Удосконалення системи соціального захисту робітників залізничного транспорту

Видається очевидним, що узгоджений розвиток соціальної та виробничої сфер, використання соціальної політики як чинника зростання неможливі без протидії ревальвації гривні та відмови від обмежувальної грошово-кредитної політики. Додаткове ж відволікання певної частини доходів населення на примусове нагромадження в рамках як поширення страхової системи, так і безпосереднього введення платності послуг освіти та охорони здоров'я, перетворення системи пільг на адресну грошову допомогу тощо, вестиме в рамках існуючої обмежувальної моделі до падіння платоспроможного споживчого попиту на внутрішньому ринку.

Пошук соціального консенсусу навколо завдань довготривалого стійкого соціально-економічного розвитку українського суспільства є одним з визначальних завдань як державної соціальної політики в Україні, так і усіх політичних та економічних сил, орієнтованих на соціальний прогрес.

1.3 Порівняльна характеристика соціального захисту залізничників за станом у країнах близького зарубіжжя

У державах змінюються орієнтири в галузі трудових відносин, соціального, медичного забезпечення, житлової політики та ін., при цьому часто зменшується рівень трудових і соціально-економічних прав працівників. Змінилися умови діяльності профспілок. Галузеві угоди та колективні договори на залізничному транспорті всіх країн регіону стали дієвим, реальним механізмом соціального захисту залізничників.

У нинішніх умовах реформування галузі формування соціального блоку діяльності нових виробничих структур можливо лише при дотриманні спадкоємності позитивного досвіду, накопиченого протягом десятиліть спільною роботою профспілок і залізничних адміністрацій. Принциповим моментом є співвідношення соціальних гарантій і заробітної плати.

Слід особливо зазначити, що соціальні гарантії треба розглядати не як добавку до заробітної плати, автоматично компенсуючі як би недоплачені гроші. Не можна погодитися з цінностями думками, у тому числі іноді і в профспілковому середовищі, що висока зарплата є достатньою для працівника і дозволяє йому самостійно вирішувати основні проблеми. Важливі не тільки матеріальні, але і соціально значущі чинники, аспект захищеності, корпоративна увага до особистості. У їх числі забезпечення необхідних умов праці, ефективного для різних категорій персоналу режиму робочого часу, пом'якшення наслідків важких умов праці, забезпечення повноцінного відновлення після роботи, спеціалізоване медичне обслуговування, корпоративні заходи щодо забезпечення житлом, недержавними пенсіями, рекриационными заходами, навчання, стабілізації персоналу, підвищення його професіоналізму.

Таблиця 1.3 - Сучасний стан галузевої соціальної сфери [68]

- - немає даних; збер.- збережено; частк.- збережено частково; н/б - не було

В цілому, галузева соціальна інфраструктура збереглася в Білорусії, Молдавії, Росії, Україні, частково в Азербайджані, Грузії і належить роботодавцю. Як показали отримані від членських організацій дані, на всіх акціонованих залізницях, виключаючи Відкрите акціонерне товариство "Російські залізниці" і Державно-акціонерну залізничну компанію "Узбецькі залізниці", об'єкти соціальної сфери або були передані муніципальним органам, або продані. У ВАТ "РЖД" наявність і утримання об' єктів соціальної сфери передбачено Законом РФ "Про особливості управління майном залізничного транспорту" і є одним з видів діяльності компанії. На утримання і розвиток об'єктів соціальної сфери виділяється не менше 0,8 % від суми експлуатаційних витрат Компанії (без урахування фінансування галузевої медицини, житлових програм).

Колективними договорами і угодами в більшості країн передбачено виділення роботодавцями коштів профспілковим організаціям, а в ряді випадків і профспілці на культурно-масові спортивні заходи, проведення заходів щодо соціального захисту працівників і членів їх сімей, дитячих заходів та інших, передбачених статутною діяльністю профспілок. Розмір коштів встановлюється як у відсотковому відношенні від фонду оплати праці, так і фіксованою сумою.

Медичне забезпечення є однією з найважливіших гарантій соціального захисту і її здійснення в галузі залежить від загальнодержавних підходів і умов переходу в багатьох країнах від безкоштовної до платної, страхової медицини. Слід зазначити, що у складі галузі залишилися лікарні та поліклініки в Азербайджані, Білорусі, Молдові, Росії, у Киргизії збереглися тільки поліклініки.

