дослідження технологій соціальної роботи із студентською молоддю

2.1 Соціально-психологічна проблематики студентської молоді.

2.2 Загальна характеристика технологій соціальної роботи зі студентською молоддю

РОЗДІЛ 3. ПРАКСЕОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ оптимізації технологій соціальної роботи із студентською молоддю

3.1 Аналіз ефективності технологій соціальної роботи зі студентською молоддю

3.2 Напрями оптимізації технологій соціальної роботи зі студентською молоддю

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 38



ВСТУП

Актуальність проблеми полягає у тому ,що студентська молодь - майбутнє нашої держави і від напрямку її мислення і поведінки залежить яким саме буде це майбутнє. Соціальне самопочуття молоді є одним з головних показників розвитку суспільства, а проблема формування її свідомості -- однією з провідних. Для того щоб формування молоді відбувалося адекватно суспільним процесам, необхідно визначити її роль і місце в суспільстві, з'ясувати її труднощі та проблеми.

Технології соціальної роботи серед студентською молоді є добрим помічником в цій справі. Вони допомагають організувати студентів,сформувати їх як майбутніх спеціалістів,допомогти розв'язати психологічні і соціальні проблеми і тим самим покращити і їх життя,і майбутнє країни.

У 80-90-х роках ХХ ст. активно працюють над молодіжною студентською проблематикою Е. Васильєва, Л. Гегель, Є. Головаха, Г. Горченко, А. Дяков, Н. Крилова, Н. Москвичова, А. Стеценко, А. Топчій та ін. В Україні проблема студентської молоді традиційно була об'єктом пильної уваги представників різноманітних суспільних дисциплін, перш за все, педагогів і соціологів. Найбільш важливими є роботи Л. Ази, Н. Бегеки, В. Гіргінова, В. Казачкова, П. Кравчук, Н. Ніколаєвського, І. Тарапова, Є. Якуби та ін. На межі тисячоліть активізувалася розробка тематики, орієнтованої на вищу школу України (А. Алексюк, В. Андрущенко, І. Зязюн, Б. Коротяєв, B. Курило, Н. Ничкало, С. Савченко, С. Харченко та ін.).

Щоб допомогти студентові досягти вершин у духовно-моральному і професійному розвитку, потрібно знати його вікові й індивідуальні психологічні особливості та умови психічного розвитку.

Студентський період життя людини припадає переважно на період пізньої юності або ранньої дорослості, який характеризується оволодінням усім різноманіттям соціальних ролей дорослої людини. Головними сферами життєдіяльності студентів є професійне навчання, особистісне зростання та самоствердження, розвиток інтелектуального потенціалу, духовне збагачення, моральне, естетичне і фізичне самовдосконалення. Нерідко ж викладач не розуміє цього і бачить студента лише через свій викладацький стіл. Інше ж в особі вихованця багатьох викладачів не цікавить. А це «інше» - частина ядра особистості студента - її багатство або бідність у прагненнях і задумах, її духовність або бездуховність, моральність або аморальність, гідність або рабська покірливість і пристосуванство, сила духу або слабкість характеру, працьовитість або лінощі й апатія, корисливість або безкорисливість .

Проблема дослідження: слабка вивченність форм і методів соціальної роботи з молоддю.

Об'єктом дослідження є технології соціальної роботи серед молоді.

Предметом дослідження є технології соціальної роботи із студентською молоддю.

Мета дослідження полягає у виявленні сутності, змісту та перспектив розвитку технологій соціальної роботи із студентською молоддю.

Відповідно до мети розв'язувалися такі завдання:

1. Визначити основні поняття, щодо проблеми вивчення технологій соціальної роботи із студентською молоддю

2. Дослідити вивчення зародження,розвитку та перспектив технологій соціальної роботи із студентською молоддю

3. Проаналізувати особливості функціонування технологій соціальної роботи із студентською молоддю

Методи дослідження в курсовій роботі були використані наступні: теоретичні методи: синтез, узагальнення, аналіз наукових джерел, систематизація, діалектичний метод.



РОЗДІЛ 1. МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ дослідження технологій соціальної роботи серед студентської молоді

1.1 Історія дослідження проблеми технологій соціальної роботи із студентською молоддю

Соціальна робота з молоддю має давню історію і ґрунтується на основних підходах і напрямках соціалізації особистості, які сформувались на основі теорії соціальної педагогіки. Соціальні перетворення в державі, кризовий стан економіки і зміни у суспільному житті спричинили необхідність появи нових соціальних інститутів, уповноважених реалізувати соціальний захист молодих людей, нових напрямків і підходів у соціальній роботі з молоддю, які відповідають потребам і вимогам суспільства, соціальним запитам юнаків і дівчат.[3]

Аналіз літератури, в ході написання даної роботи, показав, що молоддю активно цікавляться багато діячів суспільних наук.

Перша група дослідників: П. Сорокін, А.Сперанський, А. Кауфман, І. Янжул, А.Берштейн-Коган вивчали проблематику студентської та учнівської молоді,мало вивчені проблеми побуту і матеріального становища студентства.

Друга група дослідників: В.Н. Шубкин, Ф. Р.Філіппов, М.Н. Руткевич - соціологічне дослідження було спрямоване на вивчення життєвих планів молоді.[12]

Третя група дослідників: В. Т. Лисовським, І.С.Кон, А.М., Ромазан, А.С.Шаров вивчали процес соціалізації молоді, психологію юнацького віку, проблеми статі і молодіжної субкультури.Дослідження авторів розширили уявлення про юність, як особливий етап життєвого циклу, самосвідомості особистості, самоідентифікації, вікових кризах, молодіжної субкультури, а так само дали початок розробці прикладних методик допомоги молодим людям.Мало вивчені загальні проблемами психології молоді, рішення основних психологічних питань. [12]

Четверта група дослідників: В.Ліванов, В.Левічева і Ф.Шерега розглядали молодіжні неформальні об'єднання, Н.В.Кофирін посвітив свої дослідження неформальним молодіжним угрупуванням.Роботи І.Сунліева, Г.Забрянскій і В.Єрьоміна були присвячені злочинним молодіжним угрупуванням.Мало вивчені методи і технології допомоги девиантам в молодіжному середовищі.

