Владислав Безпалько

Іван Кузьмінський

Abstract

The proposed article is based on thecorpus of historicalsources of the 18th century and isdevoted to the study of the singers of bishops of Pereyaslav. We found documentary evidence ofthe singers in 9 of the 14 bishops of Pereyaslav. According to the traditional order at the episcopalcathedrals of the Hetmanate, during the services, only the monks (kryloshany) sang. This traditioncan be eloquently traced in the Pereyaslav Ascension Cathedral and other monasteries of thePereyaslav eparchy during the 1720-1740s. The total number of singers in the cathedral monasteryranged from 5 to 9 people. At the head of the monks were two ustavnyky, who ruled the right andleft choirs. And only in 1722, by a special decree, the Most Holy Governing Synod unified the rules,which primarily concerned the Ukrainian eparches. Since then, the order for the service of 10singers has been established in the bishop's houses. Despite this, even before the decree wasissued,vicarbishopCyrylSzumlaсskiwasservedbyhisownsingers,ledby theregent.Thepresence of the regent can be traced in the service of the next vicar bishop Joachim Strukov. Boththechurchmonodyandthepolyphonysoundedinthecathedral.Wedrawthisconclusionfromtheavailablemusicbooks.BishopJoakimStrukovinPereyaslavownedtheHeirmologiawithmusical notation, and in the time of Bishop Arseniy Berlo in the cathedral the musical-theoreticaltreatise of Mikoіaj Dilecki "Musical Grammar" was rewritten. On the cover of this manuscript, itwas stated that one day a solemn partesnyi concert was performed. In connection with the lastmusical manuscript, the bishop's intention to introduce and consolidate innovations in the field ofmusic education can be traced, when the aim of the students was to master the art of partessingingataqualitativelybetterlevel.Inadditiontotheabove,thisthesisisconfirmedbyinformation from the life of the singer of one of the previous bishops, when the teaching of partessingingtookplaceoutsidePereyaslav.Thebishops'singerswerecalled"pivchi"inauthenticterminology, which we see both in documents from the archives of the MostHoly GoverningSynod in St. Petersburg and in local documents from Pereyaslav. Beginning with the act sources of1760 and at least until 1782, the group of bishop's singers was called "vocal music". During thesameperiod,thereisanothernameforthisvocalgroup,whichwas usedforinternaluse-"pivcha", which probably meant primarily a separate room where the singers lived. The choir wasfinanced, first of all, from the bishop's treasury. And the singers received additional income bycollecting money from the parishioners in a "singing mug", a special container for donations.According to expenditure sources, the funds received went to sewing, repairs, as well as thepurchase of clothing and footwear. Among the information found in the sources about the singers,the total number of which reaches 29 names, not counting the mentioned singers without namesandmonks,wefindrepresentativesofvarioussocialstratum-childrenofclergy,Cossacks,burghers,commoners.Formanyofthem,singinginthecathedralchoirwasnotonlyan opportunity to earn a steady income, but also served as a springboard for career growth, for therank of priest, or a place as a singer in one of the imperial capital choirs. In the second half of the18th century there is a certain pattern, when most singers were disadvantaged, mostly orphans. Inthe life of the Pereyaslav bishops there were contacts with secular musicians-instrumentalists. Inthe 1720s, a bandura player served to vicar bishop Joachim Strukov. In the early 1780s, HilarionKondratkovskyiusedtheservicesofmilitarymusiciansforsolemngreetingsduringchurchholidays.

Keywords:Cathedralsingers,singers-monks,musicalmanuscripts.

Основна частина

переяславський єпископ співак синод

Першідокументальніджерела,якісвідчатьпронаміривідновити¹православнуПереяславськуєпархію,датуються1695роком,колиКиївськиймитрополитВарлаамЯсинський клопотав перед російським царем Петром І призначити йому вікарія, який биіменувався Переяславським єпископом (Пархоменко 1908, с. 12). Зрештою, у квітні 1700 рокуцарським указом на це місце було поставлено Захарія Корниловича (Лоха 2006, с. 49). Поньомубулощетрипереяславськихвікарія,а31серпня1733рокувікаріатбулоперетворенов окрему Переяславську і Бориспільську єпархію (Пархоменко 1908, с. 14-15). Таким чиномбулоутворенотретю,післяКиївської та Чернігівської, єпархіюнатеренахГетьманщини.

Питання історії владичих півчих² Переяславської єпископської катедри жодного разу невтілювалося у спеціальне дослідження. Проте окремі повідомлення про її діяльність час відчасупотраплялидонауковихпублікацій.Зокрема,вкінціXIXстоліттябулонадрукованоавтобіографію Іллі Турчиновського, за якою довідуємося, що він певний час служив півчим тарегентом у Переяславського єпископа Кирила Шумлянського (Лукашевич 1885). У ще трьохпублікаціях початку та кінця XX століття згадуються короткі біографічні відомості про іншогопівчого єпископа Кирила Шумлянського - Леонтія Лівчинського (Харлампович 1914, с. 822;Чудінова 1991, с. 56; Чудинова 1994, с. 174-175). Обидва півчих згадані у роботах сучаснихдослідників історії української музики (Баранівська 2001, с. 268-269, 288; Трегубенко 2017, с.139).Окрімцього,упраціТетяниТрегубенковзагальнихрисахнаведеноописдвохдокументів про набір співаків в архиєрейський хор Переяславського єпископа у 1780 році(Трегубенко2017,с.139-140).

Очевидно, основна причина ігнорування цього явища у працях дослідників - проблемазізбереженістюджерельноїбази,аджепідчасДругоїсвітовоївійни,разомзіншимифондамиПолтавськогоархіву,буловтраченофондовийкомплексПолтавськоїдуховноїконсисторії,удавнійчастиніякогомістивсязначниймасивдокументівXVIIIстоліттяПереяславської і Бориспільської єпархії³. Основою ж для нашого дослідження став ґрунтовноопрацьованийфонд990(Переяславськадуховнаконсисторія)Центральногодержавногоісторичного архіву України, м. Київ. Окрім цього, були залучені інші архівні та опублікованіджерела, а також нещодавно віднайдена нотна пам'ятка - Переяславський список «МузичноїГраматики»МиколаяДилецького(1734)(БезпалькотаКузьмінський2020,с.34-56).Віднайденіісторичніджереласпрямувалидослідженнядовсебічногоосмисленняпереяславськихкатедральнихпівчихякокремогоявищаумісцевійцерковнійкультурі.На нашу думку, найдоречніше дотримуватися хронологічного принципу організації зібраногодослідницького матеріалу. З оглядунате,щопочасти саме зєпископамибули пов'язанізміниувнутрішньомужиттієпархії,товидаєтьсядоречнимпов'язатихронологічнуперіодизаціюіз особами переяславськихвладик.

