Соціальна робота з неповною сім’єю

- організація та проведення тренінгу налагодження соціальної взаємодії у сім'ях;

- визначення ефективності проведеної роботи;

- визначення шляхів вдосконалення соціальної роботи з вирішення проблем соціальної взаємодії у неповних сім'ях.

Під час виконання експериментальної частини дослідження ми намагались дотримуватись наступних принципів: науковості, гуманізму, індивідуалізації соціальної роботи, диференційованого підходу, корисності.

Дослідження здійснювалось поетапно:

- I етап - визначення неповних сімей, які мають проблеми соціальної взаємодії;

- II етап - організація і проведення тренінгу;

- III етап - визначення ефективності проведеної роботи;

- IV етап - визначення шляхів вдосконалення соціальної роботи із неповними сім'ями.

Базою для дослідження виступило Івано-Франківське Управління механізації - 22 ЗАТ фірма «Нафтогазбуд».

Вивчивши та проаналізувавши ряд методик діагностики соціальної взаємодії у сім'ях, ми прийшли до висновку, що найбільш прийнятними для використання нами у першому етапі експериментального дослідження будуть: методика «Типовий сімейний стан» (Додаток А), методика «Самооцінка конструктивної поведінки у взаємовідносинах з дітьми» (Додаток Б), Методика «РАRI» (на виявлення рівня задоволеності відносинами з дітьми) (Додаток В), бесіди із членами неповних сімей, та їх найближчим оточенням.

У першому етапі дослідження приймали участь 16 неповних сімей.

За результатами першого етапу дослідження сформувалось три групи сімей: сім'ї, у яких не спостерігаються порушення сімейної взаємодії (2 сім'ї, що становить 12,5% від загальної кількості досліджуваних сімей), сім'ї із незначними порушеннями сімейної взаємодії (4 сім'ї, що становить 25% від загальної кількості досліджуваних сімей) і сім'ї із значними порушеннями сімейної взаємодії (10 сімей, що становить 62,5% від загальної кількості досліджуваних сімей).

Для подальшого дослідження нами було сформовано групу з 14 сімей (87,5% від загальної кількості сімей, які прийняли участь у експерименті) до якої увійшли члени сімей із незначними та значними порушеннями сімейної взаємодії.

На другому етапі експериментального дослідження нами було проведено тренінг налагодження соціальної взаємодії у неповних сім'ях (Додаток Г). Даний тренінг розрахований на 11 занять, загальною тривалістю 16,5 годин. Заняття проводились щотижня, із розрахунку 2 заняття (по 1,5 години кожне) на тиждень. Заняття проводились за участю працівника Івано-Франківського МЦСССДМ.

Концептуальною основою тренінгу є ідея партнерства дорослого з дитиною, тому основна ціль - сприяти налагодженню і розвитку відносин партнерства і співробітництва матері (батька) з дитиною. У тренінгу використані ідеї А. Адлера, Т. Гордона, Р. Дрейнуса, К. Роджерса, а також досвід роботи психологів, співробітників Інституту Тренінгу (м.Санкт-Петербург, Росія): О.Лєбєдєвої, О.Сидоренко, Н.Хрящевої.

На основі аналізу результатів проведення даного тренінгу, нами були виявлені зміни стану сімейної тривоги (як одного із найтиповіших показників порушення сімейної взаємодії [10;17;18]) у представників 11 сімей, що становить 78,6% від досліджуваних у другому етапі та 68,75% від загальної кількості сімей, які прийняли участь у експерименті. При цьому, відповідно до результатів повторної діагностики учасників другого етапу експерименту нами було встановлено, що у групі сімей із значними порушеннями сімейної взаємодії залишилось 2 сім'ї, що становить 14,3% від досліджуваних у другому етапі та 12,5% від загальної кількості сімей, які прийняли участь у експерименті. 8 сімей з цієї групи перейшли у групу з незначними порушеннями сімейної взаємодії (57,1% від досліджуваних у другому етапі та 50% від загальної кількості сімей, які прийняли участь у експерименті) а у 3 сімей із групи з незначними порушеннями сімейної взаємодії (21,43% від досліджуваних у другому етапі та 18,75% від загальної кількості сімей, які прийняли участь у експерименті) проблеми були зняті, тобто вони перейшли у групу, де порушення не виявлені.

Отже, у нас залишилось три групи сімей, але склад груп змінився: у першій групі (сім'ї, у яких не спостерігаються порушення сімейної взаємодії) за результатами проведеної роботи стало 5 сімей, що становить 31,25% від загальної кількості досліджуваних сімей - зростання становить 18,75%, у другій групі (сім'ї із незначними порушеннями сімейної взаємодії) - 9 сімей, що становить 56,25% від загальної кількості досліджуваних сімей - зростання становить 21,25%, у третій групі (сім'ї із значними порушеннями сімейної взаємодії) залишилось 2 сім'ї, що становить 12,5% від загальної кількості досліджуваних сімей - спадання становить 50%. Таким чином, результатом проведеного тренінгу стало значне покращення стану сімейної взаємодії у досліджуваних неповних сім'ях.

Як свідчать дані опитування батьків, які відвідували тренінгові заняття, після завершення роботи у їхніх сім'ях відбулось багато змін. Зміни, які відмічають батьки, можна поділити на наступні групи:

1) зміни, які відбулись з самими батьками - проявляються у покращенні рефелксії, здатності до самоспостереження, усвідомлення своєї поведінки, в меншій орієнтації на думку інших, в емоційній саморегуляції, тощо;

2) зміни, які відображають покращення взаємодії між матір'ю (батьком) і дитиною - проявляються у кращому розумінні один одного, меншій конфліктності, великій відкритості тощо;

3) зміни, які відбулись з дітьми - проявляються у покращенні емоційно регулятивної сфери, проявах позитивних рис характеру;

4) зміни, які відображають кращу взаємодію з іншими членами сім'ї (за наявності).

У тому, що відбулись такі зміни, батьки вбачають особливу роль домашніх завдань. Багато питань, які ставляться батькам, стосуються їхніх бажань, нереалізованих можливостей, уявлень про ідеальне існування. Аналіз цих переживань дозволяє усвідомлено підійти до виникаючих на цій основі конфліктів, вибрати більш правильну лінію поведінки з уже дорослими дітьми. Тренінг сприяє формуванню взаєморозуміння, як засобу, який батьки можуть використати для впливу на дитину. Безумовно, при цьому особистість дитини має таке ж значення як і особистость матері (батька).