П'ята група дослідників. Волохов А, Грибанов В.В.,

Грибанова Г.І.,[12]Бондар Л.А.розглядають молодіжні організації, ініціативні молодіжні рухи як форма соціальної роботи з молоддю, соціально-клубну роботу з молодими людьми.Мало вивчені проблеми зайнятості та праці молодого покоління, питанням соціального захисту та ювенальної політики. .[12]

Шоста група дослідників: Чистякова Н.М., Буянова Г.А., Сазонов А.Д., Гусєв Н.Г.розглядають профорієнтаційну роботу шкільного соціального педагога з молодими людьми. Мало вивчений процес професійної адаптації молодих людей.[4]

Завданням сучасності є виховання не виконавця як частини системи, а вільної особистості, здатної творчо ставитися до життя та брати на себе відповідальність. Ми маємо на сьогодні реалізацію особистісно орієнтованої освіти в кількох варіантах. По-перше, це антропоцентристський підхід, запропонований К. Роджерсом та його послідовниками: Н. Басалаєвою, Т. Дмитрієвою, М. Зарай, Ч. Караном. Наукову та практичну цінність мають культурологічна концепція Є. Бондаревської та психолого-дидактична концепція І. Якіманської, що ґрунтується на принципі суб'єктності. Широке визнання здобули розробки вчених Волгоградської наукової школи: М. Боритка, В. Зайцева, Є. Крюкової, Л. Разбєгаєвої, В. Сєрикова, В. Симонова. Зрозуміло, що людину не можна уявити поза суспільством, без якого вона позбавлена можливості жити та набувати розвитку. Суспільство та людина як його складова повинні розвиватись за законами гармонії, а тому чим більшою мірою життя кожної конкретної людини буде підпорядковане цим законам, тим більшу міру цивілізованості здобуде суспільство в цілому [12].

Звертання до розгляду педагогічних умов виховання молоді в соціальному контексті є досить актуальним. Так, наприклад, дисертаційне дослідження А. Мазуренка присвячено проблемі становлення й розвитку соціальних якостей студентської молоді [7], формування соціальної активності й соціальної компетентності розкрито в працях М. Андреєвої, С. Краснокутської та ін. [1; 5]. Невипадковим є наявний сьогодні інтерес до педагогічної антропології, звідси - необхідність створення навчальних і виховних технологій та їх застосування в педагогічній практиці. Сутність, принципи, критерії педагогічної технології доведені багатьма авторами, серед яких: І. Бех, Є. Крюкова, Г. Селевко, Є.Степанов, Н. Щуркова, І. Якіманська. Спираючись на ідеї педагогічної антропології, на принцип «ціле попереджує частину», дослідники вважають виховні технології особистісного розвитку як побудову виховних ситуацій через наближення їх до реального життєвого досвіду вихованця. На думку Є. Крюкової, створення унікальної ситуації спілкування для засвоєння суб'єктами певного досвіду можливе шляхом розуміння людини через ті чи інші прояви її життя, яке передбачає їх переживання, уживання в них [6, с. 23]. Осягання цілісної людини відбувається через прояви її життя завдяки тому, що у світі передбаченої цілісності кожен феномен активності людини набуває смислу. (8)

Таким чином, проаналізувавши роботи групи авторів, що займаються молодіжною проблематикою, можна зробити висновок, що в соціальній роботі розробкою рішення проблем молоді приділяється недостатня увага ,і в основному, не з боку практиків, як в ідеалі повинно бути, а з боку теоретиків. Звідси, на мій погляд, виникає проблема недостатньої розробленості форм і методів роботи з молодим поколінням.



1.2 Уточнення основних понять дослідження: «технології соціальної роботи з молоддю», «молодь»,студент, «студентська молодь», «волонтерство»

Технології соціальної роботи з студентською молоддю, належать до конкретних технологій соціальної роботи.[9]

Технологія (від гр. techne - мистецтво, майстерність, вміння + logos - вчення) - система знань про способи й засоби обробки і якісного перетворення об'єкта.[3]

У широкому розумінні технологію розглядають як систему засобів організації і упорядкування цілеспрямованої практичної діяльності у співвідношенні з метою, специфікою, логікою процесу трансформації того чи іншого об'єкта. У сфері матеріального виробництва поняття «технологія» закріпилося міцно, а от поняття «соціальна технологія» набуло визнання не одразу. Можна виділити такі етапи становлення цього поняття: І етап (40-ві роки ХХ ст.) - з'явився термін «технології в освіті». ІІ етап (50-ті роки ХХ ст.) - термін уточнено: «технології освіти». ІІІ етап (70-ті роки ХХ ст.) - з'являється остаточний варіант «педагогічні технології» ІV етап (80-ті роки ХХ ст.) - завершується дискусія про педагогічні технології у вітчизняній педагогіці. V етап - у науковий обіг увійшло поняття «технології соціальнопедагогічної діяльності», під яким розуміють систему послідовних дій професіонала, спрямованих на вирішення певного соціально-педагогічного завдання або проблеми. Питаннями технологізації соціально-педагогічної діяльності займаються О.В. Безпалько, І.Д. Звєрєва, А.Й. Капська, О.Г.Карпенко , Л.І. Міщик, Р.В. Овчарова, С.Я. Харченко, Є.І. Холостова та ін.(12)

При визначенні поняття «студентська молодь» слід ураховувати вікові, соціально-психологічні, соціально-демографічні, професійні та інші ознаки.(10)

Перш за все, зауважимо, що слід розрізняти поняття «студентство», яке більш широке за змістом, та «студентська молодь». Студентство може охоплювати людей, які навчаються у вищих навчальних закладах, але за віком уже не належать до молоді як соціально-демографічної групи.(7)

На сутнісні характеристики студентської молоді вказує С. Савченко. Узагальнивши точки зору різних авторів, він дійшов висновку, що, по-перше, за статевими, соціальними, віковими показниками студентство є найбільш мобільною групою, склад якої кожні п'ять років змінюється; по-друге, студентство - це відносно автономна соціальна група з підвищеною адаптивністю до різноманітних соціально-економічних і політичних змін у суспільстві, інституціональних і ціннісно-нормативних актів; по-третє, зі студентством у суспільстві традиційно пов'язують конкретні напрямки й темпи соціальних змін, у яких воно бере найактивнішу участь; по-четверте, студентство має значний інтелектуальний потенціал і відрізняється почуттям соціального альтруїзму; по-п'яте, у суспільстві студентство відіграє суперечливу роль, оскільки, з одного боку, виступає суб'єктом нової соціальної діяльності, з іншого - є чинником суспільної стабільності, маючи своєрідний привілей на майбутнє [3, с. 79].

