Пралогічне мислення і його функції в глибинному пізнанні психіки

У нас немає можливості досліджувати психіку первісних людей, проте, працюючи із психічно здоровими людьми (переважно майбутні психологи), ми враховуємо вказане вище і тому ставимо їм задачу візуалізації власної психіки у тематичних психомалюнках, з наступним психоаналізом. Важливо зауважити, що усі із завданням справляються бездоганно. Тому є підстави ствердити, що індивідуалізація виконання психомалюнків (чи їх підбір із існуючих для самопрезентації) сприяє глибинному пізнанню психіки конкретної людини. Глибинне пізнання відбувається в діалогічній взаємодії психолога з респондентом. Психоаналіз тематичних малюнків створює адекватні передумови для вивчення пралогічного мислення.

Важливою проблемою є пізнання співвіднесеності пралогічного мислення із логічним, що ще потребує дослідження. Ми дійшли висновку, що не має підстав вважати, що вказаними різновидами мислення (логічне і пралогічне) управляє один і той же механізм. Аналіз функціонування механізмів пралогічного мислення спирається на співіснування між собою речей, об'єктів, предметів, явищ. Закон суперечності є дієвим лише у форматі логічного, академічного мислення і повністю відсутній в пралогічному мисленні. Вищесказане окреслює актуальність прояснення відмінностей у механізмах логічного і пралогічного мислення.

Для цього необхідно більш чітко уточнити наступне: свідома сфера психіки підлегла законам логічного мислення, що не терпить суперечностей, а для несвідомої сфери, котра спирається на пралогічне мислення (яке поза суперечностями), дієвим є лише механізм співпричетності речей. Індивідуалізовані уявлення суб'єкта підкорені логічному мисленню, в той час як колективні уявлення - підкорені пралогічному мисленню. Так, чуттєве сприйняття (уявлення) сучасної людини індивідуалізоване, а колективні уявлення є узагальненими та пралогічно породженими. Індивідуалізації в колективних уявленнях не існує. Говорячи інакше, між колективними уявленнями відсутня розмежувальна лінія.

Можна зробити висновок, що дієвість закону співпричетності не лише відіграє провідну роль у формуванні колективних уявлень, але й посилює розумові функції особи, розширюючи простір для раціоналізації алогічностей та їх нівелювання, чому сприяє процес занять в групах АСПП.

Закон протиріччя (суперечності) виявляється передусім у тих ситуаціях в яких цього потребує раціональне мислення. Але ж вказаний закон протиріччя причетний і до тих аспектів психіки, в яких діє закон партиципації, що ми спостерігаємо в групах АСІ ПІ, що засвідчує цілісність психіки.

Останнє дає змогу констатувати можливе єднання логічних і пралогічних операцій, які в реальності функціонально є схожими, тому знаходяться поза дослідженням в системі АСІІ, вони є непомітними і виокремленими один від одного. Метафорично це виокремлення можна порівняти з маслом у воді. Тому логічні і пралогічні операції піддаються автономному аналізу. З огляду на сказане можна ствердити, що логічне і пралогічне мислення співіснують. Більше того, лише через механізм співпричетності (партиципації) психіка здатна виражати певну соціально-перцептивну інформацію в її цілісності. Логічне мислення превалює у психіці сучасної людини, але ж не здатне нівелювати дієвість пралогічного мислення тому що з ним воно незнайоме. «Пралогічне мислення» не воює з логічним мисленням (як і навпаки) через відсутність їхнього знайомства. Внутрішньо для психіки людини провідним чинником є її бажання. Бажання, в значній мірі, емотивно відгукуються через пралогічне мислення, яке володіє ширшим простором вираження архаїчно заданих тенденцій. На це вказують зображення в психомалюнках, зокрема: на землі; в небесах; у воді, під землею чи під водою (чи там і там), уже наводилась нами належна візуалізація через психомалюнок (див. рис. 27-30).

У пралогічного мислення більше можливостей передати певну інформацію шляхом візуалізації, використовуючи опредметнений, земний чи позаземний простір, за власною пралогічною сутністю. Вказане розширює форми об'єктивування інформації, яка розкриває смислові параметри особистісних проблем (внутрішніх суперечностей) конкретної особи. Хоча само по собі пралогічне мислення неспроможне здійснювати критичний аналіз.

Цікаво, що відступи від реальності, які незмінно присутні в психомалюнках стимулюють («інтригують») людину до їх вибору для власної презентації. Людина здатна адекватно підібрати психомалюнки, як презентанти власної психіки, але її свідомість (котра підкорена логічному мисленню) нездатна, без сторонньої допомоги, розкрити та зрозуміти глибинний (скритий) їхній смисл.

Висновки

Доведено не лише теоретико-методологічну обґрунтованість

психодинамічної парадигми, а й релевантність та практичну доцільність групового методу глибинного пізнання психіки - АСІ ПІ;

Стаття розкриває відмінність логічного мислення від пралогічного, за критерієм суперечностей, які невідомі первісному мисленню;

Доводиться той факт, що дослідження пралогічного мислення потребує тематичного опредметнення психіки особою, з наступним його психоаналізом, що сприяє розумінню психіки в її цілісності («свідоме / несвідоме»);

Зміст статті презентує структуру психіки, в її доповненні категорією «Зверх-Ід», яка володіє можливостями впливу на психіку сучасної людини (ще з доедіпального, довиховного періодів розвитку людства, поза підкореністю «принципу реальності»);

В статті доводиться факт важливості використання візуалізованих засобів пізнання, які сприяють вираженню розвитку психіки в домовний період (у візуалізованих формах);

Матеріал статті доводить важливість використання як вербальних, так і невербальних засобів пізнання в групах АСІ ПІ, що охоплюють як свідому, так і несвідому сфери психіки;

Дослідно стверджується важливість використання діалогічної взаємодії в рамках ефективного функціонування методу АСІ ПІ;

Результати емпіричних досліджень засвідчили адекватність як і методологічно-практичну доцільність, актуалізації паралогічного мислення учасників груп АСІ ПІ (відмінного від логічного), котре задане архаїчним спадком людства.

