Соціально-психологічні аспекти явища наркотизації молоді

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКА ФІЛІЯ МІЖРЕГІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ

КАФЕДРА СОЦІАЛЬНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

КУРСОВА РОБОТА

«СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ЯВИЩА НАРКОТИЗАЦІЇ МОЛОДІ»

Виконала

студ. гр

Колеснікова Н.О

Керував

викл. каф. Соціальної психології

ЛЬВІВ, 2010

Зміст

Вступ

РОЗДІЛ I. Огляд проблеми наркотизації молоді

1.1 Ступінь наукового опрацювання проблеми

1.2 Сучасний погляд на наркоманію як на хронічне захворювання

1.3 Характеристика особливостей формування наркотичної залежності у молодіжному середовищі

РОЗДІЛ I I Причини та наслідки поширення наркоманій в дитячому, підлітковому та молодіжному середовищі

2.1 Виявлення соціально-психологічних причин наркотизації молоді

2.2 Наслідки вживання наркотичних речовин

РОЗДІЛ III. Програми корекційно-терапевтичної роботи щодо подолання наркотичної залежності молоді

3.1 Тренінги у подоланні наркотичної залежності

3.2 Програма «12 кроків»

Використана література



Вступ

Проблема наркотизації сучасної молоді настільки гостра, що вживання неповнолітніми, юнаками і дівчатами наркотичних речовин стає небезпечним соціальним явищем. 60-70 відсотків усіх правопорушень і злочинів молодь скоює у стані алкогольного сп'яніння. Проте, 70% молодих людей жалкують, скажімо, що мають пристрасть до паління, але говорять, що їм не вистачає сили волі відмовитися, 65% - вказують, що відчувають негативний вплив на своє здоров'я (поганий апетит, слабкість, нерідко нудота, часті простудні захворювання, болі в шлунку, однак потяг переважає, і вони продовжують палити).

За останні роки майже вдвічі зросла кількість осіб, що перебувають на обліку в медичних закладах з діагнозом наркоманія. Тільки за І півріччя 2004 року за вживання наркотичних речовин поставлено на облік більше 2 тисячі неповнолітніх. Статистичні дані про рівень і динаміку наркотизації відображають лише зовнішні тенденції цього небезпечного явища. Є підстави вважати, що кількість споживачів наркотичних засобів у 10 разів більша, ніж за офіційними даними. Крім того, велику кількість осіб залучено до зберігання та розповсюдження наркотиків, причому наркоманія охоплює не тільки молодь, що викликає педагогічне занепокоєння, а і зовні благополучних підлітків.

Наркотизації суспільства активно сприяють такі негативні фактори, як різке соціальне розшарування сімей, неврівноваженість психоемоційного фону виховання підлітків, їхня соціалізація в умовах знецінення загальнолюдських принципів моралі, дегуманізація ставлення до найвразливіших соціальних груп тощо.

Безперечним є і той факт, що Україна потрапила в сферу дії міжнародного наркобізнесу, і це впливає на динаміку наркотизації суспільства. Відсутня активна протидія поширенню вживання наркотичних засобів.

Спостерігається тенденція вживання більш небезпечних наркотичних засобів, змінюється структура наркотизації. Сучасні підлітки вже з 11--12 років починають використовувати опіатоподібні і коноплеві культури. Сучасна молодь навіть не приховує, які психотропні та наркотичні засоби вживає.

Наркотики руйнують психіку молодих людей, зумовлюють відмову від позитивних настановлень на здоровий спосіб життя, породжують мотиви прийняття хибних рішень, у деяких випадках провокуючи навіть до суїциду.

Мета дослідження - розглянути наркотизацію як соціальну проблему, виявити соціальні і психологічні причини її масштабного розповсюдження.

Гіпотези: Наркотизація молоді - одна з найважливіших соціальних проблем.

Наркоманія - захворювання, яке впливає на біологічну, психологічну, соціальну і духовну сфери життя людини.

Найрозповсюдженіші причини початку вживання наркотичних речовин відсутність навичок відмови , популярність наркотиків та деструктивні стосунки у сім'ї.

Вживання наркотиків тягне за собою руйнівні наслідки.

Завдання:

- розкрити соціальні причини наркотизації молоді

- розкрити психологічні причини наркотизації молоді

- висвітлити наслідки явища наркотизації

- розглянути програми корекційно-терапевтичної роботи щодо подолання наркотичної залежності

Матеріал курсової роботи можна застосовувати у проведенні заходів з профілактики негативних явищ серед молоді.



РОЗДІЛ I. Огляд проблеми наркотизації молоді

1.1 Ступінь наукового опрацювання проблеми

У радянській соціології інтенсивне вивчення наркоманії, алкоголізму, злочинності, проституції, суїцидів почало здійснюватися ще в 20-х роках минулого століття (Г. Волков, М. Гернет, А. Герцензон, О. Корчажинська та інші). 30-60 роки ХХ століття характеризуються відсутністю досліджень з соціальних відхилень, в тому числі і наркоманії. В 50-60 роках з'являються дослідження медичної та юридичної спрямованості і лише пізніше - психологічні та соціологічні. Тому можна виділити дві основні групи наукових праць в цей період. В межах першої групи здійснювався історико-критичний аналіз зарубіжних досліджень девіації. Це “криміналістичні” праці М. Бабаєва, М. Дубиніна, В. Кудрявцева, Н. Кузнецової, Є. Сибірякова, А. Ратінова, а також соціологічні - В. Афанасьєва, Л. Іоніна, І. Кона, Г. Осипова, Є. Осипової та інших. Другу групу репрезентують дослідження сутності різних видів девіантної поведінки в радянському суспільстві. До даної групи належать праці, що носять методологічний та загальнотеоретичний характер (Я. Гилинський, В. Кудрявцев, О. Яковлєв). Різні аспекти злочинності вивчали Ю. Антоян, К. Ігошев, І. Карпець, Г. Міньковський, В. Кудрявцев, О. Яковлєв. Проблема проституції досліджувалась А. Габіані, Я. Гилинським, С. Голодом, І. Коном, І. Шмаровою та інш. Суїцидальну поведінку вивчали І. Алієв, Я. Гилинський, С. Смидович. Проблему наркоманії вивчали А. Габіані, Т. Іванова, Б. Левін та М. Левін, Г. Сілласте.

У 60-80 роках минулого століття молодіжні проблеми посіли помітне місце в тематиці соціологічних досліджень. Зокрема, у цей час були проведені масштабні дослідження з питань підготовки молоді до трудової діяльності, трудового виховання, професійної орієнтації та адаптації молодих людей у трудових колективах. Низка проектів була присвячена дослідженню стимулювання соціальної та трудової активності, проблем організації побуту молоді та форм її дозвілля (В. Алексєєва, В. Арбєніна, В. Бовкун, В Боряз, С. Іконнікова, В. Лисовський, О. Мателекіс, В. Проваторов, В. Смирнов, М. Тітма, Г. Чередніченко, В. Чупров, І. Шеремет, В. Шубкін, В. Ядов та інші).