Студентська молодь - соціально-демографічна група суспільства, що займається підготовкою до висококваліфікованої професійної діяльності шляхом отримання вищої освіти (словник). Студентство уособлює інтелектуальний потенціал молодого покоління суспільства і характеризується певними ознаками. Провідним новоутворенням є потреба у самовизначенні та самореалізації себе як особистості. Ступінь успішності у навчально- професійній діяльності є важливим критерієм готовності особистості до професійної самореалізації. Слід підкреслити багатоплановість діяльності студентів, що включає, крім навчально-професійної, науково-дослідну, громадсько-політичну, спортивну, дозвіллєву, культурно-просвітницьку. Важливе значення має ціннісне ставлення студентів до вищої освіти та майбутньої професії, а також до свого майбутнього статусу [5, 122].

Студентський вік - це період активного формування внутрішньої потреби особи співвідносити власні прагнення з інтересами суспільства. Дослідники цього вікового періоду О. Дмитрієв, Г. Костюк, О. Мороз, Н. Пасько та інші розглядають студентство як специфічну соціально-професійну групу з урахуванням її особливого місця в структурі держави, соціального знання, соціально-психологічних i політичних рис [4--6].

Як відомо, соціальна функція студентської молоді полягає в тому, щоб підготувати себе до виконання особливих професійних і культурно-етичних завдань, переважно інтелектуального й управлінського характеру. Не менш важливим є сам процес соціалізації особистості студента в процесі навчання й у позанавчальній діяльності, який не тільки впливає на систему вищої освіти, але й опосередковано -- на розвиток усього українського суспільства.(12)

Студентство як соціальна група виникло в XI-XII ст. із відкриттям в Європі перших вищих навчальних закладів. Воно об'єднує молодих людей, які свідомо та цілеспрямовано оволодівають професійними знаннями, уміннями й навичками, набувають професійних якостей, готуються до виконання важливих професійних, культурологічних, громадсько-політичних, сімейних та інших функцій через навчання у вищих навчальних закладах. (13)

Термін «студент» (від лат. studens (studentis) - такий, що старанно працює; той, що займається) означає того, хто наполегливо працює, робить справу, тобто опановує знання, вивчає (студіює) науку. Згідно із Законом України «Про вищу освіту», студент (слухач) - особа, яка в установленому порядку зарахована до вищого навчального закладу і навчається за денною (очною), вечірньою або заочною, дистанційною формами навчання з метою здобуття певного освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів.

Потрібно також враховувати відмінності між студентами вищих навчальних закладів І-ІІ та ІІІ-ІV рівнів акредитації (відповідно 14-17 і 17-22 річні). Можна говорити про стандартний (17-22 роки) та нестандартний (студенти молодшого або старшого віку) періоди студентського віку. Прикладами нестандартного студентського віку можуть бути такі: 1) «У червні 1994 р. Майк Кірні (США) став наймолодшим випускником, отримавши диплом бакалавра з антропології в університеті Південної Алабами, США, у віці 10 років і 4 місяців»; 2) «Найбільш юними російськими студентами є сестри Діана і Анжела Князєви (Москва). У 1998 році Діана на «відмінно» закінчила середню школу у віці 10 р. 1 м., а студенткою ВНЗ стала у віці 10 р. 2 м. Анжела закінчила середню школу також на «відмінно» в 11 р. 2 м, а студенткою стала в 12 р.» [Із книги рекордів Гіннеса, 2002 р. ]. У Київському національному університеті імені Т. Г. Шевченка також навчався 14-річний студент.(2)

Незаперечним, також, є і той факт, що потреби населення у соціальній допомозі, психологічній підтримці і захисті зростають. Тому виникла необхідність у залученні до соціально-психологічної роботи з різними верствами населення добровільних помічників - волонтерів. Поняття “волонтер” і “волонтерство” є дуже широким. Термін “волонтер” в перекладі з англійської мови означає “доброволець”. Є багато варіантів розкриття цього поняття.На мою думку найточніше зрозуміти зміст волонтерства можна за допомогою нижче представлених.

Волонтер - це передусім, добра, милосердна людина, яка володіє неабиякими комунікативними навичками і приваблює до себе людей, розуміє проблеми оточуючих та співчуває їм, має бажання безкорисливо допомогти вирішувати проблеми інших людей. До того ж, волонтер характеризується порядністю, уважністю, відповідальністю, відвертістю зі своїми клієнтами. [13, c.52]

Волонтер - це людина, яка добровільно не переслідуючи корисних цілей, займається діяльністю направленою на допомогу людям.(13)

Під державною молодіжною політикою розуміється діяльність держави, спрямована на створення правових, економічних й організаційних умов і гарантій для самореалізації особистості молодої людини, розвитку молодіжних об'єднань, рухів та ініціатив. Підвалини державної молодіжної політики в незалежній Україні було закладено прийняттям Верховною Радою України Декларації "Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні" (15 грудня 1992 р.) та Закону України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні" (5 лютого 1993 p.). (5)

Тобто основними поняттями мого дослідження є : «технології соціальної роботи з молоддю», «молодь»,студент, «студентська молодь», «волонтерство».В курсовій роботі є і інші поняття,які потребують розкриття,але розкриватиму їх в наступних розділах.

1.3 Принципи та методи дослідження проблеми технологізації соціальної роботи із студентською молоддю

У системі професійної підготовки фахівців у вищих навчальних закладах має продовжуватися процес реалізації вимог програми виховання всебічно розвиненої особистості. У виховній роботі зі студентською молоддю варто використовувати різні форми: безпосередню навчальну, виробничу діяльність, участь у громадських справах, поводження у побуті.

Дбаючи про створення оптимальних умов для виховної роботи, не варто виносити завдання виховання за рамки навчального процесу. Треба зважати на дієвість і впливовість великого спектра форм діяльності, які сприяють формуванню всебічно розвиненої особистості. Це навчальні заняття (лекції, семінари, практичні заняття), практика, наукові гуртки, творчі студії, екскурсії, походи, різноманітні форми і види суспільно корисної праці та ін.

