Соціальний захист населення в Ємільчинському районі Житомирської області

-- створення при центрах зайнятості всіх рівнів системи професійної орієнтації, що включає кабінети професійної інформації, індивідуальну комп'ютерну діагностику для визначення рівня мотивації, ціннісних настанов, схильностей та здібностей людини до окремих професій у різних галузях;

-- організацію навчання та різних видів підтримки безробітних при створенні ними малих підприємницьких структур та надання найбільш здатним категоріям необхідної теоретичної й матеріальної допомоги за участю науково-консультативних центрів інвестицій та міжнародного співробітництва, благодійних фондів і громадських неурядових організацій;

-- розробку методик оцінки економічних та соціальних ризиків у підприємницькій діяльності;

-- удосконалення існуючих та запровадження нових методів моніторингу економічної та соціальної безпеки, рівня життя на базі показників його якості, соціально-трудових відносин, соціально-економічного становища окремих міст та селищ, ділової активності підприємств регіону тощо;

-- розробку єдиного комп'ютерного та локального регістрів (субрегістрів) юридичних осіб та приватних власників, що займаються підприємницькою діяльністю, диференційованих за показниками видів економічної діяльності, рівня освіти, віку та стажу роботи, посади, яку вони займають, чисельності працюючих та іншими інформативними ознаками;

-- сприяння активній участі міжнародних організацій, що спеціалізуються за даними напрямами діяльності; обміну досвідом щодо реалізації спільних проектів з удосконалення ринків праці та соціального захисту населення з країнами, у яких здійснювалося аналогічне реформування економіки; раціональному використанню технічної допомоги, яка надається міжнародними організаціями з пріоритетних напрямів забезпечення зайнятості та підприємницької діяльності, включаючи організацію стажування провідних фахівців за кордоном.

Важливою умовою входження України у світовий ринок і європейський торговельний простір є відповідність вітчизняних стандартів міжнародним. Сьогодні одне з основних завдань - це прискорення стандартизації, тобто приведення у відповідність стандартів країни (особливо соціальних) з міжнародними. Велику роль у вирішенні цієї проблеми відіграють такі міжнародні організації, як МОП, ООН, Світовий банк, які в своїй діяльності відпрацьовують норми й рекомендації, що застосовуються, переважно, в різних умовах з урахуванням національних особливостей кожної конкретної країни.

При розробці соціальних стандартів потрібно враховувати два аспекти:

1) стандартизацію соціальних прав;

2) розробку соціальних стандартів рівня життя.

Головна мета розробки соціальних стандартів - забезпечити в країні стабільність і мінімізацію соціального ризику, що в цілому дозволить знизити соціальне напруження.

Перша група соціальних стандартів була розроблена в 1961 р. і прийняла форму так званої Європейської соціальної хартії, яка повністю присвячена формуванню і захисту соціальних прав. У 1996 р. Рада Європи підготувала нову редакцію Європейської соціальної хартії, яку ратифіковано Верховною Радою України 14 вересня 2006 року. На сьогодні 15 європейських країн ратифікували цей документ. Стандартизація соціальних прав передбачає: право на працю, на професійну підготовку, на справедливі умови праці, на свободу професійних об'єднань, на укладення колективного договору, право працівників на інформацію, на участь в управлінні підприємством, права дітей та підлітків, працюючих жінок, права матері та сім'ї, права інвалідів і осіб похилого віку, а також права працівників-мігрантів та їхніх сімей на захист, право на безплатну медичну допомогу і соціальне забезпечення. Значна частина стандартизації соціальних прав дістала відображення у чинних законах України.

Друга група соціальних стандартів пов'язана із стандартизацією рівня життя в країні. Ці стандарти, у першу чергу, повинні характеризувати мінімальні соціальні норми, які гарантують гідний рівень життя. До соціальних стандартів рівня життя відносять:

1) тривалість життя - від 25 (мінімум) до 85 (максимум) років;

2) грамотність населення - 100%;

3) середню тривалість навчання - 15 років;

4) реальний ВВП на душу населення (в купівельній спроможності до долара), - від 200 (мінімум) до 40 тис. (максимум);

5) сумарний коефіцієнт народжуваності (середня кількість дітей, народжених жінкою у фертильному віці від 20 до 45 років) - 2,14-2,15;

6) коефіцієнт старіння населення (частка населення, старшого за 65 років у загальній чисельності населення) - 7%;

7) співвідношення 10% найбагатших до 10% найбідніших -10:1;

8) частку населення, яке проживає за межею бідності, - 10%;

9) співвідношення мінімальної та середньої заробітної плати -1:3;

10) мінімальний рівень погодинної заробітної плати - 3 дол.;

11) рівень безробіття (з урахуванням прихованого) - 8-10%;

12) кількість правопорушень на 100 тис. населення - до 5 тис.;

13) рівень депопуляції (кількість народжених до кількості померлих) - 50:50;

14) кількість психічних патологій на 100 тис. населення - до 284 од.Перші чотири стандарти використовуються у світовій практиці співробітниками ООН для розрахунків індексу людського розвитку країни. Цей показник у цілому інтегрує три складові: рівень життя, освіту і довголіття. Тому сам по собі він може вважатися соціальним стандартом. Інші, від п'ятого до десятого, застосовуються для аналізу і прогнозування соціально-політичної ситуації в країні. Дуже широкий спектр соціальних стандартів рівня життя, їх багатогранність зумовлюють створення універсальної системи соціальної експертизи в суспільстві. Потрібен постійний моніторинг не тільки соціальних стандартів, а й соціальних процесів. Конче необхідна суспільна експертиза соціальних стандартів, їх переосмислення з точки зору безпеки для суспільства. У першу чергу слід визначити такий комплекс мінімальних соціальних стандартів рівня життя, які мають бути гарантовані державою і нею дотримуватися.

