Пралогічне мислення і його функції в глибинному пізнанні психіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Пралогічне мислення і його функції в глибинному пізнанні психіки

Тамара Семенівна Яценко

Академік НАПН України, доктор психологічних наук, професор

Український державний університет імені Михайла Драгоманова

Анотація

Стаття підкреслює значущість пралогічного мислення в дослідній процедурі глибинного пізнання психіки в її цілісності («свідоме / несвідоме»). Стаття доводить, що візуалізація психіки (за тематичної її диференціації) актуалізує дієвість пралогічного мислення.

Провідним методом дослідження є групова форма реалізації опредметнення психіки в глибинному пізнанні, що сприяє психоаналітичному розкриттю смислу спонтанно-активного діалогу в групі АСІ ПІ.

Результати дослідження. Доведено, що кожна людина (без винятку) спроможна тематично візуалізувати власну психіку в спрямуванні на її оптимізацію. Символічно-тематична презентабельність психіки дає змогу її об'єктивувати у сферу спостереження та дослідження.

Зміст матеріалу відкриває перспективи зробити висновок, що для виявлення дієвості пралогічного мислення в глибинному пізнанні психіки ми зобов'язані сприяти учасникам груп АСПП тематично опредметнити, візуалізувати власну психіку, з наступним її аналізом. Останнє дає змогу через діалог вийти на пізнання внутрішніх стабілізованих суперечностей, розв'язання яких оптимізує психіку.

Ключові слова: активне соціально-психологічне пізнання (АСІ 111); архаїчний спадок; закон партиципації; латентні чинники; несвідоме; пралогічне мислення; свідоме; цілісність психіки.

Abstract

Pralogical thinking and its functions in in-depth cognition of the psyche

The article emphasizes the importance of pralogical thinking in the research procedure of in-depth cognition of the psyche in its integrity (“conscious/unconscious”). The article proves that the visualization of the psyche (according to its thematic differentiation) actualizes the effectiveness of pralogical thinking.

The main research method is the group form of the psyche objectification in in-depth cognition, which contributes to the psychoanalytical disclosure of the meaning of spontaneous and active dialogue in the ASPC group.

Results of the study. We have proven that every person (without exception) is capable of thematically visualizing their own psyche in the attempt to optimize it. The symbolic and thematic representation ability of the psyche makes it possible to objectify it into the sphere of observation and research.

The content of the material opens up perspectives to conclude that in order to reveal the effectiveness of the pralogical thinking in the in-depth cognition of the psyche, we are obliged to help the participants of ASPC groups to thematically objectify and visualize their own psyche. Through the introduction of dialogue, the latter makes it possible to achieve the cognition of internal stabilized contradictions, the resolution of which optimizes the psyche.

Keywords: active social-psychological cognition (ASPC); archaic legacy; law of participation; latent factors; the unconscious; pralogical thinking; the conscious; integrity of the psyche.

Вступ

пралогічне мислення психіка людина

Диференціювання феномену психічного на свідоме і несвідоме не передбачає порушення цілісності його функціонування. Передусім йдеться про взаємозв'язок сфер свідомого і несвідомого, що має як онтогенетичну, так і філогенетичну заданість.

Якщо онтогенез переважно перебуває в полі зору академічної психології, то філогенез є менш вивченим у психології як такій, що потребує глибинних досліджень, котрі здійснюються нами в процесі «Активного соціально-психологічного пізнання» (далі АСІ 111). Щоб аналітично підійти до несвідомих надбань психіки, особливо у їхній архаїчності, важливо звернути увагу на психологічний формат спадку людства, який відзначається колективними уявленнями та непідкореністю «принципу реальності».

Останнє зумовило наш інтерес до психіки первісних людей, що було предметом дослідження Л. Леві-Брюля [20], який підкреслив, що будь-який предмет (об'єкт) у первісних людей несе містичне навантаження. Вказана особливість сприйняття первісними людьми опредметненого світу знаходиться під впливом попереднього етапу розвитку людства в якому пріоритетними були не індивідуальні, а колективні уявлення. Зокрема, Л. Леві-Брюль пише: «Первісні люди дивляться тими ж очима, що і ми, але сприймають вони не тією ж свідомістю, що і ми» [20, с.73]. Мислення первісних у своїй основі містичне, що означає наявність відступів від реальності, які зумовлені більше колективністю, а не індивідуалізованістю уявлень. У сучасної людини мислення перестало бути містичним, особливо у сприйнятті більшості предметів. Л. Леві-Брюль стверджує, що «немає нічого такого, що сприймалось би однаково ними і нами» [Там само]. У первісних сприйняття предметів зберігає полісинтетичність (багатозначність), котра стосується не лише об'єктів, а й їх символів. Останнє враховується нами при розробці та реалізації методу «Активного соціально-психологічного пізнання» психіки людини.

Методи дослідження

Метод «Активне соціально-психологічне пізнання» (скорочено АСІ 111) є провідним у дослідженні заявленої в статті проблеми. Метод започаткований нами більш як сорокаріччя (див. докт. дис. [9]), хоча уточнювався багато разів, в залежності від розвитку психодинамічної методології пізнання психіки в її цілісності. Розвиток методу відбувався в аспекті все більшої адаптивності його інструментарію до пізнання психіки в її цілісності. 1ершопочатково метод мав орієнтованість на підготовку майбутніх педагогів до спілкування з учнями Активне соціально-психологічне навчання в підготовці педагогів. Видавництво «Чечено- Інгушського державного університету». Грозний. 1985. - 87с.. 1одальший його розвиток набув орієнтованості на цілісність психіки, з формуванням професійного нахилу на підготовку майбутніх психологів, що зберігається і дотепер. Останнє засвідчує рекомендація МОН України для використання методу АС11 у вузівській підготовці психологів [11]. Метод АС11 був основою для емпіричної частини досліджень у докторських дисертаціях: О. Максименко, В. Сафіна.

