В цілому ж доцільно відмітити, що значно зросла дебіторська заборгованість УПСЗН Ємільчинської райдержадміністрації (у 14раз), яка становить у структурі активів 2009 року 66,47% .

Для оцінки джерел формування майна підприємства розглянемо склад і структуру пасивів установи за даними таблиці 2.4.

Таблиця 2.4

Склад і структура пасивів УПСЗН Ємільчинської райдержадміністрації

Пасиви	2007 р.	2008 р.	2009 р.
	грн.	%	грн.	%	грн.	%
1.Власний капітал:
Фонд у необоротних активах	84109,07	79,58	71752,65	74,50	42600,65	30,90
Результати виконання кошторису за загальним фондом	21711,95	20,52	24740,44	25,5	95108,92	69,10
2.Зобов'язання:
Кредиторська заборгованість, в т.ч.
Розрахунки за спеціальними видами платежів		-			-
3.Доходи:	-
Держбюджету
Місцевого бюджету	105821,02		-	-	-
Баланс	105821,02	100	96493,09	100	137709,57	100

Основу власного капіталу установи складає фонд у необоротних активах: 84109 грн. у 2007 році та 42600 грн. у 2009. Позитивно, що кредиторська заборгованість відсутня, та поліпшився результат виконання кошторису за загальним фондом .

Таким чином, основним завданням Управління праці та соціального захисту населення є реалізація державних програм соціального захисту громадян, удосконалення його форм та методів. Цими питаннями опікуються 46 працівників з річним фондом заробітної плати 1044279 грн.

2.2 Порядок фінансування заходів з соціального захисту населення Ємільчинського району

Відповідно до Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік” пільги, компенсації і гарантії, на які згідно із законами України мають право окремі категорії працівників бюджетних установ, військовослужбовці та особи рядового і начальницького складу (далі-пільговики), щодо знижки плати за користування житлом (квартирної плати), паливом, телефоном та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична та теплова енергія), безоплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту (за винятком таксі) та автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських маршрутів надаються у разі, якщо зазначені працівники мають право на податкову соціальну пільгу.

Пільги, компенсації і гарантії, на які мають право пільговики (далі -- пільги), надаються шляхом відшкодування пільговику передбаченої законодавством частини фактичних витрат за користування житлом (квартирної плати), паливом, телефоном, комунальними послугами та за проїзд.

Відшкодування зазначених витрат провадиться щомісяця або раз на квартал за рішенням керівника установи.

Видатки на відшкодування витрат за надані пільговику послуги здійснюються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання цих установ.

До членів сім'ї пільговика належать такі, що проживають разом з ним, -- дружина (чоловік), їхні неповнолітні діти (до 18 років); неодружені повнолітні діти, визнані інвалідами з дитинства 1 та 2 групи або інвалідами 1 групи; особа, яка проживає разом з інвалідом війни 1 групи та доглядає за ним, за умови, що інвалід війни не перебуває у шлюбі; непрацездатні батьки; особа, яка знаходиться під опікою або піклуванням пільговика та проживає разом з ним.

Для відшкодування фактичних витрат пільговик подає в бухгалтерію установи копії квитанцій про оплату за користування житлом (квартирну плату), паливом, телефоном і за комунальні послуги у строк, за який здійснюється відшкодування , а також довідку про склад сім'ї (раз на рік).

Для нарахування грошового еквівалента вартості послуг можуть використовуватися відомості у вигляді списків, довідок, даних на електронних носіях інформації, одержаних від житлово-експлуатаційних та інших підприємств і організацій, які надають послуги.

При наданні пільг враховуються доходи за місяць (квартал), за який проводиться відшкодування.

До складу грошових доходів пільговика включається:

1) нарахована заробітна плата, у тому числі:

· за роботу в надурочний час, святкові, неробочі та вихідні дні;

· надбавки та доплати всіх видів;

· підвищення розміру посадових окладів громадян, які працювали або працюють на територіях радіоактивного забруднення;

· премії, встановлені за системами оплати праці в установі незалежно від періодичності та джерел їх виплати (включаються пропорційно), крім одноразових за особливі заслуги;

· інші грошові виплати, які мають системний характер (польове забезпечення, доплати за роз'їзний та пересувний характер роботи тощо, крім відшкодування витрат на відрядження);

· суми індексації грошових доходів населення та компенсації за втрату частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати (на час нарахувань);

· допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю;

· матеріальна допомога;

2) грошове забезпечення військовослужбовців, крім військо-вослужбовців строкової служби;

3) пенсії.

Грошовий еквівалент наданих пільг, компенсацій виплачується пільговику установою разом з іншими щомісячними виплатами (заробітна плата, грошове забезпечення, надбавки, премії, матеріальна винагорода тощо). Разом з тим Конституційний Суд України 9 липня 2007 року своїм рішенням визнав таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 36, Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік": за якою "пільги, компенсації і гарантії, на які згідно із законами України мають право окремі категорії працівників бюджетних установ, військовослужбовці та особи рядового і начальницького складу, щодо знижки плати за користування житлом (квартирної плати), паливом, телефоном та плати за комунальні послуги (водопостачання, водовідведення, газ, електрична та теплова енергія), безоплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту (за винятком таксі) та автомобільним транспортом загального користування у сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських маршрутів надаються у разі, якщо зазначені працівники мають право на податкову соціальну пільгу. Розмір наданих пільг у грошовому еквіваленті разом із грошовими доходами зазначених працівників не повинен перевищувати величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу".

Аналогічне рішення Конституційного Суду України було прийняте і у 2008 році щодо неконституційності окремих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», які обмежували право громадян на пільги та соціальні виплати.

