Релігієзнавчий аналіз демонологічних уявлень авраамістичних релігій (до питання становлення)

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

ІНСТИТУТ ФІЛОСОФІЇ ІМЕНІ Г.С. СКОВОРОДИ

НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ

Спеціальність 09.00.11 -- Релігієзнавство

АВТОРЕФЕРАТ

Дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук

Релігієзнавчий аналіз демонологічних уявлень авраамістичних релігій (до питання становлення)

Кузев Валерій Валерійович

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Відділенні релігієзнавства Інституту філософії імені Г. С. Сковороди НАН України.

Науковий керівник:

доктор філософських наук, професор,

заслужений діяч науки і техніки України

КОЛОДНИЙ Анатолій Миколайович

Інститут філософії імені Г. С. Сковороди НАН України,

Заступник директора-керівник Відділення релігієзнавства

Офіційні опоненти:

доктор філософських наук, професор,

ДУЛУМАН Євграф Каленикович

Державний університет інформатики і штучного інтелекту,

професор кафедри філософії і релігієзнавства

кандидат філософських наук,

МAГЕРЯ Олег Петрович

Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова,

доцент кафедри етики і естетики

Захист відбудеться 25 грудня 2009 р. о 1400 годині на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д 26.161.03 в Інституті філософії імені Г. С. Сковороди НАН України за адресою: 01001, м. Київ-1, вул. Трьохсвятительська, 4).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту філософії імені Г. С. Сковороди НАН України (01001, м. Київ-1, вул. Трьохсвятительська, 4).

Автореферат розісланий 23 листопада 2009 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат філософських наук, доцент О.В. БУЧМА

Размещено на http://www.allbest.ru//

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність та доцільність дослідження. Авраамістична релігійна традиція породила великі релігії, котрі своїм впливом на духовне життя значною мірою позначилися на формуванні європейської та північноамериканської цивілізації (християнство), а також цивілізацій Близького Сходу (іслам та іудаїзм) та вплинули на духовний світ народів, які складають дані цивілізації. Тому вважаємо актуальним звернутися до проблеми дослідження одного з базових елементів релігійного світогляду даної традиції - демонологічних вірувань.

Три релігії - іудаїзм, християнство та іслам - демонструють подібні риси в основних положеннях свого віровчення, зокрема у демонологічних доктринах. Разом з тим порівняльні аспекти останніх відсутні. Праці вчених переважно спрямовані на вивчення питань, пов'язаних з іудаїзмом, християнством та ісламом окремо. Відтак, постає необхідність в компаративному аналізі проблеми.

Моральні норми і настанови є важливою частиною будь-якої релігії. Чільне місце вони посідають у релігійному вченні авраамістичних систем. На сучасному етапі свого розвитку релігія все більше перетворюється на моральне явище. Перебираючи на себе роль морального вихователя і морального регулятора, церква у своїх теологічних конструкціях актуалізує питання буття «нечистого» з метою здійснення морального контролю за життям вірян. Все визнане релігією гріховним, ототожнюється з отцем гріха - Сатаною (Дияволом, Іблісом). Поява якихось антагоністичних конкретній релігії ідеологій теж нерідко пояснюється через демонічну інспірацію. Так, загальновідомим є факт демонізації ворожих релігійних систем, комунізму, деяких філософських вчень. З цього видно, що церква прагне регулювати поведінку людини через протиставлення Бог-антибог (Диявол). Вивчення названих демонологічних процесів заслуговує окремої уваги.

Однією з важливих ознак сьогодення є звуження впливу традиційних релігій в суспільстві, його секуляризація. На думку авторитетних релігійних лідерів, позарелігійний гуманізм небезпечний тим, що в центр Всесвіту була вміщена грішна людина, її земне, а не небесне благо. Відтак, виклик секуляризації вимагає від богословів та релігійних мислителів пошуку засобів вирішення цієї проблеми. Одним із таких засобів слугує для них актуалізація демонологічних уявлень, бо ж забуття того, що таке Диявол (зло), призводить, на їх думку, до релігійного індиферентизму й релятивізму.

Криза традиційної релігійності та секуляризація взаємопов'язані із підсиленням есхатологічних настроїв у сучасних релігіях. Представники клерикальних кіл вбачають у цьому один з передвісників настання кінця світу. Відповідно актуалізуються вчення про прихід Антихриста (Даджала), котрий разом з Сатаною намагається нібито побудувати антицарство, що протистоятиме Царству Божому. Вивчення цих богословських концепцій також є актуальним.

Демонологічні уявлення та образи в сучасному суспільстві проявляються не лише на рівні релігійного дискурсу, де вони відіграють помітну роль у віровченні та релігно-обрядовій практиці віруючих, а також в інших сферах духовної та матеріальної культури - в образотворчому та музичному мистецтві, літературі, ряді гуманітарних дисциплін. Оскільки вони мають передусім релігійне походження, то вивчення їх в контексті релігієзнавчої науки сприятиме насамперед кращому розумінню демонологічних ідей як релігійного феномену, так само як і в оцінці багатьох вимірів загального культурного та наукового простору.

Актуальність даного дослідження зумовлена, окрім названого, також тим, що в сучасному світі помітним явищем стають релігійні групи, котрі сповідують ідеологію сатанізму (культ Диявола). Деякі з цих рухів носять яскраво виражений деструктивних характер, їх діяльність призводить подекуди до скоєння злочинів та загибелі людей. Більшість з означених груп опираються в своєму віровченні на поширені демонологічні уявлення релігійної міфології християнства, адаптуючи їх для своїх цілей.

Зв'язок дисертаційного дослідження з науковими програмами. Дисертація пов'язана з плановими науковими темами Відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України: «Процес конфесіоналізації релігії: закономірності і прогнози (український і світовий контекст)», державний реєстраційний № 0108U011191; «Феномен релігії: історіософське осмислення», державний реєстраційний № 0101U002520.

Об'єктом дослідження виступає демонологічний дискурс авраамістичної традиції як один з елементів віровчення християнської, іудейської та мусульманської релігійних систем.

Предметом дослідження є генезис та тенденції трансформації базових категорій демонологічного вчення авраамістичних релігій, взаємозв'язок останнього з ключовими структурами даних релігій.