References

1. Amurova Ya. V. (2022) Osoblyvosti vidobrazhennia fenomenu vyny v maliunkakh tatu : dys. ... d-ra filosofii v haluzi psykholohii : 053. Pereiaslav, 385 s [in Ukrainian]

2. Andrushchenko V. P., Yatsenko T. S. (2023) Filosofsko-psykhodynamichnyi format rozuminnia sutnosti psykhiky v yii tsilisnosti. s. 9-75.

Teoretychni i tekhnolohichni zasady profesiinoi pidhotovky zdobuvacha vyshchoi osvity do formuvannia sotsialno uspishnoi osobystosti u dytynstvi : kolektyvna monohrafiia / V. P. Andrushchenko ta in. ; za zah. red. prof. V. P. Andrushchenka. - Kyiv : Vyd-vo UDU imeni Mykhaila Drahomanova, 496 s. [in English] https://doi.org/10.31392/UDU-mono-k-fp-2023

3. Kalashnyk, I. V. (2009) Hlybynno-psykholohichni vytoky tendentsii osobystosti do spykholohichnoi smerti [Tekst] : avtoref. dys. ... kand. psykhol. nauk: spets. 19.00.07 «Pedahohichna ta vikova psykholohiia». Kyiv. [in Ukrainian]

4. Kaminska, A. M. (2016) Osoblyvosti vykorystannia khudozhnikh tvoriv u protsesi hlybynnoho piznannia psykhiky subiekta [Tekst] : avtoref. dys. . kand. psykhol. nauk: spets. 19.00.01 - zahalna psykholohiia, istoriia psykholohii. Lutsk. [in Ukrainian]

5. Manzhara, S . O. (2021) Hlybynne piznannia dualizmu psykhiky osobystosti: dys. . d-ra filosofii v haluzi psykholohii: 053. Pereiaslav, 358 s [in Ukrainian]

6. Sidenko, Yu. O. (2017) Hlybynne piznannia perynatalnoi symvoliky shliakhom vizualizovanoi reprezentatsii maibutnoho psykholoha : dys. . kand. psykhol. nauk. Ivano-Frankivsk, 508 s [in Ukrainian]

7. Siryk, I. V. (2013) Edipova zalezhnist ta yii vplyv na formuvannia psykhiky subiekta [Tekst] : avtoref. dys. ... kand. psykhol. nauk : 19.00.07; Kyiv. un-t im. Borysa Hrinchenka. [in Ukrainian]

8. Franchuk, O. Yu. (2015) Dialoh u hlybynnii korektsii maibutnoho psykholoha : avtoref. dys. na zdobuttia nauk. stupenia kand. psykhol. nauk : 19.00.07; Kyiv. un-t im. B. Hrinchenka. - Kyiv. [in Ukrainian]

9. Yatsenko T. S. (1989) Psykholohichni osnovy aktyvnoi pidhotovky maibutnoho pedahoha u spilkuvanni z uchniamy: dys. ... dokt. psykhol. nauk : spets. 19.00.07. «Pedahohichna i vikova psykholohiia». Kyiv, 432 s. [in Russian]

10. Yatsenko T. S. (1996) Psykholohichni osnovy hrupovoi psykhokorektsii: Navch. posib. - K., 264 s. [in Ukrainian]

11. Yatsenko,T.S. (nauk. ker.), Tesliuk,P.V., Yevtushenko, I.V., Avramchenko,S.M., Lysianska,T.M., Kharchenko,D.M., Serhiienko,I.M., Zazhyrko,M.P. (2005). Haluzevyi standart vyshchoi osvity. Napriam pidhotovky: 0101 - Pedahohichna osvita. Spetsialnist: 6.010100 - Praktychna psykholohiia. Osvitno-kvalifikatsiinyi riven: bakalavr. Kyiv. [in Ukrainian] http://surl.li/oawvf

12. Yatsenko T. S., Halushko L.Ia., Bila O.A., Sidenko Yu.O. (2017) Hlybynne

piznannia psykhiky z vykorystanniam vizualizovanoi reprezentatsii subiekta Tekhnolohii rozvytku intelektu, T. 2, Vypusk 5. [in Ukrainian]

http://nbuv.gov.ua/UJRN/tri 2017 2 5 7

13. Yatsenko T. S. (2019) Archaic legacy of the psyche: psychoanalysis of the problem phenomenology. Dnipro [in Ukrainian]

14. Tamara Yatsenko, Liubov Halushko, Iryna Yevtushenko, Svitlana Manzhara (2020)

Pralohichnist myslennia psykholoha v konteksti hlybynno-korektsiinoho piznannia Psykholohiia i suspilstvo. Vypusk 4, S. 54-69 [in Ukrainian]

http://pis.wunu.edu.ua/index.php/uapis/article/view/1118

15. Yatsenko T. S. (2021) Deep cognition methodology: pralogical and logical thinking.

- Dnipro: Innovatsiia. - 323 s. [in Russian]

16. Yatsenko T. S., Halushko L.Ia., Yevtushenko I. V., Serhata I.O., Tkachenko K.V. Teoretyko-praktychni problemy hlybynnoho piznannia psykhiky subiekta v yii pralohichno-vizualizovanykh vyiavakh. "Tekhnolohii rozvytku intelektu". Vol 6, No 2(32) (2022) [in Ukrainian] https://psytir.org.ua/index.php/technology intellect develop/article/download/607/18 2