Установи організовують облік, систематизацію та зберігання інформації щодо пільговиків, розраховують суми щомісячних виплат за отримані пільговиками послуги та виплачують їх разом з іншими щомісячними виплатами, запроваджують відповідний бухгалтерський облік і фінансову звітність згідно із законодавством, надають пільговикам консультації щодо умов отримання грошового еквівалента вартості пільг, визначених відповідно до цього Порядку.

Також, пільги надаються працівникам культури, педагогічним працівникам, які працюють у сільській місцевості і селищах міського типу, медичним та фармацевтичним працівникам, які проживають в сільській місцевості, виходячи з фактичних витрат в межах 21 кв. м на опалення та користування житлом та на освітлення -- 30 кВт.год. на місяць за рахунок субвенції з державного бюджету на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати, вивезення побутового сміття та рідких нечистот. Пільги зазначеній категорії працівників на оплату твердого палива за рахунок названої субвенції у поточному році не надаються.

Право педагогів, медпрацівників та фармацевтів, працівників культури на отримання пільгових послуг підтверджують бюджетні установи у формі довідки про те, що особа працює у зазначеній установі, і має право на пільгові послуги згідно з відповідним законодавчим актом.

У разі отримання зазначеними категоріями громадян призначеної протягом року житлової субсидії пільги мають надаватися за умови перерахунку діючих субсидій з місяця, в якому громадяни звернулися за наданням пільг.

Пільги на безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту (за винятком таксі), автомобільним транспортом загального користування (за винятком таксі) в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських маршрутів надаються незалежно від місця проживання осіб, яким надані пільги. Пільги на проїзд залізничним, водним, повітряним, міжміським автомобільним транспортом можуть надаватися на території інших держав, якщо укладено відповідні міждержавні договори (угоди).

Всім Інвалідам, надається право на пільгове забезпечення автомобільним транспортом.

Першочергове обслуговування учасників бойових дій, учасників війни, осіб, на яких поширюється чинність зазначеного Закону, підприємствами, установами й організаціями служби побуту, громадського харчування, торгівлі, житлово-комунального господарства, міжміського транспорту, а також у лікувально-профілактичних закладах, аптеках здійснюється незалежно від форми власності. Інваліди війни та особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, обслуговуються цими закладами позачергово.

Пільга на позачергове влаштування до закладів соціального захисту населення, а також на обслуговування службами соціального захисту населення вдома надається за висновками медичних закладів особам, які потребують постійного стороннього догляду.

У разі неможливості здійснення такого обслуговування їм відшкодовуються витрати, пов'язані з доглядом. Рішення про відшкодування витрат приймають районні (міські) відділи соціального захисту населення.

Для призначення відшкодування таких витрат до відділу соціального захисту населення за місцем проживання подаються:

· заява;

· довідка, видана житлово-комунальною організацією, а в населених пунктах, де їх немає, -- відповідними Радами народних депутатів, про склад сім'ї та умови проживання заявника (за встановленою формою);

· висновок медичного закладу за місцем проживання про наявність медичних показань чи протипоказань (їх характер і тривалість) для влаштування до стаціонарного закладу відповідного профілю та взяття на обслуговування службами соціального захисту населення вдома.

Рішення про відшкодування зазначених витрат приймається у 15-денний термін з дня подання заінтересованою особою заяви з усіма необхідними документами. Розмір відшкодування становить до 25 відсотків посадового окладу соціального працівника.

Конкретні розміри відшкодування витрат встановлюються з урахуванням стану здоров'я особи, яка потребує догляду, обсягу соціального обслуговування та умов проживання (міська або сільська місцевість, наявність або відсутність комунально-побутових зручностей, транспортної мережі та ін.).

Виплата призначається на термін від 1 до 6 місяців і провадиться щомісячно органами соціального захисту населення за місцем проживання особи, яка потребує догляду.

У разі відмови такої особи у влаштуванні до закладів соціального захисту населення чи обслуговуванні службами соціального захисту населення вдома відшкодування витрат, пов'язаних з доглядом, не провадиться.

Конституція України гарантує кожному її громадянину право на соціальний захист та забезпечення рівня життя не нижчого за прожитковий мінімум, що встановлений законом. Це право гарантується системою загальнообов'язкового державного соціального страхування за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій на випадок неможливості громадянина отримувати дохід при втраті роботи або непрацездатності через хворобу, нещасний випадок, каліцтво, старість чи смерть годувальника. А також наданням соціальної допомоги за рахунок бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Державні допомоги, що надаються вразливим верствам населення, які незастраховані в системі загальнообов'язкового соціального страхування:

- незастрахованим особам в зв'язку з вагітністю та пологами;

- при народженні дитини;

- по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

- на поховання;

- осіб, які не мають права на пенсію та інвалідів;

- малозабезпеченим сім'ям і т.д.

Поняття соціальна допомога в Україні виникло не так давно: на початку 90-х років. Це пояснюється тим, що за радянських часів де-юре такого поняття як бідність не існувало, відтак, здавалося, що і допомагати не було потреби.

На сьогодні ж однією з найгостріших проблем нашого суспільства є бідність. Соціальна допомога - один з суттєвих механізмів сприяння подоланню бідності, яка покликана підтримати малозабезпечену сім'ю, що опинилася у скруті, та допомогти їй інтегруватися в суспільство.

Державна соціальна допомога сім'ям з дітьми надається органами праці та соціального захисту населення особам не застрахованим в системі загальнообов'язкового соціального страхування згідно Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

Державна допомога і зв'язку з вагітністю та пологами призначається вагітним жінкам, а саме:

- жінкам з числа військовослужбовців Збройних Сил, Прикордонних військ, Служби безпеки України, військ Цивільної оборони, інших військових формувань та з числа осіб командного і рядового складу органів внутрішніх справ;

- жінкам, звільненим у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації;

- жінкам, зареєстрованим в державній службі зайнятості як безробітні;

- непрацюючим жінкам.