Мета дослідження полягає у наступному: шляхом здійснення порівняльного філософсько-релігієзнавчого аналізу демонологічних уявлень авраамістичних систем з'ясувати особливості їх генезису та тенденцій трансформації. Виходячи з мети, основні завдання були зведені до необхідності:

відстежити особливості появи та розвитку ряду демонологічних уявлень і персонажів авраамістичної традиції: зародження демонологічних вірувань в іудаїзмі, особливості їх подальшого розвитку і трансформації в християнстві, відображення в ісламі;

визначити специфіку основних демонологічних уявлень в іудаїзмі, християнстві та ісламі, провести порівняльний аналіз ряду демонологічних вірувань цих релігій;

окресливши основний корпус демонологічних доктрин, дослідити їх місце та роль на сучасному етапі функціонування релігійної свідомості;

виявити значення та функції фігури персоніфікованого зла в іудаїзмі, християнстві та ісламі; демонологічний авраамістичний релігія

дослідити взаємозв'язок демонологічних доктрин з основними складовими віровчення даних релігійних систем та з релігійним витлумаченням важливих філософських проблем - категорій буття і небуття, проблеми зла, детермінізму та свободи волі;

відстежити специфіку відображення демонологічних уявлень авраамістичної традиції в сучасних сатанинських рухах.

Методи дослідження. Теоретико-методологічним базисом для дослідження теми є сучасні досягнення релігієзнавчої, історичної, філософської і соціологічної наук та богослов'я. Деякі праці минулих років, котрі без сумніву містять цінний конкретно-історичний матеріал, були переосмислені автором відповідно до положень сучасної релігієзнавчої науки. В цілому використовувалися переважно загальні методи гуманітарних досліджень: порівняння, аналіз і синтез, співставлення історико-культурного матеріалу, абстрагування, узагальнення, проблемно-хронологічний спосіб викладу матеріалу та ін. Неупередженості суджень та висновків сприяло застосування широкого кола наукових і богословських робіт часів різних етапів формування релігійних доктрин, зарубіжних публікацій, урахування різноманітних теоретичних підходів. У контексті виявлення своєрідності тлумачення демонологічних вчень у різних релігіях авраамістичної традиції широко використано методи аналізу, синтезу та аналогії. Історичний метод застосовувався при вивчені та реконструкції образів епох, важливих для дослідження, накопиченні первинних даних, отриманих із першоджерел та критичної літератури. Для виявлення спільного та відмінного в конфесійних підходах до проблем демонології ефективним виявився порівняльно-історичний метод. Окрім того, при аналізі богословських текстів використовувався герменевтичний метод. При дослідженні феномену автор дотримувався традиційних для академічного релігієзнавства принципів: світоглядного плюралізму, позаконфесійності, історизму та об'єктивності.

Наукова новизна одержаних результатів. Демонологічні доктрини відіграють провідну роль у формуванні основного змісту богословських вчень даних релігійних систем. Аналіз демонологічних вірувань авраамістичної традиції засвідчив, що хоча сучасна і постмодерна теологія (а подекуди і світське релігієзнавство) намагається нівелювати кардинальне значення їх у становленні і подальшому функціонуванні релігійної доктрини в цілому, глибока вкоріненість означених вірувань в священних писаннях і переданні істотним чином позначається на конституюванні церквою бачення людини, формуванні морально-релігійних доктрин, мотивації людського вибору і поведінки, сприйманні Божественного та відображенні картини світу взагалі. Компаративне дослідження демонологічних вірувань в іудаїстичній, християнській та ісламській традиціях дозволило встановити, що незважаючи на їхню генетико-типологічну спорідненість, вони характеризуються суттєвими відмінностями (вчення про походження й сутність демонічних істот, розуміння їх ролі в світобудові, питання свободи волі, ступінь відповідальності за зло, особливості зв'язку з дуалістичними та моністичними доктринами). Ці відмінності знаходяться в прямій залежності від власне релігійних, а також історико-культурних, ментальних та соціальних чинників.

Наукова новизна дисертаційного дослідження розкривається в наступних положеннях:

з'ясовано, що існуючі підходи до вивчення демонологічних вчень авраамістичної системи нерідко зводять їх до фольклорних вірувань, народних повір'їв або демонологічної міфології. Однак демонологія таких складних і філософськи розвинених систем, як релігії авраамістичної традиції, не обмежується сумою міфологічних вірувань, пов'язаних з демонічними істотами. Адже в площині демонологічної парадигми цієї традиції ставляться такі важливі проблеми теології та релігійної філософії як витлумачення сутності зла, особливості монізму та дуалізму, детермінізму та індетермінізму, ряд питань аксіології, онтології, етики та естетики;

встановлено, що у старозавітній іудейській традиції демонологічним постатям не приділялось особливої уваги: джерелом зла, як покарання, євреї визнавали саме верховне Божество. Під впливом дуалістичних концепцій образ Сатани набуває рис першопричини зла, не перетворюючись при цьому на самостійний принцип. Християнство, порівняно з іудаїзмом, відображає новий етап в процесі абсолютизації зла. Демонологічні вчення в ісламі займають менш вагому позицію у порівнянні з християнством та частково з іудаїзмом. Означена особливість пов'язана насамперед з концепцією Бога в ісламі. Аллах постає, з одного боку, як милостивий Бог, а з іншого - як свавільний володар і суворий суддя, котрий жорстко карає непокірних за непослух;

визначено, що жодну з систем авраамістичної традиції неможливо охарактеризувати як однозначно моністичну, або ж навпаки - абсолютно дуалістичну. В результаті проведеного дослідження спектр етичного дуалізму Бог-Диявол (Добро-Зло) можна представити за ступенем зростання дуалізму як іслам-іудаїзм-християнство;

виявлено, що на відміну від концепції зла у політеїстичних системах, в іудео-християнській, частково в мусульманській релігії, принцип зла ототожнюється з ідеєю демонів, а в загальному плані - з ідеєю Сатани (Диявола, Ібліса) як інтегруючого фактору, джерела і провідника зла. Розвиваючи поняття Диявола як персоніфікації зла, релігія тим самим стверджувала «позалюдське» джерело зла. Відтак, людина за природою добра, а первинний імпульс зла привноситься зовні. Разом з тим, абсолютизуючи добрість Бога, авраамістична традиція знімала з нього відповідальність за зло, переносячи його на іншого - Диявола. Звідси виникає протиставлення «Бог-Диявол», «людина-Диявол» та «світ-Диявол»;