«Активне соціально-психологічне пізнання» має потенціал як забезпечення діагностико-корекційних функцій психіки, так і наукового пізнання в її цілісності («свідоме / несвідоме»), за умов спонтанної поведінки суб'єкта. Останнім часом нам вдалося відкрити важливу підструктуру психіки - це «Зверх-Ід», яка вказує на доісторичність розвитку психіки людства в доедіпальній період, котрий залишився поза увагою З. Фрейда. Це є зрозумілим при його вербалізації дослідного матеріалу: спонтанність вільних висловлювань пацієнтів. Фрейдівський підхід відзначається центрованістю уваги на чинниках породжених «Табу на інцест». Крім сказаного є ще одна причина ігнорування

З. Фрейдом доедіпального періоду розвитку людства (який ми означили як «Зверх-Ід»). Специфіка психоаналітичних досліджень, основою яких була вербалізація суб'єктом спонтанної поведінки (вільні асоціації), котрий лежить на кушетці і проговорює все те, шо «приходить в голову». Отже, можна з певністю сказати, що етап розвитку психіки людства, який не був підкорений «принципу реальності», залишився без уваги в ортодоксальному психоаналізі. В позавербальний аспект психіки людини око дослідника З. Фрейда не сягало.

Психоаналітичний підхід, у вищеокреслених абрисах досліджень, З. Фрейда не працює у груповому методі АСІ ПІ. На заняттях АСІ 111 можуть бути присутніми лише ті люди, які знаходяться в рамках психічного здоров'я. На заняття вони приходять із самостійно виконаним завданням: тематично адаптивними психомалюнками, що презентують психіку протагоніста. Як правило, усі респонденти справляються із завданням (обирають актуальну для себе психологічну тематику малюнків та самостійно розташовують їх у належному порядку відповідно їхній змістовій значущості.

За такої самостійно-художньої підготовки до занять в групі АСІ 111 психолог здійснює психоаналіз в діалогічній співпраці з респондентом (див. «Додаток до статті»). Основна частина викладу матеріалу статті не оминає наш інтерес до первісних людей, що існували ще в доедіпальний період (тобто до їх колективних уявлень). Ми також відкрили ефективність сеансів глибинного пізнання психіки у груповій формі його реалізації (у малій чи великій групі). Відповідь на це питання важливо шукати у психіці сучасних людей, крізь призму їхніх колективних уявлень, які і дають змогу проводити АСІ 111 у великих групах. Колективність це один із важливих архаїчних спадків людства, який сприяє успішності групової роботи.

Отже, ми уточнили, що метод АС11 реалізується у малих, або ж у великих групах, з обов'язковою тематичною візуалізацією психіки кожним із учасників. Саме візуалізована самопрезентація створює платформу для об'єктивності пізнання психіки в діалогічній взаємодії «1сихолог ^ Респондент». 1сихіка первісних людей, як доказують дослідження Л. Леві-Брюля, є невід'ємною від колективних уявлень. Нам видається, що саме ця особливість психіки є передумовою того, що ми дотепер ведем заняття АС11 не індивідуально, а лише в групах, спираючись на притаманну психіці людини колективність уявлень. Сторіччями будь-яке явище було лише частиною цілого. Водночас робота із «комплексом тематичних психомалюнків» особи сприяє їй в індивідуалізації. В групах АСІ 111 тематичні малюнки відзначаються орієнтованістю на презентацію смислової об'єктивності психіки людини в неповторності її суб'єктивності.

Історичні передумови результативності корекційних груп АСПП. Зародження об'єктивності у первісних людей було зумовлено практичними їх інтересами. Як стверджує Л. Леві-Брюль, виразність цього процесу посилювалась необхідністю виживання людей у складних умовах. Важливо взяти до уваги той факт, що у первісних намальовані об'єкти (їх зображення) набували природної значущості («Альтер-Его»), котра виражає «високість» символу реальності людського існування. З огляду на це, асоціації первісних людей є основою ідолопоклонства. Зображення може ототожнюватись із оригіналом і не лише через володіння відповідними його якостями, а й завдяки уяві про його функції. Дотепер це спостерігається у дітей, прикладом може бути істинна переконаність в тому, що «лялька жива». Нещодавно одна із учасниць групи АС11 розповіла, як мати їй нанесла незабутню травму на все життя тим, що без її відома подарувала улюблену нею ляльку сусідській дівчинці. Це викликало в ній не лише обурення, але й почуття меншовартості, обезцінення, відчуття обездоленості, нікчемності (безсилля), якого дотепер вона не може позбутися.

Л. Леві-Брюль вказував: «Якщо зображення сприймаються первісними людьми інакше, в порівнянні з тим, як ми їх розуміємо - то «вони по-іншому сприймають і сам їх оригінал» [20, с. 88]. Звідси висновок: цінним є не стільки відображення скільки оригінал, котрий криється за цим зображенням. Якщо предмети живі, то такими якостями, у сприйнятті первісних людей, володіє і зображення. Говорячи інакше, наповнення змістом зображень є залежним від оригіналу, що спостерігається і у студентів - майбутніх психологів, в процесі психоаналізу їхніх тематичних психомалюнків.

Крізь призму групового процесу АСІ ПІ стають зрозумілими відступи від реальності у тематичних психомалюнках (див. рис. 1). Порушення законів природи дає змогу людині бути презентабельною у повітрі і, неначебто, нести радість людям. Виявленню вказаних відступів від реальності сприяє спонтанність поведінки учасників АСІ ПІ, як і обов'язковість тематичної візуалізації власної психіки в психомалюнках. У групах АСІ ПІ знімається необхідність в «утриманні» просоціального обличчя Це пояснюється введенням групових принципів: безоцінність суджень; центрація на «тут і зараз»; відсутність критики, зауважень, покарань; звернення один до одного «по імені» і на «ти» тощо. Такого типу принципи були введені ще в річищі прогуманістичного напрямку досліджень психіки (К. Роджерс, А. Маслоу)..

Рис. 1. «Споглядання простору»

Вищевказана особливість методу є цінною, адже опредметнення було характерним у людства ще із давніх-давен, тобто у первісних людей. Як доводить робота в групах АСПП із психомалюнками, в цьому є спільність їх із містичною навантаженістю, що виявляється шляхом відступів від реальності. Зокрема, тінь вважалась (у первісних) тим самим, що і душа, як не дивно вказане зберігається у людей дотепер. Феномен тіні у психомалюнках сучасних людей (майбутніх психологів) спостерігається дотепер. Тінь і відображення об'єкта, прирівнюються між собою, а, нерідко, вона має й пріоритет над «оригіналом».

Рис. 2. «Моя істинність в тіні»

Рис. 3. «Як я бачу себе (лев)»

Привид у первісних людей не мав тіні, бо він уже вважався реальністю. Все, що дикун бачить у сні, як вказує Л. Леві-Брюль, для нього є справжнім, тобто рівнозначним тому, що є наяву. Це походить ще з часів, коли первісні люди не розрізняли реальне відображення від уявного, для них «і те - і те» є реальним. Зауважимо, що саме цей ефект спостерігається і в зображеннях, котрі є важливими при трактуванні малюнкової візуалізації психіки сучасної людини. Останнє доводить колективність архаїзмів, при індивідуалізованості тематики психомалюнків-самопрезентантів в процесі АСІ ПІ (див. рис. 2 - 5).

