Сутність соціального управління

Формування нової суспільної системи цінностей та розвиток мотиваційної сфери стає необхідною умовою соціокультурного та економічного відродження країни. Саме інноваційна культура забезпечує сприйняття людьми нових ідей, їх готовність та здатність до підтримки та реалізації нововведень в усіх сферах життя. Крім того, вона відображає цілісну орієнтацію людини (мотиви, знання, вміння та навички, а також норми поведінки) та рівень діяльності відповідних соціальних інститутів, ступінь задоволення людей участю в них та його результатами. На нашу думку, державі потрібна конкретна програма поступового формування інноваційної культури в різних сферах діяльності включаючи освітні та виховні. Проте, поряд з цим потрібна підтримка правових актів, санкцій, контролю, використання засобів кадрової політики та управління.

Таким чином, питання реалізації інноваційної моделі розвитку України на основі соціокультурних складових сьогодні набувають все більшої актуальності й потребують ретельного вивчення та беззаперечного врахування.

ВИСНОВКИ

Оскільки на сучасному етапі розвитку України значні суспільні та економічні сили виявились відторгнутими від процесу творення національної економіки, вони змушені чинити опір економічній стратегії держави. Ефективна стратегія має бути орієнтована на максимально широкий розподіл ефекту від економічного зростання на усі верстви суспільства та економічні групи, що дозволить об'єднати їхні інтереси навколо загальнонаціональних цілей. Подолання протиріч між інтересами економіко-політичних груп та тенденцій до рентної поведінки суб'єктів господарювання має відбутися через здійснення політики стимулювання економічного зростання за допомогою бюджетно-податкових та грошово-кредитних важелів і забезпечення вдосконалення механізмів міжгалузевого переливу капіталів та розбудови ринкової й інформаційної інфраструктури.

Таким чином, на даному етапі існує нагальна потреба формування надійної та дієвої інституційної системи громадянського суспільства, яка б втілила розуміння провідними суспільними силами - владою, підприємцями та населенням - колективної відповідальності за соціально-економічне становище в країні. Забезпечуючи постійний моніторинг державної політики з метою виявлення точок її неузгодженості із завданнями розвитку національного капіталу та національного підприємництва, громадські об'єднання підприємців здійснюють "демонополізацію" процесу прийняття політичних рішень. Тому суттєва активізація громадських об'єднань підприємців сприятиме підвищенню ефективності державної політики.

Сучасні завдання, пов'язані з реалізацією потенційних конкурентних переваг, стимулюванням інвестиційно орієнтованого та інноваційного розвитку безумовно, вимагають активізації заходів державної економічної політики. Насамперед необхідно сформувати механізми забезпечення здатності держави дієво впливати на суб'єкти господарювання з використанням переважно непрямих важелів економічної політики. Ця здатність ґрунтується на спроможності суб'єктів господарювання до адекватної реакції на такі важелі, відтак їхній спроможності будувати та реалізувати власну стратегію розвитку. Для цього визначальними є наявність прозорого прогнозованого макросередовища, власних фінансових ресурсів підприємств або можливості їх запозичення без втрати незалежності, спроможності вільно виходити на ринки, сумлінно сплачувати податки та платежі, виконувати інші вимоги законодавства без загрози для відтворювальних процесів. Іншими словами, завдання держави полягає у сприянні максимально швидкому становленню дієздатних суб'єктів господарювання та заохоченні їх легальної прозорої ринкової самоорганізації. За умов глобалізації економіки наявність в національній економіці потужних, самостійних, ефективних суб'єктів господарювання стає принципово важливою для збереження економічної незалежності української держави

Одним із визначальних має бути розвиток альтернативних, мінімально залежних від адміністративного впливу можливостей фінансування підприємств. Найпершим кроком у цьому напрямку має стати відбудова внутрішнього ринку України як головного атрибута ринкової економіки, поля для ефективної конкуренції - стимулу розвитку та вдосконалення підприємств. Адже саме ринок є обов'язковою складовою кругообігу капіталу, починає та завершує відтворювальний процес, є основним джерелом інвестиційних ресурсів підприємств і споживчих ресурсів населення. Розширення внутрішнього ринку є також важливим чинником детінізації та декриміналізації економіки. Йдеться не лише про безпосереднє розширення сукупного попиту через збільшення доходів населення й підприємств, але також про забезпечення збалансованості структури внутрішнього ринку, розбудову торговельної інфраструктури, контроль за добросовісністю конкуренції, вивчення кон'юнктури ринків тощо.