протиставлення «людина-Диявол» отримало найбільший розвиток в середньовічній традиції, де Диявол постає як чуже, вороже людині буття, уособлення всього злого, темного. Дияволу призначено падіння з найвищого онтологічного рівня до найнижчого (майже повне небуття). Людині ж навпаки належить прилучитися до вищого буття через акт викуплення. Однак людина після падіння виявляється «зараженою» злом (демонічним началом). Звідси постає необхідність відкинути від себе нечисті думки, почуття, члени, що спокушають, а загалом і весь світ, який весь «лежить у злі» (1 Ів. 5:19);

особистісний характер релігійної віри (зокрема в протестантизмі) вимагав дещо іншого ставлення до Злого. Сатана більше сприймається як символ зла, що міститься в людському єстві (на зразок іудейського yester ha-ra). Паралельно з цим відбувається процес зближення Диявола і людини через своєрідне «олюднення» Диявола (так, для сучасного богослов'я характерне розуміння пекельного вогню як метафори внутрішніх, душевних мук). Таким чином, символізація образу Диявола призводить до того, що він все більше наближається до людини, не припиняючи при цьому залишатися злом;

з'ясовано, що велика влада Диявола в сучасному світі одностайно визнається релігійним віровченням. Іноді ця влада, особливо серед багатьох християнських церков, ототожнюється зі світовою системою - політичною, економічною, культурною тощо;

демонологічні вчення авраамістичної традиції виявляють органічний зв'язок з намаганням витлумачити сутність та походження зла в Універсумі - релігійна система вводить ідею Диявола, аби зняти з Бога відповідальність за зло. Неузгодженість у намаганні пояснити виникнення та сутність зла є спільною для іудаїзму, ісламу та християнства;

на сучасному етапі розвитку авраамістичних релігій наявні тенденції переосмислення традиційних вірувань стосовно демонології/ангелології та теорій, пов'язаних з ними. Так, деякі теологи модерністи (Г. Марсель, К. Ранер, Г. Хааг, Х. Дюкок, Р. Бультман, П. Тілліх, К. Барт) заперечують реальне існування демонів, трактуючи їх як темні прояви людської душі. Зазначені тенденції існують переважно в іудаїзмі та християнстві. Однак традиціоналісти, які опираються на тривалу історичну традицію та сакральні тексти, подовжують утримувати сильні позиції, що позначається на офіційній доктрині зазначених релігій;

глобальна криза традиційної релігійності призводить в цілому до зменшення впливу усталених демонологічних уявлень в соціумі. Однак поширені демонологічні ідеї та міфологія характеризуються значною стійкістю. Відтак, вони реанімуються у позавіросповідній містиці, окремих езотеричних, окультних та сатанинських рухах;

з'ясовано, що на відміну від іудаїзму та ісламу, християнство виявилося досить вразливим для виникнення і розвитку в його надрах культів зла. Історичні форми сатанізму, викликані конкретними обставинами (культурними, соціальними та ін.) відійшли в минуле, однак явище не зникло, хоча зазнало значної трансформації. По суті, ідейно-доктринальний базис неосатанізму формується штучно, без збереження традиції. Він був відтворений на основі популярних демонологічних посібників та теологічної літератури. Стосовно релігійної наповненості таких культів, то неосатанізм, в основному, поділяє погляди сучасного секуляризованого суспільства. Проте церква схильна вбачати у діяльності неосатанинських організацій культ того Диявола, який окреслений саме у християнському віровченні.

Теоретичне значення роботи полягає у компаративному філософсько-релігієзнавчому аналізі демонологічних категорій релігій авраамістичної традиції з урахуванням як історичного їх розвитку, так і сучасного стану в релігійних системах. Автор приділяє необхідну увагу ролі й місцю демонологічних вірувань у релігійній свідомості та в обрядових релігійних практиках, що може послугувати сприятливою основою для подальших досліджень демонологічних феноменів.

Практичне значення. Окремі положення та висновки роботи можуть бути використані у сучасних релігієзнавчих, філософських, культурологічних, літературознавчих і фольклористичних студіях; при дослідженні особливостей релігійного дуалізму, проблеми зла, теодицеї, інфернології, танатології; при підготовці підручників, монографій та статей з історії та віровчення авраамістичних релігій, з філософії та феноменології релігії. Окрім того, дослідження становлення й еволюції релігійно-філософських витоків демонологічних доктрин відкриває простір для нового прочитання та подальшої переоцінки означеного явища.

Матеріали та висновки дисертації можуть застосовуватися в процесі викладання курсів з релігієзнавства, історії і теорії світової культури, філософії, при читанні спецкурсів у вищих навчальних закладах, у лекційній та просвітницькій роботі.

Особистий внесок аспіранта. Дисертаційне дослідження є самостійною роботою. Висновки і положення наукової новизни одержані автором самостійно.

Апробація дисертації. Основні положення та отримані результати дисертаційної роботи доповідалися і обговорювалися на засіданнях Відділення релігієзнавства Інституту філософії ім. Г.С. Сковороди НАНУ. Матеріали дослідження були виголошені на: Міжнародній науковій конференції «Мірча Еліаде як класик світового релігієзнавства» (1 березня 2007 р., м. Київ); Міжнародній науковій конференції «Дні науки філософського факультету КНУ ім. Т.Г. Шевченка - 2008» (16-17 квітня 2008 р., м. Київ); Міжнародній науковій конференції «Людина. Світ. Суспільство (до 175-річчя філософського факультету). Дні науки філософського факультету КНУ ім. Т.Г. Шевченка - 2009» (21-22 квітня 2009 р., м. Київ); Шостій міжнародній молодіжній релігієзнавчий літній школі «Іудаїзм: сутність, історія, сучасні виміри» (30 липня - 5 серпня 2007 р., м. Київ); Сьомій міжнародній молодіжній релігієзнавчий літній школі «Іслам: історія, сутнісні виміри та сучасні тенденції» (7-16 липня 2008 р., м. Київ).

Публікації. Основні положення і результати роботи подаються у десяти наукових публікаціях - чотирьох статтях, вміщених у фахових наукових виданнях, та шести тезах виступів, опублікованих у збірках матеріалів конференцій.

