Соціально-психологічні аспекти явища наркотизації молоді

2.2 Наслідки вживання наркотичних речовин

Багато вчених стали розуміти шкоду, завдану наркотиками, і виступати що до контролю над їхнім вживанням. І що ширше стали розповсюджуватися наркотичні засоби, то швидше приходило розуміння й усвідомлення хворобливих наслідків їх вживання.

Сучасні вчені і практичні лікарі отримали безліч доказів шкідливої дії наркотиків. Наукові факти диктують необхідність позбутися добросердного ставлення до прийому наркотичних речовин.

Наркотики мають наркотичну і токсичну дію. Наркотична дія виявляється в тому, що вони роблять людину психічну а потім фізично-залежною. Токсична дія виявляється в отруйливих властивостях наркотиків. Однак хода наркоманії не чутна, а сліди її спочатку не помітні.

Наркоманія - це важка хвороба психіки і всього організму, яка без лікування веде до деградації особистості, повної інвалідизації і передчасної смерті. Однак до цього захворювання, на відміну від інших, людина себе призводить сама, стаючи заложником с власної дурості й необережності.

По-перше, численні дослідження дії лікарських засобів свідчать про те, що на одні й ті ж самі дози здорові люди реагують інакше, ніж хворі. Дію медичного препарату розраховано лише на організм у стані хвороби, тому, що прийом ліків хворою людини веде до її одужання, а здоровою - до отруєння організму і порушення його функцій.

По - друге, наркотичні препарати не можна приймати з рідка і потроху оскільки це в корені суперечить їх природі. Ейфорична дія багатьох медичних препаратів часто настає лише в разі перевищення терапевтичної дози або порушення способу їх уведення. Необхідно назавжди запам'ятати, що найбільша небезпека полягає саме в першому прийому наркотику, в першому шприці!

Які ж жертви приносяться на вівтар наркоманії?

Це передусім власне здоров'я, здоров'я дітей, щастя близьких, шкода оточуючим і всьому суспільству. Прийомом наркотиків людина прирікає себе на повільне самогубство. Кінець наркоманії завжди драматичний - це життєва катастрофа.

Наркотичні речовини руйнують всі органи, але передусім вони згубно впливають на центральну нервову систему, яка є для них основною мішенню, тому наркотики називають нейтротипними отрутами.

Після вживання наркотику мозок людини буквально ним просочується. Наркотична речовина вільно проникає в мозок і насичує його тканину. Це спричиняє нейротоксичні явища: настають кисневе голодування і порушення проводнікової регуляції між основними центрами нервової системи.

Великі дози наркотику спричиняють втрату чутливості, параліч нервових закінчень, а також загибель незамінних, з найменшим механізмом нервових клітин мозку. Наркотики вражають насамперед найскладніший вищий відділ нервової системи - кору головного мозку.

Ослаблення психічної діяльності, її занепад відбуваються у наркоманів набагато швидше ніж у алкоголіків. У цьому разі передусім змінюється ядро особистості наркомана, порушуються головні людські риси, нівелюються індивідуально-особистісні особливості , різноманіття психічного життя.

У тих осіб, які почали вживати наркотики у період становлення особистості (у підлітковому віці) протягом 2-5 років формуються стійкі паталогічні особистісні зміни, їх поведінка стає психоподібною, часто поєднуються з антисоціальними і асоціальними діями. Якщо наркоманом стають у пізнішому віці деформація особистості менш виражена, але спостерігається значне зниження пам'яті не лише на поточні дії але й збіднюється запас знань.

Більшість наркоманій призводить до зниження інтелекту. Сильно знижується здібності до вищих асоціацій, творчості. Коло інтересів різко звужується і обмежується основною метою - добути наркотик.

Настрій надто нестійкий - він різко коливається від дратівливості до апатії, від депресії і туги до короткого стану добросердя. Згодом емоції тьмяніють.

Наркотики, потрапляючи до організму, дезорганізують сприйняття кольору, форму предметів, звуків, втрачається відчуття часу і простору. У деяких випадках можливе формування хронічних психозів, що нагадують шизофренію, з маренням, галюцинаціями.

У разі пригнічення функції ендокринних залоз знижується основний обмін, внаслідок цього знижується температура тіла, виникають симпатьоадреналінові кризи, що спричиняють головний біль, серцебиття, збліднення обличчя, остуду підвищення або зниження артеріального тиску. Внаслідок постійної інтоксикації може розвинутися цукровий діабет й інші ендокринні захворювання, сповільнюється ріст і розвиток м'язової системи, страждає статева функція. У чоловіків розвивається статеве безсилля, у жінок відмічають розлади менструального циклу, викидні, передчасні роди.