На мій погляд, теорія Макса Вебера стала підгрунтям для появи та становлення соціального управління суспільством. Адже Вебер, запозичивши з позитивізму ідею емпіричного дослідження соціальних явищ, позиціонував суспільство та його індивідів як таких, що виявляються в процесі інтеракції, а не як певні «готові факти». Вебер віддавав пріоритет індивіду, фактором розвитку суспільства називав культурні цінності, вірив в інтелігенцію. Вважав, що тільки індивід володіє мотивами, цілями, інтересами і свідомістю. Колективна свідомість -- скоріше метафора, ніж точне поняття. «Клас», «капіталізм», «християнство» -- такі самі узагальнені поняття. Поняття «підприємець», «робітник», «король» позначають середньотипового представника конкретної соціальної верстви. Але ці поняття -- абстракція, створена для того, щоб одним іменем позначити сукупності людей, фактів, явищ. Вебер називає їх «ідеальними типами».

Я вважаю, що саме Веберівські дослідження започаткували концепції наукового управління суспільством. Проблеми, які він розглядав, є і нині провідними в соціології. Обґрунтованими ним базовими соціологічними поняттями і тепер керуються фахівці при вивченні соціальної структури, процесів соціальних змін, при аналізі соціальних диспозицій особистості, її мотивів і ціннісних орієнтацій, поведінки у виробничій, політичній, культурній сферах.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Амелин В. Н. Социология политики. М., 1992.

Аникин Б.А. Высший менеджмент для руководителя. Москва: ИНФРА-М, 2000, 136 с.

Ансофф И. Стратегическое управления: сокр. пер с англ./ научн. редактор предисл. Л.И. Евенко . - М.: Экономика, 1989. - 519с.

Атаманчук Г.В. Теория государственного управления. Курс лекций. - М.: Юридическая литература, 1997.

Бажал Ю.М. Економічна теорія технологічних змін: Навчальний посібник. - Київ: Заповіт, 1996. - 240 с.

Бєлов О.Ф., Жаліло Я.А. Круглий стіл "Безпека економічних трансформацій": Що показали два роки його роботи? 2002.

Бобров В.Я. Основи ринкової економіки. - К.: Либідь, 1995.

Богданов А.А. Тектология: всеобщая организационная наука. - М., 1989.

Богорош А., Денисюк В. К моделированию государственной инновационной политики//Бизнесинформ, 1999 №17-18-С.77-85

Болл Т. Власть. Полис, 1993, №5.

Большаков А.С., Михайлов В.И. Современный менеджмент: теория и практика. Санкт-Петербург: Питер, 2002, 416 с.

Бусытин А.В. Предпринимательство. Учебник. - М.: ИНФРА - М, 1998

Вейл Питир. Искусство менеджмента. - М., 1993.

Веснин В.Р. , Практичний менеджмент персоналу

Виноградський М.Д., Виноградська А.М., Шканова О.М. Менеджмент в організації. Київ: Кондор, 2002, 654 с.

Відп. ред. Г.Н. Климко. Основи економічної теорії: політекономічний аспект. Київ: Знання-Прес, 2004, 615 с.

Власть. Очерки современной политической философии Запада. М., 1986.

Гальчинський А. Теорія грошей. Навчально - методичний посібник. - К.: Основи, - 1998.

Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії. - К.: Вища школа, 1995.

Гроші та кредит. Підручник./ Савлук М.І. та ін. - К.: Либідь, 1992.

Дегтярев А. А. Политическая власть как регулятивный механизм социального общения. Полис, 1996, №3.

Демидов В. И. Ценностные измерения власти. Полис, 1996, №3.

Джексон Грейсон, Карла О'Делл. Американский менеджмент на пороге ХХI века. - М., 1991.

Долан Е.Дж., Линдей Д.Е. Рынок, макроэкономическая модель.- Спб, 1992, Гл.5.

Друкер П,Ф, Ефективний керівник, - М:1994

Егоршин А.П., управління персоналом

Економіка: теоретичні основи. Підручник у 2-х част. - Тернопіль, Астон, 1997.

Ермишин П.Г. Основы экономической теории (курс лекций).-AUP.ru, 2002

Загальна економічна теорія. Підручник у 2-х част. - Тернопіль, Астон, 1996.

Ильин В. В. Власть. Вестник Московского Университета, серия 12, 1992, №3-7.

Іванова І.В. Менеджмент підприємства. Київ: Київський національний торгово-економічний ун-т, 2001, 247 с.

Ковальчук В.М. Економічна теорія: короткий курс. - Тернопіль, Астон, 1997.

Ковальчук В.М. Макроекономіка: теоретичний аспект. - Тернопіль: Астон, 1996.

Колпаков В.М. Теория и практика принятия управленческих решений: Учеб?. пособие.- К.: МАУП, 2000.- 256 с.