Структура дисертації. Дисертація складається з вступу, чотирьох розділів, які містять вісім підрозділів, висновків, списку використаної літератури. У першому розділі аналізується література з демонологічної тематики, визначено конкретні підходи до досліджуваного явища. У другому розділі розглядається процес зародження і формування основних демонологічних вірувань в іудейській традиції. Це дало можливість у третьому розділі перейти до детального аналізу інтерпретації ідеї Диявола в християнському віровченні. У четвертому розділі розкривається особливості функціонування демонологічної доктрини в ісламській традиції. У заключній частині подано висновки дослідження. Загальний обсяг дисертації становить 204 сторінки машинописного тексту, з них 184 сторінки основного тексту і 20 сторінок списку використаної літератури. Список використаних джерел та літератури містить 231 позицію.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, окреслюється ступінь її наукової розробленості, формулюється мета і завдання, визначаються методологічні підходи, науково-теоретичне та практичне значення дисертації, ступінь її апробованості та новизна отриманих результатів.

У першому розділі «Феномен демонології авраамістичних релігій як об'єкт наукового дослідження» визначається специфіка предмету дослідження, уточнюється зміст поняття «демонологія» стосовно конкретного дослідження, розглядається стан вивчення теми в науковій літературі вітчизняними та зарубіжними дослідниками, окреслюється джерельна база роботи. Основна увага приділяється теоретичним працям П. Каруса (Carus), І. Тантлевського, К. Штепи, М. Геннінга, К. Зеллігманна, Д.Р. Льюіса, Г.Е. Грюнбаума, Є.К. Дулумана, О.П. Магері, Айдин Аріф огли Алі-заде, спеціальним дослідженням Т.Г. Ярмиш, Ю. Сандулова, О. Махова, Р. Мюшембле, Д.Б. Рассела, Ш. Гершома, І. Турова, А. Хумма (Humm), О.Е. Носенко, Умара Сулеймана аль-Ашкара.

У дисертації визначається, що тематика демонології авраамістичних систем розроблена у вітчизняній науці вельми фрагментарно. Робіт, присвячених саме демонологічним віруванням, існує небагато. Як правило, демонологія почасти розглядається як елемент релігійних та міфологічних вчень у працях більш загального характеру. Багато публікацій, котрі тією чи іншою мірою стосуються даної теми, носять характер поверхневого огляду, історичних або культурологічних розвідок. Більш детального вивчення авраамістична демонологія зазнала в працях зарубіжних дослідників (Д.Б. Рассел, Д. Трахтенберг, П. Карус, Р.Х. Роббинс та ін.). В основному ці дослідники зосереджуються на історичному розвитку демонологічних вірувань християнства.

Конкретизуючи, необхідно назвати наступних вітчизняних та зарубіжних дослідників, котрі зверталися до проблем демонології. Більшість опрацьованих дисертантом публікацій розглядають демонологію у контексті загальної історії та теорії релігій. Такими, зокрема, є праці Л.С. Васильєва, Ш. Еншлена, І.А. Кривельова, С.А. Токарєва, М.М. Нікольського, Є.К. Дулумана, А.Ю. Григоренка (історія магії), А. Доніні, П.Ю. Павленка (історія християнства), А.Б. Рановича. Так, С.А. Токарєв констатує важливу роль ассиро-вавилонської міфології в процесі формування демонологічних вірувань у стародавніх євреїв. Є.К. Дулуман відзначає зв'язок ідеї Диявола з проблемою зла в монотеїстичному богослов'ї. Аналіз іудейських апокрифічних текстів, а також історії та ідеології кумранітів здійснено в працях І.Р. Тантлевського та І.С. Свенціцької.

Іудейські демонологічні уявлення, як предмет спеціального аналізу, знайшли відображення в працях Д. Трахтенберга і О.Е. Носенко. Ряд досліджень А. Хумма (Humm) та А. Терріси (Terriza) присвячені детальному вивченню жіночих демонологічних постатей іудейської міфології.

Дослідники М. Орлов та О. Амфітеатров змальовують християнські демонологічні вірування, спираючись як на праці вчених демонологів й агіографії, так і застосовуючи фольклорні джерела. Ангелологія, включно з уявленнями про грішних ангелів, а також інфернологічні релігійні концепції є предметом дослідження Д.Р. Льюіса. Аналіз християнського демонологізму здійснено в працях дослідниці Г.Г. Ярмиш. Історичний розвиток ідеї Диявола постає як предмет спеціального вивчення в роботах американського історика та релігієзнавця Д.Б. Рассела. Цікаве дослідження сутнісних особливостей культу Диявола в історії релігії виконав російський філософ Ю. Сандулов. Змістовний аналіз основних категорій середньовічної християнської демонології проведено нещодавно його співвітчизником О. Маховим. Українська народна демонологія в контексті фольклору та міфології українців вивчалася в працях Г. Лозко, О. Поріцької, І. Чеховського, Т. Коберської.

Автором доведено, що демонологічний дискурс - це складне і багатогранне явище, окремі аспекти якого лежать в різних площинах гуманітарного знання і в ряді випадків пересікаються.

В контексті дослідницької роботи дисертантом пропонується виокремлювати в конгломераті демонологічних вірувань авраамістичної традиції наступні структурні відділи:

- демонологічна міфологія (включає уявлення про походження злих духів, їх імена та назви, описи зовнішнього вигляду, особливості ієрархії, спеціалізацію, способи боротьби віруючих з ними, взаємовідносини з іншими надприродними сутностями);

- витлумачення через ряд демонологічних категорій проблеми зла (особливості побудови пари Бог-Диявол, котрі персоніфікують поняття добро-зло в релігійному універсумі та характеристика взаємовідносин між ними (монізм, монархічний дуалізм, радикальний дуалізм); ступінь відповідальності Диявола та злих духів за зло у космосі);

- місце та значення демонологічних вірувань у релігійній системі в цілому (стосовно авраамістичних релігій це означає питання інтегрованості означених вірувань у космогонію, космологію, танатологічні та інфернологічні вчення, сотеріологію, релігійну філософію, етику, аскетику, агіографію, культово-обрядову практику, релігійне мистецтво).

Окремо визначається співвідношення власне демонології і фольклорних вірувань, народної релігії, міфології, окультизму, високої та низької магії, популярного езотеризму, відьомства, сатанізму (культів Диявола). Здобувачем визначено, що демонологія тісно пов'язана з такими поняттями, як сатанізм, демонолатрія, демонізм, одержимість, відьомство, «чорна магія» тощо. Деякі з цих понять складають базові елементи демонологічної структури, інші можуть вважатися такими лише частково, у певних відношеннях. Складність і полісемантичність демонологічного феномену зумовлює неоднозначність інтерпретацій його в працях дослідників та використання ними різних підходів до цього явища: фольклористичного, етнологічного, історико-культурологічного, ліберально-гуманістичного та ін.