Рис. 4. «Я-реальне, Я-ідеальне» Рис. 5. «Спілкування з дідусем»

Для пралогічного мислення Пралогічне мислення є поза суперечностями, воно базується на феномені партиципації (тобто співпричетності речей). є характерним факт урівнювання об'єктивних і суб'єктивних аспектів психіки, завдяки чому вони набувають рівнозначності (зокрема: тінь і фігура). Почасти, тінь є сильнішою за фігуру («оригінал») (рис. 2, рис. 3); відображення у воді (рис. 4), чи то під землею (рис. 5). Як видно з наведених ілюстрацій психіки, сучасними студентами- психологами, для пралогічного мислення не є дієвим критерій реальності. В групах АСІ ПІ задача ведучого - допомогти респонденту виокремити реальність від ілюзій. Останнє потребує не лише аналізу тематичних малюнків, а й процесу діалогічної взаємодії із респондентом. Вказане сприяє об'єктивуванню індивідуалізованих смислів психомалюнків для кожного учасника групи АСІ ПІ.

У первісних людей відсутні відмінність та контраст між реальним і ілюзорним, що виявляється (та виражається) у тематичних психомалюнках сучасних людей (майбутніх психологів). Об'єктивна реальність почасти перемішана, або й підкорена ілюзорним аспектам психомалюнку, що потребує уваги до пізнання суб'єктивних особливостей психіки через відступи від реальності. Сказане індивідуалізується тематично-малюнковим матеріалом у кожної людини.

Приміром, для індіанця сновидіння не є нижчою формою сприйняття, а навпаки - вважається вищою формою, бо там (у сновидінні) реалізується бажане: свобода активності, омріяність досягання певних цілей у бажаних подіях та ін. Наша понад як сорокарічна практика АСІ ПІ, з незмінним використанням малюнково-тематичної самопрезентації, дає підстави на висновок, що сучасна людина не попрощалась з архаїзмами, які зумовлюють багатозначність сприйняття [1; 13; 19]. Останнє можливо знівелювати за умов використання чисельності тематичних психомалюнків із наступним їх аналізом (див. «Додаток»).

Ісихомалюнок в АСІІ використовується, як форма самопрезентації його учасників. Іроходження груп АСІІ відкриває перспективи адекватного самопізнання особою власної психіки через активізацію механізму партиципації (співпричетності). Вказаний механізм закладено у психіці ще з часів домовного періоду розвитку людства, коли принцип реальності ігнорувався. Об'єктивування інформації здійснювалось через співпричетність предметів (тобто через механізм партиципації). Вказаний механізм емпірично підтверджується семантичною полізначністю тематичних психомалюнків за наявності їх взаємозв'язку, за умов їх впорядкуванням особою, згідно значущості. Зокрема, використання багатьма людьми одного й того ж самого психомалюнка (у різних поєднаннях з іншими малюнками), засвідчує індивідуалізацію змісту психіки конкретної людини. Сказане вище аргументує відмінність психодинамічного підходу в її цілісності («свідоме / несвідоме») до розуміння психіки від академічного його трактування.

Зокрема, для академічної психології критерієм об'єктивності є факт того, що одне і те явище сприймається усіма однаково. Для пралогічного мислення важливим є механізм партиципації, тому зміст психіки передається і прочитується в АСІ ПІ, співпричетністю об'єктів (психомалюнків) чи явищ. Стає зрозумілим, що в домовний період розвитку людства партиципація була провідним чинником, котрий сприяв передачі інформації. І, як показує практика АСІ ПІ, цей механізм є «невмирущим» і набуває дієвості (оживає) у процесі малюнкової самопрезентації учасників груп АСІ ПІ. Людина візуалізовано (через психомалюнок) презентує власну психіку (на папері у психомалюнках) ще до зустрічі із психологом. Водночас рука людини спроможна бездоганно визначити послідовність психоаналітичного розгляду психомалюнків. Говорячи інакше, респондент презентує в групі АСІ 111 набір власних тематичних психомалюнків під впливом партиципації з ними. Усі без винятку учасники АСІ 111 з цим завданням справляються бездоганно. Отже, до зустрічі із психологом респондент презентує себе в тематичних малюнках, проте їх смислове навантаження він пізнає лише в процесі діалогічної взаємодії із психологом (в системі «П ^ Р»). Кількісність психомалюнків сприяє виявленню неусвідомлюваних тенденцій психіки, які можуть протистояти свідомим намірам.

Іізнання пралогічного мислення доводить провідну роль колективних уявлень. Останнє відкрило перспективи психоаналізу особистісних проблем суб'єкта в групах АСІ 111 з опорою на його власне «тематично-малюнкове» опредметнення психіки. Сеанс діалогічного психоаналізу, за умов візуалізовано-тематичної самопрезентації учасників АСІ ПІ, є довготривалим - від шести до семи годин, у діалогічної взаємодії Учасник АСІ 111 незмінно присутній за власною ініціативою і незмінно ефективно приймають участь в діалозі, який є основою дієвості АС1Ш.. Іроцес АСІ 111 актуалізує у присутніх в залі аналітично-індивідуалізовану роботу над собою, завдяки ілюстраціям психомалюнків та діалогічної взаємодії психолога із респондентом. Вищесказане є свідченням того факту, що пралогічне мислення відзначається колективністю, що й побуджує мотивацію присутніх в аудиторії до участі в сеансі психоаналізу.

Наголосимо, що це можливо лише за умов тематичної візуалізації психіки протагоністом. Останнє доводить, що особливістю мови пралогічного мислення є механізм партиципації (співпричетність речей), в той час як мовою логічного мислення є слово. В груповому сеансі АСІ 111 поєднується пралогічне мислення (візуалізація психіки) і логічне мислення, котре реалізується в діалозі у системі «Психолог ^ Респондент».

Слово фактично оживлює психомалюнок в діалогічній взаємодії психолога із респондентом. Логічне мислення, яке нейтральне до партиципації, користується нею завдяки впорядкованості психомалюнків, що респондент здійснює самостійно (визначає послідовність їх розгляду). Вказане засвідчує наявність у людини «сліпої навички руки» [20]. Мотиваційне тло психоаналітично-діалогічної роботи психолога з одним і тим же респондентом впродовж шести-семи годин утримується не за рахунок логічного мислення, а більше за рахунок механізму партиципації, що латентно задає людині мотивацію синтезовану із пралогічним мисленням.