В Азербайджані медичне забезпечення працівників залізниці, членів їх сімей, пенсіонерів проводиться в поліклініках, лікарнях, фельдшерсько-акушерських пунктах безкоштовно. У Вірменії, в колишній Єреванській залізничній поліклініці, члени сімей працівників обслуговуються зі знижкою 50% за рахунок залізниці. У Республіці Білорусь залишилися відомчі лікарні і поліклініки, однак лікарні можливо будуть передані місцевим територіальним органам. Лікування і госпіталізація в установах охорони здоров'я здійснюється безкоштовно. Урядом затверджено перелік платних медичних послуг, які надаються в державних організаціях охорони здоров'я. Ведеться реабілітація машиністів. В Грузії все залізничники застраховані роботодавцем на медичне обслуговування. Планові медичні огляди здійснюються у відповідності з трудовим законодавством і оплачуються залізницею. У Казахстані медичне обслуговування всіх працівників галузі проводиться через системи медичного страхування або при укладенні прямих договорів з медичними установами. Згідно з колективним договором працівники і пенсіонери застраховані для отримання медичної допомоги. Працівникам надається матеріальна допомога при проведенні платній операції вартістю понад 50 тисяч тенге (420 дол.). Передрейсові та періодичні медичні огляди застрахованим працівникам проводяться безкоштовно. У Киргизії працівників обслуговує залізнична поліклініка, лікарня, яка передана в систему охорони здоров'я республіки, проте дорога надає їй спонсорську допомогу, фельдшерсько-акушерські пункти утримуються за рахунок коштів підприємств. Огляд і консультації в поліклініці проводиться безкоштовно. За лікування і госпіталізацію у відповідності з законом "Про обов'язкове медичне страхування" працівнику необхідно здійснювати доплату. За ветеранами дороги зберігається право безкоштовного користування галузевими медустановами. В Литві з фонду соціального розвитку дороги виділяються 85,2 тис. литів (33 тис. дол.) на щорічну диспансеризацію працівників. У Росії в даний час збережені 270 недержавних установ охорони здоров'я ВАТ "РЖД", створених на основі дорожніх лікарень і поліклінік залізничного транспорту. Розглядається можливість створення на базі системи охорони здоров'я дочірнього відкритого акціонерного товариства "Залізнична медицина". Договори медичного страхування страхування укладаються роботодавцями. За рахунок коштів компанії виробляються медичні огляди працівників, для яких це є обов'язковою умовою виробничої діяльності. Проводиться медична реабілітація локомотивних бригад. У Таджикистані медичне забезпечення працівників, членів сім'ї, пенсіонерів, профспілки працівників здійснюється безкоштовно. Медичні огляди працівників (передрейсові, періодичні) проводяться за рахунок коштів дороги. При локомотивних депо працюють реабілітаційні кімнати. В Узбекистані пільгове медичне забезпечення мають всі працівники, їхні діти до 16 років, а також пенсіонери, які пішли за віком з підрозділів компанії. Дорослі члени сім'ї обслуговуються за плату. Медичне страхування існує тільки для пасажирів. Реабілітація працівників, які перенесли гострі захворювання, проводиться в рамках диспансеризації, визначених наказом МОЗ Республіки Узбекистан.

Таблиця 1.4 - Умови медичного обслуговування в галузі [68]

- немає даних; бш - безкоштовно; пл - з оплатою; омс- обов'язкове медичне страхування, мср- медичне страхування роботодавцем; мсп - медичне страхування профспілкою; доп - з доплатою, лк - з доплатою лікарняної каси.

Найважливішою складовою частиною соціальної політики завжди вважалося сприяння вирішенню житлової проблеми залізничників. В даний час будівництво житлових будинків стало дорогим задоволенням, у багатьох країнах його не ведуть, однак надають допомогу працівникам, видаючи кредити, у тому числі іпотечні на пільгових умовах.

В Азербайджані будівництво житла і субсидіювання його придбання не проводиться. Галузевою угодою Білоруської залізниці та положенням "Про порядок і умови продажу квартир і надання позик на будівництво житлових приміщень" передбачено пільгове кредитування будівництва житла працівникам, які потребують поліпшення житлових умов. У Киргизії житло передано в муніципальну власність, але у власності дороги є три гуртожитки. На деяких станціях є службова житлова площа для начальників станції і деяких фахівців дороги. У Молдові облік працівників, яким необхідне житло, ведеться на кожному підприємстві залізничного транспорту, в даний час у стадії завершення будівництва знаходяться два будинки. У зв'язку зі зміною в Росії підходів до фінансування житлового будівництва шляхом більшого залучення власних коштів населення і в цілях створення працівникам галузі умов, що забезпечують доступність отримання житла, за ініціативою профспілки розроблена Концепція житлової політики на федеральному залізничному транспорті. Зокрема, за п'ять років поліпшили житлові умови більше 10 тисяч залізничників, житла потребують більше 40 тисяч працівників. З тим, щоб зробити покупку житла максимально доступною для працівників була створена дочірня компанія ЗАТ "Желдоріпотека". За п'ять років введено 1918 тис.кв.метрів житла, у тому числі по іпотеці - 694 тыс.кв.метра. Створений ВАТ "РЖД" "Транскредитбанка" збільшив максимальний термін виплати кредитів до 25 років. Мінімальний початковий внесок на придбання житла 10 відсотків від його вартості, а максимальна процентна ставка 11,5% річних. Для молодих фахівців існують пільгові умови придбання житла: початковий внесок у всіх схемах іпотечного кредитування становить не більше 5%, а нараховані відсотки за іпотечними субсидійованими кредитами вони не платять взагалі.

Таблиця 1.5 - Ситуація із забезпечення житлом [68]