До основних форм організації соціальної роботи слід віднести:

-- індивідуальну, сутність якої полягає у здійсненні соціальної допомоги, соціальних послуг і соціальної реабілітації відповідно до потреб особистості та характеру проблем, які постали перед нею;

– групову, призначенням якої є організація соціально-значущих ініціатив, участі особистості у соціально спрямованій діяльності громадських об'єднань та організацій;

– організацію соціально корисної діяльності, в тому числі добродійної;

– соціальне навчання (соціальна освіта), яке здійснюється в різних типах навчально-виховних державних і приватних освітніх закладів і пов'язане з досягненням певного рівня соціальної освіти;

– соціально-психолого-педагогічну та юридичну підтримку, призначенням якої є професійна допомога та посередницька діяльність професіоналів у вирішенні різноманітних проблем особистості та колективу;

-- консультування, в процесі якого виявляються та накреслюються основні напрями виходу з проблеми, яка хвилює особистість.

За своєю формою і технологією консультація є взаємодією між двома або кількома людьми, в ході якого консультант передає спеціальні знання та відповідну інформацію консультованого особі з метою допомогти йому у вирішенні назрілих проблем, а також при підготовці соціальних прогнозів, перспективних програм і т.п.

Консультування в соціальній роботі може бути диференційовано в залежності від предмета обговорення, від проблеми, яка є у клієнта соціальної служби [5]:

· Психологічний (консультування як допомогу практично здоровим людям при будь-яких наявних у них психологічних проблемах)

· Консультування з правових питань

· Консультування з питань сім'ї (програма "Планування сім'ї" і їй подібні) та шлюбу

· Консультування з матеріальним і житлових питань

· Консультування з питань працевлаштування та ін.

У процесі консультування можна вирішити такі завдання [6]:

· Досягти глибокого розуміння проблемної ситуації очима клієнта, "зсередини" (емпатія по К. Роджерсу)

· Надати при необхідності емоційну підтримку клієнта, підбадьорити, надихнути на основі прочувствования консультантом його станів

· Допомогти клієнту досягти глибокого усвідомлення і осмислення своєї проблемної ситуації. Обговорення - діалог з клієнтом вражень і спостережень консультанта робить можливим для клієнта інші варіанти сприйняття і ставлення до обставин своєї проблемної ситуації.

Цей процес дозволяє клієнтові на основі зміненого бачення, усвідомлення та переосмислення ситуації і себе в ній зробити найкращі вибори і рішення ".

Можна сказати, що консультування - це процес спільного осмислення життєвої ситуації клієнта та пошуку найкращого вирішення проблеми. В даний процес активно залучаються особистісні та професійні якості консультанта як інструменти та ресурси руху.(14)

Ще одним методом роботи з молоддю є ізотерапія.У роботі, не тільки з дітьми, але і з підлітками, молодими людьми дуже важливо використовувати гнучкі форми психотерапевтичної роботи. Арттерапія надає дитині можливість програвати, переживати, усвідомлювати конфліктну ситуацію, яку-небудь проблему найбільш зручним для психіки дитини способом.

Арттерапевтичні методики дозволяють занурюватися в проблему настільки наскільки людина готова до її переживання.Арттетерапія - це спеціалізована форма психотерапії, заснована на мистецтві, в першу чергу образотворчої і творчої діяльності. Основна мета арт-терапії полягає в гармонізації розвитку особистості через розвиток здатності самовираження і самопізнання. В арт-терапії дуже багато різновидів підходів. Наприклад, музикотерапія, казкотерапія, тілесно-орієнтована терапія і т.д [16].

Зупинимся більш детально на ізотерапії.

Малюючи, молода людина дає вихід своїм почуттям, бажанням, мріям, перебудовує свої відносини в різних ситуаціях і болісно стикається з деякими страшними, неприємними, травмуючими образами.

Таким чином, малювання виступає як спосіб осягнення своїх можливостей і навколишньої дійсності, як спосіб моделювання взаємовідносин і вирази різного роду емоцій, у тому числі і негативних, негативних.Тому малювання широко використовують для зняття психічної напруги, стресових станів, при корекції неврозів, страхів. [17].

Також, до форм соціальної роботи із студентською молоддю можна віднести анкетування,тестування і різноманітні тренінги.

Вище ми розглянули універсальні технології соціальної роботи,які використовуються не лише з молодими людьми,а й з людьми інших вікових категорій. А нижче будуть приведені суто технології роботи із студентською молоддю.

Поговоримо про підготовку студентів до волонтерської роботи.

Найбільш важливі задачі успішної роботи з волонтерами:

– Визначення значення слова "волонтер", що важливо у визначених ситуаціях;

– Визначення кола діяльності волонтерів в соціальній службі;

– Опис характеристик людини й умінь, очікуваних організацією від волонтера;

– Розуміння потреб як волонтера, так і організації;

– Розробка процесу прийому волонтерів;

– Проведення загальних інформаційних збори і первинних співбесід;

– Опис посадових обов'язків;

– Координоване навчання і розвиток волонтерів;

– Розуміння місії організації;

– Підтримка і контроль волонтерів;

– Роз'яснення взаємин між волонтерами і персоналом;

– Створення системи заохочення волонтерів;

– Вироблення гідного процесу відсторонення волонтерів.

Часто керівники організації, які залучають до роботи волонтерів,ігнорують їхнє навчання сподіваючись тим самим заощадити кошти і час. Таке ставлення є хибним і зводить волонтерський рух до процесу використання безоплатної робочої сили. Відсутність навчання позбавляє добровольця можливості певних досягнень і росту компетентності. Що в свою чергу знижує мотивацію до роботи. На нашу думку: по-перше, постійні семінари і тренінги дають можливість забезпечувати психологічну підтримку; по-друге, семінари і тренінги дозволяють набути нових знань і навичок; по-третє, семінари сприяють формування у волонтерів інтересів до справи.[34]

Навчання на досвіді передбачає і супервізія. Супервізія має вигляд періодичного консультування з приводу окремих ситуаціях, обміну інформацією. Обсяг супервізії має відповідати роботі і досвіду волонтера. Цей вид допомоги не повинен перерости лише у виправлення помилок та визначення недоліків у роботі. [34]

Так, як більшість волонтерських угрупувань виникають стихійно та бере участь в одноразових акціях чи заходах, існує нагальна необхідність розробки системного підходу до залучення волонтерів, організацій їх діяльності та підтримки волонтерського руху.