17. Tamara Yatsenko, Oleksandr Mytnyk, Lyubov Halushko, Kateryna Tkachenko, Dmytro Bul'chenko. Osoblyvosti piznannya pralohichnoho myslennya u protsesi psykhoanalizu vizual'nykh prezentantiv psykhiky sub"yekta. Psykholohiya i Suspil'stvo. #2 (2022) S.113-134 [in Ukrainian] http://pis.wunu.edu.ua/index.php/uapis/article/view/1180

18. Yatsenko Tamara, Andruschenko Viktor (2023) A philosophical view on the psychodynamic cognition of the subject's psyche. Technologies of intellect development. Vol 7, No 1(33) [in English] https://psytir.org.ua/index.php/technology intellect develop/article/view/615/187

19. Yatsenko, T. (2021). Archaic Heritage of the Psyche: Psychoanalysis of the Phenomenon (V. Lunov, Trans.). Ottawa: Accent Graphics Communications & Publishing. Glasgow: Society for the support of publishing initiatives and scientific mobility Limited [in English]

20. Levy-Bruhl, Lucien (1938). Mystic experience and symbols to the primitive people. Paris: Alcan [in French] Retrieved from:

https://www.researchgate.net/publication/284309609 Levy-

Bruhl's Theory of PrimitiveMentality

21. Yatsenko Tamara, Ivashkevych Ernest, Halushko LyubovKulakova Larysa. Dialogue in In-Depth Cognition of the Subjects Psyche: Functioning of pragmatic referent statements. psycholinguistics. Psykholinhvistyka. Zb. Nauk. Prats. Pereiaslav: FOP Dombrovska Ya.M. 2022. Vyp. 31(1). S. 187- 232. https://psycholing- journal.com/index.php/journal/article/view/1256/351

ДОДАТОК

до статті: «Пралогічне мислення і його вияви в глибинному пізнанні психіки»

Респондент В. студентка-психолог УДУ імені Михайла Драгоманова.

Виконала завдання: самостійно підібрала тематичні малюнки для

самопрезентації.

Діагностико-корекційна робота із респондентом В. (стенограма ведення процесу АСПП)

Рис. 1. «У кожного із нас є відповіді в середині»

П.: Яка назва психомалюнку (рис. 1)?

В.: Назва малюнку: «У кожного з нас є всередині відповіді на питання». Цей малюнок дійсно про мене, бо я погано пам'ятаю своє дитинство, але мені в пам'ять врізався перехідний вік, років 13, коли я почала замислюватись над життям та цікавитись психологією. Пам'ятаю, що в 13 років перший раз я пішла до психолога (шкільного) через бажання отримати відповіді на проблемні питання які не могла зрозуміти самостійно. Одним словом, я формувала себе сама і тому назва цього психомалюнку виражає ще й моє бажання дізнатись відповіді на питання, котрі для мене були цікаві. Кожного року я підводжу підсумки і помітила, що в моєму житті є одні й ті самі ситуації, котрі повторюються, що хвилюють мене, хоча кожного разу я реагую на них по різному. Тому мені вкрай важливо з цим розібратись і я маю надію, що рано чи пізно я дізнаюсь адекватну відповідь.

осмислювати і ставити запитання? Вагомим є і те, що ти стверджуєш повторення ситуацій у твоєму житті. За цим можуть критися певні установки закріплені з

П.: На психомалюнку (рис. 1) є контекстний смисл матеріалу (зокрема, «око на грудях»), можливо, що це певні періоди твого життя, коли ти почала сама себе дитинства, що функціонують за законом вимушеного повторення. Чи не конкурують між собою «обличчя» і «око на грудях»? Бо нижнє око схоже на філософське око, чи то так?

В.: Скоріше так. Це око не схоже на око дівчини, бо в неї блакитні очі, а середнє - має карий колір. Для мене це ознака іншого, «третього світу».

П.: Тоді за яких обставин це око з'являється, і чи ти його приймаєш? Є твої очі як у людини і є інше око велике і одиноке. Тоді око кого, чи чого? Мудрості, досвіду твоєї душі, як кваліфікувати це око? Можливо ти його в когось запозичила, зокрема у батьків чи з літератури?

В.: Мені видається, що це око інформації, що надходить до мене, яку я поглинаю із соціальних мереж, книг, навчання, розмов із подругами та батьками. Словом це те, що я від когось щось беру. Більше того, воно ж мене і створює. Останнє пояснює велич та значущість цього ока.

П.: Навіть створює тебе?

В.: Так. Це є певний фундамент і домівка, я будую себе сама по циглинках.

П.: Зрозуміло, тоді чи не конкурує це око із твоїми природніми очима, які присутні на рис.1, котрі сформувались природньо помимо твоєї волі? Бо великим оком ти поглинаєш соціально-інформаційний простір, то чи нема конкуренції: твої очі і твої бажання різняться, а значить може бути конкуренція! Ти можеш внутрішньо втрачати сили, бо твої очі голубі, а це велике око, каре.

В.: Я погоджуюсь, це так і є. Вони дійсно більше конкурують, аніж взаємно пов'язані між собою, тому зараз відбувається в мені якесь просвітлення.

П.: Просвітлення? Це вочевидь те, що приймають твої голубі очі?

В.: Так, і є.

П.: А як ти приходиш до просвітлення? Шляхом аналізу та особистісного зростання? Як же зінтегрувати себе воєдино?