- немає даних

На залізничному транспорті підвищена увага приділяється підготовці, перепідготовці, підвищенню кваліфікації кадрів. У Вірменії кадри масових професій готуються в технічних училищах Єревану і Гюмрі. Навчання фінансується залізницею і Міністерством науки і освіти. У Білорусії працівники направляються дорогою на навчання для отримання безкоштовної вищої та середньої спеціальної освіти, оплата навчання ведеться направляючими організаціями. Також підприємства спрямовують та оплачують навчання працівників на двотижневих курсах підвищення кваліфікації. У Грузії кадри готуються в інституті залізничного транспорту в м. Тбілісі і Грузинському технічному університеті, а перепідготовка кадрів різного рівня ведеться в Київському Університеті економіки і технологій транспорту. У Казахстані навчання у вищих і середніх професійних навчальних закладах платне, за рахунок коштів учня. Згідно з колективним договором Національною компанією "Казахстан темір жоли" затверджені правила і Програми "Адресна допомога", "Магістраль XXI" і "Стипендіати", згідно з якими щороку встановленого числа працівникам надається матеріальна допомога або стипендія. Алма-Атинский інститут інженерів залізничного транспорту з 2001 р. є акціонерним товариством "Казахська академія транспорту і комунікацій ім. М. Тинишпаєва", 51% акцій якого належить АТ "Національна компанія "Казакстан темір жоли". У Киргизії кращих працівників, які пропрацювали не менше 3-х років у галузі, направляють в транспортні Вузи і середні спеціальні навчальні заклади країн СНД з частковою оплатою вартості навчання згідно з колективним договором та Положенням про порядок підготовки кваліфікованих фахівців у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах. Професійно-технічну підготовку і перепідготовку виробляє залізничний ліцей Держагентства з профтехосвіти, який фінансується з бюджету, а дорога надає йому спонсорську допомогу. У Литві студенти навчаються в залізничному училищі і найвищому технічному училищі безкоштовно, в технічному університеті за свій рахунок. У Молдавії кадри готують дорожня школа і коледж Міносвіти республіки. Фахівців з вищою освітою за договором з дорогою випускає Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту. У Таджикистані щорічно 40 людей відбирають за конкурсом і направляють за рахунок залізниці за договором на безкоштовне навчання в залізничні ВНЗ Росії та інших країн СНД. У Росії готують фахівців 10 вищих навчальних закладів і 47 технікумів і коледжів, всі вони передані в Федеральне агентство по залізничному транспорту. Компаніями укладено з ними договори про співпрацю, в рамках яких організується не тільки підготовка фахівців, але і підвищення кваліфікації керівників, проведення наукових досліджень.

Крім цього, в Російській Федерації майже 200 тис. залізничників отримують через пенсійний фонд «Добробут» корпоративну пенсію, середній розмір якої складає 2122 руб. У 2009 році корпоративна пенсія призначена більш ніж 30 тис. чол., її середній розмір склав 3500 руб (рис. 1.12).

Рисунок 1.12 - Обсяги недержавного пенсійного забезпечення ОАО «РЖД»

Система робочого постачання, яка повинна забезпечувати гарячим харчуванням працівників, зайнятих на ремонтно-відновлювальних роботах планового характеру, при ліквідації наслідків стихійних лих, терористичних актів і надзвичайних ситуаціях, харчування локомотивних бригад в будинках відпочинку локомотивних бригад, у виробничих їдальнях, торговельне обслуговування працівників і членів їх сімей на лінійних залізничних станціях галузі відбувається по-різному.

В Азербайджані на великих підприємствах з кількістю понад 500 людей працюють робочі їдальні. В організаціях Білоруської залізниці працюють 38 столових підпорядкування Орса, а 21 їдальня входять до складу організацій (вагонних та локомотивних депо). В Грузії, організація робочого постачання і харчування практично відсутня, однак силами профспілкових організацій під час проведення термінових відновних і аварійних робіт організовується безкоштовне харчування. У Литві харчування в робочих столових проводиться за рахунок АТ "Литовські ж.д.". У Молдові збереглися дорожні ресторани і 2 робочих їдальні. На час проведення "вікон" і в надзвичайних ситуаціях за договором для працівників привозиться безкоштовне гаряче харчування. У Росії створюється дочірнє товариство "Залізнична Торгова Компанія "ДОРТА", в яку увійдуть 4213 об'єктів робочого постачання, з них об'єктів роздрібної торгівлі - 2052, громадського харчування - 223. В першу чергу - це надання послуг громадського харчування, торгівлі і побутового обслуговування на лінійних станціях в місцях віддаленого проживання і на виробничих підприємствах залізниць у місцях обмеженого доступу. У Таджикистані система Орса відсутня, в надзвичайних ситуаціях харчування працівників на лінії забезпечує Дорресторан. На станції та об'єкти за укладеними договорами доставляються продукти харчування і товари народного споживання. Громадське харчування організовується при виникненні надзвичайних ситуацій, проведення "вікон". В Естонії за колективним договором у надзвичайних ситуаціях тривалістю понад 4 години роботодавцем забезпечується гаряче харчування залізничників [68].

Висновки до розділу 1

1 Якісний розвиток суспільства повинен досягатися у взаємозв'язку та взаємодії економічних та соціальних факторів. Позитивний досвід їх поєднання демонструють країни, які реалізують модель соціальної ринкової господарства, головна ідея якого - узгодження принципу ринкової свободи з підтриманням соціальної гармонії. Вирішення соціальних проблем суспільства неможливо тільки на основі реалізації державою соціальної політики. Необхідна всеохоплююча соціалізація економічних систем, тобто поступове еволюційне наповнення підсистем та елементів економічних систем соціалістичним змістом. Вплив соціальних факторів на економіку здійснюється через соціальну організацію суспільства та людський капітал. Зміна соціально-економічного життя в Україні потребує перебудови системи допомоги та підтримки. Минула система соціального забезпечення не може адекватно реагувати на проблеми, які виникають в нових ринкових відносинах.

2 Соціально-економічна ефективність діяльності підприємств залізничного транспорту визначається відношенням соціально-економічних результатів (ефектів) до витрат, здійснених для їх досягнення. Соціально-економічним розвитком підприємств залізничного транспорту є процес, що включає етапи забезпечення, організації та обслуговування розвитку, результатом якого є кількісні та якісні зміни в соціальних та економічних процесах підприємств, що обумовлюють можливість їх переходу на вищий соціально-економічний рівень, для якого характерне збільшення соціально-економічної ефективності та конкурентоспроможності.