АрхиєрейськіпівчіКирилаШумлянського(1715-1726) та крилошани (півчі-монахи)

ПершіповідомленняпропівчихуПереяславськихвладикз'являютьсявчасидругогоєпископа-вікарія - Кирила Шумлянського. Протягом 1717 року регентом, тобто керівникомпівчих,бувІлляТурчиновський,синберезанськогосотника:«Въдомумалопоживши,принятъ въ п?вчіе в? катедру переясловскую къ преосвященному Кириллу Шумлянскому зареента. И тамо годъ выживши…» (Лукашевич 1885, с. 328). На цей час Ілля Турчиновськийвже був досвідченим співаком, адже почав співочу практику ще у 1710 році у Синявці¹, коливчився читати і співати у місцевого священика. Вже 1713 року він був півчим лівого крилосу уМихайлівськомуЗолотоверхомумонастиріуКиєві:«заканархиструл?вагоклироса»(Лукашевич1885,с.321).Протягомрокуспівакопановувавмистецтвопартесногоспіву(церковногобагатоголосся)уМогильові²,увокальнійкапелімісцевогоправославногоєпископа Сильвестра Четвертинського: «искуство партесное» (Лукашевич 1885, с. 325). Зогляду на це повідомлення, виникають підстави для припущення, що і у Переяславі³ ІлляТурчиновський практикував партесний спів. Додаткові відомості про Іллю Турчиновськогозбереглися в окремій справі архіву Святійшого правлячого синоду Російської православноїцеркви про суперечку навколо майна архиєрейського дому під час зміни єпископів. У нійповідомляється, що не пізніше 1730 року Ілля Турчиновський був намісником у БаришівськійпротопопіїПереяславськоїєпархії:«отънам?стн.протоп.БоришовскагоИліиТурчиновскаго»(Описаніедокументовъ1910,с.659).Доречноприпустити,щоцемісцевінміг отримати за своїзаслуги наспівочійниві.

БіографічнівідомостіпроіншогопівчогоКирилаШумлянського-ЛеонтіяЛівчинського

– намивзятозописівсправархівуСвятійшогоправлячогосиноду.Удокументійдетьсяпроте, що Леонтій Лівчинський був співаком у Кирила Шумлянського до 1721 року, тобто до тогочасу, коли його взяли у півчі до двору російської імператриці Катерини І, де він прослуживблизько п'яти років, а згодом став півчим царівни Анни Іоанівни: «Былъ н?которое времяп?вчимъупреосвященнагоПереяславскагоКириллаШумлянскаго…въ1721г.поВысочайшему повел?нію взятъ въ п?вчіе ко двору Императрицы Екатерины Алекс?евны, акогда число ихъ въ 1726 г. съ 44 сокращено было до 24 челов?къ, поступилъ п?вчимъ же кодвору Ея Высочества Царевны Анны Іоанновны въ Митав?» (Описаніе документовъ 1907, с.273-274). З Мітави⁴ Леонтія Лівчинського відправили для набору співаків в Малоросію, кудивін,зпевнихпричин,недоїхавйосіввунійномуВіленськомуСвято-Троїцькомумонастирі:

«оттуда посланъ былъ въ Малороссію для набора п?вчихъ, но дорогою, по недостаткусредствъ,задержалсяижилъвъВильн?.Зд?сь,зайдяоднаждывъуніатскійТроицкійкляшторъ, п?лъ съ уніатскими п?вчими мшу по ихъ закону и по предложенію настоятеляАнтонинаТомиловича,осталсявътомъмонастыр?регентомъп?вчихъ»(Описаніе документовъ1907,с. 274).Для нашогодослідженняважливопідкреслити,щодоСанкт-ПетербургуЛеонтійЛівчинськийпотрапивневипадково,авмежахрегулярнихпрактикнабору півчих з числа тогочасних українців. Невідомими залишаються обставини, за якимиспівакпотрапивдоскладуімператорськихпівчих.ЦемогловідбутисяякзанаказомзГенеральної військової канцелярії, що доволі часто траплялося протягом XVIII століття, так і віншийспосіб,як,наприклад,цевідбулосяуПереяславі,прощомидізнаємосяздокументувід 5 вересня 1722 року, де йдеться про скаргу на дії Івана Константинова, який начебтотаємноприїхавдоПереяславайзадопомогоюсолдатвиловлювавнаміськихвулицяхмалолітніххлопчиків,абинасильновідправитиїхдостолицітогочасноїросійськоїдержави:

«Доношеніепосланооп?вчомъІвануКонстантиновувъгород?Переясловл?тайнимъспособомътудапріехавшомъ,имногіенасиліяхватанемъпоулицахзъсалдатамихлопцовъ, от кого люде куда луча зъ д?тми не в?даючи причини ут?кают» (ІР НБУВ, ф. 1,66720 (Лаз.),арк.62).

ФрагментарнийхарактервідомостейпропівчихКирилаШумлянськогоєцілкомзакономірним, адже до 1722 року в православних єпархіях Гетьманщини не передбачалосяспеціальних посад архиєрейських півчих, як це було у Московському царстві. Натомість, уГетьманщині архиєрейську службу відправляли диякони, а от співали ченці-крилошани, якістоялиналівомутаправомукрилосах.ПроцемидізнаємосяізвимогиСвятійшогоправлячогосинодувід3січня1722рокунадіслатизархиєрейськихдомівКиївської,Чернігівської та Бєлгородської єпархій різних священнослужителів, в тому числі півчих: «кънадлежащемувът?епархіиархіереевъпостановленію,выслатьизътамошнихъархіерейскихъдомовъ(въСвят?йшійСинодъ)въМосквупотребныхъслужителей,аимянно:изъКіеваархидіакона,аизъдругихъгородовъризничихъсъризницами,исъподьяконы,исъп?вчими,иподьякиисъпрочимидомовымислужители,какіеприпоставленіи и при пріем? архіерейскомъ бываютъ» (Описаніе документовъ 1879, с. 4). Уквітні1722рокудоСвятійшогоправлячогосинодунадійшлодонесення,вякомузазначається, що при архиєрейських домах півчі не затвердженні, але буває, що утримуютьсяза окремим архиєрейським дозволом: «поддіаконовъ, и п?вчихъ и подьяковъ (требуемыхъСинодомъ) н?тъ, понеже обыкновеніе въ Малой Россіи, что при служеніи архіерейскомъвесьчинъдіакониотправуютъ,такожекрилошани-монахипоютъ,ап?вчихъутвержденныхъвъдомахъархіерейскихънеобр?тается;носодержаніеихъвъпроизволеніиархіерейскомъбываетъ»(Описаніедокументовъ1879,с.5).Зрештою,10серпня 1722 року Святійший правлячий синод врегулював це питання і постановив норму, заякою в архиєрейських домах мало б утримуватися 10 півчих: «Свят?йшій Синодъ назначилънорму и для церковниковъ синодальнаго и архіерейскихъ домовъ, положивъ, чтобы ихъбыло: …П?вчихъ въархіерейскихъ домахъ 10» (Описаніе документовъ1879, с.1171).