Другий розділ «Формування та якісні характеристики демонологічного міфу в іудейській релігійній традиції» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1 «Етапи становлення демонологічних вірувань в іудейській релігії. Формування базових уявлень» розглядається процес формування в надрах іудейської релігійної системи основних демонологічних персонажів і образів авраамістичої традиції та понять, безпосередньо пов'язаних з демонологічними віруваннями. Визначено, що ряд демонологічних образів іудео-християнської системи (зокрема Асмодей, Ліліт та ін.) є запозиченими в результаті взаємодії іудаїзму з іншими релігіями.

Автором встановлено, що в процесі розвитку іудейської традиції відбувається виокремлення злого начала з первинного божественного синкретизму, за якого Яхве розглядався як джерело добра, так і зла. Відповідно до зростання ідеї всеблагого Божества, трансформуються уявлення про його участь у земних стражданнях, що позначається і на системі ангелології та демонології. Поступово Сатана перетворюється зі слуги Бога, який виконує свої функції у світобудові і члена небесного двора, на безпосереднього ворога людини, синонім зла, його персоніфікацію. Вагому роль у цьому процесі зіграла релігія персів - зороастризм.

У підрозділі 2.2 «Особливості демонологічних уявлень талмудичної традиції та каббали» дисертантом здійснюється подальший аналіз демонологічних вірувань Обґрунтовується положення, що в талмудичну епоху уявлення про злих духів виявляються більш різноманітними, ніж в біблійний період. Вказуються причини такої особливості. Для даного періоду іудаїзму характерна абсорбція та переосмислення елліністичних, вавилонських, персидських, гностичних релігійних та магічних вірувань. Подальший розвиток отримала іудейська демонологія в період Середньовіччя, особливо в кабалістичній традиції, в котрій демонологічне вчення набуло ще більш синкретичного характеру. Разом з тим, в каббалі зроблено спроби систематизувати вчення про злих духів.

В дисертації зазначається, що подібно до християнських інфернологічних вірувань, «злим» ангелам (демонам) приписуються функції екзекуторів у підземному світі. Відмічається також, що в талмудичній традиції та каббалі існує тенденція до уподібнення власне ангелів-карателів до демонів. Ця тенденція, спричинена функціональною аналогічністю тих і інших, у християнстві призводить до майже цілковитого ототожнення. Разом з тим, пекельні духи в іудаїзмі, так само як в ісламі, наділені меншою самостійністю: зло, яке вони чинять щодо грішників - справедливе покарання, воно слугує також засобом очищення душі, і, вочевидь, є частиною Божого плану.

Автор доходить висновку, що хоча в цілому демонологічній доктрині в каббалістичній традиції приділялося більше уваги, порівняно з біблійним іудаїзмом, демони в каббалі не розглядалися як самостійні агенти впливу в універсумі. Означена теза підтверджується також проведеним аналізом щодо розуміння проблеми зла в даній традиції (вчення М. де Леона, Й. Гікатили, М. Кордоверо, І. Лурії та ін.). Містики каббали були схильні, у відповідності з моністичним принципом, локалізувати зло у самому Творці: у вищому сенсі корінь зла знаходився в самому Богові.

У підрозділі 2.3 «Роль та значення традиційних іудейських уявлень про Сатану в сучасному іудаїзмі» дисертант, опираючись на результати проведеної розвідки, показує особливості функціонування демонологічних уявлень у сучасному іудаїзмі. На даному етапі розвитку цієї релігії Сатану і демонів більш правомірно розглядати в контексті не власне демонології, а ангелології. Сатана посідає місце ангела покарання, знищення і смерті, який виконує ці дії, керуючись безпосередніми наказами Божества. В роботі вказуються кілька причин саме такого розуміння місця та ролі демонів в сучасному іудаїзмі. Серед них: особливості монотеїстичної доктрини, позиція іудаїзму щодо свободи волі ангелів, відсутність вчення про первородний гріх та ін.

Третій розділ «Розвиток та трансформація демонологічних вірувань у системі християнства» складається з трьох підрозділів, у яких здійснюється дослідження змісту християнських демонологічних вірувань. Наголошується, що християнство, порівняно з іудаїзмом, відображає новий етап у процесі абсолютизації зла.

У підрозділі 3.1 «Аналіз основних уявлень демонологічної міфології» представлена сума демонологічних уявлень даної релігії. Предметом даного підрозділу є аналіз тієї частини демонології християнства, котру автор вважає за можливе назвати демонологічною міфологією, з'ясовується процес її становлення, особливості, трансформація та питання її інтеграції у загальний релігійний дискурс християнства. Констатується значний вплив іудейських апокрифів та псевдопіграфів на ряд демонологічних доктрин християнства (передусім на ранньому його ступені), розглядається новозавітна демонологія, представлено кілька варіантів інтерпретації сутності та походження демонів у християнському віровченні. Проводиться аналіз міфологем «небесної війни» та падіння ангелів. На думку дисертанта, міфологема «небесної війни», що відбулася на початку часів, може розглядатися як загальний міфологічний архетип боротьби світлих сил з хтонічними силами темряви за панування над світом. Припускається, що вказаний загальний сюжет, при його входженні в авраамістичу традицію, трансформувався у відповідності до внутрішньої структури цієї релігійної системи. Міфологема може розглядатися і як алегорична проекція еволюції релігійної свідомості, віддалення від поняття Бога його «тіні», де Диявол є тіньовою стороною Бога.

Автором визначено, що в рамках міфологеми падіння ангелів християнськими теологами та філософами ставляться питання співвідношення свободи волі та детермінізму, витлумачення категорій буття і небуття. Наведені численні варіанти класифікації злих духів в агіографіях, творах теологів і демонологів. Наявна також авторська класифікація демонічних сутностей за принципом походження.