В психомалюнках виявляється урівнювання та смислова нероздільність єднання земного і небесного, часткового і цілісного, живого і неживого тощо. Такого типу мотиваційні чинники мають архаїчні корені, котрі дають заряд енергії, який об'єднує людей у великій аудиторії спільним інтересом самопізнання. Метод АСІ 111 дає змогу об'єднати архаїчно-первісні мотиви людей до самопізнання з використанням тематичних малюнків, що засвідчує довготривалість психоаналітичного процесу впродовж цілого робочого дня.

Досвід проведення АСІ 111 (у великих аудиторіях) доводить, що у психіці кожної людини дотепер зберігаються колективні уявлення. Тому колективність пізнання не знижує його рівень ефективності, результативності, а, навпаки, стимулює індивідуалізований самоаналіз кожним присутнім у великій залі, що вказує на універсальність психіки людини. Відступи від реальності у психомалюнках, які об'єктивуються у тематичних зображеннях як первісних, так і сучасних людей, є інформативно потентними. Проте розкриття сутності особистісної проблеми можливо пізнати лише в довготривалому процесі діалогічної взаємодії психолога із респондентом. Останнє в котрий раз підкреслює той факт, що для пізнання психіки людини необхідно забезпечувати повздовжній її аналіз із використанням візуалізовано-тематичних презентантів. Саме такий психоаналітичний підхід дає змогу об'єктивувати внутрішньо задану активність психіки, що і є основою самопізнання учасників груп АСІ ПІ. Тому психокорекцію ми здійснюємо лише в групах АСПП і це слугує передумовою особистісного самопізнання та професійного зростання майбутніх фахівців-психологів.

Для сучасної людини розповіді про привидів є лінією розмежування з реальністю. В АСПП успішність самопрезентації психіки підсилюється психомалюнками, що активізується залишками архаїчної мотивації до самозображень. Особливо звертає увагу схильність людей до використання існуючих професійно-художніх тематичних зображень різних станів та психічної реальності як такої, в чому надає допомогу інтернет. Означення людиною психологічної теми малюнку перетворює його у психомалюнок. Учасник АСІ 111 має свободу дій у процесі тематичного визначення у підборі психомалюнків для власної презентації, навіть посеред відомих класичних полотен.

Функціонування груп АСІ 111 передбачає свободу поведінки, включаючи й опредметнення власної психіки. Само по собі тематичне опредметнення психіки відкриває необмежені перспективи пізнання смислово- індивідуалізованих параметрів психіки конкретної особи. В організаційні умови функціонування груп АСІ 111 входить діалогічна взаємодія в системі «1 ^ Р», що каталізує процес глибинного пізнання чинників вибору психомалюнків, які об'єктивують особистісну проблему. Саме в групах АСІ 111 відкриваються перспективи розкриття сутнісних чинників особистісної проблеми суб'єкта (внутрішньої стабілізованої суперечливості психіки).

Для розуміння психіки сучасної людини ми повинні актуалізувати в глибинному пізнанні категорію пралогічного мислення, інструментом, мовою, чи механізмом якого є закон партиципації. Ось чому так важливо брати до уваги співпричетність об'єктів (чи їх зображень). Пралогічне мислення презентується нероздільністю з параметрами «іншої логіки», відмінної від «логіки свідомого». В сутності ефект проходження сучасною людиною групи

АСІ ПІ полягає в тому, що в діалогічній взаємодії для неї відкриваються перспективи виявлення в психіці активності «іншої логіки», котра задається несвідомою сферою психіки.

«Логіка свідомого» і «інша логіка» зберігають суперечливість психіки невидиму суб'єкту. Говорячи інакше, невидимість для людини внутрішньої суперечливості власної психіки зумовлює у життєдіяльності відступи від реальності, а це вже є показником особистісної проблеми, яка зумовлює деформацію реальності, котра гальмує бажані просоціальні успіхи.

Вказане окреслює втрати психологічної енергії та рівноваги, дискретність самовідчуттів та внутрішні бар'єри у спілкуванні та процесах соціальної самореалізації. За таких обставин у людини зберігається підкореність «Супер- Воно» («Зверх-Ід»), що започатковане ще в період доедіпального розвитку людства, котрий відзначався незалежністю від «принципу реальності» (див.«Модель», рис. 6, стрілка 5).

Співпричетність колективних (архаїчно заданих) уявлень є підлеглою «іншій логіці», при стушовуванні логіки свідомого. Тому в практичній психології важливою є категорія пралогічного мислення, яка поки що ігнорується (або ж є невидимою) для академічних психологів. Пралогічне мислення є підкореним в більшій мірі «іншій логіці», аніж логіка свідомого, що розширює охватність реальності світу в малюнковій самопрезентації через нейтралізацію суперечностей та ігнорування принципу реальності. Зокрема, як стверджував Л. Леві-Брюль, - «пралогічне мислення не є підкореним законам, що виражають логічність природи психічного» [20, с. 89].

Рис. 6. «Модель внутрішньої динаміки психіки»

Пралогічне мислення представляє оптимальну платформу для вивчення психіки первісних людей для яких немає нічого випадкового тому це мислення є чимось значно більшим, змістовнішим, аніж його кваліфікація (окремими психологами) як «неправильне мислення». Звертає увагу те, що вказане мислення не підкорене земним, цивілізованим, причинно-наслідковим взаємозв'язкам. Ці зв 'язки у пралогічному мисленні виражаються в параметрах логіки, яку характеризує процес випередження в часі, як і специфічність передачі інформації шляхом співпричетності предметів один з одним за власною логікою, яку пояснити особа не може. Пралогічне мислення відзначається тим, що послідовність та упорядкованість речей здійснюється психікою поза контролем свідомого. Водночас вказана упорядкованість виражається опосередковано завдяки наявності у людей «сліпої навички руки» (найбільш поширений, притаманний людям архаїчний спадок). В групах АСІ ПІ, ми спираємось на вказаний факт, що пояснює нашу пропозицію людині, яка готує візуалізовану власну самопрезентацію - розташувати підібрані нею тематичні психомалюнки у послідовності їхньої взаємопричетності. Вказане завдання усі учасники АСПП виконують швидко, із задоволенням.