Підставою для призначення даного виду допомоги є: заява матері;видана лікувально-профілактичним закладом довідка встановленого зразка; довідки відповідно до ситуації.

Одноразова допомога при народженні дитини надається одному з батьків, якщо звернення за призначенням надійшло не пізніше, ніж за 6 календарних місяців з дня народження дитини. Допомога виплачується починаючи з місяця, наступного за місяцем народження дитини, у розмірі, що дорівнює розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, із збільшенням суми, що виплачена у попередньому місяці на 2,2%. Сума виплати одноразової допомоги при народженні дитини дорівнює - 8 497,6 грн.

Особам, не застрахованим в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, одноразова допомога при народженні дитини призначається і виплачується органами праці та соціального захисту населення за місцем його проживання.

Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається одному з батьків дитини, усиновителю, бабі, діду, іншому родичу або опікуну, який фактично здійснює догляд за дитиною. Допомога призначається з дня звернення за її призначенням, але не раніше від дня, що настає після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами по день досягнення дитиною трьох років включно, або по день працевлаштування.

Допомога призначається у розмірі встановленого прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років, але не менш як 25% розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатної особи, з розрахунку на місяць.

При народженні двох і більше дітей допомога призначається на кожну дитину.

Для одержання допомоги в органи праці та соціального захисту населення за місцем проживання подаються документи:

- заява матері;

- копія свідоцтва про народження дитини;

- копія документа, що посвідчує особу;

- копія трудової книжки матері;

- довідка з місця проживання заявника, що разом з ним проживає дитина;

- довідки (відповідно до ситуації).

Допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням призначається особам, визначеним в установленому порядку опікунами чи піклувальниками дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав чи з інших причин залишилися без батьківської опіки.

Допомога призначається, якщо середньомісячний розмір одержуваних на дитину аліментів і пенсії за попередні шість календарних місяців не перевищує прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку.

Відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» право на допомогу на дітей одиноким матерям мають одинокі матері, якщо у свідоцтві про народженні дитини відсутній запис про батька дитини, або запис про батька проведено у встановленому порядку за вказівкою матері.

Допомога на дітей одиноким матерям призначається з місяця, в якому подано заяву з усіма необхідними документами, та виплачується щомісяця по місяць досягнення дитиною 16-річного віку (учнями - 18 річного) включно.

Державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам призначається відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам», інвалідам з дитинства 1 та 2 групи, непрацюючим інвалідам 3 групи та дітям-інвалідам віком до 18 років.

Державна соціальна допомога призначається:

- інвалідам з дитинства 1 групи - 100% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

- інвалідам з дитинства 2 групи - 70% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

- непрацюючим інвалідам з дитинства 3 групи - 50% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

- дітям-інвалідам віком до 16 років - 70% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

Для призначення допомоги слід подати в органи праці та соціального захисту населення за місцем постійного проживання інваліда заяву за формою, документ, що посвідчує особу, довідка з місця проживання.

Щомісячна грошова допомога малозабезпеченій особі на догляд за інвалідом 1 чи 2 групи внаслідок психічного розладу, з яким вона проживає, і якій, за висновком лікарської комісії медичного закладу, потребує постійного стороннього догляду, надається у грошовій формі, якщо середньомісячний сукупний дохід сім'ї є нижчим від прожиткового мінімуму для сім'ї. Допомога на догляд надається особі, яка зареєстрована або постійно проживає на одній житловій площі з інвалідом і здійснює догляд за ним. Допомога призначається відповідно до Закону України «Про психіатричну допомогу» із місяця звернення по допомогу.

Малозабезпечені сім'ї отримують державну соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям».

Цей вид допомоги сім'я отримує, якщо з поважних і незалежних від неї причин її середньомісячний сукупний дохід є нижчим від прожиткового мінімуму для сім'ї.

До складу сім'ї входять особи, які проживають спільно, пов'язані спільним побутом, а також мають взаємні права і обов'язки.

До стабілізації економічної ситуації в Україні розмір допомоги визначається з урахуванням рівня забезпечення прожиткового мінімуму.

Адресна соціальна допомога стає одним з основних інструментів подолання бідності. Це - допомога нужденним громадянам.

Субсидія є адресною безготівковою допомогою держави малозабезпеченим сім'ям на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу твердого та пічного побутового (рідкого) палива. Адресний характер допомоги означає, що вона призначається конкретній сім'ї за звертанням власника чи наймача житла від імені усіх приписаних там осіб. Допомога надається в безготівковому вигляді шляхом зменшення розміру зазначених вище платежів на утримання житла, решта платежу виплачується з місцевого бюджету. Головним критерієм для отримання субсидії є рівень доходів сім'ї по відношенню до вартості цих платежів в межах визначених нормативів споживання.

Житлові субсидії є допомога малозабезпеченим. Субсидія призначається в межах норм володіння чи користування загальною площею житла та нормативів користування комунальними послугами, які визначаються Урядом та місцевими органами виконавчої влади.

При цих же органах діють відділи (управління) субсидій, які приймають заяви та інші документи, розглядають їх. перевіряють наведені там відомості та приймають рішення про призначення допомоги. Відділи ведуть облік сум нарахованих субсидій та здійснюють розрахунки з підприємствами-постачальниками послуг за призначені субсидії, тобто відшкодовують підприємствам ті суми, що вони недоотримують від квартиронаймачів в результаті зниження платежів. Для цього в місцевих бюджетах передбачено спеціальні кошти. В усіх розрахунках та діях субсидії мають безготівкову форму.

