Здоровий спосіб життя як соціально-педагогічна умова становлення особистості у підлітковому віці

47

Міністерство освіти і науки України

Педагогічний коледж

Львівського національного університету імені Івана Франка

Курсова робота

з технологій соціально -педагогічної роботи

Здоровий спосіб життя як соціально-педагогічна умова становлення особистості у підлітковому віці

Виконала студентка групи ДШС-31

спеціальності ”Соціальна педагогіка”

Байбир Іванна Іванівна

Керівник :

Верхоляк Марія Романівна

викладач спеціальних дисциплін

Львів-2009

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І Здоровий спосіб життя як соціально-педагогічний феномен

1.1 Теоретичні засади формування здорового способу життя

1.2 Практичні аспекти діяльності центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді з формування здорового способу життя

РОЗДІЛ ІІ Здоровий спосіб життя як соціально-педагогічна умова

становлення особистості у підлітковому віці

2.1 Соціально-педагогічні особливості підліткового віку

2.2 Найпопулярніші форми роботи що до формування здорового

способу життя підлітків

РОЗДІЛ ІІІ Дослідження ведення здорового способу життя серед підлітків

3.1 Вихідні дані дослідження

3.2 Опис та аналіз отриманих результатів

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

В умовах радикальної соціально-політичної трансформації нашого суспільства, коли відновлюється державність, відродження багатогранного культурно-історичного досвіду та традицій національного виховання надзвичайно активізувалася проблема духовного і фізичного розвитку молодого покоління, становлення його як соціальної особистості. Як здоров'я населення віддзеркалює минуле та сьогодення країни, так і її майбутнє безпосередньо залежить від здоров'я молоді.

За даними Міністерства освіти і науки України різні порушення статури мають приблизно 60% дітей шкільного віку, відхилення від норми у серцево-судинній системі - 30-40%, неврози - 30%. Результати вибіркових досліджень цього ж міністерства показали, що 36% учнів загальноосвітніх шкіл України мають низький рівень фізичного здоров'я, 34% - нижче за середній, 23% - середній, 7% - вище середнього, і лише 1% - високий.

Сьогодні на здоров'я підлітків помітніше впливають фактори, дія яких раніше була значно меншою. Інтенсивність дії факторів ризику зростає у підлітковому віці, зокрема це стосується зниження фізичного і підвищення нервово-психологічного навантаження, інформаційного перевантаження, потягу частини підлітків до шкідливих звичок.

Сьогодні досить гостро постає необхідність розробки і запровадження конкретних дій, спрямованих на покращення здоров'я підлітків та молоді. Одним із ефективних шляхів вирішення цього завдання є створення умов для формування здорового способу життя молодих людей через сприйняття ідеалу і норм здорового, багатоманітного та щасливого життя кожного з них і усвідомлення негативного впливу наркотичного, токсичного, алкогольного, нікотинового отруєння на організм, психіку тощо.

Аналіз наукових праць свідчить про відсутність однозначного підходу до проблеми формування здорового способу життя. Проте різні визначення, класифікації здоров'я, здорового способу життя в цілому не суперечать одне одному, а навіть взаємодоповнюють, взаємо підсилюють і дозволяють розглядати їх з різних позицій. Так, різні напрями виховної роботи в школі по формуванню здорового способу життя розробляли Г.І. Власюк, О.Д. Дубогай, В.Г. Кузь, С.О. Свириденко, А.Л. Турчак; психологічні особливості розглядали І.Д. Бех, Н.Ю. Максимова, С.К. Масгутова, І.В. Нікітіна, Р.Ф. Пасічник, І.М. Романишин, М.В. Савчин, Л.С. Ульяницька; питанням формування ціннісних орієнтацій підлітків приділяли увагу С.В. Лапаєнко, О.Ф Турянська, К.Н. Шамлян; становлення соціальної активності підлітків знайшло відображення у працях К.М. Власова, В.П. Землянухіна, М.С. Катаєва, О.Г. Карпенко, Н.Д. Пономарчука тощо.

Однак, як підкреслює Л.П. Сущенко, хоча шкільна педагогіка має величезне значення для прищеплення цінностей здорового способу життя особистості у процесі її становлення, але вона не вбирає всіх багатогранних виховних засобів, що є в арсеналі педагогіки. За своєю суттю саме соціально-педагогічна складова соціальної технології є домінантною. В цьому процесі діяльність соціальних педагогів посідає своє, особливе місце по формуванню здорового способу життя підлітків. На сьогодні ж поза увагою дослідників залишилась проблема соціальної ролі формування здорового способу життя в процесі становлення особистості підлітка, виявлення факторів впливу на цей процес, їх взаємозв'язок; недостатньо висвітлено і розроблено зміст і особливості підготовки спеціалістів, котрі можуть створити умови для розгортання соціального поля діяльності по формуванню здорового способу життя підлітків.

На сьогодні тема здорового способу життя є важливою. Оскільки молодь нехтує усі заборони та застереження, щодо вживання нікотину, алкоголю, наркотичних та токсичних речовин.

Об'єкт дослідження - процес формування здорового способу життя підлітків в різних сферах їх життєдіяльності.

Предмет дослідження - формування здорового способу життя як одна із соціально-педагогічних умов становлення особистості у підлітковому віці.

Мета дослідження - виявлення особливостей процесу формування здорового способу життя як передумови соціального становлення особистості підлітка, визначення шляхів і засобів формування у молоді здорового способу життя.

Завдання дослідження:

1. Обґрунтувати теоретичні засади формування здорового способу життя.

2. Виявити соціально-педагогічні особливості підліткового віку.

3. Проаналізувати практичні аспекти діяльності центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді з формування здорового способу життя.

4. Дослідити ставлення та вживання наркотичних або токсичних речовин у підлітків.

Гіпотеза: в основу дослідження покладено припущення, що соціальне становлення особистості підлітка у процесі формування здорового способу життя відбуватиметься більш ефективно, якщо соціально-педагогічна складова цього процесу забезпечуватиме усвідомлення підлітками необхідності мотивації здорового способу життя, а соціальні педагоги, соціальні працівники повинні мати спеціальну теоретичну та технологічну підготовку до реалізації соціальних проектів що до здорового способу життя підлітків.