В.: Це певні моменти, коли опускаються руки. Через депресивні стани та етапи життя, коли ти сидиш і думаєш, чому сталось так, а не інакше. Як трапляється так, що ніби робиш усе вірно, а приходиш до того фіналу, який зовсім не був бажаним та передбачуваним? Йдеться про відповіді, які я шукаю...

П.: Тоді дійсно є певна конкуренція, між тим набутим тобою у соціумі та оком. Перейдемо да наступного малюнку. Яка його назва?

Рис. 2. «Індивідуальність»

В.: Назва рис. 2 - «Індивідуальність». На ньому зображена дівчина, яка помітно виділяється з поміж інших, і показує свою індивідуальність, свою неповторну особистість. Хоч кожен є особливим, але при цьому ми схожі між собою. Я помічала, що людина яка нерідко говорить про індивідуалізованість, про те, що необхідно виокремлюватись, зачасти сама діє типово та шаблонно, навіть, моментами, стереотипно. Це питання пов'язане у мене із батьківськими відносинами. Від батька я не чула компліментів і навіть просто слів «я тебе люблю». І так пройшло все

дитинство аж до більш свідомого віку. Наразі в мене є нормальні, теплі стосунки, проте більше з матір'ю, аніж з батьком. Пам'ятаю, що завжди намагалась у школі, і серед людей виділятись, щоб привернути увагу та почути теплі слова, які хотілось чути від батьків. Я сама нерідко звертаю увагу на прояв людиною індивідуальності. П.: Звертаєш увагу на прояв індивідуальності? Може тому, що сама прагнеш до індивідуальності і тобі тоді індивідуалізовані люди цікаві своєю не типовістю?

В.: Так, це вірно.

П.: Чи не вториш ти батька? По малюнку, якраз те, що тебе не влаштовувало у батьків, то ти його і ухопила. Ти оригінальна і відчуваєш себе такою, але ти не бачиш людей (подібно як батьки не бачили тебе). Ти дивишся над головами тих, хто поряд?! В.: У мене були навіть розмови з батьками про це (про їх не увагу до мене), але вони закінчувались нічим.

П.: Подивись у бік того, що ти могла винести в собі відображення стосунків із батьками те, що тебе у них не влаштовувало. Бо на малюнку ти виглядаєш одинокою, хоч і серед людей. Для тебе люди неначе і є, і водночас, ти їх не бачиш, вони для тебе усі на один типаж. На рис.2 бачимо те прикре, що тебе «чіпало» у стосунках із батьками, бо вони неначе не бачили тебе особливою, неповторною, розумною, красивою і перспективною. Тепер (коли ти доросла) сподіваюсь ти вже відчуваєш, що подібні відчуття у твоїх руках. Разом з тим важливо розуміти, що психіці характерна компенсація того, чого не вистачало. Психіка вирішує питання нерозлучності із лібідним об'єктом через інтроєктування їх характеристик як і моделей поведінки. Хоч про це ти, вочевидь ніколи не думала. Особистісні проблеми, ховаються від прямого та свідомого погляду на них. Неусвідомлення може обумовлювати перенесення їх на власного партнера. Ваш особистий погляд (на рис. 2) здійснюється «над головами інших людей», але ви можете очікувати (від цих людей) певної компенсації, того чого не вистачало в батьківській сім'ї.

В.: Так, дійсно, це так.

П.: В собі ви ще не попрощались з дитиною, про що свідчить така поведінка.

В.: Я і сама якось думала про це і дійсно розумію зміст того про що ви говорите. І признатись (чесно), я моментами не готова узяти повну відповідальність на себе за власні вчинки. У свої 19 років я розумію, що в деяких моментах, я не хочу виходити із дитячої позиції, бо вона для мене комфортна. Можливо я таким чином намагаюсь компенсувати те, чого мені не вистачало від батьків, а потім і у відносинах з хлопцем, і це було відчутним.

П.: Тобто у відносинах тобі хочеться домінувати, задавати їм тон і характер?

В.: Так, я люблю, щоб було по-моєму.

П.: А хто з батьків є близьким до сказаного тобою?

В.: Я думаю тато, хоча мати робила все так, щоб тато подумав, що це наче він був основою ініціатив.

П.: Для психіки не буває не розв'язаних проблем, за цим криється факт, прагнення людини до психологічного комфорту. Ти будеш компенсувати бажане у побудові взаємин із хлопцем.

В.: Не можу не погодитись, в мені багато чого є від тата, хоч це і не завжди мені є приємним. Неначе я знаходжусь як поміж двох світів, бо з одного боку я дуже схожа на нього (тата) за характером (це мені може заважати), але це вторення йому відбувається помимо моєї волі. Мама теж це помічала і говорила мені, що я інколи як татко себе поводжу.

П.: Такі репліки тобі можуть видаватись несправедливими, бо ти ж й сама не планувала бути як тато, тим паче, що ти від цього настраждалась.

В.: Дуже влучно ви сказали, так воно і є.

П.: Цікаво, що на малюку (рис. 2), який ти підібрала для самопрезентації, ти ідеш вперед, прогресуєш. Останнє показано додатковими фігурами натовпу і назад не дуже можеш піти (теж через натовп), але водночас ти вперед не дивишся, а повернута поглядом назад чи не говорить це про те, що ти несеш, як певний «фатум» із минулого? Перейдемо до наступного малюнку (див. рис. 3).

В.: Назва малюнку «Кожен із нас живе в різних світах, проте деякі з них пересікаються». Тому психомалюнок наповнений багатьма «світами» які викликають

у моїх відчуттях те чого я боюсь. Думки про те, що є стільки різноманітних людей, але проблеми у них дуже схожі і це мене лякає.