Завдякиінформаціїзнаступнихдокументівмидетальнішедізнаємосяпропівчих-крилошан Переяславського Вознесенського монастиря, де і розташовувалася єпископськакатедра. 21 травня 1722 року Святійшим правлячим синодом були складені та затвердженітабелі, які були розіслані по всіх єпархіях Російської православної церкви із вказівкою, абинастоятелімонастиріввпорядковановнеслиданіпронасельників:«посинодальномуопред?ленію отъ 21 мая 1722 года, составлены были и утверждены Синодомъ прим?рныятабели и разосланы по вс?мъ епархіямъ, съ предписаніемъ, чтобы настоятели, каждый въсвоемъ монастыр?, составили по ихъ форм? табели или реестры монашествующимъсвоихъ обителей» (Описаніе документовъ 1879, с. 898-899). До нашого часу дійшли табелі зтрьох монастирів Переяславської єпархії, при чому, щодо двох монастирів складено по двадокументиіз різницеюу двароки-1725та1727.

Згідноцихтабелів-реєстрів,укатедральномуПереяславськомуВознесенськомумонастирі у 1725 році налічувалося 9 крилошан (Таблиця 1) (Описаніе документовъ 1879, с.907-910). Окрім цього, у реєстрі зафіксовані імена трьох уставників, двоє з яких померли 1725року:29-річнийієродияконВасиль(Варлаам)Григорів,козацькийсинзПереяслава;36-річнийІоанн(Іоаків)та40-річнийЗахарія(Зеновій)Прокопів,обидваміщанськісинизПереяслава (Описаніедокументовъ1879,с.909-912).

Таблиця 1. Перелік крилошану Переяславському Вознесенському монастирі, 1725 рік

Наприкінці 1726 - на початку 1727 року у реєстрі насельників монастиря зазначеношістьохкрилошан,де,окрімвжезгаданихПетраТрушевича,ІлліГригоровича,ВасиляЯновського та Євстафія Найдовича, зазначені імена двох нових крилошан-ієродияконів: 23-річний Феодор (Феодосій) Герасимов, священицький син з Переяслава та 33-річний Тихон(Тимон)Облаповський(Описаніедокументовъ1879,с.903-904),міщанськийсинзмістаРомни⁶.Дужеважливимєуточненнящододвохуставників,адже35-річнийВасиль (Володимир)Григорович,козацькийсинзПереяслава,названийуставникомпершогокрилосу, а 32-річний Стефан Миколайович, який у попередньому реєстрі був крилошанином,значитьсяуставникомдругогокрилосу(Описаніедокументовъ1879,с.901-904).Такимчином,бачимочіткусепараціюкрилошаннадва традиційні крилоси-лівийтаправий.

У двох аналогічних реєстрах Переяславського Михайлівського монастиря зазначено поодному уставнику, а крилошан по п'ять та шість відповідно (Описаніе документовъ 1879, с.911-918). Подібна кількість крилошан була і у Покровському Красногірському монастирі містаЗолотоноша¹-п'ятькрилошантаодинуставник(Описаніедокументовъ1879,с.919-922).

Протрьохпівчих-монахівзмонастирівПереяславськоїєпархіїмидізнаємосязархівних справ Олександро-Невського монастиря, які опрацювала Ірина Чудінова. У 1742-1746рокахголовщиком,азгодомуставникомлівогокрилосууОлександро-НевськомумонастирібувсинміщаниназмістаБерестя²,який1724рокубувпостриженийуМошногірськомуВознесенськомумонастирі³Переяславськоїєпархії,ау1728році «послушаниеимелвмонастырекрылошское»(Чудинова1994,с.168).У1744роціієромонахомстоличногомонастирябувЛаврентій(вмируЛеонтій)Богдановський,синкозаказНіжина,якийприйнявієродияконськийсанукатедральномуПереяславськомуВознесенському монастирі у 1726 році (Чудинова 1994, с. 174). У 1742 році ієромонахом уімперській столиці був Пахомій (в миру Павло) Жуковський, син муляра, походженням з РечіПосполитої(«полскойнациигородаНоводомска»),якийпостригсяуПереяславськомуМихайлівському монастирі у 1731 році, а у ієромонахи був посвячений у ПереяславськомуВознесенськомумонастиріу1733році,девиконувавпослушенствоуставника(Чудинова1994,с.177).

Півчий, регент та бандурист Йоакима Струкова(1727-1730)

Згідно відомостей, наведених у справі 1730 року з архіву Святійшого правлячого синоду,ситуаціяізвідсутністюокремихпосадпівчихумонастиряхПереяславськоїєпархіїнезмінилася,адже,яківреєстрах1720-хроків,тутзначатьсявиключноієромонахи,ієродияконитамонахи(Описаніедокументовъ1910,с.1011-1012).Доприкладу,уСмоленському архиєрейському домі у цей час нараховувалося 22 півчих, а у катедральномусоборіумістіВоронеж⁴- 21півчий (Описаніедокументовъ1910,с.1007-1010).

ЗавдякидонесеннюуСвятійшийправлячийсинодвідПереяславськогоєпископаВарлаама Леницького зі скаргою про захоплення домового майна та коштів архиєрейськогодому попереднім єпископом Йоакимом Струковим, ми дізнаємося, що останньому служилирегент,півчийі,навіть,бандурист.Так,новопоставленийвладикасвідчив,щоЙоакимСтруков залишив у Москві ієромонаха-регента, тобтокерівника півчих, та ще чотирьох слуг,незаплатившиїмзадварокислужби:«іеромонаха-регентаМитрофана»(Описаніедокументовъ 1910, с. 655). У лютому 1731 року колишній Переяславський єпископ ЙоакимСтруков відкинув звинувачення, а також заперечив, що ієромонах Митрофан, начебто, буврегентом:«жалованьеіеромонахуМитрофану(которыйрегентомънебылъ)и остальнымъслужителямъбыловыдано»(Описаніедокументовъ1910,с.656).Середвищезгаданихчотирьохслугбуливказанібандуристтапівчий:«забралъсъсобоюсеребряннуюпосудупокойногоПереяславскогоепископаКириллаи4-хъслужителей-кучера, фориса, бондуриста и п?вчаго» (Описаніе документовъ 1910, с. 656). Якщо наявністьєпископського співака нас не дивує, з огляду на попередні відомості, то незвичною є згадкапроєпископськогобандуриста.Очевидно,йдетьсяпродомашньогомузиканта-інструменталіста, який розважав єпископа у повсякденному житті. 27 жовтня 1730 року вжеЙоаким Струков, який на той час був єпископом Воронезьким, зажадав через Святійшийправлячийсинодповернутивласнемайно,якезалишилосяуПереяславі,десередкнигзначивсянотнийІрмолой:«ермологийнотный»(Описаніедокументовъ1910,с.655-656)¹.ЦечиненайстаршазгадкапронотніІрмолоїуПереяславськійєпархії(БезпалькотаКузьмінський2020,с.367-370).

Співочі інновації Арсенія Берла (1733-1744)

Життя Переяславської катедри та єпархії суттєво змінилося після приходу єпископа АрсеніяБерла.По-перше,1733рокуПереяславськаєпархіяотрималаокремийстатус,апо-друге,1738рокубулозаснованоПереяславськийколегіум².Прагненнязагальнихзмінбулинеособистою забаганкою єпископа, а вкладалися у намагання російського імперського уряду та Святійшого правлячого синоду підвищити освітній рівень кліру в рамках церковних реформ,запровадженихзаправлінняімператриціАнниІоанівни(Титлинов1905, с.382-383).