РОЗДІЛ І. Здоровий спосіб життя як соціально-педагогічний феномен

1.1Теоретичні засади формування здорового способу життя

Вченими різних наукових галузей (медичної, педагогічної, психологічної, філософської, суспільної) обґрунтовуються визначення та підходи до понять „здоров'я” та „здоровий спосіб життя”. У своїх працях розкривали ці поняття вчені сучасності Г.Л. Апанасенко, Т.Є. Бойченко, Б.І. Бутенко, Д.Д. Венедиктов, Г.П. Голобородько, Д.А. Ізуткін, Б.М. Ільїн, В.П. Казначеєв, І.Д. Калайков, С.В. Лапаєнко, В.О. Ліщук, Ю.П. Лисицин, О.В. Мосткова, Л.А. Попова, С.О. Свириденко, В.М. Сидоров, А.Д. Степанов, Л.П. Сущенко, Г.Г. Царегородцев та ін.

Так, А.Д. Степанов, Д.А. Ізуткін дають формулювання, в якому підкреслюється активна роль здорового способу життя у зміцненні здоров'я: „здоровий спосіб життя - це типові та істотні для даної суспільно-економічної формації форми життєдіяльності людей, котрі зміцнюють адаптивні можливості організму людини, сприяють повноцінному виконанню нею соціальних функцій і досягнення активного довголіття”. Ю.П. Лиси цин вважає, що „здоровий спосіб життя - це все, що в діяльності людей має відношення до збереження та зміцнення здоров'я, що через діяльність по оздоровленню умов життя - праці, відпочинку, побуту - сприяє виконанню людиною її людських функцій”.

С.В. Лапаєнко розробив критерії та показники рівня сформованості ціннісних орієнтацій старших підлітків на здоровий спосіб життя (когнітивний, емоційно-мотиваційний, поведінково-діяльнісний).

Особливу увагу привертають дослідження Л.П. Сущенко, в яких здоровий спосіб життя розглядається з філософського погляду як „об'єкт соціального пізнання”, розкрито загальні підходи до соціальних технологій щодо здорового способу життя; визначено головні напрями оптимізації способу життя.

У новій концепції здоров'я робоча група ВООЗ пропонує таке визначення цього поняття: „Здоров'я - це ступінь здатності індивіда чи групи, з одного боку, реалізувати свої прагнення і задовольняти потреби, а з другого - змінювати середовище чи кооперуватися з ним. Тому здоров'я розглядається як ресурс, а не мета життя”.

Але, на нашу думку, здоров'я та здоровий спосіб життя потребують на сучасному етапі розвитку суспільства найбільш інтегрованого, соціально-філософського підходу до проблем здоров'я, необхідності формування свідомості слідувати нормам здорового способу життя, розуміння інтеграції складових здоров'я людини: фізичної, психічної, духовної, соціальної.

Основним змістом діяльності по формуванню здорового способу життя є розробка і реалізація соціальних проектів, які спираються на певні передумови, принципи, завдання, стратегії, механізми, визначені формуванням здорового способу життя як науковою дисципліною, і мають на меті покращення здоров'я окремих осіб, груп людей, спільнот різних країн.

Основними принципами формування здорового способу життя є принцип партнерства, що потребує координованої діяльності всіх зацікавлених сторін: урядів, секторів охорони здоров'я та інших суспільних і економічних секторів, недержавних організацій, місцевої влади, промисловості та засобів масової комунікації, а також принцип пристосування цієї діяльності (проектів, програм, заходів, окремих ініціатив) до місцевих умов, потреб і можливостей окремих груп людей, громад, організацій, регіонів,країн, з урахуванням с особливостей їхнього суспільного, економічного і культурного устрою (М. Гудстат, Н.М. Комарова, М. Лалонд, Р.Я. Левін).

Метою формування здорового способу життя є сприяння досягненню, в широкому розумінні, благополуччя і здоров'я для всіх, на всіх рівнях, у всіх сферах. Основний механізм формування здорового способу життя - створення умов для окремих осіб, груп людей, громад позитивно впливати на проблеми здоров'я. Розрізняють п'ять напрямів формування здорового способу життя: формування сприятливої для здоров'я державної політики;створення сприятливого соціального і природного середовища; підвищення активності громад; розвиток особистісних навичок; переорієнтація служб охорони здоров'я (О.М. Балакірєва, Л. Піндер, І. Рутман, О.О. Яременко).

Чимало вчених з'ясовують питання: з чого складається філософський базис збереження здоров'я; що треба закладати з дитинства у процесі виховної роботи у світоглядні цінності людини, щоб вона поважала себе й своє здоров'я. Відповіді на ці запитання повною мірою дає теорія формування здорового способу життя. Вона грунтується на визначених методологічних засадах, деякі з яких наведені нижче.[20, с.9]

1. Першою та головною з ідеологічних засад формування здорового способу життя є пріоритет цінності здоров'я у загальній системі цінностей людини.

3 одного боку - це елементарна істина, з іншого це те, що традиційно порушує людина своєю поведінкою. Наприклад, батьки, вчителі приходять на роботу хворими, тим самим показуючи дітям, що можна ризикувати своїм здоров'ям та здоров'ям інших заради деяких інших цінностей - особистих обов'язків, заробітку. Дорослі палять, зловживають алкоголем, не стримують проявів емоцій, тобто шкодять своєму здоров'ю, але часто не пов'язують цю поведінку з виникненням різними захворювань, ставлять тимчасові задоволення вище за цінність здоров'я.

Відсутність пріоритету цінності здоров'я в загальній системі цінностей призводить до певних нонсенсів, з якими стикаються спеціалісти в практиці формування здорового способу життя.Молодь, особливо діти, добре бачать і гостро відчувають нелогічність такої поведінки і від того можуть формально сприймати ”правила гри”, запропоновані соціальними проектами з формування здорового способу життя.

2. Наступна теоретична засада формування здорового способу життя - це розгляд здоров'я не лише як стану організму людини, якому притаманні відсутність захворювань або фізичних вад, а як стану повного благополуччя, яке об'єднує фізичну, духовну, психічну та соціальну сфери життя й самопочуття особистості. Тобто здоров'я - це гармонійне поєднання усіх чотирьох складових, які лише разом становлять здоров'я особистості.