П.: Тобто схожість переживань інших людей із твоїми переживаннями лякає тебе?

В.: Так, бо це говорить про їх усталеність.

П.: Особливо цікавою є фігура, яка знаходиться в бульбашці.

А хто із них ти?

В.: Я трохи нижче, захована в шарі (більша фігура) лише голова та лице виглядає. Я так іноді себе почуваю. Ніби я у своєму світі та лише спостерігаю (див. знизу зображення у кулі, двоє людей).

П.: За архетипною символікою, ми бачимо людину (в кулі як у самозахисті та пасивності). Схоже в утробному стані. Ця куля як капсула не дозволяє тобі самореалізуватись та бути активною у власних дорослих проявах, в частині «брати на себе відповідальність». Чи відчувала ти щось подібне, коли тобі треба відпочить від твоєї активності, сподівань, поразок та усього іншого?



Рис. 3. «Кожен із нас живе в різних світах, проте деякі з них пересікаються»

В.: Так, це буває стабільно і в такі моменти я намагаюсь прожити свої емоції по максимуму. Тоді бажано ні з ким не комунікувати, щоб була можливість відпустити емоції та наповнитись спокоєм.

П.: В професії психолога дуже важливо бути відкоригованим, бо інакше ти можеш сама собі шкодити у власній самореалізації і будеш втрачати зайву енергію під час професійної роботи. По презентованому тобою в малюнку ти неначе капсульована, що за архетипною символікою, зберігається (стоїть) певний нерозривний зв'язок із батьками і тоді це проявляється в нереалізованих потребах, що може призводити до знесилення. На малюнку внизу присутні й інші фігури чи є потреба з ними рахуватись і аналізувати?

В.: Я концентрувала увагу на людині в оболонці.

П.: Тоді твоя залежність від батьків є дуже сильною, хоч не завжди ця залежність викликає у тебе приємні почуття.

В.: Погоджуюсь.

П.: Почуття можуть маскувати твою залежність від батьків і тоді вона набуває невидимості. Тобі необхідно їх знейтралізувати, що наблизить тебе до образу дорослої, бо зараз ти ще в очікуванні чогось від батьків?!

В.: Ви праві, це так і є. Я хочу саме це змінити, але не знаю конкретно як?

П.: Твої очікування затримують тебе в позиції дитини і в залежності. Це те чого ти не хочеш, проте сама створюєш. І коли відчуєш, що є якісь претензії або, що то треба їх перебудовувати на нейтралітет, тоді ти перестанеш обнуляти свій потенціал. Навіть зверху над оболонкою є дві фігури і вони теж як в певній кулі, а яка з них ближча до тебе?

В.: Моя фігура дівчини, яка виходить на перший план. Так я бачу стосунки: вона ніби відсторонена, а він тягнеться до неї (див. кулю внизу, рис. 3). Це схоже на мою поведінку, коли з одного боку я дуже хочу уваги, але прагну щоб її дарували, а сама не даю ніякої реакції.

П.: А чи немає схожості цієї композиції із взаєминами з батьками?

В.: Справді це є, ніби повторюю такі ж саме очікування. Більше того, тато неначе більше тягнувся до мами, а вона ніби геть не відповідала йому взаємністю. Тобто взаємини були досить холодні, хоча тато більш тепло проявляв увагу, а мама не сильно відповідала йому взаємністю, якби був у неї «погляд зверху».

П.: Може тобі такої позиції не вистачає у взаєминах? Можеш розповісти, що ж так тебе привабило у тому, що ти хочеш тепер зберегти (чи повторити) у власних взаєминах? Фігурка чоловіка менша і стушована на твоєму фоні, а це як тенденція демонстрації своєї сили. При усій твоїй красі, привабливості, ти на другий план ставиш ту людину, яка до тебе тягнеться. Ілюзорно цим ти собі сама неначе додаєш «жіночих гідностей» («ось яка я, і можу тебе ігнорувати»).

В.: Ви праві, це присутнє в моїй поведінці, я кайфую, коли хтось стелиться.

П.: А для чого це тобі? Адже це не буде працювати на ідилію та гармонію ваших взаємин?

В.: Це ніби підкріплення того, що у нього є інтерес та цікавість до мене. Ось так я аргументую.

П.: Але ж так ти маніпулюєш людиною, яка переживає чуттєве тяжіння до тебе і залежність. Ти отримуєш від цього задоволення?

В.: Так, це вірно, я розумію, що мені важливо добитись його інтересу до мене, а далі (коли підкорила) мені стає не цікаво, або я хочу щоб цей інтерес проявлявся до мене явно в покорі, а я при цьому буду зберігати відстороненість.

П.: Чи не думаєш ти, що за цим криється комплекс неповноцінності, при усіх твоїх гідностях, як фізичних так і пізнавальних?

В.: В цьому впевнена, що це так. Це якраз про індивідуалізованість, звідусіль хочеться чути, що ти не така як усі, ти особлива та унікальна. Це кайф моєї душі.

П.: Дуже приємним є твоє розуміння того, що може продукувати комплекс неповноцінності. Тепер в полі твого зору буде те, що саме ти робиш себе залежною від того, чи будуть поклонятись тобі, чи будуть комплементарно вибудовувати взаємини, і чи буде похвала.

В.: Так, ви правду кажете, я дійсно дуже залежна від переліченого вами.

П.: А скажи, залежна людина - це сильна чи слабка?

В.: Слабка.

П.: Бачиш, як ти вірно рефлексуєш, ти все розумієш, тоді запитання: такими діями ти хочеш перекрити, зневілювати відчуття власної слабкості (чи неповноцінності), що сформоване ще в сім'ї і приглушує твою зрілість? А сама як ти думаєш, від кого ти могла вказане вище мимоволі успадкувати? Можливо сама мама подібне теж переживає?