3 Соціально-економічний розвиток персоналу підприємств залізничного транспорту - це процес якісного удосконалення соціальної та економічної складової життєдіяльності персоналу, що забезпечується його власними зусиллями та діями керівництва підприємств, яке функціонує з дотриманням законодавства на принципах соціально-орієнтованого господарювання. Його реалізація відбувається на індивідуальному рівні, рівнях підприємств залізничного транспорту та управління залізничного транспорту (Укрзалізниця). Цілі соціально-економічного розвитку персоналу підприємств залізничного транспорту запропоновано розподілити на індивідуальні (рівень працівників) та загальні (рівень підприємств).

4 Принципами соціально-економічного розвитку підприємств визначено: трансформативність, гуманістичність, комплексність, системність, адресність, відповідальність, пріоритетність, ефективність, принцип естетико-етичного функціонування підприємств.

5 В межах системи управління соціально-економічним розвитком персоналу підприємств залізничного транспорту основними суб'єктами розглянуто: органи державної влади, підприємства залізничного транспорту (залізниці), персонал як суб'єкт управління. Зроблено висновок щодо існування «комплексного суб'єкта», який виникає в результаті постійної взаємодії цих суб'єктів. Об'єктами системи управління встановлено: 1) персонал як об'єкт управління; 2) соціально-економічні процеси підприємства, які спрямовані на забезпечення якості життя персоналу. До складу керуючої підсистеми увійшли підсистеми: управління персоналом, управління соціальним розвитком та управління економічним розвитком, до компетенції яких належить визначення пріоритетів та обсягів необхідних змін в кадровій, соціальній та економічній сферах діяльності підприємств залізничного транспорту.

2. Аналіз стану соціального захисту робітників залізничного транспорту

2.1 Особливості забезпечення соціальних гарантій для залізничників

Залізничний транспорт є однією з базових галузей економіки. Стабільне та ефективне функціонування залізничного транспорту є необхідною умовою для забезпечення обороноздатності, національної безпеки і цілісності держави, підвищення рівня життя населення. Слід також зазначити, що як в Україні, так і в світі загалом, перевезення (як пасажирські, так і вантажні) залізничним транспортом на сьогодні займають одну з домінуючих позицій. [70]

Таблиця 2.1 - Відправлення (перевезення) вантажів за видами транспорту, тис.тонн [70]

На даний час залізниці в основному задовольняють потреби суспільного виробництва та населення у перевезеннях. Проте стан виробничо-технічної бази залізниць, технологічний рівень перевезень та рівень соціального забезпечення залізничників за багатьма параметрами не відповідають зростаючим потребам суспільства та європейським стандартам якості надання транспортних послуг, що найближчим часом може стати перешкодою для подальшого соціально-економічного розвитку держави.

Таблиця 2.2 - Відправлення (перевезення) пасажирів за видами транспорту загального користування, тис.пас. [70]

Потребує вирішення питання щодо подолання відставання у розвитку мережі українських залізниць від залізниць країн ЄС та Росії, які сьогодні перебувають на різних етапах реформування, але при цьому істотно випереджають залізниці України.

Проведення ринкових перетворень на залізничному транспорті сприятиме прискоренню темпів європейської інтеграції, налагодженню більш тісного міжнародного економічного співробітництва та підвищенню конкурентоспроможності українських залізниць на ринку транспортних послуг, дасть можливість ефективно використовувати вигідне геополітичне розташування України, а також збалансувати інтереси залізниць та споживачів їх послуг.

Передумовою ефективного функціонування залізничного транспорту є продуктивність праці його робітників. Тому керівництво Укрзалізниці розглядає соціальний захист працівників усіх без винятку підрозділів залізничного транспорту як одну зі складових стимулювання підвищення продуктивності праці.

Таблиця 2.3 - Динаміка показників відправлення (перевезення) вантажів за видами транспорту за 2006-2010 роки, тис.тонн [70]

Таблиця 2.4 - Динаміка показників відправлення (перевезення) пасажирів за видами транспорту загального користування за 2006-2010 роки, тис.пас. [70]

Як бачимо, залізничний транспорт за об'ємами як пасажирських, так і вантажних перевезень, стабільно займає друге місце після автомобільного транспорту. Таким чином, можна стверджувати, що залізниця, по-перше, є надзвичайно важливою складовою розвитку суспільства загалом, а по-друге, є невід'ємною ланкою виробничих та соціальних процесів сьогодення. Залізничний транспорт історично формувався як виробничий комплекс, що доповнюється соціальною сферою для забезпечення перевізного процесу. В першу чергу це було обумовлено тим, що за допомогою залізниць освоювалися нові території, часто значно віддалені від обжитих місць. Також це пов'язано зі специфікою організації перевезень, протяжністю, віддаленістю залізничних об'єктів від населених пунктів і розташуванням у місцевостях з несприятливими умовами проживання. Виходячи з цього, залізничний транспорт мав у своєму розпорядженні житловий фонд, включаючи гуртожитки, комунальну інфраструктуру, освітні об'єкти для дітей працівників, об'єкти культури і спорту, насамперед у місцях з несприятливими умовами життя, де відсутній ринок праці та персонал доставляється з місць проживання, що характерно для регіонів Сибіру і Далекого Сходу Росії, деяких районів Казахстану та інших країн центральної Азії. Несприятливі умови праці компенсувалися наявністю медичних, реабілітаційних, оздоровчих об'єктів тощо. В даний час соціальні стратегії набувають важливості ще й тому, що на передній план реформування економіки виходить соціальна складова. За оцінками експертів, на частку соціальних резервів припадає 30-40 % підвищення ефективності. Турбота про колектив магістралі, дітей залізничників та пенсіонерів є постійною, цілеспрямованою протягом усіх років незалежності України. Слід зазначити, що в Україні існує 6 відокремлених залізниць: Південна, Південно-Західна, Донецька, Одеська, Львівська, Придніпровська. На прикладі Південної залізниці проаналізуємо динаміку основних фінансових показників за період з 2007 по 2009 роки та зробимо відповідні висновки.