Результати дослідження оптимальних умов ведення груп глибинної корекції дають змогу констатувати результативність того, що учасники АСПП (без винятку) самостійно підбирають (чи малюють тематичні психомалюнки) та визначають порядок їх розгляду (аналізу) в діалогічній взаємодії «Психолог ^ Респондент». Процес упорядкування респондентом малюнкової самопрезентації означено на «Моделі» (рис. 6) назвою партиципація. Останнє засвідчує, що людина апріорі чуттєво володіє можливістю об'єктивувати взаємозв'язки між тематичними психомалюнками Нумерація (послідовність) тем психомалюнків визначається учасниками АС11 самостійно.. Звідси висновок: оптимальну послідовність аналізу психомалюнків кожна людина «знає» і «не знає» водночас. Приміром, знає на «рівні активності руки», не знає - тому, що не може пояснити: «Чому саме такий порядок аналізу психомалюнків?». Відповідь буде: «так відчула». В цьому ми вбачаємо факт активності партиципації: відчуття неусвідомлюваного взаємозв'язку між попереднім психомалюнком і наступним, що й підтверджує дієвість провідного механізму пралогічного мислення яким є партиципація, (співпричетність речей).

Партиципація потенційно володіє певною здатністю до упорядкування речей за смисловою їхньою значущістю. Повздовжній аналіз психомалюнків визначає «горизонталь» на «Моделі». Водночас існує «логіка свідомого», котра задає «вертикаль». Остання пов'язана із «словом», що пояснює важливість діалогу в групах АСІ 111 [8; 21]. Отже, глибинне пізнання психіки конкретної особи, в групах АСІ ПІ, потребує актуалізації як мови несвідомого (партиципація малюнково-тематичної візуалізації психіки); так і мови свідомого: слово (діалог), що надає можливість діагностики та корекції, в процесі якої розкриваються смислові параметри візуалізованої самопрезентації. Єднання мови несвідомого (символіка психомалюнків) з мовою свідомого (діалог), сприяє цілісному пізнанню психіки в її неповторності у конкретної особи.

Отже, метод АСІ 111 спирається на наукове розуміння цілісності психіки, що єднає як тематичну її візуалізацію, так і ведення діалогу психологом з респондентом («1 ^ Р») для об'єктивування інформації про пралогічні тенденції психіки, котрі ослабляють інстинкт самозбереження. Усвідомлення вищевказаного стимулює особи до внесення змін.

Логічному мисленню, на яке спирається академічна психологія, є невідомим механізм партиципації (тобто співпричетність речей), на який спирається пралогічне мислення. Психологія, яка викладається у вузах, на жаль, незнайома з пралогічним мисленням, тому вона є стерильною від терміну «партиципація», що є мовою «пралогічного мислення», на відміну від «слова» (мова свідомого). Логічне мислення не є прямолінійно причетним до пралогічного мислення (вони є незнайомцями, хоча і взаємопов'язаними, виходячи з цілісності психіки). Говорячи інакше, первісне (тобто пралогічне) мислення незнайоме із логічним, хоча функціонально-латентно вони зберігають взаємозв'язок. У пралогічному мисленні механізм співпричетності (партиципації) є провідним у означенні «іншої логіки» психіки, аніж логіка свідомого. Принцип співпричетності базується на асоціаціях «попереднього» з «наступним». Говорячи інакше, первісне мислення представляє містичність взаємозв'язків між функцією попереднього чинника із наступним. «Первісність» навіть у сучасної людини, зумовлює ефект: «попереднє» побуджує зв'язок з «наступним». В цьому є містичність зв'язку між «попереднім та наступним». Первісна людина вірить в те, що «попереднє» володіє здатністю викликати (побуджувати) «наступне». У практиці АСІ 111 ми це констатуємо під назвою «імпліцитний (скритий) порядок», яким володіє рука людини. Останнє підтверджується тим, що кожний учасник АСІ 111 бездоганно і швидко визначає порядок (почерговість) розгляду підібраних психомалюнків (кількість 15-35) для самопрезентації. Водночас між психомалюнками за «логікою речей» може не бути взаємозв'язку (один малюнок «за здравіє», а наступний може бути - «за упокій»). В цьому і є інформаційна сутність партиципації, якій невідома суперечливість і це передається через механізм «співпричетності речей», незалежно від їх якостей. Останнє є мовою об'єктивування смислових параметрів архаїзмів.

Вказане пояснюється тим, що людство в доедіпальний (досоціальний та довиховний) період опановувало лише функціями об'єктів (предметів). Цікавим є зміст впливу на психіку людини (учасника АСІ 111) ще того періоду становлення людства, в якому був відсутній «принцип реальності». Ми це спостерігаємо в психомалюнках сучасних людей, учасників груп АСІ ПІ (переважно майбутні психологи). Вищевказаний факт виявляється через малюнки та їх співпричетність. Для прикладу наведемо хоч би два психомалюнки (див. рис. 7, рис. 8).

Рис. 7. «Моє неіснування»

Представлені тематичні психомалюнки відзначаються неприродністю сюжету. Цікаво те, що найбільш інформативним в психомалюнках є саме відступи від реальності. Тематичні психомалюнки виражають певну істину у психіці конкретної людини, пізнання якої потребує діалогу психолога з протагоністом.

Рис. 8. «Сприйняття мною нещастя»

Пралогічне мислення нероздільне із партиципацією (співпричетністю речей), котру можна вважати провідником його змісту (подібно «слову» у логічному мисленні). Співпричетність (партиципація) є дієвою ілюстрацією необмеженості способів вираження змістів (смислів) психіки через психомалюнки, завдяки пралогічному мисленню. Використовуються: як живі, так і неживі істоти; наземні чи небесні; земні чи підземні тощо. Феномен партиципації управляє зв'язками уявлень (їх асоціацією) на чому і тримається ефективність практики «психологічного опредметнення» феноменів психіки сучасною людиною, аналіз яких і є змістовою основою функціонування груп АСІІ.

Ми переконуємось, що незалежно від рівня та характеру освіти, учасники діагностико-корекційного процесу АСІ ПІ здатні легко і швидко «опредметнити власну психіку», з використанням зображень, що передають певні змісти. Це може бути: використання психомалюнків чи іграшок; створення тематичних моделей із каменів чи робота з пісчаницею тощо. Вказане можна кваліфікувати як архаїчний дарунок людині, а саме: вміння використовувати зображення (опредметнені моделі) для самопрезентації власної психіки. Саме механізм партиципації стимулює широту реалістичності можливостей особи в самопрезентації психіки шляхом її опредметнення.