На жаль, в Україні з 1991 по 1999 р. було запущено довгостроковий механізм падіння життєвого рівня населення. Причому більш інтенсивно падав рівень життя найменш забезпечених груп населення. Мав місце не тільки тривалий спад виробництва, а й глибина розшарування в суспільстві. Якщо порівнювати окремі країни, то співвідношення доходів багатих і найбідніших верств населення у Китаї становить 7 : 1, у країнах ЄС - 5-7:1, в Японії - 4,3:1, а в Україні - 30:1.

У цілому можна вважати, що соціальні стандарти конкретної країни залежать від світових моделей соціального захисту, які широко використовуються соціальним страхуванням:

1) соціально-демократична модель скандинавських країн: держава бере на себе значну частку відповідальності за соціальний захист населення, а політичним завданням ставить повну зайнятість;

2) неоліберальна модель (США): проблеми соціального захисту переважно вирішуються між підприємцями і найманими працівниками в особі профспілок;

3) неоконсервативна модель (Німеччина); ґрунтується на змішаному державно-приватному вирішенні соціальних проблем, коли відповідальність окремого підприємця замінена системою їх обов'язкової колективної відповідальності під контролем держави;

4) система Беверіджа (Великобританія, Ірландія): в страхових випадках (хвороба, пенсійний вік, смерть, пологи тощо) кожний громадянин має бути охоплений соціальною страховою допомогою або грошовою допомогою; головне завдання держави - захист громадян з мінімальними доходами.

Отже, можна зробити висновок, що конкретна модель соціального захисту формує специфіку соціальних стандартів кожної країни. У більшості країн з перехідною економікою помітне бажання будувати систему соціального захисту на основі гарантованого мінімального доходу, державного соціального стандарту, але цьому, на жаль, перешкоджають фінансові труднощі. Жодна з країн з перехідною економікою сьогодні не має фінансових можливостей чітко гарантувати всім своїм громадянам достатній мінімальний доход. Для України у даний час найбільш підходить модель Беверіджа. Такий висновок можна підтвердити тим, що Україна взяла курс європейських країн з перехідною економікою, де основним напрямом соціальної політики є створення середнього класу власників, тобто політично активного, економічно сильного класу з високим рівнем правової свідомості людей.

Нині відомі чотири критерії, задоволення яких у сукупності визначає належність до середнього класу: володіння майном, еквівалентним у вартісному вираженні 20-100 середнім річним доходам працівника в економічно максимально активному віці (30-55 років); стабільний доход у розмірі 2-х прожиткових мінімумів; належність до найбільш повноправного прошарку, який становить основу електорату; дотримання законів, високий рівень соціальної відповідальності, прагматичний склад мислення і активна діяльність.

В Україні домінантою економічної ідеології стали заохочення ринкових відносин, визнана перспективною стратегія формування середнього класу. Але сьогодні країні потрібне швидке вирішення проблеми бідності та розподілу доходів, що сприятиме повнішому включенню населення до ринкових реформ і дозволить створити середній клас, який матиме цивілізовані умови життя. Тому важливо, хоча б стисло, розглянути зарубіжний досвід визначення бідності.

Бідність є глобальною проблемою. Загальна кількість бідних перевищила 1,3 млрд. чол., при цьому 2/3 всіх нужденних людей проживають у 10 країнах світу (Індії, Китаї, Бангладеш, Бразилії, Індонезії, Нігерії, В'єтнамі, Пакистані, Ефіопії, на Філіппінах). За оцінками Світового банку, 1/4 населення світу проживає в умовах жахливого зубожіння. На особливу увагу заслуговують люди, які проживають в умовах абсолютного зубожіння і які потрапили в це становище в результаті дискримінації або з причини свого віку, інвалідності, хвороби. Крім того, постійно зростає розрив між багатим і бідним населенням. Ці фактори зумовлюють прийняття міжнародним співтовариством обов'язку ліквідувати бідність як соціальне явище до визначеної дати, яка повинна бути встановлена кожною окремою країною світу.

У широкому розумінні бідність необхідно розглядати як нездатність підтримувати прожитковий мінімум (ПМ). Проте визначення цього "мінімального" рівня, особливо коли грошові доходи не можуть слугувати адекватним показником реального споживання, є проблематичним. Кошти сім'ї складаються з поточних доходів, трансфертних платежів, заощаджень, власності тощо. Отже, офіційне визначення бідності ґрунтується на розмірідоходу сім'ї. Так, для США в 1987 р. людина, яка отримувала менш як 5778 дол. на рік, жила в бідності; для сім'ї з чотирьох чоловік межа бідності становила 11611 дол., а з шести - 15509 дол. Сім'я вважається бідною, якщо її доход менше ніж утричі перевищує рівень, який визначається міністерством сільського господарства як витрати на "нормальне харчове забезпечення" сім'ї. Згадаємо, що в 60-х роках XX ст. у США був високий рівень бідності. Але там діяла шкала податку з фізичних осіб з максимальною ставкою на високі доходи до 90%. В умовах економічної кризи і зростаючого зубожіння населення такий захід є соціальне виправданим і відповідає національним інтересам. Нині ставка податку на доходи, в тому числі і внески на соціальне забезпечення, в США становить 31%. У багатьох країнах світу діє прогресивна шкала оподаткування. У США за ухилення від сплати податків, приховування доходів накладається великий штраф, а при систематичному ухиленні від сплати податків призначається покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки.

Для порівняння обстежень домогосподарств, які стосуються доходів і умов життя, а також з метою забезпечення послідовності порівнянь між країнами Світовим банком був встановлений стандартний показник межі бідності в розмірі 1 дол. на 1 чол. на день з урахуванням купівельної спроможності долара в цінах 1985 р. Такий підхід дозволив визначити чисельність бідного населення в різних країнах світу. При окремих дослідженнях по континентах (країнах) як показник межі бідності застосовується: у Латинській Америці - 2 дол. на 1 чол. на день; в Європі та в Центральній Азії - близько 4 дол. на 1 чол. на день; уКитаї - 0,6 дол. на 1 чол. на день.