У дитини, народженої від матері - наркоманки, з перших годин життя виявляють ознаки наркоманії. Її організм вимагає тих наркотиків, які він отримував з кров'ю від матері. Позбавляючись наркотику після народження, вона реагує на це судомами, плачем або іншими проявами, властивими дорослим наркоманам у стані абсистенції. Часто ці діти народжуються з фізичною потворністю або фізичними відхиленнями, у них спостерігається затримка психічного розвитку, аж до вираженого недоумства, крім того часто такі новороджені бувають не життєздатні. За даними статистики, смертність новороджених, батьки яких були наркоманами дуже висока.

У наркоманів, особливо в тих, які вдихають наркотичні отруєння, вражаються органи дихальної системи, пригнічується їх функція. У цьому разі страждають як верхні дихальні шляхи, так і легені.

Наркомани часто страждають на такі специфічні й інфекційні захворювання, як вірусний гепатит стафілококовий ендокардит, сифіліс, правець, пневмонія, запалення вен (тромбофлебіт), гнійничкові й інші захворювання шкіри.

У наркоманів часто бувають захворювання, які здоровим людям не властиві.

Щоб визначити наслідки дії наркотиків, не завжди треба потрібне лікарське обстеження, іноді за зовнішнім виглядом можна визначити характер захворювання. Насамперед впадає в очі фізичне виснаження. Наркомани худі, бліді, виснажені, виглядають набагато старшими за свій вік, сонливі, втомлені, мляві, до всього байдужі. Обличчя їх створені спотворені ранніми зморшками, жовтувато-сірого відтінку, шкіра витончена, поступово робиться сухою, старою, лущиться, часто пігментована. Нерідко розвивається екзема. Організм зневоднений, позбавлений необхідного запасу вітамінів і білків.

У наслідок порушення живлення волосся наркомана, як правило, рано сивіють і лисіють, рідке волосся втрачає блиск, стає ламкими. Порушення трафіки відбивається і на нігтях: нігтьові пластинки по товщині, зморшкуваті, ламкі, розшаровуються. Зуби вражаються карієсом. “Гнилі” зуби і парадантид - звичне явище у зовнішності молодого наркомана. Через декілька років прийому наркотиків молодих людей не має більшої частини зубів.

Усе це свідчить, що наркоманія - дуже важке захворювання, що здебільшого призводять до ранньої інвалідизації і різкого скорочення тривалості життя. З упевненістю можна сказати, що кожна нова ін'єкція затягування або прийом у середину наркотичних речовин неминуче скорочують життя. Непомітно підточуючи і руйнуючи весь організм наркотичні отрути скорочують життя в 4-5 разів.

Як правило, третина наркоманів вмирають на потязі 5 років після початку вживання наркотиків, звичайно середній вік життя хронічного наркомана не перевищує 30 років, тому що організм не може витримати постійного виснаження. Смертність серед любителів наркотиків дуже висока.

Не менше 28 млн. чоловік у світі приймають психоактивні речовини, з них 1/3 ін'єктують токсичні препарати.

В Україні за останні 5 років показники поширеності смертності від наркоманії зросли майже в 2 рази. У 1999р. на обліку перебувало 91,5 тис. чоловік з них близько 70 000 хворих на наркоманію, 21 432 епізодично вживають наркотики. Реальна ця цифра споживачів наркотиків в 10-12 разів більша, зокрема у 1992р. на обліку перебувало 35 582 людини, які споживають наркотики. У 2003р. на обліку у Сумській області перебувало 908 чоловік; в Конотопському районі 0,9% наркоманів (70 чоловік на 100 000 населення), в Україні 173,9 на 100 000 населення (120 000 чоловік). Таким чином кількість офіційно зареєстрованих наркоманів зросла майже у 3 рази. А спеціальні дослідження свідчать, що реальна кількість споживачів наркотиків перевищила, 500 000 осіб. Тільки серед неповнолітніх цей показник зріс у 1,3 рази.

Отже, крах, до якого приходить наркоман, невідворотний. Цей крах - плата за відступництво від нормального способу життя, за те, що він переступив етичні та моральні правила і норми, вироблені людством у процесі розвитку.

У людини, що вподобала наркотики, страждають практично всі системи життєдіяльності організму. Вона, втрачає фізичне здоров'я та працездатність, у неї спотворюється сприйняття світу, деформується психіка. Однак, це ще не все. Наркомани наражаються ще на одну страшну небезпеку зараження СНІДом.