Дослідженню девіантної поведінки молоді присвячені роботи В. Лисовського, І. Ільїнської, В. Левічева, В. Чупрова та інших. Вплив сім'ї і безпосереднього оточення молодого девіанта вивчався С. Агарковим, С. Резніковим, В. Солодовніковим, В. Поповим. Питання профілактики девіантної поведінки молоді поставали в дослідженнях Л. Волошиної, Н. Максимової, Б. Левіна, М. Левіна, І. Стрельчука та інших.

В Україні систематичне вивчення молодіжних проблем було започатковане на початку 70-х років (В. Оссовський, В. Паніотто, Є. Суїменко, В. Тарасенко, В. Черноволенко, харківська школа соціологів під керівництвом О. Якуби) дослідженнями проблем соціальної та професійної орієнтації учнів загальноосвітньої школи. З другої половини 70-х років діапазон досліджуваних в Україні молодіжних проблем поступово розширюється. До нього входять питання мобільності працюючої молоді, її ставлення до праці, життєвих планів і ціннісних орієнтацій (Л. Аза, В. Бакіров, Є. Головаха, В. Піддубний, Н. Побєда, І. Попова, А. Ручка, Л. Сохань, І. Шеремет, О. Якуба). Ще згодом проводяться дослідження, у тому числі й комплексні, спрямовані на визначення найрізноманітніших сторін життя молоді (О. Вишняк, О. Донченко, С. Макєєв, І. Мартинюк, В. Пилипенко, Н. Побєда, Н. Соболєва, Ю. Чернецький, М. Чурилов, В. Астахова, Л. Герасіна, О. Поступний, Л. Сокурянська). При цьому питання девіантної поведінки молоді знайшли відображення в дослідженнях О. Бандурки, В. Соболєва, О. Зелінського, Ю. Золотарьової, В. Іванової, В. Казакова, Н. Побєди, О. Ставицької, А. Демічевої, В. Тарасенка та інших науковців.

Віддаючи належне науковій та практичній значущості праць, в яких розглядалися питання девіантної поведінки та наркоманії, необхідно зазначити, що у вітчизняній та зарубіжній соціологічній та соціально-психологічній літературі відсутній цілісний аналіз даної проблеми, що поєднував би в собі висвітлення методологічних, теоретичних та практичних її сторін. Так, в наукових працях радянського періоду девіантна поведінка, по-перше, досліджувалась в межах стабільного суспільства. По-друге, відхилення аналізувалися під впливом і кутом зору кримінально-правової концепції. По-третє, дослідження носили ідеологічний характер. По суті перші дослідження наркоманії як соціального явища (а не лише його медичних та кримінальних аспектів) розпочалися лише в кінці 80-х років, коли було офіційно визнано наявність у суспільстві даного явища і з'явилася перша статистика з даної проблеми. В Україні до 90-х років не проводилися соціологічні дослідження розповсюдження наркотиків в молодіжному середовищі, що було обумовлено історичними, а саме політичними та ідеологічними, обставинами. Лише наприкінці 90-х років проблему молодіжної наркоманії як самостійної форми девіантної поведінки інтенсивно починають вивчати київські (О. Балакірєва, О. Яременко, В. Пилипенко, В. Казаков, В. Піддубний, М. Сакада), харківські (В. Соболєв, І. Рущенко, О. Поступний, Ю. Свєженцева, О. Сердюк, Ю.Бєлоусов) та одеські (В. Подшивалкіна, Т. Каменська, М. Левинський, Н. Мирошніченко) соціологи. Харківські вчені найбільш ґрунтовно досліджують наркоманію як соціальне явище, обґрунтовують необхідність застосування понять „наркотизм” та роблять спробу визначити поняття „наркотична ситуація”, досліджують динаміку та уточнюють основні тенденції розвитку наркотизму у молодіжному середовищі у другій половині ХХ століття, розроблюють модель соціальної технології профілактики наркотизму.

Разом з тим, треба зазначити, що в сучасній українській соціології ще не сформувався концептуальний підхід до визначення девіації в цілому та наркотизму зокрема, не визначені чинники, котрі впливають на розповсюдження соціальних відхилень у період суспільної трансформації. Не визначені особливості та механізми девіацій в молодіжному середовищі, не досліджені специфічні закономірності прояву наркоманії та її впливу на інші види девіантної поведінки молоді.

Проблеми трансформації і соціальних змін знайшли відображення в працях П. Бергера, І. Валерстайна, Т. Лукмана, П. Штомпки, а серед українських вчених - В. Бакірова, І. Бекешкіної, Є. Головахи, О. Куценко, С. Макєєва, Н. Паніної, В. Полторака, Н. Победи, Л. Сохань, Л. Хижняк, В. Шинкарука та інших. Теоретико-методологічні засади соціологічного дослідження цінностей та ціннісної свідомості були закладені в роботах Е. Дюркгейма, У. Томаса, Ф. Знанецького, М. Вебера, Т. Парсонса, М. Рокіча та інших. Серед вітчизняних науковців серйозний внесок у дослідження даної пробематики внесли В. Бакіров, В. Оссовський, В. Пилипенко, Н. Победа, І. Попова, А. Ручка, О. Якуба,.

Безпосереднє вивчення девіантної поведінки здійснювалось у західній соціології в межах цілої низки соціологічних теорій. Так, Е. Дюркгейм під девіантною поведінкою розумів таку, що не співпадає із суспільно прийнятими цінностями та нормами. Р. Мертон головною умовою відхилень вважав невідповідність між цілями та засобами їх досягнення. Саме в межах цього наукового напрямку відхилення вивчали Т. Парсонс, Р. Рубін та інші. Символічний інтеракціонізм визначав девіацію як дію індивіда, а не зовнішніх сил (Ч. Кулі, Дж. Мід та інші). На думку Е. Беккера, Е. Леммерта та Ф. Танненбаума, девіантна поведінка є результатом соціальної оцінки. Культурологічні теорії роблять акцент на аналізі культурних цінностей, що “сприяють” відхиленням (А. Коен, М. Міллер, Е. Сатерленд, М. Селлін). Поведінку людини у різноманітних сферах діяльності досліджували Ч. Бернард, М. Бламберг, М. Вебер, Р. Лайкерт, А. Маслоу, Н.Дж. Смелзер, Х. Хекхаузен.