Осмислюючизначеннянаступноїпам'ятки,можемостверджувати,щоінноваціїторкнулисяіцерковногоспіву.1734рокуукатедральномусоборіПереяславаДмитромІгнатовичемФіялковськимбулопереписаномузично-теоретичнийтрактатМиколаяДилецького,щозазначенонатитульномуаркушірукопису:«ГрамматикаюжеиздадеНиколай Дилецкїй в црствующемъ град? москв?, А преписа себ? Димитрїй ИгнатовичъФ?ялковскый власними своими труды и кошътом в град? Переяславл?, в катедралномъмнстри вознесеныя Гспдня. 1734 Года, февраля 21 числа» (НМІУ, фонди, РД-204, титульнийаркуш). Трактат призначався для навчання дітей та юнаків норм та правил багатоголосого(партесного)співу,щотакожбулозазначенонатитульномуаркушірукопису:«Априналежитъ сия именуемая к обучению отрокъ согласий, мусикиискыя, и к строеныюхудожества а что в ней провозв?сти о том нїжей сего явствуетъ» (НМІУ, фонди, РД-204,титульнийаркуш).ДетальнішепроПереяславськийсписок«МузичноїГраматики»можнадізнатисязокремоїпублікації(Безпалько та Кузьмінський 2020, с.34-56).

Про практичне застосування трактату вже в перші роки після його створення свідчитьмаргінальнийзаписпольськоюмовоюнафорзацівкінцірукопису,дезазначено,що8вересня 1737 року співався урочистий концерт: «A. 1737 msca 7bra 8 dnia spiewalismy koncertsolennie». Сучасні дослідники італійського музичного терміну «концерт» (від лат. concerto -змагаюсь) зазначають, що він виник в Італії у XVI столітті і повсюдно протягом XVI-XVIII столітьзастосовувався в Європі, зокрема, і на українських теренах. Так, термін «концерт» широковикористовувавсявназвахпартеснихкомпозиційXVIIIстоліттяз«Київськоїколекції»,наприклад,«КонцертыиСлужбыБжіина8голосов»(Герасимова-Персидська2006,с.18,58, 104, 220). Цей факт дав підстави дослідникам інтерпретувати «концерт», як окремий жанрпартесного багатоголосся (Герасимова-Персидська 2006, с. 7). Як і у випадку із маргінальнимзаписом 1737 року з рукопису з Переяслава, на партесних композиціях з «Київської колекції»неодноразово зустрічаються покрайні коментарі із використанням терміну «концерт»: «Сиіконцерты четыр?голосные въ четырехъ книгахъ», «Сей концерт на осм голосов труднисп?вал его...», «чтоб не кричали вам в уши учачі сельмизац?и или концерты» (Герасимова-Персидська1976,с.32-40).Такимчином,мивважаємоцюмаргіналіюпереконливимдоказом того,щозгадуєтьсясамепартесний концерт.

Можна сміливо припустити, що виконавцями цього концерту були катедральні півчі.Єдине повідомлення, що засвідчує їхнє існування у часи єпископа Арсенія Берла, датується1744 роком, коли у списках школи риторики Переяславського колегіуму знаходимо півчогоІванаСоколовського,якийбувсиномсвященикаАфанасіязТроїцькоїцерквиселаОстролуччя¹: «Іоаннъ Соколовскій, 23 года - п?вчимъ при кафедр? духовной» (Ведомость1890, с. 668). У списках спудеїв за попередні роки також маємо відомості про його успішністьнарізнихщабляхнавчання(Безпалько та Кузьмінський 2020,с.105-106).

У часи Переяславського владики залишалася сталою ситуація довкола монастирськихпівчих(крилошан).Процесвідчатьвідомості1743-1745роківзкатедральногоПереяславського Вознесенського монастиря та ще двох обителей: 1) «Въ кафедральномъВознесенскомъм-р?ц-вьВознесенская…5крилосныхъ»;2)«ВъМихайловскомъгарнизонномъм-р?ц-вьАрх.Михаила…уставщикъ,одинъвъсвященнослуженіи,3клиросныхъ»;3)«ВъСпасскомъЗолотоношскомъКрасногорскомъм-р?церквиПреображенская…уставщикъ,крилосный»(Описаніедокументовъ1908, с.606).

Півчий Никодима Скребницького (1745-1751)

До нещодавно поставленого єпископа Переяславського і Бориспільського Іоанна Козловича23 червня 1753 року було написано «доношеніє» від Григорія Васильовича Бурбаса. ПрохачочікувавдозволунавчатисяуПереяславськомуколегіумі:«желаюшколълацинскихобучатся»(ЦДІАК,ф.990,оп.1,спр.204,арк.1).Разомізцим,ГригорійБурбасподававтобіографічнівідомості,дезазначив,щоу1747роціпротягомпіврокувінбувкатедральнимпівчим:«в747мгодуузятоменедоантецесараВашегоВысокоПреосвященства Нїкодима в манастир катедралнїй Переясловскїй в п?вчїи, і обретался вп?вческомъ званїи полгода». По тому за співаком прислали сотника, аби разом з іншимиспівакамидоправитидомонаршогодворудоСанкт-Петербургудляспівуупридворнійкапелі.Тамвініпровівнаступніп'ятьроків,допокиунашогогероявідбуласямутаціяголосу,а отже його відправили назад у Переяславську єпархію: «и тамо я обр?тался годовъ пять,егдажезголосуспавъ,томенесъпротчїимип?вчимиотдворувисокомонаршогоотпущенов домъ за атестатомъ».Зоглядуна повідомленняпро мутацію голосу,щовідбувається у підлітків приблизно у 14-17 років, то вірогідною датою народження хлопцяможнавважатидругуполовину1730-хроків,а,отже,доскладупереяславськихкатедральнихпівчихвінпотрапив,приблизно,увіці10років.Зрештою,цепроханняотрималосхвальнурезолюціювладики:«учитисявшколахъБгъблагословитькогдаприл?жноеученіевозим?етьтонебудетъоставленъ»(ЦДІАК,ф.990,оп.1,спр.204,арк.1 зв.).

«Вокальна музика» Гервасія Линцевського (1757-1769)

Офіційнийавтентичнийтермін,якийвикористовуєтьсяудокументахцьогоперіодудляпозначенняколективупівчихприПереяславськійкатедрі-«вокальнамузика»¹.Завідсутності відповідних свідчень нам складно пояснити спосіб виникнення цього терміну,протезназвистаєочевидним,щоколективспеціалізувавсянавиконаннівиключновокальноїмузики.Зауважимо,щонемаєжоднихпідставвважати,щоцейтермінвиниквиключнозпричинизапровадженняприкатедріпартесного,абопо-іншомуцерковногобагатоголосогоспіву.