Традиційно під змістом підготовки соціального педагога трактується комплекс педагогічних знань, практичних умінь і навичок, потрібних для здійснення професійних функцій соціального педагога (В. Беспалько, В. Бочарова, С. Литвиненко, В. Сидоров, С. Харченко та ін.) [3; 6; 12; 17; 22]. Зміст підготовки майбутніх соціальних педагогів до професійної діяльності аналізується крізь призму особистості студентів - набуття особистісного смислу знань, індивідуального творчого досвіду волонтерської роботи. (18)

Набуті знання мають слугувати майбутнім соціальним педагогам засобами самопізнання й формування професійного ідеалу, орієнтирами для вибору різновидів волонтерської роботи, надійними критеріями оцінювання власних вчинків та самостійних рішень (самомоніторингу). Отже, під час організації засвоєння знань з організації волонтерської роботи важливим є заздалегідь спланована діяльність, яка дасть змогу студентам екстеріоризувати їх у вигляді відповідних дій і вчинків, збагатити особистий досвід здійснення волонтерської роботи, зможе забезпечити досягнення тих цілей, заради яких організується засвоєння.

На взаємозв'язок знань і способів їх засвоєння («пізнавально-інтелектуальна компетентність») указувала М. Холодна [23]. На думку дослідниці, у навчанні важливим є не обсяг знань (бо їх недостатність може бути імпуль- сом для пошуку), не міцність та глибина (бо завелике заглиблення заважає виникненню нового погляду). Річ у тім, як організовані індивідуальні знання та якою мірою вони надійні як основа для прийняття ефективних рішень [23, с. 138].

На підставі зазначеного зміст підготовки студентів до виконання професійних функцій завдяки волонтерській роботі має проектуватися не просто як знакова система (А. Вербицький [8]) плюс діяльність щодо його засвоєння, а і як предмет діяльності студента.

Стає очевидним те, що традиційні підходи не завжди можливі в реалізації принципів особистісно орієнтованого виховання. Для включення кожного студента до активного та пошукового процесу повинно бути створено адекватне навчально-виховне середовище, яке забезпечувало б можливість вільного доступу до різних джерел інформації, спілкування з іншими студентами, сумісна праця, тренування, відпочинок та дозвілля. У зв'язку з встановленням парадигми особистісно орієнтованої освіти актуальною стає проектна технологія, що переживає сьогодні друге народження, як ефективне доповнення до інших педагогічних технологій, що сприяють становленню студента, доповнюють соціальні відносини та значно урізноманітнюють виховний процес. Проектування не є принципово новою технологією. Метод проектів виник у 20-ті роки минулого століття в США і розвивався в межах гуманістичного напрямку філософії та освіти, у педагогічних поглядах та експериментальній роботі Джона Дьюі. Ідеї проектного навчання виникли в Росії практично з розробками американських учених у 1905 році під керівництвом С. Т. Шацького. У Великій Британії, Бельгії, Ізраїлі, Фінляндії, Німеччині, Італії Нідерландах ідеї гуманістичного підходу Дж. Дьюі набули більшого поширення і популярності завдяки раціональному поєднанню теоретичних знань з їх практичним застосуванням. Народившись з ідеї вільного виховання, у наш час проектна технологія стає інтегрованим компонентом цілком розробленої і структурованої системи освіти [4]. Робота над проектом - це практика особистісно орієнтованого навчання, коли у процесі конкретної праці, на основі вільного вибору студента, з урахуванням його інтересів утримується конкретний результат. Зараз, на жаль, ми не можемо сказати, що людина, яка закінчила вищий навчальний заклад, є вихованою, інтелігентною людиною. Інтелігентність, вихованість не видаються разом з дипломом, їх треба виховати в собі, завоювати наполегливою працею так, як завойовують знання - це, у певному сенсі, результат самовиховання. Інтелігентною є людина, яка володіє глибиною інтелекту, інтуїтивним благородством, широтою духовних запитів, високим культурним рівнем. Тому виникає нагальна потреба в активних дослідженнях проектної технології у формуванні культури дозвілля студентів вищих навчальних закладів та в спільних зусиллях усіх фахівців освітньої галузі з метою відповідності вітчизняної освіти світовим стандартам. Визначаючи концепцію технології необхідно взяти за основу вивчення фізичного, психічного та соціального компонентів здоров'я молодої людини [2; 5; 6]. Тематика позааудиторних проектів може бути різноманітною, виходячи з потреб конкретного контингенту студентів і закладу освіти загалом. Наприклад, тема може бути “Паління - це шкідливо, чи модно?”. Мета такого проекту - виявлення ступеню шкідливої дії тютюну на організм людини, проведення профілактичних заходів щодо формування здорового способу життя. Або тема “Красива людина - яка вона?”, чи “У здоровому тілі - здоровий дух!”, проекти “ Похід вихідного дня” та “Літературний Крим”, “ Зелені Карпати” та “Перлина Україна” з багатоденними походами, екскур- сіями на виставки, у музеї та багато інших цікавих для молоді спортивно-масових заходів та свят.

Можна зробити висново ,що основними принципами і методами роботи із студентською молоддю є консультування,ізотерапія, зміст підготовки студентів до виконання професійних функцій завдяки волонтерській роботі.

Стає очевидним те, що традиційні підходи не завжди можливі в реалізації принципів особистісно орієнтованого виховання. Для включення кожного студента до активного та пошукового процесу повинно бути створено адекватне навчально-виховне середовище, яке забезпечувало б можливість вільного доступу до різних джерел інформації, спілкування з іншими студентами, сумісна праця, тренування, відпочинок та дозвілля.

Підбиваючи підсумки, відзначимо: істотним критерієм у доборі змісту підготовки студентів до виконання професійних функцій завдяки волонтерській роботі має бути те, що за результатами його опанування майбутній соціальний педагог зможе виробити власний погляд на волонтерську роботу як на об'єкт педагогічного моделювання, який вимагає творчого підходу, потреби неперервної освіти. Крім того, обсяг знань має бути достатнім для того, щоб студенти змогли самостійно реалізовувати в практичній волонтерській роботі різноманітні форми та методи соціально-педагогічної роботи, проектувати власну волонтерську роботу, моделювати конкретні дії, опановувати нові знання, збагачувати власний досвід, співвідносити його із соціально-педаго- гічною теорією, ставити перед собою дослідницьке завдання, знаходити й застосовувати відповідні соціально-педагогічні методики.



