- допомогу в прибиранні приміщення, пранні білизни;

- організацію надання платних послуг через пункти побуту (хімчистка, прання білизни, ремонт одягу, взуття і побутової техніки, перукарські послуги тощо);

- оформлення документів на отримання субсидії по оплаті житлово-комунальних послуг, оплати платежів;

- читання преси, написання листів;

- допомогу в обробці придбаних ділянок (площа обробки присадибних ділянок визначається разом з місцевими органами виконавчої влади);

- оформлення документів на санаторно-курортне лікування, влаштування до будинку-інтернату для громадян похилого віку та інвалідів (пансіонату), психоневрологічного інтернату тощо;

- організацію надання різних видів протезно-ортопедичної допомоги, забезпечення милицями, палицями, окулярами;

- оформлення замовлень та організацію контролю за своєчасним і якісним наданням послуг підприємствами торгівлі, громадського харчування, побуту, зв'язку, службами житлово-комунальними господарствами, закладами культури, колективними сільськогосподарськими підприємствами тощо;

- встановлення і підтримання зв'язків з підприємствами, установами, організаціями для надання шефської допомоги одиноким непрацездатним громадянам;

- створення умов для посильної праці + лікувально-трудової терапії вдома;

- вирішення за дорученням обслуговуваних громадян різних питань у державних та інших підприємствах, установах, організаціях, об'єднаннях громадян, контроль за наданням встановлених пільг;

- організацію відпочинку (відвідання лекцій, участь в екскурсіях, самодіяльних художніх колективах, гуртках і т. п.) проведення консультацій у спеціалістів з різних питань;

- інші послуги, що визначаються при індивідуальних обстеженнях матеріально-побутових умов проживання одиноких непрацездатних громадян.

Умови прийняття на обслуговування самотніх громадян похилого віку структурними підрозділами територіального центру визначаються положеннями про ці центри.

Право на першочергове влаштування до стаціонарного відділення мають ветерани війни, особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: І, ІІ, ІІІ категорії, ветерани праці, одинокі громадяни похилого віку.

Протипоказанням для прийняття на обслуговування територіальним центром є наявність у громадян інфекційних, онкологічних захворювань ІV клінічної групи, СНІДу, захворювань на наркоманію, алкоголізм, психологічних захворювань а виключенням неврозів, неврозоподібних станів при соматичних захворюваннях, легкого ступеня дебільність, інтелектуально-мнетичних розладів та судорожних синдромів різної етології без слабоумства і виражених змін особистості.

Обслуговування структурними підрозділами територіальних центрів припиняється у разі:

- коли інвалідові І, ІІ групи під час чергового переогляду встановлено ІІІ групу інвалідності (покращення стану здоров'я);

- встановлення наявності у непрацездатного громадянина працездатних дітей, які відповідно до чинного законодавства зобов'язані його доглядати, проживають в одному й тому ж населеному пункті або разом з ним і не мають поважних причин для звільнення від обов'язків щодо догляду за ним;

- переїзду на нове місце проживання при наявності в них житла, коштів на прожиття та можливості самообслуговування або родичів, які можуть утримувати одинокого і забезпечувати за ним необхідний догляд;

- за систематичне грубе порушення громадського порядку (вживання алкоголю, наркотичних та інших препаратів, сварки, бійки, непристойне відношення до обслуговуючого персоналу та ін.);

- виявлення протипоказань для обслуговування передбачених обставин згідно законодавства;

- у разі смерті.

В Рівненській області територіальний центр допомоги інвалідів, пенсіонерів та інших незахищених верств населення був створений у 1999 році при управління праці та соціального захисту населення, в кожному районі діє 20 територіальних центрів, якими обслуговуються 102,4 тисяч одиноких громадян. Через територіальні центри 54319 малозабезпеченим громадянам надано грошові допомоги на суму 2622,3 тис. грн., у вигляді гарячих обідів, продуктів харчування, медикаментів, промислових товарів тощо. При територіальних центрах діють 25 відділень соціальної допомоги вдома, 13 відділень соціально-побутової реабілітації, 12 відділень медико-соціальної реабілітації, 14 відділень надання натуральної допомоги.

З метою надання практичної матеріальної допомоги малозабезпеченим пенсіонерам, інвалідам, іншим громадянам відповідно до розпорядження голови облдержадміністрації від 20.04.1999 р. №265 створено обласний фонд “Допомога”.

Для організації надання натуральної допомоги залучаються підприємства, організації, установи, благодійні громадські організації, релігійні конфесії, окремі громадяни.

З метою привернення уваги до проблем людей похилого віку, інвалідів, одиноких непрацездатних громадян упродовж трьох останніх років в області проводиться комплекс доброчинних заходів, спрямованих на адресну підтримку пенсіонерів, інвалідів, багатодітних сімей та інших соціально незахищених категорій громадян. Зокрема, активізована робота з проведення Всеукраїнської благодійної акції “Милосердя”, в ході якої на спеціальні рахунки установ соціального захисту населення надійшло 1680,1 тисяч грн.., натуральної допомоги у вигляді одягу, взуття, білизни тощо. 22361 малозабезпечених громадян отримали грошову допомогу від підприємств, установ, благодійних організацій на загальну суму 747,1 тис. грн..

Відповідно до розпорядження голови облдержадміністрації створено Рівненський обласний центр соціальної, медичної, професійної реабілітації інвалідів та інших найбільш незахищених верств населення, санаторію-профілакторію “Над Горинню”.

Крім інтернатних установ і територіальних центрів в Україні в організації соціального захисту населення чільне місце займає благодійна діяльність.

Благодійною визначають діяльність фізичних та юридичних осіб, спрямовану на надання матеріальної та фінансової допомоги, а також різних послуг особам, які потребують соціальної допомоги і соціального захисту.

Благодійну діяльність здійснюють на підставі законності, гласності, доброчинності та самоврядування.