Порядок призначення та надання населенню субсидій визначений положення № 848 від 21.10. 1995 р. «Про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива» Це Положення визначає умови призначення та порядок надання громадянам щомісячної адресної безготівкової субсидії для відшкодування витрат на оплату користування житлом або його утримання та комунальних послуг (водо-, тепло-, газопостачання, водовідведення, електроенергія, вивезення побутового сміття та рідких нечистот), а також один раз на рік субсидії готівкою на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива. Субсидія є безповоротною і її отримання не пов'язане і не тягне за собою зміни форми власності житла.

Право на отримання адресної безготівкової субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива (далі - субсидія) поширюється на громадян, які проживають у житлових приміщеннях (будинках) державного та громадського житлового фонду, в тому числі у гуртожитках, - на оплату користування житлом; приватного житлового фонду та фонду житлово-будівельних (житлових) кооперативів - на оплату утримання житла; житлового фонду незалежно від форм власності - на оплату комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива.

Субсидія на придбання твердого та рідкого пічного побутового палива призначається у разі, коли житлове приміщення не забезпечується електро-, тепло- або газопостачанням для опалення.

Якщо для опалення житлового приміщення одночасно використовується тверде та рідке пічне побутове паливо і природний газ, субсидія надається тільки на один вид палива. Призначення субсидій та контроль за їх цільовим використанням здійснюється відділом субсидій.

Субсидії призначаються за наявності різниці між розміром плати за житлово-комунальні послуги, скраплений газ, тверде та рідке пічне побутове паливо у межах норм споживання з урахуванням пільг, які надаються відповідно до чинного законодавства і обсягом визначеного Кабінетом Міністрів України обов'язкового відсотка платежу. При цьому норма володіння чи користування загальною площею житла та нормативи користування комунальними послугами встановлюються виходячи з 21 кв. метра на наймача і кожного зареєстрованого у житловому приміщенні (будинку) та додатково 10,5 кв. метра на всіх тут зареєстрованих, а для громадян, які проживають в однокімнатній квартирі, - на загальну площу незалежно від розміру квартири. У разі коли у житлових приміщеннях (будинках) зареєстровані і проживають тільки непрацюючі пенсіонери та інші непрацездатні громадяни, джерелом існування яких є лише доходи від особистого підсобного господарства, земельних ділянок, наданих для потреб городництва, сінокосіння і випасання худоби, пенсія та інші соціальні виплати, і середньомісячний сукупний дохід на одного зареєстрованого не перевищує вартісної величини межі малозабезпеченості, за рішеннями районних, районних у містах Києві і Севастополі державних адміністрацій та виконавчих органів міських і районних рад або утворених ними комісій можливе звільнення цих громадян від сплати визначеної частки витрат на оплату твердого та рідкого пічного побутового палива з одночасним відповідним зменшенням норми забезпечення цим паливом.

Субсидія не призначається, якщо:

1) у житлових приміщеннях (будинках) зареєстровані працездатні громадяни працездатного віку, що не працювали і не навчалися на денних відділеннях вищих та професійно-технічних навчальних закладів, час навчання в яких зараховується до трудового стажу, протягом трьох місяців, що передують місяцю звернення за призначенням субсидії (крім громадян, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку; громадян, які доглядають за дітьми і час догляду яких зараховується до трудового стажу; громадян, які доглядають за дітьми, що потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікувально-консультаційної комісії, але не більше ніж до досягнення ними шестирічного віку; громадян, які мають трьох і більше дітей віком до 16 років і зайняті доглядом за ними; громадян, які доглядають за інвалідами I групи або дітьми-інвалідами віком до 16 років, а також за особами, які досягли 80-річного віку), та не зареєстровані у службі зайнятості населення як такі, що шукають роботу;

2) уповноважений власник (співвласник) житла, наймач житла у державному та громадському житловому фонді, член житлово-будівельного кооперативу, власник (співвласник) житлового приміщення, на якого відкрито особовий рахунок, або будь-яка особа, що зареєстрована разом з ним у житловому приміщенні (будинку), здає за договором у найм або в оренду житлове приміщення (будинок);

3) уповноважений власник (співвласник) житла, наймач житла у державному та громадському житловому фонді, член житлово-будівельного кооперативу, власник (співвласник) житлового приміщення, на якого відкрито особовий рахунок, та особи, які зареєстровані разом з ним у житловому приміщенні (будинку), мають у своєму володінні (користуванні) чи володінні (користуванні) дружини (чоловіка, неповнолітніх дітей) у сукупності більше ніж одне житлове приміщення (будинок), загальна площа яких у сумі перевищує встановлені у пункті 4 цього Положення норми володіння чи користування загальною площею житла. У випадках придбання житлового приміщення (будинку) субсидія для відшкодування витрат на оплату користування житлом або його утримання та комунальних послуг (водо-, тепло-, газопостачання, водовідведення, електроенергія, вивезення побутового сміття та рідких нечистот), а також на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива призначається не раніше ніж через рік з місяця придбання;

Наявність (відсутність) у володінні осіб іншого житлового приміщення (будинку), а також транспортного засобу, самохідної машини або механізму декларується при поданні заяви про призначення субсидії.

Субсидія призначається уповноваженому власнику (співвласнику) житла, наймачу державного та громадського житлового фонду, членові житлово-будівельного (житлового) кооперативу, власнику (співвласнику) житлового приміщення, на якого відкрито особовий рахунок за місцем реєстрації. В окремих випадках на підставі рішень районних державних адміністрацій та виконавчих органів міських і районних рад або утворених ними комісій та актів обстеження матеріально-побутових умов сім'ї субсидія може призначатися іншій особі, зареєстрованій у житловому приміщенні (будинку), а також індивідуальним забудовникам, будинки яких не прийняті в експлуатацію, але вони сплачують вартість одержуваних житлово-комунальних послуг