При роботі в онлайн відзначається ефективністю використання тематичних психомалюнків, як форми об'єктивування змісту психіки конкретної особи. Індивідуалізована візуалізація психіки самоплинно задіює та активізує пралогічне мислення, зміст якого розкривається в процесі діалогічного аналізу тематичних психомалюнків. Чисельність тематично- візуалізованих малюнків сприяє повздовжньому об'єктивуванню психіки суб'єкта за активізації механізму партиципації (співпричетності). Саме цей чинник і каталізує процес результативного визначення протагоністом послідовності розгляду його тематичних психомалюнків. В глибинному пізнанні спостерігається психоаналітичний розвиток психіки осіб задіяних в діагностико-корекційному процесі АСІ ПІ. Останнє виявляється не лише в характері опредметнення власної психіки, а й в здатності її аналізу в діалозі психолога з респондентом з використанням опредметнених презентантів психіки.

Групова робота сприяє розвитку особистісного потенціалу учасників АСІ ПІ, що вдосконалює можливості їхньої саморефлексії [10]. Визначення партиципації (співпричетності) малюнків оптимізує пізнання їхнього індивідуалізованого змісту в діалогічній взаємодії психолога з респондентом. Діалог каталізує процес когнітивного пізнання психіки через осягнення її смислових параметрів в системі «П ^ Р».

Коли маємо справу з категорією пралогічного або ж містичного мислення, то видається, що мова може йти лише про первісних людей. Досвід АСІ 111 переконує, що це не так. Ми вийшли на фактаж пралогічного мислення, через процес тематичної візуалізації психіки студентами психологічних факультетів. Назва пралогічне - засвідчує факт істотних відмінностей вказаного мислення від логічного у сучасної людини. Приміром, є вислів: «Коли помреш, тоді і збагнеш, що таке життя». З одного боку, алогічність вислову, а з іншого - лаконічна форма вираження смислу того факту, що життя незбагненне, або важко зрозуміле за смислом допоки ти живеш.

Рис. 9. «Я - реальне»

Рис- 10` «Ідеальна дружина»

Представлене вище підводить до висновку: пралогічне мислення швидше спирається на смисли, аніж на поняття. Смисл існує поза словами. Важливо розуміти, що «логічне» і «пралогічне» мислення не відображають виокремленість етапів (стадій) чи щаблів розвитку психіки людини. Л. Леві- Брюль стверджує, що невірно вважати, що пралогічне мислення історично передувало логічному мисленню. Водночас великою помилкою є також і той факт, що інколи пралогічне мислення відносять до «антилогічного», або ж - «алогічного». Розрізнити пралогічне мислення від сучасного, логічного, можна за критерієм - відсутності протиріч. Пралогічне мислення абсолютно нейтральне до суперечностей (чи алогічностей) (див. рис. 9-14). Алогічності зображень саме цим і передають певний їх смисл. Останній можна осягнути у співставленні зображення психомалюнку з його назвою, як і через діалогічну взаємодію психолога із респондентом (див. «Додаток до статті»).

Рис. 11. «Надлюдські зусилля і задарма»

Рис. 12. «Дорослими керують діти в них самих»

Рис. 13. «Емоційне сприйняття людьми один одного»

Рис. 14. «Мій звичайний емоційний стан»

Вказані тематичні психомалюнки (рис. 13 і рис. 14) засвідчують відступи від реальності, які і об'єктивують особистісну проблему: деформація сердечності із-за чогось важливого для особи. Зокрема серце - кактус (рис. 13) вказує (згідно теми) як люди сприймають один одного, крізь призму взаєморанимості, котра згодом «поростає чагарником», тема «Мій звичайний емоційний стан» (рис. 14). Особистісні проблеми людини нівелюються деградацією: обличчя поросло рослинністю. Обидва психомалюнки вказують на приглушеність у їх автора раціо у вирішенні власних особистісних проблем, що порушує адаптивність до життя.

Заняття АС!ПІ переважно проводяться у групах психологів (майбутніх чи вже працюючих). Усі академічні заняття по психології у вузах не відзначаються, на жаль, орієнтованістю на підготовку фахівців до ведення психокорекційної практики. Підготовка психолога не торкається розв'язання його особистісних проблем, як і забезпечення відкоригованості, що сприяло б оптимізації психіки. Розроблена нами психодинамічна теорія (див. праці [1; 3; 4; 5; 6; 7; 8; 10]), як і санкціонованість МОН України впровадження в практику методу АСІ ПІ в підготовці психологів (бакалавр), засвідчує належну його ефективність [11].

Практика АСПП доводить необхідність проходження майбутніми психологами груп глибинного самопізнання, тому що, без розв'язання особистісних проблем, професійні успіхи майбутніх психологів є під сумнівом, а зачасти, і недосяжними. Використання нами психомалюнків забезпечує наочні докази того, що психіку людини важливо пізнавати (особливо в рамках вузівської підготовки психологів), як у параметрах логічного мислення, так і пралогічного. Останнє забезпечується груповою формою роботи (АСІПІ) з використанням майбутніми фахівцями візуалізованої самопрезентації . Адже логічне і пралогічне мислення є взаємопідкореними впорядкованості психіки, і, водночас, - неповторно-індивідуалізованими. Логічне мислення не тотожне із «пралогічним мисленням». Розкриття останнього потребує аналізу архаїчного спадку людства, що набуває реалістичності за умов візуалізованої самопрезентації. Для прикладу наведемо тематичні психомалюнки (рис. 15-18), в яких єднається живе і неживе; земне і неземне; ціле і частина.

Психіка «зацікавлена» у розв'язанні проблем, особливо тих, які задані не природнім шляхом, а введенням жорстких, соціальних обмежень, які інтроєктуються та породжують у людини цензорський погляд на себе. Останнє може задавати «хибне коло» і тому людині, зачасти, для особистісного самозростання замало (чи забагато) самокритичності. Для особистісного зростання потрібно реалістичне інформаційне підґрунтя, яке і забезпечується в групах АСІ ПІ.

Рис. 15. «Єдність мертвого і живого»

Рис. 16. «Мої самовідчуття»

Рис. 17. «І знову потрібно поновлюватись»

Рис. 18. «Мій ідеальний стан»

Архаїчний спадок людства, котрий закономірно притаманний будь-якій людині, невидимо зберігає тенденцію до самоствердження. Особливо це відчутно в інцестних тяжіннях, на які в соціумі накладено «табу». Багатолітня практика АСІ ПІ надає підстави вважати, що для психіки «не буває нерозв'язаних проблем». Особистісні проблеми суб'єкта можуть бути різні (особливо в контексті їх ситуативності); найбільш стабільними і розлогими в часі, є проблеми породжені едіпальними залежностями, з якими первісні люди не були ще навіть й знайомі, вони не були підкореними «принципу реальності».