1.2 Сучасний погляд на наркоманію як на хронічне захворювання

Сучасні вчені достатньо детально розробляють пояснення появи наркотичної залежності і виділяють 4 основні напрямки, 4 групи факторів наркотизації: соціологічні, що містять вплив суспільства і сім'ї, біологічні, що пояснюють схильність до зловживання наркотичних речовин, психологічні (або психічні), що розглядають особливості і відхилення у психіці,і культурологічні аспекти наркотизму, тому що вплив окремої культурної традиції вживання наркотиків дозволяє пояснити мотиви, що не піддаються поясненню за допомогою перелічених вище факторів.

Щоб подолати проблему, дуже важливо зрозуміти: наркоманія - це хвороба. Фахівцями, що працюють в наркології, це визнається беззастережно. Хвороба під назвою наркоманія включена в медичні довідники і каталоги разом з іншими захворюваннями. Наркоманія за ступенем тяжкості прирівнюється до онкологічних хвороб, оскільки має величезний відсоток смертності - 96% хворих помирає.

Розуміння наркоманії як захворювання існує, щонайменше, з минулого століття. Але в масовій свідомості все ще існує стереотип: якщо людина вживає наркотики, то єдина причина цьому - його "недолугість", безвідповідальність або взагалі порочність і схильність до злочинного способу життя. Про те, що таке поведінка може бути наслідком хвороби, нерідко забувається.

Фахівці вважають наркоманію захворюванням, що належить до групи так званих аддиктівних (хвороб залежності). Оскільки залежність у наркомана з'являється від хімічних речовин - наркотиків, наркоманію (разом з деякими іншими видами залежності, наприклад, алкоголізмом) ще називають "хімічною залежністю". Цей термін не треба плутати з формами залежності, що виділяються вже усередині поняття "наркоманія" (такими як психічна залежність від наркотиків, яка властива всім видам наркозалежності, або фізична залежність, яка може бути вираженою або неявною).

Фактори ризику вживання наркотичних речовин не виникають самі по собі, для їхнього формування необхідний визначений ґрунт. Частіше таким ґрунтом є біологічна недостатність або некомфортний соціо-психологічний клімат, в якому розвивається дитина.

Виявлення факторів ризику, їхньої структури і значимості для появи наркоманії можливо при вивченні історії життя і хвороби дитини. На основі знання особистості конкретної дитини, підлітка, юнака і наявних у

них факторів ризику розробляється конкретна програма профілактики наркоманії.

До таких "факторів ризику" наркоманії звичайно відносять:

* Біологічні (або медичні): патологія вагітності й ускладнення пологів, важкі і хронічні захворювання, струси головного мозку, алкоголізм або наркоманія в батьків, психічні захворювання в кого-небудь із близьких родичів.

* Соціально-психологічні: сімейне неблагополуччя, низький матеріальний статок, погані умови проживання, неповна родина, відсутність братів і сестер, алкоголізм і наркоманія в близьких родичів,психічні розлади або часті порушення правил суспільного поводження в членів родини і близьких родичів, сильна і постійна зайнятість батьків
(робота, суспільне або особисте життя), розлучення батьків; несприятливі сімейні відносини (гіпер- або гіпоопіка, порушені сімейні відносини, легкий неконтрольований доступ до грошей і т.д.).

До основних факторів формування наркотичної залежності можна віднести:

Звикання - коли не можна виключити яку-небудь речовину зі свого життя, вона постійно потрібна.

Толерантність - коли потрібно все більше й більше хімічної речовини, щоб відчути себе добре [20, с.28].

Будь- яка з цих ознак може говорити про наявність залежності.

Залежність виявляється як:

потяг до того стану, що дає наркотик;

хронічна невиліковна хвороба.

Виділяють такі види залежності:

а) фізична залежність - болить голова, лихоманка, сухість у роті, нудить, болить живіт, симптоми грипу й отруєння, понос і т.д.

б) психічна залежність - депресія, все дратує, незадоволення, життя не має змісту, якщо не приймати наркотик.

Хвороба залежності - люди продовжують вживати хімічну речовину, не дивлячись на саморуйнування; вони заперечують свою залежність, вірять, що можуть самі зупинитися.

У процесі формування залежності існує виключення: у підлітковому віці залежність може сформуватися в результаті однократного вживання наркотичної речовини, у зв'язку з особливостями регуляції гіпофізом гормональних процесів організму, що розвивається.

Як показує статистика - перша зустріч з наркотичними речовинами відбувається іноді в 8-10 років, але найчастіше в підлітковому віці. Цей переломний вік різними підлітками переживається по різному, створюючи їм різні психологічні і соціальні труднощі. В одних цей етап життя ускладнюється кризою ідентичності, в інших - кризою авторитетів.

Криза також може виявлятися деперсоналізацією (переживанням удаваної сторонності свого "Я"), переживаннями своїх, найчастіше уявлюваних, фізичних недоліків, іпохондрією (надмірною заклопотаністю своїм здоров'ям), порушенням харчової поведінки (відмовою від їжі або ненажерливістю), марним розмірковуванням, асоціальним поводженням і навіть думками або прагненням до самогубства. Знання про це особливо необхідне для створення підліткам сприятливих життєвих умов, для того щоб попередити їхній інтерес до психоактивних речовин і потреби у використанні.

Найбільш часто у підлітковому віці зустрічається криза дорослішання - перебудова внутрішнього переживання, що складається в зміні того, що визначає відношення підлітка до середовища, тобто в зміні потреб і спонукань, що рухають поводженням підлітка. Суть якої полягає в пошуках ідентифікацій - засвоєння зразків поведінки інших людей значимих для підлітка. Часто у цей період виявляються проблеми у вихованні, погіршується успішність, слабшає інтерес до шкільних занять, спадає загальна працездатність або розвивається потаємність, тяжіння до життя в "рівнобіжних світах", прагнення до „відходу в себе". Кризу періоду дорослішання або недооцінюють, або вважають дуже небезпечною. Вона може стати причиною різних форм поводження, що відхиляється, особистісних порушень, провокації психозів або умовою виникнення нервово-психічних розладів. Ускладнення і бурхливе протікання процесу дорослішання спостерігається в 20% підлітків.

Власне, криза дорослішання часто супроводжується кризою ідентичності, що виявляється у почутті неповноцінності, депресивному настрої і суїцидальних намірах. Ця форма кризи може бути виражена в простій формулі: підліток прагне відчувати себе дорослим, прагне затверджувати свою дорослість будь-якими доступними йому засобами. Засобів у вчорашньої дитини ще мало, і, при невірному ставленні дорослих, а відсутні засоби замінюються їхніми сурогатами - наркотиком.