У більшості наркоманів існують проблеми з житлом, роботою (її відсутність), а відповідно з грошима і законом. ВІЛ - інфікування стає для них ще однією проблемою.

Не випадково Указом Президента України від 10 грудня 1996р. №1184/96 об'єднано державні програми з профілактики СНІДу і наркоманії та утворено Національний комітет з профілактики наркоманії й захворювання на СНІД. (До цього Указу профілактика наркоманії існувала виключно в компетенції Міністерства охорони здоров'я, Міністерства освіти, Міністерства внутрішніх справ України, відповідно профілактичну роботу проводило кожне міністерство окремо, а значить не узгоджено). Актуальність такої організації очевидна, оскільки існує незаперечно жорсткий зв'язок наркоманії з епідемією СНІДу. Цей зв'язок відмічено і деякими зарубіжними вченими. Лікар Рон Байєр із Нью Йорка вважає, що наслідки боротьби зі СНІДом будуть нікчемними, доки не буде завдано удару по наркоманії, лише це може загальмувати поширення СНІДу.

Наркоманія, як вже відзначалося, існувала на зорі розвитку людства.

СНІД почали діагностувати тільки близько 20 років тому.

Синдром набутого імунодефіциту - СНІД - інфекційне захворювання, яке спричиняється вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ). Воно характеризується глибоким порушенням клітинного імунітету с приєднанням на далі вторинних інфекцій і злоякісних новоутворень. Вірус імунодефіциту було відкрито у 1983 році у лабораторії Пастера у Франції дослідником Люком Монтаньє і його співробітниками.

У 1981 році було виявлено лише 5 випадків хворих на СНІД на Західному узбережжю США, то усього лише через 7 років у 130 країнах світу було зареєстровано понад 108 000 хворих, і вірусоносіїв - до 10 млн. чоловік. Однак кількість хворих і вірусоносіїв продовжує збільшуватись.

У 1991р. ВООЗ повідомила, що у всьому світі перейдений 500 000 рубіж зареєстрованих випадків СНІДу. У червні 1993р. ВООЗ відмічає вже 600 000 офіційно зареєстрованих випадків але реальне число їх оцінює в 2,5 млн. кількість вірусоносіїв до 13 - 15 млн. чоловік.

Згідно з даними в Міжнародного конгресу зі СНІДу, що проходив у Санкт Петербурзі в 1997 році, вибух захворюваності на СНІД і ВІЛ інфікування у 66 % випадків зумовлені ін'єкційними наркотиками, різке зростання числа яких було відзначено в Європі і 1996 - 1997 роках.

За даними семінару ВООЗ (1997), епідемія ВІЛ - інфекція в Західній Європі серед наркоманів почалася з середини 1980 років. До 1993 року було інфіковано до 30% наркоманів, а в деяких країнах (таких, як Іспанія, Італія) - до 70%. Перші 6 випадків захворювання на СНІД в Україні було діагностовано в 1987 році. У наступні 7 років зростання захворювання було незначним - зареєстровано 183 ВІЛ інфікованих, 43 з яких були хворі на СНІД, тобто що року виявляли 20-50 нових випадків ВІЛ інфікованих.

В червні 1982 року було визначено зв'язок виникнення СНІДу із вживання наркотику.

1985 рік виявився переломним. Соціальна і економічна кризи сприяли поширенню наркотиків, призвели до різкого збільшення ВІЛ інфікованих. Відтоді споживачі наркотиків (особливо важких) стали основною групою передавання інфекції.

Зростання наркоманії - це і зростання захворюваності на СНІД.

Деградація особистості у наркоманів настає набагато швидше (у 10-20 раз), ніж у алкоголіків, і є однією з безпосередніх причин здійснення ними правопорушень.

Наркоманія набагато тісніше пов'язана із злочинністю, ніж алкоголізм. Цей зв'язок дуже чітко простежується в історії життя наркомана.

Розвиток наркоманії із злочинністю, пов'язана з нею, знаходяться у прямій залежності. Патологічна тяга до наркотичних речовин виявляється стимулятором до корисливих вбивств, якими переслідується мета заволодіти наркотиками або грошовими коштами для їх придбання. У цьому разі значна частина злочину здійснюється під впливом наркотиків.