В.: Дійсно, я помічала не раз у мами схожу тенденцію поведінки. В ній також присутня залежність від власного «Я». Загалом це перетікає у всі сфери життя, коли настає відчуття того, що ти їй віддаєшся повністю і при цьому відчуваєш що, тобі - ніяк, і ніщо, не може додати простору дій.

П.: Але ж це «продиктовано» у мами комплексом неповноцінності і тому так потрібно їй, щоб хтось поклонявся та звільняв від таких ущемливих для «Я» почуттів.

В.: Думаю ви близькі до правди, важко подивитись у бік, який майстерно та старанно нею примасковується.

П.: По малюнку ми бачимо, що твій партнер (рис. 3) - применшений, неначе йому «ще б підрости», помужніти, бо ти як леді, така красуня, але наполовину лише до нього повернута (середній фрагмент рис. 3).

В.: Дивлячись на малюнок, я бачу свою домінантність, яка полягає у тому, що мені неначе подобаються «недозрілі» люди, щоб можна було сказати, що їх поведінка, близька до дитячої, і тоді у мене є можливості домінувати.

П.: Спробуй перефразувати, ще раз, що саме тобі подобається (виходячи з рис. 3)? Приміром ти можеш сказати: «Що мені подобається відчувати зверхності над іншими людьми і мені важливо відчувати, що я господиня у цих взаєминах, і що все в моїх руках».

В.: Немає чого і добавити, дуже влучно сказано, я впізнала як моє.

П.: Коли ти обирала малюнки, то що тебе привабило найбільше? Виходячи з аналізу, - людина у скорлупці, неначе як в утробі, а в утробі у нас немає проблем. Але ж тебе привабила і жінка, бо вона на авансцені, а це те до чого ти прагнеш. Хоча можеш проговорити сама і мене поправити.

В.: Я б цей малюнок, умовно, поділила на три частини, хоча не можу сказати, що я в однаковій мірі звернула увагу на образи «зверху» та «знизу». Мою увагу привернув центральний образ малюнкової експозиції, людина що виглядає із скорлупи.

П.: Ну якщо ти в тій скорлупі то це означає, як те, що ти в якихось аспектах, як і «не народилась», а з іншого боку «хочеш позбавитись від власних особистісних проблем». Ти розумна і в тебе буде ще час подумати над отриманим емпіричним матеріалом. Давай перейдемо до наступного рис. 4.

В.: Ще хочу сказати, що я збагнула, що в мене є певні труднощі із позбавленням відчуття «виходу із утроби», неначе я цього прагну, але в той самий час замало докладаю для цього зусиль, щоб вивільнитись від полону матері. Тут якраз про мою дитячу позицію і якщо це не зміниться, то воно мені завадить в самореалізації, я це розумію, особливо в роботі психологом, буде дієвим перенесення (чи контрперенесення), а це породжуватиме не професіоналізм.

П.: Ти все правильно зрозуміла, і вміло, чітко проговорила, тобі дійсно треба позбавитись від залежності від самої себе, що є передумовою професіоналізму.

В.: Наступний малюнок має назву «Лід» (рис. 4). Я бачу лід, який є відбитком мого серця (в душі). І це йдеться про моє самопочуття зараз. Я бачу що дівчина тепла, але із льодинкою всередині. Хлопець холодний, але при цьому віддає своє тепло дівчині. П: І там і там (в обох фігурах) є суперечність.

Рис. 4. «Лід»

В: Так. На рис. 4 присутній симбіоз на фоні суперечностей.

П: Ми бачимо, що юнак малоактивний, більше того схожий (чи близький) до не живого. Дівчина навпаки, як оберігає спокій свого серця і душі. При цьому дівчина намагається підкорити хлопця, бо для нього, вочевидь, то є важливим. Чи не робиш ти щось подібне, що робила твоя мати?

В: Роблю звичайно. Це типова поведінка, яку я спостерігала у мами з батьком. Помічаю, що моментами я теж так себе поводжу як вона. Коли батько холодний ззовні, при цьому відчувається теплота зсередини. Мати і я схожі ззовні, я вся така добра і тепла, а насправді в мене замість емоцій спокій, інколи навіть льодяний.

П: Люди можуть відчувати нещирість при зовнішньому примасковуванні. На цьому ти можеш втрачати енергію.

В.: Так, це вочевидь.

П.: Тоді ти можеш компенсувати емоцію використанням раціо, що полегшує бути безмоційною.

В.: Так воно і є, я ніби сама спеціально емоційно самоблокую себе.

П.: Коли є розщепленість та подвійність виявів активності енергії то вище сказане може губиться із поля зору. Як думаєш, тепло твоєї душі може поправити ситуацію і «оживити емоції хлопця?»

В.: Так, я навіть інколи можу цим скористатись, щоб відчути перевагу у відносинах, хоч це і неприємно проговорювати та визнавати, але зараз я щира. Коли я дивлюсь на підібрані мною психомалюнки, то в процесі нашого діалогу це посприяло побачити скільки у мене є суперечностей.

П.: Щось ховалось від твого погляду? Зокрема може ховатись «комплекс неповноцінності», бо по своїй сутності (див. рис. 4) ти холодна. Коли є такий «холод», то він же зустрінеться в тобі із твоїми бажаннями жити і тоді людина стає як ніяка, а в такому стані це імпотенція, бо ти як «ненароджена».

В.: Так, як правило, в таких ситуаціях мені хочеться закритись в собі та заховатись від людських очей.