Благодійні організації в Україні створюються та існують за міжнародним, всеукраїнським та місцевим статусом. До перших належать ті, діяльність яких поширюється на територію кількох держав, до всеукраїнських - такі, сфера впливу яких охоплює нашу країну, до місцевих - організації, які працюють у регіоні, відповідних адміністративно-територіальних одиницях. Територія діяльності визначається благодійною організацією самостійно.

За видами благодійні організації (фонди) можуть бути державними, державно-громадськими, приватними, релігійними та ін. Вони підлягають обов'язковій державній реєстрації (легалізації). Легалізацію міжнародних і всеукраїнських благодійних організацій здійснює Міністерство юстиції України, місцеві - відповідні державні адміністрації. У випадку державної реєстрації організація (фонд) набуває статусу юридичної особи.

В Україні на сьогоднішній день створено більше 400 різноманітних фондів, діяльність яких зокрема, спрямована на надання допомоги найнужденнішим верствам населення: пенсіонерам, інвалідам, дітям-сиротам, багатодітним сім'ям, малозабезпеченим і самотнім непрацездатним громадянам тощо.

За останні роки все більше розмаху набуває благочинна діяльність недержавних громадських організацій. Це пов'язано передусім із складним економічним становищем держави, а також з розшаруванням населення на багатих і бідних. Примітна ознака наших днів - все ширше включається у благочинну діяльність ділових кіл, комерційних структур.

У регіонах створено багато різних громадських об'єднань соціального спрямування: це національно-культурні товариства, релігійні громади, об'єднання воїнів-афганців, добровільні організації тощо. Вони мають свої засновницькі документи (Статут, Положення), в яких окреслені напрямки діяльності, структура, членство, права, обов'язки, джерела фінансування та інші питання. Найдавніше доброчинна громадська організація - це Товариство Червоного Хреста, яка в 1998 році відзначила своє 80-річчя.

Основні принципи діяльності цієї організації - утвердження високої моральності, ідей гуманізму, милосердя та миру, неупередженість, нейтральність, незалежність, добровільність, універсальність.

Відповідно до цих принципів Товариство допомагає немічним і знедоленим, допомагає людині зберегти гідність у найскрутнішому становищі, робить свій внесок у створення розгалуженої системи адресної соціальної допомоги.

Форми роботи Товариства - найрізноманітніші - від цільових комплексних програм гуманітарної допомоги до індивідуальної роботи із старими, немічними та інвалідами. Діє служба сестер милосердя, масовим залишається донорський рух, створена служба катастроф, та служба розшуку, яка займається з'ясуванням долі громадян, які постраждали під час збройних конфліктів і лиха.

По каналах Червоного Хреста в Україну надходять продукти харчування, медикаменти, різноманітне обладнання. Плідна інформаційно-виховна діяльність Товариства, масові заходи щодо утвердження здорового способу життя, людяності, злагоди, миру і добра.

Відділення Товариства займаються переважно соціально-медичною допомогою самотнім немічним людям похилого віку, біженцям. Товариство плідно співпрацює з установами та підприємствами соціального захисту населення. Так, разом з Фондом України соціального захисту інвалідів воно сприяє реабілітації цієї категорії населення.

Плідно діють і ради ветеранів воєн і праці, поширюється волонтерський рух, допомога “піонер-піонеру” та ін.

Варто ще зупинитися на благодійній діяльності релігійних конфесій. Віруючі, як свідчить історія, завжди були першими при допомозі тим, хто її потребує.

З великим задоволенням і почуттям глибокої подяки можна констатувати, що в багатьох регіонах країни плідна співпраця органів соціального захисту населення і релігійних конфесій дає прекрасні результати.

Майже кожен з будинків-інтернатів співпрацює з місцевими приходами, які проводять богослужіння в дні релігійних свят, виконують релігійні обряди при похованні підопічних.

Плідно співпрацюють з релігійними конфесіями на Львівщині, Івано-Франківщині, в Чернівецькій області. Йдеться про надання натуральної й грошової допомоги, гарячих обідів тощо.

Хотілося б відмітити, що серед релігійних організацій, які надають допомогу, церкви багатьох конфесій: православна й греко-католицька, римо-католицька і євангельські християни баптисти. Усіх поєднує бажання допомогти знедоленим людям.

На жаль, характерною рисою сьогоднішнього буття є широке коло осіб, що представляють найуразливіші прошарки суспільства. До них належать люди похилого віку, інваліди, хронічно хворі, жебраки. Зростання чисельності таких осіб несприятливо відбивається на суспільстві в цілому, завдаючи державі економічної, фізичної, моральної шкоди. Саме тому важливо усвідомити практичну цінність діяльності різних типів будинків-інтернатів і благодійництва як засобу соціальної реабілітації нужденних громадян. Бо саме завдяки милосердю та співчуттю відновлюється хвора тканина людських стосунків.

2. Законодавчі основи програми житлових субсидій та їх застосування у практичній діяльності

2.1 Основні принципи та структура Програми житлових субсидій

Програму житлових субсидій було введено в дію у 1995 році рішенням КМУ для допомоги малозабезпеченим родинам в оплаті житлово-комунальних послуг за новими підвищеними тарифами. Програма житлових субсидій стала важливим кроком у виконанні Концепції соціального забезпечення населення України, прийнятої ВРУ 21.12.1993 р., в якій наголошено: “В умовах ринкової економіки джерелом підвищення добробуту громадян має стати ефективна праця трудова активність та підприємницька ініціатива. Держава має забезпечити за рахунок бюджетних коштів лише мінімально гарантований рівень медичного, культурного і соціального обслуговування населення, і, насамперед, найменш соціально незахищених громадян.”

Починаючи з жовтня 1994 року, КМУ почав поетапно підвищувати тарифи на житлово-комунальні послуги до рівня повного відшкодування їхньої фактичної вартості. Підвищення тарифів вимагало забезпечення адекватного соціального захисту малозабезпечених родин.