Метод АСІ ПІ, який формувався на досвіді здійснення діагностико- корекційного процесу з людьми, що знаходяться в рамках психічного здоров'я (вузівіські майбутні психологи), дав змогу сформувати певні науково- методологічні відкриття. Ми зупинимо увагу на тих, котрі засвідчують чуттєве тяжіння до табуйованого об'єкта і неможливість його реалізації, що контекстно вказує на едіпальну залежність особи.

Наведемо малюнки юнака, психіка якого виразно виявила едіпальну залежність (тяжіння до матері). Рис. 19 і рис. 20 засвідчують неможливість чуттєвої його реалізації, як і самопокарання (див. рис. 20).

Рис. 19. «Відчуття чоловічо-жіночої гармонії»

Рис. 20. «Моя пристрасть»

Як можна бачити, рис. 19 ілюструє платонічно-чуттєвий рівень єднання чоловіка з жінкою; близькість в параметрах дружби («рука до руки»), аніж чуттєвого єднання. Наступний рис. 20 того ж самого юнака, вказує на його обездоленість власною інцестною пристрастю (рис. 20). Клітка в якій він знаходиться, це натяк на перебування в лоні матері, яка є несприятливою для життя. Обидва малюнки вказують, що тяжіння до матері виражає обездоленість юнака через відчуття власної, внутрішньо-заданої неволі.

Пралогічне мислення не прагне позбавлятись суперечностей. Однією із причин є те, що архаїчний спадок не підлеглий «принципу реальності», передусім тому, що вони [протиріччя] для нього не існують (там панує механізм партиципації (співпричетності)). Отже, передача інформації здійснюється через співпричетність речей, об'єктів, предметів чи їх зображень - все це пояснюється механізмом партиципації, який існує поза протиріччями. Для пралогічного мислення протиріч не існує, воно вільне від них. Шкода, що академічна психологія навіть не дивиться у бік пралогічної сутності психічного і тим самим ігнорує розуміння феномену психіки в її цілісності («вертикаль»: свідоме / несвідоме; «горизонталь»: онтогенез / філогенез).

«Мовою» пралогічного мислення є партиципація, а це означає, здатність психіки виражати інформацію через механізм співпричетності речей. Вказане є додатковим аргументом у об'єктивності розуміння значущості доедіпального періоду у формуванні психіки людини. Цей період залишився недоторканним теорією З. Фрейда. Нам думається, що причиною цього була вербалізованість його аналітичної процедури. Початок глибинного пізнання в АСІ 111 - це малюнково-тематична самопрезентація. Люди приходять на сеанс АСІ 111 із набором тематично психомалюнкової самопрезентації. Остання і є невід'ємною передумовою діалогічного психоаналізу, який веде психолог. Саме через психомалюнки ми вийшли на доедіпальний, досоціальний, довиховний періоди розвитку людства, котре було вільним (незалежним) від принципу реальності. Уся психомалюнкова тематична активність учасників АСІ 111 доводить факт дієвості доедіпального періоду розвитку людства (а значить синтезованості із психікою людини). 1ралогічне мислення не має ініціативи ні в породженні суперечливостей психіки, ні у їх ігноруванні. Такого типу мислення стерильно від бачення протиріч. Співпричетність речей (партиципація) - ось джерело передачі інформації в доедіпальний період, що і виявляється у малюнково-художньому самовираженні сучасних студентів - майбутніх психологів.

У наукових працях ми багаторазово підкреслювали, що «просто так нічого не буває», як і те, що для «психіки не буває нерозв'язаних проблем». Для бажаючих опанувати психоаналізом в групі АС11, тематично-візуалізована власна презентація психіки є обов'язковою, як передумова участі у груповій діагностико-корекційній роботі. Глибинне пізнання не лише задіює, а й активізує емоційно-моторні чинники, що знаходять вираження в «опредметненні» власної психіки тематичними психомалюнками. Виконуються вони майбутніми психологами у вільному режимі активності моторики руки, але із врахуванням теми малюнку.

1ередбачається, що від спонтанного вибору зображень (чи їх створення) здійснюється тематична презентація психіки. Згадаймо позицію фахівця з проблем «пралогічного мислення» Л. Леві-Брюля, який стверджував, що для первісного (пралогічного) мислення немає різниці між оригіналом і його відбитком (образом чи тінню). Тому можна розраховувати на повноцінне пізнання, та самопізнання психіки, користуючись «відбитком» психіки, яким і є психомалюнок. Психоаналіз, в групах АСІ ПІ, ґрунтується на тематичних психомалюнках, котрі передають сутнісні характеристики психіки конкретної особи у своїй сукупності. Тематика психомалюнків (пропонованих назв, або ж придуманих) актуалізує пралогічне мислення. Процес створення психомалюнку підкорений пралогічному мисленню, котрому незнайома суперечливість, вона для нього не існує. Важливо пам'ятати, що мова пралогічного мислення - це не слово, як то в логічному мисленні, а співпричетність будь-яких речей (об'єктів). Вищесказане має назву партиципація, що є провідною в індивідуалізації тематичних психомалюнків за законами співпричетності речей. Недаремно ж є приказка: «скажи хто твій друг і я скажу хто ти».

Функціонування груп АСІ ПІ, поглиблює професійну підготовку майбутніх фахівців. Пралогічне мислення розширює простір самовираження, як і розуміння інформації про психіку конкретної особи через психомалюнкові зображення, які можуть виходити за рамки законів земного тяжіння, але водночас, цим самим, і передають істотну інформацію про психіку людини. Наведемо приклади психомалюнків (рис. 21 - 26), якими презентують себе учасники АСІ ПІ (контингент: студенти психологічних факультетів). У психомалюнках фігурують як «відбитки» образу особи, її тіні, які функціонально урівнюються, або ж і домінують над «оригіналом».

Закон партиципації виявляється в колективних уявленнях, саме тому АСІ ПІ передбачає групову роботу. Феномен співпричетності лежить в основі утримання спільного інтересу групи людей до самопізнання через психоаналіз тематичних психомалюнків. Робота відбувається з однією людиною (на тлі групи). Спрацьовує колективна і водночас індивідуалізована ідентифікація учасників АСІ ПІ.