На сьогодні складові здоров'я можна визначати так: фізичне здоров'я - стан органів та систем організму людини, основу якого складає біологічна програма індивідуального розвитку, яка виражається базовими потребами; психічне здоров'я - стан психічної сфери, основою якого є стан душевного комфорту, що забезпечує-адекватну реакцію поведінки;

духовне здоров'я - комплекс характеристик мотиваційної та інформаційної сфери життєдіяльності, основою якого є система цінностей, установок та мотивів поведінки індивіда в суспільстві; соціальне здоров'я пов'язане з економічними чинниками, стосунками індивіда зі структурними одиницями соціуму - сім'єю, оріанізаціями, з якими виникають соціальні зв'язки.[20, c.10]

Можна сказати, що здоров'я, з одного боку,- ідеальний стан організму, якого особистість мала б прагнути досягти з перших днів свого свідомого життя, а з іншого - це один з найважливіших показників якості життя, ресурс, який визначає, як особистість може впоратися з повсякденними складнощами життя, задовольнити свої потреби за для досягнення фізичного,психічного соціального благополуччя.

3. Третя теоретична засада формування здорового способу життя декларує, що відповідальність за здоров'я рівною мірою несуть, з одного боку, інститути суспільства (держави, громади, організації тощо), а з іншого боку - самі люди.

За радянських часів в Україні панувала думка, що за стан здоров'я населення відповідають держава, регіональні й місцеві органи влади, керівники організацій, освітніх закладів установ. Сьогодні за глобальними змінами в українському суспільстві прийшли і зміни у сфері охорони здоров'я: значно скоротилося фінансування системи, зубожіння населення призвело до скорочення тривалості життя, менше уваги стало приділятися проблемам профілактики та гігієни тощо. Водночас виникла ситуація, коли людина не в змозі повною мірою відповідати за своє здоров'я.Ідеологія формування здорового способу життя передбачає, що кожна людина бере на себе особисту відповідальність за власне життя, дії, рішення, їх наслідки. Це дуже важлива засада формування здорового способу житгя.

Опис основних засад формування здорового способу життя показує, що цей процес грунтується на глибокому усвідомленні комплексності, цінності здоров'я та персональної відповідальності за його стан.

Процес формування здорового способу життя. Соціальна робота з формування здорового способу життя ставить за мету досягнути змін у поведінці, що є результатом різноманітних цілеспрямованих дій. Процес формування здорового способу життя поки що недостатньо вивчено світовою наукою. Але встановлено, що зв'язок між знанням (або інформацією) про ризики для здоров'я, які надають освітні, навчальні, пропагандистські проекти і програми та планова соціальна робота, й поведінкою людини зовсім не є безпосереднім, інколи він узагалі відсутній. Більша того, наявність достатнього обсягу знань абсолютно не гарантує бажаної поведінки. Науковці виокремлюють низку компонентів, що обумовлюють поведінку особистості - знання, усвідомлення, ставлення, упевненість у здатності змінювати свою поведінку (самодієвість), навички здорової поведінки.

Знання. Оволодіння знаннями є вагомим результатом копіткої соціально-виховної роботи, оскільки це виробляє в індивіда прогнозоване ставлення і стає необхідною умовою для подальшого формування у нього здорової поведінки.

Усвідомлення. Люди можуть по-різному усвідомлювати проблеми, що стосуються здоров'я, та шляхи їх вирішення. Вони можуть усвідомлювати проблеми, пов'язані зі здоров'ям інших, але не усвідомлювати своїх власних.

Ставлення. Ставлення може відігравати важливу роль у зміні поведінки. Хоча відомо, що прояв деякого ставлення може бути неістотним і не впливати на зміни у поведінці людини.Ставлення людини до здоров'я може впливати як на пошук інформації про здоров'я, так і на її поведінку, спрямовану на зміцнення здоров'я.

Упевненість у спроможності змінювати власну поведінку (самодієвість) є важливим чинником у виборі й підтримці людиною поведінки спрямованої на вироблення навичок здорового способу життя.

Існує декілька шляхів зміцнення упевненості в здатності змінювати свою поведінку: пробудження інтересу до здорового способу життя; формування умінь, необхідних для здійснення зорієнтованої на збереження здоров'я поведінки; заохочення тимчасової (пробної) здорової поведінки.

Навички та вміння. Здоровий спосіб життя потребує наявності значної кількості пізнавальних, соціальних і поведінкових умінь. Оволодіння вміннями відбувається на міжособистісному рівні або при навчанні.

Поведінка. Зміна поведінки є наслідком довготривалих попередніх змін. Теорія соціального навчання пропонує використовувати моделювання, формування вмінь, активне залучення аудиторії до активних дій і безперервність зворотного ефекту та його поширення, щоб забезпечити довготривалу зміну в поведінці людини.

Тобто процес формування здорового способу життя не є лінійним. Про це повинні знати соціальні працівники, які здійснюють планову роботу з формування здорового способу життя чи реалізують тематичні проекти. У кожній конкретній роботі мають бути очікувані результати - те, чого організатори намагаються досягнути. Ці очікувані результати мають бути реальними. Якщо організовується відео-лекторій, то малоймовірно, що його учасники змінять свою поведінку, важливо, щоб вони, як мінімум, оволоділи знаннями. Реальні очікувані результати дозволять правильно планувати соціальну роботу, зробити її багаторівневою та комплексною, щоб впливати на спосіб життя.[18, c.110]

Вплив на поведінку особистості здійснюється на чотирьох рівнях її індивідуальному, груповому, рівні окремої організації (закладу, установи), рівні суспільства (громади).

Індивідуальний та груповий рівні включають сім'ю та ровесників, організаційний рівень -школу, позашкільні заклади, місце роботи.

Метою впливу соціальних проектів формування здорового способу життя на індивідуальному рівні є досягнення необхідних змін щодо: усвідомлення; знань;ставлення; самодієвості; уміння змінити поведінку;

Поширеним засобом у формуванні здорового способу життя є розробка проектів, спрямованих на поліпшення здоров'я на рівні організацій. Об'єктами впливу таких проектів є трудові колективи, школи, магазини, точки роздрібної торгівлі.

На рівні суспільства чинниками впливу на формування здорового способу життя є загальноприйняті в певному суспільстві соціальні норми поведінки, громадська думка, закони і політика, фізичне та інформаційне середовище. Вони пов'язані з такими,колективними цінностями, нормами взаємодії і поведінки, ставленнями, очікуваннями, поглядами більшості членів суспільства, взагалі рівнем розвитку засобів виробництва, економічної, культурної, соціальної сфери.