Результати проведеного дослідження дають змогу стверджувати, що основними шляхами вдосконалення соціальної роботи з неповними сім'ями у цілому із вирішення проблеми соціальної взаємодії зокрема, є:

1) розв'язання загальних проблем соціальної політики, серед яких основними є наступні:

- створення гарантованого мінімуму державної підтримки усіх неповних сімей з дітьми;

- надання ширших можливостей для зайнятості жінок, усунення при прийомі на роботу будь-яких дискримінацій залежно від статі, сімейного стану;

- матеріальна підтримка одного з батьків при народженні дитини;

- створення для одиноких матерів (батьків) робочих місць з гнучким графіком;

- надання малозабезпеченим неповним сім'ям пільг для утримання дітей в дошкільних закладах, отримання кредитів на спорудження житла;

- проведення з цією категорією сімей різнобічної і кваліфікованої соціальної роботи, якомога повніше врахування їх потреб і специфіки в соціальній політиці, залучення до цієї надзвичайно важливої справи кращих сил громадськості;

2) вдосконалення взаємодії соціального працівника з державними структурами, відомствами та організаціями, стосовно їх спільного впливу на неповну сім'ю, з метою зміни умов її функціонування, що передбачає:

- забезпечення державної підтримки неповних сімей;

- розробку програм, які підвищують доступність соціальних послуг для неповних сімей;

- взаємодію соціального працівника з державними структурами та організаціями, ЦСССДМ з метою надання допомоги неповним сім'ям у процесі їх життєдіяльності;

3) оптимізація соціальної роботи з даною категорією сімей, яка передбачає:

- розробку конкретної програми взаємодії соціального працівника з неповною сім'єю;

- розробку спеціальних методик для детального вивчення проблем неповних сімей;

- створення інформаційної бази для профілактично-попереджувальної діяльності соціального працівника з неповною сім'єю: для зміни соціально-культурних умов життя сім'ї, попередження конфліктних ситуацій, попередження розвитку різноманітних соціальних порушень;

- організацію та проведення тренінгу налагодження соціальної взаємодії для членів неповної сім'ї;

- забезпечення залучення членів неповних сімей до участі у громадському і культурному житті суспільства;

4) підготовка професійних кадрів, які б здійснювали соціальну роботу з неповними сім'ями

Висновки до ІІ розділу

Соціальна робота з неповною сім'єю - це система взаємодії соціальних органів держави і суспільства та сім'ї, спрямована на поліпшення матеріально-побутових умов життєдіяльності сім'ї, розширення її можливостей у здійсненні прав і свобод, визначених міжнародними та державними документами, забезпечення повноцінного фізичного, морального й духовного розвитку усіх її членів, залучення до трудового, суспільно-творчого процесу. Метою соціальної роботи з неповною сімєю є забезпечення нормальних умов для функціонування неповної сім'ї, її розвитку та задоволення потреб її членів. Основними принципами соціальної роботи з неповною сім'єю є: індивідуальний підхід, постійний контакт з сім'єю протягом тривалого періоду часу, довірливі відносини між працівниками служби і членами сім'ї, незвинувачення (замість нього реальна допомога, захист), повага, ділове співробітництво, орієнтація на розвиток на основі позитивного потенціалу сім'ї, її здатності до самодопомоги, гнучкість у виборі методів, підходів і засобів впливу. У роботі з неповною сім'єю реалізуються всі найважливіші функції діяльності соціального працівника: діагностична, прогностична, превентивна, правозахисна, соціально-педагогічна, соціально-побутова, комунікативна, морально-гуманістична, організаційна.

Основні форми соціальної роботи із неповними сім'ями розподіляються на: індивідуальні, групові, масові; одноразові заходи, постійно діючі, «пульсуючі»; за перспективою: розраховані на близьку перспективу, розраховані на середню перспективу, розраховані на віддалену перспективу; за місцем проведення: стаціонарні, виїзні, пересувні, циклічні; за ступенем самостійності учасників: групи самодопомоги, взаємодопомоги, допомоги сім'ям, які працюють за допомогою консультанта; за рівнем творчості: інформаційні, репродуктивні, тренувальні, творчі; за видом діяльності: ігрові, комунікативні, трудові, навчальні; за умовами здійснення: екстрені, звичайні; за характером спілкування: безпосередні, опосередковані; за метою: спрямовані на збір та аналіз інформації, участь у формуванні сімейної політики і завдань соціальної роботи, участь у реалізації сімейної політики і проведенні соціального супроводу з сім'єю, профілактику неблагополуччя та його рецидивів, узагальнення результатів, контроль за якістю соціально-педагогічної роботи; за складністю побудови: прості, складні, комплексні.

Етапи соціальної роботи з неповною сім'єю: знайомство з сім'єю, визначення необхідності і можливостей роботи з даною, оцінка реальної ситуації в сім'ї; входження в сім'ю; вивчення сім'ї, створення необхідної інформаційної бази для подальшого забезпечення необхідних змін; аналіз інформації, вибір відповідних напрямків, способів і засобів роботи; корекційна робота; вихід із сім'ї в результаті досягнення мети роботи; контроль за сім'єю протягом певного періоду. Зміст соціальної роботи з неповними сім'ями полягає у зборі інформації про становище неповних сімей, неблагополуччя дітей працівниками державних установ; участь у спільних пошуках коштів, матеріальних засобів для необхідної їм допомоги, сприяння працевлаштуванню одиноких матерів (батьків); індивідуальній і груповій роботі з батьками і дітьми щодо подолання ними труднощів психолого-педагогічного характеру, виконання взаємних обов'язків, виходу з конфліктних станів, кризових ситуацій; впливі на осіб з девіантною поведінкою (алкоголіків, правопорушників і ін.) Основні напрями роботи: соціальна допомога, соціальне обслуговування, соціальний захист, соціальна підтримка, соціальне забезпечення, соціальне посередництво, соціальна адаптація, соціальна діагностика, соціальна профілактика, соціальна корекція, соціальна реабілітація. Основними видами соціальної допомоги неповній сім'ї є: соціальний супровід з соціальним інспектуванням, соціальне консультування, соціальна терапія. Особливості соціальної роботи з неповною сімєю визначаються особливостями її життєдіяльності і передбачають: пiдвищення рiвня психолого-педагогічної освiти батькiв; формування умінь саморегуляції, створення умов для самостійного розв'язання життєвих проблем та налагодження соціальної взаємодії у сім'ї. Найоптимальнішою формою налагодження соціальної взаємодії є групова робота.

Практичним втіленням одного з шляхів оптимізації соціальної роботи з неповною сім'єю стало експериментальне дослідження проблеми оптимізації соціальної взаємодії в неповній сім'ї. Метою експериментальної частини нашого дослідження стало виявлення неповних сімей, які мають проблеми соціальної взаємодії, та визначення шляхів удосконалення соціальної роботи з даною категорією сімей. Результатом проведеної роботи стало значне покращення рівня сімейної взаємодії у досліджуваних неповних сім'ях.