П.: Тобі неначе потрібні раби, тобто «партнер-раб».

В.: Грубо, але це так і є. Як ви здогадались?

П.: Коли пропрацюєш комплекс неповноцінності тоді і потреба демонструвати свою силу в тебе відпаде.

В.: Навіть не розумію, звідки то в мене взялося.

П.: Певно від мами, бо з твоїх слів ти копіюєш її поведінку, як жінки.

В.: Так, це ймовірно.

П.: Холод з'являється тоді, коли людина, що на малюнку уже буде тебе дуже любити.

Тоді тобі буде легко перетворити його «на раба».

В.: Я не завжди так себе поводжу, але це факт.

Рис. 5. «Про теорію двох світів»

П.: Ну постійно, то вже прямо була б патологія, ти ж знаходишся в рамках психічного здоров'я. Яка назва наступного малюнку?

В.: Назва рис. 5 «Про теорію двох світів».

П.: В твоїх психомалюнках постійно присутній дуалізм (див. рис. 5) Це голова - шахівниця?. Тоді ти: або дуже емоційна (зліва, серце), або вже дуже раціональна (справа розум), чи так?

В.: Я дійсно часто відчуваю, що в мені відбувається маленька війна між раціо та емоційною сферою Мені доводиться обирати, де потрібно підключити раціональну частину а де емоційну.

П.: Тоді ти із реальністю «на ти». Ти можеш її викривляти(посилювати) або в той, або в інший бік. Тоді твоя сердечність є підкореною розуму і навпаки. Тобто розум підкоряється емоціям і тоді твого «розуму» як нема?

Рис. 6. «Сила у вірі»

Рис. 7. «Ти особистість, але маєш створювати себе»



Рис. 8. «Ти сам собі будуєш клітку»

В.: Звичайно, усе правильно вами сказано.

П.: Методика АСПП націлена на активізацію процесів психіки. Коли є така подвійність то дуже важко жити. Тоді або «холодний раціоналізм» або «домінує емотивність» і присутня «втрата розуму». Золота середина відсутня. Тепер тобі стало зрозуміло чому на малюнку ти в обіймах як «мертвого чоловіка», а фактично, «мертвою» можеш бути і ти сама. Розглянемо наступний малюнок.

В.: Назва рис. 6 «Сила у вірі» - моя філософська позиція, водночас, відповідь на питання в чому ж сила? Для мене питання віри є дуже важливим, це не про релігію, для мене є різниця між віруючими і релігійними людьми. Кожна людина то маленький Всесвіт і віра є важливою його частиною.

П.: Тоді ти маєш зрозуміти, що Всесвіт живе за непорушними законами, як і психіка. Чим більше ти відкоригуєшся, тим більше ти будеш в гармонії із Всесвітом, а значить і собою і тоді не буде роздвоєності яку ми бачимо по твоїх психомалюнках (рис. 1, рис. 2, рис. 4, рис. 5). Найважливіше в АСПП є відновлення та здобуття цілісності, от де щастя для людської душі. Зрозуміло, перейдемо до наступного малюнку.

В.: Назва рис. 7 «Ти особистість, але маєш створювати себе сам». Цей малюнок пов'язую із Рис.1, до того як фундамент розпався, після просвітлення коли відбувся мій перший інсайт. В моєму розумінні фундамент закладається в дитинстві, а далі ти будуєш «будиночок - себе» (тобто себе). Рис. 7 пов'язаний також із рис. 8 «Ти сам собі будуєш клітку».

П.: Щойно будувала будинок в якому мрієш жити, а насправді твоя психіка знає, що особистісна твоя проблема створює неволю. От як, «психіка знає все», не знає лише свідоме. Недаремно З. Фрейд сказав, що «свідоме не господар навіть у власному будинку». Останнє засвідчує рис. 8.

В.: Згідна, і знову тут з'являється подвійність. На рис. 8 - дротяні обриси тулуба людини - як захист.

П.: Від кого?

В.: Від світу та людей, від ситуацій, спілкування, а ще, в першу чергу, від себе, зокрема, власних думок. Інколи мої думки бувають дуже саморуйнівні.

П.: Ми самі собі створюємо проблему коли гіперболізуємо певні ситуації. Це завжди відбувається коли ми не відображаємо реальність в її справжній сутності, а привносимо викривлення. В.: Так, коли ми створюємо проекцію і привносимо в ситуацію свої упередження, усталений погляд на життя (щось із минулого досвіду, який закарбувався) то в такому процесі не уникнути викривлень. Я вже це зрозуміла.

П.: Тоді цей малюнок може мати, ще й інші назви, зокрема, «маленька дитина у фігурі дорослої людини;» або: «ти сама себе затримуєш у дитинстві».

В.: Щойно помітила, що на малюнку в дитини (всередині дротяного тулуба) неначе немає рук, дійсно затримую.

П.: Так, немає рук, а назва «Самі собі будуємо клітку». Так будував, що аж руки загубив.

В.: Хоч жарт, але правда - клітку зробив із «великими руками».

П.: Твої висловлювання підкреслюють, що «даремно він це робив, бо аж руки втратив». Хоча мені все таки видається, що ця людина могла руки вдало закласти за спину, тобто тут може бути подвійність.

В.: Так, я думаю що він руки перехрестив за спиною.

П.: Ще цей малюнок показує, що ти любиш коли тебе вважають значущою («великою»), але за тим криються потреби маленької фігурки (тебе самої) і саме в захисті.

В.: Так, це вірно.

П.: Тоді варто очікувати розбіжностей між твоїми очікуваннями і тим як тебе будуть відчувати та сприймати люди. Тобто, в тобі самій живе ще маленька фігура для якої ти вибудовуєш отаку захисну фігуру із металевого дроту.