Під кризою авторитетів розуміється зміна способу світорозуміння, викликана прагненням зрозуміти і прийняти світ дорослих, а не сліпо підкоритися йому. Криза авторитетів виявляється протестом проти родини, школи, інших „давлячих" на його дорослих. Криза протікає чим хворобливіше, тим меньше чутливості і розуміння виявляють дорослі. Чимало родин і педагогів на перші ще неусвідомлені спроби підлітка відстояти своє право на власний світ, власне розуміння правил поведінки, реагують посиленням тиску на дитину.

Уникнення реальності - найбільш часта форма реакції в ситуації нерозв'язного протиріччя для дитини. Втеча з дому, різкий бунт проти встановлених правил. Уникнення реальності може також виявлятися в наркотизації.

В кризі деперсоналізації переважають переживання підлітка, зміни сприйняття своїх щиросердечних і тілесного "Я", а також інших людей і оточення. Для неї характерна тривога, почуття відчуження, занепокоєння в зв'язку з цим переживанням, суб'єктивне розуміння неадекватності емоційних реакцій.

Молодь у своєму прагненні звільнитися від опіки старших використовує різні засоби. Відсутність взаєморозуміння в родині, надмірний тиск батьків, недолік впевненості у власних силах - усе це змушує підлітків поєднуватися в групи. У них молодь намагається одержати те, що не може мати вдома - довіру, розуміння, підтримку, добрі почуття. У пошуках нових, незвичайних відчуттів і переживань підлітки експериментують з інгалянтами, алкогольними напоями, наркотичними речовинами. Дві третини підлітків знайомляться з ними з цікавості, бажаючи одержати свій перший досвід, стикаючись із забороненим.

До 90% наркоманів починають вживати наркотичні речовини у неформальних групах. Зазвичай це відбувається вдалині від дорослих у найпотаємніших місцях: в підвалах, на сходах і горищах, в парках і садах. Нерідко в компанії першу дозу одержують облудним шляхом у якості "нового сорту сигарети" або іншої незвичайної "принади" (таблеток, напоїв або навіть ін'єкцій).

Наркотична залежність виникає не відразу, їй передує аддиктивне поводження. Під цим терміном, що позначає зловживання, пагубну звичку або пристрасть, іменують не хворобу, а порушення поведінки.

Як правило, аддиктивна поведінка розвивається двома різними шляхами:

У першому випадку підлітки пробують різні психоактивні речовини: бензин, клей, потім алкогольні напої, не требуючи при цьому запропоновані таблетки або сигарети з маріхуаною. Послідовність вживання може бути різною, експериментування продовжується до тогомоменту поки не буде остаточно обрана речовина яка найбільше сподобалася.

У другому - спостерігається зловживання лише якою-небудь однією психоактивною речовиною (бензином, алкоголем або ін.).

Фахівці виділяють декілька моделей аддиктивного поводження або пристрасті до наркотиків.

1. Заспокійлива модель. Це один з найбільш розповсюджених варіантів застосування психоактивних речовин і наркотиків з метою досягнення щиросердечного спокою. їхнє вживання спрямоване на зняття нервової напруги, на те, щоб розслабитися, заспокоїтися, забутися, піти від непривабливої або небезпечної дійсності, від нерозв'язних життєвих проблем.

2. Комунікативна модель . Ця модель пристрасті до аркотиків може виникнути в зв'язку з незадоволеними потребами в спілкуванні, любові, доброзичливості. Прийом психоактивних речовин полегшує спілкування зоднолітками своєї і протилежної статі. Переборюється почуття замкнутості, незручності, з'являється впевненість у своїх можливостях. До цього засобу найчастіше прибігають замкнуті, тривожно-недовірливі, емоційно-ранимі
підлітки.

Активуюча модель. В одних випадках підлітки застосовують психоактивні речовини з метою підйому життєвих сил, бадьорості, посилення активності.

Гедоністична модель. Наркотики вживають для одержання задоволень, викликання в себе приємних відчуттів, психічного і фізичного комфорту. Прагнення до одержання задоволень за допомогою хімічних засобів виникає через неможливість і невміння розважити себе іншим способом (за допомогою спортивної, творчої й іншої активності.

5. Конформна модель. Прагнення підлітків наслідувати, не відставати від однолітків, бути прийнятими групою може привести до споживання психоактивних речовин саме з цією метою.

Маніпулятивна модель. Можливе використання психоактивних речовин для маніпулювання іншими, для їхньої експлуатації, для зміни ситуації у власну користь, для досягнення тих або інших переваг.

Компенсаторна модель. Ця модель поводження визначається необхідністю компенсувати якусь неповноцінність особистості, дисгармонії характеру, мотиваційної сфери.

На жаль, перша, з вікових границь, пов'язаних із першими спробами вживання наркотичнми речовинами має тенденцію до постійного зниження. З віком ставлення до наркотиків трансформується. Наприклад:

8-11 років. Дітей цього віку цікавить все, що пов'язано з наркотиками - їхньою дією, способами вживання. За даними діагностичних дослідженнь діти цього віку про наслідки вживання наркотиків або нічого не чули, або чули, але нічого не зрозуміли, або не сприйняли всерйоз.

11-14 років. Основний вік початку наркоманії. Інтерес викликає можливість вживання "легеньких " наркотиків. Про наркотики підлітки цього віку знають багато чого, інформація черпається з розповідей знайомих. Знання часто носять недостовірний характер. Відношення до наркотику, якщо і не позитивне, то з присутністю визначеного "ореола привабливості". Небезпека вживання наркотиків недооцінюється. Говорять про проблему тільки між собою.

14-17 років. Найбільш небезпечний вік для початку експериментування з будь-якими психоактивними речовинами. Цей вік часто називають - віком незалежності. Досвід знайомства з наркотиками відбувається на дискотеці, на молодіжній вечірці, у компанії друзів, у підворотні, в ізольованих від впливу дорослих. У більшості виникає або особистий досвід вживання того або іншого наркотику, або -опосередкований через близьких знайомих і друзів.

Разом з розширенням і об'єктивізацією інформації про наркотики і ризик зловживання ними формується й все більш і більш визначене відношення до наркотику.

Можна виділити п'ять груп підлітків по відношенню до наркотиків.

Підлітки, які вживають і втягують інших;

Такі, що вживають, але розуміють небезпеку;

Активні супротивники;

Байдужі супротивники;

Такі, що не визначили своє ставлення до наркотиків.

Таким чином, аналіз проблем вживання наркогенних речових у підлітковому і молодіжному середовищі показав, що сучасна наркоситуація характеризується тенденцією поширення аддиктивного поводження серед підлітків, зниженням віку початку зловживання наркотиків, а також зростанням кількості випадків переходу аддиктивної поведінки у наркозалежність.

Причинами виникнення наркоманії є соціальні, біологічні та психологічні причини.