Рис. 21. «Як мене бачать люди і я сама себе»

Рис. 22. «Я серед жінок»

Рис. 23. «Як мене бачать люди і я сама

Говорячи інакше, учасники великої групи АСІ ПІ (- 50 і більше осіб) не залишаються байдужими до власної психіки в ситуації психоаналізу тематичних психомалюнків окремої людини (в діаді «Ісихолог ^ Респондент»). В групі людей актуалізується відчуття співпричетності з психікою іншої людини, що є чинником успішності глибинного пізнання.

Рис. 24. «Тінь - це я: в ній я живу у реальному світі»

Рис. 25. «Моя самопідтримка» (я і дзеркало)

Рис. 26. «Я - реальне, Я - ідеальне»

Іровідною в цьому процесі є емотивна співзвучність протагоніста і спостерігачів, котра енергетично каталізується діалогом в діагностико- корекційній взаємодії психолога з респондентом. Спостерігачі самоплинно включаються у роботу над собою під впливом побаченого і почутого. Це є доказом універсальності психіки (при її індивідуальній неповторності), останнє доводить багаторічний досвід занять АСІІ в групах. Саме універсалізованість психіки - мінімізує пасивність спостерігачів. Кожний учасник індивідуалізовано асимілює із групового процесу АСІ 111 певні стимули для персоналізовано-аналітичної роботи над собою. Саме тому заняття глибинного пізнання психіки активізуються у великій групі людей, які включаються у процес взаємодії психолога із однією людиною (на тлі групи Для бажаючих, щонеділі проводяться заняття АС1Ш, із характерною для них довготривалістю аналітичної роботи (5-6 годин) із одним респондентом, при аналітичному розгляді 30-35 психомалюнків.).

Понад сорокарічна практика АСІ 111 доводить, що між оригіналом і зображенням існує зв'язок за законом партиципації. Всяке зображення, або ж репродукція, співпричетна із властивостями життя оригіналу. Співпричетність не передбачає автономізації окремих аспектів подрібнення цілісності образу, як і не має перепон у розмаїтті єдності якостей форм зображення із оригіналом. Більше того механізм партиципації (співпричетність) володіє здатністю наповнення зображення емотивною реалістичністю конкретного сприйняття. Зачасти, копія або тінь сприймаються як оригінал. Механізм партиципації є особливо значущим в процесі психоаналізу тематичних психомалюнків, за якого зображення наповнюються якостями оригіналу. Оригінал і зображення (тінь) об'єднані дієвістю справжності характеристик з можливими відступами у бік бажаного, котре видається суб'єкту реальністю. За словами Л. Леві-Брюля «від зображення можна отримати теж саме, що і від оригіналу». На цей постулат ми спираємось у здійсненні психокорекційного процесу, дотримуючись правила опредметнення психіки протагоністом ще до початку занять.

В групах АС11, ми аналітично працюємо із психомалюнками спираючись на пралогічне мислення, якому, за його природою, характерна колективність. Л. Леві-Брюль підкріплював свою позицію результатами тридцятилітніх досліджень, які зумовили важливий висновок: «усі речі пов'язані не лише між собою, а і з людиною». Це стверджує природність ідеї неперервності життя людства, як і існування партиципаційного взаємозв'язку між живим і мертвим, між видимим і невидимим, між частиною предмета і його цілісністю та ін. Механізм узагальнення полягає в тому, що мислення первісних людей, мимовільно піддається містичному його трактуванню. Проте, це не повинно завадити розумінню істинності тих чинників, які не підлягають анімістичній інтерпретації.

Важливо враховувати, що мислення первісних людей, котре незмінно обтяжене уявністю містичного сприйняття, водночас є формою пралогічного мислення. Останнє дає змогу розуміти взаємозв'язок між предметним та живим світом, що каталізується законом партиципації. Вказаний закон ігнорує фактаж наявності суперечностей, що дає змогу об'єднувати необ'єднуване, оживляти неживе, сягати до недосяжного, жити під водою, чи під землею бути в безповітряному просторі, як і не рахуватися із земним тяжінням (див. рис. 27-30).

Рис. 27. «Моє самовідчуття»

Рис. 28. «Моя мрія»

Рис. 29. «Бажання сили»

Рис. 30. «Моє самовідчуття: під водою»

Вищенаведені психомалюнки являють собою тематичну малюнкову самопрезентацію учасників АСІ ПІ.

З точки зору логічного мислення усі вищенаведені психомалюнки своєю нереалістичністю відображають певні реальні почуття та переживання учасників АСІ ПІ. Ось яка ця свобода обходження з реалістичністю законів земного світу, котра характерна для процесу візуалізації психіки. Вищепрезентоване дає підстави ствердити відмінності між логічним і пралогічним мисленням. Важливо ще раз наголосити на тому, що пралогічне мислення підкорене закону партиципації, який позбавлений будь-яких протиріч і конфліктів. Вказаний закон ґрунтується на співпричетності речей, нейтралізуючи їхню суперечливість принципу реальності. Наведені вище ілюстрації суперечать логічному мисленню, яке є підлеглим принципу реальності, котрий спирається на причинно-наслідкові (логічно-обґрунтовані) чинники.

Для фахівців в галузі глибинної психології важливо розуміти колективність пралогічних уявлень в їх індивідуалізованості. Представлене вище, дає змогу зрозуміти контекст природи речей, сутність якої виявляється в їх взаємозв'язках між собою. Л. Леві-Брюль наголошував на існуванні потреби в уточненні співіснування закону суперечності (на якому базується академічна психологія) і закону співпричетності (якому підлегле пралогічне мислення). Говорячи інакше, співпричетність речей є мовою пралогічного мислення, а прямолінійне означення речей є мовою академізму.

Вище представлений матеріал дає змогу зрозуміти увагу первісних людей як до живих, так і неживих об'єктів, предметів. Для них усі явища без винятку просякнуті загальним життям, яке є неперервним, завдяки дієвості містичної сили механізму співпричетності: усі речі у сприйнятті первісних людей мають взаємозв'язок не лише між собою, але і з людиною. Останнє і дозволяє нам використовувати опредметнення психіки в групах АСІІ.

Сама по собі ідея неперервності життя пояснює наявність природнього взаємозв'язку між видимим і невидимим; між живим і мертвим; між частиною предмету і його цілісністю. Мислення первісних людей здатне відчувати співпричетність одного предмета з іншим, що й охоплюється законом партиципації, котрий базується на здатності ігнорування психікою суперечностей. Для пралогічного мислення вони як не існують.