Основні стратегії формування здорового способу життя. Теорія і практика формування здорового способу життя визнають, що найбільш ефективними щодо формування здорового способу життя є вісім нижченаведених стратегій: освіта щодо загальних закономірностей і конкретних проблем, пов'язаних з усіма аспектами особистого і громадського здоров'я; повне та достовірне інформування людей про дійсний стан наявних проблем у сфері здоров'я та можливостей їхнього розв'язання; сприяння розвиткові свідомості й активності окремих особистостей, груп людей, місцевих громад;організаційне забезпечення діяльності з проблем здоров'я - розвиток, досягнення змін, удосконалення діяльності різних служб, у тому числі служб охорони здоров'я;

формування сприятливої політики на підтримку програм (проектів, заходів тощо), спрямованих на покращення здоров'я людей, захист прав осіб (груп, громад) на здоровий спосіб життя завдяки використанню законодавчих можливостей, дій органів самоврядування; міжгалузева співпраця, партнерство з усіма, хго може бути корисним щодо адаптування та розбудови профілактичних заходів, пошук партнерів у структурах виробництва, бізнесу тощо; самодопомога та взаємодопомога, прищеплення й розвиток умінь та особистих навичок здорового способу життя, громадської активності щодо розв'язання питань здоров'я.

Міжнародний досвід показав, що найбільш вдалими є проекти формування здорового способу життя, що можуть об'єднати якомога більше стратегій.

1.2 Практичні аспекти діяльності центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді з формування здорового способу життя

Мережа центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді відіграє провідну роль у практичній соціальній роботі щодо формування здорового способу життя молоді в Україні. Міністерством України у справах молоді та спорту затверджені стандарти соціальної роботи, визначені послуги, які повинні надаватися центрами соціальних служб, їх зміст і кваліфікаційні вимоги.

Особливо значущою є робота з формування здорового способу життя, яка проводиться мобільними консультативними пунктами (МКП) соціальної роботи в сільській та гірській місцевостях. Таких пунктів на 1 січня 2005 р. при центрах ССМ налічувалося 509. Протягом 2004 р. ними було здійснено 15684 виїзди, що майже на третину більше, ніж у 2003 р. Діяльністю МКП бупо охоплено близько 833 тисяч осіб, що свідчить про значну потребу населення в діяльності цієї спеціалізованої служби. Загалом 2004 р. МКП було надано понад 115 тис. індивідуальних послуг, зокрема, з проблем здоров'я - понад 18 тисяч, з проблем залежностей - понад 17 тисяч.[20, c.30]

Крім МКП, послуги з питань здоров'я надають практично всі спеціалізовані служби. Так, протягом 2004 р.:фахівці 682 служб соціальної підтримки сімей ”Родинний дім” надали своїм клієнтам 359 індивідуальних послуг з проблем залежностей, 260 - з проблем ВІЛ/СНІДу; спеціалісти, що працюють в 11 колоніях для неповнолітніх, надали 252 індивідуальні послуги з проблем здоров'я, 229 - з проблем залежностей, 45 - ВІЛ/СНІДу;

у 58 службах ”Телефон Довіри” кожне третє звернення стосується питань фізичного, психічного, соціального чи духовного здоров'я; у 76 консультативних пунктах у притулках для неповнолітніх надано 5,7 тис. послуг з питань пропаганди здорового способу життя, налагоджено стосунку з батьками, спілкування дітей з однолітками, насильства у сім'ї.

Реалізація заходів з пропаганди здорового способу життя серед підлітків та молоді в системі соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді відбувається в різних формах: індивідуальне та групове консультування;лекції,бесіди, лекторії; відеолекторії зі статевого виховання; засідання круглого столу з проблем підготовки молоді до сімейного життя;тренінги; тематичні семінари; вуличні ігротеки, де діти набувають практичних навичок ведення здорового способу життя й отримують інформацію про його переваги;профілактичні заходи в літніх оздоровчих таборах відпочинку; публікації й виступи у засобах масової інформації з питань планування сім'ї та репродуктивного здоров'я, профілактики ВІЛ/СНІДу й інфекцій, що передаються статевим шляхом; проведення соціологічних досліджень для з'ясування потреб молоді та ефективності проведених заходів.

Важливим напрямом роботи системи соціальних служб є рекламно-інформаційна діяльність соціального спрямування. Державним центром соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді підготовлено та видано десятки найменувань рекламної продукції, зокрема буклети, календарики, плакати для використання при проведенні різнопланових заходів - міжнародних конференцій, семінарів, круглих столів, навчання фахівців системи центрів соціальних служб.

Постійними партнерами центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді в роботі з подолання негативних явищ у дитячому та молодіжному середовищі, пропаганді здорового способу життя є також органи внутрішніх справ, охорони здоров'я, служби у справах неповнолітніх, інші зацікавлені установи та організації. Партнерство в системі соціальних служб, різнобічне співробітництво з державними і недержавними установами та організаціями, у тому числі міжнародними, у сфері реалізації соціальних програм є одним з найважливіших напрямів діяльності.

Особлива роль проекту ”Молодь за здоров'я-2” полягає в тому, що для центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді він став своєрідною лабораторією передового досвіду щодо здійснення соціальної роботи з питань збереження та зміцнення здоров'я.

Інформаційно-просвітницька робота з дітьми та молоддю здійснюється на різних рівнях інформаційного впливу із застосуванням різних методів і форм. Головне, що треба пам'ятати, плануючи просвітницьку діяльність у молодіжній аудиторії, що не існує прямої залежності між отриманням інформації та зміною поведінки людини.

Дослідження, які вивчають різні залежності людини, доводять, що рівень поінформованості про шкідливість куріння, алкоголю, наркотиків не має безпосереднього впливу на рівень поширеності цих звичок, проте це не означає, що така інформація не потрібна. Навпаки, лише систематичні та достовірні знання спонукають людину замислитися над важливістю цієї проблеми, внести корективи до власного способу життя або докорінно змінити його.

Проект ”Твоє життя - твій вибір”. У первинному авторському варіанті основні положення проекту мали такий вигляд:

Мета проекту: профілактика віл-інфекції через інформування молоді.

Завдання: сформувати знання молоді про згубний вплив нездорового способу життя на здоров'я людини; розвивати почуття відповідальності за збереження свого здоров'я і здоров'я інших людей.