Першеповідомленняпро«вокальнумузику»ГервасіяЛинцевськогопов'язанезвоєнно-політичними подіями Семирічної війни. У зв'язку із захопленням Кенігсберга (столиціСхідноїПрусії)військамиРосійськоїімперіївиниклапотребаоблаштуватиумістіправославнийхрам.АотпівчихтудиімперськекерівництвовирішилонабративГетьманщині, у зв'язку із чим 31 березня 1760 року від імені імператриці Єлизавети ПетрівнидогетьманаКирилаРозумовськогобулонаписановідповідноголиста:«певчихсамихълутчия […] всевысочайше повел?ваемъ вамъ выбрать онихь из малороссіянъ двенадцетьчеловекъ»(ЦДІАК,ф.269,оп.1,спр.3289,арк.1).Навиконанняцьогорозпорядженнялистиз вимогами для пошуку співаків були надіслані у полкові канцелярії, а також до єпископівукраїнських єпархій, серед яких був і Гервасій Линцевський: «Преосвященн?йшый Гспднъепископъпереяславскійиборисполский[…]прошузасилуоногоеяімператорскаговеличествавысочайшогоповел?ніяснаходящихсяввокалнойвашегопреосвященствамузике или гд? можно въ переясловл? к тому способныхъ людей особливо изобр?тавчихсяв училищахъ сколко можно самихъ лучшыхъ п?вчихъ вибрать в томъ числ?: былъ единъбас?ста теноръ еденъ алтъ единъ і дискант единъ и по вибору прислать оныхъ […] вГлухов?откудупонадл?жащемъихъприбор?отпраленъ:будутъвсанктп?тербургъ»(ЦДІАК,ф.269,оп.1,спр.3289,арк.2-2зв.).Улистівпершезгадановокальнукапелуєпископа, при чому укладачі листа також прописали можливість набрати співаків з числаздібних студентів Переяславського колегіуму або інших тубільців. Загалом єпископ повиненбуввідібратичотирьохпівчих,по-одномувкожнувокальнупартію.Зрештою,ГервасійЛинцевськийвідправивдоГлухова²,тодішньоїстолиціГетьманщини,чотирьохмісцевихстудентів, аргументувавши, що і сам не може зібрати достатньої кількості співаків та маєтруднощіізвласноюкапелою:«Мыбыиизнашейвокалноймузикытаковихълюдейвибратьиотправитьктаковомуд?лурады;ноещеизъсамогонашеговъепархіюпереяславскуюприбытїясобратсянасвоюмузикухотяистаралисянеможемъзамалостіюепархиинашеяидлятоегоединимыболемонахамидоволствоватсяавслучаиисамипособлятьпринуждены»(ЦДІАК,ф.269,оп.1,спр.3289,арк.7зв.,10).Відповідь єпископадатується23квітня1760року.

Наступного року відбулася нова спроба отримати церковних півчих з Переяслава. 12жовтня1761рокудоПереяславськогоєпископанаписавлистановийнамісникТроїце-СергієвоїлавриЛаврентійХоцятовський.Уньомуархимандритпояснює,щоузв'язкузісвоїм призначеннямповиненприкластимаксимальнізусиллядлябільшоїславимонастиря.Відповідно намісник просив позичити йому до шести півчих, серед яких мають бути баси,альти та дисканти: «прошу одолжить меня п?вчими басами, алтами и дышкантами члвкъдо шести, въ коихъ лавра им?етъ нужду» (ЦДІАК, ф. 990, оп. 1, спр. 338, арк. 2). СпіваківпросилидоставитикоштомлавридоСанкт-Петербургу,денатойчасперебувавновопризначенийархимандрит.

Із документу про облік населення Гетьманщини ми дізнаємося, що півчі єпископа булиорганізованівокремуінституціюприкатедральномумонастирі.1765рокущойнопризначениймалоросійськийгенерал-губернатортапрезидентДругоїМалоросійськоїколегії Петро Рум'янцев-Задунайський наказав здійснити ревізію всього краю, виключно ізПереяславськимполком,катедральниммонастиремтаколегіумом:«вполкупереясловскомъ опись потребно ведать о находящихся в катедралномъ ПереяславскомъМнстр?,ивсеминаріиПереясловской,кром?духовногчина,тоестьиеромонаховъ,иеродияконовъ и дияконовъ, всякого званія людяхъ и ученикахъ» (ЦДІАК, ф. 990, оп. 1, спр.539, арк. 2). В ревізії Вознесенського монастиря міститься опис катедральних співаків підокремим заголовком: «В п?вческой Архїерейской» (ЦДІАК, ф. 990, оп. 1, спр. 539, арк. 7).Зауважимо, що «півча» («п?вческая») це друга, як видається, не офіційна, спрощена назваколективу,яка,якмиприпускаємо,сформуваласявіднайменуванняспеціальногоприміщення,демешкалипівчі.Цяназвавикористовуваласяіпротягомнаступнихдесятиліть.

У списку зазначено дев'ятьох півчих, а також їхні короткі біографічні відомості - повне ім'я, місце народження, вік, соціальний стан та посада (Таблиця 2). Семеро півчих навчалися руської грамоти у катедральному монастирі. Важливо підкреслити, що вони не були учня миколегіуму, принаймні їхніх імен немає у списку спудеїв, який міститься у цій же справі.

Таблиця 2. Перелік архієрейських півчих при Переяславському Вознесенському монастирі, 1765 рік

Загалом, помітно, що всіх півчих можна охарактеризувати одним словом - знедолені,адже шестеро з дев'яти не мали батька, ще один був круглим сиротою, а один - з вадами розумового розвитку.

Півчі єпископа Йова Базилевича (1770-1776)

ІзчасівЙоваБазилевичамаємодокументальнісвідченняпродітей-співаків,якихвідправляли з Переяслава до Санкт-Петербургу. 1772 року малолітній архієрейський півчийГригорійМарков,синписаряДомонтовськоїсотні,буввідправленийдоПетербурзькоїсемінарії при Олександро-Невському монастирі, де навчався та був співаком: «взятъ онъ къпреосщенномуІовупереяславскомувъп?вчие,аотътудавъ772годуотправленъвън?вскуюсеминарїю» (ЦДІАК, ф.990, оп. 1,спр.1448,арк.1).

У лютому 1773 року до російської столиці з Переяслава було відправлено ще двох неназванихнаім'я«малих»півчихєпископа (ЦДІАК,ф.990,оп. 1, спр.848,арк.23-24).

«Вокальна музика» Іларіона Кондратковського (1776-1785)

Найбільша кількість документальних згадок про півчих Переяславської катедри походить зчасіввладики ІларіонаКондратовського.