РОЗДІЛ 2. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ дослідження технологій соціальної роботи із студентською молоддю

2.1 Соціально-психологічна проблематики студентської молоді

Студентський період життя людини припадає переважно на період пізньої юності або ранньої дорослості, який характеризується оволодінням усім різноманіттям соціальних ролей дорослої людини, отриманням права вибору, набуття певної юридичної та економічної відповідальності, можливості включення в усі види соціальної активності (аж до державного рівня), здобуттям вищої освіти та опануванням професією. Головними сферами життєдіяльності студентів є професійне навчання, особистісне зростання та самоствердження, розвиток інтелектуального потенціалу, духовне збагачення, моральне, естетичне і фізичне самовдосконалення.

Студентському віку притаманна кризова насиченість (Б. А. Бараш). Вікова криза характеризується різкими й суттєвими психологічними зрушеннями та змінами особистості, розвиток набуває бурхливого стрімкого характеру. Ознаками кризи можуть бути такі:

1) сильна фрустрація, виникають сильні переживання незадоволеної потреби;

2) загострення рольових конфліктів «студент - викладач», «студент - студент»;

3) ціннісно-смислова невизначеність, неструктурованість особистості (наприклад, дехто вперше дізнається про можливість самоуправління, саморегуляції та самовиховання);

4) інфантильність (студент поводить себе як безвідповідальна людина) або вдаються до пияцтва, сексуальної розпусти, вживання наркотиків.

Кожен психологічний вік вирішує своє протиріччя. Криза 17-18 років пов'язана з потребою в самовизначенні після закінчення загальноосвітньої школи та пошуком свого місця в подальшому, вже самостійному житті. Це конструювання наступного етапу власного життєвого шляху, створення свого «Я» на майбутнє.

Юнаки переосмислюють своє життя, вносять певні корективи, виробляють нові стратегії на майбутнє і не тільки «ким бути?», «чим займатися?», але й «яким бути?». Молода людина живе радше майбутнім, ніж сучасним (спрямованість у майбутнє). Звичайно, життєві вибори (як і будь-який вибір) супроводжується ваганнями, сумнівами, невпевненістю в собі, переживаннями невизначеності, і водночас відповідальністю за кожен крок до остаточного прийняття рішення.

Одночасно самовизначення передбачає також самообмеження. Чому? Бо кожен вибір звужує життєві перспективи (наприклад, вибір професії). Тому й відчувають юнаки побоювання помилки. Але в такому ваганні і побоюванні розвивається професійна зорієнтованість. Загалом погляд на майбутнє в молоді оптимістичний. Юнаки обирають подальший життєвий шлях, професію і стають студентами.

Але чи завжди в молодої людини, яка вже зробила свій вибір, обрала майбутню професію і стала студентом, зникають усі труднощі та проблеми самовизначення? На жаль, ні. Наприклад, для реалізації життєвого задуму у вищій школі може чогось бракувати: комунікативних навичок, знань і вмінь працювати самостійно, волі й самодисципліни тощо. Одна з причин цього - недоліки шкільної освіти. Багато студентів не вміють конспектувати лекції (це не диктант із роз'ясненням окремих понять - для цього є словники) і першоджерела, бо не можуть здійснити смислову структуризацію тексту. Вони не бачать теоретичних положень, а записують або переписують лише фактичний матеріал.

У студентські роки розрізняють нормативну кризу, яка переборюється в період адаптації до навчання у ВНЗ. Проте ця криза може набувати затяжного характеру: труднощі не вирішуються, а відкладаються на потім через небажання їх розв'язувати. Можуть, наприклад, виникати негативні почуття від необхідності відвідувати заняття, критичне ставлення до викладачів, конфлікти з товаришами.

Найбільш кризовими ситуаціями студентського віку є такі:

1. Криза професійного вибору. Ця криза зумовлена тим, що вибір професії часто відбувається вже після вступу до вищої школи. Через це часто виникає дисонанс між несвідомо обраною професією та необхідністю отримання вищої освіти, нехай навіть із іншої спеціальності. Амбівалентність таких тенденцій (або піти з ВНЗ за власним свідомим вибором, або продовжувати навчання для збереження соціально-культурного статусу) нерідко призводить до розвитку в студентів багатьох особистісних проблем і психосоматичних розладів.

2. Криза залежності від батьківської сім'ї. З одного боку, молоді люди можуть жити окремо від батьківської сім'ї в студентському гуртожитку, мати виражену тенденцію до самостійності, проявляти особистісну зрілість, а з іншого, - емоційно-особистісна й побутова (особливо матеріальна) залежність від батьків.

3. Криза інтимно-сексуальних стосунків. Студентський вік відповідає періоду посилення сексуального потягу. Зростає потреба в інтимно-особистісних стосунках із психологічно-духовно близькою людиною (друг, коханий). Водночас створення власної сім'ї блоковане матеріальною залежністю від батьків, житловою невлаштованістю (у студентів це гостріше виражено, ніж в їхніх однолітків, які працюють на виробництві), а позашлюбні стосунки загалом є соціально несхвальними та можуть супроводжуватися внутрішньо особистісною конфліктністю (напруженістю). У деяких студентів інтимні стосунки можуть затьмарювати собою все інше.

4. Кризові ситуації в навчально-професійній діяльності. Факторами, що провокують кризові ситуації в студентів, є деякі психотравмуючі особливості організації навчального процесу у вищій школі. Часто вивчення та успішна «здача» якої-небудь навчальної дисципліни стає самоціллю, а не засобом досягнення мети оволодіти професійними знаннями та навичками, необхідними для майбутньої роботи. На жаль, ці тенденції підтримуються не лише особистісно незрілими студентами, а й окремими викладачами. Творче і свідоме опанування знаннями витісняється зубрінням навчального матеріалу та конформізмом щодо екзаменатора. Наявна аналогія між іспитом і лотереєю посилює ситуацію. Несистематичне (передекзаменаційне) вивчення матеріалу не тільки не сприяє формуванню глибоких професійно-важливих і особистісно-значущих знань і вмінь, але і провокує психоемоційні перевантаження.

Криза може виникнути і на старших курсах. Головна проблема - побудова планів на майбутнє, проте все обмірковується з максималістських позицій: все має бути найкращим, унікальним, неповторним (усе або нічого).

Нерідко кризовою є також ситуація працевлаштування після закінчення вищого навчального закладу. Так, в умовах сьогодення, багато випускників, які опановували педагогічні спеціальності, не орієнтовані на професійно-педагогічну діяльність.