Костенко Ю. Політика. Виступ під час "спікеріади", 1998.

Краснов Б. И. Теория власти и властных отношений. Социально- политический журнал, 1994, №6.

Култыгин В.П. Классическая социология. М.: Наука, 2000.

Култыгин В.П. Мировое социологическое сообщество на рубеже тысячелетий // Социол. исслед. 1998. №12. С.15-27.

Култыгин В.П. Ранняя немецкая классическая социология: Лекции по истории социологии. М., 1991. Вып. 2.

Култыгин В.П. Становление и развитие социологии США: Лекции по истории социологии. М., 1994. Вып.5.

Култыгин В.П. Французская классическая социология XIX - начала XX веков: Лекции по истории социологии. М., 1991. Вып. 1.

Култыгин В.П., Осипов Г.В. Чикагская социологическая школа // История социологии в Западной Европе и США: Учебник для вузов. М, 1999. С.254-264.

Курс экономической теории. /Под ред. М.Н.Чепурина, Е.А.Киселевой, Киров: 1996, Гл.5.

Лапко Олена. Інноваційна діяльність в системі державного регулювання. - К.: ІЕП НАПУ,1999. - 254с.

Лебедев М. Социальное управление. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1993.

Макконнэлл К.Р., Брю С.Л. Экономика: принципы, проблемы и тематика. В 2 - х томах. - М.: Республика, 1992.

Мескон М,Х, Альберт М. Хедоурі Ф. Основы менеджменту: М.: Справа, 1992

Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента. Москва: Дело , 2000, 704 с.

Методологические проблемы социального управления. - М.: Луч, 1995.

Мороз П., Ткач К. Чи потрібні Україні генії?! // Винахідник і раціоналізатор. - 1998. - №1. - С.40-41.

Мошек Г.Є., Гомба Л.А., Піддубна Л.П. . Менеджмент підприємства. Київ: Київський національний торгово-економічний ун-т, 2002, 371 с.

Николаев А.И. Инновационное развитие и инновационная культура.// Наука та наукознавство,2001-№2-54-64

Никулин Л.-Л.Ф. . Менеджмент эпохи постмодерна и "нью-экономики". Москва: ЮНИТИ-ДАНА, 2001, 127 с.

Общая и прикладная политология. МГСУ, М., 1997. Стр. 210-237.

Общая теория управления. Курс лекций. - М.: Луч, 1994.

Общая теория управления/ Под ред.Пицулина. - М.: Луч, 1993.

Основи економічної теорії: політехнічний аспект. - Підручник / За ред. Г.Н. Климка та В.П. Нестеренка, - К.: Вища школа, 1997.

Покропивний С.Ф., Колот В.М. Підприємництво: стратегія, організація, ефективність. Київ: КНЕУ, 1998, 352 с.

Радіонова І.Ф. Макроекономіка та економічна політика. - К.: Таксон, 1996.

Русинов Ф.М., Никулин Л.Ф., Фаткин Л.В. Менеджмент и самоменеджмент в системе рыночных отношений. Учебное пособие. - М.: ИНФРА-М, 1996. - 352с.

Сайт КМУ, повідомлення Пресс-служби, 16 березня 2001.

Самуельсон П. Економіка. Підручник. - Львів, Світ, 1993.

Силин А. А. Философия и психология власти. Свободная мысль, 1995, №12.

Слепенков И.М., Аверин Ю.П. Основы теории социального управления. Учебное пособие для вузов. - М.: Высшая школа, 1990.

Соскін Олег. Якою має бути економічна політика у період рецесії? // Економічний часопис, №10, 1999.

Тимофєєв В., Тодоров В. Шляхи подолання кризи виробництва // Економічний часопис, №11, 1999.

Трансформація моделі економіки України: ідеологія, протиріччя, перспективи. Інститут економічного прогнозування за редакцією академіка НАН України В.М. Гейця - К: Логос, 1991-500с.

Туган-Барановский М.І. Політична економія. Курс популярний. - К: Наукова думка, 1994 - 423 c.

Улетов М. Формы участия народных масс в управлении делами общества. - М.: Наука, 1990.

Управление по результатам/ Санталайнен Т., Воутилайнен Э., Поренне П., Ниссинен Й. - М.: Прогресс, 1993.

Файоль А. Эмерсон Г., Тейлор Ф., Форд Г. Управление - это наука и искусство. - М.: Республика, 1992.

Фиглер С., Дорнбуш Р., Шмалензі Р. Экономика. - М., Дело, 1997.

Хайек Ф. А. Дорога к рабству. Новый мир, 1991, №7.