Один зі шляхів залучення до вокальної капели єпископа - прохання бажаючих, які булиадресовані особисто архиєрею. Саме у такий спосіб 1778 року Юхим Соколовський («ЕвфимъСоколовскій») просив прийняти його до складу «півчої»: «по моему желанію меня принять впевческую» (ЦДІАК, ф. 990, оп. 1, спр. 1310, арк. 1). У документі зазначено підставу, на якупосилався прохач- вінвиявився здібним доспіву:«по апробаціиявился к пом?щенію вчисло голосов вокалнія вашего Высокопреосвященства музикы способнимъ» (ЦДІАК, ф. 990,оп.1,спр.1310,арк.1).Зрештою22травняйогобулоприйнято:«просителяЕвфимаСоколовского принявъ, причислит в число п?вчих» (ЦДІАК, ф. 990, оп. 1, спр. 1310, арк. 2). Івже з часом, асаме8лютого1782року,ЮхимотримавізПереяславськоїполковоїканцелярії звільнення від козачої служби для переходу в духовенство (ЦДІАК, ф. 990, оп. 1, спр. 1310,арк. 4), маючи сподівання отримати за службу в капелі священицьке свячення. У цей час вінпродовжував виконувати обов'язки єпископського півчого: «Вашего Высокопреосвященствавокалніямузикип?вчійЕвфимъСоколовскій»(ЦДІАК,ф.990,оп.1,спр.1310,арк.3).Співацька кар'єра Юхима тривала й у 1785 році, про що свідчить його «доношеніє» від 22травня(ЦДІАК,ф.990,оп.1,спр.1310,арк.5).Такимчином,ЮхимСоколовськийбувкатедральним півчимщонайменшепротягомсемироків.

28 травня 1779 року вступити до колективу єпископських півчих просився тенор ОстапРябоконь(«ОстапъРябоконовъ»):«Нин?желаюпослужитьвъвокалнойВашегоВысокопреосвященства музик? голосом теноровим» (ЦДІАК, ф. 990, оп. 1, спр. 1339, арк. 1).Перед цим Остап практикував церковний спів («пон?сколко и прим?нилсъ») у КиївськомуПустинно-Микільськомумонастирі(ЦДІАК,ф.990,оп.1,спр.1339,арк.1).Ускладіпереяславськихпівчихвінперебувавщонайменшедо10січня1781року(ЦДІАК,ф.990,оп.1, спр.1339,арк.3).

У червні 1780 року отримати місце в архиєрейському хорі прагнув Степан Степанович,синвікарногосвященикаПереяславськоїПетропавлівськоїцерквиЄвстафіяСтефанова(ЦДІАК, ф. 990, оп. 1, спр. 1453, арк. 2)¹. Із документів дізнаємося про деякі факти з життяспівака (Безпалько та Кузьмінський 2020, с. 111). За велінням батька, Степан одружився наАнні, доньці священика Трофима Усовського, з якою у них народився син. Степан начебто неволодів належними для єпископських півчих уміннями, проте обіцяв навчитися. Разом із тимвін претендував на ті самі умови утримання, які мали інші півчі: «но чтобъ точію обучитсятой музик?, а быть желаетъ на такомъ содержаніи, какъ и протчіе п?вчіе находятся»(ЦДІАК, ф. 990, оп. 1, спр. 1453, арк. 2). Незабаром, 8 серпня цього ж року, згідно указуМалоросійської колегії, тенора Степана відібрали півчим до імператорського двору в Санкт-Петербурзі,черезщойогоспочаткунаправилидостолиціГетьманщини:«доставитьвГлуховъ на казенномъ кошт?»(ЦДІАК, ф.990,оп.1,спр.1452, арк.1).

Про набір катедральних півчих шляхом залучення церковно-адміністративної вертикалідізнаємося зі справи від 6 липня 1780 року, коли з Переяславської духовної консисторії булонадіслано єпископські укази в Миргородське, Хорольське та Баришівське духовні правління,абиприслалиякомогабільшездібнихдоспівудітейтаюнаків.Причомубулоконкретизованопошукуванівокальніголоси,а саме баси, тенорита особливодисканти: «годящихсязъголосовъбасовътенороваособливодискантовъвъвокалнуюегопреосвященства музику» (ЦДІАК, ф. 990, оп. 1, спр. 1310, арк. 7).Цікаво, що єпископ наказавнеобмежуватисявиключнодітьмипредставниківкліру,айнабиратипівчихзіншихстанів: «изъ священно и церковнопричетничих д?тей или и другого званїя» (ЦДІАК, ф. 990, оп. 1,спр. 1310, арк. 7). 14 липня 1780 року духовне правління Миргородської протопопії отрималовідповіднийуказізконсисторії,а18вереснятогожрокузвітувалоПереяславськомуєпископу про набір півчих (ЦДІАК, ф. 990, оп. 1, спр. 1450, арк. 2). Було відібрано п'ятероспіваків - бас, тенор та троє альтів. Першим у списку записаний неодружений 26-річний басЯків,синпомерлогосвященикаВоскресенськоїцерквимістаМиргород²ФедораБоровиковського:«збасовъодинъсинъумершогосвященникав?карногоВоскресенскойМиргородской Церквы Феодора Боровиковского Яковъ л?тъ 26 холостъ» (ЦДІАК, ф. 990, оп.1, спр. 1450, арк. 2). Також маємо інформацію про іншого музиканта з миргородського роду -ЛукуІвановичаБоровиковського(Рыцарева1987,с.66).Одружений21-річнийтенорОлексій Горкавенко належав до козачого стану і був сином церковнослужителя з Преображенської церкви у селі Петрівці: «теноровъодинсинънаходячогосьвъдолжност?прицеркв?Преображенской в сел? Петровцяхъ Петра Горкавенка Алекс?й Горкавенко женатъ званіякозачого л?тъ 21» (ЦДІАК, ф. 990, оп. 1, спр. 1450, арк. 2). До альтів було відібрано 10-річногоВасиля,синаМихайлаЧайковського,священикаВоскресенськоїцерквиселаЯрмаки²: «алтовъ три еденъ синъ священника воскресенской ярмаковской церкв? МихаилаЧайковского Василій л?тъ10» (ЦДІАК, ф. 990,оп. 1,спр. 1450,арк. 2). Ще двоє альтів Ігнат(13 років) та Дорофій (10 років) Дем'яненки були рідними братами-сиротами козацькогопоходження з села Піски³: «да два родніе братя Игнатъ и Дорофей Демяненкы родимциЛубенского полку села П?сокъ а по переход? оттоль проживали при школ? протопопіиздешней в сел? Зуевцах не имеющій отца и маткы в сиротств? званія козачого л?тъИгнату 13 а Дорофею 10» (ЦДІАК, ф. 990, оп. 1, спр. 1450, арк. 2)⁴. Зрештою, залишаєтьсяневідомим,чикого-небудьзвідібранихкандидатів прийняли ускладкапели.

З документів за серпень 1780 року стає зрозумілим, що частина півчих ПереяславськогоєпископавідправиласядоСанкт-ПетербургуурозпорядженнямісцевогоархиєпископаГавриїла Петрова-Шапошникова (ЦДІАК, ф. 990, оп. 1, спр. 1451, арк. 2). Перший з хлопців,11-річнийАндрій,синдияконаІоаннаМаксимовича,якийпоходивзмістечкаБасань⁵,адругий, Данило, 9-ти років, був сином пономаря Переяславської Петропавлівської церквиОнисимаГлоденка:«находящихсяпривокалнойЕгоПреосвященствамузикидвоихъп?вчихъпротопопіиБасанскойм?стечкаБасан?діяконаІоаннаМаксимовичасынаегоАндрея и градскія Переяславскія Петропавлавскія церкви пономаря Онисима Глобенка синаего Данила» (ЦДІАК, ф. 990, оп. 1, спр. 1451, арк. 1, 3, 4). Перший з хлопців, будучи півчим,навчавсяуПереяславськомуколегіумі:«діаконаІоаннаМаксимовичасынъ,обучалсявъсеминаріи переяславской латинскому языку по школу Грамматику» (ЦДІАК, ф. 990, оп. 1,спр.1451, арк.3).