Результати проведеного дослідження дають змогу стверджувати, що основними шляхами вдосконалення соціальної роботи з неповними сім'ями у цілому і з вирішення проблеми соціальної взаємодії зокрема, є:

1) розв'язання загальних проблем соціальної політики, серед яких основними є наступні: створення гарантованого мінімуму державної підтримки усіх неповних сімей з дітьми; надання ширших можливостей для зайнятості жінок, усунення при прийомі на роботу будь-яких дискримінацій залежно від статі, сімейного стану; матеріальна підтримка одного з батьків при народженні дитини; створення для одиноких матерів (батьків) робочих місць з гнучким графіком; надання малозабезпеченим неповним сім'ям пільг для утримання дітей в дошкільних закладах, отримання кредитів на спорудження житла; проведення з цією категорією сімей різнобічної і кваліфікованої соціальної роботи, якомога повніше врахування їх потреб і специфіки в соціальній політиці, залучення до цієї надзвичайно важливої справи кращих сил громадськості;

2) вдосконалення взаємодії соціального працівника з державними структурами, відомствами та організаціями, стосовно їх спільного впливу на неповну сім'ю, з метою зміни умов її функціонування, що передбачає: забезпечення державної підтримки неповних сімей; розробку програм, які підвищують доступність соціальних послуг для неповних сімей; взаємодію соціального працівника з державними структурами та організаціями, ЦСССДМ з метою надання допомоги неповним сім'ям у процесі їх життєдіяльності;

3) оптимізація соціальної роботи з даною категорією сімей, яка передбачає: розробку конкретної програми взаємодії соціального працівника з неповною сім'єю; розробку спеціальних методик для детального вивчення проблем неповних сімей; створення інформаційної бази для профілактично- попереджувальної діяльності соціального працівника з неповною сім'єю: для зміни соціально-культурних умов життя сім'ї, попередження конфліктних ситуацій, попередження розвитку різноманітних соціальних порушень; організацію та проведення тренінгу налагодження соціальної взаємодії для членів неповної сім'ї; забезпечення залучення членів неповних сімей до участі у громадському і культурному житті суспільства;

4) підготовка професійних кадрів, які б здійснювали соціальну роботу з неповними сім'ями.

ВИСНОВКИ

Сім'я є надзвичайно важливим соціальним інститутом в державі. Саме від цього інституту значною мірою залежить перспектива розвитку всього суспільства. Сім'я - це соціальна група, що складається з поєднаних шлюбом чоловіка і жінки, їхніх дітей (власних чи усиновлених), інших осіб, пов'язаних з подружжям родинними зв'язками, біологічних або кровних родичів. Неповна сім'я - це сім'я, яка складається лише з одного із батьків з однією неповнолітньою (або декількома неповнолітніми) дитиною. Розрізняють такі різновиди неповних сімей: «материнська» сім'я; «батьківська» сім'я; сім'я, яка утворилась після розлучення батьків; сім'я, яка виникла в результаті смерті одного з членів подружжя; сім'я, яка утворилась при офіційному усиновленні (удочерінні) дитини; неповна розширена сім'я; сім'я, де подружжя юридично перебуває у шлюбі, а фактично мешкає окремо; «громадянський» шлюб. Неповні сім'ї є особливою категорією сімей, які потребують соціального захисту з боку держави, оскільки в них виникає багато соціальних проблем (матеріальних, соціально-психологічних, виховних) і простежуються певні негативні явища, пов'язані з малозабезпеченістю, порушенням традицій розподілу сімейних ролей, вихованням дітей, функціонуванням.

В Україні розроблено ряд законодавчих і нормативно-правових актів які є основою для соціальної роботи з неповними сім'ями. До таких документів відносяться: Конституція України, Цивільний та Сімейний кодекси України, Закони України: «Про охорону дитинства», «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», «Про звернення громадян», «Про інформацію», «Про соціальні послуги», «Про попередження насильства в сім'ї», Укази Президента України: «Про першочергові заходи щодо захисту прав дітей», «Про Міністерство України у справах сім'ї, молоді та спорту», «Про додаткові заходи щодо посилення соціального захисту багатодітних і неповних сімей», Постанови Кабінету Міністрів України: «Про утворення Державної соціальної служби для сім'ї, дітей та молоді», «Про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім'ям», «Порядок взаємодії суб'єктів соціальної роботи із сім'ями, які опинилися у складних життєвих обставинах» затверджений наказом міністерств України у справах сім'ї молоді та спорту, охорони здоров'я, праці та соціальної політики, освіти і науки, внутрішніх справ, транспорту і зв'язку, Державного комітету України з питань виконання покарань. Від виконання завдань, поставлених цими нормативними документами залежить рівень життєдіяльності конкретної неповної сім'ї, а відтак - благополуччя значної частини нашого суспільства.

Проблема існування неповних сімей є актуальною не лише в Україні, але й за кордоном. Зарубіжний досвід соціальної роботи з неповною сім'єю є багатогранним. Стратегії надання матеріальної і соціальної допомоги неповним сім'ям в різних країнах відрізняються за обсягом і характером. Крім завдання із забезпечення прожиткового мінімуму, медичного обслуговування матері та дитини, перспективними напрямами діяльності соціальних служб є стратегії, спрямовані на поєднання батьківських і професійних ролей, організацію дозвілля, створення груп взаємодопомоги. Зарубіжний досвід соціальної роботи з неповною сім'єю, вартує детального вивчення, інтерпретації і осмисленого застосування на теренах України.

Соціальна робота з неповною сім'єю - це система взаємодії соціальних органів держави і суспільства а сім'ї, спрямована на поліпшення матеріально-побутових умов життєдіяльності сім'ї, розширення її можливостей у здійсненні прав і свобод, визначених міжнародними та державними документами, забезпечення повноцінного фізичного, морального й духовного розвитку усіх її членів, залучення до трудового, суспільно-творчого процесу. Метою соціальної роботи з неповною сімєю є забезпечення нормальних умов для функціонування неповної сім'ї, її розвитку та задоволення потреб її членів. Основними принципами соціальної роботи з неповною сім'єю є: індивідуальний підхід, постійний контакт з сім'єю протягом тривалого періоду часу, довірливі відносини між працівниками служби і членами сім'ї, незвинувачення (замість нього реальна допомога, захист), повага, ділове співробітництво, орієнтація на розвиток на основі позитивного потенціалу сім'ї, її здатності до самодопомоги, гнучкість у виборі методів, підходів і засобів впливу. У роботі з неповною сім'єю реалізуються всі найважливіші функції діяльності соціального працівника: діагностична, прогностична, превентивна, правозахисна, соціально-педагогічна, соціально-побутова, комунікативна, морально-гуманістична, організаційна.

Основні форми соціальної роботи із неповними сім'ями розподіляються на: за обсягом впливу: індивідуальні, групові, масові; за тривалістю: одноразові заходи, постійно діючі, «пульсуючі»; за перспективою: розраховані на близьку перспективу, розраховані на середню перспективу, розраховані на віддалену перспективу; за місцем проведення: стаціонарні, виїзні, пересувні, циклічні; за ступенем самостійності учасників: групи самодопомоги, взаємодопомоги, допомоги сім'ям, які працюють за допомогою консультанта; за рівнем творчості: інформаційні, репродуктивні, тренувальні, творчі; за видом діяльності: ігрові, комунікативні, трудові, навчальні; за умовами здійснення: екстрені, звичайні; за характером спілкування: безпосередні, опосередковані; за метою: спрямовані на збір та аналіз інформації, участь у формуванні сімейної політики і завдань соціальної роботи, участь у реалізації сімейної політики і проведенні соціального супроводу з сім'єю, профілактику неблагополуччя та його рецидивів, узагальнення результатів, контроль за якістю соціально-педагогічної роботи; за складністю побудови: прості, складні, комплексні.

