Аналіз економічного та соціального розвитку в Україні та м. Харкові

Глибокого реформування потребує і діючий інструментарій економічної політики. Сформований в умовах економічної кризи, він, природно, поки що залишається ненаціленим на забезпечення якісних перетворень - інноваційного розвитку, оновлення структури виробництва, подолання глибокої диференціації доходів тощо. В межах нинішньої моделі розвитку широкомасштабна модернізація національної економіки просто неможлива. Потрібні суттєві зміни в механізмах трансформаційних процесів, їхнє системне оновлення, тобто осмислений перехід до такої моделі ринкових перетворень, де саморегулювання поєднується з ефективним державним регулюванням.

На попередньому етапі реформ здійснювався демонтаж (через механізми лібералізації) державно-адміністративної системи управління. Нині ставиться нова мета - формування сильної держави, активізація її регулювальної функції і водночас здійснення такої політики, яка б не лише зберегла, а й істотно посилила б ринковий вектор розвитку, надала б йому більшої орієнтації на кінцевий результат, забезпечила б реальне розмежування влади та власності.

Такі акценти стратегії цілком співзвучні з загальним контекстом світового розвитку. Нині повсюдно переосмислюються роль і місце держави в здійсненні трансформаційних процесів. Водночас слід враховувати й інші аспекти цієї проблеми. Шлях, який розвинені країни здолали впродовж кількох століть, Україна має пройти в максимально стислі терміни.

Досвід держав, які здійснювали глибокі перетворення, свідчить, що реальний успіх трансформаційних процесів можливий лише за умови, якщо реформи та їхні результати відповідають інтересам і сподіванням широких верств населення, а отже, отримають відчутну суспільну підтримку. А відтак, щоб реалізувати стратегію економічного і соціального розвитку України на наступне десятиріччя, конче потрібні максимальний політичний консенсус, суспільна консолідація і згода щодо основних цілей цієї стратегії та механізмів втілення її базових засад. Це також дуже важливо для зміцнення демократичних інститутів та послідовного розвитку громадянського суспільства. Варто наголосити й на тому, що йдеться не лише про суто економічні, а й соціальні, політичні, гуманітарні завдання в їхньому органічному поєднанні.

Надзвичайно важливим для України є і забезпечення спадкоємності у здійсненні політики реформ, органічного зв'язку з позитивними надбаннями попереднього періоду трансформаційного процесу. Україні не потрібні нові експерименти. Вони дорого коштуватимуть суспільству та державі. Головне для нас - активно продовжувати політику розпочатих системних реформ, постійно доводити світовій спільноті свою послідовність в обраному курсі, в утвердженні демократичних засад суспільства, принципів свободи слова та верховенства закону й права, соціально спрямованої ринкової економіки.

Запропонована стратегія економічного та соціального розвитку України на 2004-2015 рр. «Шляхом європейської інтеграції» [11], опрацьована відповідно до доручення Президента України Л.Д. Кучми, враховує акцентовані вище обставини. Сутність стратегії полягає у визначенні чітко окреслених, науково обґрунтованих завдань остаточного виведення економіки на траєкторію гарантованого зростання через посилення дієздатності держави та дальше поглиблення ринкових реформ. Стратегія спрямована на утвердження європейських принципів та механізмів соціально орієнтованої структурно-інноваційної моделі економічного розвитку. Зрештою, йдеться про глибоку модернізацію української економіки, підвищення її конкурентоспроможності, що має стати визначальною передумовою реалізації складних завдань сталого розвитку, що визначаються світовим співтовариством як стратегія розвитку в XXI столітті.

Упродовж останніх років створено вагомі передумови для визначення такого рівня стратегічних завдань. Про це свідчить динаміка економічного зростання. Вона виявилася результативною. За темпами зростання економічних показників у 2000-2003 рр. Україна увійшла до групи країн, які сьогодні лідирують у світі. Започатковано позитивні структурні зрушення. Випереджальними темпами почали зростати реальні наявні доходи населення.

Водночас економічні результати 2000-2003 рр. не можна переоцінювати. Україні слід ще надзвичайно багато зробити, щоб остаточно подолати наслідки економічної кризи, особливо ті, що стосуються соціальної сфери, життєвого рівня населення.

Але справа не лише в цьому. Економічне зростання 2000-2003 рр. здійснювалося, головним чином, на екстенсивній основі. Відповідні чинники себе фактично вичерпали. А це означає, що існуюча ситуація не гарантує головного - забезпечення сталого зростання та прискореного подолання на цій основі розриву в обсягах ВВП на одну особу між Україною та країнами Заходу. За роки економічної кризи цей розрив значно збільшився.

У такій ситуації необхідно реалізувати стратегію випереджального розвитку, яка б могла гарантувати щорічні темпи зростання ВВП на 6-7% і як мінімум подвоєння у визначений період обсягів виробництва, забезпечення на цій основі відчутного підвищення рівня життя народу. Зі світового досвіду добре відомо, що таке зростання є цілком реальним, але воно можливе лише на основі структурно-інноваційної моделі економічного зростання, інтенсивного технічного та технологічного оновлення виробництва.

Відтак, основою стратегічного курсу, його базовим принципом має стати реалізація державної політики, спрямованої на запровадження інноваційної моделі структурної перебудови та зростання економіки, утвердження України як високотехнологічної держави. За оцінками фахівців незадіяні ресурсний, інтелектуальний та науково-технічний потенціали економіки України в разі їхнього ефективного використання є достатнім для реалізації зазначених завдань. До того ж поєднання останніх із завданнями європейської інтеграції могло б лягти в основу не лише економічної стратегії держави, а й політичної консолідації нації.

Список джерел

1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. - К., 1997 р.

2. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України // Верховна Рада України, - К.: Парламентське видавництво, 1997. - 104 с.

3. Про невідкладні заходи з удосконалення організації прийому громадян органами державної влади, органами місцевого самоврядування та посадовими і службовими особами цих органів: Закон України від 14.04.2004 №434 // http: // www.rada.gov.ua

4. Про звернення громадян: Закон України // http: // www.rada.gov.ua

5. Про державне прогнозування та розроблення програм економічного та соціального розвитку України: Закон України // http: // www.rada.gov.ua

6. Стратегія економічного та соціального розвитку України «Шляхом європейської інтеграції» на 2004-2015 роки: схвалена Указом Президента України від 28.04.2004 №493/2004 // http: // www.rada.gov.ua

7. Державна програма економічного і соціального розвитку України // Кабінет Міністрів України // http: // www.rada.gov.ua

8. Програма економічного і соціального розвитку м. Харкова на 2005 рік // Харківська міська рада // http: // www.city.kharkov.ua

14. Андрушків Б.М., Кузьмін О.С. Основи менеджменту. - Львів: Світ, 1995. - 296 с.

Размещено на Allbest.ru