До початку підвищення тарифів платежі населення покривали лише 4% собівартості послуг і, як правило, не перевищували 5% доходів споживачів. Решту - 96% - комунальним підприємствам відшкодовувала держава. Сьогодні населення відшкодовує 80% собівартості послуг. У 1994 році державні дотації організаціям - надавачам житлово-комунальних послуг складали 75% дефіциту державного бюджету, нині лише - 24%. Плата населення за житлово-комунальні послуги змінювалася у такій послідовності:

з 1.02.1995 р. - до 20% собівартості послуг

з 1.07.1995 р. - до 40% собівартості послуг

з 1.01.1995 р. - до 60% собівартості послуг

з 30.07.1996 р. - до 80% собівартості послуг.

Програму житлових субсидій було започатковано на виконання постанови КМ №89 від 4.02.1995р. “Про надання житлових субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг”. У травні 1995р. по всій Україні прийняли перших відвідувачів 756 відділів житлових субсидій, робота яких регулюється нормативними документами КМ України і Міністерства праці і соціальної політики.

Житлові субсидії є не грошовою формою родинам в оплаті утримання житла, гарячого і холодного водопостачання, газо-, теплопостачання, водовідведення і електроенергії, вивезення побутового сміття і рідких нечистот, а також у придбанні скрапленого газу, твердого та пічного побутового (рідкого) палива. Право на допомогу за програмою житлових субсидій має будь-яка родина, якщо її витрати на житло, комунальні послуги та паливо в межах встановлених норм користування і споживання перевищують 15% сукупного доходу.

Узгодження підвищення тарифів і надання цільової допомоги за програмою житлових субсидій дозволяє Уряду заощаджувати значні кошти. За оцінкою фахівців, в 1997 році розмір державних дотацій комунальним підприємствам скоротився на 3,97 млрд. гривень. В результаті бюджетні заощадження склали 2,5 млрд.грн.

Адміністративні витрати у Програмі житлових субсидій складають незначну частку загальної суми субсидій і заробітну плату їхнім працівникам дорівнює лише 1% від вартості цільової допомоги.

Уряд України прийняв рішення про підвищення тарифів і запровадження цільової допомоги малозабезпеченим родинам з кількох причин. По-перше, швидкими темпами зросла ціна на газ і нафту. У 1991 році Україна платила за 1000 м³ природного газу лише 8 грн. з 1996 р. Україна купляє газ за світовою ціною, тобто ? 170 грн. за 1000 м³.

Сьогодні нафта і газ складають понад половину вартості всього українського імпорту. На кожну гривню вироблених товарів і послуг Україна через неефективність виробництва і незадовільне енергозбереження витрачає газу в десятеро більше, ніж інші країни Європи. Україна мусить скоротити обсяги споживання нафти і газу в усіх сферах - у промисловості, в громадському і житловому секторах тощо.

Житлові субсидії є допомога малозабезпеченим, субсидія надається у вигляді знижки при оплаті житлово-комунальних послуг придбанні скрапленого газу, твердого, пічного (побутового) та рідкого палива.

Ця допомога має адресний характер - вона надається за особистим зверненням уповноваженого власника чи наймача житла конкретній сім'ї. Тут термін “сім'я” вживається в узагальненому значенні: усі приписані у житлі особи. Критерієм надання допомоги є рівень сімейних доходів. Якщо визначений КМУ відсоток сукупного сімейного доходу є недостатнім для оплати житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу та палива, сім'я має право на допомогу у вигляді житлової субсидії. Субсидія призначається у межах норм володіння чи користування загальною площею житла та нормативів користування комунальними послугами, які визначаються Урядом та місцевими органами виконавчої влади.

При цих же органах діють відділи управління субсидій, які приймають заяви та інші документи, розглядають її, перевіряють наведені там відомості та приймають рішення про призначення допомоги. Відділи ведуть облік сум нарахованих субсидій та здійснюють розрахунки з підприємствами постачальниками послуг за призначенні субсидії, тобто відшкодовують підприємствам ті суми, що вони недоотримають від квартиронаймачів в результаті зниження платежів. Для цього в місцевих бюджетах передбачені спеціальні кошти. В усіх розрахунках та діях субсидії мають безготівкову форму. За своєю суттю субсидії є безповоротною формою допомоги держави малозабезпеченим верствам населення. Цим вони відрізняються від інших форм допомоги, кредитів, позичок тощо - їх не треба повертати і вони не тягнуть інших зобов'язань крім регулярною оплати сім'єю своєї частки житлово-комунальних платежів. Субсидії включаються також і до сукупного оподаткованого доходу громадян.

Надання субсидії не пов'язане з формою власності житла. Оскільки вони не повинні повертатись державі, вона не є боргом і їх отримання не впливає на право власності громадян на житло.

Програму житлово-комунальних субсидій започатковано Постановою КМУ від 4.02.1995 р. №89 “Про надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг”. Цією постановою встановлено, що з 1.05.1995 р. сім'ї сплачують за житлово-комунальні послуги не більше встановленого КМУ відсотка їх середньомісячного сукупного доходу у межах норми володіння чи користування комунальними послугами. Для реалізації цього права необхідно оформити житлову субсидію з дотриманням усіх установлених норм та правил.

Пунктом 2 Постанови КМУ № 89 уряд АР Крим, облвиконкоми та Київські і Севастопольські міськвиконкоми були зобов'язані:

1. забезпечити створення відповідними виконавчими комітетами спеціальних служб для надання населенню субсидій на оплату житлово-комунальних послуг, скрапленого газу та твердого палива і організацію їх роботи. Разом з Міністерством соціального захисту населення Державним комітетом по житлово-комунальному господарству здійснювати координацію діяльності та методичне забезпечення цих служб;

2. змінювати тарифи на житлово-комунальні послуги, ціни на скраплений газ та тверде паливо тільки за умови одночасного впровадження заходів соціального захисту населення шляхом надання безготівкових субсидій для відшкодування на ці послуги.

На виконання цієї постанови перераховані вище органи влади видали відповідні розпорядження органам місцевої виконавчої влади, які своїми рішеннями створили такі служби у вигляді місцевих відділів чи управлінь житлово-комунальних субсидій. В більшості випадків їх було створено в системі органів місцевої виконавчої влади (виконкомів, держадміністрацій), в системі органів соціального захисту, а у деяких випадках - у подвійному підпорядкуванні щодо цих органів.