Цей проект реалізується центром соціальних служб для сім'ї дітей та молоді разом з районною бібліотекою у межах діяльності клубу ”Спілкування”.

Однією з продуктивних форм роботи стала організація тематичиних заходів у навчальних закладах, які були спрямовані на розширення знань учнівської молоді про СНІД, а саме:

диспут “СНІД;

вікторина ”ВІЛ-інфекція та СНІД у світі та в Україні” - інформування старшокласників із цієї проблеми;

вечір-зустріч із цікавими людьми - лікарями, юристом, що проводиться у формі запитань і відповідей;

невимушеність спілкування полягала у тому, що учні могли подати запитання у письмовій формі;

анкетування учнівської молоді “Що ви знаєте про СНІД”.

Поштовхом для створення цього проекту стало те, що кілька років при районній бібліотеці працював клуб “Спілкування”. Головної метою діяльності клубу був розвиток комунікативних навичок учасників клубу, підвищення рівня їхнього інтелекту, проведення просвітницької роботи серед ровесників. Членами клубу були досить освічені підлітки з добрими комунікативними навичками, котрі після додаткового навчання могли б успішно працювати за широко відомою соціальним працівникам методикою “рівний - рівному”. З урахуванням цього було вирішено, що до проекту буде входити кілька складових:

розробка програми навчання майбутніх молодих тренерів;

проведення навчання групи потенційних молодих тренерів;

проведення різних заходів тематичного спрямування в навчальних закладах міста силами підготовлених молодих тренерів;

інформаційне забезпечення проекту силами районної бібліотеки.

Кожна із цих складових могла б бути окремим самостійним проектом, а взяті разом вони зробили цей проект комплексним. Зважаючи на це, розробники розширили первинно визначену мету проекту і тепер сформулювали її так: підвищення рівня інформованості молоді міста з питань формування здорового способу життя. Нові завдання стали такими:

1. Розробка програми для навчання майбутніх молодих тренерів
з питань формування здорового способу життя.

2. Проведення навчання групи потенційних молодих тренерів,

З Проведення заходів тематичного спрямування в навчальних викладах міста за методом «рівний - рівному».

4. Інформаційне забезпечення проекту.

Розробники визначили, що об'єктами соціально-виховної роботи цього проекту будуть:

об'єкт першого порядку (ті, на кого спрямовані кінцеві результати проекту) - молодь міста, що навчається;

об'єкт другого порядку (ті, на кого спрямовані проміжні результати проекту) - члени клубу «Спілкування».

Очікувані результати були визначені такі:

1. Підготовка програми навчання майбутніх тренерів.

Тим, хто реалізує подібні проекти, слід знати, що перший очікуваний результат полягає не в тому, щоб навчити тренерів (це вже другий результат), а в тому, щоб розробити програму для їхньої підговки. Ця програма повинна мати чіткі цілі та завдання залежно від того, до якої саме роботи готуються майбутні тренери. Крім того, існує певна загроза того, що дорослі переоцінюють свої можливості у проведенні тренінгів і вважають, що їм потрібно лише передати молоді власні знання і навички. Насправді молодь необхідно готувати за двома напрямами: а) опанування методикою проведення тренінгів; б) досконале вивчення змісту проблеми, яку вони будуть передавати ровесникам.

У роботі за першим напрямом доцільно використовувати книжку з описом технології проведення тренінгів, видану першою в серії з 14 книжок “Формування здорового способу життя молоді”, яка розроблена в межах проекту “Молодь за здоров'я-2”. Стосовно змістовного наповнення тематики щодо різних напрямів роботи з формування здорового способу життя молоді покликані допомогти інші видання цієї серії.

2. Проведення навчання групи потенційних молодих тренерів.
Цей результат може вважатися досягнутим, якщо потенційні тренери пройдуть повний курс навчання, а вихідне анкетування (тестування) продемонструє позитивні результати засвоєння теоретичного матеріалу. Практичні навички роботи з молоддю набуваються не одразу, тому варто, щоб молоді тренери працювали спочатку разом з більш досвідченими.

3. Проведення заходів тематичного спрямування в навчальних закладах міста.

Необхідно, щоб по кожному заходу була інформація про кількісний склад аудиторії, короткий опис заходу. В останній час особливу увагу приділяють оцінці ефективності. Ми не вважаємо за доцільне оцінювати вплив окремого заходу на рівень поінформованості чи ставлення до проблеми. Ці показники треба відстежувати за підсумками більш тривалої роботи. А конкретний захід краще оцінювати за принципом “сподобалося - не сподобалося”, “одержано нові знання чи ні” тощо.

4. Інформаційне забезпечення проекту.

Тут основна вимога полягає в тому, щоб усі заплановані інформаційно-методичні матеріали були виготовлені якісно та своєчасно.

Так був реалізований проект формування здорового способу життя молоді в діяльності клубу “Спілкування”.

РОЗДІЛ ІІ Здоровий спосіб життя як соціально-педагогічна умова становлення особистості у підлітковому віці

2.1 Соціально-педагогічні особливості підліткового віку

Життєвий шлях кожної людини, зокрема молодої людини, пролягає через вибір певного способу життя та діяльності. Впровадження системи по формуванню здорового способу життя потребує врахування того факту, що кожна вікова група має свої, притаманні лише їй, специфічні особливості розвитку.

Дослідження А.Д. Алферова, Л.С. Виготського, І.Д. Беха, Д.В. Колесова, І.С. Кона, А.С. Макаренка, І.Ф. Мягкова, В.А. Сухомлинського, Д.І. Фельдштейна доводять, що особливості підліткового віку є серйозною соціально-педагогічною проблемою, а її врахування в організації життєдіяльності підлітка дозволяє молодій людині вийти на новий соціальний рівень, коли формується її свідоме ставлення до себе як до члена суспільства. Основним результатом розвитку особистості у підлітковому віці є формування базових моральних та соціальних установок дорослої особистості.

Вивчаючи спосіб життя підлітків, ми змогли визначити у молодіжному середовищі вісім факторів ризику, які характеризують спосіб життя чи здоров'я підлітків як такий, що потребує окремої уваги дорослих: надмірна вага; наявність хронічних захворювань; небезпечна сексуальна поведінка; знижена фізична активність; психологічний дискомфорт; куріння; вживання алкогольних напоїв, наркотиків. Активне засвоювання шкідливих звичок припадає саме на підлітковий вік.