15вересня1781рокудатуєтьсяпроханняФедораЧернявськогощодойогоприйняттядо складу архиєрейських півчих: «послужить въ числ? голосовъ вокалной музики когда будуто способенъ, ибо я н?сколко уже к сему и прим?нилсъ» (ЦДІАК, ф. 990, оп. 1, спр. 1587, арк.1-1 зв.). 23-річний Федір спочатку засвідчив, що його батько походив з козаків, проте продавхутір та тривалий час був дяком, а сам юнак жив при різних церквах, прислуговував дякам, дев одного з них два роки «какъ писать такъ и вокалной музик? обучился»⁶, а згодом й самслуживдячкомвцерквіРіздваХристоваумістечкуШишаки(ЦДІАК,ф.990,оп.1,спр.1587, арк. 3-3 зв.)¹. У винагороду за службу півчим прохач плекав надію отримати від єпископасвященицьке місце в одному з приходів (ЦДІАК, ф. 990, оп. 1, спр. 1587, арк. 9). Однак,очевидно, напередодні чергової загальнодержавної ревізії населення, у консисторії виниклиобґрунтовані сумніви щодо приналежності прохача до духовного стану, тому за резолюцієюархиєрея,Федірзалишавсякатедральнимпівчимдоквітня1782року,допокитриваливідповідні перевірки (ЦДІАК, ф. 990, оп. 1, спр. 1587, арк. 4-7 зв., 10-16 зв.). Зрештою ФедораЧернявського було відіслано до села Кочубеївка², маєтності підполковника Павла Кочубея,підданимякогойогофактичнобуловизнано.Подальшеможливеперебуванняцьогомолодого чоловіка у складі катедральної капели ставилося у залежність від волі поміщика(ЦДІАК,ф.990, оп. 1,спр.1587, арк.18-18зв.).

Увокальномуколективітраплялисяіпорушеннявнутрішньоїмонастирськоїдисципліни,щовідклалосяусправахархівуПереяславськоїдуховноїконсисторії.Так,заскаргою нещодавно висвяченого священика Павла Волосевича, «находящагося при вокалнойегопреосвященствамузик?»,пройогопобиттяієродиякономРоманом,консисторіяпровела розслідування інциденту, що стався у монастирі на світанку 11 серпня 1781 року.Було допитано учасників та свідків конфлікту й за зібраною інформацією з'ясовано, що бійціпередуваласпільнапиятика:«священникъПавелъВолосовичънебезвиниесть,чтосънымъ же Романомъ пянственную производилъ компанію, и чрезъ то къ драк? привелъ себяиего»(ЦДІАК,ф.990,оп.1,спр.1557,арк.20).Зрештоювконсисторіївинеслисуворерішення-ієродияконаРомана,якийвженеодноразовомавдисциплінарністягнення,позбавити сану, а Павлу Волосевичу заборонити священослужіння і заслати у Богуславськиймонастирнадвароки«въчернуюработу».Проте,єпископпом'якшивпокаранняієреюПавлу, адже це був перший проступок з необережності: «чрезъ 6 д[н]ей класть ему по 30поклоновъдоземних а посл? чрезъ 3 недели ежедневное иметь служеніе»(ЦДІАК, ф. 990,оп. 1, спр. 1557, арк. 20 зв.). Для нашого дослідження важливо, що це єдиний зафіксованийвипадок, коли священик служив у Переяславській вокальній капелі. На жаль, у джерелі незазначено,якіфункціївінвиконував.Невиключено,щоПавлоВолосевичпочатковобувпівчим,аієрейськесвяченняотримаввякостівинагородизаслужбу в капелі.

Історія з бійкою принагідно торкається і повсякденних вимірів життя учасників капели.ІєродияконРоманусвоїхпоясненняхтавиправданняххарактеризувавдоконфліктнівзаєминизісвященикомПавломнаступнимчином:«похристіянскойприязни,каяпродолжалась изъ самаго его Волосевича вступленія въ службу вокалной музики съ нимът?сно…»(ЦДІАК,ф.990,оп.1,спр.1557,арк.2).Такожджерелопроливаєсвітлонаорганізаціюжиттєвогопросторуспіваків.Удокументахкількаразівзгадуєтьсяприміщення «півча» («п?вческая»), де вони мешкали і яке, в умовах обмеженої площі монастирськогодвору, розташовувалося неподалік келійбратії.Окрім цього, дізнаємося,щов обов'язкимонастирського сторожа входило прибирання в сінях півчої та в дворі навколо. У зв'язку ізцим довідуємося, що неподалік півчої розміщувався невеликий город, який, вірогідно, був увіданні співочого колективу: «ходили по заогородку при п?вческой состоящемъ» (ЦДІАК, ф.990,оп. 1,спр.1557,арк.7зв.).

Вревізійнійвідомості1782рокубуловиявленовипадок,колиодинзучнівПереяславськогоколегіумуодночасно бувщейєпископськимпівчим:«умершаго чтецаАртемонаПашутинскагосыновья:Василійобучаетсявъздешнейсеминаріириторики,находитсянын?привокалнойеговысокопреосвященствамузикивъп?вчихъ,18[лет]» (ЦДІАК,ф.961,оп.1,спр.69,арк.19зв.).Мовапро18-річногоВасиля,студентакласуриторики. Його батько - на той час вже покійний «чтець» (тобто дяк) Артемон Пашутинськийз села Пологи-Вергуни¹. Півчий перебував у вокальному колективі й наступного 1783 року(БезпалькотаКузьмінський 2020,с.107).

У відомості від 2 січня 1783 року, під час ревізії духівництва Бориспольської протопопії,занотовано катедрального півчого, сина померлого священика церкви Архангела Михаїламістечка Вороньків², 22-річного Іоанна Ващенкова: «тоей же церкви умершаго священныкаЛукіяна Ващенкова д?ти: Іоаннъ при должносты п?вческой в Переясловскомъ находитсякатедралном мнстр?,[лет] 22»(ЦДІАК,ф.990, оп. 1,спр.1636,арк.1зв.).

УтриманняпівчихучасиІларіонаКондратковського

Про матеріальне забезпечення півчих можемо дізнатися завдяки збереженим прибутково-видатковим книгам Переяславського катедрального монастиря за 1780 та 1783 роки. Рухфінансів 1780 року облікував ризничий ієромонах Агафоник (ЦДІАК, ф. 990, оп. 1, спр. 1589,арк. 2, 3), а 1783 року - ієромонахи-казначеї Іларіон та Христофор Сулима (останній змінивпопередника на посаді у серпні цього року) (ЦДІАК, ф. 990, оп. 1, спр. 1685, арк. 1, 2). Саме урозпорядженніцихієромонахів і перебувалимонастирські кошти.