З метою координації діяльності та методичного забезпечення служб житлово-комунальних субсидій в АРК, в областях в містах Києві та Сімферополі було створено відповідні відділи які перебувають в структурі органів соціального захисту.

Таким чином було створено систему житлових субсидій, яка складається з трьох рівнів:

1. районні або міські (надалі місцеві) відділи або управління житлово-комунальних субсидій;

2. відділи управління субсидій Міністерства праці і соціального захисту населення АР Крим, управлінь соціального захисту обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій;

3. Міністерство праці та соціальної політики України, яке здійснює керівництво програмою.

Постановою КМУ №89 органам влади обласного рівня було надано право встановлювати конкретний відсоток плати сімей за житлово-комунальні послуги у межах визначеного КМУ відсотка їх середньомісячного сукупного доходу. Однак відповідно до Постанови КМ від 22. 09. 1997р. № 1050 це право має лише КМ. Зауважимо, щодо введення в дію постанови КМ №1050 зазначені органи могли встановлювати зменшений відсоток плати для сімей або окремих категорій громадян, які одержують субсидії.

Основним нормативним актом при наданні житлової субсидії побутового (рідкого) палива” Це Положення визначає умови призначення є “Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодовування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та пічного побутового (рідкого) палива” (надалі - Положення), останню редакцію якого було затверджено Постановою КМУ від 22.03.1997 р. №1050 “Про заходи щодо подальшого вдосконалення надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та пічного та порядок надання громадянам щомісячної адресної безготівкової субсидії для відшкодування витрат на оплату за користування житлом або його утримання та комунальні послуги (водо-, тепло-, газопостачання, водовідведення, електроенергії, вивезення побутового сміття та рідких нечистот), а також 1 раз на рік субсидії на придбання скрапленого газу, твердого та пічного побутового (рідкого) палива. Тут подано вичерпний перелік послуг, на які надається субсидія. На інші послуги - радіоточка, антена тощо - субсидія не призначається.

В доповнення до Постанови КМУ від 4.02. 1995 №89 та невиконання її першого пункту окремою Постановою КМУ від 19.04.1995 р.№295 “Про розмір витрат на оплату житлово-комунальних послуг” встановлено обов'язковий відсоток середньомісячного та річного сукупного доходу сім'ї, який вона зобов'язана сплачувати у випадку призначення субсидії, а саме: з 1.05.1995 р. за користування житлом, його утримання та оплату житлово-комунальних послуг (водо-, тепло-, газопостачання і водовідведення, вивезення побутового сміття та рідких нечистот) сім'ї мали сплачувати не більше 15% свого середньомісячного сукупного доходу.

Субсидія є адресною безготівковою допомогою держави малозабезпеченим сім'ям на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та пічного побутового (рідкого) палива. Адресний характер допомоги означає, що вона призначена конкретній сім'ї за зверненням власника чи наймача житла від імені усіх приписаних там осіб. Допомога надається в безготівковому вигляді шляхом зменшення розміру зазначених вище платежів на утримання житла, решта платежу виплачується з місцевого бюджету. Головним критерієм для отримання субсидій є рівень доходів сім'ї по відношенню до вартості цих платежів в межах визначення нормативів споживання.

Субсидія є безповоротною допомогою, як і інші форми соціальної допомоги. При її призначенні громадяни не беруть на себе зобов'язання щодо її повернення. Це принципово відрізняє субсидію від позик, кредитів, чи інших видів договірних зобов'язань, коли особа мусить повертати отримані на певних умовах кошти.

Субсидія призначається на такі види послуга та витрат:

- користування (для наймачів державного та громадського житлового фонду) чи утримання (для власників) житла;

- водопостачання;

- теплопостачання;

- газопостачання;

- електроенергія;

- вивезення побутового сміття і рідких нечистот;

- придбання твердого та пічного побутового (рідкого) палива.

Субсидія надається на усі види послуг, перераховані вище, за умови, що сім'я ними користується (на них нараховується плата). Зазначимо, що субсидія на придбання твердого та пічного побутового (рідкого) палива призначається лише в тому разі, коли житло не забезпечене тепло- або газопостачанням для опалення. В тому разі, коли для опалення житлового приміщення одночасно використовується тверде та пічне побутове (рідке) паливо і природний газ, субсидія надається тільки на один вид палива. Субсидія на придбання скрапленого газу для приготування їжі або опалення надається тільки в разі відсутності централізованого газопостачання. Інші види послуг - радіоточка, антена, плата за собак тощо - не підлягає субсидіюванню.

Право на отримання субсидії мають особи, які проживають у житлі будь-якої форми власності - державної, громадської, колективної чи приватної. Сюди належить житловий фонд місцевих рад, підприємств і організацій, творчих союзів, житлово-будівельних та житлових кооперативів, гуртожитки, приватизовані чи викуплені квартири, приватні будинки тощо.

Призначення субсидій здійснюється відділами чи управліннями субсидій районний, районних у містах Києві та Севастополі державно-комунальних адміністрацій та виконкомів місцевих рад. В сільській місцевості прийом заяв та передачу їх до відділів субсидій здійснюють особи, уповноважені виконавчими органами сільських чи селищних рад.

Головною умовою призначення субсидії є наявність різниці між розміром плати за житлово-комунальні послуги, скраплений газ та паливо (в межах норм володіння та користування загальною площею житла та нормативів користування комунальними послугами) і обсягом обов'язкового відсотка платежу, який зобов'язана оплачувати сім'я в разі призначення субсидії. Розмір цього відсотка встановлюється КМУ Постановою КМ № 119 від 4.02.1998р. його встановлено у розмірі 15% середньомісячного чи річного сукупного сімейного доходу - в залежності від того, на які види послуг призначена субсидія.