Серед суперечностей студентського віку особливо важливу роль має криза ідентичності, пов'язана з системою «Я». Ідентичність - це стійкий образ «Я», збереження та підтримка своєї особистісної цілісності, тотожності, нерозривності історії свого життя і власного «Я». Сутність кризи ідентичності: відбувається зіткнення цінностей, які інтеріоризовані в ранній юності, з тими, які формуються під час навчання у вищій школі через ідентифікацію себе з професійною моделлю. Е. Еріксон пише: «Юнак повен мати бажання злитися з ідентичністю інших, і водночас уперто, наполегливо відстоює свою ідентичність, неповторність, самобутність («як всі, але Я - особистість»). Вся складність у тому, що людина в цей період амбівалентна, наприклад, суперечливі почуття можуть виникати навіть щодо однієї і тієї ж людини.

Що допомагає перебороти кризу ідентичності?

· Усвідомлення змін, що відбуваються в собі: самоаналіз, самокритичність, самооцінка, тобто посилення рефлексії. Суб'єкт сам повинен стати об'єктом спостереження, аналізувати свій психічний стан.

· Довірливі стосунки з тими (друг, викладач та ін.), хто є авторитетом, яким можна сповідатися.

· Власна конструктивна позиція, здатність ставити мету, приймати рішення і виконувати його.

· Іноді варто переглянути систему своїх цінностей, перебудувати їх ієрархію, прийняти нові цінності.

Але конструктивне рішення стосовно подальшого свого життя або рішення щодо життєвих проблем людина повинна приймати сама та бути за нього відповідальною.

· Важливо також уміти керувати своїм емоційним станом (заняття спортом, збільшити час на сон, «Я про це подумаю завтра…»); шукати позитивні моменти у невдачах (завжди можна їх знайти!); поділитися з близькою людиною (порада!).

Якщо студенту не вдається розв'язати ці завдання, у нього формується неадекватна ідентичність, розвиток якої може йти такими основними напрямками:

1. відхід від психологічної інтимності, уникнення тісних міжособистісних взаємин;

2. розмитість почуття часу, нездатність будувати життєві плани, страх дорослішання та змін;

3. розмивання продуктивних, творчих здібностей, невміння мобілізувати свої внутрішні ресурси та зосередитися на якійсь головній діяльності;

4. формування «негативної ідентичності», відмова від самовизначення та вибір негативних зразків для наслідування.

Суперечливість між «Я-реальне» і «Я-ідеальне» студента може призвести до внутрішньої невпевненості в собі («комплекс меншовартості») та супроводжуватися зовнішньою агресивністю, нехлюйством, розпустою або почуттям, що оточуючі не розуміють тебе.

Наслідками негативної «Я-концепції» студентів можуть бути такі виявлення:

· замикання в собі, «закривання» від оточуючих;

· демонстрація оточуючим «маски», «хибного обличчя» («Я», яке подається оточуючим радше за «Я-ідеальне» та суперечить «Я-реальному»);

· надмірно чутливе реагування на критику, сміх і осуд;

· болісне переживання неуспіхів у навчанні (роботі) та виявлених власних хиб (зокрема, під впливом вивчення психології);

· надмірна сором'язливість, некомунікабельність, схильність до психічної ізоляції, відхід (причому, не завжди добровільний) від дійсності у світ мрій. Чим нижчий рівень самоповаги, тим найбільш імовірно студент страждає від самотності.

Як зазначає Г. С. Абрамова, небезпека студентського періоду життя полягає в тому, що стосунки близькості, суперництва й боротьби переживаєш щодо людей, які схожі на тебе та є ровесниками. Це породжує упередженість у стосунках, неприйняття самого себе й інших і, як наслідок, самотність, а потім - страх перед близькістю.

Але кожна криза має позитивні сторони: тільки в цей період - період кризи - фактор середовища дає ефект «все або нічого»! Таким середовищем для студента є вищий навчальний заклад - фактор соціалізації. Криза - це загострення протиріч, а саме протиріччя - рушійна сила розвитку: людина відштовхується від неусвідомлюваної залежності, набуває самості. Це дає можливість краще пізнати себе, що і є основою та умовою подальшого розвитку «Я».

Таким чином, усвідомлення змін, що відбуваються в самому собі, посилення рефлексії допомагає перебороти кризу ідентичності. У студентів повинен бути свій визначальний погляд, своя думка, свої оцінки, погляди на різні життєві колізії, своє ставлення і свій власний вибір життєвого спрямування. Проте розквіт інтелектуальних і фізичних сил, зовнішньої привабливості в деяких студентів створює ілюзію легкості досягнення будь-яких цілей - виникає необміркований нігілізм, категоричність оцінок, недовіра до старших і дорослих.

Отже, знання особливостей студентського віку дозволяє зрозуміти сутність особистості кожного студента та своєчасно надати йому психологічну допомогу у визначенні самого себе і свого життєвого шляху. Така допомога особливо важлива у період адаптації першокурсників до нових вимог ВНЗ, до викладачів і однокурсників.

2.2 Загальна характеристика технологій соціальної роботи зі студентською молоддю

соціальний робота студентський молодь

Робота у волонтерському загоні найчастіше виконується за методом "рівний - рівному". Метод освіти "рівний - рівному" (англійською мовою peer і ..ucation) до середини XIX століття не розглядався як самостійний метод навчання та виховання, але використовувався, зокрема в європейській школі. Із середини XX століття він почав розповсюджуватися в країнах Західної Євро пи та Північної Америки. У західній освітній практиці освіти «рівний-рівному» вже став одним із базових методів і використовується в школах, університетах, за місцем проживання . В Україні метод набув певного розголосу у зв'язку із діяльністю програми Міністерства освіти і науки України щільно з Академією педагогічних наук України, ПРООН, ЮНЕЙДС "Сприяння просвітницькій роботі "РІВНИЙ-РІВНОМУ" серед молоді України щодо здорового способу життя". Ефективність цього методу полягає у вільному спілкуванні молоді між собою, глибшому розумінні потреб свого оточення, розумінні субкультурної мови та традицій, більшої довіри один до одного. [с100,22]

Поняття "рівний-рівному" випливає з того, що головну роль в організації взаємодії та допомоги відіграє сама молодь.