Підлітковий вік пов'язаний насамперед з перебудовою усього організму дитини, що зумовлено статевим дозріванням. Активізація діяльності статевих та інших залоз внутрішньої секреції спричиняє інтенсивний фізичний і фізіологічний розвиток. Прискорюється ріст, дістаючи у хлопчиків найвищих показників у 13 років і продовжуються до 15 - 17. У дівчаток цей процес розпочинається та закінчуєься на два роки раніше. Зміцнюється м'язево-скелетна система, зростає фізична сила. Помітною є невідповідність розвитку серця і судинної системи маси тіла, що не дозволяє постачати потрібну кількість крові до різних ділянок тіла, зокрема, до мозку.

Вага головного мозку майже така, як у дорослої людини. Продовжують розвиватися специфічно людські ділянки мозку ( лобні, частково скроневі й тім'яні ), відбувається внутрішньоклітинне вдосконалення кори головного мозку, збагачуються асоціативні зв'язки між різними його ділянками. Досконалішими стають гальмівні процеси. Інтенсивно розвивається друга сигнальна система . Усе це виражається в розумовій активності підлітка, зростанні контрольної діяльності кори великих півкуль стосовно підкірки тощо.

Водночас підлітки надміру збудливі, їхня поведінка нестійка, імпульсивна, дії часто некеровані, безконтрольні, неадекватні стимулам.

Бурхливий ріст та перебудова організму спричиняють стрімке підвищення інтересу до своєї зовнішності. Формується новий образ свого фізичного ”Я”. Через його гіпертрофоване значення підлітки дуже болісно переживають вади своєї зовнішності. Непропорційний розвиток окремих частин тіла, скутість рухів, неправильність рис обличчя, шкіра, що втрачає дитячу ніжність, зайва вага або худорлявість - усе це дратує і нерідко призводить до виникнення почуття власної неповноцінності, зумовлюючи замкнутість, а то й неврози.

Відомі випадки психічної анорексії, коли дівчата, прагнуть виглядати як фотомоделі, дотримуватися спочатку надзвичайної строгої дієти, а потім взагалі відмовлятися від їжі, доводячи себе до цілковитого фізичного виснаження.

Важкі емоційні розлади, пов'язані з реакціями підлітків на свою зовнішність, пом'якшуються за умови теплих довірливих стосунків із близькими. Зрозуміло, що останні мають виявляти максимальну тактовність та глибоке розуміння проблематики, яка хвилює підлітка.

Образ фізичного ”Я” і самосвідомість загалом залежать від темпів статевого дозрівання і акселерація створює кращі можливості для особистого розвитку.

Дівчатка з раннім фізичним розвитком упевненіші в собі і поводяться спокійніше.

Для хлопців строки їх дозрівання значно важливіші. Фізично розвинуті хлопці сильніші, успішні у спорті та інших видах діяльності, впевненіші у взаєминах з дівчатами, на рівнях спілкуються із дорослими.

Основний зміст та специфіку всіх сторін розвитку (фізичного, розумового, морального та ін.) у підлітковому віці визначає перехід від дитинства до дорослості. По всіх напрямках, вражаючі цей процес, відбувається становлення якісних новоутворень внаслідок перебудови організму, трансформації взаємин із дорослими та однолітками, освоєння нових способів соціальної взаємодії, змісту морально-етичних норм, розвитку самосвідомості, інтересів, пізнавальної та навчальної діяльності.

Серед умов сучасного життя слід виділити такі, які сприяють становленню дорослості підлітків, та такі які гальмують цей процес (зайнятість підлітків лише навчанням за відсутності інших серйозних обов'язків, прагнення багатьох батьків надмірно опікуватися своїми дітьми тощо)

Соціальна активність підлітків спрямована насамперед на прийняття та засвоєння норм, цінностей і способів поведінки, характерних для світу дорослих та стосунків між ними.

Ламання старих психологічних структур, характерне для цього віку призводить до справжнього вибуху непокори, зухвальства та важковиховуваності (так звана ”криза тринадцяти років”).

Основну причину таких бурхливих проявів одні психологи вбачають у тому, що дорослі не змінюють своєї поведінки у відповідь на появу у підлітків прагнення до нових форм взаємин із батьками та вчителями ( Т.В.Драгунова, Д.Б.Ельконін ). Іньші розглядають ”кризу тринадцяти років ” як пряме відображення процесу статевого дозрівання, мало пов'язане з особливостями виховання, а окремі вважають, що така криза не є загальною і в багатьох підлітків її просто не буває ( Т.Т.Гаврилова ).

Нагадаємо, що суть кризи, за Л.С. Виготським, полягає в глибокій, якісній зміні всього процесу психічного розвитку людини, а не в якихось яскраво виражених зовнішніх ознаках цієї зміни.

Відповідно до теоретичних уявлень Л.С.Виготського і Л.І.Божович, одиницею соціальної ситуації розвитку особистості, де нерозривно пов'язані психічні особливості дитини і соціальне середовище, є переживання, які відображують актуальні проблеми дитини і рівень їх задоволення.

Внаслідок того, що в критичні періоди розвитку змінюються провідні переживання дитини, перебудову системи переживань можна вважати критерієм кризи психічного розвитку. Саме з такою перебудовою ми зустрічаємось у підлітковому віці.

Вираженими симптомами названої кризи є:

1. Зниження продуктивності навчальної діяльності (а також спроможності нею займатися) навіть у тих сферах, де підліток обдарований. Регрес виявляється при виконанні творчих завдань,а здатність виконувати механічні завдання зберігається. Зумовлено це переходом від конкретного до логічного мислення.

2. Негативізм. Підліток ніби відштовхується від оточуючого середовища, схильний до сварок, порушень дисципліни, переживаючи водночас внутрішнє занепокоєння, невдоволення, прагнення до самотності та самоізоляції.

Цікаво, що батьки та вчителі суб'єктивно пов'язують труднощі виховання не з кризою як такою і не з докризовим періодом, коли власне й розпочинається процес руйнування старих психологічних структур, а з післякризовим ( 14 - 15 років ). Тобто для дорослих суб'єктивно найскладнішим є період творення, формування нових прогресивних психологічних структур. Пов'язано це передусім із неефективністю у нових умовах старих виховних підходів та невмінням знаходити інші, які більшою мірою відповідали б цьому післякризовому періоді.