У підрозділі 3.2 «Дуалістичні виміри християнського демонологізму» розвивається думка, що зміст християнської традиції не обмежується питаннями, пов'язаними лише з міфологічною персоніфікацією зла, а стосується також інтерпретації зла в її філософському вимірі. З одного боку, існує Диявол (і пов'язані з ним ідеї та образи) народної культури, проповідей і гомілій, фольклору й літературних пам'ятників, а з іншого - Диявол як предмет спекулятивної релігійної метафізики, в контексті якої конкретна міфологічна фігура стає символом у складних і витончених теолого-філософських побудовах. Разом з тим, численні уявлення «фольклорної» (міфологічної) і «теолого-філософської» демонології співіснують в складній гетерогенній і разом з цим однорідній структурі.

Здобувач доводить, що християнство доцільно розглядати як помірно дуалістичну релігію. В дисертації досліджуються форми, котрі набуває означений дуалізм: космічний, космологічний, антропологічний, етичний.

В християнстві в основному поширився етичний та космологічний дуалізм. Хоча Диявол не може бути названий абсолютним злом, оскільки таке твердження неодмінно призводить до визнання двох начал, чого ця релігія намагалась уникати, він злий і віддалений від Бога добра настільки, наскільки це взагалі можливо для створеної конечної істоти.

Однак, на думку дисертанта, дуалізм даної релігії не досяг такого великого значення, як, приміром, у парсизмі. Відзначається, що подолання дуалізму не велося виключно «ззовні», шляхом каральних дій та інквізиційних судилищ, не виглядає цей процес і намаганням штучно приховати повністю дуалістичну сутність християнського вчення. На підкріплення цієї гіпотези розглядаються постанови соборів, вчення Отців церкви та авторитетних теологів: Ірінея Ліонського, Іоана Дамаскіна, Василія Великого, Григорія Богослова, Томи Аквінського та ін.

Зазначається, що однією з функцій ідеї Диявола є намагання зняти з Бога відповідальність за зло у космосі. Диявол вважається відповідальним за все зло. Проте дотримання цієї позиції призводить до посилення дуалістичних поглядів. Оскільки дана позиція також не могла бути прийнята у її чистому вигляді, відбувається пошук гіпотез, що покликані інтерпретувати зло без посилань на субстанційне джерело зла. Розгляд найважливіших з них показує, що прагнення пояснити зло у такий спосіб наштовхуються на ряд серйозних протиріч. Таким чином, єдиною альтернативою між послідовним монізмом і послідовним дуалізмом є пом'якшений монархічний дуалізм, що становить базисну ідею християнства, інші теорії займають в ньому підпорядковані позиції.

У параграфі 3.3 «Роль та значення демонологічних вірувань у сучасному християнстві» відзначається, що за сучасного кризового стану масової релігійності, в суспільстві в цілому спостерігається занепад традиційних демонологічних вірувань. Даний процес наявний також в клерикальних колах - чимало теологів-модерністів (П. Шооненберг, Г. Гааг, П. Тілліх) заперечують реальне існування демонів. Однак прибічники консервативних поглядів (визнання Диявола як реальної особистості, акцентування на інтегрованості ідеї Диявола в Писанні і Переданні) продовжують утримувати сильні позиції, що позначається на офіціальній доктрині основних християнських конфесій. Значну роль демонологічні вірування відіграють у вченні та практиці православних церков, котрі зберігають більший, порівняно із Заходом, традиціоналізм. Про це свідчить, зокрема, практика екзорцизмів. В західному християнстві скепсис щодо одержимості бісами призвів до значного зменшення кількості церковних кадрів, відповідальних за екзорцизми. Однак, як стверджують католицькі джерела, за останні роки зростає кількість християн, які вдаються до послуг екзорцизстів.

Багато сучасних протестантських лідерів (К. Коупленд Р. Реннер, Д. Бівер) відводять в своїх проповідях та книгах важливе місце Дияволу, котрий, як і в історичному християнстві, займає місце ворога роду людського. В релігійній практиці деяких протестантських течій, зокрема серед харизматів, обряд вигнання бісів та духовна боротьба з демонами, котрі викликають хвороби, посідають важливе місце.

На думку дисертанта, погляди прибічників деміфологізації (Р. Бультмана, Е. Райснера) відображають кризові моменти всієї релігійної системи християнства, вони не стосуються виключно проблеми буття демонів, інші корінні положення віри також піддаються сумніву. Означені погляди відображають більше вплив сучасного світогляду, ніж глибинні зміни всередині самої релігійної системи як такої.

Четвертий розділ «Відображення демонологічного вчення в ісламській релігійній традиції» складається з двох підрозділів у яких здобувачем здійснено спробу реконструкції мусульманської демонології.

У підрозділі 4.1. «Основні уявлення демонологічної міфології ісламу» представлено дослідження демонологічних вірувань стосовно Ібліса та джинів. На основі аналізу Корану, хадисів і положень мусульманських улемів (аль-Ашарі, ібн Таймийи, Аль-Басрі та ін.) автором показано, що опорні уявлення демонологічної міфології ісламу (тема падіння Ібліса, легенди про шлюби між джинами і людьми, зовнішній вигляд демонів, їх надприродні здібності, уявлення про Антихриста/Даджала) збігається в основних рисах з її відповідниками в іудаїзмі та християнстві.

Одна з особливостей мусульманської демонології полягає у тому, що іслам визнає три види розумних істот: ангели, люди і джини. Джини не є точними аналогами іудейських та християнських демонів (злих духів), оскільки лише шайтани серед них можуть вважатися демонами. На відміну від означених вище двох релігійних систем, за ісламським віровченням демони (шайтани) можуть покаятися, і в такий спосіб не бути носіями зла. Низка демонологічних образів мусульманської міфології (гулі, діви) мають походження, не пов'язане з пандемоніумом іудаїзму або християнства, а закорінені в доісламській міфології і фольклорі арабських і персидських племен.

У підрозділі 4.2. «Функціонування демонологічних вірувань в релігійній системі ісламу» розглядається, яке значення займають демонологічні вірування в мусульманській релігії в цілому. В ісламі відсутнє вчення про первородний гріх, що викривив людську природу і зробив людство рабами Диявола (Ібліса). Після свого гріхопадіння перші люди покаялись і Аллах прийняв їх покаяння (Коран, 2:37). Чому людство страждає і після прощення прародичів, є незрозумілим в ісламі, так само як християнство не дає послідовної відповіді на питання, чому після акту Викуплення, який здійснив Христос, у світі продовжує існувати зло і гріх. Відповіді на ці питання майже завжди даються в есхатологічному контексті. Хоча гріх Адама не передається нащадкам, людина визнається вразливою до спокус Шайтана. Він схиляє людство до багатобожжя, ідолопоклонства і неправдивих релігій, підштовхує до невір'я і нововведень (біда), іновірцям він заважає прийняти іслам.