У разі смерті особи на яку відкрито особовий рахунок, надання субсидії не припиняється за умови, що у житловому приміщенні (будинку) зареєстровані інші особи, яким нараховується плата за житлово-комунальні послуги. До встановлення права власності на житло у разі смерті уповноваженого власника (співвласника) житла, власника (співвласника) житлового приміщення, на якого було відкрито особовий рахунок, субсидія призначається одній із дієздатних осіб, яка на момент смерті власника житлового приміщення (будинку) була в ньому зареєстрована, а у разі, коли зареєстровані тільки недієздатні особи - одному з їх опікунів. Проте якщо протягом восьми місяців від дня відкриття спадщини не визначено в установленому порядку уповноваженого власника (співвласника) житла, власника (співвласника) житлового приміщення, надання субсидії припиняється. Якщо особа, що перебуває в шлюбі, проживає окремо від чоловіка (дружини) сама або з неповнолітніми дітьми, на яких не отримує аліментів (за рішенням суду або за домовленістю), і є уповноваженим власником, співвласником або наймачем житла, на якого (яку) відкрито особовий рахунок, субсидія призначається лише на норму володіння чи користування житловою площею без врахування додаткових 10,5 кв. метра на сім'ю. У разі коли у житлових приміщеннях (будинках) зареєстровані неповнолітні діти, які залишились без батьківської опіки (піклування), субсидія призначається за заявою опікуна (піклувальника) і розраховується виходячи з розміру пенсії у зв'язку з втратою годувальника та інших соціальних виплат, які отримує опікун (піклувальник) на підопічних дітей. Субсидія не призначається, якщо неповнолітні діти, маючи батьків, зареєстровані в житловому приміщенні (будинку) самі.

Право на отримання компенсаційних виплат: призначення і виплата компенсації за пільговий проїзд потерпілим 1-ї,2-ї категорії внаслідок аварії на ЧАЕС; призначення і виплата щорічної одноразової допомоги на оздоровлення згідно ст..48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи.”; нарахування та виплата компенсацій на чисті продукти харчування потерпілим 1-ї, 2-ї категорії внаслідок аварії на ЧАЕС; проведення нарахування та виплати компенсації в замін невикористаної путівки, потерпілим 1-ї категорії внаслідок аварії на ЧАЕС мають громадяни України, які згідно законодавства мають статус постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС, віднесені до категорій 1,2, здійснюється відділом на підставі поданих документів особисто заявником або опікуном (в разі втрати працездатності особи, яка має право на отримання компенсаційної виплати).

Таким особам надаються гарантовані державою компенсації та пільги:

- безплатне придбання ліків за рецептами лікарів;

- безплатне позачергове зубопротезування;

- виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності в розмірі 100% середньої заробітної плати незалежно від безперервного стажу роботи;

- позачергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов;

- плата за користування житлом ними та членами їх сімей в розмірі 50% квартирної плати тощо.

2.3 Аналіз стану фінансового забезпечення соціального захисту населення Ємільчинського району

Соціальна політика держави виходить із необхідності надання конкретної допомоги малозахищеним верствам і прошаркам населення: одиноким громадянам похилого віку, тим, що втратили здатність до самообслуговування, хворим, дітям тощо.

Робота щодо соціального захисту громадян в Ємільчинському районі проводиться управлінням праці та соціального захисту райдержадміністрації.

Пенсії та інші види соціальних виплат та допомог мають забезпечувати рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Проте, Конституційні гарантії соціального захисту населення до цьогочасу ще не діють у повному обсязі.

Саме тому діяльність владних структур спрямована на підвищення рівняжиття громадян, адресну підтримку соціально незахищених категорій. Якпріоритетні напрямки державної політики визначені - забезпечення соціального спрямування державного бюджету, соціальних гарантій та соціального захисту населення.

Протягом 2009 року відбулося поступове наближення основних державних мінімальних гарантій до прожиткового мінімуму.

Реалізується комплексна програма подолання бідності. І є свідчення проперші зрушення у цьому напрямку. Так, за 2009 рік рівень бідності знизився в порівнянні з відповідним періодом попереднього року на 0,1 в.п. і становив 27,8%, рівень крайньої бідності за цей же період знизився з 15,1% до 15,0%.

І хоча всі ці заходи щодо підвищення якості життя населення і забезпечення соціального захисту найуразливіших його верств посідають першочергове місце в програмі дій уряду, та на жаль, сьогодні держава ще не в змозі зробити економіку країни міцною, а народ заможним.

На обліку в органах соціального захисту на 1.01.2010 року перебуває 240 осіб які отримували допомогу по догляду за дитиною до 3 років, 500 осіб - допомогу як одинокій матері, 700 малозабезпечених сімей, що на 0,5% більше минулорічного, 300 інвалідів різних груп - одержувачів державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам (рис 2.1).

Рис. 2.1. Розподіл первинно визнаних інвалідами у 2009 році за групами інвалідності

Інвалідність була підтверджена у 98,9% осіб. Кожному шостому вона встановлена безтерміново.

Більшість людей з обмеженими фізичними можливостями у змозіпрацювати і приносити користь суспільству. Тому політика держави -допомогти кожному інвалідові, який спроможний трудитися і має на те бажання.

Органами соціального захисту населення проводиться певна робота попрацевлаштуванню інвалідів.

Із загальної чисельності інвалідів кожний третій бажає працювати наумовах скороченого робочого тижня, кожний четвертий - скороченого робочого дня, за тимчасовою трудовою угодою - 41,7%.

Для потреб одиноких престарілих та інвалідів в районі діє 1 будинок-інтернат. В цьому закладі на початок поточного року перебувало майже 500 осіб, половину з них складали жінки. Із загальної чисельності мешканцівбудинку-інтернату 150 осіб важкохворі.

Державна політика також спрямована на підтримку малозабезпеченихсімей. Нині кожна малозабезпечена родина, яка з поважних і незалежних від неї причин має малі доходи, може розраховувати на державну допомогу.