Показник 1 дол. у розрахунку на один день використовується для визначення ступеня поширення абсолютної бідності середнього рівня. На відміну від помірної бідності, крайня абсолютна бідність характеризується наявністю такого обсягу доходів, який є достатнім тільки для придбання мінімального набору продуктів харчування.

Отже, існують два підходи до визначення бідності (зубожіння). В основі першого підходу, який широко трактує категорію бідності, лежить суб'єктивна відповідь на запитання: "Яким повинен бути мінімальний доход сім'ї, необхідний для її виживання?" або "Хто вважає себе бідним?". Відповіді на ці запитання мають суб'єктивний характер, тому що для різних людей, типів сімей потрібна різна сума коштів для задоволення своїх основних потреб. Бідність - це стан, при якому основні (необхідні) потреби сім'ї перевищують кошти для її задоволення. Це широке розуміння бідності.

Другий підхід базується на статистичному вивченні цифрової інформації й, у свою чергу, поділяється на абсолютний і відносний. Абсолютний підхід полягає в оцінці мінімального "споживчого кошика", який, як правило, включає набір, в основному, продовольчих товарів. Абсолютна нерівність визначає стан людини, за якого доход (достатній або недостатній для придбання "споживчого кошика") визначає межу між небідною і бідною людиною. Відносна бідність визначає стан людини або її домогосподарства порівняно з визнаним середнім доходом для даної країни (наприклад, бідними вважатимуться ті, у кого доходи є нижчими від 40, 50, 60% середнього доходу).

У країнах ЄС використовують в основному відносні показники бідності, тоді як в США - абсолютні. В європейських країнах до бідних домогосподарств відносять такі, в яких показник рівня доходу становить 40-60% від середнього. У цілому в європейських країнах частка бідних становить 7% населення, якщо за межу бідності приймається показник, що дорівнює 40% середнього медіанного доходу, і 18% - якщо за межу прийнято, відповідно, 60%. Сьогодні жодний з перелічених підходів до виміру рівня бідності не може повністю задовольнити відповідних вимог. В ЄС у цілому вивчення бідності координує Євростат, під контролем якого проводяться вибіркові обстеження домогосподарств у країнах ЄС з метою виявлення рівня їх доходів.

Об'єктивні дані про розподіл населення на багатих і бідних, тобто групування людей за розмірами доходу, дають такі споживчі стандарти, як прожитковий мінімум (ПМ), мінімальний споживчий бюджет (МСБ), бюджет високого достатку (БВД). Наприклад, для Росії характерним є групування людей за ПМ. Мета такого групування - встановлення правил визначення прожиткового мінімуму в регіоні для того, щоб оцінювати рівень життя населення при розробці й реалізації регіональних соціальних програм, надавати необхідну державну соціальну допомогу малозабезпеченим громадянам, формувати місцеві бюджети. Це один з фундаментальних заходів, який забезпечує функціонування механізму соціального захисту населення. Якщо доходи людини є нижчими від прожиткового мінімуму, то ця людина потрапляє в поле зору органів соціального захисту. Відповідно до прожиткового мінімуму населення розподіляється на 3 великі групи: 1) з душовим доходом, який є нижчим від ПМ (бідні); 2) від одного до двох ГТМ (малозабезпечені); 3) більше двох ПМ (відносно забезпечені). Що стосується МСБ та БВД, то ці споживчі стандарти (їх методики) ще не пройшли широкої апробації та офіційно не затверджені.

У цілому можна сказати, що складність розподілу населення за групами доходів пов'язується з проблемою критерію бідності. В більшості країн світу як такий критерій використовується частка середньодушового грошового доходу. Наприклад, вважаються бідними люди, які мають до половини цього доходу в регіоні (може бути від 33 до 66%). Для тих країн, у яких різниця в рівні життя по регіонах є незначною, такий критерій можна взяти за основу. Але якщо в країні середньодушові грошові доходи сильно відрізняються по регіонах, то такий критерій не підходитиме, оскільки в деяких регіонах грошові доходи є дуже малими. Отже, вони не тільки своєю половиною, а навіть цілком не можуть забезпечити елементарного фізіологічного виживання людини.

Основна мета розробки соціальних стандартів рівня життя в Україні - це підвищення якості життя населення, вирішення проблем виживання найбільш нужденних груп населення, а також визначення конкретних кроків на шляху до світових соціальних стандартів.

Створення системи соціальних стандартів, визначення основних методичних підходів до розробки і удосконалення соціальних стандартів, норм і правил дозволить активніше впливати на соціальний захист населення, а також регулювати й контролювати рівень життя населення, привести своє законодавство у відповідність до вимог ЄС.

3.2 Оптимізація обсягів і напрямків надання соціальних пільг та гарантій населенню

Обираючи свій шлях, свою соціальну політику, Україна як держава не повинна сліпо копіювати закордонні моделі, але водночас не слід й ігнорувати досвід організації соціальної політики в сучасних "державах загального добробуту", а також аналіз поглядів західних соціологів і політологів на сутність соціальної політики

Отже, в умовах соціально-ринкової трансформації держава має виступити соціальним амортизатором перетворень і одночасно проводити активну соціальну політику на нових, адекватних ринковим вимогам засадах, враховуючи позитивні і негативні моменти впровадження тих чи інших елементів соціальної політики в розвинутих країнах загального добробуту.

Заходи з надання соціальних гарантій не повинні лягати занадто важким тягарем на бюджет. Нинішній стан держави не дозволяє забезпечити в повній мірі передбачені законами України соціальні гарантії. Для цього потрібно щорічно додатково 65-70 мільярдів гривень , що становить 25-30% від доходної частини державного бюджету.

Планування видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення здійснюється на основі формульних розрахунків.