Вважається, що Ібліс та інші демони присутні протягом всього життєвого шляху мусульманина. Ця теза випливає з розгляду молитовних та обрядових практик даної релігії.

В ісламі приділено значне місце есхатологічним пророцтвам про кінець світу і Страшний суд. На думку багатьох ісламських улемів, світові події сучасності вказують на близькість кінця світу і приходу Даджала (Антихриста). В цілому іслам спирається на християнську есхатологічну модель змальовану в Інджіль (Євангелії), хоча в подробицях спостерігається чимало відмінностей. В ісламі, так само як у християнстві, магія та чаклунство (сіхр) суворо засуджується і пов'язується з діями Диявола. Чаклунство трактується як викривлення істини за допомогою Шайтана. В монотеїстичній системі, якою є іслам, кожним явищем керує Аллах, тому намагання вплинути на природу або людей за допомогою інших засобів розцінюється як тяжкий гріх, що інспірується демонами.

Дуалістичні елементи не проявляються в ісламському віровченні так сильно, як у християнстві. Однак, на думку дисертанта, не можна вважати цю релігію повністю вільним від нього. Ібліс єдиний, хто намагається суперечити Аллаху: він здатен відводити віруючих від поклоніння Аллаху до культів інших богів тощо. Тут можна вбачати відлуння релігійного дуалізму, боротьби добра і зла, світла і темряви. З темою дуалізму нерозривно пов'язана і проблема зла, його сутності і ґенези. Подібно до християнства та іудаїзму, проблема походження зла виникає також в ісламі, ісламська традиція так само не знаходить для неї ясного розв'язання. У роботі вказується, що монотеїстичні системи схильні або применшувати всемогутність Божества, аби врятувати його добрість, або у якийсь спосіб обмежити всеблагість зради збереження всемогутності. Іслам в цілому пішов другим шляхом, хоча значною мірою Сатана залишився відповідальним за зло.

На основі проведеного дослідження дисертантом сформульовано наступні Висновки.

З'ясовано, що у старозавітній іудейській традиції демонологічним постатям приділялось мало уваги - джерелом зла, як покарання, євреї визнавали саме верховне Божество. Вагомі зміни в системі іудейської демонології відбуваються за часів вавилонського полону (598-582 рр. до н.е.). У талмудичній традиції та каббалі уявлення про злих духів відзначаються великою різноманітністю. Вони вбирають в себе гностичні, вавилонські, елліністичні вірування.

Визначено, що, попри спорідненість основних елементів, демонологічні системи іудаїзму, християнства та ісламу мають свої особливості. Так, порівняно з іудаїзмом, християнство схильне до більш різкого розмежовування демонічного і ангельського світів, натомість більшу частину іудейської демонології можливо розглядати в контексті ангелології. Більшість же мусульманських улемів взагалі не визнають демонів (шайтанів) ангелами за природою. В цілому іудаїзм заперечує свободу ангелів, і, відповідно, демонів. Іслам займає компромісну позицію: ангели позбавлені свободи волі, проте демони (шайтани) наділені нею.

Встановлено, що демонологічні вірування авраамістичних релігій виявляють взаємозв'язок з основними елементами системи віровчення даних релігійних систем. Найбільш чітко означений зв'язок проявляється в інфернологічних й танатологічних уявленнях, вченні про первородний гріх, сотеріології, есхатологічних вченнях. У дискурсі релігійної філософії демонологічні доктрини демонструють зв'язок з витлумаченням важливих філософських проблем - проблеми зла, категорій буття і небуття, детермінізму та свободи волі.

Доведено, що філософсько-релігієзнавче витлумачення феномену демонологізму неодмінно стикається з питанням релігійного дуалізму. Неможливо охарактеризувати жодну з систем авраамістичної традиції як абсолютно дуалістичну, або ж навпаки - однозначно моністичну. Спектр етичного дуалізму Бог-Диявол (Добро-Зло) можна представити за ступенем зростання дуалізму як іслам-іудаїзм-християнство.

Визначено, що в теології останніх десятиріч одним з факторів, що сприяє збереженню інтересу до питання злих духів залишається, як і в минулому, проблема зла в тих чи інших її аспектах. Сучасні дослідження довели значущу роль підсвідомих імпульсів в житті людини, наявність темних «демонічних» сил, що коріняться в самому її єстві. Це тема отримала поширення як в сфері релігійного та філософського дискурсів, так і в літературі, психології, соціології.

Виявлено, що сучасний сатанізм не є самостійною релігією. Всі відомості про Диявола він отримує з християнської традиції. Загалом він виражає протест проти християнської моралі. Образ Диявола в сучасному сатанізмі відбиває інтерпретацію цієї фігури релігійною традицією з її подальшим переосмисленням. Окремі форми культу Диявола (середньовічне відьомство, антиноміналістські єресі) відійшли в минуле, однак явище не зникло, хоча зазнало значних змін. Для більшості представників неосатанізму Диявол є передусім символом (протесту, сили, заперечення, свободи і т. ін.), а не особистісним втіленням зла.

За сучасної епохи традиційні вірування в Сатану, демонів та інші злі сили втратили те кардинальне значення, котре вони мали в минулих століттях. Проте це не означає, що релігія відмовилося від фігури Диявола. Характерною рисою авраамістичної традиції є ототожнення негативних з релігійної позиції явищ із демонічним началом. Раніше для цього служили язичницькі містерії й культи, зараз - атеїзм, окремі філософські та релігійні системи, окультизм та ін. Отже, демонологічна структура виявляє значну життєздатність, її спроможність до інкорпорації нових явищ у звичні категорії віровчення свідчить як про консерватизм, так і водночас до намагання пристосуватися до функціонування в сучасних умовах.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ПОДАНО У НАСТУПНИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

Кузев В.В. Проблема зла в кабалістичній традиції / Валерій Кузев // Українське релігієзнавство / Гол. ред. А.М. Колодний. - 2008. - № 45. - С. 24-30.