Етапи соціальної роботи з неповною сім'єю: знайомство з сім'єю, визначення необхідності і можливостей роботи з даною, оцінка реальної ситуації в сім'ї; входження в сім'ю; вивчення сім'ї, створення необхідної інформаційної бази для подальшого забезпечення необхідних змін; аналіз інформації, вибір відповідних напрямків, способів і засобів роботи; корекційна робота; вихід із сім'ї в результаті досягнення мети роботи; контроль за сім'єю протягом певного періоду. Зміст соціальної роботи з неповними сім'ями полягає у зборі інформації про становище неповних сімей, неблагополуччя дітей працівниками державних установ; участь у спільних пошуках коштів, матеріальних засобів для необхідної їм допомоги, сприяння працевлаштуванню одиноких матерів (батьків); індивідуальній і груповій роботі з батьками і дітьми щодо подолання ними труднощів психолого-педагогічного характеру, виконання взаємних обов'язків, виходу з конфліктних станів, кризових ситуацій; впливі на осіб з девіантною поведінкою (алкоголіків, правопорушників і ін.) Основні напрями роботи: соціальна допомога, соціальне обслуговування, соціальний захист, соціальна підтримка, соціальне забезпечення, соціальне посередництво, соціальна адаптація, соціальна діагностика, соціальна профілактика, соціальна корекція, соціальна реабілітація. Основними видами соціальної допомоги неповній сім'ї є: соціальний супровід з соціальним інспектуванням, соціальне консультування, соціальна терапія. Особливості соціальної роботи з неповною сім'єю визначаються особливостями її життєдіяльності і передбачають: пiдвищення рiвня психолого-педагогічної освiти батькiв; формування умінь саморегуляції, створення умов для самостійного розв'язання життєвих проблем та налагодження соціальної взаємодії у сім'ї. Найоптимальнішою формою налагодження соціальної взаємодії є групова робота.

Практичним втіленням одного з шляхів оптимізації соціальної роботи з неповною сім'єю стало експериментальне дослідження проблеми оптимізації соціальної взаємодії в неповній сім'ї. Метою експериментальної частини нашого дослідження стало виявлення неповних сімей, які мають проблеми соціальної взаємодії, та визначення шляхів удосконалення соціальної роботи з даною категорією сімей. Результатом проведеної роботи стало значне покращення рівня сімейної взаємодії у досліджуваних неповних сім'ях.

Основними шляхами вдосконалення соціальної роботи з неповними сім'ями є:

1) розв'язання загальних проблем соціальної політики, серед яких основними є наступні: створення гарантованого мінімуму державної підтримки усіх неповних сімей з дітьми; надання ширших можливостей для зайнятості жінок, усунення при прийомі на роботу будь-яких дискримінацій залежно від статі, сімейного стану; матеріальна підтримка одного з батьків при народженні дитини; творення для одиноких матерів (батьків) робочих місць з гнучким графіком; надання малозабезпеченим неповним сім'ям пільг для утримання дітей в дошкільних закладах, отримання кредитів на спорудження житла; проведення з цією категорією сімей різнобічної і кваліфікованої соціальної роботи, якомога повніше врахування їх потреб і специфіки в соціальній політиці, залучення до цієї надзвичайно важливої справи кращих сил громадськості;

2) вдосконалення взаємодії соціального працівника з державними структурами, відомствами та організаціями, стосовно їх спільного впливу на неповну сім'ю, з метою зміни умов її функціонування, що передбачає: забезпечення державної підтримки неповних сімей; розробку програм, які підвищують доступність соціальних послуг для неповних сімей; взаємодію соціального працівника з державними структурами та організаціями, ЦСССДМ з метою надання допомоги неповним сім'ям у процесі їх життєдіяльності;

3) оптимізація соціальної роботи з даною категорією сімей, яка передбачає: розробку конкретної програми взаємодії соціального працівника з неповною сім'єю; розробку спеціальних методик для детального вивчення проблем неповних сімей; організацію та проведення тренінгу налагодження соціальної взаємодії для членів неповної сім'ї; забезпечення залучення членів неповних сімей до участі у громадському і культурному житті суспільства;

4) підготовка професійних кадрів, які б здійснювали соціальну роботу з неповними сім'ями.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України від 28.06.1996. - К.: Просвіта, 2001. - 80 с.

2. Сімейний кодекс України від 10.01.2002 // Відомості Верховної Ради, 2002. - № 21-22. - 135 с.

3. Конвенція ООН Про права дитини. - К.: АТ «Видавництво Столиця», 1997. - 32 с.

4. Закон України «Про соціальні послуги» від 19.06.2003 // Офіційний вісник України. - 2003. - № 29. - С. 52-60.

5. Постанова Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо вдосконалення соціальної роботи з сім'ями, дітьми і молоддю» // Офіційний вісник України, К. - 2004. - №35. - С. 107-110.

6. Азаров Ю.П. Семейная педагогика. - М.: Политиздат,1982.-202 с.

7. Андреева Т.В. Психология современной семьи. Монография - СПб.: Речь, 2005 - 436 с.

8. Андрущенко В.П., Астахова В.І., Лукашевич М.П. Соціальна робота: Хрестоматія // Соціальна робота. Книга 3. - К.: ДЦССМ, 2002 - 396 с.

9. Антонов А.И. Семейная политика как обьект исследования // Вестник. - 1992. №3. - С. 31-44.

10. Батіщева Г. О., Зайцева 3. Г. Робота соціальних служб для молоді з молодою сім'єю. Методичні рекомендації. - К.: А.Л.Д., 1996.- 96 с.

11. Бондарчук О.І. Психологія сім'ї: Курс лекцій. - К.: МАУП, 2001 - 122 с.

12. Буянов М.Н. Ребенок из неблагополучной семьи: Записки детского психиатра. - М.,1988. - 216 с.

13. Витек К.Л. Проблемы супружеского благополучия/Пер. с чешск. / Под ред. Мацковского М.С. - М.: Прогресс, 1988. - 144 с.

14. Виховний потенціал сім'ї в сучасних умовах. - К.: Державний інститут проблем сім'ї та молоді, 2002. - 144 с.

15. Вайнола Р.Х., Пінчук І.М., Толстоухова С.В. Соціальна робота з підлітками і молоддю: Інформац.-аналітичний звіт за 2000 рік / За заг. ред. С.В.Толстоухової. - К.:УДЦССМ,2001. - 146 с.

16. Голод С.И. Будущая семья: какова она? - М.: Знание, 1990. - 63 с.