Обсяг видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення визначається, виходячи з обсягів ресурсів бюджету на цю мету, фінансового нормативу бюджетної забезпеченості та контингенту отримувачів соціальних послуг за такою формулою:

V_si = V_s1i + V_s2i + V_s3i + V_s4i + V_s5i + V_s6i + V_s7i + V_s8i + V_s9i (3.1),

Де V_s1i -- розрахунковий показник обсягу видатків на утримання будинків інтернатів для людей похилого віку та інвалідів, будинків-інтернатів для дітей-інвалідів і на навчання й трудове влаштування інвалідів;

V_s2i -- розрахунковий показник обсягу видатків на утримання притулків для неповнолітніх;

V_s3i -- розрахунковий показник обсягу видатків на утримання територіальних центрів соціального обслуговування пенсіонерів і одиноких непрацездатних громадян та відділень соціальної допомоги вдома;

V_s4i -- розрахунковий показник обсягу видатків на державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям;

V_s5i -- розрахунковий показник обсягу видатків на виконання програм і здійснення заходів стосовно сім'ї, жінок, молоді та дітей;

V_s6i -- розрахунковий показник обсягу видатків на обробку інформації з нарахування та виплати допомог, компенсацій та субсидій;

V_s7i -- розрахунковий показник обсягу видатків на допомогу по догляду за інвалідом І чи II групи внаслідок психічного розладу;

V_s8i -- розрахунковий показник обсягу видатків на виплати реабілітованим громадянам;

V_s9i -- розрахунковий показник обсягу видатків на виконання інших державних програм соціального захисту населення.

Розрахунковий показник обсягу видатків на утримання будинків-інтернатів для людей похилого віку та інвалідів, будинків-інтернатів для дітей-інвалідів і на навчання й трудове влаштування інвалідів (V_s1i) визначається для бюджету Автономної Республіки Крим, обласного бюджету, бюджету міст Києва і Севастополя за такою формулою:

V_{s1i =} Q_s1i x H_s1, (3.2)

де H_s1 -- фінансовий норматив бюджетної забезпеченості на одного підопічного у будинках-інтернатах для людей похилого віку та інвалідів, будинках-інтернатах для малолітніх інвалідів і на навчання й трудове влаштування інвалідів адміністративно-територіальної одиниці; Q_s1i -- кількість підопічних у будинках-інтернатах для людей похилого віку та інвалідів, будинках-інтернатах для малолітніх інвалідів станом на 1 січня року, що передує планованому бюджетному періоду.

Розрахунковий обсяг видатків на утримання притулків для неповнолітніх (V_s2i) визначається для бюджету Автономної Республіки Крим, обласного бюджету, бюджету міст Києва і Севастополя за такою формулою:

V_{s2i =} Q_s2i x H_s2, (3.3)

де H_s2 -- фінансовий норматив бюджетної забезпеченості дітей у притулках для неповнолітніх;

Q_s2i -- середньомісячна кількість дітей у притулках для неповнолітніх у минулому бюджетному періоді.

Розрахунковий обсяг видатків на утримання територіальних центрів соціального обслуговування пенсіонерів і одиноких непрацездатних громадян та відділень соціальної допомоги вдома (V_s3i ) визначається для бюджету міста республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, району, бюджету міст Києва і Севастополя за такою формулою;

V_{s3i =} (Q_s3i1 x H_s3i)+(Q_s3i2 x H_s32), (3.4)

де H_s3i -- фінансовий норматив бюджетної забезпеченості одиноких непрацездатних громадян, які потребують різних видів соціальної допомоги в територіальних центрах та відділеннях соціальної допомоги вдома (за винятком стаціонарних відділень);

H_s32 -- фінансовий норматив бюджетної забезпеченості одиноких непрацездатних громадян, які перебувають у стаціонарних відділеннях територіальних центрів та відділеннях соціальної допомоги вдома;

Q_s3i1 -- кількість одиноких непрацездатних громадян, які потребують різних видів соціальної допомоги вдома в територіальних центрах та відділеннях соціальної допомоги вдома (за винятком стаціонарних відділень) станом на 1 січня минулого бюджетного періоду;

Q_s3i2 -- кількість одиноких непрацездатних громадян, які перебувають у стаціонарних відділеннях територіальних центрів станом на 1 січня року, що передує планованому бюджетному періоду.

Розрахунковий обсяг видатків з надання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям (V_s4i), визначений для бюджету Автономної Республіки Крим, обласного бюджету, бюджету міст Києва і Севастополя, виходячи з рівня забезпечення, прожиткового мінімуму у 2003 році у розмірі 80 гривень за такою формулою:

V_s4i = Q_s4i x H_s4i x K_s4i x K_p x 12, (3.5)

де H_s4i -- фінансовий норматив бюджетної забезпеченості однієї сім'ї;

Q_s4i -- середньомісячна кількість сімей -- отримувачів державної соціальної допомоги;

K_s4i -- коефіцієнт приведення середнього розміру допомоги у регіоні до середнього розміру допомоги по Україні;

К_р -- коефіцієнт поштових витрат.

На 2009 рік К_р дорівнює 1,7.