Так, у минулому році майже 700 малозабезпеченим сім'ям буланарахована державна соціальна допомога, що більше, ніж у 2007 році в 1,7 р. Середній розмір допомоги у 2008 році складав 91,18 гривні проти 71,65 гривні рік тому, у 2009 році - 330,72 грн. (рис 2.2.).

Рис. 2.2 Розподіл малозабезпечених сімей, які одержували допомогу у 2009 р., за кількістю дітей у сім'ї

Згідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу сім'ям здітьми" в 2009 році одержували допомогу майже 1000 осіб та сімей. Так, 240 жінок отримали допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами. Середній розмірдопомоги складав 650,02 грн. Близько 230 жінок отримали одноразовудопомогу при народженні дитини, середній розмір якої становив - 8390 гривень. Більше 230 осіб отримували щомісячну допомогу по догляду задитиною до досягнення нею трирічного віку, середній розмір допомоги - 103,45грн. Майже 700 сімей одержували місячну допомогу, якмалозабезпечені сім'ї з дітьми, кожна друга сім'я отримувала допомогуповторно. Середній розмір допомоги для сім'ї з однією дитиною становив -71,61 грн., з двома дітьми - 106,96 грн., з трьома - 383,16 грн., з чотирма табільше дітьми - 732,28 грн.

Однією з найдієвіших програм соціальної підтримки малозахищенихверств населення є програма житлових субсидій. Впродовж 2009 року субсидії на відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг таелектроенергії призначені 2000 сімей, або 91,9% від загальної кількостітих, які звернулись за їх отриманням. Загальна сума призначених за 2009 ріксубсидій становила 404,0 тис. грн. (рис 2.3).

2007 2008 2009

Рис. 2.3 Призначення субсидій у Ємільчинському районі за 2007-2009 рр., тис. грн.

Наведені дані свідчать, що в районі діє розгалужена система соціальноїдопомоги малозабезпеченим верствам населення, а саме: одинокимнепрацездатним, інвалідам. Проте підвищення добробуту громадян, іншіаспекти забезпечення життєвих стандартів все ж таки залишаються одними знайгостріших соціальних проблем.

На даному етапі роботи проаналізуємо сучасний стан соціальногозабезпечення населення в Ємільчинському районі за три роки.

Фінансування соціального забезпечення населення в Ємільчинськомурайоні здійснюється з державного та місцевого бюджетів, а розподілкоштів йде через Управління праці та соціального захисту населенняЄмільчинської райдержадміністрації.

На рис. 2.4 наведено співвідношення коштів, що надійшли здержавного та місцевого бюджетів за 2009 р.

Рис. 2.4. Співвідношення коштів, що надійшли з державного та місцевого бюджетів за 2009р.

З представленого рис.2.4 видно, що асигнування в основному надходять з місцевого бюджету.

Витрати бюджетних коштів здійснюються за кошторисами.

В кошторисах наводяться дані призначень видатків Управління праці та соціального захисту населення Ємільчинського району на надання соціального захисту населення.

Співвідношення коштів, що надійшли з державного та місцевого бюджетів за три останні роки наведемо в табл. 2.5 та рис.2.5.

Таблиця 2.5

Співвідношення коштів, що надійшли з державного та місцевого бюджетів в Ємільчинському районі 2007-2009 рр.

Види	2007р.	2008р.	2009р.	2009р. у % до 2007р.
Загальний бюджет, грн.	225983	374073	513997	2,3р.
Місцевий бюджет, грн.	1256329	2617560	6389041	5,1р.
Всього	482312	2991633	6903038	4,7р.



Як видно з даної табл.2.5 та рис.2.5 асигнування в основному надходять з місцевого бюджету та в порівнянні із 2007 роком зросли в 4,7рази Сума асигнувань з загального бюджету у 2009р. зросла в 2,3 рази в порівнянні із 2007 р., місцевого в 5,1 рази.

Витрати бюджетних коштів здійснюються за кошторисами, в яких наводяться дані кошторисних призначень видатків Управління праці та соціального захисту населення Ємільчинського району на надання соціального захисту населення.

Видатки на виплати населенню на покриття витрат по оплаті ЖКП зменшилися із 947800 грн.- у 2007р. до 403995 грн.- 2009р. і становить 42,6%

Проведемо аналіз видатків на покриття пільг та компенсаційних виплат пов`язаних з аварією на ЧАЕС згідно таблиці 2.7

Таблиця 2.6

Видатки на пільги та компенсаційні виплати пов'язані з аварією на ЧАЕС Управління праці та соціального захисту населення Ємільчинського району за 2007-2009 рр.

Показники	2007р. (грн.)	2008 р.(грн.)	2009р. (грн.)	2009р.у % до 2007р.
Пільги ветеранам війни	896399	868206	770766	85,98%
Компенсаційні виплати на пільговий проїзд автомобільним транспортом	571844	546036	379704	66,40%
Пільги громадянам, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС	1286083	3031736	2994263	2,3р.
Пільги ветеранам військової служби	38959	34397	33295	85,46%
Пільги, що надаються населенню (крім ветеранів війни) на оплату ЖКП і газу	74842	292205	552567	7,4р.,
Компенсація сім'ям з дітьми та видатки на безплатне харчування дітей, які постраждали внаслідок катастрофи на ЧАЕС	6270498	2810112	2999190	47,83%
Щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва	1672634	2354525	2391737	142,99%

Як видно із табл. 2.7 видатки на пільги та компенсаційні виплати пов'язані із аварією на ЧАЕС зменшилися із 13630134 грн. у 2007р., до 11537022 грн. у 2009р. тобто на 15,36%.