 Таблиця 2.5 - Результативність діяльності Південної залізниці у 2007-2009 рр., тис. грн.

Рисунок 2.1 - Динаміка темпу зростання фінансових показників Південної залізниці у 2007-2009 рр.,

Отже, незважаючи на цілий ряд проблем (як загальноекономічних, так і вузько галузевих), майже всі основні показники Південної залізниці стабільно зростають. Безумовно, одну з найважливіших ролей у подібному зростанні відіграє соціальний захист робітників як один із найвпливовіших методів стимулювання праці.

Під соціально-економічним розвитком підприємств В.П. Залуцький розуміє зміни соціальних та економічних показників під впливом реалізації рішень щодо використання соціально-економічного потенціалу [58], тобто пов'язує досягнення соціально-економічного розвитку з результатами взаємозв'язку між соціально-економічним потенціалом і рішеннями керівників щодо його використання.

Соціально-економічний розвиток персоналу підприємств залізничного транспорту - це процес якісного удосконалення соціальної та економічної складової життєдіяльності персоналу, що забезпечується його власними зусиллями та діями керівництва підприємств, яке функціонує з дотриманням законодавства на принципах соціально-орієнтованого господарювання.

Соціально-економічний розвиток залізничного транспорту відбувається на індивідуальному рівні, рівнях підприємств залізничного транспорту та управління залізничного транспорту (Укрзалізниця) (рис. 2.1).

Рисунок 2.1 - Рівні забезпечення та необхідні умови соціально-економічного розвитку персоналу підприємств залізничного транспорту

Цілі соціально-економічного розвитку персоналу підприємств залізничного транспорту пропонуємо розподілити на індивідуальні (рівень працівників) та загальні (рівень підприємств) (рис. 2.2). Так, на індивідуальному рівні цілями визначено: забезпечення зайнятості, охорони праці, творчої самореалізації працівників, їх професійного та кар'єрного зростання, охорона здоров'я, організація соціального та медичного страхування, поліпшення житлових і побутових умов, зростання культурно-етичного рівня, індивідуальних доходів, рівня матеріальних стимулів, соціальних гарантій та пільг тощо.

На рівні підприємства цілі соціально-економічного розвитку персоналу такі: забезпечення стабільності соціального клімату на підприємстві, формування іміджу соціально-відповідального суб'єкту, зменшення плинності кадрів, формування партнерських відносин між підприємством і персоналом, формування висококваліфікованого персоналу, активізація творчого процесу на підприємстві, розвиток соціальної інфраструктури, зростання обсягів виробництва, доходів, ефективності діяльності тощо.

Під факторами соціально-економічного розвитку розуміють ті явища і процеси, які визначають можливості збільшення реального обсягу виробництва, підвищення ефективності і якості зростання [74, с.20].

Рисунок 2.2 - Цілі соціально-економічного розвитку персоналу підприємств на індивідуальному рівні та рівні підприємств

Основними суб'єктами управління соціально-економічним розвитком персоналу підприємств залізничного транспорту (залізниць), на думку дисертанта, є (рис. 2.3):

1 органи державної влади, які здійснюють регулювання у сфері соціально-економічного розвитку населення (Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, Міністерство охорони здоров`я України, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Міністерство соціальної політики України, Міністерство культури України, Державна служба молоді та спорту України, Державна інспекція України з питань праці та інші);

2 Державна адміністрація залізничного транспорту у складі: Головного управління охорони і організації праці (ЦТЗБ), Головного управління кадрової і соціальної політики (Цкадр), Головного управління медичних закладів тощо;

3 підприємства залізничного транспорту (залізниці) в особі:

- служби кадрів, навчальних закладів та соціальних питань (НОК). Її склад представлено: керівництвом, відділом кадрів, сектором обліку кадрів, відділом соціальних питань, відділом підвищення кваліфікації та перепідготовки кваліфікації кадрів, сектором профілактики і попередження правопорушень на залізниці. Завданнями Служби є наступні: створення ефективної системи забезпечення і управління кадрами залізниці з метою якісного формування і використання кадрового потенціалу; забезпечення реалізації державної політики з питань кадрової роботи, ефективного функціонування галузевої системи управління кадрами; створення кадрового резерву і робота з ним; участь в розробці основних напрямків соціальної політики на залізниці та контроль їх виконання. Докладно завдання та функції Служби наведено в Додатку Г;

- центру професійного розвитку персоналу (НТШ), до складу якого входить апарат управління в особі: начальника, заступників з виробничо-навчальної та навчальної роботи, бухгалтерів, методиста, бібліотекаря, помічника начальника по кадрам, інженера з охорони праці, викладачів за категоріями. До основних обов'язків Центру належать такі: професійно-технічне навчання, перепідготовка та підвищення кваліфікації робітників, навчання персоналу залізниці на цільових курсах, організація навчально-виробничого процесу, організація підвищення кваліфікації педагогічних працівників та їх стажування в інших навчальних закладах і на виробництві. Докладно обов'язки та функції Центру наведено в Додатку Д;