Розрахунковий обсяг видатків на виконання програм і здійснення заходівстосовно сім'ї, жінок, молоді та дітей (V_s5i) визначається за такими формулами:

1) для бюджету Автономної Республіки Крим та обласного бюджету:

V_s5i = H_s5u x N_i, (3.6)

де H_s5u -- фінансовий норматив бюджетної забезпеченості на душу населення Автономної Республіки Крим, області на заходи стосовно сім'ї, жінок, молоді та дітей;

N_і -- кількість наявного населення Автономної Республіки Крим, області станом на 1 січня року, що передує планованому бюджетному періоду,

2) для бюджету міста республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, бюджету району:

V_s5i = H_s5m(r) x N_i, (3,7)

де H_s5m(r) -- фінансовий норматив бюджетної забезпеченості на душу населення міста республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, бюджету району;

N_i -- кількість наявного населення міста республіканського Автономної Республіки Крим, обласного і районного значення, станом на 1 січня року, що передує планованому бюджетному періоду;

3) для бюджетів міст Києва і Севастополя:

V_s5i = H_s5kyiv(sev) x N_i, (3.8)

де H_s5kyiv(sev) -- фінансовий норматив бюджетної забезпеченості на душу населення міст Києва і Севастополя;

N_i -- кількість наявного населення міст Києва і Севастополя станом на 1 січня року, що передує планованому бюджетному періоду;

H_s5 -- фінансовий норматив бюджетної забезпеченості, що розраховується, виходячи з питомої ваги видатків на виконання програм і здійснення заходів стосовно сім'ї, жінок, молоді та дітей у загальній сумі цих видатків за даними зведення місцевих бюджетів, що становить для бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів 55 відсотків, для бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення 45 відсотків.

Розрахунковий показник обсягу видатків місцевих бюджетів на обробку інформації з нарахування та виплати допомог, компенсацій і субсидій (V_s7i) визначається для бюджету Автономної Республіки Крим, обласного бюджету, бюджету міст Києва і Севастополя за такою формулою:

V_s6i = (Q_s6i x H_s6) + (Q_s6i1 x H_s6 x K_sc), (3.9)

де H_s6 -- фінансовий норматив бюджетної забезпеченості для обробки інформації з нарахування та виплати допомог, компенсацій та субсидій на одну особову справу;

Q_s6i -- кількість особових справ з питань надання допомог, компенсації та субсидій, за якими нарахування та виплата здійснюється децентралізовано, станом на 1 січня року, що передує планованому бюджетному періоду;

Q_s6i1 -- кількість особових справ з питань надання допомог, компенсацій та субсидій, за яких нарахування та виплата здійснюється централізовано, станом на 1 січня року, що передує планованому бюджетному періоду;

K_sc -- коригувальний коефіцієнт врахування видатків на утримання центрів в областях, в якими нарахування та виплата допомог, компенсацій та субсидій здійснюється централізовано. На 2009 рік значення KC_sc дорівнює 4,48.

Розрахунковий показник обсягу видатків з надання допомоги по догляду за інвалідом І чи II групи внаслідок психічного розладу (V_s7i) визначається для бюджету Автономної Республіки Крим, обласного бюджету, бюджету міст Києва і Севастополя за такою формулою:

V_s7i = Q_s7i x H_s7, (3.10)

де H_s7 -- фінансовий норматив бюджетної забезпеченості на виплату допомоги по догляду за психічно хворим;

Q_s7i -- кількість психічно хворих інвалідів І і II групи в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві і Севастополі.

Розрахунковий показник обсягу видатків на виплату компенсацій реабілітованим громадянам (V_s8i) визначається для бюджету Автономної Республіки Крим, обласного бюджету, бюджету міст Києва і Севастополя за такою формулою:

V_s8i = Q_s8i x H_s8, (3.11)

де H_s8 -- фінансовий норматив бюджетної забезпеченості середнього розміру компенсацій реабілітованим громадянам у минулому бюджетному періоді;

Q_s8i -- прогнозна кількість одержувачів грошової компенсації.

Розрахунковий показник обсягу видатків на виконання інших державних програм соціального захисту населення визначається за окремим розрахунком.

Планування видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення за рахунок державного бюджету здійснюється за програмно-цільовим методом, за індивідуальними розрахунками по кожній програмі.

Видатки на загальне управління у сфері праці та соціальної політики здійснюються за програмами: "Керівництво та управління у сфері праці та соціальної політики", "Керівництво та управління у сфері нагляду за охороною праці", "Керівництво та управління у сфері нагляду за додержанням законодавства про працю" та інші.

Видатки на фінансування заходів, передбачених Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" плануються за такими напрямками:

· забезпечення інвалідів автомобілями та іншими протезно-ортопедичними виробами;

· санаторно-курортне оздоровлення інвалідів;

· розроблення нових видів протезів та обслуговування інвалідів у стаціонарах при протезних підприємствах;

· спеціалізована протезно-ортопедична та медично-реабілітаційна допомога інвалідам;

· санаторне лікування інвалідів та ветеранів війни (хворих на туберкульоз) -- за окремою програмою.

На підтримку заходів національного благодійного фонду "Україна-дітям" передбачаються видатки на реалізацію програми "Заходи із соціального захисту дітей". Відповідно до чинного законодавства України та в рамках реформування пенсійної системи деякі види пенсій та допомог, призначених за різними пенсійними програмами, повинні виплачуватися за рахунок коштів державного бюджету. Джерелом фінансування зазначених видатків визначено спеціальний фонд, який формується за рахунок надходжень від додаткових зборів на виплату пенсій.

За рахунок цих коштів здійснюються програми відшкодування витрат Пенсійного фонду на виплату пенсій військовослужбовцям рядового, сержантського та старшинського складу строкової служби, а також програми розмежування джерел фінансування виплати пенсій та допомог, призначених за пенсійними законами для окремих категорій пенсіонерів.

Оптимізація напрямків надання соціальних пільг і гарантій передбачає проведення вартісної оцінки існуючих пільг і допомог, встановлення єдиного порядку їх надання, підвищення адресності соціальних гарантій, перехід від натуральних пільг до переважно грошової форми, скорочення фінансово не забезпечених пільг, переорієнтацію соціальної політики на сім'ю, запровадження мінімальних державних соціальних стандартів, подальший розвиток системи загальнообов'язкового соціального страхування, завершення пенсійної реформи.