Найважливішим новоутворенням підліткового віку є становлення самосвідомості. Самосвідомість підлітка характеризується передусім відчуттям дорослості. Однак варто зазначити, що зводити останнє лише до бажання наслідувати дорослих, хоча це справді має місце у поведінці підлітків, - явно обмежуватися тільки зовнішнім боком явища, не розкриваючи його психологічної сутності.

Підліток суб'єктивно пов'язує дорослість не стільки з наслідуванням, скільки з приналежністю до світу дорослих. Підліток намагається зайняти місце дорослого в системі реальних стосунків між людьми, тому для нього мужність,сміливість і одяг важливі передусім у зв'язку з цією соціальною позицією.

Об'єктивної дорослості у підлітка ще немає. Суб'єктивно ж вона виявляється:

1. В емансипації від батьків. Підлітки вимагають суверенності, незалежності, поваги до своїх таємниць. Виділяються сфери впливу ”батьків і однолітків”. У питаннях стилю одягу, зачіски, часу повернення додому, дозвілля, вирішення шкільних і матеріальних проблем підлітки більше орієнтуються не на батьків, а на однолітків. Однак у їх ставленні до фундаментальних аспектів соціального життя головним усе ж таки залишається вплив батьків.

2. У новому ставленні до навчання. У підлітків розвивається прагнення до самоосвіти, причому часто не пов'язане з навчанням у школі. Багато хто стає байдужим до оцінок. Іноді спостерігається розходження між інтелектуальними можливостями й успіхами в школі: можливості високі, а успіхи низькі.

3. У романтичних стосунках з однолітками іншої статі. Тут має значення не стільки факт симпатії, скільки форма стосунків, запозичена у дорослих (побачення, розваги тощо).

4. У зовнішньому вигляді й манері одягатися. Підліток прагне визнання своєї самостійності, рівності з дорослими, хоча для цього відсутні реальні передумови - і фізичні, й соціальні. Лише у спеціально організованій діяльності можна створювати ситуації, в яких взаємини з дорослими відповідали б претензіям і потребам підлітків. Провідною діяльністю в цей період стає інтимно-особистісне спілкування.

2.2 Найпопулярніші форми робити щодо формування здорового способу життя підлітків

Визначено, що найпопулярнішими формами роботи щодо формування здорового способу життя в молодіжному середовище стали інноваційні методики, такі як інтерактивні театри, молодіжні лекторські групи, спікерські бюро.

Інтерактивні театри - це нова інноваційна методика, що використовувалася для профілактики не здорової поведінки серед молоді. Суть інтерактивносі полягає в тому, що автори зображають певну проблемну ситуацію в молодіжному середовище (нерозуміння серед підлітків, тиск з боку друзів, сварка з батьками тощо). Більшість сюжетів, що розігруються акторами інтерактивного театру, висвітлюють негативні явища у молодіжному середовище (наркоманію, паління, вживання алкоголю). Конфліктний сюжет розігрується на сцені, але у його вирішенні беруть участь не .лише актори, а й глядачі. У будь-який момент глядач може змінити актора й розіграти свій спосіб вирішення проблеми.Завдання театру змоделювати життєву ситуацію і залучити глядачів до спільного пошуку вирішення проблеми.

Діяльність театру має бути спрямована на висвітлення типових проблем, що турбують дитячу та молодіжну аудиторію. Формами вивчення окреслених проблем є довірливе спілкування з дітьми та молоддю, опитування, анкетування, що дозволяє визначити тематику виступу театру. Із практики проведення такої роботи найбільш актуальними є теми, які стосуються вживання алкоголю, поширення наркоманії та тютюнопаління у молодіжному середовище; проблеми, які виникають між ровесниками; проблеми у стосунках між батьками та дітьми.

Сценарії, як правило, пишуться на прикладах, які мали місце у реальному житті. Центральною темою є маніпулювання (численні способи спонукати молодих людей палити, вживати проти свого бажання алкоголь чи наркотики), а також прийоми, що дозволяють протистояти тиску або ухилитися від небезпечних дій. Сцени, що їх представляють актори, відображають найгірші сценарії розвитку подій вдома, в школі та на роботі і розігруються двічі. В перше аудиторія стежить за тим, як розгортаються події, а в процесі повторного показу будь-хто з глядачів може зупинити перебіг п'єси і запропонувати свій варіант виходу із ситуації.

Виступи інтерактивного театру можуть проходити під час масових свят, зборів-походів дитячих та юнацьких організацій, при організації вуличної соціальної роботи, підчас молодіжних акцій, акцій у навчальних закладах, клубах тощо. Як показує практика роботи, театральне мистецтво можна використовувати не лише для роботи з молодіжною аудиторією, а для налаштування співпраці з державними службовцями, представниками громади, спеціалістами різних структур тощо. За результатами роботи молоді глядачі зазначають неабиякий позитивний вплив театральних сцен на молодь, адже театр допомагає подивитися на власне життя начебто зі сторонни. За даними опитувань після вистав, актуальність тематики відмітили близько 80% глядачів, а близько 5% впізнали у розіграних ситуаціях власну історію. Організаторами і керівниками соціального проекту з організації роботи інтерактивного театру можуть виступати лідери дитячих та молодіжних громадських організації, соціальні працівники, педагоги організатори. Молодіжні лекторські групи: однією із форм залучення молоді до пропаганди здорового способу життя є робота лекторських груп за методикою ”рівний-рівному”, що покращує сприйняття інформації у молодіжному середовищі. В більшості молоді лектори - молоді люди волонтери центрів соціальних служб для молоді, учні навчальних закладів.

Молоді лектори, організатори проведення лекцій повинні не лише зацікавити слухачів предметом обговорення, а переконати молодь в необхідності відповідального ставлення до власного здоров'я, необхідності зміни поведінки на більш прийнятну, безпечну. На даному етапі важливим досягненням є заохочення певної категорії молоді до участі в програмах щодо дотримання здорового образу життя.

Навчання проводиться у формі бесід з поєднанням лекції та тренінгу (переважно ігрового). Підлітки отримують знання профілактичної тематики: з проблем інфікування ВІЛ/СНІДом чи хворобами, що передаються статевим шляхом, про наслідки вживання алкоголю, наркотиків, тютюнопаління. Вході підготовки передбачаються заняття спрямовані на розвиток тренерських та лекторських навичок.