- відділу інвестицій, експлуатації, будівництва житла (НЖВ), що функціонує за участю начальника відділу, провідного інженера та двох інженерів першої категорії, які здійснюють облік житла залізничників (квартири, гуртожитки тощо);

- медичної служби, організаційна структура якої включає керівництво, лікувально-профілактичний відділ (медичне страхування) та фінансово-економічний відділ (облік відрахувань та їх використання);

- відділів кадрів в госпрозрахункових службах і дирекціях (П, Т, Л, В, БМЕС, НО, Ш, Е, НРП);

- ДОРПРОФСОЖа;

4 персонал як суб'єкт управління. Визначення цього елементу як суб'єкту управління пов'язано з тим, що кожний працівник своїми діями повинен всіляко сприяти соціально-економічному розвитку усього колективу. Для нього, як ключової частини підприємства, основною нормою поведінки повинна стати ідеологія служіння. Необхідна інтеграція підприємства і персоналу, що досягається дієвим процесом безперервного індивідуального та колективного навчання, а також створення умов, за яких ініціатором принципових рішень може стати будь-який представник колективу [75, с. 351-352].

Рисунок 2.3 - Схема суб'єктів управління соціально-економічним розвитком персоналу підприємств залізничного транспорту

Такий перелік суб'єктів управління визначається необхідністю використовування багаторівневої ієрархічної системи управління соціально-економічним розвитком, що реалізується на декількох рівнях управління, де вирішується певне коло завдань. На державному рівні це: забезпечення розвитку народонаселення, удосконалення соціально-трудових відносин, реалізація стратегії подолання бідності; реформування системи соціального забезпечення; сприяння розвитку гуманітарної сфери та ін. На рівні залізничного транспорту: забезпечення зайнятості персоналу, формування гуманізаційної моделі розвитку залізничного транспорту, удосконалення системи соціального планування; формування соціально-господарсько відповідальної концепції функціонування залізничного транспорту; галузева соціально-економічна політика, формування та реалізація стратегії соціально-економічного розвитку тощо. На рівні підприємств залізничного транспорту завданнями можна визначити: забезпечення зайнятості персоналу, реалізація функціональних стратегій соціально-економічного розвитку, забезпечення добробуту персоналу за рахунок збільшення матеріальної та моральної складової забезпечення процесів життєдіяльності; реалізація соціально-господарсько відповідальної діяльності, охорона здоров'я та праці тощо. Ефективність управління забезпечується узгодженням планів та дій усіх суб'єктів управління.

Персонал як об'єкт управління визначається з точки зору об'єкту сприйняття управлінського впливу, який спрямовано на виховання в людині системи цінностей, які відповідають загально організаційним; розгляд персоналу як високоефективного фактора виробництва соціально-економічних благ. Ефективна праця працівника можлива у разі наявності: психофізіологічних можливостей участі в суспільно корисній діяльності, можливості нормальних соціальних контактів, спроможності до генерації нових ідей, методів тощо, наявності знань та навичків, необхідних для виконання певних зобов'язань та видів робіт. Якість персоналу -- це ступінь відповідності його характеристик вимогам, які виходять з мети підприємства і умов його діяльності, а також вимог суспільства до розвитку людини і соціальним відносинам.

2.2 Соціальний захист працівників у виробничому процесі

Виконання соціальним пакетом відповідних захисних функцій можливо за наявності його оптимальної структури, яка відповідає потребам та уявленням працівників та можливостям підприємства. Отже він формується під впливом факторів, які пропонується розподілити на такі (рис. 3.3):

1 організаційно-управлінські:

а) сформований механізм організаційної взаємодії між персоналом та підприємством;

б) існуюча модель управління на підприємстві;

в) відкритість керівництва до сприйняття та використання передового досвіду;

2 техніко-технологічні:

а) технічний стан об'єктів соціальної інфраструктури підприємства, її привабливість для користувачів послуг;

б) прогресивність технологій виробництва, забезпечення його екологічної безпеки та безпеки праці тощо;

3 правові:

а) нормативно-правова урегульованість трудових відносин на підприємстві;

б) наявність та ефективність молодіжної, житлової, соціальної політик на підприємстві;

4 ринкові:

а) розвиненість ринку праці;

б) сформований імідж підприємства на ринку праці; 3) масштаби, обсяги діяльності та розмір підприємства тощо;

5 ресурсні:

а) фінансовий стан підприємства;

б) обсяги матеріальних, кадрових, фінансових та інших ресурсів;

6 ціннісно-культурні:

а) корпоративна культура на підприємстві;

б) ціннісні орієнтири працівників тощо.

Рисунок 2.4 - Фактори, які впливають на формування соціального пакету на підприємстві

Рисунок 2.5 - Складові соціального захисту робітників залізничного транспорту в процесі роботи.