Зрозуміло, що держава не може надавати допомогу в необмежених розмірах. Загальна площа житла, на яку призначається субсидія також обмежується нормою володіння - для власників житла, чи користування - для наймачів житла. Це означає, що субсидія призначається на площу, яка не перевищує встановлених нормативів. При призначенні субсидії норму володіння чи користування загальною площею житла встановлено в розмірі 21 м² на кожного приписаного у житлі та додатковою 10,5 м² на всіх приписаних, а для осіб, які проживають в однокімнатній квартирі - на загальну площу незалежно від розміру квартири.

В окремих випадках, виходячи з конкретних обставин, що склалися в сім'ї, субсидії можуть призначатися на більшу, понаднормову площу житла. Це відбувається за рішенням відповідних державних адміністрацій та виконавчих органів місцевих рад, або комісій, які ними утворюються. Положення про ці комісії затверджують органи, які їх утворили. Призначення субсидій в цьому випадку відбувається за рахунок коштів, передбачених для надання субсидій.

Зазначимо, що такі рішення можуть прийматися як в окремих конкретних випадках, так і взагалі для певних категорій сімей. Наприклад, райвиконкомом може бути встановлено додаткові 15 м² для нарахування субсидії сім'ям, що складаються лише з непрацездатних пенсіонерів та непрацездатних осіб.

У випадку призначення субсидії на понаднормову площу треба мати на увазі, що при обчисленні вартості оплати цієї частини площі застосовують збільшуючий коефіцієнт.

Для правильного нарахування вартості спожитих послуг треба, перш за все визначити їх об'єм. Для різних послуг це робиться різними способами:

- за користування чи утримання житла (повсякденно вживана узагальнена назва - квартплата) - відповідно до загальної площі житлового приміщення, за теплопостачання - відповідно до опалювальної площі;

- за водо- та газопостачання, водовідведення - відповідно до кількості осіб, приписаних на житловій площі, або за лічильниками;

- за електроенергію та в одних випадках за інші послуги - за лічильником.

Зазначимо, що в окремих випадках особа може бути приписана у житлі, але з різних причин не проживати в ньому. В цьому випадку плата за послуги, яка нараховується відповідно до кількості осіб (водо-, газопостачання, водовідведення) на неї не нараховується. Цей факт потребує відображення у довідках про склад сім'ї - кількість прописаних осіб - та про розмір житлово-комунальних платежів, в яких має бути вказано, що платежі на неї не нараховуються. В такому випадку доходи цієї особи при розрахунку субсидії до уваги не беруться, і довідка про них не вимагається.

Плата за користування чи утримання житла в усіх випадках нараховується на всю площу, однак, за понаднормову площу ця плата стягується в більшому розмірі, відповідно до коефіцієнта, що встановлюється КМУ і який на початок 1998 р. становив 1,1. Субсидії призначаються на норму володіння чи користування загальною площею житла, однак, оскільки в деяких випадках місцеві адміністрації чи виконавчі органи рад можуть зробити виняток і призначити субсидію незалежно від неї, треба врахувати, що плата за понаднормову площу нараховується ся із збільшуючим коефіцієнтом.

Відповідно до трьох способів визначення обсягу спожитих послуг обчислюється їх вартість. Для цього також необхідно знати розміри житлово-комунальних тарифів.

Для комунальних послуг встановлено нормативи користування комунальними послугами, на підставі яких обчислюється розмір плати за комунальні послуги та розмір субсидій.

Плата за опалення, яке має централізований характер, розраховується виходячи з норми опалюваної площі, тобто 21 м² на власника чи наймача і кожного приписаного у житлі та додатково 10,5 м² на всіх приписаних, але не більше фактичної опалювальної площі.

Окремий порядок розрахунку субсидії встановлюється у випадку, коли для опалювання будинків використовується природний газ. В разі відсутності газових лічильників норми споживання природного газу встановлено постановою КМ від 8.06.1996р. № 619 “Про затвердження норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників”

При наявності лічильників субсидія призначається:

1. при першому зверненні - виходячи з норм споживання;

2. при повторних зверненнях - виходячи з величини фактичного споживання, яке не вище норм, що встановлені для приміщень, не обладнаних лічильниками, згідно з Постановою КМ від 1.12.1995р. №959 “Про встановлення тимчасових норм споживання населенням електроенергії та природного газу, на оплату яких надається субсидія”.

Норми споживання електроенергії для розрахунку субсидій затверджено тією ж постановою КМ від 1.12.1995р. №959.

У будинках, обладнаних стаціонарними електроплитами, вони становлять 100 кВт.год. на сім'ю з однієї - двох осіб і додатково 25 кВт.год. на кожного іншого приписаного, але не : > 200 кВт.год.

У будинках, обладнаних електроопалювальними установками (без централізованого теплопостачання), - 28 кВт.год на 1 м² опалювальної площі на одну особу і додатково 10,5 м² на сім'ю, але не більше загального розміру опалювальної площі.

В інших будинках - 75 кВт.год. на сім'ю з однієї - двох осіб і додатково 15 кВт.год. на кожного іншого члена сім'ї, але не > 150 кВт.год.

Норма забезпечення населення скропленим газом, твердим та пічним побутовим паливом встановлюється Радою міністрів АР Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Норми споживання інших комунальних послуг також встановлюються Радою міністрів АР Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями у вигляді тарифів оплати послуг водопостачання та водовідведення та підігріву води (гаряча вода) на одну особу.

На підставі цих норм визначається вартість плати за ці комунальні послуги та вартість придбання скропленого газу, твердого та пічного побутового палива. Виходячи з розрахованої відповідно встановлених норм вартості послуг, скропленого газу та палива, розраховується розмір субсидії.

Хто і як встановлює розміри житлово-комунальних тарифів - плату за користування чи утримання житла (квартплату), водопостачання та водовідведення, підігрів води, теплопостачання, електроенергію, вивезення побутового сміття та рідких нечистот?