Вживання наркотиків підлітками має свою специфіку: набагато швидше, чим в інших країнах, споживачі інтоксикантів переходять від більше легких наркотиків до важких. Практика показала, що в цей час потрібні невідкладні заходи, щоб запобігти подальшому поширенню наркотиків серед дітей і молоді.

РОЗДІЛ II. Причини та наслідки поширення наркоманій в дитячому, підлітковому та молодіжному середовищі

2.1 Виявлення соціально-психологічних причин наркотизації молоді

Згідно з проведеним фахівцями Інституту соціальної та політичної психології АПН України аналізу наукових досліджень причин зловживання наркотиками серед неповнолітніх та молоді встановлено, що серед таких причин дослідники найчастіше називають:

доступність наркотиків;

фінансове неблагополуччя;

невирішені побутові проблеми;

соціальні проблеми і пов'язані з ними психологічні стани невизначеності, депресії;

вплив соціального оточення, зокрема, друзів;

низький соціальний і освітній статус.

Крім того, серед причин, що провокують поширення наркоманії та пияцтва серед молоді, називаються наступні:

аномія суспільства, під якою розуміють такий стан суспільства, при якому немає чіткої регуляції поведінки індивідів, існує моральний вакуум, попередні старі норми і цінності вже не відповідають новим відносинам, а нові ще не склались;

моральна спустошеність людей, розчарованість у собі та навколишньому світі.

Неодноразово відмічається, що переважна більшість споживачів наркотиків вживали алкогольні напої до того, як стали наркоманами (нарощування дози психоактивних речовин, необхідних для входження в стан розслаблення, зняття напруги).

У різних дослідженнях у якості головних називаються різні причини і, зокрема, такі, що лежать на поверхні, а саме: безробіття, економічна незабезпеченість, низький соціальний і освітній статус. Однак, залишається без пояснення той факт, що серед забезпечених верств населення наркоманія, згідно статистики, розповсюджена в тій же мірі, що і серед малозабезпечених. Зокрема, кількість наркоманів серед студентів ВНЗ не поступається кількості наркоманів серед учнів ПТУ і школярів.

У зв'язку з цим виникла потреба у з`ясуванні інших факторів, крім названих, які провокують вживання наркотиків у підлітковому та молодіжному середовищі .

З метою з'ясування цих факторів влітку 2003р було проведено фокус-групи, учасниками яких були:

а) підлітки та молодь літніх наметових таборів, організованих Спілкою дитячих та юнацьких організацій м. Києва та Київським міським центром соціальних служб для молоді. Це діти та молодь, віком від 13 до 22 років, яких можна віднести до категорії “благополучна молодь”. Більшість з них не вживали наркотиків узагалі, або вживали їх спорадично. З проблемою наркоманії вони знайомі, оскільки спостерігали її в інших: сусідів, друзів, однокласників.

б) Колишні і “діючі” наркомани, учасники груп реабілітації і волонтери громадських організацій м. Києва

в) Експерти -- представники медичних центрів, працівники соціальних служб для молоді, представники правоохоронних органів, представники громадських організацій, що працюють у сфері профілактики негативних явищ у молодіжному середовищі, передусім наркоманії, алкоголізму і тютюнопаління.

Контент-аналіз протоколів дискусії кожної групи дозволив виявити і побудувати певну ієрархію причин розповсюдження наркоманії.

Учасники першої групи, так звана, „благополучна молодь”, у якості основної причини залучення дітей до наркотиків називали відсутність організованого проведення вільного часу. Частота згадування цієї причини склала 71%. Тобто більше ніж дві треті учасників дискусій помітили її як дуже важливу. При цьому частина учасників в якості основної причини назвали нудьгу і відсутність захоплень у самої людини, частина -- недоступність і дорожнечу занять спортом чи інших занять, таких як: танці, музика, художні гуртки та інше.

Іншою важливою причиною вживання наркотиків молоді люди назвали психологічні проблеми, позбутись яких дозволяють наркотики (71%): стосунки з хлопцем (дівчиною), шкільні проблеми, стосунки з батьками і багато інших. Цікаво відзначити той факт, що самі наркомани практично не зв'язували вживання наркотиків зі стресовими переживаннями. Скоріше для них наркотики були засобом ввійти в контакт із тими, хто їх прийме і підтримає у важкій ситуації (44%). Так чи інакше ці відповіді можна узагальнити як “невміння підлітків і молоді справлятися зі стресами”.

В окрему категорію причин, що провокують наркоманію, учасниками фокус-груп було виділено неблагополучні домашні обставини (57%). При цьому найбільш часто згадувались такі проблеми, як відсутність взаєморозуміння з батьками (43%), брак уваги з боку батьків (29%). Лише один учасник назвав економічну незабезпеченість сім'ї як побічну причину того, що нічим не зайнятий підліток виявляється на вулиці, де залучається до наркотиків. Звідси напрошується висновок: не сам по собі економічний статок сім'ї є причиною залучення підлітка до наркотиків, а та морально-психологічна атмосфера, у якій він живе. При цьому логічним видається зв'язок цієї події з названим вище мотивом - вживання наркотиків з метою позбутись проблем. Підліток, позбавлений моральної підтримки і психологічного захисту своїх батьків, стає більш відкритим для стресових переживань. При цьому він стає більш відкритим щодо негативного впливу інших людей, яких він сприймає як авторитети. Нерідко цими авторитетами стають друзі, які мають досвід вживання наркотиків.

Наступним за ступенем значимості виявився такий мотив, як цікавість (50%). Як було виявлено в ході дискусії, багатьох підлітків до вживання наркотиків приводить проста цікавість: їм буває інтересно спробувати те, про що розповідають друзі, і про що вони так багато чують. Також вдалось виявити такий різновид цього мотиву як тяга до забороненого (43 %). Для цієї категорії підлітків важливий сам факт того, що наркотики -- це дещо заборонене. Як сказав учасник однієї з фокус-груп: „... горілка на кожному кроці продається, тут інтересу ніякого немає”. Згадувався хлопцями і такий мотив, як прийом наркотиків як стимуляторів (29%). Юнаки розповідали про те, що основними місцями вживання подібних наркотиків є дискотеки, де прийом “енергетизуючого коктейлю” допомагає відчути вибух емоцій, ввійти у певний стан і пережити небувалі відчуття, яких важко досягти інакше.