Одним з найважливіших факторів соціального захисту є власне оплата праці та матеріальне стимулювання робітників. Підвищення заробітної плати шляхом перегляду тарифних ставок і посадових окладів зі збереженням міжрозрядних та міжпрофесійних співвідношень проводиться не рідше одного разу на рік з урахуванням індексації заробітної плати та росту рівня інфляції. Вживаються заходи щодо щорічного збільшення частки працівників, які отримують заробітну плату вищу за розмір двох прожиткових мінімумів. Спрямування коштів на оплату праці є пріоритетним порівняно з іншими платежами. У випадку виникнення заборгованості з оплати праці направляти на заробітну плату не менше 50% грошових надходжень до повного її погашення. У випадку затримки заробітної плати порівняно зі строками, встановленими колективними договорами, виплачується компенсація в порядку і розмірах, передбачених законодавством та нормативно-правовими актами України. За допущення порушень термінів виплати заробітної плати, несвоєчасність проведення грошових розрахунків причетні керівники притягуються до дисциплінарної відповідальності згідно з чинним законодавством. Проводиться перегляд норм виробітку (часу), нормативів чисельності, зміну умов праці при наявності економічного та технічного обґрунтування за погодженням з профспілковими комітетами, попередивши при цьому працівників не менше, ніж за два місяці до їх введення. У зв'язку з виробничою необхідністю експлуатації морально і фізично застарілого рухомого складу, техніки і устаткування переглядаються трудомісткість виконуваних робіт відповідно до Положення про організацію нормування праці на залізничному транспорті.

Залізничникам, постійна робота яких відбувається в дорозі або має роз'їзний характер, а також при службових поїздках в межах обслуговуваних дільниць, встановлюється відшкодування витрат згідно з діючим Положенням. Службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер вважаються відрядженням, при цьому зберігається існуючий порядок обліку, нарахування та виплати надбавки, який передбачений зазначеним Положенням. Час вимушеного простою (зокрема, на діючих локомотивах на шляху прямування) з причин, що не залежать від працівника, оплачується з розрахунку тарифної ставки, окладу.

Працівникам, яким під час роботи на залізничному транспорті присвоєно почесні державні звання “Заслужений працівник транспорту України”, “Заслужений будівельник України”, “Заслужений енергетик України” та інші почесні державні звання відповідно до спеціальності, а також “Заслужений раціоналізатор України”, “Заслужений донор України”, нагородженим Почесною грамотою Кабінету Міністрів України, вводити доплати в розмірі 15% посадового окладу (тарифної ставки). Працівникам галузі, нагородженим знаком “Почесному залізничнику”, “Залізнична слава” трьох ступенів, вводити доплату до тарифної ставки, посадового окладу в розмірі 10%. При наявності права на встановлення доплати з двох підстав встановлюється одна більша за розміром доплата.

Обов'язкові медичні обстеження працівників проводити за рахунок коштів підприємств, організацій і установ галузі. Також працівнику компенсуються витрати, пов'язані із обов'язковим медичним оглядом під час прийняття на роботу. За працівником, зобов'язаним проходити обов'язкове медичне обстеження, на час проходження такого обстеження зберігається робоче місце і середній заробіток. За працівниками, які не пройшли медичну комісію, а робота пов'язана з безпекою руху поїздів, за період підготовки (перепідготовки) новим професіям, зберігається середня заробітна плата, але не більше 6 місяців. В галузі виплачується винагорода за підсумком роботи за рік згідно з затвердженим Положенням.

На залізничному транспорті виплачуються доплати і надбавки за: суміщення професій (посад), розширення зони обслуговування або збільшення обсягу робіт, виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника, роботу у важких і шкідливих та особливо важких і особливо шкідливих умовах праці, виконання особливо важливих робіт на строк їх проведення, роботу в нічний час, керівництво бригадою (бригадиру, не звільненому від основної роботи) та майстрам І і ІІ класів, класність водіям, вчену ступінь кандидата чи доктора наук відповідно до спеціальності, знання і використання в роботі іноземної мови (крім російської), високі досягнення у праці, високу професійну майстерність, на період освоєння нових норм трудових затрат, машиністам локомотивів, які мають клас кваліфікації, і помічникам машиністів локомотивів, які мають право управління локомотивом.

На залізничному транспорті надається матеріальна допомога на поховання залізничників та членів їх сімей, пенсіонерів-залізничників.

При розірванні трудового договору з ініціативи працівника у випадку невиконання роботодавцем законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору працівнику виплачується вихідна допомога в розмірі не менше тримісячного середнього заробітку.

Доцільно буде зазначити про надбавку за вислугу років. В галузі існує єдина система щомісячної виплати відповідної надбавки працівникам залізничного транспорту в залежності від стажу безперервної роботи в галузі згідно із затвердженим Положенням про порядок виплати надбавки за вислугу років працівникам підприємств і організацій залізничного транспорту.

Таблиця 2.6 - Залежність розміру надбавки за вислугу років від безперервного стажу роботи

Надбавка за вислугу років встановлюється в залежності від безперервного стажу роботи в підприємствах, організаціях та структурних підрозділах залізничного транспорту. Виплата надбавки за вислугу років провадиться щомісячно.

Працівникам, які безпосередньо пов'язані з рухом поїздів, навантаженням, перевезенням та розвантаженням вантажів, обслуговуванням пасажирів, ремонтом та утриманням технічних засобів та споруд підприємств (структурних підрозділів) залізничного транспорту (робітникам, майстрам, старшим майстрам, технологам і начальникам цехів), виплата надбавки за вислугу років провадиться після 1 року роботи. Іншим працівникам (крім зазначених в п.1.3.), які зайняті в основній діяльності підприємств (структурних підрозділів) залізниць; підприємств, заводів, проектно-конструкторських і технологічних бюро рухомого складу, які підпорядковані Укрзалізниці; проектно-вишукувальних інститутів, працівникам апарату Укрзалізниці та працівникам інших підрозділів (які знаходяться у штаті підприємств або відособлених структурних підрозділів і оплата праці їх провадиться за наказом Укрзалізниці), надбавка виплачується після 3 років роботи в таких же розмірах.