Видатки у 2009 р. в порівнянні із 2007р., зменшилися на пільги ветеранам війни на 14%, на компенсаційні виплати на пільговий проїзд автомобільним транспортом окремим категоріям громадян на 33,6%; на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок ЧАЕС - на 80,32% на пільги ветеранам військової служби на 14,54%; на компенсацію сім'ям з дітьми та видатки на безплатне харчування дітей, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи - на 52,17%; Разом з тим видатки бюджету у 2009 році в порівнянні з 2007 року збільшилися на щомісячну грошову допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва - на 43%; на пільги громадянам, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС у 2,3 рази, на медичне обслуговування на 2,6%, на пільги, що надаються населенню (крім ветеранів війни) на оплату ЖКП і природного газу у 7,4 рази.



Рис. 2.6. Субсидії і трансфери, що надійшли до Управління праці та соціального захисту населення Ємільчинського району за 2007-2009 рр. за їх загальною кількістю надходження та витрачання

Розглянемо субсидії і трансфери, що надійшли до управління праці та соціального захисту населення Ємільчинського району за 2007-2009 рр. за їх загальною кількістю надходження та витрачання на рис. 2.6

Даний рисунок ще раз підтверджує те, що фінансування соціального захисту населення Ємільчинського району за 2007-2009 рр. значно збільшилось у кількісному виразі, у 2009 році - зменшилась, але асигнування забезпечують потреби району.

Отже, можна зробити висновки про позитивні зрушення у Ємільчинському районі, щодо надання соціальних пільг та гарантій населенню.

Розділ 3. Удосконалення системи соціального забезпечення населення в Україні

3.1 Зарубіжний досвід соціального захисту населення та можливість його використання в умовах України

В різних державах у поняття соціальної політики, соціального захисту вкладається різний зміст й компетенції державних органів в цій галузі є суттєво різними. Узагальнюючи можна, на нашу думку, стверджувати, що всі вони відрізняються ступенем розподілу відповідальності за долю людини між суспільством і самою людиною. В одному випадку держава бере на себе максимальну відповідальність за долю своїх громадян, в іншому ця відповідальність найбільшою мірою лежить на людині. Питання щодо найкращої системи є, мабуть, доволі схоластичним, оскільки в кожній країні вони складалися історично в силу не лише економічних причин, а й під впливом безлічі інших чинників - політичних, психологічних, національних та інших.

Як засвідчує практика, з кінця ХХ століття в країнах-учасницях ЄС сутністю соціального діалогу остаточно стало створення умов для „форуму”, на якому мають здійснюватися переговори в інтересах всіх його учасників. У наукових дослідженнях це визначалось як „складова частина загальносвітового процесу модернізації”. В ході такої модернізації відбувається ускладнення й диференціація соціальної системи, що сприяє формуванню громадянського суспільства.

Для всіх країн світу зайнятість у системі соціальних та економічних проблем посідає провідне місце і разом з показниками рівня життя виступає своєрідним індикатором соціальних процесів. І це не дивно, тому що для людини робота -- не тільки джерело доходу, а й можливість посісти певне місце в суспільстві.

У розбудові національної системи захисту прав і свобод громадян України важливе значення мають міжнародні правові стандарти, зарубіжний досвід удосконалення ринку праці та засобів забезпечення прав людини. Відповідно до статті 23 Загальної декларації прав людини, кожний громадянин має право на працю, вільний вибір роботи, справедливі та сприятливі умови праці, захист від безробіття, відповідну винагороду, яка забезпечує людині гідне існування її самої та сім'ї і яка, в разі необхідності, доповнюється іншими засобами соціального забезпечення.

Формування сучасного ринку праці в Україні неможливе без засвоєння загальноприйнятих у світі норм і стандартів трудових відносин, що зафіксовані в концепціях і рекомендаціях спеціалізованої установи ООН -- Міжнародної організації праці (МОП).

В Україні до початку ринкових перетворень панувала повна зайнятість, а безробіття не існувало. Це досягалося за рахунок низького рівня заробітної плати, невисокої продуктивності праці та неефективного використання робочого часу. Реструктуризація виробництва повністю змінює стан ринку праці, активізує вивільнення робочої сили та збільшує її плинність. Зменшення можливостей існуючих виробників зайняти вільну робочу силу не супроводжується паралельним розвитком нових виробництв.

Досвід багатьох країн свідчить, що проблеми зайнятості і безробіття і для них протягом десятиріч залишаються гострими. На вирішення цих питань направляється значний процент бюджету держав.

За останніми статистичними даними, рівень безробіття населення (за методологією МОП) у країнах Євросоюзу (27 країн) становить в Нідерландах- 3,4%, Австрії - 4,8%, Данії -6,0%, Болгарії - 6,8%, Румунії- 6,9%, Німеччині -- 7,5%, Великобританії -- 7,6%, Франції -- 9,5%,Угорщині -10,0%, Словаччині -12%, Бельгії--14,6%, Латвії 17,1%, Іспанії-- 18,0%.

Безробіття в США у жовтні 2009 року збільшилося до 10,2% - максимального рівня за 26 років - порівняно з 9,8% месяцем раніше

В Україні рівень безробіття в кінці 2009 року становив 8,8%.

Кількість безробітних у світі в 2009р. досягла рекордного рівня майже 212 млн. осіб. Цей показник демонструє безпрецедентне зростання з 2007 р., коли без роботи було зареєстровано 34 млн. осіб. [54]

Вирішення проблеми безробіття залежить, насамперед, від того, як вона розв'язується у державному масштабі. В цьому зв'язку можна навести відповідний досвід Франції, де передбачається запровадити нову програму 35-годинного робочого тижня замість 40-годинного. Зазначене нововведення протягом найближчих п'яти років забезпечить створення майже 1 мільйона робочих місць. Серйозною проблемою сучасного ринку праці Франції є безробіття серед молоді, яке сягає 28%. І все ж у Франції, за експертними оцінками, частка мешканців, які знаходяться за межею бідності, становить 8%. За американськими критеріями (з розрахунку 22 дол. на людину на день) кількість бідних у Франції становить 12%.