Наркоманів часто використовують кримінальні структури. Потрапивши до рук досвідчених злочинців, наркомани стають знаряддям у їх руках. Обіцянками і роздачею наркотичних засобів, шантажем і погрозами вони схиляють або примушують наркоманів брати участь у крадіжках, пограбуваннях, убивствах. Спроба самогубства у нас юридично не карається, а тільки морально засуджується. Але повільне самогубство за допомогою наркотиків могло бути таким, що карається, оскільки поки людина доведе себе до смерті, вона завдасть дуже багато шкоди не лише своїм близьким, оточуючим, але і суспільству. До речі, в деяких країнах законодавством передбачено притягнення до відповідальності за вживання наркотиків.

Отже, хворий на наркоманію втрачає свою людську суть, а суспільство втрачає особистість і звалює на свої плечі витрати на утримання примітивного індивіда, інваліда, утриманця.

РОЗДІЛ ІІІ. Програми корекційно-терапевтичної роботи щодо подолання наркотичної залежності молоді

3.1 Тренінги у подоланні наркотичної залежності

Програма подолання наркотичної залежності.

І етап. Робота над відношенням узалежненого до хвороби.

визнання того, що людина дійсно залежить від наркотика.

використання замісної терапії

корекція адиктивної поведінки етап. Робота по вирішенню інтрапсихічних та між особистісних проблем.

підвищення самооцінки

підвищення самоповаги серед учасників групи

усвідомлення себе членом суспільства

усвідомлення понять: свобода, відповідальність, воля,незалежність.

спілкування з іншими членами групи.

пошук сенсу життя

Методики:

Вільна дискусія

Психодрама

Проективні малюнки

Ролеві ігри

Психогімнастика

Творче самовираження

Створення художніх творів (література, музика, живопис і т.д)

Творче спілкування з природою

Колекціонування

Занурення в минуле

Терапія щоденників та записних книжок

Творчі мандрівки

Кількість учасників 8-12 чоловік. Склад групи є сталим на протязі всього часу терапії, закриті групи. Тривалість одного заняття 1,5-2 години. В умовах стаціонару група може працювати 4-5 рази в тиждень, в амбулаторних умовах -- до 2 - х разів на тиждень. Ефективність тренінгу залежить від особистісної та професійної позиції психолога до проблеми наркогенних узалежнень.

Умови тренінгу:

а) Прийняття клієнта таким, яким він є, а саме емпатійність, безпристрасність, відмова від позиції засудження, оцінки щодо вживання наркотиків;

Ь) Щирість -- бажання допомогти пацієнту усвідомити власні проблеми, знайти спосіб їх вирішення, а не маніпулювання ним;

с) Позитивний погляд на можливість позбавлення від наркотичної залежності в кожному окремому випадку.

У процесі тренінгу в ігрових умовах проходить моделювання фрустрованих життєвих ситуацій, у яких клієнт повинен зорієнтуватись та адекватно відреагувати. Важливим є вироблення навичок комунікативного спілкування та толерантності.

3.2 Програма «12 кроків»

Одним із найпоширеніших способів групової психотерапії алкоголізму є терапія "12 кроків", яка входить в структуру громадського руху "Анонімних Алкоголіків" (АА). Воно виникло у відомій мірі стихійно в США в 1935 році та існує до теперішнього часу. Такі товариства з'явилися потім в багатьох країнах, число їх членів також постійно збільшується. По образу і подібності ТАА в подальшому виникли психотерапевтичні товариства для родичів хворих на алкоголізм, для підлітків. Що живуть в сім'ях алкоголіків, і Товариство Анонімних Наркоманів (ТАН). В діяльності подібних товариств в терапевтичному і реабілітаційному процесі лікар не приймає безпосередньої участі. Всю основну роботу виконують самі пацієнти. Роль спеціаліста зводиться до організації роботи суспільства і надання консультативної допомоги. Таким чином, відразу зникає звична форма відносин в системі лікар-хворий, де лікар займає авторитарну, "батьківську" позицію, а пацієнту дістається положення підкорення, що в ряді випадків викликає дуже сильну опозиційну реакцію, що робить неможливим проведення лікування.

Члени ТАА керуються виключно прагматичними установками, направленими на вирішення єдиної задачі: як утримуватися від приймання наркотиків. Ніякі інші цілі не декларуються і в усіх інших відносинах члени товариства керуються абсолютною свободою вибору. Анонімність учасників допускає відсутність будь-яких форм реєстрації, обліку, контролю присутніх і т.д. Форма психотерапевтичної роботи -- проведення дискусій на різноманітні теми, пов'язані так чи інакше з прийомом наркотиків, а також обговорення індивідуальних психологічних проблем. Частково це нагадує групову психотерапію, але тільки зовні, тому що, по суті, тут відсутній головний учасник -- лікар. В ТАА всі члени рівні, тільки секретар, що веде збори, проявляє більшу, ніж інші активність, причому обмежуючись виключно процедурними питаннями.