17. Гурко Т.А. Программа социальной работы с неполными семьями. - М.: Департамент проблем семьи, женщин и детей, 1992. - 55 с.

18. Дейтс Б. Жизнь после потери.-М.,1999. - 249 с.

19. Діти - батьки - сім'я: Вип. 1. - К.:Наук. світ, 2004. - 96 с.

20. Ейдемиллер Е.Г., Юстицкий В.В. Семейная психотерапия. - Л.: Мед. книга, 1990. - 304 с.

21. Железнова А.К. Реабилитация неблагополучной семьи методом социального патронажа / Вестник психосоциальной и коррекционно-реабилитационной работы. - М.: Социальное здоровье., 1998, № 4. - С. 24.

22. Заостровцев А.П. Социология семьи // Социально-политический журнал. - 1993. - № 9-10. - С. 36.

23. Зелена Т. Амбівалентність батьківської гендерної ролі // Початкова школа. - 2003. - №3. - С. 47-48.

24. Зобенько Н.А. Робота психологічної служби з неблагополучними сім'ями // Наук. вісник УжДУ. Серія Педагогіка і соціальна робота. В. 1, - 1998. - 105 с.

25. Інформація і право / за ред. Толстоухової С.В., Сергієнко О.О. Рачимова А.А. - К.: ДЦССМ, 2004. - 196 с.

26. Кісарчук З.Г., Єрмусевич О.І. Психологічна допомога сім'ї. Книга 1. Навчальний посібник. - К.: Главник, 2006. - 128 с.

27. Комплексна програма ЦССМ «Соціальна підтримка сім'ї» / Український державний центр соціальних служб для молоді. - 13 с.

28. Консультування сім'ї: методичні поради для консультування батьків. - Ч.2 / за ред. Постового В.Г. - К.: ДЦССМ, 2003. - 303 с.

29. Кравець В.П. Психологія сімейного життя. - Тернопіль, 1995. -195с.

30. Купина Н.М. Сім'я як об'єкт соціальної роботи // Соціальна робота в Україні. Теорія і практика.-К.,2001. - С. 142-163.

31. Лесгафт П.Ф. Семейное воспитание ребенка и его значение. - М.: Педагогика, 1991.-176 с.

32. Литвиненко І. Якщо батьки розлучаються... // Дошкільне виховання. - 2007. - № 6. - С. 13-15.

33. Личность формируется в семье. Из цикла статей «Семья и дети»// Дошкольное воспитание, 1991.- №2. - 66 с.

34. Мигович І.І. Соціальна робота з неповною сім'єю // Наук.вісник УжДУ. Серія Педагогіка і соціальна робота. - Ужгород,2000.- №35.- С. 127-132.

35. Мигович І.І. Соціальна робота: вступ до спеціальності. - Ужгород, 1997. - 145 с.

36. Мустаева Ф.А. Основы социальной педагогики: Учебник для студ. высш. пед. учеб. заведений. - 2-е изд, - М.: Академический проект, 2001. - 416 с.

37. Олиференко Л.Я., Шульга Т.И., Дементьєва И.Ф. Социально-педагогическая поддержка детей группы риска: пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений. - М.: Издательский центр «Академия», 2002. - 256 с.

38. Пальчевський С.С. Соціальна педагогіка: навчальний посібник. - К.: Кондор, 2005. - 560 с.

39. Пеняева О. Роль отца в воспитании ребенка // Воспитание школьника. - 2003. - №2. - С. 46-47.

40. Сатир В. Как строить себя и свою семью. - М., 1992. - 158с.

41. Сіданіч І. Культура взаємин батьків і дітей, її сутність і зміст // Освіта і управління, 2003. - т.6 - №4 -109 с.

42. Словарь по социальной педагогике. /авт.состав Л.В. Мардахаев. - М.: Издательский центр «Академия», 2002. - 368 с.

43. Социальная работа в Великобритании // Социальная работа и подготовка социальных работников в Великобритании, Канаде, США. - М., 1992. - С. 8-48.

44. Социальная защита семьи и детей (зарубежный опыт) / Под ред. Л.Э.Кунельского и др. - М., 1992. - 164 с.

45. Соціальна педагогіка: теорія та технології. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 316 с.

46. Соціальна політика і соціальна робота: Термінологічно-понятійний словник / М.Ф. Головатий, М.Б. Панасюк. - К.: МАУП, 2005. - 560 с.

47. Соціальна робота в Україні: Навч. посібник / І.Д. Звєрєва, О.В. Безпалько, С.Я. Марченко. - К.: Наук. світ, 2003. - 233 с.

48. Соціальна робота з дітьми та молоддю: проблеми, пошуки, перспективи // За заг. Ред. Пінчук І.М., Толстоухової С.В. - К.: УДЦССМ, - 2000р. Випуск 1. - 276 с.

49. Соціальна робота з сім'єю, дітьми та молоддю. (Навчальні матеріали). - К., 1999. - 140с.

50. Соціальний супровід сімей, які спинилися в складних життєвих обставинах: Методичний посібник / І.Д. Звєрєва та ін. - К.: Держсоцслужба, 2006. - 104 с.

51. Соціальні служби - родині: розвиток нових підходів в Україні / за ред. І.В. Григи, Т.В. Семигіної. - К., 2003. - 128 с.

52. Теория и методика социальной работы (в вопросах и ответах). Учеб. пос. / Под ред. А.М.Панова, Е.И. Холостовой. - М,1998. - 190 с.

53. Теория и практика социальной работы: Методические материалы./ Отв.ред. А.М.Панов и Е.И.Холостова - М.: Институт социальной работы, 1998. - 113 с.

54. Тищенко С.Г. Психологія виховного впливу сім'ї на дитину - К.: товариство Знання, 1982 - 48 с.

55. Трубавіна І.М. Соціально-педагогічна робота з неблагополучною сім'єю: Навч. посіб. - К., 2002 - 132 с.

56. Фирсов М.В., Студенова Е.Г. Теория социальной работы: Учеб. Пособие для студ. высш. учеб. заведений.-М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2000. - 432 с.

57. Форми і методи роботи з дітьми і батьками в центрі соціальної допомоги родині / Л.С. Алексєєва,Е. В.Бурмистрова. - М.: Державний НДІ родини і виховання, 1999. - 192 с.

58. Харчев А.Г., Мацковский М.С. Современная семья и ее проблемы. - М., 1978. - 193с.

59. Холостова Е.И. Социальная работа с семьей. - М.: «Дашков и Ко», 2006.-214с.

60. Шеляг Т.В. Современная семья и социальная работа. - М.: Социально-технологический институт, 1999. - 242с.

61. Офіційний сайт Верховної Ради України: http://www.rada.gov.ua

ДОДАТКИ

Додаток А

Методика «Типовий сімейний стан»

Інструкція: думкою поверніться у свою сім'ю. Згадайте почуття, з якими ви відкриваєте двері будинку. З якими відчуттями ви згадуєте домашні справи на роботі. Як ви почуваєте себе у вихідні дні і вечорами. Загалом, згадайте усе ваше сімейне життя. Як ви почуваєте себе найчастіше? Відзначте це на шкалах.