Розмір квартплати (плати за користування чи утримання житла), а також величина (коефіцієнт) збільшення оплати для надлишків площі встановлюється КМУ. В січні 1998 року розмір плати за 1м² загальної площі - тариф - з урахуванням податку на додану вартість становить 19коп., а оплата за понаднормову площу збільшувалася в 1,1 рази (Постанова КМ від 26.04.1996 №838). Слід відрізняти понаднормову площу від додаткової, яка надається окремим категоріям населення - митцям, науковцям, винахідникам та іншим, - і оплачується за звичайним тарифом.

Розмір комунальних тарифів - на водопостачання та водовідведення, підігрів води, теплопостачання, вивезення побутового сміття та рідких нечистот - встановлюється на обласному рівні. Зрозуміло, що тарифи можуть бути різними для міст та селищ області, більше того, в межах населених пунктів вони також можуть розрізнятися в залежності від постачальників. Працівникам міських та районних відділів субсидій треба мати усі відповідні розпорядження держадміністрацій щодо тарифів.

Плата за електроенергію визначається за тарифами, що встановлюються Національною комісією з питань регулювання електроенергетики України (НКРЕУ). Однак, слід зауважити, що субсидія призначається не на будь-яку кількість спожитої електроенергії, а лише на встановлені нормативи споживання.

Норми споживання природного газу для населення встановлюються КМУ. Починаючи з 1.07.1996р., діють норми, затверджені постановою КМ від 8.06.1996р. №619 “Про затвердження норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників”. Ці норми є єдиними для всіх населених пунктів.

Постановою встановлено, що до опалювальної площі належить загальна площа квартири (будинку) без урахування площі лоджій, балконів, терас. З опалювальної площі також вилучається площа приміщень, у яких відсутні тепловіддавальні поверхні (радіатори регістри, стіни пече, трубопроводи системи опалювання тощо) та які безпосередньо не з'єднані з опалювальними приміщеннями дверними та іншими отворами.

Під час нарахування плати за природний газ, використаний на індивідуальне опалення, приймаються норми опалювальної площі 21м² на наймача або власника житла і кожну приписану особу та додатково 10,5м² на всіх приписаних.

За надлишок опалювальної площі понад зазначену норму (крім однокімнатних квартир) плата за природний газ справляється у розмірі 1,3 тарифу. Ця норма не поширюється на одиноких непрацездатних громадян і сім'ї, що складається лише з непрацездатних осіб.

Таблиця 1 - Вид споживання природного газу

Вид споживання природного газу	Одиниці виміру	Норма споживання
Плита газова за наявності централізованого гарячого водопостачання	м3людино-місяць	9,8
Плита газова у разі відсутності централізованого гарячого водопостачання та газового водонагрівача	м3 людино-місяць	18,3
Плита газова та водонагрівач	м3людино-місяць	23,6
Індивідуальне опалювання в будинках не вище двох поверхів (на 1м2 опалювальної площі)	м3 м2 на місяць в опалювальний період	11,0*
Приготування кормів та підігрівання води домашній худобі кінь корова свиня вівця коза	м3 голово-рік	50 250 135 15 25
* Норма на індивідуальне опалення застосовується з 1.10.1996 р. До цієї дати індивідуальне опалення в будинках не вище 2-х поверхів діяла норма 5м3 на 1м2 опалювальної площі на місяць.

1) якщо природний газ використовувався для опалення багатоповерхових будинків (3 і більше поверхів), норми споживання встановлюються Радою міністрів АРК, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями;

2) якщо природний газ використовувався для опалення теплиць та інших потреб, застосовуються норми споживання згідно з проектами даними газового обладнання;

3) якщо абонент користується опалювальними приладами в неопалювальний період, починаючи з 1997 р., норма споживання становить 30% діючої в опалювальний період;

4) тривалість опалювального періоду встановлюється Радою міністрів АР Крим, обласними, Київською та Севастопольською держадміністраціями.

Ціни на газ та тарифи затверджуються як і комунальні тарифи, Радою міністрів АР Крим, обласними, Київською та Севастопольською держадміністраціями, виходячи із встановлених норм споживання та вартості 1м³ природного газу (відповідно до наказів Міністерства економіки України)

Знаючи обсяг житлово-комунальних послуг та тарифами можна підрахувати розмір щомісячних платежів для приписаних у житлі квартиронаймача та інших осіб. В переважній більшості випадків сім'ї одержують субсидії в межах норми володіння чи користування загальною площею житла, тому наведемо приклади таких розрахунків, скориставшись тарифами, встановленими у м. Києві.

Приклад 1

В 3-кімнатній квартирі з централізованим газопостачанням та центральним гарячим водопостачанням з загальною і опалювальною площею 56м² проживає 4 особи. Усі вони прописані, на них нараховуються комунальні послуги, і вони користуються газовою плитою. Норматив користування чи володіння загальною площею житла для такої сім'ї становить: 21м² х 4 + 10,5м²= 94,5 м². Отож, фактична площа не більше нормативної і плата за користування чи утримання житла та теплопостачання обчислюється за звичайним тарифом:

квартплата - 56 м² х 19коп/м² = 10 грн. 64 коп.

теплопостачання - 56 м² х 51коп/м² = 28 грн. 56 коп.

водопостачання та водовідведення (холодна вода)

– 4 особи х 3грн.45 коп. / особа = 13.80 грн.

підігрів води (гаряча вода) - 4 особи х 5грн.97 коп. / особа = 23.88 грн.

газопостачання - 4 особи х 1грн.27 коп. / особа = 5.08 грн.

електроенергія (з газовою плитою) - 9 коп. х 105 кВт/год = 9.45 грн.

Тут враховано, що норма використання електроенергії, на яку призначається субсидія, становить у будинках, які не обладнано електричними плитами, 75 кВт. год. на сім'ю з однієї-двох осіб і додатково 15 кВт.год. на кожного іншого члена сім'ї, отже на 4 осіб норма використання електроенергії становить 105 кВт.год.