Телефон довіри - Індивідуальне анонімне консультування молоді з різноманітних питань конфлікти з батьками, викладачами, міжособистісні конфлікти, страхи, депресії тощо). Консультації та психокорекція у важких стресових ситуаціях. Інформаційна підтримка різноманітних починань молоді. Правовий захист студентів, консультації спеціалістів різних напрямків, гарячі лінії з адміністрацією, провідними співробітниками університету, спеціалістами соціальних служб, громадських організацій. Соціально-педагогічний патронаж постійних абонентів. [24]

Існують різні технології формування іміджу особистості, але, виходячи з того, що соціальний педагог допомагає індивіду успішно інтегруватись в соціум, звернемо увагу на їх залежність від можливого набору цілей і зробимо їх приблизний перелік. Це технології: зміни іміджу, якщо людина вийшла на нові види діяльності; подолання зневіри в себе; підготовки молоді, наприклад, випускників інтернату для сиріт, до нового формату життя; виховання певних якостей в людині, про які вона не обізнана, наприклад, знаходячись в пенітенціарних закладах; створення нового іміджу корпоративної уяви; формування розумного ставлення до життя; неагресивного самоствердження; ефективного само здійснення дітей з особливими потребами тощо. [25]

Важливе місце у формування професійної компетентності майбутнього фахівця відводиться стратегіям розвитку критичного мислення. За Л. Коффел їх більше сорока, але нами були обрані необхідні для системного підходу в роботі із студентами. Стратегії були розділені на теоретичні та практичні. До теоретичних віднесли: прийоми ведення дослідницької роботи; встановлення причинно-наслідкових зв'язків; зіставно-порівняльний аналіз; уміння визначати надійність джерел інформації; визначення точки зору; дослідження під час навчання; будування доказових міркувань; відокремлення проблеми від пов'язаних з нею питань; визначення прорахунків у мисленні тощо.

Таким чином, у студентів формується нове соціально-педагогічне мислення, розуміння того, що робота з розгортання життєвого потенціалу особистості - гнучка організація управління творчою діяльністю людини, управління інноваційного типу, здатне швидко перебудовуватися разом із змінами умов, чутливе до нововведень і окреслює завжди нові шляхи впровадження його основ у професійну діяльність. На практиці, вирішуючи соціально-психологічні проблеми молоді, яка знаходиться в закладах соціального спрямування, розглядати їх в аспекті створення адаптаційних умов, впроваджуючи для цього інноваційні соціальні технології, визначати перспективи розвитку та впровадження технологій з розгортання життєвого потенціалу особистості та розробляти комплекс вимог до своїх особистих якостей, знати проблеми організації роботи з розгортання життєвого потенціалу особистості в закладі. [18,30]

Розробляючи технології роботи соціального педагога з розгортання життєвого потенціалу різних груп молоді, студенти враховують етапи та механізми життєвого проектування, механізми розвитку та реалізації життєвого проекту, структуру та функції життєвої компетентності, механізм розвитку соціальної компетентності. Така проектна діяльність дає змогу не тільки ознайомитися з існуючими технологіями, а й усвідомити, що людина живе у змінному соціумі і процес розвитку і функціонування суб'єкта в системі зв'язків і відносин з оточуючим світом постійно змінюється, а це вимагає гнучкого підходу до кожної особистості, соціальної групи. Це вимагає постійного самовдосконалення соціального педагога, усвідомлення себе як креативного, кваліфікованого спеціаліста, який не зупиняється у формуванні своєї професійної компетентності і впроваджує інноваційні підходи до застосування технологій у соціально-педагогічній діяльності. [15,33]

На жаль, таке корисне і дуже необхідне починання, як організація соціальних служб молоді, також потерпає від економічних негараздів у державі. Наприклад, нерегулярно здійснюється оплата праці консультантів, не вистачає коштів для встановлення нових телефонних ліній, відключаються за несплату телефонні номери деяких центрів соціальних служб молоді.

Студентська молодь за своєю сутністю є найменш консервативним і найбільш прогресивним прошарком населення, тобто студентство стає своєрідним барометром суспільних відносин у державі, що дає змогу йому бути потенційним лідером у привнесенні в життєдіяльність суспільства нових демократичних ідей. Згідно з цим студенти покликані сприяти саморозвитку на позиціях лідерства з опорою на організаційну та управлінську діяльність, самовихованню з опорою на почуття відповідальності за свої вчинки, самоуправлінню з опорою на свої здібності, інтереси, бажання.

Таким чином, студенти набувають досвіду роботи із різними категоріями тітей, переймаються сучасними актуальними проблеми освіти та виховання, в них формується активна життєва позиція, щиросердність та співчуття. Участь молоді у волонтерському русі сприяє її професійному становленню, формує усвідомлений життєвий вибір, толерантну свідомість і поведінку, демократичні цінності, особисту відповідальність, готовність підключитися до вирішення соціальних проблем перетворення суспільства. Важливим є усвідомлення самостійності, можливості висувати будь-які ідеї і втілювати їх у життя. Саме це теж робить навчання у ВНЗ цікавим, насиченим та по-справжньому студентським. Звичайно, соціальні служби не є панацеєю від усіх хвороб суспільства. Волонтери-непрофесіонали неспроможні вирішити часто надважкі психологічні та соціальні проблеми студентства і учнівської молоді. Тому серед напрямків вдосконалення роботи варто назвати залучення до волонтерської роботи в СССМ професіоналів: юристів, менеджерів із кадрів, медиків, психотерапевтів тощо. Однак роль СССМ зростає при розумінні її виховного потенціалу. Волонтерський рух для молодих людей є невичерпним джерелом громадянської освіти, можливості вчитися та сприяти розвитку солідарності у країні, можливості реалізувати себе у служінні суспільству. Необхідність та вагомість створення у вищих навчальних закладах самокерованих студентських служб, завданням яких буде соціальний захист та підтримка студентства, підкреслюють наступні тези:активна участь студентства в проектах СССМ сприяє формуванню й розвитку таких рис, як благодійність, альтруїзм, демократичність, відповідальність, повага до інших. Одночасно студенти оволодівають знаннями про соціальні проблеми суспільства, розуміння принципів, сфер та шляхів допомоги людям і собі. Тобто формується компетентний, свідомий, активний громадянин, здатний узяти на себе відповідальність за процеси, які відбуваються в суспільстві;участь волонтерів позитивно впливає на розвиток професійних якостей майбутніх фахівців - психологів, соціальних педагогів, учителів.