Окрім цього, записи демонструють нам, коли саме відбувалися «разд?лки п?вческихъденегъ». 1780 року це сталося 26 січня та 19 травня (ЦДІАК, ф. 990, оп. 1, спр. 1589, арк. 21),1783 року - 9 січня та в перші числа травня (ЦДІАК, ф. 990, оп. 1, спр. 1685, арк. 31). Такимчином, «кружки» відкривали незабаром після Різдва та Великодня (Туркестанов 1868, с. 97)³,найбільшихрелігійнихсвят, підчасякихпівчімоглимаксимальнозаробити.

Фінансові книги містять і персоніфіковану інформацію, пов'язану з транзакціями коштів.Укнизівитратзберігсязаписза25березня1783рокупропридбанняодягудлявжезгадуваногоВасиляПашутинського:«УдіаконановорукоположенногМихайлаАнтиповского купленодля Пашутинского на черкеску блакитну суконну бекешу за дварубля» (ЦДІАК, ф. 990, оп. 1, спр. 1685, арк. 32). А у прибуткових частинах книг згадуютьсяімена Павла «іеродіакона п?вческого» (1780) (ЦДІАК, ф. 990, оп. 1, спр. 1589, арк. 21) та «басаЕвхіма» (1783) (ЦДІАК, ф. 990, оп. 1, спр. 1685, арк. 31)¹, як осіб, відповідальних за внесення вказну залишку грошей з «кружки» після розподілу. Найімовірніше, вони були офіційними чинеформальними лідерами співочого колективу. Слід підкреслити, що ієродиякон Павло бувченцем монастиря, а не півчим. Це свідчення наштовхує на припущення про активну участьбратіїусправахколективу катедральнихпівчихіза часівпопередніхєпископів.

Із записів прибутково-видаткових книг стає зрозумілим, що «вокальна музика» булаподілена на «болших» та «малих»півчих. Хоча у документі немає чіткого визначення цихдвох співочих груп, проте можна сміливо припустити, що йдеться про дорослих та малолітніхучасниківвокальноїкапели.Закількістюкупованогоодягутавзуттяможнавирахуватиприблизну одночасну кількість катедральних співаків. Про дорослих півчих відомо, що у 1780роціїхбулощонайменшечетверо:«КупленодляболшихпевчихчетирипоясовъвъБогуславл? по с?мдесять пят коп?екъ гарусных полосатих красно съ зеленым» (ЦДІАК, ф.990, оп. 1, спр. 1589, арк. 22). А з рахунків за 1783 рік дізнаємося про те, що у катедральномухорі, в один момент, співали вісім малолітніх півчих:«Черн?льниц? за окрашення восмип?вчим малим брилей дано тридцять коп?екъ» (ЦДІАК, ф. 990, оп. 1, спр. 1685, арк. 32).Поєднавшицівідомостібачимо,щозагальнакількістькатедральнихпівчихскладалащонайменше12осіб,зякихчетверобулидорослими, а вісіммалолітніми.

Записи про купівлю необхідних товарів здійснювалися протягом усього року, очевиднореагуючинапоточніаборегулярніпотребиспівочогоколективу.Деякізакупівліготовихпредметів одягу та матеріалів робилися поза межами Переяслава - у Києві та навіть «заграницею»у містечкуБогуслав².

Статті видатків на купівлю чи пошиття однакових предметів одягу свідчать, що півчікожної з категорій мали власну уніфікацію в одязі. Так, «болшим» півчим були закупленіоднакові смугасті (червоні з зеленим) пояси, а для «малих» півчих виготовили з вибійчатогополотна «халати», а також замовили фарбування партії головних уборів, а саме «брилів». Уякостіверхньогоодягу,увжиткубули«кафтани»та«кизикини».Заксесуарівможназгадати «галштуки», на виготовлення яких було закуплено сім ліктів шовкової тканини тафти («тафи»)чорногокольору(ЦДІАК,ф.990,оп.1,спр.1685,арк.32зв.).Дляпошиттячобітзакуповувалися юхта та яловича шкіра, ремінна шкіра на підошви, а також витратні матеріали(дьоготь,смола,дратва,купорос).Дляоздобиодягузакуповувалисягаплики,білітафарбованінитки,олов'яніґудзики,шнуридляплетенихґудзиків,полотнонапідкладкитощо.

Якщо вірити записам витратної частини книг, то кошти призначені для півчих йшли напошиття,ремонт,атакожзакупівлювжеготовогоодягутавзуття.Витратинагрошовеутримання,їжутаіншіпобутовіпотребиудокументінезафіксовані,тожнайпевнішедодатковефінансуванняпівчих відбувалося з інших джерел.

Світські музиканти та Іларіон Кондратковський

УправославнихцерквахГетьманщининевикористовувалимузичніінструменти,проте,очевидно, світські музиканти-інструменталісти неодноразово брали участь у повсякденномужитті переяславських єпископів. Вперше такий факт було зафіксовано у 1727-1730 роках зачасів Йоакима Струкова, про що ми вже писали вище. А у 1782 році за урочисті привітання насвята з архиєрейської казни Іларіона Кондратковського було заплачено 2,5 рублі музикантамта барабанщикам Київського легкокінного полку: «Во дни высокоторжественныя розданополку легкоконного кіевского музикантамъ и барабанщикамъ за поздравленіе» (ЦДІАК, ф.990,оп. 1,спр.1684,арк.4).

Півчі Амфілохія Леонтовича (1795-1799) та Сильвестра Лебединського (1799-1803)

НаПереяславсько-Бориспільськомувікаріатівідбилисязміниадміністративно-територіальногоустроюукраїнськихземельРосійськоїімперіїкінцяXVIIIстоліття,іфактичноу часи Амфілохія Леонтовича йшла підготовка до створення окремоїєпархії. Це було втілено1799 року вже при поставленні Сильвестра Лебединського, який отримав титул єпископаМалоросійського та Переяславського. Про півчих двох єпископів знаходимо інформацію взаписах прибутково-видаткової книги катедрального Вознесенського монастиря за 1799 рік.Зокрема, серед витрат за 16 квітня, тобто Велику Суботу, зазначено, що ченцям та півчимбулопридбаноалкоголь,пивотапитниймед:«Купленодлябратіиип?вчимъпивапростого в?дро за вос?мдесятъ коп?екъ; меду питного восемь квартъ по восемь коп?екъ»(ЦДІАК, ф. 978, оп. 1, спр. 4, арк. 8). 17 квітня, тобто наступного дня, півчим було окремовиданокошти:«ВыданонапраздникъВоскресеніяХристовапопрежнемуобикновеніюп?вчимъ80[коп?екъ]»(ЦДІАК,ф.978,оп.1,спр.4,арк.8).Припускаємо,щопрактикаобдаровування півчих на свята мала тривалу тяглість і сприймалася сучасниками, як сталатрадиція.