Виплата винагороди за вислугу років працівникам галузевих медичних закладів, закладів культури, освіти і спорту проводиться в порядку, визначеному колективними договорами.

На залізничному транспорті діє порядок пільгового забезпечення працівників залізничного транспорту побутовим паливом (вугіллям). Встановлено єдину мінімальну норму видачі палива - 2 тонни на сім'ю за цінами не вище існуючих в територіальних паливних організаціях. Залізничникам, які стали інвалідами І, ІІ груп внаслідок нещасного випадку на виробництві на підприємствах залізничного транспорту або професійного захворювання, а також сім'ям залізничників, які загинули на виробництві, паливо видають і доставляють безкоштовно.

Однією з важливих складових соціального захисту робітників залізничного транспорту є, безумовно, безплатний проїд залізничним транспортом. В нічний час при прямуванні локомотивної бригади пасажирами, надаються безкоштовно спальні місця в поїздах. Згідно з угодою країн СНД зберегти для працівників залізничного транспорту України з включенням однієї особи, яка знаходиться на їх утриманні, право на проїзд по квитку форми 6 у прямому сполученні по країнах СНД.

Працівникам залізничного транспорту і членам їхніх сімей, які знаходяться на утриманні, включаючи дітей до 18 років під опікою, надається річний квиток форми 4 на відстань до 150 кілометрів від місця проживання, але не більше двох напрямків, в сумарному обчисленні. В цей же квиток враховується проїзд від місця проживання до місця роботи. Додатково видається другий разовий квиток форми 6 по залізницях України на бланках місцевого сполучення з відміткою “в купейному вагоні швидкого поїзда” на одну особу. Видаються квитки форми 6 замість консультаційного залізничникам і їх утриманцям, які проживають та працюють в зоні радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, для проїзду на оздоровлення в санаторії, пансіонати, дитячі оздоровчі та спортивні табори за путівками, виданими профспілковими органами галузі. Студентам та учням - дітям залізничників, яким виповнилося 18 років, надається квиток форми 4 на відстань до 100 кілометрів або квиток-картку форми 5 на відстань до 250 кілометрів до закінчення ними навчального закладу в рахунок норми разового квитка прямого сполучення одного з батьків. Учням - дітям залізничників, батько або мати яких загинули у зв'язку з нещасним випадком на виробництві чи вийшли на пенсію за віком або по інвалідності, видається річний приміський квиток форми 4 на відстань до 100 кілометрів або квиток-картку форми 5 на відстань до 250 кілометрів. Студентам денної форми навчання навчальних закладів залізничного транспорту, які навчаються на бюджетній основі, на договірній основі з підприємствами залізничного транспорту, діти залізничників мають право на разовий квиток форми 6, з правом замінити на приміський квиток форми 4 на відстань до 100 кілометрів або квиток-картку форми 5 на відстань до 250 кілометрів.

На залізничному транспорті надаються додаткові оплачувані відпустки за стаж роботи працівникам, які зайняті на роботах в основній діяльності залізниць, при безперервному стажі роботи понад три роки - по одному дню за кожний наступний рік, але не більше 3 календарних днів. Працівникам надаються додаткові відпустки за ненормований робочий день тривалістю до 7 календарних днів. За рахунок коштів підприємствам, організаціям, установам галузі надаються відпустки тривалістю 2 робочих дні зі збереженням заробітної плати працівникам у зв'язку зі смертю близьких родичів (батьки, чоловік, жінка, діти, брат та сестра) на поховання. В галузі збережено тривалість основної щорічної відпустки 28 календарних днів для працівників, прийнятих на роботу на залізничний транспорт до 1 січня 1997 року.

Нормами соціального захисту також передбачена підтримка фізкультури, спорту та культурно-масової роботи. В галузі створено систему об'єктів культурно-освітнього та спортивно-фізкультурного призначення, які обслуговують залізничників та членів їхніх сімей. Підприємства залізничного транспорту всіляко сприяють розвитку фізкультури та спорту в галузі, залученню до систематичних занять різними формами фізичної культури та спорту працівників та членів їхніх сімей. Проводяться щорічні Спартакіади залізничників України з різних видів спорту.

Окрім цього, в галузі організовано підготовку фахівців та кваліфікованих робітників, підвищення кваліфікації працівників відповідно до потреб підприємств галузі. Навчально-виробничий процес, професійно-практична підготовка робітників проводиться у спеціально створених технічних школах. Технічне навчання працівників, яке проводиться у неробочий час, оплачується за рахунок підприємств, установ, організацій залізничного транспорту з розрахунку годинної тарифної ставки (окладу) за кожну годину навчання. З метою підтримки трудових династій галузі на залізничному транспорті оплачується навчання дітей залізничників в галузевих навчальних закладах за спеціальностями, необхідними для залізничного транспорту.

Слід зазначити, що для робітників залізничного траспорту діє система надання матеріальної допомоги при поверненні на роботу військовослужбовців. Надається одноразова матеріальна допомога при поверненні на роботу на підприємства галузі звільнених в запас військовослужбовців строкової служби у розмірі двох місячних тарифних ставок (окладів).

Також залізничникам надається матеріальна допомога та додаткова відпустка при вступі у шлюб. При вступі у шлюб працівникам галузі надається оплачувана відпустка тривалістю 3 календарні дні та виплачується матеріальна допомога у розмірі не менше тарифної ставки (посадового окладу).

Для робітників галузі діє пільгове забезпечення форменим одягом. Залізничникам, які при виконанні службових обов'язків зобов'язані носити формений одяг, він видається безкоштовно або на пільгових умовах.