Бланк до методики

Прізвище, ім'я, по батькові____________________________________

Стан	Шкала оцінок	Стан	Індекс
Задоволеним	0 1 2 3 4 567	Незадоволеним	У
Спокійним	0 1 2 3 4 567	Неспокійним	Т
Напруженим	0 1 2 34567	Розслабленим	Н
Радісним	0 1 2 34567	Засмученим	У
Потрібним	0 1 2 34567	Зайвим	Т
Відпочилим	0 1 2 3 4 567	Втомленим	Н
Здоровим	0 1 2 34567	Хворим	У
Сміливим	0 1 2 34567	Боязким	Т
Безтурботним	0 1 2 3 4 567	Заклопотаним	Н
Поганим	0 1234567	Гарним	У
Спритним	0 1 2 34567	Незграбним	Т
Вільним	0 1234567	Зайнятим	Н

Обробка результатів: бали по шкалах, позначені однаковим індексом, додаються. Стан констатується, якщо сума оцінок по субшкалах перевищує або дорівнює наступним діагностичним значенням: по шкалі «У» (загальна незадоволеність) - 26 балів, по шкалі «Н» (нервово-психічна напруга) - 27 балів, по шкалі «Т» (сімейна тривожність) - 28 балів.

Додаток Б

Методика «Самооцінка конструктивної поведінки у взаємовідносинах з дітьми»

Інструкція: проаналізуйте і оцініть по п'ятибальній шкалі свою поведінку в процесі виховання дитини по 11 позиціям.

№	Позиція	Оцінки
1	Я завжди пам'ятаю про індивідуальність дитини	5 4 3 2 1
2	Я завжди знаю і враховую те, що кожна нова ситуація вимагає нового рішення	5 4 3 2 1
3	Я завжди стараюсь зрозуміти потреби і інтереси дитини	5 4 3 2 1
4	Протиріччя я сприймаю як фактор нормального розвитку	5 4 3 2 1
5	Я завжди стабільний у відносинах з дитиною	5 4 3 2 1
6	Я прагну до зменшення кількості „не можна” і збільшення кількості „можна”	5 4 3 2 1
7	Для мене покарання є крайнім засобом виховання	5 4 3 2 1
8	Я прагну дати дитині можливість відчути неминучість негативних наслідків його вчинків	5 4 3 2 1
9	При необхідності я використовую метод логічних пояснень можливості негативних наслідків	5 4 3 2 1
10	Я прагну до розширення діапазону моральних, а не матеріальних стимулів	5 4 3 2 1
11	Я прагну використовувати позитивний приклад інших дітей і батьків. При цьому дотримуюся міри і такту	5 4 3 2 1

Обробка результатів:

1. Підрахуйте отримані бали по всім 11 позиціям і знайдіть середнє арифметичне від цієї суми.

2. Якщо отриманий результат складе величину від 4,5 до 5 балів, то ваша готовність до виховання дітей і взаємини з ними високі. Ви володієте високою психолого-педагогічною культурою, яка дозволяє вам уникнути серйозних конфліктів з дітьми.

3. При результаті від 3 до 4,5 балів ваша готовність до виховання дітей є середньою. При взаємодії з дітьми у вас можуть виникати конфлікти. Вам необхідно переглянути деякі позиції вашого підходу до виховання дітей.

4. Якщо результат менший від 3 балів, то ваша готовність до виховання дітей низька. Ви не володієте достатньою психолого-педагогічною культурою. Щоб уникнути серйозних конфліктів з дітьми, вам необхідно зайнятися самоосвітою, підвищенням психолого-педагогічної культури.

Додаток В

Методика «РАRI»

Методика РАRI призначена для вивчення відношення батьків (перш за все матерів) до різних сторін сімейного життя (сімейної ролі). Автори -американські психологи Е.С.Шефер і Р.К.Белл. Ця методика широко використовувалася в Польщі (Рембовські) і Чехословаччині (Котаськова). В нашій країні адаптована кандидатом психологічних наук Т. В. Нещерет.

В методиці виділено 23 аспекти-ознаки, що стосуються різних сторін відношення батьків до дитини і життя в сім'ї. З них - 8 ознак описують відношення до сімейної ролі і 15 - торкаються батьківсько-дитячих відносин. Ці 15 ознак діляться на 3 групи: 1 - оптимальний емоційний контакт, 2 - зайва емоційна дистанція з дитиною, 3 - зайва концентрація на дитині.

Відношення до сімейної ролі описується за допомогою 8 ознак, їх номери в опитному листі 3, 5, 7, 11, 13,17,19, 23:

- обмеженість інтересів жінки рамками родини, турбота винятково про родину (3);

- відчуття самопожертви в ролі матері (5);

- сімейні конфлікти (7);

- надмірний авторитет батьків (11);

- незадоволеність роллю господині (13);

- «байдужість» чоловіка, його невключеність у справи родини (17);

- домінування матері (19);

- залежність і несамостійність матері (23).

Відношення батьків до дитини:

1. Оптимальний емоційний контакт (складається з 4 ознак, їхні номери в опитувальному листі 1, 14, 15, 21):

- спонукання до словесних проявів, вербалізацій (1);

- партнерські відносини (14);

- розвиток активності дитини (15);

- врівноваженні відносини між батьками і дитиною (21).

2. Зайва емоційна дистанція з дитиною (складається з 3 ознак, їхні номери в опитувальному листі 8, 9, 16):

- дратівливість, запальність (8);

- суворість, зайва строгість (9);

- ухилення від контакту з дитиною (16).

3. Зайва концентрація на дитині (описується 8 ознаками, їхні номери в опитувальному листі 2, 4, 6, 10, 12, 18, 20, 22):

- надмірна турбота, встановлення відносин залежності (2);

- подолання опору, придушення волі (4);

- створення безпеки, побоювання образити (6);

- виключення позародинних впливів (10);

- придушення агресивності (12);

- придушення сексуальності (18);

- надмірне втручання в світ дитини (20);

- прагнення прискорити розвиток дитини (20);

Кожна ознака вимірюється за допомогою 5 суджень, урівноважених з погляду вимірюючої здатності і смислового змісту. Вся методика складається з 115 суджень. Судження розташовані в певній послідовності, і той, хто відповідає, повинен виразити до них відношення у вигляді активної або часткової згоди або незгоди. Схема перерахунку відповідей в бали міститься в «ключі» методики. Сума цифрової значущості визначає вираженість ознаки. Максимальна вираженість 20; мінімальна -5; 18, 19, 20 -- високі оцінки; 8,7, 6, 5 - низькі. Опитувальник і лист відповідей додаються. Має сенс в першу чергу аналізувати високі і низькі оцінки.