3.3 Шляхи удосконалення фінансової роботи Управління праці та соціального захисту населення Ємільчинської РДА

Явищем, що негативно впливає на роботу спеціалістів є те, що не проводяться на обласному рівні курси підвищення кваліфікації кадрів у центрах перепідготовки та підвищення кваліфікації, які б дали змогу працівникам управління підвищувати свій професійний рівень не лише самоосвітою, а й дипломованою допомогою. Звісно, для цього необхідні кошти та план-графік проходження курсів підвищення кваліфікації.

Ефективна робота управління праці та соціального захисту населення Ємільчинської районної державної адміністрації також залежить від організації постановки кадрового питання, тобто добору кадрів, повної забезпеченості управління трудовими ресурсами, рівномірним розподілом навантаження на окремих працівників Управління праці та соціального захисту населення Ємільчинської РДА та руху кадрів всередині організації, враховуючи це навантаження на спеціалістів (наприклад: відділ допомог - навантаження на одного працівника у двічі більша ніж навантаження на працівника відділу персоніфікованого обліку, працює відповідно 12 та 18 спеціалістів, тобто на 6 чоловік менше).

Важливим питанням, яке б значно поліпшило якість і ефективність роботи працівників управління - це є забезпеченість спеціалістів комп'ютерною технікою ( придбання нової та заміна старої). Коли на двох спеціалістів припадає лише один комп'ютер та ще й не до кожного комп'ютера є принтер, звичайно якісно та плідно працювати і без помилок не має можливості.

В табл. 3.1 складено кошторис витрат для придбання комп'ютерної техніки Управлінням праці та соціального захисту населення Ємільчинської райдержадміністрації.

Таблиця 3.1

Кошторис витрат для придбання комп'ютерної техніки управлінням праці та соціального захисту населення Ємільчинської РДА на 2009-2011 рр.

Відділи	Кількість шт.	Вартість грн.
	2009р.	2010 р.	2011 р.	2009 р.	2010р.	2011 р.
Відділ субсидій допомог соціальн. компенсацій	1	2	3	4000	8000	12000
Секретар	-	1	-	-	4000	-
Відділ обліку пільг, комп. виплат пов'язаних з аварією на ЧАЕС	-	1	-	-	4000
Всього	1	4	3	4000	12000	16000

Як видно з табл. 3.3, для придбання комп'ютерної техніки необхідні значні кошти. Так у 2009 р. планується закупити 1 комп'ютер на суму 4000 грн., 2010 р. - 4 комп'ютери на суму 16000 грн., 2011 р. - 3 комп'ютер на суму 12000 грн.

Дуже негативно впливає на роботу спеціалістів і те, що в управлінні не має прийомних днів громадян, коли б працівник знав, що 2-3 дні він лише приймає громадян та документи, а в інші тільки працював би над обробкою інформації та документів, уважно, аналізуючи кожну довідку, кожну ситуацію по призначенню.

А в даний час працівники одночасно приймають відвідувачів, надають консультації та призначають допомоги та компенсації, що відволікає їх увагу та погіршується якість роботи.

Тому певним варіантом вирішенням цього питання та не менш важливим є створення громадської приймальні.

Для цього необхідно провести подальшу реорганізацію двох відділів.

Два працівника лише надавали б консультації з надання та призначення допомог, роз'яснювали б відвідувачам норми права щодо надання допомоги та субсидії.

Три працівника приймали б від громадян документи, перевіряли правильність видачі довідок, збирали повний пакет документів, які необхідні для призначення допомог та компенсаційних виплат, та передавали їх спеціалістам, які призначали б допомоги.

Інші спеціалісти працювали б за комп'ютерною технікою та займалися лише призначенням допомог, компенсацій та субсидії, вносячи дані в електронну базу даних отримувачів допомог, а також формували фізичні та електронні справи.

Два працівники перевіряли б на місцях правильність призначення всіх видів допомог спеціалістами управління , які згодом відправляли в головне управління праці та соціального захисту населення в м. Житомир на відпрацювання та проведення виплат громадянам.

Головний спеціаліст займався б веденням бухгалтерської роботи, перерахуванням коштів по виплаті допомог та субсидії на поштові відділення зв'язку; та начальник відділу, який слідкував та займався організацією роботи у відділі.

При такій організації праці спеціалісти зосереджували б увагу лише на відповідній ділянці роботи, за яку вони несли б відповідальність. Працівники більше не відволікалися б на відвідування громадян, на надання консультацій. Тощо. Звісно для цього необхідні кошти.

Кошторис затрат для створення громадської приймальні наведено в табл. 3.2.

Таблиця 3.2

Кошторис затрат для створення громадської приймальні в управлінні праці та соціального захисту населення Ємільчинської РДА на 2009 р.

Статті затрат	Кількість,шт.	Ціна за одиницю,грн.	Сума, грн..
Фарба(підлога)	4	28,00	112,00
Фарба(віконна)	4	32,00	128,00
ДВП	20	23,00	460,00
Гіпсокартон	30	21,50	645,00
Вартість робіт та послуг	-	-	7500,00
Столи	6	250	1500,00
Стільці	6	150	900,00
Комп'ютерна техніка	2	4000	8000,00
Інші витрати	-	-	1150,00
Всього	х	х	20395,00

З представлених даних табл.3.2 на створення громадської приймальні необхідні додаткові грошові кошти в сумі 28830 грн.: на ремонт - 8845,00 грн.; на придбання господарського інвентаря - 1830,00 грн.; на придбання комп'ютерної техніки - 7000,00 грн. та інші витрати - 11155,00 грн.

Звісно це тягне за собою багато проблем, які необхідно вирішити :

- це, найголовніше, фінансове забезпечення;

- приміщення ( купівля чи оренда);

- ремонт приміщення;

- господарський інвентар - купівля стільців для спеціалістів та відвідувачів, столів, як письмових , так і комп'ютерних;

- купівля нової сучасної комп'ютерної техніки для спеціалістів.