На відміну від інших програм, програма "12 кроків" використовує моральність, духовний підхід та формування релігійності в якості одного з терапевтичних прийомів.

Ось як виглядають «12 кроків»:

1) Крок - це визнання свого безсилля перед наркотичною речовиною, розуміння втрати контролю над своїм життям (“ми визнали, що безсилі перед наркотиком, що наше життя стало некерованим “).

2) Зародження надії, що є сила, яка може допомогти повернути загублене здоровя (“повірили, що Сила, могутніша, ніж наша власна, може повернути нам психічне здоровя “).

3) Прийняття рішення віддати себе і свої проблеми під захист Бога, як кожен для себе його розуміє (“вирішили передати свою волю і життя під опіку Бога, як ми його розуміємо“).

4) Глибинне і сміливе дослідження своєї поведінки (“провели дослідження і дали собі відверту моральну оцінку“).

5) Зізнання перед Богом, іншими людьми і собою в сутності своїх помилок (“визнали перед Богом, перед собою та іншою людиною справжню природу своїх помилок“).

6) Готовність позбутися негативних рис свого характеру (“були повністю готові до того, щоб Бог усунув усі ці вади характеру“).

7) Упокорене звернення до Бога з проханням допомогти звільнитися від цих недоліків (“покірно попросити його усунути наші недоліки“).

8) Покаяння перед усіма, кому було заподіяно зло, та підготовка до компенсації спричиненого зла (“склали список тих, кого ми скривдили, й погодилися відшкодувати всім їм завданні збитки“).

9) Компенсація нанесеного зловживанням зла усім тим людям, які від нього постраждали, виключаючи ті випадки, коли ця компенсація може задати шкоди (“по можливості розкаялися безпосередньо перед тими людьми, крім випадків, коли це могло зашкодити їм чи іншим“).

10) Продовження критичного спостереження за своєю поведінкою, визнання своїх помилок, якщо ти їх припускаєшся (“продовжували особисту оцінку і, коли були не праві, швидко визнавали це“).

11) Шляхом роздумів поліпшенням свідомого самоконтролю (“через молитву та медитацію прагнули поліпшити свідомий контакт з Богом, як ми Його розуміли, молячись лише про тебе, щоб визнати його волю стосовно себе та бути здатними виконати її“).

12) Після духовного пробудження шляхом виконання цих кроків ділиться своїм досвідом з особами, які зловживають, і бути принциповими у своїх справах («духовно пробудившись під впливом цих кроків, ми намагалися донести цю звістку до інших наркоманів і здійснювати ці принципи у всіх своїх справах»).

Таким чином, найпоширеніший способ групової психотерапії наркоманії є терапія "12 кроків", яка входить в структуру громадського руху "Анонімних Наркоманів" (ТАН).

ВИСНОВКИ

Проблема наркоманії набула сьогодні загрозливого характеру і в Україні і має всі риси епідемічного процесу.

Проблема наркотизації у нашій країні вимагає нагального вирішення. Комплексний її аналіз свідчить, що суспільство повинно акцентувати увагу не стільки на боротьбі з наркотизацією населення (медикаментозне лікування, засудження, ізоляція), скільки на проведенні широкомасштабної роботи з профілактики на всіх рівнях соціальних інститутів.

Серед причин поширення наркоманії в молодіжному середовищі опитана молодь зазначила, перш за все:

- Цікавість до наркотичних речовин з боку молодих людей, у першу чергу, бажання отримати незвичні відчуття в змінених станах психіки (кайф).

- Пасивне наслідування наркоспоживання, яку молодь вважає стереотипом поведінки свого оточення, та активне залучення до наркоспоживання з боку друзів.

- Сподівання експериментаторів на те, що їм вдасться уникнути психічної і фізичної залежності від наркотиків.

- Відсутність нормальних орієнтирів, цілей у житті підлітків та молоді.