Інструкція: перед вами питання, які допоможуть з'ясувати, що батьки думають про виховання дітей. Тут немає відповідей правильних і неправильних, оскільки кожний має рацію по відношенню до власних поглядів. Прагніть відповідати точно і правдиво. На заповнення опитувальника буде потрібно приблизно 20 хв. Не обдумуйте довго відповідь, відповідайте швидко, прагнучи дати ту відповідь, яка першою спаде вам на думку. Поряд з кожним положенням знаходяться букви А, а, б, Б, їх потрібно вибрати залежно від свого переконання в правильності даного положення:

А - якщо з даним положенням згідні повністю;

а - якщо з даним положенням швидше згідні, чим не згідні;

б - якщо з даним положенням швидше не згідні, чим згідні;

Б - якщо з даним положенням повністю не згідні.

Про себе повідомте:

Вік Стать

Освіта Професія

Кількість і вік дітей

Тест

1. Якщо діти вважають свої погляди правильними, А а б Б вони можуть не погоджуватися з поглядами батьків.

2. Хороша мати повинна оберігати своїх дітей навіть А а б Б від найменших труднощів і образ.

3. Для хорошої матері будинок і сім'я - найважливіше А а б Б в житті.

4. Деякі діти настільки погані, що заради їхнього ж А а б Б блага потрібно привчити їх боятися дорослих.

5. Діти повинні усвідомлювати, що батьки роблять для А а б Б них дуже багато.

6. Маленьку дитину завжди варто міцно тримати в А а б Б руках під час миття, щоб вона не впала.

7. Люди, які думають, що в хорошій сім'ї не може бути А а б Б непорозумінь, не знають життя.

Дитина, коли подорослішає, буде дякувати А а б Б батькам за суворе виховання.

Перебування з дитиною цілий день може довести до А а б Б нервового виснаження.

10. Краще, якщо дитина не замислюється над тим, чи А а б Б правильні погляди її батьків.

11. Батьки повинні виховувати в дітях повну довіру А а б Б до себе.

12. Дитину слід вчити уникати бійок, незалежно А а б Б

від обставин.

13. Найгірше для матері, що займається господарством, - А а б Б почуття, що їй нелегко звільнитися від своїх обов'язків.

14. Батькам легше пристосуватися до дітей, ніж навпаки. А а б Б

15. Дитина повинна навчитися в житті багатьом потрібним А а б Б речам, і тому їй не можна дозволяти втрачати цінний час.

16. Якщо один раз погодитись з тим, що дитина А а б Б скаржиться на дії інших, вона буде це робити постійно.

17. Якби батьки не заважали у вихованні дітей, матері б А а б Б краще справлялись з дітьми.

18. У присутності дитини не слід обговорювати питання статі. А а б Б

19. Якби мати не керувала домівкою, чоловіком і дітьми, все А а б Б відбувалося б менш організовано.

20. Мати повинна робити все, щоб знати, про що думають А а б Б діти.

21. Якби батьки більше цікавились справами своїх дітей, А а б Б діти були б кращими і щасливішими.

22. Більшість дітей повинні самостійно справлятися з А а б Б фізіологічними потребами вже з 15 місяців.

23. Найважче для молодої матері - залишатися однією А а б Б в перші роки виховання дитини.

24. Треба сприяти тому, щоб діти висловлювали свою думку А а б Б про життя і сім'ю навіть якщо вони вважають, що життя в сім'ї неправильне.

25. Мати повинна робити все, щоб уберегти свою дитину А а б Б від розчарувань, які несе життя.

26. Жінки, які ведуть безтурботне життя, не дуже хороші А а б Б матері.

27. Треба обов'язково викорінювати у дітей прояви єхидності. А а б Б

28. Мати повинна жертвувати своїм щастям ради щастя А а б Б дитини

29. Всі молоді матері бояться своєї недосвідченості у А а б Б стосунках з дитиною.

30. Подружжя повинне час від часу сваритися щоб довести А а б Б свої права.

31. Строга дисципліна по відношеннюдо дитини розвиває А а б Б в неї сильний характер.

32. Матері часто бувають настільки замучені присутністю А а б Б своїх дітей, що їм здається, ніби вони не можуть з ними бути ні хвилини більше.

33. Батьки не повинні бути для дітей «негативними А а б Б персонажами».

34. Дитина повинна поважати своїх батьків більше, ніж інших. А а б Б

35. Дитина повинна завжди звертатися за допомогою до А а б Б батьків або вчителів замість того, щоб вирішувати свої непорозуміння в бійці.

36. Постійне перебування з дітьми переконує матір у тому, що А а б Б її виховний вплив менший за її вміння і здібності (могла б, але...).

Батьки своїми вчинками винні завойовувати прихильність А а б Б дітей.

Діти, які не мають можливості випробувати себе А а б Б у досягненні успіхів, повинні знати, що у майбутньому в житті можуть зустрітися з невдачами.

Батьки, які розмовляють з дитиною про її проблеми, А а б Б повинні знати, що краще дитині дати спокій і не втручатися в її справи.

40. Чоловіки, якщо не хочуть бути егоїстами, повинні брати А а б Б участь в сімейному житті.

Не можна допускати, щоб дівчатка і хлопчики А а б Б бачили один одного голими.

Якщо дружина достатньо підготовлена до А а б Б самостійного вирішення проблем, то це краще і для дітей, і для чоловіка.

У дитини не повинно бути таємниць від своїх батьків. А а б Б

Якщо у вас прийнято, що діти розповідають вам А а б Б анекдоти, а ви - їм, то багато проблем можна вирішити спокійно і без конфліктів.

Якщо рано навчити дитину ходити, це сприяє її А а б Б розвиткові.

Недобре, коли мати одна долає всі труднощі, пов'язані А а б Б з доглядом за дитиною і її вихованням.

У дитини повинні бути свої погляди і можливість А а б Б їх вільно висловлювати.

Треба берегти дитину від важкої роботи. А а б Б

Жінка повинна вибирати між домашнім господарством А а б Б і розвагами.

50. Розумні батьки повинні навчити дитину поважати А а б Б начальство.

51. Дуже мало жінок отримують подяку від дітей за час, А а б Б витрачений на їхнє виховання.

Якщо дитина потрапила в біду, мати завжди почуває себе А а б Б винною.

У молодого подружжя, незважаючи на силу почуттів, А а б Б завжди є розбіжності, які викликають роздратування.

Діти, у яких виховали повагу до норм поведінки, А а б Б стають хорошими, стійкими і шанованими людьми.

Іноді буває, що мати, яка цілий день займається дитиною, А а б Б залишається ласкавою і спокійною.

Діти не повинні поза домівкою вчитися тому, що А а б Б суперечить поглядам їх батьків.

Діти повинні знати, що немає людей мудріших , ніж А а б Б їх батьки.

Немає виправдання дитині, яка б'є іншу дитину. А а б Б

Молоді матері страждають з приводу свого перебування А а б Б вдома більше, ніж з інших причин.

Примушувати дітей відмовлятися і пристосовуватися - А а б Б поганий метод виховання.

Батьки повинні навчити дітей знайти заняття і не втрачати А а б Б вільного часу.