Для втілення цієї ідеї частину коштів - приблизно 60% - Управлінню праці та соціального захисту населення буде виділено з державного бюджету, а за іншими коштами можна звернутися до місцевих органів, винести дане питання на сесію районної ради.

Висновки ТА пропозиції

Однією з найважливіших сфер діяльності держави є її соціальна політика. ЇЇ важливість обумовлена тим, що забезпеченість всіх громадян прямо впливає на продуктивність праці, задоволеність суспільства діями влади, національну безпеку.

Пріоритетом соціальної політики є підвищення рівня життя населення яке є можливим лише на основі економічного зростання держави. Шлях до здійснення цього програмного завдання лежить перед усім через удосконалення систем політики доходів населення та оплати праці. Поки що зарплата є основним засобом утримання родин і становить майже 2/3 в структурі грошових доходів громадян.

Неможливість ліквідувати нерівність лише революційним шляхом привела до створення інституту соціального захисту населення, запровадженого в багатьох країнах. Позитивне значення цього полягає в реальній можливості практичного здійснення декларативних принципів соціальної рівності в державній політиці.

На цій базі дістали розвитку багато форм соціального захисту та підтримки населення, державного забезпечення таких прав людини, як право на працю, безкоштовну освіту, медичне обслуговування, відпочинок, а також чимало форм регулювання соціально-трудових відносин. Багато позитивних моментів практичної реалізації соціальних принципів державної політики стали орієнтиром для вивчення й уточнення цілей і завдань соціальної держави.

Таким чином, за результатами досліджень можна зробити наступні висновки та пропозиції:

1. Згідно Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття, а також у старості. Пенсії та інші види соціальних виплат та допомог мають забезпечувати рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Проте, Конституційні гарантії соціального захисту населення до цього часу ще не діють у повному обсязі. Так Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (розділ 2), не дивлячись на відповідне рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007року фактично позбавлено ряд громадян права на пільги, компенсації, допомоги, що обмежує конституційні права громадян на соціальний захист. У Конституції України Україну проголошено демократичною, соціальною, правовою державою (стаття 1), визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (стаття 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22). Внаслідок зупинення на певний час дії чинних законів України, якими встановлено пільги, компенсації чи інші форми соціальних гарантій, відбувається фактичне зниження життєвого рівня громадян, який не може бути нижчим від встановленого законом прожиткового мінімуму (частина третя статті 46 Конституції України) , та порушується гарантоване у статті 48 Конституції України право кожного на достатній життєвий рівень.

А відповідно до частини третьої статті 22, статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.

Очевидно, що назріла реформа всієї системи соціального захисту. Адже діяльність владних структур має бути спрямована на підвищення рівня життя громадян, адресну підтримку соціальне незахищених категорій. Як пріоритетні напрямки державної політики визначені - забезпечення соціального спрямування державного бюджету, соціальних гарантій та соціального захисту населення.

2. Соціальний захист передбачає забезпечення певного рівня добробуту. Сфера дії соціального захисту обмежується безпосередньо сім'єю та особою, їхнім добробутом. На сьогодні однією з найгостріших проблем в Україні є проблема подолання бідності. За певними оцінками, до категорії бідних у 2007р. в Україні належало 27,8% населення (13,7 млн. чол.). Протягом 2009р. тенденції рівня життя та поширення бідності майже не змінилися. Рівень бідності у 2009 р. становив 26,7%. Соціальне страхування виконує як відновлювально-компенсаційну, так і охоронно-попереджувальну функцію. Основним призначенням державних цільових фондів є забезпечення соціального захисту населення шляхом виплат пенсій, субсидій, фінансування інфраструктури, а також фінансування природоохоронних заходів та сприяння розвиткові національного виробника шляхом розміщення мобілізованих до фондів ресурсів у національну економіку (у тому числі шляхом фінансування, кредитування, надання субсидій).

3. Соціальні гарантії мають здійснюватися за трьома основними напрямами. Перший полягає в тому, що держава повинна гарантувати кожному громадянинові, зайнятому трудовою діяльністю, нормальний рівень добробуту через мінімальний рівень заробітної плати, її індексацію, помірні податки і невтручання у підприємницьку діяльність.

Другий напрям -- це задоволення пріоритетних потреб суспільства, які держава не може довірити кожному громадянину особисто. Третій напрям має на меті вирівнювання рівнів життя окремих груп населення, недостатня забезпеченість яких пов'язана переважно з причинами, що не залежать від їхніх трудових зусиль.

4. В Ємільчинському районі діє розгалужена система соціальної допомоги малозабезпеченим верствам населення, а саме: одиноким непрацездатним, інвалідам. Проте підвищення добробуту громадян, інші аспекти забезпечення життєвих стандартів усе ж таки залишаються одними з найгостріших соціальних проблем.

Соціальну політику у Ємільчинському районі безпосередньо реалізовує Управління праці та соціального захисту населення, а методичне забезпечення здійснює Головне управління праці та соціального захисту населення Житомирської облдержадміністрації.

5. Фінансова діяльність Управління праці та соціального захисту населення Ємільчинської райдержадміністрації в Житомирській області становить систему грошових відносин у процесі утворення, розподілу та використання коштів різних фондів. Фінанси установи насамперед мають забезпечити грошовими ресурсами безперервний виробничий процес через своєчасну і повну сплату необхідних для установи засобів функціонування.

Виділені кошти Управлінню праці та соціального захисту населення Ємільчинської райдержадміністрації використовувалися за цільовим призначенням згідно затвердженого кошторису.

6. Фінансування соціального забезпечення населення в Ємільчинському районі здійснюється з державного та місцевого бюджетів, а розподілення коштів йде через Управління праці та соціального захисту населення Ємільчинської райдержадміністрації. У 2009 р. в порівнянні з 2007 р. збільшилися у 4,7 рази і надійшли у повному обсязі.