Приклад 2

В 3-кімнатній квартирі з центральним теплопостачанням та центральним гарячим водопостачанням з загальною та опалювальною площею 56м² проживає 2 особи. Всі вони прописані і на них нараховуються комунальні послуги, вони користуються електроплитою. Норматив користування чи володіння загальною площею житла для такої сім'ї становить:

21м²х2 + 10,5 м² = 52,5 м²

фактична площа більша від нормативної, тому для призначення субсидії враховується вартість житлово-комунальних послуг лише в межах нормативів.

Квартплата 52.2 м² х 19 коп/м² = 9.98 грн.

Теплопостачання 52.2 м² х 51 коп/м² = 26.78 грн.

Водопостачання та водовідведення (холодна вода)

2 особи х 3.45 грн/особа = 6.90 грн.

Підігрів води (гаряча вода) 2 особи х 5 грн. 97 коп./особа = 11.94 грн.

Електроенергія (з електроплитою) - 6 коп. х 100 кВт.год. = 6 грн.

Тут враховано, що норма використання електроенергії, на яку призначається субсидія, у будинках, обладнаних стаціонарними електроплитами становить 100 кВт. год. на сім'ю з 1-2 осіб на місяць.

Чи є виключення із встановленої норми володіння чи користування загальною площею житла? Є два конкретних і одне загальне виключення. Перше, для громадян, які проживають в однокімнатній квартирі, субсидія призначається на всю загальну площу незалежно від розміру квартири.

Друге полягає в тому, що у випадку, коли особа не перебуває в шлюбі, проживає окремо від чоловіка (дружини) - факт проживання встановлюється за пропискою, - субсидія призначається лише на норму володіння чи користування загальною площею без врахування додаткових 10,5м² загальної площі “на сім'ю”. Є дві додаткові умови, при яких це правило діє:

1) особа, що звернулася за субсидією, не отримує (виплат) аліментів на утримання неповнолітніх дітей;

2) особа має бути уповноваженим власником чи наймачем житла, на якого (яку) відкрито особовий рахунок.

Якщо особа отримує аліменти, або проживає разом із батьками або іншими повнолітніми членами сім'ї, то субсидія призначається на загальних підставах.

Третє, загальне, виключення полягає в тому, що в окремих випадках, виходячи з конкретних обставин, субсидії можуть призначатися відділами (управліннями) субсидій незалежно від розміру загальної площі житла. В цьому випадку вони призначаються на підставі рішень місцевих органів виконавчої влади (районних, районних у містах Києві і Севастополі державних адміністрацій та виконавчих органів міських і районних рад) або комісій, які ними утворюються. В будь-якому випадку субсидії призначаються за рахунок коштів, передбачених для надання субсидій.

Як вже зазначалося вище, головною умовою призначення субсидії є наявність різниці між розміром плати за житлово-комунальні послуги, скраплений газ та паливо ( в межах нормативів користування та споживання) і обсягом обов'язкового відсотка платежу, який зобов'язана оплачувати сім'я в разі призначення субсидії. Крім цього необхідною умовою для призначення субсидії є працевлаштування або навчання усіх прописаних у житлі осіб працездатного віку.

Субсидія не призначається, якщо у житлових приміщеннях (будинках) прописані працездатні громадяни працездатного віку, що не працювали і не навчались на денних відділеннях вищих та професійно-технічних закладів, час навчання в яких зараховується до трудового стажу, протягом шести місяців, що передують місяцю звернення за призначенням субсидії, та які не зареєстровані у службі зайнятості, як такі, що шукають роботу. Таким чином, протягом трьох місяців перед зверненням за допомогою всі дорослі члени сім'ї мають працювати (отримувати доходи) або навчатися у згаданих вищих навчальних закладах, або бути зареєстрованими у службі зайнятості. При цьому навчання на курсах авто водіїв чи курсах крою та шиття не надає права на субсидію. Вищі та інші недержавні навчальні заклади (приватного характеру) повинні мати акредитацію Міністерства освіти та науки України. Довідатися про наявність акредитації можна в Міністерстві освіти та науки чи в обласному управлінні освіти.

Виняток до цього правила становлять сім'ї до складу яких входять особи:

1) які доглядають за дітьми до досягнення ними трьохрічного віку;

2) які доглядають за дітьми і час догляду яких зараховується до трудового стажу (маються на увазі випадки передбачені Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”);

3) які доглядають за дітьми, що потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікувально-консультаційної комісії, але не більше ніж до досягнення ними шестирічного віку;

4) які мають трьох і більше дітей віком до 16 років і зайняті доглядом за ними;

5) які доглядають за інвалідами І групи, або особами, які досягли 80-літнього віку, або за дітьми-інвалідами до 16 років.

Крім того, можуть мати місце й інші складні обставини, внаслідок яких особа може не мати 3-х місячного терміну роботи, навчання чи перебування на обліку в центрі зайнятості і звертатися за допомогою. В цих випадках субсидії можуть призначатися відділами субсидії як виняток, але на підставі відповідних рішень районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій та виконавчих органів місцевих і районних рад, або утворених ними комісій, виходячи з конкретних обставин, що склалися.

Розмір субсидії розраховується на підставі середньомісячного чи середньорічного сукупного доходу усіх прописаних в житлі, на яких нараховується плата за послуги. Він обчислюється на підставі даних про доходи зазначених осіб за 6 календарних місяців, що передують зверненню за субсидією. Тому ставиться вимога отримувати доходи протягом 6-7 місяців. Є також інші правила обчислення доходів в більш складних випадках - для приватних підприємців, творчих працівників, сезонників.

Субсидія може бути призначена лише особі, на яку відкрито особовий рахунок:

- уповноваженому власнику (співвласнику) житла;

- наймачу державного або громадського житлового фонду;

- членові житлово-будівельного кооперативу;

- власнику будинку, квартири чи кімнати.

В тих випадках коли власник особового рахунку тимчасово відсутній (перебуває в лікарні, у відрядженні тощо і не може подати заяву для призначення субсидії, необхідно, щоб він оформив доручення у встановленому порядку на іншу особу.