Діти мучать своїх батьків дрібними проблемами, якщо А а б Б до цього звикнуть.

63. Коли мати погано виконує свої обов'язки стосовно А а б Б дітей, це, мабуть, означає, що батько не виконує своїх

обов'язків по утриманню родини.

Дитячі ігри із сексуальним змістом можуть призвести А а б Б дітей до сексуальних злочинів.

Планувати повинна тільки мати, тому що, тільки вона А а б Б знає, як належить господарювати.

Уважна мати повинна знати, про що думає її дитина. А а б Б

67. Батьки, які з розумінням вислуховують з відверті А а б Б висловлювання дітей про їхні переживання на побаченнях, товариських зустрічах, танцях і т. п., допомагають їм в більш швидкому соціальному розвитку.

68. Чим швидше слабшає зв'язок дітей з сім'єю, тим швидше А а б Б діти навчаться вирішувати свої проблеми.

69. Розумна мати робить все можливе, щоб дитина до і після А а б Б народження знаходилася в хороших умовах.

Діти повинні брати участь у вирішенні важливих А а б Б сімейних питань.

Батьки повинні знати, як потрібно поступати, щоб А а б Б діти не потрапили у важкі ситуації.

Дуже багато жінок забувають про те, що їхнім належним А а б Б місцем є домівка.

Діти потребують материнської турботи, якої їм іноді А а б Б не вистачає.

74. Діти повинні бути більш дбайливі і вдячні своїй матері А а б Б за працю, вкладену в них.

75. Більшість матерів побоюється мучити дитину даючи їй А а б Б дрібні доручення.

В сімейному житті існує багато питань, які не можна А а б Б вирішити шляхом спокійного обговорення.

Більшість дітей повинна виховуватись вимогливіше, ніж А а б Б це є насправді.

Виховання дітей - важка, нервова робота. А а б Б

Діти не повинні сумніватися в способі мислення їх батьків. А а б Б

Більше за всіх інших діти повинні поважати своїх батьків А а б Б

Не треба сприяти тому, щоб діти займались боксом і А а б Б боротьбою, оскільки це може привести до серйозних травм тіла і інших проблем.

Одне з негативних явищ полягає в тому, що у матері, А а б Б як правило, немає вільного часу для улюблених занять.

Батьки повинні вважати дітей рівноправними по А а б Б відношенню до себе у всіх життєвих питаннях.

Коли дитина робить те, що зобов'язана, вона перебуває А а б Б на правильному шляху і буде счасливою.

Треба залишити дитину, якій сумно у спокої. А а б Б

Найбільше бажання будь-якої матері - бути прийнятою А а б Б чоловіком.

Одним з найскладніших моментів в вихованні дітей є А а б Б сексуальні проблеми.

Якщо мати керує домівкою і піклується про все, вся сім'я А а б Б відчуває себе добре.

Оскільки дитина - частина матері, вона має право А а б Б знати все про її життя.

Діти, яким дозволяється жартувати і сміятися разом з А а б Б батьками, легше приймают їх поради.

Батьки повинні прикласти всіх зусиль, щоб дитина А а б Б якомога раніше навчився справлятися з фізіологічними потребами.

92. Більшість жінок має потребу в більшій кількості часу А а б Б для відпочинку після народження дитини, ніж їм дається насправді.

У дитини повинна бути упевненість в тому, що її не А а б Б покарають, якщо вона довірить батькам свої проблеми.

Дитину не потрібно привчати до важкої роботи вдома, А а б Б щоб вона не втратив бажання до будь-якої роботи.

Для хорошої матері достатньо спілкування з власною А а б Б сім'єю.

Деколи батьки вимушені поступати проти волі дитини. А а б Б

97. Матері жертвують всім заради блага своїх дітей А а б Б 98.Найголовніша турбота матері - благополуччя і А а б Б безпека дитини.

99. Природньо, що двоє людей з протилежними поглядами А а б Б в шлюбі сваряться.

Виховання дітей в строгій дисципліні робить їх А а б Б більш щасливими.

Природньо, що мати «божеволіє», якщо у неї діти А а б Б егоїсти і дуже вимогливі.

Дитина ніколи не повинна чути критичні зауваження А а б Б про своїх батьків.

Прямий обов'язок дітей - довіра до батьків. А а б Б

Батьки, як правило, вважають кращими спокійних дітей, А а б Б ніж забіяк.

Молода мати відчуває себе нещасною, тому що знає, що А а б Б багато речей які їй хотілося б мати, для неї недоступні.

Немає ніяких підстав, щоб у батьків було більше прав А а б Б і привілеїв ніж у дітей.

Чим раніше дитина зрозуміє, що не треба гаяти час, А а б Б тим краще для неї.

Діти роблять все можливе, щоб зацікавити батьків своїми А а б Б проблемами.

Небагато чоловіків розуміють, що матері їхньої дитини А а б Б теж потрібна радість у житті.

З дитиною щось не в порядку, якщо вона багато А а б Б розпитує про сексуальні питання.

Виходячи заміж, жінка повинна усвідомлювати,що буде А а б Б змушена керувати сімейними справами.

Обов'язком матері є знання таємних думок дитини. А а б Б

Якщо включати дитину в домашні справи, вона стає А а б Б більш відвертою з батьками і легше довіряє їм свої проблеми.

Треба якомога раніше припинити годувати дитину А а б Б грудьми і з пляшечки (привчити її «самостійно» харчуватися).

Не можна вимагати від матері занадто великого А а б Б почуття відповідальності стосовно дітей.

Опитувальний лист

Відповідь № пп	А а б Б	№ пп	А а б Б	№ пп	А а б Б	№ пп	А а б Б	№ пп	А а б Б
1		24		47		70		93
2		25		48		71		94
3		26		49		72		95
4		27		50		73		96
5		28		51		74		97
6		29		52		75		98
7		30		53		76		99
8		31		54		77		100
9		32		55		78		101
10		33		56		79		102
11		34		57		80		103
12		35		58		81		104
Відповідь № пп	А а б Б	№ пп	А а б Б	№ пп	А а б Б	№ пп	А а б Б	№ пп	А а б Б
13		36		59		82		105
14		37		60		83		106
15		38		61		84		107
16		39		62		85		108
17		40		63		86		109
18		41		64		87		110
19		42		65		88		111
20		43		66		89		112
21		44		67		90		113
22		45		68		91		114
23		46		69		92		115

Методика дозволяє оцінити специфіку внутрішньосімейних відносин, особливості організації сімейного життя.

В сім'ї можна окреслити окремі аспекти відносин:

- господарсько-побутові, організація побуту сім'ї (в методиці це шкали 3, 13, 19, 23)

- міжподружні, пов'язані з моральною, емоційною підтримкою, організацією дозвілля, створенням середовища для розвитку власної особи і партнера (в методиці це шкала 17)

- відносини, що забезпечують виховання дітей, «педагогічні» (в методиці шкали 5, 11).