Кузев В.В. Феномен демонічної одержимості та екзорцизму в християнській традиції: минуле та сьогодення / Валерій Кузев // Науковий вісник НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія № 7. Релігієзнавство. Культурологія. Філософія: Зб. наук. праць. - Вип. № 17 (30). - К.: НПУ імені М.П. Драгоманова. - 2008. - С. 28-35.

Кузев В.В. Сліди інших релігій в демонологічних віруваннях іудаїзму / Валерій Кузев // Науковий вісник НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія № 7. Релігієзнавство. Культурологія. Філософія: Зб. наук. праць. - Вип. № 19 (32). - К.: НПУ імені М.П. Драгоманова. - 2009. - С. 59-65.

Кузев В.В. Тема ангелів і демонів в іудейських апокрифічних текстах // Валерій Кузев // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. праць. - Вип. 466-467. Філософія. - Чернівці: Чернівецький нац. ун-т. - 2009. - С. 246-248.

Кузев В.В. Мірча Еліаде як дослідник європейського відьомства / Валерій Кузев // Мірча Еліаде як класик світового релігієзнавства. Матеріали міжнародної наукової конференції 1 березня 2007 року. К.: ПАРАПАН. - 2007. - С. 109-120. [На матеріалах виступу на міжнародній науковій конференції «Мірча Еліаде як класик світового релігієзнавства» (м. Київ, 01.03.07)].

Кузев В.В. Концепт ангелів смерті та покарання як джерело формування демонологічних вірувань (авраамічна традиція) / Валерій Кузев // Дні науки філософського факультету - 2008. Матеріали міжнародної наукової конференції 16-17 квітня 2008 року. - Частина V. - Київ. - 2008. - С. 18-20. [На матеріалах виступу на міжнародній науковій конференції «Дні науки філософського факультету - 2008» (м. Київ, 16-17.04.08)].

Кузев В.В. Особливості тлумачення зла в кабалі: релігійно-філософські виміри / Валерій Кузев // Іудаїзм: сутність, історія, сучасні виміри. Матеріали Шостої міжнародної молодіжної релігієзнавчої літньої школи 30 липня - 5 серпня 2007 року. Київ. - 2008. - С. 92-100. [На матеріалах доповіді на Шостій міжнародній молодіжній релігієзнавчий літній школі «Іудаїзм: сутність, історія, сучасні виміри» (м. Київ, 30.07.07-05.08.07)].

Кузев В.В. Компаративный анализ основных демонологических концептов авраамических религий / Валерий Кузев // Сравнительное религиоведение: от предмета к проблеме. Вторая международная научная интернет-конференция по религиоведению 01 октября - 01 декабря 2008 года [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ereligions.net/datas/users/Kuzev.pdf

Кузев В.В. Особливості демонологічної міфології ісламу / Валерій Кузев // Іслам: історія, сутнісні виміри та сучасні тенденції. Матеріали VII міжнародної молодіжної релігієзнавчої літньої школи 7-16 липня 2008 року. Київ-Сімферополь, 2008. - С. 67-75. [На матеріалах доповіді на VII міжнародній молодіжній релігієзнавчий літній школі «Іслам: історія, сутнісні виміри та сучасні тенденції» (м. Київ, 7-16.07.08)].

Кузев В.В. Роль іудейських апокрифічних текстів у генезисі демонологічних та ангелологічних концепцій юдаїзму та християнства / Валерій Кузев // Людина. Світ. Суспільство (до 175-річчя філософського факультету). Дні науки філософського факультету - 2009. Матеріали міжнародної наукової конференції 21-22 квітня 2009 року. - Частина VII. - Київ. - 2009. - С. 164-165. [На матеріалах виступу на міжнародній науковій конференції «Людина. Світ. Суспільство (до 175-річчя філософського факультету). Дні науки філософського факультету - 2009» (м. Київ, 21-22.04.09)].

АНОТАЦІЯ

Кузев В.В. Релігієзнавчий аналіз демонологічних уявлень авраамістичних релігій (до питання становлення). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.11. - релігієзнавство. - Інститут філософії імені Г.С.Сковороди НАН України (Відділення релігієзнавства). - Київ, 2009.

Дисертацію присвячено дослідженню демонологічних уявлень авраамістичних релігій. Основна увага приділяється генезису та тенденціям трансформації базових категорій демонологічного вчення. Аналізується взаємозв'язок останнього з ключовими структурами даних релігій.

Здійснено спробу проведення комплексного філософсько-релігієзначого аналізу демонології авраамістичних релігій. Доведено, що демонологія релігійних систем авраамістичної традиції є складним, динамічним явищем, розвиток котрого в процесі історії доповнювався за рахунок зовнішніх релігійних впливів (часто запозичень). Показано, що філософсько-релігієзнавче витлумачення феномену демонологізму в монотеїстичних системах неодмінно стикається з питанням релігійного дуалізму. Встановлено, що на сучасному етапі розвитку авраамістичних релігій наявні тенденції переосмислення традиційних вірувань стосовно демонології/ангелології та теорій пов'язаних з ними. Відстежується функціонування узвичаєних демонологічних вірувань в сучасному сатанізмі. Загалом ідейно-доктринальний базис неосатанізму відтворюється на основі відомостей з доступної демонологічної та теологічної літератури, даних про єресі та відьомство, фольклору, загальнопоширених знань з магії та окультизму тощо. Щодо власне релігійної складової даних культів, то неосатанізм, в основному, поділяє погляди теперішнього секуляризованого суспільства.

Ключові слова: демонологічні вірування, грішні ангели, теологія, Бог, Сатана, проблема зла, свобода волі, дуалізм, становлення, авраамістична традиція.

АННОТАЦИЯ

Кузев В.В. Религиоведческий анализ демонологических представлений авраамистических религий (к вопросу становления). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.11 - религиоведение. - Институт философии имени Г.С.Сковороды НАН Украины, Киев, 2009.

Диссертация посвящена исследованию демонологических представлений авраамистических религий. Основное внимание уделяется генезису и тенденциям трансформации базовых категорий демонологического учения. Корпус текстов исследования составляют труды мыслителей, теологов и демонологов Оригена, Тертуллиана, Августина Блаженного, Иоанна Дамаскина, Дионисия Ареопагита, ибн Таймыйи, аль-Аш`ари, Моше де Леона, Ансельма Кентерберийского, Фомы Аквинского, Я. Шпренгера, Л.-М. Синистрари, И. Вейера и др.