Тривожним фактом є те, що, на думку молоді, вживання наркотичних речовин набуває стереотипного характеру, та, фактично, розповсюджене однаково як у місті, так і в сільській місцевості. Молодь вищих навчальных закладів у більшій мірі схильна вважати вживання наркотичних речовин стереотипом молодіжної поведінки, а це небезпечно, оскільки ця молодь є своєрідним генератором і ретранслятором соціокультурних норм сучасної молодіжної субкультури. Схожа думка дівчат та молодих жінок щодо стереотипності наркоспоживання. Вони в більшій мірі, ніж чоловіки, вважають причиною поширення наркоспоживання те, що наркотики стали звичним явищем життя сучасної молоді, а також, що в цьому не останню роль відіграє сім'я молодої людини.

В основі ж споживання наркотиків лежить цікавість, природна тяга молодих людей до незвіданого, забороненого, тобто, дослідницький мотив. Негативний вплив оточення і конформізм молодої людини варто розглядати як супутні фактори, що підсилюють дію основного -- тягу до забороненого. Ці факти необхідно враховувати в побудові профілактичної роботи з молоддю.

Для успішної протидії розповсюдженню серед населення України наркогенних засобів актуальним є раннє виявлення осіб, особливо підлітків і молоді, які почали вживати наркогенні засоби.

Серед психологічних технологій соціальної роботи розрізняють психологічну корекцію та терапію.

Цілями застосування психокорекції при корекції адиктивної поведінки є оптимізація, виправлення та приведення до норми відхилень психічних функцій клієнта.

В психології корекції відхилень поведінки, розвитку узалежнень найдоцільніше використовувати тренінги: аутотренінг, або тренінг саморегуляції, біхевіоральна (або поведінкова) терапія, психодрама, трансактний аналіз.Психотерапія -- метод надання клієнту психологічної допомоги з метою позбавлення патопсихологічної симптоматики.

Метою психотерапії є зцілення пацієнта від психопатологічної симптоматики в рамках невротичних, характерологічних та психосоматичних порушень. Психотерапія оперує поняттям хвороба, психічні зміни, патопсихологічні симптоми та синдроми.

Головними принципами у виборі тих чи інших методів психокорекції, методів соціально-педагогічного впливу, націлених на корекцію поведінки, що відхиляється від норми, вважаються:

принцип добровільності (усвідомлення)

принцип адекватності

принцип допустимості

принцип доцільності

принцип гуманності

Методи виправлення різних форм адиктивної поведінки поділяються на консультативні, корекційні, психотерапевтичні, психофармакологічні.

Замісна терапія є формою медичної допомоги, що базується на застосування подібної чи ідентичної речовини при лікуванні опіоїдної залежності.

Сімейна психотерапія спрямована на формування у членів сім'ї алкоголіків тверезого відношення до захворювання і лікування хворого, послаблення в них невротичної симптоматики, зміни системи внутрішньо-сімейного спілкування та взаємодії.

Арт-терапія -- метод лікування, заснований на використанні образотворчого мистецтва.

Найпоширенішим способом групової психотерапії алкоголізму є терапія "12 кроків". За допомогою цієї програми її члени можуть одужувати, незалежно від того, якими були їх фінансові перспективи.

Для подолання наркозалежності також можуть бути використані тренінги як метод активізації сил і волі клієнтів у протидії наркоречовинам.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Соціологія: Підручник для студентів вищих навчальних закладів/ За ред. В.Г. Городяненка - К.: Видавничий центр „Академія”, 2003.

2. Соціологія: Підручник для студентів вищих навчальних заходів/ За ред В.Г. Городяненка - К.: Видавничий центр „Академія”, 1999 (Гаудеамус).

3. Гилинский Я.И., Смолинський Л.Г. Соціодинаміка самогубств. Соціс 1988, №5.

4. Доповідь міжнародного комітету з контролю над наркотиками за 2005 рік

5. Інформація для тих, хто приймає рішення. Фестер А., Бунінг Е., Euromethwork, 2003.

6. Латишев Г.В. ,Бережна Г.О., Речнов Д.Д, Організація заходів щодо профілактики наркоманії: СПб, Центр профілактики наркоманії, 1997.

7. Проблеми наркоманії в сучасному суспільстві. Участь недержавних організацій у реалізації профілактичних та реабілітаційних програм. Матеріали конференції.- СПб 15-16 грудня 1988.

8. Соціальна робота. - Посібник .- К., 2003.

9. Соціальні відхилення - 2-ге вид., перер та доп.М.: 369 Юрид літ., 1989.

10. Стариков Е. Маргінали, або міркування на стару тему: „Що з нами відбувається?”Прапор, 1989, №10 , 133С.

11. Тихомиров С.М. Зовнішні ознаки споживання наркотиків і токсиконтів (посібник для батьків і вчителів), СПб, 1988.