Чим вищий рівень споживання, тим більші вимоги люди пред'являють до умов праці. Але зниження якості життя призводить до того, що люди погоджуються працювати в умовах підвищеного ризику при мінімальній винагороді. Тому в ринкових умовах ефективним методом управління споживчим ризиком є соціальний захист (пенсії, виплати по лікарнянихлистках, надання адресної допомоги тощо), в тому числі соціальне страхування від економічного збитку через повну або часткову втрату працездатності та здоров'я.

Незайняті в народному господарстві потребують великих затрат. Наприклад, у Швеції до 2% валового національного продукту витрачається на фінансування програм зайнятості. Питома вага робочої сили, охопленої різними програмами зайнятості, коливається в межах 3--4%. Відкрите зареєстроване безробіття у країні рідко перевищує 3%. Такі показники є винятковими, що пов'язане із загальною орієнтацією економічної та соціальної політики. Заходи щодо створення робочих місць відіграють домінуючу роль у програмах ринку праці. Із загальної чисельності осіб, охоплених програмами, приблизно 3/4 припадає на програми створення нових робочих місць. Субсидії із зайнятості поширюються на інвалідів та інші категорії населення, яким важко отримати роботу на звичайному ринку праці.

В системі регулювання зайнятості у США важливим напрямом є формування попиту на робочу силу. Держава впливає на соціальну поведінку підприємців через системи економічних, адміністративних, законодавчих та організаційних заходів. Найпоширенішими є економічні заходи: надання кредитів для зменшення витрат виробництва, які пов'язані з наймом, підготовкою людей, що не працюють тривалий час.

У Великобританії політика зайнятості включає систему соціального забезпечення, організацію професійного навчання та працевлаштування, розповсюдження інформації про ринок праці, створення фондів страхування від безробіття, системи соціального забезпечення.

В країнах з розвинутою економікою має місце тісний зв'язок між динамікою виробництва й безробіттям. Це співвідношення ілюструє закон Оукена. Його сутність полягає у тому, що приріст реального обсягу ВНП на 2,5 % скорочує безробіття приблизно на 1% і, навпаки, скорочення реального обсягу ВНП на таку саму величину підвищує рівень безробіття на 1 %. Згідно із законом Оукена відбувається відставання обсягу ВНП у порівнянні з тим обсягом, якого суспільство змогло б досягти за своїх потенційних можливостей.

Світовий досвід показує, що тільки в розвинутих країнах суспільство може утримувати чисельність безробітних на рівні 5--7% економічно активного населення без шкоди для економічного розвитку і зниження соціальних гарантій. В Україні, де економіка перебуває у стані кризи, таких умов немає.

У зарубіжній практиці господарювання головним джерелом формування нових робочих місць і забезпечення зайнятості основної частини населення є підприємництво і, насамперед, малий бізнес. За даними зарубіжних і вітчизняних досліджень, малий бізнес забезпечує в розвинутих країнах 50-70% ВВП та до 60% нових робочих місць. Малі підприємства, які не мають потреби у великому стартовому капіталі з високими темпами його кругообороту, можуть швидко й ефективно розв'язувати проблеми створення нових робочих місць.

Важливим напрямом соціального захисту населення є подальший розвиток страхування на випадок безробіття. У країнах, де використовуються системи допомоги у зв'язку з безробіттям, можна виділити три підходи до розв'язання цих проблем: обов'язкове страхування від безробіття, яке охоплює певні групи працівників; добровільне страхування; соціальну допомогу у зв'язку з безробіттям (фінансується із суспільних фондів (держбюджету), що залежить від наявності відповідних коштів, рівня доходів тих, хто звертається за допомогою.

У переважній більшості країн, де існують програми страхування на випадок безробіття, особи, які забезпечують себе роботою самостійно, не повинні охоплюватися системою соціального захисту від безробіття. Це пов'язано здебільшого з адміністративними труднощами, обліком цієї категорії осіб і збиранням внесків, визначенням рівня доходів тощо. З іншого боку, працівники, що мають стабільні робочі місця, можуть бути виключеними із системи соціального захисту.

На рівень безробіття впливає як характер економічної політики, так і методи регулювання ринку праці. Тому в офіційних документах МОП наголошується на необхідності прийняття урядами країн світу неординарних заходів до виправлення такого стану, зокрема: лібералізації торгівлі; розширення міжнародного співробітництва для стабілізації фінансових ринків, послаблення гостроти проблем платіжних балансів, зниження довгострокових дисконтних ставок; промислового розвитку, що орієнтований на експорт; зниження незароблених витрат, таких як податок на фонд заробітної плати і витрати на соціальне страхування, зниження плинності робочої сили і реформування систем заохочення зайнятості. Зазначені напрями не вичерпують усіх заходів впливу держави на ринок праці. Поряд з ними існує комплекс заходів непрямого регулювання: податкова, грошово-кредитна, амортизаційна політика, які також справляють певний вплив на ринок праці.

Узагальнюючи зарубіжний досвід удосконалення ринку праці та соціального захисту населення, потрібно зазначити, що для запровадження ринку праці та соціального захисту населення в Україні доцільно здійснити такі заходи:

-- розробку і впровадження цільової комплексної програми соціального захисту населення;

-- створення економічних умов для вільного переливу капіталу в соціальну сферу; поліпшення соціального захисту найменш захищених верств населення;

-- визначення галузей пріоритетного розвитку малого та середнього підприємництва з обов'язковими економічними пільгами;

-- розширення системи соціального страхування в усіх сферах та галузях, що забезпечує нормальні умови для життєдіяльності людини;

-- розробку на базі Європейської класифікації пропозицій до створення державної класифікації статусу зайнятості окремих категорій населення;