Слід відмітити, що достатньо мало, на відміну від очікуваного, говорили учасники фокус-групи про непоінформованість як причину наркоманії. Категорія, що охоплює цей аспект проблеми наркоманії, за частотою згадувань набрала лише 36%. Неповнолітні, які самі пережили досвід наркоманії, оцінили значимість цієї категорії набагато вище (56 %). Згадуючи про свій досвід наркоманії вони говорили: «як би я знав тоді що так буде… Але на питання «Чи Ви дійсно не знали про можливі наслідки вживання наркотиків?» всі вони відповідали що знали, чули, але вважали, що з ними не станеться того, що сталося з іншими. Тобто стосовно цього фактору доцільно говорити не про непоінформованість, а про недооцінку небезпеки.

Відмітили учасники фокус-групи і той факт, що на позитивне відношення до наркотиків у значній мірі впливає поширений стереотип позитивного ставлення до алкоголю як засобу стимулюючого веселий настрій, розкутість. Оскільки будь яке свято або спільне проведення вільного часу, як правило, супроводжуватись випивкою (36%), а наркотики виконують ту ж психостимулюючу функцію, то й на них переноситься те ж ставлення, що й до алкоголю. Значною мірою цьому сприяє також популярність наркотиків, як символу «крутості» у молодіжному середовищі (42%). Треба відзначити, що в групі наркоманів вага цієї категорії - “популярність наркотиків” - досягла (78%).

Підштовхує неповнолітніх до вживання наркотиків також прагнення до самовираження. За допомогою наркотиків вони намагаються ствердити власне “Я”, виділити себе з загальної маси, заявити про власну індивідуальність (21%). На думку респондентів фокус-груп, в хлопців, які приймають наркотики, немає інших засобів самовираження. Як пояснював один з учасників фокус-групи: “У них немає друзів, які б їм показали щось інше: піти в похід, наприклад, стрибнути з парашутом тощо. Вони цього не відчули, їм ні з чого вибирати...”

Відсутністю вибору пояснюють учасники фокус-групи і використання наркотиків у пошуках гострих відчуттів (21%). На їхню думку, саме не знаючи інших способів нейтралізації адреналіну, людина звертається до наркотиків.

Реклама і пропаганда в засобах масової інформації - наступна причина, яку називали учасники дискусії. Дівчата і хлопці говорили в першу чергу про відкриту рекламу наркотиків в Інтернеті, а також про опосередковану рекламу наркотиків через поп-культуру, кінофільми і телепередачі, що пропагують стиль життя, пов'язаний з вживанням алкоголю та наркотиків. На наш погляд вага цього фактору за даним фокус-групи дещо занижена (31%). Але те що він є значним і суттєвим наголошують експерти - психологи і соціальні робітники, які працюють с наркозалежною молоддю. При цьому емоційна незрілість людини є підставою яка посилює дію цього фактору і в значній мірі зумовлює поширення наркоманії серед неповнолітніх та молоді.

В цілому, узагальнюючи аналіз дискусії у даній групи, можна дати наступну картину уявлень про причини наркоманії у так званої благополучної молоді. Основну причину звертання до наркотиків молоді люди вбачають у відсутності справи, котра могла б захопити підлітка, забрати його вільний час, зацікавити, дала б змогу самореалізуватися і самоствердитися. Іншою, настільки ж важливою причиною, є сімейні проблеми, і, зокрема, брак уваги з боку батьків, відсутність взаєморозуміння з ними. В результаті, діти, позбавлені підтримки і контролю, з одного боку, і не знаючи, чим зайняти вільний час, з іншого, виявляються жертвами торговців наркотиками і власної цікавості. Сприятливий ґрунт при цьому створюють активна реклама і пропаганда наркотиків у засобах масової інформації, а також низька поінформованість підлітків щодо наслідків вживання наркотиків, зокрема етапів розвитку наркоманії та їхніх зовнішніх ознак. Чималу роль у поширенні наркоманії грають культурні стереотипи, які нав'язують неодмінну присутність алкоголю на будь-яком святі. З прийому алкоголю, вважають підлітки, починається шлях у наркоманію, а, точніше, -- з толерантного ставлення до нього в суспільстві. Стосовно даної групи, можна зробити висновок, що наявність мети в житті і теплих сімейних взаємин -- це головні фактори, що допомагають молодим людям утриматись в руслі здорового способу життя.

Аналіз суджень учасників фокус-групи “Наркомани” виявив подібне коло причин, що провокують наркоманію і пияцтво, однак ієрархія їх виявилась іншою.

Найбільш часто серед причин, які призвели їх до вживання наркотиків, представники цієї групи називали агітацію з боку друзів, які вже мали такій досвід. Частота згадування цієї категорії складала 100%. Це значить, що всі учасники групи так чи інакше були втягнути в коло наркоманів своїми друзями.

Наступною значимою причиною (в даній групі) виявилась популярність наркотиків. Наркотик для них виступав як норма життя, невід'ємний атрибут тієї соціальної групи, до якої належить чи хоче належати підліток. Цікаво відзначити, що групи, названі респондентами, мали зовсім різний соціальний статус: це і так звана “творча богема”, і, як висловився один з учасників, “...звичайна компанія: маленькі бандити, хулігани, дворові”. При цьому з висловлювань респондентів випливало, що наркотики це не просто минуще захоплення в молодіжному середовищі, а деякий символ, ознака, що відособлює молодіжну субкультуру від іншого суспільства, відокремлює своїх від чужих, своєрідний знак приналежності (78%).

Наступні причини, що набрали найбільшу вагу, належать до категорії «Неблагополучна обстановка в сім'ї «. Це:

- брак уваги з боку батьків (56%);

- відсутність взаєморозуміння з батьками (56%).

Значно рідше учасники цієї фокус-групи в якості причини своєї наркоманії називали:

- алкоголізм і наркоманію батьків -- 22%;

- економічну незабезпеченість родини -- 11%.

Звідси можна зробити висновок, що економічний чи соціальний статус родини сам по собі не визначає відношення підлітків до наркотиків. Визначальною є та сімейна атмосфера, що при цьому складається. Близькі, довірливі стосунки з рідними мають значно більший вплив на поведінку підлітків, ніж економічний добробут. Звідси стає зрозумілим, чому нерідко неповнолітні споживачі наркотиків з так званих благополучних родин говорять про дворову компанію, що їх прийняла, як про “родину”. Відсутність атмосфери любові і розуміння у власній родині штовхає цих молодих людей на вулицю, де вони змушені прийняти цінності і норми того соціального середовища, в яке попадають. Це, ймовірно, і пояснює той факт, що наркоманія однаково поширена як серед забезпечених, так і серед малозабезпечених верств населення.

Несприятлива обстановка в сім'ї є важливою, однак не єдиною причиною, що штовхає молодих людей до наркотиків. Чималу роль у цьому відіграє цікавість, частота згадування якої також складає 56%. Більше половини респондентів повідомили, що пробували наркотики з цікавості. При цьому половина з них відзначили, що їм хотілося на практиці відчути те, від чого їх так застерігали.