Разом з тим, очевидно і те, що система соціальних виплат потребує вдосконалення, а саме модернізації самої системи соціальних виплат, яка має базуватися на ефективності використання бюджетних ресурсів та на посиленні адресності соціальної підтримки окремих груп населення, для чого потрібно запровадити:

1) готівкову форму надання населенню субсидій та пільг;

2) адресне спрямування підтримки сім'ї;

3) економічно обґрунтовані критерії визначення права на отримання державної соціальної допомоги, пільг;

4) широке інформування громадян про їх права щодо соціального захисту;

5) прийом громадян за принципом «єдиного вікна» щоб підвищити ефективність роботи спеціалістів управління праці.

6) створення інформаційної бази про отримувачів соціальної допомоги;

7) має бути сформована єдина база даних про отримувачів державної соціальної допомоги та осіб, які мають право на пільги, інтегрована з базами даних Пенсійного фонду України, Державної податкової адміністрації, державної служби зайнятості, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, органами реєстрації актів цивільного стану;

8) з метою реалізації вищезазначених завдань УПСЗН Ємільчинської РДА потрібно: - належним чином дбати про добір кадрів, а також підготовку та перепідготовку кадрів. Адже ефективна робота спеціалістів управління праці та соціального захисту населення залежить від їх трудового потенціалу.

Для чого в кошторисі витрат передбачити кошти на підвищення кваліфікації працівників. За підрахунками, у 2010 р. таких коштів необхідно на суму 7260 грн.

- забезпечити всіх працівників сучасною комп'ютерною технікою;

- відкрити громадську приймальню за принципом «єдиного вікна» з єдиною технологією прийому громадян. Для функціонування цієї приймальної необхідні також кошти для придбання комп'ютерної техніки, на ремонт та купівлю господарського інвентаря в сумі 20395,00 грн.

На наш погляд, саме такий системний підхід забезпечить належне планування всіх соціальних виплат та ефективне використання бюджетних коштів.

Список використаної літератури

1. Конституція України: 28 черв. 1996року.-К:Україна, 1996.

2. Бюджетний кодекс України: Закон України від 21.06.2001р. №2542-111// Інфодикс «Законодавство України».

3. Сімейний кодекс України: Закон України від 10.01.2002р.//Урядовий кур'єр, 6 березня 2002р.- №44.

4. Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до де яких законодавчих актів України: Закон України від 28.12.2007р. №107 -VI //Урядовий кур'єр.-2007.- №247.

5. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21.05.1997р. №280/97-ВР.//Голос України.-1997.-№102.

6. Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування: Закон України від 03.07.1997р. №423 -97-ВР// Відомості Верховної Ради України-1997.

7. Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття: Закон України від 02.03.2000р. №153-111// Відомості Верховної Ради України.-2000.-№7

8. Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності: Закон України від 23.09.1999р. №1556-ІІІ // Інфодиск «Законодавство України».

9. Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року N 16/98-ВР // Відомості Верховної Ради України.- 1998.- № 23.

10. Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні: Закон України від 21 березня 1991 року N 875-XII //Відомості Верховної Ради України 1991.- №21.

11. Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні: Закон України від 16 грудня 1993 року N3721-XII // Відомості Верховної Ради України 1994.- № 4.

12. Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: Закон України 28 лютого 1991 року N 796-XII //Відомості Верховної Ради України.- 1991.- N 16.

13. Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту: Закон України від 22 жовтня 1993 року N 3551-XII //Відомості Верховної Ради України - 1993.- N45.

14. Про державну допомогу сім'ям з дітьми: Закон України від 21.11.92 N2811-XII //Відомості Верховної Ради України.// 1993.// N 5.- С.21.

15. Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-иріт та дітей, позбавлених батьківського піклування: Закон України від 13 січня 2005 року N2342-IV // Інфодиск «Законодавство України» .

16. Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства і дітям інвалідам: Закон України від 16. 01. 2000 року N2109-III // Інфодиск «Законодавство України».

17. Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію та інвалідам: Закон України від 18. 05. 2004 року N1727-IV // Інфодиск «Законодавство України».

18. Про соціальні послуги: Закон України від 19. 06. 2003 року N966 // Інфодиск «Законодавство України».

19. Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям: Закон України від 01. 06. 2000 року N1768-III // Інфодиск «Законодавство України».

20. Про соціальний захист дітей війни: Закон України від 01. 06. 2005 року N1768-III //Відомості Верховної Ради України.-2005.- N4.-С.94.

21. Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої) Закон України// Відомості ВРУ.-2006.- №43.- С.418.

22. Про внесення змін до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми" щодо виплати допомоги при народженні дитини»: Закон України // Відомості ВРУ (ВВР).- 2010.-N8.- С. 53

23. Про внесення змін до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям" :Закон України // Відомості ВРУ (ВВР).- 2009.- N 16.- С.222.

24. Про основні напрями вдосконалення системи соціальних виплат: Указ Президента України від 10 травня 2006 року №359/2006// Інфодиск «Законодавство України».

25. Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива:Постанова Кабінету Міністрів України від 21жовтня 1995р.N 48 //Інфодиск «Законодавство України».

26. Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програмам соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету: Постанова Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. N 256 //Інфодиск Законодавство України».

27. Положення про Державне Казначейство України:Постанова Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005р. №1232//Інфодиск «Законодавство України».

28. Про поліпшення матеріального забезпечення окремих категорій населення: Постанова Кабінету Міністрів України від 03 травня 2007р.N1232//Інфодиск «Законодавство України».

29. Про порядок надання одноразової грошової допомоги непрацюючиммалозабезпеченим особам: Постанова Кабінету Міністрів України від 11січня 2004р.№147//Інфодиск «Законодавство України».

30. Деякі питання надання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сімям: Постанова Кабінету Міністрів України від 21серпня2004р.N1091// Інфодиск «Законодавство України».

31. Про затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сімям: Постанова Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003р.N250// Інфодиск «Законодавство України».