В.: Я погоджуюсь, що в мені спрацьовує механізм захисту.

П.: Також малюнок говорить, що є бажання, щоб тебе оживлювали люди своїм сприйняттям, створюючи враження вагомої, обізнаної, значущої, довершеної, особистості як приклад для інших.

В.: Повністю погоджуюсь, це лейтмотив моєї активності.

П.: Проте, не забувай, що ти ще не попрощалася із своєю інфантильністю.

В.: Так ніби простіше, але ж я розумію, що довго в такому гештальті протриматись не вийде, бо це занадто легко «раз і в «Дамках»».

П.: Так, бо ти лише ілюзорно «будуєш значущість себе», бо велика фігура (на рис. 8) не є живою, а лише бажаною. Зверни увагу і на те, що знову «дуа», тобто дві фігури котрі ілюструють тебе. Розглянемо наступний малюнок.

В.: Малюнок з назвою: «Хто для мене є опора» (рис. 9)? Це теж про мій психологічний захист.

П.: А хто для тебе є опорою?



Рис. 9. «Хто для мене є опора?»

В.: Мама.

П.: Тоді подивись на малюнок і побачиш, як мама тобі блокує зростання (і ти згорнута як маленька). При такій руці великій, над тобою краще сидіти, щоб протиріч уникнути. Вона обмежує певний твій злет дорослішання.

В.: Так, це про залежність від батьків (особливо від матері), бо якщо залежності не буде, то це означає, що далі треба буде «самому», а я ще не здатна. Тобто ціною залежності отримую дивіденди.

П.: Оце правдиво означила суперечність.

В.: Так. Я ніби і хочу позбутись залежності і при цьому не готова до дорослості. Такий парадокс мене обтяжує і тоді виходить «я хочу і не можу», це мене знесилює. Тому фігура згорнута, пасивна. П.: Знову подвійність, тобі потрібно захотіти стати дорослою людиною, а не зберігати гештальт дитини на все життя. Неначе логіка життя вміщається у фразі: «сиди і не рипайся, так буде краще».

В.: Із мамою відносини складаються гарно і мені комфортно поруч з нею бути дитиною. В таких умовах мені важко зробити крок назустріч самостійності, хоч я і розумію, що це є необхідністю.

П.: Тоді тему психомалюнку (рис. 9) потрібно перефразувати, щоб у тебе був рух у бік змін. Спробуй це зробити, знайди опору в собі.

В.: Згідна, так останнє гарно звучить.

П.: Згорнутість твоїх ініціатив потрібно прибирати, бо інакше ти неначе не віриш у свій потенціал, а значить немає ентузіазму його реалізації. Мамина рука, фактично причетна до того, що над тобою дротяний каркас (рис. 8). Клітка це твої слабкості та страхи саморуху до прогресу. Як кажуть: «спочатку було діло! Активність».

Перейдемо до наступного психомалюнку.

Рис. 10. «Протиріччя: ангел та

В.: Назва рис. 10 «Протиріччя: ангел та демон».

П.: Знову те про, що ми уже говорили. На малюнку присутні дві фігури. Перша дівчинка святково одягнена, гарна, презентабельна;, уже доросла, яка повинна б бути живою, але це лише символ живої. Твої страхи ілюструє, вочевидь ворон (справа). Ворон і дівчина скуті дротом (за архетипною символікою - пуповиною).

демон» В.: Так, вони прикуті один до одного дротом:

дівчина (що лежить) і ворон.

П.: Кожен має право жити так, як він хоче, але ж ти сама хочеш бути вільною, прагнеш до самореалізації, а рис. 10 вказує на протилежне. Ти водночас: і красуня і страшлива (всередині, невидимо). Прикута, вочевидь страхами, не позбулась їх.

В.: Усе вірно, в мені страх одинокості, тому я приглушую свою красу і живу переважно пасивною. Страхи як решітка металева наді мною (рис. 8), на рис. 10 ці мої інфантильні страхи виражає ворон, який не полишає мене (подібно, як і решітка). Тобто, мій бич - це моя внутрішня розщепленість, яку я намагаюсь компенсувати «оком» на тулубі (див. рис. 1). Вказане несе, знову таки подвійність як і цей рис. 10 де є лібідо (любов) - це дівчина (яка пасивна), та мортідо (агресія) -чорний ворон. І я збагнула, що важливо навчитись змикати (єднати) «серце» з «раціо» (див. рис. 5). Сама я, без аналізу психомалюнків це б ніколи не побачила і не проговорила б як зараз.

П.: Яка прогностична назва була у твого першого психомалюнка: «В кожного у нас є відповідь всередині».

В.: Так, але я лише це відчувала, а не могла сформулювати. Робота з психомалюнками дозволила побачити орієнтири бажаної відповіді.

П.: Тобі потрібно навчитись жити дорослим життям. Для цього важливо набувати практицизм і заробляти самостійно кошти та радіти з того що ти здатна сама здобувати свободу та самодостатність. Дякую тобі за твою щирість відповідей. Діалог з тобою був пізнавальним. Було приємно співпрацювати з тобою. Бажаю тобі повірити в себе, щоб уникнути страху самостійності, щоб ти б могла вільно набувати дорослість поступальними кроками до власної самореалізації.

В.: Дякую вам! Відбулось чудо! Я познайомилась сама із собою і в мене тепер є розуміння себе, власних слабкостей, вивільнення від яких позитивно позначиться на прогресі мого самостановлення, і я уже не буду ходити хибним колом. Радію, що познайомилась з таким чудовим методом пізнання психіки як і самопізнання.

Размещено на Allbest.ru