Цілком природно, що цікавість як причина, що провокує вживання наркотиків, йде в тісному сусідстві з відсутністю повноцінних знань про наркотики (56%). Ми навмисно підкреслюємо “повноцінних”, оскільки щось, колись про шкоду наркотиків чули всі, але, як з'ясувалося з розповідей учасників фокус-групи, цих знань було недостатньо для того, щоб утримати їх від наркоманії. Категорія, що охоплює інформаційний аспект проблеми наркоманії, включає такі моменти, що відбивають різні сторони даної проблеми:

- фрагментарність знань про наркотики -- 44%;

- небажання вірити негативній інформації про наркоманію з причини її суперечливості (у сприйнятті респондентів інформація про наркоманію не відповідає прикладам, що спостерігаються) -- 45%;

- недооцінка небезпеки (більшості початківців, які вживають наркотики, здається, що з ними не станеться того, що з іншими) -- 33%.

Слід зазначити, що в особистій історії кожного з бувших наркоманів - учасників фокус-групи ці моменти представлені відносно повним переліком. Тому можна сказати, що хоча кожен з них набирає менше 50%, категорія «Інформованість» відбиває, на наш погляд, чи не основну причину, що обумовлює поширення наркоманії серед молоді.

Так, недооцінка небезпеки обумовлена відсутністю повноти інформації і невідповідністю (у сприйнятті респондентів) пропагованої небезпеки прикладам, що спостерігаються в житті. Цьому ж сприяє і відсутність вираженого негативного ефекту після перших декількох прийомів. Основна фраза, що приводить до такого висновку: «Покурив -- і … нічого...». Можна припустити, що якби вони відразу падали мертвими або починало нестерпно пекти в шлунку, то для інших це було б сигналом небезпеки. Але, оскільки цього не відбувається, явна дія наркотику починає усвідомлюватися тільки в стадії, коли вже занадто пізно. Фрагментарністю знань обумовлене і небажання вірити негативній інформації: «Хоч він мені і говорив, що це погано, -- я дивився і думав, ну липа все це...Я ж не знав тоді, що він себе вже не контролює».

Таким чином, можна припустити, що непоінформованість є благодатним ґрунтом для ефективної дії всіх інших факторів.

Настільки ж значимими в переліку причин, що провокують вживання наркотиків, можна назвати перекручені цінності (44%). Називаючи цю категорію, респонденти вагались в розкритті її змісту, однак чітко уявляли собі альтернативу -- життя за законами Слова Божого.

Наступна причина, яку називали представники цієї групи -- відсутність організованого дозвілля (33%). Тут учасники говорили про те, що їм нікуди було себе діти, нічим зайнятись. Вони виражали впевненість, що, якби займалися спортом чи ще чимось цікавим, з ними б такого не трапилось. Однак варто помітити, що, за словами фахівців, що працюють із проблемними дітьми, наркоманами нерідко стають діти заможних батьків, що мають можливість займатися досить дорогими видами спорту чи занять. Гроші, що вони одержують від батьків на своє дозвілля, вони витрачають на наркотики.

Інша причина, яку відзначила третина учасників -- це «доступність наркотиків» (33%). З огляду на вагу даної категорії і її відносно низьку рангову позицію в загальному переліку причин, ми дійшли висновку, що не стільки доступність наркотиків обумовлює поширення наркоманії, як це схильні вважати учасники цієї фокус-групи, скільки резистентність підлітків щодо них.

Третина учасників відзначили низьку ефективність профілактичних заходів, які проводяться державими організаціями. Учасники говорили про формальність, «бездушність» засобів антипропаганди: плакати і ролики, про те, що нерідко вони мають протилежний ефект.

Окремо розглядалися категорії, що характеризують мотиви чи цілі вживання наркотиків.

Показово, що тут на передній план виступили такі мотиви як «Бажання самовиразитися, зробивши заборонене» і «Пошук підтримки і розуміння». Вага кожної з цих категорій склала 44,5%. На наш погляд, звернення до наркотиків як способу порушити табу до деякої міри пояснює наркоманію як атрибут молодіжної субкультури, яка демонструє схильність до самоствердження через руйнування устояних норм і традицій.

Висока рангова позиція категорії «Пошук підтримки і розуміння» цілком погоджується з високою ранговою позицією такої психологічної проблеми як “Неблагополучна обстановка в сім'ї” і, зокрема, “Відсутність взаєморозуміння з батьками”. Доповнює цю картину мотив бути прийнятим певною групою (33%).

У цілому, завершуючи аналіз результатів даної фокус-групи, можна сказати, що, як і очікувалося, проблема наркоманії -- це, в першу чергу, проблема психологічна, вторинна стосовно соціально-економічних проблем. Багато в чому вона обумовлена тим, що слабшають зв'язки між батьками і дитиною. Відносини між батьками і дітьми перетворюються у формальну виховну процедуру, що викликає протест у дітей. Те ж саме можна сказати і про шкільне навчання, яке також перетворюється на формальну процедуру передачі знань. У дітей залишається мало можливостей для самореалізації, самоствердження. Крім того, найчастіше їм немає чим зайняти дозвілля і тоді вони шукають заняття, здатне одночасно компенсувати всі нереалізовані потреби. Наркотики для них -- це і незвідане, і заборонне, зв'язане з ризиком і азартом, приносить задоволення і допомагає самоствердитися в групі однолітків. Основними несприятливими факторами при цьому є емоційна незрілість неповнолітніх, їх недостатня поінформованість про механізм дії наркотиків, про стадії розвитку наркозалежності та їх ознаки, високий ступінь довіри до носіїв наркотичної субкультури.

Експерти основною причиною поширення наркоманії серед неповнолітніх та молоді вважають руйнування інституту родини, духовну спустошеність взаємин батьків та дітей; вплив реклами, що пропагує стиль життя, пов'язаний із вживанням алкоголю і наркотиків; невміння підлітка справлятися зі стресом; брак чітких світоглядних орієнтирів, означений як «відсутність ідеології»; викривлені цінності.

Отримана в результаті проведення фокус-груп інформація дозволила розробити схему масового дослідження, яке дало змогу відобразити загальну картину поширення наркоманії в підлітковому та молодіжному середовищі і його причин, а також здійснювати моніторинг динаміки цього процесу на протязі тривалого часу. В дослідженні приймали участь школярі, учні професійно-технічних навчальних закладів та студенти вузів.