Коли у житлових приміщеннях (будинках) прописані неповнолітні діти, які залишили без батьківської опіки, тоді субсидія призначається. Заяву подає опікун, або орган місцевої виконавчої влади, який виконує його функції за відсутності опікуна. Субсидія розраховується, виходячи з розміру пенсії у зв'язку з втратою годувальника та інших соціальних виплат, які отримує опікун на підопічних дітей.

Другий випадок - якщо неповнолітні діти, маючи батьків, прописані у житловому приміщенні (будинку) самі, тоді субсидія не призначається.

Вище вже зазначалося, що факт проживання на сьогодні може бути юридично засвідчений лише пропискою, однак мають місце непоодинокі випадки, коли люди не проживають за місцем прописки, хоча вони і прописані, й на них нараховують плату за житлово-комунальні послуги. В цьому випадку їхні доходи не враховуються при визначенні розміру субсидії, тому середньомісячний сукупний доход розраховується виходячи з кількості осіб, які, по-перше, прописані, а, по-друге, на яких нараховується плата за послуги.

Військовослужбовці за діючими правилами можуть бути виписані з житла. Але при розрахунку субсидії норма володіння чи користування загальною площею житла та норматив теплопостачання відповідно збільшується і розраховується на всіх прописаних у житлі та на того (тих), кого призвано на строкову військову службу.

Інші комунальні послуги на військовослужбовців строкової служби, зрозуміло, не нараховуються.

Кількість осіб для розрахунку розміру субсидій визначається на початок місяця, в якому надійшло звернення за призначенням субсидії. Якщо з часом кількість прописаних, на яких нараховується плата за послуги, змінюється, можна перерахувати розмір субсидії, але робиться це лише за зверненням заявника.

Оскільки неможливо вимагати від кожного заявника, щоб довідка про склад сім'ї була датована першим числом місяця звернення, необхідно звіряти склад сім'ї за довідкою з паспортами чи іншими документами, що посвідчують особу при прийомі заяви.

При розрахунку розміру субсидії до сукупного доходу прописаних у житлі включаються:

1) нарахована заробітна плата, в тому числі за понаднормову роботу, за роботу в святкові і вихідні дні і роботу за сумісництвом; плату за роботу в сільськогосподарському колективному підприємстві, надбавки і доплати всіх видів; премії, встановлені системами оплати праці на виробництві (підприємстві), в установі, організації незалежно від періодичності й джерел їх виплати; відсоткові надбавки і щорічна винагорода з фонду матеріального заохочення за річними підсумками роботи підприємства, установи чи організації. Прямі та щорічні винагороди вже до сукупного доходу на час їх нарахування, при цьому за рік ураховується не більше однієї винагороди за вислугу років (відзначимо, що вище зазначено саме нараховану, а не виплачену заробітну плату, саме її слід включати до розрахунків);

2) інші грошові виплати, які мають систематичний характер (пільгове зобов'язання, виплати за роз'їзний і руховий характер роботи тощо, крім виплат на відрядження і підйомних);

3) стипендії, пенсії, допомога (крім одноразової цільової допомоги) в тому числі допомога на навчання, безпосередньо отримана особою від підприємства, установи чи організації, за винятком коштів, отриманих на умовах позики, кредитів. Допомога на навчання, безпосередньо отримана особою, означає, що вона надана конкретно визначеній особі, яка самостійно уклала контракт. Цей випадок слід відрізняти від іншого, коли підприємство укладає угоду з навчальним закладом про цільову підготовку спеціалістів і направляє своїх співробітників чи стипендіатів на навчання;

4) доходи від підприємницької діяльності, селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, реалізації товарів, худоби, птиці тощо, як визначаються місцевими органами виконавчої влади. При цьому враховуються доходи, отримані від земельної ділянки площею понад 0,06 га (тут мається на увазі, що від загальної площі особистого підсобного господарства віднімається 6 соток і з різниці розраховується доход);

5) доходи від заняття кустарно-ремісничими промислами, приватною практикою, літературною, художньою, музичною, артистичною, та іншою творчою діяльністю. Доходи осіб, які займаються кустарно-ремісничими промислами або приватною практикою, визначаються на підставі даних місцевих державних податкових адміністрацій про розміри оподаткованого доходу цих осіб;

6) усі види винагород, які виплачуються штатним (нештатним) літературним працівникам, художникам, фотокореспондентам та іншим особам з фонду авторського гонорару, а також винагороди, які виплачуються за публічне виконання творів. При цьому розмір доходів визначається як середньомісячний розмір гонорару за рік, що передує зверненню за призначенням субсидії, з урахуванням коефіцієнта зростання середньої заробітної плати (такий коефіцієнт щороку визначається Державним комітетом статистики і публікується в його бюлетенях);

7) усі види заробітків адвокатів;

8) виплати допомоги по безробіттю;

9) доходи від здавання житлового приміщення (будинку) в найм або в оренду (на підставі довідок державних податкових адміністрацій). Питання щодо таких доходів слід з'ясовувати при прийомі документів, крім того, житлово-експлуатаційні організації зобов'язані вести облік житла, що здається в оренду;

10) натуральна оплата праці (за вільними ринковими цінами регіону на період проведення оплати праці);

11) грошове забезпечення військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби;

12) суми, які виплачуються в порядку відшкодування шкоди, заподіяну працівникові ушкодженням здоров'я, що пов'язане з виконанням ним трудових обов'язків;

13) заробіток учнів та студентів, які поєднують навчання з постійною роботою на підприємстві, установі чи організації не залежно від форми власності чи господарювання;

14) суми, які виплачуються за час вимушеного прогулу;

15) одержання аліментів і тимчасова допомога на неповноцінних дітей, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, або коли стягнення аліментів неможливе. Одержання (неодержання) аліментів підтверджується довідкою суду, або заявою особи, яка утримує дитину (для перевірки відомостей, вказаних у заявах можна звернутися до органів соціального захисту та до суду, для чого їм надсилають відповідні запити);

16) фактичний заробіток осіб, зайнятих роботою у окремих громадян або колективах громадян. При цьому натуральна частина зарплати цих осіб включається до їх сукупного доходу в розмірі, визначеному згідно з підп.10 цього пункту;