Окрім загальної підготовки лекторської групи , враховуючи специфіку такої діяльності слід передбачити проведення поглибленої підготовки лекторів до виступів перед молодіжною аудиторією за окремою тематикою. Після закінчення заняття проводиться його детальне обговорення з метою корегування програми виступу.

Лекційна робота проводиться у загальноосвітніх школах , технікумах, школах - інтернатах, клубах за місцем проживання, дитячих лікарнях, дитячих та молодіжних громадських організаціях. Часто підчас проведення лекційних занять використовуються відеосюжети на відповідні тематики, роздаються інформаційні матеріали. Під час проведення лекційної роботи в навчальних закладах відбувається залучення молоді до реалізації соціальних програм, розповсюджується інформація про роботу ”Телефону довіри”. Також практикується вулична соціальна робота в межах програми - проведення бесід у дворах та ігрових майданчиках, де збираються молодь та підлітки. Як правило, молодіжна лекторська група (2-4 особи) 1-2 рази на тиждень виступає з визначеною тематикою перед своїми однолітками. Показником результативності діяльності лекторської групи є запрошення її учасників у навчальні заклади для подальшої співпраці, повторних виступів.

На профілактичну роботу серед учнів спрямована організація роботи спікерських груп. Спікерські групи -це група молодих людей та спеціалістів,що займаються профілактичною діяльністю серед молоді за методикою ”рівний-рівному”, мають навички та досвід лекційно - тренінгової роботи; об'єднані спільною метою та програмою, володіють необхідними методичними матеріалами. Серед спікерів є люди, які на власному досвіді пізнали всю складність проблем, що їх вони намагаються розв'язати Ці люди відверто говорять про себе та своє життя . Наприклад , якщо темою розмови є ВІЛ/СНІД, то залучаються особи, які можуть розповісти про те, як вони інфікувалися, як живуть з цією хворобою і як вони зараз себе почувають. Слухачі більше можуть повірити таким людям ніж лікарям.

Робота спікерських груп спланована так, щоб підлітки навчились передавати профілактичні знання, набуті на заняттях одноліткам за методикою ”рівний-рівному”. Крім того, ставиться завдання не тільки навчати волонтерів проведенню профілактичної роботи в молодіжному середовищі, а й розвинути у спікерів здібності розуміти себе, свої потреби; розвинути вміння протистояти негативному впливу оточуючих, навчити жити здоровим повноцінним життям.

До роботи з волонтерами залучаються провідні спеціалісти: лікарі,педагоги, представники державних і недержавних організацій, які займаються профілактичною роботою. Підготовка спікерів має передбачати розвиток знань та навичок для вирішення особистих проблем; розвиток знань та навичок поведінки в кризових ситуаціях, вміння налагоджувати і підтримувати контакти з оточуючими; вміння проводити бесіди, обговорювати поставлені проблеми; отримання знань із негативних наслідків вживання наркотиків,алкоголю, тютюну тощо; формування поняття про здоровий спосіб життя.

Слід пам'ятати, що будь-яка робота щодо пропаганди здорового способу життя та робота щодо профілактики наркоманії та захворювань на ВІЛ-СНІД направлені на вирішення важливої задачі, основна мета якої це збереження майбутнього нації.

РОЗДІЛ III Дослідження ведення здорового способу життя серед підлітків

3.1 Вихідні дані дослідження

Дослідження проводилось у Львівській лінгвістичній гімназії м.Львова, серед учнів 9-А класу.

Група досліджуваних складалась із 20-ти осіб, 10 хлопців та 10 дівчат, віком 14-15 - ти років.

Використовувались такі методи дослідження : тренінг і анкетування.

Зокрема, тренінгові заняття на тему : „Здоровий спосіб життя”(Додаток А), та анкета на визначення обізнаності алкоголю в підлітковому віці. (Додаток Б).

Для перевірки поставленої гіпотези використовувалось тренінгове заняття.

Метою тренінгового заняття є: підвищити у підлітків інтерес до ведення здорового способу життя.

Тренінгові заняття складалось із таких вправ : вправа на знайомство, міні повідомлення „Що таке здоров'я ?”, вправа „ Десять заповідей здоров'я”, вправа „Їстівне -неїстивне”, гра „Асоціації”, вправа „Піраміда почуттів”.

Проводила міні повідомлення на тему: „Що таке здоров'я?”. Всі учні були активні, але деякі не хотіли приймати участі у виконанні цієї вправи. Під час повідомлення відбулася також дискусія ,тому, що багато підлітків цікавляться про своє здоров'я, а також про здоров'я своїх друзів.

Вправа „Десять заповідей здоров'я”

Мета : Звернути увагу учасників на свої звички та потребу здорового способу життя.

Під час цієї вправи пропонувала кожному учаснику створити своїх „Десять заповідей здоров'я”. Всі учасники справилися з виконанням цієї вправи, а потім обговорювали ці заповіді у колі. Деякі з учасників не хотіли ділитися заповідями тому, що вважали це за конфіденційність. На запитання для обговорення : Для чого виконувалася ця вправа?, Що вона дає? Учні відповіли, що прийняли багато нових законів для себе, щодо свого здоров'я.

Вправа „Їстівне -неїстивне”

Мета : Активізувати увагу учасників.

Учасники ставали в коло. Тренер тримав в руках м'яч і пропонував спіймати м'яч тоді, коли буде названо їстівні предмети (наприклад : морозиво, овочі, пиріжок), відштовхнути, якщо буде названо неїстівні предмети (наприклад : вікно, ложка, стіл).

Під час виконання цієї вправи всі учасники були активними та з задоволенням виконували вправу. Ця вправа сприяла взаємодії всього колективу класу, що дало змогу згуртувати клас та активізувати їхню увагу.

Гра „Асоціації”

Мета : Визначити рівень знань учасників гри, створити підґрунтя для більш глибокого змісту подальшої роботи та дискусій.

У грі брала участь уся група. У ході гри визначали початкове ставлення групи до проблеми. Давалися такі завдання : Назвіть 1-2 слова, які спадають вам на думку, коли ви чуєте „алкоголь”. Всі учасники були активними, і кожен висував свої асоціації, які потім обговорювались. Асоціації були різні, і позитивні, і негативні, що сприяло покращенню подальшої роботи тренінгу.