За результатами опитувань 2003-2004 років стосовно вживання наркотиків отримана наступна інформація: 2,7% молодих людей позитивно ставляться до вживання наркотиків і ще 2,8% не бачать у цьому нічого поганого, 14% - вже пробували наркотики. Юнаки вдвічі більше, аніж дівчатка демонструють схильність до вживання наркотиків. При цьому кількість хлопців і дівчат які одноразово пробували наркотики, практично однакова. Звідси напрошується висновок, що цікавість рухає хлопцями и дівчатами в рівній мірі, однак мотивів, щоб утриматися від подальшого вживання наркотиків в дівчат більше, ніж в хлопців. Що ж це за мотиви? Як показують різні дослідження, у дівчат більш виражена потреба зберігати комфортні відносини з навколишнім оточенням, зокрема з близькими і рідними, ніж у хлопчиків. Вони в півтора рази вище оцінюють значимість впливу навколишніх на відношення до наркотиків і в три рази вище - мотиви, що відбивають взаємини з родиною. Можливо, страх утратити ці відносини і є для них основним стримуючим фактором.

У 2004 році порівняно з 2003 роком спостерігаються деякі зміни в характері поширеності наркоманії. Виявилась тенденція до збільшення кількості молоді, що вживає наркотики майже на 6%. В групах с різним освітнім статусом це збільшення відбулось в основному за рахунок учнів ПТУ і студентів ВНЗ (8,9% і 11,5%, відповідно). У гендерних групах число споживачів наркотиків збільшилося в основному за рахунок юнаків (9,1%). Порівняно з минулим роком збільшилася дистанція в частоті вживання наркотиків між жителями міста і села. Так, якщо в 2003 році ця різниця складала 6%, то в 2004 вона виросла до 12,5%. Тобто в, місті молоді люди вживають наркотики вдвічі частіше, ніж у селі. При цьому, відзначається незначне збільшення числа молодих людей, що вживають наркотики, у селі (на 1,5 %), і значне збільшення їх у місті (на 8,7 %).

Аналіз причин уживання наркотиків показав, що найістотнішими причинами вживання наркотиків виявилися наступні (у порядку зменшення): цікавість; вплив друзів, які вживають наркотики; прагнення до незвичайних відчуттів; брак нормальних орієнтирів та цілей у житті. При цьому стає очевидним, що цікавість підігрівається більш “досвідченими” товаришами і доповнюється власною самовпевненістю і наївністю початківця. Бажання випробувати незвичайні відчуття, спробувати щось, про що інші знають, підсилюється прагненням бути як усі, не виглядати білою вороною. Сприятливою умовою при цьому є відсутність батьківського контролю за життям і дозвіллям дитини. Понад половини респондентів не знають, куди звернутися по допомогу у ситуації виникнення алкогольної чи наркотичної залежності.

У порівнянні з 2003 роком спостерігаються деякі зміни у силі і виразності дії визначених причин. Наприклад, більш вираженим став фактор впливу оточення. Став очевидним його взаємозв'язок з такими особистісними властивостями як інфантилізм і конформізм. Більш вагомим став фактор, що відбиває негативний вплив неблагополучної обстановки в родині. Більш явним і одночасно усвідомленим став дефіцит знань про наслідки вживання наркотиків.

Певні тенденції дає можливість помітити соціологічне спостереження за дозвіллям учнівської та студентської молоді. Виявлено статистичні зв'язки даних щодо використання різновидів дозвілля та досвіду вживання наркотиків (в%):

Види дозвілля (з означених у анкеті 16 різновидів)	Доводилося пробувати наркотики
	багато разів	кілька разів	один раз	жодного разу
«тусуюсь» у дворі з хлопцями	56,5	48,7	33,9	27,1
слухаю музику	44,9	40,5	44,4	46,5
ходжу на дискотеки (у бари, клуби)	40,6	40,5	27,8	19,2
Дивлюся телевізор чи відео	37,7	27,8	30,6	44,8
Відвідую друзів, ходжу в гості	24,6	22,2	21,7	18,9
граю в комп'ютерні ігри	15,9	17,7	18,3	17,7
сиджу в Інтернеті	15,9	11,4	11,7	5,2
підробляю, щоб мати кошти на життя	11,6	17,1	13,9	8,0
займаюся спортом	10,1	17,1	16,7	21,7
читаю (книги, газети, журнали)	7,2	14,6	15,0	23,6
виїжджаю за місто	7,2	4,4	4,4	2,6
проводжу час зі своєю родиною	4,3	1,3	6,7	11,6
виконую різну роботу по дому, на присадибній ділянці	2,9	10,1	17,2	21,1
займаюся домашніми тваринами	2,9	1,9	5,0	4,5
люблю що-небудь майструвати, рукодільничати	2,9	2,5	3,9	6,7
ходжу в кіно	1,4	1,3	1,7	3,4
у мене практично не залишається вільного від навчання часу	0,0	1,9	1,7	5,4

Інформативним тут є не сама по собі перевага тих чи інших видів занять, а різка диференціація в частоті вибору способів використання вільного часу респондентами, що мають багатий досвід вживання наркотиків і не мають його зовсім. Так, наприклад, респонденти обох груп практично однаковою мірою присвячують час телевізорові, захоплюються музикою і комп'ютерними іграми. Разом з тим респонденти, які багато разів бували в стані наркотичного сп'яніння, удвічі частіше відвідують дворові тусовки і бувають на дискотеках. Одночасно серед них удвічі менше тих, хто захоплюється спортом чи книгами. Вони в чотири рідше проводять час зі своєю родиною і в десять разів рідше займаються домашньою роботою. Серед них у тричі менше тих, хто захоплюється творчістю. І, нарешті, серед цих респондентів у п'ять разів менше тих, у кого практично немає вільного часу.

Порівняно зо всіма іншими різновидами дозвілля саме дворові тусовки та дискотеки найбільше ваблять молодь, що має досвід вживання наркотиків. В цілому, за даними опитування, структура учасників обох видів зібрань така:

тусовки - 28,9% прилучених до наркотиків і 71,1% без жодного досвіду;

дискотеки - 31,5% прилучених до наркотиків і 68,5% без жодного досвіду.

Говорячи мовою лабораторного аналізу, маємо най оптимальні умови для поширення наркоманії.

Узагальнюючи результати аналізу, варто сказати що отримані результати багато чого говорять про взаємозв'язок поширення наркоманії з організацією побуту й індивідуального часу молодих людей, а також про значну роль родини в цьому процесі. Очевидно, що діти, час яких цілком завантажений, знаходяться в полі уваги і під контролем батьків і фізично не мають можливості заповнювати час чимось ще. З іншого боку, ці діти відгороджені від негативного впливу однолітків, більш досвідчених у питаннях уживання психотропних речовин. Однак коли взаємини батьків і дітей перетворюються на формальну процедуру виховання, духовно збіднюються і слабшають тоді вакуум, що утворився заповнюють інші люди і інші захоплення і не завжди вони безневинні.